To see the other types of publications on this topic, follow the link: Відносини міжособистісні.
Journal articles on the topic 'Відносини міжособистісні'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Відносини міжособистісні.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Сергєєва, Наталія. "ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖОСОБИСТІСНИХ ВІДНОСИН ДІТЕЙ ІЗ СІМЕЙ ВИМУШЕНИХ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ." Інноватика у вихованні, no. 10 (November 7, 2019): 240–45. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i10.175.
Full textAbstract:
Стаття присвячена підготовці соціальних педагогів до дослідження міжособистісних відносини дітей із сімей вимушених переселенців. Розкрито сутність та зміст понятійного апарата. Охарактеризовано поняття “міжособистісні відносини”. Зазначено, що міжособистісні відносини охоплюють широке коло явищ, де головним регулятором неповторності міжособистісних стосунків є привабливість однієї людини для іншої. Описано класифікацію міжособистісних відносин, що спирається на кілька критеріїв: глибину стосунків, вибірковість щодо партнерів, функції стосунків. Проаналізовані психологічні детермінанті формування міжособистісних відносин, характеристики та соціально-психологічні особливості спілкування дітей із сімей вимушених переселенців, кризові періоди підліткового віку. Метою статті є підготовка соціальних педагогів до дослідження міжособистісних відносин дітей із сімей вимушених переселенців, розкриття особливостей їх діагностики. Визначені основні завдання та методи діагностики міжособистісних відносин особистості. Зазначено, що у дослідженні міжособистісних відносин найбільш важливим показником є рівень конфліктності та її специфічні риси. Охарактеризовано адаптивні механізми підліткового віку. Розкрито основні характеристики та соціально-психологічні особливості кризи підліткового віку.
2
Михайлишин, Уляна. "Вплив міжособистісних відносин на формування адиктивноі поведінки у юнацькому віці." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(53)Т1 (2020): 165–83. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-53-3-1-165-183.
Full textAbstract:
У статті розглянуто психологічні особливості впливу міжособистісних відносин на формування адиктивної поведінки у юнацькому віці. Представлено та проаналізовано результати емпіричного дослідження впливу міжособистісних відносин на формування адиктивної поведінки з подальшою статистичною обробкою даних. Методи: При дослідженні використано методи математичної статистики (кореляційний аналіз за Пірсоном) та наступні психодіагностичні методики: методика діагностики міжособистісних відносин (Тімоті Лірі);методика «Потреба в спілкуванні» Ю. М. Орлов;методика «Схильність до залежної поведінки» В. Д. Менделевич;методика на визначення інтернет-залежності Кімберлі-Янг (адаптація В. Бурової). Результати. Обгрунтовано, що адиктивна поведінка набуває широкого поширення серед молоді. Одним з чинників, який впливає на формування залежної поведінки можуть бути міжособистісні відносини. Подано методики емпіричного дослідження міжособистісних відносин та адиктивної поведінки. Зазначено основні напрями сучасних досліджень. За результатами емпіричного дослідження та кореляційного аналізу, визначено, що існує взаємозв’язок між особистісними відносинами та адиктивною поведінкою. Встановлено, що чим більше у людини буде виражений авторитарний, підпорядковуючий, доброзичливий тип міжособистісних відносин, тим менше у неї буде проявлятись схильність до наркотичної, алкогольної, інтернет-залежності. Чим більше у людини буде виражений егоїстичний, агресивний, підозрілий, залежний тип міжособистісних відносин, тим більше у неї буде проявлятись схильність до наркотичної, алкогольної, інтернет-залежності. Чим вищий в людини рівень потреби у спілкуванні, тим менше у неї буде проявлятись схильність до наркотичної, алкогольної, інтернет-залежності. На підставі отриманих даних зроблено висновок про необхідність подальших досліджень, спрямованих на пошук різних детермінант виникнення адикцій з метою глибшого аналізу порушеної проблематики. Висновки. У результаті кореляційного аналізу встановлено, що міжособистісні відносини можуть бути пов’язані з адиктивною поведінкою особистості. Ключові слова: адиктивна поведінка,алкоголізм, наркоманія, інтернет-залежність, міжособистісні відносини.
3
Михайлишин, Уляна, and Ольга Щур. "Вплив темпераменту на міжособистісні стосунки підлітків." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(53)T3 (2020): 164–79. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-53-3-3-164-179.
Full textAbstract:
У статті розглянуто психологічні особливості впливу темпераменту на міжособистісні стосунки підлітків. Представлено та проаналізовано результати емпіричного дослідження впливу темпераменту на особистісні стосунки з подальшою статистичною обробкою даних. Методи:при дослідженні використані методи математичноі статистики (кореляційний аналіз за Пірсоном) та наступні психодіагностичні методики: методика на визначення типу темпераменту Г. Айзенка; методика «Формула темпераменту А. Белова»; методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі; соціометрія. Результати. У результаті теоретичного аналізу проблеми дослідження впливу темпераменту на міжособистісні стосунки підлітків у науковій літературі визначено, що властивості темпераменту у підлітковому віці можуть впливати на характер міжособистісних стосунків. Стосунки і відносини з іншими людьми важливі і актуальні для людини будь-якого віку. Проте їх значимість посилюється саме в підлітковому віці. Підлітковий період є сензитивним до розширення та збагачення стосунків з ровесниками. Подано методики емпіричного дослідження темпераменту та міжособистісних стосунків. У результаті емпіричного дослідження та кореляційного аналізу встановлено, що існує взаємозв’язок між темпераментом та міжособистісними стосунками підлітків. У результаті кореляційного аналізу визначено, що для осіб із типом темпераменту сангвініка властивими є доброзичливий тип взаємовідносин, соціометричний статус «лідер» та «з частим вибором», та менше виражені підозрілий, залежний типи міжособистісних стосунків. Для осіб із типом темпераменту холерика властивими є авторитарний, егоїстичний, агресивний, підпорядковуючий типи взаємовідносин, соціометричний статус «лідер». У меншій мірі проявляються підозрілий, залежний, доброзичливий та альтруїстичний типи взаємовідносин. Для осіб із типом темпераменту флегматика та меланхоліка властивими є підозрілий, залежний та альтруїстичний типи взаємовідносин, соціометричний статус «ізольований» та «зневажений». У меншій мірі проявляються авторитарний, егоїстичний, агресивний та підпорядковуючий типи міжособистісних стосунків. На підставі отриманих даних зроблено висновок про необхідність подальших досліджень, спрямованих на пошук впливу різних детермінант на міжособистісні стосунки підлітків з метою глибшого аналізу порушеної проблематики. Висновки. У результаті кореляційного аналізу встановлено, що темперамент може бути пов’язаний із міжособистісними стосунками підлітків. Ключові слова: темперамент,відносини, стосунки, підлітковий вік, психобіологічна властивість, поведінка.
4
Топольницька, Галина. "СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ КУЛЬТУРИ МІЖОСОБИСТІСНИХ ВІДНОСИН МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ)ПРИКОРДОННИКІВ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 13, no. 2 (February 20, 2020): 294–303. http://dx.doi.org/10.32453/5.v13i2.181.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано соціально-психологічну сутність і зміст культури міжособистісних відносин курсантів-прикордонників. Зазначено, що міжособистісні відносини в курсантських колективах становлять єдність загальносоціальних правил і норм та специфічних, властивих лише цим колективам, особливостей. Важливе місце у виконанні завдань, поставлених перед військовослужбовцями Державної прикордонної служби України, займає психологічна робота, яка не може бути ефективною без формування висококультурної особистості майбутнього офіцера-прикордонника. У результаті дослідження встановлено, що культура постає динамічною характеристикою, що змінюється під впливом психологічних умов, основними серед яких є: рівень розвитку курсантського колективу, наявність системи загальних духовних цінностей, індивідуально-психологічні особливості курсантів, їхні психологічні настановлення на військову службу.
5
Leshchenko, Maryna Yevheniivna. "ТОЛЕРАНТНІСТЬ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ УСПІШНОЇ ОСОБИСТОСТІ." SOCIAL WORK ISSUES: PHILOSOPHY, PSYCHOLOGY, SOCIOLOGY, no. 1(13) (2019): 46–51. http://dx.doi.org/10.25140/2412-1185-2019-1(13)-46-51.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Проблема формування успішної особистості набуває в сучасних умовах розвитку суспільства особливого значення. Дослідження проблеми толерантності та її важливості викликано необхідністю побудови і організації нового суспільства, в якому всі особистості мають рівні права і можливості. Постановка проблеми. При включенні у соціальну реальність, міжособистісну взаємодію постає проблема самореалізації в тому суспільстві, в якому існує особистість. Гармонійним існування стає тоді, коли самореалізація відбувається успішно. В сучасних умовах одним із чинників успішної самореалізації постає толерантність особистості. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Толерантність як якість особистості досліджується з різних боків: як особистісна риса, як категорія відносин, як суспільно значуща цінність, як важлива якість сучасного фахівця (В. Байденко, А. Вербицький, І. Бех, Т. Болотіна, Б. Гершунський, О. Ю. Клепцова та інші). Виділення недосліджених раніше частин загальної проблеми. В цілому, недостатня наукова розробка проблеми значення толерантності як особистісної якості успішної особистості визначила актуальність даного дослідження. Постановка завдання. Завданнями даного дослідження є визначення значення толерантності для успішності особистості, визначення критеріїв та проявів толерантності в діяльності та системі міжособистісних відносин та спілкування. Виклад основного матеріалу. У статті визначено важливість толерантності для сучасної особистості. Проаналізовано зв’язок толерантності і успішності особистості. Визначено основні складові толерантності як якості особистості, такі як: когнітивний, емоційний та поведінковий. Охарактеризовано основні соціально-психологічні прояви толерантності особистості в системі ділових і міжособистісних стосунків. Висновки. Проведене дослідження дозволяє зробити висновки, що толерантність як якість особистості має пронизувати всю діяльність та міжособистісні відносини суб’єктів суспільних відносин. Толерантність як якість особистості має бути наявною в комплексі базових ціннісних орієнтирів професійно успішної особистості.
6
Блинова, Олена. "Соціально-психологічні проблеми адаптації обдарованих учнів." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(50)T1 (2019): 17–28. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-1-17-28.
Full textAbstract:
Проблема взаємодії особистості та соціуму, організації життєвого середовища для розвитку творчої особистості є важливою. Актуальність дослідження пов’язана із потребою зберегти та розвинути творчу обдарованість дитини на всіх етапах розвитку, що вирішує нагальне завдання формування творчого потенціалу суспільства. Мета дослідження полягає у вивченні соціально-психологічної інтеграції обдарованих учнів у системі міжособистісних відносин групи. Застосовано методи теоретичного аналізу, узагальнення та систематизації результатів наукових досліджень. Результати. Визначено, щопсихологічні труднощі взаємодії обдарованих підлітків з різними видами здібностей та педагогів мають якісно різний характер. Відносини міжособистісної значимості, що характеризують соціальну ситуацію розвитку обдарованої особистості, практично на всіх етапах її руху до соціальної зрілості, мають специфічний характер порівняно з взаємовідносинами «звичайних» дитини, підлітка, юнака зі своїм референтним оточенням. Висновки. З’ясовано, що характер впливу соціального оточення на прояв обдарованості особистості може бути як позитивним, так і негативним, гальмуючим. Для всіх видів обдарованих учнів значущими є міжособистісні відносин з педагогом. Розуміння типології обдарованості є першим та необхідним кроком вчителя для конкретної роботи з обдарованими учнями, справжньої допомоги у розвитку, реалізації їх можливостей. Показано, що при розв’язанні проблеми інтеграції обдарованого учня у шкільне середовище, важливими є положення соціально-психологічної моделі входження особистості до референтної групи. Визначено, що важливими для успішної адаптації обдарованих дітей є індивідуально-психологічні характеристики, зокрема, емоційна стійкість, висока толерантність до фрустрації, доброзичливе ставлення до оточуючих, позитивне самоставлення.
7
МОЛЧАНЮК, Ольга, and Олена БОРЗИК. "Дослідження основних аспектів упровадження інновацій у закладах вищої освіти." EUROPEAN HUMANITIES STUDIES: State and Society 1, no. I (March 23, 2019): 141–55. http://dx.doi.org/10.38014/ehs-ss.2019.1-i.11.
Full textAbstract:
У статті нами окреслено основні аспекти впровадження інновацій, зокрема інтерактивних технологій навчання, в освітній процес закладів вищої освіти. З’ясовано, що забезпечення інноваційності освітнього процесу закладів вищої освіти дозволяє вирішити труднощі, які виникають між традиційною системою і потребами в якісно новій освіті. Окреслено інтерактивне навчання у виші як інноваційне педагогічне явище, яке забезпечує підвищення якості підготовки кадрів нової генерації до рівня європейських та світових стандартів. Схарактеризовано структуру та місце інтерактивних технологій в освітньому процесі закладів вищої освіти. Висвітлено переваги впровадження інтерактивних технологій в навчальний процес закладів вищої освіти. Установлено, що впровадження інтерактивних технологій в навчальному процесі закладів вищої освіти сприяє успішному оволодінню студентами теоретичними знаннями з обраного фаху, виробленню умінь та навичок затребуваних на сучасному ринку праці відповідно до специфіки обраної спеціальності; формуванню загальнолюдських цінностей; розвитку умінь та навичок ефективного спілкування, асертивної поведінки, командної роботи та виробленню вмінь налагоджувати гармонійні міжособистісні відносини, як під час професійної підготовки, так і в рутинному житті. З’ясовано, що інтерактивне навчання у вищій школі сприяє реалізації як навчальної, так і виховної мети. Нами сформульовано педагогічні умови впровадження інтерактивного навчання в освітній процес вищої школи. Доведено, що інтерактивне навчання забезпечує оптимізацію й інтенсифікацію освітнього процесу та сприяє формуванню гармонійних міжособистісних відносин учасників освітнього процесу закладів вищої освіти.
8
Білецька, Олена. "ЕГОЦЕНТРИЗМ ЯК ЧИННИК НИЗЬКОГО РІВНЯ ДОВІРИ В КОНТЕКСТІ МІЖОСОБИСТІСНИХ СТОСУНКІВ У ПЕРІОД РАННЬОЇ ЮНОСТІ." Психологія: реальність і перспективи, no. 16 (July 1, 2021): 12–17. http://dx.doi.org/10.35619/praprv.v1i16.210.
Full textAbstract:
Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню та емпіричному розгляду проблеми егоцентризму, який зумовлює низький рівень довіри у осіб юнацького (студентського) віку. Встановлено, що егоцентрична спрямованість детермінується позицією і сприяє автономізації особистості від інших людей. Вона викликається потребами у власному успіху, в співчутті, в опіці, в афіліації, в самоствердженні, в захисті свого «Я». Егоцентризм відбивається на міжособистісних стосунках, перешкоджає ефективному спілкуванню і взаємодії з людьми, гальмує розвиток морально-етичної сфери особистості. Регуляція соціальної поведінки і життєдіяльності індивіда безпосередньо залежить від особливостей взаємодії людини з іншими людьми. Особистісний чинник виявляється провідним у всіх видах взаємостосунків людей один з одним, причому міжособистісні відносини відіграють особливо важливу роль.
На підставі результатів діагностики, було виявлено переважну більшість осіб (92 %) з низьким рівнем довіри в міжособистісних стосунках, у яких були досліджені такі соціально-психологічні характеристики, як рівень егоцентризму та рівень емпатичних здібностей. Результати емпіричного дослідження вказують на надміру сконцентрованість юнаків і дівчат на собі і своїх власних думках, переживаннях, не здатності адекватно сприймати іншого учасника взаємодії, що проявляється в бракові співчуття до співрозмовника, у відсутності координації дій з партнером. Отримані результати стали психологічною основою для розробки соціально-психологічного тренінгу, як ефективного засобу підвищення рівня довіри студентів та подолання «егоцентричної сліпоти» у період ранньої юності.
9
Ткач, Тамара. "Психологічні детермінанти розвитку соціальних компетенцій." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(56)T.1 (2021): 151–60. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-1-151-160.
Full textAbstract:
Дослідження стосувалося детермінант соціальних компетенцій, які є вагомими показниками якості міжособистісні відносини. Особлива увага приділяється соціальним компетенціям, які необхідні для життя в умовах зростаючого різноманіття технологічного світу, що є одним із засадничих викликів сучасності. Проаналізовано моделі соціальних компетенцій в міжособистісному процесі, які включають: навички, необхідні для набору та збереження задовольняючих та підтримуючих відносин, та спрямованість, що регулює використання цих навичок. Компетенції емоційного та соціального інтелекту є практично і теоретично узгодженим, надійний та обґрунтованим підходом до оцінки та розвитку людини.Наголошується, що наразі більшої актуальності набувають соціальні крос-контексні компетенції, які можуть мати місце в самих різних сферах грамотності, взаємодії, адаптації. В основі лежать екзистенціальні навички – здатність управляти собою, життєвими орієнтирами, які дозволяють людині орієнтуватися в життєвих умовах, в пошуках себе, пошуках собі подібних, організовувати свою діяльність, реалізації себе (LifeskillsapproachinEurope). Соціальні компетенції формують складні навички, які дозволяють людині функціонувати успішно в різних соціальних ситуаціях. Одна з умов ефективного соціального функціонування людини це володіння емоційними та соціальними компетенціями, які забезпечують людині формувати успішну поведінку. Ключові слова: соціальні компетенції, емоційний інтелект, м’які і тверді навички.
10
Івченко, Оксана, and Олена Мітова. "СКЛАДОВА ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ БАСКЕТБОЛІСТІВ НА ЕТАПІ ПОПЕРЕДНЬОЇ БАЗОВОЇ ПІДГОТОВКИ У ПІДГОТОВЧОМУ ПЕРІОДІ." Слобожанський науково-спортивний вісник 4, no. 78 (June 26, 2020): 37–42. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2020-4.006.
Full textAbstract:
Мета: визначення та аналіз показників індивідуально типологічних особливостей особистості баскетболістів 13-14 років, та з їх урахуванням надати рекомендацій щодо проведення навчально-тренувального процесу на основі диференційованого підходу. Матеріал і методи: на початку підготовчого періоду 2019-2020 н. р. було проведено психологічну діагностику за методикою Г. Айзенка EPI (Eysenck Personality Inventory), за допомогою якої отримали дані за окремими типологічними (переважання типу темпераменту) показниками баскетболістів на етапі попередньої базової підготовки,. У дослідженні приймали участь 30 баскетболістів 13-14 років. Результати: питання підвищення ефективності організації психологічної підготовки за рахунок використання можливостей розвитку особистості спортсменів, її контроль та корекція виступає одним з найважливіших завдань, що стоять як перед дитячо-юнацьким спортом, так і перед спортом вищих досягнень. Психологічна підготовка та контроль розвитку психологічної підготовленості посідає важливе місце у навчально-тренувальному процесі баскетболістів і етап попередньої базової підготовки не став виключенням. Висновки: отримані дані стали підґрунтям для рекомендацій щодо корекції навчально-тренувального процесу, а саме: розподіл по підгрупам баскетболістів на етапі попередньої базової підготовки з урахуванням властивостей нервової системи, індивідуальних типологічних особливостей, рис особистостей, щирості за «шкалою брехні», що дозволить збільшити відсоток засвоєння навчального матеріалу, покращити міжособистісні відносини, що складаються між партнерами внаслідок їх сумісності такі як повага, взаєморозуміння, згуртованість, міжособистісна атракція, позитивні емоції та ін. Ключові слова програма з баскетболу, психологічна підготовка, баскетболісти, психологічна діагностика, методика Г. Айзенка EPI, корекція.
11
Pinska, O. L. "INTERPERSONAL RELATIONSHIPS AS A PSYCHOLOGICAL FACTOR FOR PEDAGOGICAL COOPERATION BETWEEN ACTORS OF AN EDUCATIONAL PROCESS AT A UNIVERSITY." Bulletin of Alfred Nobel University. Series "Pedagogy and Psychology". 14 (2017): 95–100. http://dx.doi.org/10.32342/2522-4115-2017-0-14-95-100.
Full text
12
Seredina, Inna. "ПІДПРИЄМНИЦЬКА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНІХ БАКАЛАВРІВ З ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВА ЯК НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА." Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, no. 16 (November 14, 2018): 94–100. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.16.94-100.
Full textAbstract:
У статті розглянуто структуру, сутність та зміст підприємницької компетентності майбутніх бакалаврів з економіки підприємства. Аналіз змісту підприємницької компетентності подано в контексті компетентнісного підходу, з огляду на підприємництво як провідну форму господарювання в умовах ринкової економіки. Структуру підприємницької компетентності майбутніх бакалаврів з економіки підприємства, визначено як якість професійної підготовки майбутнього бакалавра з економіки підприємства, на яку впливає зміст загальної сучасної освіти нашої держави. В статті доведено, що підприємницька компетентність не є ізольованою одиницею навчальних планів майбутніх бакалаврів де поетапно втілюються елементи академічної та професійної освіти, закріпленою в процесі практичної підготовки на весь період навчання фахівців з економіки підприємства. За результатами дослідження ми визначили, що у структурі підприємницької компетентності майбутніх бакалаврів з економіки підприємства складають важливе місце посідають мотиваційно-ціннісний та когнітивний компоненти. Mотиваційно-ціннісний компонент – це морально-етичне ставлення особистості до підприємницьких цінностей (свобода вибору, самореалізація, ощадливість, толерантність, чесність), що визначає суб’єкт-суб’єктні міжособистісні відносини, а також суб’єкт-об’єктні відносини людини з природою. Когнітивний (або знаннєво-змістовий) компонент включає знання теоретичного й технологічного (процедурного) характеру: сукупність знань, що відображають розуміння сутності економічної сфери життя сучасного суспільства, а також теоретичні знання про основні поняття та методи підприємницької діяльності. Цей компонент враховує особливості і варіативність змісту освітніх та особистісних потреб, мотивів особистості на різних етапах її економічної та підприємницької підготовки; діяльнісний (або практико-технологічний) компонент передбачає формування практичних умінь підприємницької діяльності. За результатами наукових праць, нами з’ясовано сутність поняття «підприємницька компетентність» фахівців економістів. Під словосполученням «підприємницька компетентність» ми будемо розуміти комплекс особистісних та ділових якостей, навичок, модель поведінки, сформованість яких допомагає успішно вирішувати певні бізнес-завдання і ...
13
СИТНІК, Світлана. "ЕМПАТІЯ ЯК РЕГУЛЯТОР МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ." Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, no. 4 (53) (May 12, 2022): 70–78. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2021.4.12.
Full textAbstract:
У статті представлені результати емпіричного дослідження характеру міжособистісної взаємодії осіб з розвиненими емпатійними здібностями. Для перевірки гіпотези про те, що регулятивна функція емпатії проявляється у формуванні дружелюбних, доброзичливих відносин з оточуючими, в неагресивних формах розв’язання конфліктів, у загальній компетентності щодо ефективної міжособистісній взаємодії в цілому, аналіз результатів дослідження складався з трьох послідовних кроків. По-перше, це визначення точності та варіативності отриманих показників, які характеризують емпатійні здібності, а також з’ясування загальних тенденцій прояву емпатії у сучасної молоді. По-друге, встановлення характеру взаємозв’язків між цими показниками та різними формами поведінки у міжособистісній взаємодії. По-третє, порівняння груп досліджуваних з високим та невисоким рівнями розвитку емпатії. У результаті аналізу індивідуальних даних та первинних статистик показано, що більшість представників студентської молоді мають середній рівень емпатії, передусім, за рахунок розвитку вміння поставити себе на місце партнера та створити атмосферу відкритості, довірливості, задушевності. Емоційна чуйність, здатність розуміти внутрішній світ співрозмовника, несвідомо, на інтуїтивному рівні сприймати його емоційний стан та налаштовуватись на іншого розвинені в них дещо гірше. Встановлено в процесі кореляційного аналізу, що регуляторна функція емпатії у міжособистісній взаємодії розкривається через прямий зв’язок з розвитком особистісного ресурсу міжособистісної взаємодії, соціальною адаптивністю та готовністю дійти взаєморозуміння у відносинах, із схильністю до уникнення або пристосування у ситуації конфлікту, із залежним, дружелюбним, альтруїстичним ставлення до людей, а також через від’ємний зв’язок із соціальною автономністю, конкурентною формою поведінки у конфлікті, агресивним, підозрілим ставлення до людей. Виявлено шляхом порівняння груп досліджуваних з високим та низьким рівнями емпатії, що емпатійні люди відрізняються вищим проявом потреби в міжособистісній взаємодії, прагненням до встановлення контакту, до розширення кола спілкування, значнішим інтересом до людей, вмінням зрозуміти точку зору опонента, гнучкістю поведінки, що дозволяє їм більш успішно регулювати рівень конфліктності у групі, впливати на благополуччя взаємин, пристосовуватися до чужих рішень, не намагаючись відстоювати власні інтереси, або загалом ухилятися від конфлікту, не вдаючись до агресивних форм поведінки. У взаємодії такі особи частіше проявляють себе як ввічливі, компромісні, конформні, товариські, дружелюбні у відносинах. Вони невимогливі, не схильні до звинувачень, охоче приймають допомогу, схильні довіряти партнерам.
14
KRUHLYK, Oksana. "Вплив групових процесів на розвиток міжособистісних стосунків осіб з порушеннями слуху." EUROPEAN HUMANITIES STUDIES: State and Society, no. 3(I) (September 15, 2020): 40–52. http://dx.doi.org/10.38014/ehs-ss.2020.3-1.03.
Full textAbstract:
У статті представлено підходи вивчення міжособистісних стосунків в теоріях малої групи, соціальної ідентичності та контроля впливу. Розглядається як взаємовплив людей в малих соціальних групах формує думки, поведінку і міжособистісні взаємини. Вивчаються узагальнені механізми, які лежать в основі розвитку довіри, статусних ієрархій, соціальної перцепції. Включеність осіб з порушеннями слуху до простору суспільних відносин виявляє її соціально-значущі риси, які спонукають до певного ставлення до людей інших соціальних груп, членів громадянської спільноти та до групової діяльності. Людина з порушеннями слуху стає повноцінним членом громадянського суспільства через власне оволодіння певними цінностями та нормами різних соціальних груп, способами взаємодії та комунікації з іншими. Спостерігається своєрідність розуміння «образу світу» людьми з порушеннями слуху, що впливає на їхні особливості встановлення міжособистісних контактів.
15
Ліпич Л.Г., Хілуха О.А., and Кушнір М.А. "ДОСЛІДЖЕННЯ ЧИННИКІВ ДЕМОТИВАЦІЇ ПРАЦІВНИКІВ ПІДПРИЄМСТВА." Економічний форум 1, no. 3 (September 25, 2021): 70–78. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-3-10.
Full textAbstract:
Обмеженість ресурсів, конкуренція, глобалізація економіки зумовлюють необхідність виявлення впливу демотиваційних чинників на ефективність діяльності кожного суб’єкта підприємництва. Тому метою статті є оцінка джерел та чинників, що мають демотивуючий вплив на працівників підприємств.
У статті демотивація розглядається як система дисциплінарних покарань, матеріальних стягнень і емоційних стресів для того, щоб дати зрозуміти працівнику, що він погано справляється зі своїми обов’язками. Обґрунтовано,
що в контексті мотивації та демотивації до праці працівник може займати такі позиції: бути мотивованим, що означає, що він буде демонструвати поведінку, необхідну для досягнення конкретної мети; демотивованим - буде працювати на досягнення поставлених цілей чи виконання завдань набагато нижче власних можливостей; виражати нейтральне ставлення до роботи - виконувати свої завдання відповідно до зазначених вказівок, не демонструючи позитивної чи негативної поведінки.
Шляхом опитування працівників великих Луцьких підприємств на предмет ролі позитивної та негативної мотивації і демотивації до роботи, встановлено, що чинники позитивної мотивації використовуються частіше. Це свідчить про ефективність мотиваційної системи роботодавців опитуваних підприємств. Респонденти ранжували позитивні чинники таким чином: оприлюднення позитивних досягнень (16%),стимулювання розвитку (15%), підвищення матеріальної винагороди (15%), право придбання акцій підприємства (11% ),почуття самореалізації та розвитку (9% ). Найбільш демотивуючим чинником для респондентів є фінансовий , другим - непорозуміння в колективі, третім - погані стосунки з безпосереднім керівником. Доведено, що хоча фінансовий чинник має найсильніший вплив, не менш важливими для працівників є міжособистісні відносини. Найменше демотивують респондентів складні завдання.
Запропоновано здійснення заходів із профілактики і попередження виникнення демотивації працівників. Обґрунтовано, що знання видів мотивації та демотиваційних чинників і раціональне застосування форм матеріального та нематеріального стимулювання підвищують конкурентоспроможності підприємства та його кадрову безпеку.
16
Храбан, Тетяна, and Олексій Сілко. "ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ УЯВЛЕНЬ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ЩОДО СТРУКТУРИ КОМПЕТЕНЦІЙ ВІЙСЬКОВОГО ЛІДЕРА." Психологія: реальність і перспективи, no. 16 (July 1, 2021): 207–20. http://dx.doi.org/10.35619/praprv.v1i16.202.
Full textAbstract:
Мета статті – проаналізувати пріоритизацію лідерських компетенцій майбутніми офіцерами, через оцінку ними значення поведінкових стандартів для ефективного виконання місії та удосконалення структури військового формування. Респондентами були обрані курсанти, які навчаються у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації за спеціальністю «Військове управління», – майбутні офіцери по роботі з особовим складом. Кількість респондентів, які були обрані для участі в опитуванні, склала 50 осіб, серед них 37 чоловіків й 13 жінок. Основу діагностичного опитувальника склав перелік поведінкових стандартів як показників лідерських компетенцій, визначених у відповідності з Доктриною ADP 6-22 «Army Leadership and the Profession». Отримані результати вказують, що чільне місце у відповідях респондентів займає лідерська компетенція, яка проявляється у вмінні змусити підлеглих вийти за рамки своїх особистих інтересів й працювати на загальне благо. Нами були встановлені певні гендерні відмінності у пріоритетах курсантів-жінок та курсантів-чоловіків. Так, курсанти-жінки вбачають розвиток лідерського потенціалу в пріоритизації компетенції управління людськими ресурсами, а саме – у володінні навичками ефективного спілкування і здатності зміцнювати довіру в колективі. При цьому лідерські компетенції розглядаються ними як результат прагнення до саморозвитку. Для курсантів-чоловіків визначальною є функціональна спрямованість лідерських компетенцій, оскільки вони розглядають лідерські поведінкові стандарти як практичні інструменти постановки і досягнення мети. Вони вважають, що між лідером та іншими членами групи має зберігатися певна дистанція, критерієм його ефективності служать не міжособистісні відносини з підлеглими, а виконання завдання, яке він повинен забезпечити. Курсанти обох статей демонструють інтегральний підхід до розуміння військового лідерства, яке поєднує парадигми командного духу і харизматичності особистості. Квінтесенція інтегрального підходу полягає в об’єднанні індивідуальної та командної природи лідерства, при якому реалізується іманентна потреба особистості в пошуках своєї ідентичності, коли індивідуальність схвалюється, і вміння підпорядковувати свої інтереси інтересам військової організації (місії)
17
Білецька, Олена. "ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПСИХОЛОГІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК У ОСІБ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ З РІЗНИМ РІВНЕМ ДОВІРИ В МІЖОСОБИСТІСНИХ СТОСУНКАХ." Психологія: реальність і перспективи, no. 15 (January 2, 2021): 11–17. http://dx.doi.org/10.35619/praprv.v1i15.179.
Full textAbstract:
Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню та емпіричному розгляду проблеми довіри і соціально-психологічних характеристик у осіб юнацького (студентського) віку. Встановлено, що рівень емпатії та довіри особистості і міжособистісні стосунки юнаків знаходяться у взаємозв’язку і характеризуються загальною психологічною особливістю: силою прояву емпатії, що входять до емоційної сфери особистості, і співвідношенням рівнів міжособистісних стосунків. Завдяки особливостям емпатії та довірливого спілкування юнаки можуть оцінювати навколишніх людей, встановлювати певне значення відносин, які набувають протягом певного періоду часу. Докорінна зміна соціальної ситуації розвитку викликає інтенсифікацію програм пошуку шляхів особистісної самореалізації, прийняття відповідальних рішень, перебудови системи зв’язків з оточуючими. Соціальні норми й правила, засвоєні в попередні вікові періоди, лягають в основу формування власної системи поглядів на реалії співжиття людей в соціумі. На підставі результатів діагностики було виявлено переважну більшість осіб (85,7 %) з низьким рівнем довіри в міжособистісних стосунках, у яких були досліджені такі соціально-психологічні характеристики, як типи ставлення до оточуючих і рівень емпатичних здібностей. Результати емпіричного дослідження вказують на залежність особистості у прийнятті рішення довіряти чи ні від думки інших людей, постійний пошук підтвердження правильності свого вибору, невпевненість у власних можливостях. Статистичний аналіз отриманих результатів дозволив виявити достовірні відмінності в стилях (типах) міжособистісних відносин, рівні розвитку емпатичних здібностей у студентів з низьким рівнем довіри. Отримані результати стали психологічною основою для розробки соціально-психологічного тренінгу, як ефективного засобу підвищення рівня довіри студентів у період ранньої юності, адже саме довіра виконує соціальнопсихологічні функції пізнання, інтерактивності, адаптації, інтеграції, орієнтування, регулювання, комунікації, прогнозування, забезпечує розвиток, самовираження й самовдосконалення.
18
Макарова, Ірина. "Емпіричне дослідження особливостей міжособистісних відносин студентів різних напрямків навчання." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(50)T3 (2019): 207–17. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-3-207-217.
Full textAbstract:
У статі відображені теоретичні підходи до вивчення міжособистісних відносин. Зазначено, що особистість це відкрита система, яка включає поряд з іншими структурними компонентами, спосіб спілкування з оточуючими. Продемонстровано, що на попередніх етапах професіоналізації або стадії «розвідки» (Дж. Сьюпер) складається чи використовується певний тип міжособистісних відносин, що спрямований на адаптацію в студентській групі. Емпірично вивчено індивідуально-особистісні особливості, що мають своє відображення в типі міжособистісних відносин майбутніх моряків і психологів. Встановлено, що у групі психологів домінують наступні типи міжособистісних відносин: «покірно–сором’язливий» та «відповідально–великодушний». У групі моряків домінують такі типи міжособистісних відносин як «владно–лідуючий» та «відповідально–великодушний». Студенти психологи є невпевненими в собі, з підвищеною схильністю до рефлексії, студенти-моряки, напроти, є впевненими в собі, можуть бути організаторами, проявляють нетерпимість до критики та переоцінку власних можливостей. Студенти обох груп мають потребу у відповідності соціальним нормам поведінки, схильність до ідеалізації гармонії міжособистісних відносин. Встановлено достовірні відмінності у типах міжособистісних відносин у групах студентів різної спрямованості по трьом змінним: «владно–лідуючий» (p<0,005) та «незалежний–домінуючий» (p<0,017) – у студентів - моряків показники є вищими, а у студенів-психологів вищими є показники за «недовірливо–скептичний» типом (p<0,003). В групах встановлено кореляційні зв’язки між типами міжособистісних відносин.
19
Завацький, Юрій, Наталія Завацька, Олена Федорова, Лілія Царенок, and Катерина Волох. "Вплив сімʼї на резильєнтність особистості у кризові періоди життя." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(56)Т2 (2021): 404–10. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-2-404-410.
Full textAbstract:
У статті проведено аналіз впливу сімʼї на резильєнтність особистості у кризові періоди життя. Дослідження особливостей психологічного впливу дитячо-батьківських відносин на соціальну адаптацію молодших школярів показало, що такі відносини впливають не тільки на індивідуально-особистісні особливості дітей, а й на особливості їх міжособистісної взаємодії. Показано, що порушення батьківського ставлення, зокрема за типом домінуючої гіперпротекції, впливають на прояви тривожності у дітей молодшого шкільного віку та обумовлюють негативні стратегії такої взаємодії. Визначено взаємозвʼязок між дитячо-батьківськими відносинами і копінг-поведінкою батьків, яка виступає механізмом їх впливу на ефективність соціальної адаптації молодших школярів (емоційне прийняття дитини за моделями безумовного і умовного прийняття з наданням переваги стратегіям проблемно-орієнтованого копінгу). Зʼясовано, що показники соціальної адаптації мають значущі відмінності у молодших школярів із різними типами прихильності до батьків. Вони значно вище у дітей з надійним типом прихильності, які мають соціальний статус бажаних або прийнятих, адекватну або завищену самооцінку, сформованість соціальних уявлень та соціальних емоції. Натомість діти з тривожно-амбівалентним і ненадійним її типами, які здебільшого мають соціальний статус неприйнятих або ізольованих, відрізняються заниженою самооцінкою, низьким рівнем сформованості соціальних емоцій, соціальних уявлень та мотивів. Ключові слова: сімʼя, особистість, резильєнтність, кризові періоди життя.
20
Руденко, Лариса. "Підготовка майбутніх фахівців соціономічної сфери до професійного спілкування в конфліктних ситуаціях." Педагогіка і психологія професійної освіти, no. 1 (August 8, 2019): 26–37. http://dx.doi.org/10.32447/22185186.2019.1.03.
Full textAbstract:
В умовах суспільної кризи, яка супроводжується загостренням міжособистісних стосунків, розбіжністю інтересів соціуму й особистості, зростанням конкурентної боротьби, актуалізується потреба підготовки майбутніх практичних психологів і соціальних працівників до професійної комунікації в умовах конфлікту. Людиновимірність професій практичних психологів і соціальних працівників пов’язують зі світоглядними домінантами професійних міжсобистісних відносин, що виявляються як на рівні об’єкта (соціальних груп та окремих людей, які потребують психологічної допомоги та соціальної підтримки), так і суб’єкта (фахівців, які цю допомогу та підтримку забезпечують). Їхня професійна діяльність передбачає постійне, часом тривале контактування з людьми, переважно комунікативну взаємодію з ними в різноманітних, у тому числі емоційно напружених і суспільно нестабільних ситуаціях, які можуть призвести до конфлікту. У статті обґрунтовано конфлікт як закономірний компонент професійної діяльності практичних психологів і соціальних працівників; розглянуті конструктивні функції конфлікту, які забезпечують його продуктивність щодо взаємопізнання учасників, оптимізації міжособистісних взаємин, сприяння самовдосконаленню особистості фахівця соціономічної сфери і, як наслідок – поліпшення якості його професійної діяльності. Їх ефективна реалізація опирається на концепцію діяльнісного опосередкування особистості А. Петровського, згідно з якою усталені міжособистісні стосунки можна зрозуміти лише в контексті змісту, цінностей і смислу спільної діяльності. Розкрито сутність раціонально-інтуїтивного методу подолання конфліктів на основі залучення «соціального інтелекту» (Дж. Г. Скотт), дотримання правил ключових елементів спілкування. Висвітлені окремі методичні аспекти підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери до ефективного професійного спілкування в можливих конфліктних ситуаціях.
21
ГАЗНЮК, Лідія, and Юлія СЕМЕНОВА. "АНОМІЯ ЯК ФАКТОР РУЙНУВАННЯ ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ." Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», no. 41 (March 1, 2021): 71–83. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.41.5.
Full textAbstract:
Сучасне соціальне буття характеризується кризою цінностей, зростанням бездуховності й цинізму, масо- вою недовірою людей один до одного, зниження значимості й загалом безглуздістю людського життя, що негативно позначається на здоров’ї людини. Аномія призводить до форму- вання масових негативних почуттів і емоцій і порушення ефек- тивного ціннісного обміну. Нейтралізація аномії передбачає включення людини в соціальні практики, запобігання проце- сам деритуалізації. Необхідно розвивати інвайроментальні цінності за рахунок турботи про екологію, розвитку масової освіти й виховання, культури природного відпочинку й туриз- му, а також підвищення інформаційної грамотності насе- лення в аспекті зниження негативних ефектів взаємодії з електронними пристроями. Метою статті є обґрунтування стану аномії в сучасному суспільстві та з’ясування її негатив- ного впливу на здоров’я людини. Методологічними засадами стали ідеї Е. Дюркгейма, Й. Галтунга, Р. Гвардіні, Р. Інглхарта, В. Франкла, Е. Фромма, А. Макінтайр, Ч. Тейлора, М. Уол- цера, які використовуються задля вивчення феномена аномії та її подолання в соціокультурному бутті як чинника, що сприяє руйнуванню здоров’я людини. Наукова новизна полягає в аналізі низки особистісних факторів аномії, що являють собою певні соціокультурні практики й відносини, які руйну- ють здоров’я людини. Висновки. Показано, як індивідуальна форма аномії, що являє собою факт суб’єктивної свідомості, пов’язана з негативними переживаннями й утілюється в об’єктивованих соціальних діях. Обґрунтовано, що почут- тя й емоції виступають первинним елементом формуван- ня і трансляції біологічних цінностей, аномія зароджується на рівні суб’єктивних переживань як спотворення проце- су генезису цінностей. Відзначається, що людський досвід обумовлює можливість настання аномії під впливом нега- тивних явищ, наприклад, нудьги, сенсорної депривації, при- нижень, екологічної кризи, самотності, дефіциту спілкування та інформатизації життя. З’ясовано, що ритуали являють собою елемент генезису аксіосфери, оскільки дають змогу створити міжособистісні цінності в ситуації лімінальності, і транслюють ідеали за допомогою освіти як міжсуб’єктного поля соціальних взаємодій, що конституює об’єктивний і загальнозначущий світ цінностей і смислів. При аномії риту- али не функціонують належним чином, що призводить до соціальної атомізації й відчуження індивідів, нерозв’язності групових конфліктів, дезінтеграції суспільства, збідніння чуттєво-емоційного життя, що впливає на загальний стан самопочуття і здоров’я. В аномічних умовах змінюється стан здоров’я і самопочуття людини, що виражається у виникненні психічних захворювань та антисоціальних форм поведінки. Аномію варто розглядати як психічне відхилення в розвитку, соціальну хворобу, проте не тільки відхилення від установлених у культурі порядків, а і як психопатологію особистості, пору- шення природних, біологічних підвалин її життєдіяльності.
22
Проценко, І. І. "ПРОФЕСІЙНА АДАПТАЦІЯ УЧИТЕЛІВ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ: ЧИННИКИ ВПЛИВУ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 100, no. 1 (April 28, 2021): 147–54. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-100-1-147-154.
Full textAbstract:
У статті досліджено соціально-психологічні чинники, що впливають на процес професійної адаптації учителів Нової української школи. Визначено, що вони обумовлені інтегральним характером. З’ясовано, що на процес професійної адаптації впливають різноманітні фактори: фактори середовища, до яких здійснюється адаптація (робоче місце, технологічний процес, зміст виробничих завдань, можливості просування по службовим сходинам та підвищення кваліфікації); індивідуально-особистісні фактори, безпосередньо пов'язані з особливостями самого адаптанта (переадаптаційний рівень знань, умінь та навичок, характер мотивації, яка визначає ставлення до діяльності, індивідуально-психологічні властивості особистості); фактори управління процесом адаптації (контроль виробничого процесу з боку керівництва, заохочення і стимулювання успішного виконання завдань, навчання посередництвом прикладу); соціально-психологічні фактори (соціально-психологічний клімат колективу, наявність групових норм та санкцій, стиль міжособистісної взаємодії у групі). У дослідженні розроблено теоретичну модель структури чинників, що впливають на процес управління професійною адаптацією вчителів: соціально-економічні чинники, соціально-психологічні чинники (взаємодія з керівником, психологічна атмосфера у колективі, міжособистісна взаємодія, статусно-ієрархічні відносини); індивідуально-психологічні (психофізіологічні чинники, особистісні чинники); соціально-демографічні чинники. Визначено, що всі вони по-різному впливають на успішність адаптації та на її результат в залежності від ступеня інтенсивності та тривалості впливу.
23
Ситнік, Світлана Володимирівна, and Ірина Михайлівна Пивоварчик. "ДОВІРА ДО ЛЮДЕЙ ТА ЇЇ ПРОЯВ У МІЖОСОБИСТІСНІЙ ВЗАЄМОДІЇ." Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, no. 5 (February 1, 2022): 59–65. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.5.9.
Full textAbstract:
У статті представлені результати емпіричного дослідження характеру міжособистісної взаємодії осіб із високою довірою до людей. Для перевірки гіпотези про те, що довіра до людей проявляється в певних формах поведінки індивіда в міжособистісній взаємодії, аналіз результатів дослідження складався із трьох послідовних кроків. По-перше, це визначення точності та варіативності показника, який характеризує довіру, а також з’ясування загальних тенденцій її прояву в сучасної молоді. По-друге, встановлення характеру взаємозв’язків між цим показником та різними формами поведінки в міжособистісній взаємодії. По-третє, порівняння груп досліджуваних із високими та невисокими значеннями віри в людей. У результаті аналізу індивідуальних даних та первинних статистик показано, що більшість представників студентської молоді абсолютно не довіряють людям, з підозрою сприймають нові ідеї, переконані, що ці пропозиції передусім висунуті на користь співрозмовникові, а отже, не варто очікувати на позитивний результат для себе. Лише третина досліджуваних повністю або частково висловлюють віру в те, що більшості людей можна довіряти, оскільки ті прагнуть бути чесними та діють суто з альтруїстичних спонукань. Встановлено у процесі кореляційного аналізу, що довіра до людей прямо пов’язана з упевненістю, ініціативністю, соціальною сміливістю, емпатією, схильністю до компромісу або уникнення під час конфлікту, з відданням переваги доброзичливим стосункам із людьми, а також від’ємно корелює з конкуренцією та співпрацею в конфлікті, підозрілим ставленням до людей. Виявлено шляхом порівняння груп досліджуваних із вірою в людей та недовірою, що довірливі люди більш здатні до ухвалення рішень у складних ситуаціях, під час вибору певної альтернативи поведінки є сміливішими через позитивну оцінку власного потенціалу, більшою мірою виявляють емоційну чуйність до переживань партнерів по взаємодії, краще розуміють мотиви їхньої поведінки, прагнуть частіше бути серед людей, створювати теплі, емоційно значущі відносини, налаштовані на встановлення доброзичливих стосунків, не розчаровані в людях, а тому не виявляють підозрілості, схильні виробляти компромісні рішення або загалом ухилятись від конфлікту.
24
Fishchuk, Oksana. "ТРЕНІНГ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ МЕТОД ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ-БІОЛОГІВ." Psychological Prospects Journal, no. 35 (August 3, 2020): 148–61. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2020-35-148-161.
Full textAbstract:
Модернізація освіти в Україні відповідно до сучасних вимог актуалізує дослідження тренінгової форми роботи для студентів різних спеціальностей. Розглянуто мету, завдання та переваги використання тренінгів у навчальному процесі. Фахівець у сфері біології має широкі можливості для працевлаштування (від лабораторій і садово-паркових господарств, до екологічного туризму). Найкращим методом для розвитку вузькоспеціалізованих професійних умінь (hard skills) та навичок міжособистісної взаємодії (soft skills) для студента-біолога вважаємо тренінг. Запропоновано структуру навчального тренінгу для студентів-біологів. Описано основну мету, завдання й три тематичні блоки тренінгу: 1) спрямований на усвідомлення важливості професії, цілісного уявлення та формування адекватної реакції студентів до певного виду діяльності; 2) націлений на формування специфічних професійних умінь і навичок; 3) зорієнтований на усвідомлення учасниками себе в системі, яка стає частиною їхньої діяльності, та оптимізацію відносин до цієї системи. Описано застосування тренінгу на заняттях на тему: «Будова та функції квітки» для студентів-біологів як ефективного методу практичної підготовки. У тренінгу використано метод групового обговорення. Шляхом реалізації тренінгового заняття в межах курсу «Біоморфологія рослин» здійснено спробу розвитку в студентів-біологів hard skills (повторення й систематизація знань про будову квітки, її функції та будову плоду) і soft skills (уміння працювати в групі, налагоджувати міжособистісну взаємодію, розподіл обов’язків, визначення лідера). Перспективи дослідження вбачаємо в повноцінній розробці й апробації тренінгу для студентів-біологів.
25
K.O., Kruhlov, and Blyskun O.O. "THE PECULIARITIES OF SUBJECTIVE SOCIAL WELL-BEING OF YOUNG EMPLOYEES IN THE ORGANIZATION." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 4 (November 4, 2020): 100–107. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2020-4-14.
Full textAbstract:
Метою дослідження є визначення особливостей суб’єктивного соціального благополуччя молодих співробітників в організації. Методи: аналізування та узагальнення результатів наукових досліджень; «Опитувальник параметрів суб’єктивного соціального благополуччя» (Т.В. Данильченко); методи математичної обробки даних, зокрема порівняльний аналіз за допомогою критерію кутового перетворення Фішера.Результати. Констатовано, що психологічне благополуччя є умовою, чинником та водночас критерієм успішної адаптації співробітника в організації. Визначено, що стан благополуччя створює сприятливі позитивні міжособистісні відносини, можливість спілкуватися, позитивні емоції, тому переважно йдеться про суб’єктивне соціальне благополуччя. Висновки. Виявлено відмінності у проявах показників суб’єктивного соціального благополуччя між групою молодих працівників, які перебувають у процесі трудової адаптації, та більш досвідченими співробітниками, які мають більший стаж роботи, а саме: за параметрами: соціальна помітність, соціальна дистантність, соціальне схвалення, соціальні переконання (р ≤ 0.05), тобто молоді співробітники вважають недостатньою свою соціальну значущість, соціальний престиж та авторитетність з погляду інших осіб; вони відчувають іноді соціальну ізольованість, відчуженість, незадоволеність соціальними стосунками; працююча молодь в оцінках своїх особистісних та професійних якостей переважно орієнтується на сторонні думки колег, керівництва, водночас має позитивні уявлення про якості, чесноти інших осіб та справедливість та контрольованість світу. Отримані дані є корисними для роботи з адаптації молодих працівників в організації.Ключові слова: суб’єктивне соціальне благополуччя, співробітники організації, працююча молодь, молоді співробітники, трудова адаптація. The aim of the study is to determine the peculiarities of the subjective social well-being of young employees in the organization.Methods: analysis and generalization of scientific research results; “The questionnaire of parameters of subjective social well-being” (T.V. Danylchenko); methods of mathematical data processing, the comparative analysis by means of Fisher’s angular transformation criterion, in particular.Results. It has been stated that psychological well-being is a condition, factor, and, at the same time, a criterion of successful adaptation of an employee in the organization. It has been determined that the state of well-being creates favorable positive interpersonal relationships, a possibility to communicate, get positive emotions, satisfy a person’s need for that; therefore, it is mostly about subjective social well-being.Conclusions. Some differences have been revealed in the manifestations of the indicators of subjective social well-being between a group of young workers in the organization, who are in the process of labor adaptation, and more experienced employees, who have more work experience: social noticeability, social remoteness, social approval, social beliefs (p ≤ 0.05), that is, young employees consider their social significance insufficient, social prestige and authority from the point of view of other people; they sometimes feel social isolation, alienation, dissatisfaction with social relations; working youth, in assessing their personal and professional qualities, is mainly guided by the extraneous opinions of colleagues, directorship, and, at the same time, has positive ideas about qualities, virtues of other people, justice and positiveness of the world. The obtained data are useful for work on the adaptation of young employees in the organization.Key words: subjective social well-being, employees of the organization, working youth, young employees, labor adaptation.
26
Бєляєв, С. Б., and Ю. О. Кривенко. "ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ УЧНІВСЬКОГО КОЛЕКТИВУ В УМОВАХ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, no. 3 (April 29, 2021): 166–70. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-1-25.
Full textAbstract:
Статтю присвячено питанням формування учнівського колективу через упровадження засад педагогіки партнерства як одного з основних аспектів функціонування Концепції Нової української школи на основі аналізу дефініцій поняття колективу. Ідеї педагогіки партнерства спрямовані на створення суспільства, яке є вільним від кліше та офіціозу. Ця нова ланка має подолати інертне мислення, перейти на інший рівень міжособистісних відносин. Партнерські відносини беруть початок у закладі освіти, де вся шкільна спільнота працює над створенням оптимального та психологічно безпечного освітнього середовища, вільного від булінгу та утиску самовираження суб’єктів освітнього процесу, якими виступають учні та педагогічні працівники закладу освіти. У статті розкриваються основні можливості та перспективи формування учнівського колективу на засадах педагогіки партнерства, що є оптимальним шляхом до налагодження взаєморозуміння, поваги та толерантного ставлення до оточення. Встановлено, що учнівський колектив може бути утворено тільки шляхом налагодження спеціальної роботи педагогічного колективу з формування високоморальної та позитивно налаштованої особистості дитини. Аналіз основних визначень поняття «колектив» дав змогу розкрити його багатоаспектність, оскільки воно розглядається не тільки в межах педагогічних наук. На сучасному етапі розвитку суспільства колектив відіграє велику роль у менеджменті, адже неможливо керувати організацією, якщо не встановлено корпоративні зв’язки. Це дало підстави розглядати особистість учителя не тільки з позиції Концепції Нової української школи, а й як менеджера освітнього процесу. Доведено необхідність налаштування вчителя на виконання ролі лідера, який сприяє підвищенню якості та оригінальності у виконанні роботи, розвитку творчого підходу до справи. Демократичний клімат у колективі сприяє утворенню дружніх та відвертих відносин між членами колективу, формуванню почуття гордості за загальні досягнення та готовності розділяти труднощі колективу.
27
Фісяк, І. Є. "Динамика відображення емоцій у фразеологічних одиницях на позначення міжособистісних відносин." Мовні і концептуальні картини світу, Вип. 43, ч. 4 (2013): 207–14.
Find full text
28
Глуговська, Людмила Григорівна. "Особливості фрустраційних реакцій юнаків у залежності від стилю міжособистісних відносин." Актуальні проблеми психології в закладах освіти 9 (September 17, 2018): 230–34. http://dx.doi.org/10.31812/psychology.v9i0.3769.
Full textAbstract:
статті висвітлюються погляди на фрустраційні реакціїюнаків, які залежать від стилю міжособистісних відносин. Фрустраціюкожна людина переживає по-різному. Важливо те, що один і той самийфрустратор може викликати у різних юнаків абсолютно різні реакції.Фрустрація представляє собою складний емоційно-мотиваційний стан, щовиявляється розладі діяльності та спілкування, що виникає у результатіпевних нездоланних труднощів, які виникають на шляху досягнення метиабо є перепоною до вирішення завдання, що є характерними для будь-якоїлюдини. В залежності від цього була проведена методика Лірі, якавизначила рівні Актуального-я та Ідеального-я. Було виявлено відмінностіміж цими критеріями.
29
Марійчин, Андрій. "Емпіричне дослідження особливостей прояву параметрів комунікативної компетентності спортсменів-гірськолижників." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(56)Т3 (2021): 125–38. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-3-125-138.
Full textAbstract:
В статті обґрунтовані показники емпіричного дослідження особливостей прояву параметрів комунікативної компетентності спортсменів-гірськолижників. Для вирішення цього завдання було застосовано експлораторний аналіз даних. Зазначені статистичні процедури застосовувались для показників наступних методик: методики «Визначення потреби у спілкуванні» Ю. М. Орлова, В. І. Шкуркіна, Л. П. Орлової, методики «Діагностика оцінки самоконтролю в спілкуванні» М. Шнайдера, тесту КОС (Комунікативні та організаторські схильності) В. В. Синявського, Б. А. Федоришина, опитувальника «Соціально-психологічні характеристики суб'єкта спілкування». В. О. Лабунської, опитувальника міжособистісних стосунків В. Шутца. Отримані показники піддавались порівнянню за експлораторним аналізом. За результатами вивчення особливостей прояву параметрів комунікативної компетентностіу спортсменів було встановлено наступне. Загальна адаптивність досліджених спортсменів-гірськолижників знаходиться на середньому рівні, і вони досить адаптовані до спілкування в умовах спортивно-змагальної діяльності. Показано, що завдяки середньому рівню комунікативного контролю вони достатньо щирі, в міру стримані в своїх емоційних проявах, зважають в своїй поведінці на ставлення оточуючих людей. Зазначено, що для них властивими у спілкуванні є труднощі, пов’язані зі ставленням партнерів зі спілкування та зверненні до них чи з їхнього боку, а також труднощі, пов’язані із уміннями та навичками організації міжособистісної взаємодії. У свою чергу вони значно легше долають труднощі, що пов’язані із соціально-перцептивними характеристиками. Зазначено, що у гірськолижників спостерігається певна збалансованість орієнтацій на активність та прийняття контактів, а орієнтація на прийняття емоційних відносин трохи знижена, проте вони орієнтовані на те, щоб виявляти домінування у міжособистісному спілкуванні. Ключові слова: комунікативна компетентність, параметри комунікативної компетентності, емпіричні показники, професійна мобільність спортсменів, спортсмени-гірськолижники, комунікація.
30
Klyuchuk, Julia. "Польсько-українське міжнаціональне порозуміння та примирення крізь призму взаємин президентів (1991 – 2010 рр.)." Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Історія 1, no. 45 (June 15, 2017): 59–63. http://dx.doi.org/10.31861/hj2017.45.59-63.
Full textAbstract:
У статті розкривається довготривалий процес польсько-українського порозуміння та примирення через безпосередній вплив на нього Президентів Республіки Польща та України. Акцент робиться на міжособистісних зустрічах Президентів, де неодноразово окремим питанням виділялося міжнаціональне примирення поляків та українців. Практична реалізація цього курсу полягала у створені єдиної стратегії для Польщі й України, підписанні спільних президентських заяв та звернень, а також відкритті польсько-українських пам’ятних місць єднання.
Ключові слова: Республіка Польща, Україна, Президенти, порозуміння, примирення, міждержавні відносини
31
КОВАЛЬЧИК, МАЛГОЖАТА. "Напрями ресоціалізаційних і терапевтичних впливів в умовах ізоляції." Право України, no. 2019/07 (2019): 93. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-07-093.
Full textAbstract:
Сучасні концепції та наукові теорії, що становлять теоретичну основу ресоціалізації, можна розділити на кілька груп, що відрізняються методологічним та праксеологічним підходом. Найчастіше обговорюються у цьому контексті біхевіористичні (когнітивно-біхевіористичні), інтеракційні та багатовимірні концепції. Варто також згадати про моделі корекційних впливів, які впроваджуються в практику і підтверджуються ефективними результатами. Метою статті є характеристика й аналіз основних напрямів ресоціалізаційних і терапевтичних впливів, які застосовуються щодо засуджених в умовах ізоляції. Використання в процесі ресоціалізації різних форм втручання, спрямованих на відмову від злочинної поведінки, на жаль, не завжди призводить до повної соціальної адаптації колишнього засудженого. Схильність до подальших правопорушень все ще може означати труднощі у прийнятті та дотриманні просоціальних правил. Труднощі реадаптації можуть виникати в різних сферах: економічній (наприклад, отримання роботи і її збереження), міжособистісній (навички створення, відтворення та підтримання хороших стосунків з членами родини та партнерами) або емоційній. З цих причин неприпустиме ототожнення ресоціалізації з соціальною реадаптацією. Соціальна реадаптація відноситься до ситуації, коли злочинець повертається в суспільство з внутрішньою переконаністю більше не вчиняти злочинів, з отриманими сприятливими та підтримуючими соціальними реакціями, що сприяють втраті статусу злочинця або колишнього в’язня і набуттям можливостей зміцнення особистих переконань та рішень, а також позитивних соціальних реакцій. Крім того, ресоціалізація – процес, що ґрунтується не лише на отриманні навичок взаємодії, а й на побудові відносин між людиною та навколишнім середовищем. Результатом чого є особистісна трансформація індивіда, яка визначає позитивні відносини з навколишнім середовищем і формує віру найближчого оточення в ефективність зміни, що також означає усвідомлення людиною, яка порушила закон, офіційного, формального позбавлення її статусу девіанта.
32
ЖЕМЧУЖНА, Ганна. "ПСИХОДІАГНОСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ СПІВЗАЛЕЖНОСТІ В ПОДРУЖНІХ (ПАРТНЕРСЬКИХ) ВІДНОСИНАХ." Психологічне здоров’я, no. 1 (April 28, 2021): 48–64. http://dx.doi.org/10.32689/2663-0672-2021-1-5.
Full textAbstract:
Постановка проблеми. Міжособистісна співзалежність негативно впливає на усі аспекти життя людини. В основі даної проблематики лежить недостатня диферен- ціація «образу Я», адже співзалежні особи не мають чітких уявлень про власні бажання, по- треби і почуття, тому можливість адекватного їх вираження і реалізації в парі ускладнені. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема залежностей є однією з найбільш ак- туальних в сучасному суспільстві. Фахівці в області залежностей найчастіше розглядають співзалежність як сімейну проблему. Аналіз психологічної літератури з проблеми дозволяє розуміти співзалежність не тільки як вторинне явище, пов’язане з алкогольною та нарко- тичною залежністю близької людини, а як порушення розвитку особистості, що формується в ранніх дитячо-батьківських відносинах. Аналіз наукової літератури з питань сутності та природи залежності свідчить про глибоку теоретичну і емпіричну розробленість феномена залежності (адикції) і наявності добре сформованого термінологічного апарату для його вивчення. Високий ризик поширення традиційних і нових видів адикції актуалізує проблему вироблення раціональних стереотипів психогігієнічної поведінки у реальних і потенційних аддиктів. Найбільшу актуальність зберігає проблема вивчення залежності як негативного біопсіхосоціодуховного явища і розробки способів, здатних не тільки стримати зростання, але і надати ефективну протидію виникненню і подальшому поширенню цього синдрому. Формулювання мети статті. Мета полягає у вивченні психологічних особливостей осо- бистості в співзалежних стосунках у парі. Виклад основного матеріалу. Психологічна база досліджування склала 82 осіб (41 пара ), контрольна досліджувана група – 40 осіб (20 по- дружніх пар) – які характеризувалися стабільними, сприятливими взаєминами адаптовані пари, що не мають подружніх утруднень і задоволені шлюбом; основна досліджувана група – 42 осіб (21 подружні пари ) – які зверталися до психологічної консультації у зв’язку з проблемами співзалежності, незадоволення шлюбом,- це ті пари, які можуть бути віднесені до пізніх, або фінальних, етапів залежності. Для дослідження психоемоційних станів дослі- джуваних основної та контрольної груп були обрані валідні психодіагностичні методики: Тест-опитувальник Спілбергера- Ханіна (діагностика тривожності); Опитувальник тріади любові по Стернбергу; Тест на співзалежність Фішера; Тест «впевненість у собі» Райдаса ; Виявлення любовної залежності (по Єгорову). В проведеному дослідженні були виявлені стра- тегії міжособистісної взаємодії жінок і чоловіків зі співзалежною поведінкою. Висновки та перспективи подальших досліджень. Більшість жінок та чоловіків, які взяли участь у нашому дослідженні, не намагаються приховувати звичайні страхи, занепокоєння або свою невпевненість. Вони намагаються добре виглядати в своїх очах та в очах партнерів, не завжди потребують бути «правими», відчувають нестачу довіри з боку близької людини і занепокоєння при встановленні близьких, довірливих відносин. Результати наших досліджень підтверджують дані джерел наукової літератури, що співзалежним людям властиво: запе- речення, страх, тривога, сором, вина, перфекціонізм, нав’язливі думки, невміння дотримува- тися кордону особистості, схильність до маніпулювання, ригідність. Дослідження пробле- ми співзалежності є значущими для психологів, тому питання потребує більш ґрунтовного теоретичного вивчення.
33
Дорожко, І. І. "Трансформації міжособистісних відносин у суспільстві ризику: теоретична перспектива оновлення практик родинного виховання." Політологічний вісник, Вип. 73 (2014): 284–92.
Find full text
34
Zolotnyik, O. P. "Мікросоціологічне дослідження сімейних відносин: евристичний потенціал теоретичних засад." Grani 18, no. 4 (March 6, 2015): 47–53. http://dx.doi.org/10.15421/1715078.
Full textAbstract:
У даній статті продемонстрований евристичний потенціал теоретичних засад мікросоціологічного аналізу одного з показників стану сім’ї – сімейних відносин. Теоретичний багаж аналізу інтеракції є доволі великим, але постає питання, чи дає він змогу описати ту специфіку відносин, що складається в сімейній взаємодії. Вивчення сімейних відносин вимагає комплексного підходу до осягнення багатьох супутніх компонентів:системи ціннісних орієнтацій членів подружжя, циклу сімейного життя, соціоекономічних умов проживання пари. Проте, акцентуація саме на діяльнісноповедінковому аспекті дозволяє робити припущення щодо кореляційних зв’язків між: успішністю сімейної взаємодії та мікрокліматом у родині; рівнем задоволеності міжособистісною взаємодією та загальною задоволеністю шлюбом, щільністю сімейної взаємодії та дітородними настроями подружжя тощо. Презентація теоретичних мікросоціологічних надбань буде здійснена на основі соціологічних шкіл, напрямків та їх представників, що є найбільш популярними і згадуваними в межах даного напрямку. Таким чином, у роботі представлені надбання прихильників теорії обміну, представники символічного інтеракціонізму, драматургічного та етнометодологічного підходу і теорія сімейних систем.
35
Borzyk, O. "Criterion apparatus of researching formation of harmonious interpersonal relationships of future primary school teachers." Bulletin of Postgraduate Education (Series «Educational sciences»), no. 44 (2021): 64–77. http://dx.doi.org/10.32405/2218-7650-2021-15(44)-64-77.
Full text
36
ЧАЙКА, Галина. "ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ ТА МІЖОСОБИСТІСНИХ ВЗАЄМИН: СТАТЕВО-ВІКОВИЙ АСПЕКТ." Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, no. 1 (54) (May 19, 2022): 84–90. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2022.1.12.
Full textAbstract:
У статті вивчався взаємозв’язок між емоційною стійкістю особистості та її вмінням створювати та підтримувати позитивні стосунки з іншими людьми. Мета статті – вивчити кореляції між емоційною стійкістю особистості та її міжособистісними взаєминами залежно від статі та віку досліджуваних. Методи дослідження. Для вивчення міжособистісних взаємин було використано два показники: показник «позитивні відносини з іншими» за методикою вивчення психологічного благополуччя К.Ріфф та показник «чутливість до інших» Тесту автономія-прив’язаність. Для вивчення емоційної стабільності були вибрані два показники – баланс афекту (Опитувальник афективного балансу Н. Бредберна) і контроль з методики вивчення життєстійкості Мадді. Висновки: Були виявлені вікові та статеві відмінності такого взаємозв’язку. Емоційна стабільність жінок більшою мірою залежить від наявності в них позитивних, рівноправних, доброзичливих стосунків із іншими людьми. Емоційна стабільність чоловіків також може спиратися на позитивні взаємини з іншими, але меншою мірою. Надмірна чутливість до інших частини жінок вказує на певні ознаки підвищеної невротизації, що загалом негативно впливає на емоційну стабільність. Позитивні стосунки з іншими, існування широкого кола таких взаємин позитивно впливає на емоційну стабільність людини будь-якого віку. Для молодих людей, які вже вийшли з етапу навчання, особливо важливо навчитися самостійно контролювати власне життя, у тому числі власні емоції, щоб досягти емоційної стійкості. Тому в цьому віці вміння не підпадати під чужий плив, вміння знизити чутливість до інших, до поглядів, вірувань, думок інших задля формування власного зрілого світогляду, для контролю над власними емоціями особливо важливе, іноді навіть важливіше за наявність певних позитивних стосунків. Отримані результати допоможуть розвивати і підтримувати емоційну стійкість людини у не простий час війни на теренах нашої Батьківщини.
37
Danyliuk, I. V. "Нова парадигма для суспільства глобальної епохи: субсидіарна перспектива Бенедикта XVI." Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, no. 8 (November 1, 2017): 58–62. http://dx.doi.org/10.15421/1717114.
Full textAbstract:
У статті досліджується вчення Папи Бенедикта XVI та його погляди на суспільство ХХІ ст.: роль, яку відводив глава Католицької церкви людині, суспільству, державі та міжнародній спільноті в епоху глобалізації. Розглянуто принципи пропоновані Бенедиктом XVI для відносин у середині суспільства, державно-суспільних та міжнародних відносин в ХХІ столітті. Здійснено спробу окреслити парадигму Бенедикта XVI для суспільних взаємовідносин та міжнародної співпраці в період глобалізації. Розглянуто субсидіарну перспективу Бенедикта XVI для міжособистісних, суспільно-державних та міжнародних відносин. Виявлено, що саме збільшення участі особистості в суспільному житті – це основа розвитку благополучного суспільства, адже через соціальну активність, на думку Бенедикта XVI, особа змінюватиме свій соціальний статус та працюватиме на благо суспільства. Соціальна активність громадян створює виклик для влади, а саме – делегувати свої повноваження на нижчі рівні аж до простих громадян. На думку понтифіка, в глобалізованому суспільстві успіх держав залежить від здатності делегувати повноваження громадянам, тобто доручити побудову суспільного блага самим же громадянам. Окремо розкрито питання міжнародних відносин та співпраці. Бенедикт XVI закликає до управління глобалізацією та говорить про необхідність нового світового авторитету. Такий авторитет, на його думку, повинен керуватись у своїй діяльності принципом субсидіарності. У статті окреслено бачення глобальної влади та ролі громадянина і держави в період глобалізації.
38
Maksym, Zhydko, and Shulenkova Anna. "PECULIARITIES OF LOVE AND INTERPERSONAL RELATIONS OF WOMEN AND MEN IN POLYAMOR RELATIONS." Insight: the psychological dimensions of society, no. 2 (November 5, 2019): 24–30. http://dx.doi.org/10.32999/2663-970x/2019-2-3.
Full text
39
Zolotnyik, O. P. "Любов як суб’єктивний корелят міжособистісних стосунків: наукові спроби визначення поняття та спроби вимірювання." Grani 18, no. 5 (April 15, 2015): 16–23. http://dx.doi.org/10.15421/1715092.
Full textAbstract:
Дана стаття присвячена огляду наукового вивчення феномена любові. Спроби наукового пізнання представлені у вигляді розроблених соціологами і психологами теорій любові, на основі яких дане почуття визначається, класифікується і вимірюється. У статті запропоновані до огляду найбільш популярні теорії вивчення любові: триангулярна теорія любові за Робертом Дж. Стернбергом, класифікація стилів любові за Джоном Аланом Лі та трансформаційна концепція Е.Гіденса. Важливість вивчення даної тематики пояснюється суб’єктивним визначенням респондентів ролі любові як кореляту міжособистісних стосунків. Любов розглядається як фактор, що виступає як мотивом шлюбу так і компонент, що забезпечує його міцність. Cкладність наукового розуміння любові полягає у відсутності чітких емпіричних референтів для фіксації. Запропоновані до огляду теорії підтверджують свої наукові гіпотези шляхом застосування специфічних методик вимірювання. Пропонуються до огляду: шкала любові та симпатії З.Рубіна, шкала відношення до любові Хендрік С і Хендрік К.( Love Attitude Scale) та шкала любовних відносин МунроАдамса. Дані методології широко застосовуються і в сучасному науковому дослідженні, піддаючись модифікаціям та адаптації в залежності від культурних особливостей респондентів. Феномен любові потребує більшого наукового вивчення, з метою його подальшої категоризації, потребою підбору більшого спектра методик та необхідністю включення вивчення цього компонента у соціологічне обстеження міжособистісних стосунків.
40
Федорчук, С. В., Д. Д. Іваскевич, О. В. Борисова, І. О. Когут, В. Л. Маринич, С. В. Тукаєв, and Є. І. Петрушевський. "Застосування копінг-стратегій у практиці сучасного гандболу." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 1 (May 21, 2019): 10–15. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2019.1.10-15.
Full textAbstract:
Однією з найгостріших проблем сучасного спорту є постійно зростаючий травматизм. Хронічні перевантаження, перенапруження під час спортивних тренувань та змагань підвищують загрозу травмування та виникнення супутніх з травмами захворювань у спортсменів. Гандбол є одним із жорстких видів спорту, для якого характерна велика кількість травм і виражена тяжкість пошкоджень, основна частина яких відбувається у гравців під час проведення змагань. Безперечно, рівень стресу впливає на травматизм: навіть проблеми в міжособистісних відносинах можуть трансформуватися в стрес, підвищити ймовірність отримання травми, а, значить, призвести до припинення спортивної діяльності або передчасного завершення кар’єри. Стресостійкість є одним із основних критеріїв фізичного і психічного здоров’я спортсмена. Мета. Визначити типи копінгстратегій, які обумовлюють схильність спортсменів до травм. Методи. Для визначення пріоритетного стилю подолання стресових ситуацій або проблем у спортсменів було використано опитувальник «Виявлення індивідуальних копінг-стратегій» Е. Хайма. Результати. Найпоширенішими копінг-стратегіями серед обстежених спортсменів були: у когнітивній сфері – «збереження самовладання» та «надання сенсу»; в емоційній сфері – «оптимізм»; у поведінковій сфері – «відволікання». У цілому, серед спортсменів-гандболістів кількісно переважало використання адаптивних стратегій порівняно з неадаптивними і відносно адаптивними. Виявлено таку тенденцію: у дівчат наявність спортивних травм була пов’язана із зменшенням адаптивності емоційних та поведінкових копінг-стратегій та збільшенням частоти використання адаптивних когнітивних копінг-стратегій; у хлопців пережиті травми збільшували частоту використання адаптивних поведінкових копінг-стратегій і суттєво не позначалися на когнітивних і емоційних стратегіях подолання стресу. Ключові слова: копінг-стратегії, спортивні травми, гандбол.
41
Sirakovska, Olena. "ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РЕПРОДУКТИВНОГО ЗДОРОВ’Я ЖІНОК." PSYCHOLOGICAL JOURNAL 14, no. 4 (April 19, 2018): 185–205. http://dx.doi.org/10.31108/2018vol14iss4pp185-205.
Full textAbstract:
У статті наводиться аналіз даних літератури щодо впливу психологічних факторів на стан репродуктивної системи жінок, оцінюються психофізіологічні стани жінок з різноманітними розладами репродуктивної сфери. Демонструються основні постулати психосоматичної медицини. Розглядається актуальність психологічних методів регуляції емоційних станів жінок з різними проблемами репродуктивної сфери. Підкреслюється важливість гармонізації психологічного стану з метою досягнення репродуктивного здоров’я. Висловлюється пропозиція щодо формування структурних підрозділів психологічної допомоги, які вбудовані в клінічні установи (жіночі консультації, лікарні, поліклініки) з метою профілактики та запобігання розвитку соматичних ускладнень, насамперед, репродуктивної сфери, на фоні негативних емоційних станів, внутрішньо-особистісних та міжособистісних конфліктах, порушення сімейних відносин.
Ключові слова: репродуктивне здоров’я, психосоматика, непліддя «нез’ясованої» етіології, психологічні стани.
42
Данілєвська, Оксана, and Віолета Мараєва. "ІНТЕГРАЦІЯ ЖІНОК ДО ЗБРОЙНИХ СИЛ: ДОСВІД РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА." Молодий вчений, no. 10 (98) (October 31, 2021): 22–25. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-10-98-6.
Full textAbstract:
Висвітлено правові аспекти інтеграції жінок до Збройних сил Польщі, зміни щодо військової служби жінок, пов’язані з професіоналізацією польської ар-мії. Проаналізовано дані щодо кількості жінок у Збройних силах Польщі та умов проходження військової служби у різні періоди. Акцентовано увагу на існуванні ряду перешкод, що ставали на заваді військовій службі жінок та заходах, які ця країна зробила щодо їх подолання. Визначено пріоритетні напрямами інтеграції жінок до польських Збройних сил. Перспективними на-прямами подальших наукових студій можуть стати дослідження гендерної та релігійної різноманітності в армії, стану міжособистісних відносин жінок та чоловіків у військовому середовищі, визначення заходів, спрямованих на усунення гендерних стереотипів і протидію дискримінації у Збройних силах Польщі.
43
Бохонкова, Юлія, Олена Пелешенко, Юрій Сербін, and Владислава Леліва. "Проблема залежності від соціальних мереж як сучасного виду соціальних відносин в юнацькому віці." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(56)Т2 (2021): 101–12. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-2-101-112.
Full textAbstract:
Стаття присвячена теоретико-методологічному розгляду проблеми залежності від соціальних мереж як сучасного виду соціальних відносин в юнацькому віці. У статті зроблено аналіз останніх досліджень і публікацій з зазначеної проблематики. Розглянуто науковий зміст поняття залежності від «соціальної мережі». Наведено опис особливостей впливу на соціалізацію та розвиток особистості юнацького віку, виявлення симптомів, причин Інтернет – залежності користувачів. Проаналізовано питання мотивації користувачів соціальних мереж і інтернету. Визначено основні специфічні особливості особистостей з залежністю від соціальних мереж. В статті робиться акцент на проблемі глобального поширення мережі інтернет і зростання популярності соціальних мереж, що стає причиною відсутності кордонів віртуального і фізичного світу. Віртуальні комунікації починають замінювати живе спілкування. Зловживання інтернетом веде до заміщення реальної дійсності віртуальною, яка в разі інтернет-адиктів не представляє собою повноцінне культурне середовище. Визначено мотиви частого перебування в мережі. Зроблено акцент на загрозі та витісненні реального життя на другий план, втраті професійної діяльності, порушенні дружніх та родинних стосунків, зниженні самооцінки та набутті психологічних комплексів. Ключові слова: соціальної мережі, інтернет-адикти, інтернет-залежність, мотиви інтернет залежності, патологічне використання комп'ютера, адиктивна поведінка, юнацький вік, віртуальна реальність, інформаційний простір, міжособистісна комунікація, спілкування.
44
A.O., Lytvynenko. "АДАПТАЦІЯ ДО РОЛІ МАТЕРІ ЯК ПСИХОЛОГІЧНЕ ПЕРЕЖИВАННЯ." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 4 (November 4, 2020): 13–19. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2020-4-2.
Full textAbstract:
Purpose is to substantiate the peculiarities of adaptation to the role of the mother among women with children of different ages in modern conditions.Methods. The article presents guidelines for studying the psychology of motherhood and training in this field. Motherhood is studied in psychology in various aspects, psychological schools and areas. There are many scientific and popular science publications on this issue. Various aspects of maternal behavior are affected in the psychology of personality, in child psychology, pedagogical psychology. The importance of maternal behavior for child development, its complex structure and path of development, the multiplicity of cultural and individual options as well as a huge number of modern studies in this area allow us to speak about the special relevance of studying motherhood as a psychological phenomenon. Results. Differences in the emotional experiences of women associated with the first and second pregnancies are revealed. Both pregnancies caused joyful experiences in most of the women who participated in our study. The news of the first pregnancy was more a source of anxiety and fear. However, later there was a more harmonious attitude of women to the first pregnancy, during the second pregnancy women felt less positive emotions associated with expecting a child, more often experienced anxiety and doubts.Conclusions. It is hypothesized that children of different ages cause different emotional experiences in women. In relation to the first child, mothers more often than to the second, on the one hand, feel delight, pride, and on the other – anxiety and fear. The second child, in comparison with the first, more often causes joy, surprise. Mothers’ perceptions of the personal characteristics of children of different ages have certain features. Mothers perceive the older child as more self-confident, disciplined and independent; mostly treat her as an individual. Women evaluate the youngest child as more extroverted, sociable, open. There are a number of relationships between the characteristics of a woman’s personality and the peculiarities of her attitude to the older and younger child. A woman’s harmonious relationship with her parents has a positive effect on her perception of her own children. Such personality traits as anxiety, self-doubt, low stress resistance, inability to establish interpersonal relationships negatively affect the ability of a woman to harmoniously fulfil the role of mother, her adaptation to the upbringing children of different ages.Key words: psychology of experiences, motherhood, psychology of motherhood, features of adaptation. Мета –обґрунтувати особливості адаптації до ролі матері серед жінок з дітьми різного віку в сучасних умовах. Методи. У статті представлено методичні рекомендації щодо вивчення психології материнства і підготовки фахівців у цій сфері. Материнство вивчається в психології в різних аспектах, психологічних школах і напрямах. Є чимало наукових і науково-популярних видань, присвячених цій проблемі. Різні аспекти материнської поведінки зачіпаються в психології особистості, в дитячій психології, педагогічній психології. Важливість материнської поведінки для розвитку дитини, її складна структура і шлях розвитку, множинність культурних та індивідуальних варіантів, а також величезна кількість сучасних досліджень у цій сфері дозволяють говорити про особливу актуальність вивчення материнства як психологічного феномена. Результати. Виявлено відмінності в емоційних переживаннях жінок, пов’язаних з першою і другою вагітністю. Обидві вагітності у більшості жінок, які взяли участь у нашому дослідженні, викликали радісні переживання. Звістка про першу вагітність більшою мірою була джерелом тривоги, страху. Однак пізніше спостерігалося більш гармонійне ставлення жінок до першої вагітності, під час другої вагітності жінки відчували менше позитивних емоцій, пов’язаних з очікуванням дитини, частіше переживали тривогу, сумніви.Висновки. Запропоновано гіпотезу, що діти різного віку викликають у жінок різні емоційні пережи-вання. Щодо першої дитини матері частіше, ніж до другої, з одного боку, відчувають захват, гордість, а з іншого – тривогу і страх. Друга дитина в порівнянні з першою частіше викликає радість, здивування. Сприйняття матерями особистісних характеристик дітей різного віку має певні особливості. Матері сприймають старшу дитину як більш впевнену в собі, дисципліновану, самостійну, більшою мірою ставляться до неї як до окремої особистості. Молодшу дитину жінки оцінюють як більш екстравертовану, товариську, відкриту. Існує ряд взаємозв’язків між властивостями особистості жінки і особливостями її ставлення до старшої і молодшої дитини. Гармонійні взаємини жінки зі своїми батьками позитивно впливають на її сприйняття власних дітей. Такі особистісні риси, як тривожність, невпевненість у собі, низька стресостійкість, невміння встановлювати міжособистісні відносини негативно впливають на можливості гармонійного здійснення жінкою ролі матері, на її адаптацію до виховання дітей різного віку.Ключові слова: психологія переживань, материнство, психологія материнства, особливості адаптації.
45
Maciąg, Jolanta. "Проблеми та напрямки ранньої шкільної освіти в сучасних педагогічних дискурсах." Освітній простір України, no. 14 (December 21, 2018): 203–16. http://dx.doi.org/10.15330/esu.14.203-216.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблемі дискурсу щодо напрямків і перспектив початкової освіти. Дослідження дискурсивного мислення про початкову освіту здійснювалося на основі педагогічної, психологічної та соціологічної рефлексії, розглянутої в літературі з даної теми. Результати цих досліджень є основою для осмислення освітньої реальності. На думку Д. Клюс-Станської, вчитель початкової освіти або навчання завжди бере участь у певному дискурсі. Основним показником професіоналізму вчителя є стан усвідомлення його дискурсу, його зміст і наслідки, а також досягнення зрілості для критичного розуміння і можливості трансформації. У зв’язку з вищезазначеним робота концентрується на виявленні причин функціонування протилежних освітніх дискурсів: адаптивно-біхевіористського і критично-творчого. Перший зміцнюється соціально прийнятими цінностями. Другий, критично-творчий, пов’язаний з системою цінностей, що обумовлює суб’єктивність міжособистісних відносин і зміну форм і цілей шкільної освіти.
46
Підбуцька, Н. В., А. Є. Книш, Ж. Б. Богдан, and Ю. Г. Чебакова. "КОМУНІКАТИВНІ ВЛАСТИВОСТІ СТУДЕНТІВ-ПСИХОЛОГІВ, СХИЛЬНИХ ДО ЛІДЕРСТВА." Problems of Modern Psychology, no. 3 (November 24, 2021): 56–63. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2021-3-7.
Full textAbstract:
Дослідження присвячене темі комунікативних властивостей студентів- психологів, що схильні до лідерства. Тема дослідження зумовлена популярністю спеціальності «Психологія», що зростає, і необхідністю вдосконалення освітніх програм не тільки в напрямі забезпечення ключових фахових компетентностей, а й у напрямі розвитку soft skills, до яких відносяться лідерство та комунікативні здібності. Акцент робиться на необхідності визначення особливостей комунікативних особливостей майбутніх психологів схильних до лідерства з метою подальшої розробки індивідуалізованих програм розвитку лідерства студентів цього професійного напрямку. У дослідженні взяли участь 60 студентів 3–4 курсів, що навчаються на освітній програмі «Психологія». У дослідженні використані методики: багатофакторний опитувальник лідерства Б. Басса, методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі, п’ятифакторний опитувальник особистості Р. Маккрає і Т. Коста. За результатами дослідження визначено, що більшість студентів має середній рівень лідерських якостей. Усі фактори трансформаційного лідерства добре розвинені в психологів, але найбільше виражені вплив та управління. Домінуючими типами міжособистісних взаємовідносин у студентів із високим рівнем лідерства є авторитарний і товариський стиль, а з низьким – товариський та альтруїстичний. Особистісні характеристики психологів: із високим рівнем лідерства: екстраверсія (оптимістичні, активні й енергійні), прихильність (добрі та чуйні); з низьким рівнем: інтроверсія (не впевнені в собі, замкнуті й розсудливі), відособленість (самостійні, незалежні й холодні в ставленні до інших). В обох досліджуваних групах виявлені самоконтроль (відповідальні, точні й наполегливі), емоційна стійкість (емоційно зрілі, спокійні й реалістичні) та експресивність (емоційність і легке ставлення до життя).
47
Мишко, Надія. "ПРОЯВ БУЛІНГУ У СЕРЕДОВИЩІ МОЛОДШИХ ПІДЛІТКІВ." Молодий вчений, no. 11 (99) (November 30, 2021): 268–71. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-11-99-60.
Full textAbstract:
Висвітлено питання проявів булінгу в молодшому підлітковому віці. Проаналізовано основні психологічні характеристики даного віку, що можуть бути основою для прояву підліткового цькування. Це і зростання важливості міжособистісних стосунків в цьому віці, і відчуття нерівності у цій взаємодії за різними критеріями. Розкрито основні прояви булінгу в цьому віці такі, як глузування, налаштування одних дітей проти інших, ізоляція, вимагання грошей та ін. Аналізуючи дослідження критеріїв булінгу, можна говорити про те, що шкали небезпеки і роз'єднаності вказують на високу вираженість ризику булінгу, оскільки характеризують високий рівень агресивності, тривожності та соціальної ізоляції, що служить передумовою до появи систематичних аутсайдерів, жертв цькування і вибудовування ієрархічних, владних відносин, де у всіх учасників високий рівень тривоги щодо свого статусу в учнівському колективі. Показник за шкалою благополуччя може свідчити також про те, що молодші підлітки відзначають наявність факторів, які сприяють клімату довіри, утвердження поваги як норми в групі і відкритого діалогу в школі.
48
Syladii, Ivan. "РЕСУРСИ І СТИМУЛИ ПЕДАГОГІЧНОГО ДИСКУРСУ В СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ." Mountain School of Ukrainian Carpaty, no. 19 (November 27, 2018): 13–17. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2018.19.13-17.
Full textAbstract:
У статті аналізуються ресурси і стимули педагогічного дискурсу в сучасному українському суспільстві, визначається його роль з огляду на виконання системою освіти загального призначення – залучення людини до досягнень культури, системи знань, процесу формування компетенцій. За визначенням автора, освіта – це насамперед процес поширення наукових знань серед тих, хто навчається, освоєння ними системи наукових понять і духовних цінностей, яка відтворює картину природи, суспільства та мислення. Всі вони далекі від однозначності, а тому потребують інтерпретації, дискурсу.
Головним ресурсом педагогічного дискурсу є інноваційна педагогічна діяльність як особливий вид творчої діяльності, яка спрямована на оновлення системи освіти. У межах педагогічного дискурсу водночас функціонують науковий та освітній дискурс, тому потужним ресурсом дискурсу педагогічного має стати дискурс науковий. Отже, у царині освітянської комунікації педагогічний дискурс є інтегрованим утворенням, яке поєднує в собі складові наукового та освітнього дискурсу.
Характерна риса сучасного етапу розвитку педагогічного дискурсу – пошук нового міжпредметного полікультурного діалогу. Педагогічний дискурс є там, де відбувається інтеракція між учителем і учнем і де здійснюється пізнання. Дискурс – це типова соціальна подія, що полягає у взаємодії учасників комунікації за допомогою вербальних текстів та інших знакових комплексів у певній ситуації і в певних соціокультурних умовах спілкування. Ресурсним ядром та основоположною сутнісною характеристикою педагогічного дискурсу є інтелектуальна взаємодія базової пари учасників комунікації – викладача і учня, кожен з яких здійснює свою інтелектуальну діяльність. Взаємодія – це вид безпосередніх чи опосередкованих, зовнішніх або внутрішніх відносин, зв'язків. Інтелектуальна взаємодія викладача й учня в педагогічному дискурсі передбачає взаємний розумовий вплив суб'єктів освітнього процесу один на одного в їх спільній діяльності і міжособистісних відносинах, що призводить до зміни інтелектуального стану одного або обох суб'єктів.
Педагогічний дискурс у структурі інноваційних процесів у системі освіти є водночас і одиницею навчання, і комунікативною моделлю мовної діяльності учасників ситуації навчання. Ця діяльність одержує мовне втілення як система думок, цінностей, інтересів. Дискурс можна вважати довершеною формою комунікації. Отже, усі наявні в суспільстві ресурси і стимули функціонування педагогічного дискурсу мають сприяти розгортанню взаємодії його основних суб’єктів.
49
ВЕРІТОВ, Олександр. "ЗАСТОСУВАННЯ НОВІТНІХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 23, no. 4 (March 26, 2021): 45–60. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v23i4.615.
Full textAbstract:
У статті розглянуто новітні методи аудиторної роботи та практичної підготовки з позицій їхнього впливу на формування підприємницької культури майбутніх бакалаврів з фізичної культури і спорту. До новітніх (інноваційних) методів навчання віднесено: методи інтерактивного навчання (круглий стіл у формі дискусії, мозковий штурм, робота у малих групах, евристична бесіда, презентація і захист результатів самостійної роботи), квазіпрофесійні методи (кейс-метод, ділові ігри, виконання професійних ролей та функцій на робочому місці, SWOT-аналіз) та творчі методи (метод проектів, проблемне навчання, метод фантазування, алгоритмічний аналіз, метод фокальних об’єктів, створення образу ідеального об’єкту). Очікуваними результатами від застосування зазначених методів визначено: придбання навичок роботи у команді; відчуття самоствердження як майбутніх підприємців; формування підприємницького мислення; встановлення системи міжособистісних відносин у навчальних групах; створення умов для формування комунікативності, здатності до рефлексії, вміння оцінювати результати професійної діяльності; відпрацювання стереотипів поведінки, характерних для підприємницької діяльності; розвиток навичок щодо обгрунтування стартапів; набуття навичок розв’язання суперечностей між збутом спортивно-оздоровчого продукту та попитом на нього; усвідомлення студентами себе як суб’єктів творчості, а також подолання психологічної інерції.
50
Кривошея, Неля. "РОЛЬ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ У ФОРМУВАННІ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ДОШКІЛЬНИКА." Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти 1, no. 14 (July 6, 2021): 88–95. http://dx.doi.org/10.31865/2414-9292.14.2021.236451.
Full textAbstract:
У статті розкрито актуальність проблеми формування ціннісних орієнтацій дітей дошкільного віку засобами родинного виховання. Зауважено, що родина як первинний осередок суспільства і концентрація всієї сукупності соціальних відносин, є важливим засобом виховання і сферою формування ціннісних орієнтацій молодого покоління.
Схарактеризовано роль сім’ї та взаємовідносин у родині, що обумовлюють формування морально-ціннісних орієнтацій дошкільників. Зазначено, що нова парадигма освіти вимагає нової моделі розвитку активної моральної свідомості, почуттів, поведінки дитини і дорослих; комунікативної, культурної, моральної і духовної компетентності дітей, педагогів і батьків; психолого-педагогічної компетентності педагогів і батьків, оснащення їх соціокультурними технологіями міжособистісної, внутрішньородинної та міжсімейної взаємодії, що дозволяють вирішувати актуальні завдання розвитку і виховання дитини, її навчання і соціалізації. Визначено низку понять у галузі ціннісних орієнтацій, які мають бути сформовані в дошкільника засобами родинного виховання, і запропоновано їх дефініції: моральні цінності, національні духовні і моральні цінності, основні і базові духовні цінності, пріоритетні духовні і моральні цінності, духовно-моральні цінності виховання української родини тощо.