Academic literature on the topic 'Відновлення активної речовини'

У сучасних умовах при різкій зміні клімату головним фактором зростання продуктивності тва-рин насамперед є впровадження інтенсивних технологій з використанням біологічно активних доба-вок, які є екологічно чистими та спрямовані на розкриття адаптаційних властивостей організму в умовах теплових стресів. Метою досліджень було встановити вплив речовин гумінової природи на прооксидантно-антиоксидантний гомеостаз у крові кнурів-плідників різних порід під час дії тепло-вого стресу. В експерименті використані дорослі кнури-плідники двох порід – полтавської м’ясної (ПМ) та червоно-білопоясої м’ясної (ЧБП), аналоги за віком, живою масою та якістю спермопроду-кції, яким згодовували біологічно активну кормову добавку «Гумілід» в період теплового стресу. Встановлено вплив речовин гумінової природи на прооксидантно-антиоксидантний гомеостаз у кро-ві кнурів-плідників різних порід під час дії теплового стресу. У період теплового стресу у крові кну-рів-плідників прооксидантно-антиоксидантний гомеостаз зміщується в напрямі прискорення проце-сів пероксидного окиснення. Такі зміни супроводжувалися зниженням активності супероксиддисму-тази у представників ПМ (р<0,05) і ЧБП (р<0,01), вмісту відновленого глутатіону та аскорбінової кислоти з паралельним збільшенням активності каталази. Виявлено, що система генерування акти-вних форм оксигену (активність ксантиноксидази) та їх інактивації (активність супероксиддисму-тази) має вищу функціональну активність (р<0,05…0,001) у представників ПМ порівняно з ЧБП по-родами. Додаткове згодовування кнурам-плідникам кормової добавки «Гумілід» у період розвитку теплового стресу сприяє зниженню інтенсивності процесів пероксидації, що супроводжується на-копиченням вмісту відновленого глутатіона й аскорбінової кислоти з паралельним зменшенням кон-центрації дегідроаскорбінової кислоти. Встановлено наявність міжпорідної різниці, так у тварин ЧБП, порівняно із ПМ породами, спостерігалась більш ефективна дія кормової добавки, що проявля-лось у швидкому відновленні – глутатіону, аскорбінової кислоти, а також зменшення – дієнових кон’югатів та ТБК-активних комплексів.

Вступ. Важливим фундаментальним завданням сучасних експериментальних і клінічних досліджень в онкології є вивчення існуючих та виявлення нових, у тому числі метаболічних, чинників, які сприяють виникненню і прогресуванню пухлинного процесу. Дослідження in vitro та in vivo показали, що фітохімічні речовини мають потенційні антиоксидантні, протизапальні та антиканцерогенні властивості. На ­сьогодні активно вивчають механізми протиракової активності ресвератролу – природного поліфенолу, який здатний інгібувати проліферацію більшості клітинних ліній раку людини. Мета дослідження – вивчити цитопротекторні властивості ресвератролу за умов індукованого диметилгідразином онкопроцесу. Методи дослідження. Експерименти виконано на білих щурах-самцях, яким моделювали рак товстої кишки шляхом щотижневого підшкірного введення диметилгідразину в дозі 7,2 мг/кг маси тіла впродовж 30 тижнів. Антиоксидант ресвератрол вводили інтрагастрально в дозі 20 мг/кг щоденно протягом 7 місяців. Стан цитоплазматичних клітинних мембран вивчали за активністю гамма-глутамілтранспептидази та лужної фосфатази. Ступінь ендотоксемії оцінювали шляхом визначення еритроцитарного індексу інтоксикації та вмісту молекул середньої маси. Результати й обговорення. Після введення щурам диметилгідразину спостерігали підвищення у сироватці крові активності гамма-глутамілтранспептидази та лужної фосфатази в усі терміни дослідження, а також її зниження в печінці тварин з канцерогенезом. На тлі щоденного застосування ресверат­ролу активність гамма-глутамілтранспептидази зменшилась у 2 рази, лужної фосфатази – у 2,3 раза щодо тварин, яким вводили диметилгідразин. У щурів, які отримували антиоксидант ресвератрол, проникність еритроцитарної мембрани зменшилась на 50,7 % порівняно з тваринами, які його не одержували. Використання ресвератролу призвело до зменшення у сироватці крові вмісту молекул середньої маси всіх фракцій, що вказує на зниження проявів ендогенної інтоксикації в ураженому організмі. Висновки. Отримані результати підтверджують цитопротекторні властивості ресвератролу, на які вказує відновлення активності мембранозалежних ензимів у щурів з експериментальним канцерогенезом. Доведено, що за цих умов профілактичне застосування ресвератролу знижує рівень ендогенної інтоксикації та сприяє відновленню проникності еритроцитарних мембран, що підтверджує його мембранопротекторні властивості.

Клітини, тканини, біологічно активні речовини плаценти є перспективними об’єктами для ефективного лікування патологічних станів ендокринної, імунної та нервової систем. Для клінічного застосування похідних плаценти необхідна розробка методів їх короткотривалого зберігання і транспортування від клініки до біотехнологічної лабораторії та в зворотному напрямку. Мета дослідження – визначити можливості субнормотермічного (+20 ºС) та гіпотермічного (+4 ºС) зберігання експлантів плаценти в середовищі культивування для клінічного використання у регенеративній медицині. Матеріали і методи. Експланти отримували з плацент після кесаревого розтину. Зберігали в культуральному середовищі при гіпотермічних та субнормотермічних умовах протягом 96 год. Кожні 24 год гістологічно оцінювали структуру експлантів, метаболічні характеристики за даними тестів відновлення резазурину, МТТ, тесту споживання глюкози. Результати досліджень та їх обговорення. Виявлено, що при субнормотермічних умовах експланти плаценти зберігають структуру, життєздатність та метаболічні характеристики 48 год, при гіпотермічних умовах термін збереження знижується до 24 год. Типовими ураженнями є зменшення ворсин та міжворсинчастих просторів, відшарування трофобласта. Розроблено рекомендації до їх короткотривалого зберігання. Висновки. Визначено, що находження (транспортування) експлантів плаценти в субнормотермічних умовах до 48 год у культуральному середовищі забезпечує збереження властивостей експлантів і зумовлює ефективність їх клінічного використання.

На даний час питання підвищення надійності та довговічності нафтогазового обладнання набули особливої актуальності. Колона насосних штанг (КНШ) є однією із найслабших ланок штангових свердловинних насосних установок (ШСНУ). Саме насосні штанги різко обмежують їх надійність і довговічність. Це пов’язано із надзвичайно важкими умовами роботи насосних штанг. Змінні навантаження розтягу та згину, вплив корозійно-активного середовища, тертя до колони насосно-компресорних труб (особливо в похилоспрямованих свердловинах), відкладення асфальто-смоляно-парафінових речовин та інші експлуатаційні фактори призводять до появи та інтенсивного розвитку корозійно-втомних тріщин і, як наслідок, до руйнування колони штанг. Такі аварії пов’язані з великими матеріальними затратами на ремонт і відновлення експлуатації свердловин. Близько 70% нафтових свердловин в Україні експлуатується штанговими свердловинними насосними установками (ШСНУ). Однією з основних проблем, пов'язаних з експлуатацією обладнаних ШСНУ свердловин, є частий вихід з ладу насосних штанг (НШ). Проведений аналіз існуючих способів ремонту насосних штанг дасть можливість визначити ефективний метод їх ремонту. Запропоновано комбінований метод ремонту штанг обробкою металевими щітками та нанесенням модифікованого поліуретанового покриття. Проведені експерименти відрізків натурних штанг показують, що металеві щітки є ефективним засобом очищення і зміцнення штанг, особливо тих, які вже були в експлуатації. Встановлено, що метод комбінованого зміцнення обробкою щітками та нанесенням поліуретанового покриття додатково підвищує величину G-критерію на 20%. Модифіковане поліуретанове покриття дасть змогу підвищити стійкість штанги до стирання при терті до колони насосно-компресорних труб, з однієї сторони, та попередити відкладання асфальто-смоляно-парафінових речовин на тілі штанг, з іншої.

РЕЗЮМЕ. Злоякісні новоутворення товстої кишки є одним з найпоширеніших захворювань шлунко-кишкового тракту. Для лікування цих захворювань, окрім протипухлинної терапії, застосовують терапію супроводу, зокрема, ентеросорбцію, яка призначена для виведення токсичних речовин із організму. Мета – оцінити ефективність використання ентеросорбенту АУТ та його вплив на показники оксидативного стресу в організмі щурів за умов експериментального канцерогенезу. Матеріал і методи. Експерименти виконано на білих щурах-самцях, яким моделювали рак товстої кишки шляхом щотижневого підшкірного введення 1,2-диметилгідразину в дозі 7,2 мг/кг маси тіла впродовж 30 тижнів. Ентеросорбент АУТ вводили інтрагастрально щоденно впродовж 21 доби після моделювання пухлини в дозі 1 мл на 100 г маси тіла тварини. Розвиток оксидативного стресу вивчали за активністю окисної модифікації протеїнів, концентрацією продуктів пероксидного окиснення ліпідів, супероксиддисмутазною та каталазною активністю. Результати. Встановлено, що після ураження 1,2-диметилгідразин гідрохлоридом розвивається оксидативний стрес, який підтверджується підвищенням у сироватці крові та печінці щурів вмісту ТБК-активних продуктів та 2,4-динітрофенілгідразонів. В експериментальних тварин порушується проксидантно-антиоксидантний баланс, на що вказує зниження активності показників ензиматичної ланки антиоксидантної системи. Застосування ентеросорбенту АУТ сприяло нормалізації окиснювальних процесів та відновленню активності ензиматичної ланки антиоксидантної системи в умовах індукованого канцерогенезу. Висновок. Отримані результати підтверджують позитивну динаміку використання детоксикаційної терапії сорбентом АУТ під час прогресуючого розвитку оксидативного стресу за умов змодельованого канцерогенезу.

Вступ. За сучасними даними, в Україні 20–30 % усіх захворювань печінки становлять її токсичні ураження. Пошук потенційних гепатопротекторів проводять в останні роки серед великої кількості лікарських речовин різного походження та структури, проте найперспективнішими виявились антиоксиданти природного, переважно рослинного, походження через низьку вартість та високий рівень безпечності. Мета дослідження – вивчити антиоксидантні властивості густого екстракту зі шпинату городнього листя в експериментах на щурах, уражених тетрахлорметаном. Методи дослідження. Експерименти проведено на 60 білих щурах-самцях, яким моделювали гостре токсичне ураження печінки шляхом введення дворазово (через день) тетрахлорметану у вигляді 50 % олійного розчину в дозі 1,0 мл/кг маси тіла тварин. Об’єктом досліджень був густий екстракт зі шпинату городнього листя в дозі 150 мг/кг маси тіла. Експерименти проведено на 4-ту, 7-му та 10-ту доби розвитку токсичного гепатиту. Активність окиснювальних процесів і стан антиоксидантної системи оцінювали за вмістом ТБК-активних продуктів, 2,4-динітрофенілгідразонів, церулоплазміну, активністю каталази. Результати й обговорення. Ураження щурів токсичними дозами тетрахлорметану супроводжувалось активацією процесів ліпопероксидації та окиснювальної модифікації протеїнів, що призвело до розвитку оксидативного стресу в організмі. За цих умов відмічали зменшення активності антиоксидантної системи, на що вказувало пригнічення активності каталази в організмі уражених тварин. Застосування з метою корекції виявлених порушень густого екстракту зі шпинату городнього листя викликало зниження активованих окиснювальних процесів та відновлення захисно-компенсаторних сил організму, про що свідчила нормалізація активності каталази та вмісту церулоплазміну. Цей екстракт за ефективністю дещо відрізнявся від відомого гепатопротектора силімарину (карсилу), але наприкінці досліджень його вплив на показники оксидативного стресу мало відрізнявся від впливу препарату порівняння. Висновок. Густий екстракт зі шпинату городнього листя за умов токсичного ураження печінки проявляє гепатопротекторні властивості, які реалізуються через антиоксидантний ефект. Це зумовлює доцільність подальшого вивчення даного лікарського засобу.

Авторами статті було з’ясовано, що низький рівень фізичної підготовленості призводить до збільшення захворювань, які пов’язані з малорухливим способом життя. Однак, в роботах вітчизняних вчених було зазначено, що фізичні вправи, які використовуються в реабілітації значно підвищують ефективність лікувальних заходів та скорочують строки перебування хворого в лікарні. У проведеному дослідженні систематичні заняття фізичною культурою під час реабілітації привели до покращення показників здоров’я, а саме нормалізації артеріального тиску, глюкози, холестерину, частоти серцевих скорочень, покращення рухливості та підвищення енергійності, зник біль у спині, а обмін речовин покращився за рахунок зниження ваги. Виявлено, що ЛФК може використовуватися як основний метод лікування або як допоміжний компонент. З’ясовано, що лікувальна фізична культура є ефективним і універсальним засобом впливу на організм людини з метою відновлення і лікування, а її організація має свої змістовні та методичні особливості. ЛФК є не тільки лікувально-профілактичним засобом, а й лікувально-педагогічним процесом. Застосування ЛФК виховує у хворого свідоме ставлення і активну участь в реабілітаційному процесі, в основі якого лежить навчання хворого фізичним вправам. У зв’язку з цим ЛФК є не тільки лікувальним, але і педагогічним процесом. З’ясовано, що особливістю ЛФК є процес дозованого тренування під час реабілітації. Авторка статті доходить до висновку, що комплекс вправ для кожного пацієнта потрібно розробляти особисто, щоб вони впливали безпосередньо на уражену ділянку або орган. Також з’ясовано, що методика застосування вправ залежить від діагнозу і стадії хвороби. Обсяг та інтенсивність навантаження є найважливішим принципом у застосуванні комплексу фізичних вправ. Визначаються наступні рівні інтенсивності: малий, помірний, великий та максимальний. З’ясовано, що до вправ малої інтенсивності відносять рухи невеликих м’язових груп, вони виконуються у повільному темпі, а фізіологічні зрушення мінімальні. Рухи, що виконуються великими і середніми м’язами у повільному і середньому темпі, відносять до вправ помірної потужності.

Мета дослідження – вивчити стан метаболічної активності кишкової мікрофлори у дітей, хворих на ротавірусну інфекцію (РВІ), шляхом оцінки рівня та спектру летких жирних кислот (ЛЖК) у динаміці хвороби залежно від ступеня тяжкості та віку. Пацієнти і методи. Під спостереженням перебувало 64 дитини раннього віку, середній вік яких становив (18,5±1,2) міс., основну групу склали хворі на ротавірусну інфекцію (n=31), контрольну (n=33) – здорові діти, порівнювані за віком та статтю. Для визначення метаболічної активності мікрофлори та оцінки метаболічно-енергетичних процесів у просвіті кишечнику були вивчені основні активні метаболіти – леткі жирні кислоти: масляна, пропіонова та валеріанова кислоти за допомогою газово-рідинної хроматографії випорожнень, на початку захворювання (1-2-а доба хвороби) та в динаміці – на 5-6-й день лікування. Газово-рідинна хроматографія випорожнень виконувалась на основі розрахунку внутрішнього стандарту, що передбачає додавання до певної маси досліджуваного зразка речовини з відомою масою і площею піка. Результати. У дітей основної групи був знижений як загальний рівень ЛЖК, так і вміст окремих жирних кислот, тобто мало місце виснаження сумарного пулу мікробних метаболітів. У здорових дітей загальний рівень ЛЖК становив (0,803±0,340) мг/мл, а у дітей з РВІ – 0,048±0,008 мг/мл (Р<0,05). Абсолютні концентрації масляної кислоти у копрофільтратах хворих дітей були значно знижені – (0,017±0,005) проти (0,69±0,33) мг/мл у здорових дітей (Р<0,05); кон­центрація пропіонової кислоти становила (0,0267±0,006) мг/мл, а в дітей контрольної групи –(0,640±0,020) мг/мл (Р<0,001). Ці зміни свідчать про зміну метаболізму на рівні слизової оболонки кишечнику у вигляді порушення мікроциркуляції та трофічних процесів. У процесі лікування (на 5-6-у добу) кон­центрація ЛЖК достовірно зросла і становила (0,082±0,0064) мг/мл, (Р<0,05), що є гарною прогностичною ознакою відновлення нормальних метаболічних процесів у кишечнику. Найнижчий рівень метаболітів був зафіксований при середньому ступеню тяжкості РВІ і становив (0,038±0,008) мг/мл, причому він був нижчим порівняно зі здоровими дітьми (Р<0,05). Загальний рівень ЛЖК у дітей першого року життя становив (0,045±0,0078) і був нижчим, ніж у дітей старше 1 року, в яких досягав (0,058±0,025) мг/мл, причому у всіх дітей загальний рівень ЛЖК був нижчий, ніж у здорових – (0,803±0,340) мг/мл (Р<0,05). Висновки. При РВІ у хворих значно пригнічується активність кишкової мікрофлори, що характеризується вірогідним зниженням як сумарної концентрації ЛЖК – (0,048±0,008) мг/мл порівняно зі здоровими дітьми – (0,803±0,34) мг/мл при Р<0,01, так і концентрацій окремих кислот: масляної – (0,017±0,005) мг/мл, пропіонової – (0,0267±0,006) мг/мл та валеріанової – (0,041±0,007) мг/мл порівняно зі здоровими дітьми (Р<0,01), що свідчить про порушення метаболічних процесів на рівні колоноцитів.

Проведено наукові дослідження технологічних та екологічних аспектів отримання поверхнево-активних речовин – складних ефірів жирних кислот й цукрів. Традиційно ефіри жирних кислот й цукрів синтезують хімічними методами в екстремальних умовах (з застосуванням високої температури й тиску, у присутності лужних або кислотних каталізаторів). Заміна хімічних процесів на ферментні є прикладом «зеленого» виробництва. Наведено різні підходи застосування неводних середовищ для проведення біокаталітичної етерифікації. Визначено найбільш екологічний підхід – етерифікація у середовищі без розчинника, що забезпечує збереження активності ферментів, відсутність витрат на використання та відновлення розчинника, полегшує подальшу очистку, зменшують вплив на екологію, підвищує особисту безпеку.

Сучасні принципи лікування коморбідних пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями та тяжкими психічними розладами спрямовані на обмеження поліпрагмазії. Тому перспективним є пошук препаратів полімодальної дії, здатних одночасно виявляти як кардіопротекторну, так і нейромодулювальну дію. У цьому аспекті привертають увагу похідні 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти, яким притаманний широкий спектр нейротропної активності. Мета дослідження – визначити вплив потенційного нейротропного засобу – 2-гідрокси-N-нафтален-1-іл-2-(2-oксо-1,2-дигідро-індол-3-іліден)-ацетаміду (умовна назва – сполука 18) – на перебіг експериментального ураження серця щурів. Досліди проведено на 38 статевозрілих рандомбредних білих щурах самцях. Адреналіновий міокардит моделювали шляхом одноразового підшкірного введення розчину адреналіну гідротартрату («Адреналін-Дарниця», розчин для ін’єкцій, 1,8 мг/мл, ФК «Дарниця», Україна) у дозі 1 мг/кг. Досліджувану речовину в дозі 12 мг/кг і препарат порівняння етилметилгідроксипіридину сукцинат («Армадин», розчин для для ін’єкцій, 50 мг/мл, ЗАТ «Лекхім-Харків», Україна) у дозі 100 мг/кг вводили внутрішньоочеревинно в лікувально-профілактичному режимі за 30 хв до і через 1 год після моделювання ураження міокарда. Функціональний стан міокарда оцінювали за показниками електрокардіограми. Виразність деструктивних процесів у серцевому м’язі визначали за активністю МВ-фракції креа тинфосфокінази, маркерних ферментів цитолізу – аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази в плазмі крові щурів. Інтенсивність процесів пероксидного окиснення ліпідів визначали за вмістом активних продуктів, що реагують з тіобарбітуровою кислотою, у плазмі крові та гомогенаті міокарда щурів, стан антиоксидантної системи – за активністю супероксиддисмутази та каталази в гомогенаті міокарда. Досліджували морфологічний стан серця щурів. Встановлено, що адреналіновий міокардит у щурів супроводжується як функціональними (електрокардіографічними та біохімічними) змінами, так і дифузними морфологічними ознаками ішемії міокарда (спазм тонкостінних судин, венозний застій), дистрофії серцевого м’яза (набряк, втрата поперечної посмугованості) і некрозу кардіоміоцитів. У той самий час сполука 18 за умов адреналінового міокардиту чинить виразну кардіопротекторну дію, що її встановлено за відновленням електрокардіографічних показників і біохімічних індикаторів функціонального стану міокарда, а також морфологічно – за редукцією проявів ішемії та дистрофії серцевого м’яза тварин. Визначено також, що кардіопротекторний ефект сполуки 18 значно перевищує дію препарату порівняння етилметилгідроксипіридину сукцинату за експериментального адреналінового ураження серця щурів.

Мартініс А. В. Підвищення функціональної підготовленості висококваліфікованих футболістів на основі використання біологічно активних речовин : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 017 "Фізична культура і спорт" / наук. керівник К. В. Царенко. Запоріжжя : ЗНУ, 2021. 60 с.
UA : Дипломна робота: 60 сторінок, 12 таблиць, 67 літературних джерел. Об'єкт дослідження - рівень функціональної підготовленості та функціонального стану кардіореспіраторної системи футболістів високої кваліфікації. Мета роботи - експериментальне обґрунтування ефективності застосування комплексної програми відновлювальних заходів, яка включає використання біологічно активних речовин, серед футболістів високої кваліфікації у підготовчому та змагальному періодах річного циклу підготовки. Методи дослідження: аналіз літературних джерел; методи визначення фізичної підготовленості, функціонального стану серцево-судинної і дихальної систем організму з використанням комп'ютерної програми «ШВСМ»; методи математичної статистики. В рамках справжнього дослідження проведено вивчення динаміки, у рамках підготовчого та змагального періодів річного циклу підготовки, основних показників функціональної підготовленості та функціонального стану кардіореспіраторної системи футболістів високої кваліфікації, серед яких використовувалася комплексна програма відновлювальних заходів, яка додатково включала прийом біологічно активних речовин. Показано, що застосування цієї програми сприяло істотної оптимізації фізичної працездатності, функціональної підготовленості та функціонального стану кардіореспіраторної системи обстежених спортсменів. Результати дослідження рекомендовані для практичного використання в системі підготовки спортсменів в цьому виді спорту.
EN : Thesis: 60 pages, 12 tables, 67 literary sources. The object of the study is the level of functional preparedness and functional state of the cardiorespiratory system of high-skilled football players. The purpose of the work is the experimental substantiation of the effectiveness of the use of a comprehensive program of rehabilitation measures, which includes the use of biologically active substances, among football players of high qualification in the preparatory and competitive periods of the annual training cycle. Methods of research: analysis of literary sources; methods for determining the physical fitness, functional state of the cardiovascular and respiratory systems of the body using the computer program "ShVSM"; methods of mathematical statistics. Within the framework of this study, the study of dynamics was conducted, within the framework of the preparatory and competitive periods of the annual training cycle, the main indicators of functional preparedness and functional state of the cardiorespiratory system of high-skilled football, among which a comprehensive program of rehabilitation measures was used, which additionally included the intake of biologically active substances. It was shown that the application of this program contributed to a significant optimization of physical efficiency, functional preparedness and functional state of the cardiorspiratory system of the examined athletes. The results of the study are recommended for practical use in the system of training of athletes in this sport.