Journal articles on the topic 'Втрата ідентичності'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Втрата ідентичності.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 23 journal articles for your research on the topic 'Втрата ідентичності.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Айдачич, Д. "Офіцери Пишчевичі: риси сербської ідентичності та їх втрата." Украс, Вип. 1 (2006): 71–94.
Find full text
2
Тарапон, О. "Деформація моральних цінностей в Україні в 1930-ті рр.: втрата національної ідентичності." Наукові записки з української історії, Вип. 40 (2016): 162–67.
Find full text
3
Baluta, Halyna. "До проблеми ідентичності: «четвертий елемент» Дж. Фаулза." Актуальні проблеми духовності, no. 22 (November 21, 2021): 93–107. http://dx.doi.org/10.31812/apd.v0i22.4530.
Full textAbstract:
У статтi зроблено спробу проаналiзувати структурну модель iдентичностi на матерiалi фiлософських есеїв сучасного британського мислителя Дж. Фаулза, який переглядає традицiйну фрейдистську модель психiчного, додає нову конструкцiю — категорiю немо. Немо трактується як анти-его, пiд впливом якого формується псевдоiдентичнiсть — форма психiчного захисту: «втеча вiд свободи». Свобода як екзистенцiйний вимiр iдентичностi аналiзується в контекстi розгляду категорiї Нiщо. Недолiком концепцiї Фрейда є її спрощенiсть, оскiльки в нiй вiдсутнiй екзистенцiйний фундамент. Також здiйснюється огляд iсторiї питання, рiзних варiантiв означення iдентичностi, сучасних фiлософських напрямiв, серед яких методологiя феноменологiчної й екзистенцiальної парадигм, використана в дослiдженнi. З. Фрейд розглядає ego своєрiдним стрижнем, навколо якого формується особистiсть (її iдентичнiсть); «Я» забезпечує безперервнiсть i послiдовнiсть поведiнки iндивiда на основi його бiологiчного та психологiчного досвiду. З. Фрейд трактував поняття «Я» функцiонально: як його базова функцiя мислиться функцiя захисту, її рiзнi форми, прояви. «Я» також може бути зосередженням тривоги внаслiдок зовнiшнiх викликiв, тиску несвiдомого та страху совiстi. Психоаналiтична модель iдентичностi є амбiвалентною, трактується як iнфантильне ego — результат внутрiшнього конфлiкту: впливу лiбiдо та системи заборон Над-Я. Водночас здатнiсть до продуктивного вирiшення внутрiшнiх конфлiктiв є неоднаковою. Опiр немо продукує демонстративнi аспекти особистостi — нарцисичне его. Нарцисизм, конформiзм — патологiчне вирiшення конфлiкту — у психоаналiзi є наближеним до концепту «втечi вiд немо» у фiлософiї Дж. Фаулза. «Там, де було Воно, повинно постати “Я”» — психоаналiтична максима, яка скеровує зусилля аналiтика в русло конституювання здорової iдентичностi, не ослабленої внутрiшнiми конфлiктами. Психоаналiтичнiй iнтерпретацiї ego протиставляється екзистенцiйне трактування, що виходить iз трансцендентальних передумов iдентичностi, розумiння її складної динамiчної природи. Тому втрата iдентичностi є наслiдком її соцiокультурного поглинання, «соцiального розчинення», деструктивностi, у чому вiдшукуються аналогiї з поширеною доктриною «втечi вiд свободи» Е. Фрома — синтезу елементiв психоаналiтичної традицiї й екзистенцiйних мотивiв.
4
Morar, N. V. "Політичне лідерство в сучасній Україні: проблеми становлення та розвитку." Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, no. 2(142) (April 25, 2017): 5. http://dx.doi.org/10.15421/171718.
Full textAbstract:
Досліджуються особливості формування політичного лідерства в Україні в умовах державної незалежності та актуалізується необхідність створення цілісної системи підготовки політичних лідерів. Підкреслюється, що політична практика цього періоду не висунула жодного загальнонаціонального лідера, який був би здатним об’єднати всі верстви українського суспільства в боротьбі за дійсну демократію, соціальну справедливість та всенародний добробут. Для сучасної політичної ситуації в Україні характерні такі явища, як криза державності, втрата політичного управління, криза національної ідентичності. В цьому контексті підкреслюється, що сьогоднішня реальність змушує переосмислити питання про роль особи, її внесок у політичний процес перехідного періоду розвитку суспільства.Робиться висновок, що в Україні відсутні система підготовки політичних лідерів як у загальнонаціональному масштабі, так і на регіональному рівні. Політичні партії, громадські організації теж не готують цілеспрямовано політичних лідерів, використовуючи системи стихійного відбору, що вкрай неефективно. В цьому плані особливої актуальності набуває комплекс проблем, пов’язаних з системою формування та підготовки політичних лідерів як у загальнонаціональному масштабі, так і на регіональному рівні.
5
ТКАЧЕНКО, Олександр. "АНТРОПОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ПАНДЕМІЇ COVID-19." Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», no. 42 (June 4, 2021): 277–91. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.42.18.
Full textAbstract:
Метою статті є аналіз антропологічного аспек- ту поширення коронавірусної інфекції. Методологічними засадами дослідження стали принципи та категорії екзистен- ціальної філософії та психології, релігійного світогляду, діалек- тичний та феноменологічний підходи, методи аналізу та син- тезу. Наукова новизна. Події, пов’язані з поширенням пандемії COVID-19, можна охарактеризувати як антропологічну кри- зу. Відбувається наростання онтологічної тривоги й страху на політичному, економічному, фізіологічному рівнях. Однією з негативних особливостей боротьби проти коронавірусу є ціле- спрямовані кроки до вдосконалення дисциплінування (диктату- ри) суспільства, а саме відбувається атомізація соціального життя, ізоляція людей один від одного, спостереження над ними й контроль. В умовах пандемії поглибились такі форми від- чуження, як людини від суспільства; людини від людини; людини від себе; людини від культури; людини від екології. Однак крім негативних наслідків, сучасна пандемія має позитивній зміст, адже це ситуація пробудження до екзистенції, зміцнення влас- ної ідентичності. Висновки. Страхи, самотність, відчай, три- воги, обмеження життєвого простору, зменшення довіри до навколишнього світу, втрата відчуття безпеки, депресія – це окремі прояви фундаментальної кризи існування людини. Щоби правильно розуміти ситуацію, пов’язану з коронавірусом, отри- мати правильні орієнтири, необхідно з фізіологічного, політич- ного, економічного рівнів розуміння підійматися на духовний. В контексті запропонованої на розгляд проблеми важливим залишається питання про істинні цілі та зміст сучасної освіти й виховання. Пандемія COVID-19 актуалізує проблему глобаль- ної солідарності та співробітництва.
6
Метельова, Т. "На шляху європейської консолідації: досягнення і втрати політики спільної ідентичності." Зовнішні справи. Історичні науки, no. 10 (2016): 26–31.
Find full text
7
Коваленко, О. "ТРУДОВА МІГРАЦІЯ В УКРАЇНІ У КОНТЕКСТІ ЗРОСТАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ТРАНЗИТИВНОСТІ СУЧАСНОГО СВІТУ." Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки, no. 1(84) (November 22, 2018): 37–42. http://dx.doi.org/10.35433/philosophicalsciences.1(84).2018.37-42.
Full textAbstract:
У статті розглянуто особливості трудових міграційних процесів в Україні в ситуації зростання глобальної соціальної і геополітичної транзитивності сучасного світу. Значна увага у дослідженні зосереджена на аналізі впливу результатів Industry 4.0. на зростання трудової міграції і зміну її якісних характеристик. Автором встановлено, що трудова міграція має переважно негативні наслідки для України (втрату найбільш активної молодої частини населення, руйнацію сімейних зв’язків у родинах трудових мігрантів, нелегальну або напівлегальну зайнятість українських трудових мігрантів, їх роботу у важких, часто шкідливих умовах праці, пришвидшення процесу старіння нації, зростання цін на товари і послуги в Україні за умови низької купівельної спроможності основної маси населення, недоступність для українських трудових мігрантів кваліфікованої медичної допомоги у країні прибуття, втрату національної ідентичності мігрантів-українців і загрозу їх асиміляції).
8
Динниченко, Т. А. "ДІАЛЕКТИКА РОЗВИТКУ ГРУПОВОЇ ТА ЕГО-ІДЕНТИЧНОСТІ В РОМАНІ А. ФРАНСА «БОГИ ЖАДАЮТЬ»." Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", no. 1 (September 17, 2021): 231–36. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2021-1-32.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню особливостей репрезентації в романі А. Франса «Боги жадають» процесу формування і розвитку его- ідентичності головного героя у складному взаємозв’язку з колективною ідентичністю. У розвідці застосований психоаналітичний підхід до аналізу художнього тексту. Поведінка, думки, почуття персонажа інтерпретуються крізь призму психоаналізу з використанням таких термінів З. Фройда, К.Г. Юнга, А. Адлера, Е. Фромма, як «підсвідомість», «ідентифікація», «внутрішній конфлікт», «Ідеал-Я», «зовнішній об’єкт-ідеал», «психічний механізм ідеалізації», «сновидіння совісті», «архетип» тощо. Дослідження побудоване на поняттях колективної й его- ідентичності, уведених у науковий обіг Еріком Г. Еріксоном. Цей відомий культуролог і психолог аргументовано пов’язує формування особистої ідентичності із груповою. Різноманітні аспекти проблеми ідентичності є пріоритетними в європейській літературі початку ХХ століття. У романі А. Франса «Боги жадають» зображується момент кардинального змінення колективної ідентичності французького суспільства внаслідок великої історичної події – революції 1789–1794 років. Автор показує механізм ідентифікації в дії: як утверджуються нові соціальні й культурні цінності, як відбувається соціальна спайка, як усе це впливає на свідомість окремих індивідів. У центрі твору – психодрама молодого художника Еваріста Гамлена. Його его-ідентичність, внутрішнє «Ідеал-Я» доброчесної, стриманої людини формувалися до революції в конфлікті із груповою, що виявлялося в характері, поведінці, професійній діяльності. Республіканська групова ідентичність спочатку сприяє розвитку його особистої ідентичності, але пристрасне захоплення революційними лідерами запускає психічний механізм ідеалізації, що призводить до несвідомої підміни внутрішнього «Ідеал-Я» зовнішнім об’єкт-ідеалом і втрати власного «Я». А. Франс візуалізує конфлікт у підсвідомості свого героя, який виникає внаслідок такого патологічного процесу підміни, за допомогою алюзії на трагедію Еврипіда «Орест». Паралель Еваріст / Орест виявляє подібність психічного стану персонажів – обох мучить «неусвідомлена» совість через вчинки, які вони внутрішньо визнають злом, хоча свідомо виправдовують «священним велінням». Аналіз тексту роману «Боги жадають» із психоаналітичних позицій виявляє, що сюжет можна інтерпретувати як художнє дослідження розвитку его-ідентичності головного персонажа в діалектичному зв’язку з колективною ідентичністю.
9
Tveritinova, T. I. "Проблема "Я – Інший" в оповіданні В. Г. Короленка "Без мови"." Literature and Culture of Polissya 98, no. 14f (May 18, 2020): 66–75. http://dx.doi.org/10.31654/2520-6966-2020-14f-98-66-75.
Full textAbstract:
У статті розглядається проблема культурної опозиції "Я – Інший" в оповіданні В. Г. Короленка "Без мови". Мета дослідження – простежити протистояння різних культур, морально-етичних законів і пріоритетів між українськими емігрантами та мешканцями Америки. Досліджуються проблеми історичної пам’яті, етнічної та національної ідентичності українців. Простежується формування та руйнація міфу про нову країну як селянський рай та заміна його на біблійний – про Содом і Гоморру. Короленко розглядає два види адаптації іммігрантів в новій країні: коли людина швидко асимілює і не відчуває дискомфорту від іншомовного культурного середовища, та інший – коли це відбувається болісно і поступово, з усвідомленням втрати своєї етнічної ідентичності. Аналізуються оніричні елементи – жахливі сновидіння, які використовує письменник для доповнення картини "культурного шоку" (К. Оберг) від перебування в чужій країні. Оніричні елементи в творі Короленка виконують роль ретранслятора пам’яті, коли відбувається аналіз минулого, теперішнього і прогноз майбутніх подій. Визначається періодизація процесу адаптації героя в чужій країні. Перший період – "культурний шок", який виникає внаслідок втрати всіх звичних знаків і символів соціальної взаємодії. Другий – після низки конфліктів, що неодмінно виникають між героєм та представниками влади нової країни. І третій період, який відбувся під безпосереднім впливом Євгена Нілова, дворянського інтелігента та земляка героя. Поступово долаючи культуроцентризм, опір устрою іншого, незрозумілого життя, герой приходить до усвідомлення необхідності спілкування та виявлення культурного плюралізму.
10
Бандровська, О. Т., and В. І. Хома. "РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ АПОКАЛІПТИЧНОГО СВІТУ В РОМАНІ МАЙКЛА ОНДАТЖЕ «АНГЛІЙСЬКИЙ ПАЦІЄНТ»." Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", no. 2 (April 9, 2021): 159–66. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2020-2-22.
Full textAbstract:
Постапокаліптична література вирізняється з-поміж інших художніх феноменів зверненням до специфічної теми – в якому світі та якому стані опиниться людство після глобальної катастрофи. Роман «Англійський пацієнт» сучасного канадського письменника Майкла Ондатже, який є постмодерністським історіографічним романом, звертається до комплексу проблем, пов’язаних із трансгресивним характером Другої світової війни та її наслідками. Репрезентовані в романі фізичні і психологічні травми війни, пам’ять про катастрофічні події та людські переживання дають підстави віднести роман М. Ондатже до літератури постапокаліпсису, яка на сьогодні є самостійним художнім феноменом. Доводиться, що в романі «Англійський пацієнт» М. Ондатже постапокаліптична проблематика є невід’ємною від постмодерністської поетики твору. Тому фрагментарність та нелінійність оповіді, бінарні структури простору (закритий простір вілли – відкритий простір пустелі) і часу (розрізнення/нерозрізнення минулого і теперішнього), невизначеність ідентичності та неоднозначність механізмів індивідуальної пам’яті персонажів є постмодерністськими поетологічними характеристиками твору. У статті окреслено художні параметри постапокаліптичного світу роману: своєрідність часопросторової організації твору та ідентичності персонажів. Показано, що проблемний комплекс пам’ять–спогад–травма є вагомим складником сучасної постапокаліптичної літератури. Наголошується, що в романі всі сюжетні лінії персонажів є варіаціями інтерпретації понять ідентичності, пам’яті і травми в добу постапокаліпсису. На прикладі центрального персонажа досліджено, як його часткова амнезія акцентує втрату ідентичності: немає імені, національності, чіткого минулого, а значить теперішнього і майбутнього. Отже, М. Ондатже на прикладі свого персонажа подає масштабний аналіз постапокаліптичної травми, яка є одночасно і фізичною, і душевною. Підсумовується, що «Англійський пацієнт» М. Ондатже як роман про постапокаліпсис сприяв формуванню традиції постапокаліптичної літератури в канадській літературі.
11
Сичова, Я. А. "«МІСЦЯ ПАМ’ЯТІ» ЯК ЗАСІБ КОНСТРУЮВАННЯ КОЛЕКТИВНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ." Актуальні проблеми філософії та соціології, no. 32 (February 3, 2022): 158–62. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i32.1038.
Full textAbstract:
Сичова Я. А. «Місця пам’яті» як засіб конструювання колективної ідентичності. – Стаття. У статті розглядається концепція «місць пам’яті» французького дослідника П. Нора як засіб конструю-вання колективної ідентичності, формування та захист якої актуалізуються в умовах глобалізаційних викликів і загроз для національних спільнот (розмивання автономії та суверенітету традиційної держави-нації на користь наднаціональних структур, політика мультикультуралізму тощо). Суперечність між національним та наднаціональним, а також неоднозначність впливів останнього на ідентичність індивідів і груп спричиняють «всесвітнє торжество пам’яті», пов’язане з надлишковим зверненням до подій минулого («меморіальна індустрія»). Це своєю чергою несе загрозу політизації та інструменталізації історії і, як наслідок, мнемонічних битв – конфліктів, пов’язаних із пам’яттю та інтерпретацією минулого. У дусі конструктивістської парадигми наголошується на сконструйованості ідентичності й пам’яті, формування яких може спиратися як на реальні факти, так і на вигадку. Розкривається сутність поняття «місця пам’яті», його зв’язок із речовою та нематеріальною спадщиною національних спільнот. Наголошується на відмінностях між універсальною історією та плюралістичними пам’ятями, позаяк кожна спільнота має власну пам’ять та підтримує і захищає її (політика ідентичності), що несе в собі загрозу спотворень і маніпуляцій. Обґрунтовуються причини «обов’язку пам’ятати», з-поміж яких – прискорення історії (ризик втрати самобутності в умовах глобальних трансформацій) та загальна демократизація (боротьба меншин за утвердження власного минулого). З’ясовуються мета та види «місць пам’яті» як засобів реконструкції минулого, зо-крема музеї, архіви, меморіали, бібліотеки, щоденники тощо. Висвітлюється значення символізму «місць пам’яті» шляхом «переробки історії» – її інтерпретації під певним кутом зору, з огляду на що важливого значення в процесі формування «місць пам’яті» набуває міфологічна оповідь.
12
Świetlicki, Mateusz. "„Daję ci te wspomnienia niczym nasiona…” — transfer diasporycznej pamięci następnego pokolenia w powieści „Lesia’s Dream” (2003) Laury Langston." Slavica Wratislaviensia 173 (October 7, 2020): 287–301. http://dx.doi.org/10.19195/0137-1150.173.24.
Full textAbstract:
Метою цієї статті є аналіз роману Лори Ленґстон Мрія Лесі (2003) з перспективи досліджень пам’яті та виявлення мнемічного потенціалу дитячої літератури. Головна героїня роману розглядається як постать, яка передає і отримує пам’ять. Автор статті показує, що, використовуючи історію канадського інтернування українців під час Першої світової війни — найбільш травматичного досвіду української діаспори в Канаді — Ленґстон ство-рює оповідь, яка може ініціювати передачу як індивідуальної, так і колективної памʼяті наступному поколінню. Як результат, роман Ленґстон уможливлює прищеплення пам’яті української діаспори її наймолодшим представникам, які не знають України, а також включення досвіду першої хвилі української імміграції до канадської культурної пам’яті. Аналіз роману показує, що для збереження почуття єдності діаспорній спільноті слід активно звертатися до спогадів і минулого, уникаючи таким чином загрози втрати власної ідентичності.
13
Fedoriv, Uliana. "Мотив (без)домності в романі Сергія Жадана «Інтернат»." Studia Methodologica 49 (December 19, 2019): 33–48. http://dx.doi.org/10.25128/2304-1222.19.49.03.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано образ Втраченого Дому в романі Сергія Жадана «Інтернат». Звернено увагу на те, що автор використовує традиційний мотив дороги, апелюючи до теми прощання з рідним домом та можливого (не)повернення (до)Дому. У цьому контексті важливим є аналіз таких локусів, як інтернат, вокзал, мотель, магістраль, блокпост тощо.
Дім постає як просторова метафора родинної пам’яті. Сергій Жадан акцентує на проблемі невґрунтованості та «дезорієнтації на місцевості», подвійному травмуванні тоталітарним минулим та мілітарним сьогоднішнім. Відтак наголошено на проблемі ідентичності, самоусвідомлення, його втрати та пошуку. Тлумачачи Дім як філософсько-онтологічну константу, Сергій Жадан звертається до проблеми внутрішньої бездомності та екзистенційного сирітства. Аналізуючи травмоландшафт Донбасу, письменник ретельно вибудовує шлях до Дому як єдино можливий варіант повернення внутрішньої цілісності героїв, як можливість усвідомлення своєї ролі у макросвіті Великого Дому та шанс попрощатися із інтернатом як символічним простором внутрішньої колонії.
14
Nagornyak, T. L. "Конфлікт держави і суспільства в Україні." Grani 18, no. 10 (September 28, 2015): 79–87. http://dx.doi.org/10.15421/1715199.
Full textAbstract:
Зрілість державності завжди корелюється з міцністю самоідентифікації нації. Якість такої кореляції стає визначальною й часто вдосконалюється під час випробувань. Події кінця 2013 – першої половини 2014 рр. в Україні викрили конфлікт між Державою та Суспільством, який мав наслідками руйнацію цілісності країни, війну в Донбасі, травму ідентичності прикордонних територій та виклик для територіальних громад. Рік після Майдану результує втратою території, наявністю невизнаної офіційним Києвом війни, внутрішнім конфліктом державної еліти, неузгодженістю функцій ВСУ та Нацгвардії., поширенням впливу антидержавних течій на південно-східних територіях та загрозою цілісності України. Невирішеність долі, статусу та перспектив окупованих територій в Україні загострює конфлікт Суспільства і Держави, активізує внутрішні непорозуміння між суспільними групами, владою та опозицією, аутентичними міфами та ситуативними стереотипами, політичним дизайном та соціальною реальністю.
15
Джежик, Ольга. "Теоретичні аспекти віктимології: сексуальна агресія та сексуальне насильство." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 2(52) (2020): 193–204. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-52-2-193-204.
Full textAbstract:
У статті розглядаються теоретичні аспекти віктимізації особистості жінки, які сприяють сексуальної агресії або сексуальному насильству проти неї, як з точки зору практики, так і профілактики даного виду злочинів. Метою нашого дослідження є аналіз специфічних психологічних механізмів формування процесів віктимізації та вияву зв’язків між несприятливими факторами що обумовлюють схильність до віктимізації та розвитку віктимної поведінки особистості. Проведений нами аналіз літературних джерел показав, що у всьому світі рівень насильства по відношенню до жінок, у тому числі сексуальне насильство, нанесення каліцтв, примусових шлюбів і торгівлі жінками залишається неприйнятно високим. Показано, що сексуальна злочинність детермінується не тільки біологічними, а й соціальними факторами, що включають умови виховання і соціалізації особистості, особистісну характеристику і поведінку жертв сексуальних злочинів, ступінь віктимності яких значно перевищує ступінь віктимності жертв будь-яких інших злочинних посягань. Виявлено, что основними факторами віктимізації є процеси втрати особистістю своєї соціальної ідентичності, процеси індивідуалізації, а також сукупність зовнішніх і внутрішніх факторів, які обумовлюють особистісну схильність жінок до перетворення їх в жертву сексуального насильства.
16
Патраков, Володимир. "ЛОГОС І МІФОС. ФІЛОСОФІЯ ІСТОРІЇ ГЕГЕЛЯ І ТЕОРІЯ КОЛЕКТИВНОГО НЕСВІДОМОГО: СПРОБА СИНТЕЗУ В КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ." Public management 18, no. 3 (May 29, 2019): 350–61. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-18-3-350-361.
Full textAbstract:
Конкретизовано філософію історії Гегеля на базі теорії колек- тивного несвідомого К. Г. Юнга і його послідовників. Ключовою категорі- єю, що зв’язує ці теорії, є поняття народного духу, оскільки, згідно з теорі- єю Гегеля, Світовий дух (загальне) розвивається через народні (особливе). Для з’ясування основного протиріччя історичного розвитку розглядається структура діалектичного протиріччя Гегеля. У всесвітньо-історичному про- цесі головним є протиріччя між Логосом (ідеями) і міфосом (колективне несвідоме, народні духи). Абсолютизація загального, Логосу, в марксиз- мі або буржуазному глобальному лібералізмі веде до втрати національної ідентичності та соціальної катастрофи. Своєю чергою, абсолютизація мі- фосу, що лежить в основі різних фашистських і расистських теорій, веде до національної ізоляції і стагнації. Міфологія історії, заснована не на понят- ті (Розумі), а на архетипах і міфах — це шлях в історичну безвихідь. Тому тільки суперечлива, діалектична єдність Логосу і Міфосу веде народи до сталого розвитку. Не національна самоізоляція і винятковість, і не розчи- нення в глобальних світових процесах, а розвиток на основі національних архетипів і цінностях в тісній співпраці з іншими країнами. Таким чином, світогляд, який вбачає у протиріччях джерело розвитку, має стати затребу- ваним. Цим світоглядом є конкретизована на сучасному науковому мате- ріалі філософія діалектичного розуму Г. Гегеля, згідно з яким, “хто розум- но дивиться на світ, на того і світ дивиться розумно”. Навпаки, панівний нині розумовий розум, що розділяє світ на частини, не може зрозуміти діалектичної розумності світу і занурює його в нісенітницю. Саме в цьому полягає витік появи популярних політологічних теорій “хаосу”, “турбулент- ності” та ін.
17
ГАЛЕНКО, А. М. "КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ ХРОНОТОПУ ДОРОГИ В ПРИГОДНИЦЬКИХ РОМАНАХ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ (НА ПРИКЛАДІ ТВОРІВ «ОСТРІВ СКАРБІВ» ТА «ДЖУРИ КОЗАКА ШВАЙКИ»)." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ГУМАНІТАРНІ НАУКИ», no. 3 (February 15, 2022): 19–24. http://dx.doi.org/10.52726/as.humanities/2021.3.3.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано хронотоп дороги як один із найпоширеніших форм часопростору у пригодницькому романі. Увагу приділено творам «Джури козака Швайки» Володимира Рутківського та «Острів скарбів» Роберта Луїса Стівенсона. Були проаналізовані головні герої-діти в пригодницьких романах Р. Стівенсона та В. Рутківського з метою визначення особливих рис теми дорослішання і переходу з дитинства у дорослість, у самостійність. Характерологічну роль відіграє бажання подорожей та легкість, з якою хлопці в обох творах вирушають у дорогу. Визначено, що головні герої Санько та Грицик в українському романі, а також Джим в англійському проходять випробування у подорожі і так переходять у дорослий етап життя. Ключовим у зображенні цих перетворень постає хронотоп дороги. Так само, як і в історичному пригодницькому романі Володимира Рутківського, відбувається формування ідентичності Джима в авантюрно-пригодницькому романі Роберта Стівенсона «Острів скарбів». Джим дорослішає, мужніє після подорожі, знаходить справжній скарб і здобуває визнання у суспільстві. У романі Роберта Стівенсона синтезовано традиції морського пригодницького роману і проблеми етичного плану, перенесено цивілізаційний конфлікт із простору традиційної Англії на острів, де відсутні будь-які соціокультурні норми. Джим Хокінс як благородний хлопчина проходить через низку випробувань, втрат і розчарувань, що є досить знаковою рисою неоромантичного героя. Вагомим є те, що попри мотив подорожі – пошук скарбів – головний герой чітко розмежовує матеріальні та духовні цінності. Долаючи перешкоди, що трапляються на шляху до винагороди, тобто скарбу, хлопець набуває досвіду, що дає можливість розкрити такі його риси, як честь, відважність та гуманізм. Згуртовані однією метою, персонажі різних поколінь змогли дати гідну відсіч ворогові – як татарам козаки з джурами, так і піратам моряцька команда. У результаті аналізу зроблено висновок, що хронотоп дороги виконує в романі сюжетотвірну, характерологічну, онтологічну й символічну функції й допомагає розкрити головну думку твору та зобразити ключові образи.
18
Kochubeynyk, Olha M. "Соціальна механіка виробництва аномії: дискурсивний вимір." Scientific Studios on Social and Political Psychology, no. 41(44) (July 7, 2018): 92–104. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi41(44).136.
Full textAbstract:
У рамках дискурсивного виміру вивчається соціальна механіка виробництва аномії. Актуальність дослідження обґрунтовується тим, що в суспільстві, яке перебуває у стані воєнного конфлікту, аксіологічні атестації зазнають граничної фрагментації відповідно до дискурсів окремих ідентичностей; унаслідок цього унеможливлюється функціонування конструктів “солідарність”, “консолідація”, “єдність цілей”, “взаємна довіра”, що створює ризики для існування суспільства загалом. Розглядаються основні положення теорії аномії Р. Мертона, які доповнюються принципами соціального конструкціонізму, а тому механіка виникнення аномії пов’язується із втратою елітами дискурсивного контролю над визначенням соціальності. Описано п’ять фаз виробництва аномії, кінцевим результатом чого стає виникнення інфантильного соціуму. Основою процесу визнається поява нових, нерегламентованих практик, що спрямовують суспільне життя на “адаптацію з пониженням”, тобто нав’язують спільноті спрощено-примітивні соціальні настановлення. Частина цих практик входить у суперечність із фундаментальними цінностями та місією панівного дискурсу, а також запускає процеси групової поляризації. Останні ж спричинюють, по суті, виникнення ерзац-еліт, тобто умовної соціальної групи, що виходить на суспільну арену з іншою місією – задовольнити передусім власні потреби. Домінування ерзац-еліт призводить до послаблення механізмів формального і неформального контролю, нестійкості оцінних критеріїв, хабітуалізації соціальних практик, що суперечать морально-етичним конвенціям, і зрештою – до інфантильного соціуму. Зроблено висновок, що гострі соціальні зміни – це лише передумови, на тлі яких відбувається примітивізація соціальних настановлень особистості та фрагментація аксіологічних атестацій, а тому аномія, яка зазвичай особистісно детермінована, є складнокоригованим станом.
19
Афонін, Едуард, and Андрій Мартинов. "ТРАДИЦІЯ ЯК ФАКТОР ІНТЕГРАЦІЇ ТА КОНСОЛІДАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УМОВАХ ПОСТМОДЕРНУ: АРХЕТИПНИЙ ПІДХІД." Public management 21, no. 1 (May 29, 2020): 27–41. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-1(21)-27-41.
Full textAbstract:
Розглядається феномен соціально-історичної традиції як чин- ник соціальної інтеграції та консолідації українського суспільства. Тради- ція визначається як процес відтворення через соціальні інститути досвіду поколінь та адаптація цього досвіду до вимог сучасності. Стверджується, що адаптація традиції до постмодерної сучасності є складним соціально-іс- торичним і соціально-психологічним процесом, у контексті якого відбува- ється зміна світоглядної парадигми та виникає новий — раціональний тип мислення, що впливає на соціальні практики і соціальну поведінку. Налаш- товуючи нащадки на інноваційну діяльність постмодерн розмиває великі нарративи традицій і заперечує соціальний досвід попередніх поколінь. Під впливом інновації суспільна система фрагментується і невпинно тяжіє до стану аномії. За цих обставин традиція, її суб’єкти і носії стають конструк- тивним фактором соціальної консолідації, що відбувається в контексті ви- рішення актуальних питань інноваційного розвитку. Традиція і традиційна діяльність виступають своєрідними ціннісно-смисловими формами у ви- гляді нових міфів і міфотворчості, які протистоять втраті національної іден- тичності і суспільної цілісності. Теоретичне підґрунтя такої діяльності, на думку авторів, представив французький соціолог Ж. Дюран, який запропо- нував концепцію імажинера як механізму конструювання соціальної реаль- ності. Цей механізм, за думкою Ж. Дюрана, є одночасно уявою, уявленим та уявленням, а реальність — втіленням вільної гри уяви, на яку впливають міфи та архетипи. Імажинер існує у двох режимах: денному (діурн) та ніч- ному (ноктюрн). Перший функціонує в дуальній формі, якій властиві іє- рархічність і патріархальність, втілені у героїчному міфі. Натомість другий виявляється як цілісний містичний міф або смерть як інша реальність. На думку авторів, імажинер як втілення колективного несвідомого, пов’язаний з такими архетипними властивостями суспільної системи як екстерналь- ність / інтернальність (зовнішній / внутрішній локус-контроль), екстравер- сія / інтроверсія (соціальна / соцієтальна ідентичність), екзекутивність / інтенціональність (жіночі / чоловічі соціальні ролі). Відповідно минула суспільно-історична доба модерну пов’язана з функціонуванням режиму ді- урну, архетипами і міфотворчістю, які тісно пов’язані з реалізацією зовніш- нього соціального контролю, патріархальності (соціальної ідентичності) та зростанням у суспільній системі кількості жіночих соціальних ролей. Постмодерна сучасність актуалізує режим ноктюрну, за умов якого в системі по- силюється самоконтроль, розмивається ієрархічність та зростає кількість чоловічих соціальних ролей.
20
Семенова, Л. В. "АРХЕТИПОВІ РИСИ У ЖІНОЧИХ ОБРАЗАХ Є. ЄВТУШЕНКА." Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство" 4, no. 94 (2019): 187–203. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1076.2019.4.94.14.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню жіночих образів в поезії Є.О. Євтушенка крізь призму виявлення в них архетипових рис. Проблемою вивчення архетипу і його функціонування в художній літературі займалося багато дослідників. Серед них К.Г. Юнг, С.С. Аверінцев, О.В. Авасапянц, А.Ю. Большакова, Н.В. Володіна, А.Х. Гольденберг, Ю.В. Доманський, Є.М. Мелетинський, А.А. Фаустов, Ю.О. Чаплигіна, О.В. Чеснокова і багато інших. Враховуючи наявність різних підходів і розмитість меж поняття архетипу, ми спиралися на його розуміння, запропоноване С.С. Аверінцевим: «архетипи – це не самі образи, а схеми образів, їх психологічні передумови, їх можливість». В основу дослідження був покладений запропонований Клариссою Пінкола Естес архетип «Первозданної Жінки» і сучасний погляд на його типологію в літературі і культурі, що представлений у роботах А.Ю. Большакової та ін..: Жінка-Мати, Жінка-Демон і Жінка-Діва. За нашими спостереженнями, активно представлений у творчості Євтушенка образ матері нерідко характеризується поєднанням конкретного і узагальнюючого і є носієм рис, що зближують його з архетипом ЖінкаМати. У деяких випадках він ускладнюється також наявністю рис, характерних для Жвнки-Діви. Жіночі образи у творчості Євтушенка, як правило, є втіленням жіночності, ніжності, доброти, сердечності, вміння створювати затишок. Поета бентежить те, що жінка у сучасному соціумі втрачає жіночність, і він прагне «відновлення жіночої ідентичності». Здатність поета подивитись на світ очами жінки, свого роду гендерне перевтілення його ліричного героя, мотиви співчуття та каяття, що характерні для цілої низки його творів, пов’язаних з темою жінки, виділяють його серед поетів-чоловіків і роблять його творчість у цьому сенсі унікальним художнім явищем. Аналіз поетичних текстів Євтушенка дозволяє стверджувати, що в систему створених ним жіночих образів переважають такі різновиди архетипу жінки, як Жінка-Мати і Жінка-Діва. Звернення до типу ЖінкиДемона не характерне для поета.
21
Levytska, S. О. "НЕФІНАНСОВІ ПОКАЗНИКИ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ У СУЧАСНИХ УМОВАХ РИНКУ." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, no. 92 (April 8, 2021): 152. http://dx.doi.org/10.31713/ve4202015.
Full textAbstract:
Статтю присвячено формуванню нефінансових показників господарської діяльності підприємств на принципах збалансованості економічної, соціальної та екологічної складових бізнесу. Досліджено етапи формування нефінансових показників господарської діяльності підприємств в контексті збалансованості економічної, соціальної та екологічної складових бізнесу. Узагальнено міжнародну практику використання нефінансових показників як невід’ємної частини звітності підприємства. Запропоновано визначення потенціалу корисності такої звітної інформації, зокрема через вартісну оцінку: економічної вигоди – матеріально-грошових надходжень, одержаних в результаті операцій підприємницького характеру; соціально-економічної вигоди – економічної вигоди, оцінка якої враховує як прямі надходження активів, так і задокументовану оцінку впливу операції на збільшення економічної вигоди за результатами реалізації соціальних програм; соціальноекономічного ефекту – нематеріальної соціально-економічної вигоди, одержаної суб’єктами господарювання через оцінку попередження та зменшення втрат (або збільшення доходів). Проаналізовано нефінансові показники у Звітах про управління (які оприлюднюються вітчизняними емітентами цінних паперів з 2019-го року), їх відповідність міжнародній практиці розкриття таких даних в інтегрованій звітності юридичних осіб.Узагальнюючи практику використання нефінансових параметрів емітентами цінних паперів України (які підприємства включають до Звіту про управління), така нефінансова інформація в роботі структурована за рівнями споживачів: мегарівень – інформація, призначена для суб’єктів підприємницької діяльності на міжнародних ринках; макрорівень – інформація, призначена для державного управління та контролю; мезорівень – інформація, призначена для постачальників, покупців, споживачів, кредиторів; макрорівень – інформація, призначена для власників, менеджерів, службовців, партнерів. Проведена в роботі систематизація переліку нефінансових показників за галузевою приналежністю підприємств (на основі ідентичності операційної діяльності), визначення на державному рівні варіативності вибору з урахуванням організаційно-економічної структури підприємства дозволили проаналізувати показники фінансових результатів, реалізацію соціальної підтримки та екологічної безпеки відповідно до бізнеспрограм досліджуваних підприємств. Обґрунтовано критерії "корисності", серед яких чільне місце належить об’єктивній оцінці розвитку бізнесу, організації бізнес-моделі та стратегії корпоративного управління в довгостроковій перспективі, задоволенню потреб інвесторів (власників, працівників, партнерів та інших зацікавлених сторін) у розумінні звітної інформації про продуктивність виробничих ресурсів, а також ефективному зв’язку між динамікою економічних викликів та внутрішніми та зовнішніми ризиками ділової діяльності. Запропоновано методичні аспекти підготовки нефінансових показників для підприємств з урахуванням сучасних викликів на світових ринках, а саме: на умовах дотримання принципу підготовки якісної нефінансової звітної інформації; на основі вибору ключових напрямків господарської діяльності як об’єктів щодо визначення нефінансових показників.
22
Gubeladze, Iryna. "Колективне почуття власності щодо власної країни і міжнаціональна напруженість: джерело конфронтації чи фактор єдності." Проблеми політичної психології 23 (December 25, 2020). http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol23-year2020-44.
Full textAbstract:
Актуальність статті зумовлена можливістю загострення міжнаціональної напруженості і посилення різновекторності зовнішньополітичних орієнтацій України, де поряд з українською етнічною більшістю є доволі великі інші етнічні спільноти. Така загроза може бути тісно пов’язана з актуалізацією національної ідентичності і колективного почуття власності в умовах несформованості єдиної національної ідеї.
Метою статті був аналіз феномену колективного почуття власності щодо своєї країни як чинника внутрішньогрупової згуртованості громадян та посилення міжнаціонального (міжетнічного) протистояння всередині держави. У контексті психології понять «ми» і «наше» показано, що колективне почуття власності перебуває в стані інтерактивної динаміки. Обґрунтовано структуру колективного почуття власності щодо країни та чинники його формування. Визначено соціально-психологічні детермінанти формування, актуалізації чи деактуалізації колективного почуття власності щодо своєї країни, підтверджено його тісний взаємозв’язок з рівнем сформованості і проявом громадянської ідентичності.
На основі результатів роботи міжнаціональних фокус-груп, учасниками яких стали магістранти та аспіранти з Норвегії, Німеччини, України, Грузії, Латвії, визначено, що високий рівень наднаціональної (у цьому випадку – європейської) ідентичності формується за умови стабільного національного розвитку, відчуття громадянами безпеки щодо цілісності країни і сформованої громадянської ідентичності. Громадяни країн, які відчувають загрозу втрати територій або реально переживають такі події (Грузія, Україна), натомість демонструють високий рівень актуалізації колективного почуття власності щодо своєї країни, готовності її захищати, відстоювати її національні ідентитети, такі як мова, символіка, традиції тощо. Показано, що актуалізоване колективне почуття власності щодо країни, з одного боку, може бути джерелом єднання однодумців, які утворюють інгрупу всередині країни, з другого – воно може посилювати протистояння як усередині країни (за умови несформованості громадянської ідентичності та спільної національної ідеї), так і з представниками інших країн на міжнародній арені.
Практична значущість дослідження полягає в можливості використання його результатів для розроблення програм формування відповідального громадянства на основі розвитку та актуалізації колективного почуття власності.
23
Kornat, L. Y. "Перспективи застосування теорії інтегруючого мультикультуралізму при виробленні концептуальних підходів до управління етнокультурною різноманітністю в Україні." Public administration aspects 3, no. 7-8 (August 20, 2015). http://dx.doi.org/10.15421/151553.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано складові публічного управління етнокультурною різно-манітністю в Україні на основі концептуальної моделі ліберального інтегруючогомультикультуралізму. Доведено, що нехтування проблемами етнонаціональногорозвитку містить небезпеку перетворити фактор етнокультурної різноманітності зкультурного надбання на джерело конфліктів та протиріч, призвести до втрати тери-торіальної цілісності країни. Визначено основні проблеми, які є наслідком непослі-довної етнонаціональноїполітики в Україні. На основі авторського визначення тер-мінів «управління етнокультурною різноманітністю», «модель» та «концептуальнамодель» управління етнокультурною різноманітністю визначено основні принципипублічного управління етнокультурною різноманітністю та запропоновано як най-більш прийнятну для умов України концептуальну модель управління етнокультур-ною різноманітністю – інтегруючий мультикультуралізм, метою якого є інтеграціята консолідація. Визначено елементи даної концептуальної моделі та доведено, що їїперевага, порівняно з іншими моделями управління етнокультурною різноманітніс-тю, полягає у сприянні процесам суспільної інтеграції шляхом підтримки культурноїрізноманітності, захисту індивідуальних та колективних прав етнокультурних груп – без порушення конституційних прав особи у суспільстві в цілому, створення умов для збереження самобутності етнокультурних груп, а також розвитку загальнонаціональної соцієтальної культури, котра дозволить забезпечити формування спільноїдля всіх громадян національної ідентичності.