Academic literature on the topic 'Воєнний конфлікт'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Contents
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Воєнний конфлікт.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Воєнний конфлікт"
1
Сірий, С. "Сутність понять "локальна війна" і "воєнний конфлікт" та їх типологія." Політичний менеджмент, no. 4 (2006): 124–34.
Find full text
2
Нагірняк, Андрій. "Український туризм: проблеми та перспективи." Старожитності Лукомор'я, no. 3 (June 1, 2021): 143–49. http://dx.doi.org/10.33782/2708-4116.2021.3.85.
Full textAbstract:
У статті досліджено проблеми та перспективи розвитку туризму в Україні та виявлено основні перешкоди, що зумовили відставання туристичної галузі від світових стандартів. Показано, що основною проблемою функціонування ринку туристичних послуг в Україні – є складна соціально-економічна ситуація та воєнний конфлікт на території держави. Вказано, що збалансована та стимулююча державна політика повинна сприяти створенню належних умов, які залучатимуть вітчизняні та іноземні інвестиції у розвиток регіонів, формуватимуть сприятливі умови для бізнесу, розвиватимуть відповідну туристичну інфраструктуру, створюватимуть нові робочі місця та розвиватимуть нові туристично-рекреаційні послуги.
3
Dukhnevych, Vitalii M. "Психологічні наслідки воєнного конфлікту на cході: теоретичний аналіз явищ політико-правової сфери." Scientific Studios on Social and Political Psychology, no. 41(44) (July 6, 2018): 31–45. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi41(44).131.
Full textAbstract:
Аналізуються негативні психологічні наслідки в політико-правовій сфері, що супроводжують воєнний конфлікт на сході України. Охарактеризовано загальну картину суспільно-політичної дійсності в країні напередодні і на початку воєнного конфлікту. Визначено, що такі негативні психологічні наслідки можуть бути зумовлені порушеннями ефективної чи оптимальної взаємодії громадян між собою або громадян з органами влади. Показано, що одним із психологічних механізмів, покладених в основу створення самопроголошених ЛДНР, було руйнування української та загальноукраїнської ідентичностей за рахунок створення і використання різноманітних міфів та нищення відчуття безпеки громадян. Здійснено систематизацію і групування негативних психологічних наслідків у соціально-психологічному та політико-правовому аспектах. У межах першого аспекту виділено такі групи негативних психологічних явищ у політико-правовій сфері в умовах воєнної агресії Росії: 1) руйнування єдності громадянського суспільства; 2) наростання незадоволеності діяльністю влади; 3) порушення процесу політико-правової ідентифікації; 4) посилення піддатливості маніпулятивним інформаційним впливам; 5) поширення неконструктивних патернів поведінки; 6) зневіра в майбутньому України. Політико-правовий аспект представлено через психологічну інтерпретацію таких явищ, як радикалізація свідомості, сепаратизм, колабораціонізм, екстремізм, мілітаризація свідомості, аномія, дераціоналізація (ірраціоналізація) свідомості, знецінення життя та людської гідності; участь у блокуванні інфраструктурних об’єктів, залучення військових та колишніх учасників АТО до різноманітних політико-правових акцій, “військовий туризм”, аватаризм; формування різних форм порушень правосвідомості; криміналізація побутових конфліктів; соціальне утриманство, перекладання відповідальності за актуальну політико-правову ситуацію лише на політиків; загострення націоналістичних настановлень та зменшення толерантності до людей інших національностей, негативна стеріотипізація щодо окремих соціальних груп, поляризація уявлень персон та окремих соціальних груп, ухиляння представників інституціональних суб’єктів від взяття на себе відповідальності за долю країни чи її громадян; формування образу ворога тощо. Зроблено висновок, що зміст та специфіка виявів цих явищ ще потребує свого уточнення, аби в подальшому запропонувати ефективні рекомендації чи програми супроводу відповідно до того чи того змістового вияву таких явищ.
4
Харук, Андрій Іванович. "ВИСВІТЛЕННЯ ВІРМЕНО-АЗЕРБАЙДЖАНСЬКОГО ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ 2020 Р. У ПОЛЬСЬКИХ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ВИДАННЯХ." Військово-науковий вісник, no. 35 (July 9, 2021): 281–90. http://dx.doi.org/10.33577/2313-5603.35.2021.281-290.
Full textAbstract:
У статті розглянуті питання висвітлення в польських військових часописах подій, відомих як Друга карабаська війна (27 вересня – 10 листопада 2020 р.). Відзначено, що цей воєнний конфлікт знайшов відображення у низці статей, опублікованих майже в режимі реального часу. Часом це призводило до публікації неперевіреної й недостовірної інформації. Сюжети проаналізованих нами матеріалів відзначаються певною однобічністю, а саме – помітним перекосом у бік аналізу застосування безпілотних літальних апаратів та проблем протидії ним. На другий план відійшов аналіз застосування традиційних засобів збройної боротьби (танків, артилерії тощо). Можна стверджувати, що досліджені нами публікації польської фахової преси можуть бути використані при вивченні історії Другої карабаської війни, але за умови ретельної перевірки викладених у них фактів шляхом зіставлення з іншими джерелами.
5
Kukharuk, Olha. "Конфліктне мислення і конфліктна взаемодія: Соціально-психологічні особливості взаємодії військових і цивільного населення." Проблеми політичної психології 21 (December 6, 2018): 88–95. http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol21-year2018-7.
Full textAbstract:
Описано основні конфліктні настановлення і стратегії конфліктної взаємодії, що виникають між цивільним населенням та військовими і ветеранами. За допомогою емпіричного дослідження виявлено основні зони конфліктної взаємодії, основні конфліктні настанови військових щодо цивільних і цивільних щодо військових. На основі даних фокус-групових досліджень зроблено низку висновків про особливості конфліктів, які можуть виникати між особами, що мають досвід участі у війні, і цивільним населенням. У ставленні до воєнного досвіду з боку суспільства зауважено стигматизацію, героїзацію і бажання відокремити події і досвід війни від мирного світу, з боку військових – переконання щодо того, що цивільні знецінюють їхній досвід, уникають тем війни, не відчувають загрози і є непоінформованими щодо воєнної тематики. Визначено основні стратегії поведінки в конфліктах цивільних і військових: цивільні зазвичай більш активні, застосовують більшу кількість можливих стратегій вирішення конфліктів, військові ж частіше проявляють пасивну агресію та обирають уникання. Описано основні спільні настановлення військових і цивільних щодо війни і військових: визнання військових і їхньої ролі в захисті країни; розуміння необхідності взаємної адаптації, пристосування одних до одних; визнання того, що ці непорозуміння є і їх треба розв’язувати; запит на поінформованість і медіаграмотність; запит на чіткі “правила гри” щодо всього спектру соціальної взаємодії – від ставлення держави до учасників АТО і надання їм пільг до оформлення паспортів; спільні уявлення щодо конфліктів (щодо чиновників, ролі держави і т. ін.). Обстоюється думка, що конфлікт між учасниками війни та цивільним населенням може бути спричинений різним ставленням до переживання досвіду війни. Описано специфіку досвіду участі у війні, наголошено на його подвійній психологічній природі – травматичній і ціннісній. Виявлено основні відмінності в настановленнях щодо цього досвіду: для цивільних це травматичний досвід, якого не має бути в мирному світі, для військових – травматичний досвід, що має цінність як досвід важливого етапу життя.
Ключові слова: конфлікт, соціальні настановлення, стратегії розв’язання конфліктів, конфліктна взаємодія, досвід переживання війни.
6
Balatska, O. B. "Трансформація сучасного збройного насилля: специфічні риси і тенденції." Науково-теоретичний альманах "Грані" 19, no. 9(137) (August 17, 2016): 95. http://dx.doi.org/10.15421/171684.
Full textAbstract:
Виявлено, що збройне насилля в сучасному світі зазнає суттєвих змін. Воєнні конфлікти все частіше набувають характеру асиметричних. Еволюціонують засоби воєнно-політичного протиборства. Сучасне протистояння, як правило, представляє собою «розумне» поєднання методів «жорсткої» і «м’якої сили». Визначено, що одним із найважливіших аспектів трансформації збройного насилля є значна актуалізація його інформаційного компоненту. Методи інформаційного та інформаційно-психологічного впливу стали невід’ємною складовою сучасного протиборства. Традиційні форми воєнно-політичного протистояння поступаються місцем його новітнім формам – гібридним, сетецентричним, мережевим війнам. З’ясовано, що для сучасного світу характерна загальна інтенсифікація збройного насилля, зростання масштабів розповсюдження, збільшення кількості та тривалості воєнних конфліктів різного ступеня інтенсивності. Усі ці тенденції є відбиттям процесів глобальних трансформацій і вказують на формування нових загроз національній та міжнародній безпеці.
7
Богданович, В. Ю., О. В. Дублян, О. В. Передрій, А. М. Прима, and І. В. Москаленко. "Метод оцінювання результативності асиметричної протидії в інтересах забезпечення достатнього рівня воєнної безпеки держави." Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, no. 1(38), (March 23, 2020): 7–12. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2020.38.01.
Full textAbstract:
Пропонується метод оцінювання ефективності асиметричної протидії сучасним загрозам в інтересах забезпечення достатнього рівня воєнної безпеки держави. Оскільки однією із головних тенденцій формування та розвитку безпекового середовища у світі визначено перенесення ваги у воєнних конфліктах на асиметричне застосування військової сили збройними формуваннями, зміщення акцентів у веденні воєнних конфліктів на комплексне використання військових і невійськових інструментів (економічних, політичних, інформаційно-психологічних тощо), виникла потреба в оцінюванні та прогнозуванні ефективності асиметричного застосування військових та невійськових сил і засобів у протидії силовому тиску та застосуванню військової сили проти держави, що протистоїть більш сильному у військовому відношенні противнику.
Основним обмеженням держави, що проводить наступальні дії, виступають втрати особового складу. Для держави – жертви агресії втрати особового складу, населення, інфраструктури тощо у такому конфлікті значно більші. Світовий досвід показує, що значно слабша у військовому відношенні країна, здійснюючи асиметричні заходи протидії загрозам військовими і невійськовими суб’єктами сил оборони, здатна завдати противнику неприйнятного збитку, в т.ч. і в невійськових сферах безпеки, і тим самим примусити навіть більш сильного у воєнному відношенні противника відмовитися від застосування військової сили проти неї.Пропонується ефективність протидії агресії держави, що значно переважає державу-мішень за військовою “потужністю”, оцінювати сумарним рівнем деескалації загрози на певний момент часу за рахунок симетричної (прямої військової) та асиметричної (комплексної) протидії агресії у формі проведення локальної спеціальної операції. Це дало змогу синтезувати модель оцінювання ефективності асиметричної протидії загрозам воєнній безпеці держави за показником сумарного зниження рівня загрози в проведених локальних спеціальних операціях (ЛСО), а також сформувати систему обмежень та визначити критерій прийняття рішення державою-агресором на відмову від подальших агресивних дій.
8
Шевель, Інна Петрівна. "КОНФЛІКТ ПРОТИ КОНФЛІКТУ: СОЦІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ СВІТОВОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ." Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти, no. 8 (December 21, 2021): 238–48. http://dx.doi.org/10.31866/2616-745x.8.2021.249056.
Full textAbstract:
Стаття висвітлює ключову проблему конфліктів у глобалізаційному світі. Конфлікт розглядається як військовий та політичний засіб війн, «гібридних конфліктів», конфліктних сутичок, протистояння. Актуальність статті полягає у виявленні порівняльних методик вивчення конфліктів як вияв нового прояву світової спільноти задля протидії.
Мета дослідження полягає в аналізі конфліктів як форми масової конфліктної взаємодії глобалізаційного простору.
У статті автор застосовує методи аналітичного, історико-порівняльного аналізу, який показує динаміку розвитку проблематики з минулими подіям і дотепер, метод синтезу вивчає воєнно-політичні конфлікти.
На основі статистичних даних соціологічного дослідження з цієї проблематики можемо зробити висновки, що світові конфлікти, які переростають у війни, оперативно реалізовані нестандартними умовами для протидії конфліктів. Це може призвести до створення потенційної загрози мирному співіснуванню інших країн, які прикладають всі сили на допомогу регулювання наявний у світі конфліктів та глобальної безпеки.
9
КОРИНЕВИЧ, АНТОН, and ТИМУР КОРОТКИЙ. "Перехідне правосуддя для України: Per Aspĕra ad Astra." Право України, no. 2020/12 (2020): 129. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-12-129.
Full textAbstract:
Міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації (РФ) проти України призвів до значної кількості викликів суверенітету, територіальній цілісності, національній безпеці України, та спричинив появу потреби у здійсненні відповіді агресору, включаючи питання деокупації, реінтеграції тимчасово окупованих територій України та постконфліктного регулювання. Визначено, що однією з таких особливостей є застосування перехідного правосуддя як інструменту постконфліктного регулювання. Адже перехідне правосуддя – досить поширена форма постконфліктного регулювання, яка завдяки чіткому набору своїх основних елементів і принципів в останні десятиліття досить гнучко застосовувалася в різних постконфліктних та (або) поставторитарних суспільствах. Мета статті – окреслити загальні рамки можливості й доцільності застосування концепції перехідного правосуддя в Україні – не лише як механізму, який сприяє постконфліктному врегулюванню, а й який спрямований на припинення міжнародного збройного конфлікту. Перехідне правосуддя розглядається як комплексний механізм, що включає чотири основних елементи: реалізацію права знати правду про перебіг подій зброй ного конфлікту; інституційні реформи як гарантію неповторення збройного конфлікту; заходи з відшкодування шкоди потерпілим від збройного конфлікту; притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні найтяжчих злочинів (зокре ма, злочину геноциду, злочинів проти людяності, воєнних злочинів). Відзначено, що кожен із цих елементів перехідного правосуддя деякою мірою реалізується в Україні вже зараз, коли продовжує тривати міжнародний збройний конфлікт, викликаний агресією РФ, а також тимчасова окупація Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, частин Донецької та Луганської областей. Визначено, що в Україні нині відсутнє концептуальне закріплення перехідного правосуддя у нормативно-правовому акті; також визначальним є суспільний консенсус щодо окремих аспектів запровадження перехідного правосуддя в Україні, а його реалізація в нормативному акті – лише результат суспільного консенсусу. Проте альтернативи запровадженню перехідного правосуддя в Україні немає. Це – напрацьований світовий досвід; вивірені практикою декількох десятків збройних конфліктів і постконфліктного врегулювання принципи; захист жертв конфлікту, сучасні підходи до впровадження стандартів прав людини у постконфліктний період; подолання безкарності та баланс між невідворотною кримінальною відповідальністю за грубі порушення прав людини, воєнні злочини, злочини проти людяності та іншими формами відповідальності, амністією за менш тяжкі злочини; встановлення істини про причини та події збройного конфлікту, формування спільного бачення історії, документування злочинів та пам’ять про жертв конфлікту; гарантії неповторення конфлікту в майбутньому.
10
Горєлов, Володимир, Володимир Клименко, Олександр Дерікот, and Володимир Кидонь. "«ЗАМОРОЖЕНІ» КОНФЛІКТИ В ГЕОПОЛІТИЦІ РФ: ІСТОРІЯ ТА РЕАЛЬНІСТЬ ДЛЯ УКРАЇНИ (1991–2020 рр.)." Воєнно-історичний вісник 40, no. 2 (June 21, 2021): 99–110. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2021-40-2-99-110.
Full textAbstract:
У статті на підставі дослідження широкого кола джерел розглянуто історичні причини та політичні наслідки основних військових конфліктів на територіях пострадянських держав, розкрита участь у них Збройних Сил Російської Федерації як інструменту забезпечення геополітичних інтересів Росії. Проаналізовано прогностичні теорії західних науковців щодо імперіалістичних амбіцій РФ на пострадянському просторі. Основна увага приділена дослідженню історичних та геополітичних передумов гібридної агресії Росії проти України та можливих воєнно-політичних наслідків конфлікту.
Ключові слова: збройний конфлікт, пострадянський простір, територіальна цілісність, суверенітет, етноконфесійний конфлікт, військова агресія, етнічна самоідентифікація, право націй на самовизначення, геополітичні інтереси.
Dissertations / Theses on the topic "Воєнний конфлікт"
1
Мальчевський, Ілля Сергійович. "Політична медіація як спосіб врегулювання політичних конфліктів." Bachelor's thesis, КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2021. https://ela.kpi.ua/handle/123456789/43095.
Full textAbstract:
У роботі визначені поняття «воєнний конфлікт» та «політична медіація», також окреслені їх особливості. Проаналізована політична медіація у воєнних конфліктах: палестино-ізраїльському грузино-абхазькому та карабаському, освітлені сильні та слабкі сторони політичної медіації у кожному конкретному кейсі. Розібрані передумови та чинники початку конфлікту на Сході України. Описані особливості політичної медіації у кейсі України. Надані рекомендації щодо мирного врегулювання конфлікту на Сході України.The concepts and features of "military conflict" and "political mediation" are defined in the work. Political mediation in such military conflicts was analyzed: Palestinian-Israeli, Georgian-Abkhazian and Karabakh. Strengths and weaknesses of political mediation in each case were outlined. The preconditions and factors of the beginning of the conflict in the East of Ukraine were analyzed. Features of political mediation in the case of Ukraine were described. Recommendations for a peaceful settlement of the conflict in eastern Ukraine were provided.
2
Тацій, Анастасія Олександрівна. "Конфліктно-вразливі групи населення в журналістських матеріалах: дотримання професійних стандартів і етичних норм." Магістерська робота, 2021. https://dspace.znu.edu.ua/jspui/handle/12345/5415.
Full textAbstract:
Тацій А. О. Конфліктно-вразливі групи населення в журналістських матеріалах: дотримання професійних стандартів і етичних норм : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 061 "Журналістика" / наук. керівник П. В. Мірошниченко. Запоріжжя : ЗНУ, 2021. 56 с.EN : The volume of the main text: 56 pages. The number of sources used is 69. The object of research is journalistic materials on conflict-sensitive groups of the population. As a result of the writing of the work was achieved primary main To investigate what receptions use journalists to picture Military actions, in particular, the work of TV channels "5 channel", "1 + 1" and Inter, and how they see ways to settle all fighting. Novelty of the results obtained: For the first time on an example of armed events and political conflicts in Ukraine The problem of using information about conflict-sensitive groups of the population has been violated, ways and methods are analyzed Illumination of military events in Ukrainian journalism. Improved requirements for the submission of conflict information in modern journalism. Further development has analyzed materials in domestic mocks regarding the peculiarities of disseminating information about social groups.
UA : обсяг основного тексту: 56 сторінок. Кількість використаних джерел – 69. Об’єктом дослідження є журналістські матеріали про конфліктночутливі групи населення. В результаті написання роботи було досягнуто першочергову головну мету– дослідити якими прийомами користуються журналісти для зображення військових дій, зокрема було досліджено роботу телеканалів «5 канал», «1+1» та «Інтер», та як вони бачать шляхи врегулювання усіх бойових дій. Новизна одержаних результатів: Вперше на прикладі збройних подій та політичних конфліктів в Україні було порушено проблематику використання у ЗМІ інформації про конфліктночутливі групи населення, так само проаналізовано способи та методи висвітлення військових подій в українській журналістиці. Удосконалено вимоги до подання конфліктної інформації у сучасній журналістиці. Подальшого розвитку набули аналіз матеріалів у вітчизняних ЗМІІ щодо особливостей поширення інформації про соціальні групи населення.
Books on the topic "Воєнний конфлікт"
1
Веремій, І. Г., М. О. Паламарчук, Р. Е. Юлдашев, Н. М. Гавриленко, Г. М. Широкий, Д. М. Серебрянський, О. В. Литвиненко, and О. О. Сінайко. Трансформація зовнішньоекономічних відносин України з Російською Федерацією: 2010–2020 роки. Національний інститут стратегічних досліджень, 2021. http://dx.doi.org/10.53679/niss-analytrep.2021.05.
Full textAbstract:
Відносини між Російською Федерацією (РФ) та Україною визначаються насамперед міждержавним конфліктом із збройною складовою в Донецькій та Луганській областях. Спроба незаконної анексії Росією території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя в 2014 р. та їх окупації, збройне протистояння на Донбасі зумовлюють довгостроковий характер міждержавної конфронтації. Цей конфлікт є асиметричним. Для України наслідки протистояння з РФ – життєво важливі, а перебіг конфлікту впливає майже на всі значущі соціальні процеси. Натомість керівництво Росії розглядає Україну переважно одним з полів конкуренції із Заходом задля «утвердження позицій Російської Федерації як одного з впливових центрів сучасного світу». Пострадянський простір визначений пріоритетом зовнішньої політики Росії, водночас більше значення надається співробітництву з державами, які беруть участь у російських інтеграційних проєктах. Стратегією економічної безпеки РФ на період до 2030 року, ухваленою в 2017 р., пріоритетом розвитку російської економіки визначено створення умов для реалізації стратегічних національних пріоритетів РФ. Так констатується підпорядкування економіки реалізації насамперед стратегічних цілей, визначених політичним керівництвом. Економічний тиск Росії, який був важливим інструментом її політики щодо України й до 2014 р., після початку агресії набув якісно нового рівня. Так само як і застосування воєнних інструментів, обмеження українського експорту, припинення транзиту українських товарів російською територією, спрямоване, зокрема, на виснаження економічних ресурсів України та обмеження її розвитку, а також примушення політичних лідерів нашої держави до прийняття вимог Кремля. Російська Федерація продовжує докладати зусиль для максимального послаблення залежності від економічної співпраці з Україною. Йдеться про зменшення ролі України як транзитної держави для експорту російських енергоносіїв, розірвання усталених коопераційних зв’язків, насамперед у сфері військово-промислового комплексу. Російська політика практично не зважає на інтереси російського бізнесу, які зберігаються на території України, попри суттєве зменшення відповідної активності порівняно з максимальними рівнями, досягнутими на початку 2010-х років. Головним пріоритетом є прагнення утримати Україну в орбіті свого впливу, що в майбутньому має забезпечити компенсацію нинішніх втрат, зокрема й економічних.