Academic literature on the topic 'Вояки'

У статті на основі оприлюднених матеріалів робиться спроба розглянути один з багатьох аспектів діяльності Українських січових стрільців. А саме видання гумористичного часопису “Червоної калини” у 1917 р. Традиції самвидаву, поширені за часів дисиденства в ХХ ст., мали історичне підґрунтя саме в пресі українських січових стрільців. Видання містять різноманітний матеріал не тільки гуморис- тичного чи сатиричного характеру. Є літературні розвідки, поетичні сторінки та політична критика. Часопис “Червона калина” був виданням стрілецтва, і в першу чергу саме для стрілецтва. Мі- сячник є сторінкою з історії українського народу та його визвольних змагань. До того ж пресу УСС різ- ного часу творили відомі літератори й художники. У цьому часописі добре можна виявити і патріо- тичний дух січових стрільців, і романтичність та ліричність поезії, присвяченої життю. Поезія проти- ставляється гумористичним, а то й сатиричним описам трагічних сторінок історії, що теж є одним із засобів долання перешкод і трагічного досвіду, який пережили вояки.

Початок Першої світової війни призвів до заснування наддніпрянськими полі­тичними емігрантами Союзу визволення України (СВУ), основним постулатом якого стало розбиття царської Росії та утворення незалежної Української держави. Бойові дії на російсько-австро-угорсько-німецькому фронті спричинилися до появи великої кількості вояків-українців у таборах військовополонених російської армії на території Австро-Угорщини та Німеччини. Наголошено на заходах СВУ перед урядовими чинниками Центральних держав, завдяки чому вдалося виокремити сотні тисяч полонених українців в окремі табори, ізолювавши їх від російського впливу, і поширювати серед них ідею визволення українського народу. Акцентовано на діях керівництва СВУ щодо переконання впливових німецьких та австро-угорських кіл у необхідності здійснення комплексу політичних заходів, спрямованих на зміцнення національної самосвідомості вояків-українців. Зазначено розгортання широкої національно-патріотичної та культурно-просвітньої роботи Союзу серед полонених українців, окремо солдатського складу та офіцерів. Висвітлено результати наполегливої праці СВУ: зорганізування Українських громад у таборах, залучення значної кількості полонених до українства, а з утворенням Центральної Ради і проголошенням самостійності України моральна і психологічна їх підготовка до захисту своєї Вітчизни, успішне проведення у середовищі таборян формування дивізій Сіро- та Синьожупанників, вояки яких стали одним із важливих елементів творення української національної армії в добу визвольних змагань 1917–1920 рр.

Анотація. У статті проаналізовано специфіку проведення змагань з футболу за участю інтернованих вояків Української галицької армії (УГА), які змагались із чеськими спортсменами як на таборових майданчиках, так і на футбольних стадіонах провінційних міст Чехословаччини протягом 1919–1922 рр. Значною мірою це стало можливим завдяки діяльності у таборах інтернованих американської благодійної організації YMCA (Young Men’s Christian Association), яка не шкодувала коштів для гуманітарних потреб інтернованих. Це стосувалось й розвитку ігрових видів спорту та взагалі активного дозвілля таборян, за-для чого YMCA облаштувала спортивні зали (пристосовуючи для цього окремі бараки), а також щедро купувала різне спортивне знаряддя. Завдяки її грошовим внескам для команд купували спортивну форму та потрібне для проведення футбольних матчів устаткування (м’ячі, сітки на ворота тощо). Крім того, на кошти YМСА таборові команди мали можливість проводити зустрічі з чеськими футболістами на виїзді. До розвитку футболу активно долучалась і спортивна секція Культурно-просвітного кружка (як в Німецькому Яблонному, так і Йозефові), заходами якої у таборах організовувались спортивні свята та численні змагання за участю місцевих чеських спортклубів, а зароблені під час їх проведення кошти передавались на потреби таборян-спортсменів. Вагу і значення спортивних вправ, і зокрема футбольних змагань, розуміло й командування інтернованих частин УГА, забезпечуючи зі свого боку максимально можливе сприяння командним видам спорту в таборі. Ігрові види спорту, і зокрема, футбол, суттєво прислужились для зміцнення здоров’я інтернованих, насамперед гравців таборових команд, та дарувало наснагу і гарний настрій не тільки спортсменам, а й чисельному гурту глядачів та вболівальників, додаючи позитивних емоцій у їх непростому таборовому існуванні. Разом з тим футбольні матчі успішно виконували комунікаційно-адаптаційну функцію, дозволяючи українцям ближче пізнати мешканців найближчих до табору чеських міст і призвичаїтись до ритму та способу їхньго життя. Також футбольні змагання створювали міцну основу для чесько-українського міжнаціонального порозуміння та суттєво полегшували для частини вояцтва УГА інтеграцію у чеський соціум. Ключові слова: футбол, команда, матч, спортивний клуб, гравці, інтерновані вояки-українці, табір.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.18.06. – технологія жирів, ефірних масел і парфумерно-косметичних продуктів. – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2017. Дисертаційну роботу присвячено науковому обґрунтуванню перспективної технології вилучення восків з відпрацьованого фільтрувального порошку. Експериментально підтверджено, що воски можуть бути вилученні з поверхні фільтрувального порошку екстрагуванням сумішшю нижчих спиртів (сивушна олія ‒ відхід виробництва етанолу) або гексаном і відокремлені від олії соняшникової шляхом їх кристалізації з розчинів розчинників, з виходом восків понад 98 % від загальної кількості восків у відпрацьованому фільтрувальному порошку. Експериментальним шляхом та з використанням апроксимаційних поліномів визначено раціональні технологічні параметри вилучення восків з відпрацьованого фільтрувального порошку гексаном та сивушної олії. Науково обґрунтовано технологію вилучення восків з використанням реакції етанолізу безпосередньо на поверхні фільтрувального порошку та визначено, що утворена реакційна суміш є екстрагентом для восків які за її допомогою можуть бути вилучені з фільтрувального порошку, та відокремлені з цієї суміші шляхом кристалізації. За результатами експериментальних досліджень доведено, що за визначеними раціональними умовами етанолізу вихід восків чиниться понад 85 % від загальної кількості восків у відпрацьованому фільтрувальному порошку. Запропонованих технології вилучення восків дозволяють в значній мірі знизити загальні втрати олії і зменшити витрати фільтрувального порошку в ході процесу рафінування та отримати воски як товарний продукт. Доведена економічна та екологічна ефективність запропонованих технології.
Thesis for a candidate degree in technical sciences, specialty 05.18.06. – technology of fats, essential oils and perfumery and cosmetic products. – National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute", Kharkiv, 2017. The thesis is devoted to scientific substantiation of advanced technology for extracting wax from waste filter powder. It has been experimentally proven that waxes can be removed from the surface of the filter powder by extraction with a mixture of lower alcohols (fusel oil - waste from ethanol production) or hexane and separated from sunflower oil by their crystallization from solvent solutions. In this case wax yield was more than 98% of the total amount of waxes in the waste filter powder. Experimentations and approximation polynomials have determined the rational technological parameters of extracting waxes from the spent filtering powder with hexane and fusel oil. The technology of waxes extraction via ethanolysis reaction directly on the surface of the filter powder was scientifically grounded, and it was determined that the reaction mixture formed is an extractant for waxes and can be removed from the filter powder by separation from the mixture by crystallization. According to results of experimental studies, it was proven that under above determined rational conditions of ethanolysis, the yield of waxes was more than 85% of the total amount of waxes in the waste filter powder. The proposed wax extraction technology can greatly reduce overall oil losses and reduce the cost of filtering powder during oil refining process and obtain waxes as a commercial product. The economic and environmental efficiency of the proposed technology was proven.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.18.06. – технологія жирів, ефірних масел і парфумерно-косметичних продуктів. – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2017. Дисертаційну роботу присвячено науковому обґрунтуванню перспективної технології вилучення восків з відпрацьованого фільтрувального порошку. Експериментально підтверджено, що воски можуть бути вилученні з поверхні фільтрувального порошку екстрагуванням сумішшю нижчих спиртів (сивушна олія ‒ відхід виробництва етанолу) або гексаном і відокремлені від олії соняшникової шляхом їх кристалізації з розчинів розчинників, з виходом восків понад 98 % від загальної кількості восків у відпрацьованому фільтрувальному порошку. Експериментальним шляхом та з використанням апроксимаційних поліномів визначено раціональні технологічні параметри вилучення восків з відпрацьованого фільтрувального порошку гексаном та сивушної олії. Науково обґрунтовано технологію вилучення восків з використанням реакції етанолізу безпосередньо на поверхні фільтрувального порошку та визначено, що утворена реакційна суміш є екстрагентом для восків які за її допомогою можуть бути вилучені з фільтрувального порошку, та відокремлені з цієї суміші шляхом кристалізації. За результатами експериментальних досліджень доведено, що за визначеними раціональними умовами етанолізу вихід восків чиниться понад 85 % від загальної кількості восків у відпрацьованому фільтрувальному порошку. Запропонованих технології вилучення восків дозволяють в значній мірі знизити загальні втрати олії і зменшити витрати фільтрувального порошку в ході процесу рафінування та отримати воски як товарний продукт. Доведена економічна та екологічна ефективність запропонованих технології.
Thesis for a candidate degree in technical sciences, specialty 05.18.06. – technology of fats, essential oils and perfumery and cosmetic products. – National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute", Kharkiv, 2017. The thesis is devoted to scientific substantiation of advanced technology for extracting wax from waste filter powder. It has been experimentally proven that waxes can be removed from the surface of the filter powder by extraction with a mixture of lower alcohols (fusel oil - waste from ethanol production) or hexane and separated from sunflower oil by their crystallization from solvent solutions. In this case wax yield was more than 98% of the total amount of waxes in the waste filter powder. Experimentations and approximation polynomials have determined the rational technological parameters of extracting waxes from the spent filtering powder with hexane and fusel oil. The technology of waxes extraction via ethanolysis reaction directly on the surface of the filter powder was scientifically grounded, and it was determined that the reaction mixture formed is an extractant for waxes and can be removed from the filter powder by separation from the mixture by crystallization. According to results of experimental studies, it was proven that under above determined rational conditions of ethanolysis, the yield of waxes was more than 85% of the total amount of waxes in the waste filter powder. The proposed wax extraction technology can greatly reduce overall oil losses and reduce the cost of filtering powder during oil refining process and obtain waxes as a commercial product. The economic and environmental efficiency of the proposed technology was proven.

Увазі читачів пропонується безсмертний твір Я.Гашека лПригоди бравого вояка Швейка+, який є одним із перших антитоталітарних романів у світовій літературі. Персонажі роману показані на тлі суспільних процесів, викликаних Першою світовою війною

Сообщения об обнаружении остатков собакоподобных волков на стоянках Северной Евразии, возраст которых охватывает или превышает возраст LGM, пока не подтверждаются другими данными, которые могли бы указывать на столь раннее одомашнивание волка. Для дополнительного изучения этого вопроса нам показалось полезным изучить серию остатков крупных псовых хорошей сохранности из Янской стоянки (северо-восточная Сибирь) возрастом около 28 000 14С лет (около 32 000 CalBP). Остеоморфологический и палеогенетический анализ не дали твердых оснований считать янских псовых собаками. Тем не менее нами были обнаружены разнообразные черты взаимоотношений волка и человека, полезные для их обоюдного сближения, которое, судя по всему, уже начало происходить в ту пору. Находки Canis в Янской стоянке составляют не более 0,1% от всех костей млекопитающих. Они представлены исключительно разрозненными остатками, кроме черепов, некоторые из которых найдены вместе с нижними челюстями. В выборке доминируют некрупные животные с аномально стертыми и сломанными зубами, экземпляры с патологиями - частично отсутствующими зубами, заросшими альвеолами, окруженными разросшейся костной тканью, а также челюстные кости с признаками остеомаляции. Три черепа из восьми демонстрируют неотению, проявляющуюся в недостаточной скорости онтогенетического развития черепа в сравнении с развитием и стиранием зубов у нормальных особей. В материалах Янской стоянки отсутствуют какие-либо признаки охоты на волков. Это доказывает, что не люди доставляли на стоянку неполноценных животных, добывая их чаще нормальных. Преобладание остатков с перечисленными особенностями на первый взгляд хочется объяснить вынужденным комменсализмом, практиковавшимся всякого рода неполноценными волками-изгоями, занимавшими низшие ступени в иерархии стаи. Существуют современные свидетельства изгнания из стаи альфа-самца после повреждения им ноги на охоте или доведения до полного истощения членами стаи волка, имеющего аномалию развития зубной системы. Не имея возможности участвовать в более эффективных групповых охотах, будучи лишенными равного доступа к добыче стаи и испытывая к тому же постоянный изматывающий стресс, такие особи вынуждены искать альтернативные источники питания вне стаи (и часто погибают). Обильные пищевые отбросы стоянки могли быть единственным спасением для таких животных. Однако почему этим легкодоступным кормом в равной или большей степени не пользовались нормальные волки Вероятно, существовал фактор, который давал преимущество именно неполноценным волкам. Из-за опасности конфликтов с людьми таким преимуществом могла быть поведенческая толерантность, которая была своеобразным «пропуском» на помойки вблизи стоянки. Большинство из указанных морфологических особенностей янских волков, по-видимому, как раз указывает на наличие такой толерантности. Морфологические аномалии янских волков можно трактовать как проявление дефицита развития или его последствия. Эксперименты группы Д.К. Беляева по одомашниванию современной серебристой лисицы показывают, что побочным эффектом отбора на толерантность по отношению к человеку является накопление генетически связанных с нею морфологических признаков, относящихся к так называемому «синдрому одомашнивания», многие из которых и обнаружены у янских волков в виде различных вариантов дефицита развития. Таким образом, особенности, встреченные у янских волков, могли быть косвенным следствием (и являются свидетельством) неагрессивности волков, живших в окрестностях стоянки. Янская стоянка, таким образом, впервые предоставляет материальные естественно-исторические свидетельства в поддержку экспериментальной гипотезы Беляева. Наши наблюдения подтверждает от противного полное отсутствие указанных морфологических аномалий у волков из Авдеевской палеолитической стоянки (Восточная Европа, возрастом 23 500-19 000 14C лет), которые по многим признакам были добыты охотой. В отличие от волков, обитавших вблизи или на самой Янскиой стоянке, особи, на которых охотились обитатели Авдеевской стоянки, очевидно, не нуждались в особой дружественности к людям. Можно предположить, что именно по этой причине у них не наблюдается «синдром одомашнивания». Итак, полученные данные косвенно указывают на то, что обитавшие вблизи Янской стоянки волки в заметной пропорции были «миролюбивыми». Важным свидетельством встречного сближения человека с волком является наличие у янских людей волчьего (тотемического ) культа. Находки черепов волка из Янской стоянки имеют особую тафономию. В трех случаях целые черепа волков с нижней челюстью были обнаружены в центре очажных пятен. Один из черепов меньше пострадал от мерзлоты, что позволило установить его первоначальное положение in situ. Этот череп был установлен в центре очага, мордой вверх, под углом примерно 35° к горизонту. Очаг после этого действия не возобновлялся, никаких других костей волка ни в очаге, ни поблизости от него не встречено. Во всех трех случаях можно с уверенностью говорить о системном проявлении сложного символического поведения, составлявшего часть ритуальной практики обитателей Янской стоянки. Для осуществления этих действий череп вместе с нижней челюстью определенным образом помещался в очаг, использование которого с того момента прекращалось навсегда. Важно, что в очаг помещался именно череп, а не свежеотделенная голова. Об этом свидетельствует то, что на одном из черепов, особенно хорошо сохранившемся, распределения зон разной выветрелости не соответствует тому положению, в котором он был обнаружен во время раскопок. Левая сторона черепа вместе с соответствующей ветвью нижней челюсти подверглась сильному выветриванию и частично разрушена, в то время, как правая сторона и правая ветвь нижней челюсти совершенно неповрежденные. Так как череп был установлен в очаг в почти прижизненном положении и не перемещался вплоть до его обнаружения, следовало бы ожидать заметной разницы выветривания между его верхней и нижней части, а не правой и левой сторон. Материалы Янской стоянки, интерпретированные с учетом биологии волка, впервые позволяют увидеть материальные свидетельства предположенного раннее этапа самоодомашнивания волка, которому способствовали высокий уровень социальности и вокальное поведение, а также близость некоторых базовых черт поведения волка и человека. Впоследствии, когда необходимость в этом со стороны человека действительно назрела, указанные предпосылки обеспечили возможность одомашнивания волка.