To see the other types of publications on this topic, follow the link: Водний розчин.
Journal articles on the topic 'Водний розчин'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Водний розчин.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Булавін, Л. А., О. М. Алєксєєв, Ю. Ф. Забашта та С. Ю. Ткачов. "Механізм частотно-незалежної електропровідності водних розчинів електролітів". Ukrainian Journal of Physics 56, № 6 (2022): 547. http://dx.doi.org/10.15407/ujpe56.6.547.
Full textAbstract:
Показано, що поведінка залежності опору комірки з водним розчином NaCl від частоти змінного струму в вибраному наближенні не може бути пояснена тільки поляризаційними явищами в граничних областях електрод–електроліт. Запропоновано фізичний механізм, що пояснює монотонне зростання питомої електропровідності розчину при зростаннічастоти, коли частота менша за 104 Гц, і сталість питомої електропровідності розчину при частотах в інтервалі (104–105) Гц. Розраховано температурні залежності коефіцієнта дифузії іонів Na+ і Cl– у водних розчинах NaCl та розміру фізичного нескінченно малого об'єму (області встановлення локальної рівноваги) для такого електроліту. Проведено аналіз просторової та часової ієрархії у водному розчині NaCl та показано зв'язок співвідношення періоду змінного струму та певних характерних часів з частотною залежністю питомої електропровідності цього електроліту.
2
Bulavin, L. A., N. V. Gaiduk, M. O. Redkin та A. V. Yakunov. "Специфічна дія мікрохвиль на водний розчин родаміну 6G за даними флуоресцентного аналізу". Ukrainian Journal of Physics 66, № 3 (2021): 265. http://dx.doi.org/10.15407/ujpe66.3.265.
Full textAbstract:
Вивчено вплив мiкрохвиль з частотою 2,45 ГГц на флуоресценцiю водного розчину органiчного барвника родамiну 6G. Зафiксовано вiдхилення в динамiцi змiни вiдносної iнтенсивностi та пiкової довжини хвилi пiд час поглинання мiкрохвиль, а також пiд час подальшого охолодження розчину порiвняно iз контактним нагрiванням. Результати iнтерпретовано в рамках перколяцiйної моделi. Передбачається, що електрична складова електромагнiтної хвилi може безпосередньо впливати на структуру перколяцiйного кластера, який формується сiткою водневих зв’язкiв.
3
Шевченко, А. М. "ЩОДО КОНТРОЛЮ НАПАДУ ЗООФІЛЬНИХ МУХ НА КОРІВ В УМОВАХ ТВАРИННИЦЬКИХ ПРИМІЩЕНЬ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (28 червня 2019): 232–37. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.02.31.
Full textAbstract:
Паразитичні комахи є значною проблемою для молочного скотарства в Україні та світі. Най-більш ефективним способом захисту від гнусу вважається обробка тварин інсектицидами, з-поміжяких окремо необхідно виділити групу синтетичних піретроїдів. Метою роботи було вивчити інсек-тицидно-репелентну ефективність препарату «Ектосан-плюстм» (ТОВ «Бровафарма») в різномурозведенні проти зоофільних мух. «Ектосан-плюстм» складається з двох синергічних діючих речовин:альфаметрину (7,5 %) і піпероніл-бутоксиду (10,5 %), а також суміші ефірних олій лимона і троянди(10 %). Паразитологічні дослідження щодо тестування впливу на літаючих комах інсектициду «Ек-тосан-плюстм» у розведенні 1:1000 і 1:750 були проведені на трьох групах корів. Попередньо в дослід-ному господарстві була встановлена підвищена активність Stomoxys calcitrans за таких погоднихумов: денна середньодобова температура повітря +19-21°С, нічна – +9-12°С. Доведено, що у примі-щеннях ферми для надійного захисту дійних корів від нападу мух-жигалок необхідно використовува-ти водний розчин (1:750) засобу «Ектосан-плюстм» один раз на дві доби. Коефіцієнт відлякувальноїдії (КВД) робочого розчину становить вище 80 %. Норма витрати препарату – 250 см3 на тварину.Повторнаа обробка тварин зазначеним розчином збільшує тривалість інсектицидної дії препаратудо трьох діб, що вказує на ймовірну накопичувальну дію засобу. У разі помірної чи низької інтенсив-ності нападу зоофільних мух на корів достатньо однієї обробки раз на три доби; за високої інтенси-вності – раз на дві доби. «Ектосан-плюстм» у розведенні водою 1:1000 не забезпечує достатній за-хист корів протягом світлового часу доби, оскільки КВД через 6 годин після обробки знижується до69,0 %. Упродовж всього періоду експерименту зовнішніх проявів інтоксикації не було зафіксовано ужодної з дослідних тварин.
4
Chechko, V. E. "Якісний аналіз кластеризації в спиртово-водних розчинах III". Ukrainian Journal of Physics 66, № 10 (2021): 865. http://dx.doi.org/10.15407/ujpe66.10.865.
Full textAbstract:
У роботi обговорюються особливостi кластеризацiї у водних розчинах одноатомних спиртiв. Основна увага фокусується на деталях кластеризацiї у водних розчинах перших чотирьох спиртiв гомологiчного ряду метанолу та iзомерiв бутанолу. Приймається, що об’єм елементарного кластера, виявляється меншим за сумарний молекулярних об’ємiв компонент, що утворюють цей кластер. Визначено ступiнь кластеризацiї водних розчинiв за температури 15 ∘С у концентрацiйних iнтервалах вiд 0 до концентрацiї, що вiдповiдає особливiй точцi розчину конкретного спирту. Отримано концентрацiйну залежнiсть ступеня кластеризацiї водних розчинiв iзомерiв бутанолу за температури 20 ∘С.
5
Yefimenko, Tetiana, and Hanna Odnosum. "DETERMINATION OF ATTRACTIVENESS FOR BEES TO SOLDERING AN AQUEOUS SUSPENSION OF CHLORELLA VULGARIS (STRAIN IFR № C-111)." SCIENTIFIC AND PRODUCTION JOURNAL "BEEKEEPING OF UKRAINE" 1, no. 4 (2020): 7–12. http://dx.doi.org/10.46913/beekeepingjournal.2020.4.01.
Full textAbstract:
Визначено привабливість для бджіл водної суспензії Chlorella vulgaris, вміст живих клітин 19–34 млн/мл в концентраціях 10, 20, 50 і 100% порівняно з розчином солі 0,1%, меду 1% та чистої води (контроль). Установлено, що бджоли випили води з хлорелою 124–340%, порівняно з контролем (100%). Найбільш приваблива хлорела в 50% концентрації (255–340%) порівняно з чистою водою і розчином меду (148–160%). У цей період у бджіл найбільша потреба в розчині солі (500–650%). З початком масового цвітіння рослин бджоли почали використовувати природні джерела пилку й нектару і хлорелу вживали у кількості, що відповідає чистій воді. Отже, хлорелу доцільно згодовувати навесні та влітку в умовах дефіциту білкового корму. Ключові слова: хлорела, суспензія, концентрація, розчин солі і меду, чиста вода з водопровідної мережі, привабливість для бджіл, споювання через напувалки.
6
Євстаф’єва, В. О. "ТОКСИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ІНСЕКТОАКАРИЦИДНОГО ПРЕПАРАТУ ЕКТОСАНУ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (27 грудня 2012): 85–87. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2012.04.21.
Full textAbstract:
Отримані дані щодо токсичної характеристикиінсектоакарицидного препарату ектосану. Лікар-ський засіб у терапевтичній концентрації (0,13 %водний розчин) не проявляв місцевоподразнюючоїта резорбтивної дій на двох видах тварин (кролі,щури). За місцевою дією на шкіру лабораторнихтварин за одноразового його нанесення ектосанвідносився до нульового класу і характеризувавсявідсутністю подразнюючої дії. В групі білих щуріву однієї тварини через 15 хвилин після обробкипрепаратом реєстрували занепокоєння, слабкуеритему та помірний свербіж, які зникали через30 хвилин після їх появи.
 The data on the toxic properties of the insectoakaricidic preparation of ektosan have been received. The drug in therapeuticconcentrations (0.13 % aqueous solution) showed no local irritation and resorptive effect on two species of animals (rabbits,rats). As for the local effect on the skin of laboratory animalsunder a single application ektosan was referred to the zero classand characterized by the absence of irritation. In the group ofwhite rats an anxiety, weak erythema and considerable itch wereregistered in one animal in 15 minutes after treatment with thispreparation, which disappeared in 30 minutes after their appearance.
7
Orel, V. I., B. S. Pitshyshyn та I. Yu Popadyuk. "Використання змішувача нової конструкції для приготування водних розчинів поліакриламіду в потоці Тейлора-Куетта". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 9 (2019): 121–25. http://dx.doi.org/10.36930/40290921.
Full textAbstract:
Подано результати експериментальних досліджень впливу ексцентриситету ротора відносно статора та розчинів поліакриламіду на коефіцієнт тертя в потоці Тейлора-Куетта. Кільцевий проміжок між ротором із діаметром 113 мм і статором із діаметром 142 мм заповнено водними розчинами поліакриламіду масовою концентрацією 100 ppm. Кільцевий проміжок між поверхнями циліндрів, який відповідав коаксіальному їх розташуванню, трансформувався у замкнений конфузорно-дифузорний під час зміни положення зовнішнього циліндра відносно внутрішнього. Виявлено залежність коефіцієнта тертя від числа Рейнольдса, ширини проміжку між ротором і статором за їх аксіального розташування та концентрації водних розчинів поліакриламіду. Зі збільшенням числа Рейнольдса спостережено зменшення коефіцієнта тертя для дослідженої концентрації розчину поліакриламіду, порівняно з водою. Для однакових значень числа Рейнольдса за концентрації розчину поліакриламіду 100 ppm отримано зменшення коефіцієнта тертя, порівняно з водою. Збільшення коефіцієнта тертя для дослідженої концентрації розчину поліакриламіду одержано зменшенням ширини проміжку. Для водних розчинів поліакриламіду, порівняно з водою, перше критичне число Рейнольдса має менше значення. При цьому значення коефіцієнта тертя, що відповідає цьому числу Рейнольдса, є більшим. Отримані результати свідчать про можливість приготування водних розчинів поліакриламіду в запропонованому змішувачі з використанням електродвигуна з регульованою швидкістю обертання.
8
Бошкова, І. Л., А. С. Тітлов, Н. В. Волгушева, Н. О. Колесніченко та Т. А. Сагала. "Модернізація системи охолодження магнетронів малої потужності". Refrigeration Engineering and Technology 55, № 3 (2019): 158–64. http://dx.doi.org/10.15673/ret.v55i3.1573.
Full textAbstract:
Розглядається питання забезпечення теплового режиму анодного блоку магнетрона шляхом заміни системи повітряного охолодження на систему рідинного охолодження. Стверджується, що система рідинного охолодження найбільш підходяща для магнетронів, які в даний час передбачають систему повітряного охолодження, однак не розраховані на тривалу роботу в складі промислових мікрохвильових установок. Організація системи рідинного охолодження дозволить магнетрон працювати тривалий час без перегріву і в сприятливих умовах, при яких виключено забивання частинками і пилом поверхні теплообміну і виникнення перегріву поверхні анодного блоку. Основним елементом розроблюваної системи рідинного охолодження є сорочка охолодження, що представляє собою кільцевий канал з теплопровідного матеріалу. Сорочка охолодження кріпиться безпосередньо на анодний блок, при цьому ступінь стиснення поверхонь і товщина повітряного зазору повинні забезпечити мінімальне сумарне термічний опір. Для визначення коефіцієнтів тепловіддачі отримана емпірична залежність, яка відображає той факт, що при охолодженні анодного блоку раціональними є в'язкі і в'язкісно-гравітаційні режими руху. Визначено основні теплові характеристики процесу охолодження, що включають коефіцієнт теплопередачі, зміну температури теплоносія, максимально допустиму температуру на вході. Розрахунки проведені для двох видів теплоносіїв: вода і 54 % водний розчин етиленгліколю. Застосування даного схемного рішення і вибір раціональних розрахункових режимних дозволяє вирішити проблему підвищення ефективності виробництва і надійності роботи мікрохвильової техніки.
9
Самілик, М. М. "ФІЗИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПАРАМЕТРІВ ОСМОТИЧНОЇ ДЕГІДРАТАЦІЇ ЯК СПОСОБУ ОБРОБКИ КОРЕНЕПЛІДНИХ ОВОЧІВ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Mechanization and Automation of Production Processes, № 4 (46) (7 квітня 2022): 55–59. http://dx.doi.org/10.32845/msnau.2021.4.8.
Full textAbstract:
У статті наведено результати експериментального дослідження осмотичного зневоднення коренеплідних овочів. Як предмет дослідження використовували стиглі коренеплідні овочі: моркву (Daucus) Шантане, столовий буряк (Beta vulgaris) Бордо 237, пастернак (Pastináca sátiva) Білий лелека. Як осмотичний розчин використовували цукрові розчини різних концентрацій (50, 60, 70%). Експеримент проведено за різних температур (40, 50, 60 °С) та з різною тривалістю процесу (1; 1,5; 2; 2,5 год). Дослідження показало, що частинки овочів розмірами менше 5 мм можуть розварюватися і мають непривабливу зморщену форму та суху консистенцію після висушування. Частинки розміром 10 мм мають характерну форму, але в них навіть після 2,5 годин дегідратації спостерігається відчутний запах та присмак овочів, що негативно впливає на сенсорні показники якості. Запропоновано подрібнення овочевої сировини на кубики розміром 5×5×5 мм, що забезпечує однаковий шлях дифундування та гарні органолептичні властивості готового продукту для всіх видів досліджуваних овочів. За результатами експериментальних досліджень та математичних розрахунків визначено оптимальні параметри ведення процесу осмотичної дегідратації під час виробництва овочевих цукатів. Встановлено, що найбільша динаміка зневоднення спостерігається в першу годину дегідратації, коли різниця концентрацій сахарози в осмотичному розчині та всередині частинок найбільша. Найбільше перенесення маси спостерігається у разі використання розчину зі вмістом сахарози 70%. Така концентрація осмотичного розчину створює достатній осмотичний потенціал, тим самим спричиняючи більшу втрату води, уповільнюючи окисне та неферментативне підрум’янення, що дає змогу отримати продукт кращої якості. Активна масопередача відбувається в перші 2 години, тому процес можна обмежувати цим терміном, оскільки подальше зневоднення є економічно та технологічно недоцільним. Математично доведено, що осмотичне зневоднення овочів відбувається швидше під час перемішування цукрового розчину за рахунок зниження опору масообміну на поверхні й уникнення локалізованого розведення, яке впливає на швидкість видалення води.
10
В. Прудіс, Світлана, Наталія Л. Гес, Артур М. Милін та Володимир В. Брей. "КОНВЕРСІЯ ФРУКТОЗИ В ПРОТОЧНОМУ РЕЖИМІ ДО МЕТИЛЛАКТАТУ НА SnO2–ZnO/Al2O3 КАТАЛІЗАТОРІ". Journal of Chemistry and Technologies 29, № 1 (2021): 1–9. http://dx.doi.org/10.15421/082107.
Full textAbstract:
Проведено перетворення фруктози в метиллактат на SnO2–ZnO/Al2O3 каталізаторі в проточному режимі. Нанесений 10SnO2–5ZnO/Al2O3 каталізатор було одержано простим методом просочення гранульованого γ-Al2O3 водним розчином SnCl4 та Zn(OAc)2. Представлено дані щодо структурного аналізу, текстурних та кислотно-основних параметрів синтезованих зразків. Знайдено наступні оптимальні умови для отримання 70 % виходу метиллактату при 100 % конверсії фруктози: використання 4.8 мас.% розчину фруктози у 80 % водному метанолі в якості вихідної суміші, температура реакції 180 °С при 3.0 МПа. Допування каталізатора SnO2/Al2O3 іонами Zn дозволяє використовувати вихідний розчин фруктози без додавання карбонату калію. Каталізатор 10SnO2–5ZnO/Al2O3 забезпечує повну конверсію фруктози за 70 % селективності за метиллактатом протягом 6 год в проточному реакторі. Витрачений каталізатор після регенерації промиванням водою при 120 °С відновлює початкову активність.
11
Zavada, O. O., N. О. Vodolazka та I. O. Zhuravel. "ПРОТОЛІТИЧНІ РІВНОВАГИ3-(ТРИФЛУОРОАЦЕТИЛ)ІМІДАЗО[1,2-a]ПІРИМІДИНУ В МІЦЕЛЯРНИХ РОЗЧИНАХ АНІОННОЇ ТА ЦВІТЕР-ІОННОЇ ПАР". Фармацевтичний часопис, № 2 (12 червня 2019): 43–51. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.2.10181.
Full textAbstract:
Мета роботи. Дослідження протолітичних властивостей та спектральних характеристик протигрибкової субстанції 3-(трифлуороацетил)імідазо[1,2-a]піримідину в міцелярних розчинах аніонної та цвітер-іонної поверхнево-активних речовин.
 Матеріали та методи дослідження. У роботі використано стандартну спектрофотометричну методику з потенціометричним контролем рН водної фази.
 Результати і обговорення. У водних розчинах 3-(трифлуороацетил)імідазо[1,2-a]піримідину існують дві протолітичні рівноваги: в лужних розчинах спостерігається молекулярна депротонована форма R; форма HR+ існує в діапазоні рН від 7 до 4, дикатіон H2R2+ існує у середовищі з рН < 1.
 У роботі досліджено кислотно-основні властивості та спектральні характеристики 3-(трифлуороацетил)імідазо[1,2-a]піримідину у міцелярних розчинах поверхнево-активних речовин (ПАР): аніонної ПАР – натрій н-додецилсульфаті (н-C12H25OSO3Na, ККМ ~ 8´10–3 М) та цвітер-іонної ПАР – цетилдиметиламонійпропансульфонаті (C16H33N(CH3)2(CH2)3SO3-, ККМ ~ 5´10–5 М).
 Розраховано константи ступінчастої дисоціації речовини у воді та «уявні» («apparent») константи ступінчастої дисоціації в міцелярних системах.
 Результати показали, що в міцелярних розчинах аніонної ПАР константи дисоціації збільшуються порівняно з водними розчинами через додатковий внесок електростатичної складової міцелярної поверхні, якою зв’язується субстрат. У міцелярних розчинах цвітер-іонної ПАР значення констант дисоціації досліджуваної речовини незначно змінюються порівняно з водними розчинами, що свідчить про низький розподіл речовини між водною фазою та міцелярною псевдофазою, унаслідок нейтральної поверхні міцел цвітер-іонної ПАР.
 Висновки. Досліджено кислотно-основні та спектральні характеристики вперше синтезованої субстанції 3-(трифлуороацетил)імідазо[1,2-a]піримідину протигрибкової дії у воді та у міцелярних розчинах аніонної та цвітер-іонної ПАР. Розраховано константи ступінчастої дисоціації речовини у всіх досліджуваних системах.
12
Духницький, В. Б., І. М. Деркач, С. С. Деркач, І. О. Фрицький та М. О. Плутенко. "КУМУЛЯТИВНІ ВЛАСТИВОСТІ КЛАТРОХЕЛАТУ ФЕРУМУ(IV) В ОРГАНІЗМІ ЩУРІВ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (28 червня 2019): 238–45. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.02.32.
Full textAbstract:
У системі токсикометричних показників надзвичайно важливим є встановлення ступеня небезпе-ки хронічної дії препаратів (кумулятивних властивостей) за умови низької інтенсивності впливу.Особливо необхідними є такі дослідження для сполук важких металів, оскільки, як відомо, вони ма-ють виражену кумулятивну здатність. Метою дослідження було вивчення кумулятивних властиво-стей Феруму з високою валентністю – IV у формі клатрохелату. Для досліджень було сформованодослідну і контрольну групи білих щурів по 6 тварин у кожній. Водний розчин клатрохелату Феру-му(ІV) в об’ємі 5 мл вводили щоденно внутрішньо за допомогою металевого зонда. Тваринам дослід-ної групи введення препарату починали з дози 500 мг/кг маси тіла, що становило 1/10 частину відмаксимальної дози. Через кожні чотири доби дозу клатрохелату Феруму(ІV) збільшували у 1,5 рази.Тваринам контрольної групи вводили ізотонічний розчин натрію хлориду об’ємом 5 мл. У результатіпроведених досліджень було встановлено індекс кумуляції досліджуваного комплексу, який стано-вить 6,88 одиниць, що вказує на його слабо виражену кумулятивну активність. Контроль за дина-мікою змін маси тіла тварин упродовж 24 діб засвідчив, що за умови щоденного введення клат-рохелату Феруму(IV) у наростаючій дозі спочатку їх масa тіла зростає, а з 12 доби знижується по-рівняно з контролем. Не виявлено значних відхилень коефіцієнтів відносної маси печінки, нирок і сер-ця, однак відносний коефіцієнт маси селезінки знизився на 41 % порівняно з контролем, що поясню-ється ймовірно розвитком атрофічних процесів у цьому органі. Клатрохелат Феруму(IV) стимулю-юче впливав на гемоцитопоез, що проявлялося збільшенням кількості еритроцитів, проте на фонізниження рівня гемоглобіну (p<0,001) та показника гематокриту у тварин дослідної групи, відпо-відно на 22,7 % та 10 % порівняно з показниками у тварин контрольної групи. У цьому разі кількістьлейкоцитів зменшувалася майже на 39,0 %, що вказувало на наявність запальних або інших патоло-гічних процесів в організмі щурів дослідної групи. Отримані результати біохімічних досліджень си-роватки крові вказували на пригнічення протеїнсинтезувальної функції в організмі щурів, підтвер-дженням чого є показники щодо активності лужної фосфатази та вміст протеїну загального і аль-бумінів. Встановлено стимуляцію глікогенолізу, оскільки показник глюкози в сироватці крові щурівзростав на 36,6 % порівняно з контролем. Зростання вмісту креатиніну на 8,6 % засвідчує про не-значні порушення функції нирок. Змін показників, що відображають функціональний стан роботибагатьох органів та систем в організмі, таких як активність аспартат- та аланінамінотрансферазі сечовини нами не встановлено. Також вміст Кальцію та Фосфору в сироватці крові щурів не змі-нювався. Вищеокреслене вказує на матеріальну кумуляцію як її різновид, що є характерним для куму-ляції важких металів.
13
Kontsur, A. Z., I. Z. Dumas та L. V. Sysa. "Очищення водних систем від надлишку фосфатів за допомогою бентоніту, активованого надвисокочастотним випромінюванням". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 7 (2018): 78–82. http://dx.doi.org/10.15421/40280717.
Full textAbstract:
Вивчено сорбційні властивості бентоніту, опроміненого мікрохвилями, на прикладі вилучення ним фосфат-іонів із концентрованих розчинів. Використано фізико-хімічні методи аналізу та графічно-аналітичну обробку результатів експериментів. Досліджено нативні (необроблені) зразки сорбенту та зразки, опромінені мікрохвилями у два способи: а) попереднє промивання бентоніту чистою водою під дією мікрохвиль ("стимуляція"); б) опромінення мікрохвилями суспензії бентоніту безпосередньо в робочих розчинах фосфатів ("пряме опромінення"). Показано, що останній спосіб активації збільшує сорбційну здатність бентоніту за фосфат-іоном порівняно з нативним та "стимульованим" сорбентом. Криві адсорбції фосфат-іонів бентонітом під час "прямого опромінення" розчину мікрохвилями добре описано моделлю Ленгмюра. Гранична рівноважна адсорбція фосфатів (ємність моношару) становить 6,13 мг/г для способу "прямого опромінення", порівняно з 2,54 мг/г ("стимульований" зразок) та 1,15 мг/г (нативний зразок). Припущено, що внаслідок опромінення суспензії мікрохвилями можливо подолати активаційний бар'єр та зароджуються мікрокристали нерозчинних фосфатів на поверхні кристалів сорбенту. Внаслідок цього різко збільшується сорбційна ємність бентоніту за фосфат-іоном. Відзначено значний вплив кислотності та температури розчину на параметри адсорбції фосфат-іонів бентонітом.
14
Рopadyuk, I. Yu, B. S. Pitshishin та V. I. Orel. "Збільшення тертя у потоці Тейлора-Куетта під час використання натрій карбоксиметилцелюлози". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 10 (2018): 96–100. http://dx.doi.org/10.15421/40281020.
Full textAbstract:
Представлено результати експериментальних досліджень впливу ексцентриситету ротора відносно статора та розчинів карбоксиметилцелюлози на коефіцієнт тертя в гідрогальмі з регулювальним гальмівним моментом. Кільцевий проміжок між ротором із діаметром 113 мм і статором із діаметром 142 мм заповнювали водними розчинами карбоксиметилцелюлози з додаванням гідрокарбонату натрію для стабілізації. Масові концентрації карбоксиметилцелюлози – 0,5; 1,0; 2,0; 4,0 %, гідрокарбонату натрію – 0,2 % від маси розчину. Кільцевий проміжок між поверхнями циліндрів, який відповідав коаксіальному їх розташуванню, трансформувався у замкнений конфузорно-дифузорний внаслідок зміни положення зовнішнього циліндра відносно внутрішнього. Виявлено залежність коефіцієнта тертя від числа Рейнольдса, ширини проміжку між ротором і статором під час їх аксіального розташування та концентрації водних розчинів карбоксиметилцелюлози. Зі збільшенням числа Рейнольдса спостережено зменшення коефіцієнта тертя для досліджених концентрацій розчинів карбоксиметилцелюлози. За сталих значень числа Рейнольдса зі збільшенням концентрації розчинів карбоксиметилцелюлози отримано збільшення коефіцієнта тертя, порівняно з водою. У разі зменшення ширини проміжку одержано збільшення коефіцієнта тертя для всіх досліджених концентрацій розчинів карбоксиметилцелюлози. Отримані результати свідчать про можливість регулювання гальмівного моменту гідрогальма змінюванням ексцентриситету між ротором і статором, які можна використати під час проектування гідравлічних гальм із регулювальним гальмівним моментом.
15
Полонський, Володимир А., та Олена В. Сухова. "СТРУКТУРА ТА КОРОЗІЙНІ ВЛАСТИВОСТІ КВАЗІКРИСТАЛІЧНИХ СПЛАВІВ Al–Ni–Co ТА Al–Ni–Fe У ВОДНИХ РОЗЧИНАХ КИСЛОТ". Journal of Chemistry and Technologies 29, № 3 (2021): 392–99. http://dx.doi.org/10.15421/jchemtech.v29i3.233588.
Full textAbstract:
У роботі вивчали структуру та корозійні властивості литих квазікристалічних сплавів Al72Fe15Ni13 та Al72Co18Ni10 у кислих середовищах. Структуру зразків досліджували методами кількісної металографії, рентгеноструктурного аналізу, растрової електронної мікроскопії та рентгеноспектрального мікроаналізу. Корозійну тривкість вивчали гравіметричним методом у водних розчинах кислот HCl, H2SO4, HNO3 та H3PO4 (рН=1.0). Показано, що в обох досліджених сплавах утворюються стабільні декагональні квазікристалічні D-фази. У сплаві Al72Co18Ni10 D-фаза кристалізується з розплаву першою, а в сплаві Al72Fe15Ni13 D-фаза виділяється за перитектичною реакцією. Залежно від складу сплавів спостерігаються два типи декагональних квазікристалів, які утворюються на основі легованих Ni хімічних сполук Al86Fe14 в сплаві Al72Fe15Ni13 і Al73Co27 в сплаві Al72Co18Ni10. Найбільшу корозійну тривкість у розчині нітратної кислоти має сплав Al72Fe15Ni13, а у розчинах хлоридної, ортофосфатної та сульфатної кислот (у порядку зменшення) – сплав Al72Co18Ni10. У більшості розчинів відбувається відносно рівномірне розчинення поверхні зразків за виключенням ділянок з більш дефектною структурою, які розчиняються з більшою швидкістю.
16
БЕРЕЗНЮК, Орися, Ірина ПЕТРУСЬ, Олександр СМІТЮХ та Іван ОЛЕКСЕЮК. "СКЛОУТВОРЕННЯ В КВАЗІПОТРІЙНИХ СИСТЕМАХ AІ 2S–ВIVS2–СV 2S3 (АI – CU, AG; ВIV – GE, SN, СV – AS, SB)". Проблеми хімії та сталого розвитку, № 4 (19 січня 2022): 3–10. http://dx.doi.org/10.32782/pcsd-2021-4-1.
Full textAbstract:
Уперше встановлено межі областей склоутворення у квазіпотрійних системах AІ 2S–ВIVS2–СV 2S3 (АI – Cu, Ag; ВIV – Ge, Sn, СV – As, Sb) на основі результатів рентгенофазового аналізу. Максимальна температура синтезу становила 1100 К із подальшим гартуванням ампул у 25-відсотковий водний розчин натрій хлориду з подрібненим льодом. Одержані склоподібні зразки становили темно-сірі та жовто-червоні блискучі монолітні сплави. У досліджуваних германійумісних системах АI 2S–GеS2–СV 2S3 наявні неперервні області склоутворення на сторонах GeS2–СV 2S3. Головним чинником є схильність GeS2, As2S3 та Sb2S3 до склоутворення. За перерізом Ag2S–GeS2 у склоподібному стані отримуємо зразки з умістом Ag2S від 0 до 55 мол.%. У квазібінарній системі Ag2S–As2S3 є область склоутворення в межах 0–70 мол.% Ag2S. Максимальний уміст модифікатора Cu2S, який удалося ввести за умов збереження склоподібного стану, становить 10 та 15 мол.% у системах Cu2S– GеS2–As(Sb)2S3 відповідно. Максимальний уміст Ag2S, що входить до складу скла в системах Ag2S–GеS2–As(Sb)2S3, становить 70 та 55 мол.% відповідно. У станумовмісних системах області склоутворення значно менші порівняно з аналогічними германійумісними, що пов’язано з посиленням йонного складника хімічного зв’язку в разі заміни GeS2 на SnS2. У квазіпотрійних системах Сu(Ag)2S–SnS2–Sb2S3 спостерігаємо лише дві області склоутворення, які розміщуються на стороні SnS2–Sb2S3: одна перебуває в області 17–23 мол.% Sb2S3, включно з 3 та 2 мол.% Cu2S, Ag2S відповідно, інша – 66–83 мол.% Sb2S3, максимальний уміст Cu2S та Ag2S становить 12 та 4 мол.%. У системі Сu2S– SnS2–As2S3 область склоутворення простягається від 76 до 100 мол.% As2S3, максимальний уміст Cu2S становить 12 мол.%. У системі Ag2S–SnS2–As2S3 за перерізом Ag2S–As2S3 у склоподібному стані є зразки в межах 0–75 мол.% Ag2S. На стороні SnS2–As2S3 концентраційного трикутника область склоутворення простягається від 78 до 100 мол.% As2S3.
17
Smolinska, M. Ya, H. Yu Tesliar, I. Ya Kotsiumbas, M. V. Yurkevych та L. I. Kotiash. "ВАЛІДАЦІЯ МЕТОДИКИ КІЛЬКІСНОГО ВИЗНАЧЕННЯ АЛКІЛБЕНЗИЛДИМЕТИЛАМОНІЙ ХЛОРИДУ МЕТОДОМ ПРЯМОЇ АБСОРБЦІЙНОЇ СПЕКТРОФОТОМЕТРІЇ У ЗАСОБІ ДЕЗІНФЕКЦІЙНОМУ «ВІРОСАН Ф»". Фармацевтичний часопис, № 1 (8 травня 2021): 59–70. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2021.1.11982.
Full textAbstract:
Мета роботи. Розробка та валідація методики кількісного визначення алкілбензилдиметиламоній хлориду зі задовільними метрологічними характеристиками у комбінованому деззасобі "Віросан Ф" методом прямої УФ-спектрофотометрії.
 Матеріали і методи. Засіб дезінфекційний "Віросан Ф" (ТзОВ «БіоТестЛабораторія» м. Київ), що містить у своєму складі БАХ (50 мг/мл), глутаровий альдегід та формальдегід як діючі речовини, а також допоміжні речовини – синтанол та воду очищену. У роботі використовували вторинний фармакопейний стандартний зразок алкілбензилдиметиламоній хлориду, фармацевтичні субстанції алкілбензилдиметиламоній хлориду, глутарового діальдегіду, формальдегіду та допоміжні речовини фармакопейної чистоти (Sigma-Aldrich). Для спектрофотометричного вимірювання використовували скануючий спектрофотометр Cary 50 Scan WinUV-Visible Spectrophotometer (Varian) та кварцові кювети з товщиною поглинаючого шару l = 1 см.
 Результати та обговорення. Розроблено та проведено валідацію методики прямого спектрофотометричного визначення алкілбензилдиметиламоній хлориду у в комбінації з двома альдегідами (глутаровим діальдегідом та формальдегідом) у водних розчинах одного з доволі поширених дезінфекційних засобів "Віросан Ф". Обчислені значення повної прогнозованої непевності не перевищують максимально допустимої систематичної похибки результатів аналізу деззасобу «Віросан Ф». На спектрі розчину плацебо повністю відсутні усі максимуми світлопоглинання, характерні для алкілбензилдиметиламоній хлориду. Відношення абсорбції розчину плацебо до абсорбції розчину плацебо незначуще порівняно з максимально допустимою систематичною похибкою результатів аналізу. Залежність зміни значень абсорбції модельних та випробовуваних розчинів деззасобу «Віросан Ф» від часу зберігання є незначущою порівняно з максимально допустимою систематичною похибкою результатів аналізу. Визначені параметри лінійної залежності аналітичного сигналу від концентрації алкілбензилдиметиламоній хлориду у модельних розведених розчинах деззасобу «Віросан Ф» відповідають критеріям лінійності, прецизійності і правильності. Величина Δintra, обчислена при перевірці внутрішньолабораторної прецизійності не перевищує максимально допустиму непевність результатів аналізу. Відповідність усіх валідаційних показників фармакопейним критеріям є підставою стверджувати, що розроблена методика є придатною для встановлення вмісту алкілбензилдиметиламоній хлориду у досліджуваному деззасобі.
 Висновки. Запропоновано нову аналітичну методику кількісного визначення алкілбензилдиметиламоній хлориду у комбінованому дезінфекційному засобі «Віросан Ф» методом прямої абсорбційної спектрофотометрії в ультрафіолетовій області, яка полягає у вимірюванні абсорбції водних розчинів БАХ за довжини хвилі 268 нм. Розрахунок вмісту запропоновано здійснювати методом стандарту. Результати проведених валідаційних досліджень з використанням критеріїв прийнятності для допусків відхилення вмісту від номінального значення В = ± 10%, підтверджують специфічність, робасність, лінійність, правильність, прецизійність та внутрішньолабораторну прецизійність запропонованої методики у діапазоні її застосуваннявід 4 · 10 – 4 г·мл – 1 до 6 · 10 – 4 г·мл – 1.
18
Yarotskyi, S., та B. Tselen. "ПЕРСПЕКТИВА ВИКОРИСТАННЯ СПОСОБУ ДИСКРЕТНО-ІМПУЛЬСНОГО ВВЕДЕННЯ ЕНЕРГІЇ ДЛЯ НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ КИСЛИХ ВОДНИХ РОЗЧИНІВ". Industrial Heat Engineering 37, № 4 (2017): 23–30. http://dx.doi.org/10.31472/ihe.4.2015.03.
Full textAbstract:
Обґрунтовано ефективність впливу способу дискретно-імпульсного введення енергії на водні розчини. Розглянуто механізми радикального розпаду води з утворенням пероксиду водню під впливом кавітації, а також роль гідрокарбонат-іонів та іонів заліза, що містяться у воді на зміну її рН. Запропоновано нові напрямки застосування дискретно-імпульсного введення енергії з використанням роторно-імпульсного апарата типу ротор-статор-ротор.
19
ЄФІМЧУК, Галина, Людмила НАЗАРЧУК, Едуард СЕЛЕЗНЬОВ, Олександр КЛИМЕНКО, Дмитро СЕЛЕЗНЬОВ та Юрій ШИМЧУК. "ОПТИМІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ВІДМОЧУВАННЯ ПРІСНОСУХОЇ СИРОВИНИ ПІД ВПЛИВОМ ЕЛЕКТРОАКТИВОВАНИХ ВОДНИХ СЕРЕДОВИЩ". СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МАШИНОБУДУВАННІ ТА ТРАНСПОРТІ 1, № 12 (2019): 75–79. http://dx.doi.org/10.36910/automash.v1i12.35.
Full textAbstract:
У статті представлено планування двохфакторного експерименту, в результаті якого встановленооптимальні режими процесу відмочування хутрової сировини. Запропоновано практичні рекомендаціївикористання електроактивованих водних розчинів під час проведення технологічних процесів обробки хутрової сировини, а також визначено раціональні технологічні параметри проведення підготовчих процесів вичинки хутра.Ключові слова: відмочування, хутрова сировина, рН водного розчину, електроактивована вода.
20
Britsun, V. M., N. L. Tarasenko, N. O. Savina та N. V. Оstanina. "КОНТРОЛЬ ЗАЛИШКОВИХ КІЛЬКОСТЕЙ ПЕРОКСИДУ ВОДНЮ ПІСЛЯ ДЕЗІНФЕКЦІЇ ЛАБОРАТОРНОГО ПОСУДУ ТА ОБЛАДНАННЯ". Фармацевтичний часопис, № 2 (14 липня 2021): 21–27. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2021.2.12145.
Full textAbstract:
Мета роботи. Визначення залишкової концентрації пероксиду водню у дистильованій воді, яка відповідає вимогам ДФУ, і обгрунтування кількості промивної води, потрібної для повного видалення Н2О2 після дезінфекції лабораторного посуду і обладнання. Матеріали і методи. Вода деоінізована була отримана з системи Millipore Direct-Q 3 UV, вода дистильована – з аквадистилятора GFL2008. Використовувались розчини пероксиду водню 30% виробництва "Carlo Erba Reagents S.A.S" чистоти "For analysis ACS-Reag.Ph.Eur.-Reag.USP-Stabilized" і 35% кваліфікації "медичний" виробництва "УкрХім". Досліди здійснювались з використанням фармакопейного теста "речовини, що окиснюються" і кондуктометричних вимірювань. Кондуктометричні дослідження проводили на кондуктометрі Hanna HI 2300. Результати і обговорення. З'ясовано, що фармакопейне випробовування "речовини, що окиснюються" (перманганатометричний метод) дозволяє ідентифікувати перекис водню при концентрації приблизно ≥ 10-4%. Була також виміряна питома електропровідність (ПЕ) розведених (3.5х10-5…3.5%) "фармакопейного" і "медичного" розчинів пероксиду водню. З'ясовано, що ПЕ розведених розчинів Н2О2 "фармакопейної" і "медичної" кваліфікації суттєво відрізняється. Вірогідно, це обумовлено наявністю стабілізаторів різної природи (органічних і неорганічних) і в різних концентраціях (в "фармакопейній" Н2О2 – в мінімальній, в "медичній" – в значній концентрації). Висновки. Встановлено, що при кожному ополіскуванні лабораторного посуду дистильованою водою, концентрація пероксиду водню зменшується приблизно в 50-100 разів. Тому для повного видалення пероксиду водню з лабораторного посуду та обладнання (досягнення концентрації <10-4%) - потрібна 3-4-кратна промивка дистильованою водою. Теоретичні розрахунки підтверджені експериментальними даними. Знайдено, що пероксид водню має низьку ПЕ, яка менша за ПЕ розчинів стабілізаторів в ньому, і кондуктометричний метод непридатний для контролю залишкових кількостей Н2О2 в лабораторному посуді і обладнанні.
21
Saienko, R. O., O. V. Saienko та O. S. Svechnikova. "Адіабатична стисливість водних розчинів поліолів". Ukrainian Journal of Physics 66, № 9 (2021): 780. http://dx.doi.org/10.15407/ujpe66.9.780.
Full textAbstract:
За експериментальними даними про густину i швидкiсть поширення ультразвукових хвиль проведено розрахунки адiабатичної стисливостi у водних розчинах еритриту, ксилiту, сорбiту i манiту. Встановлено, що температурнi залежностi адiабатичної стисливостi дослiджених систем проходять через мiнiмуми. Зi збiльшенням концентрацiї полiолу у водi мiнiмум адiабатичної стисливостi змiщується у бiк нижчих температур. Розраховано значення температур мiнiмумiв молярної адiабатичної стисливостi. Показано, що концентрацiйна залежнiсть температур мiнiмуму молярної адiабатичної стисливостi носить лiнiйний характер. Встановлено наявнiсть особливої точки для дослiджуваних водних розчинiв полiолiв.
22
Зарівна, Н. О. "КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ МОНОСАХАРИДІВ РІДКОГО ЕКСТРАКТУ ЧЕБРЕЦЮ ПОВЗУЧОГО ТА ВИБІР КРИТЕРІЇВ ПРИЙНЯТНОСТІ". Medical and Clinical Chemistry, № 2 (4 серпня 2021): 104–7. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i2.12247.
Full textAbstract:
Вступ. В останні роки помітно зростає науковий інтерес до вивчення полісахаридів у лікарській рослинній сировині, що пов’язано з широким спектром їх фармакологічної дії. У попередніх дослідженнях встановлено, що у витяжках із трави чебрецю повзучого (ЧП), одержаних за допомогою води і розчинів з низькою концентрацією спирту, наявні полісахариди, після гідролізу яких отримували моносахариди. Розробка муколітичного засобу на основі густого екстракту чебрецю повзучого й ефірної олії чебрецю звичайного передбачала насамперед одержання рідкого екстракту ЧП, який отримували за підібраною технологією, що дозволила зберегти та відтворити аналізовані біологічно активні речовини трави ЧП. Тому з метою стандартизації рідкого екстракту ЧП важливо визначити не тільки їх якісний склад, а й кількісний вміст, що дозволить обрати відповідні показники якості та запропонувати критерії прийнятності.
 Мета дослідження – провести кількісне визначення відновлювальних моносахаридів у рідкому екстракті чебрецю повзучого, вибрати відповідні критерії прийнятності.
 Методи дослідження. Під час дослідження використано спектрофотометр “Cary-50”, рідкий екстракт чебрецю повзучого, ФСЗ: глюкози (“Fluka”), 1 % розчин кислоти пікринової, 20 % розчин натрію карбонату, 20 %, 40 % розчини натрію гідроксиду, кислоту хлористоводневу розведену Р.
 Результати й обговорення. Кількісне визначення моносахаридів у рідкому екстракті ЧП проводили методом диференційної спектрофотометрії у видимій ділянці спектра за реакцією з пікриновою кислотою. Їх вміст коливався у певних межах і визначався вмістом у вихідній сировині. Тому з метою здійснення стандартизації рідкого екстракту ЧП можна обрати кількісним критерієм якості вміст відновлювальних моносахаридів, а також запропонувати відповідні критерії прийнятності – не менше 0,09 % у перерахунку на глюкозу.
 Висновок. Проведено кількісне визначення відновлювальних моносахаридів у рідкому екстракті чебрецю повзучого. В результаті визначено їх кількісний вміст та запропоновано критерії прийнятності.
23
Булавін, Л. А., І. В. Жиганюк, М. П. Маломуж та К. М. Панкратов. "Особливості руху катіонів і аніонів в розчинах електролітів". Ukrainian Journal of Physics 56, № 9 (2022): 893. http://dx.doi.org/10.15407/ujpe56.9.893.
Full textAbstract:
Досліджено фізичну природу рухливості іонів і молекул води у розбавлених водних розчинах електролітів, коли на один іон припадає не більше п'ятнадцяти молекул води. Показано, що поведінка коефіцієнтів рухливості молекул води і іонів, а також коефіцієнтів самодифузії молекул води вирішальним чином визначається радіусами їх твердих оболонок, а не впливом сітки водневих зв'язків у системі. Встановлено, що вплив гідратаційних ефектів на значення густини системи і коефіцієнтів самодифузії молекул води не перевищує кількох відсотків. На основі мікроскопічних уявлень показано, що відмінна поведінка катіона K+ та аніона F–, що мають однакові жорсткі радіуси, добре узгоджується з особливостями міжмолекулярної взаємодії, яка описується узагальненим потенціалом Стілінджера–Девіда [1, 2].
24
Bilonoha, Y. L., O. R. Maksysko та I. G. Svidrak. "Вплив поверхнево-активних речовин на поверхневий критерій в ламінарному приграничному шарі". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 75 (2017): 8–12. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7502.
Full textAbstract:
Показано, що на межі потік теплоносія − стінка трубопроводу, тобто в межах ламінарного приграничного шару (ЛПШ), виникає потужне поле сил поверхневого натягу. Інтенсивність поверхневих сил характеризується поверхневим критерієм. Експериментально знайдено значення коефіцієнта поверхневого натягу , косинуса кута змочування та динамічного коефіцієнта в’язкості водних розчинів під впливом поверхнево-активних речовин (ПАР). До водних розчинів додавались найбільш поширені аніонна, неіонна та катіонна ПАР. Визначені оптимальні концентрації цих ПАР до «льодяної» води. Встановлено, що за оптимальних концентрацій ПАР значення поверхневого натягу є мінімальним. Обчислено середню товщину ламінарного приграничного шару за додавання до води оптимальних концентрацій досліджуваних ПАР. Встановлено, що зменшення коефіцієнта поверхневого натягу мінімізує товщини ЛПШ у системі стінка трубопроводу-вода. Показано, що середня швидкість в пристінних шарах за додавання оптимальних концентрацій досліджуваних ПАР зростає, і як наслідок така система здатна ефективніше передавати кількість тепла. Визначено числові діапазони поверхневого критерію для «льодяної» води за додавання різного виду ПАР.
25
Korda, M. M., Ye B. Dumukhalska та T. Ya Yaroshenko. "ВПЛИВ СОЛЕЙ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ І ГЛІФОСАТУ НА ЛІПІДНИЙ ОБМІН". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (6 лютого 2019): 94–98. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i4.9820.
Full textAbstract:
Вступ. Свинець, як і всі важкі метали, є протоплазматичною отрутою, що викликає зміни в усіх органах та тканинах. Потрапляючи в організм, він порушує ферментативні реакції, пригнічує імунобіологічну резистентність організму, синтез білків, ліпідів, вуглеводів та їх метаболізм. Порушення обміну ліпідів та ліпопротеїнів відіграє важливу роль у різних патологічних процесах, сприяє розвитку серцево-судинних захворювань, захворювань печінки, нирок та ін.
 Мета дослідження – вивчити комбіновану дію солей важких металів (Плюмбуму і Купруму) та фосфорорганічного пестициду раундапу на показники ліпідного обміну в плазмі крові щурів.
 Методи дослідження. Досліди проводили на лабораторних нелінійних білих статевозрілих щурах-самцях, яким внутрішньошлунково протягом 30-ти днів вводили водні розчини Плюмбум ацетату, Купрум сульфату і гліфосату (у формі гербіциду раундапу). Порушення ліпідного обміну в уражених тварин визначали за зміною у сироватці крові загальних ліпідів, тригліцеридів, загального холестеролу, ліпопротеїнів високої та низької щільності.
 Результати й обговорення. Встановлено, що при введенні щурам водних розчинів Плюмбум ацетату, Купрум сульфату і раундапу в комбінації та окремо призвело до зниження в плазмі крові уражених тварин вмісту ліпопротеїнів високої щільності, тригліцеридів, підвищення вмісту загальних ліпідів, загального холестеролу та ліпопротеїнів низької щільності.
 Висновок. Введення щурам Плюмбум ацетату, Купрум сульфату і раундапу призвело до порушення показників ліпідного обміну в крові тварин.
26
Ходаніцька, Олена, Оксана Шевчук та Олеся Ткачук. "ВПЛИВ СТИМУЛЯТОРІВ РОСТУ НА ПРОРОСТАННЯ НАСІННЯ БОБОВИХ КУЛЬТУР". ГРААЛЬ НАУКИ, № 7 (3 вересня 2021): 125–30. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.27.08.2021.021.
Full textAbstract:
Вивчали вплив стимуляторів росту агростимуліну та реастиму на процеси проростання насіння бобових культур. Встановлено, що замочування насіння у водних розчинах препаратів активізує прокльовування та проростання насіння сочевиці і квасолі. Використання агростимуліну призводило до збільшення енергії проростання сочевиці на 12% порівняно з контролем, в зразках квасолі – на 4%. За дії реастиму відмічалося підвищення енергії проростання для культур відповідно на 6% та 8%. Лабораторна схожість насіння сочевиці під впливом реастиму становила на 4% більше, ніж в контролі, а при замочуванні в розчині агростимуліну – на 6%. Обробка насіння квасолі агростимуліном покращувала схожість на 2% порівняно з контролем, у варіанті з реастимом – на 4%.
27
Гнатів, Ю. В., та М. М. Корда. "Синдром гіперосмолярної гіпогідратації в експерименті: особливості порушень вітальних функцій щурів при розладах гомеостазу різного ступеня тяжкостІ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 4 (23 лютого 2022): 13–18. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.4.12754.
Full textAbstract:
Резюме. У нейрохірургічних хворих ураження гіпоталамо-гіпофізарної ділянки у 30 % випадків ускладнюється розвитком центрального нецукрового діабету, який проявляється грубими розладами водно-сольового балансу, що призводить до функціональних порушень і структурних ушкоджень органів і тканин, та може завершитися смертю. Моделювання в експерименті гіперосмолярної гіпогідратації, що розвивається при нецукровому діабеті, допомогло б сприяти вивченню біохімічних та патофізіологічних процесів, які відбуваються при цьому.
 Мета дослідження – змоделювати в експерименті синдром гіперосмолярної гіпогідратації, дослідити особливості змін поведінки, фізичного стану та біохімічних показників тварин залежно від рівня осмолярності плазми крові.
 Матеріали і методи. В експерименті використали статевозрілих щурів – самок (n=62) масою (242,0±15,0) г. Для моделювання гіперосмолярної гіпогідратації їм внутрішньочеревно вводили розчинн фуросеміду (5,0 мг∙кг-1), та під наркозом із застосуванням натрію тіопенталу (50 мг мг∙кг-1) внутрішньовенно – гіпертонічні (від 1,8 до 9 %) розчини натрію хлориду (по 2,0 мл). Досліджували темп діурезу, шільність сечі, обчислювали осмотично-об’ємний індекс сечі та ступінь гіпогідратації організму, фізичний стан і тривалість наркозу (коми), електроліти плазми крові (Na+, K+), її осмолярність, а також летальність тварин залежно від ступеня тяжкості змодельованої гіперосмолярної гіпогідратації.
 Результати. В експерименті на щурах змодельовано гіпертонічну (гіперосмолярну) гіпогідратацію різного ступеня тяжкості, яка виникає у хворих на центральний нецукровий діабет; відображено клініко-лабораторні особливості, які спостерігаються при цьому, та вивчено механізми організму, які задіяні на її подолання.
 Висновки. При втраті води експериментальними тваринами в об’ємі ˃5 % від маси тіла тривалість наркотичної дії натрію тіопенталу (50 мг∙кг-1) подовжується у понад 2 рази. При внутрішньовенному введенні зневодненим (5,2 % від маси тіла) щурам гіпертонічних розчинів розвивається гіперосмолярна кома, тривалість якої корелює із величиною осмолярності плазми. Потенційно небезпечним для життя щурів є зростання натрію плазми крові понад 180 ммоль∙л-1 або її осмолярності˃360 мосм∙л-1. Осмотично-об’ємний індекс сечі – ефективний неінвазивний діагностичний критерій порушень водно-сольового обміну та ефективності його корекції в експериментальних тварин. У нормі в щурів цей показник становить 910,2±28,4, різко знижується (у понад 10 разів) при стимуляції діурезу салуретиками та може зростати до 5061,3±54,2 при нирковій компенсації гіперосмолярного синдрому.
28
Ткачова, Є. С., та М. І. Федорчук. "Алелопатичні особливості гісопу лікарського (Hyssopus officinalis L.)". Аграрні інновації, № 10 (3 березня 2022): 86–91. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2021.10.14.
Full textAbstract:
Мета. З’ясувати вплив алелопатичної активності водних екстрактів листків, стебел, квіток і ґрунту у зоні ризосфери рослин гісопу лікарського (Hyssopus officinalis L.) на ріст коренів крес-салату (Lepidium sativum L.). Методи. Була досліджена алелопатична активність у водорозчинних виділень рослин гісопу лікарського (Hyssopus officinalis L.). Закладка дослідів, обліки та спостереження виконувалися за класичними методиками А.М. Гродзинського (1973) та В. М. Шмидта (1984). Індекс інгібування розраховували за методикою Віл’ямсона (1988). Результати. З’ясовано, що найбільша алелопатична активність ґрунту у кореневій зоні гісопу була досягнута у рослин першого року вегетації (59,82%). Найвища алелопатична активність рослин гісопу першого року вегетації у разі використання водного розчину квіток проявлялася у концентрації 1:50 та становила 31,55%. При цьому довжина кореня крес-салату становила 4,42 мм. Найвищий стимулювальний ефект на лінійний приріст кореня крес-салату було досягнуто у варіанті з використанням водного екстракту квітів рослин гісопу другого року вегетації в концентрації 1:10. Довжина кореня тест-об’єкта становила 5,36 мм. Найбільший алелопатичний вплив інгібуючого характеру відбувся з використанням водного екстракту в концентрації 1:10 у варіанті «лист + стебло» рослин третього року вегетації. Довжина кореня крес-салату становила 0,68 мм. Висновки. Показана залежність алелопатичної активності гісопу лікарського від віку та концентрації водних екстрактів листків, стебел та квіток і ґрунту у зоні ризосфери рослини. Встановлено алелопатичний вплив водних екстрактів кореневих виділень та надземних органів рослин гісопу лікарського у фазі цвітіння у концентраціях 1:100, 1:50 та 1:10 на лінійний ріст коренів крес-салату. Найбільшим він був у варіанті з використанням квіток гісопу в концентрації водного розчину 1:10 рослин другого року вегетації. На відміну від першого та другого років вегетації гісопу лікарського, використання водних розчинів рослин третього року вегетації мало інгібуючий вплив на лінійний приріст коренів крес-салату.
29
Сиротюк, С. В., та В. М. Швед. "Електронна структура твердих розчинів GaInN з домішками хрому і водню". Ukrainian Journal of Physics 57, № 10 (2021): 1030. http://dx.doi.org/10.15407/ujpe57.10.1030.
Full textAbstract:
Електронні та магнітні властивості твердих розчинів GaInN з домішками хрому і водню було розраховано за методом функції Гріна. Отримані парціальні та повні спін-поляризовані щільності електронних станів вказують на докорінну перебудову електронної структури кристала, спричинену атомами заміщення Cr та міжвузловими домішковими атомами водню. Зміни пов'язані з появою у забороненій зоні вузьких гібридизованих зон s-, p- і d-симетрії, відсутніх у твердих розчинах GaInN.
30
Дон, Ірина, та Юлія Петруша. "ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ РІЗНИХ СОРТІВ МЕДУ". ΛΌГOΣ. МИСТЕЦТВО НАУКОВОЇ ДУМКИ, № 7 (5 листопада 2019): 46–49. http://dx.doi.org/10.36074/2617-7064.07.00.010.
Full textAbstract:
У статті досліджено органолептичні та фізико-хімічні показники якості меду різних сортів, що представлений у торговельних мережах м. Запоріжжя. Проаналізовано рН розчинів меду, масову частку води, кислотність та діастазне число. Встановлено, що всі досліджувані зразки відповідають нормам ДСТУ. Жодний зразок меду не містить механічних домішок, желатину, крейди, борошна або крохмалю. За показниками кислотності, діастазного числа та масової частки води досліджувані сорти відповідають нормативним вимогам. З’ясовано, що всі розчини меду мають кисле середовище.
31
Горлачук, Н. В., Н. О. Зарівна та Л. М. Мосула. "ВИЗНАЧЕННЯ ТІАНЕПТИНУ ТА МОРФІНУ В СЕЧІ ХРОМАТОГРАФІЧНИМИ МЕТОДАМИ". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (14 грудня 2021): 68–73. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i3.12584.
Full textAbstract:
Вступ. В Україні та й у всьому світі спостерігають зростання використання психотропних речовин, які в основному впливають на центральну нервову систему. Відповідно до цього, підвищується кількість гострих отруєнь даними препаратами. З токсикологічної точки зору, найбільш значущими є трициклічні антидепресанти і наркотичні засоби. Причинами отруєння можуть бути застосування при суїцидах та з метою одурманення, передозування під час лікування та безконтрольне приймання препаратів для самолікування. Тому в останні роки помітно зростає науковий інтерес у токсикологічній практиці до вивчення антидепресантів та наркотичних речовин. Ситуація ускладнюється тим, що їх приймають спільно з наркотичними засобами або іншими психоактивними речовинами.
 Мета дослідження – розробити методики ідентифікації тіанептину та морфіну в біологічних рідинах (сечі) при спільній присутності методами тонкошарової хроматографії, високоефективної рідинної хроматографії, газорідинної хроматографії з мас-спектрометрією.
 Методи дослідження. Під час дослідження використано водні розчини стандартних зразків тіанептину і морфіну; хроматографічні системи: толуол – ацетон – 96 % етиловий спирт – 25 % розчин аміаку (45:45:7,5:2,5), етилацетат – метанол – 25 % розчин аміаку (85:10:5), етанол 96 % – метиленхлорид – 25 % розчин аміаку (57,5:40:2,5); реактиви Маркі та Драгендорфа; газовий хроматограф “Agilent 1100 2C/MSD SL”.
 Результати й обговорення. Ідентифікацію тіанептину та морфіну здійснювали за допомогою реакцій ідентифікації, тонкошарової хроматографії. Оптимальною хроматографічною системою є етанол 96 % – метиленхлорид – 25 % розчин аміаку (57,5:40:2,5); проявник – реактив Маркі. Встановлено параметри ідентифікації речовин за даних умов: час утримування, спектральні співвідношення речовин, спектри поглинання в УФ-спектрах.
 Висновки. Розроблено методику виявлення тіанептину та морфіну методом тонкошарової хроматографії на пластинках марки “Sorbfil ПТСХ”, методику визначення тіанептину і морфіну з використанням методу високоефективної рідинної хроматографії, методику ідентифікації тіанептину та морфіну методом газорідинної хроматографії з мас-спектрометрією. Визначено оптимальні умови ізолювання тіанептину та морфіну при спільній присутності з модельних сумішей біорідини (сечі).
32
Лавренченко, Г. К., О. А. Вассерман та Б. Г. Грудка. "Аналіз геотермальних станцій, що працюють на водоаміачному розчині по циклу Каліни". Refrigeration Engineering and Technology 57, № 1 (2021): 26–36. http://dx.doi.org/10.15673/ret.v57i1.1980.
Full textAbstract:
Обмеженість викопних ресурсів, що витрачаються на теплових і атомних станціях, викликає тривогу. До того ж їх використання істотно погіршує екологічну ситуацію. Використання відновлюваних джерел енергії в якості первинного палива є виключно перспективним напрямком в технологіях виробництва електроенергії і тепла. В останні роки велика увага приділяється геотермії, тобто тепловим процесам, що відбуваються в надрах Землі, для виробництва не тільки тепла, але і електроенергії. Значний внесок у створення ефективних геотермальних установок такого типу вніс допитливий інженер і талановитий вчений Олександр Каліна. Ним створено цикл, що носить його ім'я, у якому в якості робочого тіла використовується водоаміачний розчин. Особливість установки, що реалізує цикл Каліни, полягає в тому, що в її основних елементах передбачені такі зміни концентрацій розчину, які обумовлюють істотне зростання термічного ККД. Розглянуто цикли і схеми установок, що використовують водоаміачний розчин. Підтверджена їх висока ефективність. Показано, що при переході від води до розчину вода-аміак може спостерігатися помітне збільшення питомої роботи. Відзначається, що на початковому етапі геотермальні станції споруджувалися в зонах високої вулканічної активності, гарячих джерел і гейзерів. Повідомляється, що можна при будівництві станцій з циклом Каліни орієнтуватися на технологію «Hot Dry Rock», що дозволяє розміщувати їх практично в будь-якому місці нашої планети. Відзначається, що пом'якшення вимог до температури верхнього джерела тепла в циклі Калини дозволяє розробляти підземні пласти, які раніше визнавалися неперспективними. Проаналізовано можливості більш ефективного вироблення електроенергії за допомогою циклу Каліни, який використовує природну різницю температур між нагрітою поверхнею океану і його студеними глибинами. Відмічається, що альтернативну енергетику, побудовану на геотермії, циклі Каліни і технології HDR, чекає успішне майбутнє
33
Slobodyan, Z. V., I. M. Zin та S. A. Korniy. "НОВИЙ ЕКОЛОГІЧНО БЕЗПЕЧНИЙ ІНГІБІТОР НА ОСНОВІ ЕКСТРАКТІВ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ ТА ТЕХНОЛОГІЯ ХІМІЧНОГО ОЧИЩЕННЯ ТЕПЛОЕНЕРГЕТИЧНОГО ОБЛАДНАННЯ З ЙОГО ВИКОРИСТАННЯМ". Science and Innovation 17, № 2 (2021): 15–24. http://dx.doi.org/10.15407/scine17.02.015.
Full textAbstract:
Вступ. Покращення екологічного стану довкілля пов’язано із забезпеченням стабільного протикорозійного захистуметалофонду в хімічній, газо-, нафтодобувній та енергетичній промисловостях. Зокрема, проведення якісного хімічного очищення теплоенергетичного обладнання вимагає застосування ефективних екобезпечних інгібіторів корозії.Проблематика. Проблемі створення екоінгібіторів в Україні приділено недостатньо уваги, хоча наявність рослинної сировини у вигляді відходів харчового, деревообробного та низки інших виробництв дозволяє успішно вирішувати цю проблему.Мета. Розробка нового екологічно безпечного інгібітора на основі екстрактів з рослинної сировини та технології хімічного очищення теплоенергетичного обладнання з його використанням.Матеріали й методи. Вихідною сировиною слугували стружка та тирса дуба; застосовано методи екстракції з використанням водних, органічних та змішаних розчинників, гравіметричний та електрохімічні методи дослідженнязахисних властивостей екстрактів та синергічних композицій на їх основі, методи аналітичної хімії.Результати. Розроблений екоінгібітор є синергічною композицією на основі екстракту дуба з додаванням екобезпечних допоміжних речовин (ксантанову камедь, уротропін, тіосечовину, сегнетову сіль, карбамід, технічний гліцерин та інших) (можна вказати їх перелік). Встановлено, що ефективність інгібітору у 5% хлоридній кислоті становить понад 90%, механізм його захисної дії має змішаний характер і полягає в адсорбції складників синергічної композиції. Інгібітор у складі промивних розчинів не змінює повноту розчинення карбонатних відкладів порівняно знеінгібованим розчином, проте вдвічі зменшує час усунення солей твердості та продуктів корозії з поверхонь теплообміну енергетичного обладнання. Розроблено технологічний регламент і тимчасові технічні умови на його одержання та технологічну інструкцію на проведення кислотно-інгібіторного очищення теплоенергетичного обладнання.Висновки. Отримано дослідну партію екоінгібітору, який пройшов стендову та натурну апробацію, що підтвердили його ефективність у складі промивного розчину
34
Trus, Inna, Nikolai Gomelya, Yevheniia Melnychenko та Valeriia Mihranova. "ОЧИЩЕННЯ ВОДИ ВІД ІОНІВ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ ВІДСТОЮВАННЯМ, НАНОФІЛЬТРУВАННЯМ ТА ФЛОТАЦІЄЮ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, № 1 (15) (2019): 204–13. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2019-1(15)-204-213.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Проблема погіршення екологічної ситуації стає все більш актуальною. Тому пріоритетним напрямком є розробка ефективних методів очищення води від йонів важких металів. Постановка проблеми. Нині наявні методи вилучення йонів важких металів із водних розчинів придатні переважно для очищення промислових стічних вод і мало ефективні для очищення природних вод, які містять у високих концентраціях йони кальцію і магнію, які суттєво знижують ємність іонітів по йонах важких металів. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Були розглянуті останні публікації у відкритому доступі, включаючи літературу про основні методи очищення та доочищення води від йонів важких металів. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Інформація про ефективність очищення природних вод, які містять у високих концентраціях йони кальцію і магнію. Постановка завдання. Вивчення ефективності видалення йонів міді та свинцю із розведених водних розчинів при використанні фероціаніду калію та флокулянтів при відстоюванні, фільтруванні на фільтрі «синя стрічка», на нанофільтраційній мембрані ОПМН-П та методом флотації. Виклад основного матеріалу. Досліджено процеси очищення води від важких металів при їх висадженні фероціанідом калію. Показано, що при очищенні води від йонів міді та свинцю шляхом комплексоутворення з ціанофератом калію при використанні нанофільтрування після відстоювання та механічного фільтрування ефективність вилучення йонів важких металів зростає. Вивчено ефективність зв’язування ціаноферату калію та йонів міді при взаємодії з полікатіонними флокулянтами. Висновки відповідно до статті. Наведено результати досліджень з вилучення йонів важких металів (на прикладі міді та свинцю), отримані при переведенні важких металів у нерозчинний стан зв’язуванням у фероціанідні комплекси їх відстоюванням та доочищенням методами фільтрування та нанофільтрування. Показано, що застосування нанофільтрування дозволяє підвищити на 4–15 % ступінь очищення води від йонів міді та свинцю. Високу ефективність очищення води від важких металів забезпечив метод флотації.
35
Dumukhalska, Ye B. "МОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ В ОРГАНАХ ЩУРІВ ЗА КОМБІНОВАНОЇ ДІЇ СОЛЕЙ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ ТА ФОСФОРОРГАНІЧНИХ ПЕСТИЦИДІВ". Medical and Clinical Chemistry, № 1 (15 квітня 2019): 68–79. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v0.i1.10008.
Full textAbstract:
Вступ. Отруєння свинцем є небезпечним для здоров’я населення. Свинець і його сполуки використовують у промисловості для виготовлення фарб, емалей та ін., тому одним з основних шляхів потрапляння свинцю в організм людини є вдихання пилу і диму його сполук. Свинець проявляє імунотоксичність, викликає ураження печінки, нирок, органів дихання, кровоносної та нервової систем.
 Мета дослідження – вивчити вплив Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і гліфосату у формі раундапу на морфологічні зміни в тканинах серця, нирок та печінки щурів різного віку.
 Методи дослідження. Досліди проводили на лабораторних нелінійних білих щурах-самцях трьох вікових періодів: статевонезрілих (молодих масою 70–90 г і віком 1–3 міс.), статевозрілих (дорослих масою 170–210 г і віком 5–8 міс.), старих (масою 250–300 г і віком 20–24 місяці), яким внутрішньошлунково протягом 30-ти днів вводили водні розчини Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і гліфосату (у формі гербіциду раундапу) та виконували корекцію пептидом цистеїл-гістидил-тирозил-гістидил-ізолейцином. Гістологічні препарати вивчали після забарвлення їх гематоксиліном і еозином за допомогою світлового мікроскопа OLYMPUS “CX 21”.
 Результати й обговорення. Встановлено, що введення тваринам водних розчинів Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і раундапу впливає на функції їх органів. Під час морфологічних досліджень було виявлено клітинні ураження в тканинах серця, нирок та печінки щурів, викликані введенням ксенобіотиків. Гістологічні ураження включали запалення, гіперхромну анемію, поліморфну інфільтрацію клубочків та клітинну дегенерацію нирок і печінки. Спостерігали дистрофію паренхіматозних клітин, некротичні процеси та застійні явища в серці, нирках і печінці всіх піддослідних тварин.
36
Булавін, Л. А., О. М. Алєксєєв, Л. М. Гаркуша, Ю. Ф. Забашта та С. Ю. Ткачов. "Застосування віскозиметричного методу для вивчення конфігураційних переходів у водних розчинах глюкози". Ukrainian Journal of Physics 56, № 5 (2022): 450. http://dx.doi.org/10.15407/ujpe56.5.450.
Full textAbstract:
Отримано значення зсувної в'язкості водних розчинів глюкози в інтервалі концентрацій 12,5–100 г/л і температур 293–353 К.Інтерпретацію експериментальних даних проведено на основі теоретичної моделі А. Ейнштейна. Визначено кількість молекул глюкози, що знаходяться в конфігураціях "крісло" та "човен" за різних температур. Одержано значення термодинамічних параметрів, які характеризують конфігураційний перехід "крісло–човен" молекули глюкози. Визначено кількості молекул води, що утворюють гідратну оболонку обох вказаних конфігурацій. Показано, що при згаданому переході практично повністю руйнується гідратна оболонка молекули глюкози. Встановлено, що зв'язки молекули глюкози в конфігурації "крісло" деформовані. Одержано оцінку для енергії деформації цих зв'язків.
37
Kulbitskyi, V. L., V. P. Shlapak та S. A. Maslovata. "Регенераційна здатність зелених живців видів роду Catalpa Scop. у Правобережному Лісостепу України". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 10 (2018): 9–12. http://dx.doi.org/10.15421/40281001.
Full textAbstract:
Вивчено укорінення зеленими живцями представників роду Catalpa Scop. в умовах Правобережного Лісостепу України. Проведено дослідження з визначення регенераційної здатності зелених живців окремих видів роду Catalpa: C. bignonioides Walt., C. speciosa Ward., C. ovata, C. hybrida Spaeth. та C. fargesii. Визначено їхні оптимальні розміри, терміни заготівлі та способи укорінення в умовах досліджень. Заготівлю живців проводили у три терміни: в період інтенсивного (перша-друга декада червня), менш інтенсивного (перша декада липня) та повільного (перша декада серпня) росту пагонів. Живці з 2–6 бруньками завдовжки до 20 см нарізали з вегетуючих однорічних пагонів. Встановлено, що оптимальним терміном заготівлі живців є період інтенсивного росту пагонів – від першої до третьої декади червня, оптимальним терміном проведення зеленого живцювання – від третьої декади червня до першої декади липня. Для стимулювання ризогенезу використовували розчин ІМК різної концентрації. Робочий розчин готували в чотирьох варіантах: І – 20 мг ІМК на 1 л дистильованої води, ІІ – 40 мг/л, ІІІ – 60 мг/л, IV – 80 мг/л. Експозиція оброблення живців становила 12 годин. Доведено, що стимулятори коренеутворення значно підвищують частку отриманого укоріненого садивного матеріалу в досліджуваних видів. Найкращі показники укорінення зелених живців отримано за застосування стимулювальних розчинів ІМК та гетероауксину в концентрації 60 мг/л.
38
Sabirov, L. M., F. R. Ismailov, Sh E. Karshibaev та S. A. Kadirov. "Ізотермічна стисливість в околі особливої точки розчину". Ukrainian Journal of Physics 66, № 5 (2021): 394. http://dx.doi.org/10.15407/ujpe66.5.394.
Full textAbstract:
За допомогою мандельштам–брiллюенiвського спектра розсiяного свiтла визначено швидкостi гiперзвуку на частотах 6,2, 4,8 та 2,6 ГГц для трьох водних розчинiв неелектролiтiв у широкому iнтервалi температур. Також визначено вiдношення Ландау–Плачека, а саме вiдношення iнтенсивностей центральної лiнiї триплету до компонентiв Мандельштама–Брiллюена. За допомогою отриманих даних побудовано температурнi залежностi адiабатичної та iзотермiчної стисливостей i коефiцiєнта об’ємного розширення. Виявлено залежнiсть адiабатичної стисливостi вiд кута спостереження розсiяного свiтла.
39
Писарєв, А. В., І. О. Радченко, А. Ф. Лазутський, С. А. Тузіков, С. А. Писарєв та В. А. Молодцов. "Аналіз способів дезактивації елементів озброєння обмеженого розміру з використанням електричного поля". Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил, № 4(70) (25 листопада 2021): 125–31. http://dx.doi.org/10.30748/zhups.2021.70.18.
Full textAbstract:
В даній статті авторами розглянуто актуальне питання збільшення ефективності дезактивації зразків озброєння і військової техніки при використанні рідинних способів за умови застосування спільної дії електричного поля і хімічних реагентів, що утворюють дезактивуючий розчин. Проведений детальний аналіз та теоретичні розрахунки результатів занурення зразків озброєння в дезактивуючий розчин, що значно підвищує ефективність обробки у порівнянні з водним середовищем, електрохімічна дезактивація призводить до подальшого зростання ефективності обробки. Описаний зв’язок між витратами електроліту, напругою між електродами та питомою швидкістю розчинення верхнього забрудненого шару обладнання. Проведений порівняльний аналіз ефективної дезактивації в залежності від щільності струму та тривалості обробки, наведені переваги використання електрохімічної дезактивації. Зроблено висновки про можливе поєднання дії електричного поля і іонообмінної адсорбції, електричного поля і механічних зусиль, використання імпульсного реверсного і особливо знакозмінного струму.
40
Хоботова, Е., В. Даценко та О. Шептур. "Реагентна очистка промивних вод нафти". Науковий журнал «Інженерія природокористування», № 4(14) (25 лютого 2020): 68–74. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2019.4(14).68-74.
Full textAbstract:
У наступний час об'єми світового промислового виробництва по переробці нафти збільшуються з кожним роком. Промислова обробка нафти полягає в її знесолюванні та зневодненні. При обробці нафти методом кавітації промивні води поступово збагачуються іонами хлору. Їх присутність зумовлює утворення хлоридної кислоти в подальших технологічних стадіях термічної обробки нафти. Пари знижують продуктивність виходу нафтопродуктів, порушують режим роботи нафтопереробних установок, знижують калорійність і якість нафтових палив, викликають корозію апаратури нафтопереробних установок.
 Мета роботи: очистка промивних вод кавітаційної обробки нафти від хлорид-іонів. Задачі роботи: визначити основні параметри процесу реагентної очистки промивних вод нафти від хлорид-іонів та провести оптимізацію його стадій.
 У роботі методом потенціометрії визначали вміст хлорид-іонів у періодично відібраних пробах вод. Контроль вмісту іонів срібла у розчині після осадження проводили на атомно-абсорбційному спектрофотометрі. Ідентифікацію сполук осаду після осадження здійснювали рентгенографічним методом. Морфологічні особливості поверхні осаду вивчені по методу електронно-зондового мікроаналізу. Виміри кислотності води проводили вимірювальним пристроєм – мілівольтметром.
 Для очищення промивних вод нафти від хлорид-іонів до норм технологічного процесу запропоновано хімічний реагентний метод осадження. За реагент-осаджувач вибрано арґентум нітрат , оптимальна кількість якого вибрана на підставі експериментальних даних.
 Визначені основні параметри процесу реагентної очистки промивних вод нафти від хлорид-іонів та оптимізовані його стадії: кількість реагенту-осаджувача по відношенню до кількості хлорид-іонів, що містяться, на стадії осадження; час кип'ятіння суспензії ; об'ємні співвідношення промивної води, що декантується, і осаду на стадії їх розділення; кількість лугу , необхідного для обробки розчину, що залишився після декантації, з осадом арґентум хлориду ; об'ємні співвідношення лужного розчину, що декантується, і осаду, що утворився, на стадії їх розділення; об'єми води, необхідної для промивання осаду; об'єми концентрованої азотної кислоти на стадії розчинення отриманого осаду.
 Розглянутий в роботі процес очищення вод кавітаційної обробки нафти від хлорид-іонів, що включає хімічне осадження хлорид-іонів аргентум нітратом з наступною регенерацією реагента-осаджувача, може бути використаний на підприємствах газонафтодобуваючої і нафтопереробної промисловостей.
41
Yelatontsev, D. O., A. P. Mukhachev та V. I. Suprunchuk. "Сорбент лігноцелюлозний зі шкаралупи волоського горіха". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 1 (2019): 110–15. http://dx.doi.org/10.15421/40290124.
Full textAbstract:
Підвищити ефективність сорбційних методів очищення стічних та природних вод можна за рахунок розробки недорогих сорбентів, селективних до відповідних полютантів. З огляду на це, найбільш оптимальною сировиною для отримання дешевих адсорбентів, які не потребують регенерації, варто вважати лігнін-целюлозовмісні сільськогосподарські відходи (наприклад шкаралупа волоського горіха). Очищення стічних вод за допомогою дешевих біосорбентів на основі лігніну і целюлози характеризується ефективністю вилучення токсикантів із розчинів, простою технологією виготовлення сорбентів, використанням стандартного устаткування. Усе це дає змогу істотно знизити загальну вартість очищення води. Тому розроблення нових ефективних і дешевих сорбційних матеріалів на основі лігніну і целюлози, з метою розширення сфер їх застосування та ефективності використання для вилучення металів, радіонуклідів, солей і інших забруднювачів, є актуальним завданням. Обґрунтовано доцільність утилізації багатотоннажних відходів харчової промисловості у виробництві сорбентів для очищення забруднених природних і стічних вод. На основі аналізу фахових та патентних джерел, за період з 1997 по 2018 рр., розглянуто технологічні параметри процесів фосфорилювання під час виробництва сорбентів лігноцелюлозних (СЛЦ) зі шкаралупи волоського горіха. Вивчено вплив температури, концентрації робочих розчинів, тривалості оброблення сировини, відношення тверда фаза: розчин на ефективність процесу отримання сорбційного матеріалу. Запропоновано новий енерго-ресурсозберігаючий спосіб виробництва СЛЦ, який мінімізує обсяг утворення стічних вод і забезпечує отримання сорбенту високої якості.
42
Біленко, Н. О., та О. С. Тітлов. "Розробка абсорбційних холодильних агрегатів на низькопотенційних джерелах теплової енергії". Refrigeration Engineering and Technology 57, № 1 (2021): 13–25. http://dx.doi.org/10.15673/ret.v57i1.1976.
Full textAbstract:
Показано, що одним з відомих напрямків часткової компенсації дефіциту води можуть бути системи отримання води з атмосферного повітря, в яких холодильні машини або агрегати забезпечують температуру нижче температури точки роси. При виборі типів холодильних машин або агрегатів для цих систем перспективним може бути використання сонячної енергії, зокрема, сонячних колекторів, широко використовуваних в світі для опалення в холодний і перехідний період року, а також для господарських і санітарно-гігієнічних потреб. Тут великі перспективи мають абсорбційні водоаміачні системи, які на відміну від бромістолітієвих аналогів мають можливість працювати з повітряним охолодженням теплорозсіювальних елементів. У той же час використання абсорбційних водоаміачних холодильних систем в системах отримання води з атмосферного повітря утруднено через недостатній рівень температур джерела сонячної енергії. Об'єктом досліджень є модернізований абсорбційний холодильний агрегат (АХА), в якому проводиться додаткове очищення слабкого водоаміачного розчину (ВАР) шляхом випаровування частини аміаку в парогазову суміш. Розроблено методику розрахунку для визначення питомих теплових навантажень на елементи конструкції при заданих параметрах робочого тіла в характерних точках (вхід-вихід елементів) з подальшим визначенням енергетичної ефективності холодильного циклу АХА. Було показано, що склад інертного газу не впливає на ефективність циклу. Заміна водню гелієм призводить лише до зростання кількості циркулюючого газу в 2 рази, що ускладнює роботу контуру природної циркуляції між абсорбером і випарниками аміаку і розчину. Максимальну ефективність має АХА, що працює в діапазоні температур охолодження – від -18 до +12 °С. При цьому визначальний вплив на енергетичну ефективність надає температура кінця випаровування. Результати енергетичного аналізу АХА дозволили сформулювати ряд рекомендацій для розробників. Відзначено, що необхідні для розрахунку випарника розчину вихідні дані можна отримати в результаті моделювання процесів тепломасообміну в наближенні адіабатності процесів
43
Улибін, В. М. "Автоматизація процесу керування підготовкою води для технологічних потреб при виготовленні лік". Automation of technological and business processes 13, № 4 (2022): 12–18. http://dx.doi.org/10.15673/atbp.v13i4.2199.
Full textAbstract:
Вода - основа всього живого на планеті. Водні розчини необхідні для забезпечення потреб промисловості, сільського господарства, побутових потреб. Вода при виготовленні лік повинна відповідати певним нормам, має бути дистильованою. Мета ведення процесу підготовки води при виготовленні лік – отримання готової очищеної води із заданими показниками якості. Високої ефективності процесу підготовки води можна досягти лише при автоматизації цього процесу. Всі існуючі розробки в сфері автоматизації підготовки води не задовольняють сучасним вимогам до якості готового продукту. В ОНАХТ, на кафедрі АТПіРС розроблено новий підхід до автоматизації підготовки води з метою забезпечення її високої якості. Результати структурно-параметричного синтезу і аналізу розробленої САУ підтверджують переваги запропонованого підходу, а саме високу динамічну точність управління процесом. Побудована автономна САР забезпечує високу якість готового продукту. Розроблена проектна документація відображає всі особливості і переваги запропонованого способу управління. Розроблене АРМ оператора-технолога і наладчика САУ в SCADA-системі дозволяє зручно і ефективно спостерігати та керувати ходом процесом підготовки води. Подальший розвиток питання автоматизації управління процесом підготовки води знайде в магістерській випускній роботі.
44
Dmukhalska, Ye B. "ДИНАМІКА ЗМІН ПОКАЗНИКІВ ЦИТОКІНОВОГО ПРОФІЛЮ У ТВАРИН, УРАЖЕНИХ ВАЖКИМИ МЕТАЛАМИ І ФОСФОРОРГАНІЧНИМИ ПЕСТИЦИДАМИ". Medical and Clinical Chemistry, № 2 (25 серпня 2020): 54–60. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.v.i2.11360.
Full textAbstract:
Вступ. Відомо, що вплив різних забруднювачів навколишнього середовища, таких, як важкі метали і фосфорорганічні сполуки, викликає різні зміни в організмі людини, які характеризуються вивільненням цитокінів, утворенням активних форм Оксигену, що пояснює виникнення різних імунологічних та запальних процесів. Іони важких металів можуть індукувати або пригнічувати синтез запальних та прозапальних цитокінів. На сьогодні комбінована дія важких металів і фосфорорганічних пестицидів на імунну систему залишається недостатньо вивченою.
 Мета дослідження – вивчити вплив Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і гліфосату в формі раундапу на стан імунної системи та вміст інтерлейкінів у щурів різного віку.
 Методи дослідження. Досліди проводили на лабораторних нелінійних білих щурах-самцях трьох вікових груп: статевонезрілих, статевозрілих і старих, яким внутрішньошлунково протягом 30-ти днів вводили водні розчини Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і гліфосату (у формі гербіциду раундапу). Стан імунної системи оцінювали за рівнем імуноглобулінів класів A, G, M, циркулюючих імунних комплексів та цитокінів у сироватці крові тварин.
 Результати й обговорення. Встановлено, що при введенні щурам водних розчинів Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і гліфосату (у формі гербіциду раундапу) в комбінації й окремо порушилось співвідношення імуноглобулінів та інтерлейкінів, підвищилась концентрація циркулюючих імунних комплексів у сироватці крові уражених тварин. При введенні досліджуваних ксенобіотиків окремо та в комбінації у тварин усіх вікових груп пригнічувалась гуморальна ланка імунітету, про що свідчили підвищення концентрації циркулюючих імунних комплексів та зниження вмісту імуноглобулінів, особливо в молодих і старих щурів. Результати досліджень показали, що при дії токсикантів у сироватці крові тварин усіх вікових груп збільшувалась концентрація інтерлейкіну-1β, інтерлейкіну-6, фактора некрозу пухлини-α та зменшувався вміст інтерлейкіну-4, інтерлейкіну-10. Інтоксикація Купруму сульфатом, Плюмбуму ацетатом і фосфорорганічним пестицидом супроводжувалася порушенням балансу цитокінів з переважанням прозапальних, розвитком запальних процесів, що може викликати функціональні та структурні ушкодження клітинних мембран і накопичення токсичних метаболітів.
 Висновок. Вплив Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і раундапу на запальні процеси призводить до пригнічення імунної системи тварин.
45
Дмухальська, Є. Б., та Т. Я. Ярошенко. "ОКИСНЮВАЛЬНА МОДИФІКАЦІЯ ПРОТЕЇНІВ У ЩУРІВ РІЗНОГО ВІКУ ЗА УМОВ ХРОНІЧНОГО УРАЖЕННЯ ВАЖКИМИ МЕТАЛАМИ І ГЛІФОСАТОМ". Medical and Clinical Chemistry, № 2 (4 серпня 2021): 92–97. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i2.12245.
Full textAbstract:
Вступ. Відомо, що вплив різних забруднювачів навколишнього середовища, таких, як важкі метали і фосфорорганічні сполуки, викликає різні зміни в організмі людини, які супроводжуються порушенням балансу між процесами окиснення і відновлення, утворенням активних форм Оксигену, що пояснює розвиток оксидантного стресу. Іони важких металів можуть індукувати утворення активних форм Оксигену. На сьогодні корекція порушень вільнорадикальних та антиокситантних процесів за комбінованої дії важких металів і фосфорорганічних пестицидів залишається не до кінця вивченою.
 Мета дослідження – вивчити вплив Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і гліфосату в формі раундапу та коригувальну дію цистеїл-гістидил-тирозил-гістидил-ізолейцину на окиснювальні процеси в щурів різного віку.
 Методи дослідження. Досліди проводили на лабораторних нелінійних білих щурах-самцях 3 вікових груп: статевонезрілих, статевозрілих і старих, яким внутрішньошлунково протягом 30 днів вводили водні розчини Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і гліфосату (у формі гербіциду раундапу). З метою корекції на 21-й день через 6 год після введення токсикантів протягом 10 днів вводили пептид цистеїл-гістидил-тирозил-гістидил-ізолейцин. Оксидантний стрес оцінювали за рівнем окисномодифікованих протеїнів, вмістом ТБК-активних продуктів і дієнових кон’югатів у сироватці крові та гомогенатах печінки.
 Результати й обговорення. Встановлено, що при введенні щурам водних розчинів Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і гліфосату (у формі гербіциду раундапу) в комбінації активувалися окиснювальні процеси у сироватці крові та гомогенаті печінки уражених щурів. Одночасне введення досліджуваних ксенобіотиків тваринам усіх вікових груп викликало збільшення вмісту ТБК-активних продуктів і дієнових кон’югатів у сироватці крові та гомогенаті печінки. Інтоксикація Купруму сульфатом, Плюмбуму ацетатом і фосфорорганічним пестицидом супроводжувалася порушенням балансу між про- й антиоксидантами, розвитком оксидантного стресу, що може викликати функціональні та структурні ушкодження клітинних мембран і накопичення токсичних метаболітів. При використанні пептиду як чинника корекції зменшувався вміст активних форм Оксигену та продуктів пероксидного окиснення ліпідів.
 Висновок. Введення пептиду як коригувального чинника щурам із токсичним ураженням печінки знижує генерацію активних форм Оксигену та вміст продуктів вільнорадикального окиснення ліпідів.
46
Kostiuk, O. A., O. V. Denefil та T. K. Golovata. "ЗМІНИ БІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ У КРОВІ ВИСОКО- ТА НИЗЬКОЕМОЦІЙНИХ ЩУРІВ ПРИ ЕТАНОЛОВОМУ ГЕПАТОЗІ". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (12 листопада 2018): 125–32. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i3.9578.
Full textAbstract:
Вступ. Визначення механізмів ушкоджувального впливу етанолу на печінку у тварин з різною реактивністю може сприяти розробці нових методів лікування та профілактики алкогольного ураження органів і систем.
 Метадослідження – виявити механізми ушкоджувального впливу при етаноловому гепатозі на організм високо- (ВЕ) та низькоемоційних (НЕ) щурів-самців.
 Методи дослідження. Досліди виконано на 72 ВЕ і НЕ безпородних щурах-самцях віком 5,5–6 місяців. Тварин було поділено на 3 групи: контроль 1 (К1), контроль 2 (К2) та етаноловий гепатоз (ЕГ). Емоційний стан щурів визначали за методикою “відкрите поле”. Щури групи К2 протягом 67 днів замість води отримували 5 % розчин глюкози, тварини групи ЕГ – 10 % розчин етилового спирту, розведеного 5 % розчином глюкози. У сироватці крові визначали рівень аланін- та аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази, загального білка, глюкози, показників окисної модифікації білків, дієнових і трієнових кон’югатів, шиффових основ, активність супероксиддисмутази, каталази, вміст церулоплазміну і пероксидазну активність крові. Забирали печінку для морфологічного дослідження.
 Результати й обговорення. У НЕ щурів групи К1 відмічено більші активність процесів пероксидного окиснення ліпідів, концентрацію глюкози, менші рівень аланінамінотрансферази, вміст білка. При ЕГ продукти пероксидного окиснення ліпідів зменшилися одночасно з підвищенням активності антиоксидантів, але зріс вміст продуктів окисної модифікації білків, знизився вміст загального білка, більше у ВЕ тварин; збільшилась глюкоза. У ВЕ щурів знизився рівень аланінамінотрансферази, у НЕ тварин він підвищився. печінка була більш уражена у ВЕ тварин.
 Висновок. Моделювання етанолового гепатозу в щурів з різною емоційністю спричинює ураження гепатоцитів унаслідок зростання окисної модифікації білків, що більш виражено у ВЕ тварин.
47
Makhlaichuk, V. M. "Kinematic Shear Viscosity of Water, Aqueous Solutions of Electrolytes, and Ethanol." Ukrainian Journal of Physics 60, no. 9 (2015): 854–60. http://dx.doi.org/10.15407/ujpe60.09.0854.
Full text
48
Tsvietkova, Tetiana. "Комп’ютерна візуалізація гідродинамічного поля в області з криволінійними межами". Modeling Control and Information Technologies, № 5 (21 листопада 2021): 140–41. http://dx.doi.org/10.31713/mcit.2021.46.
Full textAbstract:
Для покращення водно-сольового режиму ґрунтів використовують гідромеліоративні заходи. Зокрема, застосовують систематичний дренаж горизонтального типу, який забезпечує відведення сольових розчинів та надмірної вологи або нагнітання води. В результаті чого дослідження гідродинамічних процесів відбувається в областях складної геометричної форми, що значно ускладнює розв’язування задач в таких областях. З цією метою розглянуто побудову чисельного конформного відображення області насичено-ненасиченого ґрунту з урахуванням роботи горизонтальної дренажної системи.
49
Vlasenko, N., V. Gerliga, G. Zhdanova, V. Kozlov та I. Prityka. "Зниження активності водних розчинів 90Sr і 137Cs за допомогою наноматеріалів". Nuclear and Radiation Safety, № 1(45) (15 березня 2010): 16–18. http://dx.doi.org/10.32918/nrs.2010.1(45).04.
Full textAbstract:
Наведено результати експериментального дослідження наноматеріалів, отриманих з певного родовища кримських гірських порід, щодо виявлення їх сорбційних властивостей при очищенні водних розчинів 137Cs і 90Sr. Результати експерименту позитивно характеризують даний наносорбент. Отримано різні значення коефіцієнта очищення активних розчинів за наявності та відсутності центрифугування.
50
Osinna, І. О., та N. I. Shtemenko. "Вплив нонілфенолу на склад жирних кислот і вуглеводнів поверхневих ліпідів водних рослин". Biosystems Diversity 17, № 3 (2009): 62–65. http://dx.doi.org/10.15421/010968.
Full textAbstract:
Досліджено склад поверхневих ліпідів водних рослин Acorus calamus L., Typha latifolia L., Carex acuta L. при вирощуванні на концентрованому розчині нонілфенолу. Показано наявність суттєвих змін компонентного складу поверхневих ліпідів експериментальних рослин порівняно з контрольними. Виявлено зміни вмісту жирних кислот, що виявляються у зменшенні кількості вуглеводнів і порушенні процесу елонгації у біосинтезі окремих компонентів.