Journal articles on the topic 'Влаштування дітей-сиріт та дітей'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Влаштування дітей-сиріт та дітей.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Влаштування дітей-сиріт та дітей.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Boiko, J. "УПРОВАДЖЕННЯ ІНСТИТУТУ ПРИЙОМНОЇ СІМ’Ї ЯК АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ФОРМИ ВЛАШТУВАННЯ ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ." Theory and Practice of Public Administration 3, no. 70 (October 30, 2020): 114–21. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.03.13.
Full textAbstract:
Досліджено окремі аспекти державного регулювання інституту прийомної сім’ї як форми влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування; проаналізовано генезис упровадження прийомної сім’ї в системі форм влаштування таких дітей. Зосереджено увагу на перевагах прийомної сім’ї серед інших форм цієї системи та особливостях державного регулювання діяльності прийомної сім’ї. Досліджено переваги прийомної сім’ї порівняно з іншими формами влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Обґрунтовано доцільність упровадження й державної підтримки прийомної сім’ї як однієї з найефективніших та бажаних форм улаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Запропоновано врахувати досвід експериментального упровадження зазначеної форми, вказано на першочергові щодо розв’язання аспекти регулювання упровадження прийомної сім’ї.
2
Лахтюк, Леонід. "Новостворені форми влаштування дітей-сиріт." Вісник прокуратури, no. 6 (108) (2010): 42–46.
Find full text
3
ГРАБОВСЬКА, В. М. "ПРІОРИТЕТНІСТЬ ФОРМ ВЛАШТУВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ." Scientific Journal of Public and Private Law 1, no. 5 (2019): 53–59. http://dx.doi.org/10.32844/2618-1258.2019.5-1.9.
Full text
4
Kostiv, Volodymyr, and Ludmyla Vavryshchuk. "Підготовка майбутніх соціальних педагогів до роботи з патронатною сім’єю." Освітній простір України, no. 10 (May 17, 2017): 53–59. http://dx.doi.org/10.15330/esu.10.53-59.
Full textAbstract:
У статті обгрунтовано доцільність спеціальної підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи з патронатною сім’єю як одного з типів сімей із порушеною структурою. Зазначається можливість запровадження інституту патронатної сім’ї як альтернативної форми сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Виділяються складові готовності соціального педагога до організації соціально-педагогічної діяльності з патронатною сім'єю: професійно-гуманістична спрямованість особистості фахівця, інтелектуально-пізнавальний компонент, представлений професійно-педагогічними знаннями та уміннями, діяльнісно-практичний компонент, що характеризується наявністю особистого досвіду взаємодії студента з патронатними сім’ями, з іншими формами сімейного влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, батьками, прийомними дітьми, фахівцями, які проводять соціальний супровід цих сімей, представниками державних органів, які сприяють становленню сімейних форм виховання.
5
Шпиг, Н. О. "АНАЛІЗ ІСТОРИЧНИХ ПЕРЕДУМОВ ТА СУЧАСНИХ ПЕРСПЕКТИВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА ДИТИНИ НА ВИХОВАННЯ В СІМ’Ї В УКРАЇНІ." Pedagogical Sciences: Theory and Practice, no. 3 (January 10, 2022): 110–15. http://dx.doi.org/10.26661/2786-5622-2021-3-14.
Full textAbstract:
У статті аналізуються форми сімейного виховання дітей-сиріт в історичній ретроспективі, досліджується сучасна ситуація щодо забезпечення права дитини на виховання в сім’ї в Україні. Метою статті є аналіз історичних передумов та сучасних перспектив забезпечення права дитини на виховання в сім’ї. Для досягнення мети використано комплекс методів дослідження, таких як: аналіз, синтез, порівняння, систематизація. Акцентовано увагу на тому, що проблема забезпечення права дитини на виховання в сім’ї має історичні корені. Припускається, що існуючі у прадавні часи форми сімейного влаштування дітей (усиновлення, опіка, піклування, патронаж) стали своєрідним орієнтиром для розроблення та впровадження сучасних сімейних форм виховання дитини. Звертається увага на сучасні перспективи оптимізації ситуації в межах досліджуваної проблеми: курс на стратегію деінституціалізації через залучення міжсекторальної партнерської взаємодії у процесі створення належних умов для підтримки і розвитку правових форм сімейного виховання дитини. Наведено зміст діяльності коаліції «Відкриваємо двері дітям», проаналізовано позитивні результати деінституціалізації в розвинених країнах світу. У висновках зазначено, що необхідність забезпечення права дитини на виховання в сім’ї насамперед зумовлюється пріоритетністю сімейного середовища для повноцінного розвитку дитини. Наголошується на важливості комплексного підходу до вирішення досліджуваної проблеми, зокрема й шляхом здійснення аналізу історичних прототипів сучасних сімейних форм виховання. Зазначається, що успішність процесу забезпечення права дитини на виховання в сім’ї значною мірою залежить від налагодження конструктивної взаємодії між учасниками реалізації національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей. Суттєва роль при цьому належить організаціям третього сектору (Альянс «Україна без сиріт», фонд Петра Порошенка, «Партнерство кожній дитині», «Надія і житло для дітей», коаліція «Права дітей в Україні», «Дитина з майбутнім»), що активно долучилися до впровадження досліджуваної ситуації.
6
Kozak, Oksana. "PECULIARITIES OF FULFILLMENT OF THE OBLIGATIONS OF THE AGREEMENT ON PLACEMENT OF ORPHANED CHILDREN AND CHILDREN DEPRIVED OF PARENTAL CARE TO A FOSTER FAMILY." Entrepreneurship, Economy and Law 12 (2019): 32–36. http://dx.doi.org/10.32849/2663-5313/2019.12.06.
Full text
7
Yaremenko, O. O., and R. Ya Levin. "The first experience of the placing disabled children into foster families in Ukraine." Ukrainian Society 2004, no. 2 (May 17, 2004): 85–97. http://dx.doi.org/10.15407/socium2004.02.085.
Full text
8
БОРИСОВА, ВАЛЕНТИНА. "Проблемні питання форм сімейного влаштування дитини, що залишилася без батьківського піклування, за законодавством України." Право України, no. 2019/02 (2019): 133. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-02-133.
Full textAbstract:
Дитинство – особливий період у житті людини, який характеризується залежністю дитини від дорослих, і передусім від батьків. Втрата внаслідок різних обста вин батьківського піклування, що створює небезпеку для життя, здоров’я та виховання дитини, змінює її становище, і така дитина набуває статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, який надає їй право на повне державне забезпечення та отримання передбачених законодавством пільг. Влаштування таких дітей – це діяльність компетентних органів держави, пов’язана з переданням їх на виховання у сім’ї громадян або до інтернатних дитячих закладів системи освіти, охорони здоров’я і соціального захисту. Метою статті є аналіз сформованих у доктрині права підходів до розуміння форм влаштування дитини, позбавленої батьківського піклування, на виховання, а також викладення власного бачення подолання сирітства в Україні, шляхом запровадження як легалізованих на рівні закону сімейних форм влаштування таких дітей, а вони є пріоритетними порівняно з інтернатними формами, так і не пойменованих сімейних форм виховання. Встановлено, що форми сімейного влаштування дитини, яка опинилася у складних життєвих умовах, і які врегульовані на рівні закону, не є вичерпними. Існують й інші форми, зокрема фактичне виховання дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, в сім’ї певної особи без відповідної правової підстави. У фактичному вихованні реалізуються всі батьківські правомочності, окрім охоронної правомочності захисту батьківських прав, а тому як соціально цінне явище воно потребує певного правового регулювання. У статті обґрунтовується твердження, що кожна з легалізованих форм сімейного виховання (патронат, прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу) має свої особливості, однак об’єднує їх те, що одним з елементів фактичного складу їх виникнення є відповідний договір: про патронат; про влаштування дітей у прийомну сім’ю для виховання й спільного проживання; про організацію діяльності дитячо-го будинку сімейного типу. Ці договори входить до групи сімейно-правових договорів соціального сприяння дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах у зв’язку з сирітством, безпритульністю, конфліктами, жорстоким ставленням у сім’ї тощо. Мета цих договорів – шляхом соціального сприяння дитині, батькам/законним представникам, якщо вони давали, наприклад, згоду на патронат, подолати ті складні життєві обставини, в яких вона (вони) опинилися. І хоча вказані договори не є самостійними юридичними фактами, що породжують відповідні правовідносини, однак при визначенні правової природи цих договорів слід враховувати специфіку договору як юридичного факту, що формується під впливом тих відносин, які ним опосередковуються.
9
Артурівна, Сергієнко Наталія. "МІЖГАЛУЗЕВІ ЗВ’ЯЗКИ ВИКОНАВЧОГО ПРАВА УКРАЇНИ ТА СІМЕЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ." Часопис цивілістики, no. 42 (October 7, 2021): 55–59. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i42.436.
Full textAbstract:
Сергієнко Наталія АртурівнаМІЖГАЛУЗЕВІ ЗВ’ЯЗКИ ВИКОНАВЧОГО ПРАВА УКРАЇНИ ТА СІМЕЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИУ науковій статті розглянуті міжгалузеві зв’язки виконавчого права України та сімейного права України крізьпризму їх міжгалузевої взаємодії, міжгалузевого взаємного впливу, міжгалузевого правового регулювання таміжгалузевого колізійного регулювання. За основу вказаної структури міжгалузевих зв’язків взято вченняМ.Ю. Челишева про міжгалузеві зв’язки цивільного права, оскільки пропонована цим ученим-юристом структураміжгалузевих зв’язків видається відносно простою та зрозумілою, проте водночас ґрунтовною. Щодо міжгалу-зевої взаємодії виконавчого права України та сімейного права України, то в науковій статті запропоновано,щоб для цілей виконавчого права до кола членів сім’ї відносили фізичних осіб, які відповідають хоча б одномуз наведених критеріїв: 1) перебування в шлюбі (фізична особа належить до членів сім’ї тієї фізичної особи, з якоювона перебуває в шлюбі); 2) кровне споріднення (фізична особа належить до членів сім’ї тієї фізичної особи,з якою вона перебуває в кровному спорідненні); 3) усиновлення, інші форми влаштування дітей-сиріт і дітей, поз-бавлених батьківського піклування (усиновлений уважається членом сім’ї усиновителя, усиновитель уважаєтьсячленом сім’ї усиновлюваного тощо); 4) спільне проживання, а також пов’язаність спільним побутом, наявністьвзаємних прав та обов’язків (наприклад, жінка/чоловік, які спільно проживають, мають спільний побут, взаємніправа й обов’язки, але не перебувають у шлюбі між собою, уважаються членами однією сім’ї – їхньої сім’ї). Щодоміжгалузевої взаємодії виконавчого права України та сімейного права України, то розглянуто прояви взаємноговпливу утворень виконавчого права та сімейного права, зокрема його норм та інститутів. Зокрема, звернутаувага на кореспондування приписів ч. 4 ст. 190 СК України і ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження».Щодо міжгалузевого правового й колізійного регулювання в контексті виконавчого права України та сімейногоправа України розглянуті прямі/опосередковані відсилки в нормах законодавства про виконавче провадженнядо норм сімейного законодавства й навпаки.
10
Kozak, Oksana. "Personal non-proprietary rights of orphans and children deprived of parental care in foster care." Entrepreneurship, Economy and Law 11 (2019): 30–35. http://dx.doi.org/10.32849/2663-5313/2019.11.05.
Full text
11
Власюк, Ігор, and Галина Стародубець. "ПРОБЛЕМА ДИТЯЧОЇ БЕЗПРИТУЛЬНОСТІ НА ЖИТОМИРЩИНІ ТА БОРОТЬБА З НЕЮ В ПЕРІОД ПІЗНЬОГО СТАЛІНІЗМУ (1944–1953 РОКИ)." Litopys Volyni, no. 24 (July 9, 2021): 73–77. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.24.12.
Full textAbstract:
У статті аналізуються масштаби поширення дитячої безпритульності та бездоглядності в Житомирській області в перше післявоєнне десятиліття. Розглядається також система заходів радянської влади для подолан- ня цієї соціальної проблеми, зокрема стан і умови функціонування в регіоні дитячих будинків. Зазначено, що після визволення області від німецьких окупантів проблема дитячої безпритульності поста- ла надзвичайно гостро, що було зумовлено низкою як об’єктивних, так і суб’єктивних чинників. Її розв’язання великою мірою залежало як від уваги до неї відповідних державних органів, так і суспільства загалом, яке мало своєчасно реагувати на потреби таких дітей. У рамках вирішення цього завдання на порядку денному місцевої влади стояло питання становища дитячих будинків, які потребували серйозної допомоги. Місцева влада розуміла необхідність швидкого вирішення нагальних проблем дітей, про що свідчать її щорічні постанови протягом зазначеного періоду. Серед заходів, спрямованих місцевими органами влади на боротьбу з дитячою безпритульністю, можна назвати: облік безпритульних дітей, влаштування їх у дитбудинки та на індивідуальний і колективний патронат, організація інституту громадських інспекторів з боротьби з дитячою безпритульністю та бездоглядністю, виділення додаткових приміщень для облаштування дитячих будинків, а також забезпечення їх необхідним інвентарем і обладнанням, виділення дитячим будинкам від 20 до 30 га землі для організації допоміжного господарства тощо. Однак, як показала практика, заходи партійно-радянських органів влади щодо подолання дитячої безпритульності та бездоглядності здійснювалися бюрократичним способом, тому були малоефективними. Традиційно обласне керівництво головну причину такого стану справ убачало в халатному ставленні до роботи керівників дитячих будинків, неналежному контролі за цим процесом із боку партійних кураторів, зловживанні службовим становищем окремих чиновників тощо. Тому на початок 1950-х років проблема залишалася далекою від свого вирішення.
12
Radchenko, L. "LLEGAL GROUNDS FOR REGULATION FOR CERTAIN FORMS OF ARRANGEMENT FOR CHILDREN IN INTERNATIONAL FAMILY LAW." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Legal Studies, no. 115 (2020): 45–50. http://dx.doi.org/10.17721/1728-2195/2020/5.115-10.
Full textAbstract:
The article considers legal principles of regulation for relations of guardianship, care and adoption in international family law, the regulation of these forms of arranging children in law and their interpretation in the legal doctrine of certain foreign states, the definition of features and peculiarities of these concepts, the definition of relations in this field, as well as formulation of conclusions and proposals aimed at harmonization of national legislation with the law of leading foreign states. Legal grounds for the regulation of the relations of guardianship, care and adoption in the legislation of some foreign countries shows that there are different legislative approaches to the regulation of such forms of placement of children. Historical, religious, national factors, elements of tradition and culture – all these factors significantly affect the substantive content of the essential traits of care, and adoption in different countries. At the same time, the basic provisions of such institutions are unchanged – both guardianship and adoption are intended to promote the upbringing and development of the child, to guarantee the exercise of their rights and legitimate interests, to ensure their care and custody. Custody relations are regulated both on the basis of conflict law rules and in accordance with substantive rules of private international law. For example, in Ukraine the establishment and cancellation of custody of minors, disable persons are regulated by the personal law of the ward. The obligation of the guardian to accept guardianship is determined by the personal law of the person appointed by the guardian. The relationship between the guardian and the person under guardianship is determined by the law of the state the body of which appointed the guardian. The regulation of relations for international adoption is subject to conflict of law rules. In Ukraine, adoption and its abolition are governed by the child's personal law and by the adopter's personal law. A person's ability to be an adopter is determined in accordance with his or her personal law. The legal consequences of adoption or termination are determined by the personal law of the adopter. One of the areas of state activity regarding adoption should be effective monitoring and control over the processes of adoption including the participation of foreign entities as well as the further upbringing, care and observance of the rights and interests of children who have been adopted by foreigners.
13
Udovenko, J. "ESTABLISHING A CONTACT WITH THE CHILD IN THE SOCIO-PSYCHOLOGICAL REHABILITATION CENTER." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Social work 2, no. 2 (2017): 52–55. http://dx.doi.org/10.17721/2616-7786.2017/2-2/14.
Full text
14
I.I., Parfanovych, and Parfanovych A.Ya. "PROVIDING DIAGNOSTIC AND PREVENTIVE MEASURES AGAINST CHILDREN’S VIOLENCE AGAINST ANIMALS." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 95 (August 2, 2021): 62–69. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2021-95-9.
Full textAbstract:
Purpose. Violence against domestic animals can frequently serve as signs of deviation of child’s development. Precise distinguishing the structure of the technique of preventive work enables children to alter their attitude to animals. Cruelty to the animals determines as a mental disease. International and national legislations are focused on its overcoming. The significance of domestic animals and the development of child had been defined by scientists. The considerable deviations as for treatment of animals demand of timely regulation by the educational process. Methods. Comparative analysis of deviations of children and adults’ attitude to domestic animals enables us to state that opportune prevention of deviations helps to regulate children’s behavior. To define deviations of the attitude to animals, the survey designed on the basis of Ukrainian law on animals’ defense is used. The diagnostic measure may realize for the deeper research diffusion cruelty among the children and adults. Comparative analysis of deviations of children and adults’ attitude to domestic animals enables us to state that opportune prevention of deviations helps to regulate children’s behavior. Diagnostic inspection helps to determine child differentiation without deviations, with considerable deviations and high-risk groups. The preventive and regulation process in direction of regulation attitude to animals is powerful provided it includes variety of work forms, such as: solving problem situation; conversation as for importance of humane attitude to animals; sharing positive associations, memories, observations; fairy tale performing with animals as main heroes; role-playing games; writing an essay; action “Pick up a kitten!” (search and put in an animal shelter); mini-lectures; excursion to the animal shelter; speech of member animal welfare group; psychologist-hour; art exhibition and/or photo-exhibition; training session; rules of conduct with animals. Results. The content, directions, stages, forms and methods of work are distinguished according to the degree of deviation and facilities for educational process at a certain school. The efficiency of the technique is proved by the changes of attitude to domestic animals basing on examining the development of cognitive, psycho-emotional, behavioral spheres of a personality. Conclusions. Summarizing and analyzing the responses of children after the work, we found that, although a small number of people involved in preventive and corrective work, still have significant deviations in relation to animals. Many children remain in an uncertain position in relation to animals, which also requires additional preventive and corrective measures. The cognitive and behavioral sphere of the child is easily corrected in relation to pets and the most difficult – psycho-emotional, which requires long-term preventive influence and development of moral and spiritual qualities of the individual.Key words: children, violence against animals, diagnostic measures, prevention, regulation. Мета. Прояви насильства над домашніми тваринами дуже часто є свідченням відхилень у розвитку дитини. Чітке визначення структури технології профілактичної та корекційної роботи дає можливість корегувати ставлення дітей до тварин, формувати позицію стосовно тварин на гуманних засадах. Жор-стокість у ставленні до тварин визначається як психічне захворювання. На його подолання спрямоване міжнародне й державне законодавство. Науковцями визначено роль домашніх тварин для людини та розвитку дитини. Значні відхилення у ставленні до тварин дітей вимагають вчасного корегування та регулювання виховним процесом.Методи. Для визначення відхилень у ставленні до тварин застосовано опитувальник, питання якого сформовані на основі законодавства про захист тварин від жорстокого ставлення. Порівняльний аналіз ставлення до домашніх тварин осіб дитячого й дорослого віку дає змогу стверджувати, що вчасне попередження відхилень допомагає корегувати розвиток дитини. Діагностичне обстеження допомагає визначити диференціацію дітей без відхилень, із значними відхиленнями та групу ризику. Освітній процес у напрямі корегування ставлення дітей до тварин є ефективним за умови охоплення різних форм роботи, зокрема вирішення проблемних ситуацій; бесіди щодо необхідності гуманного ставлення до тварин; обміну позитивними асоціаціями, спогадами, спостереженнями; постановки казки, героями якої є тварини; рольової гри, твору; акції «Підбери кошеня!» (пошук і влаштування в притулок); міні-лекції; поїздки в притулок для тварин; виступу члена громадської організації з утримання тварин; години психолога; виставки малюнків або/та фотовиставки; тренінгового заняття; правил поведінки з твариною. Результати. Зміст, напрями, етапи, форми й методи роботи визначено відповідно до ступеня відхилень, можливостей навчально-виховного процесу школи. Про результативність роботи свідчить зміна ставлення до домашніх тварин на основі розвитку когнітивної, психоемоційної, поведінкової сфер особистості. Параметричним методом, який засвідчує результативність роботи, запропоновано тестування. Висновки. Узагальнивши та проаналізувавши відповіді дітей після проведеної роботи, ми встановили успішну динаміку в половини дітей, залучених до роботи. Незначна частина осіб із залучених до профілактично-корекційної роботи й далі мають значні відхилення у ставленні до тварин. Деякі діти залишаються на невизначеній позиції у ставленні до тварин, що вимагає тривалого виховного впливу та вжиття додаткових заходів. Коре-гування у ставленні до домашніх тварин легко піддається когнітивна й поведінкова сфери дитини, а найважче – психоемоційна, що потребує тривалого профілактичного впливу та розвитку морально-духовних якостей індивіда.Ключові слова: діти, домашні тварини, гуманність, діагностика, профілактика, корекція, освітній процес, навчальний заклад.
15
Князька, Л. А. "Порівняльний аналіз соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в Україні та Республіці Польща." Ірпінський юридичний часопис, no. 2 (February 26, 2020): 63–69. http://dx.doi.org/10.33244/2617-4154.2.2019.63-69.
Full textAbstract:
У статті досліджується питання соціального захисту дітей-сиріт та дітей, що є позбавленими батьківського піклування. Здійснюється порівняльний аналіз основних ключових аспектів соціального захисту досліджуваних верств населення в Україні та Республіці Польща. Акцентується увага на основних нормативно-правових актах в Україні та Республіці Польща щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, що є позбавленими батьківського піклування. Виділено основні, необхідні для України заходи щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, що є позбавленими батьківського піклування.
16
Лялюк, Галина. "ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ В КОНТЕКСТІ ОСОБИСТІСНОЇ ПАРАДИГМИ." Інноватика у вихованні 2, no. 11 (May 30, 2020): 145–54. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v2i11.275.
Full textAbstract:
Анотація. В статті актуалізовано проблему виховання дітей-сиріт, які перебувають в державних закладах опіки. Наголошується, що в сучасних українських реаліях сьогодні особливо гостро підсилюється актуальність забезпечення особистісного зростання дітей-сиріт в умовах трансформаційних змін. Обґрунтовано теоретико-методологічні основи виховання дітей-сиріт в контексті особистісної парадигми. Проаналізовано особистісний, особистісно-діяльнісний, гуманістичний, суб’єктний, синергетичний методологічні підходи до організації виховання дітей-сиріт в контексті особистісної парадигми.
Особистісна парадигма виховання дітей-сиріт не просто декларує, а утверджує дитину як найвищу цінність життя, передбачає визнання її індивідуальності, самобутності, самоцінності. Вихованець розглядається як особистість, яка сама може вибирати такий шлях освіти, який допоможе їй досягнути найкращих результатів. Особистісна парадигма виховання дітей-сиріт передбачає суб’єкт-суб’єктні відносини дитини та педагога. Сутнісною основою виховання, виступають особистість дитини, визнання її найвищою цінністю, орієнтація педагога на гуманні, демократичні принципи спільної з дитиною життєдіяльності, розуміння дитини як суб’єкта і мети виховання, усвідомлення виховання як соціально-особистісного феномена.
Гуманістична стратегія виховання дітей-сиріт в контексті особистісної парадигми визначає і гуманістичне навантаження технологічних засобів її реалізації, характерними ознаками яких є педагогічна допомога і підтримка; емпатійне ставлення до дитини; діалогічність, творчо-пошуковий характер, поєднання традиційності й інноваційності, гнучкий контроль і самоконтроль.
17
Сизоненко, Ірина. "Аналіз результатів перевірки ефективності процесу правової соціалізації дітей-сиріт підліткового віку в загальноосвітній школі-інтернаті." Освітній вимір 42 (November 13, 2014): 118–22. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v42i0.2809.
Full textAbstract:
Сизоненко І. Г. Аналіз результатів перевірки ефективності процесу правової соціалізації дітей-сиріт підліткового віку в загальноосвітній школі-інтернаті.
Статтю присвячено аналізу результатів дослідно-експериментальної перевірки ефективності процесу правової соціалізації дітей-сиріт підліткового віку в загальноосвітній школі-інтернаті. Якісний та кількісний аналіз продемонстрував позитивну динаміку правової соціалізації дітей-сиріт підліткового віку.
18
НИКОЛАЄВА В. І. "АНАЛІЗ ФАКТОРІВ ТА РИЗИКІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ РЕФОРМИ ДЕІНСТИТУЦІАЛІЗАЦІЇ ЗАКЛАДІВ ДЛЯ ДІТЕЙ В УКРАЇНІ." Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 84, no. 3 (January 15, 2020): 44–54. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2019.84-3-05.
Full textAbstract:
У статті описуються особливості впровадження реформи деінституціалізації в Україні системи утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Визначено сутність процесу деінституціалізації. Автором проведено якісний аналіз досліджень, моніторингових звітів щодо становища дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування за 2005-2016 рр. Виокремлено передумови реформування системи державних закладів для дітей. Основний акцент зроблено на факторах і ризиках, що впливають на ефективність впровадження реформи деінституціалізації в українському суспільстві та розробки моделі зі зниження їх негативної дії.
19
СУЛІМЕНКО, Ольга, and Анна КАЛІНОВА. "ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ ДІТЕЙ-СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ ЯК НАГАЛЬНА ПРОБЛЕМА СУЧАСНОСТІ." Humanitas, no. 3 (October 28, 2021): 106–12. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.3.15.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню правової культури дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклу- вання, як сфери свободи та побудови демократичної держави. У статті порушується питання формування правової культури дітей зазначеної категорії, рівня їхньої відповідальності та правосвідомості. Проаналізовано потребу у формуванні правової культури, визначено основні завдання, цілі та засоби право- вого виховання дітей як умови підвищення рівня правосвідомості дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Правова культура постійно взаємодіє з правовим вихованням та з інтелектуальним розвитком осо- бистості, що полягає в отриманні правових знань і знань про суспільство. Висвітлення порушеного у статті питання несе в собі виховання в дітей почуття поваги до норм права, переконання в необхідності їх виконання, а також прищеплення навичок правомірної поведінки в майбутньому. На сьогодні питання, пов’язані з формуванням правової культури дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьків- ського піклування, залишаються малодослідженими, а отже, потребують більш детального вивчення і ґрунтов- ного аналізу. З огляду на обрання українським демократичним суспільством курсу на євроінтеграцію особливого значення набуває формування юридичного мислення, виховання правової культури, вироблення почуття відпо- відальності, справедливості, поваги до закону. Зміст статті спрямований на формування правової культури дітей, які є вразливою категорією населення України, з огляду на особливості українського законодавства в час- тині регламентації прав та обов’язків з урахуванням основних інститутів соціалізації.
20
ГАЛАН, Оксана. "ЧИННИКИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СІМ’Ї ЯК ОСНОВНОМУ АГЕНТІ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДІТЕЙ-СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ." Освітні обрії 50, no. 1 (March 20, 2020): 146–49. http://dx.doi.org/10.15330/obrii.50.1.146-149.
Full textAbstract:
В умовах реформування установ для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в Україні виникла необхідність переосмислення особливостей підготовки майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності у закладах вищої освіти. Особливу увагу вчених зосереджено на питанні готовності фахівців до соціалізації знедолених дітей у сім’ях (біологічних чи набутих). Нами розглянуто та проаналізовано основні чинники, які сприятимуть якісній підготовці соціальних працівників до роботи із сім’єю як незамінною та первинною ланкою, що забезпечує успішне «входження» дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у соціум. На основі проведених теоретичного аналізу та практичної роботи ми довели, що використання новітніх технологій сприятиме професійній діяльності із суб’єктами деінституціоналізації.
21
КАРПИЧ, Ірина. "ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДІТЕЙ-СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ЯКІ ЗАЛИШИЛИСЯ БЕЗ ПІКЛУВАННЯ БАТЬКІВ В ЗАКЛАДАХ ІНТЕРНАТНОГО ТИПУ." Humanitas, no. 1 (May 6, 2022): 36–41. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2022.1.6.
Full textAbstract:
У статті розглянуто питання соціалізації дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків в закладах інтернатного типу. Метою статті є визначення особливостей соціалізації дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків в закладах інтернаиного типу. Методами дослідження є аналіз, систематизація, узагальнення, синтез. Науковою новизною є те, що в статті висвітлено особливості діяльності закладів інтернатного типу як інституту соціалізації дітей: чітка регламентація життєдіяльності; відсутність свободи вибору; наявність вузького кола спілкування; включення дітей до системи ігрової та навчальної діяльності; включення дітей до колективних форм трудової діяльності; створення виховного середовища, яке передбачає взаємну відповідальність всіх учасників виховного процесу тощо. Охарактеризовано сутність процесу соціалізації у науковій літературі. Соціалізація – це процес, який передбачає засвоєння індивідом соціального досвіду та відтворення системи соціальних зв’язків за рахунок його активної діяльності, активного включення у соціальне середовища. Результати дослідження дали можливість встановити, що для успішної соціалізації дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків в закладах інтернаиного типу необхідно: створення середовища комфорту та затишку, максимально наближеного до сімейного; організація відкритого освітнього простору (навчального, дозвілля, виробничого); забезпечення практико-орієнтованої спрямованості формування у вихованців образу майбутньої професійної діяльності; розроблення та впровадження комплексу заходів, спрямованих на зміцнення родинних відносин, повернення дитини до сім’ї; професійна спеціальна підготовка працівників закладу, яка спрямована на формування їхньої компетентності з питань соціалізації дітей, які виховуються в закладах інтернатного типу; створення виховного середовища всередині закладу, що сприяє успішному процесу соціалізації дитини.
22
Роєнко, С. "Соціально-правовий захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування." Соціальна робота та соціальна освіта, Вип. 1 (4) (2020): 40–49.
Find full text
23
ГРИНИК, Ігор. "ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ПРОТИДІЇ ЖОРСТОКОМУ ПОВОДЖЕННЮ З ДІТЬМИ." Acta Paedagogica Volynienses 1, no. 1 (April 14, 2022): 152–57. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.1.24.
Full textAbstract:
У статті автором охарактеризовано особливості соціально-педагогічної роботи щодо протидії жорстокому поводженню з дітьми за кордоном. Окреслено основні напрями роботи щодо профілактики та протидії жорстокому поводженню з дітьми. Зазначено, що на державному рівні ведеться робота з удосконалення чинного законодавства з метою покращення політики держави в питаннях захисту прав дітей, насамперед дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; розробляються нові законопроєкти, якими передбачається створення соціально-реабілітаційних центрів – дитячих містечок як комплексу закладів для перебування дітей, що опинилися в кризових ситуаціях чи складних життєвих обставинах, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей-сиріт, безпритульних та бездоглядних дітей. Обґрунтовано необхідність удосконалення вітчизняного досвіду роботи з дітьми через застосування системного підходу в процесі педагогічної діагностики та розширення соціального досвіду дітей, а також формування життєвих навичок захисту своїх прав та інтересів. У статті наголошено на такому: хоча в нашій державі вживають заходів для подолання жорстокого ставлення до дітей, однак це негативне явище продовжує поширюватися. Мають місце низький рівень знань щодо цього в спеціалістів, які вирішують питання захисту прав дітей, а також недостатність висвітлення проблеми. Тому автор наголошує на тому, що надзвичайно важливо в роботі вітчизняних фахівців соціальної сфери враховувати зарубіжний досвід протидії жорстокому поводженню з дітьми. Позитивний зарубіжний досвід слід ширше пропагувати серед фахівців соціальної сфери, соціальних педагогів та активніше впроваджувати в практику соціально-педагогічної діяльності в нашій країні.
24
Shupiana, Mariana. "Гаазька конвенція: усиновлення іноземцями дітей, які є громадянами України в реаліях та перспективах." Освітній простір України, no. 12 (March 1, 2020): 36–41. http://dx.doi.org/10.15330/esu.12.36-41.
Full textAbstract:
У статті визначено права дитини на сімейне виховання, які порушені в умовах збройного конфлікту, внаслідок якого підвищився ризик зростання сирітства; розглядається проблема усиновлення іноземцями дітей, які являються громадянами України; обґрунтовано плюси та мінуси такого усиновлення; проаналізовано Гаазьку Конвенцію “Про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення”, як альтернативу вирішення нагальних питань щодо дітей-сиріт; окреслено основні її цілі та перспективи для дітей означеної категорії.
25
Абдул, І. "До питання державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування." Соціальна робота та соціальна освіта, Вип. 1 (4) (2020): 4–10.
Find full text
26
Бурлака, О. С. "ДЕРЖАВНІ СОЦІАЛЬНІ ПІЛЬГИ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ СІМ'Ї, ДИТИНСТВА, МАТЕРИНСТВА ТА БАТЬКІВСТВА В УКРАЇНІ." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 16 (October 30, 2019): 410–17. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v16i0.436.
Full textAbstract:
У статті визначено сутність поняття «соціальні пільги в системі соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства», визначено основні ознаки соціальних пільг, здійснено їх класифікацію. Також автор виділив систему пільг, які встановлюються для сімей з дітьми, багатодітних, неповних і малозабезпечених сімей, дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, інвалідів з дитинства та дітей-інвалідів.
27
БОДНАР, ТЕТЯНА. "Проблеми застосування норм Цивільного кодексу України та інших нормативно-правових актів до регулювання сімейних відносин." Право України, no. 2019/02 (2019): 119. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-02-119.
Full textAbstract:
У статті розкриваються окремі аспекти застосування норм Цивільного кодексу України (ЦК України) та інших нормативно-правових актів національного законодавства до регулювання сімейних відносин. Метою статті є дослідження проблем застосування норм зазначених актів на прикладі окремих сімейних правочинів. Автор, ґрунтуючись на розумінні сімейного права як самостійної галузі українського права, поділяє думку низки українських учених про те, що норми ЦК України застосовуються до регулювання сімейних відносин субсидіарно, а не безпосередньо. Зазначається, що судова практика не завжди дотримується припису ч. 1 ст. 9 ЦК України, згідно з яким його положення застосовуються до врегулювання сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Таке нерозуміння співвідношення норм ЦК України і Сімейного кодексу України (СК України) при застосуванні їхніх положень до регулювання сімейних відносин стосується, зокрема, особливостей визнання недійсними сімейних правочинів із підстави відсутності згоди у відносинах щодо здійснення права спільної сумісної власності подружжя; щодо управління майном, належним малолітній дитині; щодо укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, тощо. Окрему увагу приділено згоді батьків, інших законних представників або дитини, відсутність якої не визнається СК України підставою для визнання недійсними договорів про патронат над дитиною, про влаштування дітей до прийомної сім’ї, про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу. Особливість цих договорів полягає у тому, що за своєю правовою природою і суттю ці договори не є сімейно-правовими у вузькому розумінні, а тому, на думку автора, можуть визнаватися недійсними з підстав, передбачених ЦК України. Наявність низки нормативно-правових актів сімейного законодавства, значна кількість норм яких, так само, як і частина норм СК України, має публічний характер, підтверджує висновок про те, що сімейне право не може визнаватися підгалуззю цивільного права як права приватного, а є самостійною галуззю українського права, що містить як приватноправові (переважно), так і публічно-правові (які обслу говують, власне, сімейні відносини) норми.
28
Іліопол, Інна Михайлівна. "ПРЕДСТАВНИЦТВО ІНТЕРЕСІВ МАЛОЛІТНІХ ЧИ НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ ПОСАДОВИМИ ОСОБАМИ ЗАКЛАДІВ ДЛЯ ДІТЕЙ-СИРІТ І ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ." Часопис цивілістики, no. 34 (February 4, 2020): 81–85. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i34.177.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженнюпроцесуальних особливостей представництва у суді. Досліджено законодавчерегулювання та судова практика стосовно питань представництва органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, а саме в інтересах дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківськогопіклування.
29
ЛЯКІШЕВА, Анна, and Валентин МАРЧУК. "ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ ДО НАДАННЯ ЯКІСНОЇ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ ДІТЕЙ-СИРІТ В УМОВАХ ПРИЙОМНОЇ СІМ’Ї." Humanitas, no. 4 (November 25, 2021): 38–43. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.4.6.
Full textAbstract:
Основну увагу приділено системному аналізу різноманітних аспектів процесу формування готовності соціальних працівників до надання якісної соціально-педагогічної підтримки дітей-сиріт в умовах прийомної сім’ї, здійснено оцін- ку поточної ситуації та окреслено варіанти ефективних варіантів покращення ситуації, що склалася. Мета роботи – проаналізувати особливості формування готовності соціальних працівників до надання якісної соціально-педагогічної підтримки дітей-сиріт в умовах прийомної сім’ї. Методологічну основу дослідження становить низка концептуаль- них підходів і загальнонаукових методів. Розглянуто актуальні питання методології професійної готовності. Дослі- джено наукові теорії сучасної педагогіки вищої школи, її особливості в контексті формування готовності соціальних працівників до надання соціально-педагогічної підтримки. Якщо значення науково-теоретичних досліджень є дедалі важливішим для педагогіки вищої школи, то не можна заперечувати, що наукова теорія формування готовності досі не перебуває в полі зору в конкретній формі. Відображаючи її сучасний стан, слід констатувати незначну міру приді- леної уваги окресленій проблематиці. Акцентовано увагу на організації професійного навчання соціальних працівників. Розглянуто проблему низького рівня підготовки соціальних працівників до виконання своїх професійних обов’язків. Нау- кова новизна одержаних результатів полягає в тому, що досліджено та представлено проблему формування готов- ності соціальних працівників до надання якісної соціально-педагогічної підтримки дітей-сиріт в умовах прийомної сім’ї через розуміння її змісту. У висновку зазначено, що соціальний працівник, який працює з дітьми-сиротами в умо- вах прийомної сім’ї, має не лише знати техніки ведення бесіди, правила спілкування, психологічні особливості дітей і значення невербальних засобів спілкування, а й володіти такими якостями, як увічливість, привітність, люб’язність, спрямованість на дітей, терпіння, інтуїція та співчуття, які є обов’язковими складниками психологічної готовності до діяльності з адаптації дітей до проживання в умовах прийомних сімей.
30
Товканець, Ганна. "ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ДО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ." ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 18, no. 2 (December 25, 2020): 115–22. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(18).2020.115-122.
Full textAbstract:
Оглядову публікацію присвячено проблемі підготовки майбутніх педагогів до виховання дітей-сиріт в умовах соціальних трансформацій. В статті обгрунтовано напрями підготовки майбутніх педагогів до виховання дітей-сиріт в умовах соціальних трансформацій. Визначено готовність майбутніх педагогів до роботи з дітьми-сиротами як особистісне утворення, що передбачає наявність професійно важливих якостей та характеризується спрямованістю на успішну взаємодію з вихованцями. Підкреслено, що напрямами професійної підготовки майбутніх педагогів в умовах соціальних трансформацій є: акцент на розробку програм соціального виховання в освітніх навчальних закладах, врахування активно-діяльнісної природи дитини-сироти, її прагнення до участі в ціннісно-значимій, креативно-дослідній, індивідуально-комфортній життєдіяльності; спрямування соціально-педагогічної діяльності на формування адекватних ціннісних орієнтацій, соціального досвіду, установок на досягнення соціально-психологічного комфорту; вивчення законодавчо-нормативного забезпечення; впровадження конструктивних ідей зарубіжного досвіду утримання дітей-сиріт з акцентуванням проблем щодо створення оптимальних умов для підтримки соціально незахищених категорій дітей як одного з найважливіших завдань сьогодення. Окреслено практичний аспект у підготовці майбутнього вчителя до соціально-педагогічної взаємодії з дітьми-сиротами: формування умінь і навичок здійснення педагогічних операцій, сукупність яких складає процедуру технологічного процесу освітньої діяльності; виявлення, оцінки та ранжування проблеми, з’ясування чинників, що обумовили її виникнення; спрямування практичного навчання на здійснення аналізу взаємодії, для вироблення програм дій, складання змістовної бази для уточнення мети та завдань, визначення організаційних форм і методів соціально-педагогічної роботи з дітьми-сиротами; реалізація намічених програмою заходів соціально-педагогічного впливу в означений час і терміни, зіставлення і порівняння результатів з критеріями успішності соціально-педагогічної діяльності; підготовка до здійснення контролю, аналізу підсумків діяльності, виявлення чинників, які сприяють позитивному вирішенню завдань соціально-педагогічної діяльності з дітьми-сиротами і проектуванню шляхів усунення недоліків тощо.
Ключові слова: професійна підготовка, майбутній педагог, виховання дітей-сиріт.
31
Мироненко, В. П. "Забезпечення права дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на сімейне виховання." Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ, no. 6 (2008): 10–18.
Find full text
32
Потопахіна, О. М. "Додаткові гарантії права на працю дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування." Вісник Одеського національного університету 14, вип. 9 (2009): 96–102.
Find full text
33
Мироненко, В. П. "Забезпечення права дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на сімейне виховання." Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ, no. 6 (2008): 10–18.
Find full text
34
Мироненко, В. П. "Забезпечення права дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на сімейне виховання." Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ, no. 6 (2008): 10–18.
Find full text
35
ЛЯЛЮК, Галина. "ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНА ПАРАДИГМА ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ: СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ВИМІР." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 20, no. 1 (August 17, 2020): 163–78. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v20i1.406.
Full textAbstract:
У статті актуалізовано проблему виховання дітей-сиріт, які перебувають у держаних закладах опіки. Наголошується на необхідності застосування особистісно-орієнтованого підходу до виховання дітей, позбавлених батьківського піклування. Особистісно-орієнтована парадигма виховання виступає своєрідним методологічним імперативом, що відповідає потребам розвитку і самореалізації духовного начала людини в новій соціокультурній ситуації. В центрі особистісно-орієнтованої педагогіки - особистість дитини, її самобутність, самоцінність.
Здійснено аналіз теоретико-методологічних положень особистісно-орієнтованої парадигми виховання дітей-сиріт у соціокультурному вимірі. Виховання дітей в умовах державних закладів опіки накладає специфічний відбиток на розвиток особистості дитини та зумовлює певні труднощі у здійсненні її цілісної соціалізації. Депривація розглядається як механізм обмеження соціалізуючих процесів, дефіцит материнсько-батьківської опіки, недостатність емоційно-стимульного та соціального досвіду у дітей-сиріт.
Наголошується, що соціалізація та виховання особистості дитини є невід’ємною частиною її розвитку, спрямовані на засвоєння нею сукупності знань, уявлень, поцінувань, умінь використовувати адекватні соціальним ситуаціям способи поведінки на засадах творчої інтерпретації соціального досвіду.
Для підвищення ефективності соціалізації в умовах державних закладів опіки процес освоєння дитиною-сиротою зовнішньої сфери має співвідноситися з ціннісним аспектом її внутрішньої сфери (упорядкованої системи цінностей), завдяки врахуванню зовнішніх вимог до виховання, які визначають спрямованість цього процесу. Така спрямованість створює основу для особистісного розвитку дитини-сироти, в процесі якого зміст виховання, а отже, й соціалізації, перетворюється на її індивідуальне надбання.
Моральне становлення особистості дитини є духовним змістом її соціалізації, а соціалізація – всеосяжною формою морального розвитку особистості. Лише за умов осягнення такої єдності процесу соціалізації можна надати педагогічно доцільну спрямованість, а вихованню – реальний соціально-культурний зміст.
36
Ворон, Оксана, and Олена Ворон. "Соціальні програми для дітей і молоді у харитативній роботі католицьких церков України." New pedagogical thought 107, no. 3 (December 6, 2021): 77–80. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-107-3-77-80.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню проблеми соціального служіння Католицьких церков України. Зокрема, акцентується увага на вивченні соціальних програм Римо-Католицької та Української Греко-католицької церков, зорієнтованих на допомогу соціально незахищеним дітям та молоді. Проаналізовано основні вектори харитативних проєктів та виокремлено домінуючі категорії бенефіціарів. Підкреслюється, що соціальні програми Католицьких церков України спрямовані передусім на дітей і молодь із малозабезпечених сімей, дітей-сиріт, дітей і студентів із кризових сімей. Доведено, що соціальні програми католицьких благодійних організацій не диференціюють потребуючих за етнічною, національною чи релігійною приналежністю. Окрема увага у статті приділена проєктам, поява яких зумовлена загостренням суспільно-політичної ситуації в Україні. Досліджено гуманітарну ініціативу Ватикану «Папа для України», проаналізовано програми для дітей, які постраждали від війни на Сході України. Зроблено висновок про те, що соціальні програми для дітей і молоді займають пріоритетне місце в харитативній діяльності Католицьких церков України.
37
Євдокименко, Т. В. "Соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування як складова національної безпеки держави." Соціальне право, Вип. № 2 (2018): 166–70.
Find full text
38
Потопахіна, О. М. "Гарантії та пільги для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в сфері освіти." Вісник Одеського національного університету 15, вип. 1 (2010): 118–27.
Find full text
39
Коваль, Катерина. "Становлення дитячого будинку сімейного типу як освітнього феномену." New pedagogical thought 106, no. 2 (July 7, 2021): 88–93. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-106-2-88-93.
Full textAbstract:
У статті схарактеризовано особливості становлення соціального інституту виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, – дитячого будинку сімейного типу. Досліджено історичні передумови сімейного виховання дітей без батьківської опіки. Проаналізовано нормативно-правову базу організації дитячого будинку сімейного типу. Окреслено специфіку освітньо-виховної та соціалізуючої діяльності дитячого будинку сімейного типу, де поєднуються родинне оточення та педагогічні методи соціалізації. Висвітлено поетапність діяльності дитячого будинку сімейного типу: підготовчий процес батьків-вихователів, прийом дітей, період адаптації та взаємодії всіх членів родини. Підкреслено, що для коригування поведінки важливим є розуміння психологічного розвитку вихованців. Розкрито механізми педагогічного впливу та умови становлення особистості вихованців на прикладі батьків-вихователів за умови налагодження комунікації та емоційного контакту між дітьми та батьками, залучення всіх до прийняття рішень та створення позитивного освітньо-виховного й соціалізуючого середовища.
40
NYKOLAIEVA V.,, MАROVA S. ,. TOKAREVA V. ,. "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ РЕФОРМИ ДЕІНСТИТУАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ СИСТЕМИ УТРИМАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ." Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 82, no. 1 (November 6, 2019): 38–49. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2019.82-1-04.
Full textAbstract:
У статті описуються особливості впровадження реформидеінституціалізації системи утримання дітей-сиріт та дітей,позбавлених батьківського піклування. Основний акцент зроблений настандарти європейської системи, які уточнюють положення Конвенціїпро права дитини і можуть бути покладені в основу створення системипідтримки сім’ї у будь- якій країні. Наведені декілька прикладів успішноїреалізації державного управління різноманітних моделейдеінституціалізації.
The article describes the peculiarities of implementation of the reform ofthe deinstitutionalisation of the system for the maintenance of orphans andchildren deprived of parental care. The main emphasis is placed on thestandards of the European system, which clarify the provisions of theConvention on the Rights of the Child and may be the basis for theestablishment of a family support system in any country. Some examples ofsuccessful implementation of public administration of various models ofdeinstitutionalisation are given.
41
Cлабковська, А. І. "СОЦІАЛЬНИЙ ПРАЦІВНИК ЯК ЛАНКА ЗВ'ЯЗКУ МІЖ ДЕРЖАВНИМИ УСТАНОВАМИ І ДИТИНОЮ-СИРОТОЮ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 99, no. 6 (December 24, 2020): 164–72. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-99-6-164-172.
Full textAbstract:
У статті узагальнено діяльність соціального працівника. Розглянуто діяльність соціального педагога як ланку зв'язку між державними установами і дитиною-сиротою. Метою статті є обґрунтувати роль соціального працівника у взаємодії усиновленої дитини і державних установ. Виокремимо, що головною метою діяльності соціального педагога є активізація та інтеграція соціально-культурних, соціально-педагогічних функцій і впливів суспільства на соціалізацію дітей-сиріт. Описано важливий фактор взаємодії дитини-сироти і державних установ – соціальна адаптація. Репрезентовано соціальну адаптацію як успішне засвоєння дитиною всіх соціальних ролей в системі суспільних відносин. Обґрунтовано, що до основних принципів роботи соціального-працівника з усиновлювачами в контексті міжвідомчої взаємодії віднесено принципи, такі як: пріоритет інтересів і потреб усиновленої дитини; безперервність супроводу, який повинен надаватися державними установами; мультидисціплінарність. Наголошено на методичній роботі соціального працівника, що передбачає діяльність фахівця у різносторонніх направленнях, таких як: діагностичному, прогностичному, комунікативному, педагогічному, психотерапевтичному, соціально-профілактичному та реабілітаційному. Необхідність методичної роботи пояснюється діяльністю соціального працівника, яка передбачає координування позитивних впливів державних установ і соціального працівника з метою надання комплексної професійної допомоги дітям-сиротам у їхньому особистісному розвитку і успішній самореалізації в процесі соціалізації. Зроблено висновок про те, що соціальний працівник є ланкою зв'язку між державними установами і дитиною-сиротою, що покликана сприяти ефективному захисту прав та інтересів усиновлених дітей і гарантувати професійний підхід до процесу усиновлення дітей, позбавлених батьківського піклування. Якісна професійна діяльність соціального працівника повинна передбачати прозору систему гарантій ефективної адаптації і соціалізації дітей-сиріт.
42
Євдокименко, Т. В. "Державні гарантії забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа." Соціальне право, Вип. № 1 (2018): 239–48.
Find full text
43
Chornopyska, K. V. "Соціальне сирітство як наслідок міграційних процесів у сучасній Україні." Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, no. 10 (October 16, 2017): 43–47. http://dx.doi.org/10.15421/1717131.
Full textAbstract:
У вступі висвітлено актуальність проблематики соціального сирітства, що виникає через трудову еміграцію з України. Дано визначення транснаціональній сім’ї та наведено основні ризики, які вона несе у вихованні дітей. З’ясовано основні дослідження науковців, які займаються цією соціальною тематикою. Відтак, на основі отриманої інформації було окреслено мету статті, а саме – виявлення особливостей соціального сирітства, яке виникає внаслідок міграційних процесів у сучасному українському суспільстві.В основній частині окреслено труднощі, які виникають у дітей трудових міНауково-теоретичний альманах "Грані"тів через просторову та часову дисперсію між ними та їхніми батьками. Таким чином, можна говорити про виникнення у цих дітей таких елементів емоційної депривації, як брак батьківської любові, самотність, відчуженість, втрата емоційного зв’язку; про відсутність належної (безпосередньої) комунікації між дітьми та батьками; про послаблення первинного соціального контролю і, як наслідок, вдавання дітей до девіантної поведінки; погіршення успішності в навчанні після від’їзду батьків чи одного з них та матеріальна гіпертрофія.У висновку зазначено, що справді у дітей трудових міНауково-теоретичний альманах "Грані"тів виникають ті ж проблеми, що й у дітей, чиї батьки офіційно позбавлені батьківських прав, тобто в реальних соціальних сиріт. Однак, для констатації факту поширення соціального сирітства в транснаціональних сім’ях, які є наслідком трудової міграції, необхідні подальші емпіричні дослідження.
44
Сафонова, С. "Організаційні засади підготовки дітей-сиріт до різних форм життєвлаштування." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Психологія, вип. 1 (4) (2016): 102–5.
Find full text
45
Насібова, О. В. "ДЕРЖАВНЕ ФІНАНСОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ." Підприємництво та інновації, no. 10 (December 30, 2019): 154–59. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/10.23.
Full textAbstract:
У статті досліджено основні аспекти сучасного стану державного фінансового регулювання системи надання соціальних послуг. Виокремлено пріоритетність та посилення автономії місцевих органів влади та об’єднаних територіальних громад в організації, прийнятті управлінських рішень щодо планування та фінансового забезпечення якісних соціальних послуг. Проведено аналіз кількості діючих територіальних центрів соціального обслуговування, будинків-інтернатів та отримувачів соціальних послуг за 2010–2018 рр. Базові соціальні послуги згруповано за ознаками: превентивні/профілактичні; для осіб/сімей, що потрапили у складні життєві обставини; для осіб з інвалідністю та похилого віку; для дітей з інвалідністю; кризові послуги; для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Окреслено механізми фінансового забезпечення системи надання соціальних послуг. Акцентовано увагу на першочерговості визначення потреб населення у соціальних послугах. Розглянуто соціальне замовлення як інноваційний напрям розвитку системи соціальних послуг.
46
Рябцева, Н. "Освітній рівень дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, як фактор впливу на формування трудових ресурсів України." Україна: аспекти праці, no. 1 (2012): 20–26.
Find full text
47
Моліцький, С. "Проблемні питання захисту прокуратурою прав дітей-сиріт та їх вирішення." Вісник прокуратури, no. 4/5 (130/131) (2012): 40–46.
Find full text
48
ЛЯЛЮК, Галина. "ЕТИЧНО-АЛЬТРУЇСТИЧНИЙ ПРИНЦИП СУБ’ЄКТ-СУБ’ЄКТНОЇ ВЗАЄМОДІЇ У ВИХОВАННІ ДІТЕЙ-СИРІТ." Humanities science current issues 3, no. 29 (August 7, 2020): 164–68. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4863.3/29.209568.
Full text
49
Смук, О. Т. "Комплексна соціально-психологічна робота над продуктивним психічним розвитком дітей-сиріт." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія "Педагогіка. Соціальна робота", вип. 2 (41) (2017): 234–36.
Find full text
50
Лялюк, Галина. "ВЗАЄМНА ДОВІРА ЯК УМОВА ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ У КОНТЕКСТІ ОСОБИСТІСНОЇ ПАРАДИГМИ." Mountain School of Ukrainian Carpaty, no. 22 (June 26, 2020): 198–202. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.22.198-202.
Full textAbstract:
У статті актуалізовано проблему впровадження інноваційних підходів у вихованні дітей-сиріт в Україні, що перебувають в державних закладах опіки. Метою статті є аналіз особливостей формування суб’єкт-суб’єктної взаємодії вихователя та дитини-сироти на основі принципу довіри.
Розглянуто основні положення особистісно-гуманістичної стратегії педагогічної парадигми, роль довірливих стосунків у суб'єкт-суб'єктній взаємодії педагога та вихованця. Зазначено, що виховання дітей-сиріт у контексті особистісної парадигми передбачає реалізацію принципу гуманізації виховання – сприйняття дитини як вищої соціальної цінності, визнання її прав на свободу, розвиток здібностей, виявлення її індивідуальності.
Здійснено аналіз феномену довіри на основі психолого-педагогічних наукових досліджень. Обґрунтовано необхідність реалізації принципу довіри опікунсько-виховної діяльності, який виступає умовою результативності продуктивного розвитку особистості дитини-сироти, уможливлює творче розкриття її унікальних потреб і здібностей, активізацію її особистісного ресурсу.
У суб’єкт-суб’єктній взаємодії вихователя та дитини-сироти довіра стимулює процес відвертості, «прозорості», саморозкриття, що виступає умовою результативності продуктивного розвитку особистості дитини-сироти. Тільки системна реалізація умов, дотримання яких забезпечить реалізацію принципу довіри у вихованні особистості дитини-сироти допоможе здійснити ефективну підтримку дітям, що залишились без піклування батьків, та підвищити успішність виховного процесу загалом.