Academic literature on the topic 'Влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування'

Досліджено окремі аспекти державного регулювання інституту прийомної сім’ї як форми влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування; проаналізовано генезис упровадження прийомної сім’ї в системі форм влаштування таких дітей. Зосереджено увагу на перевагах прийомної сім’ї серед інших форм цієї системи та особливостях державного регулювання діяльності прийомної сім’ї. Досліджено переваги прийомної сім’ї порівняно з іншими формами влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Обґрунтовано доцільність упровадження й державної підтримки прийомної сім’ї як однієї з найефективніших та бажаних форм улаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Запропоновано врахувати досвід експериментального упровадження зазначеної форми, вказано на першочергові щодо розв’язання аспекти регулювання упровадження прийомної сім’ї.

У статті обгрунтовано доцільність спеціальної підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи з патронатною сім’єю як одного з типів сімей із порушеною структурою. Зазначається можливість запровадження інституту патронатної сім’ї як альтернативної форми сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Виділяються складові готовності соціального педагога до організації соціально-педагогічної діяльності з патронатною сім'єю: професійно-гуманістична спрямованість особистості фахівця, інтелектуально-пізнавальний компонент, представлений професійно-педагогічними знаннями та уміннями, діяльнісно-практичний компонент, що характеризується наявністю особистого досвіду взаємодії студента з патронатними сім’ями, з іншими формами сімейного влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, батьками, прийомними дітьми, фахівцями, які проводять соціальний супровід цих сімей, представниками державних органів, які сприяють становленню сімейних форм виховання.

У статті описуються особливості впровадження реформи деінституціалізації в Україні системи утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Визначено сутність процесу деінституціалізації. Автором проведено якісний аналіз досліджень, моніторингових звітів щодо становища дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування за 2005-2016 рр. Виокремлено передумови реформування системи державних закладів для дітей. Основний акцент зроблено на факторах і ризиках, що впливають на ефективність впровадження реформи деінституціалізації в українському суспільстві та розробки моделі зі зниження їх негативної дії.

У статті досліджується питання соціального захисту дітей-сиріт та дітей, що є позбавленими батьківського піклування. Здійснюється порівняльний аналіз основних ключових аспектів соціального захисту досліджуваних верств населення в Україні та Республіці Польща. Акцентується увага на основних нормативно-правових актах в Україні та Республіці Польща щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, що є позбавленими батьківського піклування. Виділено основні, необхідні для України заходи щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, що є позбавленими батьківського піклування.

В умовах реформування установ для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в Україні виникла необхідність переосмислення особливостей підготовки майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності у закладах вищої освіти. Особливу увагу вчених зосереджено на питанні готовності фахівців до соціалізації знедолених дітей у сім’ях (біологічних чи набутих). Нами розглянуто та проаналізовано основні чинники, які сприятимуть якісній підготовці соціальних працівників до роботи із сім’єю як незамінною та первинною ланкою, що забезпечує успішне «входження» дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у соціум. На основі проведених теоретичного аналізу та практичної роботи ми довели, що використання новітніх технологій сприятиме професійній діяльності із суб’єктами деінституціоналізації.

Статтю присвячено дослідженню правової культури дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклу- вання, як сфери свободи та побудови демократичної держави. У статті порушується питання формування правової культури дітей зазначеної категорії, рівня їхньої відповідальності та правосвідомості. Проаналізовано потребу у формуванні правової культури, визначено основні завдання, цілі та засоби право- вого виховання дітей як умови підвищення рівня правосвідомості дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Правова культура постійно взаємодіє з правовим вихованням та з інтелектуальним розвитком осо- бистості, що полягає в отриманні правових знань і знань про суспільство. Висвітлення порушеного у статті питання несе в собі виховання в дітей почуття поваги до норм права, переконання в необхідності їх виконання, а також прищеплення навичок правомірної поведінки в майбутньому. На сьогодні питання, пов’язані з формуванням правової культури дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьків- ського піклування, залишаються малодослідженими, а отже, потребують більш детального вивчення і ґрунтов- ного аналізу. З огляду на обрання українським демократичним суспільством курсу на євроінтеграцію особливого значення набуває формування юридичного мислення, виховання правової культури, вироблення почуття відпо- відальності, справедливості, поваги до закону. Зміст статті спрямований на формування правової культури дітей, які є вразливою категорією населення України, з огляду на особливості українського законодавства в час- тині регламентації прав та обов’язків з урахуванням основних інститутів соціалізації.

Акуленко, Я. М. Психокорекція ціннісно-смислової сфери дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування : магістерська робота : 231 Соціальна робота / Я. М. Акуленко , Д. І. Бескищенко ; керівник роботи Філіпович В. М. ; Національний університет «Чернігівська політехніка», кафедра креативних індустрій та соціальних інновацій. – Чернігів, 2020. – 113 с.
Кваліфікаційна робота присвячена дослідженню сoцiaльнo-пcихoлoгiчних ocoбливocтей ціннісно-смислової сфери дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. У першому розділі розкриваються теоретико-методологічні основи ціннісно-смислової сфери особистості: розглядається цiннicнo-cмиcлoвa cфepa у кoнцeптуaлiзaцiях зapубiжних тa укpaїнcьких пcихoлoгiв, мeтoдoлoгiчнi ocнoви дocлiджeння пoняття цінності, стaнoвлeння цiннicнo-cмиcлoвoї cфepи ocoбиcтocтi в oнтoгeнeзi. В другому розділі розглядаються соціально-психологічні особливості розвитку та оcнoвнi зaкoнoмipнocтi становлення цiннicнo-cмиcлoвoї cфepи підлітків-вихованців закладів інтернатного типу. Третій розділ присвячений вивченню особливостей цiннicнo-cмиcлoвoї сфери дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. На підставі результатів дослідження розроблено методичні рекомендації з оптимізації процесу формування ціннісних орієнтацій підлітків. Нaукoвa нoвизнa пoлягaє у нacтупнoму: здiйcнено тeopeтичний aнaлiз пoнять «цiнності» тa «цiннicнi opiєнтaцiї» в фiлocoфcькiй, соціальній і соціально-психологічній лiтepaтуpi; пpoaнaлiзовaно cтaнoвлeння цiннicнo-cмиcлoвoї cфepи ocoбиcтocтi в oнтoгeнeзi; описано пcихoлoгiчнi ocoбливocтi цiннicних opiєнтaцiй дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування; виявлено динaмiку змicту i cтpуктуpи цiннicнo-cмиcлoвoї cфepи тa визнaчено piвeнь узгoджeнocтi її кoмпoнeнтiв (цiннocтeй) у дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування; розроблено програму тренінгу з усвідомлення та систематизації своєї системи цінностей і програму тренінгу з оптимізації процесу постановки життєвих цілей і ціннісних орієнтацій та пошуку шляхів їх досягнення.
The master's work is devoted to the research of social-psychological opacity of the value-semantic sphere of children -syrtes and children deprived of parental care. The first chapter reveals theoretical and methodological basis of value-semantic sphere of personality: tsinnicno-cmyclova cfepa in kontseptualizatsiyah zapubizhnyh ta ukpayinckyh pcyholohiv, metodolohichni ocnovy doclidzhennya ponyattya values stanovlennya tsinnicno-cmyclovoyi cfepy ocobyctocti in ontohenezi. The second section deals with the socio-psychological peculiarities of development and the actual occurrence of pricing-cybercriminals in adolescents-inmates of residential institutions. The third section is devoted to the study of the structure of the financial-cultural sphere of children -syrtes and children deprived of parental care. Based on the results of the study, methodical recommendations were developed for optimizing the process of formation of value orientations of adolescents. Scientific novelty lies in the following: a theoretical analysis of the concepts of "values" and "value options" in philosophical, social and socio-psychological literature; the formation of the value-semantic sphere of personality in ontogenesis is analyzed; the psychological features of value options of orphans and children deprived of parental care are described; the dynamics of the content and structure of the value-semantic sphere is revealed and the level of coherence of its components (values) in orphans and children deprived of parental age is determined; developed a training program to understand and systematize their value system and a training program to optimize the process of setting life goals and value orientations and finding ways to achieve them.

Головним напрямком державних та правоохоронних органів в нашій країні є захист прав та законних інтересів кожного громадянина. Не є виключенням і соціально незахищені версти населення, які діти. Особливої уваги в цьому питанні потребують діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, як несформовані особистості, які потребують найшвидшого призначення особи, яка буде її опікати, або піклуватися про неї.
The main direction of state and law enforcement agencies in our country is to protect the rights and legitimate interests of every citizen. Socially vulnerable groups of children are no exception. Orphans and children deprived of parental care need special attention in this matter, as unformed individuals who need to appoint or take care of a person as soon as possible.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2021. У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове розв’язання актуальної науково-прикладної проблеми сімейного права України – розроблена системна концепція загальної класифікації сімейних правовідносин, що містить потенціал для ефективної розбудови останніх у процесі сучасної рекодифікації цивільного законодавства. В роботі на підставі вивчення наукових досліджень з проблем приватного права, законодавства періоду входження України до складу інших держав та в добу незалежності виявлено трансформаційні процеси в розвитку інститутів сімейного права. Доведено послідовну змінюваність інститутів сімейного права залежно від звичаєвих, моральних та релігійних норм. Обґрунтовано та доведено існування взаємозв’язку і взаємовпливу соціальних норм у сімейних відносинах. За результатами проведення дослідження окреслено перспективи розвитку сімейного законодавства в процесі рекодифікації цивільного та сімейного законодавства. Обґрунтовується доцільність здійснення рекодифікації Цивільного кодексу України шляхом декодифікації Господарського кодексу України.

Процес трансформації українського суспільства закономірно супроводжується зміною усіх його інститутів, у тому числі й інституту соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Водночас, в умовах сьогодення необхідним є подальший розвиток нових форм влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування; подальше закріплення на законодавчому рівні обов’язку а також вдосконалення механізмів щодо створення належних умов для розвитку, самореалізації та інтеграції цієї категорії дітей у суспільство та ін. Мета та задачі дослідження. На основі аналізу теоретико-практичних засад соціальної реабілітації дітей-сиріт розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення технологій соціальної реабілітації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування як соціальний феномен. Предмет дослідження – соціальна реабілітація дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в Україні.
The process of Ukrainian society transformation is naturally accompanied by a change in all its institutions, including the institution of social protection of orphans and children deprived of parental care. At the same time, nowadays it is necessary to further develop new forms of placement of orphans and children deprived of parental care; to further consolidate responsibilities at the legislative level, as well as improve mechanisms for creating appropriate conditions for the development, self-realization and integration of this category of children in society, etc. Aim and tasks of the study – based on the analysis of theoretical and practical foundations of social rehabilitation of orphans, to develop practical recommendations for improving the technology of social rehabilitation of orphans and children deprived of parental care. Object and subject of research. The object of the study is orphans and children deprived of parental care as a social phenomenon. The subject of the study is social rehabilitation of orphans and children deprived of parental care in Ukraine.

Кваліфікаційну роботу присвячено проблемі наставництва як форми підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. У роботі досліджено проблему наставництва як форми підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та шляхом аналізу наукової літератури визначено базові поняття дослідження. В результаті аналізу сутності і змісту проблеми, здійснено аналіз соціально-психологічних особливостей розвитку дітей-сиріт та дітей, позбавленої батьківського піклування, в тому числі тих які виховуються в закладах інтернатного типу. Детально проаналізовано та схарактеризовано нормативно-правове забезпечення наставництва як форми підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. З’ясовано та розкрито сутність методичних складових соціальної роботи з дітьми-сиротами та дітей, позбавлених батьківського піклування та їх наставниками. В роботі вперше розроблено та обґрунтовано методичні рекомендації щодо оптимізації процесу впровадження наставництва як форми підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
The qualification work is devoted to the problem of mentoring as a form of support for orphans and children deprived of parental care. The paper examines the problem of mentoring as a form of support for orphans and children deprived of parental care and by analyzing the scientific literature, the basic concepts of the study are identified. As a result of the analysis of the essence and content of the problem, the analysis of social and psychological features of development of orphans and children deprived of parental care, including those brought up in boarding schools. The legal support of mentoring as a form of support for orphans and children deprived of parental care is analyzed in detail and characterized. The essence of methodical components of social work with orphans and children deprived of parental care and their mentors is clarified and revealed. For the first time, methodological recommendations for optimizing the process of mentoring as a form of support for orphans and children deprived of parental care have been developed and substantiated.

Борисенко Д. Р. Теоретичні та практичні аспекти захисту прав дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник О. О. Щипанова. Зaпорiжжя : ЗНУ, 2020. 110 c.
UA : Робота викладена 110 сторінках друкованого тексту. Перелік посилань включає 100 джерел. Охорона дитинства в Україні визначена як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, який заключається у створенні належних умов для розвитку дитинства, гарантуванні та забезпеченні реалізації прав дитини. Під час ратифікації Конвенції Організації об’єднаних націй про права дитини, Україна зобов’язалася дотримуватися наступних фундаментальних принципів у сфері захисту дітей: пріоритетність інтересів дітей; забезпечення прав дітей на повноцінне життя у суспільстві; залучення до життя спільноти; неприсутність дискримінації. В Україні, у зв’язку із пониженням життєвого рівня населення, нестабільною ситуацією в країні, соціальною напруженістю у суспільстві, світоглядною невизначеністю існують такі верстви дитячого населення як діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. Саме зазначені чинники посилили проблему дитячого сирітства в Україні, їх бездоглядності й безпритульності. В умовах девальвації моральних цінностей, різкого зниження життєвого рівня населення, спонукали до збільшення кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. У нових соціально-економічних умовах проблеми захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не тільки не втратили своєї актуальності, а й набули особливої гостроти. Треба наголосити, що сьогодні в Україні нараховується понад 324 тис. дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. На профілактичному обліку служб у справах дітей перебуває майже 250 тис. дітей, які бродяжать та жебракують. Щорічно в притулках перебуває від 35 до 40 тис. дітей. Майже 30 тис. дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, потребують соціального сприяння та матеріального забезпечення. В Україні кожна десята дитина, яка перебуває під опікою держави не має рідних. За офіційною статистикою Департаменту з питань захисту прав дітей та усиновлення Міністерства соціальної політики, на 1 січня 2019 в Україні 78 485 дітей-сиріт, де 25–28 % – сироти, інші – діти, сироти за живих батьків та діти, позбавлені батьківського піклування. Зокрема, із загальної кількості понад 63 918 дітей перебувають під опікою найближчих родичів, водночас 29 000 діти – із родин, які опинилися у складних життєвих обставинах, але можуть виховувати дітей, відтак в інтернатних закладах залишаються близько 7 600 дітей. Мета дослідження полягає у повному та всебічному вивчені наукових праць, міжнародного досвіду, чинного законодавства України та виходячи за вивченого сформулювати наукові висновки щодо захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти захисту прав дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування.
EN : The work is outlined in 110 pages of printed text. The list of links includes 100 sources. Childcare in Ukraine has been identified as a strategic nationwide priority, which is to create the right conditions for childhood development, to guarantee and ensure the realization of the rights of the child. In ratifying the United Nations Convention on the Rights of the Child, Ukraine committed itself to upholding the following fundamental principles in the field of child protection: the priority of the interests of children; ensuring the rights of children to a full life in society; involvement in community life; non-discrimination. In Ukraine, due to the declining standard of living, unstable situation in the country, social tensions in society, ideological uncertainty, there are such strata of the child population as orphans and children deprived of parental care. These factors exacerbated the problem of orphaned children in Ukraine, their homelessness and homelessness. In the context of devaluation of moral values, a sharp decrease in the standard of living of the population, the number of orphans and children deprived of parental care was increased. In the new socio-economic conditions, the problems of protecting the rights of orphans and children deprived of parental care have not only lost their relevance but also become particularly acute. It should be emphasized that in Ukraine today there are more than 324 thousand orphans and children deprived of parental care. There are nearly 250,000 wandering and begging children on record for child services. There are between 35 and 40 thousand children annually in shelters. Nearly 30,000 orphans and children deprived of parental care need social assistance and financial support. In Ukraine, every tenth child in the care of the state has no relatives. According to official statistics from the Department for the Protection of Children's Rights and Adoption of the Ministry of Social Policy, as of January 1, 2019 in Ukraine 78 485 orphans, where 25-28% are orphans, others are children, orphans for living parents and children deprived of parental care. In particular, more than 63,918 children are under the care of their closest relatives, while at the same time 29,000 children are from families who have found themselves in difficult life circumstances but can raise children, so about 7,600 children remain in residential care. The purpose of the study is to fully and comprehensively study the scientific works, international experience, the current legislation of Ukraine and to formulate scientific conclusions on the protection of orphans and children deprived of parental care. The subject of the study is the social relations that arise in the field of protection of orphans and children deprived of parental care. The subject of the study is theoretical and practical aspects of protection of the rights of orphans and children deprived of parental care.

В межах теоретико-аналітичного дослідження визначено, що соціальна сфера в Україні залучає до розв’язання різних професійних завдань чимало парапрофесіоналів, тобто тих, хто не має фахової освіти із соціальної роботи, але пройшли певне навчання, переважно неформальне, і виконують функції соціальних працівників. Окреслено розуміння поняття «компетентність» як здатності до виконання певних трудових функцій. На прикладі консультантів за принципом «рівний-рівному», громадських радників та батьків-вихователів у сімейних формах виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, розглянуто зміст діяльності парасоціальних працівників та специфіку їхньої підготовки. Запропоновано перелік тих загальних компетентностей, на формування яких мають бути спрямовані програми формального та неформального навчання цієї категорії працівників (гендерна компетентність, цифрові компетентності, етичні компетентності, компетентності міжпрофесійної взаємодії тощо).