Academic literature on the topic 'Вищі жіночі курси'

У статті відтворено процес створення Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. Показано, що поштовхом до втілення ідеї університетської освіти у Катеринославі стала спроба створити Вищі жіночі курси, які відкривалися як приватні й самостійні у складі двох факультетів – фізико-математичного (з природничо-історичним та математичним відділеннями) та медичного, тобто фактично з тими факультетами, які передбачались у проекті відкриття університету. Акцентовано увагу на тому, що в 1915 р. Міська Дума, незалежно від процесу створення ВЖК, ініціювала питання про відкриття у Катеринославі університету. При цьому обговорювалося два шляхи. Перший передбачав переведення до Катеринослава або Варшавського, або Юр’ївського університету, які тоді потрапили в зону воєнних дій, а другий – створення Катеринославського університету на власній основі. Йдеться про те, що напередодні революційних подій 1917 р. у Катеринославі сформувалась певна система вищої освіти. У місті діяли Катеринославський гірничий інститут, Катеринославський вчительський інститут, Катеринославські вищі жіночі курси, що працювали за університетськими програмами, Єврейський політехнічний інститут, Вищі педагогічні курси. Пророблялися шляхи створення Інституту інженерів транспорту. Все це складало потужний базис для подальшого розвитку системи вищої освіти у Катеринославі. Прикметно, що ані політичні бурі, ані соціальні потрясіння цієї історичної доби не могли вплинути на прагнення організувати в Катеринославі університет. Із приходом до влади гетьмана П. Скоропадського у квітні 1918 р. й створенням у Києві комісії з вищих навчальних закладів під головуванням акад. В. І. Вернадського вирішальну роль у заснуванні самостійного класичного університету в Катеринославі відіграло місцеве самоврядування за підтримки громадськості. Зроблено висновок, що Дніпровський (у 1918 р. – Катеринославський) університет має офіційну дату статутного затвердження своєї діяльності як самостійного закладу вищої освіти 20 серпня 1918 р. Катеринославський класичний університетський заклад виник як результат спільної діяльності місцевого самоврядування та громадськості міста, за сприяння уряду Української Держави гетьмана П. Скоропадського.

Значна поширеність показників безпліддя серед жінок та чоловіків в Україні за останні 5 років зростання в 3 рази, вимагає застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Мета роботи – вивчити реальні дані призначень лікарських засобів і витрат на них у протоколах стимуляції при ДРТ на основі ретроспективного аналізу медичних карт пацієнток у державному та приватному медичних центрах з ДРТ. Матеріали і методи. Аналіз частоти призначень, ранжування за витратами та ступенем важливості препаратів провели з допомогою АВС, VEN - аналізу та інтегрованого частотного / АВС, VEN- аналізу. Результати і обговорення. Частотний аналіз показав, що найбільш призначуваними препаратами за частотою у протоколах стимуляції жінок, які включені у Державну Програму лікування, були: хоріонічний гонадотропін, кислота ацетилсаліцилова, ганірелікс; а у приватному медичному центрі для жінок з довгим чи коротким протоколом лікування - полівітаміни з мікроелементами, прогестерон, кислота ацетилсаліцилова. Таким чином, структура призначень ЛЗ у протоколах стимуляції овуляції жінкам у приватному центрі показує, що найвищу частоту призначень мають вітамінно-мінеральні комплекси, які не включені у Протоколи лікування. Нами встановлено, що вартість курсу лікування на початку 2019 року (оптові ціни ЛЗ) у приватній структурі для жінки коротким протоколом стимуляції овуляції у середньому становить 15237,48 грн, при використанні довгого протоколу становлять 22793,86 грн., тобто є на 33,2% вищі витрати для пацієнтки. Висновки. Встановлено, що при використанні довгого протоколу стимуляції 77% витрат припадає на ЛЗ, які є життєво необхідними при ДРТ, 16 % - на основні (essential) ЛЗ та 7% - на другорядні ЛЗ. Для короткого протоколу стимуляції овуляції 73% витрат припадає на ЛЗ, які належать до категорії “V”, 10% - для категорії “Е” та майже 17% - на другорядні ЛЗ, тому виявлено напрями оптимізації призначень у цих схемах ДРТ. Виявлено, що у довгих та коротких протоколах стимуляції овуляції у приватному центрі використовуються ЛЗ, які належать до другорядних, що вимагає оптимізації призначень для раціональності витрат. Перспективним є фармакоекономічний аналіз схем стимуляції за показниками «витрати-ефективність» для визначення економічно вигідних препаратів на курс лікування.

Актуальність. Захворювання серцево-судинної системи в більшості економічно розвинених країн займають лідируючі позиції серед причин захворюваності, інвалідизації та смертності. Смертність від захворювань серцево-судинної системи переважає над смертністю від усіх злоякісних новоутворень, разом узятих, причому, 25 % померлих від серцево-судинних захворювань – це люди працездатного віку. Атеросклероз (atherosclerosis) – хронічна хвороба, яка характеризується ліпоїдною інфільтрацією внутрішньої оболонки артерій еластичного й змішаного типів із наступним розвитком у їх стінці сполучної тканини та клінічно проявляється загальними й місцевими розладами кровообігу. Атеросклероз облітеруючий – різновид атеросклерозу, що характеризується різким звуженням або повним закриттям просвіту артерій. Він спостерігається, зазвичай, в артеріях нижніх кінцівок, серця, нирок і екстракраніальних відділах судин головного мозку. Мета дослідження – установити структуру оперативних утручань при облітеруючому атеросклерозі нижніх кінцівок та виявити головні аспекти, на які має бути спрямована реабілітація хворих із цією патологією. Методи дослідження – аналіз та синтез наукових джерел, аналіз медичних карт. Проведено аналіз 59 медичних карт хворих після оперативних втручань при облітеруючому атеросклерозі нижніх кінцівок. Проаналізовано структуру утручань і їх ускладнень протягом десяти місяців 2017 р. Критерій виключення – хворі з облітеруючим атеросклерозом нижніх кінцівок із цукровим діабетом. Результати дослідження. Такі хворі потребують реабілітаційного втручання залежно від стадії захворювання, типу оперативного втручання вже в ранньому післяопераційному періоді та в амбулаторних умовах. Особливої уваги потребують хворі після ампутації фаланг пальців, опорної частини стопи та ампутацій вище коліна. Адже при ампутації нижніх кінцівок значно порушується статика тіла, центр тяжіння переміщується в бік збереженої кінцівки. Як наслідок, нахил таза, що призводить до викривлення хребта й збільшення навантаження на збережену кінцівку, відбувається атрофія м’язів кукси. Значно знижується якість життя пацієнтів. Висновки. За результатами дослідження встановлено, що відсоток жінок із цим захворюванням є меншим, порівняно з чоловіками, проте він значний, що не зовсім збігається з попередніми дослідженнями та, очевидно, потребує вивчення причин росту цього захворювання серед жінок. Також установлено, що майже чверть пацієнтів із цим діагнозом поступили в хірургічне відділення в стадії деструктивних змін із характерними виразками в дистальних відділах кінцівки й пальцях, що призвело до їх ампутації.

Статтю присвячено актуальній проблемі підготовки учнів до життя. Автори висвітлили досвід підготовки дітей та юнацтва до життя в професійних навчальних закладах Буковини (кінець ХІХ – початок ХХ ст.). Показано творчі здобутки буковинських педагогів, громадських та освітніх діячів на ниві розвитку теорії і практики української професійної, зокрема агрономічної, освіти. Прогресивні педагоги Буковини визначили мету й завдання, обґрунтували методи, форми й різні базові аспекти виховання господарської культури учнів. У цьому вони вбачали один із ключових моментів підготовки випускника школи до практичного життя з огляду на соціальний склад населення краю (де переважало селянство), ментальність, народні традиції, спосіб господарювання українців тощо. Констатовано, що на Буковині була започаткована система неперервної агрономічної освіти, освітяни запропонували ефективні форми та методи просвітництва для юнаків та дівчат: тематичні лекції з кооперації, сільськогосподарської, торговельної науки тощо. Українські громадські товариства краю («Руська бесіда», «Українська школа», численні жіночі товариства, «Взаїмна поміч українського вчительства» та ін.) активно розвивали професійну освіту. Автори схарактеризували діяльність окремих навчальних закладів (українська реальна гімназія у Вашківцях, ткацька школа в Чернівцях, вища рільнича школа в Чернівцях, рільнича школа в Кіцмані), а також різнотермінові курси рахункового діловодства, крою і шиття, господарські, кооперативні курси, народних промислів, ткацькі курси та ін. Початкові школи Буковини забезпечували процес формування практичних навичок учнів: викладання впродовж перших чотирьох років предмета «ручні роботи» для хлопців передбачало виготовлення навчальних приладів і предметів домашнього побуту та господарства; дівчата опановували ручні роботи: в’язання гачком і спицями, вишивання (хрестиком, гладдю) тощо. У старших класах формували практичні вміння ремонту (латання) одягу, крою та шиття сорочок, прядіння, ткання на верстаті та ін.Констатовано, що в сучасній освітній практиці доцільно творчо використати низку теоретичних і практичних надбань діяльності українських громадських товариств на Буковині, здобутків педагогів краю щодо підготовки випускників шкіл, юнацтва до практичного життя.

Мета роботи – оцінити рівень та провідні симптоми нервово-психічної напруги у студентів-медиків початкових курсів навчання, проаналізувати спектр стресогенних чинників, що діють на них.Основна частина. У 300 студентів-медиків Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова I–III курсів навчання проаналізовані рівень та провідні симптоми нервово-психічної напруги, а також спектр стресогенних чинників, що діють на них (за допомогою тесту-опитувальника А. В. Батаршева “Діагностика граничних психічних розладів особистості”).Високий рівень нервово-психічної напруги виявлений у кожного четвертого студента-медика початкових курсів навчання (зокрема, у (31±4,62) % студентів I курсу, (29±4,54) % студентів II курсу і (26±4,39) % студентів III курсу). Провідними стресогенними чинниками в осіб із високим рівнем нервово-психічної напруги є: нестача часу для відпочинку ((93,42±2,93) %), неприємності у навчання ((61,84±5,57) %), проблеми в особистому житті ((55,26±5,71) %). Кожен другий студент вказує на необхідність запам’ятовувати великий обсяг матеріалу як на стресогенний для них фактор ((52,63±5,73) % опитаних) – при цьому у студентів I курсу даний фактор є провідним (100 % опитаних), тоді як у студентів II та III курсів провідним стресогенним фактором є нестача часу для відпочинку (100 %). Студенти-медики чоловічої статі частіше зазначають конфлікти з викладачами як стресогенний фактор ((37,21±7,37) % осіб чоловічої статі проти (15,15±6,24) % осіб жіночої статі, p<0,05), тоді як у студенток таким фактором є великий обсяг матеріалу для запам’ятовування ((66,67±8,21) % дівчат проти (41,86±7,52) % хлопців, p<0,05). Серед проявів нервово-психічної напруги переважають психосоматичні: погіршення сну ((70,0±2,65) %), неприємні відчуття з боку шлунково-кишкового тракту ((63,3±2,78) %) та серцево-судинної системи ((63,3±2,78) %), м’язова напруга ((63,3±2,78) %), тоді як емоційні прояви нервово-психічної напруги є менш вагомими.Висновки. Високий рівень нервово-психічної напруги має місце в кожного четвертого студента-медика, що навчається у Вінницькому національному медичному університеті ім. М. І. Пирогова. Зафіксовані вірогідні статеві відмінності як середніх значень тесту (в осіб чоловічої статі вони вищі, ніж в осіб жіночої статі, p<0,01), так і стресогенних чинників, що викликають значну нервово-психічну напругу. Серед проявів нервово-психічної напруги переважають: погіршення сну, підвищена чутливість до дії зовнішніх подразників, неприємні відчуття з боку шлунково-кишкового тракту та серцево-судинної системи, м’язова напруга, відчуття невпевненості в собі (зафіксовані більше ніж у 50 % респондентів). Провідними стресогенними чинниками в студентів із високим рівнем нервово-психічної напруги є: нестача часу для відпочинку (93,42 %), неприємності в навчання (61,84 %), проблеми в особистому житті (55,26 %).