Journal articles on the topic 'Високі функціональні властивості'

Сучасні мотивації споживачів свідчать про те, що основна увага приділяється інгре- дієнтному складу та якості продукції ресторанного господарства. Це зумовлює необхідність вироб- ництва таких страв, що відповідають вимогам превентивного та здорового харчування. Одночасно висока харчова цінність, новизна та функціональні властивості страв істотно впливають на конку- рентну здатність підприємств ресторанного господарства. Актуальним нині є збагачення борош- няних десертів незамінними вуглеводними компонентами (мінорними цукрами), які є необхідними для людського організму. Одним із таких цукрів є манноза. Маннозна недостатність впливає на процеси зниження функції імунної системи людини, що призводить до будівництва «анормальних» клітин, та є причиною всіляких дегенеративних хвороб. Поповнити вміст маннози в харчуванні можна завдяки керобу – порошку з плодів ріжкового дерева. Поживна та фізіологічна цінність керобу визначається високим вмістом протеїну, амінокислот, жирних кислот (omega), вітамінів B, A, Е, С і К, мінеральних компонентів. Загальна кількість харчових волокон у керобі сягає 40% від загальної маси. Мета дослідницької роботи полягає в розробці рецептури та технології виготовлення кондитер- ського бісквітного виробу з керобом задля розширення асортименту страв здорового харчування, що мають не тільки оздоровчі властивості, а й високі смакові якості. На основі огляду літературних джерел прототипом бісквітного виробу з керобом вибрано японський бісквіт «Кастелла». У резуль- таті проведених досліджень розроблено рецептуру та технологію приготування бісквіта з керобом. Оптимальні показники якості мав зразок із заміною половини борошна на кероб та збільшенням рецеп- турної кількості молока порівняно з контролем. Визначено позитивний вплив добавки керобу на смак та аромат бісквіта, виріб має приємний шоко- ладно-молочний присмак. Доведено мікробіологічну безпеку виробу. Таким чином проведені дослідження дозволили розширити асортимент борошняних десертів для оздоровчого харчування.

Мета Дослідити вплив високого тиску на соєвий білок та його головні інгредієнти: гліциніни 7S та 11S та зміни технологічних та функціональних властивості соєвих білків. Результати. Проаналізовано функціональні властивості соєвого білка, 7S та 11S гліцинінів, оброблених високим тиском, їх емульсійні властивості, здатність утримувати воду, властивості гелю. Досліджено вплив значень параметрів тиску, часу та температури процесу на соєвий білок, 7S та 11S гліциніни за змінами їх структури, конформацій, технологічних та функціональних властивостей. Обробка високим тиском ізолята соєвого білка покращує їх реологічні властивості, властивості гелю та вміст зв’язаної вологи. Обробка високим тиском при обгрунтованих параметрах процесу соєвого білка, гліцинінів 7S та 11S збільшила вміст зв’язаної вологи, покращила властивості гелю та емульсії, вплинула на нековалентні та ковалентні зв’язки та конформацію білка, а також зменшила алергенність соєвих білків у харчових продуктах, включаючи дитячі суміші. Незважаючи на великі зусилля, механізм обробки високим тиском соєвого білка, 7S та 11S гліцину все ще недостатньо зрозумілий, що ускладнює отримання чіткого і однозначного уявлення про їх поведінку. Висновки. Використання комбінації засобів високого тиску та ізоляту соєвого білка може поліпшити функціональні та споживчі властивості соєвого білка та безпеку харчових продуктів.

Мета. Контроль ступеня хронічної втоми і оцінка ефективності стимуляції працездатності й відновлювальних процесів у тренувальній діяльності спортсменів високої кваліфікації, які спеціалізуються у веслуванні академічному. Методи. У дослідженні взяли участь вісім спортсменів високого класу, які спеціалізуються в академічному веслуванні. Застосовувалися ритмокардіографічні, психофізіологічні й педагогічні методи дослідження. Результати. На підставі анкетного опитування спортсмени були розділені на дві групи: без ознак і з ознаками хронічної втоми. У спортсменів з ознаками хронічної втоми у вегетативному балансі переважали симпатичні впливи, відзначалася висока напруженість і підвищена активність регуляторних систем організму у спокої і під час функціональних навантажень, знижена швидкість простої і складної реакцій на зорові стимули, погіршені функціональна рухливість, сила й урівноваженість нервових процесів, точність і ефективність переробки інформації. Висновки. Після використання комплексу позатренувальних засобів спостерігалося поліпшення фізичної працездатності спортсменів з хронічною втомою. Відзначався високий приріст значень показників, які характеризують прояви витривалості. Одночасно нормалізувався вегетативний баланс, знижувалися напруженість і рівень активності регуляторних систем, покращувалися нейродинамічні властивості й функціональний стан організму спортсменів.

У статті досліджено технологічні властивості дієтичних добавок селен-білкових (ДДСБ), визначено основні чинники, що забезпечують їх високі показники. Виявлено вологоутримуючу, вологопоглинальну, жироутримуючу та жироемульгуючу здатності добавок «Сивоселен Плюс» та «Неоселен», обґрунтовано закономірності їх виникнення, проведено порівняльний аналіз їх значень. На основі виявлених функціонально-технологічних властивостей розроблено рекомендації з використання ДДСБ у складі широкого асортименту харчової продукції з підвищеною харчовою цінністю.

Ця стаття присвячена вивченню впливу харчових добавок рослинного походження, зокрема чотирьох видів харчових волокон, на функціонально-технологічні властивості заморожених м’ясних напівфабрикатів у тістовій оболонці. З огляду на результати про- ведених аналітичних досліджень встановлено, що серед харчових добавок рослинного походження, які забезпечують збереження якості та стабілізацію структури м’ясних систем під час виробництва заморожених м’ясних напівфабрикатів та чинять позитив- ний вплив на організм людини, можна виділити харчові волокна. Експериментальні дослі- дження з визначення їх впливу на функціонально-технологічні властивості заморожених м’ясних напівфабрикатів у тістовій оболонці дозволили відзначити апельсинові харчові волокна «Citri-Fi». Отримані дані дослідження підтверджують, що апельсинові волокна «Citri-Fi» мають дуже високу здатність утримувати воду. Відзначено більш високі значення таких показників, як масова частка вологи, вологозв’язуюча, вологоутримуюча, жироутримуюча здатності й вихід (на 12…15% вищий порівняно з контролем). Визначено стабільність структурно-механічних властивостей та показника рН зразків після заморожування. Результати органолептичної оцінки встановлюють найкращі характеристики для зразка з апельсиновими волокнами «Citri-Fi», що мав гарний зовнішній вигляд і вигляд на роз- різі, рівномірно перемішаний фарш, соковиту, ніжну консистенцію, приємний смак, запах, властиві доброякісній сировині, сіро-рожевий колір, оболонку з тіста не розірвану, не від- сталу від фаршу. Зважаючи на це, вважаємо перспективним подальший напрям робіт з розробки нових рецептур заморожених м’ясних напівфабрикатів у тістовій оболонці із використанням харчових апельсинових волокон «Citri-Fi», що своєю чергою дасть можливість розширити асортимент високоякісної і конкурентоспроможної м’ясної продукції із заданими власти- востями.

Резюме. Мета. Порівняння стану психофізіологічних функцій та динамічної м’язової витривалості руху кисті (за показниками тепінг-тесту) спортсменок у різних ігрових видах спорту. Методи. Для визначення стану психофізіологічних функцій та динамічної м’язової витривалості руху кисті використовували діагностичний комплекс «Діагност-1» (М. В. Макаренко, В. С. Лизогуб). Відповідно до мети роботи досліджували латентні періоди простої зорово-моторної реакції, простої і складної реакції вибору, ефективність сенсомоторної діяльності, динамічність нервових процесів, точність реакції на рухомий об’єкт, основні властивості нервової системи, динамічну м’язову витривалість руху кисті тощо. Результати. За результатами дослідження, ігрові види спорту сприяють розвитку, вдосконаленню однієї з основних властивостей центральної нервової системи – функціональної рухливості нервових процесів, що цілком узгоджується з відомими літературними даними про вплив фізичних навантажень і занять різними видами спорту на формування і стан цих властивостей. Це певною мірою підтвердив кореляційний аналіз отриманих даних – функціональна рухливість нервових процесів у режимі нав’язаного ритму асоціювалася зі спеціальним спортивним стажем спортсменок (p < 0,05), у режимі зворотного зв’язку – з віком обстежених спортсменок (p < 0,01). За рівнем функціональної рухливості нервових процесів обстежені спортсменки (волейболістки і гандболістки) не відрізнялися. Удосконалення спеціальної підготовленості обстежених волейболісток і гандболісток було пов’язано насамперед з розвитком функціональної рухливості нервових процесів та точності реакції на рухомий об’єкт. Більш точними у реакції на рухомий об’єкт за кількістю реакцій випередження і середнім відхиленням у реакціях випередження виявилися обстежені гандболістки (спортсменки з вищим рівнем спортивної майстерності). Більш високий психофізіологічний статус за показниками сили нервових процесів упродовж довготривалих сенсомоторних навантажень (у режимі нав’язаного ритму) продемонстрували волейболістки (спортсменки з більшим стажем спортивного тренування). Ключові слова: стан психофізіологічних функцій, динамічна м’язова витривалість руху кисті, волейбол, гандбол.

У статті розглянуто важливість розв’язання питань розробки нових видів функціо- нальних продуктів, розширення асортименту оздоровчих виробів масового споживання, раціональ- ного використання м’ясної сировини. Розробка нових комбінованих м’ясопродуктів із такими функ- ціональними інгредієнтами, як м’ясо водоплавної птиці і бамбукова клітковина, дасть змогу досягти ефекту синергізму і, як результат, збільшення терапевтичного ефекту як м’ясної, так і рослинної сировини. Метою роботи було вивчення можливості заміни м’яса в рецептурі напівкопчених ковбасок «Мисливських» відповідною кількістю м’яса качки мускусної та впливу кількості доданоï гідратованоï бамбукової клітковини на функціонально-технологічні та органолептичні властивості готових виро- бів. У процесі досліджень встановлено, що повна заміна яловичини на м’ясо качки в рецептурі напів- копчених ковбасок не знижує фізико-хімічні та органолептичні якісні показники готового продукту. Визначено оптимальний ступінь гідратації бамбукової клітковини 1:3, який забезпечує високий рівень функціонально-технологічних і органолептичних показників нових виробів. Сполучення м’яса качки і бамбукової клітковини в розробленому співвідношенні дає змогу отримати фаршеві модельні системи і підвищити вологозв’язуючу здатність на 19,8%, вологоутримуючу здатність – на 32,35%, емульгу- ючі властивості – в середньому на 20%. Високі ФТВ розроблених фаршів забезпечують отримання якісних показників органолептичної оцінки готових виробів. Технологічні і медико-біологічні ризики, які присутні в технології нового продукту, залежать від контакту харчової системи із сонячним світ- лом, повітрям, порушенням терміну зберігання. Ці чинники зумовлюють погіршення органолептич- них властивостей продуктів та потенційно можуть сприяти деструкції корисних із фізіологічної точки зору нутрієнтів. Сполучення нових інгредієнтів, хімічні модифікації речовин під час зберігання створюють ризик окислювального псування. Тому подальші перспективи досліджень нового продукту полягають у застосуванні додаткових прийомів запобігання окисленню і пов’язаного з цим погіршення органолептики виробів.

Діти, що часто хворіють (ЧХД), складають особливу групу пацієнтів, яка потребує пильної уваги з боку лікарів-фахівців. Особливо це стосується народжених недоношеними дітей із перинатальним ураженням центральної нервової системи (ЦНС), у яких надалі розвився синдром вегетативних дисфункцій, надлишкова вага та нижча імунореактивність порівняно зі здоровими однолітками. Мета роботи – дослідити стан біохімічного показника імунокомпетентних клітин (фосфоліпідний (ФЛ) склад мембран гранулоцитів) у дітей, що часто хворіють, із синдромом вегетативної дисфункції та надлишковою вагою, які народилися недоношеними з перинатальним ураженням ЦНС. Матеріали та методи. Обстежено 68 дітей віком 6-7 років з групи ЧХД, яких розподілили у такий спосіб: 1 група — 36 дітей з синдромом вегетативних дисфункцій (СВД) з надлишковою вагою (перевищення вікової норми на 24-30 %), що народилися недоношеними з перинатальним гіпоксично-ішемічним ураженням ЦНС (1 група) та 32 дитини з СВД, які мають нормальну масу тіла (2 група). Групу контролю склали 30 здорових дітей. Програма біохімічних досліджень полягала у дослідженні ФЛ-складу мембран гранулоцитів. Результати. Вивчення ФЛ-складу мембран гранулоцитів крові в групах дослідження встановило вірогідні відмінності проти зазначених показників групи контролю. Отримані дані свідчать про збільшення вмісту ненасичених жирних кислот і порушеня співвідношення насичені / ненасичені жирні кислоти біомембран клітин крові у ЧХД. Це також супроводжувалося підвищенням окиснення ліпідів мембран, про що свідчили високі рівні лізофосфатидилхолінів. Зокрема, зміни у біомембранах гранулоцитів були більш виразними у групі дітей із СВД та надлишковою масою тіла проти дітей з нормальною вагою. Висновки. У дітей, що часто хворіють, народжених недоношеними з перинатальним ураженням ЦНС, як з нормальною, так і з надлишковою масою тіла, зміни в імунокомпетентних клітинах відзначаються певними особливостями, які виявляються підвищенням полярності ліпідного компонента та зменшенням відносного вмісту нейтральних ліпідів у біомембранах. Зазначені порушення спричиняють зміни білок-ліпідних взаємодій – змінюється мікров'язкість і структурно-функціональні властивості біомембран. Виявлені зміни біохімічних характеристик мембран більшою мірою відбуваються за умов надлишкової маси тіла. Зазначене дає змогу припустити, що діти з надлишковою вагою додатково до метаболічного мають певні особливості неврологічного та імунного статусу, що реалізуються в умовах змінених індивідуальних реакцій на тлі метаболічних розладів. Це наголошує необхідність використання мультидисциплінарного підходу до проблеми надлишкової ваги у дітей, щоб сприяти не лише зменшенню маси тіла, а й удосконаленню роботи серцево-судинної, нервової та імунної системи.

У статті досліджено вплив технологічних параметрів виготовлення нових антифрикційних композиційних матеріалів на основі шліфувальних відходів сталі 7ХГ2ВMФ з твердим мастилом на структуру, механічні та триботехнічні властивості при високих швидкостях тертя (підшипники працюють при швидкості обертання до 700 об./хв. і тиску до 5,0 МПа в повітрі). Проілюстровано механізм формування структури нових матеріалів та її вплив на властивості після використання розроблених технологічних режимів. Така технологія здатна забезпечити мікрогетерогенну дрібнозернисту структуру. Структура композиту складається з матриці на основі відходів інструментальної сталі та рівномірно розподіленого твердого мастила CaF2. Металева матриця є перлітною і складається з α-твердого розчину на основі заліза та карбідів легуючих елементів. Така гетерогенна структура сприяє високому рівню антифрикційних властивостей при важких робочих умовах. Тверда змащувальна речовина CaF2 рівномірно розподіляється по поверхнях тертя. Фторид кальцію та хімічні елементи контактної пари утворюють антифрикційну плівку, яка забезпечує умови самозмащування. Продемонстрована можливість прогнозування та контролю поведінки антифрикційних матеріалів при високих швидкостях обертання шляхом вибору вихідних металевих шліфувальних відходів для забезпечення високого рівня функціональних властивостей. Використання шліфувальних відходів для отримання ефективних антифрикційних матеріалів дає можливість частково вирішувати глобальну проблему охорони навколишнього середовища.

Мета - визначення зв'язку між початковою структурою карбіду та пористою структурою синтезованого з нього вуглецю, а саме розмірами пор, розподілом пор за розмірами та величиною питомої поверхні. Методика. Нанопористий вуглець одержували високотемпературною обробкою порошків карбідів з різною будовою потоком хлору на експериментальній установці проточного типу. Визначення питомої поверхні та розміру пор виконували на автоматичному обладнанні (Quantachrome, США) з комп’ютерним керуванням та обробкою даних. Для визначення питомої поверхні застосовували метод Брунауера-Еммета-Теллера (БЕТ). Пористу структуру вуглецю, а саме об’єм пор та їх розподіл за розмірами, було визначено на підставі функціональної теорії нелокальної щільності (NLDFT) з застосуванням програмного забезпечення. Результати. Експериментально встановлено, що високопористий вуглець з розподілом розмірів пор в вузькому інтервалі від 0,5 до 2 нм можна отримати з карбідів, що мають кубічну гратку. Самий високий об’єм мікропор та найменший середній розмір пор спостерігається у вуглецю, що отриманий з карбіду титану з гранецентрованою кубічною ґраткою. Також у нього достатньо висока питома поверхня 1247 м2/г. Вуглець, синтезований з карбіду заліза Fe3C з ромбічною ґраткою, має найменший об’єм мікропор та самий широкий діапазон розподілу пор за розмірами (від 0,8 до 20 нм).Наукова новизна. Вперше встановлено що використання карбідів з кубічною граткою забезпечує отримання нанопористого вуглецю з контрольованими розмірами пор у межах від 0,5 до 2 нм та достатньо високою питомою поверхнею. Практична цінність. Результати роботи можуть бути використані для синтезу вуглецю для виготовлення електродів суперконденсаторів.

Розглянуто сучасні напрямки поліпшення споживних властивостей рибних пресервів. Встановлено, що комбінування рибної сировини з рослинною дає змогу вирішити проблему виробництва оптимізованих за показниками харчової та біологічної цінності продуктів харчування. Запропоновано рибні пресерви підвищеної біологічної цінності на основі філе оселедця та нетрадиційної рослинної сировини. Доведено доцільність використання обліпихового соку в рецептурі заливки рибних пресервів. Обліпиховий сік є цінним джерелом вітамінів С, Е, Р, каротиноїдів, пектинових, дубильних та інших біологічно активних речовин. Плоди обліпихи володіють цілим спектром лікувально-профілактичних властивостей і широко використовуються як у традиційній, так і народній медицині, харчовій промисловості, закладах ресторанного господарства. Тому заливка на основі соку із плодів обліпихи не лише збагатить рибні пресерви цінними макро- та мікронутрієнтами, а й поліпшить смакові властивості готового продукту і надасть йому функціональних властвостей. Запропоновано технологічну та апаратну схеми виробництва рибних пресервів із заливкою на основі соку з плодів обліпихи. За результатами запропонованої балової оцінки органолептичних показників якості рибних пресервів дегустаторами високо оцінено розроблені зразки продукції. Зокрема нові зразки рибних пресервів отримали загальну оцінку 24,54 бала при максимальній оцінці 25 балів. Встановлено, що використання обліпихового соку в рецептурі заливки рибних пресервів гармонійно впливає на формування органолептичних властивостей готового продукту. 

Строк служби моторних масел може бути продовженний за рахунок застосування різноманітних методів очищення та відновлення їх функціональних властивостей. Фізичні методи обробки моторного мастила забезпечують стабілізацію в'язкості масла в плині тривалого строку застосування у двигуні, що створює кращі умови рідинного змащення деталей ДВС, що забезпечують їхню високу зносостійкість і кращу чистоту. Вплив магнітного поля поліпшує поляризаційні явища в середовищі мастила із домішками й, внаслідок цього поліпшує його змащуючи властивості. Установка для регенерації мастил містить дросель регулювання режимів роботи ультразвукового генератора, датчик частоти гідро імпульсів, на вході генератора встановлено манометр, а вихід дроселя і генератора з’єднано трубопроводом з електромагнітним фільтром, вихід якого з’єднано через розподільник з розпилюючою насадкою , змонтованій у випарному баку в верхній частині якого змонтований конденсатозбірник, розташований вище бака очищаємої рідини, в нижній частині якого розміщено радіатор для охолодження очищеного мастила. Розроблена установка дозволить підвищити ефективність регенерації мастил з поліпшенням якості товарних мастил.

Розглянуто склад молока та молочних продуктів. Акцентовано увагу на біологічній цінності і фізіологічному значенні сирів, оскільки вони містять увесь спектр поживних речовин, в тому числі й незамінних, необхідних людині для життєво важливих процесів. З огляду на узагальнення наукових позицій щодо необхідності надання продуктам функціональних властивостей виникає потреба удосконалення рецептури та традиційних методів виробництва сиру. Важливо, що це відповідає основним принципам і напрямам державної політики у сфері здорового харчування. У статті запропоновано принципово нову рецептуру і технологію виробництва кисломолочного м’якого сиру підвищеної біологічної цінності збагаченого вітамінами, мікроелементами, вільними амінокислотами, харчовими волокнами. Для сиру, виготовленого за удосконаленою технологією, передбачено використання експериментальної назви «Любомир». Представлено узагальнену функціональну схему виробництва сиру кисломолочного м’якого. Висока біологічна цінність сиру, отриманого запропонованим способом, обумовлена хімічним складом основних компонентів. Як компоненти запропоновано використовувати родзинки із зеленого винограду, волоські горіхи, яйця курячі і перераховано, джерелом яких пластичних, енергетичних та захисних речовин вони є. Висвітлено фізіолого-гігієнічне значення нутрієнтів, що входять до їх складу. Окреслено висновки та основні завдання подальших досліджень.

Метою роботи є оцінювання комфортності текстильних матеріалів різного сировинного складу з використанням комплек сного підходу, який базується на поєднанні експериментальних досліджень показників комфортності та діагностиці впливу матеріалів на функціональний стан організму людини. Для досягнення поставленої мети використано експериментальні методи дослідження механічних і фізичних властивостей текстильних матеріалів, принципи порівняльного аналізу, статистичний метод обробки даних. Енерго-інформаційний вплив на організм людини визначався з використанням методу біорезонансної енерго-хвильової діагностики. Проведені у процесі роботи дослідження показали, що рівень комфортності текстильних матеріалів для одягу, визначений експериментальним шляхом, не завжди збігається з тим, як реагує людський організм на їх використання. Якщо найкращі значення показників комфортності були встановлені для лляних та шовкових тканин, то найбільш позитивно на організм впливають лляні та вовняні, а для шовкових є характерним високий рівень негативного впливу. Це ще раз підтверджує той факт, що комфортність є комплексним показником і може оцінюватися лише із врахуванням суб’єктивних відчуттів людини. Загалом найкращі результати були встановлені для зразка лляного матеріалу: для нього характерні високі значення показників комфортності в поєднанні з низьким рівнем негативного впливу та досить високим рівнем позитивного впливу. Запропонована методика оцінювання комфортності дає можливість враховувати реакцію організму на вплив тих чи інших видів текстильних матеріалів. Наукова новизна полягає в тому, що в даній роботі вперше використано комплексний підхід для оцінювання комфортності матеріалів, який включає поєднання об’єктивних та суб’єктивних методів. Практична значимість підтверджується рекомендаціями щодо конфекціювання текстильних матеріалів для виготовлення літнього одягу на основі їх комфортності.

Мета. Основною метою дослідження було удосконалення товарознавчих властивостей м'ясних виробів при додаванні білково-мінеральної добавки та отримання нових видів виробів збагачених кальцієм. Для досягнення поставленої мети потрібно було вирішити наступні завдання: визначити оптимальну кількість внесення білково-мінеральної добавки та її вплив на органолептичні показники м'ясних виробів.
 Методика. У дослідження використовували авторські методики для визначення кальцію в ковбасних виробах. Для визначення органолептичних показників проводили дегустаційну оцінку якості готових виробів за п'ятибальною системою.
 Результати. М’ясна продукція, як і інша їжа людини, створювана на різних виробництвах, складаються з природних компонентів і харчових добавок. Кількість використовуваних добавок залежить від різних чинників, але, в цілому, м’ясопромислові підприємства задіюють у своїй роботі багато різних доповнень для досягнення різноманітних цілей. Отримання економічної вигоди, подовження термінів придатності, полегшення, прискорення і оптимізація виробничих технологічних процесів, сприяння збереженню структури і створення привабливого товарного вигляду, спрощення транспортування і збільшення стійкості до всіляких негативних змін, поліпшення смаку і якості... Виробляючи м’ясну продукцію, важливо розуміти, що має значення, передусім, той товар, якому притаманна висока якість. Властивості продукту повинні забезпечувати не тільки харчову, а й біологічну цінність, а м’ясні вироби, в цілому – відповідати високим
 функціонально-технологічним якостям і санітарно-гігієнічним нормам. І чи не головна роль цьому питанні відведена якості, як основної сировини, так і харчовим добавкам. В даній роботі доведено, що додавання білково-мінеральної добавки в кількості 8% покращує товарознавчі показники досліджуваних м'ясних виробів і збільшує кількість в них кальцію. Встановлено, що залежність вмісту кальцію в варених ковбасних виробах від кількості білково-мінеральної добавки має лінійний характер і рівномірно збільшується. Так при концентрації 1% вона становила 0,091 мг на 100 г продукту, при 5% - збільшилася майже в 4 рази, при 8% – майже у 7 разів, а при 10% – майже у 9 раз. А внесення білково-мінеральної добавки більше 8% негативно впливає на органолептичні властивості ковбас.
 Практична значимість. Запропоновано використання білково-мінеральної добавки при виробництві ковбасних виробів для збагачення їх кальцієм і покращення їх товарознавчих показників.

Матеріали статті відображають основні фактори створення нових жирових продуктів функціонального призначення. Проаналізовано вплив емульгаторів, стабілізаторів і структуроутворювачів на формування споживчих властивостей жирових продуктів.
 Доведено, що спільне застосування фізіологічно функціональних інгредієнтів, зокрема харчових волокон, каротиноїдів, токоферолів дозволяє отримати нові види жирових продуктів, дає можливість частково захистити їх від окиснення і в сукупності забезпечити позитивний вплив на організм людини.
 Обґрунтовано вибір біологічно активних речовин, емульгаторів, стабілізаторів, згущувачів, які можуть бути застосовані також у технології виготовлення нових видів жирових продуктів із заданими технологічними властивостями, з метою розширення їх асортименту.
 Враховуючи регіональні особливості технологій, визначено можливі напрямки промислового випуску жирових продуктів з використанням регіональних сировинних ресурсів. Встановлено необхідні кроки для вирішення поставленої проблеми розробки технологій жирових продуктів, які мають задані властивості.
 Вперше буде розроблено і впроваджено у виробництво нові види олійно–жирових продуктів, які володітимуть високою якістю, харчовою і біологічною цінністю, тривалим терміном зберігання, і дозволить зберегти та залучити регіональні сировинні ресурси.

Мета. Визначення споживчих властивостей целюлози, одержаної з волокна, стебелта костриці ненаркотичних однодомних конопель для рекомендування її у виробництві напідприємствах целюлозно-паперової промисловості.Методика. Експериментальні дослідження споживчих властивостей целюлози зволокна, стебел та костриці ненаркотичних однодомних конопель виконували звикористанням діючих стандартних методик і засобів вимірювання.Результати. Досліджено функціональні, естетичні властивості й надійністьспоживання одержаної целюлози на основі ненаркотичних однодомних конопельподрібнених стебел та волокна, а саме: повітропроникність, маса 1м2, руйнівне зусилля(сухе, мокре), жорсткість, абсолютний опір продавлювання, герметичність.Встановлено, що якісні характеристики целюлози на основі подрібнених стебелненаркотичних однодомних конопель мають найбільш високе значенняповітропроникності, в порівнянні з целюлозою одержаною з конопляного волокнавідповідно: 1475 л/м2с і 320 л/м2с. Руйнівне зусилля целюлози з волокна вище на 4Н.Абсолютний опір на продавлювання целюлози з волокна вище на 50 кПа порівняно зцелюлозою зі стебел конопель.Проведений порівняльний аналіз фізико-механічних властивостей целюлози зі стебел іволокна згідно з нормативними вимогами ГОСТ 9094-89 «Бумага для печати офсетная.Технические условия» свідчить, що по масовій частці волокон 1 м2 та руйнівному зусиллюцелюлоза одержана з волокон ненаркотичних однодомних конопель відповідає вищомуґатунку, тоді як з різаних стебел ненаркотичних однодомних конопель – першому ґатунку іза своєю якістю перевищує целюлозу одержану з деревини.Наукова новизна. Встановлено закономірності впливу складових ненаркотичниходнодомних конопель (волокна, стебел, та костриці) на хімічний склад та фізико-механічнівластивості целюлози. Практична значимість. Розроблено нову композицію на основі целюлози з волоконта подрібнених стебел ненаркотичних однодомних конопель з покращенимифункціональними властивостями, що забезпечує надійність споживання отриманоїцелюлози за рахунок підвищення її механічної міцності. Здійснено промислову апробаціюспоживчих характеристик целюлози, одержаної з костриці, стебел та волокнаненаркотичних однодомних конопель на ТОВ «Цюрупинська паперова компанія» м.Цюрупинськ, Херсонська область. Таку технічну целюлозу з ненаркотичних однодомнихконопель можна рекомендувати як сировину для виробництва офсетного друкувальногопаперу згідно з ГОСТ 9094-89.

Мета роботи постає як визначення комунікативної своєрідності та провідних текстологічних тенденцій, способів кодування і символізації в вокальній естрадній творчості. Методологія дослідження зумовлена поєднанням герменевтичного, структуралістського, текстологічного та семіологічного підходів на основі цілісного вивчення явища вокально-естрадного виконавства. Наукова новизна роботи полягає у розкритті значення явищ інтерпретації та інтертекстуальності в сфері вокально-естрадного виконавства, у визначенні провідних форм інтерпретації в галузі естрадного мистецтва як театралізованої сценічної артистичної діяльності, у виявленні магістральної ролі особистості естрадного співака в організації інтерпретативної семантичної цілісності художньої форми естрадної вистави. Висновки. Вокально-естрадне виконавство має складну текстологічну організацію, що зумовлена особливою природою естрадного мистецтва. Воно передбачає високу інтертекстуальну активність провідної «дійової особи» – артиста-соліста, який стає семантичним стрижнем естрадно-сценічної дії, суміщає декілька інтерпретативних функціональних планів, сприяє переродженню естрадної програми у сучасну квазі-сюжетну виставу з поетизованим образом людини у композиційному осередку.Ключові слова: вокально-естрадне виконавство, інтерпретація, текст, інтертекстуальність, семантичні позиції, особистість співака, естрадно-сценічна дія.

Резюме. Серед харчових добавок полісахариди добре відомі як функціональні добавки, які мають високу молекулярну масу, добре розчиняються у воді й використовують їх для поліпшення текстури кінцевої продукції. В останні десятиріччя карагінани стали одними з найпопулярніших гідроколоїдів у харчовій промисловості.
 Мета дослідження – проаналізувати літературні джерела щодо особливостей використання карагінанів як харчових добавок.
 Матеріали і методи. У дослідженні опрацьовано наукові публікації за останнє десятиліття, які доступні у мережі «Internet», ключовими словами були «карагінан», «харчові добавки», «Е407».
 Результати. Широке використання каппа-карагінану пов’язане з його здатністю до підвищення в’язкості водних розчинів та гелеутворення, застосовують у харчовій, легкій та аграрній промисловостях. А також при виробництві консерв, м’ясних і молочних продуктів. Карагінанам притаманні властивості імуноад’ювантів: вони здатні надавати як імуностимулювальний, так і імуносупресорний ефекти. Їх вплив на імунну систему носить дозозалежний характер. У високих концентраціях ці полісахариди не мають імуносупресорної дії, імовірно, унаслідок цитотоксичності відносно супресорних клітин. Водночас карагінан при низьких дозах стимулює активацію супресорних макрофагів і пришвидшує їх дозрівання. Деяка суперечливість даних про фармакологічну дію цих полісахаридів може бути зумовлена некоректним порівнянням результатів, отриманих у різних експериментальних умовах, на різних структурних типах карагінанів. При цьому дуже важливим є спосіб введення полісахариду і його доза.
 Висновки. Широке використання карагінанів як природного, так і синтетичного походжень надихає науковців глибше досліджувати механізм їх дії на рівні цілого організму.

У статті наведені дані дослідження впливу блокатора рецепторів 1-го типу до ангіотензину ІІ телмісартану на стан вуглеводного й ліпідного обміну, активність системного запалення низької градації, структурні показники лівого шлуночка та функціональний стан нирок у хворих на гіпертонічну хворобу. Отримані результати засвідчили високу антигіпертензивну ефективність телмісартану: у 73 % пацієнтів удалось досягти цільового рівня артеріального тиску при застосуванні монотерапії, при цьому у 37 % хворих нормалізація артеріального тиску відбулась уже через 2 тижні лікування. Органопротекторні властивості телмісартану в поєднанні з вираженими позитивними метаболічними властивостями, ймовірно, запобігають ураженню органів-мішеней та сприяють зниженню ризику серцево-судинних катастроф у хворих на гіпертонічну хворобу.

Актуальність теми дослідження. Дослідження процесу сушіння черешні, рослинної продукції з високим антиоксидантним статусом і швидкою втратою споживчих властивостей, є актуальним для зниження втрат продовольчої сировини та отримання функціональних харчових продуктів. Постановка проблеми. Обмежений строк зберігання черешні та короткий сезон збирання врожаю за умови підвищення обсягів виробництва у світі створюють потребу в обґрунтуванні ефективних технологій переробки черешні. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Було проаналізовано закордонні й вітчизняні наукові праці, які свідчать про ускладнення переробки черешень порівняно з вишнями через високий вміст пектину, переважне консервування свіжих плодів заморожуванням, що негативно позначається на органолептичних властивостях черешень, та підвищення антиоксидантної активності плодів внаслідок зневоднення. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Відсутні ефективні технологій сушіння черешні, зокрема, шляхом інфрачервоної обробки з урахуванням сортових особливостей плодів Prunus avium L. та умов попереднього зберігання сировини. Постановка завдання. Визначення впливу інфрачервоної обробки на кінетику сушіння, фізико-хімічні, органолептичні показники якості черешні різних сортів та умов попереднього зберігання, зокрема, заморожування. Виклад основного матеріалу. Плоди червоної і жовтої черешні відрізняються здатністю поглинання підведеної енергії, що впливає на швидкість перебігу процесу вологоперенесення. Залежно від сортових особливостей плодів Prunus avium L. доцільно змінювати тривалість сушіння: для отримання більш якісної продукції з черешень сортів жовтого кольору потрібно збільшувати тривалість термічної дії і застосовувати нижчі температури сушіння. Попереднє заморожування черешні позитивно позначається на органолептичних показниках сушеного продукту. Висушування черешень інфрачервоним випромінюванням раціональне до вологості 10–18 %, що дозволяє отримати продукт найвищої якості. Висновки відповідно до статті. Інфрачервона обробка черешні дозволяє отримати сушений продукт із прийнятними споживчими властивостями, зокрема, із сировини зниженої якості, сприяючи скороченню втрат сировини прогтягом продовольчого ланцюга.

Мотивації споживачів сьогодні свідчать про те, що основна увага приділяється інгре- дієнтному складу та якості продукції харчування. Це зумовлює необхідність виробництва продуктів, які відповідають сучасним уявленням напряму здорового харчування. Також одночасно висока харчова цінність, новизна та функціональні властивості страв істотно впливають на конкурентну здатність підприємств ресторанного господарства. Нині лецитини стали обов’язковим рецептурним компонен- том більшості продуктів на базі водно-жирових емульсій, морозива, сирів, кондитерських виробів тощо. Виділяються два аспекти доцільності споживання лецитинів у харчуванні: 1) технологічний – для конструювання харчових систем; 2) профілактично-лікувальний – для поповнення фізіологічної потреби організму та корекції порушень обміну речовин. У ресторанному господарстві лецитини використовують нешироко, а саме: тільки в технологіях молекулярної кухні у виробництві пін та повітряних соусів. Тому метою роботи стала розробка рецеп- тури та технології приготування капсульованих емульсійних соусів ыз застосуванням лецитину, агар- агару та масляних екстрактів прянощів. У роботі обґрунтовано теоретичну і практичну доцільність створення капсульованого соусу. Лецитинова композиція лецитин–масляні екстракти прянощів–вода мінеральна з додаванням агар- агару має упорядковану структуру ламелярної емульсії, що сприяє вбудуванню в її склад, збереженню від негативного впливу та поліпшенню органолептичних показників біологічно активних речовин, а також їх кращому засвоєнню. Також рослинні лецитини можуть розглядатися як фізіологічні функ- ціональні нутрієнти з високою ефективністю фізіологічного впливу для страв лікувально-профілак- тичного призначення. У роботі представлено мікрофотографії подрібнених прянощів у минаючому світлі та фотографію зразка капсульованого соусу у поляризаційному світлі. Надана органолептична характеристика одержаного продукту. Обґрунтовано термін зберігання розробленого капсульованого соусу на основі показників мікробіологічної безпеки.

Мета. Оцінка взаємозв’язку нейродинамічних властивостей з рівнем ефективності психічної саморегуляції й адаптивності у спортсменів-велосипедистів. Методи. Діагностування нейродинамічних властивостей за допомогою комплексу «Діагност-1»; тестування оцінки психоемоційного стану, рівня стресу, ефективності психічної саморегуляції й адаптивності. Результати. Виявлено превалювання респондентів з високим і середнім рівнем саморегуляції і адаптивності, переважанням парасимпатотонії. Більшість обстежених спортсменів – стенічні, врівноважені, не мають ознак перевтоми, емоційної напруженості і внутрішньоособистісних конфліктів. У обстежених спортсменів більш виражене трофотропне домінування (переважання парасимпатичної регуляції) у функціонуванні вегетативної нервової системи. Висновки. Специфічними психофізіологічними маркерами психічної саморегуляції й адаптивності спортсменів-велосипедистів можна вважати показники функціональної рухливості нервових процесів у режимі зворотного зв’язку, а маркерами стресостійкості та емоційної стійкості – показник динамічності нервових процесів

В данній статті обгрунтована актуальність досліджень для розширення асортименту м’ясних напівфабрикатів, збагаченних йодом. Приведена характеристика сировини для виробництва м’ясо-рослинних січених напівфабрикатів, які використовуються для профілактичного та здорового харчування людей, страждаючих на йодний дефіцит. Це м’ясо кролів ,та ламінарії. М'ясо кролів володіє високою харчовою цінністю, дієтичними властивостями і слабо-розвинутою сполучною тканиною, що сприяє доброму перетравлюванню і тому м'ясо кролів має велику популярність у харчуванні населення. Ламінарія (морська капуста), яка характеризується цілим рядом корисних властивостей, основні із яких це високий вміст йоду та альгінатів – природних сорбентів. Завдяки такому рослинному компоненту м’ясні січені напівфабрикати збагачуються йодом, що дозволяє використовувати їх для здорового харчування як профілактичний засіб проти захворювань щитовидної залози, крім того, ламінарія зв’язує та виводить з організму токсичні речовини, важкі метали і радіонукліди. Для розширення асортименту січених напівфабрикатів для харчування людей з йод дефіцитом були проведені дослідження на можливість поєднання дієтичного м’яса кролів і джерела йоду ламінарії в одному продукті – січених напівфабрикатах, які популярні в харчуванні населення. Проведені дослідження по встановленню змін функціонально-технологічних властивостей фаршу з м’яса кролів при додаванні різної кількості ламінарії. Допустима кількість ламінарії, яку можливо додавати у фарш, була встановлена по органолептичним показникам готових виробів. Аналіз отриманих результатів та органолептичних показників дав можливість встановити найбільш раціональну кількість ламінарії для додавання у м’ясні фарш. По результатам досліджень розроблена рецептура м’ясо-рослинних січених напівфабрикатів, які можуть використовуватися як засіб для лікування і профілактики захворювань щитовидної залози, особливо у тих регіонах, де спостерігається дефіцит йоду.

Використання природних біологічно активних інгредієнтів у виробництві харчових продуктів дозволяє забезпечити організм людини енергетичним матеріалом та підвищити його опірність несприятливому впливу навколишнього середовища. В Україні розвиваються крафтові виробництва із перероблення рослинної сировини та створення на її основі нових оздоровчих та функціональних продуктів. Одним із інноваційних харчових продуктів є фруктово-овочеві чипси, які мають високі смакові якості та дієтичні властивості. Відомі технології виробництва овочево-фруктових чипсів, які передбачають технологічні операції інспектування, миття, очищення овочів та фруктів, нарізування їх на пластинки, паротермічне оброблювання, сушіння, охолодження та фасування. На основі аналізу відомих технологій виробництва овочево-фруктових чипсів запропоновано технологію, яка дозволяє отримати інноваційний продукт, а саме багатошарові овочево-фруктові чипси, збагачені харчовими волокнами. До складу овочево-фруктових чипсів вводиться лляне насіння, яке є як джерелом білку, так і замінних і незамінних амінокислот. Поліненасичені жирні кислоти Омега-3, Омега-6, Омега-9, що входять до складу насіння льону, сприяють регулюванню біохімічних процесів в організмі людини. У статті подано опис технологічного процесу виробництва багатошарових овочево-фруктових чипсів із місцевої органічної сировини та його режими. Запропонована технології дозволить ефективно переробляти урожай органічних фруктів та овочів агровиробникам.

Білково-жирові емульсії, що забезпечують стабільну якість і високий вихід м'ясних продуктів завдяки підвищеним функціонально-технологічним властивостям, знайшли широке застосування у виробництві практично всіх груп м’ясних продуктів, при цьому рівень заміни м’ясної сировини може досягати 48%. Білково-жирові емульсії дозволяють не тільки економити м’ясну сировину, а й раціонально використовувати додаткові джерела білка, жировмісної сировини в складі фаршевих систем у стабілізованому вигляді. Вивчення вітчизняної та зарубіжної літератури показало, що нині існують різні рецептури і способи приготування білково-жирових емульсій (БЖЕ), проте їх застосування обмежене через складну технологію приготування і введення в сировину. I. Zayas та ін. провели порівняльні дослідження властивостей фаршу і готових продуктів при використанні жиру у формі попередньо приготовлених емульсій або у вільному вигляді. Всі характеристики м’ясних фаршевих систем, що містили попередньо приготовлені емульсії, були вищими як за використання остиглого, так і охолодженого м'яса. Частина наукових робіт присвячена застосуванням у складі емульсій поряд з традиційними нетрадиційних жирових і рослинних компонентів та їх використанню в продуктах харчування. Метою роботи було удосконалення технології реструктурованих шинкових виробів в оболонці з індичого м’яса та м’яса свинини шляхом використання БЖЕ з метою збагачення їх амінокислотного та жирнокислотного складу. Використання стандартних методів дослідження та математичних розрахунків дало можливість збалансувати та обґрунтувати амінокислотний склад білкової складової шинки, оптимізувати співвідношення жирних кислот у складі жирової складової. Критерії оптимальності, поставлені в задачі, повністю виконані, оскільки співвідношення індичого та свинячого жирів здатне задовольнити добову потребу в кислотах за кількістю ω-6 та частково за кількістю ω-3, а співвідношення білок:жир:волога в розробленій рецептурі БЖЕ відповідає рекомендованому діапазону 1:(3-5,7: (3:5,7).

У системі токсикометричних показників надзвичайно важливим є встановлення ступеня небезпе-ки хронічної дії препаратів (кумулятивних властивостей) за умови низької інтенсивності впливу.Особливо необхідними є такі дослідження для сполук важких металів, оскільки, як відомо, вони ма-ють виражену кумулятивну здатність. Метою дослідження було вивчення кумулятивних властиво-стей Феруму з високою валентністю – IV у формі клатрохелату. Для досліджень було сформованодослідну і контрольну групи білих щурів по 6 тварин у кожній. Водний розчин клатрохелату Феру-му(ІV) в об’ємі 5 мл вводили щоденно внутрішньо за допомогою металевого зонда. Тваринам дослід-ної групи введення препарату починали з дози 500 мг/кг маси тіла, що становило 1/10 частину відмаксимальної дози. Через кожні чотири доби дозу клатрохелату Феруму(ІV) збільшували у 1,5 рази.Тваринам контрольної групи вводили ізотонічний розчин натрію хлориду об’ємом 5 мл. У результатіпроведених досліджень було встановлено індекс кумуляції досліджуваного комплексу, який стано-вить 6,88 одиниць, що вказує на його слабо виражену кумулятивну активність. Контроль за дина-мікою змін маси тіла тварин упродовж 24 діб засвідчив, що за умови щоденного введення клат-рохелату Феруму(IV) у наростаючій дозі спочатку їх масa тіла зростає, а з 12 доби знижується по-рівняно з контролем. Не виявлено значних відхилень коефіцієнтів відносної маси печінки, нирок і сер-ця, однак відносний коефіцієнт маси селезінки знизився на 41 % порівняно з контролем, що поясню-ється ймовірно розвитком атрофічних процесів у цьому органі. Клатрохелат Феруму(IV) стимулю-юче впливав на гемоцитопоез, що проявлялося збільшенням кількості еритроцитів, проте на фонізниження рівня гемоглобіну (p<0,001) та показника гематокриту у тварин дослідної групи, відпо-відно на 22,7 % та 10 % порівняно з показниками у тварин контрольної групи. У цьому разі кількістьлейкоцитів зменшувалася майже на 39,0 %, що вказувало на наявність запальних або інших патоло-гічних процесів в організмі щурів дослідної групи. Отримані результати біохімічних досліджень си-роватки крові вказували на пригнічення протеїнсинтезувальної функції в організмі щурів, підтвер-дженням чого є показники щодо активності лужної фосфатази та вміст протеїну загального і аль-бумінів. Встановлено стимуляцію глікогенолізу, оскільки показник глюкози в сироватці крові щурівзростав на 36,6 % порівняно з контролем. Зростання вмісту креатиніну на 8,6 % засвідчує про не-значні порушення функції нирок. Змін показників, що відображають функціональний стан роботибагатьох органів та систем в організмі, таких як активність аспартат- та аланінамінотрансферазі сечовини нами не встановлено. Також вміст Кальцію та Фосфору в сироватці крові щурів не змі-нювався. Вищеокреслене вказує на матеріальну кумуляцію як її різновид, що є характерним для куму-ляції важких металів.

У виробництві хлібобулочних виробів використовують комплексні хлібопекарські поліпшувачі, котрі дозволяють виробникам інтенсифікувати технологічний процес виробництва, зберегти привабливий вигляд і стабільні якісні показники хлібобулочних виробів у поєднанні з можливістю використання низькосортної сировини. У статті розглянуто проблему позитивної тенденції застосування хімічних поліпшувачів якості у виробництві хлібобулочних виробів. Проведено аналіз асортименту розповсюджених функціональних добавок, впливу комплексних поліпшувачів якості хліба на формування споживних властивостей хлібобулочних виробів, досліджено результати якісної оцінки наявності у рецептурному складі поліпшувачів якості. Для встановлення рівня якості та безпечності харчових продуктів, і хліба зокрема, акцентовано увагу на діючих в Україні нормативно-правових актах та нормативних документах. Висвітлено особливості застосування натуральних і органічних інгредієнтів як альтернативи синтетичним добавкам. Сучасні харчові технології пропонують хлібопекарській галузі промисловості велику кількість харчових добавок – поліпшувачів якості хліба та хлібобулочних виробів, які надають можливості виробникам економити на якісній сировині, але, разом з тим, одержувати хліб привабливого товарного вигляду та високої якості.

Розглянуто особливості отримання композиційних покриттів, в тому числі алюмокерамічних, газотермічними методами напилення. Зіставлені технологічні характеристики сучасних методів напилення, показана позитивна роль у формуванні покриттів високої швидкості напилюваних частинок. Особливий інтерес для отримання захисних і функціональних покриттів представляє алюміній, найпоширеніший метал на Землі. Робота присвячена аналізу можливостей отримання металооксидних покриттів методами газотермічного напилення порошками чистих металів в режимі горіння й експериментальна перевірка отримання алюмокерамічних покриттів методом детонаційно-газового напилення порошками алюмінію. Показана можливість використання горіння металів при газотермічному напиленні для отримання металооксидних і оксидних покриттів. Зіставлені значення параметрів, що визначають схильність до утворення покриттів, а саме, температури плавлення, густини, параметра складності плавлення і коефіцієнта акумуляції тепла для деяких металів і їх оксидів. Були проведені експерименти з детонаційно-газового напилювання покриттів порошками алюмінію. Показана можливість отримання композиційних покриттів алюміній-оксид алюмінію. Встановлено, що властивості одержуваних покриттів визначаються відносним вмістом в покриттях оксидів алюмінію, що залежить від ступеня окислення частинок алюмінію, їх вихідного розміру та вмісту кисню в детонаційній суміші газів. Розроблено рекомендації щодо створення спеціалізованого обладнання, а також розглянуті перспективні напрямки дослідження процесів горіння частинок металів і сплавів при детонаційно-газовому і газополуменевих методах напилення.

Остеоартрит сьогодні розглядається не як дегенеративний процес, а як патологічне ремоделювання різних тканин суглоба (кісткової, хрящової, синовіальної), що ініціюється і визначається прозапальними медіаторами з розвитком метаболічної, а пізніше й функціональної дисфункції всіх суглобових структур. Особлива роль у патогенезі остеоартриту належить інтерлейкіну-1, що характеризується різноплановим впливом на метаболізм суглобового хряща і субхондральної кістки, а також родині трансформуючих факторів росту, зокрема трансформуючому фактору росту β. Це робить їх важливою мішенню терапевтичної стратегії при остеоартриті. Розкриття молекулярних механізмів деградації хряща та уточнення причин, що ведуть до персистуючого запалення безпосередньо в тканинах суглоба, послужило підставою для розробки не тільки симптомо-, але й структурно-модифікуючих препаратів, що активно впливають на перебіг і темпи подальшого прогресування захворювання. Згідно з рекомендаціями ЕULAR 2003 року, тільки 5 препаратів мають симптомомодифікуючі властивості, а саме хондроїтину сульфат, глюкозаміну сульфат, діацереїн, гіалуронова кислота, а також препарату Піаскледин. Останній препарат становить неабиякий інтерес завдяки суттєвій антицитокіновій активності. У статті наведені експериментальні докази позитивного впливу препарату Піаскледин на концентрацію прозапальних цитокінів, а також результати клінічних досліджень щодо високої ефективності як симптомо-, так і структурно-модифікуючого препарату в лікуванні остеоартриту.

Актуальність теми дослідження. Якість робочих поверхонь зубчастих коліс формується під впливом конструктивних факторів (модуля, числа зубців і матеріалу коліс, твердості матеріалу заготовок та їх фізикомеханічних властивостей) і технологічних факторів (швидкості та глибини різання, подачі, ступеня зношуваності інструменту). Зубчасту передачу можна виконати тільки з деяким наближенням до функціонально точної, оскільки елементи зубчастої передачі не можуть бути виготовлені без відхилень. Рівень цих відхилень визначається не тільки технічною, але й економічною доцільністю, а також можливостями виробництва. Постановка проблеми. Виявлення можливості збільшення ресурсів зубчастих передач, зокрема головного, проміжного і хвостового редукторів вертольотів Ми-8 та їх модифікацій. Аналіз останніх досліджень і публікацій. З аналізу літературних джерел можна зробити висновок, що основними факторами, що формують якість робочих поверхонь зубчастих коліс, є конструктивні та технологічні. Сучасні досягнення у сфері конструювання та виробництва сприяють підвищенню точності та зменшенню погрішностей зубчастих передач вертольотних редукторів. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Виявити основні причини виникнення погрішностей зубчастих передач вертольотних редукторів, взаємозв’язок факторів виробництва й параметрів точності зубчастих коліс та можливості керування точністю поверхонь зубців ще на стадії проєктування. Мета статті. Розглянути точність та погрішності зубчастих передач вертольотних редукторів. Виклад основного матеріалу. Розглянуті показники точності зубчастих коліс за нормами кінематичної точності, плавності, контакту зубців та бокового зазору, вплив технології виробництва на якість зубчастих коліс. Функціональна точність забезпечується двома шляхами – конструктивним і технологічним. Приведені основні причини виникнення погрішності операції зубофрезерування, можливості керування точністю та якістю поверхонь зубців ще на стадії проєктування, взаємозв’язок факторів виробництва й параметрів точності зубчастих коліс. Наведені приклади кінематограм показують неприйнятність кінематичного принципу нормування і контролю точності напружених зубчастих передач та передач з модифікованими поверхнями зубців. Тому нормування та оцінювання точності авіаційних зубчастих коліс здійснюють виключно за елементними показниками точності. Показано, що колеса необхідно контролювати по накопиченій погрішності кроку, а не по биттю. Розглянуто контроль за допомогою плям контакту для конічних передач із прямими і круговими зубцями. Висновок відповідно до статті. Збільшення ресурсу передач здійснюється, поза іншими способами, підвищенням точності виготовлення зубчастих коліс, яка у високоресурсних і високонапружених передачах досягає 4-го ступеня точності за нормами плавності та контакту. У багатьох випадках подальше підвищення точності при збільшенні ресурсу не є доцільним, оскільки висока навантаженість коліс на всіх режимах роботи забезпечує статичний розподіл навантаження між спряженими зубцями, що призводить до зменшення динамічного зусилля. Тут прослідковується основний принцип призначення точності авіаційних передач: точність призначається з урахуванням фактичної навантаженості та жорсткості спряжених зубців і всієї пружної системи загалом.

Вступ.Захворювання нирок – одна з найпоширеніших та найактуальніших проблем сучасної медицини. В останні десятиліття активно вивчають нефропротекторні властивості різноманітних антиоксидантів з метою попередження та корекції порушень функцій нирок, однак дані щодо ролі різних антиоксидантів є фрагментарними і потребують подальших досліджень. 
 Мета дослідження– вивчити вплив глутатіону на зміну біохімічних показників крові за умов експериментальної нефропатії.
 Методи дослідження. Досліди проводили на 90 білих статевозрілих щурах-самцях масою 0,16–0,18 кг. У двох серіях експериментів нефропатію викликали шляхом одноразового внутрішньочеревного введення фолієвої кислоти в дозах 200 та 250 мг/кг. Глутатіон вводили інтрагастрально в дозі 100 мг/кг упродовж трьох та семи днів. Для оцінки функціонального стану нирок проводили біохімічне дослідження крові з визначенням концентрації креатиніну, сечовини, альбуміну, загального білка, активності γ-глутамілтранс­пептидази та аланіламінотранспептидази.
 Результати й обговорення.За умов нефропатії спостерігали збільшення вмісту сечовини порівняно з контрольною групою: на 27 % – на третій день експерименту, на 15 % – на сьомий. Введення глутатіону сприяло нормалізації досліджуваного показника. Було відзначено підвищення, порівняно з контрольною групою, рівня креатиніну в сироватці крові щурів із нефропатією в 1,5 раза при застосуванні фолієвої кислоти в дозі 200 мг/кг. На сьомий день експерименту він збільшився лише на 17 %. У групі тварин, в яких нефропатію викликали фолієвою кислотою в дозі 250 мг/кг, концентрація креатиніну підвищилась порівняно з контрольною групою: у 2,4 раза – на третій день експерименту, на 30 % – на сьомий. Семиденне введення глутатіону прирівнювало показники креатиніну піддослідних тварин до показників контрольної групи. Про загальну інтоксикацію організму під впливом високої концентрації фолієвої кислоти свідчили зниження білоксинтезувальної функції печінки, зростання активності γ-глутамілтранспептидази та аланіламінотранспептидази.
 Висновки.Глутатіон проявляє нефропротекторні властивості, що підтверджується зниженням проявів нефротичного синдрому та поліпшенням функціональних показників нирок. Найбільш чутливий біохімічний показник за умов нефропатії – креатинін, вміст якого залежить від концентрації токсиканта, можна використовувати для діагностування стану нирок та підтвердження моделі нефропатії.

Матеріали та методи. Важливою причиною недостатньої ефективності антибактеріальної терапії туберкульозу є резистентність мікобактерій (МБТ). Із метою подолання цієї проблеми ми використали інформаційно-хвильову терапію (ІХТ) за допомогою апарата професора Колбуна М.Д. «ІХТ Поріг» у 87 хворих віком 19-65 років. 51,7 % пацієнтів мали вперше діагностований туберкульоз, чутливий до хіміопрепаратів, 48,3 % – резистентний. 50 хворих, зіставних за віком і клінічними формами вперше виявленого деструктивного туберкульозу легень зі збереженою чутливістю МБТ до хіміопрепаратів, становили контрольну групу.
 Результати та їх обговорення. Встановлено, що ІХТ запобігає розвитку резистентності МБТ у вперше виявлених хворих, прискорює та підвищує частоту припинення бактеріовиділення до 100 %. Для досягнення такого ефекту достатньо було 30 сеансів ІХТ. У хворих на мультирезистентний туберкульоз потрібно 40-50 сеансів ІХТ, а на туберкульоз із розширеною резистентністю – 50 і більше. Особливо важливим є вплив ІХТ на МБТ із мульти- й розширеною резистентністю. Відомо, що резистентність зумовлюють мутації генетичного апарату МБТ. Оскільки МБТ не мають плазмідної ДНК, то мутації можливі тільки шляхом фланкування інсерційних послідовностей нуклеотидів. Фланкування можливе на основі збалансованості частотних властивостей ДНК мікобактерій та інсерційних фрагментів ДНК. Апарат ІХТ випромінює електромагнітні хвилі, яким властива висока проникна здатність. Електромагнітні хвилі проникають крізь шкіру в глибокі тканини, впливають на соматичні й бактеріальні клітини, змінюючи частотні властивості їхнього генетичного апарату. Наведене електромагнітне поле ІХТ взаємодіє з електромагнітним полем ДНК генетичного апарату МБТ шляхом резонансу, зумовлює зміну їхньої структури та частотні властивості, внаслідок чого відбувається деблокування заблокованих мутацією ділянок ДНК мікобактерій, нормалізується їхня функція й відновлюється чутливість МБТ до дії протитуберкульозних препаратів, що підтверджується припиненням бактеріовиділення у хворих на резистентний туберкульоз легень уже через 1-2 місяці лікування. В основі позитивного впливу ІХТ на організм лежить передача енергії клітинам організму, що відновлює їхню функціональну здатність і швидко нормалізує самопочуття, апетит, сон хворого, відновлює детоксикаційну функцію організму, нівелює побічні ефекти хіміопрепаратів, чим забезпечує проведення повноцінного курсу лікування та його високу ефективність у строки у 2-3 рази коротші, ніж передбачено протоколом.
 Другим позитивним ефектом запропонованого способу є скорочення тривалості курсу лікування з 20 до 6-8 місяців. За цей період припиняється бактеріовиділення та загоюються порожнини розпаду легень. Пацієнт одужує.
 Третім позитивним ефектом є здатність ІХТ профілактувати й усувати ускладнення та побічні реакції організму хворого на хіміопрепарати. Це забезпечує нормальну переносимість хіміотерапії. Хворі не порушують режим прийому препаратів, і їм проводиться повноцінний курс лікування.
 Четвертим позитивним ефектом є відсутність негативного впливу ІХТ на організм хворого. Незалежно від частоти та тривалості дії випромінювання апарат чинить виражений позитивний вплив на організм, що визначає відсутність протипоказань для застосування з метою лікувальних процедур.
 Запропонований спосіб відновлення чутливості МБТ, резистентних (у тому числі мультирезистентних і з розширеною резистентністю) до протитуберкульозних препаратів, вивчався в клінічному випробуванні протягом 15 років у Полтавському обласному клінічному протитуберкульозному диспансері. Загалом було проліковано 74 хворих. Позитивними ефектами виявилися швидке припинення бактеріовиділення та вилікування хворих на резистентний туберкульоз.
 Клінічний випадок. Хворий Б., 35 років, таксист. Діагноз: туберкульоз із розширеною резистентністю обох легень (дисемінований). Дестр+, МБТ+, М+, К+, резист. І (HRZSE), резист. ІІ (Km, Ofx), гіст. 0, категорія 4 (РТБ).
 Уперше на туберкульоз захворів у 1999 р. – вилікувався. У 2005 р. трапився рецидив, лікування протягом 3 років ефекту не дало. Температура тіла постійно 38 ºС, кашель із виділенням мокротиння. Рентгенограма органів грудної клітки від 09.01.2008: в обох легенях зливні вогнищеві тіні різної величини й інтенсивності, у верхніх частках визначаються праворуч 1 каверна середнього розміру, ліворуч – 2 каверни. Корені ущільнені.
 Від госпіталізації відмовився через сімейні обставини. 15 січня 2008 р. хворому було призначено ІХТ у поєднанні з основними протитуберкульозними препаратами та препаратами резервного ряду (3 HRELfхAm 3 HRE) в амбулаторних умовах.
 10.01.2008: мазок мокротиння – КСП+, культуральний метод – МБТ+.
 06.03.2008 (після 30 сеансів ІХТ): мазок мокротиння – КСП не виявлено, посів мокротиння на поживне середовище – знайдено МБТ (3 колонії). Порожнини розпаду в легенях зменшилися в розмірах.
 26.05.2008 (після 50 сеансів ІХТ): МБТ бактеріоскопічно та культурально не виявлено (росту немає).
 27.06.2008 лікування хворого було завершено. Тривалість курсу становила 5,5 місяців. Хворий отримав 101 сеанс ІХТ, досягнуто позитивної клініко-рентгенологічної динаміки, припинилося бактеріовиділення.
 Рентгенографія органів грудної клітки від 02.09.2008: інфільтрація розсмокталася, деструкцій не виявлено. Минуло 13 років – пацієнт здоровий!
 Отже, достатньо було 5,5 місяців лікування за допомогою запропонованого способу, щоб досягти видужання пацієнта на туберкульоз із розширеною резистентністю МБТ.

Актуальність теми дослідження. Дослідження продукцію з підвищеним вмістом біодоступного йоду є актуальним завданням сучасного етапу розвитку харчової промисловості, у вирішенні якого важливу роль відіграють дослідження, спрямовані на подальше впровадження прогресивних способів виробництва овочевих паст з йодовмісною сировиною. Постановка проблеми. Для профілактики захворювань, зумовлених дефіцитом йоду, перспективним є підвищення його вмісту в харчових продуктах унаслідок комплексного використання дієтичних добавок, харчової сировини і функціональних інгредієнтів, в яких йод перебуває в органічно зв’язаному стані та в сукупності зі своїми синергістами. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Були розглянуті як класичні роботи, так і сучасні публікації у вітчизняних та закордонних джерелах, що відповідають цій проблемі. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Створення кулінарної продукції, в яких йод перебуває в органічно зв’язаному стані та в сукупності зі своїми синергістами. Постановка завдання. Розроблення технології та проведення медико-біологічної апробації розробленої кулінарної продукції, в яких йод перебуває в органічно зв’язаному стані та в сукупності зі своїми синергістами, що забезпечує високі споживчі властивості готової продукції, та в яких вміст йоду після теплової обробки забезпечуватиме добову потребу в ньому. Виклад основного матеріалу. Експериментальними дослідженнями встановлено збільшення вмісту йоду після теплової обробки в овочевих пастах. Розроблено технологію нових рулетів з овочевими пастами та досліджено їхню якість. Проведена медико-біологічна апробація розроблених рулетів із використанням овочевих паст із йодовмісною сировиною. Висновки відповідно до статті. Визначено, що вміст йоду в овочевих пастах після термічної обробки зменшується в них на 49,3 %. Отже, втрати йоду під час термічної обробки значні, але кінцевий результат є достатнім для забезпечення добової потреби в йоді на 65 %. Встановлено, що двотижневого додаткового вживання рулетів виявляється достатнім для покращення йодного забезпечення організму обстежених пацієнтів, про що свідчить збільшення сироваткового вмісту йоду на 12,6 % та зростання на 15,1 % показника йодурії.

For the first time, systematic studies of the structural and functional properties of macrozoobenthos of Lake Zakіtne were conducted. A taxonomic list of macroinvertebrates with their zoogeographical characteristics is given. According to the results of research, 3 types of benthic invertebrate groups were identified and described, of which Oligochaeta-Chironomidae type were the most widespread. Only two species were common to all found groups: Einfeldia longipes and Glyptotendipes glaucus of Chiromonidae family. The calculated biotic indices indicate a fairly high degree of use of existing biotopes by macroinvertebrates, as well as the predominance of species characteristic of the α-β-mesosaprobic zone.The variety of ways and mechanisms of feeding of benthic invertebrates is shown. Collectors, scraper collectors, sedimentators, filter feeders, shredders, predators, as well as macroinvertebrates with an indeterminate feeding type were identified in the trophic structure by the predominant type of feeding. The number of species, as well as their representation in trophic groups, varied in different years, yet 54-73% of them were nonpredatory forms.According to the obtained data, the components of the energy balance for macroinvertebrates were calculated. The active participation in the production of organic matter of Chironomidae larvae (from 29 to 62% of the total production of nonpredatory and predatory forms) is indicated. In some years, Ephemeroptera and Mollusca were actively involved in production. The largest flow of energy passed through insects (Ephemeroptera, Trichoptera) and leeches. Attention is drawn to the role of predators, which can significantly reduce the production of groups. High production and food ration of predators do not allow to ignore them when calculating the production of the entire zoocenosis.In average, during the vegetation season, the total production of nonpredatory and predatory benthic invertebrates was 77,89 kJ/m2, and the predator's food ration was 61,80 kJ/m2.Key words:macroinvertebrates, taxonomic structure, trophic structure, community, production, food ration, energy balance. Вперше проведено систематичні дослідження структурно-функціональних властивостей макрозообентосу озера Закітне. Наведено таксономічний список макробезхребетних з їх зоогеографічною характеристикою. За результатами досліджень виявлено та описано 3 типи угруповань донних безхребетних, з яких найбільшепоширення отримали олігохетно-хірономідні комплекси. Лише двавиди виявилися спільними для всіх знайдених угруповань: Einfeldia longipes і Glyptotendipes glaucus (родина Chironomidae).Розраховані біотичні індекси свідчать про достатньо високий ступень використання існуючих біотопів макробезхребетними, а також про переважання видів, що характерні для α-β-мезосапробної зони.Показанарізноманітність способів і механізмів живлення донних безхребетних. У трофічній структурі угруповань за переважаючим способомживлення було виділено збирачів, збирачів-шкребачів, седиментаторів, фільтраторів, подрібнювачів, хижаків, а також макробезхребетних із невизначеним типом живлення. Кількість видів, а також їх представленість утрофічних групах в різні роки була неоднакова, але на 54–73% це були мирні форми.За отриманими даними було розраховано складові енергетичного балансу за макробезхребетними. Вказано на активну участь упродукуванні органічної речовини личинок родини Chironomidae, яким належить від 29 до 62% від сумарної продукції мирних і хижих форм. В окремі роки в продукування активно включалися одноденки та молюски. Найбільший потік енергії проходив через комах (Ephemeroptera, Trichoptera) і п’явок. Звернуто увагу на роль хижаків, які можуть суттєво знижувати продукцію угруповань. Високапродукція і раціон хижаків не дозволяють нехтувати ними при розрахунку продукції всього ценозу.Підраховано, що в середньому за вегетаційний період сумарна продукція мирних і хижих донних безхребетних дорівнювала 77,89 кДж/м2, а раціон хижаків складав 61,80 кДж/м2.Ключові слова: макробезхребетні, таксономічна структура, трофічна структура, угруповання, продукція, раціон, енергетичний баланс.

Мета. Теоретичне і методичне забезпечення селекційного процесу має бути зорієнтованим на формування високоінтелектуальних технологій із застосуванням генетично запрограмованих сортів необхідної біологічної та господарської спрямованості. Матеріали й методи. Матеріалом для підготовки статті слугувала створена колекція тютюну та вихідний селекційний матеріал, напрацьований за тривалий період роботи. Метод селекційної роботи – міжсортова гібридизація шляхом простих, складних, насичуючих, паралельно-насичуючих схрещувань та наступних індивідуальних і масових доборів. Результати. Розроблена система комп’ютерного сервісу підвищить ефективність селекційного процесу за рахунок таких факторів: за допомогою банку даних селекціонер буде володіти значною генетичною інформацією про наявний матеріал; прогноз перспективних гібридних комбінацій до проведення схрещування дозволить збільшити обсяги опрацювання вихідного матеріалу без додаткових затрат; інформаційно-пошукова система реєстрації і документації дозволить раціонально планувати селекційні експерименти, підвищити їх достовірність та точність оцінок. Висновки. На основі проведеного аналізу стану селекційного процесу тютюну із застосуванням різних методів оцінки, схем схрещування, методів добору та детального математичного аналізу встановлено таке: під час створення сортів за обмежених технологічних факторів необхідно орієнтуватися на формування високого нижнього порогу продуктивності у поєднанні з надійним генетичним захистом від лімітів середовища, шкідників і хвороб та системної властивості генотипу, кінетики динамічних процесів шляхом оптимізації фенотипових ознак; визначення оптимальної морфології рослин різних сортотипів ґрунтується на функціональній діяльності кожної ознаки, яка детермінує з генотипом і визначає взаємозв’язок елементів будови рослини з діяльністю генів, що є основою для теоретичної бази селекції на продуктивність; в Україні обмежений вегетаційний період для формування продуктивності сортів тютюну терміном не пізніше 15 вересня, тому у модель сортів повинна закладатися ознака скоростиглості, високої адаптивності до кліматичних умов регіонів вирощування та стійкості до поширених збудників хвороб.

Вступ. Проба Мартіне-Кушелевського (20 присідань за 30 с) - простий, високо інформативний метод вивчення стану серцево-судинної системи (ССС), успішно використовується протягом багатьох десятиліть. Застосування електронних тонометрів дає можливість удосконалити метод, фіксувати частоту серцевих скорочень, артеріальний тиск (АТ), артеріальні пульсації впродовж усього дослідження, більш детально оцінити особливості діяльності ССС.
 Мета. Вивчити функціональну здатність ССС адаптуватися до компресії судин плеча при вимірюванні АТ у стані спокою, після проби Мартіне-Кушелевського за допомогою (запропонованого авторами роботи) морфологічного аналізу артеріальних осцилограм (АОГ) та обгрунтувати його інформативність.
 Матеріали та методи. Обстежено 89 осіб віком 18-55 років, без скарг на стан здоров’я. Вивчено показники як самої проби, так і АОГ, зареєстрованих до, після навантаження, через 3 хв відпочинку. Оцінку морфологічних даних АОГ проводили (відповідно до запропонованих авторами критеріїв) за п’ятибальною системою. Результати порівняно між собою.
 Результати дослідження та їх аналіз. У стані спокою найчастіше реєструвались найкращі, 1-й (28%) та 2-й (53%) типи АОГ. Після навантаження – 3-й тип (54%), який зріс на 37% за рахунок зменшення відсотку АОГ 1-го та 2-го типів. Після 3 хв відпочинку (навіть при нормотонічному типі реакції) АОГ мали динаміку як в бік «покращення», так і «погіршення». Нерідко у випадках, коли цифрові показниками проби незначно відрізнялись між собою , реєструвались найрізноманітніші типи АОГ. Найчастіше – при неадекватній реакції АТ. Відмічене пов’язане з різними рівнями адаптаційної здатності нервово-рефлекторних механізмів кровообігу до компресії та навантаження, в’язко-пружних властивостей судинної стінки, що підтверджується морфологічним аналізом АОГ.
 Висновки. Застосування морфологічного аналізу АОГ при проведенні проби Мартіне-Кушелевського дає можливість більш детально оцінити стан гемодинамічних процесів обстежених, їх рівень здоров’я та адаптаційні можливості, завчасно діагностувати початкові відхилення від меж норми.

В реаліях сьогодення, як ніколи гостро, стоїть проблема виробництва нових видів харчових продуктів. Продуктів, які безпосередньо призначені людям різних вікових груп та, водночас, мають збалансований склад підвищеної харчової та біологічної цінності, яка відповідає потребам організму.
 В основу наших досліджень покладено завдання оптимізації рецептури майонезу за рахунок додавання продуктів бджільництва. Багатокомпонентний склад і структура майонезів дає широкі можливості для збагачення їх всіма видами функціональних інгредієнтів. Такий продукт бджільництва, як бджолине обніжжя (пилок), являє собою збалансований природою, вітамінно-мінеральний, енергетичний комплекс. Він є практично найбагатшим джерелом вітамінів групи А, E, C, D, PP, K, має у своєму складі калій, залізо, мідь, кобальт, кальцій, фосфор, магній, цинк, марганець, хром, йод.
 Клінічні тести бджолиного обніжжя (квіткового пилку), дозволили переконатися в його широкій і багатогранній дії на організм як здорової так і хворої людини. Квітковий пилок добре поєднується з молочними продуктами за рахунок свого кольору, підібраного для внесення, надає красивий, ніжний відтінок і пряно-медовий смак, що при правильно підібраній рецептурі позитивно впливає на органолептичні показники готового продукту. 
 Маслянка – вторинна молочна сировина, яку отримують при виробництві вершкового масла різними способами виробництва. Вона є високоякісною дієтичною молочною сировиною, що зумовлює її використання тільки для виробництва харчових продуктів. На відміну від знежиреного молока маслянка містить білки оболонок жирових кульок, які є комплексом білків і ферментів. Ці білки характеризуються високим вмістом сірковмісних амінокислот-метіоніну цистину і цистеїну, які мають виражені протисклеротичні властивості. У процесі виробництва майонезу основним обладнанням технологічної лінії є гомогенізатори, які повинні забезпечувати створення гомогенних, тонкодисперсних емульсій із заданим розміром частинок. Використання вакуум виробничої установки Fryma Koruma MaxxD, дозволяє отримувати якісні майонезні продукти при менших енергетичних затратах.

Carbon monoxide is a toxic gas that is colourless, odourless, and has the potential to cause momentaryhypoxia by bonding with heme-inspired proteins. Because of these properties, it causes the highest number of toxications. Due to its properties, this gas causes damage to the nervous and cardiovascular system. The development of anoxia is associated with the impact on the system of oxidative phosphorylation in mitochondria and the development of oxidative stress in the body. The body produces a small amount of carbon monoxide as a result of erythrocyte breakdown. Picomolar concentrations of carbon monoxide even have anti-inflammatory, antiapoptotic,cytoprotective and antiproliferative properties. Kidney is one of the first organs,that responds to the occurrence of hypoxia, are responsible for the removal of products of metabolism and toxicants, including ethanol. For the study, the blood and urine samples were taken from patients with acute intoxication. The amount of methemoglobin in the blood was determined by spectrophotometric method. The concentration of ethanol in blood and urine was measured by gas-liquid chromatography method. The correlation analysis showed that carbon monoxide affects the rate of excretion of ethanol from the body. Among individuals under 40 years of age, there was a correlation between the level of carbon monoxide and the amount of ethanol in the blood. Among older adults this correlation was not established. A direct correlation with the level of this gas in the blood and the level of ethanol in the urine among people under 40 years of age was found. Among older individuals, the opposite was observed –a high level of methemoglobin was responsible for the decreased level of ethanol. There were no correlations between methemoglobin level and age. Comparison of the studied indices did not show any sexual differences in ethanol excretion, but there were age specific features: ethanol excretion under the influence of carbon monoxide among people under 40 years old was more accelerated.Key words:hypoxia, CO intoxication, blood, methemoglobin, kidneys. Монооксид карбону являє собою токсичний газ, який не має кольору,без запаху та здатен спричиняти миттєву гіпоксію шляхом зв’язування з гем-вмісними білками. Через такі властивості він спричиняє найбільшу кількість отруєнь. Цей газ,завдяки своїм властивостям,спричиняє ураження нервової та серцево-судинної системи. Розвиток аноксії пов’язаний із впливом на систему окисного фосфорилювання у мітохондріях та розвиткомоксидативного стресу. В організмі продукується невелика кількість ендогенного монооксиду карбону внаслідок розпаду еритроцитів. Пікомолярні концентрації монооксиду карбону навіть володіють протизапальними, антиапоптичними, цитопротекторними та антипроліферативними властивостями. Нирки є одним із перших органів, який реагує на розвитокгіпоксії, вони відповідають за видалення продуктів метаболізму й токсикантів, зокрема етанолу.Зміни у функціонуванні нирок відображаються на загальному стані організму.Для дослідження отримували зразки крові та сечі від осіб із гострою інтоксикацією. У крові спектрофотометричним методом визначали вміст метгемоглобіну, який утворювався внаслідок вдихання монооксиду карбону та відповідного потрапляння до кровоносної системи. Методом газово-рідинної хроматографії вимірювали концентрацію етанолу у крові та сечі. Розрахунок кореляційних зв’язків показав, що монооксид карбону впливає на швидкість екскреції етанолу. У осіб до 40 років спостерігалася кореляція між показником рівня метгемоглобінута вмістом етанолу у крові. У осіб старшого віку цього зв’язку не встановлено. Виявлено прямий зв’язок із рівнем цього газу у крові та рівнем етанолу в сечі у осіб до 40 років. У осіб старшого віку спостерігалася зворотня реакція–високий рівень метгемоглобінуобумовлював зниження рівня етанолу. Кореляційні зв’язки між вмістом метгемоглобіну та віком не було виявлено. Порівняння досліджуваних показників не виявило статевих відмінностей у екскреції етанолу, проте виявлено вікові особливості: екскреція етанолу в умовах впливу монооксиду карбону в осіб до 40 років була більш пришвидшена.Таким чином, можна стверджувати, що монооксид карбону обумовлює зміни у функціональній активності нирок.Ключові слова:гіпоксія, інтоксикація СО, кров, метгемоглобін, нирки.

вивчення стану емалі є мінералізувальна, оскільки вона забезпечує вторинну мінералізацію зубів після їх прорізування шляхом підтримання гомеостазу порожнини рота. Відомо, що вирішальне значення у підтриманні стану карієсрезистентності мають процеси мінералізації емалі, які здійснюються за умови збереження оптимального електролітного балансу в ротовій рідині. На процеси формування резистентності емалі впливають ряд чинників, як місцевих, так і загальних, які також залежать від різних функціональних станів порожнини рота. Тому, особливої уваги заслуговують біохімічні дослідження ротової рідини у дітей із різними рівнями резистентності емалі на тлі зубощелепних аномалій. Мета дослідження – оцінка біохімічних властивостей ротової рідини у дітей із різними рівнями резистентності емалі та зубощелепними аномаліями. Методи дослідження. Дослідження концентрації основних неорганічних компонентів ротової рідини (загального кальцію, неорганічного фосфору та магнію) проведено у 88 дітей 12 та 15 років із ЗЩА. Біохімічні дослідження ротової рідини проводились в клінічно-біохімічній лабораторії на базі Військово-медичного клінічного центру Західного регіону. Наукова новизна. У даному дослідженні було вивчено показники фосфорно-кальцієвого обміну в ротовій рідині дітей із різними рівнями резистентності емалі та ЗЩА. У осіб 12 років із аномаліями окремих зубів виявлена висока концентрація кальцію, у дітей цього ж віку з аномаліями зубних рядів та аномаліями прикусу встановлено знижений вміст кальцію. Вміст неорганічного фосфору значно найвищим виявлено у дітей із аномаліями прикусу, а у осіб з аномаліями окремих зубів значно зниженим. Установлено виражені відмінності у концентрації даних елементів у ротовій рідині між КР та УР-КС дітьми 15 років із ЗЩА. У дітей з КР емаллю та аномаліями окремих зубів, зубних рядів та прикусу вміст кальцію у рото- вій рідині вищий, а фосфору – нижчий, порівняно із дітьми з цією ж ортодонтичною патологією, але емаллю, сприйнятливою до каріозного процесу. Висновки. Отримані результати дослідження свідчать, що у дітей з аномаліями окремих зубів виявлено вищий вміст кальцію та нижчий вміст неорганічного фосфору ротовій рідині порівняно із дітьми з аномаліями прикусу. Встановлено вищий вміст кальцію, магнію та знижений вміст неорганічного фосфору у ротовій рідині дітей із ЗЩА та КР емаллю порівняно з дітьми з УР-КС емаллю. Оскільки даний віковий період дитини співпадає із пубертатним періодом розвитку та періодом третинної мінералізації постійних зубів, дані зміни гомеостазу ротової рідини слід враховувати при плануванні профілактики карієсу зубів у цієї категорії пацієнтів, особливо з емаллю, сприйнятливою до каріозного процесу.

Бурхливий розвиток інформатики та ІТ загострюють перед освітою завдання розширення практики використання новітніх технологій навчання, вдосконалюють освітні методики у багатьох педагогічних дослідженнях останніх років. Особливу увагу при цьому приділяють розробці шляхів формування мислення, цілеспрямованому розвитку інтелекту, навчанню прийомів пізнавального пошуку. Впровадження в педагогічну практику проведення інтегрованих занять посідає особливе місце у формуванні зазначених якостей у учнів.Вирішуючи проблему використання комп’ютера в процесі навчання стохастики, варто виходити не стільки з функціональних характеристик комп’ютера і бажання використати його в навчальному процесі, скільки з методичної системи навчання елементів стохастики, аналіз якої повинен показати, які навчальні завдання можуть бути вирішені тільки засобами комп’ютера, тому що інші дидактичні засоби менш ефективні або їх застосування взагалі неможливе. Використання комп’ютера дозволяє реалізувати принципи розвиваючого навчання у взаємозв’язку в певній системі:проводити навчання на високому рівні складності в зоні найближчого розвитку кожного учня;навчати у швидкому темпі, оскільки комп’ютер дозволяє збільшити нормативно можливу кількість навчального матеріалу;відвести провідну роль теоретичному матеріалу;забезпечити систематичний розвиток кожного учня (сприяти розвитку спеціальних прийомів розумових дій: підведення під поняття, добір суттєвих ознак та загальних, порівняння, аналіз, синтез тощо) [1].У процесі навчання елементів стохастики вчителю доводиться майже на кожному уроці оперувати різноманітними статистичними даними, які він подає частіше всього в усній або табличній формі, що можливо лише при проведенні мотивації, створенні проблемних ситуацій. Для наведення прикладів статистичних даних та розв’язування задач зручно використовувати комп’ютер.Використання комп’ютерів в навчанні, крім допомоги у виконанні дидактичних завдань, активізує дослідницьку діяльність учнів, надає можливості розкрити творчий потенціал учнів, якомога більше задовольнити пізнавальні потреби дітей, відповідно до їхніх нахилів і здібностей.Ефективне засвоєння знань учнями за умов широкого впровадження засобів нових інформаційних технологій навчання (НІТН) значною мірою залежить від наявних педагогічних програмних засобів. Суттєвий вплив НІТН на інтенсифікацію навчального процесу підтверджується практикою вивчення курсу стохастики і, зокрема, педагогічною діяльністю автора.Учні з високим рівнем навчальної активності витрачають на вивчення курсу стохастики у 1,5 – 2 рази менше часу від запланованого для вивчення. Супроводжується вивчення елементів стохастики демонстрацією конкретних моделей на уроках, практичних заняттях, лабораторних проектах.На основі аналізу психолого-педагогічних особливостей комп’ютерного навчання сформулюємо методичні принципи застосування НІТН при вивченні елементів стохастики:розвиток мислення, умінь, навичок розв’язування задач;знайомство з розділами математики, які не входять до програми шкільного курсу математики або є новими для нього;використання професійно-орієнтованих задач.Вплив НІТН на зміст навчання проявляється у:розширенні та поглибленні теоретичних основ курсу математики;поглибленні міжпредметних зв’язків;включенні до змісту навчання вивчення стратегій навчання, засобами власної навчальної діяльності [2].На сьогодні існує досить багато програм, які можуть стати в нагоді вчителю математики при вивченні елементів стохастики, серед них найбільш пристосованими для школи є GRAN та Derive. Прикладний характер стохастики зумовлює необхідність розв’язування задач, які є досить громіздкими і віднімають багато часу, що є значною перешкодою для досягнення високих навчальних результатів на практичних заняттях з елементів стохастики. Хоча позитивних результатів можна досягти лише за умови гармонійного поєднання традиційних і новітніх технологій навчання.Під час використання інформаційних технологій вчитель отримує змогу організувати процес навчання по-іншому, а саме – навчити учнів складати алгоритми розв’язування задач конкретного типу з використанням НІТН і зекономити при цьому час. З’являється можливість основну увагу зосередити на з’ясуванні сутності явищ, які вивчаються, їхніх властивостях, причинно-наслідкових зв’язках, різноманітних особливостях.

The article presents a theoretical analysis of the personal-motivational component in professional-pedagogical competency of lecturers from technical universities. It conducts a comprehensive review of scientific-pedagogical literature on structural components of the personal-motivational component in the context of a competency-based approach. It comparatively analyzes pedagogical skills and professional-personal qualities of modern lecturers from technical universities. Despite many scientific studies on the structurization of teachers’ professional-pedagogical competency, there is still no single understanding of this concept’s components. The article presents an author’s approach to structuring professional-pedagogical competency of lecturers from technical universities. This approach singles out cognitive-intellectual, personal-motivational, functional-technological, social-communicative and reflexive-regulatory components. Besides, the article clarifies the main scientific approaches to considering semantically similar formulations of the personal-motivational component in professional-pedagogical competency and discloses its structural elements (values, motivational resources, a system of personally and professionally important qualities, pedagogical skills of lecturers). It indicates that the nature of lecturers’ motivational urges (motives, goals, ideals, interests, needs) determines the effectiveness of individual projects for developing professional-pedagogical competency. It finds that the groups of professional-pedagogical values (values-goals; values-means; values-attitudes; values-knowledge; values-qualities) act as the elements of the personal-motivational component. Finally, the article concludes that every pedagogical skill is a complex synthetic quality. It combines certain professional-personal qualities which should be inherent in modern lecturers with a high level of professional-pedagogical competency working at technical universities. У статті здійснено теоретичний аналізособливостей особистісно-мотиваційного компонента про-фесійно-педагогічної компетентності викладача технічного закладу вищої освіти. Проаналізовано науково-педагогічну літературу, присвячену проблемі дослідження структурних складників особистіс-но-мотиваційного компонента в контексті компетентнісного підходу, здійснено порівняльний аналіз відповідності педагогічних здібностей і професійно-особистісних якостей сучасного викладача техніч-ного закладу вищої освіти. Зокрема, наголошено, що, незважаючи на науковий доробок, присвячений структуруванню професійно-педагогічної компетентності педагога, у сучасних науково-педагогічних дослідженнях спостерігається неоднозначність розуміння компонентів цього поняття. Представлено авторський підхід до структурування професійно-педагогічної компетентності викладача технічного закладу вищої освіти, який передбачає виділення пізнавально-інтелектуального, особистісно-моти-ваційного, функціонально-технологічного, соціально-комунікативного та рефлексивно-регулятивно-го компонентів. Визначено основні підходи науковців до розгляду семантично близьких за змістом формулювань особистісно-мотиваційного компонента досліджуваної компетентності та виокремлено його структурні елементи: ціннісно-смислові, мотиваційні ресурси, систему особистісно і професійно важливих якостей, педагогічних здібностей викладача. З’ясовано, що характер мотиваційних спону-кань викладача (мотиви, цілі, ідеали, інтереси, потреби та ін.) визначає ефективність індивідуальних проєктів розвитку професійно-педагогічної компетентності. Зауважено, що складниками особистісно-мотиваційного компонента постають групи професійно-педагогічних цінностей (цінності-цілі; цінно-сті-засоби; цінності-відношення; цінності-знання; цінності-якості). Підкреслено і представлено у вигляді таблиці відповідності, що кожна педагогічна здібність викладача становить складну синтетичну якість, в якій поєднуються окремі професійно-особистісні властивості, якими повинен володіти сучасний викла-дач технічного закладу вищої освіти з високим рівнем професійно-педагогічної компетентності.

Підручник, залишаючись основним дидактичним засобом навчання у школі та вузі, відіграє важливу роль у навчальному процесі. Він окреслює предметний зміст освіти та визначає види діяльності, призначені програмою для обов’язкового засвоєння. Одним із напрямів побудови підручника є цілеспрямоване формування усіма доступними засобами системи дидактичних функцій підручника та їх реалізація в його структурі.Засновником теорії підручника став чеський педагог Ян Амос Коменський, який не тільки створив перший ілюстрований підручник «Світ чуттєвих речей у картинках», що на сторіччя визначив шлях розвитку учбової книги, а і зафіксував теоретичні принципи побудови підручника, багато з яких зберігають свою цінність до теперішнього часу. У своїх наукових працях Я. А. Коменський чітко сформулював положення про научність (зміст повинен бути повним, ґрунтовно продуманим) та доступність (ясна чітка побудова, доступна для учня) підручника; про місце підручника в структурі навчання та його форму (невеликий за обсягом).Вітчизняна наука розглядає підручник як основний інструмент вчителя в процесі викладання учбових дисциплін. Теорія підручника постійно розробляється та вдосконалюється провідними вченими. Вона будується на основних принципах дидактики, враховує положення науки та теорії навчального предмета. Дидактичні основи шкільного підручника розробляли В. П. Беспалько, М. І. Бурда, Г. П. Бевз, Л. Я. Зоріна, В. В. Краєвський, І. Я. Лернер, Н. Ф. Тализіна та інші. Так, І. Я. Лернер визначає підручник, виходячи із уявлення про зміст освіти, як матеріалізовано зафіксований обсяг соціального досвіду. що потребує обов’язкового засвоєння [2]. В. П. Беспалько розуміє під підручником комплексну інформаційну модель, яка відображає основні елементи педагогічної системи – цілі навчання, зміст навчання, вибір та розробку дидактичних процесів, орієнтацію на організаційні форми навчання і яка дозволяє відтворити їх на практиці [1]. Історичні аспекти видання навчальної літератури взагалі та для вищої школи зокрема, розглянуто в дослідженнях В. Г. Бейлінсона, Д. Д. Зуєва, Т. Г. Купріянової. Втім, аналіз наукової літератури та існуючих підручників засвідчив недостатню розробку науково-педагогічних основ підготовки вузівського підручника, як інформаційно-методичного засобу забезпечення якості освіти для окремих категорій студентів. Деякі підручники були позбавлені науково обґрунтованих узагальнень і досягнень дидактики, психології, логіки, книгознавства. В кінцевому підсумку користувачі підручника зустрічалися з відсутністю обґрунтованих вимог до підготовки та використання цих досить важливих учбових книг. Разом з тим, учбова книга, що створена як базовий інструмент педагогічної діяльності в процесі навчання, може бути спроектована тільки на основі чіткого уявлення про цілі, форми і методи навчання і виховання конкретної групи людей. Тому перше, що необхідно визначити, – це місце підручника в системі наук.Створення якісного підручника для студентів-іноземців в сучасних умовах залежить від багатьох чинників. Будучи засобом навчання, підручник з одного боку, є важливим джерелом знань, носієм змісту освіти для значної маси студентів, в ньому формулюються і розкриваються основні наукові поняття, що передбачені програмою, визначається обсяг основ навчального матеріалу. З другого боку, підручник – це засіб навчання і як засіб навчання він покликаний допомогти студенту засвоїти навчальний матеріал в строго обумовлений програмою обсяг знань. Більше того, підручник повинен сприяти засвоєнню конкретних знань, напрацюванню студентами в процесі навчання умінь та навичок, досвіду самостійної творчої діяльності, вмінню орієнтуватися в навчальному предметі, шукати та знаходити необхідну інформацію. Він повинен сприяти накопиченню соціального досвіду студентів-іноземців, формуванню уміння оцінювати явища та події оточуючого середовища.Основою дослідницького підходу до найважливіших проблем підручника є діалектична єдність змісту та форми. Важко перелічити всі проблеми, що входять до дидактичної концепції підручника, але про їх актуальність свідчить необхідність визначення обсягу предметних знань, умінь та навичок, що повинні знайти відображення в кожному підручнику. Необхідно науково обґрунтоване дозування матеріалу, призначеного на кожну учбову годину з урахуванням специфіки предмету, принципу доступності, рівня розвитку студента, а також загального обсягу знань, що він повинен засвоїти у відповідний відрізок часу.Головною методичною умовою написання підручника для іноземних студентів є те, що матеріал з предмету має бути поданим російською або українською мовою як іноземною з урахуванням рівня володіння студентами цією мовою на кожному конкретному етапі навчання.Теорія підручника спирається на вікову психологію, широко використовує досягнення психологічної науки. Безумовним є, наприклад, зв’язок теорії підручника з психологією сприйняття та розуміння навчального матеріалу (читання та розуміння змісту тексту, сприйняття ілюстрованого матеріалу тощо ).Відповідно до вимог сучасної дидактики потрібно покращувати структуру підручника, кожного його компонента, виявляючи внутрішні резерви, за допомогою яких може бути активізовано процес навчання. В той самий час підручник не є єдиним засобом навчання, але, як і раніше, займає центральне місце в навчальному процесі.Матеріал багатьох посібників з математики, хімії, біології для іноземних студентів підготовчих відділень розподілений по заняттях, кожне з яких має таку структуру:– полімовний словник основних термінів теми та граматичні конструкції, за допомогою яких подається текстовий матеріал;– текст заняття, що містить основні положення теми;– питання до тексту, що передбачають пошук інформації, її трансформацію, а також практичні завдання, що формують навички використання теоретичного матеріалу для розв’язування різного типу задач [5].Навчально-методичний комплекс містить в собі велику кількість компонентів, що доповнюють підручник:– дидактичні матеріали;– словники;– довідники;– науково-популярна література,– інформаційно-комп’ютерні засоби навчання.Дидактичні функції підручника – це цілеспрямовано сформовані його властивості (якості) як носія змісту освіти і базового книжкового засобу навчання, що найбільш повно відповідає цільовому призначенню підручника в процесі реалізації змісту освіти в умовах розвиваючого та виховуючого навчання.Аналізуючи цілі та зміст навчання, враховуючи закономірності процесу засвоєння та індивідуальні особливості студентів-іноземців, можна виділити такі дидактичні функції підручника :– інформаційна;– трансформаційна;– систематизуюча;– закріплення, самоконтроль та самоосвіта;– інтегруюча;– координуюча;– розвиваюче-виховна;– діагностична.Даний перелік дидактичних функцій є, безумовно, відкритою системою що не претендує на закінченість, а, скоріше за все, є відправним для подальшого дослідження.Переваги наведеної системи дидактичних функцій полягають, на наш погляд, в тому, що вона, по-перше, спирається на системний підхід, відображає реальні вимоги реалізації змісту освіти. По-друге, конкретизує їх стосовно головного засобу навчання, яким є підручник. Можна стверджувати, що ні одна з перелічених дидактичних функцій підручника не протирічить загальним принципам та функціям навчання.Зупинимося конкретніше на перелічених функціях.Інформаційна функція.Поряд зі словом вчителя підручник є основним джерелом обов’язкової для засвоєння інформації. Підручник розкриває основний зміст освіти, інформує про нього іноземного студента підготовчого відділення. Сьогодні актуальним є питання дидактичного обґрунтування змісту освіти – обґрунтування того конкретного мінімуму знань про сучасний світ, який повинен бути сформованим в процесі пізнання, та тих засобів, які повинні забезпечити засвоєння змісту освіти, необхідний рівень розвитку та виховання студентів. Саме цьому цей мінімум має бути включеним до підручника, також має бути визначеним обов’язковий для засвоєння обсяг інформації. Формування інформаційної функції підручника має на увазі в першу чергу високу якість учбового матеріалу, його високий науковий рівень. Відбір текстів в посібниках з природничо-математичного циклу для іноземних студентів підготовчих відділень здійснюється за такими критеріями: короткі, змістовні тексти, насичені актуальною інформацією і дією; урахування майбутньої спеціальності студента та професійного інтересу; наявність набору термінів і слів (лексичного мінімуму).Трансформаційна функція.Підручник включає в себе перероблені, перетворені основи знань. Це перетворення відбувається на основі дидактичних принципів і правил для того, щоб зміст освіти був найкращим чином засвоєний студентом. Основним напрямком трансформації змісту предмета при переказі на рівень учбового матеріалу є:– забезпечення доступності освіти – дидактична переробка навчального матеріалу;– установлення значущих для певної категорії студентів зв’язків виучуваного матеріалу з життєвою практико;– оптимальна активізація навчання студентів шляхом введення елементів проблемного навчання, посилення його переконливості та емоційної виразності.Характерною рисою посібника для іноземних студентів підготовчих відділень є трансформація знань, символіки, логічних структур, отриманих іноземним студентом раніше з підручників в країні попереднього навчання в норми підручників вітчизняної освіти.Проблема дидактичної переробки вихідного матеріалу підручників з природничо-математичних дисциплін для підготовчих відділень для іноземних громадян досліджується багато років поспіль. Вона полягає в тому, щоб забезпечити належну комунікацію між підручником та студентом. До засобів забезпечення розуміння навчального матеріалу відносяться:– урахування базових знань студента;– опора на актуалізацію цих знань, встановлення між ними та новими знаннями міцних логічних зв’язків;– строга регламентація кількості пізнавальних задач, їх постановка в доступній для певного рівня підготовки вербальній формі.Забезпечення доступності, вміла дидактична обробка вихідного матеріалу є важливою складовою трансформаційної функції підручника. Трансформуючи науковий матеріал в навчальний, викладачі-методисти повинні дати в руки студентів інструмент практичного пізнання та впливу на світ і оточуючу реальність.Систематизуюча функція.В кожному підручнику повинно бути забезпечене строго послідовне подання інформації, яка є змістом навчального курсу, а сам підручник повинен навчати студента прийомам та методам наукової систематизації. Подача інформації іноземним студентам на підготовчому відділенні здійснюється за принципом поступового збільшення словникового запасу студентів. Реалізація систематизуючої функції є необхідною передумовою існування інших функцій підручника, що забезпечує цілісне уявлення про навколишній світ. Вона також повинна активізувати процес оволодіння студентами учбовим матеріалом на нерідній для них мові, допомогти викладачеві в управлінні процесом навчання.Функція закріплення та самоконтролю. Функція самоосвіти.Будучи носієм певного учбового матеріалу, підручник має полегшити студенту засвоєння та закріплення цього матеріалу, допомогти йому самостійно заповнити прогалини в знаннях та уміннях. Повна реалізація функцій закріплення знань і самоконтролю також, як і функція самоосвіти безпосередньо пов’язана з тими компонентами підручника, які мають забезпечити послідовне формування умінь працювати з навчальною книгою.Навчати студента – це, передусім, викликати в нього бажання вчитися і навчити його вчитися самостійно, при цьому вчитися активно, творчо, а не тільки копіювати та наслідувати. Підручник – це важливий інструмент в руках викладача, який має допомогти йому сформувати у студента потребу оволодіти не тільки конкретним змістом предмета, певним обсягом інформації, але і уміти узагальнювати вивчене, перевіряти вірогідність знань, застосовувати їх в тій чи іншій конкретній ситуації.Інтегруюча функція.Засоби масової інформації, технічні засоби навчання та інформаційно-комп’ютерні технології мають велику цінність для загальної освіти іноземного студента, але охоплюють (іноді дуже глибоко) якусь конкретну частину змісту освіти і така інформація залишається по своїй суті фрагментарною. В підручнику цілеспрямовано відібрано головне, він має дати цілісне уявлення про предмет навчання, а в кінцевому результаті в ньому повинні бути відпрацьовані в системі фундаментального знання. Розраховані на постійне та повсякденне користування протягом тривалого часу, підручники з дисциплін природничо-математичного циклу передусім інтегрують знання і уміння, набуті студентами-іноземцями в рамках учбової програми країн їх попереднього навчання, в різних видах діяльності та з різних навчальних джерел. Такі підручники володіють реальною можливістю для того, щоб послідовно формувати методи наукового мислення, виховувати у студентів уміння самостійно та вірно оцінювати факти мовою, яка не є для них рідною, переробляти всю ту масу інформації, яка поступає. Інтегруюча функція підручника служить, таким чином, певним каркасом, що з’єднує внутрішню структуру підручника і систему навчальних посібників, в яких закладені знання та уміння, що є опорними при вивченні матеріалу.Слід зазначити, що з усіх засобів навчання, що є в розпорядженні викладача, тільки підручник має інтегруючу функцію, тільки він здатен забезпечити внутрішній взаємозв’язок компонентів системи навчання з опорою на міжпредметні зв’язки.Координуюча функція.Принципова особливість підручника для студентів-іноземців полягає в тому, що він є ядром, навколо якого групуються всі інші засоби навчання. Підручник координує функціональне застосування всіх засобів навчання, а також використання відповідних змісту освіти відомостей, які несуть засоби масової інформації та інформаційно-комп’ютерні технології навчання. Координаційна функція підручника має максимально забезпечити викладачу диференційований підхід до навчання, виробити у студентів вміння орієнтуватися в потоці інформації, поглиблювати отримані знання, виробити вміння застосовувати ці знання в процесі практичної діяльності.Розвиваюче-виховна функція.Активна розвиваюче-виховна функція підручника визначається у великій мірі науковістю змісту освіти. У самих основах наук завдяки зв’язку навчання й життя закладені великі можливості формування світогляду особистості. Напрямки виховної функції є багатовекторними: виховується працелюбність, відповідальність, зосередженість, набувається системний підхід до розв’язання не тільки учбових, але і життєвих проблем.Підручникам з природничо-математичних дисциплін для підготовчих відділень, що рекомендуються студентам-іноземцям, вважаємо за необхідне додати діагностичну функцію з метою виявлення відповідності учбових програм з математики країн попереднього навчання студентів з вітчизняними навчальними програмами.

Анотація. В статті приведена характеристика сировини для виробництва напівфабрикатів, які використовуються для здоровчого харчування людей. Обгрунтована актуальність проведення досліджень по розширенню асортименту такої м’ясної продукції за рахунок встановлення можливості поєднання м’яса кролів з нетрадиційним інгредієнтом – спіруліною. М’ясо кролів характеризується дієтичними властивостями, високої харчовою цінністю і тому має велику популярність у харчуванні. Спіруліна – мікроводорость, яку відносять до продуктів майбутнього, так як вона має практично все, що потребується людському організму [1]. Враховуючи головні функціональні інгредієнти вона була використована як рослинний компонент для розширення асортименту продукції для здорового харчування. Були визначені зміни функціонально-технологічних властивостей фаршу з м’яса кролів при додаванні різної кількості спіруліни. По результатам досліджень розроблена рецептура м’ясо-рослинних січених напівфабрикатів для здорового харчування.

Стічні води повинні очищатися незалежно від того, чи їх повторного використовують, чи скидають в навколишнє середовище. Вартість очищення стічних вод може бути досить високою, хоча йде пошук інших рішень. Одним з них є застосування фільтруючих матеріалів. Фільтруючі матеріали використовувались для видалення різних забруднюючих речовин у різних видах стічних вод та досліджувався широкий спектр фільтрувальних матеріалів (природні продукти, промислові відходи або штучні продукти). Серед цих фільтруючих матеріалів біовугілля привертає все більшу увагу протягом останнього десятиліття. Велика кількість публікацій присвячена виробництву, властивостям та потенційному застосуванню біовугілля. Показано, що біовугілля здатне видаляти забруднюючі речовини різних класів зі стічних вод. Проведено ряд експериментів з видаленні широкопошиених забруднювачів, наприклад, біогенних елементів, важких металів, органічних речовин та фармацевтичних препаратів. Було встановлено, що походження вихідної сировини та спосіб термохімічної обробки тісно пов’язані між собою і впливають на властивості біовугілля. Прожарювання та піроліз можуть перетворити різноманітні вихідні матеріали, такі як деревина чи відходи деревини, садові відходи, в біовугілля. Властивості біовугілля залежатимуть від методу трансформації. Площа поверхні, пористість, рН, поверхневий заряд, функціональні групи та мінеральні компоненти сприяють появі багатьох механізмів, що відповідають за видалення металів, наприклад електростатичної взаємодії між поверхнею біовуглецю та конкретним металом, катіонообмінної здатність між металами та протонами s лужними металами на поверхні біовуглецю, комплексоутворення металів з функціональними групами та осадження металів у вигляді нерозчинних сполук. Біовугілля було успішно застосовано у штучних болотних системах для посилення вилучення окремих цільових забруднюючих речовин.

Анотація. Запропоновано новий біотехнологічний підхід комплексної переробки вторинних продуктів зернових з метою отримання нових продуктів харчування і функціональних інгредієнтів (ФІ) у їх складі. ФІ включають концентрати харчових волокон, біологічно активних речовини (БАР), поліфеноли і ксилоолігосахариди (КОС). Розроблена комплексна біотехнологія переробки пшеничних висівок, що включала використання ферментативного гідролізу для де полімеризації деяких біополімерів, і; отримуються функціональні інгредієнти з антиоксидантною пре та пробіотичною активностями, і на другому етапі культивування пробіотичними мікроорганізмами. Отримані в результаті даного дослідження, концентрати містять значну кількість білка, продукти гідролізу полісахаридів (глюкоза, мальтодекстрини) і вільні поліфеноли, та алкілрезорциноли, а також КОС і фенольні сполуки. Добавка містить, крім поліфенолів, що сконцентровані в основному у алейроновому шарі вміст яких доходить до 98% від загальної їх кількості поліфенолів у пшеничних висівках, також включають: білок до 13,7%, вуглеводи до 76%, в тому числі КОС, що володіють пребіотичними властивостями, і золу 4,5%. Експериментальні дані свідчать про високу антиоксидантну активність. Дослідження динаміки росту 3-х штамових мікроорганізмів Lactobacillus acidophilus Bifidobacterium bifidum і Propionibacteriym shermany на розроблених рослинних середовищах, що містять концентрат КОС, підтвердило наявність пребіотічних властивостей і їх селективність. Відзначено, що накопичення біомаси пробіотічних культур відбувається краще при використуванні поживних середовищ із застосуванням концентрату КОС певного ступеню полімеризації. Показано, що на модифікованому матриксі висівок має місце іммобілізація клітин бактерій за рахунок пористості матеріалу. Таким чином, підтверджено доцільність розробки біотехнології трансформації пшеничних висівок в функціональні інгредіенти, що в подальшому дозволяє застосовувати їх у нових продуктах та інгредієнтах з пробіотичними властивостями.

Резюме. На нашій планеті кожну двадцять першу секунду з'являється новий пацієнт, що страждає на цукровий діабет. Основну частину цих пацієнтів складають хворі на цукровий діабет (ЦД) 2 типу. Число осіб з цим діагнозом, які потребують лікування інсуліном, неухильно зростає і вже давно перевищило кількість хворих на ЦД типу 1. У теперішній час близько 30% всіх хворих ЦД типу 2 отримують інсулін. Тривалість періоду від дебюту захворювання до початку інсулінотерапії сильно варіює і залежить від ряду факторів. Наприклад, зниження функціональних можливостей і розвиток відносної інсулінопенії або ж потреба в інсуліні може бути спровокована інсулінорезистентністю, внаслідок приєднання інтеркурентних захворювань, вагітності, ожиріння і т. д. Для дослідження було обстежено 30 жінок з ЦД 2-го типу у віці від 30 до 50 років, які були розділені на дві групи: перша – з нормальною масою тіла і друга – з ожирінням. Хворих жінок з ожирінням розділили на дві групи, які є інсулінозалежними (незалежними). Контрольна група складала 30 здорових жінок такого ж віку, які були також розділені на дві групи: з нормальним ІМТ (< 25 кг / м2) і з ІМТ > 29,9 кг / м2. Встановлено, що при ожирінні у всіх групах спостерігається статистично достовірний лейкоцитоз за рахунок моноцитозу і нейтрофільозу. Згідно з нашими даними інсулінозалежні жінки мали більш високу імунну реакцію організму за рахунок підвищення лімфоцитів. При використанні інсуліну в лікуванні ЦД 2-го типу знизилась кількість нейтрофілів і моноцитів, що говорить про зменшення запальної реакції організму в інсулінозалежних пацієнтів. За результатами дослідження, ефективність використання інсуліну обумовлює більш високу протизапальну дію, ніж вживання пероральних цукрознижувальних засобів.

а основі аналізу науково-технічної літератури встановлено, що зернобобові займають виняткове місце серед продовольчої сировини завдяки унікальному біохімічному складу, обумовленому, головним чином, високим вмістомбілка. Зернова квасоля є джерелом функціональних інгредієнтів: харчових волокон, амінокислот, вітамінів, макро- і мікроелементів.Аналіз хімічного складу дає уявлення про харчову цінність продукту, а також дає змогу спрогнозувати технологічні властивості та біологічні ефекти під час вживання цього продукту У статті наведені дослідження з визначення хімічного складу ботанічних сортів зернової квасолі білої господарсько-ботанічних сортів Мавка, Щедра і Еврика, вирощеної в Центральній частині України, представлені їх фізичні характеристики, щодо розмірів та проведена органолептична оцінка. Встановлено, що зернова квасоля біла досить суттєво відрізняються як за розміром, так і за кольором. За довжиною зерна квасолі знаходяться в межах від 8,9 до 14,1 мм, за шириною − від 6,1 до 7,2 мм, товщина − від 5,0 до 5,2 мм. За кольором зернова квасоля біла була від білого до світло-бежевої. Також відрізнялася зернова квасоля за формою. Квасоля сорту Мавка мала форму зерна ниркоподібну, а сорти Щедра та Еврика − кулясте зерно. Щодо смаку і запаху, то проявлявся лише слабий відтінок сирого крохмалю або він був взагалі відсутній.Також зерна квасолі відрізнялися і за масою і варіювалися на 100 зерен від 353,44 г (сорт Щедра) до 604,00 г (сорт Мавка).Визначений хімічний склад сортів зернової квасолі показав, що вміст жирів складає 1,3–1,94 %, вміст білку 20,81…22,03%. Фракційний склад білків від їх загальної кількості складають: глобуліни – 43,76–44,93 %, альбуміни – 40,35–42,05 %, глютеліни – 13,02–15,6 %. Основну частину сухих речовин квасолі це вуглеводи, які представлені в основному крохмалем, клітковиною, геміцелюлозою та пектином. Вміст крохмалю коливається від 44,8 до 45,4 %. вміст жиру – 1,30…1,94%, вуглеводів – 54,34…54,89%. Значний вміст вуглеводів визначає високу енергетичну цінність. Так, енергетична цінність зернової квасолі складає 293,06–299,06 ккал. що не надто розрізняється за сортами.