Academic literature on the topic 'Види корупції'

У статті аналізуються рівні (види) корупції, зокрема, високорівнева/ елітарна/можновладна, корупція в середніх ешелонах влади (регіональний рівень), корупція у «низовому чиновництві» та ситуативна корупція, так звана «корупція від злиднів». Розглядається вплив корупції на систему державного управління.

Стаття присвячена висвітленню питань щодо поняття і видів корупції та її характеристиці. Надано правове трактування терміна «корупція» у вузькому та широкому розумінні, що надає можливість досконалого вивчення розглядуваного явища. Ця класифікація зумовлює до вивчення основних проблемних питань щодо запобігання корупції.

У статті антикорупційна безпека України розуміється як частина національної безпеки нашої держави, що вимагає належного визначення її викликів, загроз та небезпек, що зумов- лює вироблення належних заходів протидії відповідним негативним явищам. Запропоновано виокремлювати антипорядок, пов’язаний із корупцією, який полягає в порушенні особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівня- ними до них особами, претендентами на відповідні посади, а також особами, які припинили чи припиняють вказану діяльність, антикорупційних вимог, заборон та обмежень, перед- бачених Законом України «Про запобігання корупції». Корупцію й антипорядок, пов’язаний із корупцією, визнано суспільними ризиками, які деструктивно впливають на антикорупцій- ну, а отже, на національну безпеку України, характеризуються різною інтенсивність такого впливу. Корупція є загрозою, антипорядок – викликом для антикорупційної та національної безпеки України. Спільність об’єкта, на який посягають корупційні кримінальні правопору- шення й адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, вказує на те, що відповідні види правопорушень є досить близькими за об’єктивними та суб’єктивними ознаками, що дає підстави розглядати їх як єдине ціле, частинами якого є негативні явища, що посягають на антикорупційну безпеку як частину національної безпеки України.

Актуальність статті полягає в тому, що попри високий рівень довіри, яким користуються Збройні Сили України серед громадян більшості з країн світу, проведені Транспаренсі Інтернешнел дослідження свідчать, що сфера оборони разом з нафтогазовидобувною промисловістю та будівництвом належать до найбільш корумпованих сфер діяльності, до компетенції яких входить управління державними ресурсами. Метою статті є з’ясування стану наукової розробленості проблем протидії корупційній злочинності у сфері воєнної безпеки. Наголошено, що суттєве значення для з’ясування сутності поняття та основних ознак корупції має застосований вченим вперше у вітчизняній кримінологічній та кримінально-правовій науці підхід до її дослідження як системного соціального явища. Результати досліджень вченого також знайшли своє відображення в монографіях «Корупція: сутність, поняття, заходи протидії» (2001 р.) та «Корупція – корозія влади (соціальні сутність, тенденції та наслідки, заходи протидії)» (2004 р.). Зо- крема, вчений слушно зауважує, що визначаючи поняття корупції, важливо брати до уваги, що, по-перше, це соціальне явище, а не конкретне суспільно небезпечне діяння; по-друге, що у правовому значенні корупція не може бути зведена до одного виду правопорушення, вона становить собою сукупність різних за характером і ступенем суспільної небезпеки, але єдиних за своєю сутністю корупційних правопорушень; по-третє, що його законодавче ви- значення не дає правоохоронним органам жодних додаткових правових засобів, що стосуються підстав юридичної відповідальності за корупцій- ні діяння. З’ясовано, що поза увагою вчених залишався механізм боротьби з корупційною злочинністю у сфері військової безпеки, загальносоціальні, спеціально кримінологічні та індивідуальні заходи протидії корупційній злочинності у сфері військової безпеки. Цього разу оцінка стану науково- теоретичного розвитку протидії корупційній злочинності у сфері військової безпеки не проводилась. Корупційна злочинність у сфері військової безпеки фрагментарно розглядається в сукупності з корупційними злочинними діями без розрізнення конкретних кримінологічних ознак. Слід також зазначити, що сьогодні вичерпні монографії з кримінологічних принципів боротьби з корупцією у сфері військової безпеки відсутні. Все це підвищує ступінь відповідності темі дослідження та веде до подальших напрямків наукових досліджень проблем протидії корупційній злочинності у сфері військової безпеки.

Публікація присвячена дослідженню повноважень Спеціалізованої антикорупційної прокуратури в протидії корупції. Охарактеризовано нормативно-правову основу діяльності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Проаналізовано її роль щодо протидії корупції в розрізі конституційних функцій прокуратури. Корупція вважається негативним явищем, яке загрожує національній безпеці, демократичному розвитку держави та суспільства, конституційному ладу України. Корупційні прояви підривають авторитет країни, перешкоджають функціонуванню державного апарату, обмежують конституційні права і свободи людини та громадянина, порушують принципи верховенства права, встановлений порядок здійснення повнова­жень посадовими і службовими особами органів державної влади, управлін­ських структур приватного сектору, знищують морально-етичні цінності, дискредитують державу на міжнародному рівні. Корумпованість українсько­го суспільства визнана однією з перешкод на шляху до інтеграції України в європейський простір. Прокуратура України посідає центральне місце в системі правоохоронних органів у сфері боротьби з корупцією. Вона здійснює протидію корупції шляхом реалізації функцій процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення, представницьку діяльність у позакримінальній сфері, координацію дій пра­воохоронних органів у сфері протидії кримінальній корупції. Окремі елементи боротьби з корупційними виявами наявні також і під час реалізації функції нагляду за виконанням су­дових рішень у кримінальних справах, застосування інших заходів примусового характеру, що обмежують особисту свободу громадян. Процесуальне керів­ництво досудовим розслідуванням варто роз­глядати в рамках і контексті єдиного цілого, у форматі виду прокурорського нагляду, покладаючи в такий спосіб край усім диску­сіям навколо штучно створеної проблеми.

Стаття присвячена розгляду існуючих шляхів протидії корупції в Україні та розробці на цій основі механізмів реагування на корупційну злочинність через виконання завдань, пов’язаних з аналізом здо-бутків вітчизняних та зарубіжних науковців щодо за-гальнодержавних шляхів запобігання та необхідності здійснення заходів на зменшення корупційної актив-ності громадян. Визначено важливість підвищення антикорупцій-ної культури населення для формування негативного ставлення в суспільстві до явища корупції, проаналізо-вано наукові підходи до визначення механізму реагу-вання на корупційні правопорушення, проаналізовано міжнародний досвід реагування на корупційні прояви. Розкрито наукове обґрунтування певних шляхів про-тидії корупції в українській державі, а також на основі проведеного дослідження запропоновано авторське ба-чення протидії корупції, а також підтримано позицію провідних українських кримінологів щодо ефективної протидії корупції через прояв політичної волі, спрямо-ваної на реальну протидію зазначеному виду злочинів. Окремо зазначається, що ефективна протидія ко-рупції можлива лише за умови комплексного підходу до мінімізації цього явища. Для цього потрібно шля-хом проведення просвітницької роботи сформувати не-гативне ставлення до корупційних правопорушень гро-мадян. Необхідним є використання сучасних ресурсів, які дають змогу мінімізувати можливість застосування корупційних схем. Як підсумок визначено, що в Україні, яка обрала за-раз вектор на успішну євроінтеграцію, потрібно належ-ним чином підходити до викорінення явища корупції, використовуючи увесь можливий арсенал способів та заходів запобігання. Найбільш ефективними шляхами протидії корупції сьогодні є формування антикоруп-ційної культури населення, використання міжнарод-ного досвіду та застосування більшої кількості ресур-сів, спрямованих на мінімізацію корупційних ризиків, а також реалізація загальнонаціональної стратегії дер-жави щодо подолання цього явища.

Стаття присвячена визначенню посадових осіб як суб’єктів адміністративного правопорушення, що пов’язані з корупцією. Встановлено, що в умовах сьогодення запобігання та протидія будь-яким корупційним проявам залишається першочерговим завданням в Україні. Доведено, що виходячи із позицій законодавця, в теорії адміністративно-деліктного права, суб’єктний склад адміністративної відповідальності поділяється на наступні види: а) загальна адміністративна відповідальність; б) спеціальна адміністративна відповідальність, яка включає, зокрема й відповідальність посадових осіб. Підтверджено, що правопорушення вчинене посадовою собою представляє більш суспільну шкідливість ніж правопорушення, вчинені іншими особами, оскільки в першому випадку спричиняється шкода авторитету держави, зокрема економічній її складовій. Доведено, що сучасний стан законодавчого врегулювання адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення посадових осіб потребує приведення її у відповідність з іншими правовими актами, що регулюють правовий статус посадових осіб, а також визначенню меж та особливостей притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб.

Стаття присвячена розгляду поняття адміністративні правопорушення, що пов’язані з корупцією як різновиду адміністративного правопорушення. Встановлено, що зазначений вид правопорушень через систематичні посягання на повсякденний порядок діяльності органів публічного управління становить суттєву загрозу різноплановим суспільним відносинам, який формується, зокрема, через адміністративно-правові приписи, заборони та обмеження і через який здебільшого забезпечується стабільне існування держави. Підтверджено, що адміністративним правопорушенням притаманні ряд ознак, які характерні для адміністративних правопорушень, які зводяться до наступних: протиправність, винність, адміністративна караність, діяння, суспільна шкідливість (небезпечність). Доведено, що адміністративним правопорушенням, що пов’язані з корупцією, притаманні всі ознаки, що характеризують будь-яке адміністративне правопорушення, проте мають певні особливості.

Стаття присвячена особливостям адміністративно-правової кваліфікації правопорушень, пов'язаних з корупцією. Встановлено, що кваліфікація адміністративних деліктів є одним з етапів використання адміністративно-правової норми, метою якої є встановлення підстав для застосування адміністративної відповідальності до особи, що вчинила протиправні дії. Змістом кваліфікації адміністративного правопорушення є оцінка скоєного діяння з точки зору закону, у зв'язку з чим здійснюється вибір адміністративно-правової норми, яка передбачає відповідальність за це діяння, доведення того, що застосуванню у конкретному випадку підлягає саме ця норма, юридичне оформлення та закріплення висновку про оцінку скоєного. Неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення означає незаконне притягнення особи до адміністративної відповідальності або те, що диспозиція інкримінованої статті не відповідає фактично вчиненому діянню особи, або вчинене діяння підпадає під ознаки будь-якого іншого правопорушення. Помилка під час кваліфікації може спричинити не тільки неправильне призначення міри покарання, але й необгрунтоване застосування низки інших обмежень, пов'язаних із притягненням до адміністративної відповідальності. Визначено, що правильна й повна кваліфікація може бути проведена лише тоді, коли встановлені всі обов'язкові фактичні обставини справи, коли юридичний склад є визначеним та передбачає встановлення ознак, які характеризують кожний з елементів юридичного складу, а саме об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону. Доведено, що особливістю об'єкта адміністративного правопорушення пов'язаного з корупцією, є те, що здебільшого їх скоєння передбачає наявність посягання на норми фінансового, трудового, податкового, банківського та інших галузей законодавства. Об'єктивна сторона правопорушень, пов'язаних з корупцією, передбачає наявність діяння, а також іноді часу та способу вчинення правопорушення. Суб'єктом правопорушень виступають посадові особи. Суб'єктивна сторона характеризується умисною формою вини. Проведений аналіз адміністративно-правових норм сприятиме усуненню недоліків під час притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності, позитивно вплине на правоза-стосовну практику юрисдикційних органів та набуде юридичної довершеності.

У сучасну епоху реформування судової системи в Україні, все більшої актуальності набувають нові форми судочинства, які не були відомі в українському правовому полі раніше. Мова йде про Вищій антикорупційний суд та Вищій спеціалізований суд з питань інтелектуальної власності. Дійсно ці нові суди виникли порівняно недавно і ще не мають в своєму запасі великого обсягу розглянутих справ. Проте створення цих судів було зумовлено зростаючою необхідністю боротьби з корупцією та появою відносно нової сфери правовідносин, як право інтелектуальної власності. Сфера боротьби з корупцією та право інтелектуальної власності виникли на правових теренах України не випадково. Їх поява була зумовлена подальшим розвитком суспільних відносин у цих напрямках. Оскільки реформування держави йде не стільки за волевиявленням конкретних індивідів, а в силу законів об’єктивної реальності, то суспільні відносини відповідно змінюються під впливом природних факторів та об’єктивних законів всесвіту. Отже створення нових спеціалізованих судів в Україні зумовлюється наростаючою інтенсивністю розвитку суспільства та появою нових форм правопорушень, які не були відомі раніше. Світова економічна криза, яка триває з 2008 року більшою мірою обумовила появу нових видів правовідносин, тому, відповідно, і виникають нові форми злочинів – у сфері боротьби з корупцією та у сфері права інтелектуальної власності. Метою статті є здійснення теоретико-правового аналізу діяльності Вищих спеціалізованих судів в правовому полі України, їх включення в загальну систему судочинства України. Наукова новизна полягає в тому, щоб проаналізувати новий вид судочинства в якісно новому правовому вимірі по відношенню до держави і суспільства. В якості висновку автор намагається прийти до того, що нові спецсуди є дійсно важливим елементом, без якого судова система України буде неповноцінною.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення наукової проблеми, яке полягало у розробленні на основі аналізу існуючих наукових підходів, чинного вітчизняного та зарубіжного законодавства і практики їх реалізації комплексної науково та практично обґрунтованої концепції кримінально-правової протидії корупції в Україні, що спиралася б на галузевий підхід. Об‘єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі протидії корупції в Україні. Предметом дослідження є концепція кримінальноправової протидії корупції в Україні. Висвітлено генезис наукового та легального розвитку поняття «корупція» з античних часів до сьогодення. Проаналізовано окремі ключові наукові праці присвячені корупції, як негативному соціально-економічному явищу, та проблемі протидії корупції на всіх рівнях і напрямах, розслідуванню корупційних діянь. Установлено, що важливим елементом успіху наукового дослідження є вибір правильної методології, що повністю забезпечить комплексність і системність дослідження та дозволить б розробити такі висновки й рекомендації, які дійсно матимуть вагоме значення для наукової та практичної діяльності. Наголошено, що явище корупції є надзвичайно складним, так само як і поняття, що позначає це явище. Виділено основні аспекти формування поняття «корупція»: історичний, міжнародний, зарубіжний, легальний та доктринальний. Обґрунтовано, що поняття «корупція» є міждисциплінарним та широковживаним, оскільки досліджується не лише фахівцями в галузі права, а й соціології, політології, економіки, 3 державного управління та психології. Досліджено передумови появи поняття «кримінальне правопорушення» та наголошено на доцільності доповнення антикорупційного законодавства поняттям «корупційне кримінальне правопорушення». Ґрунтовно проаналізовано ознаки корупційного кримінального правопорушення. Виділено кілька підстав для класифікації корупційних кримінальних правопорушень: за видом родового об‘єкта за організацією групування у тексті примітки до ст. 45 КК України, за повнотою ознак корупційності, за предмет, за суб‘єктом, за метою, за підслідністю. Доведено необхідність криміналізації трьох адміністративних правопорушень, що пов‘язані з корупцією. По-перше, порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків. Подруге, порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів. По-третє, невжиття заходів щодо протидії корупції. З‘ясовано, що з огляду на значущість завдання з протидії корупції держава розробила розгалужену та відносно замкнену систему спеціалізованих антикорупційних органів. Водночас певні стратегічні повноваження у сфері протидії корупції зберегли й органи загальної компетенції (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України). Більше того, певні антикорупційні компетентності набули мало не всі органи державної влади та місцевого самоврядування. Надано визначення, названо ознаки та види політичної корупції, а також охарактеризовано сутність економічної корупції. Проаналізовано заходи запобігання корупції у залежності від моделі її розвитку: європейської (Фінляндія, Норвегія), азійської (Японія, Сінгапур), англо-американської (США, Канада). З числа проаналізованих заходів обрано окремі, які можуть бути запозичені у вітчизняне правозастосування. Запропоновано виділити чотири підходи до обрання покарань за корупційні кримінальні правопорушення: м‘який (Швеція, Данія), помірний (Великобританія, ФРН), суворий (Італія) та особливо суворий (США, КНР). Обґрунтовано, що корупція є глобальною проблемою людства. Тому, контроль над рівнем корупції є завданням всієї світової спільноти. Основна акумуляція зусиль у антикорупційній сфері відбувається в рамках міжнародних організацій. З‘ясовано, що міжнародне співробітництво у сфері протидії корупції реалізується Україною шляхом укладання конвенцій та угод, а також реалізації положень які містять рекомендації щодо ефективної протидії корупції. The thesis provides a theoretical generalization and offers a new solution to the scientific problem. This problem is to develop based on existing scientific approaches analysis, current domestic and foreign legislation, and practice of implementing a comprehensive, scientifically, and practically defensible concept of the criminal legal fight against corruption in Ukraine based on a branching approach. The object of the thesis is public relations that arise in the process of combating corruption in Ukraine. The subject of the thes is concept of criminal-legal counteraction of corruption in Ukraine. The genesis of the scientific and legal development of the notion of "corruption" from ancient times to the present is highlighted. Some vital scientific works were analyzed on corruption as a negative socio-economic phenomenon, the problem of combating corruption at all levels and areas, and the investigation of corruption. It was established that an essential element of the success of scientific research is the choice of the correct methodology, which would fully ensure the complexity and systematization of study and would develop such conclusions and recommendations that will be important for scientific and practical activities. It was emphasized that the phenomenon of corruption is highly complex and the notion that denotes this phenomenon. The main aspects of forming the notion of "corruption" were highlighted: historical, international, foreign, legal, and doctrinal. It is substantiated that the concept of "corruption" is interdisciplinary and widely used, as it is studied not only by specialists in the field of law, but also by sociology, political science, economics, public administration and psychology. It was proposed to classify corruption on the following grounds: the pace of development, areas of implementation, frequency, sustainability, level of organization and spread of corruption, sectoral orientation, the form of expression. The essence of the concept of "anti-corruption, " a symbiotic combination of prevention and control, is described. Emphasis is placed on the justification of the position on the identification of combating corruption and anti-corruption policy. The nature of anti-corruption principles has been formed and revealed. It is proposed to divide the principles of anti-corruption into general, i.e. specific to all branches of law, and special, which are specific only to anti-corruption activities and due to its specifics. The preconditions for the emergence of the notion of "criminal offense" were studied. The practicality of supplementing the anti-corruption legislation with the notion of "corruption criminal offense" was emphasized. The signs of a criminal corruption offense are thoroughly analyzed. It was found that, given the importance of the task of combating corruption, the state has developed an extensive and relatively closed system of specialized anticorruption bodies. At the same time, certain strategic powers in the field of anticorruption were retained by bodies of general competence (the Verkhovna Rada of 8 Ukraine, the President of Ukraine, the Cabinet of Ministers of Ukraine). Moreover, almost all state and local government bodies have acquired specific anti-corruption competencies. The legal nature of mass media was described, and the main directions of their anti-corruption activity are named. The critical role of the public in combating corruption is revealed, which is because none of the anti-corruption measures will be successful if there is no public support during its implementation. It was given the definition, peculiarities, and types of political corruption and the essence of economic corruption. It was stressed that ensuring the proper level of combating political and economic corruption is a priority for the state, as it will promote economic growth, strengthen the role of state institutions and local governments, restore confidence in them and improve the country's image at the international level. It has been proven that corruption in the judiciary is a commonplace phenomenon that undermines the principles of the rule of law, the rule of law, equality before the courts, and the independence and impartiality of the administration of justice. Measures to prevent corruption depending on the model of its development were analyzed: European (Finland, Norway), Asian (Japan, Singapore), AngloAmerican (USA, Canada). From the number of analyzed measures, some were selected that can be borrowed from domestic law enforcement. It is proposed to distinguish four approaches to the choice of punishment for corruption offenses: mild (Sweden, Denmark), moderate (UK, Germany), severe (Italy), and particularly authoritarian (USA, PRC). It is substantiated that corruption is a global problem of humankind. Therefore, controlling the level of corruption is the task of the entire world community. The central accumulation of efforts in the anti-corruption sphere takes place within the framework of international organizations. It was found out that international cooperation in the field of anti-corruption is implemented in Ukraine through the conclusion of conventions and agreements and the implementation of provisions that contain recommendations for effective anti-corruption.