Academic literature on the topic 'Взаємодія суб’єктів протидії злочинності'

Стаття присвячена основоположним засадам – принципам адміністративно-правового механізму про-тидії організованій злочинності в сучасних умовах. Звернута увага, що специфіка діяльності суб’єктів протидії організованій злочинності потребує від кож-ного з них постійно виявляти позитивні тенденції і прорахунки з протидії організованій злочинності, своєчасно реагувати на них, забезпечувати єдність і злагодженість у протидії організованій злочинності, що досягається ступенем дотримання принципів їх-ньої діяльності. У статті наводяться наукові дискусії щодо розу-міння поняття «принцип» і визначається, що, незва-жаючи на багатогранність їх застосування в різних сферах суспільного життя, функціонування держави, однозначного підходу до їх розуміння та класифіка-ції немає. Автором наведено визначення принципів і запропоновано їх класифікацію виходячи з предмета дослідження – протидії організованій злочинності. Узагальнивши різні погляди науковців, систе-му принципів адміністративно-правового механізму протидії організованій злочинності, автор поділяє їх на дві групи: загальноправові й організаційні. До за-гальноправових принципів зараховано верховенство права, законність і дисципліну. Організаційні прин-ципи, виходячи зі специфіки протидії організованій злочинності, поділено на загальні: об’єктивність, конкретність, ефективність, чіткий розподіл функці-ональності, поєднання єдиноначальності й колегіаль-ності, взаємодія різних гілок влади (суб’єктів протидії організованій злочинності), системний (комплексний) підхід, відкритість; спеціальні: якісний відбір і роз-становка персоналу, поєднання негласних і гласних заходів, наступальність. Розкрито зміст і сутність цих принципів. Зроблено висновок, що принципи адміністратив-но-правового механізму протидії організованій зло-чинності – це система однаково значимих, взаємо-пов’язаних і взаємодоповнюючих основних положень, які переважно закріплені в нормативно-правових ак-тах і спрямовані на забезпечення ефективної діяль-ності суб’єктів протидії організованій злочинності, відповідають закономірностям розвитку суспільства й меті протидії організованій злочинності.

У статті на основі опрацювання наукових поглядів учених і норм чинного законодавства України визна-чено шляхи вдосконалення форм і методів взаємодії прокуратури України з іншими правоохоронними ор-ганами держави. Доведено, що відповідна взаємодія сьогодні має низку прогалин як на законодавчому, так і практичному рівнях, що негативно позначаєть-ся на якості й дієвості означеної спільної діяльності прокуратури з іншими правоохоронними органами. Визначено, що координація в контексті діяльності органів прокуратури є особливим різновидом їхньої взаємодії з іншими суб’єктами правоохоронної ді-яльності, насамперед правоохоронними органами, оскільки через координаційні заходи реалізується значна частина позапроцесуальної співпраці дослі-джуваних суб’єктів. Саме в межах координаційної діяльності вони виробляють і погоджують спіль-ні дії щодо протидії злочинності та інших важли-вих питань. Наголошено, що важливим моментом удосконалення й розвитку форм і методів взаємодії органів прокуратури України з іншими правоохорон-ними органами держави є вироблення системи оці-нювання їхньої ефективності та дієвості. Зроблено висновок, що взаємодія є важливою засадою належ-ної реалізації прокуратурою свого функціонального призначення як правоохоронного органу, адже вона є не знеособленою інституцією, а структурною ланкою національної правоохоронної системи, тому частина завдань, функцій і повноважень прокуратури перед-бачає її активну взаємодію з іншими правоохоронни-ми органами задля забезпечення більш ефективного досягнення цілей правоохоронної діяльності. Ана-ліз нормативно-правового підґрунтя цієї взаємодії та наукових поглядів на її проблематику свідчать про те, що вона (взаємодія) сьогодні має низку про-галин як на законодавчому, так і практичному рів-нях, що негативно позначається на якості й дієвості означеної взаємодії. Запропоновані в дослідженні кроки мають на меті вдосконалити форми й методи досліджуваної взаємодії та, відповідно, підвищити її ефективність і результативність.

У статті досліджується сучасний стан взаємодії органів кримінальної юстиції. Визначено пріоритетні напрямивзаємодії. Проаналізовано проблеми, що виникають під час взаємодії, запропоновано шляхи їх розв’язання. Нинів Україні відбувається становлення нової інституційної системи протидії злочинності, зміцнення органів Міністер-ства внутрішніх справ, системи правоохоронних органів загалом, судової влади. Об’єктивна необхідність співпрацізумовлена, з одного боку, спільними завданнями, що стоять перед різними відомствами й органами у сфері запобі-гання та протидії злочинності, з іншого, – відмінностями в їх функціональному й структурному статусі. Крім того,потреба у взаємних діях виступає як об’єктивна умова забезпечення цілісності системи під час внутрішньої та між-системної взаємодії. Під час своєї діяльності поліція взаємодіє з правоохоронними й іншими державними органами,а також органами місцевого самоврядування відповідно до закону й інших нормативних актів. Поліція також функ-ціонує в тісній співпраці й взаємодії з населенням, місцевими громадами й громадськими об’єднаннями на партнер-ських засадах і спрямована на задоволення їх потреб. Саме з метою визначення причин та / або умов вчинення пра-вопорушень планування службової діяльності органів і підрозділів поліції здійснюється з урахуванням специфікирегіону й проблем територіальних громад. Органи кримінальної юстиції активно взаємодіють між собою та з інши-ми правоохоронними органами. Незважаючи на різний правовий статус, функції та коло повноважень, вони разомутворюють цілісну систему боротьби зі злочинністю, впливаючи на злочинність у різних напрямах і за різними ліні-ями. Водночас рівність органів кримінального правосуддя та чіткий баланс їх прав дозволяють кожному суб’єктусистеми не тільки активно впливати на роботу іншого, але й стримувати його від порушення закону. Забезпеченнярівноваги й взаємодії між ними – це надійний механізм стримувань і противаг, ефективний засіб контролю, універ-сальна гарантія запобігання беззаконня з боку цих суб’єктів. Діяльність органів кримінального правосуддя завждиспрямована на розв’язання спільних проблем у боротьбі зі злочинністю.

У статті автором наведено поняття та визначені види засобів організації діяльності підрозділів Укрбюро Інтерполу. Визначено, що ознаки правових засобів: фіксація та деталізація у нормативно-правових актах; прояв через систему інструментів; направлений на реалізацію мети та виконання завдань; реалізується встановленою системою суб’єктів в межах певних суспільних відносин; приводять до юридичних наслідків. Засоби використовуються в будь якій діяльності та бувають різних видів. Серед них можна виділити систему правових засобів. Засіб - це відповідне знаряддя, завдяки якому досягається мета. Запропоновано правовими засобами розуміти систему інструментів, визначена нормативно-правовими актами, за допомогою яких задовольняється публічний та приватний інтерес в межах як публічних зобов’язань, так і в межах задоволення корпоративних та приватних інтересів. Зауважено, що категорія «засоби організації діяльності» ґрунтується існуючих трьох концептуальних підходах щодо змісту поняття «правові засоби». Засоби публічного адміністрування – це сукупність методів, приписів та норм; наявність юридично значущих дій; відповідний інструментарій (предмети і явища). Відповідно зміст організації діяльності підрозділів Укрбюро Інтерполу характеризується наявністю субординації та читко визначених посадою завдань та функцій, наявністю керівних кадрів, які управляють Укрбюро Інтерполу та підлеглими, що виконують покладені на них завдання. Управлінська система даного органу постійно удосконалюється відповідно до вимог сьогодення та наявних завдань. На підставі дослідження теоретичних понять засоби, правові засоби, організації діяльності, автором запропоновано визначення поняття «засобів організації діяльності підрозділів Укрбюро Інтерполу» під яким розуміється система взаємопов’язаних між собою інструментів, за допомогою яких підрозділи Укрбюро Інтерполу здійснюють покладені на них завдання щодо протидії транснаціональної злочинності. Відповідно засобами організації діяльності організації Укрбюро Інтерполу є: цифровізація та взаємодія діяльності.

У статті наголошено на актуальності теми та обґрунтовано визначення основних пріоритетів організаційно-правових засад діяльності Збройних Сил України. Надано авторське бачення визначення категорії «система суб’єктів протидії злочинності». Охарактеризована сучасна система суб’єктів протидії злочинності та визначено місце Збройних Сил України в цій системі. Охарактеризований сучасний стан нормативно-правового регулювання Збройних Сил України у сфері протидії злочинності.

У статті розглянуто необхідність, значення, вимоги і методичні підходи до забезпечення суб’єктів протидії організованій злочинності інформаційно-аналітичною інформацією. Визначено, що успішна протидія орга-нізованій злочинності повинна базуватися на глибоко-му і всебічному аналізі, оцінці різних явищ, процесів, факторів, необхідності використання усіх джерел от-римання інформації про організовану злочинність.Звернута увага на те, що проаналізована інформа-ція за своїм обсягом, змістом і термінами надання за-лежить від рівня суб’єктів протидії організованій зло-чинності. Така інформація за своїм змістом повинна надаватися в такому вигляді, щоб на її основі суб’єкти протидії організованій злочинності могли приймати необхідні управлінські рішення.Узагальнено стан дослідження інформаційно-ана-літичного забезпечення протидії організованій злочин-ності вітчизняними науковцями.Проаналізовано вимоги до управлінських рішень, які приймаються на підставі інформаційно-аналітич-ного забезпечення різними суб’єктами управління в тому числі і протидії організованій злочинності.Звернута увага на стан інформаційно-аналітичної діяльності в підрозділах кримінальної поліції терито-ріальних органів поліції, в тому числі і стану протидії організованій злочинності. Визначено причини фор-мального ставлення до таких аналізів.Визначено та розглянуто основні етапи здійснення інформаційно-аналітичної діяльності, які поділено на: теоретичний, підготовчий, збір та обробку матеріалів, аналіз отриманих даних, підготовку і видання підсум-кового документа.Запропоновано доповнення до Кримінального про-цесуального кодексу України щодо закріплення норми, яка б зобов’язувала суб’єктів досудового розслідування та оперативно-розшукової діяльності під час здійснен-ня своєї діяльності виявляти, вивчати та аналізувати причини й умови вчинення злочинів, особливо органі-зованої злочинності, період, причини і умови існуван-ня організованих злочинних формувань та вживати заходів щодо усунення цих причин і умов.Наголошено, що наскільки буде якісним інформа-ційно-аналітичне забезпечення суб’єктів протидії орга-нізованій злочинності, настільки будуть правильними чи хибними управлінські рішення, а відтак і результа-ти протидії організованій злочинності.

Статтю присвячено дослідженню поняття та визна-ченню ознак взаємодії суб’єктів охорони навколишньо-го природного середовища.Сформульовано визначення поняття «взаємодія суб’єктів охорони навколишнього природного середо-вища» – це врегульована нормами адміністративного права діяльність суб’єктів охорони навколишнього природного середовища, заснована на засадах взаємо-допомоги та партнерства, зумовлена спільною метою і завданням та спрямована на забезпечення екологічної безпеки громадян і недопущення шкідливих впливів на довкілля.Визначено принципи взаємодії суб’єктів охорони навколишнього природного середовища як закріпле-ні в нормах права керівні ідеї, начала, які визначають та спрямовують діяльність суб’єктів цієї взаємодії задля належного виконання ними поставлених завдань. Виокремлено пріоритетні принципи взаємодії суб’єктів охорони навколишнього природного середо-вища: протидії екологічним правопорушенням, забез-печення екологічної безпеки громадян, партнерства та взаємодопомоги, швидкого реагування та притягнення винних до відповідальності, альтернативності вибору покарання, взаємоконтролю, невідворотності покаран-ня за неналежне виконання покладених обов’язків.Встановлено, що взаємодія суб’єктів охорони навколишнього природного середовища відіграє важ-ливу роль, оскільки: 1) дозволяє своєчасно виявляти екологічні правопорушення та вживати відповідні за-ходи впливу до порушників природоохоронних норм; 2) забезпечує ефективне та оперативне вирішення на-гальних проблем у сфері охорони довкілля; 3) об’єднує потенціал учасників взаємодії та стимулює до пошуку новаторських методів боротьби з екологічними право-порушеннями; 4) сприяє зменшенню кількості вчинен-ня екологічних правопорушень тощо.

Визначаються поняття та сутність адміністративно-правових засад діяльності органів державної влади щодо протидії корупції, встановлюються місце та особливості органів прокуратури в системі інших суб’єктів протидії корупції. Характеризуються правові засади протидії корупції в Україні та визначається місце серед них адміністративно-правового регулювання. Розкриваються поняття та структура організації діяльності органів прокуратури щодо протидії корупції. Узагальнюються форми та методи діяльності органів прокуратури щодо протидії корупції. Систематизуються адміністративно-правові повноваження органів прокуратури у сфері протидії корупції. Виявляються основні недоліки адміністративного законодавства, яке регулює діяльність органів прокуратури України щодо протидії корупції, та надаються пропозиції щодо його удосконалення. Узагальнюється зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання діяльності органів прокуратури щодо протидії корупції та визначаються можливості його застосування для удосконалення відповідного законодавства України. Окреслюються напрямки удосконалення взаємодії органів прокуратури з іншими суб’єктами протидії корупції в Україні.
Диссертация посвящена исследованию административно-правовых основ деятельности органов прокуратуры по противодействию коррупции в Украине. В работе рассматриваются нормы административного законодательства Украины в сфере регулирования деятельности уполномоченных субъектов противодействия коррупции в Украине, определяется место органов прокуратуры в системе этих органов. Рассматриваются понятия «административно-правовые основы противодействия коррупции», «противодействие коррупции как одно из направлений деятельности органов прокуратуры», «полномочия органов прокуратуры по противодействию коррупции» и др., определяются особенности, формы, методы и полномочия органов прокуратуры в сфере противодействия коррупции. Противодействие коррупции, как одно из направлений деятельности органов прокуратуры, рассматривается как система действий, мероприятий, методов и способов их осуществления, которые применяются соответствующими отделами и управлениями или отдельными прокурорами, которые специализируются на противодействии коррупции, в целях предотвращения или снижения уровня коррумпированности публичной власти и обеспечения законности деятельности других субъектов в сфере противодействия коррупции, а также координации их действий в данном направлении. Особое внимание уделяется характеристике зарубежного опыта деятельности органов прокуратуры и аналогичных им органов по противодействию коррупции с целью разработки практических предложений по совершенствованию национального законодательства в данной сфере. Обосновываются конкретные предложения и рекомендации о необходимости внесения изменений и дополнений в законы Украины «О прокуратуре», «О предотвращении коррупции» и др., что позволит повысить эффективность деятельности органов прокуратуры Украины в сфере противодействия коррупции.
The concept and essence of administrative and legal principles of the activity of state authorities in combating corruption have been determined; the place and peculiarities of the prosecutor’s offices in the system of other subjects of combating corruption have been established. Legal principles for combating corruption in Ukraine have been characterized; and the place of administrative and legal regulation among them has been determined. The concept and structure of activity organization of the prosecutor’s office in regard to the counteraction to corruption have been revealed. The forms and methods of the prosecutor’s office activity on combating corruption have been generalized. Administrative and legal powers of the prosecutor’s offices in the field of combating corruption have been systematized. The main shortcomings of administrative legislation regulating the activity of the activity of the prosecutor’s office of Ukraine in the field of combating corruption have been revealed; and propositions for its improvement have been provided. International experience of administrative and legal regulation of the prosecutor’s office activity on combating corruption has been generalized; and the possibilities of its application for improving the relevant legislation of Ukraine have been determined. The ways of improving the interaction of the prosecutor’s offices with other subjects in combating corruption in Ukraine have been outlined.

Маслій І.В. Інституційний механізм протидії криміналізації економіки: кримінологічне дослідження: дис. ... к. ю. н. 12.00.08 / І.В. Маслій; Нац. ун-т "Одеська юридична академія". - 2015. - 228 с.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2015. Дисертація присвячена кримінологічному дослідженню інституційного механізму протидії криміналізації економіки. Розглянуто кримінологічні особливості детермінації економічної злочинності в інституціональному аспекті. Дано кримінологічну та інституційно-правову характеристику економічної злочинності, організованим формам злочинної діяльності та корупційної злочинності у сфері економіки як протиправних соціальних інститутів. Визначено поняття та зміст інституційного механізму протидії криміналізації економіки. Окреслено функції державних спеціалізованих суб’єктів (інституцій) протидії криміналізації економічних відносин в Україні; дано оцінку інституційно-правового забезпечення антикорупційних заходів у механізмі протидії криміналізації економіки; розроблено пропозиції щодо удосконалення правового та інформаційного забезпечення взаємодії та координації діяльності суб’єктів протидії економічній злочинності.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. – Национальный университет «Одесская юридическая академия», Одесса, 2015. Диссертация посвящена криминологическому исследованию институционального механизма противодействия криминализации экономики. Исследованы криминологические особенности детерминации экономической преступности с использованием институциональной методологии; дана криминологическая и институционально-правовая характеристика экономической преступности, а также преступности в финансовом секторе экономики; охарактеризованы организованные формы преступной деятельности и коррупционной преступности в сфере экономики. Криминализация экономики определена как социальный деструктивный процесс, в рамках которого легальные экономические институты приобретают черты теневых и /или криминальных в связи с распространением правонарушений или преступлений экономической направленности, корыстно мотивированных посягательств на законную деятельность субъектов хозяйствования, которые приводят к негативным последствиям в виде материального ущерба. Среднестатистический незначительный удельный вес экономической преступности в общей структуре преступности отражает результаты деятельности правоохранительных органов по выявлению и документированию отдельных преступлений, но не свидетельствует о низком уровне корыстно-хозяйственной преступности. Институциональная природа экономических преступлений и высокий, как правило, социальный статус «беловоротничковых» преступников позволяют путем «отмывания» превращать теневые или криминальные доходы в легальные, что способствует латентности этого вида преступности. Институциональный механизм противодействия криминализации экономики определен как система государственных органов со специальными и общесоциальными функциями, находящихся в организационно-правовом и информационном взаимодействии и координации с целью снижения интенсивности процессов криминализации экономики, ограничения негативного воздействия преступности на финансовую и экономическую безопасность государства. По результатам исследований охарактеризованы функции государственных специализированных субъектов противодействия криминализации экономических отношений в Украине; дана оценка институционально-правового обеспечения антикоррупционных мер противодействия криминализации экономики; разработаны предложения по совершенствованию правового и информационного обеспечения взаимодействия и координации деятельности субъектов противодействия экономической преступности. На основе функционального критерия выделена следующая система органов противодействия криминализации экономики: органы, осуществляющие контрольно-регулятивные функции в сфере экономики; органы, выполняющие охранительную функцию; органы правосудия.Учитывая реформирование органов прокуратуры, а также изменение их функциональной нагрузки, предложено функцию осуществления оперативной координации противодействия экономической преступности возложить на Министерство внутренних дел Украины.
Thesis to obtain the degree of candidate of legal sciences, specialty 12.00.08 – criminal law and criminology; criminal executive law. – National University “Odessa Academy of Law “, Odessa, 2015. The thesis describes the criminological study of the institutional mechanism to counteract criminalization of economy. Criminological peculiarities of economic crime determination from an institutional perspective are considered. The author provides the criminological and institutional legal characteristics of economic crime, organized forms of crime and corruption crimes in economics as types of illegal social institutions; the concept and content of the institutional mechanism to counteract criminalization of economy are defined. Based on the results of the study the author outlines the functions of specialized state subjects (institutions) combating the criminalization of economic relations in Ukraine; the assessment of institutional and legal foundation for anti-corruption actions in the mechanism to counteract criminalization of economy is described; the author suggests ways to improve the legal and informational support of interaction and coordination of activities in combating economic crime.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України. – Харків, 2019. Дисертацію присвячено кримінологічному дослідженню інституціонального механізму протидії злочинності у банківській сфері. Розглянуто кримінологічні особливості детермінації окремих кримінальних та тіньових практик у банківській сфері та переростання їх у кримінальні соціальні інститути. Надано кримінологічну та інституційно-правову характеристику злочинності у банківській сфері, її детермінант, розглянуто суб’єктний та правовий склад протидії злочинності. Визначено поняття та зміст інституціонального механізму протидії криміналізації банківській сфері. Досліджено міжнародні механізми протидії цим злочинам.