Academic literature on the topic 'Верхні дихальні шляхи'

Гранулематоз Вегенера (ГВ) — рідкісне системне захворювання невідомої етіології. Гістопатологічно характеризується гранулематозно-некротичним системним васкулітом, що найбільш часто залучає верхні і нижні дихальні шляхи з подальшим ураженням легень. Дебют ГВ у більшості випадків відрізняється неспецифічністю клінічної картини і складністю своєчасної діагностики, що веде до затримки необхідного лікування і погіршення прогнозу. Наведені випадки ГВ, що викликали значні труднощі на початковому етапі діагностичного процесу.

Неправильне використання антибіотиків у медицині та застосування їх у різних галузях тваринництва прискорюють виникнення антибіотикорезистентності. Внаслідок цього лікування багатьох інфекційних захворювань, зокрема, респіраторних (пневмонії, бронхіти, бронхіоліти, навіть туберкульозу), стає важчим: подовжується період перебування хворих у стаціонарі, зростають витрати на лікування та збільшуються показники смертності від цих недуг. Полімедикаментозну стійкість, зазвичай, виявляють у патогенних бактерій, а також у коменсальних мікрорганізмів, які колонізують кишковий канал, верхні дихальні шляхи та шкіру людини. Формування антибіотикорезистентності у всіх випадках зумовлене генетично, внаслідок набуття нової генетичної інформації або завдяки зміні рівня експресії власних генів бактерійної клітини. Важливим фактором боротьби з поширенням антибіотикорезистентності є фармакодинамічне обґрунтування режимів дозування антибактерійних препаратів, використання лікарняного формуляру, що ґрунтується на локальних даних про розповсюдження антибіотикорезистентності конкретних мікроорганізмів.

Однак слід зазначити, що хоча наявність аносмії без ураження дихальної функції носа може бути унікальною ознакою хвороби на COVID-19, невідомо, скільки випадків ідіопатичної аносмії могли статися при встановленні вірусної інфекції верхніх дихальних шляхів, що залишився непоміченим для пацієнта. Тому, при появі симптомів COVID-19 необхідно додатково застосовувати доказові методи для об’єктивного тестування нюхальної функції з використанням підходів сучасної ольфактометричної діагностики.

Роботу спрямовано на вивчення пристінкових течій повітря в нормі і при типових патологіях на просторових моделях верхніх дихальних шляхів, що отримуються за допомогою технологій 3D-прототипування за даними томографічних досліджень конкретних пацієнтів. Це дозволяє розкрити можливі механізми впливу повітряного потоку на слизову оболонку носової порожнини і підвищити достовірність функціональної діагностики порушень носового дихання та збільшити ефективність проведення комп'ютерного планування ринохірургічних втручань.

В роботі виконано теоретичні та експериментальні дослідження щодо функціональної діагностики верхніх дихальних шляхів та комп’ютерного планування ринохірургічних втручань. Розроблено основи теорії побудови та організації систем комп'ютерного планування ринохірургічних втручань, які полягають у формуванні основних модельних уявлень, створенні методів, інформаційно-логічної структури та алгоритмічної моделі роботи даних систем, що дозволяє підвищити ефективність проведення хірургічних втручань в ринології. Розроблено моделі та виконано чисельні оцінки функціонування носового клапану, ступеня рухливості м'якого піднебіння, визначено та обґрунтовано виникнення різниці фаз між сигналами перепаду тиску і витрати повітря у носовій порожнині, розглянуто механізми аерації придаткових пазух. Отримані результати є теоретичною базою для розробки діагностичних засобів та додаткових критеріїв функціональної діагностики верхніх дихальних шляхів. Створено концепцію побудови діагностичних засобів для тестування носового дихання, яка за рахунок застосування методу динамічної задньої активної риноманометріі і динамічної моделі обробки даних дозволяє забезпечити об'єктивну оцінку аеродинамічного опору верхніх дихальних шляхів при максимальній фізіологічності вимірювальних процедур з урахуванням індивідуальної варіабельності. The dissertation contains theoretical and experimental research for functional diagnosis and computer surgical planning in rhinology. A basic theory of aerodynamic processes in human upper respiratory tract is developed. Principles of construction, information and logical structure, algorithmic models and organization of computer image-guided systems for functional surgical planning in rhinology are proposed. Analytical and numerical methods for evaluation of nasal air flow speed and differential pressure in nasal cavity are proposed. The method of evaluation a hydraulic diameter and a Reynolds number of nasal airflow is proposed. During the quiet breathing (low, then 0,3 l/s) the mode of the air flow in the upper airways can be considered as laminar, when forced (up to 4 l/s) – a turbulent one. Paranasal sinuses are zones of stagnant air that are ventilated at about 10% of their volume. Computer rhinomanometer KRM for testing of nasal breathing TNBA with differential pressure/flow measuring module is designed, tested and metrological certified. The method of posterior active rhinomanometry with force breathing and dynamical data processing model allow increase accuracy of functional diagnostic of nasal breathing by the individual physiological variability estimation. The computer surgical planning method allows predict nasal airway resistance by the virtual model for determine optimal parameters of endonasal anatomical structures correction. Methods of CT imaging processing and functional diagnostic of nasal airways allow get actual parameters for evidence based rhinology.

Інфекційні захворювання залишаються актуальними і на сьогодні. Серед них на гострі інфекції верхніх дихальних шляхів (ГІВДШ) припадає значна частка. Відомо, що рівень захворюваності залежить від багатьох факторів (природних особливостей місцевості, стану екологічного благополуччя, кліматичних факторів, умов та характеру проживання, роботи, демографічних факторів, структури циркулюючих збудників, відсотку хворих з хронічними захворюваннями органів дихання, бактеріоносіїв, напруженості імунітету та багатьох ін.).