Journal articles: 'Вдосконалення професійне'

1

Mudryk, Alla, and Oksana Kykhtuik. "ДО ПИТАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЮРИСТА." Psychological Prospects Journal, no. 35 (August 3, 2020): 83–100. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2020-35-83-100.

Full text

Abstract:

У статті здійснено аналіз основних підходів, у межах яких вивчається професійна компетентність юриста. Описано феномени «компетентність», «професійна компетентність». На основі теоретико-методологічного аналізу наукової літератури узагальнено основні характеристики юридичної діяльності. Розглянуто психологічні особливості діяльності юриста, визначено систему особистісних якостей юриста, що зумовлюють ефективність професійної діяльності. Окреслено особливості формування професійної компетентності фахівця. Розглянуто компоненти особистості юриста, сукупність яких спрямовано на вдосконалення професійної діяльності. Зазначено, що професійна компетентність юриста характеризується сформованістю цілісного комплексу знань, умінь та навиків, психологічних якостей, професійних можливостей. Зазначено, що професійно-компетентна особистість – це особлива конкретизація категорії «особистість». Особистість фахівця являє собою систему певних психологічних властивостей та рис, які є необхідними для ефективного виконання професійної діяльності; професійно-компетентна особистість характеризує людину як фахівця, котрий має достатні професійні знання, уміння, навички, професійну зацікавленість, професійний інтерес і здібності, професійний підхід та професійне ставлення до своєї праці й спроможний ефективно реалізовувати професійну діяльність та передбачати її наслідки; професійно-компетентна особистість володіє відповідними професійними знаннями та вміннями (які визначають результативність професійної діяльності), а також комплексом професійно важливих якостей (сукупність психологічних якостей особистості, що визначають успішність навчання та ефективне виконання професійної діяльності), що в сукупності дають змогу людині реалізувати себе як професіонал. Запропоновано власне визначення професійної компетентності фахівця юридичної сфери діяльності, розкрито її структуру, де основними складовими компонентами є загальнокультурна компетентність; особистісно-мотиваційна компетентність; практично-діяльнісна компетентність; спеціальна; професійно-правова компетентність; персональна (особистісна) компетентність; комунікативна компетентність; психологічна компетентність; соціально-психологічна компетентність; соціальна-перцептивна компетентність; аутокомпетентність.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Kurnyshev, Yuriy, Maryna Kozhokar, and Yurii Moseychuk. "ПОКАЗНИКИ ПРОФЕСІЙНОГО САМОРОЗВИТКУ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ." Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, no. 16 (December 6, 2018): 122–28. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.16.122-128.

Full text

Abstract:

У статті уточнюються показники рівнів професійного розвитку майбутніх учителів фізичної культури. Теоретичний аналіз та узагальнення педагогічного досвіду дали можливість з’ясувати, що проблема професійної підготовки майбутніх учителів фізкультури розглядається в контексті оновлення навчально-виховного процесу у вищій школі, формування потреби у професійному саморозвитку фахівця в галузі спорту і неперервному вдосконаленні педагогічної майстерності. Професійний саморозвиток учителя передбачає самостійне оволодіння сукупністю педагогічних цінностей, ідей, сучасних технологій, ситуацій творчості, загальною культурою і характеризується активною, ціннісно-смисловою, мотиваційною, творчою професійною діяльністю. Основною причиною такого стану є неадекватне розуміння майбутніми вчителями власного професійного саморозвитку, етапів та шляхів його формування. Саморозвиток майбутнього вчителя фізкультури розглядається як відносно самостійна діяльність студента із внесення змін у власну освітню траєкторію вдосконалення професійних якостей, розширення знанєвого потенціалу, підвищення рівня педагогічної та спортивної кваліфікації, спрямована на освоєння сучасних педагогічних ідей і технологій, що забезпечує професійне зростання педагога, підвищення якості освіти і виховання учнів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

ДІДЕНКО, Олександр, and Світлана ШУМОВЕЦЬКА. "АКМЕОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОГО ЗРОСТАННЯ ТА ЛІДЕРСТВА МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 26, no. 3 (November 5, 2021): 41–53. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v26i3.878.

Full text

Abstract:

У статті узагальнено результати досліджень та публікацій з проблеми професійного зростання та формування лідерства майбутніх офіцерів на засадах акмеологічного підходу. З’ясовано, що вдосконалення освітнього процесу у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти зі специфічними умовами навчання), забезпечення державної політики у сфері національної безпеки та оборони, інтеграція до стандартів НАТО, а також імплементація стандартів підготовки офіцерських кадрів, що діють у державах-членах Північноатлантичного альянсу, потребує урахування рекомендацій щодо активізації мотивації курсантів і слухачів до професійного зростання та формування лідерства. Професійне зростання майбутніх офіцерів запропоновано розглядати як процес і результат набуття ними нових компетенцій (знань, умінь, навичок, здатностей), які будуть необхідні у професійній діяльності для виконання завдань за призначенням. Лідерство офіцера дослідники розглядають як інтегроване поняття, що охоплює його професійну компетентність, професійну мобільність, а також здатність швидко адаптуватися до нових умов, орієнтуватися в інформаційних потоках, оптимально вирішувати професійні і соціальні проблеми. Ефективне лідерство залежить від сформованих професійних і морально-вольових властивостей, зокрема відповідальності за рішення, їхні результати й наслідки. У комплексі всі ці компоненти дозволяють офіцеру діяти ініціативо в різних сферах діяльності (професійній, управлінській, навчальній, виховній тощо). Автори пропонують розглядати лідерство і професійне зростання як пов’язані між собою. Вказано на важливість для активізації професійного зростання та лідерства урахування чинників, що впливають на цей процес, а також впровадження кращих світових і вітчизняних освітніх традицій розвитку лідерського потенціалу, використання можливостей сучасних контекстних і професійно орієнтованих педагогічних технологій. З’ясовано, що під час навчання у вищих військових навчальних закладах ефективними методами формування лідерських якостей є коучинг, тренінг, наставництво, діяльнісне та емпіричне навчання, кейс-технології, моделювання дій і використання електронних освітніх ресурсів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Tyulpa, Т. М. "АКСІОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІОНОМІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 93, no. 6 (November 29, 2019): 271–79. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-93-6-271-279.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена розкриттю сутності аксіологічного підходу до формування соціальної компетентності майбутніх фахівців соціономічних спеціальностей у професійній підготовці на основі розвитку у студентів ціннісного ставлення до життя, майбутньої професії, усвідомленого ставлення до її специфіки, вироблення власного стилю поведінки і світогляду як системи поглядів, переконань і установок. Освіта є основним каналом цілеспрямованого внесення в суспільну свідомість пріоритетних цінностей шляхом формування соціальної компетентності майбутніх фахівців соціономічних спеціальностей. В якості пріоритетного завдання висувається розкриття цінностей особистості, її інтелектуального, морального потенціалу, що виражається в здатності вільно орієнтуватися в складних соціальних і професійних ситуаціях. Будучи формою самовизначення особистості, соціальна компетентність відображає дійсність не пасивно, а за допомогою суспільних відносин, не абстрактно, а крізь призму потреб особистості, модлює систему принципів і цінностей життєдіяльності людини, проєктує імперативи її дій і вчинків, отже має аксіологічну сутність, яка потребує постійного вдосконалення. Виявлено, що аксіологічні пріоритети матимуть вирішальний уплив на формування соціальної компетентності майбутніх фахівців соціономічних спеціальностей, якщо: цілі професійної освіти спираються на аксіологічні орієнтири; зміст професійно-педагогічної підготовки відображає історичні й сучасні цінності майбутньої професійної діяльності; процес професійної підготовки базується на аксіологічних складових і підпорядкований логіці розвитку ціннісної сфери особистості; аксіологічні цінності характеризують життєву позицію майбутніх фахівців і реалізуються у професійній діяльності. Такий підхід обумовлює розгляд професійної підготовки майбутніх фахівців соціономічних спеціальностей як ціннісно-зорієнтованої діяльності. Позитивна ціннісна орієнтація на іншу людину утворює особистісно-професійне підґрунтя майбутнього фахівця соціономічної спеціальності під час професійної підготовки.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Білик, Олена, Юрій Блинда, and Ірина Васькович. "УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ НАЙМУ ТА АДАПТАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ." Науковий вісник: Державне управління 4, no. 6 (November 30, 2020): 30–45. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2020-4(6)-30-44.

Full text

Abstract:

Функціональна ефективність будь-якої організації залежить від ступеню професійного розвитку її працівників. В умовах сучасного швидкого старіння теоретичних знань, умінь та практичних навичок спроможність організації постійно здійснювати розвиток своїх працівників є одним з найважливіших факторів забезпечення конкурентоспроможності її на ринку, оновлення і покращення надання публічних послуг. У статті авторами здійснено огляд теоретичних досліджень щодо питань професійно-кваліфікаційного розвитку державних службовців. Розвиток персоналу є багатостороннім та складним поняттям. Воно складається з великої кількості повязаних між собою соціальних, педагогічних, економічних і психологічних проблем. Для того, щоб з’ясувати його суть, насамперед, необхідно дати відповідь на такі запитання: що таке особистість? Що включає в себе гармонійний та професійно-кваліфікаційний розвиток особистості? В дослідженні визначення професійно-кваліфікаційного розвитку особистості: це навчання як отримувати або підтримувати професійні якості, до прикладу, академічні ступені, необхідні для офіційної роботи, відвідування конференцій, неформальних навчальних можливостей, що з’являються на практиці, тощо. Він є певним процесом набуття людиною необхідних їй знань, здібностей, практики, певних економічних вмінь, моральних цінностей, соціальних якостей, які можна буде застосувати в трудовій діяльності. Рівень професійно-кваліфікаційного розвитку працівників в основному залежить від рівня, якого досягнуто в цій галузі навчальними закладами та конкретною організацією. Досліджено можливості удосконалення системи найму та адаптації, враховуючи особливості функціональних обов’язків державних службовців. Подано рекомендації щодо вдосконалення програми найму. Запропоновано заходи, спрямовані на вдосконалення системи найму та адаптації персоналу. В межах певної організації професійне навчання персоналу може виглядати як первинна професійна підготовка робітників, підвищення кваліфікації або перепідготовка як фахівців з вищою освітою так і робітників.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Артеменко, Н. "Професійне вдосконалення державних службовців в Україні." Актуальні проблеми державного управління, Вип. 3 (2007): 240–46.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Красницька, О. В. "ПЕДАГОГІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ – ШЛЯХ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВИКЛАДАЧА ВИЩОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ШКОЛИ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 94, no. 1 (March 4, 2020): 122–33. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-94-1-122-133.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано сутність педагогічної майстерності викладача, її зміст та структуру. Представлено постать викладача-майстра, визначено основні його характеристики. Педагогічну майстерність викладача вищої військової школи визначено як досягнення взірця педагогічної діяльності, що характеризується досвідом і досконалістю педагогічних дій, наявністю авторського «почерку»; сформованість професійних знань, умінь, якостей, педагогічної техніки й педагогічної культури на основі стійкої педагогічної спрямованості та постійного самовдосконалення, що забезпечує розв’язання викладачем військово-професійних завдань на рівні «майстра». Представлено підходи науковців щодо визначення основних складових педагогічної майстерності. Обґрунтовано компоненти, що лежать в основі педагогічної майстерності викладача вищої військової школи (професійні знання, педагогічні вміння, професійно важливі якості, педагогічна культура, педагогічна техніка), розвиток та вдосконалення яких забезпечить викладачу можливість досягнення високих результатів у педагогічній діяльності, дасть змогу сформувати індивідуальний стиль і допоможе розвинути авторський почерк. З’ясовано особливості педагогічної майстерності викладача вищої військової школи (ознаки, за якими визначаються дії викладача-майстра), зокрема творчий характер виконання педагогічної діяльності, індивідуальний стиль діяльності, авторський почерк, постійне професійне самовдосконалення, творчий рівень готовності викладача до педагогічної діяльності, еталонний рівень її ефективності, трансформація отриманих знань у процес особистісного розвитку та професійного самовдосконалення слухачів (курсантів, студентів), звички викладача.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Качан (Мельник), Яна. "ПРОФЕСІЙНЕ НАВЧАННЯ ТА ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК ЯК СКЛАДОВІ ДЕРЖАВНОЇ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ." Public management 19, no. 4 (May 29, 2019): 166–77. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-4(19)-166-177.

Full text

Abstract:

З’ясовано особливості професійного навчання та професійного розвитку як складових державної кадрової політики України. Доведено, що професійне зростання — це освоєння професії у всій її повноті й різноманітно- сті, приріст професійних знань, умінь і навичок, що приводить, звичайно, до визнання результатів праці професійним співтовариством, придбання авто- ритету в конкретному виді професійної діяльності. Визначено, що підвищен- ня якості управління та ефективності діяльності органів виконавчої влади потребує підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців з метою здобуття і поглиблення управлінських, фінансово-еко- номічних, соціальних, правових знань, а також удосконалення професійних знань і умінь, здобуття нової спеціальності або кваліфікації на основі раніше здобутої освіти і досвіду практичної роботи. Тому професіоналізація держав- ної служби розглядається як одне з першочергових завдань, без вирішення якого неможливо зробити реальним входження України до спільноти про- відних Європейських держав. Доведено, що основними напрямами профе- сійної підготовки мають бути: забезпечення випереджаючого характеру нав- чання з урахуванням перспектив розвитку держави, удосконалення завдань і функцій органів державної влади; запровадження цільової спрямованості навчання на основі дотримання державних освітніх стандартів, гнучкості застосування усіх видів, форм і методів навчання, досягнення інтенсифіка- цїї та оптимізації навчального процесу; вдосконалення підготовки та підви- щення кваліфікацїї кадрового резерву та новопризначених державних служ- бовців; розширення підготовки та перепідготовки державних службовців за спеціальністю “Державна служба” та за спеціалізаціями з економіки, права, а також соціальної, гуманітарної та кадрової політики; оптимізація мережі навчальних закладів різних форм власності, які здійснюють підготовку спе- ціалістів для державної служби; запровадження дистанційного навчання, що дасть можливість розширити коло державних службовців, які професійно підвищують кваліфікацію без відриву від роботи; забезпечення єдиного на- вчально-методичного управління та координація практичної діяльності всіх структурних елементів системи. Виявлено, що необхідною умовою ефектив- ного державного управління є його професіоналізація. Важливим інститутом професіоналізації державного управління є система фахового професійного навчання державних службовців шляхом підготовки, перепідготовки та під- вищення кваліфікації з використанням нових форм і методів навчання, освіт- ніх механізмів і технологій з урахуванням досвіду розвинених країн світу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

ХРИК, Василь. "ПРІОРИТЕТНІ УМОВИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА." Acta Paedagogica Volynienses, no. 5 (December 30, 2021): 171–78. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.5.26.

Full text

Abstract:

Мета. У статті обґрунтовано пріоритетні умови підготовки майбутніх фахівців лісового господарства. Методологія. Встановлено, що ефективними пріоритетними умовами підготовки майбутніх фахівців лісового господарства є: формування ціннісних орієнтацій фахівців лісового господарства для особистісного зростання, самовдосконалення, самореалізації; стимулювання мотиваційної сфери у професійних намірах; активізація пізнавальних інтересів і потреб, установка на саморозвиток для вдосконалення професійних знань, умінь, компетентностей; формування професійно важливих особистісних якостей майбутніх фахівців лісогосподарської галузі, суб’єктної позиції в опануванні майбутньої професійної діяльності. Наукова новизна. З’ясовано, що перша пріоритетна умова спрямована на формування мотиваційної сфери майбутніх фахівців лісового господарства. До цієї умови віднесено посилення мотивації й закріплення професійного вибору, формування позитивного та емоційного ставлення до обраної спеціальності, розвиток стійких професійних намірів у лісогосподарській галузі, що відповідають потребам особистості й суспільства. Друга пріоритетна умова спрямована на формування когнітивної сфери майбутніх фахівців лісового господарства. До цієї умови віднесено когнітивно-професійне наповнення процесу навчання, активізацію самостійності й ініціативності здобувачів, усвідомлення здобувачами соціальної значущості обраної професії, закріплення професійного вибору. Третя пріоритетна умова розроблена з метою впливу на формування дієвої сфери майбутніх фахівців лісового господарства. До цієї умови віднесено оволодіння прийомами й уміннями професійної діяльності, включення здобувачів у різні види навчально-професійної роботи, забезпечення професійної стійкості та орієнтації особистості у професійних цінностях, стратегічне проєктування власного професійного розвитку. Висновки. Встановлено, що під час реалізації кожної умови вирішується коло завдань, яке зумовлює вибір засобів, методів і прийомів педагогічного впливу, форм організації занять, що визначають характер діяльності здобувачів та викладачів. Доведено, що розроблені пріоритетні умови є внутрішнім чинником, який доповнюється зовнішнім фактором (організаційно-методичним забезпеченням) та спрямовується на підвищення ефективності процесу професійної підготовки майбутніх фахівців лісового господарства.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Дуброва, Алла. "МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОГО ПРОФЕСІЙНО ОРІЄНТОВАНОГО СПІЛКУВАННЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ." Інноватика у вихованні 2, no. 11 (May 30, 2020): 209–15. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v2i11.218.

Full text

Abstract:

У статті розглядаються деякі методичні аспекти формування іншомовного професійного спілкування майбутніх фахівців, виокремлюються методи, які оптимізують процес навчання. Аналізується важливість методичного забезпечення навчального процесу у вищих навчальних закладах. Зауважується, що знання іноземної мови, вміння входити в іншомовне комунікативне середовище мають особливо важливе значення для конкурентноздатного працівника. Звертається увага на те, що професійна іншомовна підготовка майбутнього фахівця повинна ґрунтуватися на гнучкості навчальних програм та курсів підготовки, інтегрованості знань з професійно орієнтованих дисциплін та іноземної мови, а також новітніх інформаційних технологій. Зазначається, що формування іншомовної комунікативної компетентності студентів немовних спеціальностей можна розглянути як підготовку до спілкування в умовах професійної діяльності. Вміння входити в іншомовне комунікативне середовище передбачає комплексне використання сукупності інноваційних методів і технологій навчання іноземної мови, а також організацію освітнього процесу, побудованого на основі компетентнісного і комунікативного підходів. Процес формування іншомовного профільно орієнтованого спілкування повинен бути спрямований не лише на оволодіння системою знань, вмінь та навичок, але і на формування комунікативної компетентності майбутнього фахівця, що в свою чергу сприятиме саморозвитку та самовдосконаленню в рамках європейських стандартів. Зміни, що відбуваються у соціальний сфері, зумовлюють трансформації в теорії і практиці іншомовної освіти. Нагальним є питання впровадження в навчальний процес інтерактивних методів, інформаційно-комунікативних технологій. Вченими виділяється декілька методичних аспектів формування іншомовного професійно орієнтованого спілкування: навчальний аспект, пізнавальний аспект, виховний аспект, розвиваючий аспект. У процесі утвердження стратегії міжкультурного спілкування, полікультурне професійне спілкування набуває все більшого значення серед провідних європейських країн. Володіння іноземною мовою передбачає як знання фонетики, лексики, граматики, так і іншомовної структури загалом. Це в свою чергу стає можливим у сукупності певних аспектів: навчальному, пізнавальному, розвиваючому та виховному. Подальші перспективи досліджень у цій сфері можуть включати питання вдосконалення змісту і формування іншомовного спілкування майбутніх фахівців у професійній сфері.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Пілецький, Віктор. "Акмеологічна модель професійної діяльності практичного психолога." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(56)Т2 (2021): 216–26. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-2-216-226.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена важливій комплексній психологічній проблемі - формування готовності психолога до практичної діяльності. Важливою є проектування акмеологічної моделі професійної діяльності практичного психолога. Автор зазначає, що якість підготовки фахівця, його готовність до виконання своїх соціальних і професійних обов'язків оцінюється системою специфічних критеріїв і показників, провідними серед яких є акмеологічні детермінанти. Виокремлено особистісні професійно значущі якості, які, з одного боку, виступають самостійними чинниками ефективності в досягненні особистості акме, професійного розвитку і вдосконалення, а з іншого боку, вони самі обумовлені рівнем розвитку акмеологічної культури. До найбільш значущих акмеологічних детермінант автор відносить: орієнтацію особистості на творчий саморозвиток, професійну компетентність, гуманізм, професійну ментальність, позитивне настановлення на професійну діяльність, акмеологічну культуру. Ефективність процесу професійного розвитку забезпечується реалізацією в навчальному процесі акмеологічного і андрагогічного підходів. Зазначено, що ознаки готовності до професійної діяльності виявляються через ступінь сформованості у людини таких основних психічних регуляторів діяльності: «образ об'єкта», «образ суб'єкта», образ суб'єктно-суб'єктних і суб'єктно-об'єктних відносин. Для оцінки визначених образів ми використано методику Ч. Осгуда «Семантичний диференціал». Ключові слова: практичний психолог, професійна діяльність, акмеологія, теоретична модель, професійна кар’єра.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Катіс, Крістос. "ІННОВАЦІЙНА ПРОГРАМА PROFLEC-CY ДЛЯ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ОСВІТНІХ ЛІДЕРІВ: РЕЗУЛЬТАТИ ОЦІНЮВАННЯ УЧАСНИКІВ." Social Work and Education 8, no. 1 (April 2, 2021): 106–15. http://dx.doi.org/10.25128/2520-6230.21.1.7.

Full text

Abstract:

Актуальність дослідження зумовлена потребою у визначенні ефективності програм для підготовки лідерів у сфері освіти як головних рушіїв змін та вдосконалення у школах. У статті представлені результати оцінювання впровадження інноваційної програми розвитку лідерів у сфері освіти «Професійне навчання через зворотній зв’язок та коучинг» (PROFLEC) у Греції. Програма включала забезпечення учасників діагностичним інструментарієм CPSM-CY, надання індивідуального зворотнього зв’язку, наставництво впродовж навчального дня та організацію групових зустрічей для консультування учасників. Проведене дослідження мало на меті оцінити ефективність програми на всіх етапах її реалізації. Його результати засвідчили, що загалом оцінка програми зацікавленими сторонами за результатами проведеного анкетування та інтерв'ю була позитивною. Учасниками також були визначені умови, необхідні для ефективної реалізації кожного з її елементів. За результатами проведеного дослідження встановлено, що зворотній зв’язок та консультування як стратегії, що сприяють рефлексії над діями, сприяють професійному та особистісному розвитку педагогів, вдосконаленню їх практичної діяльності та діяльності навчального закладу вцілому. Встановлено, що педагоги-лідери, володіючи необхідними знаннями, при створенні відповідних можливостей, можуть ефективно впливати на вирішення професійних проблем.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Радкевич, Валентина, Олександра Бородієнко, Вікторія Кручек, and Олександр Радкевич. "РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНОГО СТАНУ ПАРТНЕРСТВА У ПІДГОТОВЦІ ПЕДАГОГІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ." Professional Pedagogics 2, no. 21 (January 21, 2021): 69–82. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2020.21.69-82.

Full text

Abstract:

Актуальність: у системі підготовки педагогів для професійної (професійно-технічної) освіти бракує взаємодії між суб’єктами цього процесу, стейкхолдерами та іншими зацікавленими сторонами, що зумовлює її невідповідність потребам ринку праці, знижує якість освіти. Разом з тим, сформованість професійних компетентностей викладачів визначає не лише якість підготовки здобувачів професійної (професійно-технічної) освіти, але й усієї системи, що спрямована на забезпечення економіки країни кваліфікованими робітничими кадрами. Механізми управління професійною підготовкою викладачів для закладів професійно-технічної освіти (ПТО) потребують перегляду та вдосконалення. Одним з інструментів розв’язання цієї проблеми є управління на основі партнерства та стандартизації. Тому дослідження сучасного стану партнерства у підготовці педагогів професійної освіти заради розроблення нових механізмів управління підготовкою є надзвичайно актуальним. Мета: аналіз сучасного стану партнерства у підготовці педагогів професійної освіти. Методи: аналіз наукової літератури, законодавчо-нормативних документів – для вивчення сучасних тенденцій в управлінні професійною підготовкою педагогів; метод опитування (анкетування з використанням веб-сервісу GoogleForms), метод експертного оцінювання, порівняльний аналіз – для з’ясування сучасного стану партнерства у підготовці педагогів професійної освіти. Результати: представлено результати опитування викладачів закладів вищої освіти, які здійснюють підготовку здобувачів за спеціальністю «Професійна освіта», здобувачів вищої освіти, педагогів та керівників закладів професійної освіти. Висновки: опитування засвідчило факт недосконалості існуючої системи підготовки педагогів професійного навчання, зокрема: несистемної співпраці усіх суб’єктів освітнього процесу та потенційних роботодавців, недостатньої практичної та професійної спрямованості навчання, невідповідності вимогам ринку праці, віддаленості від виробничих умов, затеоретизованості навчання, невикористання усіх потенційних можливостей співпраці з міжнародними організаціями, центрами зайнятості, професійними спілками. Для посилення якості підготовки необхідне впровадження нових механізмів управління цією підготовкою, вдосконалення методики навчання, організації практичного навчання здобувачів освіти та системи підвищення кваліфікації через налагодження тісної співпраці, розширення партнерських відносин між закладами професійної (професійно-технічної), вищої освіти та з іншими зацікавленими сторонами.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Горбан, Євдокія. "СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МЕТОДИСТІВ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ У МІЖКУРСОВИЙ ПЕРІОД ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ." Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, no. 14 (September 21, 2018): 37–43. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2017.14.37-43.

Full text

Abstract:

У статті зосереджено увагу на необхідності теоретичного обґрунтування, розробки й експериментальної перевірки технології розвитку професійної компетентності методистів професійно-технічних навчальних закладів у міжкурсовий період підвищення кваліфікації, що включає ціннісно-мотиваційний, інформаційно-когнітивний, професійнодіяльнісний і рефлексивно-оцінний етапи реалізації та ставить за мету безперервне професійно-педагогічне вдосконалення, самовдосконалення і саморозвиток, оволодіння інноваційними компетентностями професійної освіти, опанування коучинговими програмами стажування та наставництва. Охарактеризовано суперечності, що виникають внаслідок системного впровадження нової техніки та передових технологій, що вимагають постійної готовності працівників до змін характеру праці й самих професій, зростання загальноосвітнього та технічного рівнів, коли об‘єктивно виникає потреба у всебічному гармонійному розвитку всіх суб‘єктів, котрі беруть участь у виробництв. За таких умов педагогічні працівники повинні бути налаштовані на постійне оновлення своїх знань, професійних умінь і навичок, збагачення досвіду пізнавальної практичної діяльності, що підкріплюється відповідними ціннісними орієнтаціями. Наведено структуру педагогічної компетентності, розкрито суть професійної компетентності. На основі узагальнення наукових досліджень встановлено, що професійна компетентність розглядається як професійна підготовка і здатність педагогічних працівників (методистів) до виконання завдань і обов'язків діяльності, міра та основний критерій їх відповідності вимогам професійної діяльності, що складається з таких компонентів: знання, уміння, навички, професійна позиція, індивідуальні психологічні особливості людини та акмеологічні чинники (цінності та потреба в саморозвитку). Зосереджено увагу на реалізації творчого потенціалу методистів професійно-технічних навчальних закладів як суб‘єктів професійної діяльності у взаємодії з іншими суб‘єктами навчально-виховного процесу через розвиток професійної компетентності, що дає їм змогу успішно виконувати різноманітні види професійної діяльності, синтезувати широкий спектр знань та практичних дій, відображати ступінь сформованості професійної культури фахівців і визначати результати їх роботи.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Kalyniuk, N. M., and I. O. Rogalskyy. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ІНТЕГРАЦІЇ ПРАВОВОЇ ТА ПРОФЕСІЙНО-ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІ." Медична освіта, no. 3 (October 15, 2020): 79–83. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2020.3.11444.

Full text

Abstract:

У статті обґрунтовано концептуальні засади міждисциплінарної інтеграції правової та професійно-практичної підготовки майбутніх фахівців медичної галузі: наявність ґрунтовних правових знань та вмінь студентів у медичній галузі є обʼєктивною основою для формування відповідних професійних компетентностей; оволодіння методологічними правовими знаннями забезпечує ґрунтовну професійно-практичну підготовку з можливістю її постійного поповнення й дотримання прав людини у сфері охорони здоров’я, а також і в майбутній професійній діяльності; послідовне оволодіння правовими знаннями та вміннями є основою розвитку критичного мислення у майбутніх фахівців медичної галузі і їх професійного розвитку, формуючи їх професійну ідентичність; професійна спрямованість правової підготовки майбутніх фахівців медичної галузі запобігає формуванню лише вузькопрофесійних інтересів, що зумовлює дотримання основних прав людини у сфері охорони здоров’я; необхідність забезпечення неперервності правової підготовки майбутніх фахівців медичної галузі ґрунтується на застосуванні інтегративного підходу для систематизації знань і вмінь майбутніх фахівців медичної галузі у сфері охорони здоров’я; реалізація інтегрованої системи правової та професійно-практичної підготовки формує професійну культуру майбутніх фахівців медичної галузі; аналіз чинного національного законодавства з питань захворювання медичних працівників на коронавірусну хворобу COVID-19. Обґрунтовано ефективність і доцільність застосування технології критичного мислення, що становить педагогічну складову процесу підготовки майбутніх студентів-медиків на засадах міждисциплінарної інтеграції. Доведено, що пролонговане вдосконалення і поєднання правових та професійно-практичних навичок дає підстави для якісної підготовки майбутнього фахівця медичної галузі у медичних закладах вищої освіти.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Шпак, І. О. "ЗМІСТ ПІДГОТОВКИ ВИКЛАДАЧІВ ДИСЦИПЛІН ЕКОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ ДО ВИКОРИСТАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ." Теорія та методика навчання та виховання, no. 50 (2021): 183–92. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.50.17.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано зміст підготовки викладачів дисциплін економічного спрямування до реалізації педагогічних технологій. З’ясовано, що для ефективного використання педагогічних технологій викладачі дисциплін економічного циклу повинні опанувати такими професійно значущими уміннями, як: інтелектуальні; організаторсько-конструктивні; інформаційно-гностичні; методичні; комунікативні. Доведено, що особистісно-професійні якості викладачів суттєво впливають на вибір напрямів здійснення ними професійної діяльності, сприяють забезпеченню творчого характеру вирішення професійних завдань. Найбільш значущими особистісно-професійними якостями щодо ефективного використання викладачами педагогічних технологій уважаються такі: цілепокладання, вміння відповідати за свої дії, активність й ініціативність, професійна креативність, уміння спілкуватися, емоційна стійкість, енергійність, здатність до ризику, до рефлексії. Взагалі, підготовка викладачів дисциплін економічного циклу до використання педагогічних технологій виступає обов’язковою складовою вдосконалення їхнього професіоналізму, котрий спрямовано на підвищення якості професійної діяльності, самореалізацію на особистісному та професійному рівні, поступовий розвиток професійних якостей. Готовність викладачів дисциплін економічного циклу до використання педагогічних технологій визначено в якості стійкого інтегративно особистісного утворення педагога, яке включає як професійні мотиви, цілі, цінності, знання та уміння, так і особистісні якості, котрі сприяють ефективному навчанню здобувачів вищої освіти в галузі економіки. Виходячи з цього, викладачеві дисциплін економічного циклу необхідно знати суть педагогічних технологій, їхні можливості та доцільність використання в освітньому процесі й специфіку їх реалізації у ході викладання економічних дисциплін. Отже, проведене дослідження підтверджує висновки науковців про те, що всі структурні складові готовності викладачів економічних дисциплін до успішного використання педагогічних технологій виступають взаємопов’язаними та взаємозумовленими між собою та однаково важливими для організації професійно-педагогічної діяльності у закладах вищої освіти.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Гнатенко Т. С. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ НЕПЕРЕРВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ В ПРАКТИЦІ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, no. 50 (January 22, 2022): 93–101. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi50.307.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто концептуальні засади неперервної професійної підготовки в практиці фармацевтичної діяльності. Проаналізовано чинні нормативні кваліфікаційні характеристики професійної діяльності спеціалістів фармацевтичної сфери; наукові праці, в яких висвітлювалися проблемні питання щодо професійної підготовки. Розкрито основну складову професійної діяльності фармацевтів. У наукових дослідженнях науковця І. Бойчука зазначено, що професійна підготовка спеціалістів фармацевтичного профілю базується на оволодінні продуктивними знаннями, уміннями та навиками з метою гармонійного розвитку професійної самореалізації особистості. Проаналізувавши наукові педагогічні джерела, термін «професійна підготовка» окреслюємо як цілісний процес формування професійних знань, умінь і навичок, практичного досвіду і належних етичних норм поведінки, за допомогою яких реалізується ефективна професійна діяльність. А інші вчені вбачають значення такої професійної підготовки у здобутті фахівцем професійної освіти, в результаті чого відбувається оволодіння продуктивними знаннями, інтегративними уміннями та формування важливих індивідуально-професійних якостей.На основі аналізу наукових досліджень виокремлено ряд основних завдань неперервної професійної освіти. Сформовано професійну модель фахівця фармацевтичного профілю. Є підстави вважати, що модель особистості спеціаліста фармацевтичного профілю має включати опис системи його якостей, які забезпечують ефективну реалізацію професійних завдань, а також його саморозвитку, враховуючи динамічність розвитку індивіда, майбутньої професійної діяльності. Таким чином, формування цієї моделі стає основною метою професійної неперервної підготовки. Таким чином, професійна модель фармацевта акцентує увагу науково-педагогічних працівників на вдосконаленні їхньої професійної підготовки у системі неперервної освіти, яка є найважливішою на сучасному етапі розвитку фармацевтичної сфери.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Bogomaz, V. M., and P. V. Rymarenko. "Навчання за кордоном як етап безперервного професійного розвитку лікарів." EMERGENCY MEDICINE, no. 3.50 (August 1, 2013): 144–45. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.3.50.2013.89655.

Full text

Abstract:

Проаналізовано результати медико-соціологічного дослідження фокус-групи лікарів із різних регіонів України, які пройшли професійне вдосконалення на курсі з виконання спеціалізованих реанімаційних заходів у м. Кракові (Республіка Польща). Респонденти високо оцінили організацію навчання та власний досвід професійного удосконалення за кордоном. Отримані результати свідчать про вірогідне підвищення рівня самооцінки лікарями власних теоретичних знань та практичних навичок щодо проведення спеціалізованих реанімаційних заходів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

ТАРАСОВА, Вікторія. "ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ФАХІВЦЯ, ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (September 2020): 380–89. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-380-389.

Full text

Abstract:

У статті розглядається питання становлення і розвитку особистості, як компетентного фахівця, здатного задовольняти запити держави й суспільства. Сучасний світ доводить, що якість наданих послуг прямопропорційно залежить від фахівця, який її надає, а саме від рівня його професійної компетентності. Суспільство дедалі більше впроваджує ідею гуманізації освіти, а звідси випливають принципово нові зміни ролі та професійних функцій педагога. Стає ширшим коло професій і спеціальностей, але особливої уваги, значимості в професійному вдосконаленні та підвищенні кваліфікації все ж таки потребують професії типу «людина-людина». Досліджуючи вплив професійної компетентності на соціально-економічний розвиток життя суспільства, автором розкрито сутнісні характеристики понять «розвиток особистості», «професійний розвиток особистості», «професійна компетентність», «сучасний фахівець». Наведено історичні приклади ХХ століття соціально-економічних змін у різних країнах світу і доведено їх залежність від розвитку системи освіти, підготовки фахівців та їх професійного розвитку. Звідси доходимо висновку, що сучасний фахівець постає перед необхідністю постійно підвищувати свою професійну компетентність, набувати нових знань, збагачувати та поглиблювати їх. У всіх сферах життя зараз відбувається інформаційна революція, формується нове інформаційне суспільство. За допомогою мережі Інтернет сучасні люди мають можливість спілкування по всьому світу, тому обізнаність і опанування інформаційними технологіями стає пріоритетним завданням і в розвитку освіти, а інформаційна компетентність стає базовою для усіх фахівців, незалежно від галузі. В умовах інформатизації освіти змінюється парадигма педагогічної науки, відкориговано структуру та зміст освіти, які постійно мають переглядатися і вдосконалюватися. Розвиток і активне використання комп’ютерної техніки та інформаційних технологій стає актуальним підґрунтям для розвитку соціально-економічного суспільства, що здобуло назву інформаційного, тобто такого, в якому більшість фахівців не тільки перейматимуться виробленням, збереженням, обробленням і реалізацією інформації, а й вищою її формою – знаннями. Ключові слова: інформатизація, компетентність, професійна компетентність, професійний розвиток, сучасний фахівець

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Prokhorchuk, Polina. "ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ У ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ." Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, no. 16 (November 14, 2018): 68–73. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.16.68-73.

Full text

Abstract:

Володіння нормами загальної та професійної культури представлені в статті як важливі якості сучасного фахівця, необхідні для успішного розвитку його особистісної та професійної кар’єри. Обґрунтовано необхідність розвитку цих якостей у процесі професійної підготовки майбутніх графічних дизайнерів, як фахівців, професійна діяльність яких пов’язана з образотворчою діяльністю, покликаних створювати візуальні художні образи та оперувати ними. Здійснено аналіз сутності понять «професійна культура» та «педагогічні умови». Зазначено, що в сучасній науково-педагогічній літературі існують різні визначення названих понять. Показано різні погляди сучасних дослідників на обґрунтування сутності поняття «педагогічні умови формування професійно-етичної культури». З’ясовано, що цей педагогічний феномен пояснюється здебільшого як: сукупність дій, спрямованих на поетапне моделювання й ефективне функціонування процесу становлення й розвитку належного рівня професійно-етичної культури; процес становлення особистості в результаті об’єктивного впливу спадковості, середовища, виховання, самовиховання й педагогічного управління індивідуальним становленням людської особистості. У результаті наукового аналізу психолого-педагогічної літератури виявлено й охарактеризовано основні педагогічні умови, що забезпечують процес формування професійної, етичної, моральної та професійно-етичної культури. Узагальнення поглядів учених дало змогу зробити висновок про те, що найбільш оптимальними для організації професійної підготовки майбутніх графічних дизайнерів можуть бути: вдосконалення знань про механізми творчого саморозвитку, використання інноваційних технологій для формування професійних умінь і навичок, формування позитивної мотивації до професійного успіху.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

БІЛОЗЕРСЬКА, Світлана. "ОСОБИСТІСНІ ЯКОСТІ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ІМІДЖУ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА." Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, no. 3 (52) (February 21, 2022): 20–26. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2021.3.3.

Full text

Abstract:

У статті розглядається проблема формування професійного іміджу як важливої компетенції кожного майбутнього вчителя та затребуваної особистісно-професійної якості, що безпосередньо підвищує ефективність навчання. У системі професійної освіти майбутніх вчителів приділяється достатньо уваги оволодінню академічним знанням, проте формуванню вчителя як гармонійно розвиненої особистості, суб’єкта педагогічної діяльності, психічні якості якого вдало поєднуються з фізичним, духовним, моральним, особистісним, соціальним розвитком, зовнішньою привабливістю, вчителя, який володіє адекватною самооцінкою, повагою та розвиненою Я-концепцією, часто залишається поза межами діяльності навчальних закладів. Мета статті – проаналізувати найбільш значущі та бажані особистісні якості, які є основою формування позитивного професійного іміджу майбутнього педагога. Як показали результати нашого короткого наукового дослідження, сучасного майбутнього вчителя вже не можна обмежувати лише навичками добору та подання навчального матеріалу. Його діяльність у нових соціально-економічних умовах має бути зосереджена на творчості, ефективному спілкуванні, вмілому поєднанні демократичності з педагогічною вимогливістю та зв’язку навчального матеріалу з життям, що загалом вимагатиме від майбутнього педагога оволодіння відповідними особистісними якостями. Висновки. Доводиться думка, що професійна підготовка майбутніх вчителів потребує не лише системного вдосконалення змісту та методики їх навчання, а й формування та розвитку особистості, оволодіння тими особистісно-професійними якостями, які забезпечать повноцінну професійну діяльність педагога в сучасному українському суспільстві. При цьому професійні якості майбутнього вчителя нової ери невіддільні від особистісних, що виглядає цілком логічно, оскільки неможливо стати справжнім, ефективним учителем, маючи лише той чи інший показник. Отже, сформованість усіх особистісних і професійних характеристик забезпечать сучасному вчителю високу продуктивність праці та сприятливий професійний імідж.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Малишева, Махіра. "ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ГОТЕЛЬНО-ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ В УКРАЇНІ." Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, no. 14 (October 30, 2017): 102–9. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2017.14.102-109.

Full text

Abstract:

У статті заявлено про актуальність дослідження організаційних аспектів професійної підготовки майбутніх фахівців готельно-туристичної галузі у професійних навчальних закладах з орієнтацією на досягнення відповідності рівня професійної підготовки кадрів для сфери туризму трансформаційним процесам поступу туристичної індустрії в багатогалузеву сферу вітчизняної й міжнародної діяльності. Широкий спектр наукових досліджень із проблеми вдосконалення професійної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі ґрунтується на вивченні досвіду організації навчання в зарубіжних країнах, зокрема й Туреччини. Визначено, що з метою перспективного використання сучасних зарубіжних практик модернізації змісту, форм та технології навчання фахівців сфери готельного господарства і туризму в Україні, необхідно обґрунтувати існуючі організаційні засади професійної підготовки майбутніх фахівців готельно-туристичної галузі в Україні. Охарактеризовано трансформаційні процеси професійної освіти, котрі враховують сучасні європейські підходи, в тому числі й компетентнісний, до професійної підготовки майбутніх фахівців; здійснено аналіз нормативно- правового забезпечення організації професійної підготовки майбутніх фахівців готельно-туристичної галузі в закладах професійної освіти; визначено перелік професій та спеціальностей майбутніх фахівців готельно-туристичної галузі. Акцентовано увагу на аналізі державного стандарту професійно-технічної освіти за професією «Агент з організації туризму». З‘ясовано, що вдосконаленню організаційних аспектів провфесійної підготовки майбутніх фахівців готельно-туристичної галузі з наступним створенням сприятливих можливостей для розвитку престижної безперервної туристської освіти в Україні передує вивчення і впровадження конструктивних ідей реформування системи професійної підготовки фахівців туристичної галузі в Туреччині.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Жигаренко, Ігор, Євгенія Каширіна, and Маріанна Тоба. "Діагностичні маркери складових особистісно-професійної адаптації фахівців соціономічного профілю." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 2(55) (2021): 43–53. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-55-2-43-53.

Full text

Abstract:

У статті визначено діагностичні маркери складових особистісно-професійної адаптації фахівців соціономічного профілю. Розкрито специфіку особистісно-професійної адаптації, як системно-інтегрованого поняття, та визначено її змістовні і динамічні характеристики у фахівців соціономічного профілю. Особистісно-професійна адаптація розглядається як інтегральний багаторівневий процес і результат взаємодії особистості фахівця з професійним середовищем на основі механізмів збалансованого врівноваження, які передбачають збереження особистісної цілісності і стійкості (ідентичність, тотожність), інтеграцію і одночасну мінливість (розвиток, вдосконалення і набуття нових професійних і соціально-психологічних якостей і властивостей), які стосуються як характеристик особистості фахівця, так і способів його взаємодії з професійним середовищем, тобто як процес, що включає в якості своїх компонентів професійну, соціально-психологічну та організаційну адаптацію. Показано, що змістовні та динамічні характеристики особистісно-професійної адаптації фахівців соціономічного профілю (в єдності її професійних, соціально-психологічних та організаційних аспектів) у значному ступені визначаються особливостями організаційно-культурного контексту. При цьому культурно-контекстний вплив лише в незначній мірі зачіпає область формально-статистичних показників адаптаційних процесів і переважно зосереджується у сфері соціально-психологічної регуляції адаптаційної поведінки фахівця. Концептуальні соціально-психологічні основи дослідження особистісно-професійної адаптації фахівців соціономічного профілю на пізнавально-інтеріоризаційному та продуктивно-діяльнісному етапах їх професіоналізації склали позиції детермінізму, системності, інтегративності та розвитку з урахуванням норми і девіації в соціономічних професіях. Розкрито концепцію проектно-квалітативної парадигми управління інноваційними розвитком системи підготовки і перепідготовки фахівців соціономічного профілю на основі полідисциплінарного підходу до процесу безперервної багаторівневої професійної освіти, зокрема її рекурентного характеру, і соціально-психологічного супроводу цього процесу. Основу парадигми становили ідеї і принципи квалітології, міждисциплінарності, гуманізації, безперервності, прогностичності, операціональності. Концептуальна парадигма проектно-квалітативного управління представлена як структурна цілісність організаційної, функціональної та параметричної складових, обʼєднаних єдиною методологічною основою управління і оцінки якості, що включає сукупність компонентів цілепокладання, методологічних підстав, сфери застосування, змістовного, оціночного, критеріального і результативного компонентів. З урахуваннях теоретико-методологічних та концептуальних основ дослідження побудована структурно-функціональна модель, що відображає механізми процессу особистісно-професійної адаптації і адаптаційні ресурси фахівців соціономічного профілю і складається з мотиваційно-ціннісної, компетентнісно-функціональної та конативно-стильової складових. Ключові слова: фахівці соціономічного профілю, особистісно-професійна адаптація, діагностичні маркери особистісно-професійної адаптації.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Коваленко, Валентина. "НАВЧАННЯ ІНШОМОВНОЇ ПРОФЕСІЙНО-ОРІЄНТОВАНОЇ ЛЕКСИКИ У НЕМОВНИХ ЗВО." Інноватика у вихованні, no. 9 (June 11, 2019): 64–71. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v0i9.9.

Full text

Abstract:

Анотація. З розширенням міжнародних зв’язків та академічної мобільності виникла значна потреба підвищити вміння студентів вільно спілкуватися з представниками різних країн з метою розвитку професійних, ділових та особистих контактів з закордонними партнерами, а також необхідність читати професійну літературу іноземною мовою. В зв’язку з цим в Україні існує зростаючий попит на випускників, які мають хороші знання іноземних мов і спроможні застосувати ці знання в своїй професійній діяльності. У статті автори торкаються питання навчання студентів немовних вищих навчальних закладів іншомовній професійно-орієнтованій лексиці, як формі опанування іноземною мовою. Запропонована класифікація вправ та завдань необхідних для вдосконалення лексичних навичок ґрунтується на засвоєнні лексики на перед текстовому, текстовому та після текстовому етапах. Такі форми навчання на думку авторів сприяють формуванню вмінь і навичок іноземної професійної мовленнєвої діяльності. Результати використання розглянутих форм навчання фаховому мовленню показують, що правильно організована робота з вивчення іноземної мови для спеціальної мети дає можливість студентам вільно володіти іноземною мовою.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Васильківська, В. В. "ОЦІНЮВАННЯ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ: ОСОБЛИВОСТІ ФАКТОРІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА РЕЗУЛЬТАТ." Прикарпатський юридичний вісник 2, no. 3(28) (March 23, 2020): 30–33. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i3(28).352.

Full text

Abstract:

У статті досліджується питання особливостей оцінювання результатів службової діяльності в Україні. Звертається увага на порядок реалізації процедури оцінювання та визначаються фактори, що впливають на результат проведення процедури оцінювання. Наводиться приклад зарубіжного досвіду в частині проведення процедури оцінювання та аргументуються перспективи удосконалення подальшого законодавчого удосконалення оцінювання державних службовців в Україні. Зазначається, що процедура оцінювання у державній службі є одним з дієвих способів управління сферою державної служби, який має суттєвий потенціал для впливу на ефективність та прозорість функціонування всього апарату державної служби, розстановку кадрів, сприяння прозорому добору на керівні посади державної служби виключно висококваліфікованих і професійних осіб, які у майбутньому будуть результативно, ефективно та якісно адмініструвати державну службу, а також виконувати покладені на них професійні завдання та посадові обов’язки. Визначено складники, що виражають особливості оцінювання результатів службової діяльності. Перший складник – це нормативний складник, що передбачає законодавче визначення порядку та особливостей оцінювання державних службовців. Водночас другий складник – це соціальний складник, адже нині, як ніколи раніше, суспільство зацікавлене в наданні якісних державних послуг та очікує професійної, результативної діяльності державних службовців незалежно від політичних впливів чи міркувань. Констатовано, що оцінювання державних службовців має бути важливим інструментом забезпечення об’єктивного контролю за результатами професійної діяльності уповноважених осіб, що висуває конкретні вимоги до забезпечення чіткого зв’язку між плануванням професійного управління, функціонуванням органів влади та державних службовців. Оцінювання діяльності державних службовців відіграє важливу роль у системі управління людськими ресурсами. Професійне оцінювання є ключовим інструментом для управлінців та керівників державних органів, що дає змогу інформувати та узгоджувати завдання та цілі державного органу з можливостями державних службовців, а також є інструментом перегляду та зміни напряму роботи окремих службовців та оптимізації їх праці. Водночас для самих службовців процес оцінювання є важливим, оскільки зазвичай такий процес пов’яза-ний із системою заохочень, може визначати рішення щодо просування по службі державного службовця та його преміювання. Такі заохочення є певним мо-тиваційним поштовхом для серйозного підходу та підготовки до службового оцінювання. Оцінювання результатів службової діяльності є механізмом для підтримки особистого розвитку та вдосконалення діяльності для державного службовця, також слугує свого роду інструментом діагностування для визначення потреб у професійному навчанні та професійному розвитку у тій чи іншій сфері. Такий розвиток може стосуватися певних повноважень чи, навпаки, здобуття знань з метою їх втілення надалі у практичну діяльність. Важливо враховувати, що механізм оцінювання є передусім інструментом, що має використовуватися для пошуку шляхів удосконалення діяльності, а не посилювати функції контролю та покарання. Професійне оцінювання, безумовно, відкриває можливості відвертого діалогу між державним службовцем, що обіймає конкретну посаду, та безпосереднім керівником щодо якості діяльності, стимулювання праці та підтримки. Також у статті визначено сукупність факторів, що впливають на результат оцінювання державних службовців.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Omelchenko, Tetiana. "ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ САМООЦІНКИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЖИТТЄВИХ ЦІЛЕЙ МАЙБУТНІХ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ." Психологія: реальність і перспективи, no. 13 (December 26, 2019): 90–96. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi13.128.

Full text

Abstract:

Найактуальнішою проблема становлення суб’єкта саморозвитку стає в юнацькому віці, коли вирішуються найбільш важливі завдання розвитку особистості: інтеграція і побудова цілісного образу Я, досягнення самоідентичності, особистісне, соціальне і професійне самовизначення. Стаття присвячена визначенню особливості юнацького віку особистості та категорії «студентства» як особливої соціокультурної спільноти. Метою є експериментально дослідити самооцінку реалізації життєвих цілей студентів-психологів. Саморозвиток студентів-психологів є інтегральним психологічним новоутворенням, яке характеризує міру підготовленості особистості до діяльності. Становлення сучасного фахівця можливе тільки за умови єдності розширення професійних знань, вдосконалення вмінь та постійного особистісного зростання. Фах психолога особливий тим, що у ньому рівень професіоналізму пов’язаний з особистісною неординарністю спеціаліста. Діагностичний інструментарій включає основні сфери розвитку особистості, пов’язані з новоутвореннями юнацького віку – вибір професії та кар’єра, створення сім’ї, людські взаємини. Констатовано переважання низького та нижче середнього рівня готовності студентів до постановки стратегічних життєвих цілей з професійного самовизначення, з вибору шлюбного партнера та визначення власної життєвої позиції.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Співак, Я. О., Л. А. Співак, Н. М. Чернуха, and Ю. Р. Пасічник. "СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 102, no. 3 (December 30, 2021): 322–32. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-102-3-322-332.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто сучасні вимоги до професійної підготовки фахівців соціальної сфери. Вказано напрями діяльності сучасного працівника соціальної сфери та складність вирішення задачі формування професійно компетентних майбутніх соціальних працівників, здатних до ефективної професійної діяльності. Проаналізовано останні наукові дослідження, присвячені проблемам підготовки сучасних висококваліфікованих фахівців до професійної діяльності. Показано взаємозалежність стратегічних напрямків економічного розвитку країни та професійної діяльності соціальних працівників. Вказано умови дієвості соціального захисту людини. Схарактеризовано сучасні вимоги до професійної діяльності соціальних працівників. Виділено головну мету сумісної співпраці соціальних працівників з громадськими, благодійними та релігійними організаціями. Описано основні риси сучасного працівника соціальної сфери. Виявлено невідповідність професійної підготовки соціального працівника сучасним вимогам ринку праці. Визначені основні риси майбутнього фахівця соціальної сфери, а також першочергові вимоги до професійної підготовки соціальних працівників, майбутніх фахівців соціальної сфери. Виокремлено професійні вимоги до майбутніх фахівців соціальної сфери. Розглянуто вимоги, що ставляться до професійно значущих особистісних якостей майбутнього фахівця соціальної сфери. Визначено важливі фахові функції, знання, уміння, навички та професійно значущі особистісні якості сучасного соціального працівника. Виділені основні методи видів діяльності майбутніх фахівців соціальної сфери. Наголошено на важливості процесу вдосконалення та відповідності професійним вимогам працівників соціальної сфери, розглянуто періоди цього процесу. Намічені перспективні напрями професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Дячкова, Ольга. "Проблема формування мотивації фахівця до професійної діяльності в особливих умовах." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(53)Т1 (2020): 79–97. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-53-3-1-79-97.

Full text

Abstract:

Інтенсивні технологічні трансформації, якісне та кількісне вдосконалення соціальної, політичної та економічної підсистем суспільства, підвищують вимоги до особистості фахівця та посилюють актуальність проблеми формування мотивації до ефективного виконання професійних обов’язків. Стаття містить теоретичний аналіз та обґрунтування специфіки формування професійної мотивації фахівця до діяльності в особливих умовах. Обґрунтовано, що професійна діяльність працівників екстремального профілю висуває високі вимоги до системи мотивів особистості. З-поміж мотиваційних чинників професійного зростання фахівців найбільше значення відведено тим, що сприяють усвідомленню соціальної значущості їхньої діяльності й забезпечують особистісний розвиток. Здійснений теоретичний аналіз наукової літератури дозволив обґрунтувати припущення, що професійна мотивація зароджується й формується на основі трудової, але під час опредметнення мотивів і цілей конкретної професійної діяльності. Розвиток означеного конструкту забезпечується шляхом накопичення індивідуального досвіду, опанування професії, зростання показників професіоналізму та взаємної кореляції з особистісними особливостями суб’єкта праці. Доведено, що ефективність професійної діяльності безпосередньо пов’язана зі змістом і рівнем інтенсивності проявів мотивів, цілей, умов і способів виконання професійних обов’язків, котрі можуть відрізнятись залежно від етапу професійного становлення працівника. Водночас, відстежено деструктивний вплив екстремальних умов праці на професійну мотивацію фахівця, процес досягнення мети і визначну роль не лише у рівні прояву і змісті професійних намірів, а й у способі їх реалізації. Обґрунтовано, що складність виконання професійних обов’язків, пов’язана барком часу та інформації, непередбачуваність та небезпечність умов праці, нерегламентований характер праці фахівців екстремального профілю посилює увагу до взаємозв’язків між психологічним станом особистості, розвитком її мотиваційної сфери й результатами та ефективністю професійної діяльності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Стойчик, Т. І. "Професійна компетентність педагогічного працівника в контексті сучасної освіти." Освітній вимір 36 (September 13, 2012): 501–6. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v36i0.3470.

Full text

Abstract:

Стойчик Т. І. Професійна компетентність педагогічного працівника в контексті сучасної освіти.У статті розглянуто актуальну проблему вдосконалення професійної компетентності педагогічних працівників професійно-технічних закладів освіти відповідно до сучасних вимог.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Кравченко, Ольга. "СТРУКТУРА ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ФАХІВЦІВ З ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЗА ДУАЛЬНОЮ ФОРМОЮ ЗДОБУТТЯ ОСВІТИ." Молодий вчений, no. 5 (93) (May 31, 2021): 64–68. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-5-93-13.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано структуру професійної діяльності фахівців з харчових технологій, виділено різноманітні підходи до вивчення її компонентів. Відзначено, що проблема вдосконалення професійної підготовки спеціалістів для різних галузей народного господарства з кожним роком набуває все більшої актуальності. Обґрунтовано теоретичні аспекти професійної підготовки фахівців з харчових технологій за умови реалізації дуальної форми здобуття освіти. До особливостей такої підготовки віднесено: системність та послідовність, тісний зв'язок теоретичної та професійно-практичної складової навчання, відтворення виробничих процесів, соціального змісту професії, адаптація випускників закладів освіти до першого робочого місця, оптимальне співвідношення навчальних методів, прийомів, технологій для вирішення навчальних та виробничих завдань. Визначено, що професійна діяльність фахівців з харчових технологій вимагає наявності спеціальних знань, вмінь, навичок, ціннісних орієнтацій, мотивацій, психологічної готовності до виконання виробничих дій. Серед структурних компонентів такої діяльності виокремлено стратегічні цілі, функції та завдання, для реалізації яких випускникові необхідно мати сформовані на належному рівні професійні компетенції. Вони відображають зміст і характер діяльності та слугують орієнтиром для реалізації дуального освітнього процесу. Зміст типових завдань професійної діяльності та її функції обумовлені особливостями виробничої галузі (підгалузі), характером економічної діяльності суб’єкта господарювання. У структурі професійної діяльності також визначено різноманітні соціальні, психологічні та професійні аспекти.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Lipych, Lubov. "КОНЦЕПЦІЯ УПРАВЛІННЯ ЦІННОСТЯМИ (MBV)." Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 4, no. 24 (December 31, 2020): 30–36. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2020-04-30-36.

Full text

Abstract:

У статті обґрунтовано, що управління цінностями – це концепція, що поєднує етичну, соціальну та економічну парадигму в сучасній бізнес-структурі, оскільки питання етики та соціальної відповідальності сприймаються сучасними підприємствами як джерело конкурентної переваги, визнаючи напрям діяльності, спрямований на підвищення їх ринкової вартості. Визначальна роль цінностей випливає з їх ключового впливу на поведінку в бізнес-структурі та встановлення напрямів її діяльності, адже вони виступають основним сполучним чинником усіх складових підприємства. З метою вдосконалення концепції MBV, розглянуто її недоліки: неоднозначність понять "цінності", диференціацію працівників з точки зору їх потенційних системних проблем, поляризацію підприємств щодо вартості, втручання в професійне та приватне життя персоналу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Barko, Vadim Ivanivich, Vladimir Petrovich Ostapovich, and Vadim Vadimovich Barko. "НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ." PSYCHOLOGICAL JOURNAL 14, no. 4 (April 19, 2018): 9–18. http://dx.doi.org/10.31108/2018vol14iss4pp9-18.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена розгляду питань вдосконалення професійної психологічної підготовки поліцейських Національної поліції України. Аналізується вітчизняний і зарубіжний досвід організації і проведення психологічної підготовки поліцейських, результатом якої має бути високий рівень мотивації професійної діяльності поліцейських, формування здатності успішно протидіяти стресовим чинникам, конфліктам та іншим факторам ризику, розвиток професійно важливих індивідуально-психологічних якостей. Наводяться пропозиції щодо розробки нормативних документів для організації і здійснення професійної психологічної підготовки поліцейських Національної поліції України. Ключові слова: Національна поліція України, професійна психологічна підготовка, психологічна готовність, мотивація, стрес.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Радкевич, Валентина. "МОДЕРНІЗАЦІЯ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ ВІДПОВІДНО ДО ПОТРЕБ СУСПІЛЬСТВА ТА ВИМОГ РИНКУ ПРАЦІ." Professional Pedagogics 2, no. 23 (October 4, 2021): 4–18. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2021.23.4-18.

Full text

Abstract:

Актуальність: На початку третього десятиліття незалежності України актуалізувалася проблема щодо відповідності професійної підготовки кваліфікованих робітників сучасним вимогам ринку праці, а також європейським стандартам і принципам забезпечення якості професійної освіти і навчання. У цьому зв’язку особливе значення мають концептуальні, законодавчі та організаційно-педагогічні заходи, спрямовані на модернізацію професійної (професійно-технічної) освіти. Мета: здійснення аналізу особливостей модернізації професійної (професійно-технічної) освіти впродовж третього десятиліття незалежності України та на цій основі виокремити рекомендації для її вдосконалення на загальнодержавному рівні. Методи: теоретичні (індукція, синтез, узагальнення); емпіричні (вивчення та аналіз нормативно-правових документів у сфері професійної освіти і ринку праці, програм професійної підготовки кваліфікованих робітників, результатів діяльності закладів професійної (професійно-технічної) освіти. Результати: охарактеризовано причини невідповідності якості професійної підготовки кваліфікованих робітників вимогам ринку праці. Проаналізовано низку концепцій, нормативно-правових документів у сфері освіти і ринку праці та їх спрямованість на модернізацію професійної (професійно-технічної) освіти. Розкрито напрями взаємодії закладів освіти та роботодавців у вдосконаленні змісту і форм професійного навчання кваліфікованих робітників, запровадженні інноваційних управлінських, виробничих і педагогічних технологій тощо. Висновки: Результати аналізу нормативно-правових документів освітніх програм професійної підготовки кваліфікованих робітників дають підстави стверджувати, що впродовж третього десятиліття незалежності України модернізація професійної (професійно-технічної) освіти увиразнюється: в оновленні змісту на основі компетентнісного підходу та дескрипторів Національної рамки кваліфікацій; у вдосконаленні мережі закладів професійної (професійно-технічної) освіти з урахуванням потреб національного та регіональних ринків праці; оновленні систем управління та фінансування на засадах децентралізації, передачі повноважень на регіональний рівень; активізації державно-приватного партнерства на основі залучення до управління соціальних партнерів тощо.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

КВАСНИЦЯ, Ірина. "НАУКОВІ ПІДХОДИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ТРЕНЕРА-ВИКЛАДАЧА З ВИДУ СПОРТУ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (April 2020): 288–96. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-288-296.

Full text

Abstract:

У статті аналізуються теоретико-методологічні засади формування професійної мобільності майбутніх тренерів-викладачів з виду спорту в закладах вищої освіти. Зазначено, що в умовах сучасного ринку праці професійна освіта сприятиме становленню конкурентоспроможної особистості тільки за умови формування в неї професійної мобільності, актуальність якої пов’язана з соціальним замовленням. Наукова категорія “професійна мобільність” розглядається як системне багаторівневе явище, яке потребує міждисциплінарного підходу дослідження. Мета статті – визначити наукові підходи до формування професійної мобільності майбутніх тренерів-викладачів у закладах вищої освіти. Автором визначено зовнішні та внутрішні чинники, які впливають на цей процес. У роботі проаналізовано наукові підходи до формування професійної мобільності фахівця сфери фізичної культури і спорту в умовах закладів вищої освіти. Автором визначено, що концептуальними підходами формування професійної мобільності майбутнього тренера-викладача в закладах вищої освіти є системний, діяльнісний, особистісний, компетентнісний, аксіологічний., синергетичний, праксеологічний. Упровадження отриманих результатів передбачає: вивчення професійної мобільності як цілісної системи, що об’єднує взаємопов’язані та взаємозумовлені компоненти (системний підхід); розвиток фахових компетентностей (переважно компетентнісний, діяльнісний підходи); спрямованість змісту фахової підготовки майбутніх тренерів-викладачів на пошук найбільш оптимальних шляхів досягнення мети в тренерській діяльності, орієнтацію таких методів роботи з майбутніми спортивними педагогами, які б забезпечили їхню підготовку не лише як висококваліфікованих фахівців, але й високоморальних громадян (аксіологічний підхід); формування професійно важливих якостей і практичних навичок як засобів саморозвитку, самоорганізаці, самоосвіти особистості, становлення її як суб’єкта професійної діяльності (особистісний, синергетичний підходи); вдосконалення процесу формування професійної мобільності майбутніх фахівців фізкультурно-спортивного профілю на забезпечення їхньої успішності в майбутній професійній діяльності, уміння результативно планувати й виконувати фахову діяльність в майбутньому (праксеологічний підхід). Ключові слова: професійна мобільність, формування професійної мобільності, тренер-викладач, наукові підходи.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Козіцька, Оксана, and Наталія Поліщук. "Види вправ на заняттях з української мови (за професійним спрямуванням) для студентів психологічних спеціальностей." New pedagogical thought 107, no. 3 (December 7, 2021): 101–6. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-107-3-101-106.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто основні положення щодо вивчення курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)» у закладі вищої освіти, проаналізовано зміст навчального предмета «Українська мова (за професійним спрямуванням» і принципи його реалізації у процесі підготовки фахівців психологічних спеціальностей, з’ясовано професійні аспекти та результати навчання студентів-психологів. Виокремлено мету курсу, завдання та методи навчання, основні аспекти викладання ділової української мови у гуманітарних закладах вищої освіти, окреслено перспективи. Проаналізовано види вправ на заняттях з української мови (за професійним спрямуванням), що формують професійну компетентність магістра психології, сприяють ефективному розвитку та активному застосуванню базових мовленнєвих умінь здобувачів освіти. Обґрунтовано методику вивчення нових термінів і понять у процесі засвоєння студентами фахової термінології, визначено основні аспекти у формуванні та вдосконаленні термінологічної компетентності під час вивчення дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)», проілюстровано методи успішного засвоєння та активного використання професійної лексики, зокрема ефективне поєднання різних вправ. Представлено основні типи завдань, які сприяють кращому засвоєнню фахової лексики. Здійснено аналіз сучасного стану викладання професійної лексики, редагування, коригування, перекладу наукових текстів та основ професійного ділового мовлення. Окреслено проблему використання словників, передусім галузевих, під час опрацювання фахових текстів, що супроводжується виконанням вправ на закріплення фахової термінолексики.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

ЖИГІРЬ, Вікторія, and Олена КРИВИЛЬОВА. "СУЧАСНІ МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ У ЗАКЛАДАХ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ." Human Studies Series of Pedagogy, no. 45 (December 9, 2021): 34–42. http://dx.doi.org/10.24919/2413-2039.13/45.5.

Full text

Abstract:

У статті здійснено спробу щодо розкриття проблеми методологічного обґрунтування професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників у закладах професійної (професійно-технічної) освіти. Розглянуто методологічні підходи до професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників. Встановлено, що компетентнісний, особистісний, діяльнісний, системний, аксіологічний та акмеологічний підходи є універсальними, прогресивними та перспективними методологічними орієнтирами, які забезпечують ефективну підготовку майбутніх кваліфікованих робітників до результативної професійної діяльності в умовах високотехнологічного інформаційного суспільства. На основі аналізу наукової літератури авторами визначено переваги виділених підходів та їхні основні характеристики. Зокрема встановлено, що компетентнісний підхід є не лише засобом оновлення змісту освіти, але й механізмом узгодження його з вимогами сучасності; особистісний ‒ сприяє становленню та вдосконаленню особистості майбутніх кваліфікованих робітників, яка самостійно формує власний досвід, прагне активно реалізувати свої можливості, здатна до усвідомленого та обґрунтованого вибору рішень у різних професійних ситуаціях; діяльнісний ‒ забезпечує організацію освітнього процесу на основі включення учнів до різних видів діяльності, які є значущими для майбутньої професії; системний ‒ розглядає професійну підготовку майбутніх кваліфікованих робітників як відкриту, самостійну, своєрідну структуровану підсистему професійної освіти, яка має власну мету, завдання, принципи, функції, зміст, форми, засоби, технології та методи навчання; аксіологічний ‒ дає змогу перенести акцент на формування системи загальнолюдських та професійних цінностей майбутніх кваліфікованих робітників; акмеологічний ‒ передбачає актуалізацію творчого потенціалу учнів, підвищення їхньої професійної мотивації та мотивації досягнення успіху в будь-якій діяльності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Желясков, Василь. "РОЗВИТОК КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ ЯК МОТИВАЦІЯ ДО ВИВЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ МАЙБУТНІХ СУДНОВОДІЇВ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 18, no. 3 (February 1, 2020): 97–109. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v18i3.72.

Full text

Abstract:

Мотиваційний компонент відіграє важливу роль у професійній підготовці майбутніх судноводіїв. Мотивація до професійної комунікативної взаємодії у судноводіїв є однією із надзвичайно важливих умов ефективного засвоєння знань, умінь й навичок та важливим чинником підвищення рівня безпеки судноплавства. На думку автора, цей компонент є пріоритетним у процесі навчальної діяльності судноводія, оскільки від його правильної організації залежать всі інші компоненти навчального процесу та успіх подальшої професійної діяльності. Зміст мотиваційного компоненту становлять професійно значущі мотиви, потреби, інтереси, установки й цінності майбутніх судноводіїв. Він спрямовує навчальний процес на формування потреби в отриманні нових знань, закріплення навичок й умінь; розвиває інтерес до майбутньої морської професії; спонукає до розв’язання нестандартних професійних завдань, що потребують поглиблених навичок критичного мислення та не входять до навчальної програми, але можуть опосередковано впливати на майбутню професійну діяльність; сприяє розширенню кругозору, вдосконаленню, саморозвитку й самоактуалізації особистості судноводія. Формування навичок критичного мислення передбачає розвиток здатності студентів аналізувати навчальну інформацію з позиції логіки та особистісного підходу з метою використання отриманих результатів як до стандартних, так і нестандартних ситуацій і проблем, а також здатність ставити нові запитання, знаходити аргументи, приймати незалежні продумані рішення. Критичність мислення у статті розглянуто як здатність аналізу інформації з позицій логіки та особистісно-психологічного підходу з тим, щоб застосовувати отримані знання, як до стандартних, так і нестандартних ситуацій морської діяльності. У статті наголошено на ефективності навчання професійної комунікативної взаємодії на основі оновленої таксономії Б. Блума, завдяки чому викладач може виховати креативних особистостей, здатних критично мислити, оцінювати нову інформацію та впевнено застосовувати знання в різних ситуаціях професійної діяльності та у крос-культурному середовищі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

Русіна, Неля Григорівна, and Вадим Олександроич Люльчик. "МОДЕЛЬ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ГАЛУЗІ ГЕОДЕЗІЇ ТА ЗЕМЛЕУСТРОЮ В УМОВАХ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ, ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ." Information Technologies and Learning Tools 80, no. 6 (December 22, 2020): 176–87. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v80i6.2981.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано сучасні тенденції підготовки фахівців геодезії та землеустрою з урахуванням перспектив розвитку у сфері топографо-геодезичної та земельно-кадастрової діяльності, їх вплив на систему освіти, євроінтеграційні та глобалізаційні процеси. Запропоновано та обґрунтовано структурну модель підготовки фахівців-землевпорядників в університетах України. Визначено та описано компоненти моделі, які складають цільовий, концептуальний, теоретично-методологічний, процесуально-змістовний, навчально-технологічний, результативний блоки. Сформульовано завдання підготовки майбутніх землевпорядників для потреб галузі геодезії та землеустрою, яке передбачає виховання в майбутніх фахівців мотиваційно-ціннісного ставлення до діяльності, спрямованої на потреби сфери землеустрою; опанування цілісної системи теоретичних знань, спеціальних умінь, практичних навичок, необхідних для професійної діяльності; формування професійно важливих особистісних якостей, необхідних для застосування набутих знань, умінь і навичок діяльності у сфері землеустрою; формування усвідомленої потреби в оцінюванні власного рівня готовності до професійної діяльності, прогнозуванні та подальшому корегуванні цієї готовності. Розглянуто професійну підготовку майбутнього фахівця як педагогічний процес університетської освіти, результатом якого є формування та розвиток його професійної готовності. Вирізнено основні напрями вдосконалення підготовки фахівців сфери геодезії та землеустрою, зокрема: використання інформаційних технологій; застосування мультимедійних засобів; використання інтерактивних методів. Визначено перелік компетентностей, які дають можливість випускнику закладу вищої освіти виконувати професійні обов’язки у структурних підрозділах Держгеокадастру України, проєктних організаціях, а саме: загальні компетентності, професійні компетентності землевпорядника, фахові компетентності в галузі геодезії та землеустрою. Розроблено діагностичний інструментарій, який передбачає добір стандартизованих і авторських методик для визначення компонентів у структурі готовності фахівця до професійної діяльності. Охарактеризовано компоненти результативного блоку структурної моделі, а саме: діяльнісно-операційний; інформаційно-технічний; когнітивний; мотиваційний. особистісно-творчий.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

Перевєрзєва, Світлана Василівна, and Валентина Іванівна Марчик. "Формування готовності майбутніх учителів фізичної культури до професійного саморозвитку в процесі позааудиторної роботи." Педагогіка вищої та середньої школи 50 (April 18, 2017): 56–67. http://dx.doi.org/10.31812/pedag.v50i0.1285.

Full text

Abstract:

Професійний саморозвиток студента розглядаємо як свідому діяльність, яку він спрямовує на вдосконалення ціннісних орієнтацій своєїособистості з урахуванням вимог обраної професії, як розвиток відповідних психофізичних якостей та набуття необхідних професійних умінь студента,що формуються протягом навчальної діяльності, кінцевою метою якої є формування готовності до професійної діяльності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Купрієвич, Вікторія. "МОДЕЛЬ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ КЕРІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ У ПРОЦЕСІ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ." Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, no. 15 (May 14, 2018): 41–47. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.15.41-47.

Full text

Abstract:

У статті розглядається модель професійного самовдосконалення керівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти у процесі підвищення кваліфікації, яка суттєво змінює характеристики процесу та результату їх навчання у системі післядипломної освіти. Результатом упровадження розробленої моделі має стати суттєве підвищення рівневих показників кваліфікації керівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти як менеджерів і управлінців. Акцентовано увагу на створенні педагогічних умов для безперервного професійного самовдосконалення керівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти на курсах підвищення кваліфікації; визначено ціннісні пріоритети процесу підвищення кваліфікації для даної категорії слухачів. Здійснено теоретичний аналіз педагогічних джерел з питань теорії та методології процесу підвищення кваліфікації керівників закладів освіти за останні роки, зокрема закладів професійної (професійно-технічної) освіти. Автором статті розкрито важливу роль післядипломної освіти, як однієї з ланок неперервною освіти, що доповнює та розширює базову професійну освіту, створює креативне середовище для саморозвитку та самовдосконалення. Система підвищення кваліфікації керівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти має бути суттєво вдосконалена на основі андрагогічної складової організації навчального процесу, що найбільшою мірою сприяє реалізації концепції «освіта впродовж життя».

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

Rymarchuk, M. I. "ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ У КОНТЕКСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ СТУДЕНТОЦЕНТРОВАНОГО ПІДХОДУ." Медична освіта, no. 1 (April 19, 2019): 32–36. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.1.9543.

Full text

Abstract:

Мета роботи – аналіз теоретико-методичних основ формування професійної готовності майбутніх лікарів у контексті впровадження студентоцентрованого підходу в закладах вищої медичної освіти України. Реформування системи охорони здоров’я в сучасній Україні актуалізують необхідність інноваційних змін у професійній підготовці майбутніх лікарів, від фахової готовності яких безпосередньо залежить успішне функціонування медицини. Основна частина. Студентоцентроване навчання як основна вимога Європейського простору вищої освіти (ЄПВО) передбачає якісну трансформацію навчального середовища для студентів та інших осіб, які навчаються, з метою досягнення їх автономії та здатності до критичного мислення на основі результатного підходу, що має важливе значення у формуванні професійної готовності майбутніх фахівців. Завдяки тому, що студентоцентрований підхід передбачає статус студентів як важливих, активних учасників їхнього власного навчання, суттєво зростає значення їх внутрішньої мотивації до вдосконалення особистісних і професійних якостей. Внутрішня мотивація стає базисом для реалізації змiсту фахової підготовки майбутніх лікарів із метою корегування їх особистісно-ціннісних, професійно важливих якостей. Висновки. Студентоцентрований підхід детермінує усвідомлення студентами важливої ролі опанування навчальної програми. Cоціальна функція професійної обізнаності виступає основоположним чинником забезпечення ефективності навчально-пізнавальної діяльності майбутніх фахівців у галузі охорони здоров’я.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

Локарєва, Г. В., and С. Г. Садовенко. "МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ СПЕЦІАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН." Pedagogical Sciences: Theory and Practice, no. 3 (January 10, 2022): 39–46. http://dx.doi.org/10.26661/2786-5622-2021-3-05.

Full text

Abstract:

У статті порушується проблема системного підходу до методичного супроводу формування й розвитку педагогічної майстерності викладача спеціальних дисциплін, зокрема викладача фахового технічного коледжу. Зазначається, що насиченість сучасного освітнього онлайн-простору пропозиціями щодо вдосконалення педагогічної діяльності викладача викликає безсистемність і фрагментарність отриманих у такий спосіб знань. Авторами представлено розробленість наукового дискурсу теоретичних і практичних аспектів проблеми систематичної методичної роботи закладів освіти. Підкреслено, що вирішення питання розвитку педагогічної майстерності викладачів спеціальних технічних дисциплін полягає в системності їх педагогічного й методичного вдосконалення в межах закладу освіти, а як базову форму роботи, що забезпечує розвиток педагогічної майстерності, запропоновано методично-тренінговий спецкурс «Розвиток педагогічної майстерності викладачів спеціальних дисциплін». У процесі ознайомлення з основами педагогіки, психології, теорії та методики викладання спеціальних навчальних дисциплін відбувається формування методичної компоненти психолого-педагогічної компетентності викладача коледжу. У статті визначено методологічну основу спецкурсу, його завдання та спрямованість, представлено зміст програми. Розкрито механізм організаційного впровадження спецкурсу в науково-методичну роботу закладу освіти, охарактеризовано особливості його етапів, а саме підготовчого, організаційного, процесуально-інтегративного, оцінно-результативного. Наведено особливості запропонованого спецкурсу, а саме: а) гнучкість його застосування, варіативність завдань; б) тренінговий складник поєднання теоретичних знань (педагогічних, психологічних) та їх практичне впровадження під час виконання дидактичних завдань; в) спрямованість на інновації та самовдосконалення слухачів; г) професійне зростання всього педагогічного колективу. Апробація запропонованого спецкурсу в системі науково-методичної роботи фахового коледжу доводить його ефективність та свідчить про зростання рівня педагогічної майстерності викладачів. У статті представлено подальші перспективи наукових розробок із зазначеної проблеми.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Божок, С. Г., and В. С. Медведєва. "ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА ПОЛІЦЕЙСЬКОГО: НАПРЯМИ РЕФОРМУВАННЯ (ВДОСКОНАЛЕННЯ)." Прикарпатський юридичний вісник 2, no. 3(28) (March 23, 2020): 25–29. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i3(28).351.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто основні напрями підготовки поліцейських в Україні. На основі аналізу базових нормативно-правових актів запропоновано напрями вдосконалення окремих положень законодавства щодо професійної підготовки фахівців для органів Національної поліції України. У дослідженні визначаються напрями розвитку підготовки поліцейської освіти відповідно до сучасної законодавчої бази, а саме: Законів України: «Про вищу освіту» і «Про Національну поліцію» – і Стратегії розвитку органів системи Міністерства внутрішніх справ України до 2020 року. Розвиток основних напрямів поліцейської освіти повинен відбуватися згідно із зазначеними в Стратегії цілями у світлі державної політики щодо формування якісно нового підходу до підготовки фахівців правоохоронного органу. Основними критеріями оцінювання ефективності діяльності поліцейського відомства є такі: дотримання та забезпечення прав людини й основних свобод як ключової цінності в діяльності органів системи МВС; тісна співпраця з територіальними громадами та суспільством загалом; використання успішного міжнародного досвіду і сприяння реалізації пілотних проектів; протидія злочинності й, відповідно, забезпечення національної безпеки за відповідними пріоритетами. Окремо розглянуто питання щодо видів і напрямів підготовки поліцейських, а також зроблено висновок про необхідність удосконалення та розвитку психологічної підготовки як необхідного елемента сучасної поліцейської освіти. У підсумках дослідження зазначається про необхідність запровадження психологічної підготовки поліцейських як окремого самостійного виду до системи службової підготовки поліцейських. Професійна пси-хологічна підготовка має реалізуватися шляхом проведення навчальних, практичних занять із застосуванням інтерактивних технологій і методів навчання з використанням передового зарубіжного досвіду. Професійна психологічна підготовка має на меті розвиток загальних і спеціальних професійних здібностей, знань і вмінь поліцейських і формування системної якості поліцейського – психологічної готов-ності особистості до професійної діяльності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Матійків, Ірина. "Формування готовності психолога до майбутньої професійної діяльності." Педагогіка і психологія професійної освіти, no. 1 (August 8, 2019): 46–55. http://dx.doi.org/10.32447/22185186.2019.1.05.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена проблемі формування психологічної готовності психологів до практичної діяльності у процесі навчання. Доведено, що підвищення якості професійної підготовки потребує розвитку особистісної та функціональної готовності майбутніх фахівців. У статті висвітлено зміст і структуру розробленого навчально-практичного інтерактивного курсу «Основи професійної майстерності психолога», який має на меті вдосконалення професійно важливих умінь і особистісних якостей, необхідних для успішного здійснення професійної діяльності. Методичними особливостями цього курсу є проблемність викладання, застосування активних та інтерактивних методів навчання, акцент на самостійній роботі студентів. Змістове наповнення занять запропонованого інтерактивного курсу може видозмінюватися залежно від особистості й рівня професійної підготовки викладача, складу групи, від кількості академічних годин. Обґрунтовано ключові принципи, переконання, ціннісні настанови, формування яких сприяє вдосконаленню особистості психолога. Автор робить висновок, що розвиток психологічної готовності майбутніх психологів до професійної діяльності та включення навчально-практичного інтерактивного курсу в процес професійної підготовки має важливе значення для підвищення її якості.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

Yershova, Liudmyla. "ТРАНСФОРМАЦІЯ СИСТЕМИ ЦІННОСТЕЙ УЧНІВСЬКОЇ І СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В КОНТЕКСТІ РЕФОРМУВАННЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ." Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, no. 16 (December 7, 2018): 162–68. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.16.162-168.

Full text

Abstract:

На основі аксіологічного підходу до вивчення феноменів професійної педагогіки визначено реперну точку модернізації системи професійної освіти, якою має бути особистість людини як найвища цінність держави і найголовніший двигун оновлення її виробничих відносин. Охарактеризовано трансформацію феномена «праця» в системі внутрішніх цінностей українців. Статистично проілюстровано найбільш помітні трансформаційні зміни в системі цінностей сучасної української молоді, відображені в уявленнях про престижність освіти, професіоналізм та професійний успіх. Визначено основні чинники трансформації професійної освіти, що вплинули на зміну цінностей української молоді: глобалізаційні світові процеси, освітнє законодавство, стан економіки та стан самої освітньої системи. Представлено актуальні завдання вітчизняної системи освіти, покликані стабілізувати систему цінностей сучасної української молоді: подолання рольового дисбалансу між професійною та вищою освітою, зміцнення рівноправного партнерства і забезпечення їх рівноцінного внеску в економічну безпеку країни, якій однаково потрібні як компетентні вчені, так висококваліфіковані робітники; налагодження дієвих механізмів забезпечення наступності всіх рівнів освіти (загальної, професійної, вищої), організація ефективної професійної орієнтації молоді на всіх рівнях професійного самовизначення; удосконалення змісту професійної освіти та забезпечення її якості відповідно до завдань Нової української школи, запитів суспільства та економіки; розвиток державно-приватного партнерства, здатного покращити мотивацію всіх осіб, зацікавлених у підвищенні якості професійної освіти; вдосконалення форм і механізмів мотивації роботодавців для організації на своїх базах різних видів навчально- виробничої діяльності, підвищення кваліфікації та стажування педагогічних працівників для підвищення престижності професійної освіти; поширення в закладах професійної освіти досвіду функціонування центрів професійної кар’єри, організації системи консультування з розвитку професійної кар’єри; забезпечення умов для впровадження інклюзії в заклади професійної (професійно-технічної) освіти.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

Базелюк, Олександр. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ ЦИФРОВОЇ КУЛЬТУРИ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ." Professional Pedagogics 2, no. 21 (January 21, 2021): 21–28. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2020.21.21-28.

Full text

Abstract:

Актуальність дослідження зумовлена потребою суспільства в прискоренні темпів цифровізації професійної (професійно-технічної) освіти та відсутністю методологічного й методичного забезпечення даного процесу. Мета – обґрунтувати структуру та зміст організаційно-педагогічних умов формування цифрової культури педагогічних працівників закладів професійної освіти. Методи: співставлення наукових фактів та узагальнення педагогічного досвіду з екстраполюванням в теорію та методику професійної освіти проаналізованих наукових положень та емпіричних уявлень; вивчення документації й результатів діяльності педагогічних працівників закладів професійної освіти; педагогічного спостереження та самоспостереження. Результати: проаналізовано сучасний стан професійної освіти і зокрема стан цифрової культури педагогічних працівників; акцентовано увагу на посиленні тенденції цифровізації, зумовленій світовою пандемією; виявлено основні причини низького рівня цифровізації (домінування консервативних підходів до організації навчання, складні механізми впровадження наставництва та режимів навчання на засадах продуктивних діяльності); охарактеризовано оптимальні шляхи вирішення проблеми (використання гібридних моделей навчання, забезпечення відповідної інфраструктури, рівного доступу до Інтернету та цифрових освітніх ресурсів, організація навчання цифровим навичкам педагогів). Висновки: обґрунтовано власний комплекс організаційно-педагогічних умов, як підсистеми розвитку цифрової культури педагогічних працівників закладів професійної освіти, що складається з трьох блоків (особистісно-професійний блок, що складається з володіння педагогічними працівниками цифровими засобами та готовності до самоосвітньої діяльності з вдосконалення володіння цифровими засобами та сервісами; організаційно-технічний блок, що передбачає створення цифрового освітнього середовища ЗПО та організацію освітнього процесу на основі підходів змішаного навчання (blended-learning); змістово-процесуальний блок, що містить електронні навчальні курси розміщенні у Системі управління навчанням (СУН), та авторський курс «Цифрові технології в професійній освіті».

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

VASYLIEVA, Olga. "Професійний саморозвиток майбутніх психологів." EUROPEAN HUMANITIES STUDIES: State and Society, no. 3(I) (September 15, 2020): 215–23. http://dx.doi.org/10.38014/ehs-ss.2020.3-1.15.

Full text

Abstract:

У статті описано уявлення про феномен професійного саморозвитку в сучасних психологічних дослідженнях. Доведено, що професійний саморозвиток це активна, усвідомлена, цілеспрямована діяльність психолога по вдосконаленню професійної компетентності з метою професійної самореалізації і підвищення якості надання психологічних послуг учасникам освітнього процесу. Описано фактори професійного саморозвитку: психологічні, організаційні і економічні. Конкретизовано етапи та чинники професійного розвитку, акцентовано увагу на психологічних якостях, професійних позиціях і акмеологічних варіантах фахівця. Охарактеризовано психологічні бар’єри, які серед причин ускладнень професійного саморозвитку психологів займають важливе місце. Описана специфіка професійного саморозвитку практичного психолога.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

Vronska, Viktoria. "ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ МЕДСЕСТРИНСТВА ТА УДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МЕДИЧНИХ СЕСТЕР ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ." Психологія: реальність і перспективи, no. 13 (December 26, 2019): 11–14. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi13.115.

Full text

Abstract:

В статті висвітлено особливості забезпечення медичної допомоги у різний період – від моменту зародження християнства і до сьогодення. Проаналізовано особливості становлення медсестринства – переважним чином зверталася увага на формування професійних знань. Відкриття дошкільних навчальних закладів; місце медсестри в таких установах; значення їх діяльності та специфіка роботи. В результаті, можна зазначити, що для ефективної професійної діяльності медичних сестер дошкільних навчальних закладів, недостатньо лише мати гарну професійну підготовку. Необхідно мати сформовану психологічну компетентність. Адже, згідно проведених нами досліджень, специфіка роботи в дошкільних навчальних закладах, вимагає від медсестри інших фахових якостей. В освітньому закладі вищими будуть інші професійні вимоги (комунікативні навички, здатність до емпатії, організаційні уміння та ін.), ніж до медсестер лікувальних закладів. Крім того, автономний характер праці вимагає у медичних сестер дошкільних навчальних закладів особистісного вдосконалення. З огляду на це, крім медичних знань, медичні сестри дошкільних навчальних закладів повинні бути компетентними і в психологічних питаннях. З цією метою, було створено Групу особистісного зростання і з ними проводили заняття. Ми висвітлили результати сформованої психологічної компетентності медичних сестер дошкільних навчальних закладів та підтвердили їх за допомогою 16-факторного опитувальника Кеттелла.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

Гринькова, Надія Михайлівна. "ДО ПРОБЛЕМИ ДУХОВНО-МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ." Інноватика у вихованні 1, no. 12 (November 21, 2020): 125–31. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i12.305.

Full text

Abstract:

Анотація. У статті схарактеризовано зміст та особливості духовно-морального виховання студентів педагогічних закладів вищої освіти, визначені вікові особливості студентської молоді, які необхідно враховувати у процесі організації їхнього духовно-морального становлення. Проведений аналіз сучасних нормативно-правових документів з питань освіти дав змогу констатувати, що важливою складовою особистої готовності до педагогічної діяльності є низка морально-етичних вимог, які ставляться перед майбутніми педагогами. З’ясовано, що у процесі духовно-морального виховання відбувається становлення духовної, емоційної та світоглядної сфер людини на основі засвоєння загальнолюдських та національних морально-етичних цінностей. Визначено, що з цією метою потрібно, насамперед, забезпечити умови для прилучення студентської молоді до культури, традицій, цінностей українського народу. Констатовано, що важлива роль у процесі духовно-морального становлення майбутніх педагогів належить викладачу, який має забезпечити професійне керівництво виховним процесом студента, інтегруючи його з фаховою підготовкою. Виокремлено три рівні організації духовно-морального виховання студентської молоді: мікрорівень, мезорівень та макрорівень. Підкреслено, що важливе значення для духовно-морально виховання студентів відіграє волонтерсько дяльність. Зроблено висновок про те, що організація духовно-морального виховання студентської молоді в закладах вищої освіти потребує трансформації та вдосконалення.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

Шадюк, Ольга Іванівна. "ГОТОВНІСТЬ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДО РОБОТИ З ДІТЬМИ РАННЬОГО ВІКУ." Інноватика у вихованні 1, no. 12 (November 21, 2020): 242–49. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i12.293.

Full text

Abstract:

У статті теоретично обґрунтовується проблема підготовки майбутніх вихователів до професійної діяльності, зокрема до роботи із дітьми раннього віку. Розглянуто сучасні підходи до професійної та дошкільної освіти. Визначено та уточнено сутність поняття «професійна підготовка» та «готовність». Аналізуються особливості викладання дисципліни «Педагогіка раннього дитинства» для здобувачів першого рівня вищої освіти, спеціальності 012 «Дошкільна освіта». Одним із пріоритетних напрямів модернізації та оновлення дошкільної освіти виступає вдосконалення підготовки педагогічних кадрів, зокрема вихователів для закладів дошкільної освіти. На сучасному етапі розвитку суспільства для професійній освіті стала особливо актуальною проблема пошуку шляхів розвитку і вдосконалення системи підготовки педагогічних кадрів для роботи в сучасному закладі дошкільної освіти, а особливо, для роботи з дітьми раннього віку. Формування готовності майбутніх вихователів до роботи з дітьми раннього віку буде найрезультативнішим в процесі вивчення дисципліни «Педагогіка раннього дитинства», яка забезпечує комплексний підхід до формування у студентів певних знань та практичних вмінь щодо роботи з дітьми раннього віку.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Вдосконалення професійне'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles