Journal articles on the topic 'Бойова травма'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Бойова травма.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Бойова травма.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Приходько, Ігор. "ПРОФІЛАКТИКА ТА КОНТРОЛЬ БОЙОВОГО СТРЕСУ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ: СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ." Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", no. 64 (2021): 193–215. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2021.64.12.
Full textAbstract:
Актуальність дослідження. Статтю присвячено вивченню проблеми стресу, який є основним чинником, що впливає на життя людей, та тісно пов’язаний з їх психічним здоров’ям, фізичним та соціальним благополуччям. Це стає вкрай актуальним, коли під час бойових дій практично всі військовослужбовці переживають бойовий стрес. Його наслідки можуть проявлятися не тільки у гострому періоді у вигляді бойових стресових реакцій, поведінкових порушень, але й у більш віддаленому періоді у вигляді посттравматичних стресових розладів, сімейних, побутових та професійних проблем, асоціальної поведінки, розвитку психічних розладів. Мета дослідження: здійснити систематизацію наукових досліджень проблеми стресу, проаналізувати сучасну систему охорони психічного здоров’я військовослужбовців у провідних країнах-партнерах НАТО та окреслити основні напрями вдосконалення української системи профілактики та контрою бойового стресу у військовослужбовців. Методи дослідження. Аналіз, порівняння, узагальнення, систематизація та інтерпретація отриманих даних дозволили проаналізувати наукову літературу та нормативно-правові документи щодо стресу, бойового стресу, сучасну систему охорони психічного здоров’я військовослужбовцівСША та провідних країн-партнерів НАТО, запропонувати шляхи вдосконалення української системи профілактики та контролю бойового стресу у військовослужбовців. Результати. Для запобігання, ідентифікації та управління небезпечною поведінкою та бойовими стресовими реакціями, які можуть виникати у військовослужбовців під час участі в бойових діях, розробляються програми контролю бойового та оперативного стресу (COSC). Програми СOSC направлені на покращення виконання бойових завдань, збереження боєготовності та боєздатності військовослужбовців та підрозділів, запобігання або мінімізацію негативного впливу бойового стресу на соматичне, психічне та соціальне здоров’я військовослужбовців, найшвидше повернення особового складу до виконання бойових завдань. Програми СOSC діють протягом всього процесу виконання бойових завдань військовослужбовцями (підготовка, участь у бойових діях, повернення з подальшою реадаптацією до мирного життя). Висновки. Теорія збереження ресурсів С. Хобфолла найбільш повно та обґрунтовано пояснює генезис бойового стресу, що виникає у військовослужбовців під час діяльності в екстремальних умовах. Згідно з цією теорією стрес виникає, коли ключові ресурси людини (здоров’я, благополуччя, родина, почуття власного достоїнства, мети та сенсу життя) перебувають під загрозою втрати, загублені або не вдається їх відновити після значних зусиль. Визначено, що бойовий стрес є процесом впливу факторів бойової обстановки на психіку військовослужбовця, що супроводжується зниженням рівня психологічної безпеки особистості та появою неспецифічних доклінічних психологічних проявів, які у сукупності уявляються поняттям «бойова психологічна травма особистості» або сягають специфічних нозологічних ознак психічних розладів, об’єднаних у категорію «бойова психічна травма». Для запобігання виникнення та розвитку бойового стресу необхідно розробляти та впроваджувати систему профілактики та контролю бойового стресу у військовослужбовців, яка повинна складається з заходів психологічної роботи, що проводяться на трьох етапах: підготовчому (перед виконанням бойових завдань), етапі безпосереднього виконання завдань у зоні бойових дій, завершальному етапі (після виконання завдань після повернення в пункт постійної дислокації).
2
Zachepa, O. A., A. A. Hudyma, Yu I. Sushko, and T. Ya Yaroshenko. "ПОРУШЕННЯ БІОХІМІЧНОГО СКЛАДУ ЖОВЧІ ЗА УМОВ ПОЄДНАНОЇ ТРАВМИ ЖИВОТА І ГРУДНОЇ КЛІТКИ В ПЕРІОД РАННІХ ПРОЯВІВ ТРАВМАТИЧНОЇ ХВОРОБИ ТА ЙОГО КОРЕКЦІЯ ТІОТРИАЗОЛІНОМ." Medical and Clinical Chemistry, no. 4 (February 4, 2020): 74–82. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i4.10842.
Full textAbstract:
Вступ. Травми продовжують залишатися найпоширенішою причиною смертності в цілому світі. У структурі бойової травми тупі й проникні ушкодження грудної клітки і живота займають третє місце, поступаючись пораненням кінцівок та голови.
Мета дослідження – зʼясувати характер порушення жовчоутворювальної функції печінки за умов поєднаної травми живота і грудної клітки щурів у ранній період травматичної хвороби та оцінити ефективність його корекції тіотриазоліном.
Методи дослідження. Експерименти проведено на 86-ти нелінійних білих щурах-самцях масою 200–220 г, яких поділили на пʼять груп: контрольну та чотири дослідних. Травми наносили за умов тіопентал-натрієвого наркозу в дозі 40 мг/кг маси тварини. До контрольної групи ввійшли інтактні тварини, яких тільки вводили в наркоз. У 1-й дослідній групі щурам моделювали травму грудної клітки, у 2-й – тупу травму живота, в 3-й – ці травми поєднували, в 4-й – тваринам з поєднаною травмою внутрішньочеревно вводили тіотриазолін у дозі 9,1 мг·кг-1. Через 1, 3 і 7 діб після нанесення травм за умов тіопентал-натрієвого наркозу в щурів катетеризували загальну жовчну протоку та протягом 60 хв збирали жовч, в якій визначали концентрацію сумарних жовчних кислот і холестеролу, розраховували холато-холестероловий коефіцієнт.
Результати й обговорення. При нанесенні ізольованих травм грудної клітки, живота та їх поєднанні суттєво порушувалась жовчоутворювальна функція печінки, що проявлялось зниженням синтезу холатів і зростанням холато-холестеролового коефіцієнта. За тяжкістю розвитку печінкової дисфункції їх можна розподілити так: ізольована травма грудної клітки←ізольована травма живота←поєднана травма. Унаслідок виявлених порушень істотно підвищувався холато-холестероловий коефіцієнт, який домінував за умов ізольованої травми живота та поєднаної травми. Зміщення балансу в бік накопичення холестеролу посилювало літогенні властивості жовчі. Семиденне застосування тіотриазоліну в групі тварин з поєднаною травмою сприяло істотному збільшенню вмісту в жовчі сумарних жовчних кислот, зростанню холато-холестеролового коефіцієнта, не впливало на концентрацію холестеролу в жовчі.
Висновки. Поєднана травма живота і грудної клітки сприяє більшому зниженню функціональної спроможності печінки порівняно з ізольованими ураженнями. В його основі лежить пригнічення синтетичних процесів у мікросомальній системі гепатоцитів. Тіотриазолін здатен знизити негативний вплив патогенних чинників травми на функціональну спроможність гепатоцитів, що слід враховувати в комплексній інтенсивній терапії поєднаної травми живота і грудної клітки.
3
Пустовойт, Борис, and Юрій Клапчук. "Медична та фізична терапія після вогнепальних проникаючих поранень великих суглобів." Слобожанський науково-спортивний вісник K, no. 6 (December 30, 2019): 76–80. http://dx.doi.org/10.15391//snsv.2019-6.035.
Full textAbstract:
Мета: покращити результати лікування та реабілітації хворих з вогнепальними проникаючими пораненнями великих суглобів шляхом застосування сучасних методів медичної та фізичної терапії. Матеріал і методи: проведений аналіз використання комплекcу медичної та фізичної терапії на протязі 3 років у 106 пацієнтів з вогнепальними проникаючими пораненнями (бойова травма) великих суглобів за допомогою гоніометрії, показників шкал болю та тестування рухових навичок. Результати: результати аналізу показників гоніометрії та шкал болю і тестування рухових навичок довели перевагу комплексної медичної та фізичної терапії при лікуванні пацієнтів з вогнепальними проникаючими пораненнями великих суглобів. Висновки: розроблена і втілена в практику програма комплексної медичної та фізичної терапії пацієнтів з пацієнтів з вогнепальними проникаючими пораненнями великих суглобів. Ключові слова колінний суглоб, вогнепальні поранення, медична та фізична терапія.
4
Lisoviy, Volodymyr. "Порівняльний характер фрустраційного реагування в учасників бойових дій з травмою очей у сполученні з клінічними проявами реакції на стрес різної вираженості." Експериментальна і клінічна медицина 83, no. 2 (March 10, 2020): 19–26. http://dx.doi.org/10.35339/ekm.2019.83.02.03.
Full textAbstract:
Досліджували фрустраційне реагування в учасників бойових дій з травмою очей у сполученні з клінічними проявами реакції на стрес різної вираженості. Установлено, що в учасників бойових дій з бойовою травмою очей та частковою втратою зору на тлі явищ психологічної дезадаптації та посттравматичного синдрому серед фрустраційних реакцій переважають екстрапунітивний напрямок та потребово-наполегливий і самозахисний типи реагування. Ступінь соціальної адаптивності (GCR) найбільшою мірою порушений в комбатантів з бойовою травмою очей та частковою втратою зору на тлі явищ психологічної дезадаптації та посттравматичного синдрому, а менш за все – при травмі очей побутового характеру, що підтверджують дані тесту соціальної адаптації Холмса-Раге. Способи фрустраційного реагування в учасників бойових дій при явищах психологічної дезадаптації та посттравматичного синдрому без травми очей зберігають свої особливості при поєднанні з бойовою травмою очей. Суб’єктивні чинники фрустрації та стресу за кількістю, змістом та актуальністю залежать від обставин та життєвого оточення особистості. Це говорить про ймовірне включення в дію способів психологічного захисту особистості й адаптацію до наявності стресу-фрустрації.
5
Makarenko, Stephanie. "СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ." PSYCHOLOGICAL JOURNAL 13, no. 3 (March 29, 2018): 86–95. http://dx.doi.org/10.31108/2018vol13iss3pp86-95.
Full textAbstract:
В статті представлено напрям роботи психологічної служби – психологічна реабілітація як один з видів допомоги, яку надає кваліфікований психолог людині або групі людей з метою оптимізації психофізіологічних станів, пізнавальних процесів, поведінки, спілкування, реалізації індивідуальної та, особливо, групової діяльності. Увага суб’єктів психологічної роботи спрямована на відновлення психічних функцій, особистісних властивостей і системи відносин особистості військовослужбовця, що дозволяє йому успішно вирішувати бойові завдання і функціонувати в мирному соціумі. Тобто об’єктом реабілітації є особи, які отримали бойову психічну травму, що проявляється гостро або відтермінована в часі.
Психологічна реабілітація воїнів АТО, що отримали психічну травму під час проведення бойових дій, спрямована на визначення її психологічної структури з метою оптимізації розвитку і функціонування індивіда в конкретних умовах життєдіяльності.
6
Kochin, I. V. "Особливості медико-санітарних втрат і організації екстреної медичної допомоги населенню та військовослужбовцям в зоні проведення антитерористичної операції." EMERGENCY MEDICINE, no. 6.69 (October 21, 2015): 44–51. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.6.69.2015.78653.
Full textAbstract:
Проаналізовано матеріали офіційної статистики та експертних висновків стосовно безповоротних та санітарних втрат серед військовослужбовців та мирного населення, визначені організаційні та методологічні основи удосконалення спільної діяльності медичної служби Збройних сил України (ЗСУ) з формуваннями Служби медицини катастроф і Служби швидкої медичної допомоги та волонтерів у наданні екстреної медичної допомоги (ЕМД) пораненим у зоні бойових дій. Згідно з офіційною статистикою, співвідношення кількості вбитих українських бійців до поранених у зоні бойових дій становить 1 : 3,8. Серед поранень найбільше зустрічаються травми кінцівок — 62,6 % та травми голови — 37,4 %. До шпиталів надходять військовослужбовці та цивільні особи, поранення яких більше ніж у 60 % є осколковими. Ще близько 30 % — це вогнепальні поранення, решта — опіки від застосування бойових засобів. Найбільше ушкоджуються кінцівки — близько 57 % поранень, серед них 39 % — поранення ніг. Близько 80 % військовослужбовців і цивільного населення в зоні бойових дій мають психолого-психічні порушення — від бойової втоми до гострих психічних травм. Значна частина військовослужбовців потрапила до зони бойових дій, не знаючи елементарних правил та не маючи навичок надання першої медичної допомоги. Досвід надання ЕМД пораненим військовослужбовцям і цивільному населенню зони бойових дій доводить велику залежність конкретних форм організації лікувально-евакуаційного забезпечення від бойової, тилової та медичної обстановки, достатньої кількості підготовленого кваліфікованого медичного персоналу, забезпеченості медичним, санітарно-господарським та спеціальним майном, медичним броньованим автотранспортом і авіаційним транспортом. У наш час, за стандартами НАТО, кожен боєць ЗСУ повинен бути навчений першої невідкладної медичної допомоги і зобов’язаний вміти надавати її. У кожному військовому підрозділі мають бути підготовлені декілька бійців-парамедиків, які вміють надати більш кваліфіковану і в більшому обсязі першу невідкладну медичну допомогу, що дозволяє підтримати пораненому життєво важливі функції організму до прибуття військових медиків та евакуації до шпиталю.
7
Рєпін, Ігор, and Ігор Польцев. "ОТОЧЕННЯ ВІЙСЬК ПІВДЕННО-ЗАХІДНОГО ФРОНТУ ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ В ТРАВНІ 1942 Р. ПІД ХАРКОВОМ: ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ." Young Scientist, no. 12 (88) (December 30, 2020): 30–34. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2020-12-88-7.
Full textAbstract:
Запропоновано короткий аналіз досліджень і публікацій що описують бойові дії військ Червоної армії на Харківському напрямку. Показаний основний замисел командування Південно-Західного напряму на наступальну операцію військ Південно-Західного фронту в травні 1942 р., де акцентується увага на створення двох ударних угруповань. Коротко описується планування та організація бойових дій щодо виходу кожного оточеного угруповання Червоної армії з 24 по 29 травня 1942 р. Звертається увага на розвиток подій, прорахунки в управлінні військами. Коротко представлено плани німецького командування і ведення бойових дій їх частинами і з'єднаннями. Описано дії гітлерівських військ зі створення обстановки, щодо оточення частин і з'єднань Червоної армії. Запропоновані основні причини невдач наступальної операції військ Південно-Західного фронту.
8
Tsema, E. V., І. P. Khomenko, А. А. Bespalenko, О. А. Buryanov, V. G. Міshalov, and А. Yu Кіkh. "КЛІНІКО-СТАТИСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ АМПУТАЦІЇ КІНЦІВКИ У ПОРАНЕНИХ." Klinicheskaia khirurgiia, no. 10 (November 24, 2017): 51. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2017.10.51.
Full textAbstract:
Узагальнені результати лікування 159 постраждалих, у яких виконано ампутацію кінцівок, у період 2014 – 2016 рр. Вік постраждалих від 18,9 до 60,3 років, у середньому (33,04 ± 1,15) року, 158 (99,4%) з них – чоловіки, 1 (0,6%) жінка. Основною причиною втрати кінцівки були: мінно-вибухове поранення – у 74,8% постраждалих, осколкове – у 9,4%, кульове - у 6,9%, холодова травма – у 4,4%. У 4,4% постраждалих відзначені вибухова травма (заброньовані пошкодження), дорожно-транспортна пригода та обвал бетонних конструкцій. В структурі бойової хірургічної травми переважала ампутація нижньої кінцівки – у 67,5% спостережень, верхньої – у 32,5% (p < 0,001). Частота ампутації сегментів верхньої кінцівки становила: плечового – 29,0%, ліктьового – 40,3%, кисті – 30,6% (p = 0,35); нижньої кінцівки: стегнового сегмента – 42,6%, гомілкового – 41,1%, стопи – 16,3% (p < 0,001). Особливості структури ампутації кінцівок слід мати на увазі при визначенні потреби у протезуванні постраждалих.
9
Matveiko, Oksana, Serhii Romanchuk, Oleh Olkhovyі, Artur Oderov, Oleh Nebozhuk, Volodymyr Klymovych, and Maksim Babych. "Вплив занять фізичними вправами на функціональний стан та працездатність військовослужбовців-ветеранів бойових дій." Physical education, sport and health culture in modern society, no. 1(57) (March 31, 2022): 31–36. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2022-01-31-36.
Full textAbstract:
Актуальність. Підтримання та забезпечення високого рівня бойової здатності військовослужбовців є необхідною та достатньою умовою успішного виконання ними завдання щодо захисту нашої держави. Професійна діяльність військовослужбовців характеризується підвищеним фізичним і психічним напруженням, впливом на функціональний стан та працездатність військовослужбовців, виконання ними завдань в особливих умовах, пов’язаних із ризиком для життя і здоров’я. Фізична підготовка є не лише важливим чинником, від якого залежить професійна реалізація військовослужбовців, але й впливає на виконання бойових завдань. З огляду на те, що Збройні Сили України приймають участь у бойових діях збільшилася кількість військово- службовців – ветеранів бойових дій. Більшість з них, мають фізичні та психологічні відхилення у стані здоров’я та функціональному стану. Необхідно шукати засоби, методики та комплекси фізичної підготовки, які б до підтримувати їх професійну працездатність. Мета роботи – вивчити механізми позитивного впливу коригу- ючої гімнастики на функціональний стан та працездатність військовослужбовців – ветеранів бойових дій. Методи – аналіз наукової та методичної літератури, тестування, педагогічний експеримент, методи факторного аналізу. Результати. Факторний аналіз визначив, що після педагогічного експерименту факторна структура матриць істотно змінилася, особливо за першим та другим факторам. Фактор, інтерпретований нами як патологія серцево-судинної системи, після експерименту став другим за значущістю вкладу, а на перше місце вийшов фактор психомоторики. Висновки. Результати досліджень довели, що заняття фізичними вправами позитивно впливають на вдосконалення показників функціонального стану та працездатності військовослуж- бовців, які мали бойові травми або мають відхилення у стані здоров’я за результатами участі у бойових діях. Доведено, що всі військовослужбовці, незалежно від віку, спеціальності, місця дислокації та стану здоров’я повинні систематично займатися фізичними вправами.
10
Strogush, O. M., and P. I. Bilinskyi. "Мультимодальне знеболювання бойової травми." TRAUMA 16, no. 1 (March 25, 2015): 5–12. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.1.16.2015.80171.
Full textAbstract:
Надання невідкладної медичної допомоги в умовах бойових дій передбачає й ефективне знеболювання пораненого. Біль, обумовлений бойовою травмою, за патофізіологією є запальним та невропатичним. Гіпералгезія після травми може бути результатом сенситизації нервової системи, зумовленої травмою та хірургічною ноцицепцією (гіпералгезія, індукована ноцицепцією), або наслідком дії анестетиків і анальгетиків, що використовуються для лікування (гіпералгезія, індукована медикаментами). Анальгетики та анестетики, що виступають антагоністами різних рівнів каскаду динорфін-κ-рецептор-глутамат/NMDA-рецептор та ЦОГ-системи або посилюють низхідні інгібіторні антиноцицептивні шляхи, мають антигіпералгетичні властивості. До цієї групи препаратів відносять кетамін, бупренорфін, нестероїдні протизапальні засоби, селективні інгібітори ЦОГ-2, парацетамол, α2-адреноагоністи (клонідин), нефопам, антидепресанти, антагоністи α2δ-кальцієвих каналів (габапентин, прегабалін).Сучасною концепцією лікування болю є мультимодальна аналгезія. Мультимодальна аналгезія — це використання кількох препаратів або методик, що вибірково впливають на різні фізіологічні процеси, які беруть участь у ноцицепції. Комбінація антиноцицептивних і антигіпералгетичних препаратів може забезпечити адитивний або синергічний ефекти в лікуванні болю. Серед методик мультимодальної аналгезії віддають перевагу нейроаксіальній блокаді місцевим анестетиком у поєднанні з бупренорфіном, клонідином, нестероїдними протизапальними засобами, парацетамолом, антагоністами α2δ-кальцієвих каналів у режимі «за годинником».
11
Сафін, Олександр, and Анатолій Якимчук. "ПСИХОЛОГІЧНІ ІНСТРУМЕНТИ РОБОТИ З УЧАСНИКАМИ АНТИТЕРОРИСТИЧНИХ ОПЕРАЦІЙ ПІД ЧАС ЇХНЬОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 14, no. 3 (March 27, 2020): 235–51. http://dx.doi.org/10.32453/5.v14i3.228.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовуються психологічні інструменти проведення реабілітаційних заходів із ветеранами бойових дій. Зазначається, що на сьогодні пропонується великий вибір технік і методик психотерапевтичної і психологічної допомоги комбатантам, що використовують такі методи корекції посттравматичних станів як метод раціональної психокорекції, психологічний дебрифінг, методи психічної саморегуляції, методи особистісно-орієнтованої психокорекції. Але лише заходами психологічного дослідження, психологічного консультування і психокорекції складну проблему бойової психічної травми не вирішити. Адже у патогенезі психогенних травм домінуючою є проблема перенапруження і перебудови нейрогуморальних механізмів забезпечення адаптаційних процесів зі зміною біохімічного складу речовин головного мозку, у першу чергу, релізінг-факторів і нейропептидів, а також формування стійких патологічних змін у структурній організації функціональних систем забезпечення життєдіяльності організму. У поранених і хворих клінічна картина загострюється ще й специфічними для нозологічнихформ со матопсихічними проявами. У цій ситуації, окрім психологічних бесід, потрібно активно застосовувати методи фармакокорекції психотропними ліками, адаптогенами, біостимуляторами, фізіотерапевтичні та психотерапевтичнімет оди. Доцільно інтенсивно застосовувати заходи і методи комплексної психофізіологічної реабілітації з усіма її формами: превентивною, клінічною, функціональною, психологічною. і заходами – психодіагностика, фармакокорекція, психотерапія, психокорекція, фізіотерапія, тренінги, аутотренінги. Групова психотерапія у межах соціально-психологічної реабілітації може розглядатися як один з основних методів надання психологічної допомоги особам, що перенесли психотравмуючий стрес на війні. У процесі соціально-психологічної реабілітації, можливо, саме робота з розвитку емоційної сфери ветеранів бойових дій допоможе їм виявити інтерес до себе як до творців власного життя, здатних отримувати від нього моральне задоволення.
12
Korshniak, V. O., and O. V. Korshniak. "АКТУАЛЬНІСТЬ ТА ОБҐРУНТОВАНІСТЬ НЕЙРОПСИХОЛОГІЧНОЇ ТА ФІЗІОТЕРАПЕВТИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ ІЗ ЗАКРИТОЮ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВОЮ ТРАВМОЮ, ЗУМОВЛЕНОЮ ДІЄЮ ВИБУХОВОЇ ХВИЛІ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 1 (April 23, 2019): 80–85. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i1.10053.
Full textAbstract:
Пошкодження центральної нервової системи в учасників бойових дій на Сході України займають друге місце після кульових і осколкових поранень тулуба та кінцівок. Вибухові пошкодження за патогенезом та клініко-морфологічними проявами істотно відрізняються від звичайних механічних закритих черепно-мозкових травм. Цілком очевидно, що проблема віддалених наслідків, їх діагностики, адекватної клініко-патофізіологічної оцінки, лікування, реабілітації в цілому має важливе загальномедичне та соціально-економічне значення.
Мета – вивчення віддалених наслідків бойової черепно-мозкової травми для подальшої обґрунтованості вибору методів терапії та реабілітації.
Матеріал і методи. Обстежено 97 військових із даною нозологією. Патогенез ураження нервової системи при травматичній хворобі головного мозку зумовлений, головним чином, обмінними, токсичними, судинними і рефлекторними розладами. Зсув гомеостазу, як внутрішній стрес-чинник, запускає каскад патологічних механізмів.
Результати. Аналіз динаміки патологічного процесу показав, що не всі його ланки рівнозначні. Окремі ланки є визначальними для подальшого розвитку патологічних процесів. У динаміці хвороби роль окремих ланок, навіть основного патологічного процесу, часто змінюється, а значить, і основна ланка не завжди є постійною впродовж захворювання. На кожному з етапів розвитку хвороби можливі свої основні ланки патогенезу.
Висновки. Передбачаючи структурно-функціональні перебудови структур мозку, можна забезпечувати можливість керування процесами життєдіяльності. Апробовано й доведено результативність і ефективність нейропсихологічних та фізіотерапевтичних заходів реабілітації хворих.
13
Aslanyan, S. A. "Хірургічна допомога пораненим з бойовою травмою живота на етапах медичної евакуації ІІІ рівня медичного забезпечення під час проведення Антитерористичної операції на сході України." Klinicheskaia khirurgiia 86, no. 9 (September 28, 2019): 22–31. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2019.09.22.
Full textAbstract:
Мета. Визначити шляхи покращення результатів надання хірургічної допомоги пораненим з бойовою травмою живота (БТЖ) в умовах воєнного конфлікту на сході України.
Матеріали і методи. Проаналізовано надання хірургічної допомоги 707 пораненим з БТЖ на етапах медичної евакуації (ЕМЕ) ІІІ рівня надання медичної допомоги під час проведення Антитерористичної операції (АТО). Визначено дві групи спостереження: ГС-1 і ГС-2. До ГС-1 включено 402 поранених, яким хірургічну допомогу було надано в перші два періоди проведення АТО, коли інтенсивність бойових дій була найбільшою; до ГС-2 - 305 поранених, яким хірургічну допомогу було надано у третьому періоді, що характеризувався зниженням інтенсивності бойових дій, оптимізацією системи лікувально-евакуаційного забезпечення (ЛЕЗ), системним застосуванням запропонованої шкали оцінки тяжкості травми Admission trauma score (AdTS), Focused Assessment with Sonography for Trauma (FAST)-протоколу і тактики Damage Control Surgery (DCS).
Результати. Досягнуто зменшення питомої ваги післяопераційних ускладнень з 76,6% у оперованих поранених ГС-1 до 44,0% у оперованих поранених ГС-2 та зниження на 2,7% летальності поранених з тяжкою та вкрай тяжкою БТЖ.
Висновки. Шляхом застосування хірургічних втручань у межах фаз тактики DCS або в повному обсязі з подальшими операціями за програмою «Second look», релапаротоміями та програмованими релапаротоміями на тлі оптимізації системи ЛЕЗ було покращено результати надання хірургічної допомоги пораненим з БТЖ на ЕМЕ ІІІ рівня надання медичної допомоги під час проведення АТО.
14
Mazurenko, O. V., H. H. Roshchin, and V. O. Voloshin. "Тактична медицина як основна складова екстреної медичної допомоги при проведенні антитерористичних операцій." EMERGENCY MEDICINE, no. 8.63 (November 1, 2014): 96–99. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.8.63.2014.84229.
Full textAbstract:
Мета дослідження: узагальнити сучасні принципи надання екстреної медичної допомоги, що застосовують в тактичній медицині. Матеріал і методи: бібліографічний, семантичний, власні спостереження під час стажування в США. Результати та їх обговорення. Показано, що 18 % смертельних наслідків бойової травми є превентивними. Серед превентивних смертей під час бойових дій визначають три основні: 1) зовнішня кровотеча з рани кінцівки (61 %); 2) напружений пневмоторакс (33 %); 3) порушення прохідності дихальних шляхів (6 %). З метою реалізації першочергових заходів щодо збереження життя поранених військовослужбовці мають бути забезпеченими сучасними кровоспинними джгутами та кровоспинними препаратами на основі хітозану, багатофункціональною пов’язкою типу Compressed Gauze та оклюзійною герметичною пов’язкою, що входить до індивідуального перев’язувального пакета. На ранньому госпітальному етапі обсяг хірургічного лікування бойової травми має бути чітко регламентований відповідним протоколом.Висновки. До табеля оснащення бригади тактичних медиків повинна входити голка з клапаном Геймліха для пункційного дренування напруженого пневмотораксу. Розробка та впровадження принципів тактичної медицини є однією із складових цивільно-військового співробітництва, а особовий склад військовослужбовців, співробітників управлінь внутрішніх справ, Національної гвардії та цивільне населення мають бути навченими принципам надання першої допомоги пораненим при надзвичайних ситуаціях.
15
Vrublevskyi, O. "Лікування бойової травми в цивільного населення." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 3 (October 17, 2018): 113–16. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2018.3.9447.
Full text
16
Guriev, S. O., D. I. Kravtsov, V. Ye Kazachkov, and A. V. Ordatiy. "Мінно-вибухова травма внаслідок сучасних бойових дій на прикладі антитерористичної операції на Сході України. Повідомлення 1. Клініко-епідеміологічна характеристика постраждалих із мінно-вибуховою травмою на ранньому госпітальному етапі." TRAUMA 16, no. 6 (December 18, 2015): 5–8. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.6.16.2015.79667.
Full textAbstract:
Військовий конфлікт на Сході України, значне збільшення кількості терористичних актів ставлять перед хірургами велику кількість питань щодо організації та надання медичної допомоги постраждалим із мінно-вибуховою травмою (МВТ). Під час проведення антитерористичної операції (АТО) на Сході України спостерігається значне збільшення постраждалих із мінно-вибуховою травмою. Причому більша частина ранньої госпітальної допомоги надається в умовах цивільних лікарень, що розташовані поруч із місцями проведення бойових дій.У порядку проведення дослідження нами було вивчено та піддано аналізу 101 випадок МВТ, при яких надавалась спеціалізована хірургічна допомога в умовах Артемівської ЦРЛ Донецької області за період січень — лютий 2015 року під час АТО на Сході України. Аналіз даних проводився відповідно до критеріїв та вимог доказової медицини методами непараметричної статистики за допомогою комп’ютерних технологій.Вивчено клініко-епідеміологічну структуру постраждалих із МВТ. Клініко-епідеміологічна характеристика масиву постраждалих із МВТ вказує на те, що внаслідок сучасних бойових дій страждають особи найбільш працездатного та життєво активного віку, переважно чоловіки. Співвідношення постраждалих військовослужбовців та цивільних осіб становить 3 : 1, що певною мірою суперечить даним світових досліджень та потребує подальшої верифікації.Опосередкована оцінка тяжкості пошкоджень та відповіді організму постраждалого на виникнення пошкодження вказує на досить тяжку травму та потребує подальших досліджень.
17
Galych, S. P., Ya P. Ogorodnyk, O. Yu Dabizha, and O. A. Gyndych. "Мікрохірургічні методики в лікуванні дефектів тканин, спричинених бойовою травмою." Klinicheskaia khirurgiia 85, no. 10 (October 29, 2018): 45–48. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.10.45.
Full textAbstract:
Мета. Проаналізувати застосування мікрохірургічних методик у лікуванні великих дефектів тканин, що виникли внаслідок бойових поранень, та післяопераційні ускладнення з тим, щоб покращити умови для подальшої реабілітації постраждалих.
Матеріали і методи. За період з 2015 по 2018 р. лікували 65 військовослужбовців Збройних Сил України, інших силових відомств та добровольчих батальйонів, яким застосовували переміщення та пересадку васкуляризованих комплексів тканин для закриття дефектів тканин голови, верхніх та нижніх кінцівок, черевної стінки, промежини, іншої локалізації.
Результати. У жодному спостереженні реконструктивне лікування не ускладнилось тотальною втратою клаптя або кінцівки.
Висновки. Мікрохірургічне переміщення або пересадка васкуляризованих комплексів тканин є методом вибору, а іноді і єдиним методом хірургічного лікування дефектів тканин, спричинених бойовою травмою.
18
Radetskaya, L. V., I. O. Laba, A. I. Smachylo, O. O. Nechaeva, K. O. Lopatenko, and M. M. Baumer. "ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВІВ БОЙОВИХ СТРЕСОВИХ РОЗЛАДІВ У ПОРАНЕНИХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ – УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ." Медсестринство, no. 4 (March 10, 2021): 23–26. http://dx.doi.org/10.11603/2411-1597.2020.4.11868.
Full textAbstract:
Рання діагностика негативних психічних і постстресових станів дозволяє на ранніх етапах виявити у поранених військовослужбовців Збройних сил України ранні та тяжкі прояви бойової психічної травми та її наслідки, а також розробити індивідуальну тактику і способи профілактики та відновлення кожного обстеженого військовослужбовця. Відсутність у державі єдиного, науково обґрунтованого комплексного підходу до організації проведення ефективних заходів медичної, психологічної та соціальної реабілітації, гостра потреба у підвищенні якості життя, медичного обслуговування, соціального захисту та медико-психологічної допомоги військовослужбовцям зумовили актуальність дослідження, метою якого стало вивчення особливостей проявів бойових стресових розладів серед військовослужбовців Збройних сил України – учасників бойових дій. У процесі роботи виявлено, що участь у збройному конфлікті, отримане поранення є потужним стресовим фактором, що призводить до різнопланових функціональних порушень організму, в тому числі й психологічних. При вивченні таких змін у значної частини військовослужбовців, які отримали поранення, виявлено ознаки посттравматичної стресової реакції. Відповідно дана категорія пацієнтів потребує як медичної, так і психологічної реабілітації.
19
Shvets, A. V., O. V. Horishna, A. Yu Kikh, G. V. Ivantzova, O. O. Gorshkov, and O. V. Richka. "Особливості організації медико-психологічної реабілітації військовослужбовців в країнах-членах та партнерах НАТО." Ukrainian Journal of Military Medicine 2, no. 4 (December 30, 2021): 26–39. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.4(2)-026.
Full textAbstract:
Мета. Дослідити різні аспекти організації медико-психологічної реабілітації військовослужбовців в країнах-членах та партнерах НАТО.
Матеріали та методи. З використанням методів системного, бібліосемантичного та ретроспективного аналізу вивчено наукові публікації щодо виявлення особливостей організації медико-психологічної реабілітації військовослужбовців в США, Канади, Німеччини, Франції, Великобританії, Ізраїлю. Для цього здійснено пошук доступних джерел інформації з 1995 по 2017 роки, які стосувались мети роботи та термінологічних фраз “Psycho-medical aid”, “Psycho-medical rehabilitation”, “Medical rehabilitation”, “Psychiatric rehabilitation”, “Psychological Rehabilitation”. На основі thoughtful-аналізу сучасних джерел інформації було узагальнено різні підходи до формування та підтримки належного рівня ментального здоров’я з метою розробки та удосконалення вітчизняних заходів медико-психологічної реабілітації військовослужбовців.
Результати. Виявлено особливості організації медико-психологічної реабілітації військовослужбовців в ЗС США, Канади, Німеччини, Франції, Великобританії, Ізраїлю. Показано важливість науково-методичного забезпечення системи контролю бойового стресу армії США, яке забезпечують наукові центри з контролю бойового і військово-професійного стресу родів військ, а також провідні наукові університетські центри США. Найбільш активними учасниками дослідницьких програм з проблем ПТСР в США є Національний інститут психічного здоров’я (NIMH), Національний центр з проблем ПТСР (US Department of Veterans Affairs), Центр психологічного здоров’я Міноборони (DCEPH TBI DCoE), Військово-медичний університет (USUHS), Військовий інститут ім. Уолтера Ріда (WRAIR). Наголошено про необхідність впровадження сучасних інструментів скринінгу ефективності реабілітації (шкала Ренкіна, спеціальні комп’ютерні програми тощо) з урахуванням Міжнародної класифікації функціонування і обмеження життєдіяльності. Основною тенденцією щодо організації ефективної системи збереження психічного здоров’я військовослужбовців збройних сил країн Альянсу є впровадження відповідних тренінгових програм щодо підвищення рівня психологічної стійкості особового складу, розширення серед військовослужбовців знань про когнітивні, поведінкові та фізіологічні процеси в умовах бойової діяльності, нормалізацію реакції на стрес, забезпечення військовослужбовців ефективними копінг-стратегіями подолання стресу і надання допомоги командирам щодо підтримки та зміцнення психічного здоров’я підлеглих.
Висновки. Показано, що прояви як самого бойового і військово-професійного стресу, так і його дезадаптивних реакцій, а також умови їх виникнення не тільки підвищують ризики несприятливого перебігу бойових поранень, але й суттєво впливають на перебіг їх наслідків з боку психічного та фізичного здоров’я. Тому зазначений аспект організації медико-психологічної реабілітації за досвідом організації медико-психологічної реабілітації військовослужбовців в збройних силах провідних країн-членів та партнерів НАТО є одним з принципових для впровадження в ЗС України. Потребують детального вивчення на практичному (натурному) рівні техніки психологічної допомоги на 1-му рівні (ешелоні), які за досвідом ЗС Великобританії, дозволяють суттєво зберегти психічне здоров’я військовослужбовців. Показано, що однією з важливих складових якісної реабілітації, є побудова ефективної комунікації між системою здійснення лікувально-евакуаційного процесу постраждалих від фізичних травм та поранень, орієнтованою на соматичні показання і критерії та елементами системи охорони психічного здоров’я військовослужбовців. Такий аспект є актуальним на всіх рівнях надання медичної допомоги. Назріла необхідність удосконалення державної системи комплексної реабілітації військовослужбовців, які беруть або брали участь в бойових діях та перенесли бойові та військово-професійні травми та поранення, а саме в частині, що стосується як програмних заходів, так і методів контролю ефективності та якості проведеної реабілітації. Це дозволить цілеспрямовано здійснювати заходи щодо забезпечення збереження фізичного і психічного здоров'я військовослужбовців, забезпечить профілактику ПСТР, буде сприяти підтримці готовності особового складу до виконання завдань за будь-яких змін обстановки.
20
Shvets, A. V., A. Yu Kikh, Y. O. Parkhomenko, and I. A. Lukianchuk. "ОСОБЛИВОСТІ ВІДНОВЛЕННЯ ПОРУШЕННЯ ПРОСТОРОВОЇ СТІЙКОСТІ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ З НАСЛІДКАМИ ЗАКРИТОЇ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВОЇ ТРАВМИ ТА АКУБАРОТРАВМИ." Ukrainian Journal of Military Medicine 1, no. 1 (March 23, 2020): 40–49. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2020.1(1)-040.
Full textAbstract:
Вступ. Перебуваючи в умовах бойових дій військовослужбовці піддаються впливу комплексу негативних факторів, які призводять до зниження їх боєготовності та працездатності через наслідки мінно-вибухової травми. Черепно-мозкова травма (ЧМТ) стає складною медико-соціальною проблемою у зв'язку з підвищенням професійної дискваліфікації в багатьох країнах світу. Поєднана патологія практично завжди тягне за собою дефекти у підтриманні контролю за позою, що робить зазначені дослідження актуальними для вчасної діагностики та моніторингу кохлео-вестибулярних порушень і цілеспрямованого відновного лікування наслідків мінно-вибухової травми.
Мета дослідження – дослідити особливості відновлення порушення просторової стійкості у військовослужбовців з наслідками закритої черепно-мозкової травми та акубаротравми в підгострому періоді реабілітації як методу контролю оцінки відновлення їх функціонального стану.
Матеріали та методи. Була обстежена група з 30 військовослужбовців, які мали в анамнезі (більше 3-х місяців) закриту ЧМТ, ускладнену акубаротравмою. Дослідження статичної просторової стійкості (функції рівноваги) проводили за допомогою приладу «МПФИ стабилограф 1» і пакета програмного забезпечення StabiliS протягом 1 хв. Дослідження проводили при поступленні на реабілітацію та після 14±2 діб відновного лікування.
Результати. Показники комп'ютерної стабілометрії, отримані в умовах відсутності зорового контролю за підтриманням вертикальної пози, є найінформативнішими характеристиками, які можуть служити критеріями діагностики порушень функціонального стану після перенесених ЧМТ з акубаротравмою. Виявлено, що під час досліджень віддалених наслідків ЧМТ, показники стабілографії суттєво не змінюються під час реабілітації, але варіабельність їх значно зменшується (до реабілітації була достовірно вищою). Це свідчить про гармонізацію функцій вестибулярного апарату у досліджуваної групи осіб в період підгострої реабілітації.
Висновки. Показано важливість проведення періодичної оцінки функціонального стану за стабілометричними показниками в осіб у процесі лікування акубаротравми, поєднаною зі струсом головного мозку в підгострому періоді реабілітації, для удосконалення та індивідуалізації технології відновного лікування зазначеної патології. Визначено, що статистично підтверджена позитивна динаміка реабілітації характеризується зменшенням варіабельності характеристик показників стабілометрії серед пацієнтів без зорового контролю: середнє положення центру тиску в фронтальній площині, ексцес коливань центру тиску в фронтальній площині, зсув автокореляційної функції у фронтальній та сагітальній площині до отримання значення коефіцієнта кореляції менше ніж нуль, що свідчить про гармонізацію функцій вестибулярного апарату у досліджуваної групи осіб під впливом лікування та проведених реабілітаційних заходів. Динаміка відновлення більшості показників стабілограми у військовослужбовців за кількісними характеристиками їх відхилення від нормальних значень не залежно від зорового контролю свідчить про наявність позитивних результатів відновного лікування та має певні структурні особливості.
21
Krishtafor, A. A. "Postcritical Cognitive Impairments in Combat Trauma and the Mutual Influence of the Stress Response during Hostilities." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 3, no. 2 (February 21, 2018): 89–92. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs03.02.089.
Full text
22
Badiuk, M. I., O. O. Mykyta, I. P. Semeniv, V. V. Kosarchuk, and O. P. Mykhailyk. "Невідкладні стани військовослужбовців з хірургічною бойовою травмою." Klinicheskaia khirurgiia 85, no. 11 (November 1, 2018): 49–52. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.11.49.
Full textAbstract:
Мета. Дослідження актуальних невідкладних станів поранених військовослужбовців та обгрунтування необхідності застосування адаптованих алгоритмів і протоколів НАТО для організації хірургічної допомоги в медичному забезпеченні військ.
Матеріали і методи. Досліджено дані історій хвороб військовослужбовців, які проходили лікування в Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь», із застосуванням статистичного, бібліографічного, проспективного та ретроспективного методів аналізу.
Результати. Проведеним дослідженням встановлено основні невідкладні стани військовослужбовців, що потребують медичної допомоги за сучасними алгоритмами і стандартами. Структуру невідкладних станів у військовослужбовців аналізували, порівнюючи показники до і після початку збройного конфлікту в Україні. Доведено, що кількість військовослужбовців, доставлених у тяжкому і вкрай тяжкому стані, після початку збройного конфлікту збільшилась на 48% за рахунок бойової хірургічної травми.
Висновки. Визначені актуальні невідкладні стани поранених, що є пріоритетними на догоспітальному етапі. Для вдосконалення організації хірургічної допомоги пораненим необхідні розробка і впровадження сучасних алгоритмів і протоколів за стандартами НАТО.
23
Блінов, Олег Анатолійович, and Оксана Олександрівна Сластьоненко. "НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ КОМБАТАНТІВ." Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, no. 5 (February 1, 2022): 39–43. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.5.5.
Full textAbstract:
У статті розглядається сучасний стан та проблеми нормативно-правового забезпечення психологічної реабілітації комбатантів та фінансування вказаної сфери. Наведені причини щодо необхідності психологічної реабілітації комбатантів, серед яких основними є бойові психічні травми, посттравматичні стресові розлади, деформації особистого та поведінкового характеру. Окреслено невирішені питання організації фінансування та проведення психологічної реабілітації учасників бойових дій. Визначено, що до таких належать: недосконалість нормативно-правової бази психологічної реабілітації, відсутність системи затвердження програм психологічної реабілітації військовослужбовців, розробки та впровадження електронної системи персонального супроводження психологічної реабілітації комбатантів та членів їхніх сімей, які перебувають на дійсній військовій службі або були звільнені у запас. Також особливої уваги нині потребує удосконалення фінансування процесу надання послуг з психологічної реабілітації комбатантам. Визначено класифікацію документів, які регламентують організацію психологічної реабілітації військовослужбовців: закони України, Укази Президента України, розпорядження та постанови Кабінету Міністрів України, накази Міністерства оборони України, накази Генерального штабу ЗС України та департаментів Міністерства оборони України, накази Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства соціальної політики України, накази начальників госпіталів, протоколи лікування хворих. Проведено аналіз сучасного стану нормативно-правової бази щодо розв’язання проблем психологічної реабілітації комбатантів з наданням конкретних посилань на нормативно-правові документи. Окреслений зміст процесу психологічної та медико-психологічної реабілітації військовослужбовців. Запропоновано шляхи удосконалення фінансування організації психологічної реабілітації військовослужбовців. Представлена література, яка розкриває особливості надання послуг з психологічної реабілітації військовослужбовцям та її нормативного врегулювання.
24
Dyshkant, O. V. "ОСОБЛИВОСТІ ПОВЕРНЕННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ДО МИРНОГО ЖИТТЯ ПІСЛЯ УЧАСТІ В АТО." Scientific Studios on Social and Political Psychology, no. 40(43) (November 17, 2017): 43–52. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi40(43).59.
Full textAbstract:
Висвітлено основні проблеми, з якими стикаються родини військовослужбовців після їхнього повернення із зони бойових дій. Проаналізовано зміни в поведінці комбатантів, етапи психологічної корекції цих змін та наведено основні правила спілкування з військовослужбовцями в їхніх родинах. Викладено міркування автора з приводу негативного впливу воєнної травми на психологічне здоров’я військовослужбовців та цивільних осіб, які зазнали такого травмування. Проаналізовано зарубіжну статистику негативних впливів бойових дій на психіку солдата та досвід їх мінімізації. Встановлено, що вчасно надана екстрена психологічна допомога та постійний психологічний супровід дають змогу істотно зменшити число негативних психічних проявів серед ветеранів війни. Наголошено, що існують певні правила спілкування з учасниками бойових дій, які повернулися додому. Незнання цих правил або нехтування ними можуть призвести до трагічних наслідків, пов’язаних з особливостями сприймання навколишньої дійсності учасниками бойових дій. Звертається увага на те, що система психологічної реабілітації в державі досі перебуває на стадії становлення і координується переважно громадськими та волонтерськими організаціями; наразі немає єдиної структури, яка б опікувалася підвищенням психологічної грамотності цивільного населення щодо питань наслідків перебування в осередку бойових дій та особливостей спілкування з військовими в мирному житті. Ситуація, яка склалася у зв’язку з воєнною травматизацією великої кількості військовослужбовців та цивільного населення, може не лише посилювати і так численні негативні психічні прояви, а й призводити до економічних негараздів у країні. Робиться висновок про необхідність комплексного, багатомірного підходу до розв’язання проблеми мінімізації наслідків воєнної травми на основі використання сучасних технологій та досвіду країн, які успішно розв’язують цю проблему.
25
Юрова, Тетяна Миколаївна. "ПРОТЕЗУВАННЯ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ З АМПУТОВАНИМИ КІНЦІВКАМИ." Військово-науковий вісник, no. 36 (November 16, 2021): 285–95. http://dx.doi.org/10.33577/2313-5603.36.2021.285-295.
Full textAbstract:
Протезування ‒ це спеціальний вид лікувальної та соціально-психологічної допомоги ампутантам, який спрямований на часткову або навіть повну компенсацію форм і функцій видалених кінцівок, які постраждали в результаті поранень і травм. Оскільки протезування тісно пов'язане не тільки з травматологією, ортопедією, реконструктивною хірургією, а й з необхідністю ліквідації наслідків бойової психотравми, зняття депресивних станів, попередження ПТСР тощо, повноцінна реабілітація, абілітація потерпілого та його адаптація в соціумі вимагає комплексного підходу і залучення в цей процес військових психологів, соціологів і культурологів.
26
Mialenko, Victoria V. "Психологічні особливості опрацювання травматичного досвіду спільнотою воїнів, які набули бойовий досвід в АТО/ООС." Проблеми політичної психології 22 (December 1, 2019): 115–26. http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol22-year2019-36.
Full textAbstract:
У межах теоретичного підходу до вивчення особливостей колективного проживання травматичних подій (Штомпка, 2001) розглянуто психологічні стратегії опрацювання військовою спільнотою пережитого бойового досвіду. Ці стратегії інтерпретовано як частково не усвідомлювані, спрощені моделі поведінки, які можна проаналізувати за проявами когнітивного, конативного та поведінкового компонентів. Показано, що військовослужбовці, які були учасниками АТО/ООС, стикаються з труднощами відреагування травматичного досвіду, пристосування та адаптації до мирного життя. На основі результатів емпіричного дослідження виокремлено типові способи подолання травми військовослужбовцями, які мають бойовий досвід участі в АТО/ООС: контрольованість і доброзичливість зовнішнього світу; неконтрольованість зовнішнього світу; рефлексивне осмислення бойового досвіду; суб’єктивне переживання власного везіння; інтроспективна сконцентрованість; гостре переживання травми; сконцентрованість на власних емоціях; сконцентрованість на власних роздумах; застрягання в травматичному досвіді; позитивний образ себе і світу; відчуження від себе і світу. За ступенем адаптивного потенціалу виокремлені стратегії було поділено на дві групи – консервативно-рутинні і проактивно-трансформаційні. До консервативно-рутинних стратегій віднесено: гостре переживання травми, сконцентрованість на власних емоціях, сконцентрованість на власних роздумах, неконтрольованість зовнішнього світу, інтроспективну сконцентрованість, відчуження від себе і світу; до проактивно-трансформаційних – контрольованість та доброзичливість зовнішнього світу, позитивний образ себе та світу, рефлексивне осмислення бойового досвіду, суб’єктивне переживання власного везіння. Показано, що в процесі адаптації одні стратегії використовуються як тимчасові, перехідні до більш зрілих або, навпаки, більш регресивних, інфантильних реакцій, тоді як інші вже сформовані та закріплені в досвіді українських спільнот. Такий підхід дає змогу здійснювати диференційоване психологічне втручання, ефективно долати конкретні деструктивні стани, які провокують дезадаптивну поведінку військовослужбовців.
27
Zarutskiy, Ya L., A. Ye Tkachenko, and M. S. Vovk. "Клініко-епідеміологічна характеристика вогнепальних поранень грудної клітки у військовослужбовців під час проведення АТО/ООС." Ukrainian Journal of Military Medicine 2, no. 1 (April 19, 2021): 87–93. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.1(2)-087.
Full textAbstract:
Вступ. Вогнепальні поранення грудної клітки під час проведення АТО/ООС становлять 7,4 – 11,7%. При цьому летальність залишається доволі високою – 12,2 – 25%. Тяжкість поранення, хірургічна тактика та результат лікування залежать від його балістичних та анатомо-морфологічних характеристик. Тому, проведення клініко-епідеміологічного дослідження щодо поранень грудної клітки у військовослужбовців під час АТО/ООС дозволить обирати адекватну діагностично-лікувальну тактику та розрахувати необхідні сили і засоби медичної служби.
Мета роботи. Провести клініко-епідеміологічне дослідження вогнепальних поранень грудної клітки під час АТО/ООС та визначити фактори, які впливають на тяжкість травми.
Матеріали та методи. Проведений аналіз лікування 536 поранених з вогнепальним ушкодженням грудної клітки, що перебували у ВМКЦ Північного регіону (м. Харків), Національному військово-медичному клінічному центрі "ГВКГ" (м. Київ) в період бойових дій на Сході України з 2014 по 2016 рік.
Результати. В структурі поранень грудної клітки переважали осколкові – 387 (72,2%). Вибухові поранення виявлені у 94 (17,5%) постраждалих, кульові у 55 (10,3%). Серед осколкових поранень питома вага непроникаючих була найбільшою – 80,9% (n=313), тоді як серед вибухових та кульових – переважали проникаючі: 62,8% (n=59) та 61,5% (n=34) відповідно. При проникаючих пораненнях ушкодження внутрішніх органів зустрічалися у ¾ пацієнтів. З легкою травмою було 143 (26,8%) поранених, з травмою середньої тяжкості – 237 (44,2%), з тяжкою – 156 (29,1%). Найбільша частка поранених з тяжкою травмою була серед кульових поранень – 50,9% (n=28); серед вибухових та осколкових поранень: 26,6% (n=25) та 23,8% (n=92) відповідно. На основі мультиваріантного логістичного регресійного аналізу встановлено, що характер поранення «кульове» (Wald=14,1; р=0,00), поєднаний (Wald=4,67; р=0,03) та проникаючий характер (Wald=7,94; р=0,005) є незалежними факторами ризику тяжкого поранення.
Висновки. Під час АТО/ООС осколкові поранення грудної клітки становили – 72,2%; вони переважно мали множинний характер – 77,8%, але питома вага тяжких – 23,8% та проникаючих – 19,1% поранень серед них відносно невелика. Кульові поранення зустрічалися у 10,3%; вони несли високу ймовірність проникаючого характеру – 61,5%, та тяжкого поранення – 50,9%. Вибухові поранення умовно займали проміжне становище: їх частка – 17,5%; проникаючих та тяжких із них: 62,8% і 26,6% відповідно.
28
Batulenko, V. I., Ya S. Glynianiy, T. O. Shitikov, and T. H. Bakaliuk. "АЛЬТЕРНАТИВНІ ПІДХОДИ ДО ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ НАСЛІДКІВ БОЙОВОЇ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВОЇ ТРАВМИ В УЧАСНИКІВ ОПЕРАЦІЇ ОБ’ЄДНАНИХ СИЛ." Медсестринство, no. 3 (January 12, 2021): 44–46. http://dx.doi.org/10.11603/2411-1597.2020.3.11685.
Full textAbstract:
У статті описано результати застосування програм реабілітації з включенням мануальної терапії та рефлексотерапії у пацієнтів із наслідками черепно-мозкової травми. Підтверджено ефективність і безпечність мануальних маніпуляцій на хребцевих сегментах краніовертебрального переходу та багатоголкової терапії в даної групи пацієнтів.
29
Ліненко, О. "Проблемні питання правового регулювання психологічної реабілітації військовослужбовців та учасників бойових дій." Вісник Пенітенціарної асоціації України, no. 2 (October 20, 2021): 157–67. http://dx.doi.org/10.34015/2523-4552.2021.2.14.
Full textAbstract:
Незважаючи на наявність в українському законодавстві низки нормативно-правових документів, які регулюють питання здійснення реабілітації військовослужбовців, що отримали поранення або психологічні травми під час бойових дій, чинне законодавство України на сьогодні не в змозі у повному обсязі забезпечити проведення належного рівня комплексної реабілітації таких військовослужбовців. Даний науковий матеріал розкриває низку проблемних питань з цього напряму, які існують в чинному законодавстві України та пропонує власне бачення вирішення нагальних потреб та неузгодженостей в адміністративно-правовому полі.
30
Khytryi, H. P., O. V. Raboshchuk, and A. K. Onyshchenko. "Особливості медичної допомоги пораненим з тяжкою бойовою травмою черепа та головного мозку." EMERGENCY MEDICINE, no. 8.71 (December 14, 2015): 80–82. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.8.71.2015.79200.
Full textAbstract:
У статті викладені особливості надання медичної допомоги пораненим з тяжкою бойовою травмою черепа та головного мозку на етапах медичної евакуації. Детально розглянуто завдання інтенсивної терапії в поранених з даною патологією, що проводиться на рівні спеціалізованої медичної допомоги з урахуванням сучасних підходів та стандартів.
31
Абдряхімов, Р. А. "Фрустраційні реакції в учасників бойових дій з травмою очей та частковою втратою зору." Психіатрія, неврологія та медична психологія, no. 9 (2018): 72–77.
Find full text
32
Матеюк, Олег, and Артем Маковський. "ПЕРСПЕКТИВИ ЗАЛУЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОГО КАПЕЛАНА ДО ЗБЕРЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ПРИКОРДОННИКІВ A УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 13, no. 2 (February 20, 2020): 170–81. http://dx.doi.org/10.32453/5.v13i2.173.
Full textAbstract:
У статті висвітлено проблеми збереження психічного здоров’я прикордонників – учасників бойових дій із залученням до цієї діяльності військових капеланів на сучасному етапі розвитку Державної прикордонної служби України і пропозиції її вдосконалення. Проаналізовано рішення Колегії Адміністрації Державної прикордонної служби України за останні 5 років, виокремлено низку проблем щодо збереження психічного здоров’я прикордонників – учасників бойових дій, а саме: низький рівень укомплектованості персоналом прикордонних підрозділів; значне службове навантаження на військових керівників як суб’єктів збереження психічного здоров’я підлеглого особового складу та відсутність достатньої їх обізнаності щодо надання психологічної допомоги військовослужбовцям; наявність певних прорахунків у роботі психологів Державної прикордонної служби України. Ураховуючи те, що на сьогодні в штаті основних підрозділів, на які покладені функції охорони та захисту державного кордону України, відсутні посади військових психологів, а суб’єкти морально-психологічного забезпечення фізично не спроможні провести якісну роботу щодо збереження психічного здоров’я персоналу, який зазнає постійного впливу стрес-чинників, а в зоні проведення операції Об’єднаних сил ‒ і бойових психологічних травм, встановлено необхідність активно залучати до цієї роботи військового духовенства. Вивчено зарубіжний та вітчизняний досвід залучення військових капеланів до психологічної роботи з військовослужбовцями. Виявлено, що на сьогодні діяльність військових капеланів у Державній прикордонній службі України щодо забезпечення збереження психічного здоров’я прикордонників – учасників бойових дій є малосистемною і неструктурованою, що в свою чергу обумовлює необхідність її подальшого вивчення та потребує додаткових зусиль щодо її розвитку, упровадження певних алгоритмів, моделей, методикі технологій, а також практичних рекомендації щодо її здійснення. Важливою умовою результативності цієї роботи можна вважати взаєморозуміння, узгодженість та системність діяльності військових-психологів і військового духовенства.
33
Коршняк, В. О. "Вплив вибухової хвилі на формування неврологічної симптоматики у хворих з бойовою черепно-мозковою травмою." Міжнародний неврологічний журнал, no. 5 (83) (2016): 83–87.
Find full text
34
Volotovska, N. V. "ОСОБЛИВОСТІ ДИНАМІКИ МОЛЕКУЛ СЕРЕДНЬОЇ МАСИ НА ТЛІ МОДИФІКАЦІЙ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ІШЕМІЧНО-РЕПЕРФУЗІЙНОГО СИНДРОМУ КІНЦІВКИ." Medical and Clinical Chemistry, no. 4 (February 12, 2021): 63–70. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.i4.11740.
Full textAbstract:
Вступ. Прогностичну роль показників ендогенної інтоксикації на тлі ішемічно-реперфузійного синдрому (ІРС) кінцівки вивчено недостатньо, незважаючи на значущість цієї проблеми за умов сучасних бойових дій.
Мета дослідження – з’ясувати особливості зміни концентрації молекул середньої маси в сироватці крові на тлі експериментального ішемічно-реперфузійного синдрому кінцівки.
Методи дослідження. Після експериментального моделювання ішемічно-реперфузійного синдрому особливості ендогенної інтоксикації вивчали у 260 білих статевозрілих щурів-самців (віком 5–5,5 місяця), яких було поділено на групи: контрольна (n=10); ЕГ1 – моделювання ізольованого ІРС кінцівки; ЕГ2 – моделювання ізольованої об’ємної крововтрати; ЕГ3 – поєднання ІРС кінцівки і крововтрати; ЕГ4 – моделювання ізольованої механічної травми стегна; ЕГ5 – поєднання ІРС кінцівки та механічної травми. У сироватці крові після завершення експерименту визначали концентрацію молекул середньої маси (МСМ). Кількісні показники обробляли статистично.
Результати й обговорення. Кожне експериментальне втручання призвело до збільшення концентрації МСМ254 і МСМ280. Особливістю є те, що в усі досліджувані періоди рівень МСМ був найвищим на тлі ІРС, поєднаного з крововтратою, що свідчить про потенціювання тяжкості інтоксикації у післятравматичний період. Так, в ЕГ3 така комбінація патогенних факторів спричинила зростання рівня МСМ254: на 1-шу, 3-тю, 7-му і 14-ту доби після нанесення травми досліджуваний показник перевищив дані контрольної групи в 3,7, 4,2, 3,2 та 2,8 раза відповідно, тоді як концентрація МСМ280 через 1 год після втручання була більшою, ніж у контрольній групі, на 53,5 %. На 1-шу, 3-тю, 7-му і 14-ту доби показник був ще вищим – у 3,4, 4, 3,4 та 3 рази відповідно.
Висновки. Кожне з експериментальних втручань призвело до порушення детоксикаційно-видільної функції організму, що проявилося зростанням концентрації молекул середньої маси. При цьому застосування кровоспинного джгута, яке від самого початку повинно проявляти лікуваний ефект, імовірно, мало і патогенний вплив, що необхідно враховувати при проведенні лікувальних дій таким постраждалим.
35
Кравченко, Микола. "ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНОЇ ПОБУДОВИ ДОБРОВОЛЬЧОГО БАТАЛЬЙОНУ «АЗОВ» У ТРАВНІ–ВЕРЕСНІ 2014 РОКУ ЗА МАТЕРІАЛАМИ АРХІВУ НЕРЕГЛАМЕНТОВАНОЇ БАТАЛЬЙОННОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ." Воєнно-історичний вісник 41, no. 3 (January 18, 2022): 87–97. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2021-41-3-87-97.
Full textAbstract:
В статті досліджено процеси становлення внутрішньої структури добровольчого батальйону «Азов», відображені у внутрішній нерегламентованій документації підрозділу. Оглянуто особливості цієї структурної побудови, а також формування підрозділів, що складали батальйон. Дослідження проведене на основі матеріалів збірки нерегламентованої батальйонної документації, яка у 2020 році була зафондована Центральним державним архівом громадських об’єднань України. Зроблено висновки щодо взаємозв’язку внутрішньої структурної побудови добровольчого батальйону та бойової ефективності підрозділу впродовж травня-вересня 2014 року.
Ключові слова: добровольчий рух, українські добробати, нерегламентована документація, Антитерористична операція, батальйон «Азов».
36
Trutyak, Іgor, Ivan Hayda, Grygoriy Prochorenko, Arkadiy Selmensk, and Nazar Kalinovich. "«Damage control» – choice technology for reduction of mortality and complications after military surgical trauma." Proceedings of the Shevchenko Scientific Society Medical sciences 50, no. 2 (December 22, 2017): 55–63. http://dx.doi.org/10.25040/ntsh2017.02.055.
Full text
37
Zarutskii, Ya L., І. B. Plis, S. О. Коrol, and А. О. Коmpaniiets. "Оптимізація етапного хірургічного лікування поранених на основі метричної класифікації дефектів м’яких тканин." Klinicheskaia khirurgiia, no. 2 (February 2, 2018): 77–80. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.02.77.
Full textAbstract:
Реферат. У структурі сучасної бойової хірургічної травми поранення тільки м’яких тканин становить 68%, тому важливим є визначення хірургічної тактики лікування на етапах медичної евакуації для швидкого повернення поранених у стрій.
Матеріали і методи. Проведений аналіз наявних класифікацій ранових дефектів і методів вимірювання розмірів ран.
Результати. На сьогодні не існує єдиного методу обчислення площі та об’єму ранового дефекту та уніфікованого алгоритму пластичного закриття вогнепальних дефектів м’яких тканин. Визначена методика обчислення площі та об’єму ранового дефекту, на основі якої запропонована класифікація дефектів м'яких тканин з урахуванням їх лінійних характеристик та локалізації.
Обговорення. Запропонований комплексний клінічно–організаційний підхід щодо пластичного закриття дефектів м’яких тканин із застосуванням адаптованої для етапів медичної евакуації концепції «реконструктивної драбини».
Висновок. Впровадження уніфікованого алгоритму пластичного закриття вогнепальних дефектів м’яких тканин дозволить скоротити терміни лікування, зменшити кількість ускладнень і покращити функціональні результати лікування поранених і травмованих.
38
Kalnysh, V. V., A. V. Shvets, and S. S. Pavlyuk. "CHANGES IN BRAIN ELECTRICAL ACTIVITY DURING THE REHABILITATION OF SERVICEMEN WITH REMOTE CONSEQUENCES OF COMBAT MENTAL TRAUMA." Fiziolohichnyĭ zhurnal 65, no. 2 (April 10, 2019): 43–51. http://dx.doi.org/10.15407/fz65.02.043.
Full text
39
Маковський, Артем, and Валентина Маковська. "ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ БІБЛІОТЕРАПІЇ ЯК ФОРМИ АРТ-ТЕРАПІЇ У РОБОТІ З ПРИКОРДОННИКАМИ – УЧАСНИКАМИ ОПЕРАЦІЇ ОБ’ЄДНАНИХ СИЛ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 14, no. 3 (March 27, 2020): 173–91. http://dx.doi.org/10.32453/5.v14i3.224.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано погляди вітчизняних та зарубіжних науковців щодо визначення терміну “бібліотерапія”, форм та методів застосування цього напряму арт-терапії у роботі з клієнтами. Здійснено огляд наукових праць щодо результативних форм та методів застосування бібліотерапії у психопрофілактичній та психокорекцій роботі з особами, які зазнали психічних травм. Висвітлено окремі проблемні питання, щодо організації психопрофілактичної та психокорекційної роботи з прикордонниками – учасниками операції Об’єднаних сил. Встановлено, що проблемним питанням у діяльності прикордонних підрозділів, що залучені до проведення операції Об’єднаних сил є відсутність достатньої кількості військових психологів, які б могли забезпечити якісний психологічний супровід службової діяльності прикордонників, які залучені до участі в операції Об’єднаних сил. Враховуючи наявність у населених пунктах, де розташовані прикордонні підрозділи, розгалуженої мережі закладів публічних бібліотек та необхідність охопити психопрофілактичною та психокорекційною роботою значну кількість прикордонників – учасників операції Об’єднаних сил, окреслено перспективні напрямки подальшого удосконалення психологічної роботи з прикордонниками щодо психокорекції та психопрофілактики бойових психічних травм, із використанням бібліотерапіюї (як спільної діяльності військового психолога та бібліотечного працівника). Це дасть змогу командирам підрозділів та військовим психологам вирішити проблему надання психологічної допомоги прикордонникам – учасникам операції Об’єднаних сил та сприятиме виконанню затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.07.2017 р. № 475-р Концепції Державної цільової програми з фізичної, медичної, психологічної реабілітації і соціальної та професійної реадаптації учасників антитерористичної операції та осіб, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення на період до 2022 року.
40
Babiy, V. Yu. "Організація аеромедичної евакуації пацієнтів вертольотами в умовах військових дій на сході України." Ukrainian Journal of Military Medicine 1, no. 2 (July 5, 2020): 15–23. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2020.2(1)-015.
Full textAbstract:
Вступ. Аеромедична евакуація є одним з ключових методів евакуації, який забезпечує мобільність та якісне надання медичної допомоги при транспортуванні. Водночас, цей метод евакуації потребує постійного вдосконалення, відповідно до кількісного та якісного складу поранених, вивчення оптимальних та економічно обґрунтованих маршрутів евакуації, оперативної зміни кількості та структури поранень відповідно до зміни військово – політичної обстановки та способів проведення військових дій.
Мета дослідження: вивчення кількісних та якісних показників роботи аеромедичних бригад інтенсивної терапії, які проводили евакуацію пацієнтів із зони АТО/ООС за 2015 -2018 роки.
Матеріали та методи. Проведено спостереження та ретроспективний аналіз організації транспортування пацієнтів за період з січня 2015 р. по липень 2018 р. Досліджено карти транспортування пацієнтів високої залежності від надання медичної допомоги за період з березня 2018 року по квітень 2019 року. Загальна кількість транспортованих вертольотами пацієнтів складає 5820. Середній вік пацієнтів з високою залежністю від медичного супроводу склав 30,6±8 років. В кожного із 82 пацієнта був визначений провідний синдром відповідно до причини його транспортування.
Результати. В Україні аеромедична евакуація досягла значних успіхів завдяки взаємодії різних структур та постійною копіткою роботою над удосконаленням техніки її проведення. Слід відмітити, що кількість поранених залежить від воєнно – політичної обстановки, і відзначається тенденція до зменшення загальної кількості транспортованих хворих у 2015 – 2018 рр. Проте за 2018 – 2019 роки збільшилась питома вага хворих із високою залежністю від медичного супроводу, що може свідчити про зміни в підходах до лікування та відбору пацієнтів для аеромедичної евакуації. Серед транспортованих пацієнтів найбільше було пацієнтів із мінно–вибуховою травмою 45%, із вогнепальними пораненнями було 28%, у 10% транспортованихбули гострі серцево–судинні захворювання, такі як гострий інфаркт міокарда, гострий коронарний синдром або гостре порушення мозкового кровообігу. Також у 10% пацієнтів були небойові травми, у 5% були інфекційні захворювання тощо. Під час транспортування 83% пацієнтам високої категорії залежності від медичного супроводу проводилась штучна вентиляція легень, 68,3% пацієнтам проводилась медикаментозна седація з метою адаптації до ШВЛ, яка проводилась за раунок пропофолу 87,5%, натрію оксибутирату 8,9%, кетаміну 1,8%, та натрію тіопенталу 3,6%. У 12.2% хворих була нестабільна гемодинаміка.
Висновки. Вирішальну роль у раціональному використанні сил та засобів аеромедичної евакуації, відіграють організаційні процеси, ретельний підхід до відбору пацієнтів, правильне формування і оснащення бригад аеромедичної евакуації, а також планування маршрутів евакуації із врахуванням тактичної бойової обстановки та фактичних спроможностей медичних закладів з надання необхідного пацієнту рівня медичної допомоги. В структурі діагнозів серед транспортованих пацієнтів з високою залежністю від медичного супроводу переважають пацієнти із мінно – вибуховою травмою – 45% та вогнепальними пораненнями – 28%. Переважна більшість пацієнтів (82,9%) зазначеної категорії вимагає проведення штучної вентиляції легень, медикаментозної аналгоседації – 68,3%, а 12,2% пацієнтам необхідна вазопресорна підтримка гемодинаміки. Вивчення фактичних результатів проведення аеромедичної евакуації, їх аналіз та удосконалення на основі попереднього досвіду дозволить покращити ефективність використання сил та засобів аеромедичної евакуації.
41
Сидорова Н. М., Пешкова М. І., Воронко А. А., Хоменко І. В., and Третяк Д. Д. "РОЗРАХУНОК РИЗИКУ РОЗВИТКУ СЕРЦЕВО- СУДИННОЇ ПАТОЛОГІЇ, ЩО МАЄ ТРИВАЛИЙ ПЕРЕБІГ, У ПОСТРАЖДАЛОГО З БОЙОВОЮ ТРАВМОЮ: КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК." World Science 1, no. 2(54) (February 28, 2020): 35–42. http://dx.doi.org/10.31435/rsglobal_ws/28022020/6928.
Full textAbstract:
Combat activity in eastern Ukraine has shown dramatically different, compared to previous military campaigns, indicators of casualties, which substantiates the need to reform approaches to providing medical assistance to injured combatants. Pathology of internal organs, in particular the cardiovascular system, often accompanies combat trauma, worsens the process of recovery of the injured combatant, leads to his unfitness for military service, sometimes to disability. It is known that in about 20% of all injured combatants signs of secondary pathology of the cardiovascular system with various manifestations are presented. This percentage even reaches 95% among the seriously injured, who are treated at the intensive care units. Therefore, an important task for military medicine is the timely identification of high-risk group of patients among injured combatants in order to plan effective prevention measures. In 2018, a method for predicting the risk of developing secondary pathology of the cardiovascular system was developed and tested on the basis of a database of injured combatants from National Military Medical Clinical Center “Main Military Clinical Hospital”. We have tested this technique in a specific clinical case of an injured combatant with manifest signs of cardiovascular system abnormalities.
42
Knyr, Aleksandr, Natalia Filimonova, Mukola Makarchuk, Ihor Zyma, Valentyn Kalnysh, and Alisa Cheburkova. "Особливості міжрегіональної мозкової взаємодії в зоровій оперативній пам’яті в бійців із черепно-мозковими травмами." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 8(381) (February 18, 2019): 68–76. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2018-381-68-76.
Full textAbstract:
Оскільки вербальна пам’ять є більш збереженою при ураженнях головного мозку, ніж візуальна оперативна пам’ять (ВОП), то мета нашої роботи – визначити особливості міжрегіональної взаємодії в головному мозку військовослужбовців ЗСУ, які отримали черепно-мозкові травми (ЧМТ) під час бойових дій на сході України, у подальшому – бійців із ЧМТ, під час тестування візуальної оперативної пам’яті. В обстеженні взяли участь 16 студентів КНУ імені Тараса Шевченка (контрольна група) та 16 бійців із ЧМТ – пацієнтів Інституту медицини праці ім. Ю. І. Кундієва НАМН України. Виявлено, що у тестуванні ВОП час реакції в групі бійців із ЧМТ був значуще більшим, ніж у контрольній групі, хоча значущих відмінностей між відносною кількістю помилок не знайдено. У групі бійців із ЧМТ виявлено міжпівкульний взаємозв’язок у соматосенсорній корі, у той час як у контрольній – виявлено складну фронто-парієтальну систему міжпівкульних взаємозв’язків. При запам’ятовуванні візуальних стимулів у бійців із ЧМТ, замість вищого контролю за процесами кодування, утримання та відновлення інформації з фронтальної кори, контроль за процесами візуальної оперативної пам’яті, можливо, беруть на себе вищі асоціативні зони парієтальної кори, які більшою мірою спираються на пошук і використання як нових, так і знайомих стимулів за їхніми ознаками.
43
Грищенко, А. А., and К. С. Красніков. "МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ТА ПОРІВНЯННЯ ДИНАМІКИ УДАРІВ ПО ДВОХ ВИДАХ ЖИЛЕТІВ ДЛЯ ЄДИНОБОРСТВ." Математичне моделювання, no. 2(45) (December 13, 2021): 134–39. http://dx.doi.org/10.31319/2519-8106.2(45)2021.247064.
Full textAbstract:
У різних стилях бойових мистецтв широко використовуються захисні засоби. Серед них можна перелічити такі як: захист для голені, шолом, захист кисті руки, протиударний жилет та інші. Однак ці засоби не можна назвати повністю досконалими, тому що навіть з ними спортсмени отримують травми. Отже засоби захисту спортсмена потребують удосконалення. Наприклад, жилети які виробляють для захисту від ударів у корпус людини, виробляють повність із твердого матеріалу, наприклад, товстий підшарок із паралону. Але така модель захисту не дозволяє розподілити енергію, яка виробляється під час удару по всій поверхні корпусу. Тобто удар приходиться на якусь окрему ділянку корпусу, куди вдарили спортсмена. В нашій роботі ми запропонували іншу модель захисного жилету, яка дозволяє розподілити енергію від удару на весь корпус, а отже зменшити больові відчуття і травми під час бою. Основна ідея нашого захисного жилету полягає у тому, що всередині нього існує повітряний прошарок. У результаті цього під час удару енергія розподіляється рівномірно по всьому корпусу.
Метою роботи є створення математичної моделі, яка описує фізичні процеси, що відбуваються під час удару в захисний жилет з повітрям всередині.
Завдання роботи: порівняти ці процеси з процесами, що відбуваються у звичайному захисному безповітряному жилеті.
На основі отриманих результатів математичного моделювання динаміки ударів у жилетах двох різних типів, робиться висновок, що запропонована модель жилету з повітрям всередині розподіляє енергію вдвічі краще, ніж звичайний безповітряний аналог. Завдяки повітрю всередині, енергія від удару передається частинками у більшому об’єм у жилеті, і таким чином зменшується навантаження на місце удару. Тому запропонована модель жилета може бути рекомендована для використання в різних видах єдиноборств як більш ефективний аналог звичайного жилета.
У майбутньому можна вдосконалити математичну модель, використовуючи симетрію щодо точки удару, якщо вона відбувається в центрі жилета, що значно скоротить час обчислень на комп’ютері та збільшить адекватність. Крім того, аби математична модель краще відповідала дійсності, буде корисно розробити тривимірну модель жилета.
44
Popenko, N. V., and O. O. Tanasiichuk. "Фактори ризику розвитку цукрового діабету в учасників АТО/ООС, особливості клінічного перебігу, діагностики та залежність від них тривалості лікування." Ukrainian Journal of Military Medicine 3, no. 1 (March 12, 2022): 41–50. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2022.1(3)-041.
Full textAbstract:
Мета. Проаналізувати фактори ризику розвитку цукрового діабету (ЦД) в учасників АТО/ООС, особливості клінічного перебігу, діагностики та залежність від них тривалості лікування.
Матеріали і методи. Обстежено 106 військовослужбовців (в/с) (діючі, запасу, пенсіонери МОУ) Збройних Сил України віком від 30 до 70 років, які знаходились на лікуванні в загальнотерапевтичній та нефрологічній клініках Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (м. Київ). Основну групу склали 61 хворий на ЦД, які є в/с-учасниками бойових дій. Контрольну групу склали 45 хворих на ЦД в/с, які не брали участі в бойових діях. Стаж хвороби в контрольній групі становив (25,6±2,28) років, а у хворих основної групи - (5,2±1,4) років. 75,47% хворих від загальної групи приймали цукрознижувальні препарати, 16,98% хворих - отримували препарати групи інсулінів, на комбінованій терапії (цукрознижувальні препарати + препарати групи інсулінів) знаходились - 7,54% хворих. Застосовували традиційні загальноклінічні дослідження, біохімічні (глюкоза плазми крові, глікозильований гемоглобін, холестерол (ХС) і триацилгліцериди (ТАГ). При необхідності використовувалися інструментальні методи дослідження та консультації спеціалістів. Статистичну обробку даних та результатів проведених досліджень проводили методами варіаційної та описової статистики на персональному комп’ютері із використанням стандартних пакетів аналізу даних програм Microsoft Excel 2016 та STATISTICA 6.0.
Результати. Було встановлено, що 59,02% в/с захворіли на ЦД після участі у бойових діях і у 40,98% пацієнтів захворювання розпочалося до перебування в зоні АТО. В основній групі спостерігали посттравматичні стресові розлади (ПТСР) в 42,6% хворих, астеноневротичний синдром - 34,2%, енцефалопатії змішаного генезу (дисциркуляторна, дисметаболічна, гіпертонічна) - 32,79%, а в контрольній групі зустрічались енцефалопатії змішаного генезу у 42,22% хворих та були відсутні ПТСР. Оцінка процесу лікування хворих на ЦД показала, що до моменту розглянутої госпіталізації пацієнти-в/с зони АТО/ООС регулярно приймали цукрознижувальну терапію/інсулінотерапію лише в 74,2% випадків, в той час як пацієнти, які не були учасниками АТО/ООС приймали цукрознижувальну терапію/інсулінотерапію частіше – 93,5%, р˂0,05. Серед ймовірних причин нерегулярного прийому препаратів підтримуючої терапії були у 42,62% хворих ПТСР, у 32,78% - енцефалопатії, у 18,03% спостерігалося зловживання алкогольними напоями, 4,9% - черепно-мозкові травми. Середній рівень глюкози плазми крові у хворих основної групи становив (12,1±0,61) ммоль/л, в той час як у пацієнтів контрольної групи рівень глюкози плазми крові був значно нижчим і становив (7,63±0,37) ммоль/л, р˂0,05. Середній рівень глікозильованого гемоглобіну сироватки крові в основній групі був вищим (9,15±0,38)%, ніж у контрольній групі – (7,69±0,48)%, р˂0,05. Середній вміст ХС сироватки крові в основній та контрольній групах істотно не відрізнявся, а рівень ТАГ достовірно вищим був у пацієнтів основної групи (5,02±0.18) ммоль/л, ніж у контрольної – (2,02±0,35) ммоль/л. Достовірно частіше у хворих контрольної групи, ніж основної мали місце діабетична полінейропатія з переважним ураженням нижніх кінцівок (82,6 %) та діабетична нефропатія (33,3%). Достовірно частіше в контрольній групі, ніж в основній зустрічались ІХС (91,11%), серцева недостатність (86,66%), дифузний кардіосклероз (91,11%). Гіпертонічна хвороба (ГХ) та енцефалопатія змішаного генезу спостерігались в обох групах з однаковою частотою. В основній групі не виявлено хворих на інфаркт міокарду та гостре пошкодження мозкового кровообігу. Це пояснюється тим, що до контрольної групи ввійшли пацієнти з тривалішим стажем хвороби, ніж до основної.
Висновки. Участь військовослужбовців у АТО/ООС підвищує ризики та провокує виникнення ЦД – 59,02%. Тривале перебування в/с в стані хронічного стресу (ПТСР - 42,62%) під час несення служби в зоні бойових дій призводить до швидкого та раптового розвитку ЦД, що супроводжується високими середніми значеннями глюкози плазми крові (12,1±0,18) ммоль/л та глікозильованого гемоглобіну сироватки крові (9,15±0,38)%. В учасників АТО/ООС ЦД виникає раніше (46±0,98 років), порівняно з некомбатантами (50±0,27 років), а основними ускладненнями виступають: мікроангіопатія нижніх кінцівок (47,5%), діабетичне ураження сітківки (45,9%) та діабетична полінейропатія з переважним ураженням нижніх кінцівок (44,3%). Складні службові задачі, що виникають у в/с під час ведення бойових дій, ПТСР (42,62%), енцефалопатії змішаного генезу (32,79%), зловживання алкогольними напоями (18,03%), черепно-мозкові травми (4,91%) призводять до нерегулярного прийому цукрознижувальних та антигіпертензивних препаратів. Це обумовлює швидке прогресування основного та супутніх захворювань, їх загострення, формування численних ускладнень і подовжує тривалість їх перебування на стаціонарному лікуванні (14±2,2 ліжко-днів) порівняно з контрольною групою (10±0,45 ліжко-днів), р˂0,05.
45
Адбряхімов, Р. А. "Порівняльний аналіз якості життя в учасників бойових дій з травмою очей на тлі психологічних проявів реакції на стрес різної вираженості." Архів психіатрії 25, no. 1 (96) (2019): 4–10.
Find full text
46
Нанівський, Роман, Сергій Голушко, and Юрій Святий. "ПРОПОЗИЦІЯ ЩОДО ЗМЕНШЕННЯ ДИНАМІЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ НА ЕЛЕМЕНТИ КРІПЛЕННЯ КОЛІЙНОГО КАТКОВО-НОЖОВОГО МІННОГО ТРАЛА КМТ-7." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 85, no. 2-3 (April 11, 2022): 320–35. http://dx.doi.org/10.32453/3.v85i2-3.851.
Full textAbstract:
У статті розроблено пропозицію, яка належить до категорії вдосконалення тактико-технічних характеристик машин інженерного озброєння та спрямовано її на підвищення експлуатаційних характеристик, надійності застосування мінних тралів і покращення якості виконання робіт екіпажем бойової техніки, за рахунок зменшення динамічних навантажень, шляхом удосконалення елементів кріплення рами трала та пневмосистеми трала з подальшим доопрацюванням. Застосування мінних тралів, як один із засобів подолання мінно-вибухових загороджень, передбачає собою складний процес операцій щодо підготовки та використання самого трала під час виконання бойового завдання. Ураховуючи необхідність високих показників до засобів подолання мінно-вибухових загороджень, мінні трали є одним із основних засобів, до яких висуваються потреби ефективності, збільшеної вибухостійкості, зменшення впливу вибуху інженерних боєприпасів на екіпаж машини, зменшення динамічних навантажень на елементи кріплення трала під час вибуху, швидкість кріплення трала на техніку, проведення технічного обслуговування. У результаті роботи обґрунтовано варіант удосконалення елементів кріплення мінного трала шляхом встановлення демпферних пристроїв на раму трала та доопрацювання пневмосистеми для поглинання сили вибуху, що матиме низку позитивних параметрів, які відображаються на експлуатаційних характеристиках трала, а саме: зменшення баронавантаження на екіпаж; збільшення терміну експлуатації трала; збільшення вибухостійкості трала; зменшення часу відновлення трала після вибуху.
47
Fedorovych, Oksana, and Alina Perederiy. "Динаміка показників активності повсякденного життя осіб із травмами хребта та спинного мозку під впливом таборів активної реабілітації." Physical education, sports and health culture in modern society, no. 4(44) (December 29, 2018): 46–54. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2018-04-46-54.
Full textAbstract:
Актуальність. Нині до осіб, які отримують травми хребта та спинного мозку в побутових умовах чи під час дорожньо-транспортних пригод, додаються й військові, які постраждали внаслідок бойових дій. Інвалідизація таких людей полягає у втраті можливості самостійно пересуватися чи виконувати побутові дії. У цій статті описано вплив таборів активної реабілітації (ТАР) на покращення рівня самообслуговування в повсякденному житті осіб з ураженням хребта й спинного мозку. Мета дослідження – визначити ефективність застосування програми ТАР для осіб з ураженням хребта та спинного мозку. Аналіз ефективності застосування програми ТАР здійснено за допомогою індексу активності повсякденного життя Бартела (Barthel Activities of Daily Living (ADL) Index) за два етапи, протягом 2004–2009 і 2013–2017 рр. Дослідженням охоплено 204 особи, із яких 84 – з ураженням шийного відділу хребта й спинного мозку, 62 – з ураженням грудного відділу хребта й спинного мозку та 58 – поперекового відділу хребта й спинного мозку. Установлено, що програма ТАР має в більшості показників повсякденного життя приріст у межах 25 %. Найкращі результати пов’язані з переміщенням власного тіла в просторі, освоєнням навичок одягання, долання архітектурних перепон. Найважче учасникам ТАР було освоїти долання сходових маршів, прийняти ванну й самостійно виконати акт дефекації. Установлено, що приріст показників активності життя залежить від рівня ураження, що зумовило розподіл учасників експерименту на рівноцінні за ураженням групи.
48
Shydlovska, T. A., T. V. Shydlovska, M. S. Kozak, K. V. Ovsyanik, and L. G. Petruk. "BIOELECTRICAL ACTIVITY OF THE BRAIN IN PERSONS WHO GET ACOUSTIC TRAUMA IN THE ZONE OF THE REALISATION OF COMBAT ACTIONS, WITH A DIFFERENT DEGREE OF VIOLATION OF AUDITORY FUNCTION." Fiziolohichnyĭ zhurnal 65, no. 2 (April 10, 2019): 52–60. http://dx.doi.org/10.15407/fz65.02.052.
Full text
49
Шаповалов, В. Ю., М. А. Каштальян, О. С. Герасименко, Я. І. Гайда, and А. В. Околець. "Organizational issues of improving the treatment of purific-septic complications in the wounded with abdominal combat injury with the use of up-to-date techniques." Current aspects of military medicine. Сучасні аспекти військової медицини 27, no. 2 (November 2020): 208–15. http://dx.doi.org/10.32751/2310-4910-2020-27-44.
Full text
50
Kalnysh, V. V., A. V. Shvets, and D. O. Gorolyuk. "Clinical and functional features of health recovery in persons with consequences of traumatic brain injuries after staying in the combat zone by indices of a stabilographic study." Ukrainian Journal of Occupational Health 2018, no. 3 (March 28, 2018): 22–33. http://dx.doi.org/10.33573/ujoh2018.03.022.
Full text