Journal articles on the topic 'Блютуз'

Мета статті — виявити та дослідити соціальний аспект виникнення блюзу як провідного явища афроамериканської культури ХІХ ст. Методологічна база дослідження ґрунтується на застосуванні універсальних наукових методів — системного аналізу, порівняння та узагальнення, що забезпечило різнопланове вивчення об’єкта і предмета дослідження. Наукова новизна роботи полягає в тому, що соціальний аспект виникнення блюзу як провідного явища афроамериканської культури ХІХ ст. вперше висвітлено в контексті культурології. Висновки. В дослідженні визначено, що соціальний аспект відіграє провідну роль в процесі виникнення блюзу. Історичні умови стали причиною формування специфічних характеристик соціальних процесів, що мали вагоме значення в контексті буття афроамериканської спільноти ХІХ ст. на території США. Встановлено, що саме зміни в соціальному просторі, які відбулися після офіційного скасування рабства, стали каталізатором народження нових форм в афроамериканській культурі. Специфіка зазначених соціальних процесів полягала в особливостях ресоціалізації афроамериканців у суспільстві США, соціальній ізоляції, що великим чином утискала явище соціальної творчості в афроамериканському середовищі, аспекті перманентного опору та боротьби афроамериканців за свої права в американському соціумі, що сприяв збереженню сталості характерних елементів афроамериканської культури. Зазначені характеристики сприяли виділенню афроамериканської культури на тлі культури США, а надалі й світової культури. Саме цей аспект необхідно визначити як головну причину широкомасштабного розповсюдження та впливу явищ афроамериканської культури, зокрема блюзу, на появу та становлення панівного пласту музичної культури, який визначається як неакадемічна музика ХХ ст.

В статье приведены результаты исследования по установлению режима тепловой обработки облепихового соуса к фирменному блюду «Золото Балтики», при котором происходит максимальное сохранение экстрагируемого витамина С. Показана технологическая схема фирменного блюда и его схематическое представление. Обоснован выбор ингредиентов рецептуры для облепихового соуса. Определено количество витамина С в замороженной облепихе, не подвергшейся тепловой обработке, что составляет 96 % от количества аскорбиновой кислоты в свежих плодах. Рассчитаны потери аскорбиновой кислоты при выбранных режимах тепловой обработки, количество витамина С в порции соуса и процент удовлетворения суточной потребности в данном витамине. Доказано, что порция облепихового соуса (30 г) обеспечивает суточную потребность в витамине С для взрослого человека на 42,6 %.

Приведены результаты исследования хлебопекарных свойств цельнозерновой муки из зерна тритикале разных сортов. Исследования проводили в Санкт - Петербургском филиале НИИ хлебопекарной промышленности. Цель исследований – определение физико-химических показателей цельнозерновой муки из зерна тритикале разных сортов и сравнительный анализ качества хлеба из цельнозерновой тритикалевой муки. Существенное различие хлебопекарных свойств зерна разных сортов тритикале не позволяет объективно оценить её качество, используя только стандартизованный метод пробной лабораторной выпечки, распространяющийся на муку пшеничную хлебопекарную. Пробная лабораторная выпечка с использованием закваски даёт возможность выявить перспективные сорта тритикале с высокой автолитической активностью зерна для переработки его на хлебопекарных предприятиях при использовании технологии на закваске. Показано, что для получения хлеба с удовлетворительными потребительскими свойствами, необходимо использовать цельнозерновую муку, содержащую не менее 16,7 % клейковины, хорошей или удовлетворительно слабой по качеству. Среди исследуемых образцов муки лучшими хлебопекарными свойствами характеризовалась те, которые были получены из зерна тритикале сортов Блюз, Азнавур, Форте, Норд и Ярик.

Russian film director Pavel Lungin explores the topic of independent cinema during perestroika, using the example of his debut film Taxi Blues, which received one of the first international awards in post-Soviet Russia—the Best Director Prize and the Special Mention of the Ecumenical Jury at the 1990 Cannes Film Festival. In the interview, the interlocutors discuss the directorial and dramaturgical tools: how symbolism is interpreted in a historical context, how the audiovisual image is constructed, what are the signs of a chronotope — and explore the image of a man at the crash of an era. For instance, in Taxi Blues, Pavel Lungin intentionally contraposes the two male characters—that of Pyort Mamonov (the image of the 90s), and of Pyotr Zaichenko (the image of a Soviet man)—clashing them against each other not only plotwise (through a dramatic conflict), but also aesthetically (through fundamentally different physiognomy and acting plastics). The director analyzes the specifics of auteur and genre filmmaking, dividing his artistic biography into a “script-writing” period, when his films were highly successful in Soviet distribution, and a “directing” period, when he, being in the new historical conditions, began to make independent auteur films. Another question raised is why a full-fledged “New Wave” has not emerged in Russia, similar to those that had formed in French and English cinema. Lungin recalls and evaluates the forgotten figure of Marin Karmitz, who not only produced the New Wave directors, but also had an auteur cinema distribution network—an interesting experience of distribution in Europe, which can be actualized in scientific research to answer a very timely question: can auteur films be successful at the box office? Thus, the interview covers not only the early period of Pavel Lungin’s work (given that at the time of Taxi Blues there was no Internet yet, and many reviews and analytical articles about the film are still not digitized). Most importantly, the film Taxi Blues fits into the historical context; and this fact creates a cultural field both for modern interpretations and for understanding the art of perestroika—information about which is still insufficient, resulting in the absence of full-fledged analytical comprehension. In the interview, we also trace parallels with the processes that were taking place in world cinema—the New Wave in French cinema, the British “angry young men”, and the “Youth Rebellion” in Hollywood.

Studies of the psychotherapeutic process using the methods of conversation analysis can make a substantial contribution to further development of psychotherapeutic practice. The case study of Amalia, particularly session 152, has been analysed many times using different methods that are briefly reviewed here. This paper is devoted to the analysis of session 152, based on the new transcription material that includes the prosodic elements of the dialogue in the analytical dyad. Our study demonstrates the following: (a) how the analyst and the patient together create a common object of conversation, i.e. psychoanalysis; (b) the use of different therapeutic tools that have not been properly covered in literature yet and may be described as ‘devices’. We define our work as a qualitative study based on the non-statistical data of the verbal production analysis whose results may be used for advancing new hypotheses.

We present the results of further analys of 152nd sessions of the exemplary case of Amalia. We apply the methods of conversation analysis and the analysis of metaphors to the script of the audio record using the new system of transcription that reflects prosodic elements of dialogue in the analytic dyad. In this part of our study one can “see” a) a “dance of insight” of the patient and the analyst, which reveals the pattern of interaction between two positions; b) the creation of metaphors by the participants of the analytic dyad, which are then used as cognitive tools and means of communication that allows among other things to reflect the extraordinary complexity of the analytic interaction in a condensed way. In addition, we show the relevance of the threefold model of analytic conversation for the generalized descriptions of prosodic rhythmicity and other prosodic characteristics. This model consists of the following components: “interaction engine”, “talking to” and “talking about”.

Мета роботи – дослідження революційного вкладу голландсько- го флейтового майстра Єви Кінгма в розвиток сучасного флейтово- го мистецтва, створення інноваційних моделей флейт ХХІ століття. Методологію дослідження становить застосування загальнонаукового принципу об’єктивності, історико-типологічного, біографічного, за- гального, системного, аналітичного, стильового методів у досліджен- ні біографічних даних Єви Кінгма, становлення й розвитку її компанії з виготовлення флейт «KingmaFlutes», створення четверті-тонової флейти «Kingma-system» і її подальшої популяризації серед виконавців світового значення. Наукова новизна полягає в системному та комп- лексному аналізі творчої діяльності флейтового майстра Єви Кінгма, розкритті її важливого внеску в розвиток флейтового мистецтва сере- дини ХХ–ХХІ ст. Висновки. В останні роки у флейтовому виконавстві частіше з’являються музичні твори для флейти, у яких композито- ри впроваджують нетрадиційні техніки, використовуючи крайні ре- гістри інструменту, мікротональність, мультифоніку, глісандо, трелі тощо. Чверті-тонова флейта «Kingma-system» із додатковим механіз- мом «key-on-key» забезпечує відтворення чверті-тонових звуків чіт- кої висоти з рівномірним тембровим забарвленням протягом практич- но всього діапазону інструмента, що значною мірою відрізняє його від флейт бьомівської системи й більшості інших інструментів. Клапанний механізм флейт Єви Кінгма забезпечує вилучення інтонаційно чіткої четверті-тонової гами, мікротональних інтервалів і надає необмеже- ні можливості для створення різних аплікатурних комбінацій. Флейта системи Єви Кінгма є ексклюзивною і передовою найсучаснішою мо- деллю для виконання авангардних композицій. Чіткий витяг мікрото- нальних звуків на флейті «Kingma-system» дає змогу зробити суттєвий крок уперед у процес надбання свободи гармонійної мови сучасної музики й технічного розвитку виконавців, що, у свою чергу, дає можливість композиторам реалізувати нові музичні експерименти, удосконалюва- ти чіткість мікротональної мови. Така модель флейти дає змогу вико- нувати твори різних жанрів, таких як джаз, блюз, сучасну, етнічну і класичну музику. Єва Кінгма працює над сучасною технічною модифі- кацією інструменту, але водночас підтримує традиційність у флейто- вому мистецтві.

Мета статті – визначити соціально-культурні передумовипопулярності та масовості шкіл товарись-ких танців як осередків хореографічного навчання; проаналізувати діяльність шкіл товариських танців у Галичині в міжвоєнне двадцятиліття. Методи. Для досягнення поставленої мети було використано комплекс дослідницьких методів – конкретно-пошуковий, системний метод, метод логіко-історичного аналізу. Конкретно-пошуковий метод застосовувався у роботі з архівними документами та матеріалами періодичних видань із досліджуваної проблематики. Системний метод дав змогу всебічно та комплек-сно розглянути діяльність шкіл товариських танців у Галичині міжвоєнного періоду. Метод логіко-істо-ричного аналізу дозволив систематизувати, проаналізувати дані та інформацію, що стосуються предме-та дослідження. Результати. На основі аналізу архівних матеріалів, публікацій у періодичних виданнях розкрито особливості організації шкіл товариських танців у Галичині 1919–1939 років, систематизова-но інформацію про власників та вчителів шкіл товариських танців, досліджено діяльність професійного зв’язку вчителів товариських танців. Висновки. Встановлено, що популярність та масовість шкіл това-риських танців у Галичині визначали розвиток бальної хореографії, а також роль, яку відігравали танці у тогочасному соціально-культурному житті галичан. Дуже поширеними були дансинґи – громадські зали для танців, у кав’ярнях та рестораціях також біли місця для танців. Часто різноманітні товариства організовували танцювальні вечори, особливо у карнавальний сезон. Репертуар бальної хореографії 20–30-х рр. ХХ ст. включав вальс, тустеп, уанстеп, блюз, фокстрот, квік-степ, чарльстон, танго, свінг, твіст, шіммі, каріоку тощо. Ці танці вивчали у школах товариських танців. Школи танців були у бага-тьох містах Галичини, а саме у Бережанах, Бориславі, Бродах, Дрогобичі, Золочеві, Коломиї, Надвірній, Самборі, Старому Самборі, Станіславові, Стрию, Трускавці. Зміст та методика навчання товариських танців залежали виключно від рівня підготовки педагогів танцювальних шкіл. Учителі танців об’єдну-вались у професійні зв’язки. Протягом 1919–1939 років у Львові діяло кілька таких зв’язків, які об’єд-нували фахових та ліцензованих учителів танців з усієї Східної Галичини. The purpose – to determine the cultural prerequisites for the popularity of social dance schools as centers of choreographic learning; to analyze the activities of social dance schools in Galicia in the interwar twenty years. Methods. To achieve this goal, a set of research methods was used specific search, system method, method of logical-historical analysis. Specific search methods were used when working with documents and materials of periodicals on the researched issues. The systematic method allowed to comprehensively consider the activities of social dance schools in Galicia in the interwar period. The method of logical-historical analysis allowed to systematize, analyze data and information related to the subject of research. Results. Based on the analysis of archival materials, publications in periodicals, the peculiarities of the organization of social dance schools in Galicia in 1919–1939 are revealed, information about the owners and teachers of social dance schools is systematized, the professional communication of social dance teachers is investigated. Conclusions.It is established that the popularity of social dance schools in Galicia determined the development of ballroom choreography, as well as the role played by the dance in the then socio-cultural life of Galicians. Dance halls were widespread, and there were also dance halls in cafes and restaurants. Often various societies organized dance evenings, especially during the carnival season. Repertoire of ballroom choreography of the 20–30s of the XX century included waltz, twostep, onestep, blues, foxtrot, quickstep, charleston, tango, swing, twist, shimmy, karioka, and more. These dances were studied in social dance schools. Dance schools were held in many cities of Galicia, namely in Berezhany, Boryslav, Brody, Drohobych, Zolochiv, Kolomyia, Nadvirna, Sambir, Staryi Sambir, Stanislaviv, Stryi, and Truskavets. The content and methods of teaching social dances depended solely on the professionalism of dance school teachers. Dance teachers formed professional relationships. During 1919–1939, there were several such associations in Lviv, uniting professional and licensed dance teachers from all over Eastern Galicia.