To see the other types of publications on this topic, follow the link: Безпека людини.
Journal articles on the topic 'Безпека людини'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Безпека людини.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Slyusarevskyy, Mykola. "Психологічна безпека людини в онтологічному та гносеологічному вимірах. Післямова до роботи, відзначеної Державною премією України в галузі науки і техніки." Scientific Studios on Social and Political Psychology, no. 45(48) (July 3, 2020): 7–26. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi45(48).138.
Full textAbstract:
Аналізується стан проблеми психологічної безпеки людини, яка в останні десятиріччя активно розробляється на пострадянських теренах.
На основі проведеного аналізу констатується, що розроблення цієї проблеми, аналітичну рамку якого задають публікації психологів Російської Федерації, здійснюється в спірних теоретико-методологічних координатах.
У тлумаченнях психологічної безпеки виразно простежуються тенденції абсолютизації її індивідуально-психологічних аспектів та десоціалізації, що спотворює зміст даного поняття (фактично відбувається його підміна: індивідуально-психологічні ресурси і чинники безпеки розглядаються як сама безпека).
На думку автора, конструктивну альтернативу згаданим тенденціям становить концепт психологічної безпеки, покладений в основу роботи «Життєвий світ і психологічна безпека людини в умовах суспільних змін», за яку групі вчених Інституту соціальної та політичної психології НАПН України присвоєно Державну премію України в галузі науки і техніки за 2019 рік.
Згідно із цим концептом, психологічна безпека людини є інтегративною характеристикою системи взаємодії «суб’єкт – середовище», у процесі якої складається певна ситуація, котру людина суб’єктивно означує маркерами «безпечна – небезпечна».
Обґрунтовується ситуаційна, а також динамічна, континуальна природа психологічної безпеки.
Наголошується, що, так само як і ситуація, психологічна безпека водночас залежить і не залежить від людини, тому вирішення проблеми психологічної безпеки передбачає як актуалізацію особистісних ресурсів захищеності психіки, так і підвищення рівня безпечності переважно незалежних від людини чинників.
Підкреслюється відносний характер будь-якої психологічної убезпеченості, разом з тим висунуто тезу про можливість і потребу досягнення в кожному конкретному випадку такого її рівня, який є необхідним і достатнім для збереження особистісної автентичності і життєтворчого потенціалу людини.
Особливу увагу приділено розкриттю соціальної сутності та діалектики активності людини як суб’єкта безпеки. Обстоюється думка про те, що проблематика психологічної безпеки людини належить до сфери компетенції передусім соціальної психології. Інші психологічні дисципліни можуть розробляти її окремі аспекти.
2
Fedorova, Hanna. "НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕЧНОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ ЖИТТЯ ГРОМАДЯН." Public Administration and Regional Development, no. 3 (April 11, 2019): 162–77. http://dx.doi.org/10.34132/pard2019.03.10.
Full textAbstract:
В статті розкрито змістовне навантаження понять «безпека», «безпека життєдіяльності», «цивільний контроль». Проаналізовано види безпеки та встановлено, що виокремлюють такі види безпеки: безпеку людини; національну безпеку, що складається з державної безпеки, безпеки політичної, економічної, воєнної, технологічної, екологічної, гуманітарної, демографічної, інформаційної, банківської, продовольчої, енергетичної тощо; безпеку життєдіяльності, складовими якої є: безпека праці, безпека військової служби, громадська безпека, безпека харчових продуктів, безпека особиста та ін. Показано що безпека являє собою досить суперечливий, довгостроковий феномен політичної сфери суспільного життя. Наголошено що специфіка політичного розвитку ставить питання про наростання проблем захисту національних інтересів, що вимагає не механічного нарощування зусиль в тому чи іншому загрозливому напрямку, а переосмислення засад функціонування системи забезпечення національної безпеки.
Здійснено огляд нормативно-правових актів, що регулюють питання забезпечення безпеки в державі, суспільстві і безпеки громадянина. З’ясовано складові, які забезпечують умови безпечного середовища для населення України.
3
Федорова, Анна. "БЕЗПЕКОВІ КОНЦЕПЦІЇ: МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ ГРОМАДСЬКОСТІ." Public management 25, no. 5 (December 29, 2020): 256–68. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-5(25)-256-268.
Full textAbstract:
Розглянуто концепції національної безпеки, національного ін- тересу, загальної безпеки, соцієтальної безпеки, доповідь ПРООН “Нові ви- міри безпеки людини”, концепцію “Human Security”, Стратегію національ- ної безпеки України “Безпека людини — безпека країни” та ін.
З’ясовано, що потреба в безпеці має об’єктивний характер, оскільки всі люди вразливі, незалежно від їх фізичних даних, володіння багатством, вла- дою, іншими ресурсами. Потребу в безпеці неможливо задовольнити пов- ністю. Вона присутня завжди і вимагає постійної до себе уваги, оскільки у різних ситуаціях людей підстерігають найрізноманітніші загрози. Безпека реалізується на індивідуальному, колективному (груповому), державному та громадському рівнях.
На підставі аналізу концепцій безпеки з’ясовано зміщення пріоритетів у цій сфері — від ідеї воєнізованої охорони державних кордонів до ідеї підви- щення безпеки повсякденного життя людини як універсального запиту на дотримання прав і свобод людини, запиту на свободу від насильства, пере- слідувань та страху.
Встановлено, що стан безпеки асоціюється із здійсненням функції за- хисту життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави або з її результатами. При цьому безпека розглядається як результат складного процесу забезпечення безпеки, як безперервно реалізується завдання, пов’я- зане з підтриманням оптимальних параметрів життєдіяльності об’єкта, пе- редбаченням і протидією різним загрозам.
Доведено, що діяльність із забезпечення безпеки, протидії загрозам передбачає створення складної системи забезпечення безпеки, яка досяга- ється через системно організовану діяльність щодо запобігання, усунення та ліквідації зовнішніх і внутрішніх загроз за допомогою міждержавних організацій, органів публічної влади, державних, громадських та інших організацій та об’єднань, громадян, які беруть участь у забезпеченні без- пеки.
Встановлено, що забезпечення безпеки життєдіяльності людини зале- жить від рівня правової культури, свідомості та відповідальності кожного члена суспільства, взаємодії органів публічної влади з громадянським су- спільством для організації превентивних заходів щодо виникнення потен- ційних загроз.
4
Дерев’янко, А. І. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ІДЕОЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ ДО РОЗУМІННЯ СОЦІАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ." Актуальні проблеми права: теорія і практика, no. 2 (40) (February 4, 2021): 176–81. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2020-40-2-176-181.
Full textAbstract:
Стаття присвячена розкриттю особливості формування ідеологічного підходу до розуміння соціальної безпеки. Розкрито деякі проблеми соціальної безпеки людини, суспільства і держави. Розглянуто філософські підходи до розуміння поняття «Соціальна безпека». Висвітлено розвиток соціологічних знань у ХХ сторіччі про соціальну безпеку в державі.
Автором визначено, що безпека — це вельми складне соціально-політичне явище, яке лише на перший погляд видається зрозумілим усім, але трактується воно в практичному, повсякденному житті кожною людиною по-різному. Це спонукає звернутися до історії зародження філософських думок із проблем безпеки. Перший — це етап античності, коли ще стародавній філософ Платон розглядав суспільство (державу) і людину як дві симетричні та взаємодоповнюючі системи. Цікаві погляди щодо подальшого розвитку системи безпеки почали виникати у дослідників наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття. Кінець ХХ століття привернув думки вчених до розв’язання проблеми загрози особистості шляхом нівелювання економічної нерівності та впливу на ринкову стихію. У розроблених теоріях немало вчених пропонують забезпечувати максимальну справедливість у розподілі благ, встановлення державного контролю за зловживаннями свободами ринку. Поступово формувалося й усвідомлення того, що час вимагає нових підходів до аналізу соціальних процесів і явищ у сфері безпеки. Також, доцільно зауважено, що розвиток соціологічних знань у ХХ сторіччі привів до об’єктивного висновку, в якому одним з головних джерел загрози безпеці держави є соціальні суперечності, що виникають усередині певної соціальної системи, але не всі протиріччя, а лише ті, що приводять до соціального конфлікту. На нашу думку, дослідження поняття «соціальна безпека» як багатопланового явища має проводитися на рівні «загального», «особливого» й «одиничного». Визначено, що у сучасній методології, поширеній на Заході, міцно утвердилася концепція багатофакторного підходу, який включає аналіз впливу на соціальний суб’єкт, явище, процес сукупності факторів економічного, аполітичного, культурно-морального характеру.
Ключові слова: соціальна безпека, суспільство, держава, соціальна захищеність.
5
Serheieva L. and Sobchenko V. "ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ." Theory and Practice of Public Administration, no. 4 (67) (November 26, 2019): 107–14. http://dx.doi.org/10.34213/tp.19.04.14.
Full textAbstract:
Визначено низку реальних і потенційних загроз у сфері соціальної безпеки, які негативно впливають на безпеку держави, суспільства та людини. Розкрито зміст терміна “соціальна безпека” як складної, багатоаспектної категорії, законодавче визначення якого наразі відсутнє. Проведено опитування пересічних громадян щодо визначення пріоритетних завдань органів державного управління, пов’язаних із забезпеченням соціальної безпеки. Доведено взаємозв’язок соціальної безпеки з національною безпекою, економікою та соціальною сферою. Визначено основні чинники, що впливають на формування механізмів державного управління соціальною безпекою. Проведено класифікацію механізмів державного управління в царині соціальної безпеки: за формами впливу – прямі та опосередковані; за способом реалізації – адміністративні, економічні та правові. Визначено основні функції державного управління соціальною безпекою, такі як нормативна; забезпечувальна; стимулююча; організаційна, координаційна; соціальна; безпосереднє управління складниками соціального сектору; контрольна. Вказано на перспективи подальших наукових розвідок, які полягають у формуванні комплексного механізму державного управління соціальною безпекою.
6
Панченко, Олег. "СУСПІЛЬНИЙ ЗАПИТ НА ІНФОРМАЦІЙНУ БЕЗПЕКУ." Public management 22, no. 2 (February 26, 2020): 145–53. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-2(22)-145-153.
Full textAbstract:
Зазначено, що впровадження сучасних інформаційних техно- логій у сфери життєдіяльності (культурну, соціальну, економічну, політич- ну) істотно підвищило залежність суспільства і кожної конкретної людини від надійності функціонування інформаційної інфраструктури, достовірно- сті використовуваної інформації, її захищеності від несанкціонованої моди- фікації, а також протиправного доступу до неї.
Сформульоване наступне визначення поняття інформаційна безпека — це стан інформаційного середовища, що забезпечує задоволення інформа- ційних потреб суб’єктів інформаційних відносин, безпеку інформації та за- хист суб’єктів від негативного інформаційного впливу. В даному визначенні суб’єктами інформаційних відносин можуть бути: держава, суспільство, ор- ганізації, людина. Схарактеризовані наступні види інформаційної безпеки: інформаційна безпека держави, інформаційна безпека суспільства та інфор- маційна безпека особистості.
Зазначено, що інформаційна безпека, виходячи з двоєдиної сутності ін- формації, повинна бути спрямована як на захист об’єктивної, так і суб’єк- тивної її складової. У першому випадку вона виступає у вигляді безпеки ін- формації, у другому — у вигляді інформаційно-психічної безпеки.
Таким чином, захист інформації передбачає систему заходів, спрямова- них на недопущення несанкціонованого доступу до інформації, несанкціо- нованої її модифікації, втрати, знищення, порушення цілісності тощо. Однак проблема захисту громадян від негативної інформації значно складніша, ніж проблема захисту інформації загалом через те, що інформаційні ризики надзвичайно різноманітні, а їх вплив не завжди очевидний.
В умовах турбулентності вирішення проблеми захисту суспільства в ін- формаційній сфері повинно носити комплексний системний характер та здійснюватися на різних рівнях: нормативному, інституційному та особи- стісному.
7
Halaiko, N. V., and O. O. Stoliarenko. "Вплив соціальних та психологічних чинників на фінансову безпеку особи." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 4 (April 25, 2019): 89–92. http://dx.doi.org/10.15421/40290419.
Full textAbstract:
Розглянуто підходи до трактування поняття "фінансова безпека особи" та подано власне тлумачення цієї категорії. Зазначено, що забезпечення фінансової безпеки особи має вагомий вплив на фінансову безпеку держави і навпаки. При дослідженні факторів впливу на фінансову безпеку особи, сконцентровано увагу на соціальних і психологічних чинниках. Розраховано інтегральний індекс фінансової безпеки особи. Для визначення цього узагальнюючого показника взято до уваги такі індикатори, як рівень прожиткового мінімуму, розмір оплати праці (середня заробітна плата), величина сукупних доходів на одну особу, розшарування населення за рівнем доходів (квінтильний коефіцієнт фондів) та розмір ВВП на душу населення, які досліджували в динаміці впродовж 2009-2018 рр. Встановлено чітку залежність між фінансовою безпекою особи та її психологічною безпекою, зазначено, що тут існує взаємозв'язок. Звернено увагу на те, що на фінансову та психологічну безпеку особи має вагомий вплив ставлення людини до грошей, її здатність до заощадження, пошуку джерел фінансування та досліджено чотири тенденції формування монетарної культури. Сформовано власні висновки та наведено основні напрями підвищення рівня фінансової та психологічної безпеки особи.
8
Корнієнко, О. В. "ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА ОСОБИСТОСТІ ЯК ПЕРЕДУМОВА ПІДТРИМАННЯ ПСИХОСОМАТИЧНОГО ЗДОРОВ’Я МОЛОДІ." Problems of Modern Psychology, no. 4 (February 11, 2022): 62–68. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2021-4-8.
Full textAbstract:
Важливість питання актуальності наведеної статті необхідно розглядати з погляду комплексних теоретико-методологічних та емпіричних аспектів безпеки людини у швидкоплинних та постійно мінливих інформаційно-психологічних впливах на особистість та суспільство. В центрі уваги автора статті – звернення до психолого-педагогічної громади України, фахівців, які досліджують питання психічного, фізичного, духовного здоров’я, ризикованого стилю життя, проявів адикції, неусвідомленої агресії, небезпечного булінгу в учнівських та студентських колективах. Залишаються невирішеними питання пошуку та застосування адекватних психолого-педагогічних, психодіагностичних, психогігієнічних впливів із метою підтримання психосоматичного здоров’я учасників навчального процесу. Фахівці вважають, що наразі не існує досить обґрунтованої й загальної класифікації загроз інформаційно-психологічній безпеці особистості та їх джерел. Необхідно враховувати те, що внутрішні джерела загроз інформаційно-психологічній безпеці особистості закладені в біосоціальній природі психіки людини, в особливостях її формування та функціонування, індивідуально-особистісних характеристиках індивіда. Внаслідок цих особливостей люди відрізняються ступенем сприйнятливості різних інформаційних впливів, можливостями аналізу й оцінки інформації, що надходить, тощо. Крім індивідуальних особливостей, є й певні загальні характеристики та закономірності функціонування психіки, які впливають на ступінь вразливості до інформаційно-психологічного впливу, що властиві більшості людей. У статті планується звернути увагу читачів на психологічну природу інформації, до якої останнім часом зростає інтерес людей різного віку, зокрема учнівської та студентської молоді. Ключовим питанням для зацікавлених фахівців є вироблення стійкої інформаційної безпеки людини. Особливо важливим є вивчення можливостей впливу інформації на здоров’я людини. Відповідні питання будуть розкриті автором статті. Проблема психологічного впливу інформації широко представлена у різних галузях психологічного знання, дотепер інформаційна безпека як запорука підтримання психічного здоров’я не була предметом комплексного психологічного дослідження, що і визначає актуальність питання, яке розглядається.
9
Литвин, Андрій. "СУЧАСНІ ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІН, ПОВ’ЯЗАНИХ З БЕЗПЕКОЮ ЛЮДИНИ У ЗВО УКРАЇНИ." Society. Document. Communication, no. 6/2 (July 3, 2019): 134–50. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-6/2-134-150.
Full textAbstract:
У статті висвітлюються актуальні питання щодо проблем викладання дисциплін, пов’язаних з безпекою людини у закладах вищої освіти. Визначено, від чого залежить ефективність навчально-виховного процесу з безпекознавчих дисциплін, на виконання яких завдань потрібно спрямовувати викладачів задля вирішення сучасних проблем підготовки з безпеки життєдіяльності майбутніх педагогів професійного навчання. Виокремлено комплекс методів навчання, які доцільно використовувати під час проведення будь-якого типу заняття з безпеки життєдіяльності.
Зроблено висновки, що цикл дисциплін «Безпека життєдіяльності» як система забезпечення та збереження життя є найважливішою складовою професійної освіти і може бути реформована та доповнена з урахуванням спеціалізації закладів вищої освіти або напряму підготовки студентів. Окрім того, при підготовці фахівців не слід недооцінювати роль безпекознавчих наук у формуванні професійних навичок майбутніх фахівців усіх галузей. У ЗВО доцільно дотримуватися саме ступеневої схеми вивчення циклу безпекознавчих дисциплін та мати найвищий пріоритет, тому що безпека – є важливою складовою життя людини, що гарантується Конституцією України. Запропоновано можливі шляхи усунення проблем.
У сучасних умовах посилення інтеграційних процесів з Європейським Союзом та впровадження європейської системи неперервної освіти програми нормативних дисциплін і відповідні освітньо-професійні програми повинні враховувати положення досконалої європейської системи нормативно-правових актів з безпеки людини. Тому, розглядаючи проблеми викладання дисциплін, пов’язаних з безпекою людей, у процесі занять з предметів «Безпека життєдіяльності», «Основи охорони праці» та «Цивільний захист» необхідно передбачати пошук оптимальних форм і методів навчально-виховного процесу з реалізації міжпредметних зв’язків і збільшення практичної підготовки на основі сучасної нормативної бази, розробки спеціальних технологій формування професійної компетентності фахівців усіх спрямувань, удосконалювати методики підготовки студентів за теоретичною та практичною складовими з цілеспрямованим формуванням у них фахової компетентності, а також постійно активізовувати професійне самовдосконалення студентів, що сприяє їх самоактуалізації, формуванню професійних потреб, мотивів та мотивацій.
10
Панченко, Олег, Анастасія Кабанцева, and Ірина Сердюк. "ПОТРЕБА ОСОБИСТОСТ І В ІНФОРМАЦІЙНІЙ БЕЗПЕЦІ." Public management 23, no. 3 (March 20, 2020): 210–22. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-3(23)-210-222.
Full textAbstract:
Поняття “потреба” в сучасних умовах стало тим безперечно престижним, позитивним, необхідним, що створює умови для вдосконалення та розвитку людини. У процесі життєдіяльності відбулася істотна транс- формація інформаційного суспільства, демінімізувалась структура бажань і потягів, які включають в себе значно ширший діапазон потреб сучасної лю- дини, тому виникла нагальна потреба удосконалення концепції відносно запиту сьогодення. Представлено модернізовану піраміду людських потреб А. Маслоу, відповідно до якої сім основних рівнів потреб утворюють ієрар- хічну структуру, яка як домінанта визначає поведінку людини.
Зазначено, що потреба бути в безпеці одна з основних і належить до рівня життєво важливих. Потреба у різних видах і формах безпеки існує на всіх етапах розвитку людства, однак саме в умовах турбулентного розвитку ін- формаційних технологій та постійного інформаційно-психологічного впли- ву на особистість, суспільство і державу, потреба в інформаційній безпеці набуває статус національної ідеї.
Беручи до уваги темп сучасного життя і техногенного розвитку, життєві потреби сучасної людини суттєво змінилися і розширилися, зріс попит на безпечну життєдіяльність та інформаційно-психологічний комфорт задля особистісної реалізації в умовах турбулентного розвитку, інформаційного навалу та несистемного суспільного хаосу. Сформульовано визначення по- няття інформаційна безпека — це стан інформаційного середовища, який забезпечує задоволення інформаційних потреб суб’єктів інформаційних від- носин, безпеку інформації та захист самих суб’єктів від негативного інфор- маційного впливу.
Визначальним у задоволенні інформаційних потреб особистості є отри- мання достовірної, всеоб’ємної, порівняльної інформації, що може стати під- ґрунтям єдиного вірного рішення. Отже, збереження інформаційної безпеки людини, її психологічного здоров’я, пошук ефективних методів вирішення означеної проблеми є важливим і актуальним питанням державної інформа- ційної політики.
11
Загуменна, Юлія Олександрівна. "ПРОБЛЕМИ ПУБЛІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В ЕЛЛІНІСТИЧНІЙ ПОЛІТИКО-ПРАВОВІЙ ДУМЦІ АНТИЧНОЇ ГРЕЦІЇ: ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ." New Ukrainian Law, no. 1 (March 30, 2022): 94–102. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2022.1.14.
Full textAbstract:
Досліджено теоретичні та практичні аспекти проблеми розуміння публічної безпеки в політико-правовій думці Античної Греції Елліністичної доби. Доведено, що античним політико-правовим ученням, які осимслювали публічну безпеку, притаманні такі основні риси: її етатизація (вивищення держави та її інститутів у гарантуванні цієї безпеки), персоналізація (тісна залежність особистої безпеки від публічної, часом навіть вивищення особистої безпеки над публічною), універсалізація (безпека як явище космічного світоустрою, загальнеоеллінська безпека), раціоналізація (дискурсивне осмислення проблематики публічної безпеки), юридизація (переведення проблематики публічної безпеки в площину юридичного її забезпечення, що набуває імперативного характеру, обов’язкове слідування полісним законам, система жорстких покарань за правопорушення у сфері публічної безпеки, забезпечення законності і правопорядку в суспільстві і в державі), нерозмежованість власне державної та громадської безпеки (що було зумовлено полісним характером державного устрою), аксіологізація (безпека як висока людська і суспільна цінність, як благо, як невід’ємний елемент полісного світогляду та забезпечення належного улаштування полісного життя), поліморфність (широта спектру форм публічної безпеки та специфікація її «образів» у філософії, поезії, історіографії, риториці тощо). Висвітлено тенденцію юридизації публічної безпеки. Остання забезпечується державою та законами, самі закони повинні відповідати загальносуспільним уявленням про благо та справедливість, держава повинна будуватися на засадах соціального миру, компромісів та урівноваження різних соціальних інтересів. Сама ідея про те, що поза державою неможливо гарантувати безпеку людей, стала революційною і вперше висунула саме державну організацію суспільних відносин на передній план гарантування безпеки громадян. Іншою революційною ідеєю стало опертя держави при гарантуванні публічної безпеки на раціонально сконструйоване та вдосконалюване мірою розвитку суспільних відносин право, яке регулювало і скеровувало розвиток відносин людей, рівних між собою. Нарешті, по-третє, відкритий софістами дискурс людиноцентричності права зумовив посилення особистої складової частини в суспільно-політичному житті полісу, що, своєю чергою, зумовило появу критики насильства та сприяло формуванню ідеї про права вільної людини та необхідності їх захисту органами державної влади. Відповідно, безпека полісу стала багато в чому залежати від безпеки і захищеності прав його громадян.
12
Kalashnikova, L. V. "Соціально-філософські витоки становлення концепту безпеки у протосоціології." Науково-теоретичний альманах "Грані" 19, no. 9(137) (August 1, 2016): 6. http://dx.doi.org/10.15421/171672.
Full textAbstract:
Соціально-філософські витоки розуміння сутності поняття безпеки пов’язані з пануванням різних наукових картин світ. В епоху античності існуючі підходи суттєво різнилися, адже безпеку визначали як найвищу цінність держави, закон, або ж розглядали як можливість задоволення потреб функціонування особистості, а потім і всього суспільства в цілому. У працях середньовічних мислителів вона ототожнювалася з атрибутами божественного провидіння, виступаючи однією з функцій віросповідання. Для філософських ідей цих історичних епох характерні відсутність безпосереднього пізнавального інтересу до осмислення безпеки суспільства. Механістичне пізнання світу дозволило у період середньовіччя, Відродження та Нового часу виділити принципи безпечної взаємодії людини з природою, соціальним середовищем, внаслідок чого відбулося усвідомлення аналізу сутності механізмів гарантування безпеки у суспільств, державі. В епоху Просвітництва в межах статистичної наукової картини світу безпека розглядалася як баланс між системами й підсистемами, які, маючи приналежність до людського буття, визначають характер взаємозалежності безпечного існування людини та суспільства. Аналіз становлення теорії безпеки є необхідною умовою для формування уявлень про наукові принципи управління системою безпеки, усвідомлення яких дасть можливість забезпечити безпечне існування особистості, ефективне функціонування суспільства та держави.
13
ТУРЧЕНКО, ОЛЬГА. "Екологічна безпека та сталий розвиток: кореляційна залежність." Право України, no. 2018/05 (2018): 116. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-05-116.
Full textAbstract:
Визнання факту, що природа планети – це не тільки фізичне середовище існування людства, джерело ресурсів для матеріального виробництва, об’єкт естетичного ставлення людини, а й передусім основа існування життя у всьому його різноманітті, є причиною включення екологічної безпеки до системи всеохоплюючої безпеки. Метою статті є аналіз сформованих у доктрині з урахуванням положень міжнародних актів підходів до розуміння поняття “екологічна безпека”, обґрунтування взаємозв’язку і взаємозалежності екологічної безпеки та сталого розвитку. У результаті проведеного дослідження автор доходить висновку, що забезпечення загальної безпеки загалом й екологічної безпеки зокрема безпосередньо пов’язано з переходом до сталого розвитку, відповідно, поняття безпеки ґрунтується на концепції сталого розвитку. Звідси, з одного боку, безпека як благо в сталому розвитку набуває комплексного характеру певної гарантованої комфортності людського існування, а з другого – виступає змістовним виміром сталого розвитку. В онтологічному аспекті це означає, що безпека – певна доцільна відстань між людством і природою, яка забезпечує їхній цивілізаційний діалог. Узагальнюючою характеристикою стану системи, яка змістовно пов’язується з її безпекою, є індикатор, величина якого в синергетичному відношенні визначається рівнем збалансованості інтересів компонентів, а в антропоцентричному – рівнем збалансованості соціально-економічної та техногенно-екологічної безпеки. Навіть у межах моделі несталого розвитку необхідним є досягнення певного рівня стабільності і безпеки, для того щоб можна було здійснити перехід до сталого розвитку. Перехід до сталого розвитку можливий лише в глобальному масштабі, у злагоджено-когерентному режимі всіх об’єктів і суб’єктів безпеки.
14
Мурашко, Віталій. "КАТЕГОРІЙНІ ТА ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ." Public management 20, no. 5 (December 29, 2020): 156–65. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-5(20)-156-165.
Full textAbstract:
Проаналізовано проблеми категорійних та державно-управлін- ських аспектів формування національної безпеки. Розкрито сутність терміна “безпека” у процесі розвитку ідей дискурсивної демократії, де він розглядав- ся як “цінність”, певний “суспільний інтерес”, “благо”. Однак, зазначено, що такий підхід не враховує, що поняття “безпека” можна інтерпретувати ширше як категорію філософську, а відтак — і категорію теорії·державної·політики та державного управління. При цьому, визначено, що зростаючий інтерес до ви- вчення сутності поняття “безпека” у контексті її світоглядно-філософського розуміння, залежить від багатьох факторів. Серед яких, зокрема, складність та неузгодженість сучасних процесів трансформації геополітичного та гео- економічного поля, усвідомлення необхідності вирішення глобальних про- блем безпеки та фундаментальних суспільно-політичних та соціально-еко- номічних змін, що останнім часом простежуються у багатьох країнах світу і мають вирішальний вплив на міжнародну та національну безпеку.
Доведено, що зміст національної безпеки визначається ступенем захище- ності національних інтересів; станом захисту життєво важливих інтересів особистості, суспільства та держави, довкілля у різних сферах життєдіяль- ності від внутрішніх та зовнішніх загроз; станом захисту національних інте- ресів від різного роду загроз, який досягається завдяки цілеспрямованій ді- яльності органів державної влади та інститутів громадянського суспільства з метою гарантування прав людини та основних свобод, їх прогресивного роз- витку та стабільності конституційного ладу. Разом з тим обґрунтовано, що національна безпека держави полягає не тільки у захисті національних інте- ресів, а й у підтримці відповідних і необхідних умов існування як держави і суспільства, так і окремих громадян. Відповідно, забезпечення таких спри- ятливих умов є необхідною умовою реалізації національних інтересів та цілей.
15
Чадов, Е. А. "Безпека життєдіяльності у побуті людини." Безпека життєдіяльності, no. 4 (2011): 6–7.
Find full text
16
Чорна, Н. "Потреби людини і продовольча безпека." Наука молода, Вип. 13 (2010): 207–12.
Find full text
17
Загуменна, Юлія Олександрівна. "ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ БЕЗПЕКОВОГО ДИСКУРСУ В ІСТОРІЇ ПОЛІТИКО-ПРАВОВОЇ ДУМКИ." New Ukrainian Law, no. 4 (October 1, 2021): 70–76. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.4.11.
Full textAbstract:
У статті досліджуються передумови виникнення безпекового дискурсу в історії політико- правової думки. Феномен національної безпеки розглядається в політичному й правовому дискурсі. Наголошується, що проблема формування безпекового дискурсу в історії політико-пра- вової думки тривалий час досліджується різними науками: соціологією, релігієзнавством, безпекознавством (сек’юрітологією), етнографією, історією, історією держави й права, історією політичних і правових учень. Узагальнюючи, автор виділяє кілька пануючих парадигм у науці, які склалися в осмисленні порушеної проблематики, а саме: міфоло- гічна (проблема безпеки в давньому світі постала як наслідок міфологізації природних і соціальних небезпек, їх міфолого-символічної інтерпретації у свідомості людини); філо- софська (поява безпекового дискурсу пояснюється її виокремленням із загальнофілософ- ського знання, його витоки й розвиток «синхронні» етапам розвитку філософії); антро- пологічна (формування вчення про безпеку людини й суспільства виводиться з природи людини, її світу, потреб та інтересів); психологічна (безпекові питання оформлюються в окремий напрям мислення під впливом психологічної структури особистості, безпека людини має психологічну природу, вкорінена у свідомості людини); соціологічна (без- пековий дискурс виводиться зі сфери соціального буття, соціального світу людини, наго- лошується на його соціальній зумовленості й структурованості); історична (безпековий дискурс має історичну зумовленість, її витоки вбачаються в найдавнішому періоді історії людства, наголошується на цивілізаційній універсальності безпекового дискурсу); теоло- гічна (пошуки шляхів забезпечення безпеки мають витоки в релігійності людини й невід- воротно приводять її до Бога як найвищого гаранта безпеки й благодаті як у земному, так і в потойбічному світі). Установлено, що означені наукові парадигми так чи інакше пере- тинаються в дослідженні безпекового дискурсу й пошуках його витоків, меншою мірою конкурують, аніж раніше, взаємозбагачуються. Зроблено висновок, що передумови виникнення безпекового дискурсу в історії полі- тико-правової думки слід розглядати як сукупність соціальних і гносеологічних умов, що уможливили появу (виникнення) першопочаткових раціональних уявлень про співвідно- шення безпеки й небезпеки в житті людини, їх походження, засоби забезпечення безпеки й суб’єктів, здатних її забезпечити, задля подальшого розвитку цих уявлень у розвиткові політико-правових учень (доктрин) наступних історичних періодів. Формування такого дискурсу в розрізі соціальних передумов слід інтерпретувати як закономірний результат ускладнення соціального життя, його відокремлення від природного й надприродного сві- тів, спроб осмислити безпеку як реальний і бажаний із боку загальносоціального інтересу стан захищеності людини від внутрішніх і зовнішніх загроз. Такими передумовами можна вважати виникнення людського суспільства з його поступовою соціальною диференціаці- єю та структуруванням суб’єктів та об’єктів безпеки. Гносеологічними передумовами без- пекового дискурсу стали перехід від предметно-конкретного до абстрактного мислення, формування перших абстрактних логічних «пракатегорій», які узагальнювали життєвий досвід людини щодо сфери бажаного, належного й безпечного, осмислення проблеми безпеки як універсальної для природного, соціального й надприродного (потойбічного) світів у структурі міфологічного мислення.
18
Субіна, Т. В. "ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА ЯК ОДИН З ВИДІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ." Ірпінський юридичний часопис, no. 3 (February 25, 2021): 103–13. http://dx.doi.org/10.33244/2617-4154.3.2020.103-113.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано генезис наукових думок про сутність та понятійний апарат «інформаційної безпеки» та надано власне визначення інформаційної безпеки, а саме це – система унормованих методів, заходів, засобів, способів дотримання належного рівня охорони і захисту інформації з метою реалізації конституційних прав, свобод і законних інтересів людини та громадянина, суспільства і держави.Особлива увага зверталася на аналіз нормативно-правового забезпечення інформаційної безпеки, а саме було розкрито, що інформаційна безпека є однією з видів національної безпеки та важливою самостійною сферою забезпечення національної безпеки.
19
Терехов, В. Ю. "Теоретичні аспекти розуміння категорій "безпека людини" та "громадська безпека"." Соціологія права, no. 1/2 (20/21) (2017): 95–101.
Find full text
20
Коптєва, О. О. "Безпека людини як концепція міжнародного права." Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України, no. 6 (2014): 57–62.
Find full text
21
Нетребенко, Алевтина. "Безпека - пріоритетна потреба людини, суспільства, цивілізації." Безпека життєдіяльності, no. 6 (2011): 15——16.
Find full text
22
Линдюк, Сергій. "ТЕОРЕТИЧНІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ КОНЦЕПТУ «СОЦІАЛЬНА БЕЗПЕКА» В УКРАЇНСЬКОМУ НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ." Науковий вісник: Державне управління, no. 1(11) (April 18, 2022): 92–113. http://dx.doi.org/10.33269/2618-0065-2022-1(11)-92-113.
Full textAbstract:
Цілями статті є дослідження теоретичних інтерпретацій концепту «соціальна безпека» в українському науковому дискурсі, підходів до розуміння його сутності, аналіз ґенези його становлення, що дасть змогу розвинути понятійно-категоріальний апарат дослідження, надати авторське обґрунтування його сутності, враховуючи наявне теоретичне підґрунтя, а також розвинути теоретичний базис дослідження соціальної безпеки та дефініцій, що визначають її сутність. Дослідження пропонує як систематичний огляд літератури щодо концепцій соціальної безпеки, так і емпіричний аналіз. Дані емпіричного дослідження були проаналізовані за допомогою контент-аналізу, аналізу та синтезу, індукції та дедукції тощо. Об’єднані висновки огляду літератури та емпіричного дослідження зумовили обґрунтування концепції соціальної безпеки, яка свідчить про багатовимірний склад понять і тісно пов’язаний характер понятійно-категорійного апарату системи соціальної безпеки. Здійснено огляд наявних визначень соціальної безпеки та їх застосування в науковому дискурсі, з’ясовано базові структурні елементи системи соціальної безпеки. Теоретичний внесок статті полягає в її підході до концептуалізації та узгодження взаємопов’язаної та багатовимірної природи концепцій соціальної безпеки для подальшого розвитку та розширення концептуальних підходів. Досліджено, що концепція соціальної безпеки стосується таких питань, як ідентичність, соціальна узгодженість, включення, виключення та дилема безпеки. Виокремлено два напрями досліджень концепту «соціальна безпека»: перший вивчає суб’єктивну конструкцію та захист ідентичності, другий розвивається відповідно до об’єктивістських онтологій, зосереджених на неминучих загрозах ззовні та важливості захисту соціальних систем, що підтримують життєдіяльність. Методологічний внесок – це чіткий і систематичний дизайн якісного дослідження, щоб сприяти прозорості, структурі та уявленню про майбутні дослідження концепцій безпеки. Хоча висновки статті в певних аспектах збігаються з більшою частиною джерел, що існують, у ній пропонуються нові ідеї та виміри для цих концепцій та подальших досліджень. За результатами дослідження варіантів дефініцій можна стверджувати, що концепт «соціальна безпека» є комплексним, містить економічні, політичні, соціальні, гуманітарні та ціннісні аспекти, відображає все те, що впливає на життєдіяльність, зокрема на середовище існування людини, на якість життя людей, робить суспільство стійким, здатним до розвитку.На підставі аналізу визначень, запропонованих провідними науковцями, удосконалено, сформовано та надано авторське визначення концепту «соціальна безпека», що, на відміну від наявних, розглядається як цілісна система взаємопов’язаних елементів, побудована на взаєминах соціальної системи і середовища з метою запобігання негативним впливам соціальних ризиків та зниження рівня небезпек, а також убезпечення від загроз соціального характеру людини, держави, суспільства, їх соціальних інтересів, цінностей і потреб.
23
Чернікова, І. Д. "ФОРМУВАННЯ ГУМАНІТАРНОЇ КУЛЬТУРИ ЯК ЗАПОРУКА ДУХОВНОЇ БЕЗПЕКИ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 102, no. 3 (December 30, 2021): 371–80. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-102-3-371-380.
Full textAbstract:
Гуманітарна культура пов'язана з пізнанням і освоєнням людиною інтелектуальних і духовних феноменів, що сприяють подальшому розвитку її як особистості і інтеграції в людське співтовариство. Гуманітарна культура особистості не є застиглим утворенням, вона формується і постійно поновлюється в певному проблемному полі людської діяльності. Гуманітарна культура входить в поняття професійної культури, забезпечуючи її гуманітарну складову так само, як професійна культура входить в поняття гуманітарної як установка людини на творчу, соціально відповідальну професійну діяльність.
У статті розглядаються питання розвитку гуманітарної культури у студентів університету технічного профілю. Виявлений гуманітарний потенціал в змісті технічної освіти, який сприяє розвитку компонентів гуманітарної культури, враховує базову систему цінностей (аксіологію) сучасних суспільних відносин як реалізацію дієвої формули душевної безпеки. Духовна безпека сучасного суспільства і гуманітарна культура особистості особливо актуальна, в зв'язку з тим, що матеріальна складова не тільки зумовлює духовну безпеку суспільства, культуру особистості, але і виступає необхідною умовою для розробки і впровадження більш високих технологій інноваційної спрямованості і актуальних наукових відкриттів. Створення сучасного високотехнологічного виробництва в епоху розвитку комп'ютерно-мережевих програм, впровадження в повсякденне життя людини елементів штучного інтелекту, інтенсивне застосування винаходів, пов'язаних з нанотехнологіями, електромобілями, біороботами, киборгами, безсумнівно, змінює соціальну структуру і суспільні відносини.
В інформаційному суспільстві в період «перезавантаження» суспільних відносин особливо актуальним стає сигма безпеки, яка представляє собою особистість, що володіє, сучасними професійними знаннями, почуттям обов'язку, високим рівнем інтелекту самосвідомості, толерантністю, яка прагне до гармонії з природою і соціумом, де існує повага до загальноприйнятих норм поведінки, законам.
24
Макаренко, Е. М. "Інформаційна та психологічна безпека як складові безпеки держави, суспільства і людини." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Військово-спеціальні науки, Вип. 4 (2001): 56–60.
Find full text
25
ФАРЕНЮК, Г. Г., О. І. ВАЙНБЕРГ, and В. Д. ШУМІНСЬКИЙ. "НАДІЙНІСТЬ ТА БЕЗПЕКА ГІДРОТЕХНІЧНИХ СПОРУД ДНІПРОВСЬКОГО ТА ДНІСТРОВСЬКОГО КАСКАДІВ ГЕС." Наука та будівництво 25, no. 3 (October 22, 2020): 3–12. http://dx.doi.org/10.33644/scienceandconstruction.v25i3.1.
Full textAbstract:
В статті розглянута надійніть та безпека гідротехнічних споруд і стан нормативної бази в галузі гідротехнічного будівництва, що регламентує їх забезпечення. Гідротехнічні споруди – це відповідальні інженерні споруди, що широко застосовуються в різних сферах життєдіяльності людини і галузях народного господарства. Тому важливою задачею гідроенергетики України є дотримання безпеки та надійністі роботи цих споруд. Наведеноаналіз діючих в Україні нормативних документів, що регламентують вимоги до гідротехнічних споруд та підтримують їх надійність та безпеку.На даний час в Україні в галузі гідротехнічного будівництва діє низка застарілих нормативних документів (в тому числі строительные нормы иправила (СНиП) з часів СРСР) щодо проектування, будівництва та надійності і безпеки споруд, і в ряді випадків вони суперечать чинним в Україніправовим і нормативним документам. Наведені відмінності роботи та особливості експлуатації гідротехнічних споруд, що потребує їх врахування в нормативних документах. Це свідчить про необхідність невідкладного відновлення нормативної бази. Критерії безпеки і технічні стани гідротехнічних споруд, що знаходяться в експлуатації, є застарілими. Тому слід розробити нормативний акт на основі спеціальних досліджень, що регламентує підходи до визначення критеріїв безпеки, надійності та технічних станів гідротехнічних споруд, які знаходяться в тривалій експлуатації. Слід розробити «Технічний регламент гідротехнічних споруд», який врахує відмінності (особливості) умов їх роботи від інших споруд та особливості. Для правового регулювання діяльності із дотримання надійності та безпеки необхідно якнайшвидше завершити розробку проекту та прийняти Закон України «Про безпеку гідротехнічних споруд».
26
ФАРЕНЮК, Г. Г., О. І. ВАЙНБЕРГ, and В. Д. ШУМІНСЬКИЙ. "НАДІЙНІСТЬ ТА БЕЗПЕКА ГІДРОТЕХНІЧНИХ СПОРУД ДНІПРОВСЬКОГО ТА ДНІСТРОВСЬКОГО КАСКАДІВ ГЕС." Наука та будівництво 25, no. 3 (October 22, 2020): 3–12. http://dx.doi.org/10.33644/scienceandconstruction.v25i3.139.
Full textAbstract:
В статті розглянута надійніть та безпека гідротехнічних споруд і стан нормативної бази в галузі гідротехнічного будівництва, що регламентує їх забезпечення. Гідротехнічні споруди – це відповідальні інженерні споруди, що широко застосовуються в різних сферах життєдіяльності людини і галузях народного господарства. Тому важливою задачею гідроенергетики України є дотримання безпеки та надійністі роботи цих споруд. Наведеноаналіз діючих в Україні нормативних документів, що регламентують вимоги до гідротехнічних споруд та підтримують їх надійність та безпеку.На даний час в Україні в галузі гідротехнічного будівництва діє низка застарілих нормативних документів (в тому числі строительные нормы иправила (СНиП) з часів СРСР) щодо проектування, будівництва та надійності і безпеки споруд, і в ряді випадків вони суперечать чинним в Україніправовим і нормативним документам. Наведені відмінності роботи та особливості експлуатації гідротехнічних споруд, що потребує їх врахування в нормативних документах. Це свідчить про необхідність невідкладного відновлення нормативної бази. Критерії безпеки і технічні стани гідротехнічних споруд, що знаходяться в експлуатації, є застарілими. Тому слід розробити нормативний акт на основі спеціальних досліджень, що регламентує підходи до визначення критеріїв безпеки, надійності та технічних станів гідротехнічних споруд, які знаходяться в тривалій експлуатації. Слід розробити «Технічний регламент гідротехнічних споруд», який врахує відмінності (особливості) умов їх роботи від інших споруд та особливості. Для правового регулювання діяльності із дотримання надійності та безпеки необхідно якнайшвидше завершити розробку проекту та прийняти Закон України «Про безпеку гідротехнічних споруд».
27
Хороновський, О. І. "ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ПОНЯТТЯ «ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ДЕРЖАВИ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІЙ ОРГАНІЗОВАНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ»." Знання європейського права, no. 4 (November 10, 2021): 66–69. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i4.264.
Full textAbstract:
У статті розглянуто питання теоретичних і правових основ формування терміна «економічна безпека державиу сфері протидії транснаціональній організованій злочинності». Досліджено терміни «економічна безпека держа-ви», «протидія злочинності», «транснаціональна організована злочинність» у науковій літературі та норматив-но-правових актах. Констатовано, що економічна безпека є складовою частиною національної безпеки, взаємодієз іншими її складниками, залишаючись основою безпеки держави, забезпечує реалізацію усього комплексу наці-ональних економічних інтересів і виступає матеріальною основою життєдіяльності людини, суспільства та дер-жави. Зроблено висновок про те, що протидія злочинності є діяльністю, яка супроводжується здійсненням відпо-відної системи заходів, спрямованих на виявлення злочинів, у тому числі причин та умов їх вчинення, а такожпритягнення винних до кримінальної відповідальності. Встановлено, що формування понятійного апарату тран-снаціональної організованої злочинності у науковій літературі залежить від кількості визначених дослідникамитипових ознак, властивих транснаціональним злочинним організаціям. Частина таких ознак характеризує орга-нізовані злочинні формування загалом, частина має транснаціональний характер. Запропоновано визначеннятерміна «економічна безпека держави у сфері протидії транснаціональній організованій злочинності» як такогостану економічного розвитку країни, який характеризується найбільш повним і раціональним використанням їїекономічного потенціалу, здатністю до самовідтворення, захищеністю від дії внутрішніх і зовнішніх загроз наці-ональній економіці, зумовлених діяльністю транснаціональних злочинних організацій, що сприяє задоволеннюекономічних і соціальних інтересів особи, суспільства та держави.
28
Бакалюк, О. Й. "Температура, екологія довкілля і безпека життєдіяльності людини." Безпека життєдіяльності, no. 3/4 (2008): 26–27.
Find full text
29
Тихий, В. П. "Безпека людини: поняття, правове забезпечення, значення, види." Вісник Національної академії правових наук України, no. 2 (85) (2016): 31–46.
Find full text
30
Майоров, В. В. "ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАВДАНЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ." Прикарпатський юридичний вісник 2, no. 3(28) (March 24, 2020): 81–85. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i3(28).363.
Full textAbstract:
У статті досліджуються проблемні питання законодавчого регулювання завдань Національної поліції. Розкривається зміст введених в правових обіг термінів «публічний порядок та безпека», «поліцейські послуги». Підтримано позицію, згідно з якою законодавство про діяльність Національної поліції повинно бути доступним для громадськості, досить зрозумілими і точним та у разі необхідності супроводжуватися чітким підзаконним регулюванням.
Ефективність реалізації цих функцій поліції тісно повязана із тими завданнями, які виконує Національна поліція. Завдання належать до чинників, що зумовлюють нормативно-правовий статус поліції і визначають специфіку її організаційної побудови, визначають цілі, досягнення яких вона має прагнути у своїй діяльності.
Завдання поліції є обов’язковими елементами правового статусу поліцейських. Вони відображають призначення поліції та основні напрями її діяльності у певній сфері суспільно-державних відносин. Чітко визначені завдання є однією з гарантій ефективної роботи поліції щодо протидії злочинності, забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.
У законодавстві відсутній перелік послуг, що надає поліція у таких сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності. Не визначеними у законодавстві є послуги з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують допомоги. Крім того, у законодавстві України досі немає тлумачення змісту понять «публічний порядок» та «публічна безпека», а також тлумачення діяльності з їх підтримання та забезпечення.
Одним із можливих шляхів вирішення зазначеної вище проблеми є внесення змін до Закону України «Про Національну поліцію» стосовно вживання таких термінів, як «публічний порядок та безпека» і «поліцейські послуги».
31
Сміт, Ден. "Міжнародна стабільність і безпека людини у 2018 р." Щорічник СІПРІ 2019. Озброєння, роззброєння та міжнародна безпека, Вип. 20 (2020): 3–26.
Find full text
32
Тимощук, О. М., and О. В. Мельник. "ОПТИМІЗАЦІЯ ЗАХОДІВ БЕЗПЕКИ ПРИ БУНКЕРУВАННІ СУДЕН." Vodnij transport, no. 2(33) (December 14, 2021): 36–43. http://dx.doi.org/10.33298/2226-8553.2022.2.33.04.
Full textAbstract:
Прийнятний рівень ризику при проведенні бункерування визначається тими витратами, які готове нести суспільстводля досягнення безпеки. Оптимальність співвідношень залежить від рівності між витратами на забезпечення безпеки і ціною збитків від аварій [1]. При обгрунтуванні вимог до рівня ризику необхідно враховувати як прийняту концепцію аварійності і травматизму, так і накопичений до теперішнього часу досвід при експлуатації засобів водного транспорту [2]. Звідси випливає необхідність визнати об'єктивно існуючі ризики, зокрема при проведенні бункерування, і навчитися їх нормувати, застосовуючи такі способи: вибір величини показників ризику відповідно значень, які встановлено в морській галузі; обґрунтування оптимальних за обраними критеріями кількісних показників ризику.Склад заходів можна оцінити рішенням оптимізаційної задачі –при мінімальних витратах, вибрати такий набір заходів, впровадження яких знижує ймовірність аварії до допустимого (заданого) рівня. При вирішенні задачі прийнято, що кошти виділяються на покращення шести найбільш значних факторів, що включають як безпеку обладнання і технологій, так і факторів діяльності людини, які мають найбільший вплив на безпеку проведення процесу бункерування: готовність технічних засобів бункерування, підготовка персоналу, проведення технічного обслуговування, ремонт, резервування обладнання, якість прийняття рішень при бункеруванні [3]. Визначено вартісні характеристики мір впливу на фактори безпеки бункерування. Була розроблена багатофакторна модель оцінювання грошових витрат на міри впливу на безпеку бункерування. Імітаційне моделювання грошових витрат здійснювалось за допомогою рівномірного розподілу випадкових величин на заданому проміжку, а також нормального розподілу з заданими параметрами (математичним сподіванням та середнім квадратичним відхиленням).Ключові слова: безпека бункерування, фактори безпеки, багатофакторна модель оцінювання грошових витрат, імітаційне моделювання грошових витрат.
33
Дятченко, Діана. "Аналіз впливу соціально-психологічних причин безпечної поведінки особистості." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(50)T3 (2019): 67–74. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-3-67-74.
Full textAbstract:
Аналіз теоретичної значимості впливу соціально-психологічних причин на безпечну або небезпечну поведінку людини у різних життєвих ситуаціях дає змогу передбачити розвиток подій з позиції «безпека - небезпека», розшифровує каталог різноманітних моделей, умов та можливих факторів безпечності. Також недостатньо вивчена психологічна природа різноманітних видів активності особистості, направлених на забезпечення своєї безпеки. Зростає число людей, які характеризуються деформованістю потреби в соціальній безпеки, що призводить до зниження задоволеності сьогоденням і відсутності впевненості в майбутньому, до руйнування цілісності особистості, зростання страху і тривоги, зниження стійкості до несприятливих впливів. Дана обставина обумовлює необхідність розробки моделі і механізмів соціально-психологічної безпеки особистості. В науковому плані, стала очевидною необхідність використання нових теоретичних підходів і методів соціально-психологічного вивчення уявлень про особистість, обумовлена тим, що нова соціальна реальність, яка сьогодні вже традиційно визначається як соціальна нестабільність, неминуче висуває підвищені вимоги до особистості в плані активності. Існуючі підходи до проблеми психології безпеки особистості, без суперечностей один одному, відображають окремі сторони цього феномена, що не інтегруючи їх в цілісну психологічну концепцію. Актуальність сучасного звернення до соціально-психологічних проблем безпеки особистості визначається також логікою розвитку психологічної науки і необхідністю інтеграції досягнень загально-психологічного і соціально-психологічного наукового знання, досліджень в сфері екстремальної психології та психології службової діяльності. Неможливість захистити людину від усіх загроз, складних і напружених ситуацій, привела до необхідності переосмислення розуміння психологічної сутності безпеки. Складається динаміка соціальних настроїв відображає все більш наростаюче в суспільстві відчуття безперспективності, високого рівня невизначеності очікувань.
34
Ostudimov , B. А. "Ключові проблеми забезпечення енергетичної безпеки." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 4 (July 21, 2021): 64–70. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.04.07.
Full textAbstract:
Метою статті є здійснення комплексного аналізу забезпечення енергетичної безпеки в Україні з метою виокремлення існуючих проблем, а також визначення напрямів і шляхів їх вирішення.
Наукова новизна. Питання енергетичної безпеки є багатогранними, що зумовлює міжгалузевий і міждисциплінарний підходи до її вивчення. Загалом енергетична безпека трактується як стан захищеності носіїв енергетичних інтересів, насамперед людини, регіону, держави, від загроз дефіциту в забезпеченні їх потреб в енергії за допомогою гарантованого доступу до безпечних для життя і здоров’я людини та нації, навколишнього середовища енергетичних послуг високої якості за доступними цінами на умовах безперервності, надійності, диверсифікованості джерел енергопостачання, ефективності та раціональності, використання відновлюваних джерел енергії та рівного доступу. За результатами дослідження відзначено ряд ключових проблем на шляху забезпечення енергетичної безпеки в Україні: реалізація державної енергетичної політики в Україні, прогалини та суперечності її правового регулювання, недосконалість інституційного механізму, корупційні ризики й загрози, енергетична бідність і т.д.
Висновки. З-поміж актуальних першочергових завдань на шляху вирішення існуючих проблем є ширше використання відновлюваних джерел енергії, зміцнення кібернетичної безпеки в енергетиці, а також сприяння інтеграції енергетичних ринків України до відповідних ринків ЄС, розбудова європейської моделі енергетичної безпеки в Україні. Окрім того, необхідними є якісні, надійні та доступні за ціною енергетичні послуги для всього населення, відповідні дієві гарантії їх забезпечення. Отже, закономірною є потреба удосконалення нормативно-правової та інституційної основ енергетичної безпеки України, вивчення зарубіжного досвіду її регламентації, енергозбереження, перспектив відновлювальної енергетики, інтелектуальної енергетичної системи України, забезпечення екологічної рі
35
Турбан, Вікторія. "Психологічна природа цінностей." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(53)T2 (2020): 198–212. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-53-3-2-198-212.
Full textAbstract:
У статті аналізується психологічна природа цінностей особистості. Описані багатоманітні прояви соціальних цінностей та ціннісних орієнтацій особистості. Окреслено два відмінні теоретичні підходи: перший – виокремлення «абсолютних» цінностей і вибудова їхньої «об’єктивної» ієрархії; і другий – виявлення конвенціональних основ становлення та функціонування цінностей. Показано, що згідно з першим підходом, цінності – вічні й природні. Одні й ті самі цінності притаманні людям усіх епох. Згідно з другим, цінності – це домовленості, досягнуті в рамках певної культури, а отже, вони мають історичний характер. Ці два підходи доповнювались шляхом виокремлення низки «абсолютних» цінностей (приміром, життя людини, безпека, соціальна справедливість тощо) і низки «історичних» цінностей, що функціонують у суспільстві в певний час. Показано, що за такого розмежування, поняття «абсолютна цінність» корелює з поняттям «об’єктивна потреба» людини. А поняття «історична цінність» – з поняттями «соціальні норми» та «засоби діяльності». Аналізується цей дуалізм. В статті показано, що ціннісне відношення об’єктивно породжує етичний дискурс. Наголошено: відношення людини до природних цінностей і відношення до цінностей соціальних. Уточнено: природні цінності – це завше матеріальні блага: життя людини, її здоров’я, її безпека, природне середовище, хліб щоденний. А соціальні цінності мають суто комунікативний характер. Підкреслено, що у сучасному світі природні цінності в їхньому чистому вигляді зникають, вони трансформуються в соціальні. Але при цьому ставлення до цінностей як природних поширюється і на цінності соціальні.
36
Хоббі, Ю. "Право людини на кібербезпеку: проблеми визначення та гарантування." Юридичний вісник, no. 2 (August 21, 2020): 37–43. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.1701.
Full textAbstract:
У статті досліджено кібербезпеку як складник інформаційних прав людини. Проаналізовано основне законодавство України у сфері кібербезпеки, на підставі чого зроблено висновок, що кібербезпека - це наступний рівень інформаційної безпеки. Оскільки інформаційна безпека здебільшого стосується захисту саме інформації та доступу до неї, а кібербезпека - захисту прав і свобод людини під час використання кібер-простору.
Надано авторське визначення права на кібербезпеку як невід'ємне, невідчужуване право особи на захищеність її важливих інтересів, зокрема й інформаційних прав, під час використання кіберпростору. Тобто право на такий правопорядок, за якого забезпечуються, охороняються й захищаються права і свободи людини під час використання кіберпростору.
Пропонується віднести право на кібербезпеку до інформаційних прав людини, але за умов перегляду переліку та змісту цієї категорії прав у національному законодавстві, оскільки чинні нормативно-правові акти не відповідають сучасним реаліям.
На підставі аналізу законодавства у сфері кібербезпеки зроблено висновок, що конституційні права і свободи людини і громадянина, зокрема й інформаційні, розглядаються лише як об'єкт кібербезпеки, а не об'єкт кіберзахисту. До останніх відносять об'єкти критичної інфраструктури, чіткого переліку яких чинні нормативно-правові акти не містять, і не встановлено орган, котрий має відповідати за ведення цього переліку.
Наголошується, що реалізація права на кібербезпеку можлива лише за умов відповідних змін до законодавства в інформаційній сфері та визначеності державного органу, на який би покладався обов'язок гарантування права особи на кібербезпеку й кіберзахист, оскільки Національна поліція та її спеціалізовані підрозділи підключаються лише на стадії встановлення факту кіберзлочину.
37
Радченко, О. В., and Я. І. Чмир. "ГІБРИДНА ВІЙНА ЯК КЛЮЧОВА ЗАГРОЗА НАЦІОНАЛЬНОМУ СУВЕРЕНІТЕТУ УКРАЇНИ." Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, no. 3 (February 18, 2022): 100–108. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.3.14.
Full textAbstract:
Стаття досліджує проблематику забезпечення національного суверенітету держави внаслідок розгортання гібридних воєн, насамперед у глобальному інформаційному просторі. Це зумовлює необхідність створення ефективної системи забезпечення інформаційної безпеки людини, суспільства та держави. Інформаційна безпека розглядається як система, що забезпечує необхідний рівень стабільності та захищеності політичної, соціально-економічної, військово-оборонної, духовно-культурної та інших сфер і галузей життєдіяльності суспільства від небезпечних, дестабілізуючих негативних деструктивних загроз, здатних завдати шкоду національним інтересам держави, сталому розвитку суспільства, благополуччю та здоров’ю кожного громадянина. Визначається, що гібридна війна становить якісно нову радикальну форму геополітичних і внутрішньополітичних конфліктів латентного й асиметричного характеру, універсальний засіб безкровного забезпечення інтересів суб’єктів ведення інформаційної війни, де основною зброєю виступає інформація, інтернет-мережа та канали масової комунікації, цілеспрямовані на бажану зміну суспільної свідомості, базових цінностей і політичних орієнтації громадян, політичної еліти та вищих керівних кадрів протиборствуючої держави та задля її інформаційного поневолення. З огляду на широкомасштабну гібридну війну проти України та неминучість подальшого зростання загроз у сфері інформаційної безпеки обґрунтовується комплексна модель системи забезпечення національної безпеки держави. Робиться висновок про необхідність активізації дій органів публічного врядування України у напрямку своєчасного виявлення й нейтралізації загроз і ризиків негативного впливу шкідливого контенту національного і світового інформаційного простору, забезпечення задоволення інформаційних потреб людини й суспільства, реалізації національних інтересів держави у глобальному інформаційному просторі та здійснення ефективного захисту інформаційного суверенітету держави.
38
Радченко, Оксана Олександрівна. "ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА СУЧАСНИХ ДЕРЖАВ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ І ЗАГРОЗ." Public management 28, no. 3 (April 12, 2022): 73–81. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-3(28)-11.
Full textAbstract:
Мета роботи. У статті пропонується розгляд проблематики порушення природного балансу життєдіяльності ноосфери Землі та спричиненого цим наростання глобальних екологічних викликів, які стоять перед системами публічного управління національних держав та міжнародною спільнотою в цілому.Методологія. Методологічним інструментарієм проведеної розвідки є кейс-стаді виконання Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 березня 2021 року «Про виклики і загрози національній безпеці України в екологічній сфері та першочергові заходи щодо їх нейтралізації».Наукова новизна. Обґрунтовано, що ноосфера Землі на початку третього тисячоліття піддається тиску значної кількості глобальних викликів і загроз, які все більше виходять на передній план національної безпеки сучасних держав та екологічної безпеки усього людства. Проаналізовано стан реалізації заходів щодо протидії загрозам екологічній безпеці в Україні, який засвідчив, що лише незначна частина передбачених президентським указом першочергових заходів щодо забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України виявилася вчасно виконаною в повному обсязі.Висновки. Зроблено висновок, що турбота про збереження природного середовища нашої життєдіяльності все більше виходить на передній план проблематики розвитку людської цивілізації та – врешті-решт – самого її існування. І одним з найголовніших напрямків діяльності усіх національних урядів має стати нова державна екологічна політика, яка функціонально покликана забезпечити досягнення конституційно-гарантованого рівня екологічної безпеки та безпеки життєдіяльності людини й суспільства через формування необхідних для цього політичних, економічних та соціальних умов, а також через проактивну протидію глобальним екологічним загрозам.
39
Мачєєвскі, М. "Життя, свобода, власність, безпека. Доктринальні передумови ранніх регулювань прав людини." Wroclawsko-Lwowskie zeszyty prawnicze, N 1 (2010): 26–39.
Find full text
40
Мачєєвскі, М. "Життя, свобода, власність, безпека. Доктринальні передумови ранніх регулювань прав людини." Wroclawsko-Lwowskie zeszyty prawnicze, N 1 (2010): 26–39.
Find full text
41
Мачєєвскі, М. "Життя, свобода, власність, безпека. Доктринальні передумови ранніх регулювань прав людини." Wroclawsko-Lwowskie zeszyty prawnicze, N 1 (2010): 26–39.
Find full text
42
Ваньчик, Ю. А. "ПРОФЕСІЙНЕ СПІЛКУВАННЯ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ ІЗ РІЗНИМИ КАТЕГОРІЯМИ ГРОМАДЯН." Знання європейського права, no. 1 (September 21, 2020): 60–63. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i1.49.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано ключові правила спілкування поліцейського з різними категоріями громадян. Сформульовано основні положення, на яких повинна грунтуватись поведінка спілкування поліцейського під час виконання службових обов'язків. У відносинах із громадянами поліцейський повинен неухильно дотримуватися принципу гуманізму, який виявляється у: ввічливості і доброзичливості; відкритості, готовності надати допомогу, чуйності, делікатності, коректності та толерантності.
Адже відповідно до Конституції України найвищою соціальною цінністю в Україні визнаються людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека, а забезпечення прав і свобод людини є обов'язком поліцейських, які безпосередньо втілюють ці конституційні положення в життя.
Ефективна комунікація, її досконале володіння повним спектром засобів професійного спілкування як із громадянами, так і у службовій діяльності є необхідною умовою виконання Національною поліцією України поставлених перед нею завдань із забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Комунікація поліції з населенням вимагає здійснення різноманітних підходів, використання відповідних засобів для встановлення та розвитку контакту. Формування комунікативної культури працівників поліції повинно розглядатися в поліцейських структурах як важливе завдання в межах розвитку їхньої професійної культури, адже їхній рівень комунікації безпосередньо залежить від правової культури, наявності різнобічних знань, сформованості певних моральних принципів та якостей. Існує необхідність підвищення якості роботи із працівниками поліції, виховання у працівників шанобливого ставлення до закону, норм моралі, підвищення рівня службової етики, гострого та принципового реагування на прояви грубощів.
Чітке дотримання правил етикету спілкування є важливою умовою високої культури поведінки поліцейських як під час виконання службових обов'язків, так і в позаслужбових відносинах.
43
Potapchuk , H. V. "Екологічні права людини: від онто-аксіологічного значення до новелізації конституційного розуміння та модернізації." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 4 (July 21, 2021): 79–93. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.04.09.
Full textAbstract:
Метою статті є розгляд теоретико-нормативних підходів до розуміння змістовно-просторового наповнення феноменології екологічних прав людини в контексті їх онтологічного й аксіологічного значення, об’єктивізації перспектви новелізації їх конституційного розуміння та модернізації, що детерміновані глобалізаційними факторами. Доводиться, що проблематика екологічних прав людини об’єктивується й активізується завдяки складним та суперечливим процесам протидії негативним тенденціям у зазначеній сфері, що можна визначити по відповідних напрямках, інтерпретуючи загрози, які виникли в охоронному та правоохоронному контекстах, а саме: а) завдання мінімізації, а за можливості нейтралізації негативного впливу на навколишнє природне середовище при здійсненні господарської діяльності, експлуатації природних ресурсів та їх вилучення для виробництва матеріальних благ; б) подолання відсутності або обмеженого використання ресурсозберігаючих технологій; в) посилення державного та міжнародного контролю (нагляду) ризиків можливих випадків екологічного лиха і катастроф техногенного характеру; г) підвищення ефективності економіко-соціальних механізмів запобігання та ліквідації надзвичайних екологічних ситуацій; ґ) формування на локальному, регіональному, державному та міжнародному рівнях системи екологічної безпеки як стану захищеності навколишнього середовища, населення, територій, господарських та інших об’єктів від різних загроз, які виникають внаслідок негативних змін компонентів навколишнього середовища в результаті антропогенного впливу, що повинно забезпечуватися комплексом правових, організаційних, фінансових, матеріальних та інформаційних заходів, призначених для прогнозування, запобігання, ліквідації реальних і потенційних загроз безпеки, мінімізації їх наслідків; д) розробка державою та послідовне здійснення екологічно орієнтованої стратегії суспільства, що диктується як національними, так і міжнародними реаліями, бо екологічна безпека може бути забезпечена тільки в результаті дій усього світового співтовариства; е) активізація процесів по формуванню екологічної свідомості, екологічної індивідуальної, групової, колективної психології, в основі якої лежить розуміння того, що забезпечення лише власного екологічного добробуту за рахунок перенесення із власної території екологічно шкідливих виробництв, захоронення відходів та ін. неможливо, оскільки транскордонне та транстериторіальне забруднення знижує загальний рівень екологічної безпеки, призводить до непоправного збитку для біосфери, є зростаючою загрозою політичному, економічному й соціальному добробуту, сталому розвитку суспільства; є) активізація та контекстуалізація заходів щодо подолання низької екологічної культури суспільства на різних рівнях його існування і функціонування, – починаючи від локального, тобто там, де існують і функціонують в умовах місцевого самоврядування в стані повсякденності територіальні громади, соціуму на рівні регіонів та всієї держави, географічних субрегіонів і регіонів, та закінчуючи світовим (глобальним) соціумом, що репрезентується міжнародним співтовариством держав.
Наукова новизна дослідження полягає в критичному розгляді процесів виникнення, формування, доктриналізації, легалізації феноменології екологічних прав людини (громадянина) в Україні та зарубіжних державах, а також на рівні міжнародного співтовариства держав та у формулюванні пропозицій щодо нового бачення профільних прав та новелізації їх розуміння на конституційному рівні їх регламентації.
Висновки. Зростання значення та ролі екологічних прав людини детермінується кризовим станом розвитку людської цивілізації в умовах глобалізації та змін, що нею викликані, зокрема змінами у сфері промислового виробництва на фоні становлення, формування та розвитку системи світового господарства. Системно аналізуючи та обов’язково враховуючи екзистенційні константи існування та функціонування людської цивілізації, можна стверджувати, що успіх завдань збереження та позитивного посилення екологічного стану природного середовища напряму залежить від формування, існування, легалізації, легітимації, розвитку, вдосконалення феноменології екологічних прав людини. Змістовне навантаження конституційних екологічних прав людини в умовах глобалізації екологічної кризи об’єктивно потребує новелізації свого конституційного розуміння та модернізації через кореляцію й інтерпретацію із відповідним конституційно-проєктним та конституційно-нормотворчим супроводженням і забезпеченням. В основу конституційної кореляції мають бути покладені такі позиції: а) на конституційному рівні треба регламентувати та регулювати не стільки екологічні права громадян, скільки екологічні права людини; б) під сумнів повинен ставитися розподіл екологічних прав людини на галузеві та міжгалузеві, бо саме конституційні екологічні права людини не можуть бути розподілені таким чином, адже це їх нівелює та дискредитує в контексті розуміння їх правової сили; в) із метою підсилення важливості й оптимізації формулювання екологічних прав людини вважаємо некоректним використання термінологічної зв’язки «людина/громадянин», – виступаючи на користь застосування терміну «людина». Важливим фактором, що підкреслює актуалізацію та контекстуалізацію наведених висновків, є феноменологія екологічного конституціоналізму, активні процеси формування та легалізації якого в доктринально-теоретичній та практично-функціональній площинах національного конституційного та загального міжнародного права спостерігаються у вигляді стійкої тенденції.
44
Ткач, Іван. "Концепція дослідження проблем забезпечення воєнно-економічної безпеки держави." Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 4, no. 2 (April 30, 2018): 3–13. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2018.4.2.1.
Full textAbstract:
В статті проведеній аналіз економічних систем суспільства. Розроблено концептуальні засади дослідження сучасної економічної системи суспільства. Дана концепція дає змогу із застосуванням системного підходу в науковому пізнанні виділити певні логічні ланцюжки взаємодії складових суспільного устрою у відповідній субординації. Встановлено, що інтегральним результатом економічної діяльності економічної системи суспільства є стан добробуту громадян, в кінцевому вимірі – кожної людини, як головного чинника економічного розвитку. На підставі даної концепції розроблено Концептуальні засади дослідження проблем національної безпеки держави. Запропоновані концептуальні засади розвивають, розкривають і розширюють потенційні можливості методології економічних систем і є першим прикладом застосування ідей цієї методології для дослідження прикладних, практично-значимих для держави проблем, таких як національна безпека держави. Розвиваючи розглянуті концептуальні засади запропоновано концепцію дослідження воєнно-економічної безпеки держави з позиції економічної детермінанти. Запропоновані вперше підходи до побудови концепцій дослідження проблем сучасної економічної системи суспільства, національної безпеки держави і забезпечення воєнно-економічної безпеки держави з позиції економічної детермінанти, які продовжують пошуки у науковому і практичному економічному середовищі у напрямку уточнення, переосмислення і оптимізації категорії “Економічна система суспільства” і її прикладного застосування для забезпечення національної безпеки держави.
45
Andrushchenko, Tetyana. "Національне та загальнолюдське як домінантні цінності сучасної освітньої політики (європейський контекст)." Multiversum. Philosophical almanac, no. 9-10 (May 18, 2018): 117–34. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2015.9-10.09.
Full textAbstract:
Аналізується процес становлення нової парадигми розвитку освіти у європейському просторі. Одне із центральних розглядуваних питань – про співвідношення національного та загальнолюдського в освіті. Автор обстоює думку, що ці екзистенції на рівні національних систем освіти мають бути оптимально поєднаними. Водночас європейська традиція історично викристалізувала цінності (людиноцентризм і демократія, права людини, миролюбство, солідарність, екологічна безпека, толерантність і т.д.), на яких має базуватись будь-яка національна система освіти. Становлення такої системи в нашій країні перебуває в початковому стані. Ознаки репресивної педагогіки, залишеної Україні від системи освіти колишнього СРСР, є все ще досить відчутними. Потреба у формуванні демократичного світу й демократичної людини спричинює прискорене реформування освіти в контексті загальної європейської стратегії розвитку України як незалежної держави.
46
Kotukh , Ye V. "РЕАЛІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНИХ СТРАТЕГІЙ КІБЕРБЕЗПЕКИ: ЕКОНОМІКО-ПОЛІТИЧНИЙ АСПЕКТ." Theory and Practice of Public Administration 2, no. 73 (March 19, 2021): 171–75. http://dx.doi.org/10.34213/tp.21.02.19.
Full textAbstract:
Статтю присвячено розгляду проблем захисту критичної інфраструктури та врегулювання кризових ситуацій на національному рівні. Три кроки присвячено захисту саме критичної інфраструктури. Доведено, що публічно-приватне партнерство є обов’язковою умовою досягнення цих цілей захисту критичної інфраструктури.
Встановлено, що захист критичної інфраструктури окремими державами не є достатньо ефективним без відповідної співпраці на міждержавному та міжнародному рівнях. Проаналізовано новий вид дипломатичних відносин – кібердипломатію, виокремлено її три основних пріоритети (безпека, економічне співробітництво та права людини).
47
Білоус, Т. "Цивільно-правовий режим охорони права на таємницю про стан здоров’я." Юридичний вісник, no. 4 (October 30, 2020): 85–91. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.1975.
Full textAbstract:
У даній статті досліджено цивільно-правовий режим охорони права на таємницю про стан свого здоров'я. Встановлено, що людина, її життя, здоров'я, честь та гідність, недоторканість та безпека визнаються найвищою соціальної цінністю. Особисте немайнове благо розуміється як комплекс якісних та кількісних медичних показників про плотський, психічний і соціальний стан людини. Проаналізовано, що з терміном «медична таємниця» тісно переплітається термін «лікарська таємниця». Досліджено, що зміст права фізичної особи на таємницю про стан свого здоров'я становить можливість цієї особи самостійно визначати коло осіб, яким вона захоче надати таку інформацію. Стверджується, що реалізація права на медичну таємницю закріплюється важливою гарантією поширення на нього особливого правового режиму. Визначається, що права особи на таємницю про стан свого здоров'я є можливістю самостійно, на власний розсуд визначати коло осіб, які можуть отримати таку інформацію, а також вимагати не розголошувати її від тих осіб, що отримали її під час виконання своїх робочих обов'язків. Встановлено, що, забезпечуючи дане право, законодавець закріпив і обов'язок інших осіб утримуватись від втручання в особисте життя людини, що пов'язане з її здоров'ям. Зазначається, що медичну таємницю можна розглядати у двох варіантах: лікарська таємниця і хворий та лікарська таємниця і треті особи. Акцентується увага на тому, що збереження медичної таємниці не може бути абсолютним, адже якщо збереження таємниці шкодить суспільству або оточуючим хворого, то лікар повинен порушити таємницю. У даній роботі підкреслено, що сучасне вітчизняне та міжнародне законодавство забороняє поширення інформації, що порушує права людини та передбачає випадки правомірного розголошення медичної таємниці. Наголошується, що відступ від нерозголошення лікарської таємниці можливий у випадках, коли хвороба може призвести до важливих наслідків у родині, створити загрозу для оточуючих чи суспільства.
48
Грігалашвілі, Дмитро. "МІСЦЕ СВОБОДИ В ІЄРАРХІЇ ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ ПРАВОВИХ ЦІННОСТЕЙ." Молодий вчений, no. 12 (100) (December 30, 2021): 70–74. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-12-100-15.
Full textAbstract:
Наявність в особистості знань про ті чи інші правові цінності засвідчує про рівень її правової культури. Коли особистість має уяву про правові цінності, то вона краще розумітиме їх взаємозв’язок та значення у державно-правовому житті. Знайомство з правовими цінностями варто розпочинати саме зі свободи, адже саме вона є однією із фундаментальних цінностей правових цінностей, що визначають напрями розвитку не лише держави, а й суспільства та особистості. Метою статті є визначення свободи в ієрархії так званих фундаментальних правових цінностей. Автором досліджено, які правові цінності належать до класу фундаментальних, а також взаємозв’язок свободи з визначеними правовими цінностями. З’ясовано, що суть ієрархії даних цінностей полягає у тому, що найголовніші з них (людина, її життя та здоров’я) виносяться на перший план, менш значимі у порівнянні з найголовнішими (честь та гідність людини) виносяться на другий план. Найвищою правовою цінністю не тільки серед фундаментальних, а й з усіх, є життя, оскільки саме воно слугує підґрунтям для розмови про інші цінності. Здоров’я як правова категорія знаходиться на одному рівні з життям. При дослідженні правових цінностей багато уваги приділяється життю, здоров’ю і честі, однак майже не згадується таке важливе поняття, як гідність людини. що свобода посідає важливе місце в цій ієрархії, так як вона пов’язана з усіма перерахованими правовими цінностями. Для честі свобода виступає захисником від втручання іншими особами у такий процес життєдіяльності конкретної особи, як усвідомлення свого значення. Разом з гідністю, свобода є ключовим філософським поняття, що стосується людини і суспільства; свобода виступає умовою реалізації гідності. Це дає підстави дослідити місце свободи серед таких правових цінностей, як безпека, свобода віросповідання, приватна власність.
49
КЛИМЕНКО, Олександр, Людмила КЛИМЕНКО, and Людмила КОРНІЙКО. "АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА БІОСФЕРОЦЕНТРИЧНОГО СКЛАДНИКА ЕКОБЕЗПЕКИ СЕЛІТЕБНИХ ТЕРИТОРІЙ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ." Проблеми хімії та сталого розвитку, no. 4 (January 19, 2022): 30–38. http://dx.doi.org/10.32782/pcsd-2021-4-5.
Full textAbstract:
У статті розглянуто питання оцінки стану екологічної безпеки селітебних територій Рівненської області. Аналіз останніх досліджень показує, що екологічна безпека формується під дією екологічних, соціально-економічних та техногенних факторів. Оцінено біосфероцентричний складник екологічної безпеки селітебних територій Рівненської області. Оцінку біосфероцентричного складника екологічної безпеки проводили із використанням методики З.В. Герасимчук та А.О. Олексюк. Розрахунок цього складника екологічної безпеки рекомендується здійснювати за двома типами показників: дестимуляторів, за якими перевищення фактичних даних над мінімальними негативно відображається на рівні екологічної безпеки, та стимуляторів, за якими перевищення фактичних даних над максимальними є сприятливими для екологічної безпеки регіону. У біосфероцентричному блоці проаналізуємо показники антропогенного впливу на природне середовище через формування скидів, викидів та відходів. Біосфероцентричний складник екологічної безпеки містить показники сумарних викидів забруднювальних речовин, щільності викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря, споживання свіжої води, частини забруднених зворотних вод у загальному обсязі скидання, утворення відходів І–ІІІ класів небезпеки у спеціально відведених місцях. Інтегрований показник екологічної безпеки біосфероцентричної складової Рівненської області оцінюється такими трьома станами, як екологічна небезпека (5 районів), екологічна загроза (9 районів) та екологічний ризик (2 райони). Проведено кластерний аналіз, у результаті якого встановлено групування показників біосфероцентричного складника у 3 субкластери. Установлено, що на селітебні території Рівненської області відбувається значне антропогенне навантаження на природне середовище. Це в майбутньому значно негативно вплине як на показники якості довкілля, так і на якість життя людини. З огляду на це, для забезпечення екологічної безпеки території необхідно формувати основні та допоміжні стратегії, які будуть залежати від стану екологічної безпеки та фінансових можливостей регіону.
50
Яковець, Наталія. "XVII Міжнародна науково-методична конференція "Безпека життя і діяльності людини - освіта, наука, практика"." Безпека життєдіяльності, no. 6, червень (2019): 15–16.
Find full text