To see the other types of publications on this topic, follow the link: Багатовимірні системи.
Journal articles on the topic 'Багатовимірні системи'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Багатовимірні системи.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Нерубасська, А. О., О. В. Сарнавська, and К. Є. Пальшков. "ПАРАМЕТРИЧНИЙ АНАЛІЗ СИСТЕМИ «КОМУНІКАЦІЯ»." Актуальні проблеми філософії та соціології, no. 28 (May 24, 2021): 14–19. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i28.941.
Full textAbstract:
Нерубасська А. О., Сарнавська О. В., Паль- шков К. Є. Параметричний аналіз системи «комунікація». - Стаття.
У статті пропонується системно-параметричний аналіз комунікації. Якою б не була комунікація, вона повинна бути безпечною для людини. Однак сьогодні низка факторів стають новими для людства чи окремої особистості. Їх не завжди можливо правильно оцінити, що також виявляється негативним чинником. Варто говорити про проблему недостатності термінології, смислів у межах нових інформаційних реалій. Ці реалії створили механізми маніпуляції свідомістю не тільки окремих індивідів, але й мас. Мистецтво інакше, ніж наука, висвітлює та привертає увагу суспільства до таких проблем. Але вони співпрацюють у всіх напрямах, щоб вивчити й запропонувати людям виходи і стратегії. Гуманітарні та природничі науки об’єднали свої зусилля у вирішенні спільних проблем. Важливо, що мета в них одна - створити людині комфортні умови для життя і мінімізувати ситуації, пов’язані з кризами. Мистецтво відкриває особистість як творчу, талановиту, а іноді й геніальну. Це дуже ефективний механізм захисту від комунікативних криз. Автори статті піднімають питання комунікативних процесів, які з’являються внаслідок сучасних криз, в тому числі пандемічної ситуації. Сучасна міжособистісна комунікація стає дуже проблематичною. Зменшення контактування між людьми приводить суспільство до кризи комунікації, яка стає онлайн-комунікацією, що веде до нової проблеми - втрати навиків реальної комунікації без гаджетів. Пропонується системно-параметричне визначення системи «міжособистісна комунікація» на підставі системно-параметричного підходу, розробленого українським вченим Авеніром Уйомо- вим. Системний підхід є універсальним методом дослідження об’єктів. Головною тезою системного підходу є теза: «будь-який об’єкт можна представити у вигляді системи». Таким об’єктом у цьому дослідженні стає міжособистісна комунікація. В системі «комунікація» виділяються концепт, структура та субстрат (параметри першого роду), причому проведено двоїсте моделювання системи. В першому разі знаходили реляційний концепт та атрибутивну структуру, в іншому, навпаки, - атрибутивний концепт та реляційну структуру. Два визначення є доповненням одне одного. Використавши параметри другого роду (бінарні атрибутивні параметри), ми запропоновали більш глибокий аналіз досліджуваного об’єкту. Системи охарактеризовані як впорядковані, структурно-багатовимірні та незавершені, тобто відкриті.
2
Дзюба, Ігор Олександрович. "Багатовимірна адаптивна квазіоптимальна система." Адаптивні системи автоматичного управління 1, no. 18 (December 11, 2011): 37–43. http://dx.doi.org/10.20535/1560-8956.18.2011.33472.
Full textAbstract:
В даній роботі розглянуто застосування спостерігаючого пристрою у багатовимірній адаптивній квазіоптимальній системі кута крену, тангажу та напрямку літака, що дозволяє значно спростити структурну схему стабілізації керування літаком, зробити керування більш стійким до зовнішніх неконтрольованих впливів та змін параметрів системи. Також вирішено проблему автономності, коли системи керування по кожній керованій величині можуть розглядатися незалежно одна від одної. Крім того вдало вирішено проблему компенсації впливу зовнішніх збуджень, які діють на систему керування, тобто проблему побудови таких систем керування, вихідні сигнали яких не змінюються при дії на систему керування неконтрольованих впливів
3
Mashkov, O., V. Trysnyuk, Y. Mamchur, S. Zhukauskas, S. Nihorodova, and A. Kurylo. "НОВИЙ ПІДХІД ДО СИНТЕЗУ ВІДНОВЛЮЮЧОГО КЕРУВАННЯ ДЛЯ ДИСТАНЦІЙНО ПІЛОТОВАНИХ ЛІТАЛЬНИХ АПАРАТІВ ЕКОЛОГІЧНОГО МОНІТОРИНГУ." Ecological Safety and Balanced Use of Resources, no. 1(19) (July 11, 2019): 69–77. http://dx.doi.org/10.31471/2415-3184-2019-1(19)-69-77.
Full textAbstract:
Запропоновано новий підхід до синтезу відновлюючего керування для дистанційно пілотованих літальних апаратів екологічного моніторингу. Обґрунтована можливості застосування концепції зворотних задач динаміки для синтезу систем керування дистанційно пілотованих літальних апаратів для здійснення стабілізації на заданій траєкторії руху в стохастичній постановці. Основна задача полягає в побудові системи керування програмним рухом, що забезпечує здійснення програмної траєкторії із заданою точністю за наявності різного роду збурень.
Запропоновано здійснювати розробку алгоритмів синтезу відновлюючого керування для дистанційно пілотованих літальних апаратів з використанням концепції зворотних задач динаміки. Оцінено ефективність алгоритму керування дистанційно пілотованим літальним апаратом на основі вирішення зворотної задачі динаміки для стохастичної багатовимірної автоматичної системи на модельному прикладі.
Ця концепція передбачає формування заданої траєкторії руху при виникненні нештатної ситуації. Методику синтезу відновлюючого керування з використанням концепції зворотних задач динаміки доцільне застосовувати при побудові систем керування дистанційно пілотованих літальних апаратів. Запропонований підхід може застосовуватися як до одновимірних так і багатовимірних систем автоматичного керування складними динамічними об’єктами.
4
Дебела, І. М. "КЛАСИФІКАЦІЯ СТАНІВ СИСТЕМИ ЗА ВЕКТОРОМ ПАРАМЕТРІВ." Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, no. 11 (January 28, 2022): 114–19. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2022.11.16.
Full textAbstract:
У статті описано аналітичний алгоритм класифікації станів складної системи, ідентифікованих за вектором параметрів. Алгоритм визначення стану складної системи ґрунтується на принципах дискримінантного аналізу. Множина класів системи розглядається як сукупність багатовимірних випадкових величин, визначених з точністю до значень параметрів. Основою застосування дискримінантного аналізу є припущення про нормальний розподіл багатовимірної випадкової величини, а саме вектору параметрів стану системи. Ризики класифікації оцінюються за Байєсовим вирішуючим правилом, одним із проміжних результатів якого є визначення статистичних оцінок апріорних імовірностей належності досліджуваної системи до кожного класу. Отримані оцінки використовуються в задачах оптимізації прийняття рішення в умовах потенційних економічних ризиків. Байєсовський підхід – це не новий алгоритм оптимальної класифікації, але його застосування до прикладних задач моделювання вимагає аналітичної адаптації.
5
Kryvchenko, Yuri. "КОМП’ЮТЕРНЕ МОДЕЛЮВАННЯ САМООРГАНІЗАЦІЇ КЛАСТЕРНИХ СИСТЕМ: ЗАЛЕЖНІСТЬ СТРУКТУРИ ВІД ОСОБЛИВОСТЕЙ ГЕНЕЗИСУ." TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOG IES, no. 4 (14) (2018): 153–61. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2018-4(14)-153-161.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Перколяційні методи показують високу ефективність під час дослідження речовини, генезису й еволюції зв'язкових областей у матеріалах. У таких задачах вивчається і кластерна система фізичного тіла, і її вплив на об’єкт загалом. Вивчення структури та властивостей перколяційних кластерів дозволить досліджувати і прогнозувати поведінку об’єктів (твердих тіл) у різних умовах зовнішнього середовища, генезис їх утворень у часі. Постановка проблеми. Практичне дослідження кластерних систем у твердих тілах пов’язано зі складністю і трудомісткістю експериментів. Основні проблеми полягають у тому, що для отримання достовірної інформації про структуру і властивості необхідно синтезувати кластери із широким діапазоном параметрів і створити надійну систему їх діагностики. Аналіз останніх досліджень і публікацій. У статті наведено огляд останніх публікацій в українських і закордонних журналах, включаючи експериментальні й теоретичні роботи, що містять дослідження самоорганізованої критичності. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. У наведених дослідженнях розширюються можливості опису процесів генерації та еволюції кластерних систем у твердих тілах; міститься гіпотеза, що дозволяє істотно збільшити кількість варіантів кластероутворення. Постановка завдання. Провести імітаційне моделювання кластероутворення із взаємодіючими елементами за допомогою методу Монте-Карло. Визначити залежності параметрів перколяційних систем, що самоорганізуються, від ступеня самоорганізації, довжини кореляції, швидкості генерації системи та інших параметрів. Отримати аналітичні вирази залежностей та значення відносної похибки. Виклад основного матеріалу. Для вирішення задач, пов’язаних із практичним дослідженням кластерних систем, розроблено програмний комплекс моделювання кластероутворення, у якому імітується взаємодія кластеркластер і кластер-частка. У моделі вирішується багатовимірна перколяційна задача. Як алгоритм зростання кластерів використовується шлях послідовного нарощування заданої кількості часток. Висновки відповідно до статті. Комп'ютерні розрахунки, проведені, зокрема, методом Монте-Карло, дають найбільш надійні передбачення властивостей перколяційних систем. У роботі отримані аналітичні вирази для залежностей потужності нескінченного кластера, радіус-вектора центра мас, ступеня анізотропії та фрактальної розмірності від відстані агрегації, від кількості часток, генерованих на кожній ітерації, та від кількості актів взаємодії між елементами кластерної системи.
6
Мартинюк, Іван, Олена Стаднічук, and Сергій Петрухін. "АЛГЕБРА ПРЕДИКАТІВ ЯК ОСНОВА ЛОГІСТИЧНО-ІНФОРМАЦІЙНИХ МОДЕЛЕЙ У СИСТЕМІ ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ЛОГІСТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 84, no. 1 (September 12, 2021): 221–39. http://dx.doi.org/10.32453/3.v84i1.812.
Full textAbstract:
У статті розглядається управління процесами, що є складовою логістичного забезпечення ЗС України. Як правило, вони частково структуровані, без чіткої взаємодії з іншими складовими та потребують прийняття складних рішень. Відповідно, на сьогодні розробка математичного забезпечення (моделей, методів, алгоритмів) системи підтримки прийняття рішень у логістичному забезпеченні потреб ЗС України, що враховують відповідні завдання та особливості ведення операцій, є потрібною, а їх впровадження – актуальним завданням. Матеріали статті передбачають можливість удосконалення системи логістичного забезпечення ЗС України шляхом розробки та впровадження логістично-інформаційних моделей системи підтримки прийняття рішень на основі алгебри предикатів. Проаналізовано наукові досягнення у галузі логістики, стан та сучасні погляди на питання логістичного забезпечення збройних сил в Україні та країн-членів НАТО. Запропоновано для розробки логістично-інформаційної моделі системи підтримки прийняття рішень використовувати функціонально-структурний підхід та метод компараторної ідентифікації, що дозволить перейти до єдиної математичної моделі ефективного інформаційного забезпечення особі, що приймає рішення. Рекомендовано застосування багатовимірної моделі зберігання та представлення інформації під час роботи з логістично-інформаційними системами, що дозволить забезпечити визначення всіх ієрархічних складових кожної з підсистем єдиної системи логістики Збройних Сил України. У результаті роботи таких моделей формується раціональний, обґрунтовано визначений вектор логістичного стану до конкретного об'єкта, процесів логістичного забезпечення чи ситуації, що склалась з врахуванням усіх впливів факторів зовнішньої й внутрішньої дії на кожний окремий елемент об’єкта спостереження і надається інформація особам, що приймають рішення. Здійснення інформаційно-аналітичної підтримки особам, які приймають рішення у галузі логістики має відбуватись завдяки наданню таким особам всебічної, необхідної та достатньої інформації для прийняття ефективного управлінського рішення щодо перебігу процесів у системі логістичного забезпечення, впливу внутрішніх і зовнішніх факторів, зворотних зв’язків системи логістично-інформаційних моделей. Представлення даних на основі логістично-інформаційних систем стає перспективним підходом щодо оптимізації управлінського рішення урегулювання відносин між різноплановими процесами логістичного забезпечення.
7
Chernovа, L. S. "Система символьної математики maple® в методі проекцій для задач дискретної оптимізації." Herald of the Odessa National Maritime University, no. 59(2) (January 20, 2020): 214–35. http://dx.doi.org/10.33082/2226-1915-2-2019-214-235.
Full textAbstract:
В рамках даного дослідження запропоновано спосіб спрощення комбінаторного розв’язку задачі дискретної оптимізації. Він заснований на тому, що виконується декомпозиція системи, яка відо-бражає систему обмежень багатовимірної вихідної задачі на двовимірну координатну площину. Такий спосіб дозволяє отримати просту систему графічних розв’язувань складної задачі лінійної дискретної оптимізації. Автоматизація розрахунків в середовищі Maple® складає передумови для подальшого розвитку та удосконалення подібних алгоритмів та викорис-тання в магістерських освітніх програмах.
8
Линдюк, Сергій. "ТЕОРЕТИЧНІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ КОНЦЕПТУ «СОЦІАЛЬНА БЕЗПЕКА» В УКРАЇНСЬКОМУ НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ." Науковий вісник: Державне управління, no. 1(11) (April 18, 2022): 92–113. http://dx.doi.org/10.33269/2618-0065-2022-1(11)-92-113.
Full textAbstract:
Цілями статті є дослідження теоретичних інтерпретацій концепту «соціальна безпека» в українському науковому дискурсі, підходів до розуміння його сутності, аналіз ґенези його становлення, що дасть змогу розвинути понятійно-категоріальний апарат дослідження, надати авторське обґрунтування його сутності, враховуючи наявне теоретичне підґрунтя, а також розвинути теоретичний базис дослідження соціальної безпеки та дефініцій, що визначають її сутність. Дослідження пропонує як систематичний огляд літератури щодо концепцій соціальної безпеки, так і емпіричний аналіз. Дані емпіричного дослідження були проаналізовані за допомогою контент-аналізу, аналізу та синтезу, індукції та дедукції тощо. Об’єднані висновки огляду літератури та емпіричного дослідження зумовили обґрунтування концепції соціальної безпеки, яка свідчить про багатовимірний склад понять і тісно пов’язаний характер понятійно-категорійного апарату системи соціальної безпеки. Здійснено огляд наявних визначень соціальної безпеки та їх застосування в науковому дискурсі, з’ясовано базові структурні елементи системи соціальної безпеки. Теоретичний внесок статті полягає в її підході до концептуалізації та узгодження взаємопов’язаної та багатовимірної природи концепцій соціальної безпеки для подальшого розвитку та розширення концептуальних підходів. Досліджено, що концепція соціальної безпеки стосується таких питань, як ідентичність, соціальна узгодженість, включення, виключення та дилема безпеки. Виокремлено два напрями досліджень концепту «соціальна безпека»: перший вивчає суб’єктивну конструкцію та захист ідентичності, другий розвивається відповідно до об’єктивістських онтологій, зосереджених на неминучих загрозах ззовні та важливості захисту соціальних систем, що підтримують життєдіяльність. Методологічний внесок – це чіткий і систематичний дизайн якісного дослідження, щоб сприяти прозорості, структурі та уявленню про майбутні дослідження концепцій безпеки. Хоча висновки статті в певних аспектах збігаються з більшою частиною джерел, що існують, у ній пропонуються нові ідеї та виміри для цих концепцій та подальших досліджень. За результатами дослідження варіантів дефініцій можна стверджувати, що концепт «соціальна безпека» є комплексним, містить економічні, політичні, соціальні, гуманітарні та ціннісні аспекти, відображає все те, що впливає на життєдіяльність, зокрема на середовище існування людини, на якість життя людей, робить суспільство стійким, здатним до розвитку.На підставі аналізу визначень, запропонованих провідними науковцями, удосконалено, сформовано та надано авторське визначення концепту «соціальна безпека», що, на відміну від наявних, розглядається як цілісна система взаємопов’язаних елементів, побудована на взаєминах соціальної системи і середовища з метою запобігання негативним впливам соціальних ризиків та зниження рівня небезпек, а також убезпечення від загроз соціального характеру людини, держави, суспільства, їх соціальних інтересів, цінностей і потреб.
9
Kalinin, Yevhen, Oleksii Kolomiitsev, and Alina Rybalchenko. "ВЗАЄМНА КОРЕЛЯЦІЯ УЗАГАЛЬНЕНИХ КООРДИНАТ БАГАТОВИМІРНОЇ ЛІНІЙНОЇ СИСТЕМИ." Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 4, no. 66 (December 1, 2021): 16–19. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2021.4.016.
Full textAbstract:
Предметом досліджень статті є своєрідну поведінку взаємних кореляційних функцій узагальнених координат – наявність розриву першого роду при переході аргументу від його позитивних значення до негативних. Метою є оцінка можливості формування розриву парних та непарних складових кореляційної функції та обґрунтування даного явища. Застосовувані методи: співставлення двох функцій дійсних змінних на основі перетворення Фур’є, статистичні методи аналізу даних, теорія випадкових функцій, кореляційний аналіз. Отримані результати: побудова принципів отримання парних та непарних складових кореляційної функції багатовимірної лінійної системи з аналізом їх безперервності в узагальненому сенсі; запропоноване тлумачення подібних виразів як границі послідовності безперервних функцій, що забезпечує їх безперервність в узагальненому сенсі та усуває виниклу суперечливість в даному випадку. Практична значущість роботи полягає у побудові моделі взаємної кореляції узагальнених координат лінійної системи з урахуванням особливостей поведінки кореляційних функцій.
10
Дебела, І. М. "ФОРМАЛІЗАЦІЯ ПАРАМЕТРІВ МАТЕМАТИЧНИХ МОДЕЛЕЙ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ." Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, no. 10 (December 30, 2021): 143–48. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2021.10.19.
Full textAbstract:
Чітка формалізація параметричної бази моделей прийняття рішення є запорукою якості математичних моделей реальних економічних систем. Точність і повнота первинної інформації, реальні можливості її збору та обробки є визначальними чинниками у виборі специфікації моделі та методів її практичної реалізації. Економіка як об’єкт моделювання має всі ознаки складної системи зі складними взаємодіями між складниками та не завжди передбачуваними зовнішніми впливами. Модель таких систем містить велику кількість непрогнозованих, нечислових параметрів зі структурно не визначеними взаємозв’язками. Тому існує необхідність розроблення певних правил, що дадуть змогу структурувати та формалізувати вхідну інформацію, зробивши придатною для математичного моделювання. Якщо моделюються ситуації прийняття рішень на основі аналізу суттєво стохастичної, багатовимірної інформації, то виникає необхідність у створенні алгоритмів структуризації інформаційної бази параметрів, що є сукупною характеристикою поточного стану, поведінки, умов та ефективності функціонування об’єкта дослідження.
11
Мінцер, О. П., Л. Ю. Бабінцева, В. М. Заліський, М. А. Попова, М. В. Надутенко, Н. В. Харченко, and О. К. Ладичук. "ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО СТВОРЕННЯ СИСТЕМНОЇ БІОМЕДИЦИНИ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ЗВІТУ НДР «СИСТЕМНО-БІОЛОГІЧНІ ТА СИСТЕМНО-МЕДИЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ ТА ПЕРЕБІГУ ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ»)." Medical Informatics and Engineering, no. 4 (June 10, 2021): 16–72. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2020.4.11889.
Full textAbstract:
В роботі проаналізовано результати досліджень, що дозволяють створити нові, доповнити та вдосконалити існуючі методи персоналізованої діагностики ішемічної хвороби серця, а також сприяти подовженню строку працездатності населення. На основі трансдисциплінарного підходу створено багатовимірну онтологічну моделі знань із ішемічної хвороби серця. Метою досліджень була концептуалізація основних положень біології' та медицини, обґрунтування інтелектуального інтерфейсу між системно-біологічними та системно-медичними закономірностями в організмі людини. Запропоновано новий підхід до прогнозування наслідків лікування на основі моделювання in silico за допомогою онтологічних моделей знань. Зроблено висновки, що системна концептуалізація основних положень біології та медицини дозволяє створити інтелектуальний міст між ними і створити новий напрям — системну біомедицину. Показано, що системно-біологічний і системно-медичний аналізи вимагають широкого застосування мультидисциплінарних і трансдисциплінарних підходів.
12
Garlinska, Alla. "Будова статевої системи молюсків підродини Physinae." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 12 (November 19, 2018): 79–84. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2015-313-79-84.
Full textAbstract:
Здійснено аналіз кількісних показників статевої системи семи видів молюсків підродини Physinae (Physa fontinalis, Ph. adversa, Ph. skinneri, Ph. bulla, Physella acuta, Phys. heterostropha, Costatella integra) із застосуванням сучасних методів багатовимірної статистики. З’ясовано, що кількісні ознаки статевої системи можуть бути використані для ідентифікації видів.
13
Різник, В. В. "Багатовимірні моделі систем кодування на симетричних та асиметричних групах." Вісник Національного університету "Львівська політехніка", no. 783 (2014): 171–78.
Find full text
14
Мінцер, О. П., П. П. Ганинець, and О. О. Суханова. "КОМПЛЕКСНЕ ОЦІНЮВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ, ЗНАНЬ І ВМІНЬ ЛІКАРЯ В ПРОЦЕСІ БЕЗПЕРЕРВНОГО ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ. ПРОБЛЕМИ РЕСЕРТИФІКАЦІЇ." Medical Informatics and Engineering, no. 4 (April 22, 2020): 69–72. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2019.4.11022.
Full textAbstract:
Розглянуто питання комплексного оцінювання компетентностей, знань, умінь та особливості метрики під час ре-сертифікації. Підкреслюється, що єдиного бачення проблеми атестації лікарів не існує. Відповідно, існують проблеми при зміні лікарем країни: від забезпечення адаптації до досягнень у галузі знань і технологій (процедура ре-сертифікації). Мета дослідження полягала у створенні концептуальних основ кількісної системи оцінювання якості процедур підвищення кваліфікації лікарів. Отримано висновки про те, що існуючі національні практики ресертифіка-ції не забезпечують якість медичної допомоги на міжнародному рівні, оскільки вони оцінюють компетентність і ефективність роботи лікарів лише відповідно до національних стандартів якості. Відсутня єдина методика комплексного оцінювання вдосконалення лікарів у міжнародних системах ресертифікації. Запропонована методика створення багатовимірної шкали оцінювання безперервного професійного розвитку лікаря, що може слугувати ефективним механізмом особистого портфоліо.
15
Федоренко, В. Л. "Концепція багатовимірної системи конституційного права України-теоретико-методологічна основа вдосконалення системи конституційного законодавства України." Бюлетень Міністерства юстиції України, no. 9 (2007): 23–42.
Find full text
16
РУСНАК, Іван, and Марина ВАСИЛИК. "ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНСЬКІЙ ДОШКІЛЬНІЙ ОСВІТІ КАНАДИ ТА США." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 21, no. 2 (September 12, 2020): 248–59. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v21i2.432.
Full textAbstract:
Обґрунтовано значення українців, які постійно проживають закордоном, як важливого етносоціокультурного, демографічного, інтелектуального та інформаційного чинника та ефективного ресурсу для розвитку сучасної України та зростання її авторитету у міжнародній спільноті.
Розкрито провідну роль у самозбереженні та саморозвитку української діаспори системи рідної мови, основу якої складають дошкільні навчальні заклади. Доведено, що в Канаді та США, де працюють найбільш організовані та мобільні громади українців, діє система дошкільної освіти та виховання, яка об’єднала на початку свого заснування (50-ті роки XX століття) дитячі кімнати, дитячі садки та дошкільні класи, які постійно розвиваються відповідно до офіційної освітньої політики цих держав. Завдяки організації таких видів навчання, які створені на основі використання досягнень світової педагогічної науки, забезпечено функціонування нових типів дошкільних закладів, застосовуються новаторські підходи в організації багатовимірної діяльності щодо формування гармонійної всебічно розвиненої особистості молодих поколінь українців, які проживають за кордоном. На сучасному етапі, окрім традиційних, українська дошкільна система в Канаді та США включає інноваційні дошкільні заклади: навчально-культурні / культурно-освітні центри, двомовні програми, ігрові групи, центри розвитку дитини, розважальні групи тощо. які працюють на основі педагогічних ідей та технологій М. Монтессорі, вальдорфської педагогіки, вивчення мови для грамотності, навчання та інших, представлених у моделях сучасних навчальних програмах дошкільної освіти.
17
Il'kiv, V. S., and N. I. Strap. "Нелокальна крайова задача для системи диференціальних рівнянь з операторними коефіцієнтами у багатовимірній комплексній області." Carpathian Mathematical Publications 6, no. 2 (December 26, 2014): 242–55. http://dx.doi.org/10.15330/cmp.6.2.242-255.
Full textAbstract:
Досліджено нелокальну крайову задачу для системи диференціальних рівнянь з частинними похідними з оператором $B=(B_1,\ldots,B_p)$, де $B_j\equiv z_j\frac{\partial}{\partial z_j}$, $j=1,\ldots,p$ $-$ оператори узагальненого диференціювання за комплексною змінною $z_j$. Задача є некоректною за Адамаром, а її розв'язність пов'язана з проблемою малих знаменників. Доведено метричні теореми про оцінки знизу малих знаменників, які виникають при побудові розв'язку задачі, а також встановлено умови існування та єдиності цього розв'язку у шкалі просторів функцій багатьох комплексних змінних.
18
Самойленко, А. М., В. Г. Самойленко, and Ю. М. Сидоренко. "Ієрархія рівнянь кадомцева-петвіашвілі з нелокальними в'язями: Багатовимірні узагальнення та точні розв'язки редукованих систем." Ukrainian Mathematical Journal 51, no. 1 (January 1999): 78–97. http://dx.doi.org/10.1007/bf02487409.
Full text
19
Добровольська, Наталія. "Основні напрямки у дослідженні проблеми обдарованості особистості у науковому просторі." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(50)T2 (2019): 34–45. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-2-34-45.
Full textAbstract:
В статті показано, що обдарованість особистості визначається взаємодією низки чинників: домінуючої ролі пізнавальної мотивації; інтелектуальним розвитком, розвитком спеціальних здібностей, особистісними проявами. Показано, що становлення обдарованості – це складне, комплексне явище міждисциплінарного характеру. Векторами та основними складовими процесу становлення обдарованості є інтелектуальна продуктивність, творча активність, зріле Я. Умовами для просування цих векторів виступають імпульс розвитку, а динаміка і характер напрямку задають переважно соціально-психологічні процеси. Саме у соціально-психологічних системах обдарованість має можливості не тільки для свого функціонування, а й для становлення та розвитку, оскільки такі системи можуть забезпечити необхідні умови щодо примноження творчого потенціалу, реалізації людини на особистісному і суспільному рівнях. Показано, що впровадження системного підходу у цій галузі вимагає не тільки реконструкції існуючих концепцій обдарованості, а й розробки нових технологічних рішень – комплексу засобів, здатних фіксувати досліджуваний феномен як багатовимірний, цілісний і змінюваний у часі, зокрема в залежності від умов розвивального соціокультурного середовища. Запропоновано концептуальне соціально-психологічне обґрунтування проблеми становлення обдарованої особистості в умовах сучасного соціуму. Показано, що концепція процесу становлення обдарованої особистості, як цілісної єдності теоретико-методологічних підходів (аксіо-гуманістичного, культурологічного, діалогічного, синергетичного, контекстно-пошукового, індивідуально-творчого, особистісно-діяльнісного, системного), базується на визнанні значущості розвивального соціокультурного середовища, що включає сукупність концентричних структур (макросередовища, як простору творчої життєдіяльності особистості; мезосередовища, як простору соціокультурних ролей; мікросередовища, як простору взаємовідносин обдарованої особистості). При цьому складний та системний характер феномену обдарованості потребує створення варіативного, збагачувального та індивідуалізованого розвивального соціокультурного середовища з урахуванням типології обдарованості (інтелектуальної, академічної, художньої, креативної (творчої), соціальної, психомоторної та ін.). Сутність концептуальної ідеї дослідження становить положення про те, що таке розвивальне соціокультурне середовище має забезпечувати повноцінне розкриття потенціалу всіх сфер психіки і здібностей обдарованої особистості (фізичної, емоційної, пізнавальної, особистісної, духовно-моральної) у відповідності з її індивідуальними особливостями і завданнями вікової соціалізації.
20
Шинкарук, Олег, and Орест Михайлишин. "ОКРЕМІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ІМІТАЦІЙНОГО МОДЕЛЮВАННЯ У ПІДГОТОВЦІ СКЛАДОВИХ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 80, no. 2 (February 23, 2020): 227–41. http://dx.doi.org/10.32453/3.v80i2.201.
Full textAbstract:
До арсеналу усіх ланок управління збройних сил провідних країн світу увійшов досвід застосування різноманітних систем моделювання дій військ (сил), сфера використання яких є одним з пріоритетів, пов’язаних із підвищенням ефективності їх застосування. В умовах оптимізації витрат на військову сферу та активізації діяльності суспільства щодо зменшення негативного впливу підготовки військ (сил) на довкілля експерти бачать, що подальше підвищення її інтенсивності та ефективності полягає передусім в комп’ютеризації процесів підготовки особового складу та органів управління. З цією метою застосовують різноманітні тренажери, імітатори та моделювальні навчальні системи. Застосування тактичних військових ігор є важливим видом індивідуальної підготовки солдатів та офіцерів. Крім створення реалістичного образу імовірного противника, за їх допомогою можливі відтворення реалістичної багатовимірної картини сучасного бою, вдосконалення тактики ведення бойових дій, підготовка до дій у будь-яких природно-географічних умовах, відновлення морально-психологічного стану військовослужбовців, які беруть участь у бойових діях. Тактичні військові ігри є одним із простих способів використання засобів імітаційного моделювання, що дозволяє зменшити витрати на організацію та проведення навчань (тренувань) і створення нових тренажерних комплексів (симуляторів). Основною перевагою тактичних військових ігор є відсутність реальної загрози для життя і здоров’я навчальної аудиторії, наближеність психологічних умов віртуальної реальності до бойових, що дає можливість набути досвіду ведення військових операцій завчасно, без істотних матеріальних витрат і ризику для життя. Автор розкриває перспективи поєднання за допомогою ресурсів розподіленого моделювання тренажерів тактичного й оперативно-тактичного рівня. Такий підхід сприятиме впровадженню комплексних програм підготовки з використанням ресурсів імітаційного моделювання в органах управління різного рівня та можливості вдосконалення індивідуальних навичок особового складу. Імітаційне моделювання нині стало потужним інструментом: в усьому світі його використовують для підготовки командирів та штабів до дій під час планування та ведення сучасних операцій. Використання систем імітаційного моделювання дає змогу посадовим особам органів військового управління у реальному масштабі часу набути практичних навичок із виконання процедур управління частинами і підрозділами у реальній бойовій обстановці, а в разі потреби – із корегування прийнятого рішення.
21
Стенін, Олександр Африканович. "Обґрунтування методу синергетичної SL- апроксимації в задачі оптимізаційного моделювання процесів розвитку багатовимірних складних систем." Адаптивні системи автоматичного управління 1, no. 9 (February 9, 2006): 84–92. http://dx.doi.org/10.20535/1560-8956.9.2006.37497.
Full text
22
ЛИТВИН, Андрій. "ОСОБЛИВОСТІ НЕПЕРЕРВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ТЕХНІЧНОГО ПРОФІЛЮ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 25, no. 2 (July 1, 2021): 136–52. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v25i2.787.
Full textAbstract:
Кардинальні соціальні перетворення, потреба подальшого невпинного розвитку різних галузей економіки диктують необхідність комплексної модернізації вітчизняної професійної освіти як єдиної системи всіх її ланок і ступенів. Аналіз наукових підходів щодо розроблення педагогічних основ неперервної освіти виявив комплекс загальних завдань, що визначають її функції – компенсаторну, адаптивну, інтегративну, самореалізації. Багатовимірний характер неперервної професійної освіти забезпечує низка властивостей (багаторівневість, доповнюваність, маневреність, наступність) і характеристик, що дозволяють задовольняти все різноманіття особистісних і суспільних потреб.Професійна підготовка фахівців технічного профілю характеризується багаторівневим характером організації навчання у закладах освіти, що відрізняються цілями, структурою навчальних планів, методами, формами і засобами навчання. Урахування специфіки підготовки фахівців цього профілю під час реалізації неперервної освіти у закладах вищої освіти (ЗВО) вимагає перебудови основних компонентів традиційної педагогічної системи з урахуванням певних особливостей, до яких відносимо: системність і цілісність організації професійної підготовки; випереджальну спрямованість; ступеневість усіх ланок; завершеність етапів підготовки; узгодженість, відкритість і варіативність освітніх програм. Важливим також є дотримання специфічних принципів: наступності, прогностичності, варіативності, автономності, адаптивності.Неперервна підготовка фахівців розглядається як логічне поєднання послідовних ланок професійної освіти. Кожен ступінь є сукупністю взаємопов’язаних і взаємозумовлених елементів, націлених на вирішення конкретного завдання. Цілісність багаторівневої системи забезпечується взаємодією окремих ланок, оптимізованою в адміністративній структурі ЗВО. Це потребує формування та реалізації єдиного комплексу наскрізних освітніх програм.Модернізація української вищої школи у напрямі формування цілісної неперервної професійної освіти сприятиме підготовці нового покоління фахівців технічного профілю, які володітимуть інноваційним мисленням, розвинутими професійними компетентностями, високою духовністю та загальною культурою.
23
Mintser, O. P., and V. Z. Zaliskyi. "СИСТЕМНА БІОЛОГІЯ СТАРІННЯ: МОДЕЛЮВАННЯ МОЛЕКУЛЯРНИХ МЕХАНІЗМІВ РОЗВИТКУ ВІКОВИХ ЗАХВОРЮВАНЬ. КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД." Medical Informatics and Engineering, no. 2 (July 29, 2019): 4–24. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2019.2.10314.
Full textAbstract:
Феномен старіння включає групу взаємопов'язаних процесів, що відбуваються на організмовому, тканинному, клітинному та молекулярно-генетичному рівнях. Давно висловлювалося припущення, що старіння тісно пов'язано зі складною динамікою фізіологічних систем, які підтримують гомеостаз і, зокрема з дерегуляцією регуляторних молекулярних мереж. У роботі представлено докази важливості динаміки таких складних систем при старінні й того, що фізіологічна дерегуляція (поступове руйнування здатності складних регуляторних мереж підтримувати гомеостаз) є емерджентною властивістю цих мереж, що грає важливу роль у старінні. Завданням цього огляду є узагальнення наявних концепцій про основні детермінанти старіння та довголіття, а також розгляд тенденцій розвитку математичних моделей процесів старіння. Показано, що відсутність інтегрованих трансляційних досліджень на шляху розвитку системної медицини та системної біології є одним із основних факторів, що обмежують надання сучасних засобів у вирішенні проблеми боротьби зі старінням. Серед основних факторів старіння звернуто увагу на те, що вплив на мітохондрії представляється привабливою перспективою для досягнення покращання здоров'я та тривалості життя, оскільки омолодження старих мітохондрій може виявитися важливою терапевтичною стратегією для покращання здоров'я літніх людей. Постулюється також, що швидкість і простота інтеграції сучасних програмних комплексів для моделювання біологічних систем дозволяють дослідникам вивчати великі моделі, включаючи їх взаємодію в багатовимірних форматах із ансамблями невеликих моделей.
24
Іванов, С. М. "МЕТОД ПРОГНОЗУВАННЯ В ЕПОХІ - ПРОМИСЛОВОСТІ 4.0." Visnik Zaporiz'kogo nacional'nogo universitetu. Ekonomicni nauki, no. 2 (50) (August 12, 2021): 127–33. http://dx.doi.org/10.26661/2414-0287-2021-2-50-24.
Full textAbstract:
Для збільшення швидкості передачі даних, забезпечуючи доступ до багато- вимірних даних, використовується Big Data як інструмент в умовах промис- ловості 4.0. На основі моделі MapReduce ви можете використовувати сучасні інструменти для роботи з великими даними. Тому в роботі досліджуються великі дані як єдине централізоване джерело інформації для всієї предметної області. Крім того, у цій роботі пропонується структура системи прогнозування нейронної мережі, яка включає багато баз даних, де транзакції обробляються в режимі реального часу. Для прогнозування багатовимірних даних нейронної мережі розглядається і будується мережа в Matlab. Матриця вхідних даних та матриця цільових даних, які визначають вхідну статистичну інформацію, використовуються для навчання нейронної мережі. Розглянуто застосування алгоритму Левенберга-Марквардта для навчання нейронної мережі. Також представлені результати тренувального процесу нейронної мережі в Matlab. Представлені отримані результати прогнозування, що дозволяє зробити висно- вок про переваги нейронної мережі у багатовимірному прогнозуванні.
25
Fialko, N. M., V. G. Prokopov, Ju V. Sherenkovskiy, V. L. Yurchuk, N. O. Meranova, and N. P. Polozenko. "Визначення порогових значень технологічних параметрів лазерного зміцнення на основі методів поліаргументних систем." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 6 (June 27, 2019): 92–97. http://dx.doi.org/10.15421/40290619.
Full textAbstract:
Для умов загартування різального інструменту променем лазера досліджено закономірності зміни порогових значень технологічних параметрів, які розділяють їх сприятливі і неприпустимі величини. Наведено опис основних положень методів поліаргументних систем, що використовуються для визначення вказаних порогових значень, зокрема положення про необхідність виключення з шуканого рішення будь-яких апріорних елементів, положення про реалізацію повноти функціонального відображення шуканої інформації в редукованій задачі, а також положення про редукцію багатовимірної задачі до особливих одновимірних задач. Виявлено особливості поведінки порогових значень технологічних параметрів стосовно трьох негативних ситуацій, які спостерігаються у практиці загартування різального інструменту: 1) проплавлення власне різальної кромки; 2) проплавлення деякої зони, прилеглої до оброблюваної поверхні і розташованої на відстані від різальної кромки; 3) відрив зміцненої зони від різальної кромки (тобто в цьому випадку власне різальна кромка є незміцненою). Для цих ситуацій отримано залежності порогових значень швидкості руху лазерного променя від відстані між різальною кромкою і центром променя за різних величин кута заточування інструменту. Виконано інтерпретацію отриманих залежностей на основі аналізу дії різних, зокрема і конкуруючих, чинників. Зроблено висновок про те, що знайдені порогові значення повинні слугувати основою для проектування технологічного процесу загартування різального інструменту.
26
ТРАСКОВЕЦЬКА, Лілія, and Олександр РУДИК. "КОМП’ЮТЕРНІ МЕТОДИ СТАТИСТИЧНОЇ ОБРОБКИ СИГНАЛІВ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 81, no. 3 (September 17, 2020): 517–34. http://dx.doi.org/10.32453/3.v81i3.491.
Full textAbstract:
Робота присвячена важливій темі теорії інформаційних систем – теорії і практиці виявлення сигналів у завадах. У будь-якому середовищі на поширення сигналів діють завади, що спотворюють структуру сигналів і, відповідно, інформацію, яку вони несуть. Загальною властивістю сигналів є їх випадковий характер, тому для математичного опису сигналів використовують апарат теорії ймовірностей. Сигнал – носій інформації, якої немає в точці приймання до моменту його прийняття. Оскільки інформація про об’єкт кодується в одному або декількох параметрах сигналу – амплітуді, частоті, фазі, часі затримки, то принаймні один з цих параметрів невідомий для спостерігача. Крім того, наявність завад і шумів, що є випадковими процесами, а також випадкові параметри каналу поширення сигналу зумовлюють потребу в застосуванні методів теорії ймовірностей, теорії випадкових процесів та методів математичної статистики під час проведення досліджень з обробки сигналів. Для математичного опису сигналів і завад використовують ті чи інші моделі випадкових процесів – гауссівські випадкові процеси, негауссівські випадкові процеси із складеним розподілом, негауссівські марковські випадкові процеси. Моделюють випадковий процес заданою багатовимірною щільністю розподілу ймовірностей. В роботі обґрунтовано методологічні принципи обробки сигналів за умов апріорної невизначеності, коли щільність розподілу ймовірностей невідома. В основу статистичної обробки інформаційних параметрів сигналів покладено знаходження таких інформаційних ознак: середніх значень інтервалів, статистичний розподіл вибірки, дисперсії амплітуд. Використовуючи комп’ютерне моделювання в системі Matlab, за допомогою адаптивних алгоритмів проведено генерацію сумішей радіотехнічних завад різних видів. У процесі оброблення за цими алгоритмами також визначено статистичні оцінки параметрів суміші сигналу і завад. Обчислені параметри сигналу використовуються для з’ясування наскільки узгоджена з дослідними даними гіпотеза про те, що невідома характеристика має саме те значення, яке отримане в результаті її оцінювання. Для візуалізації досліджень створено програмний код в системі Matlab з використанням спеціального середовища візуального програмування GUIDE, який дозволяє: генерувати випадкові сигнали з різними формами спектрів завад, демонструвати їх, будувати гістограми та підбирати закони розподілу, що якнайкраще описують випадковий процес. Крім того, в програмі обчислено ймовірність виявлення сигналу і побудовано графік залежності ймовірності виявлення сигналу від ймовірності хибної тривоги і відношення сигналу до шуму при різних обсягах вибірки.
27
Lyubiviy, Yaroslav. "Концепція самоорганізації як ключова методологія аналізу суспільних явищ у соціальній філософії кінця ХХ – початку ХХІ століть." Multiversum. Philosophical almanac, no. 7-8 (May 18, 2018): 3–28. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2016.7-8.01.
Full textAbstract:
На основі синергетичної методології (І.Пригожин, Г.Хакен та ін.) в останню третину ХХ століття формується концепція соціальної самоорганізації, якій спочатку певною мірою був притаманний фізикалістський підхід до розуміння суспільства. На початку ХХІ століття концепція самоорганізації соціуму стає все більш людиномірною (Е.Гіденс, Н.Луман, К.Фухс, Ф.Хейліген, Ф.Шлем та ін.). Людина своєю діяльністю та комунікацією з іншими людьми продукує соціальну структуру, а остання, своєю чергою, спрямовує людську діяльність. Внаслідок цього соціальна система стає самовідтворюваною соціальною системою, а ця самовідтворюваність ґрунтується на творчій діяльності людської істоти. Самоорганізація суспільства у ХХІ столітті є багатовимірною та багаторівневою. Основою самоорганізації суспільства знизу є протестні рухи, основою самоорганізації яких є самоорганізація кіберпротесту, а основою самоорганізації останнього є самоорганізація комунікації в інтернеті; остання базується на самоорганізації відповідного самоменеджменту знання і т.п. (К.Фухс). Новий підхід до ідеї самоорганізації суспільства є дуже перспективним і потребує ретельного дослідження.
28
Stetsiv, I. S. "Тривимірна модель класифікації витрат суб'єктів економіки як засіб адаптації науково обґрунтованого підходу до автоматизації управлінських процесів." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 4 (April 25, 2019): 75–81. http://dx.doi.org/10.15421/40290416.
Full textAbstract:
Досліджено підходи вчених до класифікації витрат суб'єктів економіки та, на основі проведеного дослідження, впорядковано класифікацію витрат із застосуванням науково обґрунтованого підходу. На базі запропонованої категоріальної класифікації та із застосуванням OLAP технології розроблено тривимірну матричну модель класифікації витрат. Обґрунтовано, що наведену вище тривимірну матричну модель класифікації витрат можна застосовувати для будь-якого суб'єкта господарювання з урахуванням галузевих особливостей та конкретних цілей управління. Визначено перевагу цієї моделі, яка полягає в узгодженості всіх видів витрат та класифікаційних ознак бухгалтерського та управлінського обліку, а також у встановленні взаємозв'язків та взаємозалежностей між ними. Зокрема, за допомогою OLAP технологій (online analytical processing – аналітичнє оброблення в реальному часі), будь-яку суму витрат можна охарактеризувати за приналежністю до певної статті витрат, місця виникнення, визначити прямі чи непрямі витрати, постійні чи змінні, а також розрахувати вплив їх зміни на собівартість певного об'єкта калькулювання. Доведено, що застосування запропонованої багатовимірної матричної моделі класифікації витрат у зазначених параметрах дає змогу скоротити тривалість оброблення інформації, підвищує оперативність прийняття управлінських рішень та сприяє покращенню системи управління витратами.
29
Микитів, О. М. "ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ВИДАВНИЧО-ПОЛІГРАФІЧНОЇ ГАЛУЗІ ДО ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-МЕДІЙНОГО ПРОСТОРУ ЗАСОБАМИ ІНФОГРАФІКИ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 97, no. 4 (September 30, 2020): 133–47. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-97-4-133-147.
Full textAbstract:
Стрімкі зміни розвитку на українському ринку праці розширили коло професійних обов’язків фахівців масмедійної та видавничо-поліграфічної галузей. Професія редактора об’єднує його відповідні знання, уміння, навички та компетенції як літературного працівника, керівника, розробника електронних ресурсів, тому є предметом більш детального та систематизованого вивчення в контексті освіти та формування професійної компетентності.
Зазначено, що фахівці повинні володіти високим рівнем навичок роботи зі встановленим на персональному комп’ютері спеціальним програмним забезпеченням, яке призначене для здійснення редакційно-видавничих процесів у видавництвах і поліграфічних підприємствах. Обґрунтовано, що необхідною умовою для формування готовності майбутніх фахівців видавничо-поліграфічної галузі до формування інформаційно-медійного простору засобами інфографіки є комплексне застосування інформаційно-комп’ютерних технологій.
Описано рівні сформованості компонентів готовності майбутніх фахівців видавничо-поліграфічної галузі до формування інформаційно-медійного простору засобами інфографіки, а саме: репродуктивні (низькі), конструктивні (середні) та творчі (високі). Визначено показники готовності майбутніх фахівців видавничо-поліграфічної галузі до формування інформаційно-медійного простору засобами інфографіки. Доведено, що вона визначається як багатовимірне явище, цілісне утворення особистості, що включає в себе такі компоненти, як мотиваційно-ціннісний, професійно-когнітивний, операційно-діяльнісний та особистісно-результативний.
Експериментальна перевірка розробленої та впровадженої системи експериментальної методики показала статистично значущі якісні й кількісні зміни в рівнях сформованості професійної компетентності майбутніх фахівців видавничо-поліграфічної галузі як за окремими компонентами, так і цілісно.
30
Добровольська, Наталія. "Когнітивно-особистісний аспект становлення обдарованості особистості." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(50)T1 (2019): 85–97. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-1-85-97.
Full textAbstract:
У статті розкрито можливості застосування системно-інтегрованого підходу до вивчення проблеми обдарованості особистості на різних етапах її онтогенезу. Зокрема, з позицій системно-інтегрованого підходу виявлена загальна структура психорегулюючих компонентів обдарованої особистості. Розглянута структура соціально-психологічних проявів обдарованої особистості і визначено їх внесок у загальну регуляцію навчальної діяльності; виявлена ієрархія домінуючих цінностей і мотивів обдарованих підлітків і визначена типологія обдарованих дітей з розкриттям змістовних і структурних характеристик кожного з типів; сформульовані психодіагностичні критерії особистісних характеристик, які сприяють регуляції навчальної діяльності і показана значимість ціннісних орієнтацій для оптимального розкриття здібностей обдарованих учнів; розроблено спеціальну програму соціально-психологічного супроводу процесу становлення обдарованої особистості.Індивідуальні відмінності компонентів психічної регуляції навчальної діяльності дозволили виокремити групу обдарованих респондентів з продуктивною мотиваційною складовою психічної регуляції такої діяльності та досліджуваних з непродуктивною мотиваційною складовою психічної регуляції навчальної діяльності. Показано, що реалізація системного підходу в цій галузі вимагає не тільки реконструкції існуючих концепцій обдарованості, а й розробки нових технологічних рішень – комплексу засобів, здатних фіксувати досліджуваний предмет як багатовимірний, цілісний і змінюваний у часі, зокрема в залежності від різних умов навчання. Програма соціально-психологічного супроводу, побудована на принципах системно-інтегрованого підходу та спрямована на становлення мотиваційної складової механізму психічної регуляції навчальної діяльності обдарованої особистості, довела свою ефективність у напрямку підвищення показників творчої мотивації, творчої спрямованості, рефлексивності, здатності до комбінування, дивергентного мислення, свободи асоціацій, винахідливості, самооцінки, саморегуляції.
31
Кучерявий, Олександр. "ПАРАДИГМАЛЬНА КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ ОСОБИСТІСНОГО, ПРОФЕСІЙНОГО Й ПРОФЕСІЙНО-КУЛЬТУРНОГО РОЗВИТКУ ВЧИТЕЛЯ." ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 1, no. 19 (June 10, 2021): 82–92. http://dx.doi.org/10.35387/od.1(19).2021.82-92.
Full textAbstract:
В оглядовій статті з акме-синергетичних, аксіо-культурних, особистісно-діяльнісних і цілісних позицій схарактеризовано концептуальну схему та структуру авторської парадигмальної концептуальної моделі особистісного, професійного і професійно-культурного розвитку вчителя. До цілісної сукупності сутнісних характеристик розробленої моделі віднесено такі: 1) її аксіологічно детерміновану акме-синергетичну парадигму; 2) концептуальність; 3) спіралеподібність просторової форми; 4) системну побудову як ієрархічно впорядкованої; 5) ціннісно-смислову наступність фаз розвитку особистості вчителя як особливої підсистеми; 6) багатовимірний і системний характер функцій професійно-педагогічної культури як стратегічної домінанти цілісного розвитку вчителя. Парадигмальний і концептуальний характер багаторівневої моделі передусім віддзеркалюється в її концептуальній платформі й принципах кар’єрного саморуху педагога – загальних і специфічних (їх сформульовано на основі визначених критеріїв). Просторова форма спроєктованого ідеального об’єкту у вигляді спіралі насамперед віддзеркалює цінності-цілі відповідного розвивального процесу: аксіосфери компетентного вчителя і педагогічного професіоналізму, аксіо-культуросферу професійно-педагогічної культури, кожна з яких побудована у тривимірній системі цілісної активності педагога. Загалом сама модель представлена як цілісна сукупність таких взаємопов’язаних і упорядкованих підсистем: підсистема аксіологічних утворень особистісного, професійного і професійно-культурного розвитку вчителя; підсистема базової цілісної активності педагога в кар’єрному саморусі – інтелектуальної, афективної й комунікативної; підсистема фаз саморуху вчителя до вершин професійної зрілості на різних її рівнях: 1) фаза кар’єрного зростання до рівня професійної компетентності; 2) фаза саморуху до рівня педагогічного професіоналізму; 3) фаза сходження вчителя до рівня професійно-педагогічної культури. Провідною особливістю фаз є їх ціннісно-смислова наступність, яка забезпечується спеціально описаним механізмом. У різних вимірах розкрито функції професійно-педагогічної культури й основні цілісні властивості особистісного, професійного і професійно-культурного розвитку вчителя. Окреслено його засоби – самотворчість і професійну творчість.
Ключові слова: розвиток; цілісний розвиток учителя; фази і принципи розвитку; концептуальна схема; парадигмальна концептуальна модель; аксіосфера; аксіо-культуросфера; професійна компетентність; педагогічний професіоналізм; професійно-педагогічна культура.
32
Irza, Anatoliy. "ПОНЯТТЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ ЗРІЛОСТІ ОСОБИСТОСТІ: АНАЛІЗ ЗАКОРДОННИХ ТА ПЕРСПЕКТИВИ СУЧАСНИХ ВІТЧИЗНЯНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ." HUMANITARIUM 42, no. 1 (November 14, 2019): 59–67. http://dx.doi.org/10.31470/2308-5126-2019-42-1-59-67.
Full textAbstract:
Проаналізовано соціально-психологічну зрілість як багатовимірну систему виховання, що є якісною характеристикою людини та покликана забезпечити цілеспрямований процес самореалізації, саморозвитку, встановлення гармонійних відносин між людиною і світом тощо. Виявлено, що основні складові соціально-психологічної зрілості залишаються мало дослідженими. Розглянуто значущість розроблення у психології інтегрального поняття «соціально-психологічна зрілість». Проаналізовано розуміння поняття соціально-психологічної зрілості у закордонній психологічній науці. Акцентовано увагу на відмінностях у розумінні науковцями поняття соціально-психологічної зрілості, її структурних компонентів. Розглянуто розроблення поняття соціально-психологічної зрілості як складного інтегрального феномену, який обумовлює взаємодію людини та суспільства, пояснює взаємини з іншими людьми, особливості вчинкової природи людини. Висвітлено особливості «набуття» соціально-психологічної зрілості у повсякденному житті через зміни структурних компонентів. Визначено основні проблемні аспекти перебігу, набуття та вияву соціально-психологічної зрілості для ліпшого розуміння зон найближчого розвитку особистості, а також можливих напрямків досліджень. Досліджено компоненти соціально-психологічної зрілості та їх складну динамічну особистісну структуру, що проявляється у чотирьох визначених сферах. Узагальнено основні історичні етапи формування поняття соціально-психологічної зрілості, бачення концепції у відповідних історичних періодах. Проаналізовано історичні кризи інтерпретації терміну зрілості. У висновку подано більш узгоджене бачення феномена соціально-психологічної зрілості в сучасних вітчизняних і зарубіжних розвідках дослідників.
33
Добровольська, Наталія. "СИСТЕМНО-ІНТЕГРОВАНИЙ ПІДХІД ДО ПРОБЛЕМИ ОБДАРОВАНОСТІ ОСОБИСТОСТІ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ЇЇ ОНТОГЕНЕЗУ." Psychology of Personality 10, no. 1 (February 20, 2020): 132–39. http://dx.doi.org/10.15330/ps.10.1.132-139.
Full textAbstract:
У статті розкрито можливості застосування системно-інтегрованого підходу до вивчення проблеми обдарованості особистості на різних етапах її онтогенезу. Зокрема з позицій системно-інтегрованого підходу виявлено загальну структуру психорегуляційних компонентів обдарованої особистості. Розглянуто структуру соціально-психологічних проявів обдарованої особистості і визначено їх внесок у загальну регуляцію навчальної діяльності; виявлено ієрархію домінантних цінностей і мотивів обдарованих підлітків і визначено типологію обдарованих дітей з розкриттям змістовних і структурних характеристик кожного з типів; сформульовано психодіагностичні критерії особистісних характеристик, які сприяють регуляції навчальної діяльності і показано значущість ціннісних орієнтацій для оптимального розкриття здібностей обдарованих учнів; розроблено спеціальну програму соціально-психологічного супроводу процесу становлення обдарованої особистості. Індивідуальні відмінності компонентів психічної регуляції навчальної діяльності дозволили виокремити групу обдарованих респондентів з продуктивною мотиваційною складовою психічної регуляції такої діяльності та досліджуваних з непродуктивною мотиваційною складовою психічної регуляції навчальної діяльності. Показано, що реалізація системного підходу в цій галузі вимагає не тільки реконструкції наявних концепцій обдарованості, а й розробки нових технологічних рішень – комплексу засобів, здатних фіксувати досліджуваний предмет як багатовимірний, цілісний і змінюваний у часі, зокрема залежно від різних умов навчання. Програма соціально-психологічного супроводу, побудована на принципах системно-інтегрованого підходу та спрямована на становлення мотиваційної складової механізму психічної регуляції навчальної діяльності обдарованої особистості, довела свою ефективність у напрямку підвищення показників творчої мотивації, творчої спрямованості, рефлексивності, здатності до комбінування, дивергентного мислення, свободи продукування асоціацій, винахідливості, самооцінки, саморегуляції.
34
Дудін, О. Є., О. П. Мінцер, and О. М. Сулаєва. "ЦИФРОВА ПАТОЛОГІЯ В РОБОТІ МЕДИЧНОЇ ЛАБОРАТОРІЇ. / АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД." Medical Informatics and Engineering, no. 3 (August 11, 2021): 41–50. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2020.3.11608.
Full textAbstract:
Цифрова патологія є невід'ємним технологічним елементом науково-лабораторного середовища та відіграє важливу роль у сучасній клінічній практиці. Мета огляду полягала в аналізі сучасного стану розвитку цифрової патології, її можливостей та ролі в розвитку патології як невід'ємної складової персоналізованої медицини. Отримання повноцінних віртуальних препаратів полегшило б роботу з зображеннями, надало можливість перегляду та обміну зображень між патологами і фахівцями інших спеціальностей. Розроблення відповідного програмного забезпечення та рішень про зберігання й обмін цифрових зображень визначила також широке використання цифрової патології в освітньому процесі при навчанні цитопатологів, патологоанатомів і молекулярних патологів. Окрім зручних інструментів діагностики, отримання другої думки, проведення мультидисциплінарних консиліумів і безперервного навчання патологів, цифрова патологія скоро стане технологічною вимогою в науковому та лабораторно-діагностичному середовищі. У підсумку, впровадження систем штучного інтелекту у діагностику онкологічної патології свідчить про можливість інтеграції патогістологічних даних із результатами клінічного обстеження, лабораторними показниками, даними радіологічного дослідження та результатами молекулярно-генетичного тестування, що надає змогу для повноцінної діагностики та вибору лікування відповідно до вимог персоналізованої медицини. Водночас підкреслено необхідність створення єдиної професійної мови та багатовимірних класифікацій станів пацієнтів, що підлягають комп'ютерному розпізнаванню.
35
Балендр, Андрій. "ХАРАКТЕРИСТИКА КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ПІДХОДІВ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ З ОХОРОНИ КОРДОНУ В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 16, no. 1 (June 12, 2021): 24–43. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v16i1.687.
Full textAbstract:
У статті висвітлено результати комплексного аналізу концептуальних підходів до дослідження проблеми підготовки персоналу прикордонних відомств у країнах Європейського Союзу (ЄС) й розгляд можливостей творчого використання інноваційних ідей у сфері охорони державного кордону України. Підготовка фахівців з охорони кордону в країнах ЄС за сучасних умов відбувається за спільними (уніфікованими) стандартами освіти, впровадження яких дозволить підвищити рівень інтероперабельності (оперативної сумісності) українських прикордонників з фахівцями з охорони кордону країн ЄС. Запропонована стратегія наукового пошуку передбачає розробку механізму апроксимації підготовки українських прикордонників на основі дослідження загальноєвропейських освітніх стандартів та особливостей спільної підготовки фахівців з охорони кордону країн ЄС, що сприятиме розробці концепції підготовки персоналу ДПСУ відповідно до загальноєвропейських освітніх тенденцій. До основних підходів, покладених в основу концепції підготовки європейських фахівців з охорони кордону, на загальнонауковому рівні віднесено системний, синергетичний та діяльнісний підходи.
На конкретно-науковому рівні – компетентнісний, студентоцентрований, культурологічний та аксіологічний, які є теоретико-методологічною стратегією дослідження, а також акмеологічний, андрагогічний, праксіологічний та інтегративний підходи, що розкривають практикоорієнтовану тактику дослідження. Як показують результати дослідження, процес підготовки персоналу прикордонних відомств країн ЄС відповідно до вимог уніфікованих освітніх стандартів розглядається як системний, багатовимірний феномен, а поєднання виокремлених методологічних підходів, які виступають методологічною основою до вирішення проблеми підготовки фахівців з охорони кордону в країнах ЄС, дає змогу розкрити її структурні, змістові, процесуальні особливості, визначити її сучасні тенденції та напрями розвитку.
36
Моркун, Наталія Володимирівна, Владислав Анатолійович Чубаров, Ірина Валентинівна Завсєгдашня, and Ольга Олексіївна Завсєгдашня. "КОНЦЕПЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ IT-ПЛАТФОРМИ ДЛЯ ІНДИВІДУАЛІЗОВАНОГО КОМПЕТЕНТНІСНО ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ МАГІСТРІВ У ГАЛУЗІ КОМП'ЮТЕРНИХ НАУК." Information Technologies and Learning Tools 82, no. 2 (April 25, 2021): 151–65. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v82i2.3219.
Full textAbstract:
Сучасний ринок праці висуває високі вимоги до кваліфікованих кадрів. Високий рівень конкуренції, стрімкий розвиток науки й техніки, активне впровадження передових інформаційних технологій – фактори, що стимулюють потребу працівників будь-якої сфери діяльності отримувати нові знання та вдосконалювати професійні компетентності. Як наслідок – ринок освітніх послуг представляє величезну кількість освітніх продуктів, що дозволяють задовольнити цю потребу: тренінги, воркшопи, стажування, підвищення кваліфікації і, звичайно ж, магістратура як ключовий освітній продукт закладів вищої освіти. «Вузьким місцем» магістратури є необхідність проходження абітурієнтами вступних іспитів, зокрема й зовнішнього незалежного оцінювання; також, навчаючись у магістратурі, студенти «відкладають» повноцінну трудову діяльність. У сукупності ці фактори можуть знизити загальну мотивацію до вступу, тому для навчання в магістратурі необхідно створювати додаткові конкурентні переваги, які будуть відчутними для абітурієнтів та студентів-магістрів. Отже, актуальність матеріалу, розглянутого в даній статті, обумовлена гострою необхідністю підвищувати рівень конкурентоспроможності випускників магістратури, яка є одним із ключових елементів системи безперервного навчання (lifelong learning). Розв’язати проблему можна за рахунок застосування інноваційних методів навчання, які об'єднують кращі педагогічні практики, а також активне використання інформаційних технологій. Стаття присвячена розвитку актуальної та перспективної ідеї індивідуалізованого компетентнісно орієнтованого навчання магістрів. У роботі запропоновано концептуальну модель інформаційних блоків IT-платформи для організації інноваційного підходу до навчання магістрів. Науково-практичну цінність роботи представляє розроблення та обґрунтування структури, а також взаємозв'язку інформаційних блоків даної IT-платформи. Ключовим аспектом і конкурентною перевагою IT-платформи є можливість автоматизованої побудови індивідуальної траєкторії навчання магістрів у форматі багатовимірної радіальної діаграми – «індивідуальної освітньої діаграми студента». Перспективна апробація розробленої моделі передбачає розроблення відповідного програмного забезпечення, проведення копіткої навчально-методичної роботи, а також реалізацію пілотного проєкту для магістратури IT-спеціальностей Криворізького національного університету.
37
Hlubish, Lesya Yaroslavivna. "ІМІТАЦІЙНІ МОДЕЛІ ЯК ІНСТРУМЕНТИ ВІЗУАЛІЗАЦІЇ ФОРМУВАННЯ ГАРМОНІЙНОГО РИНКУ ПРОДОВОЛЬСТВА." SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, no. 2(18) (2019): 22–30. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2019-2(18)-22-30.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Сфера продовольчого забезпечення України уособлює багатовимірний простір, три сторони якого «держававиробник-споживач» становлять – системну тріаду. Системна єдність пояснюється інтегруванням її компонентів, оскільки їхні стейкхолдери у процесі ринкової взаємодії можуть виконувати одночасно або послідовно подвійну роль. Це зумовлює послаблення їхньої взаємозалежності, посилюючи коеволюційний дисбаланс її складових, що формує передумови поляризації взаємодії стейкхолдерів сторін ринку. Постановка проблеми. Послаблення щільності економічних зв’язків між стейкхолдерами знижує стійкість сфери продовольчого забезпечення, створюючи загрози продовольчій безпеці. Їм передує дисбаланс економічних інтересів стейкхолдерів, що зумовлює потребу у напрацюванні методики їх узгодження. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сьогодні думки науковців, що досліджують раціоналізацію ринкової взаємодії розділилися навпіл. Одні роблять спроби окреслити умови оптимального формату відносин між стейкхолдерами сторін ринку, увага інших зосереджена на конструюванні гармонійних ринків. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Результати наукових досліджень інтерпретовані у вигляді імітаційних або економікоматематичних моделей. Постановка завдання. Запропонувати алгоритм синтезу традиційних методик з новими знаннями та сконструювати динамічну модель гармонійного продовольчого ринку. Виклад основного матеріалу. Зважаючи на макромасштаб наукового дослідження, раціонально комбінувати оптимізаційні методи з імітаційними моделями. На основі багатовекторної оптимізації слід будувати когнітивні карти, які дозволять встановити каузальність економічних процесів та їх ефектів. Згортання векторного критерію в глобальний слід доповнити імітаційною моделлю «бочка» Лібіха, що дозволить виокремити з їх числа найдепресивніший. Досягнення справедливого компромісу доцільно проектувати на системну тріаду, комбінуючи його із методом послідовних поступок. Висновки. Алгоритм компонування методів наукового пізнання дозволив спроектувати динамічну модель гармонійного ринку продовольства у вигляді потрійної інтегрованої спіралі, здатну враховувати коеволюцію трьох його сторін
38
Долженко, Юрій. "ЧОЛОВІЧА ВИБІРКА ПОХОВАНЬ ХVI–XIX СТ. З ВОЛИНІ (ЗА ДАНИМИ КРАНІОЛОГІЇ)." Litopys Volyni, no. 22 (March 16, 2021): 7–18. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2020.22.01.
Full textAbstract:
У статті вводяться в науковий обіг нові краніологічні дані, дається загальна характеристика волинянам XVI–XIX ст. на тлі суміжних етнічних груп України та Східної Європи, визначається відстань між окремими чоловічими серіями ХІV–ХІХ ст. за допомогою багатовимірного канонічного та кластерного аналізу й з’ясовується місце волинян у системі краніологічних типів Східної Європи та фено-географічних антропологічних зон України. Матеріал та методи. Антропологічні матеріали XVI–XIX ст., які зібрав автор, представлені переважно добре збереженими людськими черепами. Загалом колекція складається зі 144 одиниць, серед них 92 чоловічих та 52 жіночих черепів (м. Луцьк, м. Рівне, м. Острог, с. Підборці, с. Буяни, с. Клевань). У роботі розглядаються тільки чоловіки, поза- як жінки потребують окремого докладного дослідження. Черепи вимірювалися за повною краніометричною програ- мою з використанням стандартної методики Р. Мартіна, згідно з якою вказувалася нумерація ознак. Комп’ютерні програми для реалізації багатовимірного аналізу створили Б.О. та О.Г. Козінцеви (1991 р.). Результати. Відповідно до середніх значень краніометричних ознак, чоловічу частину серії з Волині можна віднести до широколицього європеоїдного варіанту, специфічною можна вважати брахікранну черепну короб- ку. Чоловіча збірна серія в середньому характеризується помірною довжиною, великою шириною та середньою висотою черепної коробки. У групі домінує брахікранний широколиций морфологічний варіант. Висновки. У цілому чоловіча група відноситься до великої європеоїдної раси з ознаками певної мінімальної метисації, яка проявилася в брахікранному покажчику черепної коробки. За середніми квадратичними відхиленнями краніологічних ознак та їхніх індексів серія неоднорідна. За багатовимірним канонічним аналізом виявлено морфологічну та статистичну подібність досліджуваної чоловічої збірної групи XVI–XIX ст. з Волині до міської серії з м. Вінниця, а також до вибірки з київського Подолу, що вказує на ймовірну широку міграцію волинян до Поділля та Києва.
39
Білоус-Осінь, Т. І. "Міністерство освіти та науки України як уповноважений суб'єкт у сфері наукової діяльності." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 28 (July 26, 2021): 20–27. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v28i0.692.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню правового статусу Міністерства освіти та науки України як уповноваженого суб'єкта у сфері наукової діяльності. Встановлено, що галузь науки впорядковано через діяльність, яка є дотичною до категорій «публічне адміністрування» (обгрунтовано через: а) інституційно-суб'єктний вимір; б) спрямування на забезпечення публічного інтересу); «державне управління та регулювання» (обгрунтовано через:а) відсутність належного забезпечення правового статусу суб'єктів наукової діяльності;б) наявність відриву впроваджених реформ у сфері науки від національних архетипів наукової діяльності). Правовий статус Міністерства освіти та науки України як уповноваженого суб'єкта в галузі науки розглянуто відповідно до його нормативної детермінації як суб'єкта державного регулювання та управління науковою діяльністю.
Виокремлено якісно-змістові елементи, що визначають правовий статус органів державної виконавчої влади. Звернено увагу на те, що правовий статус Міністерства освіти та науки України є багатовимірною характеристикою становища, яке займає цей суб'єкт в організації впорядкування суспільних відносин та у системі органів державної влади загалом. Одночасно пріоритетним є врахування ідеї публічного адміністрування як прояву функціонування цього органу державної виконавчої влади.
Встановлено, що компетенція Міністерства освіти та науки України в частині її детермінації специфікою галузі науки характеризується такими положеннями: 1) визначає цього суб'єкта як такий, що наділений галузевою компетенцією; 2) його повноваження виражено через сукупність прав та обов'язків, які визначають міру можливої поведінки та встановлюють певні види такої поведінки в межах суспільних відносин, що пов'язані з упорядкуванням інтелектуальної творчої діяльності, яку спрямовано на одержання нових знань та (або) пошук шляхів їх застосування; 3) межі його повноважень у галузі науки визначено на нормативному рівні як такі, що поширюються на всю територію Української держави; 4) компетенція вказаного суб'єкта в галузі науки зовнішньо може бути реалізована у правових та неправових формах.
40
Аксьонова, С. Ю., and О. І. Василець. "Репродуктивна поведінка в сучасному урбанізованому суспільстві." Актуальні проблеми філософії та соціології, no. 27 (April 6, 2021): 71–76. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i27.924.
Full textAbstract:
Процес урбанізації є багатовимірним і охоплює різноманітні сфери життєдіяльності, зокрема дітородну активність. Аналіз причин зниження народжуваності під впливом урбанізації є особливо актуальним і з огляду на глобальні контексти цього явища, і з урахуванням необхідності розвитку вітчизняної економіки, зокрема її втрат внаслідок пандемії. У статті показано, як доволі сильна локальна ідентичність української молоді може обумовлювати формування або зміну репродуктивних установок відповідно до уявлень про належну поведінку для жителів великих міст, метрополісів. З’ясовано, що урбанізація завдяки концентрації економічного, соціального, культурного, інноваційного, інформаційного капіталів прискорює суспільний розвиток, а це разом з іншими чинниками зумовлює зміни у системі цінностей молоді. У статті зазначається, що прагнення самореалізації (насамперед, у професійній, соціальній сфері), як правило, створює необхідність відкладати народження дитини на старший вік; крім цього, в умовах поширення толерантного ставлення суспільства до різноманітних способів життя, зокрема бездітного, також формується відмова від народження дитини взагалі. Отже, загалом позитивна тенденція зміщення пріоритетів із кількісних аспектів відтворення населення на якісні водночас поглиблює і підсилює ризики самих процесів відтворення. Наголошується на значущості ЗМІ у проведенні ідей відповідального батьківства як складової частини оптимізації репродуктивної поведінки людей в урбанізованому соціальному просторі сьогодення. Оскільки соціальна спроможність держави ґрунтується на конструктивному ставленні до людського капіталу, то громадяни країни становлять найцінніший ресурс розбудови демократичного простору у нашій Батьківщині. Отже, у статті доводиться, що репродуктивна поведінка як один із головних чинників формування демографічної мапи суспільства має досліджуватися синергетичними зусиллями представників поведінкових, соціальних, гуманітарних наук, адже старіння населення є комплексним викликом для України. Це стосується не тільки вимог ринку праці, але й можливості держави виконувати соціальні зобов’язання перед своїми громадянами різного віку. У статті підкреслюється, що конкурентні стосунки, загострюючись у метрополісах, негативно впливають на відтворення населення у буквальному розумінні, тому звертається увага на те, що прагнення до самореалізації під час здійснення останньої через гедоністичну модель поведінки призводить до втрати перспективного бачення наслідків власного вибору і стоїть на перешкоді прогресивному розвитку і країни, і особистості.
41
Хахула, Любомир, and Василь Ільницький. "МИТЕЦЬ VS АВТОРИТАРНА ВЛАДА: ТВОРЧЕ СЕРЕДОВИЩЕ РАДЯНСЬКОГО ЛЬВОВА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ." Society Document Communication, no. 13 (January 10, 2022): 229–56. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2021-13-229-256.
Full textAbstract:
Мета роботи полягає у комплексному дослідженні суспільно-політичних та творчих стратегій львівських митців-скульпторів – майстра української медальєрної пластики Любомира Терлецького та творця монументальної і станкової скульптури Валентина Борисенка – у другій половині ХХ століття. Методологічну основу роботи склали напрацювання в галузях політичної історії, культурної антропології, соціальної історії, мистецтвознавства. Пропоноване дослідження ґрунтується на методологічному принципі «case study», який дозволив застосувати системно-структурний метод до розкриття багатовимірної історії повсякдення – творчого та кар’єрного шляхів львівських скульпторів радянського періоду. Наукова новизна праці полягає в успішному застосуванні мікроісторичного підходу для демонстрації тогочасних опозиційних моделей «творчість-диктатура» та «митець-авторитарна влада», а також способів їх вираження в умовах радянського політико-ідеологічного контролю. Доведено, що львівські митці-скульптори Л. Терлецький та В. Борисенко пройшли відмінний шлях професійного та творчого зростання, й відтак своєю діяльністю виражали різні політичні й культурні горизонти. Висновки. Мистецьке середовище післявоєнного Львова формувалося через активне підпорядкування художньої творчості цілям радянського державно-партійного апарату. Впровадження стилю соціалістичного реалізму вимагало від митців пристосування до примітивних форм вираження ідеологічних постулатів СРСР/УРСР. Залишаючись домінантним напрямом мистецтва, соціалістичний реалізм змушував львівських скульпторів вибудувати індивідуальні стратегії творчості, професійного зростання, взаємовідносин із владою. Любомир Терлецький (1922–1993), будучи замолоду репресованим за активну патріотичну позицію, пройшов випробування радянськими таборами та, після реабілітації, повернувся до творчого життя. Не маючи ілюзій щодо перспектив авторитарного радянського режиму він пізнавав та популяризував тисячолітню історію України. Не лише скульптурною творчістю, але й науковою роботою митець демонстрував незломний характер та переконання про неминучість державно-політичного і культурного відродження українського народу. Автор монументальних та станкових скульптур Валентин Борисенко (1929–1990) увійшов в історію як типовий представник радянської скульптурної школи, майстер, що добре вписувався в накинуту партією «згори» догму соціалістичного мистецтва. Водночас, будучи сформованим у львівській художній традиції (вчителями В. Борисенка були вихованці краківської, празької, римської творчих шкіл), він, через звернення до княжої доби чи народних месницьких характерів XVIII ст., частково відмежовувався від радянських ідеологічних нашарувань. Обравши партійну й адміністративну кар’єру В. Борисенко неодноразово виконував пропагандистські роботи на замовлення партійно-політичних структур.
42
Колгатін, Олександр Геннадійович, and Лариса Сергіївна Колгатіна. "Педагогічна діагностика і педагогічний контроль." Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school 6 (November 27, 2013): 122–28. http://dx.doi.org/10.55056/fund.v6i1.209.
Full textAbstract:
У перекладі з грецької мови діагностика (diagnōstikos) означає здатність до розпізнання [1, 223]. «Педагогічна діагностика нараховує стільки ж років, як і уся педагогічна діяльність» [2, 6], але поняття «педагогічна діагностика» є відносно новим у світовій науці. Як відмічає К. Інгенкамп, він запропонував це поняття «... за аналогією з медичною і психологічною діагностикою у 1968 р. ...» [2, 6].Аналіз літератури [2–11] та ін. свідчить, що педагоги одностайні у визнанні необхідності діагностики особистісних якостей тих, хто навчається, і систематичного докладного аналізу їх навчальних досягнень з метою оптимізації навчального процесу. З цього приводу Ю. Бабанський підкреслює, що «... сама структура процесу навчання передбачає функціонування компонента зворотного зв’язку, без якого неможливо забезпечити регулювання і коригування цього процесу, проектування і конкретизацію нових цілей навчання» [12, 36].Педагогічна діагностика є багатоплановим напрямом педагогічної науки, який швидко розвивається. Тому не дивно, що існує багато підходів до визначення змісту цього поняття. Розпочнемо аналіз з авторського визначення педагогічної діагностики, яке запропоновано К. Інгенкампом:«Педагогічна діагностика призвана, по-перше, оптимізувати процес індивідуального навчання, по-друге, в інтересах суспільства забезпечити правильне визначення результатів навчання и, по-третє, керуючись критеріями, що заздалегідь розроблені, звести до мінімуму помилки під час переводу тих, хто навчається, з однієї навчальної групи до іншої, під час направлення їх на різноманітні курси і вибору спеціалізації навчання. Для досягнення цих цілей у ході діагностичних процедур, з одного боку, встановлюються передумови, що мають окремі індивіди і представники навчальної групи у цілому, а з іншої, визначаються умови, які необхідні для організації планомірного процесу навчання і пізнання. За допомогою педагогічної діагностики аналізується навчальний процес і визначаються результати навчання. При цьому під діагностичною діяльністю розуміється процес, у ході якого (з використанням діагностичного інструментарію або без нього), додержуючись необхідних наукових критеріїв якості, вчитель спостерігає за тими, хто навчається, та здійснює анкетування, обробляє дані спостережень і опитувань та повідомляє про отримані результати з метою описати поведінку, пояснити мотиви або передбачити поведінку в майбутньому» [2, 8].К. Інгенкамп підкреслює, що існує протиріччя між педагогічними і суспільними задачами педагогічної діагностики. У залежності від того, яка саме задача вирішується, відрізнятимуся функції і принципи діагностики. Деякі методи діагностики можуть ефективно застосовуватися тільки для вирішення однієї з цих задач. Тому для прозорості подання матеріалу будемо застосовувати поняття педагогічна експертиза, для підкреслення, що розуміється саме педагогічна діагностика в інтересах суспільства, на відміну від педагогічної діагностики, яка застосовується для оптимізації процесу навчання, тобто в інтересах того, хто навчається.Проведений аналіз науково-педагогічної літератури [2; 3; 12; 7; 4; 5; 8; 10; 11] та ін. свідчить, що серед дослідників немає суперечностей щодо таких ознак педагогічної діагностики:реалізує зворотний зв’язок в системі управління навчальним процесом;здійснюється з метою покращення процесу навчання (індивідуального або освіти у цілому) через вплив на умови і методи навчання;здійснюється невідривно від процесу навчання і є складовою цього процесу;передбачає здійснення педагогічного діагнозу, тобто детальний аналіз стану і динаміки розвитку студента, виявлення обставин недоліків, що дозволяє класифікувати студента за певним комплексом параметрів;передбачає аналіз передумов навчання, що мають окремі студенти або група у цілому;передбачає аналіз умов навчання, тобто перебігу навчального процесу і впливових факторів;забезпечує прогнозування перебігу навчального процесу.Деякі дослідники також включають до ознак діагностики здійснення оцінювання ([10; 5; 7] та ін.) і заохочення [5; 2] тих, хто навчається. На наш погляд, реалізація функції заохочення шляхом позитивної або негативної оцінки не є ознакою діагностики і більш притаманна контролю. Якщо припустити, що заохочення є необхідною функцією діагностики, арсенал методів діагностування суттєво звузиться. Чи будуть студенти відверто відповідати на запитання анкети, якщо вони знають, що за результатами дослідження їх похвалять або оцінять негативно? Чи скористається студент у вільний від аудиторних занять час автоматизованою системою тестування з метою закріпити власні знання і спрямувати навчальні зусилля, якщо виставлена системою оцінка може вплинути на підсумкову. Діагностика передбачає докладний аналіз не тільки навчальних досягнень, але і здібностей до певних дій, тобто властивостей особистості. По-перше, це висуває підвищені вимоги до докладності інформації про студента, тому не можна нехтувати високоінформативними методами діагностики, в тому числі такими, що не захищені від умисного спотворення результатів студентами. Потрібна довіра студентів до діагностичних заходів, їх впевненість, що результати не викликатиме негативних емоцій або інших наслідків. По-друге, докладна діагностика особистості є дуже делікатною сферою діяльності, спроби емоційно-ціннісного оцінювання здібностей можуть викликати неадекватну реакцію з боку студента, оскільки здібності у студентському віці здебільшого сформовані і їх розвиток дуже ускладнений. Психологи, наприклад, ніколи не оцінюють властивості випробуваних як добрі або погані: мова завжди йде про те як вибрати сферу діяльності, щоб оптимально реалізувати власну особистість.Щодо оцінювання, то воно має дві складові. По-перше, оцінка –«вимірювання знань, умінь, навичок, погляд на їх рівень» [3, 362], і у такому розумінні оцінювання, безумовно, є функцією педагогічної діагностики. З іншого боку оцінка передбачає вплив на особистість «... вона може виявитися у похвалі словом, жесті, міміці вчителя, короткому судженні, догані, оціночному вислові» [3, 362]. Така емоційно-ціннісна оцінка, на наш погляд, не відповідає завданням педагогічної діагностики, як було показано вище. І. Підласий застосовує термін «оцінювання» у зв’язку з метою педагогічної діагностики: «Метою дидактичного діагностування є своєчасне виявлення, оцінювання і аналіз перебігу навчального процесу у зв’язку з його продуктивністю» [7, 544]. Але це не оцінювання учня як особистості. Мова йде про аналіз навчального процесу з точки зору його продуктивності. І. Підласий також розглядає оцінку як «... спосіб раціонального визначення особистого рейтингу ...» [7, 546], – такий підхід насамперед передбачає не оцінку, а самооцінку за результатами вимірювання окремих властивостей особистості та її навчальних досягнень. Щоб уникнути багатозначності поняття «оцінювання», пропонуємо для педагогічної діагностики застосовувати терміни «вимірювання» і «аналіз».Сказане не заперечує високого значення оцінювання і заохочення для управління навчальною діяльністю студента.Якісне визначення поняття педагогічної діагностики не можливе без встановлення зв’язків між ним і традиційним поняттям педагогічного контролю. Традиційно педагогічна діагностика розвивалася як складова педагогічного контролю. Це знайшло відображення у науковій і навчальної педагогічної літературі ([3; 13; 4] тощо), і закріплено у «Критеріях оцінювання навчальних досягнень» [14] через виділення діагностико-керуючої функції педагогічного контролю «... що допомагає виявити причини труднощів, які виникають в учня у навчанні, прогалини у знаннях і вміннях, і визначити конкретні шляхи усунення недоліків» [3, 363]. Таким чином, сутність діагностико-керуючої функції педагогічного контролю відповідає сутності педагогічної діагностики.В. Бондар розглядає педагогічну діагностику як новий рівень педагогічного контролю: «контроль з боку вчителів за результатами діяльності учнів трактується як педагогічна діагностика і виходить за межі перевірки й оцінювання знань, вмінь та навичок. За педагогічної діагностики, яка здебільшого застосовується до виховання, враховуються індивідуальні особливості учнів: їхні інтереси, потреби й мотиви; захоплення, нахили, здатності та здібності; особливості перебігу психічних процесів – мови й мислення; уваги, уяви і фантазії; пам’яті, емоцій, волі тощо» [8, 183].І. Підласий [7], Н. Морзе [10] і Л. Крившенко [15] розглядають педагогічний контроль як складову педагогічної діагностики.Г. Атанов виділяє два підходу до проведення контролю: на основі «... інтегральної оцінки того, що знає або вміє той, хто навчається ...» [16, 154] або на основі педагогічної діагностики, яка «... проводиться з метою управління навчальним процесом, його корекції ...» і передбачає визначення того, «що саме не знає / не вміє той, хто навчається ...» [16, 155]. Таким чином бачимо, що є спільні методи, що застосовуються і для контролю, і для діагностики. Однак, є методи контролю, що визначають інтегральну оцінку результату навчальної діяльності студента, такі методи не дають достатньої інформації з точки зору діагностики. З іншого боку, частина методів діагностики, таких як, наприклад, анкетування не можуть застосовуватися для здійснення контролю, оскільки студент може умисно спотворити результати з метою отримання позитивної оцінки.На нашу думку педагогічний контроль і педагогічна діагностика відрізняються за метою і спрямованістю результатів, тому це різні, хоча і дуже близькі поняття. Мета педагогічного контролю – корекція особистості студента, його дій, ставлення до навчання, крім цього, контроль виконує і діагностичну функцію. Мета діагностики – інформаційне забезпечення системи управління навчальним процесом, вибір оптимального методу навчання у конкретний момент навчального процесу.Педагогічна діагностика і педагогічний контроль здійснюються невідривно від навчального процесу і є компонентами навчального процесу, методи контролю і діагностики виконують навчальну функцію і можуть розглядатися як своєрідні методи навчання [7, 545]. У практиці навчання діагностика і контроль здебільшого здійснюються спільно: з одного боку, діагностика є однією з функцій педагогічного контролю, з іншого боку, педагогічний контроль часто застосовує методи діагностики. Але різна спрямованість педагогічного контролю і педагогічної діагностики змушує розглядати їх окремо як різні підсистеми педагогічної системи. З урахуванням поглядів на педагогічну систему як багатовимірну «... з такими основними векторами: організаційним, управлінським, діалогічним ...» [17] можна сказати, що педагогічний контроль відноситься до організаційного вектору, а педагогічна діагностика до управлінського. У таблиці 1.1 наведено фактори що зумовлюють диференціацію понять педагогічна діагностика і педагогічний контроль.Таблиця 1.1. педагогічний контрольпедагогічна діагностикаі контроль, і діагностика є компонентами педагогічної системидіагностика є однією з функцій контролюпедагогічний контроль застосовує деякі методи діагностикиконтролювати можна тільки те, що свідомо формується (навчальні досягнення, поведінку тощо)педагогічній діагностиці підлягають не тільки навчальні досягнення студента, але і його початкова підготовка, мотиви, деякі психофізіологічні властивості, що впливають на ефективність навчання, тощоконтроль передбачає прямий вплив на студента: заохочення або покараннядіагностика передбачає непрямий вплив на студента через рекомендації щодо вибору методу навчанняконтроль може здійснюватися як на основі діагностики шляхом узагальнення результатів, так і за допомогою інтегральних методів, що перевіряють сформованість професійної компетентності через виконання комплексних практичних завданьдіагностика завжди передбачає детальний аналіз за елементами, що складають очікуваний результат навчання діагностика передбачає виявлення причин труднощівконтроль включає в себе інтегральну оцінку навчальної діяльності студента та його досягненьдіагностика передбачає обробку даних: інтерпретацію, класифікацію, формування рекомендацій щодо корекції навчання, прогнозуванняконтроль передбачає емоційно-ціннісну оцінку особистостірезультати діагностики емоційно-нейтральніконтроль передбачає оперативну реакцію на виявлені порушення або успіхиінтерпретація результатів діагностики здійснюється після накопичення необхідного об’єму данихмета контролю – корекція особистості студента, його дій, ставлення до навчання мета діагностики – інформаційне забезпечення системи управління навчальним процесом щодо вибору змісту і методів навчанняТаким чином педагогічна діагностика і педагогічний контроль є окремими підсистемами навчального процесу, але деякі їх функції співпадають за змістом, хоча і реалізуються у різному ступені.
43
Ільченко, Ольга Ігорівна, and Тетяна Володимирівна Козицька. "Застосування мультимедійних технологій як допоміжний фактор впровадження проблемного навчання у вищих навчальних закладах." Theory and methods of e-learning 4 (February 28, 2014): 109–14. http://dx.doi.org/10.55056/e-learn.v4i1.378.
Full textAbstract:
Сучасне суспільство характеризується швидкими змінами у всіх сферах життя, що особливо впливає на розвиток інформаційного, зокрема й освітянського простору. Освітня сфера, яка є основоположницею формування світогляду, духовного становлення особистості, зазнає значних трансформаційних процесів. Простір, де стикаються нові цінності і технології, нові стилі життя вимагає нових, сучасних освітніх підходів, які б зберегли кращі надбання та підготували б людину, майбутнього фахівця до роботи, творчості, до реалізації особистості в суспільстві.Знання, вміння, які молодь набуває, навчаючись у вищому навчальному закладі є беззаперечно важливими, але поряд з цим є актуальним поняття компетентності. На думку багатьох міжнародних експертів, компетентності є тими індикаторами, що дозволяють визначити готовність випускника вищого навчального закладу до життя, його подальшого особистого розвитку й до активної участі в житті суспільства [1].Уже декілька років європейське освітнє співтовариство існує під знаком Болонського процесу, суть якого полягає в формуванні в перспективі загальноєвропейської системи вищої освіти [2; 3].Сучасна освіта знову трансформується. Почався перехід від «індустріального століття» до «гнучких виробничих технологій», «виробництва на замовлення», стало звичним вести мову про індивідуалізацію навчання, гнучкі освітні траєкторії. Реалізація таких моделей вимагає якісно нового підходу до створення і використання навчальних матеріалів. Потрібні не просто курси, а модулі інформації, за допомогою яких педагог може будувати потрібні йому блоки відповідно до потреб навчального процесу «тут і зараз» [4].Саме тому мультимедійні технології є на сьогодні найбільш перспективним напрямком використання інформаційно-комп’ютерних технологій у сфері освіти. Однак, на наш погляд, упровадження їх в освітній процес повинно стати допоміжним фактором для реалізації та подальшого розвитку проблемного навчання.Термін «проблема» в перекладі з грецької означає «завдання, ускладнення». За словником іншомовних слів, проблема – «складне теоретичне або практичне запитання, що потребує розв’язання, вивчення, дослідження» [5].І. Я. Лернер визначає основну концепцію проблемного навчання: «Проблемне навчання полягає в тому, що в процесі творчого вирішення учнями проблем і проблемних завдань у певній системі відбувається творче засвоєння знань і умінь, оволодіння досвідом творчої діяльності, формування суспільної активності високорозвиненої, свідомої особистості» [6].Одне із найповніших, на нашу думку, визначень проблемного навчання наводить Г. К. Селевко [7]: це така організація навчального процесу, яка передбачає створення у свідомості учнів під керівництвом вчителя проблемних ситуацій і організацію активної самостійної діяльності їх розв’язання, в результаті чого відбувається творче оволодіння знаннями, уміннями й навичками та розвиток розумових здібностей. Проблемне навчання базується на створенні особливого виду мотивації – проблемної, тому потребує адекватного конструювання дидактичного змісту навчального матеріалу у вигляді ланцюга проблемних ситуацій.Проблемні методи передбачають активну пізнавальну діяльність учнів, яка полягає в пошуку та вирішенні складних питань, що вимагають актуалізації знань, аналізу, уміння бачити за окремими фактами і явищами їх суть та закономірності.Проблема в навчанні – це пізнавана трудність, для подолання якої студенти мають здобути нові знання або докласти інтелектуальних зусиль. Коли ще не існує наукового розв’язання проблеми, вона має об’єктивний характер [8].Крім того, у навчанні самих студентів також потрібно впроваджувати мультимедійні технології, які допоможуть зробити навчальний матеріал більш насиченим, наочним, яскравим і доступним.У «Енциклопедії освіти» вказано, що мультимедійні засоби навчання – це комплекс апаратних і програмних засобів, що дозволяють користувачеві спілкуватися з комп’ютером, використовуючи різноманітні, природні для себе середовища: графіку, гіпертексти, звук, анімацію, відео. Відповідно, технології, які дають можливість за допомогою комп’ютера інтегрувати, обробляти і водночас відтворювати різноманітні типи сигналів, різні середовища, засоби і способи обміну інформацією, називають мультимедійними [10].О. П. Пінчук мультимедійною технологією вважає технологію, яка окреслює порядок розробки, функціонування та застосування засобів обробки інформації різних модальностей [11]. Підґрунтям запровадження мультимедійних технологій до освітнього простору є властивість мультимедійних засобів – гармонійне інтегрування різних видів інформації.З появою нових засобів навчання на базі нових комп’ютерних технологій навчальний процес став більш різноманітним і багатовимірним. На сьогодні мультимедійні технології є одними з найбільш перспективних і популярних педагогічних інформаційних технологій, які дають змогу створювати цілі колекції зображень, текстів і даних, що супроводжуються звуком, відео, анімацією та іншими візуальними ефектами. Розвиток мультимедійних засобів в інформаційному суспільстві справедливо порівнюють за значущістю з появою кіно в індустріальному суспільстві [10].Враховуючи всі відомі переваги проблемного та мультимедійного навчання, викладачі кафедр біології і гістології та ембріології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця постійно перебувають у творчому науково-педагогічному пошуку. Протягом кількох років основний наголос у педагогічному процесі ставиться на запровадженні та удосконаленні сучасних новітніх технологій навчання. це стосується як лекційного курсу, так і практичних занять [12-18].На наш погляд, однією з найдавніших і найпоширеніших форм навчання у ВНЗ є лекція. Вона завжди вважалася і вважається сьогодні дієвим способом передавання знань. Лекція є інформаційно насиченою, передбачає системний виклад дисципліни, відображає найважливіший матеріал, який подається в чіткому, лаконічному викладенні, що розвиває аналітичне мислення студентів, допомагає спростити засвоєння знань і підвищити якість навчального процесу.Завдяки використанню мультимедійних технологій лекція набуває нового прочитання. Але досягнення поставленої мети її удосконалення залежить від багатьох причин.Для підвищення інформативності мультимедійної презентації і кращого засвоєння матеріалу студентами вважаємо за доцільне керуватися принципами, запропонованими А. П. Огурцовим та ін. у [19]: логічності (графічний засіб повинен містити лише ті елементи, які необхідні для передавання суттєвої інформації); узагальнення й уніфікації (не слід уводити елементи, які позначають незначні деталі об’єктів, символи, які позначають одні й ті ж об’єкти, повинні мати єдине графічне рішення); акцентування на основних смислових елементах (виділення розмірами, формою, кольором тощо); автономності (зображення, які передають самостійні повідомлення, слід уособити, оскільки розподіл складної графічної інформації на простіші складові полегшує сприймання і розуміння); структурності (найважливіше зображення має відрізнятися від інших частин); стадійності (залежно від стадій – послідовних розділів викладу науково-технічної і навчальної інформації – слід вибрати склад повідомлень, які відображаються в графічній формі); знакового супроводу ілюстрацій (розшифрування цифрових і буквених позначень); зручності користування ілюстраціями (перегляд ілюстраційно-графічного матеріалу без перегортання сторінок); естетичності ілюстрацій (демонстрування культури, а не примітивізму, відбір найкращого матеріалу).Ми також поділяємо думку С. С. Риженко, що мультимедійні засоби навчання дають змогу підвищити інформативність лекції; стимулювати мотивацію навчання; підвищити наочність навчання за рахунок структурної надмірності; здійснити повтор найбільш складних моментів лекції (тривіальна надмірність); реалізувати доступність сприйняття інформації за рахунок її паралельного представлення в різних модальностях: візуальної і слухової (перманентна надмірність); організувати увагу аудиторії в фазі її біологічного зниження (25-30 хвилин після початку лекції та останні хвилини лекції) за рахунок художньо-естетичного виконання слайдів-заставок або за рахунок доцільно застосованої анімації та звукового ефекту; здійснити повтор (перегляд, коротке відтворення) матеріалу попередньої лекції; створити викладачу комфортні умови роботи на лекції [20].І, нарешті, ми вважаємо, що будь-яка мультимедійна презентація лекції студентській аудиторії невід’ємно пов’язана з особистістю викладача-лектора. Ми неодноразово піднімали це питання у своїх роботах [21; 22; 23], але і сьогодні наголошуємо, що для вдалого проведення презентації на високому рівні, викладач повинен нагадувати актора, який грає свій невеликий спектакль. Його особистісні якості повинні включати емоційність, високу ерудицію, багатий словниковий запас, почуття гумору, уміння керувати аудиторією. І, як вдало підкреслено Н. М. Стеценко [24], «основна ж вимога до лектора – це ентузіазм і настрій на досягнення мети, бо саме поставлені цілі визначають вибір форм і методів навчання, які дозволяють швидше досягти мети заняття; впливають на підвищення мотивації студентів та ступінь засвоєння навчального матеріалу, здатність до тривалого запам’ятовування нових знань; сприяють формуванню умінь використовувати одержані знання і навички в роботі; спонукають до творчого підходу використання знань; стимулюють потребу в їхньому вдосконаленні і поглибленні».
44
Деркач, Тетяна Михайлівна. "Оптимізація вибору електронних ресурсів у відповідності до навчальних переваг студентів." Theory and methods of e-learning 3 (February 10, 2014): 70–77. http://dx.doi.org/10.55056/e-learn.v3i1.319.
Full textAbstract:
Вбудовування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у традиційні системи навчання хімічним дисциплінам у вишах потребує оптимізації навчального процесу. Важливим етапом стає педагогічно виважений відбір електронних ресурсів (ЕР), що найкраще відповідають змісту окремих тем та добре сприймаються студентами.Серед психолого-педагогічних аспектів, які треба враховувати під час вибору ЕР, дослідники виділяють сформовані стилі навчання студентів. Природа їх тісно пов’язана з персональним пізнавальним стилем особистості, багатовимірним і гнучким за проявами, ієрархічним за будовою й інтегральним за механізмом утворення [1].Експериментальні дані свідчать про наявність сильних кореляційних зв’язків між рівнем сформованості певних індивідуальних стилів навчання студентів та їх успішністю під час вивчення хімічних дисциплін із застосуванням ІКТ [2; 3], а також схильністю студентів до застосування окремих електронних навчальних ресурсів [4; 5]. Встановлено наявність значних відмінностей між навчальними стилями студентів та викладачів [6; 7], що породжує низку протиріч. Існуючих на даний час відомостей недостатньо для того, щоб прогнозувати характер впливу (позитивний чи негативний) неспівпадіння стилів навчання викладачів та студентів в умовах інформатизації. Ця проблема формується під одночасним впливом декількох факторів, кожен з яких потребує дослідження. Доцільним є виявлення наявних можливостей щодо корекції вибору електронних ресурсів з урахуванням навчальних переваг студентів, що і стало метою даної роботи.Одна з перших вдалих спроб оцінки впливу переважаючих стилів навчання на сприйняття студентами навчальних ресурсів здійснена в роботі [6]. На прикладі аналізу результатів анкетування учасників освітнього процесу Університету Жирони (Іспанія) автори показали наявні протиріччя, що виникають у зв’язку з відмінностями у сприйнятті навчального матеріалу, поданого за допомогою ЕР, студентів з різними стилями навчання. Для вирішення виникаючих проблем автори запропонували вираховувати середній бал для кожного виду навчальних матеріалів, що найкраще відповідає очікуванням студентів певного профілю. І, орієнтуючись на цей показник, приймати рішення щодо доцільності використання ЕР у тому чи іншому випадку.Запропонований підхід є досить цікавим, але для практичного застосування в галузі професійної хімічної освіти потребує певної модифікації та вдосконалення. Нами було визначено вподобання студентів з різними навчальними перевагами відносно окремих видів ІКТ та ЕР, що застосовуються в процесі професійної підготовки майбутніх фахівців хіміків. Оскільки різні хімічні дисципліни досить суттєво відрізняються за своїм змістом та методами викладання, очевидно, що прив’язка до конкретного змісту допомагає підвищити якість висновків.Стилі навчання студентів визначали за широко відомою моделлю Р. Фелдера та Б. Соломан (в подальшому модель Фелдера-Соломан), сучасна версія якої розташована в Інтернеті з 1997 р. [4]. Опитувальні методики містили сорок чотири приклади для вибору елементів, що дало можливість оцінити переваги в 4-х аспектах (рис. 1). Групи, виділені для кожного параметра, наведені в табл. 1. Рис. 1. Схема розподілу студентів на групи згідно їх навчальних переваг Шляхом анкетування викладачів та студентів хімічного факультету ДНУ ім. Олеся Гончара з подальшим узагальненням результатів опитування було проведено оцінку окремих ЕР.При анкетуванні 46 студентів 5-го курсу магістратури та спеціалістури було визначено прихильність до окремих ЕР студентів з різними навчальними перевагами Оцінку зроблено за так званим показником переваги, визначеним за 3-бальною шкалою. Бали означають:0 – індиферентне ставлення респондента до застосування ресурсу, оскільки він не вважає, що це може сприяти процесу навчання;1 – добре відношення, студент вважає за доцільне працювати з цим ЕР, але не надає йому переваги відносно інших;2 – дуже добре відношення, студент любить навчатися з цим типом ресурсу та воліє його іншим типам, а також вважає дуже важливим для навчання те, що викладач пропонує ЕР такого типу.Викладачі-експерти (опитано 12 доцентів та професорів з великим досвідом викладання) визначали доцільність застосування ресурсів різного типу відповідно досвіду навчальної роботи.Таблиця 1Індивідуальні стилі навчання за моделлю Фелдера-Соломанта їх розподіл на групи за ступенем вираженості переваг Аспекти стилів навчанняІндивідуальні пари стиль – антистильУмовні позначенняГрупи за ступенем вираженості стиляСтильАнти-стильРозуміння інформаціїАктивний – рефлективнийактреф0 – виражений антистиль,1 – баланс між стилем та антистилем,2 – помірно виражений стиль,3 – сильно виражений стильСприйняття інформаціїСенситивний – інтуїтивнийсенінтСенсори сприйняттяВізуальний – вербальнийвізврбШаблон навчанняПослідовний –глобальнийпосглоУ табл. 2 наведені середні бали оцінювання ресурсів студентами, в яких вираженими є різні навчальні переваги. Вони показують, як тип ЕР узгоджується з типом стилю навчання студентів, і можуть бути основою для здійснення оптимізації вибору навчальних матеріалів викладачем.Таблиця 2Середні бали показнику переваги ЕР для студентів з різними стилями навчання Вид ІКТ або ЕРактсенвізпосрефінтврбглоСтатичні зображенняРисунки, фото1,31,31,51,31,51,51,51,4Графіки1,21,31,21,11,51,51,51,4Діаграми0,90,81,00,71,51,31,31,2Схеми1,31,21,20,91,51,31,31,4Таблиці1,31,01,10,71,51,01,01,2Динамічні зображенняАнімація:3D моделей0,90,90,90,61,31,00,71,2проц. та явищ на мікрорівні0,80,91,00,71,30,70,71,0проц. та явищ на макрорівні0,60,70,90,61,30,70,70,8Відеовідтворен.експерименту0,90,91,00,71,00,70,70,6природ. проц.0,70,50,60,30,70,70,30,8пр-в з життя0,80,60,80,40,70,70,31,0екскурсій0,70,80,80,70,31,01,00,8Аудіозапис тексту0,10,10,10,20,00,00,00,0Кв.-хім. модел.парам. мол-л та енерг. еф.0,30,40,6
45
Зозуля, В. А., С. І. Осадчий, Ю. Б. Бєляєв, and Paweł Pawłowski. "КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАВДАНЬ І ПРИНЦИПІВ УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗМОМ ПАРАЛЕЛЬНОЇ КІНЕМАТИЧНОЇ СТРУКТУРИ ДЛЯ ВИРІШЕННЯ РІЗНИХ ЗАВДАНЬ." Автоматизація технологічних і бізнес-процесів 10, no. 2 (July 17, 2018). http://dx.doi.org/10.15673/atbp.v10i2.973.
Full textAbstract:
<p class="western" style="margin-bottom: 0in; line-height: 100%;" lang="ru-RU" align="justify"><span style="font-family: Times New Roman, serif;"><span style="font-size: small;"><span lang="uk-UA"><em>Наведено класифікацію механізмів паралельної кінематичної структури на основі платформи Стюарта (гексапод) за видами робіт, що виконуються. Це оброблювальні центри (верстати), координаційно-вимірювальні центри, вібраційні платформи (стенди для випробувань), симулятори (руху), стабілізаційна платформа. Показано, що існують технологічні завдання при яких механізм паралельної кінематичної структури на основі платформи Стюарта (гексапод) здійснює рух, точно слідуючи бажаної траєкторії і положенню орієнтації в певному часовому інтервалі: при значному впливі, що обурює з боку навколишнього середовища (оброблювальний центр - режим в зоні обробки, стабілізаційна платформа - під впливом поривів вітру, морської качки) так і при незначному впливі, що обурює з боку навколишнього середовища (тренажер льотної підготовки, вібраційна платформа). При цьому практично всі види завдань, які вирішуються механізмом паралельної кінематичної структури типу гексапод здійснюються в режимі програмного управління. Для кожного виду завдань запропоновані і обґрунтовані функціональні схеми системи керування рухом механізмом паралельної кінематичної структури на основі платформи Стюарта та проведено їх аналіз. Показано, що незалежно від сфери застосування все системи управління механізмами паралельної структури можуть бути класифіковані як багатовимірні системи, що стежать одно або двоконтурні з корекцією по обуренню чи ні. Визначено фізичний зміст вектору програмних сигналів в залежності від сфери застосування механізму паралельної кінематичної структури. Виходячи з недоліків систем, що стежать, запропоновано будувати систему керування гексаподом на основі схем, які мають потенційно більшу точність відтворення програмного сигналу за рахунок збільшення числа ступенів вільності у виборі регулятора.</em></span></span></span></p>
46
Кокоєва, Ю. В. "ПЕРСОНАЛІЗОВАНИЙ ВИБІР КОНСТРУКЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ШТУЧНИХ КОРОНОК З РІВНЯ МУЛЬТИ-ЮНІТ АБАТМЕНТА АБО ТИТАНОВОЇ ПЛАТФОРМИ ДЛЯ БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО ПРОТЕЗУВАННЯ НА ДЕНТАЛЬНИХ ІМПЛАНТАТАХ." Art of Medicine, January 5, 2021, 37–45. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2020.4.16.37.
Full textAbstract:
Резюме. Мета. Обґрунтувати оптимальні конструкційні матеріали для коронок із рівня мульти-юніт абатмента або стандартної титанової платформи для безпосереднього протезування на дентальних імплантатах (ДІ) шляхом скінчено-елементного аналізу напружено-деформованого стану багатовимірної моделі «кісткова тканина – дентальний імплантат – протетичний елемент – супраконструкція» (КТ-ДІ-ПЕ-С).
Матеріали та методи. У програмному CAD / CAE забезпеченні, розроблені моделі КТ-ДІ-ПЕ-С з імітаційним моделюванням безпосереднього протезування на ДІ, які базувалися на комбінаціях двох видів протетичних елементів (титанова платформа А1 і мульти-юніт абатмент А2) та п’яти матеріалів коронки (склокераміка на основі дисилікату літію КМ1, гібридна кераміка модифікована композитом КМ2, поліметилметакрилат КМ3, діоксид цирконію КМ4, багатошаровий діоксид цирконію КМ5).
Результати. Під час чисельного експерименту максимальні навантаження зафіксовані у системах з типом протетичного елементу А1 та А2 у моделях коронки ( 149,37 МПа та 142,08 МПа відповідно), губчастого ( ) та кортикального шарів кістки ( ). Характер розподілу еквівалентних за Мізесом напружень у структурних елементах систем з типами абатментів А1 та А2 схожий для усіх розглянутих моделей з матеріалами коронок КМ1, КМ2, КМ4, КМ5, окрім системи з матеріалом КМ3.
Висновки. За результатами аналізу отриманих даних, рекомендованими матеріалами для біомеханічної системи КТ-ДІ-ПЕ-С зі стандартною титановою платформою та мульти-юніт абатментом є діоксид цирконію (КЗМ 6,22 та 6,42 відповідно), багатошаровий діоксид цирконію (КЗМ 5,52 та 5,70) і склокераміка на основі дисилікату літію (КЗМ 2,39 та 2,52).
47
Голінко, І. М. "ПРИНЦИПИ СИНТЕЗУ АВТОМАТИЧНИХ СИСТЕМ КЕРУВАННЯ ПРОМИСЛОВИМИ КОНДИЦІОНЕРАМИ." Automation of technological and business processes 8, no. 1 (July 20, 2016). http://dx.doi.org/10.21691/atbp.v8i1.21.
Full textAbstract:
Розглянуто основні принципи синтезу багатовимірних систем автоматичного керування для промислових комплексів штучного мікроклімату. Отримано комплексну динамічну модель промислового кондиціонера ізпаровим зволожувачем у просторі стану. Запропоновано метод контролю мікроклімату повітря за непрямим показником вологовмісту повітряної суміші, який розраховується програмно за виміряними значеннямитемператури та відносної вологості. Для промислового кондиціонера запропоновано процедуру синтезу багатовимірного лінійно-квадратичного цифрового регулятора із інтегральною складовою. Процедура синтезубагатовимірного регулятора відрізняється від існуючих наявністю логіки вибору обладнання кондиціонера, де параметри регулятора адаптуються до властивостей кліматичного обладнання. Наведено приклад синтезуоптимального багатовимірного регулятора для кондиціонера CV-P 2L N-63B/F-N, синтезована матриця зворотного зв’язку, яка за параметрами стану об’єкта визначає траєкторію вектора оптимального керування.Розглянуті принципи, математичні моделі, процедури та алгоритми рекомендується використовувати спеціалістам із автоматизації для синтезу та аналізу систем керування промисловими кондиціонерами.
48
Стопакевич, Андрей Алексеевич. "СПЕКТР БАГАТОВИМІРНИХ МОДЕЛЕЙ ДИНАМІКИ КОЛОНИ РЕКТИФІКАЦІЇ НАФТИ ДЛЯ СИНТЕЗУ РОБАСТНИХ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ." Refrigeration Engineering and Technology 51, no. 6 (December 22, 2015). http://dx.doi.org/10.15673/0453-8307.6/2015.48955.
Full text
49
Vladov, S., N. Nazarenko, N. Tutova, V. Moskalyk, and A. Ponomarenko. "MULTI-DIMENSIONAL TV3-117 AIRCRAFT ENGINE AUTOMATIC CONTROL SYSTEM BASED OF THE NEURAL NETWORK REGULATOR." Transactions of Kremenchuk Mykhailo Ostrohradskyi National University, April 27, 2020, 79–84. http://dx.doi.org/10.30929/1995-0519.2020.2.79-84.
Full text
50
Bulatova, Olena, and Оleg Zaikovsky. "ESTIMATION OF DEVELOPMENT LEVEL OF THE NATIONAL HIGHER EDUCATION SYSTEM INTERNATIONALIZATION PROCESSES ON THE BASIS OF MULTIDIMENSIONAL INDICATORS." Herald UNU. International Economic Relations And World Economy, no. 28 (2019). http://dx.doi.org/10.32782/2413-9971/2019-28-12.
Full text