Journal articles on the topic 'Асоціація мікроорганізмів'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Асоціація мікроорганізмів.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 25 journal articles for your research on the topic 'Асоціація мікроорганізмів.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Lomei, Ya I., I. I. Tsyuk, and Yu Ya Lomei. "Потрійний паразитизм (гельмінтоз, асоціація мікроорганізмів, злоякісні пухлини)." ACTUAL INFECTOLOGY, no. 4.05 (October 1, 2014): 119–22. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.4.05.2014.82556.
Full textAbstract:
У статті наведено випадок інтоксикаційного синдрому. На нашу думку, патологічний процес перебігав таким чином: сприятливий преморбідний фон (алергізація та отруєння токсичними продуктами обміну аскарид та розпаду злоякісної пухлини, дисбіоз кишечника з імунодепресією, нераціональне харчування, вік) — колоректальний рак — проростання в селезінку — утворення множинних абсцесів у ній — перфорація патологічно зміненої стінки кишечника — гнійний перитоніт — загальна інтоксикація — летальний кінець.
2
Lomei, Ya I., I. I. Tsyuk, and Yu Ya Lomei. "Потрійний паразитизм (гельмінтоз, асоціація мікроорганізмів, злоякісні пухлини)." EMERGENCY MEDICINE, no. 6.61 (August 1, 2014): 183–86. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.6.61.2014.83657.
Full textAbstract:
У статті наведено випадок інтоксикаційного синдрому. На нашу думку, патологічний процес перебігав таким чином: сприятливий преморбідний фон (алергізація та отруєння токсичними продуктами обміну аскарид та розпаду злоякісної пухлини, дисбіоз кишечника з імунодепресією, нераціональне харчування, вік) — колоректальний рак — проростання в селезінку — утворення множинних абсцесів у ній — перфорація патологічно зміненої стінки кишечника — гнійний перитоніт — загальна інтоксикація — летальний кінець.
3
Derbasova, N., M. Gavrish, S. Smirnov, and V. Gavrish. "Біологічне вилуговування урану з відходів уранодобувної промисловості." Nuclear and Radiation Safety, no. 2(50) (June 15, 2011): 52–55. http://dx.doi.org/10.32918/nrs.2011.2(50).10.
Full text
4
Солодка, Л. О., М. І. Кривда, С. В. Костенок, and Г. О. Смуров. "МІКРОБНЕ ОБСІМЕНІННЯ ЗЕРЕН ПШЕНИЦІ, ВИРОЩЕНОЇ В ЖИТОМИРСЬКОМУ ПОЛІССІ." Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine, no. 4 (55) (May 10, 2022): 24–30. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.vet.2021.4.4.
Full textAbstract:
Активний розвиток тваринництва потребує забезпечення галузі раціонами, у яких має бути врахована і поживність, і якість та безпечність компонентів. Визначення поживності корму є стандартною та нескладною задачею. Але корми, досконалі за органолептикою, можуть нести приховану небезпеку – мікотоксини. Ці речовини мікроскопічні гриби виділяють в стресових ситуаціях для забезпечення власного виживання. Нами було оцінено обсіменіння поверхні зерен пшениці, вирощеної в Житомирському Поліссі в 2020 р., зародками потенційних продуцентів мікотоксинів. Склад мікробних асоціацій вивчали за умов інкубації на агарі Чапека, за температури 32˚С, 23˚С та 15˚С (відповідно до коливань температур періоду збору врожаю пшениці в даному регіоні). На агарі Чапека, за будь яких умов культивування, розвивались представники морфологічної групи грибів (міцеліальні, дріжджові) та поодинокі клітини різних видів бацил. Навколо зерен, інкубованих за температур 23˚С та 32˚С реєстрували незначну кількість окремих колоній (від 20,6% до 33,9%, відповідно) та набагато більше злитих та багатошарових. В складі мікробних асоціацій, здатних розвиватись при різних температурах, краще зростали не дріжджові, а міцеліальні гриби. За 23˚С угрупувань міцеліальних грибів різних родів виявлено 81,4% від загальної кількості колоній, а за 32˚С – 72,3%. Температура 32˚С стимулювала розвиток асоціації мукоральних грибів та токсинопродуцентів з роду Aspergillus. В таких умовах мукоральні гриби за 5 діб утворювали плівки у вигляді газонів, аспергили – величезну кількість конідій. В інтервалі температур 23˚С-15˚С розвивались представники асоціації, в складі якої переважали відомі токсиноутворювачі – окремі види з родів Aspergillus, Penicillium, Alternaria тощо. Ці мікроорганізми утворювали зрілі колонії не за 5, а за 7-8 діб. Тому за влітку, при (30±2)˚С зерно пшениці, що використовується як компонент раціонів, має вивантажуватись із складських приміщень з низькою температурою через кожні 2-3 доби, а при (24±2)˚С – через 5 діб.
5
Трубка, І. О., Л. В. Корнієнко, З. В. Гостєва, Л. Г. Єрмакова, І. І. Зінкович, and В. С. Стулікова. "РЕЗУЛЬТАТИ МОЛЕКУЛЯРНО- ГЕНЕТИЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ПАРОДОНТОПАТОГЕНІВ У ПАЦІЄНТІВ МОЛОДОГО ВІКУ ІЗ ШВИДКОПЛИННИМ АГРЕСИВНИМ ПАРОДОНТИТОМ." Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 119, no. 2 (May 26, 2022): 33–38. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2022-44-2.6.
Full textAbstract:
Мета дослідження. Оцінити частоту визначення пародонтопатогенних мікроорганізмів у хворих на швидко прогресуючий агресивний пародонтит із використанням молекулярно-генетичного методу діагностики. Методи дослідження. Обстежено вибірку 61 пацієнтів (40 чоловіків та 21 жінка) із швидкопрогресуючим агресивним пародонтитом. Вік обстежених складав 18–32 років. Методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) проведено аналіз вмісту пародонтальних кишень на предмет виявлення видоспецифічних фрагментів ДНК Porphyromonas gingivalis (Pgi), Actinobacillus actinomycetemcomitans (Aac), Treponema denticola (Td), Bacteroides forsythus (Bfo) та Prevotella intermedia (Pin). Біологічний матеріал (зіскоби з пародонтальних кишень) забирався відповідно до рекомендацій молекулярно-генетичної лабораторії Державного закладу «Референс-центр з молекулярної діагностики Міністерства охорони здоров’я України». Наукова новизна. Виявлення Bacteroides forsythus в монокультурі та в асоціації методом полімеразної ланцюгової реакції у вмісті пародонтальних кишень хворих на швидкопрогресуючий агресивний пародонтит має діагностичне значення. Висновки. Таким чином, аналіз мікробного профілю вмісту пародонтальних кишень у пацієнтів із швидкопрогресуючим агресивним пародонтитом із використанням методу молекулярно-генетичної діагностики (тестсистема «Мультидент-5») дозволив визначити ДНК найбільш клінічно значимих пародонтопатогенів в одному біологічному зразку із можливістю як якісної, так і кількісної оцінки результатів дослідження. У хворих із швидкопрогресуючим агресивним пародонтитом у клінічно значущій концентрації достовірно частіше вияалено Bacteroides forsythus (Bfo) (60,66 %), як у вигляді монокультури (36,06 %) так і у складі асоціацій з іншими пародонтопатогенами (24,58 %).
6
Мальцев, Дмитро. "РЕЗУЛЬТАТИ ВИВЧЕННЯ МІКРОБНОГО СПЕКТРУ У ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ СПЕКТРУ АУТИЗМУ, АСОЦІЙОВАНИМИ З ГЕНЕТИЧНИМ ДЕФІЦИТОМ ФОЛАТНОГО ЦИКЛУ." Men’s Health, Gender and Psychosomatic Medicine, no. 1-2 (December 30, 2021): 26–39. http://dx.doi.org/10.37321/ujmh.2021.1-2-04.
Full textAbstract:
Обґрунтування. Результати п’яти мета-аналізів рандомізованих контрольованих клінічних досліджень свідчать про асоціацію генетичного дефіциту фолатного циклу (ГДФЦ) і розладів спектру аутизму (РАС) у дітей. В таких випадках формується імунодефіцит та імунна дисрегуляція, що знижує резистентність до деяких мікроорганізмів.Мета дослідження: вивчити структуру мікробного спектру у дітей з РАС, пов’язаними з ГДФЦ, згідно з накопиченою дотепер доказовою базою і вивчити асоціацію виявлених мікроорганізмів з показниками імунного статусу для покращення розуміння патогенезу енцефалопатії та удосконалення алгоритмів діагностики, моніторингу і лікування.Матеріали і методи. Ретроспективно проаналізовано медичні дані 225 дітей віком від 2 до 9 років з ГДФЦ, у яких відзначалися клінічні прояви за типом РАС (досліджувана група; ДГ; 183 хлопчиків і 42 дівчинки). До контрольної групи (КГ) віднесли 51 клінічно здорову дитину (37 хлопчиків та 14 дівчаток) аналогічного вікового розподілу, які не страждали на ГДФЦ. Спеціальне лабораторне обстеження дітей груп спостереження проводили з урахуванням сучасних уявлень щодо мікробного спектру у пацієнтів з РАС згідно з публікаціями в PubMed і Embase. Для вивчення асоціацій між досліджуваними показниками застосовували показник відношення шансів (odds ratio, OR) та 95% довірчий інтервал (95% СІ). Дослідження виконувалося як фрагмент науково-дослідної роботи на замовлення МОЗ України (№ держреєстрації 0121U107940).Результати та їх обговорення. TTV відзначався в 87%, HHV-7 – 79%, HHV-6 – 68%, EBV – 59%, Streptococcus pyogenes – 46%, Candida albicans – 41%, Borrelia – 34%, Mycoplasma pneumoniae – 27%, Chlamydia pneumoniae – 26%, Yersinia enterocolitica – 23%, Toxoplasma gondii – 19%, перенесена природжена CMV нейроінфекція – 7%, наслідки HSV-1/2-нейро-інфекції – 5% випадків в ДГ (р<0,05; Z<Z0,05). HHV-6, HHV-7 та EBV були асоційовані з дефіцитами NK-, NKT- та СD8+ цитотоксичних Т-лімфоцитів. ТТV також був асоційований з дефіцитами NK- та NKT-лімфоцитів, однак не з дефіцитом СD8+ цитотоксичних Т-клітин. Стрептококова інфекція була пов’язана з гіпо- і дисімуноглобулінемією, а також – дефіцитом мієлопероксидази. Кандидоз був асоційований тільки з дефіцитом мієлопероксидази. Токсоплазмоз відзначався при дефіциті СD4+ Т-хелперів та комбінованих порушеннях імунітету. Наслідки природженої CMV-нейроінфекції мали місце тільки при комбінованих порушеннях імунітету. Висновки. Для дітей з РАС, асоційованими з ГДФЦ, характерним є специфічний мікробний спектр з переважанням інтрацелюлярних опортуністичних та умовно патогенних мікроорганізмів, який визначається особливостями порушень в імунному статусі, спровокованих ГДФЦ, що має визначати алгоритм раціонального мікробіологічногопошуку, оцінки імунного статусу, проведення антимікробного та імунотропного лікування.
7
Aussi, Marvan. "Особливості умовно-патогенної мікрофлори пацієнток із перинатальними втратами." ACTUAL INFECTOLOGY, no. 3.04 (July 1, 2014): 106–10. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.3.04.2014.82464.
Full textAbstract:
Актуальність проблеми діагностики умовно-патогенних мікроорганізмів урогенітального тракту не підлягає сумніву в даний час. Мета даного дослідження — вивчення умовно-патогенної мікрофлори в пацієнток із перинатальними втратами в І триместрі. Під спостереженням перебували 184 вагітні з перинатальними втратами віком 19–34 роки: 110 вагітних, обстежених і пролікованих за розробленою схемою (основна група); 74 — за загальноприйнятою (група порівняння). Контрольну групу становили 30 умовно здорових вагітних.Для біоценозу піхви характерна динамічність, у мікробних асоціаціях із часом виникають природні або вимушені зсуви в кількості й наявності окремих мікроорганізмів. Але в ряді випадків ці коливання мають патологічний характер і закінчуються не мимовільним відновленням, а, навпаки, розвитком клінічно вираженого захворювання, що може прогнозувати наявність L.plantarum у кількості близько 6 • 107 КУО/мл.
8
Dregval, O. A., N. V. Cherevach, and A. I. Vinnikov. "Підбір оптимальних режимів кислотності середовища та аерації при глибинному культивуванні Bacillus thuringiensis та Beauveria bassiana." Biosystems Diversity 18, no. 1 (June 29, 2010): 15–19. http://dx.doi.org/10.15421/011003.
Full textAbstract:
Досліджено вплив кислотності середовища та інтенсивності аерації на ріст та спороутворення Bacillus thuringiensis та Вeauveria bassiana – основних компонентів комплексного мікробного інсекти- цидного препарату «Бактофунгін». Оптимальним значенням початкового рН середовища для B. thuringiensis є 7,0, для В. bassiana – 6,0–7,0. Максимальна продуктивність досліджуваних мікроорганізмів спостерігалась в одному діапазоні аерації – 7–14 ммоль О2/л/год. Підібрані умови культивування необ- хідні для отримання комплексного біопрепарату на основі асоціації B. thuringiensis та В. bassiana.
9
Nychytajlo, M. Yu, D. V. Andriuschenko, V. A. Mahlovanyj, and V. P. Andriuschenko. "Характеристики сучасного бактерійного чинника при гострому панкреатиті та їх клінічне значення для обґрунтування лікувальної тактики." International Journal of Antibiotics and Probiotics 1, no. 2 (December 20, 2017): 61–72. http://dx.doi.org/10.31405/ijap.1-2.17.04.
Full textAbstract:
Мета роботи — вивчити характеристики сучасного бактерійного чинника (БЧ) при гострому панкреатиті (ГП) та проаналізувати їх клінічне значення для обґрунтування лікувальної тактики.
Матеріали і методи. Проведено 147 бактеріологічних досліджень вмісту перипанкреатичних рідинних скупчень та некротизованих тканин підшлункової залози і заочеревинної клітковини з використанням методик аеробного та анаеробного культивування матеріалу. Чутливість аеробних бактерій до антибіотиків визначали диско-дифузійним методом, анаеробних бактерій — за допомогою тест-систем АТВ ANA (BioMerieux. Франція). Ступінь чутливості/резистентності аеробних мікроорганізмів до анти- бактерійних засобів оцінювали згідно з наказом МОЗ України № 167 від 05.04.2007 «Про затвердження методичних вказівок “Визначення чутливості мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів”», а анаеробних — на підставі мінімальної інгібувальної концентрації антибіотика.
Результати та обговорення. Установлено, що БЧ при ГП представлений широким спектром мі- крофлори з домінуванням аеробних бактерій у вигляді монокультури (37 %) та аеробно-анаеробних асоціацій (39 %) з грамнегативною ознакою (56 %). Аналіз асоціаційності культивованої мікрофлори засвідчив незмінність існуючих асоціацій упродовж усього періоду захворювання у кожного другого хворого. Приєднання інфекційного чинника до первинно асептичного запального процесу відбувається як у ранні (до одного тижня, 17 %), так і в пізні (через 3 тиж, 31 %) терміни. Визначено чутливість мі- крофлори до антибіотиків та виявлено умови виникнення її полірезистентності. З’ясовано особливості використання антибіотиків на різних етапах лікування в режимі превентивної та етіотропної терапії. Виявлено деякі ознаки інфекційного чинника, які є предикторами тяжкості перебігу ГП.
Висновки. Бактерійний чинник (панкреатична інфекція) при ГП представлений переважно ентеробактеріями і анаеробною неклостридіальною флорою з неоднаковою тропністю окремих видів бактерій до рідинних та тканинних патоморфологічних субстратів. Незмінність верифікованих мікробних асоціацій відзначено впродовж усього періоду захворювання в 54 % спостережень. Аналіз асоціаційності культивованої мікрофлори за індексами частоти виявлення (Рi), постійності (С) та домінування (D) дає підставу вважати бактерії Enterococcus spp. та Enterobacter aerogenes «мікробами-індикаторами» наявності анаеробної флори. Інфікованість залози або заочеревинної клітковини, раннє приєднання інфекційного чинника, домінування аеробно-анаеробної флори та її грамнегативна приналежність можуть бути об’єктивними критеріями оцінки тяжкості перебігу захворювання. Превентивна антибіотикотерапія сприяє збереженню асептичності запального процесу підшлункової залози в 68 % спостережень. У післяопераційний період антибіотики доцільно використовувати в режимі етіотропної антибіотикотерапії.
10
Emets, R. М., G. V. Filonenko, V. А. Zhovnir, and D. L. Кyryk. "ІНФЕКЦІЙНІ РЕСПІРАТОРНІ УСКЛАДНЕННЯ У ДІТЕЙ КАРДІОХІРУРГІЧНОГО ПРОФІЛЮ ТА ЇХ МІКРОБІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА." Klinicheskaia khirurgiia, no. 10 (November 24, 2017): 30. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2017.10.30.
Full textAbstract:
Проаналізовані результати мікробіологічних досліджень мокротиння, одержаного при бронхофіброскопії у 24 пацієнтів, оперованих з приводу вроджених вад серця (ВВС). У 16 (66,6%) пацієнтів виявлені мікробні асоціації, у 5 (20,8%) – збудники інфекційних ускладнень. Збудники в монокультурі представлені грамнегативними штамами - у 45 (50,6%) хворих, у тому числі 29 штамів неферментуючих, у 16 – родини Enterobacteriacae. З грампозитивних штамів переважали Staphylococcus epidermidis – у 14 (15,7%) хворих, Staphylococcus haemolyticus – у 13 (14,6%).
Вивчення структури збудників, аналіз резистентності мікроорганізмів до антимікробних препаратів та визначення їх молекулярно-генетичних особливостей є важливим етапом формування тактики антибактеріальної терапії, що дозволяє зменшити ризик виникнення інфекційних ускладнень після операцій з приводу ВВС.
11
Ivchuk, V. V., E. V. Levina, and T. A. Kovalchuk. "Monoculture and Microorganisms’ Associations at Chronic Obstructive Disease of Lungs in Professional Etiology." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 2, no. 4 (August 31, 2017): 171–74. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs02.04.171.
Full text
12
Baralo, B. І., R. P. Baralo, and І. V. Baralo. "Провідні збудники та стан антибіотикорезистентності у пацієнтів з урологічною патологією." Klinicheskaia khirurgiia, no. 2 (February 2, 2018): 45–47. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.02.45.
Full textAbstract:
Мета дослідження. Визначити структуру збудників інфекційних захворювань сечовивідних шляхів (ІЗСВШ) та рівень їх резистентності до антибактеріальних (АБ) засобів у пацієнтів з урологічною патологією.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати бактеріологічного дослідження 618 зразків сечі дорослих пацієнтів, що звернулись за допомогою в урологічний кабінет поліклініки, та 44 зразків сечі дорослих пацієнтів, яких лікували в урологічному відділенні у 2016 р.
Результати. Встановлена структура збудників ІЗСВШ та рівні їх резистентності до різних груп АБ засобів. Резистентність мікроорганізмів (МО) до АБ засобів у більшості спостережень перевищила 20%. Згідно з рекомендаціями Європейської асоціації урологів у разі перевищення даного рівня резистентності АБ засоби є неефективними для застосування їх з метою емпіричної антибактеріальної терапії.
Висновок. Зважаючи на високий рівень резистентності МО, що найчастіше спричиняють ІСВШ, емпірична антибактеріальна терапія завжди має супроводжуватись бактеріологічним дослідженням сечі з визначенням чутливості до антибіотиків.
13
Рожко, В. І., М. А. Лучинський, В. Б. Петрунів, Л. В. Пясецька, and О. В. Рожко. "МІКРОБІОЛОГІЧНИЙ СПЕКТР ЗУБНОГО НАЛЬОТУ ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО ТРАКТУ В ДІТЕЙ." Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 115, no. 2 (September 22, 2021): 74–77. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2021-40-2.14.
Full textAbstract:
Мета дослідження – визначення мікробіологічного спектру та видового складу зубного нальоту у дітей із захворюваннями шлунково-кишкового тракту з ура- хуванням множинного ураження карієсом зубів. Методи дослідження. Для клініко-лабораторних досліджень було відібрано 120 дітей, з яких сформу- вали основну групу – 80 дітей з множинним карієсом на тлі захворювань ШКТ, та порівняльну групу – 40 дітей з інтактними зубами з аналогічними сома- тичними ураженнями ШКТ. Матеріалом для мікробі- ологічного дослідження був зубний наліт. Наукова новизна. Частота виділення та ступінь обсіменіння зубного нальоту у дітей з множинним карієсом була вищою, ніж у осіб з інтактними зубами та характеризувалася наявністю видоспецифічних мікроорганізмів. Насамперед варто зазначити, що за наявності уражень ШКТ специфічними мікроорга- нізмами в зубному нальоті дітей основної групи були Helicobacter pylori. Максимальна частота виділення припадала на Lactobacterium 68,5% за щільності коло- нізації 4,11±0,12 lgKYO/мл, (р<0,001) у дітей з мно- жинним карієсом. Були ідентифіковані грампозитивні факультативні палички Nocardia у дітей з множин- ним карієсом на фоні захворювань ШКТ, а грамне- гативні факультативні палички Proteus виявлялись у 2,2 рази частіше, ніж у дітей порівняльної групи. Висновки. Розширення спектра мікробних асоціацій, значне превалювання карієсогенних мікроорганізмів (Str.mutans, Str.sanguis, Lactobacterium) сприяло про- гресуванню патологічного процесу та переконливо доводить їх патогенетичну дію в розвитку множин- ного карієсу. Слід зауважити, що наявність у зубному нальоті Helicobacter pylorі варто розцінювати як додатковий патогенетичний механізм інтенсифікації уражень органів та тканин ротової порожнини.
14
Ponomareva, I. G., T. A. Lisyana, and О. N. Matsola. "ОСОБЛИВОСТІ БІОЦЕНОЗУ ПІХВИ У ЖІНОК ІЗ МІКОПЛАЗМОВОЮ ІНФЕКЦІЄЮ." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, no. 2 (March 4, 2021): 129–34. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2020.2.11851.
Full textAbstract:
Мета дослідження – вивчити особливості біому статевих органів та структуру асоціативних форм інфікування піхви у жінок із мікоплазмовою інфекцією.
Матеріали та методи. Обстежено 80 жінок із мікоплазмовою інфекцією та запальними захворюваннями статевих шляхів (І група) та 70 жінок без мікоплазмової інфекції, але із запальними захворюваннями статевих шляхів (ІІ група).
Проведення мікробіологічних досліджень та облік результатів здійснювали відповідно до наказу № 234 МОЗ України від 10.05.2007 року. Гарднерельоз діагностували методом бактеріоскопії шляхом фарбування мазків за Романовським із подальшим урахуванням «ключових» клітин, постановкою амінового тесту та визначенням pН. Діагностику хламідіозу здійснювали люмінесцентним методом за допомогою наборів «Хламі-Скан» (Москва, Росія). Діагностику мікоплазмозу здійснювали двома методами: люмінесцентним методом, за допомогою наборів «Міко-Скан» (Москва, Росія) та культуральним методом із застосуванням електроліт-дефіцитного поживного агару для виділення та ідентифікації мікроорганізмів у сечі (Махачкала, Росія). Результати бактеріологічних досліджень підлягали статистичній обробці за методом Стьюдента.
Результати дослідження та їх обговорення. Встановлено, що мікроекологія піхви в обстежених жінок характеризується дисбалансом між нормальною мікрофлорою Lactobacillus та умовно-патогенною мікрофлорою та формуванням 3–4-компонентних асоціацій аеробних та анаеробних мікроорганізмів, грибів р. Candida в поєднанні з Chlamydia trahomatis. Виявлено, що у пацієнток із запальними захворюваннями статевих шляхів без мікоплазмової інфекції біоценоз піхви відрізняється від стану мікроекології статевих органів жінок із мікоплазмовою інфекцією зниженням частоти діагностики хламідіозу та гарднерельозу на фоні збільшення концентрації умовно-патогенної мікрофлори.
Висновки. Результати роботи свідчать про необхідність бактеріологічного обстеження жінок на наявність мікоплазмової інфекції, поглибленого вивчення етіології інфекційно-запальних захворювань статевих органів та застосування адекватних методів профілактики й терапії дисбіотичних захворювань піхви.
15
Rusyn, Iryna, Oleksandr Medvediev, Bohdan Valko, and Serhii Nikitchuk. "Біоелектрика екосистем лісів, заболочених лук та агроекосистем Західної України." Наукові праці Лісівничої академії наук України, no. 20 (June 4, 2020): 33–44. http://dx.doi.org/10.15421/412003.
Full textAbstract:
Отримання біоелектрики з екосистем живих рослин та асоційованих з ними електрогенерувальних ґрунтових мікроорганізмів є інноваційним джерелом альтернативної енергії. Іn situ здійснено оцінку біоелектро-продуктивності екосистем лісових масивів, заболочених луків та агроекосистем Західної України у трьох зонах – північній (Полісся), центральній (Опілля) та південній (межа Покутсько-Буковинських Карпат і Чорногори). Найвищі показники біоелектрики ґрунту зафіксовано у фітомікробоценозах лісів. Середній рівень біоелектричного потенціалу в лісах становив 1080,5 мВ. Тільки дещо нижчими були середні біоелектричні показники в садах і заболочених луках, 1055,3 мВ і 1051,2 мВ, відповідно. Біоелектричний потенціал агрокультур істотно нижчий, за винятком Zea mаys L. Добовий рівень біоелектрики змінюється незначно із несуттєвим зниженням наприкінці світлового дня в частини зразків. Сезонні коливання рівня біоелектричного потенціалу від початку літа до пізньої осені у досліджених мікробно-рослинних асоціаціях є статистично незначними. Досліджено вплив вологості на генерацію біоелектричного потенціалу фітомікробоценозами. Виявлено позитивний вплив вологості ґрунту на генерування біоелектричного потенціалу. Встановлено зростання біоелектричного потенціалу в сухих ґрунтах, зумовлене активним фотосинтезом та акумуляцією вологи рослинами. Отримані результати розкривають перспективи лісових екосистем, екосистем заболочених луків і деяких агроекосистем як джерел поновлюваної та зеленої енергії при подальшому розробленні електробіотехнологічних аспектів.
16
Пономарьова, Інна, Тамара Лісяна, Людмила Стамболі, Ольга Мацола, and Микола Лісяний. "СТАН МІКРОЕКОЛОГІЇ ТА МІСЦЕВОГО ІМУНІТЕТУ ПІХВИ У ЖІНОК В ПІСЛЯАБОРТНОМУ ПЕРІОДІ." Immunology and Allergy: Science and Practice, no. 1-2 (May 21, 2021): 5–12. http://dx.doi.org/10.37321/immunology.2021.1-2-01.
Full textAbstract:
Вступ. На протязі останнього десятиріччя частота абортів в Україні залишається стабільно високою. Поряд з традиційним хірургічним методом пере-ривання вагітності в багатьох країнах світу застосовується медикаментозний аборт, який вважається менш травматичним в порівнянні з хірургічним абортом. Але відомо, що наслідками медикаментозного аборту є довготермінова присутність відторгнутих некротичних тканин та скупчення значних об’ємів крові, що створює умови для активної проліферації потенційно патогенної мікрофлори. Виникнення в післяабортному періоді запальних захворювань призводить до морфо-функціональної неповноцінності ендометрія внаслідок деструкції залоз строми, тер-мінальних судин та склеротичних процесів в них. Ризик інфікування після аборту пов’язують зі зниженням місцевого імунітету.Мета роботи. Вивчення стану місцевого імунітету та структури мікробіому піхви в після-абортному періоді та порівняння показників мікробної контамінації піхви в залежності від метода застосування аборту.Матеріали та методи. Під спостереженням знаходилось 130 жінок, які були розділені на 2 групи: I група (62 жінки) включала пацієнток, яким був проведений хірургічний аборт та II група (68 жінок), яким був проведений медикаментозний аборт. Пацієнтки обстежувались за 2-3 доби до проведення аборту та на 14-15 добу після аборту. Проведення мікробіологічних аналізів та облік результатів здійснювали згідно наказу № 234 МОЗ України від 10.05.2007 року. Кількісний вміст sIgA та IgG, IgA, IgM (г/л) та рівень лізоциму у біологічних рідинах статевих шляхів визначали за допомогою радіальної імунодифузії у гелі з використанням антисироваток до окремих класів імуноглобулінів за методом Mancini.Результати. В ході дослідження встановлено, що після хірургічного аборту в терміни 14-15 діб у пацієнток реєструється збільшення частоти виділення та зростання ступеня обсіменіння піхви різними представниками мікроорганізмів роду Enterobacteriacea в асоціаціях із стафілококами та грибами роду Candida. Після медикаментозного аборту в структурі мікробіоти піхви відмічається тенденція до збільшення питомої ваги грампозитивних коків в асоціаціях з ентерококом, а також збільшення частоти реєстрації гарднерельозу. Після хірургічного аборту спостерігається більш значне зниження показників лізоциму та підвищення рівня імуноглобулінів (SIgA, IgG, IgA) в цервікальному слизі, ніж після медикаментозного переривання вагітності.Висновки. Встановлено дисбаланс місцевого імунітету та активна проліферація потенційно патогенної флори, збільшення частоти формування бактеріальних спільнот, яка асоціюється з дефіцитом лактобактерій у піхві жінок після хірургічного аборту, що свідчить про необхідність імунної та бактеріальної корекції виявлених порушень.
17
Salmanov, A. G. "План дій України з антимікробної резистентності." International Journal of Antibiotics and Probiotics 1, no. 1 (October 31, 2017): 10–28. http://dx.doi.org/10.31405/ijap.1-1.17.01.
Full textAbstract:
План дій України з антимікробної резистентності (далі — План дій) розроблено Всеукраїнською асоціацією інфекційного контролю та антимікробної резистентності спільно з Національною медичною академією післядипломної освіти імені П.Л. Шупика. План дій визначає ціль, принципи, основні напрям- ки вдосконалення національної системи контролю та профілактики інфекцій, пов’язаних з наданням медичної допомоги (ІПМД), та антимікробної резистентності (АМР) патогенів цих інфекцій, механізми забезпечення її функціонування, а також очікуваний соціально-економічний ефект.
План дій наголошує на необхідності впровадження ефективного підходу «Єдине здоров’я» (принцип, згідно з яким здоров’я людей, тварин та навколишніх екосистем взаємопов’язане), що передбачає координацію між різними секторами та суб’єктами, зокрема спеціалістами з медицини, ветеринарії, сільського господарства, екології та добре поінформованими споживачами. План дій визнає та вра- ховує різноманітні ресурси, доступні для протидії резистентності до антибактеріальних препаратів.
Мета цього Плану дій — забезпечення якомога тривалішої безперервності успішного лікування та профілактики інфекційних захворювань завдяки ефективним та безпечним препаратам, які проходять контроль якості, застосовуються відповідально й доступні для всіх, хто їх потребує.
Основні завдання Плану дій України: а) удосконалити нормативне, правове та методичне забезпечен- ня системи профілактики ІПМД, лабораторну діагностику й моніторинг АМР, б) покращити обізнаність і розуміння резистентності до антимікробних препаратів через ефективну комунікацію, просвітницькі заходи та навчання, в) зміцнити знання та доказову базу шляхом епіднагляду та дослідження, г) змен- шити поширеність інфекцій завдяки ефективним санітарно-гігієнічним заходам профілактики інфекцій, д) оптимізувати застосування антимікробних препаратів у медицині та ветеринарії.
У результаті реалізації Плану дій очікується зниження кількості інфекцій, спричинених резистентними штамами мікроорганізмів, смертності, інвалідності та ускладнень від ІПМД, унаслідок чого збільшиться трудовий потенціал нації за рахунок зниження тимчасової і постійної втрати працездатності населення в результаті захворювань, підвищиться безпека пацієнтів і персоналу в процесі надання медичної допомоги.
18
Dzyubanovsky, I. Ya, and R. Ya Atoshchuk. "Бактеріальний “пейзаж” гнійного осередку та принципи антибактеріальної терапії у хворих із синдромом діабетичної стопи." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 1 (May 5, 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2018.1.8880.
Full textAbstract:
Мета роботи: оцінка бактеріального спектра та ефективності призначення антибактеріальної терапії у хворих з синдромом діабетичної стопи.Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 269 хворих (148 (55,01%) чоловіків і 121 (44,09%) жінок), які перебували на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні з остеомієлітним центром на базі Волинського обласного госпіталю ветеранів війни з приводу гнійно-некротичних ускладнень СДС. Всі обстежені пацієнти попередньо проходили лікування в хірургічних стаціонарах області з приводу гнійно-некротичних процесів СДС, яким проводили емпіричну антибіотикотерапію тривалістю до 10 днів. Нейропатичну форму СДС встановлено у 84 (31,2 %) пацієнтів, змішану – 148 (55,01 %), ішемічну – 37 (13,7 %). Поширеність гнійно-некротичного процесу у хворих з СДС, відповідно до класифікації Wagner: I ступінь – 20 (7,4 %), II ступінь – 92 (34,2 %), III ступінь – 70 (26 %), IV ступінь – 65 (24,2 %), V ступінь – 22 (8,2 %). Комплекс бактеріологічних досліджень полягав у дослідженні ранового ексудату з ідентифікацією мікрофлори гнійно- некротичного вогнища й оцінкою її чутливості до антибіотиків та цитологічному дослідженні мазків-відбитків з ранової поверхні. Ідентифікацію збудників інфекційного процесу здійснювали методом посівів на відповідні живильні середовища, а чутливість до антибіотиків визначали диско-дифузійним методом.Результати досліджень та їх обговорення. Мікробний пейзаж гнійно-некротичних вогнищ у хворих із ЦД мав переважно полівалентний характер у 54,6 % випадків, а монокультуру у 45,4% пацієнтів. Найбільшу кількість мікробних асоціацій, що висівалися з первинного гнійного осередку, склали аеробні асоціації – 54,6 %. Аеробно-анаеробні асоціації висівалися в поодиноких випадках, а висівання анаеробних асоціацій не спостерігали. Основним представником змішаної аеробної інфекції був Staphylococcus aureus. Найчастіше Staphylococcus aureus висівався разом з грампозитивними паличками – Enterococcus faecalis, Corynebacterium xerosis та Staphilococcus epidermidis. Найбільше клінічне значення з групи неферментуючих мікроорганізмів у складі аеробних асоціацій має Pseudomonas aeruginosa. Результати дослідження чутливості мікроорганізмів при госпіталізації свідчать про високу стійкість мікрофлори до антибіотиків I–II поколінь групи пеніцилінів, цефалоспоринів. Антибіотиками резерву залишаються препарати групи карбапенемів, оксазолідінонів, глікопептидів.
19
Сніжко, С. С. "ВИЗНАЧЕННЯ МІКРОФЛОРИ ТА ЧУТЛИВОСТІ ДО АНТИБАКТЕРІАЛЬНИХ ПРЕПАРАТІВ У ХВОРИХ ІЗ ГОСТРИМ ГНІЙНИМ МЕДІАСТИНІТОМ." Art of Medicine, March 22, 2019, 135–39. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2019.1.9.135.
Full textAbstract:
Визначення збудника гострого гнійного медіастиніту (ГГМ) та його чутливість до антибактеріальних препаратів є одним із вирішальних факторів в успішному лікуванні хворих.
Мета роботи: встановити видовий спектр збудників гнійно-запального процесу середостіння при різних формах гострого гнійного медіастиніту та визначити чутливість до різних груп антибактеріальних препаратів.
Матеріали і методи дослідження. Впродовж 2000–2019 рр. в торакальному відділенні Івано–Франківської обласної клінічної лікарні перебували 110 хворих із ГГМ.
Результати дослідження. При мікробіологічніх дослідженнях встановлено, що у 39 (35,5%) хворих із ГГМ діагностовано полімікробні асоціації аеробних та анаеробних мікроорганізмів, монокультури – 39 (35,5%), посів росту не давав – 32 (29,1%).
Обговорення результатів. При тонзилогенних флегмонах шиї (ФШ), основними мікроорганізмами були представники умовно-патогенної флори −у 23 (76,6%) хворих, анеробну неклостридіальну інфекцію при одонтогенними ФШ − у 9 (81,8%) хворих.
Висновки. Полімікробні асоціації аеробних та анаеробних мікроорганізмів діагностовано у 39 (35,5%) хворих. При вторинних гострих гнійних медіастинітах характер мікрофлори у середостінні був подібний до мікробного спектру, що спричинила розвиток флегмон шиї у 91% хворих. При вторинних гострих гнійних медіастинітах найбільш часто ми виявили: St. epidermidis – у 17 (23,4%) хворих, Streptococcus sp. – у 14 (19,2%); анаеробна мікрофлора (Bacteroides spp., Fusobacterium spp. та Peptostreptococcus spp.) – у 13 (17,8%) хворих. Виявлені мікроорганізми при гострому гнійному медіастиніті були найбільш чутливими до карбапенемів (загальна чутливість – 75,3%), фторхінолонів (загальна чутливість – 64,8%) та цефалоспоринів ІІІ та IV покоління (загальна чутливість – 64,5%).
20
Kovalenko, N. I., T. M. Zamaziy, I. V. Novikova, and H. P. Taranenko. "ЗМІНИ ЕТІОЛОГІЧНОЇ СТРУКТУРИ ГНІЙНО-ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ЛОР-ОРГАНІВ ЗА П’ЯТЬ РОКІВ." Інфекційні хвороби, no. 4 (February 10, 2017). http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2016.4.7215.
Full textAbstract:
Було обстежено 236 хворих на інфекційні захворювання ЛОР-органів у 2010 р. і 347 хворих у 2015. Мікробіологічне дослідження складалося з виділення збудників, ідентифікації їх за морфологічними, культуральними і біохімічними властивостями.У ході дослідження виявлено, що у період з 2010 до 2015 рр. спостерігалася чітка тенденція зростання питомої частки Candida spp. в етіологічній структурі інфекційних захворювань ЛОР-органів. Незмінною залишалася значуща роль S. aureus і S. epidermidis та стрептококів групи viridans, а зменшення їх відносної частки було обумовлене розширенням спектру збудників за рахунок інших опортуністичних мікроорганізмів (ентерококів, ентеробактеру, протея, коринебактерій, кишкової та синьогнійної паличок). S. aureus був представлений значною мірою у всіх ЛОР-органах, стрептококи групи viridans переважали у носоглотці, а S. epidermidis частіше за всіх виділяли з носа. Захворювання були обумовлені у більшості випадків грибково-бактерійними асоціаціями. Частка грибів роду Candida становила 22,9 %, причому 85,8 % штамів, виділених із слизової оболонки зіва (далі – із зіва), і 81,8 % штамів, виділених із зовнішнього вуха, були представлені в асоціаціях із бактеріями.Отримані дані свідчать про необхідність визначення етіологічно значимої флори, яка спричинює захворювання ЛОР-органів і органів дихання, її моніторингу як на рівні конкретного хворого, так і на регіональному і на рівні країни.
21
Bob, A. O., A. I. Khomitska, O. O. Chukur, L. V. Radetska, L. P. Bodnar, O. S. Kvasnitska, and V. Y. Horodetskyi. "ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ПНЕВМОНІЙ ПРИ ОНКОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ КРОВІ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 1 (May 22, 2018). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i1.8610.
Full textAbstract:
Найчастішими інфекційними ускладненнями при лейкозі є пневмонії, що досить часто є основною причиною смерті цих хворих.Метою роботи було визначення етіологічного чинника пневмоній у хворих з тяжкими порушеннями імунітету на фоні онкологічних захворювань крові.Матеріал та методи досліджень. Обстежено 124 хворих на пневмонію з онкологічними захворюванями крові. Проводилось мікробіологічне дослідження мокротиння та рідина бронхоальвеолярного лаважа шляхом вивчення нативних мазків із визначенням основних морфологічних типів збудників.Результати досліджень. За результатами мікробіологічних досліджень ймовірні бактеріальні збудники захворювання було визначено в 69,4% випадків. Серед 89 позитивних результатів мікробіологічних досліджень провідними були грамнегативні мікроорганізми, що становили 68,6%. Грампозитивні мікроорганізми були визначені в 26,7% досліджень. Асоціації патогенних мікроогранізмів визначені у 53,3% хворих групи дослідження: з грибковою флорою - 52,4%; асоціації бактерій – 26,7%.Висновки. Проблеми визначення етіологічного чинника пневмонії у хворих з онкологічними захворюваннями крові є актуальними та потребують подальших досліджень для оптимізації лікування та прогнозування перебігу пневмонії.
22
Гнатко, О. П., and Н. Г. Скурятіна. "СИСТЕМНИЙ ТА ЛОКАЛЬНИЙ ІМУНІТЕТ ПРИ УРОГЕНІТАЛЬНІЙ ІНФЕКЦІЇ У ЖІНОК З ПОРУШЕННЯМ РЕПРОДУКТИВНОЇ ФУНКЦІЇ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини 1, no. 1 (February 1, 2013). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2007.v0.i1.311.
Full textAbstract:
Обстежено 120 жінок з урогенітальною інфекцією віком від 18 до 40 років, які мали порушення репродуктивної функції. Проведена оцінка стану загального і містцевого гуморального імунітету у жінок із запальними захворюваннями геніталій залежно від наявності моно-інфекції(чистий хламідіоз) чи мікст-інфекції (хламідіоз в поєднанні з бактеріальними мікрооганізмами і вірусами). Показано, що найбільш виражені зміни в системі загального і місцевого імунітету мали місце при хламідійній інфекції в поєднанні з бактеріальними асоціаціями мікроорганізмів та вірусами. Це призводить до хронічних рецидивуючиш запальних процесів в статевих органах і до порушення репродуктивної функції жінок.
23
Kovalyk, A. P., and P. V. Kovalyk. "МІКРОФЛОРА СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ГОРТАНІ У ХВОРИХ НА НЕСПЕЦИФІЧНУ ПОСТІНТУБАЦІЙНУ ГРАНУЛЬОМУ ГОРТАНІ." Вісник наукових досліджень, no. 1 (April 27, 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.1.7516.
Full textAbstract:
Актуальною проблемою сучасної медицини є профілактика і лікування неспецифічної постінтубаційної гранульоми гортані. Одним із факторів виникнення даної патології є запальний процес у гортані після проведеної інтубації, спричинений мікрофлорою. Остання у пацієнтів із неспецифічною гранульомою гортані не вивчена взагалі.Мета дослідження – порівняльне вивчення загального кількісного та якісного бактеріального й грибкового обсіменіння слизової оболонки гортані у здорових людей і хворих на неспецифічну гранульому гортані.Матеріали і методи. Кількісну та якісну характеристику мікробних асоціацій і видовий склад мікрофлори слизової оболонки гортані вивчали у 40 здорових людей і 72 хворих на неспецифічну гранульому гортані. Ідентифікацію мікроорганізмів проводили згідно з класифікаційними схемами Bergey, використовуючи тест-системи “API Staph”, “API Strep”, “API 20 E”, “API NH”, “API Caryne”, “API Candida”. Антибіотикочутливість кожного штаму досліджували відповідно до Інформаційного листа №189. При цьому використовували диски з бензилпеніциліном, амоксиклавом, стрептоміцином, гентаміцином, офлоксацином, левофлоксацином, еритроміцином, цефазоліном, цефуроксином, цефтриаксоном, цефпіромом.Результати досліджень та їх обговорення. Порівняльний аналіз отриманих результатів дозволяє констатувати, що у хворих на неспецифічну постінтубаційну гранульому гортані виявлено всі ті ж види аеробних мікроорганізмів, що й у здорових людей, однак висівались вони значно частіше. Загальна щільність мікробних популяцій на слизовій оболонці гортані у здорових осіб становила (2672±614) КУО/мл, у хворих на неспецифічну гранульому – (21514±2382) КУО/мл. В обох досліджуваних групах домінували представники кокової мікрофлори. У хворих на неспецифічну гранульому гортані стрептококи висівались у 56 (77,8 %), стафілококи – у 60 (83,3 %) і нейсерії – у 65 (90,3 %) пацієнтів. Аналіз антибіотикограм мікроорганізмів, виділених у хворих на неспецифічну гранульому гортані, показав підвищення їх резистентності до досліджуваних антибіотиків, порівняно з мікрофлорою, виділеною у здорових осіб.Висновки. У процесі лікування хворих на неспецифічну гранульому гортані антибіотиками вибору можуть бути представники цефалоспоринового (цефуроксин, цефтриаксон, цефпіром) і фторхінолонового (левофлоксацин) рядів.
24
Pavlyshyn, A. V. "ЗМІНИ ВИДОВОГО СКЛАДУ МІКРОФЛОРИ ПІСЛЯ ВАКУУМНОЇ ТЕРАПІЇ ГОСТРИХ РАНОВИХ ДЕФЕКТІВ У ХВОРИХ НА СИНДРОМ СТОПИ ДІАБЕТИКА." Вісник наукових досліджень, no. 3 (November 1, 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.3.8067.
Full textAbstract:
Згідно з даними експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я, кількість хворих на цукровий діабет (ЦД) у світі на даний час перевищує 120 млн і продовжує зростати в геометричній прогресії. Прогнозується, що до 2030 р. на планеті буде до 360 млн хворих.Мета дослідження – вивчити зміни кількісного та якісного складу мікрофлори при застосуванні вакуумної терапії гострих ран у хворих із синдромом стопи діабетика.Матеріали і методи. На основі обстеження та лікування 76 хворих на цукровий діабет, ускладнений синдромом стопи діабетика, вивчено вплив застосування вакуум-терапії на видовий склад мікрофлори гострих ран. Серед обстежених чоловіків було 49 (64,5 %), жінок – 27 (35,5 %) віком від 48 до 72 років. Середній вік пацієнтів склав (64,7±4,5) року. Хворих на ЦД легкого ступеня було 12, середньої тяжкості – 47, тяжкого – 17. Усім проводили загальне клініко-лабораторне та інструментальне обстеження: об’єктивне обстеження, збір скарг та анамнезу захворювання, цитологічні, мікробіологічні та морфологічні дослідження, терапевтичний вплив вакууму забезпечували вакуум-апаратом АГАТ-ДНЕПР, з від’ємним тиском у діапазоні 80–125 мм рт. ст. Кількісний та якісний склад мікрофлори гострої рани визначали за допомогою бактеріологічного дослідження ранового ексудату на день госпіталізації, 3; 6; 9 та 14 доби лікування.Результати досліджень та їх обговорення. Вивчення наявності мікробних асоціацій у гострих ранах показало, що у 55,8 % пацієнтів спостерігалося поєднання 2–3 видів мікроорганізмів, у 34,8 % – 4–5 та у 9,4 % була моноінфекція. Починаючи з 6 доби, загальна щільність мікроорганізмів у групі хворих, які отримували вакуумну терапію, склала (4,19±0,45) lg КУО/г, що нижче, ніж у контрольній групі – (5,88±0,66) lg КУО/г (р<0,05). Доведено, що застосування вакууму для лікування гострих ран зменшує кількісний та видовий склад мікроорганізмів у ранових дефектах, що, у свою чергу, дозволяє скоротити стаціонарне лікування хворих у середньому на (4,1±1,6) ліжко-дня.Висновки. 1. Мікробіологічне дослідження дало змогу встановити, що найбільшу частку мікробних угруповань склали стафілококи, мікрококи, коринебактерії, аеробні cпороутворювальні бацили, стрептококи, ентеробактерії, псевдомонади з загальною середньою колонізацією 7,41 lg КУО/г. 2. Використання вакуумної терапії до 6 доби дозволило знизити загальну щільність мікроорганізмів до (4,18±0,45) lg КУО/г, що було достовірно нижче, ніж у контрольній групі – (5,87±0,61) lg КУО/г (р<0,05). Відмічалося і значне зменшення видового розмаїття мікроорганізмів у рані. 3. Вакуумна терапія ран у хворих із СС Д сприятливо впливає на перебіг ранового процесу і є ефективним методом лікування, який дозволяє скоротити терміни стаціонарного лікування хворих на (4,1±1,6) ліжко-дня.
25
Solomenny, A. N. "Визначення якісного складу сучасних ранозагоювальних лікарських засобів для потреб медичної служби Збройних Сил України у мирний час та на особливий період." Ukrainian Journal of Military Medicine 2, no. 3 (October 11, 2021). http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.3(2)-093.
Full textAbstract:
Вступ. Ранозагоювальні препарати, які знаходяться на оснащенні підрозділів військово-медичної служби мають ряд недоліків, серед яких основними є недостатня регенеративна активність, високий ризик мікробної контамінації рани та необхідність частої заміни на рановому полі. Тому надзвичайно актуальними стають дослідження, спрямовані на розробку технологічних схем отримання сучасних м’яких лікарських засобів комплексної дії вітчизняного виробництва для місцевого лікування ран, а також введення до норм постачання таких ранозагоювальних лікарських засобів, як мазі та ранові гідрогелеві пов’язки, які мають антибактеріальні, анестезуючі, протизапальні та антимікробні властивості, а також не вимагають частої заміни у процесі медикаментозного забезпечення військовослужбовців.
Мета дослідження – дослідити якісний склад сучасних ранозагоювальних лікарських засобів для потреб медичної служби Збройних сил України у мирний час та на особливий період.
Матеріали та методи. Матеріалами слугували медичні картки стаціонарних хворих та листи призначень поранених та хворих із пошкодженням шкірних покривів. У роботі застосовано документальний, загальногістологічний, гістохімічний, морфометричний та статистичний методи дослідження.
Результати дослідження. З метою визначення якісного складу норм постачання ранозагоювальних засобів місцевої дії нами були проаналізовані медичні картки стаціонарних хворих та листи призначень поранених та хворих із пошкодженням шкірних покривів. У модель дослідження були включені умовно забруднені рани діаметром 10 см та глибиною рани від 5 до 10 мм. Здійснено аналіз результатів медикаментозного забезпечення хворих із гнійно-запальними процесами м’яких тканин, які знаходилися на лікуванні з приводу гнійних ран та інтраопераційної профілактики ранової інфекції в 65 хворих, що склали основну групу. Аналіз ефективності застосування розробленої МДМ-мазі при лікуванні гнійних ран проводився в порівнянні з результатами лікування 110 пацієнтів з гострими гнійними первинними ранами (72,5 %), що склали групу порівняння, яка була розділена на 5 підгруп. Серед них абсцеси м’яких тканин, флегмони клітинних просторів тулуба і кінцівок спостерігалися в 54 (35,2 %) хворих, різні форми панарицію – 25 (16,2 %) і парапроктиту – 12 (8,9 %) пацієнтів. Порівно розподілилися хворі з гострим гнійнім бурситом, карбункулом (12,1 % спостережень). Результати мікробіологічних досліджень ранових виділень були позитивними у всіх груп пацієнтів. При цьому в 60 хворих (44,7 %) флора представлена монокультурою, в інших пацієнтів з рани виділені асоціації мікроорганізмів. У мікробному пейзажі спостерігалася перевага грампозитивної флори. Більшість ідентифікованих мікроорганізмів склали стафілококи, серед яких найчастіше виділявся S. aurerus (55,6 % пацієнтів), при чіткій тенденції до підвищення ролі S. epidermidis (30,8 % хворих), а також S. faecalis (15,5 % хворих). У ряді грамнегативних бактерій переважали E. coli (76,4 % хворих), значно рідше спостерігалися бактерії роду Proteus (11,7 % хворих), Pseudomonas aerugenosa (3,7 % хворих) і клебсієла – 1,9 %. Ентерококи виділені – у 5,6 %, B. subtilis – у 2,8 % хворих. Серед хворих, що спостерігались, у 8 чоловік були виділені такі мікроорганізми: палички групи Bacteroides – 5 пацієнтів, з них у 2 бактероїди групи B. fragilis, а в трьох – B. melaninogenicus. У двох чоловік виявлені грампозитивні коки групи Peptostreptococcus sp., і в одного пацієнта була виділена факультативно анаеробна мікрофлора. При аналізі перебігу ранового процесу в ході лікування хворих розробленою маззю під умовною назвою «МДМ-мазь» звертає на себе увагу швидке зменшення запально-ексудативних змін у рані, в основному до 3 доби лікування. Оцінюючи ефективність антимікробної дії розробленої мазі необхідно підкреслити, що вона пригнічує внутрішньотканинну мікрофлору, що не досягається при лікуванні іншими мазями, що обумовлено як гідрофільною основою, так і активними фармацевтичними інгредієнтами, тому що саме внутрішньотканинна мікрофлора визначає тяжкість і спрямованість ранового процесу.
Висновки. Отримані результати свідчать про високу ефективність розробленої ранозагоювальної мазі з метилурацилом, декаметоксином та ментолом під умовною назвою «МДМ-мазь» з протизапальною, антимікробною та анестезуючою дією для використання в гнійно-запальну фазу ранового процесу. Основними факторами при цьому є: активний вплив на перебіг запального процесу в рані, а також істотне зниження виразності ендогенної інтоксикації при гнійно-запальних процесах м’яких тканин. На даному етапі розвитку медичної науки і практики визначені оптимальні схеми застосування ранозагоювальних засобів у обраних клініко-економічних групах для місцевого лікування ран.