Journal articles on the topic 'Архітектурні стилі'

У цьому дослідженні простежується ґенеза полікультурного характеру архітектурного та декоративного простору Галичини зазначеного періоду, а також виявлено загально-естетичні ознаки та характерні архітектурні стилістичні риси, висвітлено шляхи взаємовпливу через художні тенденції у декоруванні і запропоновано класифікацію елементів декоративного стилю Австрійської Галичини у художньо-мистецьких практиках сьогодення. Здійснюється характеристика та класифікувати стильові особливості архітектури Львова другої половини ХІХ – початку ХХ століття з урахуванням провідних мистецьких тенденцій в Австро-Угорській монархії. Проводиться аналіз стильових ознак декоративних елементів та архітектурних принципів, притаманних статусному архітектурно-декоративному простору Галичини даного періоду, виокремивши серед них концептуально-стильові еталони, що доводять існування окремої синкретичної архітектурно-декоративної традиції на стику барокових й ренесансних тенденцій та вписуються в парадигму «вільного світу», притаманній австро-угорській культурі.

У Інституті аеропортів Національного авіаційного університету (Київ, Україна) з 22 по 26 квітня 2013 року відбувся Міжнародний науково-практичний фестиваль «САПР Allplan у архітектурі і будівництві». Організували й провели цей масштабний захід кафедра архітектури НАУ (завідувач Ю. О. Дорошенко) та Центр компетенцій в Україні (директор Ю. О. Смирнов) фірми Allbau Software GmbH (Берлін, Німеччина).Головна мета фестивалю – актуалізація багатоаспектної проблеми формування фахово-інформатичної компетентності архітекторів і інженерів-будівельників та визначення одного з шляхів її розв’язання – навчання архітектурно-будівельних ІКТ-технологій на основі САПР Allplan у системі вищої та післядипломної освіти.Зазначена мета конкретизована у низці похідних задач, серед яких – виявлення закладів і організацій, де активно використовується програма Allplan; визначення сфер та рівня застосування програми; порівняння ефективності використання програми Allplan з іншими САПР; накопичення, узагальнення і обмін практичним досвідом щодо використання програми Allplan у архітектурній і будівельній практиці та наявним педагогічним досвідом і методичними наробками з освітньої практики; консолідація користувачів програми Allplan з різних сфер діяльності; колективне виявлення проблемних аспектів і вироблення обґрунтованих рішень щодо розширення сфери і рівня використання програми Allplan у архітектурі, будівництві і освіті.Предметна область проведеного фестивалю інтегрувала сфери архітектурного проектування, будівництва і експлуатації будівель і споруд, а також дизайну архітектурного середовища з використанням архітектурно-будівельних інформаційних технологій на основі САПР Allplan та відповідної професійної освіти зі створенням інформаційно-освітнього середовища на основі сучасних ІКТ, ядром яких є САПР Allplan. При цьому особлива увага зверталася на опрактичнення змісту архітектурно-будівельної освіти у плані формування у студентів належної фахово-інформатичної компетентності шляхом опанування роботи у середовищі професійних інструментальних програмних засобів, насамперед, САПР Allplan.Головними інтегральними цілями Фестивалю були визначені:– окреслення кола архітектурно-будівельних задач, для розв’язання яких використовується чи може бути використана САПР Allplan;– виявлення організацій і закладів, де активно використовується САПР Allplan;– здійснення на основі наявного практичного досвіду порівняльного аналізу ефективності використання САПР Allplan з іншими функціонально подібними програмами;– демонстрація і поширення архітектурно-будівельних інформаційних технологій на основі САПР Allplan;– виявлення і поширення навчальних програм і освітніх технологій, орієнтованих на опанування студентами роботи у середовищі САПР Allplan як ключового інструментального програмного засобу архітектурно-будівельних інформаційних технологій;– створення передумов для широкого впровадження САПР Allplan у навчальний процес ВНЗ, де готують архітекторів і інженерів-будівельників;– збирання, узагальнення і поширення досвіду використання САПР Allplan на виробництві та в освіті шляхом його обговорення на семінарі і круглому столі та видання збірника матеріалів;– інформування користувачів САПР Allplan щодо функціональних можливостей нових версій програмних продуктів комплексу і підвищення їхньої кваліфікації;– здійснення початкового навчання користувачів САПР Allplan;– організація полілогу, дискусії, обговорення полемічних питань щодо концептуальних основ здійснення навчального процесу для опанування сучасних ІКТ та відповідних інструментальних програмних засобів; управління розвитком, ефективністю і якістю такого навчання; впровадження інноваційних педагогічних технологій та реалізація неперервної професійної освіти.У рамках фестивалю були проведені такі заходи: майстер-клас, семінар, круглий стіл, семінар користувачів Allplan, навчальний базовий практикум користувача-початківця Allplan, підведення підсумків, прийняття рішення та вручення сертифікатів.Фестиваль розпочався з майстер-класу, де впродовж трьох годин провідні фахівці Центру компетенцій Максим Дарич, Євген Дегтярьов та Андрій Баранецький продемонстрували функціональні можливості програмного комплексу Allplan та свою фахову майстерність. У майстер-класі взяли участь гості з різних архітектурно-будівельних внз України, Росії, Білорусі, Казахстану, викладачі Інституту аеропортів, студенти-архітектори і студенти-будівельники 4-го та 5-го курсів НАУ.У другий день фестивалю відбувся його ключовий захід – науково-методичний семінар, присвячений висвітленню і обговоренню питань, пов’язаних з різними аспектами впровадження САПР Allplan у архітектурне проектування і будівництво, а також проблемних питань і наявного досвіду інформатизації вищої архітектурної та інженерно-будівельної освіти на основі САПР Allplan.Тематично-змістова спрямованість роботи семінару була окреслена такими пріоритетними напрямками:– інформатизація архітектурно-будівельної освіти на основі Allplan;– практичний досвід застосування САПР Allplan у архітектурному проектуванні, будівельному конструюванні та будівництві;– міжпрограмний інтерфейс Allplan з іншими САПР;– інтегрована лінія проектування Allplan–САПФІР–ЛІРА;– порівняльний аналіз інтерфейсу, інструментальних засобів, технологічних можливостей та організації даних Allplan з іншими САПР;– розробка, ресурсне забезпечення і впровадження у практику «хмарних технологій» на основі САПР Allplan;– практичний досвід базової і професійної інформатичної підготовки майбутніх архітекторів і будівельників;– формування фахово-інформатичної компетентності майбутнього архітектора та інженера-будівельника на основі САПР Allplan;– дидактичне забезпечення впровадження САПР Allplan у навчальний процес старшої профільної школи, ПТНЗ та вищої освіти;– методичні особливості (відбір змісту, вибір організаційних форм і дидактичних методів, розробка і застосування мультимедійної наочності) навчання інформатичних технологій на основі САПР Allplan.Матеріали семінару Міжнародного науково-практичного фестивалю «САПР Allplan у архітектурі і будівництві», видрукувані окремим збірником [1], будуть корисними для студентів ВНЗ архітектурно-будівельного спрямування, аспірантів, наукових та педагогічних працівників, практикуючих архітекторів та інженерів-будівельників.Проведений фестиваль «САПР Allplan у архітектурі і будівництві» продемонстрував свою суспільну корисність і важливість для модернізації та підвищення якості вищої архітектурно-будівельної освіти в країнах СНД, популяризації програми Allplan та поширення сфери її застосування у архітектурній та будівельній практиці. Подібних спеціалізованих науково-практичних заходів (наскільки нам відомо) в країнах СНД допоки ще не проводилося. Цей фестиваль став першим. З нього розпочалися процеси узагальнення наявного досвіду практичного використання програми Allplan як інструментального засобу ефективного розв’язання комплексних задач архітектури і будівництва, консолідації викладачів, які використовують САПР Allplan у навчальному процесі, обміну накопиченим освітнім досвідом, визначення перспектив застосування і ефективного рекламування САПР Allplan, що дасть змогу ширше використовувати цей багатофункціональний програмний комплекс у навчанні майбутніх архітекторів і інженерів-будівельників.Оскільки проведений фестиваль перш за все має освітню спрямованість, то може розглядатися як своєрідна новітня педагогічна інноваційна технологія, яка здатна забезпечити швидкий і ефективний творчий прорив свідомості його учасників до інноваційних ідей і концепцій в архітектурі і будівництві XXI століття. Успішне проведення фестивалю створило підстави для організації в Інституті аеропортів НАУ навчально-впроваджувального Центру інформаційних архітектурно-будівельних технологій на базі САПР Allplan, потреба у якому в Україні давно назріла. Задачами такого Центру буде здійснення практичного навчання і підвищення кваліфікації викладачів, архітекторів і інженерів-будівельників у галузі архітектурних, дизайнерських і будівельних інформатичних технологій на базі САПР Allplan, розробка необхідного навчально-методичного забезпечення (навчальних програм, лабораторних практикумів, навчальних посібників, методичних вказівок, сертифікаційно-кваліфікаційних тестів тощо) та інноваційних технологій навчання і навчальних тренінгів, конструювання, наукове обґрунтування і перевірка нових ефективних технологій архітектурного проектування і будівельного конструювання на базі САПР Allplan.За рішенням учасників фестивалю започатковано щорічне проведення таких комплексних заходів, де відбуватиметься територіальна і галузева фіксація використання САПР Allplan, аналіз реальної ситуації та колективне вироблення перспективних рішень. Серед головних перспективних задач – залучення студентської молоді до опанування інформатичних архітектурно-будівельних технологій на основі Allplan та міжпрограмного інтерфейсу провідних САПР. У контексті інформатизації архітектури, будівництва і освіти та підвищення їх якості і ефективності.

Дослідження присвячено проблемам формування сучасних шаблонів бізнес-архітектури підприємства. Було зазначено, що поява нових бізнес-моделей та адаптивного стилю бізнесу для інжинірингу перехідних моделей повинна базуватися на гнучкому реагуванні на потреби ринку, це динамічний стиль бізнес-архітектури, пов'язаний із визнанням неминучості і непередбачуваності змін у зовнішньому середовищі. Запропоновано концепцію бізнес-архітектури підприємства та загальносистемні проектні рішення на основі автоматизованої підтримки за моделлю SABSA. Прогнозування стану та розвитку соціально-економічних процесів у такій бізнес-архітектурі запропоновано визначити відповідно до концепції (BSC), а моделювання в таких моделях відбувається в інтегрованих ІТ-модулях. Авторами запропонована методика оцінки варіантів вибору альтернатив через багатофакторну модель визначення стану процесів зі встановленими обмеженнями, які визначено як нормативні. На основі сформованої моделі побудована матриця синтезу оптимальних впливів на модель багатофакторного аналізу прогнозування діяльності підприємства на основі системи BSC.

У статті розглядається стиль бідермаєр, що існував в Європі в 1815-1848 рр., в епоху інтенсивного розвитку буржуазної культури. У цьому стилі відображені буржуазні цінності: працьовитість, чесність, вірність обов'язку, сімейність, індивідуалізм. Важливу роль відіграє сфера приватного як простору затишку, спокою і гармонії, що захищає людину від конфліктів і загроз зовнішнього світу. Стаття присвячена питанням щодо особливостей та художніх рис бідермайєру як інтер’єрного стилю його історії, визначенню місця зародження та поширення, першої половини ⅪⅩ століття, адже період бідермаєру називали «епохою світлого дерева». Меблі бідермайєру знов набувають природних форм і плавних ліній. Вони вже не предмет прикраси, а добрий послужливий друг. Досліджено його значущість для світового мистецтва того періоду. Ознайомлено з всесвітньо відомими творами, що належать до цього стилю і чи можна називати бідермаєр саме архітектурним стилем, адже деякі науковці визначають бідермайєр «виключно» інтер’єрним стилем, бо він найяскравіше відобразився саме в інтер’єрі. Проаналізовано всі думки щодо бідермайєру як стилю.

У статті розкрито участь Г. Павлуцького у роботі провідних наукових форумів кінця ХІХ – початку ХХ ст., а саме Археологічних з’їздів та Археологічних конгресів. Автором визначена тематика доповідей, представлених науковцем під час їхньої роботи. Григорій Григорович присвятив свої дослідження вивченню вітчизняної церковної архітектури XVI – XVIII ст. Встановлено, що саме Г. Павлуцьким вперше у вітчизняній науці було порушено питання про необхідність вивчення національної архітектурної школи. Аналіз робіт Г. Павлуцького дав змогу встановити, що дослідник відстоював гіпотезу про автентичне походження українського церковного зодчества та самобутній архітектурний стиль. З’ясовано, що Г. Павлуцький брав безпосередню участь у підготовці XV Археологічного з’їзду. Вказано, що результати своїх досліджень науковець представляв також закордоном: в Афінах та Каїрі. Автором зазначено, що Г. Павлуцький досліджував також єврейські синагоги. Дослідник відмічав їхній стилістичний зв’язок із дерев’яною світською архітектурою.Автором показана участь Г. Павлуцького у наукових дискусіях, а отже доведено його активну участь у науковому житті країни.

У статті досліджуються формування урбаністичної естетики метамодерна. Поняття метамодерн використовується для позначення змін в світогляді і формах культури початку 21 століття. Указується чіткий зв'язок постмодерну, мультикультуралізму та міської культури кінця 20 століття, а також наголошується, що іронічність і колажність як принципи постмодерну створили розуміння багатошаровості реальності. Розвиток цих феноменів сформував нове ставлення до міського простору. Місто є і матеріальним об’єктом, і символічним проєктом. На основі цього ми розглядаємо архітектуру і міський простір як візуалізацію парадигми мета модерну. Ключовим поняттям дослідження є поняття "атмосфера", запропоноване в рамках Нової Естетики Гернота Бьоме. Вона активно використовується прихильниками мета модернізму. Методологічна основа дослідження – семіотичний аналіз візуального об'єкта, застосований в рамках теорії виробництва простору Лефебра і Бурдьє. Предмет аналізу статті - архітектурний комплекс Левент Лофт (Стамбул, Туреччина). Мета статті – семіотичний аналіз архітектурного комплексу Левент Лофт для демонстрації переходу від постмодерністської парадигми до метамодерну. Предметом цієї статті є аналіз застосування дизайну лофт-стилю для створення міського простору. Архітектурно-конструкторське рішення комплексу Левент Лофт було створене у межах нової концепції міського простору. Еволюція лофт-стилю в рамках одного проекту відображає перехід до нової структури сприйняття сучасниками. У Левент Лофт об'єкти та параметри спостерігача об'єднуються в інтегральну систему підготовленого простору, атмосфери. Принцип множинної реальності зберігається тут як один з параметрів спостереження. Проект також допускає присутність особистої моделі реальності, яка не передбачає історичної укоріненості. Реалізація цього проєкту продемонструвала зміни естетичних уподобань для міського перепланування. Це сприймалося як перехід до нового сприйняття світу. Проєкт відобразив нове розуміння ролі людини в багатошаровому культурному просторі сучасного міста. Дизайн цього архітектурного об'єкта представлений як візуальна риторика, що створює міську антропологію епохи метамодерну. Як результат, ми приходимо до висновку, що лофт став інструментом для створення нового семіотичного поля метамодерна: комплекс Левент Лофт демонструє систему "налаштованого простору", атмосфери, де зберігається принцип множинної реальності, без історичної вкоріненості. Указується, що проект зафіксував нове розуміння ролі людини в багатошаровому культурному просторі сучасного міста.

У статті розглянуто задачу класифікації зображень з тісними міжкласових взаємозв’язками – класифікація архітектурних стилів будівель, де велика кількість основних рис та ознак є спільною для декількох класів. Об’єктом дослідження є алго-ритм навчання нейронної мережі для розпізнавання архітектурних стилів будівель. Запропоновано метод навчання нейронної мережі для класифікації архітектурних стилів будівель за зображеннями будівель, що за меншу кількість часу навчання досягає більшої. Запропонований алгоритм оптимізатору реалізовано програмно і проведено експерименти для порівняння ефективності алгоритму.

Мета статті — розкрити міждисциплінарний потенціал неопластицизму в контексті дослідження проєктної діяльності одного з яскравих представників групи «Де Стиль» Томаса Герріта Рітвельда. Для вивчення стану досліджуваної проблеми були використані наступні методи: комплексного історико-культурного і стилістичного аналізу, що дозволив осмислити проєктну діяльність Т. Г. Рітвельда в контексті фактичних соціальних та культурних тенденцій розвитку європейського суспільства того часу; хронологічного аналізу і синтезу — для узагальнення історико-культурних завдань і мистецьких трансформацій у проєктній діяльності Т. Г. Рітвельда; аналітично- систематичний — для систематизації результатів дослідження проблеми. Наукова новизна роботи полягає у розкритті міждисциплінарного характеру течії неопластицизму, висвітленні основних віх цього багатозначного розвитку в розрізі проєктної діяльності Томаса Герріта Рітвельда, оскільки саме цей аспект є недостатньо розкритим в навчальній та професійній літературі з дизайну. Висновки. Трансформація неопластицизму в міждисциплінарний була неможлива без проєктної діяльності Томаса Герріта Рітвельда, який одним із перших перетворив образотворчі якості неопластицизму в тривимірні, що проявилося в безлічі його новаторських об’єктів дизайну та архітектурних споруджень. Починаючи з будинку Трус Шредер в 1924 році та впродовж всієї проєктної діяльності Г. Рітвельд експериментував з матеріалами, конструкціями та технологіями, розроблюючи індивідуальні проєктні рішення під кожний окремий випадок в об’єктах дизайну та архітектури. Щодо візуального сприйняття цих об’єктів, то в них графічна виразність неопластицизму знайшла нове тривимірне відображення. Додавання глибини, перспективи та різних площин розкриття перетворило неопластичне мистецтво в неопластичний дизайн та архітектуру. Навіть сьогодні ці проєкти, а деякі з них майже сторічної давнини, все ще мають сучасний вигляд та новаторське значення, що надихає митців із різних країн та різних творчих галузей доповнювати здобутки проєктно-художньої культури власними «неопластичними» розробками.

На основі використання авторської методики проведено історико-краєзнавчу та туристично-рекреаційну характеристику локалізації, історико-архітектурного стану й атрактивного потенціалу збереженого Пнівського замку, що розташований у Надвірнянському районі Івано-Франківської області. Здійснено аналіз за допомогою комплексно-системного алгоритму, що поєднує чотири групи описових складових, у межах кожної з яких додатково виділяється ще по п’ять елементів: природно-географічна (орографічна специфіка побудови пам’ятки, гідрологічна характеристика призамкової території, наявність об’єктів природно-заповідного фонду, витвори садово-паркової архітектури й сумарний тип ландшафту); історико-культурна (історична значимість, фізична збереженість, культурна цінність, архітектурний стиль та використаний тип оборонної системи пам’ятки); інфраструктурна (транспортна доступність, наявність закладів готельно-ресторанного профілю, ступінь музеєфікації й сувеніризації об’єкта); рекламно-інформаційна (інтегрованість у тематичні й загальнотуристичні маршрути, показники проведення туристичних фестивально-подієвих заходів, рівень рекламного забезпечення та поширеності матеріалів, науково-дослідницька вивченість, насиченість інформацією мережі Інтернет).

Мета статті – з’ясувати стан наукової розробленості процесу формування та розвитку неопластицизму як художнього напряму в цілому та групи «Де Стиль» зокрема; осмислити основні віхи й переломні моменти неопластицизму, розглянути проєктну діяльність його представників кінця ХХ – початку ХХ ст. Методи дослідження. Застосовано історико-порівняльний метод, що сприяв виявленню передумов формування неопластицизму в Європі на початку XX ст.; історико-порівняльний метод використовувався у зв’язку з хронологічним методом, що дало змогу докладно розглянути основні історичні віхи мистецького спрямування неопластицизму в часовій послідовності; завдяки методу художньо-композиційного аналізу на основі художніх творів різних періодів життя П. Мондріана простежено розвиток неопластицизму. Наукова новизна роботи полягає в комплексному дослідженні джерел, що розкривають вплив неопластицизму на проєктно-художню культуру кінця XX – початку XXI ст.; висвітлено основні віхи й переломні моменти неопластицизму в розрізі проєктної діяльності його представників; представлено прояв його перших міждисциплінарних ознак, оскільки саме цей аспект є недостатньо розкритим в навчальній та професійній літературі з дизайну. Висновки. Естетика неопластицизму, що сформувалася на основі художніх та ідеологічних пошуків П. Мондріана, із самого початку знайшла відображення не тільки в образотворчому мистецтві, але й у графіці (Т. Дусбург), скульптурі (Ж. Вантонгерло), дизайні та архітектурі (Г. Рітвельд), що свідчить про набуття цим художнім напрямом перших міждисциплінарних ознак. Теоретичний внесок П. Мондріана в започаткування та функціювання неопластицизму є безперечним, проте саме активна діяльність Т. Дусбурга сприяла поширенню неопластичного мистецтва та забезпечувала цілісність і спільність представників творчої групи «Де Стиль». Г. Рітвельд один із перших докладно трансформував ідеологічні і художні константи П. Мондріана з двовимірної площини образотворчого мистецтва в тривимірний світ об’єктів дизайну та архітектурних споруд.

У ХХ ст. відбулися суттєві зміни у парадигмі розуміння та творення мистецтва та архітектури. Сформувалася революційна думка про те, що будь що може стати твором мистецтва, бо це залежить не від якості самого об’єкту, а від підготовленості глядача його сприйняти. Якщо відвідувач виставки, оглядаючи експонати, переповнюється емоціями та глибокими роздумами - то мета галеристів та митців, що виставляються досягнута. Якщо ні – то як би якісно не були прописані полотна чи виліплені скульптури – акція є невдалою. Бурхливі історичні події початку ХХ ст., такі як перекрій мапи світу, війни, економічні кризи зробили суспільство надзвичайно емоційним, що насамперед позначилося на доробку людей творчих професій. Велика кількість різноманітних угруповань та окремих творців по усьому світу ніби поставила собі за мету заперечити усе, що було створено до них. Проводилися різноманітні експерименти, які підсумовувалися яскравими маніфестами. В архітектурі, паралельно з раціональним модернізмом, завжди залишалося місце для романтики ірраціональних течій. В порівнянні з минулими історичними періодами, прогресивні візіонери творили не приміщення, обмежені у меншій чи більшій степені, задекорованими стінами – вони творили простори, намагаючись надати їм нової якості. Пориваючи з традиціями, вони опрацювали велику кількість винаходів, які частково так і залишилися реалізованими лише на папері. Одним із таких видатних романтиків-експериментаторів був Ф. Кізлер. Від початку своєї творчої кар’єри він, мандруючи, ознайомився з найкращими досягненнями світової думки у галузі пошуку шляхів творення простору. Споглядаючи чужі досягнення та беручи безпосередню участь у їхньому творенні, Ф. Кізлер поступово створив власний авторський стиль — «кореалізм», який ґрунтувався на відображенні безмежного простору іншої реальності. Його винаходи до нашого часу залишаються не просто унікальними проектами, а є промовистим свідченням нової філософії ідеального універсуму, що знайшла реалізацію у творах наступних поколінь митців.

The article deals with the problems of finding a national style in architecture in the early twentieth century. The issues of the main polemical aspects of the choice of artistic language as an expression of the artistic direction of the institution, the influence of the stylistic decision on the symbolism of the content of the institution are considered. The events that preceded the construction: competitions, discussions, confrontations of political opponents formed a very relevant discussion in search of an authentic form that would express the Ukrainian spirit. This is what created a clear image of the building, which is an association and a business card with Hudprom.

Проблематика підвищення зносостійкості потребує нових матеріалознавчих підходів до вирішення питань поверхневого зміцнення. Нержавіючі сталі мартенситного класу мають високі антикорозійні властивості і характеристики міцності, однак слабко протидіють абразивному і ерозійному зношуванню. Існуючі методи хіміко-термічного зміцнення вже не відповідають експлутаційно-економічним показникам. Застосування комбінованої методики зміцнення яка поєднує борування та швидкісний нагріву струмами високої частоти дозволяє інтенсифікувати дифузійні процеси. Такій підхід дозволяють отримати порівняно товсті зміцнені шари та отримати структуру зміцненого шару з принципово новою морфологією. В результаті обробки сталі мартенситного класу отримано шари товщиною 25 – 240 мкм з проміжним загартованим шаром між дифузійною зоною та основним металом. Така архітектура зміцненого шару дозволяє ефективніше протидіяти продавлюванню, абразивному, ерозійному та кавітаційному зношуванню. Основними структурами у борованому шарі є бориди типу Fe2B, карбобориди, які розташовані у твердому розчині бору у залізі та легуючих елементів. Мікротвердість борованого шару перевищує 10000 МПа. Мікротвердість загартованого шару сягає значень 8000 МПа, що відповідає мікротвердості безструктурного мартенситу. Перехід від дифузійного шару до основної структури відбувається через структуру гартування, яка була сформована під дією швидкісного нагрівання СВЧ, і достатньо швидкісним тепловідводом вглиб металу. Показано, що дрібні зерна матричного матеріалу, які утворились на границі поділу, утворюються внаслідок активного проникнення атомів бору по границям субструктури і формуванням нових границь структури. Ключові слова: борований шар, мікротвердість, загартований шар, карбід бору, струми високої частоти.

Стаття присвячена аналізу неологізмів концепту “HOUSING”, сформованих внаслідок змін у суспільному житті, і причин їх виникнення в наші дні. Об’єктом вивчення даного дослідження стали лексичні інновації, що з’явилися в англійській мові протягом останнього року. Подано короткий огляд теоретичних підходів до проблеми вивчення неологізмів. Описано роль неологічних процесів у сучасній англійській мові. Окреслено причини, які зумовлюють потребу в необхідності дослідження нової лексики з позицій когнітивної лінгвістики. Визначено поняття концепту як базового в когнітивній лінгвістиці. Звернуто увагу на розуміння концепту в сучасній науці. У статті наголошено на універсальності концепту “HOUSING”, наведено варіанти перекладу лексеми “housing” на українську мову згідно з аналізом відомих словників. В результаті розподілу лексичних інновацій відповідно до змістових ознак цього концепту виокремлено п’ять основних і додаткових концептуальних характеристик: будівля для проживання чи інших цілей; параметри і розмір; прибудинкова територія; будівельний матеріал та житлові відносини. Подано приклади найцікавіших нових слів та їх першоджерела; тлумачення досліджуваних неологізмів, оскільки вони ще не мають перекладу на українську мову; приклади їх уживання в сучасних англомовних виданнях. Проаналізовано зміни конструкторської і дизайнерської думки, які трансформуються в нові стилі в архітектурі, вплив прагнень сучасної людини на облаштування власної оселі і відповідно зміни в лексичному складі мови у зв’язку з необхідністю нової номінації. Проведено статистичний аналіз неологізмів за способом утворення, в ході якого словоскладання і телескопія виділені як найбільш продуктивні способи утворення неологізмів концепту “HOUSING”. Встановлено основні причини появи нових слів: нові об’єкти номінації, економія мовних засобів, гра слів. У роботі обґрунтовано необхідність опису когнітивних основ породження нових слів, фіксації уваги на цілі їх використання в мові і, найголовніше, необхідність дослідження закономірних взаємозв’язків між змінами, що відбуваються в житті суспільства і постійним оновленням лексичної системи.

Мета статті — окреслити основні аспекти культурно-дозвіллєвого та рекреаційного потенціалу сучасних готельно-ресторанних комплексів в Україні. Методологія дослідження ґрунтується на інклюзивному поєднанні методологічного інструментарію культурологічного, мистецтвознавчого, соціокультурного та структурно-функціонального підходів, а також підходів, інтегрованих із менеджменту. Активно використані загальнонаукові методи пізнання (аналізу, синтезу, спостереження) і принципи (достовірності, системності). Наукова новизна полягає в тому, що в статті розширено уявлення про культурно-дозвіллєвий і рекреаційний потенціал готельно-ресторанних комплексів в сучасній Україні, зокрема на прикладі заміського комплексу «ШишкіNN». Висновки. Конкуренція, значні зміни у вимогах до якості життя, дедалі зростаючі потреби та широкий спектр інтересів людей вимагають від готельно-ресторанних комплексів здатності переорієнтовуватися на надання низки додаткових послуг. Одними з найважливіших складових, яким повинен відповідати сучасний готельно-ресторанний комплекс, є культурно-дозвіллєва і рекреаційна. Для реалізації культурно-дозвіллєвого і рекреаційного потенціалу сучасний готельно-ресторанний комплекс повинен передусім враховувати такі аспекти: особливості архітектурного стилю і забудови; рекреаційне зонування і організацію простору відпочинку; розташування в екологічно привабливому місці; художньо-естетичне вирішення та якісне декоративне оздоблення інтер’єру; проведення різних культурно-дозвіллєвих заходів; спеціальну підготовку керівного і обслуговуючого персоналу тощо. Звернено увагу, що у сучасній Україні при архітектурно-дизайнерському проєктуванні готельно-ресторанних комплексів дотримуються традицій спеціального оформлення та сервісу для максимального забезпечення культурно-дозвіллєвих та рекреаційних потреб відпочиваючих. Про це свідчить діяльність таких заміських комплексів, як «Чабани», «Два Бобри», «Козацький Стан», «ШишкіNN».

У містобудуванні озеленення є складовою частиною загального комплексу заходів щодо планування, забудови і впорядкування населених місць. Зелені насадження є основними елементами художнього оздоблення населених пунктів, естетичне та емоційне значення яких зумовлене можливістю з їхньою допомогою чергувати враження від навколишнього простору, вводити в урбанізоване середовище природні елементи. У процесі передпроєктних досліджень встановлено, що ділянка має прямокутну форму та рівнинний рельєф, прокладену дорожньо-стежкову мережу, бесідку, водойму, будинок, гараж і санвузол. Площа об'єкта озеленення становить 2725,8 м2. Газонне покриття єднає загальну композицію, а мульчувальні матеріали, зокрема кора (289,9 м2) та гравій (161,6 м2), підкреслюють і виділяють рослинні композиції. Житлова зона – житловий будинок площею 180,9 м2 з доріжками, що з'єднують та забезпечують доступний прохід. Цю зону поділено на дві частини: передню, що веде до партерної частини та задню – для з'єднання із зоною відпочинку. До будинку та навколо нього розміщується плиткова дорожньо-cтежкова мережа, загальною площею 798,3 м2, прокладена до кожної із наведених зон. Зону відпочинку відповідно поділено нa: прогулянкову зону, садову зону, з водяних рослин, зону барбекю, садову зону. Дорожньо-стежкова мережа й архітектурне рішення спрямовані на проектування ділянки у регулярному стилі. Створення садово-паркового об'єкта із врахуванням особливостей природно-кліматичних умов, побажань замовника та функціонального зонування надасть території завершеного вигляду та слугуватиме місцем для відпочинку усієї родини. На ділянці не проглядається загальний задум, тому пропонуємо розмістити наведені рослини відповідно до їх функціональних зон. Таким способом вдасться раціонально використати загальну площу з уже прокладеною дорожньо-стежковою мережею та створити зручне зонування для експлуатації всієї території. Рослини підібрані так, щоб додати унікальності цьому об'єкту, підкреслити кожну запропоновану зону, але водночас зберегти цілісність загальної задумки та композиції всього об'єкта. Декоративність кожної рослини підкреслюється сезонно, тому мешканці цієї ділянки зможуть милуватися композиціями в будь-яку пору року. Вся територія з композиціями гарно освітлюється, чим підкреслюється фактура рослин та їх форми.

У публікації на основі загальнонаукових методів: аналізу, синтезу, порівняння та узагальнення визначено сутність поняття «художній смак» та виокремлено форми роботи з формування художнього смаку студентів митецьких спеціальностей у процесі вивчення курсу «Історія мистецтв». «Художній смак» – це складна інтегративна якість особистості, основа розвитку духовності та активно-творчої її діяльності; здатність до сприймання, аналізу й естетичного оцінювання творів мистецтва відповідно до сформованих ідеальних переконань про прекрасне. Художній смак особистості виявляється у процесі естетичного оцінювання, під час висловлювання власних суджень щодо творів мистецтва керуючись естетичними почуттями, потребами, світоглядом та знаннями. Передусім формування художнього смаку студентів мистецьких спеціальностей залежить від успішного оволодіння знаннями з курсу «Історія мистецтв», а також від налагодження міжпредметних зв’язків із циклом фахових дисциплін. Так, студенти набувають системних знань про виникнення та історичний розвиток основних видів, жанрів мистецтва; розуміння особливостей художніх стилів; вивчення кращих зразків світового мистецтва, їх сприймання, аналіз і оцінювання відповідно до ідеальних уявлень про прекрасне, що є основою формування художнього смаку. Виокремлено форми і методи роботи з формування художнього смаку студентів мистецьких спеціальностей у процесі вивчення курсу «Історія мистецтв»: аналіз творів мистецтв за спеціальним алгоритмом; створення ілюстрованих словників мистецтвознавчих термінів, понять, напрямів мистецтва; виступи з підготовленими презентаціями (метод ілюстрації); застосування інформаційно-комунікаційних технологій (методи спостереження і ілюстрації); відвідування музеїв мистецтва, персональних виставок, екскурсії до пам’яток архітектури, творчі зустрічі (словесні і наочні методи: бесіда, дискусія, спостереження, ілюстрація); відвідування екзаменаційних переглядів; відвідування екзаменаційних переглядів, виконання практичних форм роботи (методи графічних вправ, замальовки). Ключові слова: історія мистецтв, художній смак, мистецька освіта, естетичне виховання.

У статті висвітлюється постать визначного львівського скульптора та графіка польського походження, який яскраво проявив свою творчу особистість в декорі архітектурних споруд Львова та інших формах скульптурної пластики в кінці XIX – на початку XX ст. Аналізуються віднайдені зразки звернення митця до музичної символіки та постатей музичної культури в монументальній та портретній пластиці. Здійснюється жанрова класифікація віднайдених артефактів в заявленій тематиці, а також детально аналізуються зразки з групи скульптурної оздоби, як ключової в дослідженні. Проводиться пошук джерел такого зацікавлення в творчій біографії митця і встановлення причинно-наслідкових зв'язків в контексті мистецьких процесів того часу. Акцентується увага на ролі персоналій, що зустрічались на мистецькому шляху скульптора, а також на конкретних прикладах їх впливу на творчу реалізацію З. Курчинського.