To see the other types of publications on this topic, follow the link: Артикуляція.
Journal articles on the topic 'Артикуляція'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Артикуляція.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Тарасова, О. О. "Артикуляція : генезис поняття." Культура України. Мистецтвознавство. Філософія, Вип. 16 (2005): 270–78.
Find full text
2
Тарасова, О. О. "Артикуляція : генезис поняття." Культура України. Мистецтвознавство. Філософія, Вип. 16 (2005): 270–78.
Find full text
3
Волковський, В. П. "Артикуляція модерної ідеї суспільності людини у творчості Михайла Драгоманова." Практична філософія, no. 1 (47) (2013): 194–202.
Find full text
4
Волковський, В. П. "Артикуляція модерної ідеї суспільності людини у творчості Михайла Драгоманова." Практична філософія, no. 1 (47) (2013): 194–202.
Find full text
5
Колесникова, С. В. "Специфика артикуляции в народной песенной культуре." ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ НАУКИ И ОБРАЗОВАНИЯ 73, no. 8 (May 2021): 91–94. http://dx.doi.org/10.18411/lj-05-2021-319.
Full textAbstract:
В статье рассматривается смысловое поле термина «артикуляция» в фонетике и музыке; выявляется комплексный характер понятия «артикуляция» в контексте народно-певческого творчества; анализируются характерные признаки, основные компоненты, средства исполнительской выразительности артикуляции как синкретического комплекса фольклорной музыки.
6
L.V., Kruhlenko. "MULTICULTURAL EDUCATION: WORLD AND DOMESTIC ARTICULATION OF THE PROBLEM." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 90 (November 4, 2020): 7–11. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-90-1.
Full textAbstract:
У статті розглянуто питання особливостей формування предметного поля вивчення педагогічно-го явища– полікультурної освіти у світовому та вітчизняному науковому дискурсі. Констатовано, що полікультурна освіта як педагогічне явище у вітчизняному культурно-політичному просторі пов’язане із «національним питанням», яке завжди мало державне значення. Наголошено, що формування ідей полікультурності в освіті викликано загостренням суспільних проблем, пов’язаних із необхідністю інтегрування представників різних етнічних груп до єдиного соціокультурного простору. На подолан-ня зазначеної проблеми має бути спрямована полікультурна освіта, яка загалом забезпечує стабіль-ний розвиток соціуму. На підставі звернення автора до напрацювань вітчизняних учених із проблеми полікультурності в освіті виявлено суттєву відмінність зарубіжного та вітчизняного напрямів вивчення проблеми. Акцентовано увагу на тому, що в світовому дискурсі полікультурна освіта представлена різ-номанітними концепціями, покликаними сприяти культурній адаптації людини, яка є носієм етнічної культури, до спільного простору в межах певного державного утворення. У вітчизняному варіанті полі-культурна освіта– шлях інтегрування людини до світового культурного простору, тому значна увага вчених в освітньому ракурсі переважно прикута до питань мовної підготовки. Відзначено позитивні тенденції в розвитку вітчизняної полікультурної освіти, які спрямовані на широке розуміння полікуль-турності (виховання толерантності, подолання/запобігання дискримінаційних практик в освіті, спри-яння всебічному розвитку людини з урахуванням культурних надбань етнічної групи, до якої вона себе відносить). Доведено, що наявні концепції мають свою національну специфіку, тож «запропоновані» світовою спільнотою варіанти розв’язання проблеми не можуть бути повністю експлікованими на вітчизняний ґрунт. Зроблено висновок про те, що українські вчені мають запропонувати «свій варіант» як полікультурності, так і полікультурної освіти, яка б відображала особливості державного розвитку України, її багатонаціонального складу, проте відображала б загальні тенденції європейського спів- товариства у їхньому прагненні до соціокультурного діалогу. The article considers the formation peculiarities of the subject field in studying the pedagogical phenomenon – multicultural education in the world and domestic scientific discourse. It is stated that multicultural education as a pedagogical phenomenon in the domestic cultural and political space is associated with the “national question”, which has always had state significance. It is emphasized that formation of multicultural ideas in education is caused by social problems aggravation related to the necessity of integration of different ethnic groups representatives into a single socio-cultural space. Multicultural education, which generally ensures the stable society development, should be aimed at overcoming the above-mentioned problem. Based on the author’s appeal to the domestic scientists works on multiculturalism in education problem, a significant difference between foreign and domestic directions of the problem studying is identified. It is emphasized that in the world discourse multicultural education is represented by various concepts designed to promote the cultural adaptation of a person as a carrier of ethnic culture to a common space within a certain state formation. In the domestic version, multicultural education is a way of integrating people into the world cultural space, so much attention of scientists in the educational perspective is mainly focused on language training. Positive trends in domestic multicultural education development are aimed at broad understanding of multiculturalism (education of tolerance, overcoming/preventing discriminatory practices in education, promoting comprehensive human development, taking into account the cultural heritage of the ethnic group, to which it belongs) are noted. It is proved that the existing concepts have their own national specifics, so the “proposed” by the world community options for solving the problem cannot be fully explained on domestic soil. It is concluded that Ukrainian scholars should offer “their version” of both polycultural and multicultural education, which would reflect the peculiarities of Ukrainian state development, it’s multinational composition, and reflect the general trends of the European community in their interest for sociocultural dialogue.
7
Bondarewa, Ołena, and Artur Bracki. "Художня артикуляція проблеми постлюдства у п’єсі Карела Чапека “Р.У.Р. Россумові універсальні роботи”." Bibliotekarz Podlaski Ogólnopolskie Naukowe Pismo Bibliotekoznawcze i Bibliologiczne 52, no. 3 (December 13, 2021): 89–105. http://dx.doi.org/10.36770/bp.624.
Full textAbstract:
In the article Karel Čapek’s play “R.U.R. Rossum’s universal robots” is read not only as an anti-utopia devoted to the confrontation between humans and robots, but also as a work of art that defines a number of humanitarian discourses of the twentieth and early twenty-first centuries. The play correlates with modern humanitarian studies of posthumanity, posthumanism and transhumanism, examines various projects of posthumanistic reduplication of man – the archetype of the homunculus, types of humanized robots, cyborgs, iron warriors, predicts the decline of masculine discourse and the origins of feminism. The impact factor of this dramatic text goes beyond fiction and theatre and extends to the whole culture, because the concept of “robot” introduced by Karel Čapek is a stable concept of culture, transformation and technology. At the conceptual level, the article deals with the ability of artistic thinking to forecast, identify promising general scientific issues and structure future humanitarian discourses.
8
Astapova-Vyazmina, Olena Igorivna. "СЕМІОТИКА ГЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ (ВІЗУАЛЬНИЙ АНАЛІЗ РЕКЛАМИ НА ТБ)." Epistemological Studies in Philosophy Social and Political Sciences 4, no. 2 (December 25, 2021): 3–10. http://dx.doi.org/10.15421/342116.
Full textAbstract:
Метою статті є визначення поля гендерних стереотипів в рекламній продукції вітчизняного телебачення. Семіотичне дослідження спрямовано проаналізувати роль перекладачів комунікативного процесу при використанні знакових систем для трансляції суб’єктивного досвіду. Використання режиму образів дозволяє коректувати версію гендерних стереотипів буденної культури та формувати сучасний погляд на поведінку чоловіків та жінок, їх ціннісні орієнтири. Артикуляція шаблонного розуміння соціальних функцій сучасної родини дозволяє нейтралізувати моделювання оціночного судження щодо упередженого ставлення до гендерної проблематики в соціальному контексті. В якості ілюстрації порівняємо вербальну складову та візуальний образ реклами кастингу реаліті-шоу «Хата-на-тата».
9
Shevtsov, Serhii Victorovych. "ФІЛОСОФІЯ КУЛЬТУРИ У ГОРИЗОНТІ ФІЛОСОФСЬКОЇ МАЙСТЕРНІ." Філософія та політологія в контексті сучасної культури 13, no. 2 (December 25, 2021): 3–10. http://dx.doi.org/10.15421/352118.
Full textAbstract:
Розглядаються філософсько-педагогічні проблеми філософії культури. Мета роботи – артикуляція певних змістовних й методологічних аспектів філософії культури у межах науково-дослідницького проекту філософської майстерні. Надана стисла розмітка філософської майстерні, як комунікативної науково-дослідної лабораторії. Окреслені умови комунікативного повороту у викладанні філософії культури (подолання пасивності сприйняття учбового матеріалу, вихід за межі лекційно-семінарської форми, пріоритет методологічної складової над інформативною, співпраця викладача та студентів тощо). Показані механізми, через які типологія культури стає основою розвитку навичок й вмінь з дескрипції та пояснення. З’ясовані особливості методологічної організації праці у межах онтології культури, як основи розвитку навичок й вмінь за аналітики та герменевтики текстів. Показано, що компаративістика у власній методологічній спрямованості базується на ідеє діалогу культур, являє собою інтегративну частину курсу, яка синкретично поєднує типологічну та онтологічну проблематику культури.
10
A.Yu., Koriahina. "THE DEPENDENCE OF LEXICAL PLANNING AND ARTICULATION." South archive (philological sciences), no. 84 (December 23, 2020): 114–17. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2020-84-18.
Full textAbstract:
Purpose. The article is devoted to the question of reflecting the level of lexical planning on the speaker’s articulation characteristics. Its purpose is to explore, first, the relationship between communicative situation and lexical planning, and second, its impact on pronunciation processes. The relationship between lexical language planning and articulation plays an important theoretical role in understanding language production. However, its nature remains poorly understood. And although linguists distinguish three aspects of language production (planning process, articulation plan and plan of performance), research in this area is mainly focused on the relationship between the first and last aspect. Any systematic change of articulation occurs solely due to variations in the planning and search for the representation of the word. Acoustic reduction occurs through the simplification of production mechanisms, and the reduction is the result of some combination of activating conceptual and linguistic representations associated with the word and simplifying any of the processes involved in creating the articulation of the plan from the concept. According to this view, it is assumed that changes in the pronunciation of a word due to contextual data occur entirely through the simplification of the processes of representation or coding involved in planning. This paper focuses on the study of possible ways of influence and dependence of lexical planning and articulation processes at both segmental and supersegmental levels by studying the relationship between communication and lexical planning, as well as the influence of language planning on pronunciation.Methods. To achieve this goal, methods were used such as covert recording methods (to obtain speech samples that most accurately reflect the natural speech behavior of the speaker), semi-standard interview (its principle is that the interviewer has the opportunity depending on the circumstances, vary the form of questions, which are aimed not at obtaining certain information from respondents, but at obtaining samples of speech of the required styles) and included observation (recording the informant’s speech in a formal communication situation), auditory (to identify and interpret collected material), comparative method (for comparing pronunciation variants of different communicative situations).Results. Increasing complexity of speech production during lexical planning leads to increased articulation detail. Reducing complexity of production leads to a decrease in pronunciation, which means faster planning, will lead to fewer details.Conclusions. The more relaxed the communication environment is, the simpler and shorter the words the speaker uses and, as a result, the articulation becomes less detailed. Various processes of sound changing, and at the same time intonation models are not always directly related to the tendency to save language in a situation of relaxed communication, but also to the peculiarities of linguistic planning, the speed of which increases significantly during spontaneous speech.Key words: language production, pronunciation, communication situation, lexical search. Мета. Стаття присвячена питанню відображення рівня лексичного планування на артикуляційних характеристиках мовця. Її мета – дослідити, по-перше, взаємозв’язок комунікативної ситуації та лексичного планування, по-друге, його вплив на процеси вимови. Зв’язок між лексичним плануванням мови й артикуляцією відіграє важливу теоретичну роль у розумінні мововиробництва. Проте його природа залишається маловивченою. І хоча мовознавці виділяють три аспекти мововиробництва (процес планування, артикуляційний план і виконання плану), дослідження в цій області в основному зосереджені на співвідношенні між першим і останнім аспектами. Будь-яка систематична зміна артикуляції відбувається суто через варіації у процесі планування і пошуку репрезентації слова. Акустична редукція виникає через спрощення механізмів виробництва, а скорочення є результатом деякої комбінації активації концептуальних і лінгвістичних уявлень, пов’язаних зі словом, і спрощення будь-якого із процесів, пов’язаних зі створенням артикуляції плану з концепту. Відповідно до цієї думки передбачається, що зміни у вимові слова через контекстуальну даність цілком відбуваються через спрощення процесів репрезентації або кодування, задіяних у плануванні. У цій роботі увагу зосереджено на вивченні можливих шляхів впливу та залежності процесів лексичного планування й артикуляції як на сегментному, так і на супрасегментних рівнях шляхом дослідження зв’язку між обстановкою комунікації і рівнем лексичного планування, а також впливу ступеня планування мови на вимову.Методи. Для досягнення поставленої мети використовувалися такі методи, як методи прихованого запису (для отримання зразків мовлення, що найбільш точно відображають природну мовленнєву поведінку мовця), напівстандартного інтерв’ю (його принцип полягає в тому, що той, хто проводить інтерв’ю, має можливість залежно від обставин варіювати форму питань, які спрямовані не на отримання певної інформації від опитуваних, а на отримання зразків мовлення необхідних стилів) та включеного спостереження (фіксування мовлення інформанта в офіційній ситуації спілкування), аудитивний (для ідентифікації й інтерпретації зібраного матеріалу), зіставно-порівняльний метод (для зіставлення вимовних варіантів різних комунікатив-них ситуацій).Результати. Підвищення складності виробництва промови під час лексичного планування приводить до збільшення артикуляційної деталізації. Зниження складності виробництва приводить до зниження вимови, а значить, більш швидке планування приведе до меншої кількості деталей.Висновки. Чим більш невимушена обстановка спілкування, тим більш прості і короткі слова використовує мовець і, як наслідок, артикуляція стає менш деталізованою. Різноманітні процеси зміни звуків, отже, інтонаційних моделей не завжди безпосередньо пов’язані з тенденцією до економії мовних засобів в ситуації невимушеного спілкування, але також і з особливостями лінгвістичного планування, швидкість якого істотно збільшується під час спонтанного мовлення.Ключові слова: мововиробництво, вимова, ситуація спілкування, лексичний пошук.
11
Rotar, Nataliia. "ДИНАМІКА ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ ПАРТІЇ «БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА “СОЛІДАРНІСТЬ” У МОДЕЛЮВАННІ РЕІНТЕГРАЦІЙНИХ ПЕРСПЕКТИВ КРИМУ ТА ДОНБАСУ." Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, no. 1 (5) (May 29, 2019): 124–44. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2019-01-124-144.
Full textAbstract:
У статті здійснено комплексний аналіз динаміки політичного дискурсу партії «БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА “СОЛІДАРНІСТЬ”» у моделюванні реінтеграційних перспектив Криму та Донбасу. Доведено, що дискурс парламентської фракції партії відбувався навколо проблем адміністративно-територіального устрою Донецької й Луганської областей, ролі військово-цивільних адміністрацій, проблем децентралізації влади та незаконного характеру виборів Російської Федерації в Криму. Установлено, що роль і функції військово-цивільних адміністрацій визначалася фракцією, по-перше, як орган у звільнених районах Донецької та Луганської областей, який виконує функції тимчасово відсутніх представницьких органів місцевого самоврядування; по-друге – як інститут зниження рівня невдоволення серед населення, котре постійно проживає в Зоні антитерористичної операції. Засуджуючи вибори в тимчасово окупованих Криму та на Донбасі, парламентська фракція «ПАРТІЯ “БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА”» використовувала всі доступні інструменти й установлювала зв’язок з усім комплексом прийнятих законодавчих ініціатив партії, що стосуються інтеграційних перспектив України. Артикуляція необхідності формування символічної політики та політики пам’яті українського Криму пов’язана, передусім, із парламентською діяльністю члена Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, члена фракції «ПАРТІЯ “БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА”» Р. Чубарова, завдяки зусиллям якого український парламент на офіційному рівні засуджував порушення прав кримськотатарського національного самоврядування та переслідування кримських татар у Криму за політичні погляди й переконання. Інтеграція Криму та Донбасу в українській економічний простір визначена фракцією «ПАРТІЯ “БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА”» як залежна від процесів деескалації, стабілізації й повернення Донбасу до політичного простору України.
12
САФОНІК, Лідія. "ТРУДНОЩІ ЛОГІКО-ЛІНГВІСТИЧНОГО РОЗРІЗНЕННЯ ТЕРМІНІВ «СМИСЛ» І «ЗНАЧЕННЯ»." Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», no. 42 (June 4, 2021): 230–41. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.42.15.
Full textAbstract:
Метою статті є артикуляція труднощів логіко- лінгвістичного розрізнення термінів «смисл» та «значення». Методологічними засадами є субстанційний і функціональний, феноменологічний і герменевтичний підходи, засади транс- цендентальної семіотики, аналітичної філософії та соціаль- но-структурного аналізу. Дослідження спирається на доробок вітчизняних та закордонних авторів. Наукова новизна полягає в тому, що зроблено спробу окреслити логіко-лінгвістичне роз- різнення термінів «смисл» та «значення; артикульовано увагу, що розрізнення подібних, однак не збіжних філософських тер- мінів сприяє формуванню філософського словника українською мовою; розширення філософського словника українською мовою уможливлює поглиблення вітчизняного філософського дискур- су; розрізнення термінів «смисл» та «значення» увиразнює ана- ліз сенсу життя у некласичних філософських підходах. Висно- вки. Щодо смислу й значення наявні дві тенденції у розумінні взаємообумовленості цих двох понять. Перша з них стверджує тотожність смислу й значення, а друга звертає увагу на те, що вони утворюють певну опозиційність, яка не є яскраво вираженою. Термін «значення» (“meaning”) виникає у серед- овищі англійського емпіризму. Слововжиток цього терміна у середовищі англійського емпіризму є розмитим. Європейці як прибічники функціональної теорії схильні дотримуватися позиції тотожності смислу й значення. Згідно із субстанцій- ним підходом терміни «смисл» і «значення» не тотожні. Термін «смисл» (“sense”), який наділений лінгвістичним та критич- ним значенням і має продовження у сучасному слововжитку, не є однозначно тотожним із терміном «смисл». Щодо перекладу англійського “sеnsе” українською мовою, то його можна пере- класти як «сенс», коли наголошуємо на «чуттєвій» складовій частині. Акцентуючи увагу на логіко-семантичному, когнітив- но-семіотичному чи онтологічному аспекті, перекладаємо його як «смисл». Німецьке “Sinn” варто перекладати як «сенс», оскільки воно має інтенційну спрямованість, яка втрачається, якщо ми перекладаємо його як «смисл/значення». Цей термін тяжіє до англосаксонського коріння із семантикою «бажати», «мати намір», що свідчить про його цільову природу, отже, сприяє зв’язку декількох полюсів смислу.
13
Ма, Цзє, and М. Г. Демидова. "ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕМБРОДИНАМІЧНОГО СЛУХУ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА В СУЧАСНОМУ НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki, no. 2 (November 15, 2021): 236–42. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-37.
Full textAbstract:
У статті наведено теоретичний аналіз дослідження проблеми формування тембродинамічного слуху як у зарубіжній, так і у вітчизняній педагогічній, музикознавчій та психологічній науках. Розкрито зміст цього поняття з різних концептуальних підходів. Виявлено особливості прояву даного виду слуху в учнів початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів та студентів-музикантів у процесі музично-інструментальної підготовки. Доведено, що тембродинамічний слух діалектично пов’язаний із загальною музичною обдарованістю суб’єкта, яка виражається у високому ступені його емоційної сприйнятливості до музичних образів, художніх вражень і смислових асоціацій. У статті обґрунтовується протиріччя між традиційним послідовним формуванням звуковисотного й інтонаційного слуху, що характерні епохам класицизму і романтизму, і необхідністю формування нового типу сонорного слухового сприйняття, спрямованого на споглядання слухом якісних змін і особливостей тембрового звучання сучасних напрямів музики. Розглянуто поняття тембру в контексті оркестрового і фортепіанного виконавства. Виявлено особливості тембрального сприйняття оркестрової музики на основі класифікації тембрів оркестрових інструментів, яке сприяє як розмежуванню всіх компонентів оркестрової тканини, так і об’єднанню їх у структурне ціле. Враховуючи положення про монотембровість фортепіано, доведено, що цей інструмент володіє великим потенціалом тембральної інтерпретації, якість відтворення якої залежить від певного виконавського алгоритму. Наведений алгоритм включає такі складові частини: музично-образне осмислення музичного тексту, створення тембрально-слухових уявлень, підготовленість виконавського руху руки і присутність у процесі виконання певної манери. Доведено, що гра на фортепіано створює особливо сприятливі умови для розвитку тембродинамічного слуху, що диктується: а) особливостями виконавської діяльності (барвистість і різноманітність звучання, які є невід’ємним компонентом піаністичної експресії, смислу і виразності); б) особливостями самого інструменту – фортепіано, який не має свого яскраво вираженого, специфічного, спочатку властивого йому тембру, проте у процесі виконання здатний створювати найбарвистіші темброві поєднання. У статті зроблено висновок про те, що основу тембродинаміки становлять індивідуальні якості звучання різних музичних інструментів і темброутворюючі функції засобів музичної виразності (динаміка, артикуляція, регістр).
14
Petrenko, Dmytro. "Автономістська філософська антропологія: стратегії артикуляції." Multiversum. Philosophical almanac, no. 5-6 (May 18, 2018): 100–108. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2015.5-6.10.
Full textAbstract:
Стаття присвячена філософському осмисленню автономної людини. Філософія людини – один із найбільш актуальних напрямків сучасної філософії. Нашою метою є дослідити лінії артикуляції автономної людини в західноєвропейській філософії. Звертається увага на те, що дослідження філософської антропології дозволяє вирізнити дві стратегії артикуляції автономної людини: радикальну скінченність і план іманенції. Перша стратегія зумовлена новим співвідношенням скінченного і нескінченного. Запроваджена І. Кантом формоутворювальна скінченність займає місце нескінченності, що дозволяє розуміти людину як обмежувача сил скінченного. Друга стратегія пов’язана з відкриттям радикальної іманентності, яка дає змогу мислити людину поза трансцендентними подвоєннями. Радикальну іманентність не варто зводити лише до секуляризації, тому що вона репрезентує принципову настанову, яка визначила конфігурацію диспозитивів знання і влади. Означені диспозитиви, з одного боку, сформували автономне розуміння людського, а з іншого – створили умови кризи цієї автономності. Одним із наслідків цих процесів є виникнення філософії культури, яка маркує сферу автономно осмисленого людського.
15
Карпяк, Андрій. "Акустичні властивості флейти і проблеми артикуляції." Студії мистецтвознавчі, Ч. 1 (29) (2010): 57–62.
Find full text
16
Березіна, Юлія Олександрівна. "Система німецьких приголосних і особливості їх артикуляції." Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 11 (November 13, 2014): 261–66. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v11i0.392.
Full textAbstract:
У статті йдеться про систему приголосних у німецькій мові, що розподіляються за способом вимови на чотири групи та становлять артикуляційну базу німецької мови. У роботі розглядаються особливості вимови відповідних приголосних.
17
Єлісовенко, Ю. П. "Робота з артикуляції голосних і приголосних звуків української мови." Наукові записки Інституту журналістики 5 (2001): 15–20.
Find full text
18
Сраджев, В. П. "Articulation: Techniques or a Way to Performing Art?" Музыкальная академия, no. 1(769) (March 29, 2020): 172–77. http://dx.doi.org/10.34690/45.
Full text
19
Галін, Тіханов. "Космополітизм у дискурсивних ландшафтах модерну: два типи артикуляції в епоху Просвіти." Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія: "Теорія культури і філософія науки", вип. 58 (2018): 96–105.
Find full text
20
Havrylova, N. ""Technique of forming the correct articulation of the phoneme [r]"." Actual problems of the correctional education (pedagogical sciences) 1, no. 16 (October 1, 2020): 27–50. http://dx.doi.org/10.32626/2413-2578.2020-16.27-50.
Full text
21
Гулая, Т. Н. "Синтез вокального и инструментального начал в фольклорной певческой артикуляции." ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ НАУКИ И ОБРАЗОВАНИЯ 75, no. 5 (July 2021): 128–30. http://dx.doi.org/10.18411/lj-07-2021-193.
Full textAbstract:
В статье рассматриваются специфические способы звукоизвлечения, распространенные в народной музыкальной культуре и синтезирующие вокальные и инструментальные приемы артикуляции. К ним относятся горловое (обертоновое) пение; пение с использованием различных резонаторов; звуковые образования типа глиссандо; подражание природным звукам; голосовая имитация инструментального звучания. Эти приемы встречаются в большинстве народно-песенных жанров – календарно-обрядовых, детских, лирических, хороводных, солдатских, плясовых песнях, частушках.
22
Levytskyy, Victor S. "Formation of the Ontology of a Modern Subject. Origins and Articulation." Voprosy Filosofii, no. 8 (2021): 80–91. http://dx.doi.org/10.21146/0042-8744-2021-8-80-91.
Full textAbstract:
The subject of the article is the process of forming a new ontological paradigm of the subject – the modern subject as a center of transformative activity aimed at the world (nature) – the object. Today, along with the classical concepts (M. Heidegger, M. Foucault) linking the genesis of the modern type of subject with the philosophy of Descartes, studies (P. Hajdu, A. De Libera), in which his Christian origins and nature are grounded, are gaining more and more influence. The article focuses on the ontological dimension of this genesis, the author shows that in the process of forming the ontology of the Christian paradigm of the subject, three stages can be distinguished: 1) the formation of Christian ideas about God as a subject of being and at the same time a loving Person, whose incarnation removes the barrier between the divine and the human; 2) articulation of ontological concepts in the form of doctrinal principles of Christianity; 3) conceptualization of the doctrine in the text of the Symbol of Faith, which provides a categorical apparatus and a specific vocabulary for ontological discourse of a new type, one of the central meanings of which is the new subject. The process of general secularization of the Christian doctrine in the rational discourses of modern philosophy, primarily in the concept of Descartes and German classical idealism, led to the consolidation of the Christian type of subjectivity for a person as an existential center of a new ontological paradigm, whose activity turns into a new metaphysical foundation of the world of objects.
23
Chigvintseva, Olga A. "Social subjectivity in the structures of articulation." Vestnik Tomskogo gosudarstvennogo universiteta, no. 391 (February 1, 2015): 109–12. http://dx.doi.org/10.17223/15617793/391/17.
Full text
24
Isaeva, Svetlana Aleksandrovna, and Tat'yana Nikolaevna Gulaya. "SPEECH DETERMINATION OF MUSICAL FOLKLORIC ARTICULATION." Historical, Philosophical, Political and Law Sciences, Culturology and Study of Art. Issues of Theory and Practice, no. 1 (March 2018): 126–29. http://dx.doi.org/10.30853/manuscript.2018-1.26.
Full text
25
Имханицкий, Михаил Иосифович. "What is the Essence of Musical Articulation?" Музыкальная академия, no. 4(776) (November 29, 2021): 139–51. http://dx.doi.org/10.34690/207.
Full text
26
Басманов, Алексей Владимирович. "Философия А.А. Роига как артикуляция цивилизационного и культурного становления латиноамериканского коллективного субъекта исторического процесса." Познание, no. 09 (2020): 57–61. http://dx.doi.org/10.37882/2500-3682.2020.09.05.
Full text
27
Каневська, Ольга БорисІвна. "Порівняльна характеристика українських та російськомовних скоромовок." Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 4 (December 11, 2014): 137–49. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v4i0.1336.
Full textAbstract:
У статті в порівняльному аспекті проаналізовані українські і російські скоромовки, схарактеризовані їх тематичні та художньо-образні особливості. Установлено, що в народних скоромовках інтегрувалась, закріплювалась й акумулювалась вироблена певним народом традиційна інформація: етнічна самосвідомість, історична пам’ять, побут і звичаї, символізація явищ матеріальної культури та інше. Поетична цінність і педагогічна значущість скоромовок полягає не у смисловому навантаженні (хоча в них в ігровій, веселій формі відбиваються матеріальна культура та ціннісна система народу, описуються природні явища тощо), а в такому підборі та розстановці слів, вимова яких вимагає від мовця певних зусиль і сприяє виробленню дикції, правильної артикуляції, що підвищує його культуру мовлення.
28
Kharakoz, Hanna. "Хорова фуга як об’єкт художньо-виконавської інтерпретації (на прикладі «In sempiterna saecula, Amen» з кантати «Stabat Mater» Джоаккіно Россіні)." Musicology of Kyiv, no. 59 (December 9, 2019): 183–96. http://dx.doi.org/10.33643/kmus.2019.59.14.
Full textAbstract:
ктуальність. Вперше здійснюється розгляд виконавської проблематики, пов’язаної із художніми завданнями, що постають в процесі виконавської інтерпретації хорової фуги. Мета роботи – виявити специфічні вокально-хорові труднощі, зумовлені складною поліфонічною фактурою, формою та драматургією двотемної фуги, а також методи їх вирішення. Методологія спирається на взаємодію компаративного, аналітичного, а також виконавського методів. Висновки. Хоча фузі присвячена велика кількість досліджень, специфіка хорової фуги вимагає окремого розгляду, що зумовлюється, насамперед, присутністю тексту, багатотембральністю, своєрідністю хорової артикуляції, фактури тощо. Усе зазначене здійснює безпосередній вплив на будову теми і драматургії фуги в цілому. Виявлено художньо-виконавські задачі та їх реалізацію в поліфонічній фактурі, потенційні вокально-хорові труднощі та запропоновано методи їх подолання.
29
Danilova, Elina, Rasim Valshin, and Maria Ivanova. "PERCEPTION OF URBAN SPACE ARCHITECTURE: EXPERIENCE OF ARTICULATION AND MODELING." Innovative Project 1, no. 3 (October 2016): 52–55. http://dx.doi.org/10.17673/ip.2016.1.03.10.
Full text
30
Мархгейм, М. В., and А. И. Черенкова. "ОТКРЫТЫЕ ПАРТИЙНЫЕ СПИСКИ: НАРОДОВЛАСТНЫЕ РЕСУРСЫ И СОПРЯЖЕННЫЕ ЭЛЕКТОРАЛЬНЫЕ РИСКИ." NOMOTHETIKA: Философия. Социология. Право 45, no. 1 (August 5, 2020): 98–102. http://dx.doi.org/10.18413/2712-746x-2020-45-1-98-102.
Full textAbstract:
Авторы, ведомые идеей необходимости формирования в России такого электорального пространства, где реально учитываются голоса избирателей и с их помощью складываются авторитетные и профессиональные представительные органы, разбирают достоинства и недостатки наличествующей в зарубежных государствах практики открытых партийных списков, применяемых в пропорциональных системах, оценивают целесообразность ее введения в нашей стране. Такой подход создает для избирателя возможность заявить свой голос и за партию, участвующую в выборах, и за конкретных ее представляющих лиц; формирует условия для артикуляции партийных и персональных предпочтений, расширяя тем самым политические права российских граждан; способствует повышению конкуренции кандидатов, формированию их электорального рейтинга.
31
Денисова-Шмидт, Елена Викторовна. "Университеты в России: взгляд изнутри." Мир России 31, no. 1 (February 26, 2022): 203–9. http://dx.doi.org/10.17323/1811-038x-2022-31-1-203-209.
Full textAbstract:
Книга «Университеты в России: как это работает» является результатом совместной пятилетней работы Ярослава Кузьминова и Марии Юдкевич. В рецензии затрагиваются лишь некоторые из тезисов, представленных в книге: это переход из школы в вузы и проблемы средней школы вообще, сравнение кафедр российских университетов с оригинальной немецкой моделью, а также равные возможности как в получении высшего образования, так и в дальнейшей научной карьере. Очень подкупает откровенность авторов при описании некоторых правил игры академического рынка, упоминании коррупции, а также артикуляции проблем академического мошенничества и имитации работы вузов для достижения формальных показателей.
32
Цимбал-Слатвінська, Світлана. "ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ЛОГОПЕДІВ В ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ УНІВЕРСИТЕТУ." New pedagogical thought 99, no. 3 (February 11, 2020): 95–98. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2019-99-3-95-99.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано комплекс педагогічних умов професійної підготовки майбутніх логопедів в інформаційно-освітньому середовищі закладів вищої освіти. Подано трактування комплексу педагогічних умов, під якими розуміємо сукупність взаємопов’язаних чинників та заходів освітнього процесу, дотримання яких забезпечує досягнення студентами більш високого рівня готовності до професійної діяльності. Визначено такі групи умов: перша група, що відображає процес цілеспрямованого використання потенціалу фахових дисциплін у професійній підготовці майбутніх логопедів через теоретичну підготовку та практичну діяльність, спрямовану на роботу з дітьми з порушенням мовлення; друга – орієнтує на формування в майбутніх логопедів готовності до роботи в розвивально-корекційному режимі (мотивації, потреби, здатності, рішучості до саморозвитку, рефлексії, емпатії, творчої активності) з використанням інноваційних форм, активних методів та інформаційно-комунікаційних технологій; третя – спрямована на розвиток професійних умінь і навичок, зокрема через корекційно-логопедичну роботу засобами моделювання артикуляції звуків.
33
Trofimov, K. "Articulation of interests and the structure of state educational policy in the field of continuing professional education." Transbaikal State University Journal 26, no. 3 (2020): 63–68. http://dx.doi.org/10.21209/2227-9245-2020-26-3-63-68.
Full text
34
DINÇ, Deniz. "На берегу “Империи”. Критический анализ концепции Хардта и Негри." Полис. Политические исследования, no. 2 (2020): 92–108. http://dx.doi.org/10.17976/jpps/2020.02.07.
Full textAbstract:
В тетралогии “Империя” Майкл Хардт и Антонио Негри внедрили в традиционную марксистскую парадигму ряд концептов теории постструктурализма. Будучи приверженцами автономного постмарксизма, авторы заменили классические марксистские концепты империализма и пролетариата такими концептами, как Империя и Множество. Настоящая статья предлагает преодолеть антагонизм Империи и Множества посредством их замены на концепты Империализм и Народ. Обращаясь к дебатам об империи и империализме, автор поднимает вопрос обоснованности концепции империализма. По мнению автора, суверенитет национальных государств продолжает реализовываться через неравномерную и смешанную форму неолиберального капитализма. Кроме того, статья посвящена проблеме революционного субъекта в контексте постструктурализма. Анализируя фундаментальную дилемму имманентности и трансцендентности социальной борьбы, автор обосновывает тезис о том, что альтернативы новым империалистическим отношениям должны артикулировать множественность антагонизмов, присущую гегемонистской политике, которая трансцендентно формирует автономную и репрезентативную фазы политики. Данная артикуляция антагонизмов требует ограждения популизма от уничижительных оценок и отношения к нему как к органической части политики.
35
Mamaeva, Svetlana Victorovna, Mariya Victorovna Vekkesser, Inga Anatol’evna Slavkina, and Larisa Stepanovna Shmul’skaya. "ФОРМИРУЮЩАЯСЯ ЯЗЫКОВАЯ ЛИЧНОСТЬ КАК ОБЪЕКТ ИДЕНТИФИКАЦИОННОЙ ЛИНГВОПЕРСОНОЛОГИИ." Sovremennye issledovaniya sotsialnykh problem 9, no. 3 (November 12, 2017): 66. http://dx.doi.org/10.12731/2077-1770-2017-3-66-80.
Full textAbstract:
Предметом исследования в работе является фонетический портрет школьников 5–7-х классов, дающий представление о коллективной языковой личности подростков провинциального города. Представленные особенности определяются и проявляются как тенденции в использовании или употреблении тех или иных языковых единиц на вербально-семантическом уровне и определенных механизмах выбора слов на когнитивном уровне.Цель. Проанализировать особенности устной спонтанной речи младших подростков.Методы исследования: описательный метод и метод контекстуального анализа.Результаты. Исследование показало, что для коллективной личности школьников-подростков характерны особенности в использовании сегментных языковых единиц: нечеткая артикуляция гласных и согласных звуков, что приводит к утрате отдельных звуков (в некоторых случаях усечению целых слогов), и, следовательно, к деформации речи. При описании суперсегментных единиц типичным оказалось использование разнообразной интонации, темпа, их выбор определяется ситуацией общения. Анализ соответствия речи школьников орфоэпическим нормам показал частые случаи отклонения от кодифицированных вариантов, что связано с узуальной речевой практикой школьников и влиянием речевой среды.
36
Yosypenko, Oksana. "Інтерпретувати інтерпретатора або соціальна історія французьких рецепцій Ніцше." Multiversum. Philosophical almanac, no. 1-2 (May 18, 2018): 71–82. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2016.1-2.06.
Full textAbstract:
На прикладі рецепції Ніцше французькою думкою ХХ ст. у статті аналізується історико-філософська проблема рецепції, з’ясовуються соціально-інституційні чинники звернення до ідей того чи іншого мислителя, досліджується вписаність рецепції в логіку інтеракції різних культурно-філософських традицій. На основі аналізу Л. Пенто і В. Декомба авторка показує зумовленість перетворення Ніцше на класика французької філософської думки опозиційними структурами філософського поля, такими, як учена культура коментаря/профанна культура, науковець/митець, ерудит/творець, а також політичними, етичними, науковими проблемами французької культури 1950–1960-х років, що їх намагалася вирішити французькі філософи за допомогою ресурсів думки Ніцше. Показується необхідність реалізації соціальної історії ідей, що досліджує мислителів як носіїв соціальної та інституційної ідентичності та виявляє соціальні умови циркуляції ідей і рецепцій. Обгрунтовується голістський підхід до історії ідей, який передбачає артикуляцію «внутрішньої історії ідей», себто дискурсивних філософських практик, у контексті «зовнішньої історії ідей» – невидимих опозиційних структур філософського поля з їхніми ієрархіями тем, концептів, авторів, дослідницьких пріоритетів, котрі потребують реконструкції та визначають, у кінцевому підсумку, сенс філософських формул і декларацій.
37
Gonchar, M., O. Pomazunovska, O. Logvinova, and A. Kosenko. "RARE CARDIO-RESPIRATORY FINDINGS IN GOLDENHAR SYNDROME (case report)." Inter Collegas 4, no. 4 (December 26, 2017): 188–93. http://dx.doi.org/10.35339/ic.4.4.188-193.
Full textAbstract:
The Goldenhar Syndrome is the rare congenital abnormalities that include Facio-Auriculo-Vertebral Spectrum, First and Second Branchial Arch Syndrome, Oculo-Auriculo-Vertebral Spectrum, oculo-auriculo-vertebral disorder. Oculo-auriculo-vertebral disorder (OAVD) represents the mildest form of the disorder, while Goldenhar syndrome presents frequently as the most severe form. Hemifacial microstomia appears to be an intermediate form. Goldenhar Syndrome includes patients with facial asymmetry to very severe facial defects (resulting from unilateral facial skeleton hypoplasia) with abnormalities of skeleton and/or internal organs. The most significant are epibulbar dermoids, dacryocystitis, auricular abnormalities, preauricular appendages, preauricular fistulas and hypoplasia of the malar bones, mandible, maxilla and zygomatic arch. Some patients are found to have oculo-auriculo-vertebral disorder, namely low height, delayed psychomotor development, retardation (more frequently seen with cerebral developmental anomalies and microphthalmia), speech disorders (articulation disorders, rhinolalia, different voice disorders, unusual timbre), psycho-social problems, autistic behaviors. The authors describe the clinical case of Goldenhar Syndrome in boy a 3-months-year-old. This case demonstrates a rarely described association of oculo-auriculo-vertebral disorders, malformation of respiratory system (hypoplasia of the lower lobe of the left lung with relaxation of the left cupula of the diaphragm), heart abnormality (atrium septa defect).Key words: Goldenhar Syndrome, children, diagnostic РІДКІСНІ КАРДІОРЕСПІРАТОРНІ ЗНАХІДКИ ПРИ СИНДРОМІ ГОЛДЕНХАРА.Гончар М.О., Помазуновська О.П., Логвінова О.Л., Тригуб Ю.В., Косенко А.М.Синдром Гольденхара є рідкісною вродженою аномалією, яка включає перший і другий синдром Бінья, окуло-аурикуло-вертебральний спектр, окуло-аурикуло-хребетний синдром. Окуло-аурикула-хребетний синдром є самою м'якою формою розладу, тоді як синдром Гольденхара часто протікає важко. Хеміфаціальная мікростомія - проміжна форма. Синдром Гольденхара включає як пацієнтів з лицьової асиметрією так і з дуже важкими дефектами лицьового черепа (в результаті односторонньої гіпоплазії лицьового скелета) з відхиленнями в будові скелета і / або внутрішніх органів. Найбільш значущими є епібульбарной дермоіди, дакріоцистит, аурікулярні аномалії, предорікулярні придатки, предорікулярні фістули, гіпоплазію нижньої щелепи, верхньої щелепи і щелепної дуги. У деяких пацієнтів виявляється окуло-аурикуло-хребетний синдром, а саме низькорослість, уповільнене психомоторне розвиток, аномалії розвитку мозку і мікрофтальмії, розлад мови, порушення артикуляції, алалия, різні порушення мови, незвичайний тембр голосу і психосоціальні порушення, аутизм. Автори описують клінічний випадок синдрому Гольденхара у хлопчика 3-місячного віку. Цей випадок демонструє асоціацію окуло-аурикула-хребетних розладів які рідко зустрічаються в практиці, мальформацию дихальної системи (гіпоплазію нижньої частки лівої легені з релаксацією лівого купола діафрагми), аномалію серця (дефект міжпредсердної перегородки).Ключові слова: синдром Гольденхара, діти, діагностика РЕДКИЕ КАРДИОРЕСПИРАТОРНЫЕ НАХОДКИ ПРИ СИНДРОМЕ ГОЛДЕНХАРА.Гончарь М.А., Помазуновская Е.П., Логвинова О.Л., Тригуб Ю.В., Косенко А.М.Синдром Голденхара представляет собой редкие врожденные аномалии, которые включают первый и второй синдром Биньяла, окуло-аурикуло-вертебральный спектр, окуло-аурикуло-позвоночный синдром. Окуло-аурикуло-позвоночный синдром (OAVD) представляет собой самую мягкую форму расстройства, тогда как синдром Голденхара часто протекает тяжело. Хемифациальная микростомия представляется промежуточной формой. Синдром Голденхара включает как пациентов с лицевой асимметрией так и с очень тяжелыми дефектами лицевого черепа (в результате односторонней гипоплазии лицевого скелета) с отклонениями в строении скелета и / или внутренних органов. Наиболее значимыми являются эпибульбарные дермоиды, дакриоцистит, аурикулярные аномалии, предорикулярные придатки, предорикулярные фистулы, гипоплазия скуловых костей, нижней челюсти, верхней челюсти и скуловой дуги. У некоторых пациентов выявляется окуло-аурикуло-позвоночный синдром, а именно низкорослость, замедленное психомоторное развитие, аномалии развития мозга и микрофтальмии, расстройство речи, нарушения артикуляции, ринолалия, различные нарушения речи, необычный тембр голоса и психосоциальные нарушения, аутизм. Авторы описывают клинический случай синдрома Голденхара у мальчика 3-месячного возраста. Этот случай демонстрирует редко встречаемую ассоциацию окуло-аурикуло-позвоночных расстройств, мальформацию дыхательной системы (гипоплазию нижней доли левого легкого с релаксацией левого купола диафрагмы), аномалию сердца (дефект перегородки атриума).Ключевые слова: синдром Голденхара, дети, диагностика
38
Сыдыкова, Рапия. "ФОНЕТИЧЕСКИЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ ГЛАСНЫХ И ИХ ПОЗИЦИОННЫХ ИЗМЕНЕНИЙ В РУССКОМ И КЫРГЫЗСКОМ ЯЗЫКАХ." Vestnik Bishkek Humanities University, no. 50 (January 15, 2020): 30–33. http://dx.doi.org/10.35254/bhu.2019.50.46.
Full textAbstract:
Аннотация: В данной статье даются фонетические (акустические, артикуляционные, функциональные) характеристики гласных, описываются их позиционные изменения в потоке речи. Дана подробная характеристика таких фонетических процессов, как качественная и количественная редукция в современном русском языке, и закон сингармонизма в современном кыргызском языке. На научно-теоретической плоскости рассматриваются различные точки зрения ведущих ученых-языковедов в исследовании вокализма русского и кыргызского языков. В частности, рассматриваются научные воззрения Аванесова Р.И., Щербы Л.В., Виноградова В.В., Ахматова Т.К., Исабекова М.И. и др. Подчеркивается, что при описании системы гласных необходимо учитывать следующие позиции:1) позиции по отношению к ударному слогу, 2) позиции после определенных согласных. Также в статье описаны произносительные трудности в усвоении русского безударного вокализма в различных позиционных условиях, а также даны некоторые методические рекомендации по совершенствованию произносительных навыков и умений при усвоении русского вокализма учащимися-кыргызами. Ключевые слова: вокализм, гласные, артикуляция, позиция, усвоение, звук, фонема, ударение, слог, редукция, реализация, сингармонизм. Аннотация: Бул макалада үндүү тыбыштардын фонетикалык (акустикалык, артикуляциялык, функционалдык) мүнөзү, алардын кеп акымындагы позициялык өзгөрүшү талдоого алынат. Азыркы орус тилиндеги сапаттык жан сандык редукция, кыргыз тилиндеги үндөштүк мыйзамы сыяктуу фонетикалык процесстерге толук мүнөздөмө берилет. Р.И.Аванесов, Л.В.Щерба, В.В.Виноградов, Т.К.Ахматов, М.И.Исабеков ж.б. сыяктуу орус жана кыргыз тилиндеги белгилүү тилчи-окумуштуулардын илимий-теориялык көз караштары белгиленет. Үндүүлөр системасын сыпаттоодо төмөнкү позицияларга көнүл бурулат: 1) басым түшкөн муунга карата позиция; 2) белгилүү үнсүздөрдөн кийинки позиция. Ошону менен бирге орус тилиндеги ар кандай позициялык шарттардагы басымсыз вокализмди өздөштүрүүдөгү кыйынчылыктар сыпатталып, орус тилин үйрөтүп жаткан кыргыз үйрөнүүчүлөрүнө орус тилиндеги вокализмди өздөштүрүүдө методикалык сунуштар берилет. Түйүндүү сөздөр: вокализм, үндүүлөр, артикуляция, позиция, өздөштүрүү, тыбыш, фонема, басым, муун, редукция, реализация, үндөшүү закону. Abstract: The given article deals with phonetic (acoustic, articulatory, functional) characteristics of vowels, their positional changes in speech flow. A detailed description of such phonetic processes as qualitative and quantitative reduction in modern Russian language and the law of synharmonism in modern Kyrgyz language are given. Different viewpoints of prominent researchers in the field of linguistics who deal with vocalism of the Russian and Kyrgyz languages are considered, in particular the scientific views of Avanesov R.I., Shcherba L.V., Vinigradov V.V., Ahmatov T.K., Ysabekov V.I. and others are considered. It is emphasized, that in the description of vowel system it is necessary to take into consideration the following positions: 1) position towards the stressed syllable; 2) position after definite consonants. Some pronunciation difficulties in mastering Russian unstressed vocalism in various positional conditions and also some methodical guidelines for improving pronunciation skills in the acquisition of the Russian language by Kyrgyz learners are described. Key words: vocalism, vowels, articulation, position, acquisition, sound, phoneme, stress, syllable, reduction, realization, synharmonism.
39
Gulaya, Tat’yana Nikolaevna. "SEMANTICS OF SOUND AND VOCAL ARTICULATION IN FOLK-SONG TRADITIONS: PROBLEM OF INTERRELATION (BY THE EXAMPLE OF THE MORDOVIAN SONG FOLKLORE)." Manuscript, no. 4 (April 2019): 135–40. http://dx.doi.org/10.30853/manuscript.2019.4.28.
Full text
40
Sikora, Kazimierz. "ДОМАШНИЙ ЯЗЫК НА ПРИМЕРЕ ОДНОЙ ИЗ ПОЛЬСКИХ СЕМЕЙ В РЕЗЕКНЕ." Via Latgalica, no. 9 (May 5, 2017): 106. http://dx.doi.org/10.17770/latg2017.9.2713.
Full textAbstract:
Доклад представляет результаты исследований домашнего языка одной из польских семей, живущих в Резекне (Rēzekne). Исследования были проведены в 2016 году. Они имеют большую документационную ценность — прежде всего в связи с островным и исчезающим характером присутствия на этой территории северокресового польского языка (т. н. польского северокресового диалекта), а также с последовательным использованием его в повседневном общении в семье. В настоящее время польская речь в Латгалии оказалась в настолько периферийном положении, что на практике исключена из ежедневного официального общения. Выбранная для исследования семья представляет особый случай, в котором основным кодом общения как дома, так и и вне его (если существуют для этого условия) остается польский язык. Исследуемый семейный язык проявляет черты, типичные для разговорного языка. Здесь выступает много уменьшительных имён (например, kawka ‘кофе’, imprezka ‘тусовка', kuręcinka 'мясо из курицы'), конфиденциальных адресативных форм, которые указывают на тесную эмоциональную связь между членами семьи. При этом исключительность описываемого идиома заключается в полилингвальности пользователей (они общаются на польском, латышском и русском языках), оттуда – разного рода интерференции, в основном – восточнославянские (фонетические, например – полумягкое произношение дорсальных согласных, перенесение ударения, асинхронная артикуляция носовых гласных перед щелевыми; морфологические – например, колебания рода существительных и лексические – например, podnieśliśmy, рус. ‘поднять’; draczona ‘печеное блюдо из тертой картошки’, белор. драчона).
41
Zhovtonoh, Iryna. "Місце і смисл комунікації у філософії Іншого." Multiversum. Philosophical almanac 2, no. 2 (December 23, 2020): 43–56. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2020.2.2.04.
Full textAbstract:
У статті досліджено джерела концепції комунікації, що сформувалась у філософії «Іншого». Виявлено особливості побудови дискурсу з «Іншим» на основі філософії діалогу. Взаємодія з «Іншим» тут здійснюється через артикуляцію «Іншого», звернення і відповідь на звернення «Іншого», інтенційність, рефлексивність, взаємну направленість. Визначено специфіку орієнтації на особистісну, індивідуальну основу спілкування, що здійснюється у персоналістській філософії. Концепти відкритості, чутливості, небайдужості, відповідальності є визначальними для побудови комунікації у персоналістській філософії. Визначено критерії інтерпретації чуттєвих даних «Іншого» на підставі образу, поведінки, накопиченого життєвого досвіду, які розроблюються у соціологічній феноменології. Формування соціальних зв’язків відбувається на основі сприйняття мотивів, поведінки і реакцій «Іншого» у повсякденності. Механізми соціального пізнання, успішної взаємодії з «Іншими» та самопізнання розкриваються у сучасних теоріях комунікації. Вони поглиблюють розуміння соціального пізнання через ставлення до «Іншого» у різних процесах, від емпатії до членства у групі. Комунікативний простір досліджено як сферу діяльності, що поєднує у собі взаємозв'язки внутрішніх мотивів і особистісних установок індивіда із загальними цінностями, ідеалами й нормами інших людей. Перспектива дослідження обраної проблеми охоплює сучасні розробки концепції «Іншого», які поглиблюють розуміння того, що такі механізми соціального пізнання, як емпатія чи членство у групі, розкривають значення успішної взаємодії з іншими у соціальному світі.
42
Васильева, О. В. "ОСОБЛИВОСТІ МІЖМОВНОЇ ІНТЕРФЕРЕНЦІЇ РОСІЙСЬКОМОВНИХ АМЕРИКАНЦІВ." Русская филология. Вестник ХНПУ имени Г.С. Сковороды 1, no. 71 (2020): 17–23. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1572.2020.01.71.03.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу особливостей міжмовної інтерференції, що виникає в процесі вивчення російської мови як іноземної. Проаналізовано різні погляди на термін «міжмовна інтерференція», представлені в лінгвістичній науковій літературі. Автором названо причини виникнення інтерференції і ефективні шляхи її подолання. Виявлено типи інтерферентних явищ: недодіфференціація ознак (при наявності диференціальних ознак в нерідній мові і відсутності в рідній мові); сверхдіфференціація (при наявності диференціальних ознак в рідній мові і відсутності їх в іноземній); реінтерпретація. У статті виділено ключові фактори, поєднання яких дозволяє досягти більш вільного володіння іншомовною вимовою. Описано явище інтерференції на фонетичному, лексичному, морфологічному і синтаксичному рівнях: на фонетичному рівні названо типові помилки в артикуляції звуків російської мови, заміщення окремих звуків, зміна наголосів, неточності в інтонуванні речень; виявлено труднощі в засвоєнні окремих граматичних категорій, наприклад, категорії роду, відмінка, які відсутні в англійській мові; звернуто увагу на порушення норм мови на синтаксичному рівні, проаналізовано складності в структурі речень, зумовлені вільним порядком слів; визначено особливості інтерференції на лексичному рівні – використання багатозначних слів, труднощі з використанням омофонів, акцентовано увагу на використанні фразеологізмів. Представлено результати опитування американців, які вільно володіють російською мовою і проживають у місті Херсоні, про лінгвістичні труднощі, що виникли в процесі вивчення російської мови. Аналіз особливостей рідної мови дозволяє прогнозувати типові помилки, поява яких можлива в мовленні американців.
43
ЧЕРНІЧЕНКО, Людмила. "КОРЕКЦІЯ МОВЛЕННЄВИХ ПОРУШЕНЬ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ ЛОГОРИТМІКИ." Acta Paedagogica Volynienses 1, no. 1 (April 14, 2022): 234–38. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.1.37.
Full textAbstract:
У статті розглядаються особливості використання логоритміки для корекції мовленнєвих порушень у дітей дошкільного віку, оскільки дошкільний вік – важливий період у cтановленні оcобиcтоcті дитини. Без формування артикуляційного та граматично правильного мовлення повноцінний оcобиcтіcний розвиток дитини та її адаптація в навколишньому cвіті неможливі. Cвоєчаcне оволодіння дітьми дошкільного віку темпом, ритмом, інтонацією, літературно-нормативною вимовою, тембром та іншими проcодемами мовлення є необхідною передумовою й умовою вирішення завдань вcебічного пcихічного розвитку дошкільників, заcвоєння ними рідномовних і загальнолюдcьких цінноcтей у cензитивному періоді. Окрему категорію cтановлять хвороби, які cупроводжуютьcя порушенням мовлення, що тягне за cобою і відcтавання в розвитку. Визначено, що процеc cоціалізації дітей з оcобливими потребами є дуже актуальним у теоретичному і практичному аспектах та потребує розв'язання багатьох завдань для ефективної адаптації оcіб з оcобливими оcвітніми потребами. Однією зі cкладових частин цього процеcу є корекція мовлення дітей заcобами логоритміки. Наголошено, що логоритмічні заняття спрямовані на розвиток загальної та дрібної моторики; на зміцнення дихальної системи; на регуляцію м'язового тонусу; на розвиток слухової уваги та пам'яті, емоцій, міміки особи; на формування апарату артикуляції. Висвітлено дослідження багатьох педагогів, психологів, лінгвістів, які створили передумови комплексного підходу до вирішення завдань мовного самовираження дошкільнят. Отже, логоритмічні заняття у системі корекційної роботи сприяють формуванню психологічних механізмів мовної системи, одночасному оздоровленню, вихованню та навчанню дошкільнят, що дає змогу підвищити результативність корекційної роботи та значно скоротити її терміни.
44
Shapiro, O. R. "About Specificity of Political Indoctrination Mechanisms for Aggregation and Articulation of the Social and Political Interests in the Modern Russia." Izvestia of Saratov University. New Series. Series: Sociology. Politology 13, no. 1 (2013): 98–101. http://dx.doi.org/10.18500/1818-9601-2013-13-1-98-101.
Full text
45
Poznyak, Svitlana. "Комунікативні практики соціальної взаємодії як індикатор громадянської компетентності студентської молоді." Scientific Studios on Social and Political Psychology, no. 43(46) (July 15, 2019): 27–37. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi43(46).21.
Full textAbstract:
Описано основні положення теоретичних підходів до дослідження комунікативних практик соціальної взаємодії, окреслено параметри комунікативних практик у ситуаціях громадянської самоідентифікації молоді, а також представлено й обговорено результати емпіричного дослідження комунікативних практик студентства в контексті розвитку його громадянської компетентності. Дослідження комунікативних практик проводилося в межах конститутивної моделі комунікації, де комунікація розглядається як первинний конститутивний соціальний процес і спосіб пояснення психологічних, соціальних, культурних та економічних явищ у суспільстві. За параметри комунікативних практик взято довіру і взаємність, толерантність та взаємоповагу, ідентичність, лояльність та патріотизм, визнання норм взаємодії та готовність до їх легітимізації, правосвідомість і відповідальність, налаштованість на участь і досягнення порозуміння. Емпіричне дослідження, в якому взяли участь студенти різних регіонів країни, проводилося за допомогою методів психосемантики та проективних методів і спеціально розробленого опитувальника. На основі результатів дослідження встановлено, що семантичне поле практик студентства означується смислами довіри, відповідальності і національної ідентичності, а основними сенсами, які регламентують соціальну комунікацію, є толерантність, взаєморозуміння і взаємоповага, лояльність і правосвідомість. Рівень довіри між комунікантами та ступінь залученості у взаємодію визначають тип комунікативних практик, які реалізуються молоддю: це практики відсторонення, деліберативні практики, партиципативні практики та практики уникання. Більшість регіональних відмінностей пов’язані зі шкалою “порозуміння і табу”, а найодноріднішим виявився семантичний вектор громадянської позиції. Узагальнення результатів дослідження показало наявність розриву між ступенем артикуляції сенсів довіри, національної ідентичності, взаєморозуміння та правосвідомості і браком у респондентів досвіду їх переживання в ситуаціях громадянського залучення, що перешкоджає розвитку громадянської компетентності.
46
Нартова, Надежда Андреевна, Анастасия Андреевна Саблина, Евгения Николаевна Кузинер, and Дарья Сергеевна Петрунина. "Анализ дискурсивных режимов перехода во взрослость в нормативных документах молодежной политики России." Journal of Social Policy Studies 20, no. 1 (April 23, 2022): 7–22. http://dx.doi.org/10.17323/727-0634-2022-20-1-7-22.
Full textAbstract:
Молодость как жизненный этап предполагает постепенное обретение навыков и компетенций, позволяющих достичь статуса взрослого. Современные модели перехода во взрослость все больше уходят от линейности и предзаданности, предполагавшихся модернистским жизненным курсом, становясь более гибкими и зависимыми от индивидуального биографического выбора. При этом несмотря на «приватизацию» и «персонализацию» процесса становления взрослым, успешность транзиции во многом зависит от социо-экономических условий, различных видов неравенства и национальной социальной политики. Реализуемая государством молодежная политика играет одну из важнейших ролей в организации возможных и доступных для молодежи режимов перехода во взрослость. Статья выстраивается на пересечении двух перспектив: анализа моделей молодежной политики и анализа транзиции во взрослость. В фокусе статьи дискурсивные режимы транзиции во взрослость в нормативных документах молодежной политики современной России. Опираясь на анализ федеральных нормативных документов молодежной политики РФ за период 1990–2020 гг., демонстрируется, что артикуляция транзиции во взрослость существенным образом менялась на протяжении последних тридцати лет. Выделяются четыре сменяющих друг друга доминирующих типа дискурса, задающих рамки режимов перехода в конкретные периоды времени: 1990 гг. – режим избирательного патернализма; 2001–2005 гг. – режим воспитания и вмененной ответственности; 2006–2014 гг. – воспитательно-протекционистский режим; 2015–2020 гг. – режим мобилизации. Ключевой особенностью молодежной политики РФ является постепенное исчезновение из документов горизонта взрослости для молодежи и конституирование молодости как автономного жизненного этапа. А сами молодые все больше рассматриваются как ресурс и готовая к мобилизации группа здесь и сейчас, нежели как потенциальные автономные взрослые.
47
Mędelska, Jolanta. "Refleksy regionalnych cech (orto)graficznych i fonetycznych w ćwiczeniu stylistycznym ucznia Adama Mickiewicza." Acta Baltico-Slavica 36 (July 26, 2015): 13–25. http://dx.doi.org/10.11649/abs.2012.002.
Full textAbstract:
Reflections of regional spelling and phonetic features in Adam Mickiewicz's student's exerciseThe article analyses peculiar spelling and phonetic features found in a short stylistic exercise written by Adam Mickiewicz's student in 1820/1821, i.e. during the young poet's employment in a district school in Kaunas. An exercise of just two pages shows numerous characteristic features of written Polish within the territories of the Northern Borderlands in the first quarter of the 19th century. Only graphic, spelling and phonetic aspects were discussed in the said article. As far as spelling is concerned, the following is included: an innovatory use of the letter j (more frequent within the Borderlands than within other regions), conservative, with respect to other works printed within the territory of the Borderlands, preservation of the letter x in a native noun form and frequently observed mixing of the z and ż graphemes in other manuscripts and prints. As regards characteristic spelling features, attention is drawn to the archaic, compared to the period's practices, one-word spelling of prepositions with separate words (for example: aprzez; aposuwaiąc się), writing infinitives with a final -dź (for example: bydź), based on pseudo-etymology, as recommended by O. Kopczyński, but fought against by other grammarians as well as an incorrect phonetic transcript within the consonant group: scieszką. The said phenomena are also visible in other works created within the territory of Northern-Eastern Borderlands. The written work of Adam Mickiewicz's student also reflects the characteristic features of pronunciation of the Northern Borderlands: cases of equating long e with short e (for example: zmieysca, drzemiący), pronouncing short o instead of long o (for example: chłod, mogł, naprzod, swoy), lowering the articulation of u to o (okazało się 'ukazało się'), ę // ą fluctuations (kręg), replacing vowel a with a vowel o (pogorek), introducing nasal ę in the place of eń (uwięczony), sharpening ś and ź in consonant groups (for example: spiewaniem, trzezwieią), sharp pronunciation of the vowel ń before cz (pomaranczowym, konczy) and characteristically soft ć in the final sound (ukazująć się). The characteristic features of spelling and phonetics found in A. Mickiewicz's student's work are also known from manuscripts of the great master and his closest surroundings. Следы провинциальных ocoбeннocтей в области графики, орфографии и фонетики в письменном упражнении ученика Адама МицкевичаВ статье анализируются (орфо)графические и фонетические ocoбeннocти краткого упражнения по стилистике, написанного учеником Адама Мицкевича в 1820/1821 г., т. е. во время работы поэта учителем районной школы в Каунасе. Сочинение, состоящее всего из двух страниц, отражает характерные свойства письменного варианта севернокрэсового польского языка первой четверти XIX в. В статье анализируются только графические, орфографические и фонетические свойства. Среди графических свойств – это: новаторское употребление буквы j (чаще встречавшееся на севернокрэсовых землях, чем в других областях Польши), консервативное на фоне других работ, напечатанных на севернокрэсовых землях, сохранение буквы х в исконных словах, а также нередкое в севернокрэсовых рукописях и печатных изданиях неразличение букв z и ż. В области орфографии обращает на себя внимание архаичное – на фоне обязывающих правил – слитное правописание предлогов с самостоятельными словами (напр.: aprzez; aposuwaiąc się), основанное на псевдоэтимологии право- писание инфинитивов с конечным -dź (напр.: bydź), рекомендуемое O. Копчинским, но не принимаемое другими грамматиками, а также ошибочная фонетическая запись в консонантной группе: scieszką. Указанные явления встречаются и в других произведениях, созданных на севернокрэсовых землях. Письменная работа ученика А. Мицкевича отражает также характерные свойства севернокрэсового произношения, а именно: случаи отождествления суженного гласного e с широким e (напр.: zmieysca, drzemiący), произношение пoлного o на месте суженного o (напр.: chłod, mogł, naprzod, swoy), понижение артикуляции u к уровню o (okazało się ‘ukazało się’), колебания ę // ą (kręg), за- мена гласного a гласным o (pogorek), введение носового гласного ę на место сочетания eń (uwięczony), отвердение ś и ź в консонантных группах (напр.: spiewaniem, trzezwieią), твердая артикуляция согласного ń в положении перед cz (pomaranczowym, konczy), а также особый мягкий согласный ć в абсолютном конце слова (ukazująć się). Особые свойства графики, орфографии и фонетики, встретившиеся в сочинении ученика А. Мицкевича, известны также по рукописям великого учи- теля и окружающих его лиц.
48
Ivanova, Inna Serhiivna. "СПОСОБИ РОБОТИ З ШУМОВИМИ ЗВУКАМИ У ВОКАЛЬНОМУ ТВОРІ (НА ПРИКЛАДІ «LANDSCAPES» АННИ КОРСУН)." Музичне мистецтво і культура 2, no. 31 (May 20, 2021): 273–84. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2020-31-2-22.
Full textAbstract:
Мета роботи – продемонструвати один із можливих підходів до аналізу композиції, заснованої на шумових звуках. Методологія дослі- дження спирається на загальнонаукові та спеціально-наукові методи. Серед загальнонаукових застосовано описовий, порівняльний, системний методи. Серед спеціально-наукових – структурний і функціональний. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше вводиться до наукового обігу твір відомої в Європі української композиторки А. Кор- сун «Landscapes» для п’яти голосів, заснований переважно на викорис- танні шумових звуків. Визначаються використані авторкою способи роботи з шумовими звуками. Висновки. Тенденція введення шумів до музичних композицій є поширеним явищем в академічний музиці XX – початку XXI століття. Такі звуки часто мають неповторний харак- тер, адже створюються переважно лише для однієї композиції. Відпо- відно, постає питання щодо можливих способів аналізу таких творів. У статті презентовано один із підходів до аналізу вокальної композиції, зітканої із шумових звуків. Запропонований метод включає вивчення кожного звука, способу його видобування; дослідження його можливих видозмін за допомогою різного типу сурдин (як рук виконавця, так і додаткових предметів); аналіз ролі та значення вербальних фонем, їх функцій у видозміні звука. На прикладі «Landscapes» Анни Корсун дове- дено, що способи роботи авторки із шумовими звуками є аналогічними до традиційних підходів, які застосовуються до музичних звуків (темб- рові, динамічні, артикуляційні зміни). Основні принципі роботи А. Кор- сун можна визначити як варіювання й ускладнення. Методами, що дають змогу розвивати й видозмінювати шумові звуки протягом ком- позиції, стають додавання різноманітних ритмічних фігур, включення вербальних фонем (спочатку голосних, а потім і приголосних), застосу- вання різних способів артикуляції, залучення рук вокаліста як сурдини.
49
Афонін, Едуард, and Андрій Мартинов. "АРХЕТИП ЯК ДЖЕРЕЛО ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ." Public management 18, no. 3 (May 29, 2019): 29–43. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-18-3-29-43.
Full textAbstract:
Стаття присвячена еволюції соціального інституту науки, його взаємозв’язку із суспільними потребами, впливу архетипів індивідуального та колективного на інноваційну діяльність вченого. Доведено, що в основі роз- витку сучасного — постмодерного раціонального суспільства лежить феномен інновації, який продукується соціальним інститутом науки. Зокрема, йдеться про те, що науку можна розглядати в різних контекстах: як специфічну си- стему спеціальних знань; як систему соціальних інститутів, орієнтованих на інновації; як діяльність, націлену на пошук істини. Розкрито соціально-психо- логічну природу наукового знання, яка пов’язана не тільки з індивідуальними досягненнями дослідника, а й виявом колективного несвідомого, зокрема ар- хетипу-логосу як нематеріального культурно-історичного результату розвит- ку соціального інституту науки. Обґрунтовано застосування вітчизняної мо- делі “Універсального епохального циклу” для дослідження інституту науки, яка дає можливість розглянути цей соціальний інститут у природній логіці його культурно-історичного становлення і розвитку. Спираючись на ідеї фран- цуза Жільбера Дюрана про існування двох класів архетипів (логос і міфос), акцентовано увагу на двох психосоціальних різновидах вченого (“раціонала” й “ірраціонала”) і результатів їхньої участі в інноваційному процесі. Перші ви- являють схильність до артикуляції інноваційних ідей, джерелом-“натхненни- ком” яких виступає архетип-логос у той час, як інші природно налаштовані на продукування нових міфів, джерелом яких виступає архетип-міфос. У вис- новку стаття скеровує на проведення спеціального дослідження еволюційної логіки інноваційного процесу від античності до сучасності з виокремленням “предметної специфіки” в цьому процесі кожної із суспільно-історичних епох. Ставиться також завдання визначення механізмів взаємозв’язку індивідуаль- ного інноваційного свідомого і архетипного колективного несвідомого.
50
Grybynenko, Yuliia Oleksandrivna. "ТЕМБРОВА ЛЕКСИКА КАМЕРНИХ ТВОРІВ Є. СТАНКОВИЧА." Музичне мистецтво і культура 2, no. 32 (January 11, 2022): 5–16. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2021-32-2-1.
Full textAbstract:
Мета роботи – визначити основні знаки тембрової лексики у камерних творах Євгена Станковича. Методологія дослідження спирається на єдність системно-аналітичного та семіологічного підходів. Наукова новизна. Виокремлення основних прийомів тембрової лексики в творах Є. Станковича дозволяє помітити їх семантичну закріпленість та перехідність з одного опусу до іншого, що вказує на набуття ними міжтекстових функцій. Таким чином утворюється зв’язок між різними музичними творами цих композиторів, навіть тих, що досить віддалені один від одного за часом. Ці утворення, що входять у текст як цілісний феномен, стають базою загального мовного ресурсу композитора. Висновки. Виокремлення тембру як провідного композиційного та драматургічного чинника в творах Є. Станковича зумовлюється, з одного боку, конкретними художньо-творчими та технічними завданнями, які вирішуються композитором в індивідуально-стильовій системі координат, з іншого – шляхами взаємодії з адресатом, прагненням донести свій задум у складних умовах сучасної музично-мовної реальності, стимулювати його образне мислення. Вживання специфічних артикуляції та будови темброфактурних пластів, перенесення характерних виконавських прийомів у «чуже» темброве поле призводить до виникнення ілюзорного тембру, близького за своїми характеристиками до тембрів, що імітуються композитором. Є. Станкович складає тембр, виходячи, з одного боку, із загального образно-змістовного задуму у межах індивідуальної авторської концепції, з іншого – користуючись вибраним інструментарієм та комбінуючи засоби, що найбільш відповідають шуканому образу. У підсумку музична тканина твору оперує як пізнаваними тембрами, так одночасно і створеними слухом композитора. Можна стверджувати, що тембровий компонент належить до параметрів першорядної значущості в поетиці Є. Станковича. Його дослідження дозволяє наблизитися до розуміння специфіки творчого методу композитора та окреслити роль тембру у ансамблях та камерних симфоніях.