Journal articles: 'Артерія'

1

Гриценко, С. Й. "Роль 3Д-КТ ангіографії в передопераційному аналізі судинної анатомії селезінкового згину ободової кишки." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 4 (February 18, 2022): 91–94. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2021.4.12724.

Full text

Abstract:

Мета роботи: проаналізувати анатомічні варіанти кровопостачання селезінкового кута ободової кишки в пацієнтів із лівобічним раком ободової кишки, котрі, як правило, потрібно обговорити перед операцією мультидисциплінарною командою. Матеріали і методи. У дослідження включено 103 пацієнти (56 чоловіків та 47 жінок; середній вік – 64,2±11,6 року) на колоректальний рак, яким була проведена передопераційна 3Д-КТ ангіографія у Тернопільській університетській лікарні в період між 2016 та 2021 рр. У даному дослідженні ми ставили наступні завдання: дослідити різні артеріальні варіації кровопостачання селезінкового кута ободової кишки за допомогою 3Д-КТ ангіографії та надати оцінку щодо можливості лігування чи збереження тих чи інших структур з метою запобігання розвитку неспроможності анастомозу. Результати досліджень та їх обговорення. Виділяють 4 типи кровопостачання селезінкового кута ободової кишки: 1 тип виявлено у 83 (80,6 %) пацієнтів, 2 тип – у 9 (8,7 %) пацієнтів, 3 тип – у 10 (9,7 %) пацієнтів та 4 тип у 1 (1 %) пацієнта. В артеріальній структурі селезінкового кута ободової кишки виділяють кілька аркад: крайова артерія Дрюмонда (виявлено у всіх 103 (100 %) пацієнтів), дуга Ріолана (виявлено у 47 (45,6 %) пацієнтів) і артерія Мошковіча (виявлено лише у 1 (1 %) пацієнта). Комп’ютерна томографія (КТ) з внутрішньовенним контрастуванням є золотим стандартом діагностики та стадіювання пацієнтів на рак ободової кишки та для оцінки судинної анатомії ободової кишки. Недоліком 3Д-КТ ангіографії є те, що калібр гілок ВБА та НБА є зазвичай малим і не завжди їх можна добре візуалізувати. У випадку поганої візуалізації таких структур, як крайова артерія Дрюмонда, дуга Ріолана та меншою мірою артерія Мошковіча вищезгаданих структур на 3Д-КТ ангіографії, аналіз повинен проводитись в звичайному 2D режимі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Dokaeva T.S., Kafarov E.S., and Vezirkhanov A.Z. "СТРУКТУРНО-КОЛИЧЕСТВЕННЫЙ АНАЛИЗ СЕГМЕНТАРНЫХ АРТЕРИЙ ПОЧЕК ЧЕЛОВЕКА." Journal of Theoretical, Clinical and Experimental Morphology 3, no. 1-2 (November 8, 2021): 49–59. http://dx.doi.org/10.28942/jtcem.v3i1-2.167.

Full text

Abstract:

Целью исследования стало проведение трехмерного и количественного анализа артериального почечного русла для выявления источников сегментарных артерий. Было изготовлено 116 коррозионных препаратов артериальной системы почки человека с последующим 3D – сканированием для получения цифровых моделей. В 3D – проекции определяли типы разветвления магистральных ветвей почечной артерии, количество сосудов ветвей почечной артерии разных порядков в зависимости от типов ветвления каждой магистральной ветви: - количество артерий 1-го порядка (I); - количество сосудов 2-го порядка (II); - количество сосудов 3-го порядка (III); - количество сосудов 4-го порядка (IV). Данные морфометрического анализа обработаны методами вариационной статистики. Установлено, что на основе принципов фрактальнойструктуры интраорганного артериального русла почки и дихотомического ветвления его звеньев в почках, идентифицирование и конкретное обозначение звеньев не является возможным, так как при магистральном ветвлении имеется только одно звено (междолевая артерия), а при рассыпном - междолевые артерии 1-го и 2-го порядков, которые определяют уровень сегментарных артерий. Вследствие этого данные артерии не имеют обозначения в Международной анатомической номенклатуре и их количество варьирует от 6 до 10.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Didenko, S. M. "Гібридна артеріальна реконструкція в лікуванні хворих з ішемічною формою синдрому діабетичної стопи та багаторівневим стенотично-оклюзійним ураженням артерій нижньої кінцівки." Klinicheskaia khirurgiia 86, no. 9 (September 28, 2019): 16–21. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2019.09.16.

Full text

Abstract:

Мета. Аналіз результатів хірургічного лікування хворих з ішемічною формою синдрому діабетичної стопи (ІФ СДС) та багаторівневим стенотично-оклюзійним ураженням (СОУ) артерій нижньої кінцівки (НК). Матеріали і методи. Проаналізовані результати хірургічного лікування 164 хворих з цукровим діабетом (ЦД) 20-го типу, ускладненим ІФ ССД, та хронічною критичною ішемією НК на тлі поєднаного СОУ артерій стегнового та підколінно-гомілкового сегментів (ПГС). За характером виконаного оперативного втручання пацієнтів розподілили на три групи. До групи 1 включили 61 пацієнта, якому була виконана відкрита реконструкція артерій стегнового сегмента без втручання на артеріях ПГС; до групи 2 – 38 пацієнтів, яким була виконана відкрита дворівнева реконструкція артерій; до групи 3 – 65 пацієнтів, яким була виконана гібридна артеріальна реконструкція. Результати. У пацієнтів групи 1 показник первинної прохідності зони стегнової реконструкції становив 65,6%, вторинної – 81,9%, частка високих ампутацій - 18%, смертність – 11,5%; у пацієнтів групи 2 - 89,5, 92,1, 5,2 та 7,9% відповідно; у пацієнтів групи 3 - 81,5, 93,9, 7,7 та 4,6% відповідно. Висновки. У пацієнтів з поєднаним СОУ артерій ПГС та поверхневої стегнової артерії (ПСА) ізольоване відновлення прохідності ПСА без втручання на артеріях ПГС не є достатнім, про що свідчать достовірно найвищі смертність - 11,5% та частка високих ампутацій - 14,8% (p < 0,001). Показники первинної і вторинної прохідності зони артеріальної реконструкції та частки високих ампутацій після відкритих дворівневих та гібридних реконструктивних операцій порівнянні – 89,5 та 81,5%, 94,7 та 96,9%, 2,6 та 3,1% відповідно (p > 0,05). А смертність після відкритих дворівневих операцій достовірно вища, ніж після гібридних реконструктивних - 7,9 та 4,6% відповідно (p < 0,05). Тому при поєднаному СОУ ПСА та артерій ПГС виконання саме гібридної артеріальної реконструкції слід вважати оптимальною хірургічною тактикою.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Hnatjuk, M. S., I. V. Bodnarchuk, and L. V. Tatarchuk. "ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНОЇ ПЕРЕБУДОВИ АРТЕРІЙ ЯЗИКА ПРИ ДЕСКВАМАТИВНОМУ ГЛОСИТІ." Вісник наукових досліджень, no. 2 (April 16, 2019): 85–89. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2019.2.10022.

Full text

Abstract:

Десквамативний глосит нерідко зустрічається у клініці, а його діагностика нелегка. При ньому змінюється структура язика і важливу роль при цьому відіграє його артеріальне русло, яке при вказаній патології досліджено недостатньо. Мета дослідження – морфометрично вивчити вікові особливості структурної перебудови артерій язика при десквамативному глоситі. Матеріали і методи. Дослідження проведено на 60 статевозрілих щурах-самцях, яких поділили на 4 групи: перша нараховувала 15 інтактних тварин віком 8 місяців, друга – 15 щурів віком 24 місяці, третя – 15 тварин віком 8 місяців із десквамативним глоситом; четверта – 15 24-місячних щурів із десквамативним глоситом. Евтаназію тварин здійснювали кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу через 2 тижні від початку досліду. З язика виготовляли гістологічні мікропрепарати. Проводили морфометрію артерій середнього (51–128 мкм) та дрібного (26–50 мкм) калібрів, при якій вимірювали зовнішній, внутрішній діаметри, товщини медії та адвентиції, висоту ендотеліоцитів, діаметр їх ядер, визначали індекс Керногана, ядерно-цитоплазматичні відношення в ендотеліоцитах, відносний об’єм ушкоджених ендотеліоцитів. Кількісні показники обробляли статистично. Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що артерії дрібного калібру язика при десквамативному глоситі змінювалися у більшому ступені порівняно з артеріями середнього калібру. Внутрішній діаметр артерій дрібного калібру в третій групі щурів зменшився на 8,8 %, а у четвертій групі – на 11,9 % (р<0,001), товщина медії відповідно зросла на 7,8 та 8,2 % (р<0,001), а товщина адвентиції – на 25,6 і 68,1 % (р<0,001). Індекс Керногана артерій дрібного калібру при десквамативному глоситі у спостереженнях третьої групи зменшився на 21,6 %, а у дослідних тварин старшої вікової групи – на 26,7 % (р<0,001). Звуження просвіту даних артерій, потовщення їх стінки, виражене зменшення індексу Керногана свідчили про суттєве зниження пропускної здатності досліджуваних судин та погіршання кровопостачання органа. При десквамативному глоситі висота ендотеліоцитів артерій язика дрібного калібру в тварин третьої групи зменшилася на 4,6 %, а в четвертій групі щурів – на 5,6 % (р<0,01). Діаметри ядер досліджуваних клітин у даних експериментальних умовах майже не змінювалися, проте порушувалися у них ядерно-цитоплазматичні відношення. Так, у третій групі спостережень вказаний морфометричний параметр зріс на 8,9 %, четвертій групі – на 12,6 % (р<0,05). Необхідно зазначити, що зміни ядерно-цитоплазматичних відношень в ендотеліоцитах артерій свідчили про порушення структурного клітинного гомеостазу. В третій групі спостережень відносний об’єм ушкоджених ендотеліоцитів із вираженою статистично достовірною різницею (р<0,001) зріс у 6,6 раза, а в четвертій групі – у 7,36 раза (р<0,001). Проведені дослідження та отримані результати свідчать, що десквамативний глосит призводить до вираженої структурної перебудови артерій язика, яка характеризується потовщенням їх стінки, звуженням просвіту, зниженням пропускної здатності, порушенням клітинного структурного гомеостазу та зростанням відносних об’ємів ушкоджених ендотеліоцитів. Більш виражені структурні зміни при десквамативному глоситі виявлені в артеріях дрібного калібру язика та у тварин старшої вікової групи. Висновки. Десквамативний глосит у лабораторних білих щурів-самців супроводжується вираженою структурною перебудовою артерій язика, яка характеризується потовщенням їх стінки, звуженням просвіту, зниженням пропускної здатності судин, порушенням клітинного структурного гомеостазу, ушкодженням ендотеліоцитів, ендотеліальною дисфункцією, погіршанням кровопостачання органа. Більш виражені структурні зміни при десквамативному глоситі виявлені в артеріях язика дрібного калібру та в дослідних тварин старшої вікової групи.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Hirad, YARMOHAMMA, CARASCA Andrei, YARMOHAMMADI Hooman, and P. HSU Daniel. "Нестандартное проявление одностороннего инфаркта в парамедианной области таламуса в бассейне таламоперфорирующей артерии в результате эмболической окклюзии артерии Першерона на фоне имеющегося открытого овального отверстия: история болезни и обзор лит." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, no. 1.55 (January 1, 2013): 34–41. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.1.55.2013.85624.

Full text

Abstract:

Артерия Першерона — это редко встречающийся вариант кровоснабжения таламуса, при котором таламоперфорирующие артерии, кровоснабжающие обе парамедианные области таламуса, берут начало общей ножкой от проксимального сегмента одной из задних мозговых артерий. В приведенном клиническом случае описывается молодой больной 30 лет, поступивший в отделение с внезапно развившимся расстройством зрения и речи. Также предоставлены результаты обзора литературы за период с 1981 по 2009 год с описанием наиболее часто отмеченных жалоб и объективных симптомов.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Гнатюк, М. С., С. О. Нестерук, Л. В. Татарчук, and Н. Я. Монастирська. "МОРФОМЕТРИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ВІКОВИХ СТРУКТУРНИХ ЗМІН АРТЕРІЙ СЕЧІВНИКА." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 3 (December 8, 2021): 12–16. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.3.12561.

Full text

Abstract:

Резюме. Дослідження ангіоархітектоніки інтраорганного судинного русла в нормі й при різних патологічних станах постійно знаходиться в полі інтересів науковців. Варто зазначити, що різнотиповість вікових судинних реакцій сечівника залишаються суперечливими. Мета дослідження – морфометрично дослідити вікові структурні зміни артерій сечівника. Матеріали і методи. Комплексом морфологічних методів досліджені артерії сечівника 15 свиней-самців в′єтнамської породи, яких поділили на 2 групи: перша нарахувала 8 інтактних практично здорових тварин віком 3,5–4 місяці, друга – 7 інтактних свиней віком 6,5–7 місяців. Із сечівника виготовляли гістологічні мікропрепарати. Проводили морфометрію артерій сечівника і вимірювали їх зовнішній та внутрішній діаметри, товщини медії та адвентиції, висоту ендотеліоцитів, діаметр їх ядер, визначали індекс Вогенворта, ядерно-цитоплазматичні відношення в ендотеліоцитах та відносний об′єм ушкоджених ендотеліоцитів. Кількісні показники оброблялися статистично. Результати. Встановлено, що з віком суттєво змінювалися морфометричні параметри артерій переважно дрібного калібру сечівника. Зовнішній діаметр досліджуваних судин збільшився усього на 0,6 %, товщина медії – на 9,8 %, індекс Вогенворта – на 21,9 %, товщина адвентиції – на 35,2 % (р<0,001). Внутрішній діаметр артерій дрібного калібру зменшився на 9,3 % (р<0,001). Виявлене свідчило про вікове зниження пропускної здатності артерій сечівника і погіршання його кровопостачання. З віком виникають атрофічні та апоптичні зміни в ендотеліоцитах при стабільності клітинного структурного гомеостазу. Висновки. Вікова структурна перебудова артерій сечівника у дослідних тварин характеризується потовщенням їх стінки, зростанням товщини медії, адвентиції, індексу Вогенворта, звуженням їх просвіту, зниженням пропускної спроможності досліджуваних судин та погіршанням кровопостачання органа. З віком зменшується висота ендотеліоцитів, діаметри їх ядер, зростає відносний об′єм ушкоджених ендотеліоцитів при стабільності клітинного структурного гомеостазу. Ступінь вікового ремоделювання досліджуваних судин домінує в артеріях дрібного калібру сечівника.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Nykonenko, A. O., I. V. Zubryk, O. O. Podluzhnyi, and V. V. Yakymenko. "Аналіз стану ниркової гемодинаміки у хворих з первинним гіперальдостеронізмом за даними ультразвукового доплерівського сканування." Klinicheskaia khirurgiia 85, no. 1 (January 30, 2019): 35–39. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2019.01.35.

Full text

Abstract:

Мета. Проаналізувати стан ниркової гемодинаміки за даними ультразвукового доплерівського сканування у пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом (ПГА). Матеріали і методи. У клініці госпітальної хірургії Запорізького державного медичного університету проведено лікування 52 хворих з ПГА. Ультразвукове доплерівське сканування ниркових артерій виконали 18 (34,6%) пацієнтам. Результати. У структурі відхилень на рівні стовбура ниркових артерій переважали зниження кінцево-діастолічної швидкості кровообігу, підвищення часу прискорення кровотоку та індексу резистентності, на рівні сегментарних та міжчасткових артерій - показники часу прискорення кровотоку, систоло-діастолічного співвідношення, індексу резистентності та пікового індексу. Встановлений кореляційний зв’язок між діастолічним артеріальним тиском та піковою систолічною швидкістю кровообігу на рівні міжчасткових артерій. Виявлена залежність між рівнем альдостерону та індексом резистентності на рівні стовбура ниркової артерії, систоло-діастолічним співвідношенням та середньою максимальною швидкістю кровотоку на рівні міжчасткової артерії. Висновки. ПГА обумовлює зміни пікового індексу, індексу резистентності та систоло-діастолічного співвідношення на всіх рівнях розгалуження ниркових артерій. Рівень альдостеронемії корелює з індексом резистентності на рівні стовбура ниркової артерії, систоло-діастолічне співвідношення та середня максимальна швидкість кровотоку - на рівні міжчасткових артерій.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Діденко, С. М., В. Ю. Субботін, and О. М. Орлич. "Аналіз результатів гібридних артеріальних реконструкцій у лікуванні хворих на цукровий діабет з хронічною критичною ішемією нижньої кінцівки." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 61, no. 1 (June 30, 2020): 45–49. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2020.61.45-49.

Full text

Abstract:

Вступ. За даними ВООЗ, гангрена у хворих на ЦД зустрічається в 30 разів частіше, ніж у хворих, які на діабет не хворіють. Високу ампутацію нижньої кінцівки пацієнтам з ЦД виконують в 10-12 разів частіше ніж пацієнтам без ЦД. Мета дослідження. Вивчити та проаналізувати результати гібридних артеріальних реконструкцій у хворих на цукровий діабет із хронічною критичною ішемією нижньої кінцівки. Матеріали та методи. Вивчені результати хірургічного лікування 164 хворих на цукровий діабет (ЦД), ІІ типу, з хронічною критичною ішемією нижньої кінцівки (ХКІНК) та поєднаним стенотично-оклюзійним ураженням (СОУ) поверхневої стегнової артерії (ПСА) та артерій підколінно-гомілкового сегментів (ПГС). Згідно з характером виконаного оперативного втручання, пацієнти були розподілені на групу 1 – 61 хворий, яким була виконана відкрита реконструкція артерій стегнового сегменту без втручання на артеріях ПГС; групу 2 – 38 хворих, яким була виконана відкрита дворівнева реконструкція артерій; групу 3 – 65 хворих, яким була виконана гібридна артеріальна реконструкція. Результати досліджень та їх обговорення. Первинна прохідність зони стегнової реконструкції у пацієнтів групи 1 становила 65,6%, вторинна – 81,9%, частка високих ампутацій – 18%, летальність – 11,5%. Первинна прохідність зони стегнової реконструкції у пацієнтів групи 2 становила 89,5%, вторинна – 92,1%, частка високих ампутацій – 5,2%, летальність – 7,9%. Первинна прохідність зони стегнової реконструкції у пацієнтів групи 3 становила 81,5%, вторинна – 93,9%, частка високих ампутацій – 7,7%, летальність – 4,6%. Висновки. У хворих групи 1 відновлення прохідності ПСА без втручання на артеріях ПГС має незадовільні результати: найвищий рівень летальності 11,5% (достовірно відрізняється від летальності в групі 2 (p<0,05) та 3 (p<0,001)), частку високих ампутацій – 14,8% (достовірно відрізняється від частки високих ампутацій в групі 2 та 3 (p<0,001)) та достовірно найгірший показник за шкалою R.B. Rutherford та співавт. (1997) – 77,1% (p<0,05). Відмова від реконструкції артерій ПГС суттєво погіршує кровопостачання стопи та перспективи загоєння виразково-некротичного ураження (ВНУ) стопи і є провокуючим фактором тромбозу зони артеріальної реконструкції (ЗАР) стегнового сегменту. Показники первинної та вторинної прохідності ЗАР і частки високих ампутацій у хворих групи 2 та 3 є зіставними – 89,5 і 81,5%, 94,7 і 96,9% та 2,6 і 3,1% відповідно (p>0,05). Проте летальність у групі 2 достовірно вища в порівнянні з летальністю в групі 3 – 7,9% проти 4,6% (p<0,05). Таким чином, методом вибору хірургічного лікування хворих на ЦД із ХКІНК при поєднанні СОУ артерій ПГС та ПСА є гібридна артеріальна реконструкція, оскільки при порівняних інших показниках демонструє майже вдвічі нижчу летальність. Ключові слова: цукровий діабет, хронічна критична ішемія нижньої кінцівки, гібридна артеріальна реконструкція.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Сироїд, М. В., І. М. Войтановський, О. І. Мартинюк, В. Є. Малицький, В. М. Майкут, Р. М. Павчак, and Р. В. Гурський. "Повторні хірургічні втручання на екстракраніальних артеріях." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 61, no. 1 (June 30, 2020): 93–95. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2020.61.93-95.

Full text

Abstract:

Із кожним роком в Україні збільшується кількість реконструктивних операцій при ураженнях сонних і хребетних артерій, що в окремих випадках не виключає виникнення ускладнень та необхідність у проведенні повторних оперативних втручань. У ранньому післяопераційному періоді такими ускладненнями можуть бути кровотеча з ділянки реконструкції та тромбоз (емболія) в басейні реконструйованої артерії з відповідними неврологічними проявами. В більш віддалені терміни найчастіше спостерігаються рестенози та несправжні аневризми в ділянці реконструкції. Заперіод з 1994 по 2019 роки нами повторно прооперовано 22 пацієнти. З них у 15 були кровотечі (напружені гематоми у 13, продовжуюча кровотеча по дренажу у 1 і ще у одного пацієнта через 24 доби сформувалась пульсуюча гематома шиї. Повторно терміново прооперовані 9 пацієнтів, з них у 5-х були кровотечі і ще у 4-х – гострі тромбоемболії сонних артерій в зоні реконструкції, котрі супроводжувались гострими порушеннями мозкового кровообігу з клінічними симптомами неврологічного дефіциту. Відтерміноване втручання, на 4–7 день після основного, з ціллюевакуації згорнутої гематоми проведено у 9 хворих. Ще у трьох пацієнтів показом до повторного оперативного втручання були пізні рестенози. Летальних випадків у нас не було, але два пацієнти (9,0%) перенесли ішемічні інсульти з неврологічним дефіцитом. Таким чином повторні оперативні втручання на екстракраніальних артеріях можна кваліфікувати як досить складні, що потребують злагоджених командних зусиль хірургів та анестезіологів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Dybkalyuk, S. V., and G. I. Gertsen. "Використання математичного моделювання методом кінцевих елементів пружно-регуляторних характеристик хребтових артерій у нижньому шийному відділі хребта людини." TRAUMA 15, no. 2 (March 1, 2014): 82–87. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.2.15.2014.81373.

Full text

Abstract:

Обґрунтовано необхідність вирішення важливої наукової проблеми, що стосується визначення кількісних характеристик патології кровообігу в артеріях шийного відділу людини. Вибрані методи досліджень спрямовані на визначення форми артерії, деформованої спіралеподібним м’язом, та визначення патологічних змін гідравлічних характеристик артерії на деформованій ділянці з урахуванням особливостей крові як рідкої субстанції, що включає істотну об’ємну частку еритроцитів.Наведено результати математичного моделювання методом кінцевих елементів форми ділянки хребтової артерії, деформованої спіралеподібним м’язом. Установлені кількісні характеристики деформованого перерізу артерії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Pulyaeva, I. S. "Критерії використання тимчасового шунта у хворих із стенозами сонних і церебральних артерій." Експериментальна і клінічна медицина 84, no. 3 (August 21, 2020): 59–63. http://dx.doi.org/10.35339/ekm.2019.84.03.09.

Full text

Abstract:

Вивчено особливості нейропротективної тактики хірургічного лікування атеросклеротичного стенозу внутрішньої сонної артерії. В аналіз включено 108 пацієнтів з поєднаним атеросклеротичним ураженням церебральних і каротидних артерій, яким була зроблена оцінка резервних можливостей головного мозку. На підставі результатів, які були отримані під час проведення ішемічних проб, пацієнтів розподілили на дві групи. До 1-ї групи увійшло 68 осіб, яким була виконана каротидна ендартеректомія без використання тимчасового шунта, 2-гу групу склали 40 пацієнтів, яким дана операція виконувалася з використанням ТШ (тимчасового шунта). Рішення про використання шунта приймали за сукупністю показників ретроградного тиску, неврологічного дефіциту, кровотоку по середній мозковій артерії. У пацієнтів з оклюзією сонних артерій з контрлатеральної сторони використання ТШ показано незалежно від показників оксиметрії, ретроградного тиску, швидкості по середній мозковій артерії. При поєднаному атеросклеротичному ураженні сонних і церебральних артерій тактика хірургічного лікування повинна ґрунтуватися на оцінці функціональних резервів головного мозку. Результати проведеної проби гіпоксії слугували додатковим критерієм щодо рішення про накладення внутрішнього шунта (ВШ). Це дозволяє уникнути додаткових можливих ускладнень в ранньому післяопераційному періоді. Розімкнене Вілізієве коло не вимагає використання тимчасового шунта у 32 випадках

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Quliyev, O. A., and L. M. Süleymanova. "Оценка эффекта гирудотерапии при облитерации артерии стопы у больных сахарным диабетом типа-2 методом доплерографии." Journal of Theoretical, Clinical and Experimental Morphology 1, no. 5 (June 17, 2019): 87–91. http://dx.doi.org/10.28942/jtcem.v1i5.91.

Full text

Abstract:

Методы и методы. Обследовано 40 пациентов с сахарным диабетом 2 типа. Средний возраст составлял 58,5 + -1,9 года (15 мужчин и 25 женщин), длительность диабета - 10,6 + 5 лет. 70% пациентов получали препараты сульфореза, 30% сульфура и инсулин. Гликолизированный гемоглобин (HBA) был умеренным на уровне 9,9% + 0,2, и это эквивалентно ощущению (4,8%). Гирудотерапия Каменев Ю.Я. был реализован в соответствии с рекомендованным методом. [7]. Выбор и оценка соответствия медицинской утечки были выполнены на кафедре медицинской биологии и генетики. В этой группе использовали допплерографию сосудов нижних конечностей, аппарат Пико-Мэдисон (Южная Корея). Результаты. В этом исследовании нижняя конечность является неотъемлемой частью кровотока дорсальной артерии стопы. Гирудотерапия прошла клиническую и инструментальную оценку до и после. Клинически развитие боли в нижних конечностях было одной из форм развития. Толщина сосудистой стенки после гирудотерапии значительно уменьшилась. Скорость стеноза осталась прежней, а морфологические параметры обструктивных переменных артерий не изменились. Конец. Гирудотерапия не влияла на степень и морфологию дорсальной артерии стопы, влияла на толщину сосудистой вены, а увеличение просвета влияло на увеличение артериального кровотока. Ключевые слова: сахарный диабет второго класса, допплерография, дорсальная артерия, гирудотерапия

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Кобза, I. I., Т. І. Кобза, Ю. С. Мота, and І. В. Кирилич. "Патологічна деформація та тромбоз лівої внутрішньої сонної артерії. Випадок із практики." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 61, no. 1 (June 30, 2020): 67–70. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2020.61.67-70.

Full text

Abstract:

Ділянки патологічних вигинів сонних артерій небезпечні виникненням тромбоутворення з подальшим перекриттям кровоплину. У даному клінічному спостереженні у хворої віком 54 роки, з діагнозом пристінкового тромбозу сонних артерій патологічна звивистість внутрішньої сонної артерії перешкодила подальшому просуванню тромбоембола через кровоносне русло, що дозволило уникнути небезпечних ускладнень при своєчасному проведенні хірургічного втручання. Ключові слова: патологічна звивистість, тромбоз, ішемічний інсульт, ретроградна каротидна тромбендартеректомія.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Venher, I. K., O. B. Kolotilo, S. Ya Kostiv, A. R. Vaida, and N. I. Herasemuk. "Профілактика та лікування реперфузійного пошкодження тканин при реконструкції артеріального русла аорто-стегно-підколінного сегмента в умовах хронічної критичної ішемії." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 3 (October 16, 2018): 75–80. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2018.3.9443.

Full text

Abstract:

Мета роботи: покращити результати реконструктивних операцій на аорті та магістральних артеріях в умовах хронічної критичної ішемії нижніх кінцівок. Матеріали і методи. В роботу включено 56 пацієнтів з облітеруючими ураженнями аорти та артерій нижніх кінцівок із ІІ, ІІІА, ІІІВ, IV ст. хронічної артеріальної недостатності. Для профілактики і лікування феноменів no-reflow і reflow-paradox на доопераційному періоді здійснювали комплекс запропонованих заходів. Для діагностики характеру ураження артеріального русла й особливостей гемодинамічних порушень застосовували показники ультразвукової доплерографії, дуплексного сканування, рентгеноконтрастної цифрової ангіографії. Для одержання інформації про зміни капілярного кровотоку і артеріо-венулярного шунтування крові застосовували метод лазерної доплерівської флоурометрії. Результати дослідження та їх обговорення. За об’ємом реваскуляризації аорто(клубово)-стегно-підколінного сегмента пацієнтів розділили на дві групи. Оперативне втручання в першій групі пацієнтів включало одномоментне аорто-біфеморальне алошунтування (14 спостережень) і однобічне аорто(клубово)-стегнове алошунтування (8 спостережень). Другу групу склали 34 пацієнти, у яких, крім атеросклеротичної оклюзії аорто(клубово)-стегнового, сегмента виявлено стенотично-оклюзивний процес стегно-підколінного сегмента. Динамічний ультразвуковий моніторинг стану гемодинаміки стегно-підколінного сегмента в післяопераційному періоді у хворих другої групи дозволив виявити зниження пікової систолічної швидкості та індексу резистентності, що було показанням до проведення додаткової реконструкції стегно-підколінного сегмента.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Zavgorodnyaya, N. G., O. A. Bezdenezhnaya, and S. V. Bezdenezhny. "ОСОБЕННОСТИ ИЗМЕНЕНИЙ ГЕМОДИНАМИКИ И ЗРИТЕЛЬНЫХ ФУНКЦИЙ ПРИ ХРОНИЧЕСКОЙ ИШЕМИЧЕСКОЙ НЕЙРОПАТИИ ЗРИТЕЛЬНОГО НЕРВА." Archive of Ukrainian Ophthalmology 2, no. 1 (February 1, 2014): 36–42. http://dx.doi.org/10.22141/2309-8147.2.1.2014.173672.

Full text

Abstract:

Ишемия сетчатки и зрительного нерва является одной из главных причин слепоты и слабовидения.Цель исследования: повышение эффективности диагностики хронической ишемической нейропатии зрительного нерва путем разработки дополнительных диагностических критериев.Материалы и методы: Обследовано 109 пациентов (197 глаз) в возрасте от 41 до 86 лет с ХИНЗН и 30 добровольцев (60 глаз) без офтальмологической патологии, в возрасте от 50 до 76 лет. Помимо общего офтальмологического исследования, всем пациентам проводилась компьютерная периметрия, фосфен-тест, триплексное ультразвуковое сканирование сонных, позвоночных артерий и сосудов бассейна глазной артерии, компьютерная офтальмосфигмография и компьютерная реоофтальмография.Результаты и обсуждение: У всех пациентов были отмечены изменения в магистральных артериях головы. Преобладали сочетанные поражения сонных (СА) и позвоночных артерий (ПА) (68% больных). Развитие хронической ишемической нейропатии зрительного нерва характеризуется снижением в глазничной артерии пиковой систолической скорости кровотока менее 41 см/с и конечной диастолической скорости кровотока менее 10,4 см/с; снижением корригированной остроты зрения на 0,2 Ед (20 %), уменьшением суммарной чувствительности сетчатки в центральной и в периферической (11˚- 50˚) зонах на 147 дБ (14 %) и на 1431 дБ (76 %) соответственно, и повышением порога электрической чувствительности на 32 мкА (67 %) и снижении лабильности зрительного нерва на 15 Гц (24 %) по сравнению с возрастной нормой (Р < 0,001).Заключение: развитие данного заболевания сопровождается снижением остроты зрения, специфическими изменениями поля зрения, а также характеризуется снижением максимальной систолической скорости кровотока в глазничной артерии < 41 см/с и конечной диастолической скорости кровотока в том же сосуде <10,4 см /с (чувствительность равна 87,2 % и 91,2 % соответственно, специфичность – 98,3 % для обоих показателей). Последние показатели могут быть использованы офтальмологами в качестве критериев ранней диагностики данного заболевания.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Пуляєва, І. С. "Обстеження хворих зі стенозами сонних артерій перед хірургічним лікуванням." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 61, no. 1 (June 30, 2020): 89–92. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2020.61.89-92.

Full text

Abstract:

У роботі проаналізовано результати комплексного обстеження та хірургічного лікування 230 пацієнтів із атеросклеротичним ураженням сонних артерій. У дослідження включали пацієнтів із: симптоматичним стенозом внутрішньої сонної артерії (ВСА) більше 50%; асимптоматичним стенозом ВСА більше 70%; нестабільною бляшкою ВСА, порушенням зору. Ми використовували шкалу тяжкості інсульту NIHSS. Пацієнти із симптоматичним ураженням ВСА є найбільш ризиковою групою щодо розвитку повторного інсульту, вогнище ішемії, стан неврологічного дефіциту необхідні для прогнозування ефективності та успішності хірургічного лікування.Ключові слова: стеноз сонних артерій, неврологічна шкала.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Dunaіevska, Oksana. "Визначення індексу керногана судин селезінки представників птахів і ссавців." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 7(356) (July 3, 2018): 153–56. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2017-356-7-154-157.

Full text

Abstract:

На основі морфометричних досліджень артерій білої пульпи розраховано індекс Керногана. Найбільше значення ІК центральної артерії лімфоїдного вузлика й періартеріальних лімфоїдних піхв білої пульпи селезінки визначено в курки (1,61±0,36 і 3,19±0,41 відповідно), найменше – у коня (0,70±0,27 і 1,01±0,31).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Husak, M. O., and I. K. Venher. "ПРИЧИНИ ТРОМБОЗУ ВІДДАЛЕНОГО ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ РЕКОНСТРУКЦІЇ АОРТО-КЛУБОВО-СТЕГНОВОГО АРТЕРІАЛЬНОГО БАСЕЙНУ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 3 (November 27, 2020): 42–46. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.3.11415.

Full text

Abstract:

Резюме. Основною причиною розвитку ускладнень пізнього післяопераційного періоду в пацієнтів після реконструктивних втручань на магістральних артеріях нижніх кінцівок вважається прогресування некорегованого атеросклеротичного процесу. До найчастіших ускладнень віддаленого післяопераційного періоду відносять тромбози артерій та шунтів, несправжні аневризми анастомозів, інфекційні ускладнення із поширенням процесу на судинні експлантати. Поряд з цим діагностують ряд віддалених ускладнень, що розвиваються в результаті не застосування деяких способів та методів оперативного втручання у складі реконструктивних операцій на магістральних артеріях [4]. Мета дослідження – встановити причини тромбозу у віддаленому післяопераційному періоді реконструкції аорто-клубово-стегнової зони і на їх основі запропонувати об’єм реваскуляризації аорто-клубово-стегнового басейну з метою попередити їх розвиток. Матеріали і методи. Протягом 2006–2019 рр. оперативному лікуванню піддано 522 хворих з приводу атеросклеротичної оклюзії аорто-клубово-стегнової зони. У віддаленому післяопераційному періоді діагностовано 148 (28,35 %) пізніх ускладнень, з яких у 47 (33,81 %) спостереженнях виявлено пізній тромбоз сегмента реконструкції. Серед останніх у 37 спостереженнях – пізній тромбоз бранші аорто-клубово-біфеморального алопротеза, у 4 пацієнтів – пізній тромбоз бранші аорто-клубово-біфеморального алопротеза й одноіменної глибокої артерії стегна (ГАС), у 6 пацієнтів – тромбоз клубово-стегнового сегмента контрлатеральної нижньої кінцівки. Результати. У 47 (33,81 %) спостереженнях виявлено пізній тромбоз сегмента реконструкції. Представлено деякі причини розвитку тромбозу пізнього післяопераційного періоду, в яких має місце прогресування атеросклеротичного процесу, особливо в певних сегментах артеріального русла, які не були охоплені оперативним втручанням. До них віднесено 4 спостереження із пізнім тромбозом бранші аорто-клубово-біфеморального алопротеза й одноіменної ГАС та 6 спостережень із тромбозом клубово-стегнового сегмента контрлатеральної нижньої кінцівки. При врахуванні рівня стенотичного процесу клубово-стегнового сегмента контрлатеральної нижньої кінцівки в першому випадку та визначенні показника пікової систолічної швидкості (ПСШ) й індексу резистентності (ІР) на рівні ГАС та тібіоперинеального стовбура (ТПС) у другому в умовах включення наведених артеріальних сегментів у об’єм реваскуляризуючого втручання можна попередити розвиток пізнього тромбозу наведених сегментів. Висновки. Розвиток пізнього тромбозу на наведених артеріях магістральних сегментів можна попередити шляхом їх включення в об’єм реваскуляризуючого втручання.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Televiak, A. T., P. R. Selskyy, O. M. Herman, M. V. Yushchak, and B. P. Selskyy. "СТРУКТУРНО-ПРОСТОРОВЕ РЕМОДЕЛЮВАННЯ СУДИННОГО РУСЛА ЗАДНІХ КІНЦІВОК ЩУРІВ ПРИ ГОСТРІЙ ІШЕМІЇ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 1 (November 14, 2019): 45–49. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2019.1.10519.

Full text

Abstract:

Мета роботи. Встановити особливості структурно-просторового ремоделювання артерій задніх кінцівок щурів при гострій ішемії, спричиненій накладанням артеріального джгута, та наступній реперфузії. Матеріали і методи. Проведено рентгенангіографічне та морфометричне дослідження артеріальних судин задніх кінцівок 30 щурів за умов експериментальної гострої ішемії. У контрольній групі було 6 інтактних тварин. Гостру ішемію спричиняли шляхом накладання гумових джгутів SWAT шириною 5–6 мм на задні кінцівки тварин, на рівні пахвинної складки протягом 2 год під тіопенталовим знеболюванням, а реперфузію моделювали шляхом зняття турнікета. Просторову організацію артерій вивчали у судинних розгалуженнях (трійниках): у стегновій ділянці – в місці роздвоєння м’язової гілки, у підколінній ділянці – в місці біфуркації м’язової краніальної гілки, а в гомілковій – у місці поділу підколінної артерії на краніальну та каудальну великогомілкові артерії. У судинному трійнику вимірювали діаметри основного стовбура, товстішої і тоншої артеріальних гілок, сумарний кут галуження артерій та його складові частини – кут відхилення товстішої і тоншої гілок. Результати й обговорення. Результати морфометричних досліджень встановили структурно-просторове ремоделювання артеріального русла задніх кінцівок щурів у стегновій, підколінній та гомілковій ділянках кінцівки нижче місця накладання артеріального турнікета. В артеріальних трійниках вказаних ділянок кінцівки виявлено збільшення пересічного діаметра основних стовбурів артерій, яке досягало максимуму через 1 добу експерименту. Так, максимальне зростання діаметра основного стовбура трійника в стегновій ділянці становило 13,11 %, у підколінній ділянці – 13,95 %, а в гомілковій – 14,99 % (для всіх р<0,05) порівняно з групою контролю. При цьому збільшувався діаметр як товстішої, так і (більшою мірою) тоншої трійникової гілки. Одночасно виявлено збільшення загального кута галуження дочірніх гілок в стегновій ділянці на 9,02 %, в підколінній ділянці – на 8,89 %, а у гомілковій – на 6,36 % порівняно з групою контролю (для всіх р<0,05), більшою мірою унаслідок збільшення відхилення тоншої гілки. Через 14 діб реперфузії морфометричні показники повертались до рівня значень контрольної групи. Висновки. Результати рентгенангіографічного та морфометричного досліджень підтверджують ремоделювання артерій задніх кінцівок щурів у результаті розвитку в дослідних тварин ішемічно-реперфузійного синдрому, яке проявлялося збільшенням пересічного діаметра основних стовбурів артерій судинних трійників та збільшенням кута галуження дочірніх гілок. При цьому виявлено збільшенням діаметрів і кутів відхилення як товстішої, так і (більшою мірою) тоншої трійникової гілки.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Дзюбановський, І. Я., С. Й. Гриценко, І. Й. Гриценко, and А. Д. Беденюк. "Рідкісні анатомічні варіанти басейну нижньої брижової артерії на передопераційному та інтраопераційному етапах у пацієнтів, яким виконується Д3 лімфодисекція зі збереженням лівої ободової артерії." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 2 (August 27, 2021): 28–32. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2021.2.12250.

Full text

Abstract:

Мета роботи: провести аналіз рідкісних варіантів анатомії басейну нижньої брижової артерії та вивчити труднощі, які можуть ускладнювати та збільшувати час проведення Д3 лімфодисекції із збереженням лівої ободової артерії. Матеріали і методи. У дослідженні брали участь 103 пацієнти (56 чоловіків та 47 жінок; середній вік (64,2±11,6) року), хворих на рак лівої половини ободової та прямої кишок, яким виконали передопераційну 3Д-КТ ангіографію в Тернопільській університетській лікарні в період 2016 – 2021 рр. У даному дослідженні ми ставили наступні завдання: визначити тип нижньої брижової артерії, відстань від гирла нижньої брижової артерії до біфуркації аорти, відстань від нижньої брижової артерії до лівої ободової артерії, відстань від лівої ободової артерії до місця перехресту з нижньою брижовою веною. Результати досліджень та їх обговорення. Всім пацієнтам виконано Д3 лімфодисекцію зі збереженням лівої ободової артерії. У жодного пацієнта не виникла неспроможність швів анастомозу. Середня кількість видалених лімфатичних вузлів становила 21,4 ± 7,1 (12–45). Частота метастатичного ураження апікальної групи лімфатичних вузлів становила 7,5 %. Одними з найрідкісніших варіантів розгалуження нижньої брижової артерії за Зебровським є типи С, D та G. В нашому дослідженні ми встановили, що відстань відходження лівої ободової артерії від нижньої брижової артерії становить (35,29 ± 10,18) мм (11–66 мм). Особливо слід звернути увагу на клінічні випадки, коли відстань відходження лівої ободової артерії від нижньої брижової артерії становила більше 5 см, що також створює труднощі в збільшенні часу операції, необхідної для скелетизації вищезгаданих судин та дотримання всіх онкологічних канонів Д3 лімфодисекції. Ми виявили рідкісні випадки високого відходження нижньої брижової артерії на рівні ниркових артерій. Ще одним орієнтиром, на який слід звертати увагу, є перехрест лівої ободової артерії з нижньою брижовою веною, який згідно з нашим аналізом, становить (20,97 ± 13,59) мм (діапазон 2–65).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Денисов, С. Ю., and О. М. Матвієнко. "КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК СТЕНТУВАННЯ ГРАФТ-СТЕНТОМ ПІДКОЛІННОЇ АРТЕРІЇ ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ ТРОМБ-ЕМБОЛІЧНИХ УСКЛАДНЕНЬ." НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЖУРНАЛ АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КЛІНІЧНОЇ ТА ПРОФІЛАКТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ 3, no. 3-4 (July 23, 2020): 82–86. http://dx.doi.org/10.33247/2312-1025.3(3-4).2019.12.

Full text

Abstract:

Запропонований клінічний випадок рецидивуючої тромб-емболії артерій гомілки на тлі аневризми підколінної артерії та на фоні хронічної подвійної антиагрегантної терапії дозволяє чітко визначитися з тактикою комплексного лікування, як хірургічного, так і медикаментозного. Методика ендоваскулярного виключення з кровотоку аневризми за допомогою стент-графта та подвійна антиагрегантна терапія дають хороші віддалені результати протягом 12-ти місяців спостереження.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Yavorska-Skrabut, I. M., and S. I. Yavorska. "ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА КРОВОНОСНОГО РУСЛА ПРИВУШНИХ ЗАЛОЗ БІЛИХ ЩУРІВ У НОРМІ." Вісник наукових досліджень, no. 3 (October 29, 2018): 121–24. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.3.9227.

Full text

Abstract:

Дослідженню стану великих слинних залоз у нормі та при різних патологічних станах присвячено ряд наукових робіт. Проте необхідно зазначити, що в науковій літературі обрану проблематику висвітлено недостатньо. Незважаючи на певну кількість наукових публікацій із цієї проблеми, багато принципово важливих питань теорії залишаються нез’ясованими. Мета дослідження – установити особливості структурної організації привушних залоз щурів та їх органних судин у нормі, а також охарактеризувати їх морфометрично. Матеріали і методи. Експерименти проведено на статевозрілих білих лабораторних щурах-самцях. Було використано такi морфологiчнi методи дослiдження, як гiстологiчні дослiдження, морфометричну оцiнку компонентiв паренхiми та iнтраорганних судин. Морфометрично визначали площу епітеліоцитів кінцевих секреторних відділів, зовнішній діаметр посмугованих проток, діаметр їх просвіту та площу епітеліоцитів цих проток, а також величини зовнішнього і внутрішнього діаметрів судин. Оцінку функціонального стану судин проводили шляхом вирахування коефіцієнта індексу Вогенворта (КІВ) – відношення площі середнього шару артерій до площі їх просвіту. Результати досліджень та їх обговорення. У результаті проведених досліджень щодо структури привушних залоз iнтактних щурів, встановлено морфометричнi параметри структурних компонентiв паренхіми та внутрішньоорганних артерій залоз тварин. Площа секреторних клiтин ацинусiв привушних залоз інтактних білих щурів становить (270,90±7,24) мкм2, зовнiшнiй дiаметр посмугованих проток привушних залоз складає (34,16±2,34) мкм, а просвiт – (11,0±0,28) мкм. Гiстологiчно встановлено, що внутрiшньоорганнi артерiї великих слинних залоз є артерiями м’язового типу та мають характерну для цих судин будову. Вени мають структуру, характерну для них, у яких м’язовi елементи розвиненi слабко. Оцінку функціонального стану судин проводили шляхом вирахування коефіцієнта пропускної здатності судин за індексом Вогенворта, що у дрiбних артерiях привушних залоз становить (184,40±6,57), у середнiх – (142,54±4,85) вiдповiдно. Висновки. У результаті досліджень, проведених із використанням гістологічних та морфометричних методiв, встановлено, що компоненти паренхіми привушних залоз iнтактних щурiв не мають видових особливостей структурної організації. Отримано морфометричнi параметри структурних компонентiв паренхіми та органних артерій, якi можуть складати основу для порiвняння.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Venher, I. K., S. Ya Kostiv, A. R. Vaida, and B. P. Selskiy. "РЕКОНСТРУКЦІЯ КАРОТИДНОГО БАСЕЙНУ В УМОВАХ РОЗВИТКУ ПІЗНІХ УСКЛАДНЕНЬ ПІСЛЯ РЕВАСКУЛЯРИЗАЦІЇ АОРТО-КЛУБОВО-СТЕГНОВОГО СЕГМЕНТА." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 3 (November 26, 2020): 11–15. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.3.11515.

Full text

Abstract:

Резюме. Серед пацієнтів з атеросклеротичною оклюзією термінального відділу аорти і магістральних артерій нижніх кінцівок частота уражень брахіоцефальних артерій сягає 40–72 %. Мета дослідження – покращити результати лікування пацієнтів з атеросклеротичним ураженням екстракраніальних артерій в умовах розвитку віддалених ускладнень після реваскуляризації аорто-клубово-стегнового сегмента. Матеріали і методи. Серед 522 хворих, оперованих протягом 2006–2019 рр. з приводу атеросклеротичної оклюзії аорто-клубово-стегнової зони у віддаленому післяопераційному періоді, діагностовано 148 (28,35 %) пізніх ускладнень. Серед них у 132 (89,19 %) виявлено атеросклеротичне ураження внутрішньої сонної артерії (ВСА). Характер атеросклеротичного ураження, ступінь оклюзивного процесу і стан церебральної гемодинаміки визначали за допомогою ультрасонографа «Siemens Acuson S2000», магнітно-резонансного томографа Tesla Excelart Vantage Toshiba Medical System, комп’ютерної томографії із ангіопідсиленням на апараті Philips Brilliance 64. Результати. У пацієнтів із атеросклеротичним ураженням екстракраніальних артерій найчастіше виявляли безсимптомне ураження у 61 (70,12 %) спостереженні, транзиторну ішемічну атаку – в 17 (20,99 %) осіб. Набагато рідше було діагностовано інсульт доконаний – у 2 (2,30 %) хворих. При хірургічній корекції кровообігу по внутрішній сонній артерії виконали 43 (49,43 %) класичних каротидних ендартеректомій (КЕ), 23 (26,44 %) – ретроградних КЕ, 11 (12,64 %) – еверсійних КЕ. У 8 спостереженнях (9,19 %) здійснене стентування ВСА. Після КЕ ВСА 85 пацієнтам проведено хірургічне втручання з приводу віддалених ускладнень оперативного лікування аорто-клубово-стегнового артеріального басейну. В 78 (91,76 %) спостереженнях повторна реконструктивна операція пізніх ускладнень здійснена одномоментно із КЕ ВСА. Наступним етапом хірургічного лікування було оперативне втручання при різних формах пізніх ускладнень реконструкції аорто-стегнового артеріального басейну. Діагностовано 8 (9,41 %) тромбозів реконструйованих сегментів. Повторні хірургічні втручання у 2 спостереженнях не мали успіху й у них була проведена ампутація нижньої кінцівки. Висновки. Виконання КЕ в поєднанні із хірургічним лікуванням віддалених ускладнень реваскуляризації атеросклеротичного ураження аорто-клубово-стегнового артеріального басейну дало можливість попередити розвиток неврологічних ускладнень і досягти в 94,1 % хороших результатів у хірургічному лікуванні поєднаного атеросклеротичного ураження ВСА і віддалених ускладнень реконструктивних операцій атеросклеротичної оклюзії аорто-клубово-стегнової артеріальної зони.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Коpolovets, І. І., P. Shtefanich, P. Berek, Z. Gerteliova, P. О. Boldizhar, and V. V. Rusyn. "Порівняння вмісту біомаркерів запалення у пацієнтів при стенозі сонних артерій та вивчення його змін залежно від прогресування атеросклерозу та виникнення атеросклеротичних ускладнень." Klinicheskaia khirurgiia, no. 1 (January 28, 2018): 38–40. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.01.38.

Full text

Abstract:

Мета. Вивчити рівень гомоцистеїну та ліпопротеїн-асоційованої фосфоліпази А2 (Lp-PLA2) у пацієнтів при атеросклеротичному ураженні сонних артерій, оцінити його зв’язок з морфологічними змінами атеросклеротичної бляшки, ступенем стенозу та вираженістю симптомів захворювання. Матеріали і методи. Проаналізовані зміни біомаркерів у 130 пацієнтів за симптомного та асимптомного перебігу стенозу сонних артерій залежно від його ступеня та структури атеросклеротичної бляшки. Результати. Виявлене достовірне збільшення рівня Lp-PLА2 у пацієнтів за симптомного стенозу внутрішньої сонної артерії (ВСА) та за його асимптомного перебігу за наявності м’якої атеросклеротичної бляшки. Концентрація гомоцистеїну не залежала від структури атеросклеротичної бляшки. Висновки. При порівнянні вмісту гомоцистеїну та Lp-PLA2 у пацієнтів при атеросклеротичному ураженні сонних артерій доведено, що вміст Lp-PLA2 є більш інформативним діагностичним критерієм для виявлення пацієнтів з можливим виникненням гострого порушення кровообігу головного мозку. Підвищення рівня Lp-PLA2 у пацієнтів при симптомному стенозі ВСА є свідченням нестабільності атеросклеротичної бляшки.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Petrik, N. I., I. M. Fushtei, and G. J. Solonunka. "ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ СКОРОТЛИВОЇ ФУНКЦІЇ МІОКАРДА ТА ЦЕРЕБРАЛЬНОГО КРОВОТОКУ У ХВОРИХ НА ГІПЕРТОНІЧНУ ХВОРОБУ З НАДЛИШКОВОЮ ВАГОЮ ПІСЛЯ ТЕРАПІЇ АНТИГІПЕРТЕНЗИВНИМИ ЗАСОБАМИ У ПОЄДНАННІ ЗІ СТАТИНАМИ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 1 (May 5, 2020): 143–55. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i1.10937.

Full text

Abstract:

Метою роботи стало оцінити динаміку систолічної, діастолічної функції та ремоделювання лівого шлуночка міокарда, лінійних швидкостей кровотоку в басейнах загальної сонної артерії, внутрішньої сонної артерії, зовнішньої сонної артерії, середньої мозкової артерії, хребцевої артерії (V2) у хворих чоловічої і жіночої статі з гіпертонічною хворобою II стадії і надлишковою масою тіла під впливом комбінованої терапії антигіпертензивними препаратами та розувастатином. Матеріал і методи. У 64 пацієнтів, середній вік 59.0 [48.0; 63.0] років, з гіпертонічною хворобою II стадії і надлишковою вагою оцінювали динаміку систолічної, діастолічної функції та ремоделювання лівого шлуночка, лінійних швидкостей кровотоку в басейнах загальної сонної артерії, внутрішньої сонної артерії, зовнішньої сонної артерії, середньої мозкової артерії, хребцевої артерії під впливом комбінованої терапії (фіксовані комбінації антигіпертензивних препаратів – екватор (амлодипін 5 мг та лізиноприл 10 мг) і валодіп (амлодипін 5 мг та валсартан 80 мг) впродовж 120 діб), до якої входить розувастатин 10 мг на добу. Результати. Усім хворим було проведено загальноклінічне, лабораторне та інструментальне обстеження з метою верифікації діагнозу, визначення ускладнень і супутньої патології. На фоні лікування спостерігаються покращення скоротливості лівого шлуночка, його зворотне ремоделювання і збільшення потужності систолічного викиду. Показники діастолічної функції лівого шлуночка після проведеного лікування свідчать про покращення процесів його релаксації, податливості і скоротливості лівого передсердя на фоні проведеної терапії, про зменшення гіпертрофії лівого шлуночка та зниження ризику серцево-судинних ускладнень. Достовірне зменшення діаметрів обстежених мозкових артерій (ЗагСА, ВСА, ЗовнСА СМА та ХА) на фоні проведеної антигіпертензивної та протиліпідемічної терапії свідчить про зворотне структурно-функціональне ремоделювання судин головного мозку – зменшення товщини та підвищення еластичності судинної стінки. Висновки. Покращення еластичних властивостей СМА в результаті проведеної терапії свідчить про значне зниження серцево-судинного ризику, зокрема ризику виникнення інсульту. Таким чином, спостерігається поліпшення мозкового кровообігу та трофіки головного мозку, що свідчить про адекватність і доцільність підібраної регулярної антигіпертензивної і протиліпідемічної терапії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Lutay, Ya M., O. M. Parkhomenko, A. O. Stepura, O. I. Irkin, D. O. Bely, and O. O. Sopko. "Клініко-прогностичне значення результатів проби з потік-залежною вазодилатацією у хворих із гострим коронарним синдромом з елевацією сегмента ST." EMERGENCY MEDICINE, no. 3.58 (April 11, 2014): 35–44. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.3.58.2014.83246.

Full text

Abstract:

У дослідження включений 151 пацієнт із гострим коронарним синдромом (ГКС) з елевацією сегмента ST, які надійшли протягом перших 12 годин від розвитку симптомів захворювання. У всіх пацієнтів проведена проба з потік-залежною вазодилатацією (ППЗВ) при надходженні (у середньому через 13,8 ± 1,5 години від розвитку симптоматики) і на 7-му добу. Виявлено, що пацієнти з гострим інфарктом міокарда з елевацією сегмента ST характеризуються зниженням приросту діаметра плечової артерії при проведенні ППЗВ на першу добу з наступним збільшенням цього показника на тлі сучасної терапії (6,41 ± 0,53 % на першу добу проти 8,25 ± 0,49 % на 7-му добу, p = 0,014). Результати ППЗВ на першу добу не залежали від основних клініко-анамнестичних характеристик, локалізації ГІМ і вираженості ураження коронарних артерій, але корелювали з вихідним рівнем глюкози (r = –0,29, p = 0,004). Зниження приросту діаметра плечової артерії < 5 % при проведенні ППЗВ асоціювалося з більш рідкісною спонтанною реканалізацією інфаркт-залежної коронарної артерії й більш частим розвитком синдрому no reflow після первинної ангіопластики, що обумовило більшу ймовірність внутрішньогоспітальних ускладнень (розвиток гострої лівошлуночкової недостатності, смерть) у цій групі. Найгірші результати перебігу госпітального періоду відзначені у хворих із парадоксальною реакцією при проведенні ППЗВ (приріст діаметра артерії ≤ 0).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Якимов, Андрей Аркадьевич, and Евгения Германовна Дмитриева. "MORPHOMETRIC ANATOMY AND INTRAORGAN TOPOGRAPHY OF THE CORONARY ORIFICES IN HEART OF ADULT HUMAN." Морфология, no. 4-5 (September 30, 2020): 40–47. http://dx.doi.org/10.34922/ae.2020.158.4.006.

Full text

Abstract:

Цель - выявить варианты строения и внутриорганной топографии устьев венечных артерий у взрослого человека при разных типах кровоснабжения желудочкового комплекса сердца. Материал и методы. На вскрытых через некоронарные синусы аорты 65 препаратах клапанов аорты взрослых людей изучили положение устьев венечных артерий, штангенциркулем измеряли минимальный и максимальный диаметры каждого устья, определяли их форму по соотношению диаметров. Результаты. Для устьев обеих артерий типичной была округлая, реже овальная форма. В большинстве случаев левая венечная артерия начиналась в центральной трети, правая - в центральной или задней трети «своего» синуса на уровне верхнего края полулунной заслонки или между ним и синотубулярным соединением. Локализация устьев в пределах синусов, на уровне синотубулярного соединения или выше него была редкой для обеих артерий. В 20 % случаев в правом синусе аорты спереди от устья правой венечной артерии имелось устье конусной артерии. Выводы. Типичные и редкие варианты формы правого и левого устьев, варианты их положения по вертикальной оси аорты одинаковы, варианты их положения по горизонтали различны. Зависимость вариантов формы и положения устьев от типа кровоснабжения желудочков сердца не выявлена. Objective - to reveal common and rare variants of the anatomy and intraorganic topography of the coronary orifices in normal hearts of adult human with regard to patterns of cardiac ventricular blood supply. Material and methods. On 65 specimens of aortic valves opened through non-coronary sinus, the minimal and maximal diameters of each orifice were measured with a caliper, the shape of the orifices was determined according to the ratio of the diameters, and the position of the orifices was studied. Results. The orifices of both right and left coronary arteries were mostly found to be round, less frequently oval. In most cases, the left coronary artery arose from the central third and the right artery arose from the central or posterior third of corresponding sinus at the level of the upper edge of the semilunar cusp or between the edge and the sinotubular junction. The localization of the arterial orifice within the sinuses at the level of sinotubular junction or above it was uncommon for the both arteries. In 20 % of cases, the conal artery arose with its own orifice in front of the mouth of the right coronary artery. Conclusions. Typical and rare shapes of the coronary orifices, variants of their position regarding to vertical axis of the aorta are the same, whereas variants of their position in horizontal axis are different. There is no relationship between variants of form of the orifices, position of the orifices and types of blood supply of heart ventricles.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Вагабов, И. У., А. З. Везирханов, Т. С. Докаева, Э. С. Кафаров, О. К. Зенин, and Б. Т. Куртусунов. "ТРЕХМЕРНЫЙ АНАЛИЗ ВАРИАНТОВ ДЕЛЕНИЯ ПОЧЕЧНЫХ АРТЕРИЙ ЧЕЛОВЕКА." Сбор. мат. межд. науч.-практ. конф., посвященной 30-летнему юбилею Мед. института «Современная медицина новые подходы и актуальные исследования», no. 1 (October 22, 2020): 603–11. http://dx.doi.org/10.36684/33-2020-1-603-611.

Full text

Abstract:

Целью данного исследования явилось проведение трехмерно-анатомического анализа артериального русла почки человека. Материалом для исследований послужили коррозионные препараты артериальных сосудов почек человека, которые подвергались 3D – сканированию. На 3D - моделях сосудов почек выявляли внеорганные ветви почечной артерии: а) количество почечных артерий в воротах почки; б) топография почечных артерий в воротах почки. Варианты деления почечной артерии в воротах почки в трехмерной (3D) проекции: а) экстраорганное деление почечной артерии; б) интраорганное деление почечной артерии. Выявлено, что относительно вариантов деления и типов ветвления отдельно взятых ветвей почечной артерии и уровневой иерархии ее отдельно взятых звеньев (дихотомий и трихотомий), в почках при различных типах ветвления установлена количественная и качественная разница в числе сосудов третьего и четвертого звена (междолевые сосуды 1-го, 2-го порядка), если называть эти сосуды «сегментарными». Так, численность этих сосудов в большинстве случаев, если считать 3-й уровень дихотомий, то есть деление вентральных, дорсальных или верхне - и нижнеполюсных может достигать до 10 и более. В одной и той же почке, с различными типами ветвления отдельных взятых внутриорганных артериальных сосудов из системы почечной артерии «сегментарными» артериями могут являться сосуды, как третьего, так и четвертого звена, в зависимости от уровня дихотомий.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Рядинская, Нина Ильинична, Инна Викторовна Аникиенко, Алена Александровна Молькова, Светлана Алексеевна Сайванова, Мария Алексеевна Табакова, and Ольга Петровна Ильина. "ARCHITECTONICS OF THE BRANCHES OF THE AORTIC ARCH, CELIAC AND SUPRARENAL ARTERIES IN BAIKAL SEAL." Морфология, no. 4-5 (September 30, 2020): 53–59. http://dx.doi.org/10.34922/ae.2020.158.4.008.

Full text

Abstract:

Цель - изучить архитектонику артерий дуги аорты, а также кровеносных сосудов селезенки, печени и надпочечников байкальской нерпы. Материал и методы. Материалом для исследований послужили неполовозрелые особи байкальской нерпы в количестве 60 голов в возрасте от 1 года до 4 лет. Комплексом различных методов (анатомическое препарирование с предварительной инъекцией монтажной противопожарной пеной «Invamat», изготовление коррозионных препаратов, графическое моделирование, гистологические, морфометрические) изучена архитектоника сосудистого русла байкальской нерпы. Обработку результатов проводили с помощью программы Statistica 6.0. Систематику названия анатомических структур проводили по Международной ветеринарной анатомической номенклатуре (2017) и Международной гистологической номенклатуре (2017). Результаты. При исследовании основной артериальной магистрали у байкальской нерпы были выявлены следующие анатомические особенности: дуга аорты имеет ампулообразное расширение; сосуды отходят от дуги аорты в следующем порядке: с правой стороны первой отходит плечеголовная артерия, затем с левой стороны - левая общая сонная артерия и на некотором расстоянии от нее левая подключичная артерия. Кровоснабжение селезенки характеризуется наличием венозных синусов в красной пульпе. Кровоснабжение надпочечников осуществляется тремя ветвями надпочечниковых артерий, отходящими асимметрично от брюшной аорты, а также одной надпочечниковой артерией от почечной артерии. Венозная система представлена двумя стволами каудальной полой вены, большим объемом печеночного синуса, ампулообразным расширением печеночных вен и наличием диафрагмального сфинктера. Выводы. Выявлены видовые анатомические особенности кровеносного русла байкальской нерпы, связанные с ее образом жизни. Objective - to study the architectonics of the aortic arch branches, as well as blood vessels of the spleen, liver and adrenal glands in the Baikal seal. Material and methods. The research was carried out on 60 immature Baikal seals aged from 1 year to 4 years. The architectonics of the vascular system in the Phoca sibirica was studied using a combination of methods (anatomy dissection, production of vascular corrosion casts, graphic simulation, histological and morphometric analysis). Statistica 6,0 software was used to process the results. Anatomic terms in the present research were used according to the International Veterinary Anatomical Nomenclature (2017) and International Histological Nomenclature (2017). Results. The following anatomical characteristics of Baikal seal blood vessels were revealed: the aortic arch had an ampulla-type dilatation; the brachycephalic artery arised from the right side of the aortic arch; the left common carotid and subclavian arteries arised from the left side of the aortic arch. The spleen blood supply was characterized by venous sinuses in the red pulp. Three branches of the subclavian arteries symmetrically arising from the abdominal aorta, and one subclavian artery arising from the renal artery supplied the adrenal glands. The venous system consisted of two trunks of the caudal vena cava, a large hepatic sinus, an ampulla-type dilatation of hepatic veins and a diaphragmatic sphincter. Conclusions. Specific anatomical characteristics of the Baikal seal vascular system associated with its way of life were demonstrated.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Танашян, М. М., Р. Б. Медведев, О. В. Лагода, Е. С. Бердникович, С. И. Скрылев, Э. Г. Гемджян, and М. В. Кротенкова. "Состояние когнитивных функций после ангиореконструктивных операций на сонных артериях." Вестник Российского государственного медицинского университета, no. 5 (September 16, 2019): 70–77. http://dx.doi.org/10.24075/vrgmu.2019.059.

Full text

Abstract:

Атеросклероз сонных артерий является фактором риска ишемического инсульта. Для улучшения мозговой перфузии и предотвращения развития цереброваскулярной патологии и связанных с ней когнитивных нарушений нередко используют хирургическое лечение. Целью данного проспективного поискового исследования было оценить когнитивные функции (КФ) пациентов после операции (открытого или эндоваскулярного вмешательства) на внутренней сонной артерии. В исследование было включено 90 пациентов (средний возраст — 62 года, 71% мужчин) с атеросклеротическим поражением сонных артерий. КФ оценивали в четырех временных точках (до вмешательства, через 3, 6 и 9 месяцев после него) с использованием когнитивных шкал и измерением когнитивных вызванных потенциалов. Состояние вещества головного мозга до и после вмешательства оценивали по результатам диффузионно-взвешенной магнитно-резонансной томографии (ДВ-МРТ). Через 3 и 6 месяцев после операции у пациентов наблюдали небольшие разнонаправленные изменения КФ (по шкале MMSE), но к концу срока наблюдения (9 месяцам) распределение оценок КФ у пациентов приблизилось к дооперационному (р = 0,43). Таким образом, ассоциированные с вмешательством (независимо от его вида) изменения КФ носили преимущественно транзиторный характер. Единичные случаи ухудшения (по данным ДВ-МРТ после операции) КФ были ассоциированы с острыми очагами ишемии (как симптомными, так и бессимптомными) в веществе мозга, а также с периоперационным инсультом (1 случай). К факторам риска неблагоприятного прогноза для КФ можно отнести: пожилой возраст и изменения в церебральных артериях. Для оценки связи КФ с множественными интраоперационными эмболиями сосудов мозга требуется более длительное наблюдение.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Syvolap, V. V., Ye A. Poznanskaia, and Ye V. Vizir. "Особенности интра- и экстракраниального кровотока, структурно-геометрическая и функциональная перестройка сердца и состояние вегетативной нервной системы у больных гипертонической болезнью II стадии в зависимости от статуса курильщика." HYPERTENSION, no. 1.39 (April 3, 2015): 47–59. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.1.39.2015.80400.

Full text

Abstract:

Систематическое курение табака является серьезной угрозой для здоровья населения, особенно для лиц с повышенным риском сердечно-сосудистых заболеваний. Остаются нерешенными вопросы, в какой степени табакокурение влияет на прогрессирование артериальной гипертензии, нарушение вегетативного баланса, мозговой кровоток, поражение органов-мишеней.Цель. Анализ особенностей состояния мозгового кровотока, структурно-геометрической и функциональной перестройки сердца, нарушений вегетативного баланса у больных гипертонической болезнью (ГБ) ІІ стадии.Материал и методы. Обследовано 100 пациентов: 53 мужчины и 47 женщин. Средний возраст пациентов составил 52,51 ± 1,46 года. В зависимости от статуса курения (не менее 10 лет) все пациенты были разделены на 2 группы: в группу курильщиков включено 30 пациентов, в группу некурящих — 70. Всем больным проведено общеклиническое обследование с измерением массы тела и роста, с расчетом индекса массы тела, офисное измерение артериального давления (АД) и частоты сердечных сокращений, лабораторные исследования, суточное мониторирование АД, ультразвуковое исследование экстра- и интракраниальных артерий шеи и головы, определялась вариабельность сердечного ритма, выполнялась трансторакальная эхокардиоскопия. Результаты. У больных ГБ, имеющих статус курильщика, выявлено статистически достоверное увеличение мощности спектра в диапазоне низких частот на 16,5 % (р = 0,04), снижение мощности спектра в диапазоне высоких частот на 18,2 % (р = 0,04), увеличение симпатовагального индекса на 70,0 % (р = 0,01), повышение среднесуточного систолического АД (САД) на 6,5 % (р = 0,04) и среднесуточного диастолического АД (ДАД) на 7,9 % (р = 0,04), размера левого предсердия в диастолу на 8,1 % (р = 0,014), в систолу на 10,8 % (р = 0,026), толщины задней стенки левого желудочка (ЛЖ) сердца на 6,1 % (р = 0,028), толщины межжелудочковой перегородки в диастолу на 11,6 % (р = 0,004), в систолу на 10,7 % (р = 0,034), индекса массы миокарда ЛЖ на 12,2 % (р = 0,034), диастолического внутримио-кардиального напряжения на 13,9 % (р = 0,025), удлинение периода изометрического расслабления на 33,3 % (р = 0,026), индекса сосудистого сопротивления в русле правой общей сонной артерии (ОСА) на 3,3 % (р = 0,033), в русле правой средней мозговой артерии (СМА) на 8,5 % (р = 0,05), в бассейне левой СМА на 7,1 % (р = 0,042), превышение показателя «резерв вазоконстрикции» в 4,63 раза (р = 0,029) в бассейне левой внутренней сонной артерии (ВСА) и в 3,01 раза (р = 0,031) — в русле правой ВСА. Получено достоверное повышение у женщин-курильщиц по сравнению с мужчинами-курильщиками индекса сопротивления в ВСА справа на 10,8 % (0,65 ± 0,02 у.е. против 0,58 ± 0,01 у.е.; р = 0,03) и максимальной линейной скорости кровотока в ВСА слева на 22,0 % (2,88 ± 0,08 см/с против 2,36 ± 0,04 см/с; р = 0,05). При этом у женщин-курильщиц наблюдались достоверно меньшие значения систолодиастолического индекса в русле ОСА справа на 8,7 % (3,55 ± 0,19 у.е. против 3,86 ± 0,16 у.е.; р = 0,027) и индекса сопротивления в русле левой СМА на 4,9 %, чем у мужчин-курильщиков (0,450 ± 0,034 у.е. против 0,472 ± 0,024 у.е.; р = 0,027).Выводы. Курение у гипертоников ассоциируется с повышением активности симпатического и угнетением парасимпатического звеньев вегетативной нервной системы. Курильщики, страдающие ГБ, имеют достоверно более высокие цифры среднесуточного САД на 6,5 % (р = 0,04), среднесуточного ДАД на 7,9 % (р = 0,04) по сравнению с некурящими больными с ГБ. Модулирующее влияние курения на процессы патологического ремоделирования сердца у гипертоников проявляется в увеличении систолического и диастолического размеров левого предсердия, толщины стенок и массы миокарда левого желудочка, без расширения полостей сердца, при этом наблюдается увеличение диастолического внутримиокардиального напряжения левого желудочка. Структурная перестройка сердца у гипертоников под влиянием табакокурения создает условия для снижения активной релаксации и изменения диастолического наполнения левого желудочка: увеличения вклада позднего наполнения и удлинения времени изометрического расслабления. Нарушения мозгового кровотока у больных гипертонической болезнью, имеющих статус курильщика, по сравнению с некурящими гипертониками характеризуются более выраженным спазмом артерий каротидного бассейна, о чем свидетельствует повышение индексов сосудистого сопротивления и показателя «резерв вазоконстрикции» в общих сонных и средних мозговых артериях у курильщиков. Показатели кровотока в вертебробазилярном бассейне у курящих и некурящих гипертоников достоверно не различаются. Гендерные различия показателей допплерографии магистральных артерий шеи и головы у больных гипертонической болезнью, имеющих статус курильщика, характеризуются более высоким сосудистым сопротивлением в общих и внутренних сонных артериях у женщин, в средних мозговых артериях у мужчин.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Плеш, Ігор, Леся Гайдич, and Ганна Бойчук. "АРТЕРІО-ВЕНОЗНА ГІПЕРТЕНЗІЯ У ХВОРИХ НА ЕГ ІІ СТ.: МОЖЛИВОСТІ ДІАГНОСТИКИ." ГРААЛЬ НАУКИ, no. 6 (July 7, 2021): 369–73. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.25.06.2021.065.

Full text

Abstract:

У 56 хворих на есенційну гіпертензію (ЕГ) ІІ ст. вивчали циркадіанний ритм артеріального тиску на апаратному комплексі “Solvaig” за традиційною методикою в активний – кожні 15 хвилин та 0,5-1 год. у пасивний періоди доби. За авторською методикою ангіотензіотонореобарографії в день добового моніторування АТ на вільній верхній кінцівці визначали тиски замикання артерій та вен в динаміці повільної компресії (ТЗВ, ТЗА) та відмикання артерій та вен під час повільної декомпресії (ТВА, ТВВ). Встановлено, що у 2/3 обстежених виявлено добовий ритм АТ «не діперів» (ND та NP). У більшості хворих ND та NP артеріальна гіпертензія поєднана з підвищеним та високим центральним венозним тиском визначеним за пропонованою методикою (ТЗВ ) та підтвердженим класичною за методикою Вальдмана. Отже, у більшості обстежених хворих на ЕГ ІІ ст. «не діперів» виявлена артеріо-венозна гіпертензія (АВГ), що слід враховувати при фармакотерапії антигіпертензивними засобами.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Venher, I. S., M. O. Husak, S. Ya Kostiv, N. I. Herasymiuk, and S. A. Yemiasheva. "Віддалені ускладнення реваскуляризації у пацієнтів із поєднаним атеросклеротичним ураженням екстракраніальних артерій та аорто/клубово-стегно-підколінного артеріального русла." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 1 (March 25, 2019): 37–42. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2019.1.9910.

Full text

Abstract:

Мета роботи: встановити види та частоту віддалених післяопераційних ускладнень, розвиток яких можна було б попередити, застосувавши способи та методи оперативного втручання у складі реконструкції аорто/клубово-стегно-підколінного артеріального русла. Матеріали і методи. Прослідковано віддалені результати хірургічного лікування 491 пацієнта протягом 2006 – 2017 рр. Хірургічне втручання виконано 341 (69,4 %) пацієнту із атеросклеротичною оклюзією аорто-стегнової зони, з яких у 248 хворих мало місце порушення кровотоку по стегно-підколінному сегменті. Проведено операційне лікування у 150 (30,6 %) пацієнтів з приводу оклюзивно-стенотичного ураження клубово-стегнового сегмента, з яких у 94 мало місце порушення кровотоку по стегно-підколінному артеріальному руслі. У 92 (18,7 %) пацієнтів діагностовано гемодинамічно значимий стеноз екстракраніальних артерій, з них у 75 хворим було проведено операційне втручання на судинах шиї в умовах хірургічного лікування атеросклеротичного ураження аорто/клубово-стегно-підколінного артеріального русла. Результати досліджень та їх обговорення. Після 491 реконструктивного операційного втручання на аорто/клубово-стегно-підколінному артеріальному руслі у віддаленому післяопераційному періоді діагностовано 139 (28,3 %) пізніх ускладнень. Серед них у 42 (30,9 %) пацієнтів розвинувся пізній тромбоз бранші аорто/клубово-біфеморального алопротеза та пізній тромбоз клубово-стегнового сегмента контрлатеральної нижньої кінцівки, у 11 (7,9 %) пацієнтів діагностовано несправжні аневризми дистального та проксимального анастомозів аорто/клубово-біфеморального алошунта, у 78 (56,1 %) встановлено наростання хронічної ішемії нижніх кінцівок (ХАН ІІІА-Б ст. за класифікацією Fontaine R. з врахуванням критеріїв Європейської робочої групи (1992)), у 8 (5,8 %) – пізні інфекційні ускладнення у вигляді нориці ділянки дистального анастомозу. Розвиток таких пізніх ускладнень, як тромбоз клубово-стегнового сегмента (6 спостережень) контрлатеральної нижньої кінцівки; пізній тромбоз однієї з бранш аорто-біфеморального алошунта (5 спостережень) в результаті блокування оклюзивним процесом анастомозів ПАС і ГАС із низхідною артерією коліна, підколінною артерією та гомілковими артеріями; несправжня аневризма проксимального анастомозу (2 спостереження) аорто-біфеморального алошунта як результат формування анастомозу в межах обмеженого кровопостачання країв серединного аортотомічного розрізу, чому можна запобігти застосувавши способи та методи операційного втручання у складі аорто/клубово-біфеморального алошунтування. За наявності гемодинамічно значимого атеросклеротичного стенозу екстракраніальних артерій у пацієнтів із атеросклеротичною оклюзією аорто/клубово-стегно-підколінного артеріального русла необхідно провести операційне втручання на судинах шиї до або одночасно із хірургічним втручанням на аорто/клубово-стегно-підколінній зоні.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Didenko, S. М. "ГІБРИДНІ ХІРУРГІЧНІ ВТРУЧАННЯ У ХВОРИХ З ПРИВОДУ ІШЕМІЧНОЇ ФОРМИ СИНДРОМУ ДІАБЕТИЧНОЇ СТОПИ." Klinicheskaia khirurgiia, no. 11 (November 20, 2017): 35. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2017.11.35.

Full text

Abstract:

Вступ. Атеросклеротичне ураження нижніх кінцівок (НК) у хворих на цукровий діабет (ЦД) характеризується злоякісним перебігом. У хворих за стенотично-оклюзійного ураження артерій підколінно-гомілкового сегмента в поєднанні з ураженням стегнового сегмента потрібні складні тактичні й технічні рішення. Мета. Проаналізувати результати застосування гібридних хірургічних втручань у хворих з приводу ішемічної форми синдрому діабетичної стопи (СДС). Матеріали і методи. Проведене хірургічне лікування 79 хворих з приводу ішемічної форми СДС на тлі поєднаного стенотично-оклюзійного ураження артерій стегнового та підколінно-гомілкового сегментів. Результати. Первинна прохідність зони реконструкції за умови застосування методів гібридної хірургії протягом періоду спостереження становила 91,11%, частота збереження НК - 95,55%. Обговорення. Оптимальним методом хірургічного лікування хворих з приводу поєднаного стенотично-оклюзійного ураження підколінно-гомілкового та стегнового артеріального сегментів є гібридна реконструктивна операція. Висновок. При поєднанні оклюзії поверхневої стегнової артерії (ПСА) з стенотично-оклюзійним ураженням артерій підколінно-гомілкового сегмента у хворих за ішемічної форми СДС гібридна артеріальна реконструкція має суттєві переваги порівняно з ізольованою реконструкцією оклюзії ПСА, забезпечує регрес ішемії тканин, дозволяє достовірно довше зберегти НК. Ключові слова: цукровий діабет; синдром діабетичної стопи; облітеруючий атеросклероз; ішемія нижньої кінцівки; гібридна хірургія.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Kostiv, S. Ya, D. V. Khvalyboha, I. K. Venher, O. I. Zarudna, and O. I. Kostiv. "УЛЬТРАЗВУКОВА ТРОМБОЕЛАСТОГРАФІЯ У ВИБОРІ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИМ ВЕНОЗНИМ ТРОМБОЗОМ." International Journal of Medicine and Medical Research 5, no. 2 (February 26, 2020): 56–60. http://dx.doi.org/10.11603/ijmmr.2413-6077.2019.2.10894.

Full text

Abstract:

Вступ. Частота венозних тромбоемболічних ускладнень в хірургічній практиці досить висока. У багатьох випадках це причина летальної тромбоемболії легеневої артерії. Одним з актуальних завдань ультразвукової діагностики гострого венозного тромбозу є візуальна оцінка субстрату захворювання, оскільки він визначає ангіохірургічну тактику та хірургічну профілактику тромбоемболії легень. Метою дослідження було запобігти розвитку тромбоемболії легеневої артерії у пацієнтів із післяопераційним венозним тромбозом системи нижньої порожнистої вени. Методи дослідження. Дослідження системи порожнистої вени та визначення соноеластографічних властивостей венозного тромбу проводили за допомогою ультразвукової системи Siemens Acuson S2000. Встановлено локалізацію та поширеність тромботичного процесу. Наприкінці актуального діагнозу венозного тромбу вивчали соноеластографічні властивості тромбу шляхом визначення швидкості поширення акустичної хвилі. Результати й обговорення. Робота заснована на результатах обстеження та хірургічного лікування 729 пацієнтів, з них 205 (28,12%) оперативних втручань на опорно-руховому апараті, 378 (51,85%) – на органах черевної порожнини, 146 (20,01%) – реконструктивна хірургія на аорті та основних артеріях нижніх кінцівок. Висновки. Емболонебезпечні тромби – це венозні тромби системи нижньої порожнистої вени, які при ультрасоноеластографії проксимальних сегментів венозного тромбу характеризуються швидкістю поширення акустичної хвилі в межах 2,5–2,8 м / с. Виявлення емболічного венозного тромбозу є показанням до хірургічних методів профілактики тромбоемболії легеневої артерії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

Вигівська, Л. М., В. М. Гончаренко, В. О. Бенюк, І. В. Майданник, and В. Ф. Олешко. "Стан матково-плацентарної гемодинаміки у вагітних у результаті використання допоміжних репродуктивних технологій." НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЖУРНАЛ АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КЛІНІЧНОЇ ТА ПРОФІЛАКТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ 4, no. 1 (July 24, 2020): 56–63. http://dx.doi.org/10.33247/2312-1025.4(1).2020.08.

Full text

Abstract:

Резюме. У статті наведено результати проспективного доплерометричного обстеження матково-плацентарного кровотоку у жінок, вагітність яких настала в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій.Мета дослідження – вивчити в динаміці І триместру вагітності особливості гемодинаміки у вагітних після допоміжних репродуктивних технологій для вдосконалення тактики антенатального спостереження та профілактики акушерських і перинатальних ускладнень.Матеріали та методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в динаміці проспективного спостереження комплексно обстежено 299 вагітних жінок, яких розподілили таким чином: до основної групи увійшли 249 жінок, вагітність яких настала в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій; до контрольної групи – 50 вагітних зі спонтанним настанням вагітності та її фізіологічним перебігом, що ставали на облік з вагітності у термін 6–8 тижнів. До І групи ввійшли 94 жінки з трубно-перитонеальним фактором безпліддя; до ІІ групи – 87 жінок з ендокринним фактором безпліддя; до ІІІ групи – 68 жінок, безпліддя яких обумовлено чоловічим фактором.Вагітним обстежених груп проводили загальноприйняті клініко-лабораторні дослідження, які включали загальний аналіз крові та сечі і доплерометричне визначення показників у маткових артеріях.Результати дослідження та їх обговорення. Визначення матково-плацентарної гемодинаміки у жінок основної групи після використання лікувальних циклів допоміжних репродуктивних технологій свідчить про необхідність їх динамічного моніторингу протягом І триместру вагітності. У результаті аналізу отриманих даних було встановлено, що найбільш висока інтенсивність гемодинаміки в басейні маткових артерій в 11–12 тижнів гестації реєструвалася у групі пацієнток із фізіологічним перебігом вагітності. Так, показники систоло-діастолічного співвідношення в правій і лівій маткових артеріях у цих пацієнток становили 1,9 (1,8–2,7) і 2,1 (1,9–2,6) відповідно. На відміну від обстежуваних із неускладненим перебігом, у вагітних з використанням допоміжних репродуктивних технологій проаналізовані показники були вірогідно вищі (в 1,6–1,9 разу, р < 0,0001). Систоло-діастолічне співвідношення в правій матковій артерії у групі III становило 3,0 (2,4–3,5), у групі I – 3,3 (3,1–3,4). Аналогічні дані було отримано при аналізі кривих швидкостей кровотоку в лівій матковій артерії – 2,9 (2,1–3,5) і 3,0 (2,7–3,6) відповідно. Найбільш високий периферичний опір, як у правій (3,6 (3,4–3,7)), так і в лівій (3,5 (3,2–3,8)) маткових артеріях, закономірно реєструвався у вагітних ІІ групи. Власні дослідження дозволили встановити, що в переважної більшості (36 (72%)) пацієнток з неускладненим перебігом і успішним результатом гестації в 11–12 тижнів вагітності в інтервельозному просторі кровотік не реєструвався. Менше ніж у третини пацієнток (14 (28%)) кольорове доплерівське картування виявило безперервний венозноподібний кровотік. Пульсуючий артеріоподібний тип кровотоку не виявлено в жодної вагітної цієї групи.На відміну від цього, в переважної більшості (50 (73,5%)) вагітних І групи реєструвалися два типи кровотоку у міжворсинчастому просторі: пульсуючий артеріоподібний і безперервний венозноподібний. Лише у 18 (26,5%) пацієнток цієї групи кровотік в інтервельозному просторі не визначався.Висновок. Результати досліджень дозволяють віднести доплерометрію до високоінформативних методів дослідження, що надає можливість досить ефективно прогнозувати ускладнення вагітності в жінок у результаті допоміжних репродуктивних технологій. Вагітні з відсутністю гемодинамічних порушень у матково-плацентарному басейні в комбінації з нормальними даними ультразвукового дослідження, що включають оцінку стану плода, становлять групу з істинно низьким ризиком несприятливого результату.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Докаева, Т. С., А. З. Везирханов, and Э. С. Кафаров. "НОВЫЙ ВЗГЛЯД НА СЕГМЕНТАРНУЮ МОДЕЛЬ ПОЧЕК ЧЕЛОВЕКА." Итоговая научно-практическая конференция профессорско-преподавательского состава, no. 1 (February 25, 2022): 116–28. http://dx.doi.org/10.36684/57-2022-1-116-128.

Full text

Abstract:

Целью исследования стало изучение особенностей кровоснабжения почек с выявлением их зонального и сегментарного строения. Исследование проведено на 116 полихромных коррозионных препаратах артериальной системы почки человека. На коррозионных препаратах артериальных сосудов почек и на 3D-сканограммах почечных артерий в трехмерной (3D) проекции выявляли их внеорганные ветви: а) количество артериальных сосудов в воротах почки; б) топографо-анатомические особенности стволов почечных артерий в воротах почки. Варианты деления почечных артерий в трехмерной (3D) проекции. В компьютерной программе в трехмерной (3D) проекции выявляли зоны локального кровоснабжения участков паренхимы почки в зависимости от вариантов деления почечной артерии на ветви 2-го – «A. (zonal)» (II) и 3-го – «A. interlobares-I» (III) порядков. Выявлено 6 вариантов деления почечной артерии на ветви 2-го порядка – «AА. zonal» (II), образующие в паренхиме почки артериальные сосудистые бассейны с формированием на поверхности почек вариантов прохождения зон естественной делимости. Далее в компьютерной программе, учитывая общепринятое классическое пятисегментарное строение почек и выявленные нами варианты прохождения зон естественной их делимости на поверхности почек, путем совмещения изображений были созданы мультимодальные образы. Установлено, что некоторые линии прохождения зон естественной делимости почек при различных вариантах деления главной почечной артерии разделяли сегменты почек на 2 части. В среднем (X ± m) в почках насчитывается от 5 до 7 сегментов (6 ± 1). Возможно, что в случае выявления в почках четырехзональной системы кровоснабжения с линиями зон естественной делимости почек, не совпадающих с границами прохождения сегментов при их классическом, варианте их количество будет еще больше.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

Herasymiuk, I. E., and A. H. Korytskyy. "ОСОБЛИВОСТІ МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ПЕРЕБУДОВИ КРОВОНОСНИХ СУДИН НИРОК ЗА УМОВ ГОСТРОГО ОТРУЄННЯ АЦЕТИЛСАЛІЦИЛОВОЮ КИСЛОТОЮ." Вісник наукових досліджень, no. 3 (October 16, 2018): 125–29. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.3.9418.

Full text

Abstract:

Як відомо, нирки відіграють в організмі важливу дезінтоксикаційну роль. Усі отруйні речовини, що потрапляють в організм, виводяться з нього в основному трьома шляхами: фільтрацією, екскрецією та секрецією. Однією із таких речовин є ацетилсаліцилова кислота. Її токсична дія у великих дозах і при помилковому застосуванні може спричиняти важкі отруєння, нерідко з летальними наслідками. Тим більше, що поширеність аспіриновмісних знеболювальних продуктів, які наявні майже у кожному домогосподарстві, робить їх загальндоступними джерелами ненавмисного та суїцидального прийому. Зокрема, використання саліцилатів продовжує бути досить частою причиною отруєння у дітей і підлітків. Мета дослідження – установити особливості морфофункціональної перебудови кровоносних судин нирок за умов гострого отруєння ацетилсаліциловою кислотою тяжкого ступеня та їх кількісна характеристика. Матеріали і методи. Експерименти проведено на 24 білих лабораторних статевозрілих щурах-самцях. З них 12 тварин склали контрольну групу, іншим 12 тваринам одноразово внутрішньошлунково вводили ацетилсаліцилову кислоту з розрахунку 500 мг на 1 кг маси тіла для моделювання тяжкого ступеня токсичності. Дослідження проводили з використанням ін’єкційних, рентгенангіографічних, гістологічних, морфометричних і статистичних методик. Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що при тяжкому ступені гострого отруєння ацетилсаліциловою кислотою у нирках виникають виражені морфофункціональні ознаки розладів органного кровообігу, що проявляються значним застійним венозним повнокровʼям. У відповідь на це артеріальний відділ кровоносного русла рефлекторно реагує підвищенням тонусу міжчасточкових артерій та артеріол зі зменшенням їх пропускної здатності, що може бути захисною реакцією для попередження гемодинамічного перевантаження гемомікроциркуляторної ланки й у науковій літературі описують як рефлекс Китаєва. При цьому одночасно спостерігають компенсаторне розширення просвіту зі збільшенням ємності дугових і міжчасткових артерій. Виявлені судинні реакції можуть бути причиною розвитку функціональних і дистрофічних змін у структурних компонентах паренхіми органа як морфологічного підґрунтя ниркової недостатності, що цілком узгоджується із сучасними уявленнями про механізми розвитку органної дисфункції. Висновки. При тяжкому ступені гострого отруєння ацетилсаліциловою кислотою у нирках щурів виникають виражені морфофункціональні ознаки розладів органного кровообігу, які полягають у застійному венозному повнокров’ї, рефлекторному підвищенні тонусу міжчасточкових артерій та артеріол і компенсаторному розширенні просвіту дугових та міжчасткових артерій. Виявлені судинні реакції можуть бути причиною розвитку функціональних і дистрофічних змін у структурних компонентах паренхіми органа як морфологічного підґрунтя ниркової недостатності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

Yushchak, M. V., A. T. Televiak, P. R. Selskyy, O. M. Herman, B. P. Selskyy, and V. A. Protsiv. "СТРУКТУРНІ ЗМІНИ В АРТЕРІЯХ ЗАДНІХ КІНЦІВОК ЩУРІВ ПРИ ГОСТРІЙ ІШЕМІЇ-РЕПЕРФУЗІЇ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 2 (September 18, 2020): 75–80. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.2.11384.

Full text

Abstract:

Резюме. Артеріальні турнікети широко застосовуються як у клінічній практиці (зокрема при ангіо- та артропластиках), так і у військовій медицині при пораненнях кінцівки. Після зняття турнікета і відновлення кровопостачання кінцівки виникає мультифакторне ішемічно-реперфузійне ураження як первинно ішемізованих, так і віддалених від місця ішемії тканин. Проте морфологічні зміни в стінці магістральних артерій при гострій ішемії-реперфузії у медичній літературі висвітлено недостатньо. Мета дослідження – встановити особливості структурних змін стінок магістральних артерій задніх кінцівок щурів при гострій ішемії, спричиненій накладанням артеріального джгута. Матеріали і методи. Проведено мікроскопічне дослідження гістологічних препаратів поперечних зрізів стегнової, підколінної та гомілкової артерії 30 щурів нижче від ділянки накладання джгута за умов експериментальної гострої ішемії. Гостру ішемію викликали шляхом накладання гумових джгутів SWAT на задні кінцівки тварин шириною 5–6 мм, на рівні пахвинної складки протягом 2 год під тіопенталовим знеболюванням, а реперфузію моделювали шляхом зняття турнікета. Під час експерименту тварин поділили на 5 груп дослідження по 6 щурів у кожній. Модель раннього постішемічного періоду була представлена групами тварин із реперфузійними змінами через 1 і 2 год та 1 добу після зняття турнікета, а модель пізнього реперфузійного періоду – групами тварин через 7 та 14 діб. Гістологічне дослідження проводили за загальноприйнятими методиками. Зрізи артерій забарвлювали гематоксиліном та еозином, резорцин-фуксином за Вейгартом, за ван Гізон та азаном за методом Гейденгайна, та вивчали за допомогою світлового мікроскопа. Результати. Результати досліджень показали, що у ранньому реперфузійному періоді морфологічними критеріями ремоделювання артерій стегнової, підколінної та гомілкової ділянок є гістологічні зміни усіх структурних елементів їхньої стінки, які проявляються набряком і потовщенням усіх її оболонок, значним набряком та відшаруванням ендотеліоцитів із розвитком пристінкового мікротромбозу, нерівномірною гофрованістю та розривами базальної мембрани, порушенням цілості еластичних волокон, вакуолізацією саркоплазми лейоміоцитів, лейкоцитарною інфільтрацією м’язової оболонки та перивазального простору, а також периваскулярними діапедезними крововиливами. У пізньому реперфузійному періоді вираження вищезазначених змін різко зменшується, водночас відбувається розвиток грануляційної тканини у периваскулярному просторі магістральних артерій задніх кінцівок щурів. Висновки. Результати морфологічного дослідження підтверджують ремоделювання стінок магістральних артерій задніх кінцівок щурів у результаті розвитку ішемічно-реперфузійного синдрому, яке проявлялося комплексом патоморфологічних змін усіх оболонок артерій, що досягали максимуму через 1 добу після зняття турнікета, і поступово зменшувалися у пізньому реперфузійному періоді через 7 та 14 діб.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Sirenko, Yu N., O. L. Rekovets, and S. N. Kushnir. "Сравнительная эффективность олмесартана и периндоприла по влиянию на центральное артериальное давление и упруго-эластические свойства артерий у пациентов с мягкой и умеренной артериальной гипертензией." HYPERTENSION, no. 5.31 (September 1, 2013): 21–34. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.5.31.2013.86457.

Full text

Abstract:

Введение. Центральное аортальное давление является жестким критерием поражения органов-мишеней и сердечно-сосудистой смертности по сравнению с давлением на плечевой артерии. Цель. Сравнить эффективность олмесартана и периндоприла по влиянию на снижение центрального аортального давления и улучшение упруго-эластических свойств артерий у пациентов с мягкой и умеренной артериальной гипертензией. Материалы и методы. Мы проводили наблюдение при участии 40 больных с мягкой и умеренной АГ (20 мужчин, 20 женщин). Все пациенты были разделены на 2 группы — терапии периндоприлом 4–8 мг/сутки (n = 20) и олмесартаном 20–40 мг/сутки (n = 20). Если не удавалось достичь целевого уровня артериального давления (АД), добавляли торасемид 5 мг/сутки. Процедура обследования в начале исследования и через 6 месяцев включала в себя измерение офисного систолического (САД) и диастолического (ДАД) артериального давления, суточное мониторирование артериального давления (СМАД), измерение центрального артериального давления, определение скорости распространения пульсовой волны (СРПВ) и оценку уровня липидного спектра крови.Результаты. Через 6 месяцев терапии произошло значительное снижение офисного систолического и диастолического артериального давления в обеих группах на 30,05/16,25 мм рт.ст. в группе олмесартана и 30,6/16,10 мм рт.ст. в группе периндоприла. Такое выраженное снижение офисного АД можно объяснить тем, что при недостижении целевого уровня АД через 1 месяц к монотерапии добавляли торасемид.Уровень центрального САД достоверно снизился в обеих группах, в группе олмесартана на 20,13 ± 5,89 мм рт.ст., а в группе периндоприла — на 16,15 ± 4,59 мм рт.ст. Разница в центральном САД была 4 мм рт.ст. В группе олмесартана АIх снизился на 8,13 %, а в группе периндоприла — на 2,6 % (р < 0,05). В обеих группах наблюдалось улучшение упруго-эластических свойств артерий за счет снижения СРПВ по артериям эластического типа. В группе олмесартана СРПВ по артериям эластического типа уменьшилась на 2,43 м/с, в группе периндоприла — на 1 м/с (р > 0,05 между группами, вероятно, в связи с небольшим числом наблюдений). В подгруппах с торасемидом степень снижения цСАД достоверно не отличалась, оно составило 12,43 мм рт.ст. для комбинации олмесартан + торасемид и 13,67 мм рт.ст. для комбинации периндоприл + торасемид. В подгруппе олмесартан + торасемид АIх снизился на 14,4 %, а в подгруппе периндоприл + торасемид не изменился (р < 0,05 между группами). При монотерапии олмесартаном СРПВ по артериям эластического типа снизилась на 2,72 м/с против 0,88 м/с при монотерапии периндоприлом (р < 0,05 между подгруппами).Вывод. Центральное аортальное давление в обеих группах снизилось достоверно одинаково. При одинаковом снижении офисного АД и АД при СМАД в группе олмесартана индекс прироста АIх достоверно больше снизился как при монотерапии, так и при комбинации с торасемидом по сравнению с группой периндоприла. СРПВ снизилась в обеих группах, но при монотерапии олмесартаном это снижение было достоверно больше по сравнению с монотерапией периндоприлом.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

Докаева, Т. С., И. У. Вагабов, Э. С. Кафаров, Л. М. Пашаева, and Ш. И. Акбаев. "ТОПОГРАФИЧЕСКАЯ АНАТОМИЯ ДОБАВОЧНЫХ АРТЕРИЙ ПОЧЕК ЧЕЛОВЕКА." Вестник медицинского института, no. 1/17 (July 6, 2020): 40–45. http://dx.doi.org/10.36684/med-2020-17-1-40-45.

Full text

Abstract:

Целью нашего исследования является изучение вариантной анатомии добавочных почечных артерий человека. Материалом для исследования послужили мультиспиральные компьютерные томограммы 118 пациентов, где было возможно проследить ход добавочных почечных артерий и их пространственную ориентацию. Для большего удобства в некоторых случаях исследовалась функция добавочных артерий почек с мультиспиральных компьютерных томограмм с их графической реконструкцией в последующем. В итоге нами было выявлено, что дополнительные почечные артерии встречаются в 9,0 % случаев от числа всех исследованных почек. При этом установлено, что данный вариант выявляется одинаково с обеих сторон, как у мужчин (справа – 8,3% случаев, слева – 7,4% случаев), так и у женщин (справа – 8,1% случаев, слева – 7,3% случаев). Обнаружено, что чаще всего источником формирования дополнительных артерий служит брюшная часть аорты. В последующем эти сосуды направляются либо в почечные ворота, либо в паренхиму одного из ее полюсов.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

Nedelska, S. M., and O. Yu Akulova. "Особливості екстракраніальної гемодинаміки хворих на бронхіальну астму дітей." CHILD`S HEALTH, no. 6.57 (November 13, 2014): 73–76. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.6.57.2014.75724.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано показники екстракраніальної гемодинаміки — об’ємна та лінійна швидкості кровотоку, стан периферичного судинного опору та реактивності судин при ультразвуковому допплерографічному дослідженні внутрішніх сонних та хребтових артерій 66 хворих на бронхіальну астму дітей та 22 здорових дітей. Доведено розвиток регіонарної гіпоперфузії у вертебробазилярній зоні, порушення з боку каротидних басейнів, але ці зміни не призвели до зниження об’ємної швидкості кровотоку по обох внутрішніх сонних артеріях та загального об’ємного мозкового кровотоку, що свідчить про компенсацію гемодинамічних порушень за рахунок впливу незмінних показників об’ємної швидкості в каротидних басейнах. Зміни показників екстракраніальної гемодинаміки у хворих на бронхіальну астму дітей повинні розглядатись як предиктор виникнення цереброваскулярних ускладнень у даного контингенту хворих.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Skvorcov, Artem Evgenevich, Aleksey Aleksandrovich Yakovlev, Aleksandra Vitalevna Yakovleva, and Inessa Gennadievna Shhelkunova. "ЦЕРЕБРАЛЬНАЯ МИКРОЭМБОЛИЯ У ПАЦИЕНТОВ С ЗАБОЛЕВНИЯМИ СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТОЙ СИСТЕМЫ, НАХОДЯЩИХСЯ НА РЕАБИЛИТАЦИИ ПОСЛЕ НАРУШЕНИЯ МОЗГОВОГО КРОВООБРАЩЕНИЯ, ТЯЖЕЛЫХ ПОВРЕЖДЕНИЙ ГОЛОВНОГО МОЗГА." Siberian Journal of Life Sciences and Agriculture 12, no. 4 (November 5, 2020): 25. http://dx.doi.org/10.12731/2658-6649-2020-12-4-25-37.

Full text

Abstract:

В статье приведен анализ результатов исследования частоты выявления микроэмболии в средних мозговых артериях у пациентов с заболеваниями сердечно-сосудистой системы: стенозирующими атеросклерозом церебральных артерий, фибрилляцией предсердий, проходящих лечение и реабилитацию после нарушения мозгового кровообращения, тяжёлых повреждений головного мозга вследствие сосудистых заболеваний (аневризма сосудов головного мозга, ишемический и геморрагический инсульт), черепно-мозговой травмы, опухолей головного мозга, в том числе, после нейрохирургических вмешательств в сравнении с практически здоровыми людьми.Всем обследованным был выполнен транскраниальный допплерографический мониторинг интракраниальных артерий. Детекция микроэмболов осуществлялась в ходе двухстороннего транскраниального допплеровского мониторирования потоков в средних мозговых артериях. К патологическим относили высокоэнергетические сигналы с относительным повышением мощности более 20 dB/ms, во время которых допплеровская мощность возрастала как минимум на 5 dB и длилась не менее 4 ms. Для оценки ультразвуковых характеристик атеросклеротических бляшек с помощью дуплексного сканирования у пациентов со стенозирующим атеросклерозом брахиоцефальных артерий использовали классификацию Gray-Weale А.С с соавт. Выявление и оценка атеросклеротических бляшек осуществлялась в ходе плановых исследований магистральных артерий головы линейным датчиком ультразвукового прибора DC-8, Mindray.В ходе исследования признаки микроэмболии были зарегистрированы во всех отобранных группах. Реже всего они выявлялись в контрольной группе у практически здоровых лиц, что объясняется отсутствием явных предпосылок к образованию микроэмболов. В группе пациентов с постоянной формой фибрилляцией предсердий количество случаев выявления микроэмболии не превысила половины обследованных. В группах сравнения у пациентов со стенозирующим атеросклерозом отмечается наибольшая частота выявления микроэмболии у пациентов с гетерогенными атеросклеротическими бляшками. И это совпадает с распределением среднего количества микроэмболических сигналов.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Shcherbina, М. О., O. P. Lipko, L. V. Potapova, I. M. Shcherbina, O. V. Mertsalova, and N. V. Shelest. "ОСОБЛИВОСТІ ЦИТОКІНОВОЇ РЕГУЛЯЦІЇ І ГЕМОДИНАМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ШИЙКИ МАТКИ ПРИ ФІЗІОЛОГІЧНИХ ПОЛОГАХ." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, no. 2 (March 4, 2021): 185–90. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2020.2.11861.

Full text

Abstract:

Мета дослідження – вивчити особливості імунологічної регуляції і гемодинамічні характеристики шийки матки при підготовці до термінових пологів. Матеріали та методи. Відповідно до мети дослідження обстежено 75 вагітних при терміні вагітності 38–40 тижнів. Проводили загальноклінічні дослідження, імунологічні дослідження – визначення сироваткової концентрації цитокінів IЛ-6, IЛ-1β та ФНП-α; ехографічне та доплерометричне дослідження – визначення показників кровотоку в загальній матковій артерії в низхідному та висхідному відділах, в артеріях та венах строми шийки матки та в ділянці перешийка; вимірювали індекс резистентності (ІР) та систоло-діастолічне відношення (СДВ), для венозних судин – середню венозну швидкість (Vmean). Результати дослідження та їх обговорення. Оцінка характеру продукції основних цитокінів, що беруть участь у підготовці організму до пологів (ІЛ-1β, IЛ-6 та ФНП-α) показала високі концентрації вивчених прозапальних цитокінів у сироватці крові вагітних із зрілою шийкою матки напередодні пологів порівняно з жінками з недостатньо зрілою шийкою матки. Результати дослідження основних показників цервікального кровотоку у вагітних досліджених груп показали достовірні відмінності індексів судинного опору в судинах, які живлять шийку матки. Виявлено тісний прямий кореляційний зв᾽язок (r=0,78) між вмістом вивчених цитокінів та рівнями індексів периферичного судинного опору в артеріях низхідного та висхідного відділів загальної маткової артерії шийки матки, а також показниками кровотоку в судинах строми шийки матки. Такий зв᾽язок може демонструвати важливий імунорегуляторний вплив цитокінів під час вагітності на процеси васкуляризації та кровопостачання в маткових судинах наприкінці вагітності. Висновки. Процес підготовки організму до пологів пов᾽язаний із імунологічною перебудовою, яка характеризується зміною системного вмісту цитокінів і пов᾽язана з посиленням гемодинаміки шийки матки. Комплексний підхід до дослідження особливостей різних патогенетичних варіантів забезпечення готовності організму вагітної до пологів дозволить сформувати об᾽єктивні підходи до питань прогнозування ефективності індукції та преіндукції пологів, а також виникнення аномалій пологової діяльності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

Шапринський, В. В. "Особливості лікування хворих з оклюзійно-стенотичними захворюваннями артерій інфраренального відділу аорти відкритим методом." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 3 (December 3, 2021): 50–56. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2021.3.12540.

Full text

Abstract:

Мета роботи: проаналізувати ефективність хірургічного лікування оклюзійно-стенотичних уражень артерій інфраренального відділу аорти у хворих на атеросклероз шляхом диференційованого підходу до використання відкритих технологій операційних втручань. Матеріали та методи. Проаналізовано результати лікування хворих з оклюзійно-стенотичними захворюваннями артерій нижніх кінцівок внаслідок облітеруючого атеросклерозу. Із 420 пацієнтів, які були прооперовані різними методами, 98 (23,33 %) прооперовані відкритим методом. 14 (14,29 %) пацієнта раніше вже виконували операційні втручання; у 12 хворих діагностовано багатоповерхові ураження. Результати досліджень та їх обговорення. Найбільше хірургічних втручань у хворих виконано у стегново-підколінному (48,98 %) і підколінно-гомілковому (19,4 %) сегментах із використанням шунтів і протезів. Якщо в І і ІІ сегментах як шунтувальний матеріал майже у 100 % використовували різні синтетичні протези, то в ІІІ, ІV, V сегментах, окрім ендартеректомії (у 5 пацієнтів), використовували різні синтетичні протези у 15 (22,73 %), автовенозне шунтування – у 46 (69,7 %), їх комбінацію – у 12 (18,2 %) пацієнтів. У 10 (10,2 %) хворих у ранньому післяопераційному періоді виконано повторні операційні втручання (в групі порівняння у 7–12,7 % і в 3–6,5 % в основній групі) внаслідок ретромбозу реваскуляризованого сегмента. У 5 (9,09 %) хворих у групі порівняння, а в основній групі в одного (2,32 %) хворого виконали ампутації кінцівки. Використання запропонованого діагностично-лікувального алгоритму, шкали прогнозу розвитку можливих післяопераційних ускладнень, технології лікування хворих, розроблених реконструктивно-відновних операційних втручань на артеріях з оклюзійно-стенотичними ураженнями артерій інфраренального відділу аорти, дало змогу знизити рівень післяопераційних ускладнень, кількість повторних втручань, кількість ампутацій та скоротити тривалість перебування хворих у стаціонарі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

Piatnochka, V. I., and M. S. Gnatiuk. "ПОРІВНЯЛЬНА МОРФОМЕТРИЧНА ОЦІНКА ПРОЦЕСІВ РЕГЕНЕРАЦІЇ ТКАНИН ПЕРЕДНЬОЇ ЧЕРЕВНОЇ СТІНКИ ПІСЛЯ ІМПЛАНТАЦІЇ РІЗНИХ ТИПІВ ПОЛІПРОПІЛЕНОВИХ СІТОК В ЕКСПЕРИМЕНТІ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 4 (November 7, 2018): 115–22. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i4.9562.

Full text

Abstract:

Широке впровадження в хірургічну практику сучасних алопластичних матеріалів суттєво покращило результати хірургічного лікування хворих на вентральну та післяопераційну вентральну грижі. Проте імплантація синтетичного матеріалу в тканини передньої черевної стінки супроводжується різними місцевими реакціями, особливо при використанні «важких» сіток, що часто призводить до розвитку ускладнень. Необхідність аналізу отриманих результатів зумовлює актуальність даного дослідження. Мета роботи – провести морфометричну оцінку змін артерій м’язово-апоневротичного шару після імплантації «важких» та «легких» поліпропіленових сіток, а також «легких» в комбінації з PRF мембраною. Матеріал і методи. Морфометричний аналіз артерій м’язово-апоневротичного шару після імплантації «важких», «легких» поліпропіленових сіток, а також «легких» в комбінації з PRF мембраною, за допомогою світлооптичного дослідження мікропрепаратів. Експерименти виконані на 18 статевозрілих свинях-самцях в’єтнамської породи, які були поділені на 6 груп. Результати. Виміри, проведені в групі інтактних тварин, показали, що зовнішній діаметр артерій дрібного калібру дорівнював (35,80±0,24) мкм, внутрішній – (12,60±0,15) мкм, товщина медії – (10,50±0,09) мкм, індекс Керногана (відношення площі просвіту до всієї площі судини) становив (12,40±0,12) %. Висота ендотеліоцитів цих судин досягала (6,20±0,03) мкм, діаметр їх ядер – (2,98±0,02) мкм. Ядерно-цитоплазматичні відношення у досліджуваних клітинах дорівнювали (0,230±0,003). На 28-му добу експерименту за умов імплантації «легкої» сітки товщина медії судин дорівнювала (10,90±0,12) мкм. Цей морфометричний параметр на 3,8 % перевищував аналогічний контрольний і статистично достовірно (p<0,05) від нього відрізнявся. При імплантації «легкої» сітки в комбінації з PRF мембраною відбувалися зміни відносного об’єму пошкоджених ендотеліоцитів у артеріях дрібного калібру. У 1-й групі спостережень вказаний морфометричний параметр дорівнював (2,40±0,03) %, а у 4-й – (2,60±0,09) %. Морфометричні параметри артерій дрібного калібру при імплантації «важкої» сітки були такими: зовнішнішній діаметр вказаних судин збільшився всього на 0,22 %, а внутрішній діаметр майже не змінився і дорівнював (12,70±0,18) мкм. Товщина медії артерій дрібного калібру передньої черевної стінки виявилася збільшеною і досягала (10,92±0,15) мкм. Цей морфометричний параметр статистично достовірно (p<0,05) відрізнявся від аналогічного контрольного – (10,50±0,09) мкм. Виявлена різниця між наведеними морфометричними параметрами дорівнювала 4,0 %. Висновки. У результаті морфометричних вимірювань артерій дрібного калібру встановлено, що імплантація «легкої» сітки, порівняно із «важкою», у віддаленому періоді експерименту призводила до вираженішого ремоделювання досліджуваних судин, що підтверджувалося відносним об’ємом пошкоджених ендотеліоцитів, який, відповідно, дорівнював (4,10±0,05) % та (4,90±0,05) %. Використання для імплантації «легкої» сітки з PRF мембраною приводило до найменш вираженішої структурної перебудови артерій.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Fokin, A. A., A. I. Nadvikov, A. S. Serazhitdinov, V. V. Vladimirskij, and A. V. Gasnikov. "Immediate Results of Open Surgery for Subclavian Artery Atherosclerotic Lesions Treatment Complicated by Internal Carotid Artery Stenosis." Vestnik of Experimental and Clinical Surgery 9, no. 2 (June 19, 2016): 129. http://dx.doi.org/10.18499/2070-478x-2016-9-2-129-137.

Full text

Abstract:

Цель исследования: оценить непосредственные результаты открытых операций при изолированном атеро-склеротическом поражении подключичной артерии и в сочетании со стенозом внутренней сонной артерии.Материалы и методы: В Центре хирургии сердца и сосудов Челябинской областной клинической больницы с марта2007 по декабрь 2012 года было оперировано 104 пациента с атеросклеротическим стенозом подключичной артерии(ПКА). У 30 из них имелось сочетанное поражение внутренней сонной артерии (ВСА) на стороне поражения ПКА. Па-циенты были разделены на две группы. В первой группе, 29 пациентов, была выполнена сочетанная коррекция каротид-ного и подключичного бассейнов. Во второй группе, 75 пациентов, выполнялась изолированная пластика ПКА. В первойгруппе были выполнены следующие виды симультанных операций: подключично-сонная транспозиция (ПСТ) и каротид-ная эндартерэктомия (КЭАЭ) у 13 пациентов; сонно-подключичное шунтирование (СПШ) и КЭАЭ у 16 пациентов. Вовторой группе 39 пациентам была выполнена ПСТ, 36 пациентам выполнялось СПШ. Статистический анализ резуль-татов исследования проводили с использованием пакета программ STATISTICA 6.0, а также пакета Microsoft Excel 5.0Результаты: Среди пациентов первой группы в раннем послеоперационном периоде не зарегистрировано ни одногослучая смерти или инфаркта миокарда (ИМ). У 1(2,9%) пациента клиника ОНМК по типу ишемического инфаркта го-ловного мозга на стороне операции, и у еще 1 (2,9%) на противоположной стороне. Во второй группе ни одного слу-чая ОНМК или смерти. У 2 (2,5%) пациентов второй группы в раннем послеоперационном периоде развился острыйИМ. Статистически доказано отсутствие разницы по непосредственным результатам между группами (P>0,05).Заключение: Учитывая данные сравнительного анализа, считаем, что сочетанные операции при одно-стороннем поражении ВСА и ПКА являются эффективными и безопасными, и могут быть рекомендова-ны. При контралатеральном стенозе ПКА и ВСА необходима этапная операция, с выполнением КЭАЭ пер-вым этапом. На наш взгляд, подключично-сонная транспозиция является методом выбора при пластике ПКАКлючевые слова: сонная артерия, подключичная артерия, каротидная эндартерэктомия, подключично-сонная транспози-ция, сонно-подключичное шунтирование.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

Hnatjuk, M. S., O. M. Protsaylo, L. V. Tatarchuk, and N. Ya Monastyrska. "ОСОБЛИВОСТІ КІЛЬКІСНИХ МОРФОЛОГІЧНИХ ЗМІН АРТЕРІЙ ТОВСТОЇ КИШКИ ПРИ РЕЗЕКЦІЯХ РІЗНИХ ОБ'ЄМІВ ПАРЕНХІМИ ПЕЧІНКИ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 3 (September 29, 2020): 66–71. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i3.11391.

Full text

Abstract:

Видалення великих об'ємів печінки призводить до портальної гіпертензії, кровотеч із варикозно розширених вен стравоходу, шлунка, прямої кишки, асциту, спленомегалії та структурної перебудови органів басейну ворітної печінкової вени. Товста кишка – орган, венозний дренаж від якого здійснюється через ворітну печінкову вену і гемодинамічні розлади у ній ускладнюються різними структурно-функціональними змінами, а морфологія артеріального русла товстої кишки при резекції різних обcягів печінки вивчена недостатньо. Мета – кількісними морфологічними методами вивчити особливості структурної перебудови артерій товстої кишки при резекції різних об'ємів паренхіми печінки. Матеріал і методи. Морфологічно досліджені артерії товстої кишки 60 щурів, які були поділені на три групи. 1 група – 20 інтактних тварин, 2 – 20 щурів після видалення 31,5 % паренхіми печінки, 3 – 20 тварин після резекції 58,1 % паренхіми печінки. Евтаназія тварин здійснювалася кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу через 1 місяць від початку досліду. Із товстої кишки виготовляли мікропрепарати, на яких морфометрично визначали зовнішній та внутрішній діаметри артерій середнього та дрібного калібрів, товщину медії, адвентиції, висоту ендотеліоцитів, діаметр їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення у цих клітинах, відносний об'єм пошкоджених ендотеліоцитів. Кількісні показники обробляли статистично. Результати. Встановлено, що видалення 58,1 % паренхіми печінки призводило до розвитку пострезекційної портальної гіпертензії і вираженої структурної перебудови переважно артерій дрібного калібру товстої кишки, яка характеризувалася значним зростанням товщини їх стінки, медії та адвентиції, зменшенням просвітів на 26,6 %, індексу Керногана – на 52,3 % (р<0,001). Ядерно-цитоплазматичні відношення в ендотеліоцитах при цьому зросли на 7,5 %, (р<0,01), відносний об'єм пошкоджених ендотеліоцитів – у 14,5 раза (р<0,001). Висновки. Видалення лівої та правої бокових часток печінки у білих щурів призводить до пострезекційної портальної гіпертензії та вираженого ремоделювання переважно артерій дрібного калібру товстої кишки, яке характеризується потовщенням їхньої стінки, звуженням просвіту, зниженням індексу Керногана, ураженням ендотеліоцитів, ендотеліальною дисфункцією, погіршанням кровопостачання органа, гіпоксією, дистрофією, некрозом тканин і клітин, вогнищевими клітинними інфільтратами, склерозуванням.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

Bytsai, A. M. "Етапність в хірургічній тактиці при багаторівневих оклюзійно-стенотичних ураженнях черевної аорти та артерій нижніх кінцівок у хворих з облітеруючим атеросклерозом." Klinicheskaia khirurgiia 85, no. 11 (November 1, 2018): 29–32. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.11.29.

Full text

Abstract:

Мета. Покращити результати хірургічного лікування хворих з багаторівневими оклюзійно-стенотичними ураженнями черевної аорти та артерій нижніх кінцівок (НК) на тлі критичної ішемії (КІ). Матеріали і методи. Проаналізовано результати хірургічного лікування 135 хворих з багаторівневими оклюзійними ураженнями та КІНК. До основної групи увійшли 68 (50,4%) пацієнтів, яким виконали біфуркаційне аорто-стегнове алошунтування, поєднане зі стегно-підколінним шунтуванням, із застосуванням критерію - інтраопераційного визначення величини ретроградного кровообігу по глибокій артерії стегна (ГАС); до порівняльної групи - 67 (49,6%) хворих, яким виконали стандартно той же об’єм реконструктивних операцій. Результати. Аналіз результатів виконаних оперативних втручань засвідчив, що застосування, крім стандартних діагностичних методів: ультразвукового дуплексного сканування (УЗДС), артеріографії, мультиспіральної комп’ютерної томографії (МСКТ), інтраопераційної дебітометрії дає змогу об’єктивізувати стан ретроградного кровообігу та своєчасно коригувати об’єм та етапність хірургічного втручання. Завдяки цьому вдалося розширити показання до виконання одночасних багаторівневих реконструкцій черевної аорти та артерій НК без збільшення частоти як операційних, так і кардіологічних ускладнень. Висновки. Застосування розробленого гемодинамічного критерію - визначення величини ретроградного кровотоку по ГАС 80 мл/хв - дало змогу оптимізувати хірургічну тактику та значно покращити результати хірургічного лікування. Призначення препарату «Валаргін» в дозі 3000 мг/добу протягом 20 діб покращувало ангіопротекцію в найближчому післяопераційному періоді.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

Алексеева, Наталия Тимофеевна, Светлана Валерьевна Клочкова, Дмитрий Борисович Никитюк, Арина Михайловна Карандеева, and Анна Гуладиевна Кварацхелия. "CHANGES IN THE MORPHOMETRIC PARAMETERS OF THE BASILAR ARTERY WALL WHEN ITS COURSE IS GEOMETRICALLY ABNORMAL (KINKING AND COILING OF THE BASILAR ARTERY)." Морфология, no. 4-5 (September 30, 2020): 48–52. http://dx.doi.org/10.34922/ae.2020.158.4.007.

Full text

Abstract:

Цель - выявить закономерность изменения морфометрических параметров базилярной артерии при изменении геометрической конфигурации ее хода с формированием острого угла, спирали или петли. Материал и методы. Исследовали 16 нефиксированных макропрепаратов головного мозга. Анатомию базилярной артерии изучали методами макро-и микропрепарирования, проводили ангиоморфометрию с последующей обработкой результатов исследования. Результаты. В ходе ангиоморфометрии 16 базилярных артерий в 68,75 % случаев выявлен нормальный линейный ход сосуда. Величина показателя упругих свойств составила 0,33±0,01. В 31,25 % случаев выявлено изменение геометрической конфигурации хода базилярной артерии. В 40 % случаев от общего числа единиц с патологическим ходом сосуда формируется кинкинг базилярной артерии, в 60 % случаев - койлинг. Величина показателя упругих свойств составила 0,34±0,01, что существенно не отличается от средних значений для артерий мышечного типа. Исследование длины, толщины стенки, наружного диаметра и диаметра просвета сосудов показало значительное превышение данных показателей в сравнении с таковыми при нормальным линейном ходе артерий. Выводы. Данные, полученные в ходе исследования, свидетельствуют об увеличении наружного диаметра базилярной артерии, толщины сосудистой стенки и внутреннего просвета в случае образования кинкинга или койлинга. Objective - to reveal the pattern of changes in the morphometric parameters of the basilar artery when the geometric configuration of its course alters with the formation of an acute angle, spiral or loop. Material and methods. We studied 16 non-fixed human brain specimens. Anatomy of the basilar artery was studied by methods of macro- and micro-preparation, angiomorphometry was carried out with subsequent processing of the results of the study. Results. During angiomorphometry of 16 basilar arteries, normal straight course of the vessel was detected in 68,75 % of the cases. The value of the elastic properties index was 0,33±0,01. In 31,25 % of cases, a change in the geometric configuration of the course of the basilar artery was revealed. The basilar artery kinking was formed in 40 % and coiling - in 60 % of the total number of all cases with abnormal vessel course. The value of the elastic properties index was 0,34±0,01, which is not significantly different from the average values for muscle-type arteries. The study of the length, wall thickness, outer diameter and lumen diameter of the vessels showed a significant excess of these parameters in comparison with the vessels with normal linear course. Conclusions. The data obtained during the study indicate an increase in the outer diameter of the basilar artery, as well as an increase in the thickness of the vascular wall and the inner lumen in the case of kinking or coiling.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Артерія'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles