Relevant bibliographies by topics / Арешт майна / Journal articles

Journal articles on the topic 'Арешт майна'

To see the other types of publications on this topic, follow the link: Арешт майна.
Author: Grafiati
Published: 30 May 2022
Last updated: 31 May 2022

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles

Select a source type:

Consult the top 36 journal articles for your research on the topic 'Арешт майна.'

Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.

You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.

Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.

1

Гловюк, Ірина, and Ігор Зіньковський. "Арешт майна з метою збереження речових доказів: проблеми застосування у сучасному кримінальному провадженні." Право України, no. 2019/09 (2019): 85. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-09-085.

Full text
Abstract:
Чинний Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України) передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; такий арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто ознакам речових доказів. У зв’язку з цим виникає низка питань стосовно підстав та умов, об’єктів, на які може бути накладено арешт, суб’єктного складу кримінально-процесуальних відносин щодо цього різновиду арешту майна, локального предмета доказування, особливостей захисту прав володільця такого майна, оскарження арешту майна, пропорційності застосування цього різновиду арешту майна, що відображає його специфіку порівняно з іншими різновидами арешту майна. Метою статті є виокремлення та розкриття особливостей арешту майна з метою збереження речових доказів на основі системного тлумачення кримінального процесуального законодавства, практики його застосування, виявлення недоліків нормативної регламентації цього різновиду арешту майна та формулювання пропозицій щодо їх усунення. У результаті проведених досліджень зроблено висновок, що чинне кримінальне процесуальне законодавство, закріпивши арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів, у положеннях глави 17 не повною мірою відображає специфіку такого арешту. Тому запропоновано зміни та доповнення стосовно визначення арешту майна з урахуванням специфіки арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів; уточнення найменування об’єктів, на які може бути накладено арешт, як матеріальних об’єктів за наявності достатніх підстав вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України; уточнення вимог до клопотання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів; необхідності врахування предметного характеру обґрунтованості підозри при вирішення питання про арешт майна та наслідків арешту майна для інших володільців матеріальних об’єктів. Доведено, що для захисту майнових прав та інтересів особи, на майна якої накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів, мають використовуватися права, закріплені у КПК України для іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування. Аргументовано, що для забезпечення дієвості кримінального провадження в ухвалі мають бути вказані всі слідчі слідчої групи та всі прокурори – процесуальні керівники.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
2

Назаров, В. В., and Т. В. Смалюк. "Особливості нормативного регулювання процесуального статусу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт." Прикарпатський юридичний вісник, no. 1 (July 2, 2021): 112–16. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1.744.

Full text
Abstract:
У статті на основі аналізу кримінального процесуального законодавства України та практики його застосування, наукових праць вітчизняних учених, узагальнення емпіричних даних комплексно досліджено процесуальний статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, її роль у кримінальному провадженні, процесуальна регламентація арешту майна такої особи та забезпечення її прав і законних інтересів. Проаналізовано такі елементи процесуального статусу третьої особи, як: права, обов’язки і процесуальна відповідальність. Доведено, що третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має свій майновий інтерес у кримінальному провадженні, а тому вона не може належати до категорії «інші учасники кримінального провадження». У зв’язку з цим запропоновано класифікувати третю особу як сторону захисту. Установлено, що можливість накладення арешту на майно третьої особи зумовлена необхідністю реалізації публічно-правової мети кримінального провадження, а саме спеціальної конфіскації. Доведено, що під час реалізації цього заходу третя особа обмежується у праві власності на своє майно, але не втрачає права на нього до винесення остаточного рішення судом, який і визначає кінцеву долю арештованого майна. Прийняття слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом рішення про арешт майна третіх осіб має підкріплюватися даними, що вказують на важливість його застосування через наявність високого ступеня ймовірності приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження відповідного майна. Обґрунтовано позицію щодо вдосконалення положень чинного кримінального процесуального законодавства України, які регламентують процесуальний статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, порядок залучення її до участі в судовому провадженні, її відповідальності за невиконання передбачених законом обов’язків.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
3

Баженова, Анастасія Ігорівна. "ОКРЕМІ ПІДХОДИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПОРЯДКУ НАКЛАДЕННЯ АРЕШТУ НА МАЙНО У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ УКРАЇНИ." New Ukrainian Law, no. 4 (October 1, 2021): 199–206. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.4.30.

Full text
Abstract:
Стаття присвячена дослідженню окремих питань оптимізації порядку накладення арешту на майно в кримінальному провадженні України в частині надання повноважень слідчому, прокурору накладати арешт на майно. Водночас залишається активною роль слідчого судді щодо перевірки законності й обґрунтованості накладення вказаного арешту. Незважаючи на зміни в кримінальному процесуальному законодавстві, сама концепція механізму накладення арешту на майно залишається інертною, не надаючи можливості в короткі строки накласти арешт на майно з метою перешкоджання його приховування, пошкодження, зіпсування, знищення, перетворення, відчуження. Чинний Кримінальний процесуальний кодекс не надає можливості слідчому, прокурору накласти арешт на майно с разі нагальної необхідності, хоча такі повноваження в наявності в Кримінальному процесу- альному кодексі інших країн, у тому числі тих, що входять до складу Європейського Союзу. Запропоновано сформулювати в Кримінальному процесуальному кодексі України поло- ження, відповідно до яких під час кримінального провадження арешт на майно накладаєть- ся за постановою слідчого за погодженням із прокурором, постановою прокурора, затвер- дженою слідчим суддею, а під час судового розгляду рішення приймає суд. Пропонується, що в разі явного кримінального правопорушення або в невідкладних випадках, коли через зволікання майно може бути приховано, пошкоджено, зіпсовано, знищено, перетворено, відчужено, слідчий за погодженням із прокурором, прокурор виносить мотивовану поста- нову про накладення арешту на майно. Постанова складається відповідно до вимог ст. 110 Кодексу з обґрунтуванням необхідності й невідкладності накладення арешту на майно без затвердження слідчим суддею та погоджується з прокурором. З метою здійснення судового контролю про накладений арешт майна слідчий прокурор не пізніше, ніж на наступний робочий день повідомляє слідчого суддю з пред’явленням про- токолу й інших матеріалів, які обґрунтовують необхідність і невідкладність арешту. Якщо слідчий суддя не затверджує постанову слідчого, постанову прокурора, під час визнання накладення арешту незаконним або необґрунтованим слідчий суддя приймає судове рішен- ня про зняття арешту з усього майна або з його частини.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
4

Гловюк, І. В. "ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ТИМЧАСОВОГО ВИЛУЧЕННЯ ТА АРЕШТУ МАЙНА ЯК ЗАХОДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 13 (May 14, 2019): 520–28. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v13i0.298.

Full text
Abstract:
Стаття присвячена дослідженню проблемних питань застосування тимчасового вилу­чення майна та арешту майна як заходів забезпечення кримінального провадження із урахуванням наявної судової практики. Указано та обґрунтовано некоректність норма­тивного визначення тимчасового вилучення майна. Відмічено прогальність нормативного визначення арешту майна в аспекті об'єктів, на які може бути накладено арешт. Сфор­мульовано пропозиції щодо внесення змін та доповнень до ч. 1 ст. 167 КПК щодо ви­значення поняття «тимчасове вилучення майна» та ч. 1 ст. 170 КПК щодо осіб, на майно яких може бути накладено арешт. The article is dedicated to the research of problematic issues of exercise of temporary seizure of property and arrest of property as means for ensuring criminal proceedings considering relevant judicial practices. Author mentioned and justified his point of view regarding incorrectness of the normative definition of seizure. Author also indicated whitespaces of the regulatory definition of arrest of property in the aspect of objects that may be the subject for the arrest. Proposals for amendments and additions to the part 1 of the Art. 167 of the Criminal Procedure Code regarding the definition of «temporary seizure of property» and part 1 of the Art. 170 of the Criminal Procedure Code regarding the scope of persons whose property may be arrested have been made.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
5

Смалюк, Т. "Права третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, у кримінальному провадженні." Історико-правовий часопис 14, no. 2 (February 18, 2021): 115–20. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2019-2/20.

Full text
Abstract:
У статті досліджуються дискусійні проблеми, що стосуються правового статусу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт. Піддана критиці ст. 64-2 КПК України і вказані текстові недоліки в ній. Запропоновано авторську редакцію ч. 2 ст. 64-2 КПК України. Обґрунтовано висновок, що не всі з наведених прав третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт, можна віднести до тих прав, які безпосередньо стосуються арешту майна. Деякі права пропонується уточнити. Зроблено висновок, що в кримінальному процесуальному законі потрібно навести вичерпний перелік прав третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт слідчим суддею, а також при проведенні подальшого досудового розслідування і судового розгляду. Внесення в КПК України запропонованих автором змін дозволить значно вдосконалити положення кримінального процесуального законодавства в частині статусу третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт. Автор поділяє висловлену у науці кримінального процесу думка, що юридично недосконалим є положення ч. 3 ст. 64-2 КПК, згідно з яким третя особа має права, передбачені чинним КПК для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Наділення третьої особи такими правами є невиправданим з огляду на наступне. По-перше, підозрюваний чи обвинувачений має право відмовитись від надання будь-яких свідчень. По-друге, виникають ситуації, за яких особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають встановленню при розслідуванні, тобто свідок, є також і третьою особою, а за КПК користується правами підозрюваного, обвинуваченого. По-третє, у КПК не врегульований порядок допиту цієї особи.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
6

Плюшкін, А. Ю. "ПІДСТАВИ ЗДІЙСНЕННЯ ЗАХОДІВ ІЗ ВИЯВЛЕННЯ ТА РОЗШУКУ МАЙНА, НА ЯКЕ МОЖЕ БУТИ НАКЛАДЕНО АРЕШТ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences, no. 9 (August 9, 2021): 57–61. http://dx.doi.org/10.36477/2616-7611-2021-09-08.

Full text
Abstract:
Стаття присвячена встановленню підстав здійснення слідчим та прокурором заходів із виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт. У статті здійснено детальний аналіз законодавства та наукової літератури щодо визначення термінів «виявлення майна» та «роз- шук майна», їх співвідношення між собою. Зазначене дозволило стверджувати, що виявлення та роз- шук активів мають перед собою одну й ту саму мету, однак зазначені терміни необхідно розмежову- вати, оскільки під виявленням необхідно розуміти встановлення факту існування активів, які можуть арештовані, а під розшуком – встановлення місцезнаходження активів з метою арешту, так і вже арештованих активів. Сформульовано думку, що підстави для здійснення заходів із виявлення та розшуку майна з метою накладення арешту передують безпосередньо підставам для арешту майна, визначеним у ч. 2 ст. 170 КПК України. Визначено та зроблено висновок, що підставами для здійснення слідчим та прокурором заходів із виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт, є здійснення досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до його закінчення та існування фактів можливого арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду пока- рання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
7

Чемерис, І. М. "Використання спеціальних знань, призначення експертиз та арешт безготівкових коштів як засіб забезпечення подальших слідчих дій." Прикарпатський юридичний вісник, no. 1(30) (July 13, 2020): 213–17. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(30).548.

Full text
Abstract:
У статті розглянуто процесуальні джерела доказів, що найбільше притаманні досудовому розслідуванню кримінальних проваджень про злочини, вчинені із вико-ристанням безготівкових операцій, а саме висновок екс-перта та речові докази. Досліджено комп’ютеро-техніч-ні експертизи як такі, що найчастіше призначаються у провадження цієї категорії. Розкрито зміст експерти-зи комп’ютерної техніки, експертизи програмних про-дуктів, інформаційно-комп’ютерної експертизи, вивче-но відмінності між ними. Звернуто увагу на потенціал розвитку відносно нового виду експертного досліджен-ня – телекомунікаційної експертизи, методика та ме-тодологія якої розроблені ще недостатньо. Проаналізо-вано статус речей, зумовлений визнанням їх речовими доказами та накладенням арешту на них. У дослідженні проводиться аналіз механізмів пово-дження із речовими доказами та арештованим майном, звертається увага на суперечності нормативно-право-вого регулювання щодо визначення долі речових дока-зів, на які накладено арешт. У статті акцентується ува-га на наявних практичних проблемах, які виникають при реалізації ухвал суду про арешт майна, неможли-вості забезпечити повернення майна, набутого внаслі-док вчинення кримінального правопорушенням, по-терпілому на стадії досудового розслідування. В умовах обмежених строків досудового розслі-дування запропонований механізм реалізації права потерпілого на відшкодування шкоди, завданої кри-мінальним правопорушенням. З урахуванням прак-тики інших держав висловлено необхідність запрова-дження системи автоматичної реалізації ухвал суду про накладення арешту на майно. На підставі прове-деного вивчення запропоновано розширити перелік суб’єктів, уповноважених на звернення із клопотан-ням про скасування арешту майна. Істотно удосконалено порядок припинення арешту при закритті кримінального провадження та скасуван-ня арешту майна у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених із використанням безготівкових операцій. Зокрема, наводяться пропозиції щодо закрі-плення порядку визначення долі речей, які не міс-тять слідів кримінального правопорушення, як в ході досудового розслідування, так і при прийнятті остаточ-ного рішення у кримінальному провадженні.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
8

Чабан, с. "Арешт майна боржника." Підприємництво, господарство і право, no. 11 (2001): 28–30.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
9

Чабан, с. "Арешт майна боржника." Підприємництво, господарство і право, no. 11 (2001): 28–30.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
10

Капліна, Оксана, and Олена Котова. "Критерії правомірності обмеження права власності під час арешту майна у кримінальному провадженні в світлі практики Європейського суду з прав людини." Право України, no. 2019/09 (2019): 65. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-09-065.

Full text
Abstract:
У статті порушуються актуальні для сучасної правозастосовної практики питання, пов’язані з визначенням правомірності втручання держави в право на мирне володіння майном у кримінальному провадженні під час застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна. Відзначається важлива роль Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ЄКПЛ), ст. 1 Першого протоколу до ЄКПЛ, в яких розроблені критерії оцінки правомірності втручання у право власності. Детально аналізуються зазначені критерії – законність, легітимна мета, необхідність у демократичному суспільстві. Цей аналіз зроблений на підставі широкого використання прецедентної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Підкреслюється, що розробка критеріїв правомірності обмеження прав особи у кримінальному провадженні є актуальною у зв’язку з тим, що під час застосування арешту майна законодавець вимагає від слідчих суддів враховувати, серед іншого, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб. На підставі узагальнення практики винесення слідчими суддями ухвал про задоволення або відмову у задоволенні клопотання слідчого, прокурора про арешт майна, зроблено висновок, що національні суди поступово сприймають новели та вимоги законодавства й практики ЄСПЛ, проте найчастіше під час вирішення клопотання слідчого в мотивувальній частині ухвал застосовується стандартна аргументація загального характеру, наводиться зміст відповідних статей Кримінального процесуального кодексу України без спроби аналізу законності обмеження, мети такого обмеження, пропорційності втручання держави в права особи, що відповідає меті. Утім, важливою є саме належна системна, логічна, послідовна аргументація, якої, як правило, в ухвалах бракує. У статті розроблена та запропонована модель логічної аргументації, дотримуючись якої слідчі судді зможуть правильно сформулювати мотивувальну частину рішення про задоволення або відмову в задоволенні клопотання про арешт майна. Наголошується, що легітимність мети накладення арешту на майно встановлюється з огляду на вимоги законодавства. Розумним є такий захід, застосування якого є об’єктивно необхідним при наявності певних підстав та умов. Придатним є такий засіб, за допомогою якого може бути досягнута бажана мета. Засіб є необхідним, якщо відсутній будь-який інший, однаково придатний, але менш обтяжливий для особи, крім того, він потрібний для вирішення нагальної соціальної проблеми. Пропорційним можна вважати той засіб, при застосуванні якого обтяження, які будуть покладені на особу, враховуючи всі обставини та ризики, будуть співмірними меті, що повинна бути досягнута під час застосування цього обмеження. На завершальному етапі здійснюється оцінка того, чи є бажаний результат, з урахуванням усіх проаналізованих умов, співмірним обмеженню права особи на мирне володіння майном. Запропонована модель аргументації є універсальною, здатною під час прийняття рішення про арешт майна обмежити дискрецію правозастосовника, убезпечити особу від свавілля органів державної влади, а також стати методичним підґрунтям при ухваленні кримінального процесуального рішення.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
11

Плотнікова, А. В. "ДЕЯКІ ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ СКАСУВАННЯ АРЕШТУ МАЙНА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 28, no. 29 (January 26, 2022): 196–200. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v28i29.733.

Full text
Abstract:
Плотнікова А. В. Деякі практичні аспекти скасування арешту майна у криміналь- ному провадженні. – Стаття. Статтю присвячено викладенню деяких практичних аспектів, які виникають під час скасування арешту майна в кримінальному провадженні. Аналіз указаних проблем відбу- вається з позицій захисту прав і законних інтересів власників і добросовісних набувачів майна. Метою статті є надання пропозицій щодо поліпшення якості кримінального проце- суального законодавства, що врегульовує питання скасування арешту майна в криміналь- ному провадженні. Під час розгляду практичних аспектів скасування арешту майна в кримінальному про- вадженні зосереджено увагу на недопустимості безпідставного обмеження власника його прав щодо майна. Окремо викладено специфіку скасування арешту майна добросовісного набувача. Наголошено на недотриманні судами процесуальних строків розгляду клопотань про скасування арешту майна. Окремо виявлено проблему щодо неузгодженості дій органів досудового слідства й прокуратури. Автор звертає увагу на невідповідність процесуальних можливостей органів досудового слідства й осіб, права щодо майна яких обмежується, котра проявляється передусім у різ- них строках, під час яких відбувається розгляд відповідних клопотань, а також у формулю- ванні в тексті закону можливості розгляду клопотань за відсутності сторони, яка ініціювала арешт майна в кримінальному провадженні, та особи, яка заявила клопотання. Автором на підставі власного практичного досвіду вдається викласти теоретичні й прак- тичні неузгодженості щодо врегулювання питань скасування арешту майна в криміналь- ному провадженні й сформулювати зміни й доповнення до Кримінального процесуального кодексу України, які, на думку автора, могли б найефективніше захистити інтереси влас- ників майна
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
12

Поліщук, С. М., and О. А. Самойленко. "СПОСОБИ ВЧИНЕННЯ НЕЗАКОННИХ ДІЙ ЩОДО МАЙНА, НА ЯКЕ НАКЛАДЕНО АРЕШТ, ЗАСТАВЛЕНОГО МАЙНА АБО МАЙНА, ЯКЕ ОПИСАНО ЧИ ПІДЛЯГАЄ КОНФІСКАЦІЇ." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 19 (November 6, 2019): 297–303. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v19i0.504.

Full text
Abstract:
Стаття присвячена висвітленню способів учинення незаконних дій щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації. Такі способи систематизовані, в результаті чого визначено два різновиди досліджуваної злочинної діяльності.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
13

Назаров, В., and Т. Смалюк. "ІНСТИТУТ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ." Юридичний вісник, no. 2 (July 5, 2021): 70–77. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.2144.

Full text
Abstract:
Досліджено стан наукової роз­робки інституту третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт. На підставі аналізу нормативно-правових актів, пов'язаних із правовою рег­ламентацією спеціальної конфіска­ції та арешту майна третьої особи, виокремлено редакційно невдалі формулювання з цих питань, що допускали варіативність тлума­чення певних норм. Акцентовано увагу на тому, що ідея розробки інституту третьої особи полягала в запровадженні механізмів заморожування та спе­ціальної конфіскації засобів учи­нення злочинів і доходів, отрима­них злочинним шляхом, введенні в дію низки суворих юридичних захо­дів за вчинення визначеного роду злочинів, дотриманні процедурних запобіжників, які надаватимуть будь-якій залученій у кримінальне провадження третій особі чіт­кої процедурної позиції в процесах щодо спеціальної конфіскації разом із правами, що належать стороні, яка захищається, зокрема щодо правової допомоги. Робиться висно­вок, що положення Закону Укра­їни від 18 лютого 2016 р. «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться в шостій доповіді Європейської комі­сії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Євро­пейським Союзом візового режиму для України, стосовно вдоскона­лення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» істотно розширили сферу засто­сування спеціальної конфіскації в тому числі й щодо майна третьої особи, по-новому визначили мету арешту майна Проаналізовано наукові пози­ції та практику Верховного Суду щодо правової природи спеціальної конфіскації, міжнародні механізми втручання в право власності особи, позбавлення фінансової вигоди здо­бутої в результаті вчинення зло­чину. Обґрунтовано позицію щодо вдосконалення положень чинного кримінального процесуального законодавства, які регламентують порядок арешту майна третьої особи.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
14

Бірюков, О. М. "Арешт майна у справах про банкрутство." Університетські наукові записки Хмельницького університету управління та права, no. 1/2 (69/70) (2019): 93–102.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
15

Макаров, М. А. "Прийняття слідчим суддею рішення про арешт майна." Юридична наука, no. 10 (52) (2015): 200–206.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
16

Лагнюк, О. М. "Особливості кваліфікації незаконних дій щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описане чи підлягає конфіскації." Європейські перспективи, no. 13 (2013): 139–43.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
17

Марушев, А. "До питання про форми застосування спеціальних знань у процесі розслідування кримінального банкрутства." Юридичний вісник, no. 5 (December 8, 2020): 56–63. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i5.2002.

Full text
Abstract:
У статті висвітлюються основні форми використання спеціальних знань під час розслідування злочинів, пов'язаних із кримінальним банкрутством. У процесі проведеного аналізу визначено, що організація використання спеціальних знань є комплексом управлінських, методичних, тактичних та кримінально-процесуальних засобів, прийомів та методів, спрямованих на вирішення завдань кримінального судочинства у процесі розслідування кримінального банкрутства. Автором відзначається ефективність участі спеціаліста у проведенні таких слідчих (розшукових) дій, як слідчий огляд, огляд документів, обшук, залучення експерта для проведення економічних досліджень. Наголошується на обов'язковості залучення спеціаліста-економіста у процесі застосування заходів забезпечення кримінального провадження із кримінального банкрутства, особливо таких, як тимчасове вилучення майна, тимчасовий доступ до речей і документів, арешт майна. Далі зосереджено увагу на перевагах консультацій, отриманих від спеціалістів, та їх необхідності для оперативного отримання інформації, важливої для з'ясування обставин учинення злочинів із кримінального банкрутства. Відзначається, що консультативна діяльність спеціаліста складається не тільки з усного роз'яснення, але й з отримання письмових довідкових даних, складання письмових висновків спеціаліста, які є джерелом орієнтуючої інформації для слідчого (оперативного працівника) у пошуку знаряддя злочину, злочинця у процесі розслідування кримінального банкрутства. Звертається увага на те, що організація використання спеціальних знань є комплексом управлінських, методичних, тактичних та кримінально-процесуальних засобів, прийомів та методів, спрямованих на вирішення завдань кримінального судочинства у процесі розслідування кримінального банкрутства. У підсумку встановлено, що використання таких форм забезпечить об'єктивність, повноту та всебічність досудового розслідування, сприятиме оперативному й ефективному розкриттю злочинів, що спричинені неналежним виконанням професійних обов'язків працівника.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
18

Полетило, К. С. "Зберігання речей, що є предметом спору, та зберігання майна, на яке накладено арешт: матеріальні та процесуальні аспекти." Юриспруденція: теорія і практика, no. 10 (72) (2010): 37–41.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
19

Полетило, К. С. "Зберігання речей, що є предметом спору, та зберігання майна, на яке накладено арешт: матеріальні та процесуальні аспекти." Юриспруденція: теорія і практика, no. 10 (72) (2010): 37–41.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
20

Полетило, К. С. "Зберігання речей, що є предметом спору, та зберігання майна, на яке накладено арешт: матеріальні та процесуальні аспекти." Юриспруденція: теорія і практика, no. 10 (72) (2010): 37–41.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
21

БУЯДЖИ, ГАННА. "Особливості управління майном Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів." Право України, no. 2018/02 (2018): 185. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-02-185.

Full text
Abstract:
Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі – Національне агентство та (або) АРМА) є новоствореним органом зі спеціальним статусом, до повноважень якого належить виявлення та розшук активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, а також управління цими активами. При реалізації повноважень з управління активами виникають два абсолютно різні види правовідносин, кожен із яких має свою специфіку. Зазначені відносини вимагають комплексного дослідження, оскільки становлять предмет вивчення цивільного права, адміністративного права та кримінального процесуального права. Крім того, це питання ще не досліджувалося у вітчизняній правничій науці, а отже, його актуальність не викликає сумнівів. Метою статті є проведення порівняльно-правового аналізу відносин, які виникають під час управління арештованими активами, що здійснюється Національним агентством, та при їх передачі в управління за договором управління майном. За результатами аналізу особливостей відносин, що виникають при управлінні арештованими активами безпосередньо Національним агентством, а також відносин, що виникають при передачі арештованих активів до управителя на підставі договору управління майном виявлено, що ці відносини хоча й мають спільні риси, однак різняться за правовою природою (перші є публічно-правовими відносинами, другі – приватноправовими з елементами публічно-правових). В обох видах відносин Національне агентство виступає у ролі квазівласника арештованого майна. Крім того, приділена значна увага розробці конкретних пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства України у сфері управління арештованими активами. Відносини управління, суб’єктом яких є Національне агентство, існують у двох різних формах, виникають почергово та з різних підстав – на підставі ухвали суду та на підставі відповідного договору управління. Хоча вони і мають спільні риси, проте відрізняються за своєю правовою природою, підставами виникнення та припинення, колом суб’єктів, а також титулом і змістом повноважень щодо переданого майна. Після винесення ухвали слідчим суддею (судом) та передачі майна Національне агентство стає управителем. У подальшому воно може або безпосередньо управляти переданим майном, або укласти договір управління, у якому АРМА діє як установник. В обох видах відносин зазначений орган виступає у ролі квазівласника арештованого майна. Управління активами, що здійснюється Національним агентством, – це професійна строкова діяльність із володіння, користування та (або) розпорядження активами, арештованими у кримінальному провадженні, яка здійснюється на підставі відповідної ухвали слідчого судді або суду, з метою збереження або збільшення їх економічної вартості та подальшої реалізації на користь держави, або повернення власникові.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
22

Лагнюк, О. "Питання визначення суб"єкта незаконних дій щодо майна, на яке накладено арешт або яке описано чи підлягає конфіскації (ст. 388 КК України)." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки, Вип. 86 (2011): 87–90.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
23

Гаюр, І. Й. "Підстави накладення арешту на майно обвинуваченого." Держава і право, Вип. 46 (2009): 502–5.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
24

Нуруллаєв, І. "ВЗАЄМОДІЯ ДЕРЖАВ З МЕТОЮ ПРИЗУПИНЕННЯ ОПЕРАЦІЙ (ЗАМОРОЖУВАННЯ) ТА АРЕШТУ МАЙНА ЯК ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВА ФОРМА МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА У БОРОТЬБІ ЗІ ЗЛОЧИННІСТЮ." Юридичний вісник, no. 1 (April 14, 2022): 60–68. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.2303.

Full text
Abstract:
У статті проаналізовано положення міжнародних договорів та національного законодавства України, що регулюють питання взаємодії держав з метою призупинення операцій (заморожування) та арешту майна як організаційно-правова форма міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю, різновидів попередніх заходів майнового характеру, що застосовуються в кримінальному провадженні, а також відповідність вітчизняного законодавства положенням міжнародних договорів в цій частині. З’ясовано, що в міжнародних договорах, що регулюють питання міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю, хоч і нерівномірно, але закріплено загалом широкий перелік видів попередніх заходів майнового характеру, що застосовуються задля забезпечення кримінального провадження за фактом вчинення злочину, що має міжнародний характер, а саме: призупинення операцій (заморожування, заблокування), накладення арешту на майно та доходи, виїмка доходів. Досить часто в міжнародних документах зазначаються одночасно декілька видів попередніх заходів, з тим, щоб розширити можливості держави, що звертається, з проханням надати правову допомогу в тій чи іншій формі, що обумовлена положеннями внутрішнього кримінально процесуального права такої держави, а також запитуваної сторони. З’ясовано, що в окремих міжнародних договорах закріплено можливість застосування зазначених заходів як альтернативних, також їх назви за внутрішнім законодавством держав можуть бути іншими, і саме тому в міжнародних договорах містяться характерні риси відповідних попередніх заходів, проте їх обсяг за внутрішнім правом держав може відрізнятися. Акцентовано, що на сьогодні постало питання про доцільність розширення кола попередніх заходів майнового характеру у кримінальному провадженні з тим, щоб додати до існуючих призупинення операцій, а також запропоновано відповідні зміни до кримінального процесуального законодавства. Визначено актуальні питання подальших досліджень в сфері застосування попередніх заходів майнового характеру в порядку міжнародного співробітництва у боротьбі із злочинністю.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
25

Баженова, А. І. "ГЕНЕЗИС І РОЗВИТОК ІНСТИТУТУ АРЕШТУ МАЙНА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ." South Ukrainian Law Journal, no. 4 (2020): 302–7. http://dx.doi.org/10.32850/sulj.2020.4.51.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
26

Якуба, О. "Накладення арешту на майно: особливості виконання рішень суду шляхом накладення арешту на майно в реформовіаних сільськогосподарських підприємствах." Вісник прокуратури, no. 5 (2003): 103–7.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
27

КОТОВА, О. С. "ВИНЕСЕННЯ ПОСТАНОВИ ПРО ВИЗНАННЯ РЕЧОВИМ ДОКАЗОМ ЯК ПЕРЕДУМОВА АРЕШТУ МАЙНА." Scientific Journal of Public and Private Law 3, no. 2 (2019): 178–84. http://dx.doi.org/10.32844/2618-1258.2019.3-2.28.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
28

Maliarchuk, Liubov. "The legal nature of the seizure of the property of the debtor in the case of recovering from him." Entrepreneurship, Economy and Law 11 (2019): 43–48. http://dx.doi.org/10.32849/2663-5313/2019.11.07.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
29

Юрченко, Л. В. "Накладення арешту на майно та дотримання конституційних прав громадян України." Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених, no. 9 (2006): 14–17.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
30

Zelkina, T. "Entity and Current Questions of Property Seizure in Criminal Proceedings at the Stage of Pre-Trial Investigation." Ûridičnij časopis Nacìonalʹnoï akademìï vnutrìšnìh sprav 17, no. 1 (June 25, 2019): 42–46. http://dx.doi.org/10.33270/04191701.42.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
31

Печений, О. "Зняття арешту з майна як спосіб захисту права власності: практичні аспекти та процесуальні особливості." Вісник Національної асоціації адвокатів України, no. 6 (64), червень (2020): 32–43.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
32

Верхогляд, О. В. "Накладення арешту на майно як засіб забезпечення вирішення завдань кримінального судочинства." Питання боротьби зі злочинністю, Вип. 18 (2009): 260–69.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
33

Гаюр, Ігор. "Про порядок накладення арешту на майно обвинуваченого у контексті обмеження конституційних прав особи." Підприємництво, господарство і право, no. 2 (170) (2010): 141–43.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
34

Пянтковська, О. "Накладення арешту на майно як спосіб забезпечення позову в цивільному процесі: окремі проблемні аспекти." Юриспруденція: теорія і практика, no. 5 (79) (2011): 13–18.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
35

Лисенко, Л. С. "Щодо віднесення виконання ухвал про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно до компетенції нотаріусів." Юриспруденція: теорія і практика, no. 10 (84) (2011): 30–35.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
36

Одосій, О. Ю. "Виконання ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб: окремі аспекти виконавчого провадження." Часопис Київського університету права, no. 4 (2015): 199–203.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
We offer discounts on all premium plans for authors whose works are included in thematic literature selections. Contact us to get a unique promo code!

To the bibliography