Relevant bibliographies by topics / Арбітражна угода / Journal articles

Journal articles on the topic 'Арбітражна угода'

To see the other types of publications on this topic, follow the link: Арбітражна угода.
Author: Grafiati
Published: 30 May 2022
Last updated: 31 May 2022

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles

Select a source type:

Consult the top 31 journal articles for your research on the topic 'Арбітражна угода.'

Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.

You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.

Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.

1

Миколаївна, Залізко Оксана. "АРБІТРАЖНА УГОДА В СПОРТІ." Часопис цивілістики, no. 42 (October 7, 2021): 49–54. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i42.435.

Full text
Abstract:
Залізко Оксана МиколаївнаАРБІТРАЖНА УГОДА В СПОРТІСтаття присвячена визначенню сутності арбітражної угоди в спорті. Проаналізовано наукові позиції та між-народні акти щодо поняття арбітражної угоди. Автором запропоновано власне визначення поняття «арбітражнаугода в сфері спорту» – угода сторін про передачу спору, який виник чи може виникнути між ними в майбутньому,на розгляд до органів здійснення спортивного правосуддя, що має наслідком виключення юрисдикції держав-них судів. Арбітражна угода може бути самостійною угодою або частиною інших документів (арбітражне засте-реження). Арбітражне застереження може міститися в договорі (укладеному між посередником і спортсменомабо між спортсменом і клубом тощо), у статутних і регламентних документах спортивних організацій, заявках научасть у спортивних подіях (Entry form). Обґрунтовується теза, що арбітражна угода, з якої випливає компетенціяорганів здійснення спортивного правосуддя, відрізняється від арбітражних угод, що є підставами для передачіспорів до міжнародних комерційних арбітражів. Посилання передати спортивний спір на розгляд до органу спор-тивного правосуддя може міститися в арбітражному застереженні, прописаному в договорі або регламенті, абов окремо укладеній пізніше арбітражній угоді (арбітражний розгляд у першій інстанції), або в результаті апеляції,поданої на рішення федерації, асоціації або іншого спортивного органу, якщо статут, або регламентні документитаких органів, або окрема угода передбачають можливість подання апеляції (апеляційний арбітражний розгляд).Установлено, що суб’єкти спорту переважно звертаються до відповідних органів спортивних організацій, ком-петенція яких передбачена статутами (регламентами, положеннями) відповідних спортивних організацій. Такийпідхід пояснюється тим, що в спорті існує власна система органів здійснення спортивного правосуддя, які хочне є недержавними, однак є не менш дієвим, а більш компетентним та оперативним способом урегулюванняспортивних спорів.Зазначено, що майже в усіх статутних і регламентних документах спортивних організацій міститься арбіт-ражне застереження, яке передбачає, що рішення можуть бути оскаржені до CAS як останньої інстанції.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
2

Волощюк, О. Т. "Арбітражна угода в міжнародному комерційному арбітражі." Бюлетень Міністерства юстиції України, no. 10 (жовтень) (2010): 126–38.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
3

Волощюк, О. Т. "Арбітражна угода в міжнародному комерційному арбітражі." Бюлетень Міністерства юстиції України, no. 10 (жовтень) (2010): 126–38.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
4

Сліпачук, Т. "Арбітражна угода: сучасні проблеми і тенденції." Юридичний журнал, no. 12 (78) (2008): 43–48.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
5

Сліпачук, Т. "Арбітражна угода: сучасні проблеми і тенденції." Юридичний журнал, no. 12 (78) (2008): 43–48.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
6

Nahnybida, V. I. "Арбітраж як суб’єкт правозастосування при вирішенні міжнародних комерційних спорів." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 2 (March 13, 2020): 78–86. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.02.09.

Full text
Abstract:
Метою статті є дослідження механізму встановлення юрисдикції арбітражного суду на вирішення комерційних спорів, аналіз поняття та змісту концепції арбітрабільності. Наукова новизна полягає у дослідженні особливостей делегування міжнародному комерційному арбітражу правозастосовчих функцій державними судами. Так, стверджується, що, делегуючи такі функції, держава автоматично не виключає вказані категорії спорів з-під юрисдикції судів. Лише при наявності письмової арбітражної угоди, яка відповідатиме вимогам чинності, дійсності та виконуваності, дотримання вимог арбітрабільності спору, а також реалізації однією зі сторін наміру вирішити спір саме в порядку арбітражу шляхом подання звернення в арбітраж (позовної заяви) такий спір виключається з юрисдикції державних судів та розглядається арбітражем. Висновки. Беручи до уваги договірні передумови передачі спору на вирішення міжнародних комерційних арбітражів, арбітрабільність спорів дійсно є критерієм, що окреслює сферу правомочностей сторін спору щодо вибору й передачі на вирішення арбітражу певних, визначених категорій спорів (визначає межі договірної свободи сторін), а з іншого боку – на етапі виникнення спору дозволяє складу арбітражу виявити належність конкретного спору до тих, які можуть бути вирішені арбітражем, відмежовуючи таким чином сферу підвідомчості спорів державним судам. Положення проаналізованих норм свідчать, що на рівні українського законодавства створено відповідний механізм реалізації положень Нью-Йоркської конвенції 1958 р. й учасники, які уклали угоду про передачу спору на вирішення міжнародного комерційного арбітражу, дійсно мають право скористатися саме таким способом альтернативного вирішення спору з його одночасним вилученням з юрисдикції державних судів, що забезпечується положеннями процесуального кодексу про залишення позову без розгляду та закриття провадження у справі.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
7

Войчук, О. "Арбітражна угода як обов"язковий елемент зовнішньоекономічного договору (контракту)." Вісник податкової служби України, no. 42 (2002): 40–42.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
8

Войчук, О. "Арбітражна угода як обов"язковий елемент зовнішньоекономічного договору (контракту)." Вісник податкової служби України, no. 42 (2002): 40–42.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
9

Нагнибіда, В. І. "Ефективний захист як ціль правозастосування в міжнародному комерційному арбітражі." Прикарпатський юридичний вісник, no. 1(30) (July 13, 2020): 223–26. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(30).550.

Full text
Abstract:
У статті досліджуються питання ефективності між-народного комерційного арбітражу та ефективного пра-вового захисту. У світлі практики Європейського суду з прав людини автор досліджує сучасні підходи до розу-міння ефективності в праві. Встановлено, що ефектив-ність засобу юридичного захисту зазвичай пов’язуєть-ся з такими його характеристиками, як доступність, достатність, визначеність. При цьому під час оцінки ефективності враховуються також загальний правовий та політичний контексти, в яких вони функціонують, та конкретні обставини справи заявника, незалежність таких заходів захисту від дій держави тощо. На основі аналізу автором зроблено висновок, що міжнародний арбітраж як раз і є тим ефективним засобом правово-го захисту, до якого звертаються сторони, підписую-чи арбітражну угоду. Його ефективність як способу вирішення комерційних спорів та захисту прав учас-ників міжнародних відносин залежить не лише від «ефективного» арбітражного розгляду, який зазвичай врегульовується Регламентом. У розумінні ефектив-ної арбітражної процедури варто виділяти збалансо-ваність і ефективність використовуваного сторонами Регламенту і те, наскільки передбачені ним процедури та процесуальні дії є розумними з позиції їх доступно-сті сторонам, достатні для потреб захисту порушених прав, визначені та ефективні з точки зору витрат часу і коштів сторін. При цьому автором обґрунтовано, що ефективність арбітражу залежить від поведінки самих сторін спору та їх юридичних радників, складу арбіт-ражу, а також характеру і складності самої справи та положень права, застосовуваного до арбітражного розгляду (lex arbitri). Адже, які б ефективні процеду-ри не були закладені в Регламенти, незнання їх Сто-ронами спору та їх представниками, чи небажання їх використовувати з метою затягування процесу, або ж з метою формування доказів для подальших юрисдик-ційних заперечень у судах місця арбітражу, так само як і оцінка складом арбітражу наданих доказів, юрис-дикційних заперечень тощо, можуть суттєво впливати як на швидкість арбітражного розгляду, так і на ефек-тивність захисту стороною своїх прав.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
10

Ашихмин, И. "Определение национальности иностранного инвестора в спорах с государством-реципиентом." Юридичний вісник, no. 3 (October 8, 2020): 270–76. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1951.

Full text
Abstract:
У статті досліджено значення національності іноземного інвестора для захисту іноземних інвестицій під час спорів із державою-реци-пієнтом інвестицій. Проаналізовано джерела міжнародного публічного і приватного права, арбітражну практику, де виникало питання про національності іноземного інвестора, критерії визначення національності юридичної особи. Автором надано свій варіант відповіді на питання про те, хто має право претендувати на захист з боку держави-реципієнта з огляду на критерії визначення національності юридичної особи, вироблені міжнародним приватним правом, що закріплюються у двосторонніх інвестиційних угодах. Національність юридичної особи - це поняття, яке є умовним і не збігається з категорією національності стосовно фізичної особи. По суті, воно вказує на приналежність організаціїдо тієї чи іншої держави. У міжнародному приватному праві національність юридичної особи вказує також на її особистий закон (lex societatis), який визначає правовий статус цього суб'єкта, проте для цілей двосторонніх інвестиційних угод визначення особистого закону юридичної особи не має такого суттєвого значення. Останнім часом спостерігається тенденція, при якій вимога до національності інвестора трактується особами, які виступають в якості арбітрів інвестиційних арбітражів, розширено, як щось необхідне арбітражному трибуналу для підтвердження своєїкомпетенції. Сучасна практика міжнародних інвестиційних відносин свідчить про те, що інвестори активно використовують надані їм міжнародними договорами можливості звернення з позовами до держав в арбітражі. У відповідь держави формують лінії захисту, одним із засобів яких є тлумачення укладених ними міжнародних договорів про захист і заохочення капіталовкладень. При цьому в обмежувальному тлумаченні прав інвестора з міжнародним договором у низці випадків може бути зацікавлена не тільки держава-відповідачка у конкретній справі, але й держава національності інвестора. Остання може обрати зазначену позицію як потенційна держава-відповідачка за аналогічними позовами або навіть у зв'язку із небажанням погіршити політичні відносини з державою-відповідачкою у конкретній спірній справі.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
11

Nahnybida , V. I. "Норми права в механізмі правового регулювання міжнародних комерційних угод." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 4 (July 21, 2021): 48–55. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.04.05.

Full text
Abstract:
Метою статті є формулювання сутності категорії «норми права» у зарубіжних правопорядках у світлі їх застосування при вирішенні міжнародних комерційних спорів у порядку арбітражу у порівнянні із баченням цього поняття та його ключових рис в українській юридичній науці, пошук точок зіткнення та розходження у цих концепціях. Наукова новизна полягає у дослідженні співвідношення вітчизняного розуміння поняття «норма права» і використовуваного у деяких зарубіжних правових системах та арбітражних регламентах провідних арбітражних інституцій концепту «rules of law» («норми права»). Так, стверджується, що потенціал використання останньої категорії в українському законодавстві слід обов’язково пов’язувати з розмежуванням із поняттям норм права як складових системи національного права, відобразивши цей аспект у дефініції або через контекст при встановленні можливості звернення сторін міжнародних комерційних угод до позанаціональних правових регуляторів. Висновки. Термін «rules of law» не є чітко окресленою правовою категорією, а радше слугує «парасольковим» застереженням, що дозволяє сторонам контракту або складу арбітражу звертатися не лише до національних правових систем, але й до транснаціональних (позанаціональних) правових регуляторів. Із цього випливає висновок про відсутність обов’язкової характеристики «rules of law» за допомогою тих самих ознак, що притаманні нормам права національного правопорядку, а саме їх формальної визначеності: «rules of law» можуть закріплюватися у певних документах, розроблених міжнародними неурядовими організаціями, але можуть виражатися й у загальних принципах права або міжнародних звичаях, які не мають документарного закріплення; та забезпечення за допомогою механізмів державного примусу.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
12

БОБКОВА, АНТОНІНА, and ВАЛЕРІЯ НОВОШИЦЬКА. "Правова основа розгляду господарським судом спорів за участю іноземних осіб." Право України, no. 2020/07 (2020): 131. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-07-131.

Full text
Abstract:
Для нашої країни одним із актуальних і практичних завдань сьогодення є залучення до вирішення соціально-економічних питань іноземних інвесторів, для яких важливим фактором, на думку експертів, є захищеність їхніх прав та інтересів, що, зі свого боку, залежить від стану правової основи розгляду господарських спорів за їхньою участю. Іноземні особи мають право звертатися за захистом порушених прав та інтересів у господарський суд, виступати відповідачем або іншим учасником судового процесу. При цьому судове провадження за участю іноземної особи в господарських судах має певні особливості, які закріплені в різних нормативно-правових актах, міжнародних договорах, угодах сторін, а судова практика свідчить про складність і неоднозначність застосування норм відповідного законодавства, що подекуди унеможливлює ефективний захист і швидке вирішення спору. У науці питання правової основи розгляду спорів з іноземним елементом господарськими судами розглядалося опосередковано і не було предметом окремого дослідження. Метою статті є узагальнення правової основи розгляду господарськими судами спорів за участю іноземних осіб та обґрунтування напрямів розвитку й удосконалення відповідного законодавства України для підвищення рівня привабливості гос подарського провадження для звернень іноземних інвесторів щодо захисту прав і законних інтересів. У результаті дослідження одержано такі результати: 1) узагальнено правову основу розгляду господарськими судами спорів за участю іноземних осіб, яку становлять норми Господарського процесуального кодексу України ( ГПК України), інших законів і підзаконних нормативно-правових актів, норми міжнародних договорів, що стали частиною національного законодавства, господарські договори (контракти); 2) обґрунтовано напрями розвитку й удосконалення відповідного законо давства України: на рівні ГПК України щодо підсудності спорів за участю іноземної особи; розширення компетенції господарських судів через віднесення до їхньої підвідомчості справ у спорах, що виникають у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності про оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу, а також про визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу, іноземного суду; доповнення підставами визнання арбітражних угод недійсними та такими, що не можуть бути виконані; на рівні міжнародних договорів – ратифікація Конвенції про угоди про вибір суду; на рівні підзаконних нормативно-правових актів – конкретизація Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) у частині рекомендацій щодо формулювання розділу зовнішньоекономічного договору щодо урегулювання спорів у судовому порядку з огляду на неможливість вибору сторонами норм процесуального права при розгляді справи у господарських судах. Запропоновано внесення змін до ГПК України, Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів).
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
13

Мальський, М. М. "Арбітражні угоди в міжнародному комерційному арбітражі: їх форма, зміст, порядок укладення та виконання." Юриспруденція: теорія і практика, no. 7 (81) (2011): 60–64.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
14

Мальський, М. М. "Арбітражні угоди в міжнародному комерційному арбітражі: їх форма, зміст, порядок укладення та виконання." Юриспруденція: теорія і практика, no. 7 (81) (2011): 60–64.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
15

Купцова, М. В. "Тлумачення арбітражної угоди." Судова практика, no. 11/12 (2012): 19–27.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
16

Мальський, М. "Дійсність арбітражної угоди." Підприємництво, господарство і право, no. 4 (184) (2011): 64–67.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
17

Мальський, М. "Дійсність арбітражної угоди." Підприємництво, господарство і право, no. 4 (184) (2011): 64–67.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
18

Мальський, М. "Види арбітражних угод." Юридичний журнал, no. 6 (108) (2011): 113–14.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
19

Купцова, М. "Класифікація арбітражних угод." Юридична Україна, no. 2 (86) (2010): 108–13.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
20

Захарченко, Т. "Умови дійсності арбітражної угоди." Право України, no. 10 (2007): 38–44.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
21

Захарченко, Т. "Умови дійсності арбітражної угоди." Право України, no. 10 (2007): 38–44.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
22

Пожоджук, Р. "Правова природа арбітражної угоди." Юридична Україна, no. 5 (137) (2014): 95–103.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
23

Маркіян, М. Мальський. "Історіографія розвитку арбітражної угоди." Вісник Львівського університету ім. Івана Франка. Серія міжнародні відносини, Вип. 25 (2008): 164——170.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
24

Кравцов, С. "Судовий контроль дійсності арбітражної угоди." Юридична Україна, no. 3 (111) (2012): 79–85.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
25

Кравцов, С. "Проблеми арбітражної угоди та її автономності." Юридична Україна, no. 9 (93) (2010): 86–89.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
26

Волкова, Ірина. "КОМПЕНСАЦІЯ ЗА ЕКСПРОПРІАЦІЮ В УКРАЇНСЬКИХ ІНВЕСТИЦІЙНИХ УГОДАХ." Молодий вчений, no. 1 (101) (January 31, 2022): 10–16. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-1-101-3.

Full text
Abstract:
Питання компенсації іноземному інвестору у зв’язку з експропріацією інвес-тицій приймаючою державою – одне з ключових у міжнародному інвести-ційному праві. Компенсація є однією з трьох умов законної експропріації, серед яких також те, що експропріація повинна бути здійснена в публічних цілях, відповідно до закону та не бути дискримінаційною. Після визначення арбітражем факту експропріації, оцінка розміру компенсації – наступне сер-йозне питання. Положення про компенсацію зазвичай передбачені у статтях про експропріацію інвестиційних договорів. Проте такі положення часто не містять чітких вказівок щодо методу обчислення, відсотків, що нараховують-ся, а також дати, з якої починається нарахування відсотків та дати виплати компенсації. Оскільки ці фактори безпосередньо впливають на розмір суми виплат інвестору, важливо, щоб держави надавали особливу увагу положен-ням про компенсацію у міжнародних інвестиційних угодах.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
27

КОМАРОВА, ТЕТЯНА. "Взаємодія Суду справедливості Європейського Союзу з іншими міжнародними судовими установами." Право України, no. 2018/04 (2018): 232. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-04-232.

Full text
Abstract:
В умовах фрагментації міжнародного права основного значення набувають механізми взаємодії різних правопорядків та їх судових установ. У контексті ж європейської інтеграції потребують осмислення інституційні взаємозв’язки Суду справедливості Європейського Союзу (далі – Суд ЄС) з іншими міжнародними судовими установами. На відміну від національних судів держав-членів, із якими у Суду ЄС вже існують механізми взаємодії та кооперації, питання взаємодії його з іншими міжнародними судовими установами залишаються відкритими як з погляду формування міжнародно-правової практики, так і її теоретичної інтерпретації. Суд ЄС із обережністю підходить до практики інших міжнародних судових установ, юрисдикція яких може стосуватися компетенції ЄС, оскільки їхня діяльність певною мірою може становити загрозу для юрисдикційного порядку, визначеного установчими договорами та як наслідок – автономії правової системи ЄС. Метою статті є проведення аналізу взаємодії Суду ЄС з іншими міжнародними судовими установами, дослідження конкуруючої юрисдикції цих судових установ та методів, які використовуються для уникнення паралельних судових проваджень. Доктрина Суду ЄС щодо збереження автономії правової системи ЄС зводиться до незмінності повноважень Союзу та його інститутів, встановлених установчими договорами, та уніфікованого тлумачення норм права ЄС, а також її незалежності від рішень інших правових систем, зокрема й заснованих на міжнародному праві. З погляду права ЄС така позиція є цілком проінтеграційною, але з погляду міжнародного права вона певним чином обмежує держави-члени у виборі засобів вирішення спорів, які надані їм іншими міжнародними договорами. Право ЄС не містить заборон звертатися до інших, ніж Суд ЄС, засобів вирішення спорів, але за певних умов і більшість із яких були встановлені його практикою. Фундаментальним тут є те, що трибунали, арбітражі та інші судові установи не можуть тлумачити право ЄС. Крім того, якщо ЄС і може бути суб’єктом міжнародної угоди, у межах якої діятиме суд чи арбітраж, але юрисдикція цих установ має бути обмежена лише застосуванням і тлумаченням певної угоди й не може впливати на розподіл повноважень між інститутами ЄС або між ЄС та державами-членами. У цьому контексті вкрай важливою є практика Суду ЄС щодо його взаємовідносин із Судом Європейської асоціації вільної торгівлі, Європейським судом з прав людини, арбітражами ad hoc тощо.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
28

Сліпачук, Т. "Хто і як визначає право, що застосовується до арбітражної угоди, або... знову про головне." Юридичний журнал, no. 2 (104) (2011): 109–13.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
29

ЛІЩИНА, ІВАН. "Порушення права власності законодавчими актами, прийнятими в рамках соціально-економічної політики держави. Погляд Європейського суду з прав людини." Право України, no. 2021/01 (2021): 174. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-01-174.

Full text
Abstract:
У статті вивчається розвиток практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ або Суд) стосовно скарг заявників на втручання держав у їхні права, передбачені ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (P1-1), через прийняття законів, якими вони позбавлялися майна, або якими встановлювалися обмеження щодо володіння, користування або розпорядження майном, або відбувалося втручання у господарську діяльність заявників. Стаття досліджує розвиток і сучасний стан практики ЄСПЛ щодо порушення права власності через запровадження заходів, що, на думку держав, мають захищати загальний інтерес. Дослідження має на меті встановлення основних факторів, які ЄСПЛ бере до уваги при розгляді справ зазначеної категорії, аналіз таких рішень, ухвалених проти України, та вироблення пропозицій для запобігання ризику прийняття рішень, що можуть бути визнані ЄСПЛ такими, що порушують P1-1 у майбутньому. Сьогодні ЄСПЛ ухвалив тільки два рішення щодо порушення Україною P1-1 через прийняття законодавчих актів, які непропорційним чином втручаються у право власності. Загальна сума витрат, пов’язана з такими рішеннями – близько 0,5 млн євро – є відносно невеликою, порівняно з потенційними сумами сатисфакції, які ЄСПЛ міг би присудити в цих справах. Але ризик виникнення нових рішень ЄСПЛ проти України у цій категорії справ залишатиметься високим доти, доки в процедурі законотворчої діяльності існує прогалина в оцінці ризиків порушення відповідною політикою майнових прав приватних осіб. З огляду на це вважаємо за необхідне запропонувати значно підсилити експертний аналіз законопроєктів саме з точки зору можливих порушень майнових прав приватних осіб у разі прийняття того чи іншого законопроєкту. Такий аналіз має включати як суто правову оцінку запропо-нованого заходу крізь призму ст. 41 Конституції України, P1-1 та відповідних угод про взаємний захист інвестицій, так і фінансово-економічну оцінку, зокрема потенційних витрат держави на виплати за рішеннями ЄСПЛ і міжнародних інвестиційних арбітражів.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
30

Kabrera, Juliia. "П’ЯТЬ ПІДХОДІВ ДО ВИБОРУ ПРАВА АРБІТРАЖНОЇ УГОДИ В МІЖНАРОДНІЙ АРБІТРАЖНІЙ ПРАКТИЦІ (Five Choice of Law Approaches to the Arbitration Agreement in International Arbitration Practice)." SSRN Electronic Journal, 2020. http://dx.doi.org/10.2139/ssrn.3853470.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
31

Nahnybida, Volodymyr. "DETERMINING OF THE LAW APPLICABLE TO THE ABILITY OF THE PARTIES TO CONCLUDE THE ARBITRATION AGREEMENT." International scientific journal "Internauka". Series: "Juridical Sciences", no. 3(25) (2016). http://dx.doi.org/10.25313/2520-2308-2020-3-5763.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
We offer discounts on all premium plans for authors whose works are included in thematic literature selections. Contact us to get a unique promo code!

To the bibliography