Journal articles on the topic 'Антиміф'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Антиміф.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Антиміф.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
B.H., Kushka. "INTERTEXTUALITY AS A FACTOR OF THE GENRE SPECIFICITY OF MICHEL TOURNIE’S NOVELS." South archive (philological sciences), no. 85 (April 12, 2021): 62–66. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2021-85-9.
Full textAbstract:
Purpose. The purpose of the article is to study forms and functions of intertextuality in Michel Tournier’s novels and to determine the connection of this aspect of the author’s poetics with the genre specificity of his works and the influence of a certain type of intertextuality on the formation of genre strategies.Methods. The following research methods are used in the study: genre approach, intertextual analysis, myth criticism, comparative-typological analysis.Results. A review of modern research of the works of Michel Tournier by foreign and domestic scholars is done, and the lack of studies of the author’s intertextual strategies is revealed. The ideological and philosophical character of the writer’s orientation to different sources of intertextual borrowings is emphasized. Forms and types of intertextuality in Tournier’s novels are classified by origin (literary, legendary apocryphal) and by the mode of the author’s attitude to the precedent texts (according to Ya. Polishchuk: mythologization, remythologization, demythologization). The main functions of the intertextuality in the writer’s novels are determined: accumulative-mnemonic (condensation of cultural memory) and generative (embodiment of the author’s fictional concept of the world and man, formation of the genre strategy of the works). The genre features of Tournier’s novels on the basis of the dominant type of intertextuality are revealed. In the novel «Vendredi ou les Limbes du Pacifique», due to the deconstruction (demythologization) of the Enlightenment myth about the predominance of culture over nature, the leading tendency is creation such a specific genre phenomenon as the anti-myth novel. The novel “Gaspard, Melchior Et Balthazar” is characterized by a type of remythologization based on a free but undistorted interpretation of the gospel story of the worship of the Magi. It causes the genre specification of the work as a novel-apocrypha. In the novel “Le Roi des Aulnes”, Tournier uses a number of precedent texts to create a novel-myth about the phenomenon of fascism-“cannibalism” and the idea of phoria (carrying) as a mission to save child in the apocalyptic world.Conclusions. Michel Tournier’s novels are thoroughly intertextual. The author turns to precedent texts of different origins and sources, using them in accordance with his own worldview and philosophical beliefs, creative ideas and genre strategies. Depending on the priority type of intertextuality, specific genre dominants have been identified in the writer’s works. They fit into the general tendency to mythologization (novel-myth, novel-antimyth, novel-apocrypha) and intellectualization of the genre of novel. This trend is determinative both for the work of Michel Tournier and for all the world literature of the XX and XXI centuries.Key words: intertextuality, precedent text, mythologization, mythopoetics, genre, intellectual novel. Мета – визначити форми і функції інтертекстуальності в романах Мішеля Турньє, зв’язок даного аспекту поетики автора з жанровою специфікою творів, вплив певного типу інтертекстуальності на формування жанрової стратегії.Методи дослідження: генологічний підхід, інтертекстуальний аналіз, міфокритичний метод, порівняльно-типологіч-ний аналіз.Результати. Здійснено огляд сучасних досліджень зарубіжних і вітчизняних науковців, присвячених творчості Мішеля Турньє, і встановлено брак студій інтертекстуальних стратегій автора. Акцентовано світоглядно-філософський характер орі-єнтації письменника на різні за походженням джерела інтертекстуальних запозичень. Класифіковано форми і типи інтер-текстуальності в романах Турньє за походженням (літературні, легендарні апокрифічні), за модусом авторського ставлення до прецедентного тексту (згідно з Я. Поліщуком: міфологізація, реміфологізація, деміфологізація). Визначено основні функ-ції інтертексту в романах письменника: акумулятивно-мнемонічну (конденсація культурної пам’яті) і генеративну (втілення авторської художньої концепції світу і людини, формування жанрової стратегії твору). Виявлено жанрові особливості романів Турньє на основі домінантного типу інтертекстуальності. У романі «П’ятниця, або Тихоокеанський лімб» внаслідок деконструкції (деміфологізації) просвітницького міфу про превалювання культури над природою провідною є тенденція до створення такого специфічного жанрового феномену, як роман-антиміф. Для роману «Ґаспар, Мельхіор і Вальтасар» характерний тип реміфологізації, побудований на вільній, але не викривленій інтерпретації євангельського сюжету поклоніння волхвів, що спричиняє жанрову специфікацію твору як роману-апокрифу. У романі «Вільшаний король» Турньє використовує цілу низку прецедентних текстів з метою створення роману-міфу про феномен фашизму-«людожерства» і ствердження ідеї форії (носін-ня) як місії рятування дитини в апокаліптичному світі.Висновки. Романи Мішеля Турньє є наскрізно інтертекстуальними. Автор звертається до різних за походженням та джерелами прецедентних текстів, використовуючи їх відповідно до власних світоглядно-філософських переконань, митецького задуму та жанрової стратегії. Залежно від пріоритетного типу інтертексту у творах письменника виявлено специфічні жанрові домінанти, які вписуються в загальну тенденцію до міфологізування (роман-міф, роман-антиміф, роман-апокриф) та інтелек-туалізації романного жанру. Окреслена тенденція є визначальною як для творчості Мішеля Турньє, так і для всієї новітньої світової літератури.Ключові слова: інтертекстуальність, прецедентний текст, міфологізація, міфопоетика, жанр, інтелектуальний роман.
2
Новикова, М. А. "Микола Лукаш: миф и антимиф." Теорія і практика перекладу, Вип. 17, (за 1990 рік) (1991): 98–107.
Find full text
3
Сичок, С. В. "Феноменологічна онтологія структури міфу та антиміфу у творчості Шевченка." Літературознавчі студії, Вип. 19, ч. 2 (2007): 160–66.
Find full text
4
Сичок, С. В. "Феноменологічна онтологія структури міфу та антиміфу у творчості Шевченка." Літературознавчі студії, Вип. 19, ч. 2 (2007): 160–66.
Find full text
5
Чорний, С., and Т. Луценко. "КЛІТИННІ ТЕХНОЛОГІЇ ОТРИМАННЯ ТЕРАПЕВТИЧНИХ МОНОКЛОНАЛЬНИХ АНТИТІЛ." Біомедична інженерія і технологія, no. 5 (May 12, 2021): 67–75. http://dx.doi.org/10.20535/2617-8974.2021.5.231283.
Full textAbstract:
Розвиток розробки та виробництва терапевтичних моноклональних антитіл набирає значних обертів завдяки високим показникам безпечності та ефективності. В даній сфері відбувається стрімкий ріст на світовому ринку на рівні 150 млрд доларів у 2019 році, і десятки нових препаратів вже пройшли етап розробки та активно проходять клінічні дослідження. У статті проведено аналітичний огляд базових технологій отримання терапевтичних моноклональних антитіл з оцінкою переваг та недоліків. Розглядаються технології починаючи з “традиційної” гібридомної технології з високою імуногенністю отримуваних препаратів, до повністю людських моноклональних антитіл. Також у статті проаналізовано критичні етапи виробництва, що включають отримання клону-продуцента, культивування, виділення та очистку антитіл.
Ключові слова: терапевтичні моноклональні антитіла, гуманізовані та химерні антитіла, рекомбінантні білки, гібридомна технологія, фаговий дисплей, виробництво
6
Lisianyi, Mykola. "ОСОБЛИВОСТІ ГУМОРАЛЬНОГО ІМУНІТЕТУ ПРИ COVID-19 ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ПРОТИВІРУСНИХ АНТИТІЛ В КЛІНІЧНІЙ ПРАКТИЦІ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)." Immunology and Allergy: Science and Practice, no. 3 (November 28, 2021): 14–22. http://dx.doi.org/10.37321/immunology.2021.3-02.
Full textAbstract:
Роль імунних реакцій як клітинного, так і гуморального типу в патогенезі COVID-19, неоднозначна та суперечлива. В представленому огляді літератури аналізуються два погляди на цю проблему, а саме – захисну та стимулюючу вірусну інфекцію, імунопатологічна роль різних імунних клітин, особливо антитіл.Приведені дані про направленість та рівень нейтралізуючих і не нейтралізуючих віруси антитіл в крові хворих, реконвалесцентів та здорових осіб і відмічається, що до 30-50% пацієнтів мають низькі рівні вірус нейтралізуючих антитіл, а це ускладнює можливості використання антитіл для профілактики та лікування тяжких форм захворювання. Характеризується антиген специфічний та неспецифічний механізми дії антитіл при корона інфекції, які по-різному впливають на перебіг захворювання. В огляді коротко обговорюються проблеми, пов’язані з отриманням та використанням різних типів моноклональних антитіл для лікування тяжко хворих. В статті робиться висновок, що імунні препарати із крові реконвалесцентів та моноклональні антитіла, які містять великий рівень нейтралізуючих антитіл, можуть бути одним із специфічних методів лікування COVID-19.
7
Кyryliuk, S. Ya, Т. I. Nеgrych, R. S. Stоykа, and Yu Ya Kit. "Автоантитіла класу IgG до основного білка мієліну та гістону-H1 як нові біологічні маркери розсіяного склерозу." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, no. 5.67 (September 23, 2014): 19–26. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.5.67.2014.80686.
Full textAbstract:
З метою пошуку нових маркерів тяжкості перебігу розсіяного склерозу було проведено порівняльний аналіз вмісту у сироватці крові хворих на розсіяний склероз IgG-антитіл, специфічних щодо гістону-Н1 та основного білка мієліну (ОБМ). Для аналізу було використано 55 зразків сироватки крові пацієнтів чоловічої та жіночої статі різного віку, з різним перебігом захворювання. Вміст антигістон-Н1- і анти-ОБМ-IgG-антитіл оцінювали за допомогою імуноензимного аналізу. Було встановлено, що сироватки крові хворих на розсіяний склероз суттєво відрізняються за вмістом антигістон-Н1- та анти-ОБМ-антитіл і рівень цих IgG-антитіл залежить від клінічних характеристик захворювання.
8
Boiko, Oksana, Olha Tytiuk, Olha Panivska, Bogdan Poruchynsky, and Petro Boiko. "Можливості імунофлуоресцентного методу в лабораторній діагностиці інфекційних хвороб." Notes in Current Biology, no. 1 (1) (September 15, 2021): 93–101. http://dx.doi.org/10.29038/ncbio.21.1.93-101.
Full textAbstract:
У статті розглянуто тенденції з використання методу флуоресціюючих антитіл як методу лабораторної діагностики заразних захворювань та інструменту наукових досліджень. Детально висвітлено принципи і суть, основні недоліки та переваги усіх варіантів методу флуоресціюючих антитіл.Проаналізовано основні причини, що негативно вплинули на застосування реакції імунофлуоресцен-ції для діагностики інфекційних хвороб. Встановлено об’єктивні (були пов’язані з недостатнім забезпеченням люмінесцентними мікроскопами та імунофлуоресцентними діагностикумами) і суб’єктивні причини (неба-жання фахівців діагностичних і наукових установ впроваджувати метод флуоресціюючих антитіл як високо специфічний і об’єктивно точний метод лабораторної діагностики).Наведено докази діагностичної ефективності методу флуоресціюючих антитіл за діагностики низки захворювань, де цей метод був розроблений або став еталонним, як у випадку діагностики сказу.Висвітлено певні перспективні наукові напрями МФА.Подальші дослідження стосуватимуться розробки процедур валідації та верифікації методу флуо-ресціюючих антитіл.
9
Koval, V. Yu. "Роль антитіл до еластази, циркулюючих автоантитіл до антигенів глутаматдекарбоксилази та острівцевих клітин при хронічному панкреатиті." GASTROENTEROLOGY, no. 4.54 (December 25, 2014): 96–99. http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.4.54.2014.82082.
Full textAbstract:
У статті наведено аналіз наявності антитіл до еластази, циркулюючих автоантитіл до антигенів глутаматдекарбоксилази та острівцевих клітин при різних формах хронічного панкреатиту. У всіх хворих на хронічний панкреатит виявлено високий рівень циркулюючих автоантитіл до антигенів глутаматдекарбоксилази, показники яких є найвищими при хронічному псевдотуморозному та калькульозному панкреатиті. Наявність циркулюючих автоантитіл до антигенів острівцевих клітин спостерігається в усіх групах хворих, однак найвищі показники виявлено при хронічному паренхіматозному та калькульозному панкреатиті. У 70 % хворих на хронічний панкреатит виявляють антитіла до еластази. При хронічному псевдотуморозному панкреатиті з порушенням екс- та інкреторної функції підшлункової залози виявлено значне збільшення антитіл до еластази. Підвищення рівня антитіл до еластази, циркулюючих автоантитіл до антигенів глутаматдекарбоксилази та острівцевих клітин при хронічному панкреатиті може свідчити про напруження імунної системи, що потрібно враховувати при лікуванні.
10
Bondarenko, A. M. "ВАКЦИНАЦІЯ – ОЦІНКА ДОЦІЛЬНОСТІ ТА РИЗИКІВ." Інфекційні хвороби, no. 2 (July 30, 2019): 75–95. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2019.2.10329.
Full textAbstract:
Дослідження присвячене сучасним проблемам імунопрофілактики керованих інфекцій. Висвітлені актуальні питання індивідуальної вакцинації, оцінки її доцільності, а також профілактика тяжких поствакцинних ускладнень.
Наведені дані (з урахуванням рекомендацій ВООЗ) про індивідуальні захисні рівні специфічних антитіл у сироватці крові людини відносно конкретних керованих інфекцій. Висвітлені проблеми уніфікації, стандартизації та міжнародних стандартів показників захисного рівня антитіл, визначених за різними методами дослідження. Описані показники колективного імунітету та їх співвідношення з рівнями індивідуального захисного рівня антитіл.
Наведені дані, які базуються на визначенні рівня специфічних захисних антитіл, та обґрунтовують регламент оцінки доцільності, необхідності та небезпеки проведення індивідуальної імунопрофілактики для конкретної керованої інфекції у конкретного пацієнта.
Обґрунтована можливість прогнозування тяжких алергічних поствакцинних реакцій з використанням «старих» та невиправдано забутих способів і методів оцінки. Запропоновано відновлення та методологію застосування реакції імунолейкоцитолізу з вакцинними антигенами сучасних вакцин.
Об’єктивно обґрунтована необхідність практичної реалізації саме індивідуальних програм вакцинації та ревакцинації. Запропонований наступний алгоритм індивідуальної імунопрофілактики інфекцій: спочатку – оцінка необхідності у конкретній вакцинації, яка визначається за рівнем специфічних захисних антитіл (з урахуванням рекомендацій ВООЗ); на другому етапі – оцінка доцільності вакцинації; на третьому етапі, за необхідності та/або доцільності її проведення – всебічна оцінка можливості специфічної імунопрофілактики з урахуванням клінічних протипоказань, а також індивідуальних ризиків, побічних ефектів та небезпеки розвитку алергічних реакцій негайного типу при використанні конкретної вакцини у конкретного пацієнта.
Запропонований алгоритм та використання методів прогнозування імунопатологічних реакцій на вакцини не дає 100 % гарантії безпеки, але безумовно зводить небезпеку імунопрофілактики до досяжного на сьогодні можливого мінімуму і, найголовніше, – дає можливість пацієнту усвідомлено разом із клініцистом ухвалювати рішення про застосування конкретної вакцини, а в разі розвитку можливих, але не прогнозованих, ускладнень вакцинації усуне проблеми юридичної відповідальності клініциста.
Рекомендоване обов’язкове створення відповідних нормативних документів, у яких замість бездумного «протоколу» буде детально відображений алгоритм індивідуальної імунопрофілактики з використанням сучасних методів достовірного прогнозування ризиків і небезпеки вакцинації.
11
Zaychenko, A. V., N. A. Gorchakova, O. V. Shumeiko, O. V. Klymenko, and O. V. Khodakivska. "Spectrum of Pharmacological Activity of Monoclonal Antibodies." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 4, no. 5 (September 1, 2019): 17–32. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs04.05.017.
Full text
12
Kit, Yu, N. Korniy, I. Kril, I. Magorivska, V. Tkachenko, R. Bilyy, and R. Stoika. "Proteolytic activity of IgG-antibodies of mice, immunized by calf thymus histones." Ukrainian Biochemical Journal 86, no. 2 (April 27, 2014): 79–88. http://dx.doi.org/10.15407/ubj86.02.079.
Full text
13
Chukur, O. O., N. V. Pasechko, and A. O. Bob. "ОЦІНКА РІВНЯ ВІТАМІНУ D І ЙОДНОГО СТАТУСУ В ЖІНОК ПРЕМЕНОПАУЗАЛЬНОГО ВІКУ З АВТОІМУННИМ ЗАХВОРЮВАННЯМ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 4 (February 12, 2021): 171–77. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i4.11770.
Full textAbstract:
РЕЗЮМЕ. У жінок пременопаузального віку з гіпотиреозом автоімунного ґенезу спостерігаються дефіцит вітаміну D та недостатнє йодне забезпечення.
Мета роботи – визначити рівень забезпеченості вітаміном 25(OH)D3 та провести оцінку медіани йодурії у жінок пременопаузального віку з автоімунним гіпотиреозом.
Матеріал і методи. Обстежено 146 жінок пременопаузального віку з гіпотиреозом на тлі автоімунного тиреоїдиту. Для оцінки функціонального стану щитоподібної залози визначали рівень тиреотропного гормону, вільного тироксину, вільного трийодтироніну та рівень антитіл до тиреопероксидази і антитіл до тиреоглобуліну. Визначали рівень вітаміну D у сироватці крові в осінньо-зимовий період та оцінювали йодне забезпечення за концентрацією йоду в разових порціях сечі.
Результати. У жінок пременопаузального віку з автоімунним гіпотиреозом у 78,8 % визначався дефіцит, і у 17,1 % – нестача вітаміну D. Результати визначення медіани йодурії показали недостатнє йодне забезпечення у 48,9 % хворих (легкий дефіцит йоду у 26,7 % і середнього ступеня тяжкості у 22,2 %) та надмірне йодне навантаження у 8,9 % хворих. Встановлено достовірно сильні негативні кореляційні взаємозв’язки між 25(ОН)D та рівнем антитіл до тиреопероксидази і тиреотропним гормоном та середню позитивну кореляцію із рівнем вільного тироксину і вільного трийодтироніну (р<0,05). Кореляційний аналіз визначив позитивні взаємозв’язки середньої сили між рівнем медіани екскреції йоду з рівнями тиреотропного гормону та антитіл до тиреопероксидази (р<0,05).
Висновок. Дефіцит вітаміну D корелює зі зниженням функції щитоподібної залози та тяжкістю гіпотиреозу, що визначає необхідність додаткового призначення вітаміну D всім жінкам пременопаузального віку з автоімунним гіпотиреозом. Для контролю йодного статусу жінок з гіпотиреозом автоімунного ґенезу необхідно проводити моніторинг функції щитоподібної залози та концентрації йоду в організмі.
14
Лісяний, Микола. "ОСОБЛИВОСТІ ІМУНІТЕТУ ПРИ COVID-19." Immunology and Allergy: Science and Practice, no. 3-4 (December 24, 2020): 5–15. http://dx.doi.org/10.37321/immunology.2020.3-4-01.
Full textAbstract:
В огляді літератури розлядаються особливості розвитку імунітету при COVID-19, його роль в захисті від цієї інфекції. Сьогодні, не дивлячись на короткий термін від початку пандемії, уже опубліковано багато попередніх, не підтверженних, часто суперечливих даних про захисну та імунопатологічну дію певних імунних реакцій. В огляді послідовно розглядаються зміни в реакціях вродженного та набутого адаптивного імунітету при COVID-19. Відмічається як імуносупресивна дія вірусу на процеси розпізнавання його антигенів та передачі сигналу для синтезу інтерферо-ну, який є провідним у реакціях захисту від вірусних інфекцій, так і стимулювання синтезу прозапальних цитокінів, що викликає розвиток у хворих «цитокінового шторму». Аналізуються деякі із установленних механізмів ухилення вірусу від дії захисних імунних реакцій, синтезу інтерферону, гальмування цитотоксичної активності натуральних кілерних NK клітин та CD8 Т-лімфоцитів. В роботі приведені дані про порушення в системі адаптивного імунітету, про причини розвитку лімфопенії в периферичній крові та про накопичення імунних клітин в паренхімі легень, відмічається більше гальмування CD8 Т-клітинних, ніж CD4 лімфоицитарних реакцій. Приводятся дані про зміни В-клітинної ланки імунітету та тривалість гуморального імунітету і захисну роль специфічних антитіл.Проведенно порівняня специфічної Т- та В-клітинної імунної пам’яті та її роль у формуванні тривалого післяінфекційного імунітету. Аналізуються особливості синтезу вірус нейтралізуючих антитіл, та їх відмінності від інших противірусних антитіл, які утворюються при цій інфекції, та відмічається пряма залежність тяжкості захворювання від рівня та направленості антитіл в крові. Приведені дані про антитіло залежне підсилення інфекції, яке обумовлене Fc фрагментом специфічних противірусних імуноглобулінів. В огляді розглядаються також можливості використання специфічних антитіл і особливо плазми реконвалесцентів для лікування тяжкохворих пацієнтів з COVID-19. В кінці огляду приведено перелік недостатньо вивчен-них питань імунітету при COVID-19.
15
Budaieva, І. V., H. О. Revenko, V. V. Маvrutenkov, О. P. Shtepa, V. H. Rezvykh, О. V. Kuzmenko, and I. P. Belova. "Визначення показників ризику виникнення дифтерії на підставі дослідження антидифтерійного імунітету у населення Дніпропетровщини." ACTUAL INFECTOLOGY 9, no. 5-6 (January 26, 2022): 21–26. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.9.5-6.2021.246692.
Full textAbstract:
Актуальність. Вакцинація є найбільш ефективною ланкою первинної профілактики. Серологічний моніторинг за інфекційними захворюваннями, що охоплюються національними програмами імунізації, дуже важливий, оскільки він надає актуальну інформацію щодо тягаря інфекції та імунологічного статусу населення. Мета дослідження: навести аналіз епідеміологічного моніторингу протидифтерійного захисту населення, показати узагальнюючу епідеміологічну ситуацію щодо дифтерії та визначити показники ризику виникнення дифтерії серед населення Дніпропетровщини. Матеріали та методи. Епідеміологічний аналіз протидифтерійного імунітету (2017–2019 рр.) проводився на підставі результатів імуноферментного аналізу рівнів антитіл IgG проти дифтерійного токсину у 271 мешканця Дніпропетровщини. Результати. Аналіз результатів виявив, що лише 30,6 % (n = 83) населення мають рівні антитоксичних антитіл 1,0 МО/мл і більше, що обумовлює цим особам достатній захист проти дифтерії в найближчі 5–7 років життя. Разом з тим більшість населення (69,4 %) потребує негайної одноразової бустерної вакцинації (n = 134; 49,5 %) або негайної базової вакцинації (n = 54; 19,9 %) внаслідок низьких показників антитоксичних протидифтерійних антитіл. У групі віком 8–15 років 65,9 % (n = 62) потребують негайної базової або бустерної вакцинації, це свідчить про те, що у дітей цього віку не сформований базисний імунологічний захист внаслідок порушень графіку вакцинації або її відсутності. У групі віком 27 років і старше 79,1 % (n = 72) досліджених не мають протективних рівнів антидифтерійних антитіл, що свідчить про відсутність фактичного захисту проти дифтерії. Висновки. Результати роботи свідчать про недостатній популяційний захист населення проти дифтерії. У зв’язку з цим є актуальними питання розробки стратегічних заходів масової імунопрофілактики дифтерії як дітей, так і дорослих. У країні повинні проводитися регулярні епідеміологічні моніторинги, які вивчали б популяційний імунітет проти дифтерії та інших керованих інфекцій і складали перспективний стратегічний і тактичний план з ліквідації недоліків в роботі щодо проведення масової імунопрофілактики населення.
16
Yakovenko, L. F., L. M. Kapustyan, Yu V. Smalyuk, V. M. Granich, A. S. Dobrokhod, O. O. Torbas, G. D. Radchenko, G. F. Prymak, Yu M. Sirenko, and L. L. Sydoryk. "Динаміка анти-Hsp60 антитіл при артеріальній гіпертензії помірного та тяжкого перебігу." HYPERTENSION, no. 2.28 (March 1, 2013): 20–27. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.2.28.2013.86517.
Full textAbstract:
Проведено визначення анти-Hsp60 антитіл методом ELISA та вестерн-блот аналізу в 32 пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ), серед них 19 пацієнтів — із 2-ю стадією, 2-го ступеня, та 13 пацієнтів — із 3-ю стадією, 3-го ступеня, а також у 12 клінічно здорових осіб, які мали родичів з АГ по материнській лінії. Контрольну групу становили 84 клінічно здорових донори крові. Як антиген використовували одержаний нами рекомбінантний білок GroEl Escherihia coli (прокаріотний гомолог Hsp60 людини).За результатами ELISA рівні анти-Hsp60 антитіл у сироватці клінічно здорових осіб, які мали родичів з АГ, пацієнтів з АГ 2-ї та 3-ї стадії вдвічі перевищували показник контролю (р = 0,007972; р = 0,000111; р < 0,000001 відповідно). Анти-Hsp60 позитивні сироватки виявлено у 58,3 % клінічно здорових осіб, які мали родичів з АГ, у 73,6 % пацієнтів з АГ 2-ї стадії та 50 % пацієнтів з АГ 3-ї стадії. За результатами вестерн-блот аналізу антиген-мішень (Hsp60) розпізнавали дві із семи анти-Hsp60 позитивних за результатами ELISA сироваток пацієнтів з АГ 2-ї стадії та чотири із п’яти анти-Hsp60 позитивних сироваток пацієнтів з АГ 3-ї стадії, за клінічними показниками такі пацієнти незалежно від стадії захворювання були віднесені в групу ризику розвитку ускладнень. Сироватка однієї з клінічно здорових осіб, які мали родичів з АГ, проявляла реактивність до Hsp60. Установлено, що поєднане використання методів ELISA та вестерн-блот аналізу є доцільним для прогнозування перебігу захворювання, ризику розвитку ускладнень АГ.
17
Moskva, Kh A., O. P. Kikhtiak, and R. D. Makar. "Вплив фіксованої комбінації йоду і селену на перебіг автоімунного тиреоїдиту в йододефіцитному регіоні." INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), no. 8.64 (January 22, 2015): 38–42. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.8.64.2014.77861.
Full textAbstract:
Останнім часом з’явились повідомлення про причетність недостатності селену до розвитку автоімунного тиреоїдиту. Проведено клінічне дослідження впливу фіксованої комбінації 150 мкг йоду і 75 мкг селену. Встановлено, що після шести місяців терапії вірогідно збільшується концентрація вільного тироксину і зменшується рівень концентрації антитіл до пероксидази. Проведене порівняння з групою монотерапії йодом 150 мкг/добу також виявило вірогідну відмінність за показниками концентрації антитіл до пероксидази на користь призначення комбінації йоду й селену. Збільшення рівня вільного тироксину поряд із виявленою тенденцією до зменшення тиреотропного гормона можна розглядати як можливий позитивний вплив фіксованої комбінації йоду й селену (препарат ЙоСен®) на функціональний статус щитоподібної залози. Указаний ефект виявлений уперше і потребує подальшого вивчення.
18
Oliinyk, O. S., A. A. Kaberniuk, T. A. Redchuk, D. V. Kolibo, and S. V. Komisarenko. "Construction of bifunctional molecules specific to antigen and antibody’s Fc-fragment by fusion of scFv-antibodies with staphylococcal protein A." Biopolymers and Cell 25, no. 3 (May 20, 2009): 245–49. http://dx.doi.org/10.7124/bc.0007e3.
Full text
19
Rymarenko, N. V., A. I. Gordiyenko, and A. A. Bakova. "Стан антиендотоксинового імунітету в дітей, хворих на бактеріальні ангіни й скарлатину." CHILD`S HEALTH, no. 4.39 (April 1, 2012): 63–66. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.0.4.39.2012.100885.
Full text
20
Kapustian, L. N., O. T. Rozhko, V. I. Bobyk, I. V. Kroupskaya, and L. L. Sidorik. "Development and characterization of monospecific anti-Sgt1 antibodies." Biopolymers and Cell 23, no. 6 (November 20, 2007): 495–500. http://dx.doi.org/10.7124/bc.000784.
Full text
21
Колянова, Т. В. "Модифікована матматична модель, що описує взаємодію антигенів та антитіл в організмі людини." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія "Фізико-математичні науки", вип. № 3 (2015): 90–93.
Find full text
22
Гуменна, Р. О., М. І. Шкільна, О. Л. Івахів, І. С. Іщук, Н. Ю. Вишневська, М. М. Корда, and І. М. Кліщ. "ВИЯВЛЕННЯ СЕРОЛОГІЧНИХ МАРКЕРІВ ЗБУДНИКІВ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ СЕРЦЕВО-СУДИННИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 4 (March 25, 2022): 74–80. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i4.12802.
Full textAbstract:
РЕЗЮМЕ. Мета – з’ясувати спектр серологічних маркерів збудників інфекційних хвороб у пацієнтів із ураженням ССС, використавши імуноферментний аналіз (ІФА) та метод мультиплексної НІФ у модифікації БІОЧИП.
Матеріал і методи. Обстежено 69 пацієнтів із ураженням серцево-судинної системи віком від 18 до 69 років, які лікувалися амбулаторно і стаціонарно в ТОР КНП «Тернопільська університетська лікарня» з приводу патології ССС. Чоловіків було 41 (59,4 %), жінок – 28 (40,6 %).
Для етіологічного розшифрування ЛБ застосували метод ІФА. Визначали антитіла до антигенів комплексу B. burgdorferi sensu lato (s. l.) у сироватках крові методом ELISA з використанням тест-систем компанії Euroimmun AG (Німеччина). Отримані результати оцінювали як позитивні, проміжні або негативні та інтерпретували згідно з рекомендаціями виробника.
У 20 пацієнтів із 69 обстежених використавши метод мультиплексної НІФ виявляли специфічні антитіла класів IgM та IgG до 16 збудників інфекційних хвороб, які можуть бути причиною захворювань ССС. Застосовували тест-системи «Mosaic: Міокардитичний профіль 1 (IgM/IgG)», EUROIMMUN, Німеччина, які містили мічені флуоресцеїном антигени збудників таких інфекційних хвороб: епідемічний паротит, грип, парагрип, мікоплазмова, цитомегаловірусна, Коксакі та ентеровірусна інфекції, ЛБ і хламідіоз. Цей метод діагностики у пацієнтів з ураженням ССС у Тернополі застосований вперше.
Результати визначення антитіл до збудників зазначених вище інфекційних хвороб оцінювали в полі зору флуоресцентного мікроскопа (Olympus IX70, ок ×10, об ×20;40) за яскраво-зеленим світінням імунного комплексу антиген-антитіло, міченого флуоресцеїном, яке було специфічним для кожного із вказаних збудників.
Результати. При аналізі результатів серологічного дослідження сироваток крові пацієнтів із ураженням ССС за допомогою ІФА на виявлення специфічних антитіл класів IgM та IgG до комплексу B. burgdorferi s. l. встановлено, що позитивні і проміжні результати наявності антитіл хоча б одного класу були у 34 (49,3 %) осіб із 69 обстежених. Одночасно специфічні антитіла обох класів (результати позитивний/позитивний і проміжний/проміжний) знаходили у сироватках крові 36 (52,2 %) осіб.
Загалом позитивні результати наявності антитіл класу IgM до борелій отримано у 17 (24,6 %) пацієнтів, проміжні – у 6 (8,7 %), негативні – у 46 (66,7 %). Водночас позитивні результати виявлення специфічних антитіл класу IgG були у 19 (27,5 %) осіб, проміжні – у 5 (7,2 %), негативні – у 45 (65,3 %).
Методом мультиплексної НІФ у 10 пацієнтів визначали специфічні антитіла класу IgМ та у 10 – класу IgG до 16 збудників інфекційних хвороб, які здебільшого можуть уражати ССС. Проведений аналіз отриманих результатів виявив таке: специфічні антитіла класу IgM знайдено лише до 6 із 16 зазначених вище збудників інфекційних хвороб.
Висновок. Метод мультиплексної непрямої імунофлуоресценції з використанням технології БІОЧИП є високоінформативним, оскільки в осіб із серцево-судинними захворюваннями дозволив одночасно виявити специфічні IgG до 16 збудників інфекційних хвороб, а специфічні IgM – до 6, здебільшого у різних поєднаннях.
У хворих із ураженням серцево-судинної системи застосування реакції мультиплексної НІФ доповнило результати ІФА – традиційного методу серологічної діагностики Лайм-бореліозу, дозволивши одночасно визначати у них антитіла до борелій трьох генотипів комплексу B. burgdorferi s. l. (B. burgdorferi s. s., B. afzelii, B.garinii).
23
Chukur, O. O. "ОСОБЛИВОСТІ ВУГЛЕВОДНОГО ТА ЛІПІДНОГО ОБМІНУ В ЖІНОК ПРЕМЕНОПАУЗАЛЬНОГО ВІКУ З ГІПОТИРЕОЗОМ АВТОІМУННОГО ГЕНЕЗУ." Medical and Clinical Chemistry, no. 3 (December 3, 2020): 87–93. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.v.i3.11544.
Full textAbstract:
Вступ. Дисфункцію щитоподібної залози вважають поширеним ендокринним захворюванням, у структурі якого переважає гіпотиреоз. У більшості випадків гіпотиреоз є наслідком автоімунного тиреоїдиту, що найчастіше трапляється в жінок. Зростання рівня тиреотропного гормону корелює з параметрами метаболічного синдрому, що збільшує серцево-судинні події та загальну смертність.
Мета дослідження – вивчити особливості кореляційних взаємозв’язків тиреотропного гормону, тиреоїдних гормонів та антитіл до тиреопероксидази з вуглеводно-ліпідними показниками в жінок пременопаузального віку, хворих на гіпотиреоз автоімунного генезу.
Методи дослідження. Обстежено 146 жінок пременопаузального віку з гіпотиреозом автоімунного генезу. Всім пацієнткам проводили антропометричні, загальноклінічні, біохімічні обстеження, включаючи визначення вуглеводного та ліпідного обміну, оцінювали функціональний стан їх щитоподібної залози, визначаючи рівні тиреотропного гормону, вільного тироксину, вільного трийодтироніну та антитіл до тиреопероксидази. Результати досліджень аналізували методом варіаційної статистики за допомогою програми STATISTICA 12 (“Statsoft”, США).
Результати й обговорення. Рівні тиреотропного гормону та антитіл до тиреопероксидази характеризувалися прямим кореляційним взаємозв’язком середньої сили із загальним холестерином, тригліцеридами, ліпопротеїнами низької щільності, коефіцієнтом атерогенності, а рівні вільного тироксину і вільного трийодтироніну – зворотним зв’язком. Встановлено достовірно позитивні кореляції середньої сили індексу маси тіла й індексу інсулінорезистентності HOMA-IR з тиреотропним гормоном, антитілами до тиреопероксидази та негативні кореляції середньої сили з вільним тироксином і вільним трийодтироніном. Виявлено позитивний кореляційний взаємозв’язок індексу маси тіла та індексу інсулінорезистентності НОМА-IR з рівнями загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів низької щільності, тригліцеридів, коефіцієнтом атерогенності й негативний кореляційний взаємозв’язок з холестерином ліпопротеїнів високої щільності.
Висновок. Дослідження кореляційних взаємозв’язків вуглеводного та ліпідного обміну в жінок пременопаузального віку, хворих на гіпотиреоз автоімунного генезу, є актуальним і перспективним напрямком для вивчення механізмів розвитку метаболічного синдрому та його корекції. Замісна гормональна терапія левотироксином натрію в жінок з гіпотиреозом автоімунного генезу є недостатньою для досягнення цільових рівнів основних показників метаболічного обміну.
24
Povoroznyuk, V. V., and I. V. Pankiv. "Вміст вітаміну D у хворих на автоімунний тиреоїдит із зниженою функцією щитоподібної залози." INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), no. 5.61 (September 25, 2014): 27–30. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.5.61.2014.76850.
Full textAbstract:
У дослідженні вивчено вміст вітаміну D в 75 пацієнтів з автоімунним тиреоїдитом (АІТ) зі зниженою функцією щитоподібної залози (ЩЗ). Мета дослідження — установити вміст 25(ОН)D в пацієнтів із явним і субклінічним гіпотиреозом на тлі АІТ. Матеріали і методи. 75 пацієнтів (59 жінок і 16 чоловіків) і 25 практично здорових осіб (які не відрізнялися за віком і статтю) перебували під спостереженням. Ви-значали рівень тиреотропного гормону (ТТГ), вільного тироксину (вТ4), вільного трийодтироніну (вТ3), антитіла до тиреоїдної пероксидази (ТПО), а також вміст 25(OH)D в сироватці крові. Результати. Пацієнти з АІТ були розподілені відповідно до рівня ТТГ і тиреоїдних гормонів на групи із субклінічним (n = 21) та явним (n = 54) гіпотиреозом. Рівень ТТГ був вірогідно вищим у групі із субклінічним (6,80 ± 1,84 мкОд/мл) і явним гіпотиреозом (11,38 ± 2,16 мкОд/мл) порівняно з групою контролю (2,11 ± 0,37 мкОд/мл) (p < 0,05). Рівень антитіл до ТПО становив 312,83 ± 7,19 Од/мл при субклінічному гіпотиреозі і 546,29 ± 9,81 Од/мл — при явному гіпотиреозі. Рівень 25(OH)D в сироватці крові був вірогідно нижчим при субклінічному (18,8 ± 1,2 нмоль/л) і явному гіпотиреозі (21,7 ± 1,3 нмоль/л) порівняно з групою контролю (27,3 ± 1,4 нмоль/л) (p < 0,05). Високовірогідна негативна кореляція встановлена між умістом ТТГ, антитіл до ТПО і вітаміном D (р < 0,001). Також високовірогідна позитивна кореляція встановлена між рівнями сироваткового 25(OH)D і вмістом вT4 (р < 0,001), між ТТГ і рівнем антитіл до ТПО (р < 0,05). Висновок. Дефіцит вітаміну D поєднується з наявністю АІТ зі зниженою тиреоїдною функцією (при субклінічному та явному гіпотиреозі). Подальші дослідження необхідні для встановлення недостатності вітаміну D як причинного фактора АІТ.
25
Bilovol, O. M., and O. I. Zalyubovska. "Хронічний ендотоксикоз та його корекція у хворих на ерозивний гастродуоденіт у поєднанні з гіпертиреозом." GASTROENTEROLOGY, no. 1.47 (January 1, 2013): 24–29. http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.1.47.2013.86236.
Full textAbstract:
При обстеженні 40 хворих з ерозивним гастродуоденітом у поєднанні з гіпертиреозом виявлений синдром хронічного ендотоксикозу, розвиток якого обумовлений надлишковим утворенням антитиреоїдних антитіл, малонового діальдегіду та поглибленням цитокінового дисбалансу. Доведена ефективність лікувальної тактики, що була спрямована на відновлення цитокінового балансу та застосування детоксикаційної терапії ентеросорбентом із високою сорбційною ємністю.
26
Makarenko, M., D. Govsieiev, R. Vorona, A. Tsisarenko, O. Vasil’tchuk, O. Pavlyuk, L. Yakovenko, I. Kroupska, A. Pogribna, and L. Sidorik. "Identification and characterization of antibodies against human Hsp60 at pregnancy." HEALTH OF WOMAN, no. 8(114) (October 30, 2016): 75–78. http://dx.doi.org/10.15574/hw.2016.114.75.
Full textAbstract:
Heat shock proteins (HSPs) or molecular chaperones were originally described as members of the cell response to different types of stress (infection, the influence of heavy metals, ischemia, hypoxia, amino acid starvation, psycho-emotional stress, hormonal stress, etc.). Hsp60 is one of the first proteins that are synthesized during embryogenesis. Hsp60 is necessary for the development of the embryo. The objective: was the identification and characterization of anti-Hsp60 autoantibodies in pregnant women to assess the prospects for a possible use as additional capabilities for the prediction of pregnancy progress. Patients and methods. Was a group of 170 pregnant women. 20 pregnant women were clinically healthy (control group) and 150 pregnant women had complicated anamnesis (main group). The level of IgG anti-Hsp60 antibodies in the serum was determined using immunoassay (ІFA). Immunoreactivity was determined by Western blot (immunoblotting). Results. Using the ІFA method, anti-Hsp60 positive serum was detected in 7.7% of pregnant women from the control group and in 14.0% of pregnant with complicated anamnesis. A statistically significant difference between the level of anti-Hsp60 autoantibody (on average) in pregnant women of the main group and the control group was not identified (0.177±0.118 vs. 0.134±0.097 units of optical density, p>0.05). Also, it was determined the frequency of detection of pathologies in pregnant women which have an anti-Hsp60 positive serum, compared with pregnant women which have an anti-Hsp60 negative serum. Conclusions. Our results suggest that in relation to the anti-Hsp60 antibody studies as an additional test, in particular, the forecast of progress of pregnancy, joint use ІFA and Western blotting is more appropriate. Key words: pregnancy, Hsp60, anti-Hsp60 autoantibodies.
27
Goraichuk, I. V. "DETECTION OF THE BOVINE VIRAL DIARRHEA ANTIBODIES." Biotechnologia Acta 6, no. 3 (2013): 95–99. http://dx.doi.org/10.15407/biotech6.03.095.
Full text
28
Мехно, Н. Я., and О. З. Яремчук. "Антифосфоліпідний синдром та ураження легень." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 4 (February 23, 2022): 125–34. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.4.12552.
Full textAbstract:
Резюме. Антифосфоліпідний синдром характеризується венозним та артеріальним тромбозом і тяжкими ускладненнями, що призводять до частих летальних наслідків. Продукція антифосфоліпідних антитіл (антикардіоліпінові антитіла, антитіла до β2-глікопротеїну I та вовчакові антитіла) сприяє ушкодженню, головним чином, ендотелію судинної стінки, що запускає механізм гіперкоагуляції та тромбоутворення під впливом зовнішніх чинників. Антифосфоліпідні антитіла можуть сприяти розвитку дисфункції органів через механізми імунної відповіді та системи гемостазу, пов’язані між собою. Їх вплив на легеневу систему, який недостатньо вивчено, є важливим для вчасної діагностики антифосфоліпідного синдрому. Мета дослідження – проаналізувати та систематизувати літературні джерела, щоб оцінити частоту та причини виникнення антифосфоліпідного синдрому, його патогенез та механізми ураження легень на фоні даного захворювання. Матеріали і методи. Опрацьовано матеріали з інформаційних «Internet»-ресурсів, публікації закордонних та українських фахових видань, медичної бази даних MEDSCAPE/PubMed за останнє десятиріччя. Результати. Клінічні дослідження пацієнтів з антифосфоліпідним синдромом із легеневими ускладненнями показали неоднозначність у підходах верифікації та лікування. Точна причина виникнення даного синдрому остаточно нез’ясована. Головними наслідками його є активація системи гіперкоагуляції та тромбоутворення, що зумовлює ішемію тканин чи викликає, навіть, поліорганну недостатність. Це провокується утворенням трьох типів антифосфоліпідних автоантитіл. Проте антифосфоліпідні антитіла не завжди виявляють у хворих з антифосфоліпідним синдромом, які мають клінічні прояви. Тоді діагностують серонегативний антифосфоліпідний синдром. Клінічний спектр проявів, пов'язаних із наявністю антифосфоліпідних антитіл, поступово розширюється, включаючи опис декількох легеневих проявів. Сюди належать тромбоемболія легеневої артерії, легенева гіпертензія, гострий респіраторний дистрес-синдром, фіброзуючий альвеоліт. Однією з інфекційних хвороб, при якій утворюються антифосфоліпідні антитіла, є SARS-CoV-2, особливо за тяжкого перебігу. Ведення хворих з ускладненнями після перенесеного COVID‑19 є актуальним питанням сьогодення. Висновки. Недостатнє вивчення механізмів ураження легень при антифосфоліпідному синдромі є поштовхом для нових досліджень у даній галузі медицини. Розкриття патогенетичних механізмів утворення автоімунних антитіл і їх роль у прогресуванні цієї патології є обов’язковими для постановки чіткого діагнозу. Більшість легеневих ускладнень має тяжкий перебіг, який часто призводить до втрати пацієнта.
29
Galkin, O. Yu, A. A. Savchenko, K. I. Nikitina, and O. M. Dugan. "Obtaining and study of properties of new monoclonal antibodies against human IgЕ." Ukrainian Biochemical Journal 85, no. 6 (October 28, 2013): 81–87. http://dx.doi.org/10.15407/ubj85.05.081.
Full text
30
Starykovych, M. O., R. S. Stoika, and Yu Ya Kit. "Cytotoxic activity of anti-DNA sIgA-antibodies from milk of healthy women." Studia Biologica 5, no. 3 (2011): 29–40. http://dx.doi.org/10.30970/sbi.0503.177.
Full text
31
Kvachenyuk, D. A., and A. М. Kvachenyuk. "Тактика ведення хворих після гемітиреоїдектомії з приводу доброякісного однобічного еутиреоїдного зоба." Endokrynologia 25, no. 1 (March 20, 2020): 89–94. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2020.25-1.89.
Full textAbstract:
Мета даного аналізу — оцінити на підставі результатів світових досліджень ризик розвитку поопераційного гіпотиреозу (як субклінічного, так і маніфестного), час виникнення гіпотиреозу після гемітиреоїдектомії та частоту рецидивів вузлоутворення в частці ЩЗ, що залишилася. Матеріал і методи. Для пошуку відповідних досліджень використовували електронні бази PubMed. Результати. Для аналізу характеристик поопераційного гіпотиреозу відібрано 13 досліджень, із них у 8 представлено кількісні дані щодо структури гіпотиреозу, який розділили на два підтипи: субклінічний і маніфестний. В огляді представлено дані про найбільш поширене ускладнення після гемітиреоїдектомії — гіпотиреоз, його структуру, частоту розвитку, час настання після операції та чинники, що впливають на розвиток поопераційного гіпотиреозу. Серед основних розглянуто передопераційний рівень ТТГ, вік пацієнта та наявність антитиреоїдних антитіл. Також описано ризики вузлоутворення в залишеній частці щитоподібної залози після гемітиреоїдектомії. У цілому в короткостроковій перспективі не відзначалося розвитку вузликів у частці, що залишилася. Висновки. Основним ускладненням у віддалений період після гемітиреоїдектомії з приводу однобічного доброякісного еутиреоїдного захворювання ЩЗ є гіпотиреоз, який розвивається в 10,9-48,8% випадків. Частота розвитку поопераційного гіпотиреозу та перехід його з транзиторної в перманентну форму залежить насамперед від передопераційних показників тиреотропного гормону та рівнів антитиреоїдних антитіл. Поопераційну замісну терапію тиреоїдними гормонами не слід призначати рутинно, а лише у випадках переходу гіпотиреозу із субклінічної в маніфестну форму (ТТГ понад 10 мОд/мл).
32
Starykovych, M. O., R. S. Stoika, and Yu Ya Kit. "Mitotic activity of anti-histone H1 sIgA-antibodies from milk of healthy mothers." Biopolymers and Cell 29, no. 2 (March 20, 2013): 117–23. http://dx.doi.org/10.7124/bc.00080e.
Full text
33
Mahorivska, I. B., R. O. Bilyy, L. Muñoz, M. Herrmann, R. S. Stoika, and Yu Ya Kit. "Sialylation of anti-histone antibodies in blood serum of systemic lupus erythematosus patients." Studia Biologica 6, no. 3 (2012): 55–64. http://dx.doi.org/10.30970/sbi.0603.239.
Full text
34
Berestoviy, V. O., A. M. Martych, I. V. Sokol, O. O. Berestoviy, and D. O. Govsieiev. "Effect of antiphospholipid antibodies on the risk of implantation failure after in vitro fertilization." UKRAINIAN JOURNAL OF PERINATOLOGY AND PEDIATRICS, no. 4(88) (December 30, 2021): 14–18. http://dx.doi.org/10.15574/pp.2021.88.14.
Full textAbstract:
Infertility is a unique pathology because it concerns a couple, not one person, and is the cause of a whole range of medical, social, demographic and economic problems. With the active development of assisted reproductive technologies, the demand for solving the problem of infertility has grown significantly. However, the prevalence of infertility remains stable, indicating many «white» spots in the diagnosis and treatment of this pathology and determining the search for new risk factors, diagnostic criteria, and treatment algorithms. Purpose — to analyze the factors that may affect implantation, namely the presence of lupus anticoagulant and antiphospholipid antibodies in women with infertility who have undergone in vitro fertilization. Materials and methods. A survey of 106 women diagnosed with infertility underwent treatment with assisted reproductive technologies in September 2019 — February 2021. The control (1) group consisted of women who received infertility treatment according to the standard scheme: controlled ovarian stimulation, gamete collection, intracytoplasmic sperm injection and embryo transfer. The main (2) group included patients who received aspirin, anticoagulants, and intravenous IgG immunoglobulins in addition to the standard treatment regimen. In the present study, levels of lupus anticoagulant and antiphospholipid antibodies were determined in both groups. Results. The study found no differences between groups of patients in levels of antibodies (AB) to phospholipids (IgG), beta-2-glycoprotein (IgG, IgM) and lupus anticoagulant (screening, confirmation) in the two groups of patients (p>0.05). Difference in two groups were in levels of AB to beta-2-glycoprotein IgM in controls, on average, 9.42 units/ml (5.86 units/ml — 12.35 units/ml), and in patients of main group — 7.23 units/ml (3.14 units/ml — 10.58 units/ml), p=0.015. One-factor logistic regression models were used to clinically understand the influence of factors associated with the risk of implantation failure. The analysis did not reveal a connection between risk of implantation failure and levels of autoantibodies (aAB) to phospholipids (IgG, IgM), beta-2-glycoprotein (IgG, IgM) and lupus anticoagulant (screening, confirmation) in two groups of patients (p>0.05 in all cases). Conclusions. The presence of aAB and/or antiphospholipid syndrome during the establishment of infertility factors is an essential component of the algorithm for diagnostic search for the cause of infertility and miscarriage. However, based on the obtained data, the presence of aAB in the study does not affect the implantation process nor affects the treatment of infertility. The research was carried out in accordance with the principles of the Helsinki declaration. The study protocol was approved by the Local Ethics Committee of the participating institution. The informed consent of the patient was obtained for conducting the studies. No conflict of interest was declared by the authors. Key words: infertility, implantation failure, antiphospholipid syndrome, assisted reproductive technologies.
35
Коростелев, Н. Б., and А. М. Орлов. "Содержание микро- и ультрамикроэлементов в отолитах клюворылой Antimora rostrata и мелкочешуйной A. microlepis антимор (Moridae, Teleostei)." Океанология 60, no. 6 (2020): 910–14. http://dx.doi.org/10.31857/s003015742005010x.
Full text
36
Штокайло, К. Б., Д. С. Шах, І. Д. Круз, М. А. Андрейчин, М. І. Шкільна, О. Л. Івахів, and М. М. Корда. "СЕРОЛОГІЧНА ДІАГНОСТИКА КЛІЩОВИХ ІНФЕКЦІЙ У ХВОРИХ НА ЛОКАЛІЗОВАНУ СКЛЕРОДЕРМІЮ." Інфекційні хвороби, no. 3 (November 29, 2021): 33–42. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2021.3.12490.
Full textAbstract:
Мета дослідження – встановити частоту виявлення специфічних антитіл IgM і/чи IgG до Borrelia burgdorferi s. l., B. miyamotoi, Bartonella henselae та B. quintana у сироватці крові хворих на локалізовану склеродермію.
Пацієнти і методи. Під спостереженням було 78 хворих із локалізованою склеродермією, віком від 18 до 74 років, які протягом 2015-2021 рр. лікувались амбулаторно і стаціонарно в КУТОР «Тернопільський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер». Чоловіків було 17 (21,8 %), жінок – 61 (78,2 %).
Для виявлення специфічних IgM і/чи IgG до B. burgdorferi s. l. (збудників Лайм-бореліозу) у сироватці крові використали двохетапний метод (ІФА та імуноблот) за допомогою тест-систем компанії Euroimmun AG (Німеччина). Отримані результати аналізували відповідно до рекомендацій виробника. Антитіла IgM і IgG до B. miyamotoi (одного зі збудників кліщових поворотних гарячок) визначали в сироватці крові методом імуноблоту в лабораторії «IGeneX Inc.» (Мілпітас, Каліфорнія, США).
Специфічні антитіла IgG до Bartonella henselae та Bartonella quintana (збудників бартонельозу) визначали у сироватці крові пацієнтів за допомогою методу мультиплексної непрямої імунофлуоресценції, застосувавши тест-системи «Mosaic for Bartonella henselae / Bartonella quintana (IgG)», компанії Euroimmun AG (Німеччина), із використанням технології «Біочіп», які містили мічені флуоресцеїном антигени вказаних видів бартонел.
Результати досліджень та їх обговорення. Позитивні або проміжні результати пошуку специфічних IgM і/чи IgG до комплексу B. burgdorferi s. l. (хоча б одного класу антитіл) за допомогою ІФА отримано в 29 (37,2 %) із 78 пацієнтів з локалізованою склеродермією. Підтвердити отримані дані методом імуноблоту вдалося у 25 (86,2 %) хворих. Антитіла лише класу IgM одночасно до B. burgdorferi s. l. та B. miyamotoi методом імуноблоту діагностовано у 4 (11,1 %), IgG у – у 5 (13,9 %) із 36 пацієнтів із локалізованою склеродермією.
За допомогою методу непрямої імунофлуоресценції специфічні антитіла класу G лише до B. henselae виявлено в сироватці крові 4 (15,3 %) із 26 пацієнтів із локалізованою склеродермією.
Серологічну діагностику кліщових поворотних гарячок і бартонельозу (наявних або перенесених у минулому) в пацієнтів із локалізованою склеродермією, мешканців Тернопільської області, проведено вперше.
Висновки. Застосування двохетапного методу серологічної діагностики ЛБ (ELISA та імуноблот) дозволило виявити антитіла IgM і/чи IgG до B. burgdorferi s. l. у 32,1 % хворих із локалізованою склеродермією. Встановлено причетність B. miyamotoi до клінічних проявів локалізованої склеродермії у 13,9 % пацієнтів шляхом виявлення у них антитіл IgG одночасно до B. miyamotoi та B. burgdorferi s. l. методом імуноблоту. Специфічні антитіла IgG лише до B. henselae діагностовано в сироватці крові 15,3 % пацієнтів із локалізованою склеродермією.
37
Ревенкo, Г. О. "ПРЕДИКТОРИ НАПРУЖЕНОСТІ АНТИТОКСИЧНОГО ПРОТИДИФТЕРІЙНОГО ІМУНІТЕТУ У ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ДОРОСЛИХ ОСІБ." Інфекційні хвороби, no. 2 (June 30, 2021): 29–37. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2021.2.12161.
Full textAbstract:
Метою дослідження було оцінити напруженість імунітету проти дифтерії у ВІЛ-інфікованих дорослих осіб і дослідити його зв’язок з основними клінічними та лабораторними показниками для визначення предикторних можливостей комплексного використання означених факторів. У дослідження було залучено 90 хворих на ВІЛ-інфекцію віком від 22 до 60 років, середній вік становив (40,1±0,9) років, серед яких чоловіків було 39 (43,3 %), жінок – 51 (56,7 %). До контрольної групи було залучено 49 здорових імунокомпетентних добровольців відповідної вікової групи та гендерного складу. Нами встановлено, що медіана протидифтерійних антитіл становила 0,17 (0,09-0,38) МО/мл, що у 6,1 разу нижче від відповідного показника у контрольній групі – 1,03 (0,56-1,27) МО/мл (р<0,001 за U-критерієм).
Високий ризик відсутності або низьких рівнів протидифтерійних антитіл достовірно (від p<0,05 до p<0,001) асоціюється з анемією, тромбоцитопенією, підвищеною ШОЕ, низьким рівнем Т-хелперів (nadir), наявністю волосистої лейкоплакії язика, дефіцитом маси тіла, фактом тютюнокуріння. Найбільші протективні можливості щодо підвищення рівня протидифтерійного імунітету у ВІЛ-інфікованих дорослих відповідно пов’язані з отриманням людьми, які вживають наркотики ін’єкційно, замісної підтримувальної терапії (rs=0,57; p=0,002), відсутністю волосистої лейкоплакії язика (rs=-0,23; p=0,030), відмовою від куріння (rs=-0,26; p=0,013), нормальними лабораторними показниками крові (рівень гемоглобіну – rs=0,25; p=0,02, тромбоцитів – rs=0,41; p<0,001, ШОЕ – rs=-0,55; p<0,001) та маси тіла – rs=0,31; p=0,003), а також більшою кількістю Т-хелперів (nadir) – rs=0,49 (p<0,001).
Комплексна оцінка зазначених факторів дозволить виявляти групи ризику, які потребують щеплення проти дифтерії, не проводячи спеціальних досліджень.
38
Орлов, А. М., А. Ф. Банников, and С. Ю. Орлова. "Гипотеза расселения антимор ( Antimora spp., Moridae) в Мировом океане по данным современного распределения, генетического анализа и ископаемых находок." Вопросы ихтиологии 60, no. 3 (2020): 295. http://dx.doi.org/10.31857/s0042875220030133.
Full text
39
Lysenko, B. M., B. V. Khabrat, А. A. Gordejchuk, T. A. Struk, O. O. Lytvak, O. Ya Giryavenko, and A. B. Khabrat. "Неспецифічний захист й особливості автоімунних процесів у пацієнток із зовнішнім генітальним ендометріозом на тлі гіпотиреозу." Endokrynologia 24, no. 4 (December 20, 2019): 323–30. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2019.24-4.324.
Full textAbstract:
Мета — проаналізувати стан неспецифічного захисту й особливості автоімунних процесів у пацієнток із зовнішнім генітальним ендометріозом (ЗГЕ) на тлі гіпотиреозу. Матеріал і методи. До дослідження увійшли 110 пацієнток із ЗГЕ на тлі гіпофункції щитоподібної залози (ЩЗ), яким у Державній науковій установі «Науково-практичний центр профілактичної і клінічної медицини» Державного управління справами (ДНУ «НПЦ КПМ» ДУС) проводили загальноклінічне передопераційне обстеження, пальпацію та УЗД ЩЗ, рутинні гінекологічні обстеження — огляд у дзеркалах, бімануальне дослідження. Для з’ясування характеру порушень імунного статусу на системному рівні досліджували показники клітинного та гуморального імунітету: вміст субпопуляцій Т-лімфоцитів, В-лімфоцитів (CD3, CD4, CD8, CD20, CD16); прозапальних і протизапальних цитокінів — інтерлейкінів IL‑1β, IL‑6, IL‑8, IL‑10, чинника некрозу пухлин α (TNF-α); імуноглобулінів (IgG, IgM, IgA); антитіл до фосфоліпідів (IgG, IgM). Визначення вмісту цитокінів, інтерлейкінів, Ig у крові проводили імуноферментним методом. Результати. За поєднання ЗГЕ та гіпотиреозу відбуваються виражені імунні зсуви — пригнічення клітинного (зниження вмісту CD3, CD4, CD8, збільшення CD16 Т-лімфоцитів) та активація гуморального (збільшення вмісту CD20 В-лімфоцитів, IgA і IgG) імунітету. Виявлено негативний середньої сили кореляційний зв’язок між показниками тиреотропного гормону (ТТГ) і CD3 (r= –0,59; t=5,1), між ТТГ і CD4 (r= –0,59; t=4,14), між ТТГ і CD8 (r=–0,51; t=4,98); прямий середньої сили зв’язок між ТТГ і CD16 (r=0,69; t=5,57), між ТТГ та IgA (r=0,61; t=4,82), між ТТГ та IgG (r=0,54; t=5,81), між ТТГ і CD20 (r=0,43; t=4,17). У жінок із ЗГЕ та гіпотиреозом знижується вміст TNF-α(в 1,3 раза), IL‑6 (в 1,5 раза), IL‑8 (в 1,7 раза); підвищуються рівні IL-l (в 1,5 раза) і IL‑10 (в 1,4 раза), а також виявляються автоімунні порушення, які супроводжуються підвищенням вмісту антифосфоліпідних IgG (в 1,5 раза), антитіл до нативної (двоспіральної) ДНК IgG (в 1,2 раза) та зниженням рівня антифосфоліпідних IgM (в 1,5 раза). Висновки. За поєднання ЗГЕ та гіпотиреозу відбуваються виражені імунні зсуви: пригнічення клітинного та активація гуморального імунітету — зниження вмісту CD3, CD4, CD8 і збільшення рівнів CD16 Т-лімфоцитів, CD20 В-лімфоцитів, IgA, IgG. Доведено наявність кореляційного зв’язку між рівнем ТТГ у крові та імунними показниками — негативного із CD3, CD4, CD8 і позитивного із CD16, CD20, IgA та IgG. У жінок із ЗГЕ та гіпотиреозом знижуються рівні TNF-α, IL‑6, IL‑8, підвищується вміст IL-l, IL‑10 і мають місце автоімунні порушення, що супроводжуються підвищенням показників антифосфоліпідних IgG, антитіл до нативної (двоспіральної) ДНК IgG і зниженням рівня антифосфоліпідних IgM, що свідчить про посилення автоімунних процесів у таких жінок.
40
Shkilna, M. I., J. S. Shah, M. A. Andreychyn, I. D. Cruz, O. L. Ivakhiv, M. M. Korda, I. M. Klishch, and S. Y. Zaporozhan. "ЛАЙМ-БОРЕЛІОЗ ТА КЛІЩОВІ ПОВОРОТНІ ГАРЯЧКИ У ЛІСІВНИКІВ ТЕРНОПІЛЬЩИНИ." Інфекційні хвороби, no. 2 (August 11, 2020): 22–30. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2020.2.11283.
Full textAbstract:
Мета дослідження – з’ясувати частоту інфікування B. burgdorferi s. l. (збудниками Лайм-бореліозу) і B. hermsii та B. miyamotoi (збудниками кліщових поворотних лихоманок) працівників лісових господарств Тернопільщини, використавши двохетапну схему діагностики (ІФА та імуноблот), встановити клінічні прояви поєднаного перебігу цих бореліозів.
Пацієнти і методи. Під спостереженням знаходилося 339 працівників 4 лісових (Бучацького, Кременецького, Тернопільського, Чортківського) і Бережанського лісомисливського господарств Тернопільської області. Обстежені мали вік від 20 до 65 років. Чоловіків було 330, жінок – 9. Антитіла до антигенів збудників комплексу B. burgdorferi s. l. у сироватці крові лісівників визначали методом імуноферментного аналізу (ІФА) з використанням тест-систем компанії Euroimmun AG (Німеччина). Зразки крові з проміжними й позитивними результатами першого етапу роботи досліджували методом імунного блотингу. Обстеження проводили в лабораторії Центру із вивчення Лайм-бореліозу та інших інфекцій, що передаються кліщами, який функціонує при Тернопільському національному медичному університеті імені І.Я. Горбачевського МОЗ України.
Для визначення антитіл до B. hermsii та B. miyamotoi – збудників кліщових поворотних лихоманок методом імунного блотингу відібрали 114 сироваток крові лісівників, в яких були позитивні або проміжні результати детекції специфічних IgM та IgG до комплексу B. burgdorferi s. l в ІФА. Вони були віком від 20 до 65 років; чоловіків – 113, жінок – 1. Антитіла до збудників поворотних лихоманок у сироватці крові лісівників визначали науковці лабораторії «IGeneX Inc.» (Мілпітас, Каліфорнія, США), використовуючи метод імунного блотингу.
Результати. Дослідження методом імуноблоту підтвердило наявність антитіл класів IgM і/чи IgG (позитивні або проміжні результати) до B. burgdorferi s. l. (B. burgdorferi s. s., B. afzeliі та B. garinii) у 85,1 % із 114 працівників лісових господарств Тернопільщини. Вперше в лісівників Тернопілля методом імуноблотингу виявлено антитіла класів IgM і/чи IgG до збудників кліщових поворотних гарячок (B. hermsii та B. miyamotoi) у 34,2 % із 114 осіб, в яких попередньо в ELISA знайдено антитіла IgM і/чи IgG до B. burgdorferi s. l. Серед специфічних IgG в обстежених осіб частіше відзначали антитіла до збудників Лайм-бореліозу – 78,1 проти 21,9 %, коли їх не було (p<0,05), тоді як антитіла цього класу до збудників кліщових поворотних лихоманок відзначали значно рідше – 12,3 проти 85,9 % відповідно (p<0,05). Антитіл IgG до B. burgdorferi s. l. в обстежених осіб виявляли значно частіше, ніж антитіла цього класу до B. hermsii та B. miyamotoi (78,1 проти 12,3 %, p<0,05). Лісівники, в яких одночасно виявляли антитіла до збудників Лайм-бореліозу і кліщових поворотних лихоманок, відзначили раніший початок сезону нападів кліщів (березень-жовтень), у них частіше були прояви інтоксикаційного синдрому та ураження опорно-рухової системи, ніж в осіб, у котрих наявні лише антитіла до B. burgdorferi s. l.
41
Bobryk, M., and V. Reznichenko. "Актуальні діагностичні рішення клінічного завдання «Оцінка рівня йодного насичення організму»." Endokrynologia 24, no. 3 (September 20, 2019): 259–63. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2019.24-3.259.
Full textAbstract:
У статті наведено актуальні алгоритми ведення пацієнтів із йододефіцитом, у тому числі оптимальний комплекс лабораторної оцінки тиреоїдного статусу перед призначенням терапії — визначення рівнів ТТГ, вільн. Т4 (та вільн. Т3), АТПО (та АТТГ), при підозрі на гіпертиреоз — визначення антитіл до рецептора ТТГ стимулюючих, за наявності додаткового утворення в ділянці щитоподібної залози — визначення рівнів паратгормону, кальцію іонізованого, 25-гідроксивітаміну D, кальцитоніну. Обґрунтовано необхідність ураховування інтерферуючих факторів, які впливають на результати досліджень (супутні стани у пацієнта, приймання препаратів, дотримання пацієнтом умов преаналітичного етапу), у тому числі можливість отримання хибних результатів, якщо пацієнт приймає препарати біотину та лабораторне до- слідження проводилося за біотин-залежною методикою імуноаналізу.
42
Kuzmina, V. O., O. V. Piddubna, L. V. Pypa, V. V. Bavrovsky, and G. V. Churbanova. "Клінічний випадок лістеріозного менінгіту." ACTUAL INFECTOLOGY, no. 3.04 (July 1, 2014): 53–56. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.3.04.2014.82441.
Full textAbstract:
У статті описаний випадок лістеріозного менінгіту в чоловіка 41 року. На момент госпіталізації хворий скаржився на підвищення температури тіла, головний біль, блювоту, загальну слабкість. При об’єктивному огляді виявлено шийну лімфаденопатію, менінгеальні знаки (позитивний симптом Керніга і сумнівна ригідність потиличних м’язів), вогнищева симптоматика відсутня. На кисті правої руки виявлено рану в стадії загоєння. У лікворі наявні: плеоцитоз 222 клітини із переважанням нейтрофілів — 73 %, білок — 0,49 г/л, рівень цукру в лікворі незначно знижений. При бактеріологічному дослідженні ліквору виділено культуру Listeria monocytogenes. Серологічне дослідження сироватки крові методами реакції пасивної гемаглютинації і непрямої гемаглютинації виявило підвищені титри антитіл до Listeria monocytogenes — 1 : 800 та 3(+) відповідно.
43
Senatorova, G. S., O. P. Pomazunovska, and N. V. Shulga. "Особливості імунної відповіді у дітей раннього та дошкільного віку із цукровим діабетом I типу на тлі герпесвірусної інфекції." CHILD`S HEALTH, no. 5.48 (September 1, 2013): 125–29. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.5.48.2013.84824.
Full textAbstract:
У статті наведені дані щодо клініко-лабораторних особливостей імунологічної відповіді в дітей залежно від наявності герпесвірусного інфікування. Усі діти були розподілені на 3 групи: І група — діти з уперше виявленим цукровим діабетом І типу; ІІ група — діти, інфіковані герпесвірусами (цитомегаловірус; вірус Епштейна — Барр; вірус простого герпесу 1-го, 2-го типу); ІІІ група — без герпесвірусного інфікування, без ознак цукрового діабету. На підставі спостережень авторів був встановлений асоціативний зв’язок між появою специфічних антитіл до глютамінокислої декарбоксилази в дітей, інфікованих герпесом, і підвищенням рівня імуноглобулінів G до герпесвірусної інфекції. Отримані результати розкривають ще один шлях профілактики розвитку цукрового діабету.
44
Oliinyk, O. S., A. J. Labyntsev, N. V. Korotkevich, D. V. Kolibo, and S. V. Komisarenko. "Study on toxin-neutralization properties of recombinant single-chain variable antibody’s fragments against diphtheria toxin B subunit." Biopolymers and Cell 25, no. 4 (July 20, 2009): 315–18. http://dx.doi.org/10.7124/bc.0007eb.
Full text
45
Duda, O. K., and R. O. Kolesnyk. "Гостра EBV-інфекція у дорослих: етіологія, епідеміологія, патогенез, клініка та лабораторна діагностика." ACTUAL INFECTOLOGY, no. 4.05 (October 1, 2014): 15–21. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.4.05.2014.82476.
Full textAbstract:
Останніми роками значно підвищився рівень захворюваності на гостру EBV-інфекцію, що, швидше за все, пов’язане не стільки з епідеміологічним підйомом, скільки з покращенням методів діагностики. Поліморфність клінічної картини, легкі та стерті форми, труднощі, що доволі часто виникають у діагностиці захворювання, дають підстави вважати, що офіційно зареєстрована захворюваність в Україні не відображає істинної поширеності інфекції. Реакції Пауля — Буннелля та Хоффа — Бауера, засновані на виявленні поліклональних гетерофільних антитіл, останнім часом розглядаються скоріше в історичному аспекті. У практичній медицині використовують специфічні методи діагностики: поліклональну ланцюгову реакцію та імуноферментний аналіз. Як експрес-тест для діагностики гнійно-деструктивних ускладнень рекомендовано визначення С-реактивного білка в сироватці крові. Активність імунопатологічного процесу визначається за допомогою вмісту β2-макроглобуліну.
46
Mazur, L. P. "Вірус-асоційоване ураження щитоподібної залози при вірусному гепатиті С (огляд літератури та власні дані)." INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), no. 6.62 (October 16, 2014): 102–7. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.6.62.2014.76943.
Full textAbstract:
У статті висвітлено механізми ураження щитоподібної залози при вірусному гепатиті С. Описано прямий пошкоджуючий вплив вірусу на залозу, автоімунне ураження тиреоцитів та їх поєднання. Опрацьовано історії хвороби 46 хворих з активною формою вірусного гепатиту С (RNA+). За результатами УЗД було діагностовано неоднорідність структури залози в 10 (21,7 %) пацієнтів, а її збільшення до І ст. — у 12 (26,0 %) пацієнтів. Зростання рівнів антитіл до тиреопероксидази спостерігали у 12 (26,1 %) пацієнтів. Зміни Т4(в) і Т3(в) були незначними. У 4 (10,9 %) пацієнток виявлено клінічно значиме зростання рівня тиреотропного гормону та діагностовано гіпотиреоз та автоімунний тиреоїдит. Більш схильними до виникнення вірус-асоційованого ураження щитоподібної залози були особи жіночої статі.
47
Lebets, I. S., and N. O. Panko. "Особливості клініко-лабораторних показників у хворих на артрит дітей, які мають підвищені титри антитіл до циклічного цитрулінованого пептиду та модифікованого цитрулінованого віментину." CHILD`S HEALTH, no. 2.45 (April 22, 2013): 49–53. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.2.45.2013.88227.
Full textAbstract:
Обстежено 77 дітей з ураженням суглобів запального характеру. Наведена характеристика клінічних ознак і лабораторних показників у пацієнтів з артритом, які мають підвищені титри антитіл до циклічного цитрулінованого пептиду (а-ЦЦП) та модифікованого цитрулінованого віментину (а-МЦВ). Хворі на ювенільний ревматоїдний артрит, позитивні за а-ЦЦП, були підліткового віку, характеризувалися поліартикулярним ураженням, значною кількістю активних суглобів, тенденцією до більш швидкого розвитку ІІІ рентгенологічної стадії за Штейнброкером. Позитивність за а-МЦВ нерідко виявлялася з раннього віку, але спостерігалась не тільки у хворих на ювенільний ревматоїдний артрит. Ці пацієнти мали серонегативність за ревматоїдним фактором, високу частоту залучення у процес колінних суглобів, виражену їх припухлість. Рентгенологічні зміни у суглобах рідко перевищували ІІ стадію за Штейнброкером.
48
Федосєєва, О. В. "КОРЕЛЯЦІЙНИЙ ЗВ’ЯЗОК МІЖ КІЛЬКІСТЮ СD3+ ТА СD4+-ЛІМФОЦИТІВ ТА РІВНЕМ ЕКСПРЕСІЇ МОНОКЛОНАЛЬНИХ АНТИТІЛ ДО ТИРОГЛОБУЛІНУ, TTF-1 ТА KІ-67 У ЩИТОПОДІБНІЙ ЗАЛОЗІ ЩУРІВ ЗА УМОВ ПРЕНАТАЛЬНОЇ ДІЇ АНТИГЕНУ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 2 (September 2, 2021): 90–94. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.2.12123.
Full textAbstract:
Резюме. Останнім часом невплинно зростає рівень захворюваності дітей та підлітків із патологією щитоподібної залози, особливо автоімунного генезу. Розвитку таких станів сприяє імунологічний фон, який формується під дією антигенів, у тому числі й інфекційного генезу як пре-, так і постнатально. Тож постає питання про те, як впливають різні класи лімфоцитів на фолікулярні тироцити за умов пренатальної дії тиреоїднеспецифічного антигену, про інтенсивність впливу й векторність взаємодії. Мета дослідження – за допомогою коефіцієнта кореляції Пірсона встановити наявність й інтенсивність взаємодії між імуногістохімічно визначеними СD3+ та СD4+- лімфоцитами й імуноморфологічною експресією тиреоїдспецифічних антитіл до тироглобуліну, TTF-1 та Ki-67. Матеріали і методи. Досліджували щитоподібні залози щурів лінії Вістар у віці від 1 до 60 діб після народження (162 тварини): перша група – інтактні тварини (норма); друга група – контроль, тваринам вводили внутрішньоутробно 0,9 % розчин NaCl; третя група – експериментальним тваринам вводили стафілококовий анатоксин, очищений адсорбованою рідиною (10–14 одиниць зв’язування в 1 мл, розведених 10 разів) внутрішньоутробно на 18 день вагітності. Гістологічні зрізи товщиною 4 мкм фарбували гематоксиліном та еозином, імуногістохімічно використовуючи моноклональні антитіла СD3 (5В2), CD4 (5B4), Thyroglobulin Antibody (1D4) (Tg Ab) та TTF-1 (8G7G3/1), Ki-67 (Ki-67) фірми Santa Cruz Biotechnology, Inc. та дофарбовування гематоксиліном Майєра. Морфометрію проведено з використанням мікроскопа Carl Zeiss «Primo Star» з використанням камери AxioCam, комплекс морфометричних досліджень виконували за допомогою програми Zeiss Zen (2017). Розрахунок коефіцієнта кореляції Пірсона (r) проводили за допомогою програми Microsoft Office Excel, 2010. Результати. Встановлена наявність й інтенсивність взаємодії між імуногістохімічно визначеними СD3-, СD4-, TTF-1- та Ki-67-позитивними клітинами, а також імуногістохімічною експресією тироглобуліну, які інтенсивно змінюються в період з 11 до 30 доби життя після пренатальної дії стафілококового анатоксину на організм та значно відрізняються від таких показників у інтактній і контрольній групі. До 60 доби коефіцієнти кореляції за вищезазначеними показниками значно не відрізняються у всіх групах експериментальних тварин. Висновки. Встановлено наявність корелятивного взаємозв’язку між між CD4+-лімфоцитами та TTF-1 позитивними клітинами. В інтактних тварин цей зв’язок після народження помірний і до 60-ї доби майже не змінюється. В експериментальних тварин, на відміну від інтактних, ступінь зв’язку зростає до 60-ї доби. Взаємозв’язок між TTF-1+ тироцитами й ступенем експресії антитіл до тироглобуліну (r(TTF-1:TG)) експериментальних тварин вищий, ніж у інтактних, і залишається таким до 60-ї доби життя. Ступінь взаємозв’язку між Т-лімфоцитами та проліферуючими клітинами (r(CD3:Ki-67)) після народження більший в експериментальних тварин, і поступово підвищується до 30 доби. Ступінь взаємозв’язку між CD3+-лімфоцитами й ступенем експресії антитіл до тироглобуліну (r(CD3:TG)) після народження більший в інтактних тварин, але поступово зменшується, порівняно з експериментальними, у яких була зворотна тенденція. Отже, кількісний та класовий склад Т-лімфоцитарного пулу щитоподібної залози впливає на загальну та спеціалізовану проліферацію та синтетичну активність тироцитів, що в динаміці є адаптивною реакцією у відповідь на пренатальну дію стафілококового анатоксину.
49
Halanov, V. S., T. V. Burtniak, and L. A. Masiuk. "СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ЕПІДЕМІЇ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ У ТЕРНОПІЛЬСЬКІЙ ОБЛАСТІ." Інфекційні хвороби, no. 4 (January 30, 2019): 69–72. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2018.4.9778.
Full textAbstract:
Мета роботи − оцінити тенденції епідемічної ситуації з ВІЛ-інфекції/СНІДу у Тернопільській області для формування рекомендацій з розробки національної та регіональної програм протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2019-2023 роки. В області зростає захворюваність на ВІЛ-інфекцію та СНІД, поширеність та ріст нових випадків ВІЛ у віковій групі 15-24 р., серед жителів сільської місцевості. Спостерігається концентрована стадія ВІЛ-інфекції з активізацією статевого шляху передачі із середовища ЛВІН до загального населення. Зростає смертність хворих з ко-інфекцією туберкульоз і ВІЛ-інфекція (ТБ/ВІЛ). Необхідно здійснити заходи по залученню населення до обстежень на наявність антитіл до ВІЛ, запровадити навчання медичних працівників основам ефективного консультування ВІЛ-інфікованих, розширити мережу організацій, які надають профілактичні послуги ключовим групам населення.
50
Andreychyn, M. A., N. A. Nychyk, N. H. Zavidniuk, Ia I. Iosyk, and I. S. Ischuk. "ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З COVID-19 НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ." Інфекційні хвороби, no. 3 (December 3, 2020): 5–17. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2020.3.11548.
Full textAbstract:
На підставі огляду наукової літератури висвітлено сучасні підходи до лікування хворих на COVID-19. Наведено показання до госпіталізації хворих і дані про ефективність препаратів з різним механізмом дії, враховуючи міжнародний досвід. Відзначено, що широка апробація ремдезивіру, гідроксихлорохіну, лопінавіру-ритонавіру, інтерферонів не дала переконливих результатів. Надія з’явилася щодо використання плазми реконвалесцентів і моноклональних антитіл до вірусу, які, однак, потребують ретельної багатоцентрової апробації. Водночас, певних успіхів досягнуто в патогенетичній терапії. Чітко обґрунтовано показання, строки призначення і оптимальні дози кортикостероїдів, інгібіторів інтерлейкінів (тоцилізумаб), антикоагулянтів, переважно низькомолекулярних похідних гепарину, під контролем рівня D-димеру та інших показників гемостазу. Антибіотики рекомендовано призначати при приєднанні бактерійної ко-інфекції, що спостерігається нечасто. Стаття адресована головно для лікарів, які працюють з хворими на COVID-19.