Journal articles on the topic 'Аналіз оборотних активів'

В статті наведено економічну сутність терміну «активи», виділено основну класифікацію активів, що дає можливість оцінити характер участі усіх засобів у господарському обороті. Визначено особливості управління оборотними та необоротними активами підприємств України в умовах зовнішніх загроз, таких як спад виробництва, посилення фінансової нестабільності, пандемії коронавірусу, військових дій на сході країни тощо. Визначено основні завдання аналізу активів підприємства. Здійснено структурно-динамічний аналіз активів підприємств України за 2015-2019 роки. Доведено, що розмір, склад та структура активів підприємства зумовлює обсяг його виробництва та рівень ефективності цього виробництва. Проаналізовано динаміку темпу зростання оборотних та необоротних активів підприємств України за 2015-2019 роки. У дослідженні розглянуто показники обсягу оборотних та необоротних активів з розподілом на великі, середні, малі та мікропідприємства за 2019 рік. Оцінено галузеву структуру активів підприємств України. Встановлено тенденції зміни обсягів оборотних та необоротних активів усіх галузей економіки України у 2018-2019 роках. Проаналізовано ефективність використання оборотних та необоротних активів за коефіцієнтами постійності та мобільності, а також визначено тенденції зміни співвідношення оборотних і необоротних активів підприємств України. Відзначено, що в сучасних умовах коефіцієнт співвідношення оборотних та необоротних активів зростає і це є позитивним явищем, оскільки підприємства України можуть швидко погашати свою заборгованість. Отримані результати дослідження можуть знайти впровадження у діяльність підприємств різних форм власності в частині здійснення заходів формування, розпорядження та управління активами.

У статті розглянуто сутність оборотних активів, та ризики, пов’язані з процесом формуванням їх оптимальної структури. Визначено вплив прискорення обіговості оборотних активів на фінансові результати діяльності підприємства. Аргументовано процедури постійного моніторингу і аналізу ефективності використання оборотних активів, що забезпечує керівництво підприємства своєчасною інформацією та дозволяє прийняти обґрунтовані управлінські рішення щодо оптимального формування обсягу оборотних активів. Розкрито дефініцію оборотних (мобільних) активів як системоутворюючого елемента поліфункціональних змін масштабів розвиненості структурних одиниць з одного боку – комерційного продукту(послуги) за ознакою його матеріально-речової форми, з іншого – як діяльність з безпосереднього його створення та реалізації в безперервному кругообігу форм власності, що убезпечує: агломерацію різних за природою суб’єктно-орієнтованих відносин та ущільнення взаємодії між усіма ієрархічними рівнями. З’ясовано, що коли підприємства знаходяться на повному самофінансуванні, визначення оптимальної потреби в оборотних активах як в цілому, так і по кожній складовій, має важливе значення. Збільшення суми оборотних активів вище за цей оптимум приводить до збитку через зайві кошти та невикористання наявних матеріальних ресурсів. У той же час зменшення оборотних активів підприємств, в порівнянні з їх оптимальним значенням, спричиняє простої устаткування і інші втрати, пов'язані з відсутністю тих або інших необхідних матеріальних ресурсів. Раціональне управління оборотними активами припускає їхню оптимізацію виходячи з потреби підприємства. Обґрунтовано напрями підвищення ефективності використання оборотних активів в залежності від стадії кругообігу, що включають економічно-фінансові детермінанти, джерела та інструментарій регулювання для створення результативної політики управління оборотними активами у загальній стратегії управління активами підприємства для формуванні необхідного обсягу і складу оборотних активів, оптимізації джерел їхнього фінансування. Опрацьовано критерії підвищення ефективності використання оборотних активів, що включають: прискорення їх обіговість за допомогою підвищення обсягу реалізованої продукції з забезпеченням довгострокового її випуску на замовлення, а також ретельної і своєчасної добірки продукції на відвантаження; використання методів нормування оборотних активів – метод прямого розрахунку, аналітичний (дослідно-статистичний) метод, коефіцієнтний метод; підвищенням ліквідності та платоспроможність підприємства; дотримання оптимального співвідношення власних і позикових оборотних активів, а також складання бюджетів поточних надходжень і витрат. Для системної оптимізації структурних одиниць визначені такі шляхи управління дебіторською заборгованістю, як надання знижок за швидку оплату; факторинг; контроль стану розрахунків з покупцями при відстроченій(простроченій) дебіторській заборгованості; системний аналіз співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості; класифікація дебіторської заборгованості залежно від її якості та створення резервів безнадійних боргів; проведення моніторингу дебіторської заборгованості і порівняння її показників з такими ж показниками по галузі, конкурентів та даними минулих років. В залежності від стадії кругообігу визначено пріоритетні шляхи підвищення ефективності використання оборотних активів: скорочення матеріальних запасів на складах за рахунок зниження наднормативних запасів матеріалів, внаслідок поліпшення постачання, за рахунок зниження норм витрат матеріалів на одиницю продукції; зменшення тривалості циклу виробництва основної продукції за рахунок застосування нової техніки і технології, підвищення продуктивності праці, норм витрат ресурсів, зменшення часу перебування в заділах деталей, складальних одиниць; скорочення залишків нереалізованої продукції через прискорення реалізації, підвищення ефективності роботи служби маркетингу, удосконалення розрахунків, поліпшення комплектності постачань; підвищення ритмічності виробництва внаслідок рівномірності випуску і відвантаження продукції, удосконалення планування і організації виробництва.

У статті здійснено системне дослідження методичних підходів до аналізу фінансового потенціалу підприємства. Обґрунтовано сутність, мету, завдання, предмет, об’єкт та інформаційне забезпечення аналізу фінансового потенціалу підприємства. Встановлено, що комплексний, деталізований та усесторонній аналіз фінансового потенціалу підприємства повинен охоплювати різноманітні підходи, методи та прийоми аналізу. На основі розгляду сучасних методичних підходів до аналізу фінансового потенціалу підприємства встановлено, що відсутній єдиний і універсальний методичний підхід до його аналізу. У статті розглянуто зміст і особливості основних методичних підходів до аналізу фінансового потенціалу підприємства. Базуючись на проведеному дослідженні, запропоновано наступний алгоритм аналізу фінансового потенціалу підприємства: 1 етап – аналіз забезпеченості підприємства фінансовими ресурсами, що полягає у організації горизонтального (трендового) і вертикального (структурного) аналізу балансу підприємства; 2 етап – аналіз фінансових результатів підприємства, що засвідчує результативність використання фінансових й інших ресурсів підприємства; 3 етап – аналіз фінансового стану підприємства, що у свою чергу охоплює такі напрями аналітичного дослідження: 1) аналіз майнового стану суб’єкта господарювання; 2) аналіз ділової активності суб’єкта господарювання; 3) аналіз ліквідності та платоспроможності суб’єкта господарювання; 4) аналіз фінансової стійкості суб’єкта господарювання; 5) аналіз рентабельності діяльності суб’єкта господарювання; 4 етап – узагальнююча оцінка рівня фінансового потенціалу підприємства за такими критеріями: достатність власних фінансових ресурсів підприємства; відповідність обсягів довгострокових позикових фінансових ресурсів обсягам оборотних активів; інтенсивність нарощення обсягу інвестицій; стабільність фінансового стану підприємства. Доведено, що аналіз фінансового потенціалу підприємства є важливим інструментом з’ясування поточного його рівня й визначення адекватних напрямів його нарощення в майбутньому. Визначено, що результати такого аналізу є вихідним моментом розробки на підприємстві перспективних планів і заходів із підвищення фінансової спроможності, конкурентоспроможності й ефективності виробничо-господарської діяльності, досягнення максимальних кінцевих результатів, забезпечення економічного розвитку і подальшого успішного функціонування суб’єкта господарювання.

Мета статті полягає в узагальненні існуючих підходів до проведення діагностики діяльності підприємства для підвищення ефективності антикризового управління ним. Аналізуючи, систематизую- чи та узагальнюючи праці багатьох науковців, розкрито сутність поняття «діагностика» в антикризовому управлінні підприємством, виокремлено основні види діагностики та напрями її здійснення. У ході до- слідження встановлено, що концептуальною основою діагностичних досліджень підприємства та самого процесу антикризового управління є багатоконтурна модель діагностики, яка складається з декількох етапів: експрес-діагностика, загальна діагностика, комплексна діагностика, системна діагностика. Екс- прес-діагностика передбачає проведення горизонтального та вертикального аналізу показників фінансо- вої звітності підприємства та їх динаміки, розрахунок фінансових коефіцієнтів (ліквідності та платоспро- можності, фінансової стійкості, рентабельності, ділової активності). Загальна діагностика включає в себе основні елементи аналізу: зміни структури капіталу; ефективності використання виробничих ресурсів; стану оборотних активів. Комплексна діагностика передбачає проведення аналізу системи управління підприємством, параметрів взаємозв’язку, взаємозалежності чинників виробництва. На етапі системної діагностики проводиться аналіз ефективності організаційної структури підприємства на основі сформо- ваних корпоративних норм.

Current assets play an important role in the activity of enterprise, so it is necessary to ensure that they are provided with a sufficient amount of financial resources. Research of the present status and dynamics of current assets from the position of both directions of their investment and from sources of financing is important in improving existing management mechanisms. The article is aimed at an analysis of financing the current assets of industrial enterprises of Ukraine. The general components of current assets management are provided, on the basis of which the stages of further analysis are determined. The approaches of domestic scholars to the definition of concepts of «financing» and «current assets» are explored. The composition and structure of current assets are defined and their dynamics for the period 2015–2019 are analyzed. The structure of receivables is specified and the main type of receivables prevailing in industrial enterprises is defined. Calculations of the main indicators used for the analysis of current asset financing, and comparison with recommended values along with an analysis of their dynamics are performed. The importance of current capital for the successful functioning of enterprises and maintaining financial stability is substantiated. The aggregate balance of industrial enterprises for 2015–2019 is formed in order to assess the resources of financing the assets and changes in its structure are analyzed in dynamics. The structure of financing resources invested in current assets of industrial enterprises of Ukraine is calculated and analyzed. On the basis of the carried out research, the main problems of financing the current assets of industrial enterprises of Ukraine are allocated and measures to solve them are proposed. As a result, the importance of current assets in production and the need to choose appropriate resources for their financing are substantiated.

Current assets play an important role in the activity of enterprise, so it is necessary to ensure that they are provided with a sufficient amount of financial resources. Research of the present status and dynamics of current assets from the position of both directions of their investment and from sources of financing is important in improving existing management mechanisms. The article is aimed at an analysis of financing the current assets of industrial enterprises of Ukraine. The general components of current assets management are provided, on the basis of which the stages of further analysis are determined. The approaches of domestic scholars to the definition of concepts of «financing» and «current assets» are explored. The composition and structure of current assets are defined and their dynamics for the period 2015–2019 are analyzed. The structure of receivables is specified and the main type of receivables prevailing in industrial enterprises is defined. Calculations of the main indicators used for the analysis of current asset financing, and comparison with recommended values along with an analysis of their dynamics are performed. The importance of current capital for the successful functioning of enterprises and maintaining financial stability is substantiated. The aggregate balance of industrial enterprises for 2015–2019 is formed in order to assess the resources of financing the assets and changes in its structure are analyzed in dynamics. The structure of financing resources invested in current assets of industrial enterprises of Ukraine is calculated and analyzed. On the basis of the carried out research, the main problems of financing the current assets of industrial enterprises of Ukraine are allocated and measures to solve them are proposed. As a result, the importance of current assets in production and the need to choose appropriate resources for their financing are substantiated.

В статті здійснено аналіз кредитування аграрних підприємств банківськими установами України. Аргументовано, що найбільшим фінансовим донором для суб’єктів господарювання аграрного сфери виступає банківський сектор. Доведено, що сутність державного регулювання у вирішенні питань кредитування аграрного бізнесу полягає у створенні сприятливої політики кредитування через часткову компенсацію ставки за кредитами банківських структур. Умотивовано, що зменшення рівня кредитування сільськогосподарських товаровиробників в період фінансової кризи обумовлено низкою чинників. Обгрунтовано, що ефективне господарювання не можливе без поповнення обсягів фінансових ресурсів для збільшення оборотного капіталу та інвестування діяльності суб’єктів господарювання, а, звідси, збільшення їх прибутковості. Аргументовано, що поповнення коштів можливе через залучення інвестицій з метою поповнення оборотних активів, що, у свою чергу, дасть можливість поповнити, оновити основні засоби виробництва та збільшити прибутковість господарюючих суб’єктів і для вирішення даних питань потрібна нагальна участь державних регуляторів.

Дiяльнiсть пiдприємства в умовах ринкової економiки будьякої форми власностi, органiзацiйноправового статусу i галузевої спрямованостi безпосередньо залежить вiд джерел формування капiталу, їх спiввiдношення та ефективностiвикористання. Завданням успiшного розвитку пiдприємств виступає якiсне управлiння їх капiталом. При цьому обґрунтування його оптимальної величини вiдповiдно до обсягу, структури i змісту виробничої дiяльностi, вибiр рацiонального способу його нарощування, урахування вартостi i ризикiв забезпечує стiйкий розвиток підприємства. У статті розглядається актуальна на сьогодні проблема вивчення залежності отриманого доходу від реалізації продукції від власного та залученого капіталу. Під час залучення позикового капіталу підприємству необхідно визначити свій фінансовий стан та оцінити, наскільки вплинуть позикові кошти на результат його діяльності. За даними експертів через відсутність налагодженої системи управління капіталом підприємства щорічно втрачають не менше 10% своїх доходів недоотримання повної і оперативної фінансової інформації приводить до помилкових управлінських рішень. У сучасних умовах невизначеності і ризику вказані проблеми набувають особливої актуальності. Для їх вирішення необхідна постановка ефективного механізму фінансового менеджменту на підприємстві інструменту підвищення ефективності і керованості підприємства, поліпшення фінансовоекономічних результатів його діяльності. Застосування традиційних методик обмежує можливості здійснення комплексної діагностики капіталу. Відповідно виникає необхідність в моделюванні нового системного підходу до діагностики капіталу, який має стати фундаментальною платформою менеджменту будьяких підприємств. У статті здійснено економетричний аналіз фінансовоекономічних результатів діяльності одного із підприємств Львівської області, побудовано найпростіші моделі трендів, а також лінійні моделі регресії залежності обсягів діяльності базового підприємства від сум власного і позикового капіталу та оборотних активів, спрогнозовано обсяги отриманого доходу від реалізації продукції аналізованого підприємства на найближчу перспективу. На основi проведеного аналiзу впливу структури капiталу на фiнансовоекономiчнi результати дiяльностi пiдприємства виявлено, що спiввiдношення позичкового i власного капiталу є одним з головних чинникiв, що дозволяє максимiзувати результати дiяльностi пiдприємства.

Статья посвящена оценке и анализу эффективности использования оборотных активов в сельскохозяйственных предприятиях Воронежской области за 2018 – 2019 годы. Проводится факторный анализ длительности одного оборота оборотных активов. Сформулированы предложения по повышению эффективности использования оборотных активов.

Цель: представленная статья посвящена проблемам анализа эффективности использования оборотных активов и особенностям их оценки в коммерческой организации пищевой промышленности, являющихся основным источником для поддержания платежеспособности и финансовой устойчивости, важным направлением комплексного экономического анализа. Обсуждение: в предположении, что платежеспособность выступает фундаментом ведения успешного бизнеса, развития и процветания, а рациональное использование оборотных активов способствует гибкости управления, снижению риска накопления неликвидных активов, обеспечивает независимость от внешних контрагентов, автор обосновывает место оборотных активов в обеспечении финансовой устойчивости организации. Их рациональное использование позволяет вне зависимости от времени принимать оптимальные управленческие решения и контролировать накопление запасов, рост дебиторской задолженности, снижение остатка денежных средств и эквивалентов, финансовые риски. Результаты: авторами раскрыта сущность оборотных активов, предложена последовательность этапов и система показателей структурно-динамической, коэффициентной и факторной оценки эффективности распоряжения материально-вещественными и денежными потоками, сделаны обобщающие выводы по результатам практических расчетов и анализа. Раскрыты особенности анализа компонентов оборотных активов на примере организации пищевой промышленности.

В данной статье рассмотрены понятие и характерные особенности оборотных активов, цели, задачи, информационная база, методика и этапы проведения анализа оборотного капитала предприятий агропромышленного комплекса.

Публікацію присвячено узагальненню категорії активів та обґрунтуванню економічної діяльності підприємства з управління ними. Досліджено основні аспекти управління оборотними та необоротними активами. Здійснено аналіз та виокремлено основні цілі та завдання управління активами підприємства. Визначено ключові напрямки оптимізації системи активів, обґрунтовано пріоритетні шляхи підвищення ефективності управління активами підприємства. Для формування оптимальної структури активів підприємства запропоновано створити персоніфіковану стратегію управління активами, яка б базувалась на загальних принципах підвищення ефективності такого управління.

Предмет. Экономическая деятельность корпораций находится под влиянием внешних и внутренних факторов, способствующих возникновению рисков, оказывающих существенное влияние на оценку и отражение активов в учете и финансовой отчетности.Цели. В статье исследуются риски утраты стоимости внеоборотных и оборотных активов, причины их возникновения, приводящие к изменению собственного капитала корпорации. Методология. В процессе исследования предложены методы оценки риска утраты стоимости внеоборотных и оборотных активов, имеющего финансовые последствия и оказывающего влияние на оценку и порядок формирования бухгалтерской (финансовой) отчетности.Результаты. Исследованы признание и корректировка стоимости активов, подверженных обесценению, особенности определения оценочных резервов под снижение стоимости финансовых активов, материально-производственных запасов, сомнительной дебиторской задолженности. Аргументированы предложения по внедрению методики тестирования долгосрочных активов (основных средств, нематериальных активов, иных) на обесценение в соответствии с МСФО (IAS) 36 «Обесценение активов», в практическую деятельность отечественных корпораций. Своевременная оценка рисков утраты стоимости активами обеспечивает выявление причин и виновников возникновения риска, позволяет оценить потери и принять управленческие решения. Испытывая возможные трудности при устранении влияния внешних факторов риска, корпорация способна воздействовать на внутренние факторы, посредством осуществления контроля совершаемых фактов хозяйственной жизни, ведения бухгалтерского учета.Выводы. Формирование оценочных резервов и тестирование активов корпораций на обесценение обеспечивает надежность информации бухгалтерской финансовой отчетности. Принятие управленческих решений при выявлении рисков, предполагает создание корпорацией контрольной среды, организации процедур внутреннего контроля и регулярное информирование персонала о результатах. Для упорядочения информации о рисках целесообразно разработать корпоративные стандарты учета и отчетности, устанавливающие полномочия подразделений и персонала корпорации при выявлении и анализе рисков. Обобщение информации о рисках в форматах внутренней отчетности позволит раскрыть показатели и пояснения о рисках в публичной бухгалтерской (финансовой) отчетности.

Research relevance: in this article, based on the actual materials of the construction company, an analysis of current assets was carried out, their efficiency of use was calculated, as well as the liquidity ratio. Research materials and methods: the authors has given their own definition of the concept current assets. Research objectives: analysis of current assets, reflected in a separate subsection of the Asset section of the balance sheet. Research results: the calculated coefficients indicate that, compared to last year, the work of construction companies has deteriorated since the turnover in days increased by 146.66 days and the turnover ratio decreased by 3.53 (turnover); the load factor increased by KGS 0.41. Conclusions: based on the results of the analysis, recommendations were given to the management of the enterprise.

Татьяна Александровна Гаранина - Доцент кафедры финансов и учета, Академический директор программ EMBA, Высшая школа менеджмента Санкт-Петербургского государственного университета. Электронная почта: garanina@gsom.spbu.ruОльга Евгеньевна Петрова - Институт «Высшая школа менеджмента» Санкт-Петербургский государственный университет. В статье проанализирована взаимосвязь показателей ликвидности, финансового цикла и рентабельности компаний на российском рынке. Особую актуальность вопросы управления оборотным капиталом приобретают в контексте мирового финансового кризиса, который поставил перед многими компаниями и даже целыми отраслями проблему выживания. На основе регрессионного анализа 720 российских компаний, принадлежащих к восьми различным отраслям (телекоммуникации, транспорт, электроэнергетика, торговля, металлургия, машиностроение, химия и нефтехимия, нефтегазовая отрасль), за период с 2005 по 2013 г. было выявлено наличие обратной связи между финансовым циклом и рентабельностью предприятий. В ходе исследования посредством специализированной программы STATA 12.0 проводился регрессионный анализ. Результаты исследования приводят к следующим выводам: по всем компаний, за исключением компаний, имеющих отрицательный финансовый цикл, была установлена статистически значимая обратная зависимость между величиной финансового цикла и рентабельностью (выраженной рентабельностью чистых операционных активов); в подвыборке компаний, имеющих отрицательный финансовый цикл, данная зависимость прямая. Этот результат позволил сделать вывод о том, что в целях увеличения рентабельности компании следует стремиться к нулевому значению финансового цикла. По всем подвыборкам компаний была также обнаружена статистически значимая прямая связь между коэффициентом текущей ликвидностикомпании и ее рентабельностью, то есть для увеличения рентабельности российским фирмам следует стремиться увеличивать свои показатели ликвидности, однако до определенной величины. В работе выявлено, что основным ограничением роста рентабельности активов организации выступает необходимость обеспечения требуемого уровня ликвидности и оптимальной для фирмы величины финансового цикла организации.В исследовании рассчитаны рекомендуемые промежутки для коэффициента текущей ликвидности для российской действительности, при превышении которых ликвидность и рентабельность чистых операционных активов будут находиться в обратной зависимости.

В современных условиях потребность в росте капитализации страховой компании удовлетворяется в результате обеспечения достаточности капитала для поддержания страховой деятельности компании на определенномуровне и адекватности качества и структуры капитала. Она определяется с учетом номенклатуры предлагаемыхкомпанией страховых продуктов и услуг, степени рисков, связанных со страховой и инвестиционной деятельностью компании, перспектив ее роста и др.Целью статьи является проведение концептуального исследования по определению роли и места нефинансовыхресурсов в капитализации страховой компании на основе гипотезы, согласно которой превращение нефинансовых ресурсов в капитал происходит путем их объединения с предпринимательским ресурсом, его носителемвыступает либо сам сотрудник, либо управляющий его трудом менеджер.В ходе реализации исследования были использованы следующие методы: метод дедукции при схематическомпостроении архитектуры человеческих ресурсов и составляющих инструментария конкурентоспособностикомпании; метод индукции при определении элементов человеческого капитала; абстрагирование в процессевыявления трансформации нефинансовых ресурсов в финансовый капитал; анализ теоретических подходов вмеждународном опыте страховой бизнес-практики.Поиск структуры капитала страховой компании осуществлялся на основе ресурсной концепции конкурентоспособности и рассмотрения стейкхолдеров как поставщиков ресурсов компании, суммарное множествокоторых в конечном итоге воплощается в форму финансового капитала. Привлекаемые страховщиком ресурсыимеют ценность, поскольку могут быть трансформированы в форму финансовых активов (основных и оборотных), и в этой форме содействовать обеспечению интересов тех его стейкхолдеров, которые поставляют компании ресурсы в финансовой форме: страхователей и страховщиков. Эффективность структуры нефинансовогокапитала компании основана на ее способности порождать или трансформироваться в финансовый капитал.В результате исследования были определены наступление стоимостной синергии как комбинации всех ресурсовстраховой компании, а также необходимость внесения страховыми компаниями персонифицированных знанийв корпоративную стратегию как полноценного структурного элемента, через который развивается и пополняется инновационный капитал.Результаты исследования могут быть внедрены в страховых компаниях как новый управленческий подход повышения эффективности деятельности и стратегической стабильности фирмы.Ценность статьи заключается в разработке универсального практического инструментария по повышениюкапитализации независимо от рыночной специализации страховой компании.

В настоящее время практически всеми финансовыми аналитиками и менеджерами признана концепция управления стоимостью (VBM), как наиболее правильная система целеполагания в компании, которая позволяет учесть интересы всех ключевых стейкхолдеров. При этом на практике распространено множество подходов к реализации процесса оценки и управления стоимостью компании. Задачей статьи является обзор и анализ ключевых этапов эволюции концепции VBM. Однако акцент анализа смещен в сторону выявления предпосылок возникновения каждого из подходов, а также выстраивания внутренней специфической логики используемых в каждом из подходов методов управления. Таким образом, особое внимание уделено концепции VBM на основе модели акционерной добавленной стоимости (SVA) А. Раппапорта, экономической добавленной стоимости (EVA) Стерна — Стюарда, экономической прибыли Коупленда — Колера — Муррина и добавленной денежной стоимости (CVA) немецкого исследователя Левиса. Подход управления компанией на основе акционерной добавленной стоимости опирается на выделение ее ключевых факторов. Так, автор концепции утверждает, что в каждой из трех основных сфер деятельности – операционной, инвестиционной и финансовой — необходимо выделить показатели, которые в первую очередь обосновывают создаваемую компанией выгоду для акционеров, в том числе операционную рентабельность, инвестиции в основной и оборотный капитал, стоимость задействованного капитала и т.д. Ключевой особенностью модели экономической добавленной стоимости является наличие четкого инструмента трансформации учетных показателей деятельности компании, отраженной в ее бухгалтерской отчетности, в финансовых показателях. Авторы модели предлагают ряд корректировок, которые позволяют оценить величину и рентабельность инвестированного капитала, а также стоимость его финансирования. Параллельно с концепцией EVA появился схожий по содержанию, но получивший в дальнейшем иное развитие, подход Коупленда — Колера — Муррина по определению экономической прибыли. Данная модель в качестве основной цели преследует внедрение стоимостного мышления в компании, а также учет всех нематериальных активов в оценке ее стоимости. При этом концепция экономической прибыли в большей степени направлена на разработку эффективных управленческих инструментов реализации стратегии управления стоимостью в компании. Отличительной особенностью модели добавленной денежной стоимости является то, что она концентрируется на денежных потоках компании, учитывая при этом интересы всех ключевых стейкхолдеров. Очевидно, что на описанных выше концепциях эволюция системы управления стоимостью компаний не остановилась. Более того, с течением времени — в связи с усложнением процессов функционирования финансового рынка и рынка корпоративного контроля — применение подходов к оценке и управлению стоимостью становиться все более актуальным. При этом можно отметить, что во всех, даже самых новых, публикациях аналитики ссылаются в своих обзорах и исследованиях лишь на описанные выше модели. Скорее всего, это связано с тем, что появившиеся позже концепции не внесли кардинальных изменения в разработанные подходы, но при этом уточнили и усовершенствовали узкие задачи их применения. Так, среди последних появились: подход FEVA, задачей которого является объединение финансовой и экономической моделей добавленной стоимости; подход RAVE, в основе которого лежит идея применения сущности показателя EVA к нефинансовым аспектам деятельности компании: управлению персоналом, работе с контрагентами и т.д. На сегодняшний день можно утверждать, что среди описанных выше общепризнанных концепций особое место занимают модель ключевых факторов стоимости, предложенная А. Раппапортом, и метод экономической добавленной стоимости (EVA) в подходе Стерна — Стюарда. Данные модели получили максимально широкое распространение как в практике финансовых аналитиков и менеджеров, так и в теории финансовой науки. При этом очевидно стремление заинтересованных в развитии концепций лиц к стандартизации и унификаций применяемых методов, в связи с чем можно предполагать, что дальнейшее распространение моделей управления стоимостью будет связано с совершенствованием применения показателя EVA и связанной с ним методологии. Ключевые слова: корпоративные финансы и управление

На сегодняшний день главные искусственные источники освещения растений – натриевые лампы высокого давления. Однако в 2021 году уже во многих тепличных комбинатах РФ и других стран мира активно используют светодиодные лампы с различными спектральными режимами в основном в качестве досвечивания. Анализ научных работ показал, что практически отсутствуют достоверные данные по выращиванию основных тепличных культур в условиях использования только светодиодов без естественного освещения. Это не дает полной объективной картины эффективности использования светодиодных ламп. Цель исследований: определить эффективность применения светодиодных ламп при выращивании коктейльных гибридов огурца при повышенной густоте посадки в условиях вертикальной фермы. Исследования проводили в летне-осеннем и весенне-летнем оборотах в 2020–2021 годах на территории УНПЦ «Овощная опытная станция имени В.И. Эдельштейна» РГАУ – МСХА имени К.А. Тимирязева в стеклянных теплицах без досвечивания и ООО «Вертикальные фермы» в закрытом помещении без доступа солнечного света (Москва). Объект исследования – гибриды огурца F1 Ларино, F1 Кватрино, F1 Квирк. В теплице выращивали огурец по малообъемной технологии, в качестве субстрата использовали верховой торф. Для облучения растений применяли светодиодные модули производства ООО «Вертикальные фермы» (30 Вт, 50×7,2 см, в рабочем режиме 2,8–2,9 мкМоль/Дж), которые располагались на расстоянии 0,4 м от растений. Облучали растения по 16 часов в сутки. Установлено, что выращивание растений огурца в вертикальных фермах с использованием полноспектральных светодиодных облучателей и густоты посадки 11,4 раст/м2способствует увеличению общей урожайности огурца в сравнении с остекленной теплицей. При выращивании огурца в условиях вертикальной фермы в плодах огурца накапливалось меньшее количество нитратов (102–105 мг/кг), отмечено более высокое количество содержания сахаров (1,90–1,98%) и сухого вещества (6,21–6,28%) по сравнению с плодами, полученными при выращивании в теплице. Перспективно дальнейшее изучение выращивания культуры огурца в вертикальных фермах с использованием светодиодов. Today, the main artificial sources of plant illumination are high pressure sodium lamps. However, in 2021, many greenhouse plants of the Russian Federation and other countries of the world are actively using LED lamps with various spectral modes mainly as additional illumination. The analysis of scientific papers has shown that there is practically no reliable data on the cultivation of the main greenhouse crops in conditions of using only LEDs without natural lighting. This does not give a complete objective picture of the efficiency of using LED lamps. The purpose of the research: to determine the effectiveness of the use of LED lamps in the cultivation of cucumber cocktail hybrids with increased planting density in a vertical farm. The research was carried out in summer-autumn and spring-summer turns in 2020–2021 on the territory of the V.I. Edelstein Vegetable Experimental Station of the K.A. Timiryazev Russian State Agricultural Academy in glass greenhouses without additional illumination and Vertical Farms LLC indoors without access to sunlight (Moscow). The object of research: cucumber hybrids F1 Larino, F1 Kvatrino, F1Kvirk. Cucumber was grown in the greenhouse using low-volume technology, riding peat was used as a substrate. For irradiation of plants, LED modules manufactured by Vertical Farms LLC (30 W, 50×7.2 cm, in operating mode 2.8–2.9 mmol/J) were used, which were located at a distance of 0.4 m from the plants. Plants were irradiated for 16 hours a day. It was found that the cultivation of cucumber plants in vertical farms using full-spectrum LED irradiators and a planting density of 11.4 rast/m2 contributes to an increase in the total yield of cucumber in comparison with a glazed greenhouse. When growing cucumbers in a vertical farm, fewer nitrates (102–105 mg/kg) accumulated in cucumber fruits, a higher amount of sugar content (1.90–1.98%) and dry matter (6.21–6.28%) were noted compared to fruits obtained when grown in a greenhouse. It is promising to further study the cultivation of cucumber culture in vertical farms using LEDs.

<p class="_7Osnovnoi-text">О том, что отечественная экономика имеет ряд значительных отличий от экономик других стран, мы не раз писали на страницах журнала, привлекая к дискуссии авторов, представляющих различные научные школы и направления.</p><p class="_7Osnovnoi-text">Социально-экономическая жизнь – чрезвычайно сложный, многомерный и многогранный процесс, состоящий из взаимообусловленных цепочек явлений и причинно-следственных связей. Распознать в этом сплетении картину, близкую к реальной, а также, что не менее важно, сформировать на этой основе предложения и рекомендации практического характера могут коллективы исследователей, объединенные общим подходом, традициями и имеющие навыки совместной творческой работы.</p><p class="_7Osnovnoi-text">Именно по этой причине в течение нескольких номеров, начиная с текущего, мы предоставляем слово на страницах «ЭКО» нашим уважаемым коллегам – сотрудникам Института народнохозяйственного прогнозирования РАН (ИНП РАН, г.<span class="CharOverride-1"> </span>Москва), которые представят свое видение различных проблем российской экономики, а также подходов к их решению. Традиции этого уникального исследовательского коллектива были заложены трудами и усилиями выдающихся советских и российских экономистов – академиков А.И. Анчишкина, Ю.В. Яременко, В.В. Ивантера. В настоящее время институт возглавляет академик РАН Борис Николаевич Порфирьев. По подходу, методам анализа и руслу практической направленности предложений ИНП РАН очень близок к одному из учредителей «ЭКО» – Институту экономики и организации промышленного производства СО РАН (ИЭОПП СО РАН). Однако у них существуют и значительные различия и особенности. Так, если ИНП делает акцент прежде всего на народнохозяйственный (макроэкономический) уровень анализа и прогноза, то в фокусе исследований ИЭОПП СО РАН – пространственный срез с учетом особенностей отраслевых рынков и социальных явлений и процессов.</p><p class="_7Osnovnoi-text">Сегодняшнюю тематическую подборку (в которой участвуют также коллеги из других исследовательских организаций и учебных центров страны) открывает статья А.А. Широва и В.В. Потапенко (ИНП РАН).</p><p class="_7Osnovnoi-text">Проблематика спроса на производимую в стране продукцию и предоставляемые услуги – одна из ключевых с точки зрения поиска решений и путей, выводящих отечественную экономику на траекторию устойчивого поступательного роста. Это верно и для промышленной продукции (автору этих строк при обсуждении инвестпроектов по освоению выпуска новой продукции часто приходится слышать, что основная проблема не столько в организации производства, сколько в обеспечении платежеспособного спроса), и для разнообразной продукции и широкого спектра услуг, предназначенных для удовлетворения потребностей населения (статьи А.А. Широва и В.В. Потапенко, а также Г.В. Белеховой).</p><p class="_7Osnovnoi-text">Авторы сегодняшней подборки с сожалением вынуждены констатировать, что в годы экономического кризиса и стагнации вопросам поддержания и, тем более, увеличения спроса домохозяйств на потребительские товары и услуги внимание, если и уделялось, то в весьма ограниченной мере. Реакция населения не замедлила сказаться – за истекшие годы сформировался «синдром» новой стратегии потребления – «рациональной, бережливой, экономной», той, которая не позволяет рассчитывать на сколь-нибудь значимое участие домохозяйств в формировании новых источников и движущих мотивов развития национальной экономики (статья Г.В. Белеховой).</p><p class="_7Osnovnoi-text">Одна из причин выбора такого пути состоит в том, что реализуемая на протяжении достаточно длительного времени экономическая политика предопределяет отечественным домохозяйствам роль пассивных участников тех процессов, которые задаются и определяются свыше. Это лишает людей видения перспектив собственной жизни и соответствующим образом «форматирует» предпочтения и в сфере сбережения (накопления и последующего инвестирования), и в сфере потребления.</p><p class="_7Osnovnoi-text">Непреложным экономическим результатом пассивного участия населения в экономических процессах стала стагнация и потребительского спроса, и качества потребления. Важнейшая особенность сложившейся структуры потребительского спроса со стороны населения страны на протяжении длительного времени – «крайне высокая доля расходов на продовольствие», которая не сокращается даже при увеличении доходов (статья А.А. Широва и В.В. Потапенко). В основе данного «парадокса», как показали наши коллеги из ИНП РАН, – деформированная структура относительных цен и очень высокая степень расслоения населения по уровню доходов.</p><p class="_7Osnovnoi-text">Если архаичная структура потребления наряду с ранее созданными непроизводственными активами (качество которых оставляет желать много лучшего) до сих пор позволяет населению получать вмененную ренту, то масштабное оборотное налогообложение, весьма своеобразное внутреннее ценообразование на рынке энергоресурсов (что отражается на стоимости всех потребительских товаров и услуг, включая коммунальные) приводят к резкому уменьшению располагаемых доходов домохозяйств.</p><p class="_7Osnovnoi-text">В итоге получается, что «гарантированный стабилизирующий уровень» доходности глобальных игроков и компаний, активно вовлеченных в процессы вывоза капитала (в частности, начисляемых даже в эти непростые месяцы рекордных дивидендов), обеспечивается именно за счет внутреннего рынка и населения, как одного из основных плательщиков по счетам ресурсодобывающих компаний. В то же время в ведущих странах мира высокоэффективный энергетический сектор, напротив, является одним из важнейших источников обеспечения и поддержания финансово-экономического потенциала домохозяйств. Нет нужды упоминать о том, что в США или Канаде галлон бензина или киловатт-час электроэнергии стоят в разы дешевле, чем в России.</p><p class="_7Osnovnoi-text">Мы, к сожалению, с самого начала систему цен на энергоресурсы сформировали на основе цен внешнего рынка. Те дополнительные средства, которые при этом возникают при благоприятной внешнеэкономической ценовой конъюнктуре, направляются в том числе (через систему трансфертов и мер адресной поддержки) на стимулирование потребительского спроса и на поддержание низкодоходных групп населения. Однако данная система является исключительно патерналистской и не позволяет населению ни увеличивать потребительские расходы, ни накапливать средства для последующего инвестирования в экономику. Данный подход всецело ориентирован на консервацию сложившейся «деформированной структуры относительных цен». В качестве результата мы имеем то «хождение по кругу», в котором находятся и экономика страны, и ее домохозяйства на протяжении почти двадцатилетнего периода новейшей истории.</p><p class="_7Osnovnoi-text">Только в том случае, если удастся «сойти с круга», можно будет (и необходимо!) говорить о результативности и эффективности конкретных мер и предложений. А именно (статья Б.В. Корнейчука) «о постепенном переходе к статистическому методу формирования потребительской корзины на основе мониторинга данных расходов домохозяйств...» и тем самым – переходить к ее реформированию с учетом тенденций постиндустриального развития. В условиях патерналистской системы эпизодических корректировок деформированных относительных цен и связанных с этим «парадоксов» системы потребления, по мнению автора, это вряд ли возможно.</p><p class="_7Osnovnoi-text">Эти же соображения относятся к предлагаемым мерам повышения взаимной надежности систем продовольственной безопасности стран ЕАЭС (статья Д.А. Ползикова). Барьером вновь являются относительные цены – «налоговый маневр» в нефтяной отрасли России привел к значительному повышению отпускных цен на нефть не только внутри страны, но и в рамках ЕАЭС, в итоге не только цены на отечественную нефть и нефтепродукты стали опережать цены внешнего рынка. Это по цепочке связей привело к росту цен на продовольствие во взаимной торговле стран-участниц. Так, в самые «жаркие» дни (отрицательных цен на нефть на внешних рынках) апреля 2020 г. Россия отказалась от ввоза более дешевых нефтепродуктов из-за рубежа именно в силу приверженности «бюджетному правилу» и связанному с ним механизму обратного акциза. Руководство страны еще раз подтвердило свою склонность к наиболее простым и мнимо прозрачным (в сочетании с сомнительной эффективностью) процедурам регулирования отечественной экономики. То, что в результате этих решений закрепляются деформированная структура относительных цен и заданность низких темпов роста потребительских расходов, попросту не принимается во внимание.</p><p class="_7Osnovnoi-text">Вне решения двух названных проблем – дисбаланса структуры цен и низких доходов значительной части населения – запустить «мотор» внутреннего потребительского спроса представляется делом чрезвычайно сложным. На повестке дня стоит сложнейшая задача – не только создать домохозяйствам возможность сводить концы с концами текущих и перспективных бюджетов, но и сформировать систему, которая сводила бы приоритеты фискальной политики с целями и задачами обеспечения поступательного и устойчивого социально-экономического развития нашей страны.</p>

Ефективне функціонування будь-якого підприємства в сучасних умовах не можливе без ефек-тивного управління його капіталом, який вкладено в його оборотні активи. Оборотний капітал повиненмати достатню швидкість обороту та потребує постійному моніторингу та аналізу, що сприяє ефектив-ному його використанню та управлінню, та потребує проведення якісного його фінансового аналізу.В статті проведено дослідження теоретичних та практичних аспектів фінансового аналізу обо-ротних активів в сучасних умовах функціонування підприємств. Показано, що детальний аналіз важ-ливих елементів оборотних активів дозволить проводити постійний моніторинг за їх станом, структу-рою та динамікою, що буде спряти ефективному управлінню ними та перешкоджати відволікання обо-ротного капіталу з обороту підприємства та процесу нормального фінансування його діяльності. Томуважливими етапами аналізу оборотних активів, на нашу думку, є й розрахунок в динаміці фінансовогоциклу підприємства й фінансовий аналіз відносних показників, які характеризують фінансову стійкістьпідприємства та ліквідність його балансу, що має особливе значення для ефективногофункціонування підприємства, залучення інвестицій та розвитку діяльності, та для розрахунку якихвикористовують або показники оборотних активів та власних оборотних коштів (активів).

Досліджено понятійно-категоріальний апарат сутності категорій «оборотні активи» підприєм-ства та їх важливих елементів – «запасів», «дебіторської заборгованості», «грошових коштів» в пу-блікаціях вчених та П(С)БО, обґрунтовано взаємозв'язок між ними. Показано підхід до аналізу обо-ротних активів підприємства та їх елементів: аналіз складу, структури та динаміки як оборотних ак-тивів, так й окремих їх елементів; аналіз розміщення оборотного капіталу, який вкладено в оборотніактиви підприємства; аналіз оборотності оборотних активів та їх елементів. Обґрунтована необхід-ність застосування аналізу впливу оборотності оборотного капіталу підприємства на ліквідністьоборотних активів та його окремих елементів.

В статті зазначено, що управлiння oбoрoтними активами cтанoвить найбiльш велику чаcтину фiнанcoвoгo менеджменту у cиcтемi управлiння активами підприємcтва. На основі аналізу літературних джерел нами було розроблено загальний алгоритм управління оборотними активами підприємства, який складається з шести етапів та включає аналіз використання оборотного капіталу в попередньому періоді, визначення підходів до формування оборотних активів, їх оптимізацію, забезпечення необхідної ліквідності та збільшення рентабельності оборотних активів. Запропоновано практичний варіант покращення управління оборотними активами на прикладі запасів фермерського господарства. Вказана пропозиція, а саме збільшення суми партії придбаних виробничих запасів зменшить не тільки суму транспортно-заготівельних витрат, але і вплине на вартість самої партії.

Стаття присвячена дослідженню проблем управління оборотним капіталом промислових підприємств. Визначено, що основним джерелом фінансування активів є поточні зобов’язання та забезпечення, тобто підприємства дотримуються переважно агресивної політики фінансування. Проаналізовано структуру оборотних активів промислових підприємств України та промислового підприємства ПАТ «Одеський кабельний завод «Одескабель». Розраховані показники ліквідності даного підприємства за період 2016-2020 рр. Встановлено, що протягом даного періоду у підприємства недостатньо оборотних коштів. Проведено аналіз оборотності оборотних коштів. Побудовано лінію тренду поточної та загальної ліквідності. Визначено прогнозні та бажані коефіцієнти ліквідності активів підприємства. Виявлено, що потрібно переглянути існуючу фінансову політику конкретного промислового підприємства. Запропоновано з метою збільшення виручки від реалізації провести диверсифікацію виробництва.

Мета — дослідити науково-методичні підходи до формування стратегії управління оборотними активами на основі оцінювання відповідності її типу базовій стратегії розвитку підприємства. Методи. Статтю підготовлено з використанням сукупності загальнонаукових і спеціальних методів економічного дослідження, зокрема: системно-генетичного підходу, методів типології, термінологічного аналізу, деталізації, узагальнення — для контент-аналізу поняття стратегії управління оборотними активами підприємства, методів аналізу і синтезу — для визначення цілей і завдань стратегічного управління оборотними активами, системно-діяльнісного підходу — для порівняльної характеристики типів стратегій управління оборотними активами підприємства, табличного і графічного способів подання інформації — для візуалізації результатів дослідження. Результати. Визначено проблематику в дослідженні стратегії управління оборотних активів, яка має прояв у неузгодженості її змісту, цілей і завдань, підходів до формування. Набуло подальшого розвитку поняття «стратегія управління оборотними активами підприємства». У ньому враховано стратегічний аспект управління, концептуальність управлінських рішень, їх характер і спрямованість. Базування стратегії на цілях і завданнях потребувало їх уточнення і структуризації для даного процесу. Проведено аналіз типології стратегій управління оборотними активами. Розширено характеристики основних типів стратегій. Встановлено, що вибір типу стратегії управління оборотними активами здійснюється за вузьким колом показників, що обмежує тактичні дії керівництва при реалізації стратегічних напрямів через малу кількість контрольних індикаторів. Для вибору типу стратегії управління оборотними активами запропоновано науково-методичний підхід, який передбачає оцінювання його відповідності типам базової стратегії розвитку підприємства. Для оцінювання стратегії обґрунтовано систему критеріальних показників, які відображають цілі стратегічного розвитку підприємства і завдання певного типу стратегії управління оборотними активами підприємства. Формалізацію критеріальних показників представлено як закономірно очікувану тенденцію їх зміни. Для підвищення надійності управлінських рішень, які приймаються в галузі управління оборотними активами, запропоновано додавання результатів конкурентного аналізу з визначенням бази порівняння. Як альтернативний підхід до оцінювання діючої стратегії управління оборотними активами запропоновано коефіцієнти еластичності фінан-сових результатів підприємства за показниками оборотності і рентабельності поточних активів. Розглянуті потенційні варіанти управлінських рішень, з огляду на сучасні проблеми формування і використання оборотних активів на вітчизняних підприємствах. Ключові слова: оборотні активи, стратегія управління, цілі управління, типологія стратегій, критеріальні показники, оцінювання.

Актуальним в сучасних умовах для ефективного функціонування підприємств є визначеннянапрямів управління його оборотними активами, які мають велику питому вагу в загальній сукупностіактивів та дефіцит власних джерел фінансування, що негативно впливає на фінансовий стан підпри-ємства. Ефективне управління об’єктом діяльності будь-якого підприємства починається з якісногоекономічного аналізу, який формує його напрями, вибір інструментів та методів на підставі сформова-ної системи показників. Запропоновано методичний підхід до проведення фінансового аналізу обо-ротних активів підприємства, який охоплює не тільки аналіз стану, структури, динаміки, ефективностівикористання оборотних активів підприємства в цілому, але й аналіз використання окремих елементівоборотних активів, а також тривалості фінансового циклу підприємства. Обґрунтовано, що управлінняоборотними активами підприємства не можливе без таких інструментів управління, як фінансовийаналіз, управлінський облік та аудит спеціального призначення, що, на нашу думку, базуються наокремих функціях управління.

У сучасних умовах господарювання для ефективного функціонування підприємства досить ва-жливе значення має аналіз та управління станом, складом та динамікою дебіторської заборгованості.При проведенні аналізу фінансового стану підприємства доцільно вивчати структуру, причини, строкиіснування та давності виникнення дебіторської заборгованості. Дебіторська заборгованість займаєзначну частину оборотних активів, яка може призвести до відволікання власних коштів. Для зменшен-ня негативного впливу на фінансовий стан підприємства, його платоспроможність, фінансову стійкістьта ліквідність, важливо розробляти механізм управління дебіторською заборгованістю. В роботі розг-лянуто різні підходи до характеристики поняття «дебіторська заборгованість» та управління нею. Про-ведено аналіз стану, структури та динаміки дебіторської заборгованості на прикладі м’ясопереробнихпідприємств України. Дана оцінка ефективності формування та використання дебіторської заборгова-ності в процесі їх діяльності, визначені етапи управління нею.

Стаття присвячена питанням управління оборотними активами промислових підприємств, які дозволять своєчасно розробити заходи щодо поліпшення ефективності використання оборотних активів в цілому і по окремих елементах. Важливим завданням в частині управління оборотними активами промислових підпри- ємств є забезпечення оптимального співвідношення між платоспроможністю і рентабельністю шляхом підтримки відповідних абсолютних величин статей оборотних активів та їх структури. Метою статті є огляд та теоретичне дослідження сучасних підходів до управління оборотними активами промислових підприємств та визначення його особливостей в сучасних умовах господарювання. Методами дослідження є методи теоретичного узагальнення та порівняння, аналізу й синтезу. Узагальнено підходи до управління оборотними активами у сучасних умовах господарювання. Досліджено етапи процесу управління оборотними активами промислових підприємств.

В статті розглядаються питання формування, розподілу та використання власного капіталу якосновного джерела фінансування та розвитку підприємства. Задача полягає в ефективності розподілувласного капіталу між окремими елементами, тобто між основним і оборотним капіталом, матеріаль-ними і нематеріальними активами з метою досягнення максимального ефекту від його використання.Розглянуті різні підходи до поняття «власний капітал», а також визначені його функції, які по-винні забезпечити стабільність функціонування і розвитку підприємства, зменшити економічні ризики вумовах нестабільності розвитку країни. Проведено аналіз формування, розподілу та використаннявласного капіталу на підприємствах м'ясопереробної галузі України, розраховано ефективність вико-ристання власного капіталу. М’ясопереробні підприємства вибрані з урахуванням різної суми загаль-ної суми активів та власного капіталу. Результати дослідження дозволяють зробити висновки, що набільшості підприємств відсутні додаткові фонди, як елементи власного капіталу при значній збитково-сті діяльності підприємств, що значно зменшує частку власного капіталу в структурі всього капіталу ізбільшує частину позикового капіталу, через що підприємства стають неконкурентоспроможними наринку. Недостатність власних ресурсів та висока вартість зовнішніх коштів не дозволяє підприємст-вам впроваджувати новітні техніку та технології, переходити на інноваційні форми розвитку. Такожвідсутність державної підтримки, високі податкові навантаження спонукають використовувати схемиподвійної бухгалтерії, тіньового ринку.

Анотація. Процес управління фінансовими ресурсами суб’єкта підприємництва неможливий без всебічного аналізу й оцінки різних варіантів рішень у безпосередньому віддалені їх у часі. Розв’язання цієї ситуації можливе завдяки використанню засобів системного підходу, а також моделювання. В роботі процес управління фінансовими ресурсами пропонується здійснювати на основі CASE-технологій, які ґрунтуються на основі методики структурного аналізу та проектування SADT і реалізовані у програмному середовищі BPWin. Ця методика дозволяє послідовно встановити дійсний стан системи управління фінансовими ресурсами та визначити шляхи оптимізації, тобто можливість створити наглядну покращену модель і представити безпосередніх учасників даного процесу. Обґрунтовано, що забезпеченість підприємств фінансовими ресурсами визначається багатьма факторами виробничого, економічного та організаційного характеру й повинна відповідати певним вимогам: забезпечення достатнього рівня ліквідності оборотних активів, оскільки від цього залежить платоспроможність підприємства за фінансовими зобов’язаннями; забезпечення мінімізації втрат фінансових ресурсів у процесі їх використання в умовах інфляції; забезпечення раціонального розміщення фінансових ресурсів між сферами їх функціонування за рахунок скорочення питомої ваги неякісної дебіторської заборгованості у сфері обігу. Запропонована модель управління фінансовими ресурсами за допомогою застосування Сase-технологій дозволяє формалізувати процедури та розрахунки часткових показників управління фінансовими ресурсами, систем, які формуються у залежності від інтересів користувачів щодо інформації про фінансовий стан та інтересів щодо мети діяльності суб'єкту господарювання. Підхід ґрунтується на принципі цілеспрямованості, який дозволяє враховувати та коригувати досягнення поставленої мети в оперативному та стратегічному аспектах. Описана технологія побудови структурно-функціональної моделі дозволяє застосовування структури виконання загальних завдань; нового підходу щодо управління фінансовими ресурсами підприємства, а також оцінки якості стану стратегічного управління, упорядковувати дії, реалізувати структурний підхід до управління фінансовими ресурсами. Ключові слова: фінансові ресурси підприємства; структура; управління; система; стратегія.