Journal articles on the topic 'Аналіз використання коштів'

У статті проводиться аналіз основних принципів правового регулювання державного фінансового контролю відповідно до законодавства України, конкретизуються проблеми його правового регулювання та правоохоронної практики, визначаються перспективи вдосконалення законодавства у сфері, надаються пропозиції щодо вирішення виявлених проблем. Автор аналізує наукові позиції та з’ясовує суть та зміст терміна «державний фінансовий контроль». Водночас з’ясовано особливості державного фінансового контролю. Автор робить висновки про необхідність законодавчого закріплення принципів державного фінансового контролю. На основі аналізу чинного законодавства автор виявляє недоліки нормативно-правового регулювання у державному фінансовому контролі та визначає пріоритетні напрями їх удосконалення.

У статті досліджено методичні аспекти аналізу грошових потоків підприємства. Авторами проаналізовано трактування поняття «грошові потоки», обґрунтовано важливість дослідження методики їх аналізу з метою розробки механізму ефективного управління ними. Розглянуто особливості проведення ретроспективного аналізу грошових потоків за даними Звіту про рух грошових коштів, складеним прямим та непрямим методом. Авторами проаналізовано переваги аналітичної роботи за різними формами звіту. Обґрунтовано, що коефіцієнтний аналіз грошових потоків дозволяє детальніше розглянути стан грошових коштів підприємства. Запропоновано алгоритм комплексного коефіцієнтного аналізу грошових потоків, який передбачає проведення п’яти послідовних етапів. Авторами узагальнено відносні показники, які характеризують ефективність використання грошових коштів та дозволяють оцінити достатність грошових потоків.

Наведено результати маркетингового аналізу кон’юнктури ринку (кон’юнктурний аналіз) наукоємної продукції Прикарпатської ДСГДС. Встановлено, що серед закінчених наукових розробок установи сорти рослин займають провідні позиції, як за кількістю, так і за надходженням коштів від їх використання, а також рівнем захищеності. Здійснено на прикладі ріпаку, як модельного об’єкта кон’юнктурний аналіз наукоємної продукції установи. Виділено сегменти ринку сортів рослин в Україні. Визначено, що пропозиція сортів рослин ріпаку формується переважно комерційними компаніями, організаціями, фірмами, тобто переважає приватна селекція. Обґрунтовано необхідність переходу на рівень наскрізної координації, трансферу цілісних технологій і стандартизованих сировинних ресурсів, застосування в аналізі нових оціночних підходів та системи технологічного забезпечення.

У статті розглянуто теоретичну платформу, проблеми внутрішнього аудиту ефективності використання бюджетних коштів у закладах охорони здоров’я, проведено аналіз зарубіжного досвіду та можливість впровадження його в Україні. Встановлено, що на сьогодні аудит ефективності на шляху покращення фінансового контролю в медичній сфері є засобом удосконалення процесів, які відбуваються в економіці внаслідок реалізації медичної реформи. Таким чином, розроблено рекомендації щодо покращення функціонування аудиту ефективності використання бюджетних коштів.

У статті досліджено сутність управління видатками державного бюджету. Видатки державного бюджету відіграють стратегічно важливе значення в політиці держави. Сьогодні в Україні існує проблема неефективного використання бюджетних коштів. Враховуючи нестабільні внутрішні та складні зовнішні геополітичні умови, в яких перебуває країна, ефективне управління використанням бюджетних коштів є пріоритетним завдання для уряду. У статті здійснено аналіз обсягу та структури видаткової частини державного бюджету у розрізі за функціональною класифікацією видатків і кредитування бюджету та за економічною класифікацією видатків бюджету. Проаналізовано динаміку основних статей видатків бюджету. Виокремлено ряд основних проблем, які перешкоджають здійсненню ефективного управління видатками державного бюджету.

У статті здійснено аналітичний огляд кредитних проектів, які фінансуються та фінансувались міжнародними фінансовими організаціями, такими як МБРР, ЄБРР, Euratom та KfW. Проаналізовано структуру наданих кредитних ресурсів, умови та особливості погашення кредитних зобов’язань та визначено проблеми використання кредитних коштів. Надано пропозиції з удосконалення окремих положень національного законодавства з метою підвищення рівня ефективності використання міжнародних кредитних ресурсів.

Сучасний розвиток нашої держави характеризується значними змінами у всіх сферах життєдіяльності, особливо тих які значно впливають на функціонування суспільства і пов’язані з використанням інформаційних технологій. Однією з таких сфер є сфера грошових відносин. Як свідчить аналіз останніх змін, що відбулись як в світі так і в Україні, сфера грошових відносин зазнала інтенсивної трансформації у зв’язку з інтенсивним розвитком хайтек технологій результатом чого стало виникненням нових видів та форм грошей. Фактори різкої зміни способу життя зумовили весь світ навчитись жити у новій реальності. Для вчених предмет електронних та віртуальних коштів дуже цікавий предмет для дослідження, бо супроводжується достатньою кількістю проблем при використанні та виявленням особливостей використання.

В статті проаналізовані підходи до визначення сутності поняття “інвестиційна привабливість підприємств” і надано власне узагальнення. На прикладі ТОВ “Агрофірма Брусилів” проведено поглиблений аналіз діяльності аграрного підприємства з метою оцінки прибутковості, ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, термінів повернення інвестованих коштів та мінімізації інвестиційних ризиків. В дослідженні застосовано методи рейтингової оцінки та системного аналізу. Для обґрунтування умов підвищення інвестиційної привабливості сільськогосподарських підприємств застосовано метод бальної оцінки. Встановлено, що в результаті використання інтегральної оцінки фінансового стану можливо побачити проблемні сторони фінансового стану підприємства та розробити заходи щодо підвищення ліквідності, платоспроможності, виявити резерви підвищення ефективності функціонування підприємства та попередити виникнення фінансової кризи. Аналіз показників фінансового стану показав, що менеджмент підприємства не задумується над питанням фінансової стабільності та платоспроможності підприємства, не розуміє користі позиченого капіталу. Використання результатів дослідження у практичній діяльності аграрних підприємств дозволяє дати реальну оцінку стану інвестиційної привабливості підприємства та обґрунтувати шляхи її підвищення.

У статті розглянуто проблему зведеного бюджету депресивного району, проведено аналіз виконання його дохідної та видаткової частин. Виявлено проблемні аспекти формування та використання фінансових ресурсів місцевого бюджету. До основних проблем віднесено недієвість заходів з наповнення та використання бюджетних коштів на рівні місцевої влади. Необхідним є внесення змін до чинного законодавства в частині збільшення ресурсної бази місцевих бюджетів. Запропоновані заходи щодо збалансування бюджету. Територіальні відмінності соціально-економічного розвитку характерні для багатьох країн світу, однак, розбалансованість української економіки надзвичайно посилили диспропорції розвитку окремих її регіонів. Значна диференціація регіонів за рівнем економічного розвитку та поглиблення диспропорцій їх розвитку є значною перешкодою для піднесення національної економіки України. Тому, розв’язання проблем таких територій є актуальним загальнодержавним завданням.

Стаття містить філософський аналіз трансгуманізму в його світоглядних аспектах для оцінки доцільності використання у медичній освіті України. Вказано витоки його ідей, їх консолідації в цілісне вчення і поширення через створення асоціацій трансгуманістів. Здійснено критичний аналіз усіх десяти положень загальновідомого «Трансгуманістичного маніфесту». Наведено докази того, що в сучасному варіанті трансгуманізм має всі ознаки фондрайзингу і скерований на отримання коштів від багатіїв, які мріють жити довго чи й вічно. Відзначено позитивні і негативні для всієї медичної сфери положення «Трансгуманістичного маніфесту». На цій основі запропонована парадигма ноогуманізму, що передбачає орієнтацію цілей діяльності людства на перемогу екологічно ідеальних ноотехнологій над індустріальними. Переконані, що медичний та інші сектори вищої школи України повинні спиратися на ноогуманізм, ноотехнології і ноонауки.

Сучасні темпи розвитку інформаційних технологій створили передумови для появи широкого спектру інструментів надання освітніх послуг із використанням технологій дистанційного навчання. Це підтверджується активізацією використання систем дистанційного навчання в умовах санітарно-епідеміологічних обмежень та необхідністю гострої економії коштів. Аналіз існуючих систем дистанційного навчання вищих військових навчальних закладів показав, що їх структура не досконала і потребує уніфікації процесу їх побудови з метою забезпечення ефективності підготовки військового фахівця. Реалізація цього процесу вимагає застосування теоретико-прикладних інструментів побудови структури експертно-навчальної системи військового призначення в системі дистанційного навчання вищих військових навчальних закладів. Головною причиною наявності зазначеного факту стала нераціональна побудова структури експертно-навчальної системи військового призначення в системі дистанційного навчання вищих військових навчальних закладів. Виходячи із цього, метою даної роботи є формування типової науково обґрунтованої структури експертно-навчальної системи військового призначення вищого військового навчального закладу для забезпечення надання якісних сучасних освітніх послуг з використанням інформаційних технологій. У роботі використані методи: аналізу – під час дослідження особливостей структури систем дистанційного навчання вищих військових навчальних закладів з урахуванням досвіду провідних країн світу; формалізації – для змістовного опису процесу функціонування системи дистанційного навчання; таксономії – для багатовимірного порівняльного аналізу структур системи дистанційного навчання вищого військового навчального закладу; синтезу – для формування типової структури експертно-навчальної системи військового призначення. Розроблена методика визначення доцільного варіанту побудови структури експертно-навчальної системи військового призначення в системі дистанційного навчання вищого військового навчального закладу, що базується на процедурах багатовимірного порівняльного аналізу показників якості функціонування показників. За результатами застосування методики розроблена типова структура експертно-навчальної системи військового призначення системи дистанційного навчання вищого військового навчального закладу та вироблені рекомендації щодо організації роботи системи дистанційного навчання вищого військового навчального закладу. Використання раціональної структури експертно-навчальної системи військового призначення дає можливість розв’язувати складні та проблемні ситуації у процесі підготовки військових фахівців вищих військових навальних закладів. Цей факт дозволяє усунути обмеження у практиці побудови структури експертно-навчальної системи військового призначення і створює нову можливість охопити ширший спектр факторів, що впливають на якість роботи. Застосування цієї методики дозволяє системі дистанційного навчання вищого військового навчального закладу прогнозувати результати спільного функціонування відповідних підсистем системи дистанційного навчання з урахуванням їх внеску в загальний результат.

У вирішенні міжнародних і національних аграрних програм пріоритетним завданням є збереження генетичних ресурсів тваринництва і розробка шляхів їх ефективного використання, адже в світі спостерігається явна тенденція до скорочення породного складу одомашнених видів тварин. На сьогодні кінні заводи збиткові, не мають коштів для розширеного відтворення і відповідно скорочується поголів’я цінних порід коней, збіднюється загальний генофонд. Тому метою наших досліджень був аналіз та висвітлення сучасного стану племінного конярства в Україні загалом та рисистого зокрема, а також характеристика вітчизняних порід племінних рисистих коней, які є базою для племінної роботи та прогнозування їх значення у породотворному процесі. Для аналізу стану розвитку конярства в Україні було використано Державний реєстр суб’єктів племінної справи у тваринництві за 2005 – 2019 рр та дані багаторічних досліджень галузі конярства України. Для дослідження використано методи системного узагальнення, графічний, аналітичний та порівняльно-статистичний. Проведено аналіз стану розвитку конярства в Україні. На початок 2020 року в Україні за даними Державного реєстру субʼєктів племінної справи у тваринництві існує 38 суб'єкти по племінній роботі з них 10 по роботі з кіньми рисистих порід: 4 кінних заводи та 6 племінних репродуктори. Найбільше поголів’я племінних коней рисистих порід зосереджено у: Полтавській, Харківській, Житомирській та Київській областях України. Показано, що в умовах тривалої кризи за останні 15 років племінне конярство в Україні зазнало суттєвого скорочення чисельності поголів’я, звуження породної структури та зміни форми власності. Зокрема, за період з 2005 до 2020 року галузь рисистого конярства в Україні зазнала суттєвих втрат, а чисельність племінних коней орловської та російської рисистих порід скоротилась на 60-80% відповідно.

У статті досліджуються актуальні проблеми ефективності використання бюджетних кош-тів у контексті сталого розвитку економіки країни. У результаті дослідження проведено аналіз понять “еко-номія” та “ефективність” бюджетних коштів та доведено, що ефективне використання бюджетних кош-тів відбувається при виконанні соціальних, екологічних та економічних критеріїв у процесі здійснення публіч-них закупівель. У роботі проведено аналіз сучасного законодавства державних закупівель щодо виконання зо-бов’язань України на шляху до Євроінтеграції у частині побудови сталої економіки, використовуючи інстру-ментарій публічних закупівель. Зокрема, досліджено нове поняття “вартість життєвого циклу” та запропо-новано розширити його складові екологічним чинником. Встановлено, що загальної методики, яка б узагальню-вала та уніфікувала підходи до визначення переможця торгів, щоб забезпечити оптимальну ефективність використання державних фінансів, не існує. Проаналізовано нормативне регулювання врахування життєвого циклу товарів під час тендерних торгів та доведено, що відповідальність за виконання цієї норми повністю лягає на замовника, який має врахувати вартість життєвого циклу товарів ще на стадії планування та під-готовки вимог до предмета закупівель. У роботі велика увага приділяється врахуванню екологічної складової у життєвому циклі товарів. Проведено аналіз закупівель протягом 2017-2019 років та визначено пріоритетні галузі для першочергового застосування ідеї “зелених закупівель”, запропоновано впровадження їх як критерію для визначення переможця торгів, на регіональному та місцевому рівнях. На сьогодні ефективні публічні заку-півлі, які б враховували соціальні, економічні та екологічні критерії під час відбору переможця, застосовують-ся вкрай мало, тому подальші дослідження необхідно пов’язати з пошуком стратегії для збільшення частки екологічної продукції під час публічних закупівель.

Актуальність статті полягає в тому, що знеліснення та деградація лісів негативно позначаються на багатьох глобальних цілях, досягнення яких активно декларується у різних сферах міжнародних та національних політик, у тому числі таких як захист біорізноманіття, протидія кліматичним катастрофам, охорона та захист прав людини, забезпечення миру та безпеки, впровадження належного управління та утвердження верховенства закону. Отже, світова спільнота розуміє, що необхідні суттєві дії щодо ефективної охорони лісів. Наголошено на тому, щоб національні лісові фонди не стали черговою корупційною схемою з відмивання державних коштів, необхідно підвищувати їхню транспарентність. Аналіз закордонного законодавства, яке регулює взаємовідносини з національними лісовими фондами дає можливість запропонувати такі три основні способи підвищення їх підзвітності та прозорості: 1) залучення до управління фондом неурядових організацій; 2) вимога річних планів від керуючих фондами щодо того, як кошти можуть бути витрачені, та 3) вимога регулярних незалежних аудиторських перевірок фонду. Зроблено висновок, що Україні слід перейняти досвід зарубіжних країн в аспекті запровадження нових інструментів забезпечення схоронності усіх лісових територій України, які характеризуються відповідним біотопом та біоценозом для лісового покриву Землі або призначені для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів, в тому числі – створення національного лісового фонду. Це має бути юридична особа публічного права, що співпрацює з Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України на основі затвердженого положення про забезпечення постійної взаємодії між ними, фінансуватись за рахунок бюджетних коштів, цільових коштів (отриманих від реалізації лісогосподарської діяльності, стягнень за порушення лісового законодавства), а також донорських, благодійних внесків та інших фінансових інструментів. Місією діяльності Національного лісового фонду України має бути забезпечення схоронності усіх лісів на території України, а принципами його організації та діяльності – принцип транспарентності, принцип відкритості, принцип підконтрольності державі, принцип підзвітності суспільству.

У статті систематизовано найбільш вживані наукові підходи до ідентифікації поняття «соціальна сфера» та подано власне бачення поняття «фінансування соціальної сфери», під яким розуміємо формування і використання бюджетних коштів на фінансування галузей, підприємств, організацій, які безпосередньо пов’язані і визначають спосіб і рівень життя людей, їх добробут, споживання (освіта, культура, охорона здоров’я тощо). Промоніторено основні показники фінансування соціальної сфери ОТГ, зокрема проведено оцінку структури, динаміки видатків соціальної сфери бюджетами ОТГ Волинської області здійснено аналіз виконання видатків соціальної сфери бюджетами територіальних громад. Проведено SWOT-аналіз механізму фінансування соціальної сфери в Україні. Виявлено, що в Україні, у тому числі ОТГ, на разі невідпрацьована співпраця з недержавним сектором, із благодійними та релігійними організаціями. Тому основне навантаження лежить на бюджетах різних рівнів. Вважаємо, що роздержавлення соціальної сфери через децентралізацію соціальних послуг, детальний підбір постачальників послуг усіх форм власності, залучення громадських, приватних і благодійних організацій має стати пріоритетом при формуванні соціальної політики держави.

У системі економічних показників фінансові результати, у яких відображені різні сторони ви-робничої, збутової, постачальницької і фінансової діяльності підприємства, посідають чільне місце. Сучасна практика засвідчує гостру необхідність досліджень формування та використання прибутку, підтвердженням чого є хронічна нестача коштів практично в усіх секторах фінансової системи України та незадовільний фі-нансовий стан значної частини суб’єктів господарювання. У зв’язку з цим гострою потребою стало всебічне і детальне вивчення прибутку, який займає центральне місце в загальній системі вартісних інструментів і ва-желів управління економікою. Це виражається в тому, що фінанси, кредит, ціни, собівартість та інші важелі прямо чи опосередковано пов’язані з прибутком. У статті обґрунтовано теоретико-методичні підходи сто-совно ролі держави та системи макроекономічних чинників впливу на фінансові результати діяльності суб’єктів господарювання. Проведено аналіз фінансових результатів (прибутку та рентабельності) підпри-ємств України за 2014-2018 рр. Висвітлено завдання комплексу першочергових інституційних перетворень, які сприятимуть у майбутньому зростанню прибутковості підприємств та посиленню активності держави у формуванні економічних і правових умов діяльності суб’єктів господарювання України. Проведені дослідження переконують у тому, що позитивний вплив макроекономічних (зовнішніх) факторів справляє вкрай важливий вплив на формування фінансових результатів діяльності підприємств. Зроблено висновок, що завдання держа-ви – максимізувати резерви підвищення прибутковості суб’єктів господарювання у царині державної фінансо-вої політики.

В статті розглядається проблематика активізації здійснення зелених закупівель, як найефективнішого інструмента вирішення економічних та екологічних проблем в Україні та загалом у світі. На авторське переконання сутність «зелених закупівель» зводиться до придбання державою за найнижчою ціною продукції або послуг, які відповідають екологічним стандартам, мають відповідне маркування, що в кінцевому підсумку забезпечує економію витрачання державних коштів. Відмічається, що на державному та глобальному рівні необхідно створити преференції еко-продукції та послугам, що дозволить зменшити негативний вплив на навколишнє середовище. За даними державних закупівель, найбільшим попитом користуються продукти харчування, напої, тютюн, нафтопродукти, паливо, електроенергія та інші джерела енергії, будівельна продукція (крім електроапаратури), медичне обладнання, фармацевтична продукція та засоби особистої гігієни. Аналіз ефективності державних закупівель, дає можливість стверджувати, що за державними закупівлями витримується принцип ефективності, основою якого є максимальна економія державних ресурсів. Разом з тим, організатором торгів значна частка закупівель була відхилена. Причиною стали невідповідність якості товарів і послуг, ціни на них та невідповідність умовам представлення тендерної документації. Вирішення економіко-математичної моделі доводить, що вирішення проблеми підвищення ефективності використання державних коштів за здійснення зелених закупівель є можливим за зменшення рівня вимог і скарг до якості продукції та ціни на неї. Таким чином, державні закупівлі мають проводитися не лише для досягнення функціональної мети закупівлі, але й сприяти досягненню цілей Стратегії сталого розвитку України до 2030 р. з охорони навколишнього середовища за розвитку конкуренції, прозорості та відкритості даного процесу, включаючи ефективну систему контролю.

У статті розглянуто процесуальні джерела доказів, що найбільше притаманні досудовому розслідуванню кримінальних проваджень про злочини, вчинені із вико-ристанням безготівкових операцій, а саме висновок екс-перта та речові докази. Досліджено комп’ютеро-техніч-ні експертизи як такі, що найчастіше призначаються у провадження цієї категорії. Розкрито зміст експерти-зи комп’ютерної техніки, експертизи програмних про-дуктів, інформаційно-комп’ютерної експертизи, вивче-но відмінності між ними. Звернуто увагу на потенціал розвитку відносно нового виду експертного досліджен-ня – телекомунікаційної експертизи, методика та ме-тодологія якої розроблені ще недостатньо. Проаналізо-вано статус речей, зумовлений визнанням їх речовими доказами та накладенням арешту на них. У дослідженні проводиться аналіз механізмів пово-дження із речовими доказами та арештованим майном, звертається увага на суперечності нормативно-право-вого регулювання щодо визначення долі речових дока-зів, на які накладено арешт. У статті акцентується ува-га на наявних практичних проблемах, які виникають при реалізації ухвал суду про арешт майна, неможли-вості забезпечити повернення майна, набутого внаслі-док вчинення кримінального правопорушенням, по-терпілому на стадії досудового розслідування. В умовах обмежених строків досудового розслі-дування запропонований механізм реалізації права потерпілого на відшкодування шкоди, завданої кри-мінальним правопорушенням. З урахуванням прак-тики інших держав висловлено необхідність запрова-дження системи автоматичної реалізації ухвал суду про накладення арешту на майно. На підставі прове-деного вивчення запропоновано розширити перелік суб’єктів, уповноважених на звернення із клопотан-ням про скасування арешту майна. Істотно удосконалено порядок припинення арешту при закритті кримінального провадження та скасуван-ня арешту майна у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених із використанням безготівкових операцій. Зокрема, наводяться пропозиції щодо закрі-плення порядку визначення долі речей, які не міс-тять слідів кримінального правопорушення, як в ході досудового розслідування, так і при прийнятті остаточ-ного рішення у кримінальному провадженні.

В статті досліджено сутність, види та значення міжбюджетних трансфертів. Встановлено синонімічний зв’язок між термінами офіційні та міжбюджетні трансферти. Розглянуто значну частину існуючих наукових підходів щодо досліджуваного поняття, встановлено відмінності між ними, а також схожості. За результатами аналізу існуючих теоретичних визначень поняття «міжбюджетний трансферт» встановлено, що під ним розуміється фінансовий механізм, що полягає в безоплатній і безповоротній передачі коштів з одного до іншого бюджету, для фінансування видатків у задекларованому обсязі та для соціально-економічного розвитку території. Серед міжбюджетних трансфертів виділяють базову дотацію, субвенцію, реверсну дотацію, додаткові дотації. Визначено та розкрито функції міжбюджетних трансфертів, зокрема алокаційну, перерозподільну, регулюючу, адміністративну, вирівнюючу, стимулюючу. Досліджено значення міжбюджетних трансфертів та фактично встановлено необхідність існування даного інструменту в сучасних реаліях, навіть при впровадженні політики децентралізації. Встановлено, що існування трансфертного регулювання на високому рівні та впровадженням політики децентралізації по суті є взаємовиключними явищами. Тому на сучасному етапі розвитку місцевих бюджетів та місцевої влади значення міжбюджетних трансфертів полягає у забезпеченні фінансування видатків у перехідний період, вирівнювання економічного становища територій, а також забезпечення фінансування соціально значимих та ресурсно-затратних сфер. Здійснено ґрунтовний аналіз світової практики щодо бюджетного вирівнювання, що дало змогу встановити найбільш оптимальний та підходящий варіант побудови міжбюджетних відносин в Україні, який враховує сильні сторони та уникнення ризиків, що виникали в інших державах. Саме такий підхід§ дозволив встановити теоретичні основи для використання в Україні комплексної системи міжбюджетних відносин, що передбачає використання різних механізмів у певних їх частинах.

Статтю присвячено дослідженню практики функціонування Державного фонду регіонального розвитку. Обґрунтовано Державну стратегію регіонального розвитку України на період 2021–2027 рр. та ресурси для фінансової підтримки її реалізації. Узагальнено законодавчі принципи функціонування Державного фонду регіонального розвитку в Бюджетному кодексі України. Здійснено аналіз обсягів фінансових ресурсів Фонду регіонального розвитку в Україні на 2015–2020 рр. Установлено, що з кожним роком обсяг Фонду збільшується, але не досягає своєї нормативної величини, тобто 1% від обсягу загального фонду державного бюджету України. Розглянуто тенденції та динаміку фактичного використання коштів Державного фонду регіонального розвитку під час фінансування інвестиційних проєктів за період 2015–2020 рр. Висвітлено недоліки у функціонуванні Державного фонду регіонального розвитку, які зменшують ефективність реалізації регіональної політики в Україні. Запропоновано практичні шляхи та напрями вдосконалення діяльності Державного фонду регіонального розвитку в Україні у сфері реалізації інвестиційних проєктів.

Мета. Дослідження експорту та імпорту зернових культур у світі та в Україні у реаліях сьогодення та їх значення для розвитку українського ринку. Методика. Під час проведення досліджень використано методики, основою яких є порівняльний та системний аналіз, методи узагальнення. Результати. Проведені дослідження свідчать про те, що глобальна пандемія практично не вплинула на світовий ринок зернових культур. Основну частину постачань зернових культур у світі забезпечують найбільші країни-експортери: США, Канада, Австралія, ЄС і Аргентина. В останні роки до цих країн приєдналися Росія, Україна та Казахстан. Україна в сезоні 2019-2020р.експортувала більше зернових, ніж у минулому маркетинговому році, причому найбільшим вантажовідправником зерна стала компанія «Кернел». Імпортерами українського зерна як і раніше залишилися країни Азії, Африки та Європи, лідером серед яких є Єгипет. Зернові культури за об’ємами реалізації відносяться до другої статті вітчизняного експорту, що в свою чергу сприяє залученню в Україну валютних коштів та позитивно впливає на курс гривні. Враховуючи масштаби експорту ринок зернових культур може бути характерним зразком для інших ринків сільськогосподарської продукції. При цьому політика держави повинна ґрунтуватися на врахуванні тих глобальних чинників, які виникають в умовах сьогодення. Експорт зерна не повинен створювати ситуацію, яка може вплинути на внутрішній ринок, формування в необхідній кількості внутрішніх резервів, проведення товарних закупівель. Доцільним є створення умов, які сприятимуть розвитку конкурентного середовища на ринку зерна. Пропонується в перспективі проведення досліджень процедури митного оформлення зернових культур при переміщенні через кордон України. Практична значимість результатів дослідження полягає у можливості їх використання в процесі розробки та реалізації політики держави в галузі стимулювання постачань за кордон зернової продукції. Доцільним є використання результатів проведеного аналізу в навчальному процесі для студентів освітньо-професійної програми «Товарознавство та експертиза в митній справі» спеціальності «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність».

Досліджується проблематика ґендерно орієнтованого бюдже- тування як інструменту ґендерно чутливої політики, що дає можливість забезпечити ґендерну рівність, підвищити ефективність використання бю- джетних коштів та досягти справедливого розподілу бюджетних видатків за статевою ознакою. Проаналізовано національну законодавчу базу забез- печення ґендерно орієнтованого бюджетування. Визначено, що ґендерний аналіз є інструментом для вивчення соціально-економічних відмінностей між жінками та чоловіками, дівчатами і хлопцями. Зазначено основні кро- ки проведення ґендерного бюджетного аналізу. Обґрунтовано, що ґендерно орієнтоване бюджетування як інструмент управлінської технології дозво- ляє оцінити, як і якою мірою державна політика у сфері розподілу видат- ків бюджету впливає на чоловіків і жінок (дівчат і хлопців) як споживачів послуг, користувачів інфраструктури та платників податків. Установлено, що ґендерне бюджетування стосується як дохідної, так і видаткової частини бюджету; означає бюджетування, у центрі якого люди за їхньою статевою належністю (як дорослі, так і діти), що спонукає до більш ретельного ви- вчення результатів виконання бюджету; закликає до участі ширше коло за- цікавлених осіб, а також укорінює демократичні процеси. Отже, виділяючи кошти на заклади охорони здоров’я, освіти, спорту, соціальної політики, слід урахувати ґендерний аспект і пам’ятати, що потреби жінок і чоловіків, дівчат і хлопців є різними. Доведено, що суть ґендерно орієнтованого бюджетуван- ня — цього нового для України інструменту — планування дохідної та ви- даткової частини державного і місцевого бюджетів з огляду на те, хто буде кінцевим споживачем тих послуг, що фінансуються відповідним бюджетом. Тобто загальна мета ґендерно орієнтованого бюджетування — підвищення економічної ефективності та прозорості видатків бюджету з урахуванням потреб жінок і чоловіків, дівчат і хлопців.

Інвестиційна складова економічної безпеки займає одне з головних місць в економічній безпеці країни. Реалізація інвестиційних можливостей, нарощення обсягів інвестування та раціональне використання інвестованих коштів – одні з найважливіших завдань в Україні, що і обумовлює актуальність даної статті. У статті розглянуто інвестиційну складову як вирішальний фактор забезпечення необхідного рівня фінансової стабільності держави, а також проаналізований стан інвестиційної безпеки на основі окремих індикаторів. Розраховано показники інвестиційної безпеки в динаміці. Здійснено аналіз значень індикаторів за останні роки та розраховано їх для кількісної та якісної оцінки інвестиційної безпеки держави. Зроблено висновки про те, що значення більшості індикаторів інвестиційної безпеки знаходяться нижче критичного значення, що, відповідно до теорії безпеки, свідчить про реалізацію загрозливих процесів в економіці. В статті подані напрями для підвищення інвестиційної привабливості. В першу чергу, це має бути гарантування прозорості приватизації, зниження податкового навантаження на інвесторів та скорочення економічних ризиків.

Мета. Метою статті є проведення у світлі порівняльного аналізу досвіду Польщі щодо реформ децентралізації та місцевого самоврядування теоретико-методологічних й емпіричних досліджень причин недостатньої спроможності створених сільських і селищних об’єднаних територіальних громад (ОТГ) Луганської області, визначення тренду їхнього розвитку й напрямів покращення фінансово-економічного стану ОТГ України. Методологія / методика / підхід. У контексті реалізації діалектичної методології найбільшою мірою використано такі методи пізнання: метод порівнянь – для узагальнювального розгляду реформ децентралізації й місцевого самоврядування в Україні та Польщі; метод групувань – при виокремленні групи сільських та селищних ОТГ в Україні, зокрема, Луганської області, для подальшого проведення аналізу їхнього фінансово-економічного стану; метод економіко-математичного моделювання – для визначення тренду залежності обсягів зароблених громадами коштів на одного мешканця від площі земель сільськогосподарського призначення цих громад. Результати. На підґрунті наскрізного дослідження від запровадження реформ місцевого самоврядування до сьогодення проведено системний порівняльний аналіз умов створення гмін у Польщі та ОТГ в Україні, що дало змогу чітко ідентифікувати відповідні соціально-економічні проблеми українських реалій. Показано, що ні сучасним законодавством України, ні наявними Методиками Кабінету Міністрів не враховано розповсюджені реальні ситуації, коли одні ОТГ (ОТГ-реципієнти) приваблюють до себе мешканців з інших ОТГ (ОТГ-донорів) для роботи, закупівлі товарів і сплати послуг. У результаті цього ОТГ-реципієнти отримують додаткові надходження до своїх бюджетів за рахунок ОТГ-донорів. Оригінальність / наукова новизна. На прикладі аналізу фінансово-економічних результатів діяльності виокремленої групи сільських та селищних ОТГ Луганської області удосконалено аргументацію нового розуміння виявлених суперечностей реформування місцевого самоврядування в Україні, що кількісна оцінка спроможності створюваних ОТГ за прийнятою урядом Методикою практично не корелює з їхніми показниками щодо наповнення місцевих бюджетів. Уперше із застосуванням економіко-математичного моделювання доведено, що збільшення площі земель сільськогосподарського призначення ОТГ має позитивний вплив на обсяг отриманих громадами власних надходжень до їх бюджетів з розрахунку на одного мешканця, що підтверджено виявленим трендом такого впливу. Практична цінність / значущість. Визначені перешкоди та чинники зростання ефективності ОТГ може бути використано органами державної влади та місцевого самоврядування при плануванні нових і регулюванні діяльності вже створених громад. Розгляд виявлених недоліків чинного в Україні порядку формування ОТГ та їхніх бюджетів є підґрунтям, з використанням досвіду Польщі, ідентифікації оптимальних напрямів і механізмів удосконалення законодавства щодо створення й розвитку сільських та селищних ОТГ в Україні.

Діюча система управління бюджетними видатками є недосконалою та не відповідає сучасним запитам суспільства щодо підвищення рівня життя та добробуту населення. Водночас, в умовах економічних перетворень, першочерговим завданням залишається забезпечення зростання національної економіки, нарощування обсягів виробництва, ВВП, завершення бюджетної децентралізації, впровадження енергоощадливих технологій тощо. В цій ситуації актуальним залишається питання ефективного управління та використання бюджетних видатків. Автором розроблено практичні рекомендації з оптимізації структури видатків бюджету, підвищення їх ефективності для забезпечення сталої динаміки соціально-економічного розвитку країни. Розкрито економічну сутність видатків бюджету, економічні складові їх формування, класифікацію за ознакою головного розпорядника коштів, бюджетними програмами, функціональним призначенням. Дано загальну характеристику видатків зведеного бюджету за 2016-2020 роки за функціональною класифікацією. Проведений аналіз засвідчив, що стабільно високими темпами зростають видатки на економічну діяльність, а також видатки на охорону здоров’я та оборону країни у зв’язку з подіями на сході країни. Проте, на охорону навколишнього середовища та житлово-комунальне господартсво у 2020 році виділено майже на 7,0 відсотків менше (по кожній галузі) ніж у попередньому 2019 році, що є свідченням недостатньої уваги з боку уряду до цих питань. Наголошено, що структура бюджетних видатків змінюється в залежності від їх ролі в економіці, нарощуванні економічного потенціалу країни, обсягу завдань, які постають перед країною на відповідному етапі її суспільного розвитку. Враховуючи міжнародний досвід країн з ринковою та трансформаційною економікою, запропоновано практичні заходи щодо підвищення ефективності видатків бюджету, оптимізації їх структури. Це дасть можливість проводити виважену фінансово-бюджетну політику, підвищувати кількісні та якісні показникм соціально-економічного розвитку країни, рівень добробуту населення, забезпечувати стійкість фінансової системи, стабільність суспільного розвитку.

Об’єктом досліджень була галузь молочного скотарства України. Метою роботи було проаналізувати стан галузі молочного скотарства в Україні, визначення проблем та шляхів подолання кризового стану. Галузь молочного скотарства в Україні характеризується скороченням поголів’я худоби, зменшенням загального обсягу виробництва молока. Втрата молочних корів – це втрата стратегічних ресурсів, відновлення яких у найближчому майбутньому досить проблематичне. Тому стабілізація поголів’я і розвиток молочного скотарства повинні стати важливим пріоритетом аграрного виробництва. Тенденції структури виробництва молока засвідчують поступове нарощування його обсягів великими сільськогосподарськими підприємствами, що є позитивним з точки зору якості молока, економічної ефективності його виробництва. Основними напрямами розвитком молочного скотарства є зосередження уваги на розширенні виробництва молока у великих господарствах. Для підтримання необхідного рівня виробництва молочної сировини молокопереробні підприємства продовжуватимуть ініціювати і фінансувати незалежність країни у даному сегменті національного агропродовольчого ринку, а також захист його від неякісної імпортної продукції; контролювати дотримання екологічних нормативів і протиепідеміологічних заходів, особливо крупними товаровиробниками, що, як правило, розміщують свої виробництва поблизу великих населених пунктів. Основу молочного скотарства повинні становити вітчизняні породи, які за генетичним потенціалом знаходяться на рівні кращих європейських аналогів, а за якістю молока, плодючістю, тривалістю продуктивного використання їх переважають. Кількість і якість молочної сировини, що виробляється сьогодні в Україні, не відповідає вимогам ринку. Основними причинами цього є дрібнотоварність виробництва молока, концентрація його переважно у господарствах населення, постійне скорочення молочного поголів’я, низька ефективність селекційної роботи, дефіцит коштів для впровадження передових технологій годівлі, утримання та відтворення стада, відсутність економічних і соціальних стимулів покращення організації праці у молочному тваринництві, зокрема, низький рівень заробітної плати, несприятливі умови праці на селі тощо. Подальше поліпшення ситуації у молочному скотарстві вимагає державного стимулювання виробників шляхом підтримки їх діяльності.

Досліджується впровадження та посилення таких правових інститутів, як місцевий референдум та адміністративний договір на теперішньому етапі децентралізації в Україні. Проводиться аналіз нормативно-правової бази, в результаті якого формуються висновки про відсутність достатнього правового регулювання місцевого референдуму, що суперечить нормам Конституції України. Референдум повинен існувати в демократичному суспільстві, адже він може бути використаний як противага рішенням органів державної влади та місцевого самоврядування, які інколи піддаються суперечливим мотиваціям найактивнішими громадянами. Місцевий референдум допоможе жителям громади легітимізувати свої рішення безпосередньо. Установча влада в Україні належить до виключного права українців, тому найближчим часом необхідно прийняти Закон «Про місцеві референдуми», щоб ввести в українське законодавство ключовий інструмент демократії та підкріпити норми Конституції не формальними положеннями, а дієвими кроками. Адміністративний договір, як інструмент договірного врегулювання правових відносин, що можуть скластися чи складатимуться з органами влади та територіальною громадою, потребує частішого використання на практиці. Причиною виникнення адміністративного договору може бути як закон, де чітко мають встановлюватися умови таких правових відносин, так і рішення ради про делегування публічно-владних управлінських функцій для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб'єктами владних повноважень, для перерозподілу або об'єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом, замість видання індивідуального акта для врегулювання питань надання адміністративних послуг. Тут договір постає як необхідність врегулювання правових відносин між суб'єктами цих відносин, одним із яких є суб'єкт публічного права. Правова природа таких договорів є досить дискусійною. Використання адміністративного договору прискорить ефективну діяльність територіальних громад і органів державної влади та надихне їх до значно оперативнішого впровадження прийнятих рішень у життя. Не можливо впроваджувати процеси децентралізації без розширення правових інструментів, які мають бути справедливо ввірені саме народу.

У статті досліджено сучасний ринок і стан страхових послуг та вплив на них із появою нової технології blockchain (блокчейн). Розглянуто низку переваг та аспектів з моменту запровадження і використання технології. Надано тлумачення доцільності її появи на ринку страхування. Досліджено наявний досвід міжнародних компаній страховиків, які запровадили та підтримали “цифровізацію” послуг і запровадження нових реєстрів. Проаналізовано вітчизняний досвід держави стосовно вдалого застосування цього механізму; розглянуто сфери, де доцільно було би запровадити його надалі. Надано висновок і розкрито низку переваг і гарантій стосовно якісного та належного надання послуг у разі застосування цієї технології. Метою статті є аналіз міжнародного досвіду та практики запровадження блокчейну у фінансових ринках та його появу у страховому сегменті; вплив і результати застосування як за кордоном, так і на національному рівні. Надано рекомендації стосовно запровадження технології блокчейну на вітчизняному ринку страхування, її доцільність і переваги, що, зі свого боку, надає впевненість і гарантування виконання обов’язків страховика перед страхувальниками. Таким чином, буде залучено значно більший потік клієнтів та коштів з інвести ціями.

Анотація. Досліджено механізми фінансування процесів інформатизації адміністративних послуг. Мета статті — визначити джерела фінансування i перспективи надання адміністративних послуг в умовах інформатизації публічного сектору України. Методи дослідження — порівняльний аналіз аналітичних та офіційних статистичних даних України, інститутів міжнародної підтримки на основі класифікації груп інструментів фінансування центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП). Доведено, що децентралізація, розвиток i підвищення якості адміністративних послуг визначають ЦНАП пріоритетним напрямом реформування системи надання адміністративних послуг в Україні. Визначено правові засади створення i забезпечення функціонування ЦНАП, юридичні статуси установи, принципи процесу надання адміністративних послуг у ЦНАП. Проаналізовано динаміку кількості центрів надання адміністративних послуг i регіональні особливості функціонування. Виділено джерела фінансування центрів надання адміністративних послуг (державний бюджет, обласні та міські бюджети, кошти Державного фонду регіонального розвитку, міжнародні проєкти технічної допомоги). Доведено, що найпоширенішим і найбільшим джерелом фінансування процесів інформатизації в ЦНАП є державний бюджет (субвенція на розвиток інфраструктури). Запропоновано прогнозну модель створення і розвитку центрів надання адміністративних послуг в Україні за умов подальшого державного фінансування у відповідних обсягах. Обґрунтовано необхідність залучення зовнішніх джерел фінансування (коштів міжнародних проєктів технічної допомоги, ініціатив міжнародних донорів) в умовах обмеженості та дефіциту державного бюджету України. Обґрунтовано необхідність модернізації ЦНАП щодо використання IT-технологій. Виділено пріоритетні напрями комплексної реформи підвищення якості адміністративних послуг: децентралізація, спрощення, дерегуляція, розвиток інституційної спроможності і комунікаційна підтримка. Ключові слова: фінансування, адміністративні послуги, інформатизація, публічний сектор. Формул: 0; рис.: 4; табл.: 1; бібл.: 13.

Створення в 1981 р. фірмою IBM персональної ЕОМ IBM PC з відкритою архітектурою призвело до появи IBM-подібних ПЕОМ, які вироблялись в багатьох країнах світу. Не відстали від цих країн СРСР і країни ради економічної взаємодопомоги, які почали випускати цілий спектр таких ПЕОМ: ЕС-1840, ЕС-1841, Искра-1030, Нейрон (СРСР); ЕС-1834, ЕС-1835 (НДР); ЕС-1839 (НРБ).Для ПЕОМ радянського виробництва були створені російськомовна операційна система АльфаДОС, текстовий редактор Лексикон, текстовий редактор Text tip (Болгарія), текстовий процесор Нейрон-текст, табличний процесор Нейрон-счет, СУБД Нейрон-база. Важко визначити, наскільки ліцензійно чистими були АльфаДОС, Нейрон-текст, Нейрон-счет, Нейрон-база, адже завдяки «залізній завісі» застосувати до СРСР санкції з приводу порушень авторських прав власників програм було непросто. Невдовзі після розпаду СРСР у багатьох країнах СНД розпочали збирання IBM-подібних ПЕОМ з комплектуючих, які ввозили переважно з країн Південно-Східної Азії. На ці ПЕОМ зазвичай встановлювали піратські версії як системного, так і прикладного програмного забезпечення (ПЗ). Очевидно, що коштували ці ПЕОМ значно дешевше аналогічних ПЕОМ європейського та американського виробництва, не кажучи вже про ПЕОМ фірми Apple. Через це операційна система MS DOS та офісний пакет Microsoft Office стали стандартом де-факто у ВНЗ країн СНД.Чи сприяла поширенню піратського ПЗ у ВНЗ відсутність законодавства про захист авторських прав власників програм, зараз сказати важко, проте майже десять років ми без обмежень копіювали і встановлювали піратські копії пропрієтарного ПЗ. В Білорусі, Російській Федерації та Україні закони про захист авторських прав власників програм прийняті в період з 1996 р. (Білорусь) по 2001 р. (Україна). У Російській Федерації в 1993 р. вступив в силу закон про авторське право і суміжні права, який втратив силу з 1.01.2008 р. у зв’язку з прийняттям четвертої частини Громадянського кодексу РФ. Однак це мало вплинуло на ситуацію з піратським ПЗ у ВНЗ цих країн. Випадки переслідувань ВНЗ за порушення авторських прав у галузі ПЗ були нечисленними і не завжди їх проводили з метою захисту авторських прав власників програм.А от застосування законів про захист авторських прав власників програм до суб’єктів господарської діяльності стало створювати тиск на ВНЗ – «вчіть своїх випускників того, з чим вони будуть працювати на наших робочих місцях». Адже багато фірм стало переходити на вільне ПЗ (ВПЗ) з метою зменшення ліцензійних виплат власникам пропрієтарного ПЗ. Ще одним аргументом на користь перелому у використанні ВПЗ у ВНЗ Білорусі, Російської Федерації і України став початок ери мобільних робочих місць – важко передбачити, яка ОС і яке прикладне ПЗ буде розгорнуто на нетбуці, планшеті чи смартфоні співробітника фірми. Поява мобільних робочих місць і швидка зміна версій системного і прикладного ПЗ спонукає ВНЗ до відмови від технологічної спрямованості лекційних курсі з комп’ютерних технологій на користь фундаментальної складової. А це призводить до появи міркувань на кшталт «якщо ми повинні навчити студентів основ роботи з графічним інтерфейсом в будь-якій ОС, то чому це має бути дорога Microsoft Windows? Може доцільніше робити це у вільній і безоплатній GNU/Linux?». Однак відмова від наробок методичного забезпечення для викладачів ВНЗ виявилась доволі непростим процесом, особливо в умовах безкарності за використання піратського ПЗ. За час від підписання Біловежської угоди про припинення існування СРСР Білорусь, Російська Федерація и Україна пройшли кожна свій шлях розвитку і було би цікаво порівняти стан з використанням ВПЗ у ВНЗ цих країн.І. Використання ВПЗ у ВНЗ БілорусіСьогодні ринок праці Білорусі вимагає знання багатьох пропрієтарних програм, починаючи з Microsoft Windows і закінчуючи спеціалізованими CAD/CAM-системами. До останнього часу ризик використання неліцензійного ПЗ був мінімальним, що не сприяло поширенню ВПЗ. Після створення в 2010 р. білоруського представництва Microsoft почалась робота з переслідування порушників авторських прав Microsoft [8]. Насамперед проводиться роз’яснювальна робота з компаніями і приватними особами, які порушують авторські права. Якщо вона не дає результату, то в цьому випадку білоруське представництво Microsoft звертається у правоохоронні органи і суди. Сьогодні в роботі перебуває біля десятка справ по відношенню до організацій, по деяких організаціях розглядаються справи про адміністративні правопорушення, по інших – питання про подання цивільних позовів.Частка легального ПЗ зросла в останні роки завдяки спеціальним знижкам постачальників і високим економічним показникам у 2011 р. Але економічний фактор поки що не є вирішальними для вибору ВПЗ. Тому використання ВПЗ у ВНЗ зазвичай зумовлено його технічними перевагами у порівнянні з пропрієтарними аналогами або вимогами ринку праці. Вибір ПЗ сервера можна розглядати як винятковий, оскільки він сильно залежить від особистих смаків системних адміністраторів.В останні роки спостерігається зростання інтересу корпоративних працедавців до GNU/Linux, переважно для убудовуваних і серверних систем.Використання ВПЗ у ВНЗ Білорусі можна розділити на три напрямки:1) ПЗ підтримки навчального процесу (переважно системне ПЗ на серверах і робочих станціях). В основному системне ВПЗ на робочих станціях представлено GNU/Linux у режимі подвійного завантаження як альтернативної ОС в комп’ютерних класах кафедр, які проводять навчання програмуванню студентів інженерних спеціалізацій. У педагогічних ВНЗ Linux на настільних комп’ютерах використовують рідко через недостатню поширеність GNU/Linux в школах Білорусі. В той же час в деяких університетах спостерігається використання Linux в тонких клієнтах з термінальним Windows-сервером (наприклад, Гродненьский державний університет імені Янки Купали);2) додаткове ПЗ, використовуване студентами в самостійній роботі. До цієї групи ПЗ можна зарахувати офісний пакет OpenOffice.org і веб-переглядач Firefox;3) ПЗ для використання навчальних курсах. У цьому напрямку ВПЗ переважно використовують в інженерних ВНЗ, особливо тих, які здійснюють навчання ІТ-спеціалістів, а саме: ВПЗ для навчання програмуванню мовами Асемблер, Java і PHP, SciLab для виконання математичних розрахунків, QCAD/LibreCAD, Blender, Circuit CAD для вивчення систем автоматизованого проектування, використання вільних систем віртуалізації VirtualBox і KVM для вивчення операційних систем, застосування Moodle і iTest для тестової перевірки знань студентів.Окремо слід наголосити на використанні ВПЗ для кластерів і національної GRID-системи Білорусі, до якої залучені ресурси провідних університетів (Білоруський державний університет, Гродненський державний університет імені Янки Купали, Білоруський державний університет інформатики і радіоелектроніки, Білоруський національний технічний університет), наукових установ і підприємств країни в межах спільної російсько-білоруської програми СКІФ-ГРІД.На рис. 1 відображено використання ВПЗ у ВНЗ Білорусі.ІІ. Використання ВПЗ у ВНЗ Російської ФедераціїНа відміну від Білорусі в Російській Федерації в 2008 р. була прийнята концепція розвитку розробки та використання ВПЗ. В межах цієї концепції в 2008–2010 рр. реалізована програма використання ВПЗ в школах Російської Федерації (в 35% шкіл ВПЗ встановлено на більш ніж 50% комп’ютерів).Рис. 1. Використання ВПЗ у ВНЗ Білорусі Слід зауважити, що, на відміну від Білорусі та України, в Російській Федерації прослідковується значна активність контрольних органів з приводу ліцензійності ПЗ. Як випливає з огляду судових справ [10] в Російській Федерації винесені присуди: в 2012 р. 30 присудів; в 2011 р. 43 присуди; в 2010 р. 70 присудів; в 2009 р. 92 присуди; в 2008 р. 127 присудів. Найбільш резонансною була справа О. М. Поносова, яка і призвела до створення в 2008 р. громадської організації «Центр свободных технологий».Як випливає з [1-3], у більшості ВНЗ Російської Федерації використовують як Microsft Windows, так і GNU/Linux. Лише в деяких ВНЗ адміністрація прийняла рішення про повний перехід на ВПЗ (Санкт-Петербурзький торгово-економічний університет, Томський державний педагогічний університет, Нижньо-Новгородський радіотехнічний коледж). Як і в Білорусі, використання ВПЗ у ВНЗ Російської Федерації можна розділити на три напрямки [3-5]:1) ПЗ підтримки навчального процесу (переважно системне ПЗ на серверах і робочих станціях). В основному системне ВПЗ на робочих станціях представлено GNU/Linux в режимі подвійного завантаження як альтернативної ОС в комп’ютерних класах кафедр;2) додаткове ПЗ, використовуване студентами в самостійній роботі;3) ПЗ для використання в навчальних курсах. В цьому напрямку спектр ВПЗ значно ширший, ніж в Білорусі. Варто вказати на використання ВПЗ для вивчення програмування мовами С/C++, Pascal (Free Pascal, Lazarus), Java, Haskell, Пролог; SciLab, Octave, Sage для виконання математичних розрахунків; організації систем дистанційного навчання; використання вільних систем віртуалізації для вивчення операційних систем; інструментарій для філологічного аналізу текстів; використання інструментарію верифікації ПЗ в навчання магістрів; створення електронних освітніх ресурсів підтримки навчального процесу для заочної форми навчання (напевно, реальний список використовуваного ВПЗ значно ширший, але у відкритому доступі даних про це поки що немає).У ВНЗ Російської Федерації активно експлуатуються обчислювальні кластери з ВПЗ. За ініціативою ректорів Московського державного університету імені М. В. Ломоносова, Нижньо-Новгородського університету імені М. І. Лобачевського, Томського державного університету, Південноуральського державного університету створений «Суперкомп’ютерний консорціум університетів Росії». В список TOP500 від грудня 2012 входить вісім російських суперкомп’ютерів (№ 26, 59, 155, 170, 222, 300, 303, 423).Рис. 2. Використання ВПЗ у ВНЗ Російської ФедераціїСлід наголосити, що в Російській Федерації накопичено значний досвід розробки ВПЗ, зокрема – дистрибутивів Linux: ALT Linux (http://altlinux.ru), Calculate Linux (http://www.calculate-linux.ru), ROSA (http://rosalab.ru). Наявність компаній, які ведуть розробку ВПЗ, дає змогу створювати спеціалізовані вільні програми та істотно спрощує реалізацію проектів з впровадження Linux в школі і вищі заклади освіти.III. Використання ВПЗ у ВНЗ УкраїниВ Україні «Державна цільова науково-технічна програма використання в органах влади ПЗ з відкритим кодом» затверджена у 2011 р., проте до реального її виконання поки що не дійшло.Як випливає з [9], в Україні, на відміну від Російської Федерації, випадки порушень авторських прав власників програм відповідні державні органи перевіряють в значно меншому обсязі і переважно в госпрозрахункових організаціях. Особливо активними були перевірки в 2006-2007 рр. В 2012 р. розпочалась друга хвиля перевірок ліцензійності ПЗ від Microsoft. В цьому році вперше керівники ВНЗ отримали офіційні листи з Microsoft з пропозиціями легалізувати використовувані у ВНЗ копії Microsoft Windows та Microsoft Office. В передноворічному інтерв’ю [7] генеральний директор Microsoft Ukraine Д. Шимків заявив про високу імовірність порушення декількох показових судових процесів в Україні в 2013 р.Після придбання ВНЗ ПЕОМ з переважно ліцензійними Microsoft Windows і Microsoft Office на них встановлюють велику кількість неліцензійного ПЗ, чим фактично змарновують великі витрати коштів на первинне придбання ПЗ (Львівський національний університет імені Івана Франка до економічної кризи 2008 р. кожен рік придбавав приблизно 1000 ПЕОМ. Сумарна вартість ліцензій лише на Microsoft Windows (ОЕМ-версія) і Microsoft Office складала майже 300000$ на рік – доволі велика сума, як для ВНЗ!). У більшості випадків вибір саме пропрієтарного ПЗ зумовлювався навіть не споживацькими якостями цих програм, а фактом поверхневого знайомства викладача з цією програмою або навіть наявністю у нього якої-небудь книжки з описом програми.Як і в Білорусі та Російській Федерації, використання ВПЗ у ВНЗ України можна розділити на три напрямки [1; 2]:1) ПЗ підтримки навчального процесу (переважно системне ПЗ на серверах і робочих станціях). В основному системне ВПЗ на робочих станціях представлено GNU/Linux в режимі подвійного завантаження як альтернативної ОС в комп’ютерних класах кафедр;2) додаткове ПЗ, використовуване студентами в самостійній роботі;3) ПЗ для використання в навчальних курсах. В цьому напрямку спектр ВПЗ є значно ширшим, ніж у Білорусі. Це використання систем комп’ютерної математики, організація систем дистанційного навчання, використання вільних систем віртуалізації для вивчення операційних систем, застосування ВПЗ для тестування апаратного забезпечення ПЕОМ; використання офісного пакету OpenOffice.org.ukr в курсі інформатики ВНЗ, використання відкритих засобів програмування для навчання і наукових досліджень.У ВНЗ України експлуатуються обчислювальні кластери з ВПЗ, поруч із спеціалізованими установками широко використовують розподілені кластерні системи та системи з виконанням обчислень на графічних процесорах.Враховуючи викладене, можна констатувати як широкий спектр використання ВПЗ в українських ВНЗ – від дистанційного навчання до розробки ПЗ, – так і широку географію використання ВПЗ від Луганська на сході до Львова на заході та від Чернігова на півночі до Одеси на півдні (рис. 3). Рис. 3. Використання ВПЗ у ВНЗ України

У статті здійснено аналіз особливостей правового статусу об’єднаної територіальної громади (далі – ОТГ) як суб’єкта фінансових правовідносин. Окреслено основні підходи науковців до розуміння поняття «об’єднана територіальна громада». Проаналізовано позиції вчених щодо ознак ОТГ як суб’єкта фінансових правовідносин крізь призму категорії «правосуб’єктність». Наголошено на доцільності надання права ОТГ мати статус юридичної особи. Запропоновано доповнити Закон України «Про місцеве самоврядування» окремою статтею «Участь об’єднаної територіальної громади у фінансових правовідносинах». Метою статті є визначення правового статусу ОТГ як суб’єкта фінансових правовідносин, вироблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства, яке регулює правовий статус ОТГ у сфері публічної фінансової діяльності. Наукова новизна зумовлена тим, що до цього часу в Україні не вироблено єдиного підходу до визначення поняття «об’єднана територіальна громада», її функцій і повноважень, особливостей ОТГ як суб’єкта фінансових правовідносин, що значно зменшує ефективність і можливість досягнення мети реформи децентралізації влади. Разом із тим одним з основних етапів децентралізації влади в Україні є створення ОТГ. Забезпечення належного рівня життя жителів сіл, селищ, міст можливе за умови ефективної фінансової діяльності ОТГ. З огляду на викладене, аналіз особливостей правового статусу ОТГ як суб’єктів фінансових правовідносин дозволив визначити актуальний стан дослідження вказаного поняття, основні проблемні питання та сформувати пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яке регулює правовий статус ОТГ у сфері фінансової діяльності. Висновки. ОТГ є суб’єктами фінансових правовідносин, від імені та в інтересах яких діють відповідні сільські, селищні чи міські ради. Запропоновано визначати ОТГ як самостійний суб’єкт фінансових правовідносин, що характеризується наявністю особливих прав та обов’язків щодо формування, розподілу, використання й контролю фінансових ресурсів, які становлять основу її фінансової правосуб’єктності та закріпити за ОТГ право набувати статус юридичної особи. Також із метою ефективності проведення реформи децентралізації влади доцільно доповнити Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» окремою статтею «Участь об’єднаної територіальної громади у фінансових правовідносинах», яка б передбачила права та обов’язки ОТГ щодо нагляду та контролю за використанням коштів ОТГ.

У статті здійснено аналіз динаміки зведеного бюджету освітньої галузі у 2012 - 2017 роках та встановлено, що фактичні видатки на освіту за 2012–2017 роки зросли на 76,2 млн грн. або на 75,0% в динаміці, з 101,6 млрд грн. у 2012 році до 177,8 млрд грн. у 2017 році. Обґрунтовано зведені витрати на освіту у 2012–2017 роках, доведено, що найбільш суттєвий ріст фактичних видатків на освіту відбувся у 2017 році: +48,3 млрд грн. або 37,3% до попереднього періоду. Автором проаналізовано витрати на освіту у відсотках до ВВП у 2012–2017 роках та встановлено, що такий показник найвищим був у 2012 р., а найнижчий у 2016 р. За результатами дослідження автором доведено, що найбільша питома вага витрат на освіту припадає на місцеві бюджети, а найменше на державний бюджет. Зокрема у 2012 році місцеві бюджети фінансували 32,2% витрат на освіту, а в 2017 р. такий показник зменшився до 27,9%. Для покращення фінансового забезпечення освіти, виходячи із навантаження на місцеві бюджети автором запропоновано оптимізувати систему бюджетування в межах місцевих бюджетів та забезпечити раціональність використання коштів державних бюджетів.

Питання забезпечення сталого розвитку регіонів в умовах децентралізації влади щодня набуває все більшої актуальності і потребує додаткового вивчення. Освіта відіграє одну з ключових ролей у досягненні цілей сталого розвитку, тому питання забезпечення якісної освіти викликають науковий інтерес і досліджуються комплексно як в межах економічної складової Концепції сталого розвитку, так і в межах соціальної. Сьогодні державна політика у сфері освіти спрямована на формування в територіальних громадах стійких кластерів для підвищення якості освіти та освітньої діяльності, забезпечення конкурентоспроможності української освіти на ринку освітніх послуг та як результат сприяння економічному розвитку громади, регіону, країни в цілому. Підтвердження того знаходимо в положеннях Закону України «Про освіту» 1, відповідно до якого метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, виховання відповідальних громадян, здатних до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь інших і суспільства, підвищення освітнього рівня громадян для забезпечення сталого розвитку України. Дослідження окремих питань економічного розвитку територіальних громад підтверджують наявність ряду недостатньо врегульованих та не оптимізованих процесів. Так, одним із таких питань, які дотепер не вирішуються комплексно в середині громади є питання безумовного і належного дотримання вимог законодавства у сфері освіти, забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти якісно, ефективно та в повному обсязі на визначеній території не лише кожним із закладів освіти, а й місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами управління освітою. Зокрема такі проблемні питання виникають, наприклад, під час прийняття рішень, що стосуються формування освітньої мережі. Нерідко в межах територіальної громади вчасно не приймаються обґрунтовані рішення про оптимізацію мережі закладів освіти, внаслідок чого виникає потреба у виділенні з бюджету територіальної громади коштів на їх утримання, що здійснює позитивного впливу на економічний розвиток громади. Для забезпечення вирішення проблемних питань, а також їх попередження з боку держави впроваджується використання інструментів, що не передбачають застосування заходів примусу, а спрямовані на підтримку, допомогу та партнерство держави і територіальних громад.

У статті здійснено дослідження ризиків діяльності комунальних підприємств соціальної сфери м. Києва на прикладі Комунального підприємства «Промінь» задля якісного аналізу їх економічної сутності та шляхів мінімізації. В рамках дослідження обґрунтовано актуальність розгляду проблем управління ризиками на рівні комунальних підприємств соціальної сфери як необхідної складової частини їх повноцінного функціонування та безпечного розвитку. Надано загальну характеристику поточного стану комунальних підприємств м. Києва, проаналізовано фінансові показники їх діяльності в динаміці. Проаналізовано ключові проблеми в діяльності комунальних підприємств, що чинять стримуючий ефект на динаміку розвитку підприємства та рівень його безпекового стану. На основі виділеної проблематики вибрано основні види ризику, які є найбільшою загрозою для цього виду підприємств, а саме появу нових конкурентів з більшими фінансовими, організаційними та виробничими можливостями; несвоєчасну сплату розпорядниками бюджетних коштів за надані послуги; програш у тендері на надання послуг з організації дитячого харчування у Святошинському районі м. Києва; зміну державних підходів до організації шкільного харчування в бік комерціалізації цієї сфери та зниження підтримки підприємств державної та комунальної форм власності; несвоєчасну поставку продуктів харчування та недобросовісну роботу постачальників. Проведено поетапний якісний аналіз ризиків діяльності комунальних підприємств на прикладі КП «Промінь». Визначено причини та потенційні наслідки виникнення означених ризикових ситуацій. Розроблено комплекс факторів, що чинять вплив на ймовірність та рівень потенційної загрози виникнення ризику, основними з яких є фактори макроекономічного, локального, мікроекономічного рівнів та соціокультурні фактори. Запропоновано низку заходів щодо мінімізації ймовірності виникнення ризику та рівня негативних наслідків, що включають заходи щодо диверсифікації діяльності, оптимізації організаційно-адміністративної структури підприємств, підвищення рівня професійних компетенцій кадрового складу, ефективного використання резервних засобів.

Досліджено визначення і засто-сування контролю як певної проце-дури стосовно надання державної допомоги суб’єктам господарю-вання з метою визначення її закон-ності, доцільності та критеріїв допустимості, на підставі запро-понованих визначень ученими-фахівцями за різноманітними під-ставами та умовами, а також визначених нормами чинного законодавства. Запропоновано поняття форми і змісту державного конт-ролю за допустимістю надання державної допомоги суб’єктам господарювання через повнова-ження спеціально уповноваже-ного органу – Антимонопольного комітету України з метою захи-сту конкуренції як умови існу-вання ринкової економіки. Органи фінансового державного контролю також можуть здійснювати кон-тролюючі дії стосовно допусти-мості державної допомоги, напри-клад Рахункова палата України та податкові органи, з метою пере-вірки цільового використання державних (місцевих) коштів та/або майна (ресурсів держави). Змістом державного контролю за допусти-містю надання державної допо-моги суб’єктам господарювання є виявлення, встановлення та аналіз критеріїв допустимості з ураху-ванням її соціального характеру, встановлених кінцевих бенефіціа-рів-споживачів та наявності над-звичайних ситуацій техногенного чи природного характеру. Формою контролю допустимості держав-ної допомоги є повідомлення, яке надсилається шляхом перевірки та може слугувати підставою для розгляду. Громадський контроль за допу-стимістю надання державної допомоги суб’єктам господарю-вання здійснюється відповідними особами, яким за законом надані зазначені повноваження. Моніторинг являє собою постійний нагляд за допустимі-стю надання державної допомоги суб’єктам господарювання шля-хом збору та аналізу інформації з метою швидкого та оперативного виявлення правопорушень та пові-домлення до компетентних органів задля реалізації подальших їх дій контролюючого характеру, а також складання і подання відпо-відної звітності.

У статті акцентовано увагу на тому, що сучасний світ неможливо уявити без фінансів. Вони забезпечують функціонування усіх сфер суспільства. Фінансова обізнаність допомагає зрозуміти ключові фінансові поняття і використовувати їх для прийняття рішень про доходи, витрати і заощадження, для вибору відповідних фінансових інструментів, планування бюджету, нагромадження коштів на майбутні цілі тощо. Аналіз сучасної ситуації в Україні свідчить про досить низький рівень знань із фінансових питань серед населення. Проблема підвищення фінансової грамотності населення є нагальною в умовах сьогодення. Відсутність елементарних фінансових знань та навичок обмежує можливості людей щодо прийняття правильних рішень для забезпечення власного добробуту. Надзвичайно актуальним це питання є для країн пострадянського простору. Для України питання фінансової грамотності є одним із пріоритетних в освіті. У статті розглянуто сутність фінансової грамотності, з’ясовано, що програми з фінансової грамотності для підлітків і молоді повинні стати в Україні пріоритетом. Відзначено, що в Україні на загальнодержавному рівні визнано необхідність формування фінансової грамотності здобувачів освіти, що сприятиме успіху, активній життєвій позиції та готовності докладати зусиль для соціального розвитку й економічного зростання. На підставі проведеного аналізу рівня фінансової грамотності студентів факультету початкової освіти та фізичної культури Комунального закладу вищої освіти «Луцький педагогічний коледж» Волинської обласної ради відзначено, що стратегічними напрямами її підвищення є оновлення змісту освіти із включенням фiнансової грамотностi в навчальні програми; високий рiвень фiнансової грамотностi педагогів та впевнене розпоряджання власними фінансами; доступність інформаційних ресурсiв із фiнансової освiти для використання їх учителями та здобувачами освіти, пересiчними громадянами; розроблення та впровадження нацiональної стратегiї фiнансової освiти.

У статті розглядається важливе питання співвідношення форми політичного устрою суспільства та публічних фінансів. Автор аналізує демократію, яка, прикриваючись суспільним інтересом, все більше і більше втручається у приватне життя особи, тим самим обмежуючи її свободу, яку демократія перш за все покликана забезпечувати. Тобто демократія під егідою благих намірів поступово перетворюється у свого антипода. Мета статті полягає у з’ясуванні взаємозв’язку демократичної форми устрою суспіль ства та публічних фінансів у контексті отриманих результатів, аналіз права платників податків на інформацію та вироблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства в сфері права платників податків на інформацію, обґрунтування і дослі дження права платників податків на колективний (груповий) позов. Автором пропонується право людини, закріплене в ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розуміти не тільки і не стільки в забезпеченні нерозголошення інформації про особу, що саме по собі, безперечно, заподіює їй шкоду, скільки в тому, щоб забезпечити свободу особи жити вільно без натяку на можливість того, що інформація про неї стане відома третім особам (включаючи державу). Висвітлено думки Європейського суду з прав людини та Європейського суду справедливості, розглянуто законодавство Європейського Союзу щодо цього питання та в їх контексті проаналізовано позиції вітчизняних судів щодо інформації про платників податків, які містяться у базах даних контролюючих органів. Автор порушує питання “золотої середини” між суспільним і приватним інтересом платника податків у сфері публічних фінансів. Так, загальновідомий принцип “No taxation without consent”, пройшовши крізь століття, набув нового змісту, і пріоритет змістився не на користь приватного інтересу (не розширилося коло суб’єктів, згода яких необхідна для оподаткування, а навпаки – зменшилося). Тобто згода платників податків на оподаткування презюмується і навіть якщо останній “заперечує”, то обов’язок зі сплати податку, який введений у встановленому законом порядку, все одно виникає. У статті наголошується, що такий стан речей не означає “грабунку” з боку держави, адже у неї є обов’язок витрачати бюджетні кошти за цільовим призначенням/ ефективно/справедливо. Ефективне використання державою бюджетних коштів становить охоронюваний законом інтерес кожного платника податків, який можна відстоювати у суді шляхом подання як індивідуального, так і групового позову. Розглядається можливість подання групового позову в контексті чинного українського законодавства та, на підставі аналізу міжнародного досвіду, пропонуються шляхи вдосконалення законодавства у вказаному напрямі.

Необхідність посилення ролі ринків небанківських фінансових послуг як невід’ємної частини фінансової системи країни зумовлює актуальність цієї статті. Ринки небанківських фінансових послуг функціонують і постійно розвиваються, що зумовлює доцільність дослідження цієї економіко-правової категорії та її інструментів. Метою статті є аналіз існуючих в економічній і правовій доктрині визначень понять “фінансовий ринок”, “ринок фінансових послуг” і “ринок небанківських фінансових послуг”, а також дослідження співвідношення таких категорій, як “фінансові інструменти”, “фінансові ресурси” і “фінансові активи”. Запропоновано власне визначення і класифікацію ринків небанківських фінансових послуг. З огляду на відсутність єдиного підходу до співвідношення фінансового ринку і ринків фінансових послуг, з’ясовано, що: ринок фінансових послуг є частиною, сегментом або самостійною підсистемою фінансового ринку; фінансовий ринок і ринок фінансових послуг мають складний взаємозв’язок, але не включають один одного; поняття “ринок фінансових послуг” є ширшим за поняття “фінансовий ринок”; ці поняття є синонімами. У результаті проведеного аналізу доктринальних і законодавчих понять запропоновано визначати ринки небанківських фінансових послуг як сегмент фінансового ринку, що складається із системи економіко-правових відносин, які виникають між небанківськими організаціями та іншими учасниками ринку небанківських фінансових послуг щодо надання фінансових послуг (крім банківських), спрямовані на формування і використання власних та (або) залучених фінансових активів у сфері суспільного виробництва, та підлягають державному регулюванню. Пропонується також поділити ринки небанківських фінансових послуг на: ринок послуг із залучення фінансових активів із зобов’язанням щодо подальшого їх повернення; ринок послуг із фінансового лізингу; ринок послуг із надання коштів у позику, зокрема й на умовах фінансового кредиту; ринок послуг із надання гарантій та поручительств; ринок страхових послуг; ринок послуг з адміністрування недержавних пенсійних фондів; фондовий ринок; ринок послуг із факторингу; ринок послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах; ринок послуг з управління майном для фінансування об’єктів будівництва та (або) здійснення операцій з нерухомістю; ринок послуг із довірчого управління фінансовими активами. Авторка дійшла висновку, що фінансові активи – це особливий вид майна суб’єктів господарювання (кошти, цінні папери, боргові зобов’язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів), який є об’єктом фінансової послуги.

Без реформування місцевого самоврядування, здійснення процесів децентралізації неможливо подолати негативні процеси в соціально-економічному та культурному розвитку територіальних громад і регіонів, забезпечити суттєве підвищення рівня та якості життя більшої частини громадян України. Ключові напрями реформування системи місцевого самоврядування в Україні – розмежування повноважень між ними та органами виконавчої влади, між органами місцевого самоврядування різних рівнів, визначення територіаль-ної основи органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, закріплення за кожним рівнем ор-ганів влади необхідного обсягу ресурсів та встановлення відповідальності органів місцевого самоврядування перед виборцями і державою. Недостатність власних стабільних джерел доходів значно обмежує вплив місцевих органів влади на соціально-економічний розвиток регіонів. Тому розширення та оптимізація джерел наповнення місцевих бюджетів є надзвичайно важливим завданням, вирішення якого сприятиме підвищенню рівня фінансової незалежності органів місцевого самоврядування і якісному виконанню покладених на них зав-дань і функцій. Питання удосконалення процесу формування доходів місцевих бюджетів та пошук резервів їх збільшення є надзвичайно актуальним в умовах бюджетної децентралізації та значного розширення повнова-жень, якими наділяються органи місцевої влади. У статті проведено аналіз сучасного стану формування та використання коштів місцевих бюджетів в умовах децентралізації фінансових ресурсів та реформування місцевого самоврядування, а також визначено основні шляхи нарощення власної фінансової бази органів місце-вої влади для забезпечення ефективного виконання покладених на них функцій.

Мета дослідження полягає в удосконаленні керування інноваційним потенціалом у сфері житлово-комунального господарства (ЖКГ) в умовах становлення децентралізації регіонів і формування заходів забезпечення проведення реформ в цій галузі. Теоретична та методологічна основа дослідження – наукові праці й розробки вітчизняних і зарубіжних авторів; Загальнодержавна програма реформування ЖКГ. Для досягнення визначеної мети застосовано загальнонаукові та порівняльно-аналітичні методи.Досліджено необхідність керування інноваційним потенціалом в умовах зростання конкуренції серед вітчизняних виробників у їх прагненні до інтеграції у світовий економічний простір. Проаналізовано та виявлено незадовільний техніко-технологічний і фінансовий стан ЖКГ у регіонах. Обґрунтовано формування заходів виконання Загальнодержавної програми реформування і розвитку ЖКГ.Продемонстровано, що на шляху активізації залучення іноземних інвестицій виникали певні перешкоди, пов’язані з надмірною централізацією фінансових ресурсів і їх недостатністю для економічної свободи регіонів.Акцентовано увагу на тому, що інноваційна діяльність в Україні має низький рівень розвитку, що можна пояснити недостатністю фінансування наукової діяльності (прикладних досліджень, розробок), а також недостатністю стимулів для її провадження. Несприятлива макроекономічна ситуація та заходи урядовців із вилучення обігових коштів, збільшення податкового навантаження призводять до зниження інноваційної активності підприємств.Продемонстровано, що до пріоритетних галузей економіки держави, які потребують стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності, належить також ЖКГ, що залишається однією з найбільш технічно відсталою галуззю національної економіки. Доведено, що сучасний стан технологічної інфраструктури не відповідає вимогам ринкової економіки.Указано на якісний аналіз технологічної відсталості ЖКГ в Україні провідними зарубіжними фахівцями, зокрема з фонду ім. Фрідріха Еберта.Наукова новизна дослідження полягає в необхідності удосконалення керування інноваційним потенціалом і в розробці пропозицій послідовного реформування у сфері ЖКГ.Практичне значення роботи – надання рекомендацій мешканцям житлового фонду стосовно використання переваг створення ОСББ.Перспектива подальших досліджень – аналіз діяльності діючих ОСББ у регіонах і розробка пропозицій щодо усунення недоліків їх діяльності.

Метою статті є аналіз національного законодавства, що регулює відносини у сфері розміщення й обігу цінних паперів, та обґрунтування особливостей нормативно-правового врегулювання окремого їх підвиду – зелених облігацій. Науковою новизною є сформовані в результаті дослідження наукові пропозиції щодо нормативно-правового врегулювання розміщення й обігу зелених облігацій в України. Висновок. Національне законодавство про цінні папери не містить обмежень щодо можливості розміщення облігацій різними категоріями емітентів з метою залучення коштів та їх використання для фінансування «зелених» проектів. Попри це, законодавством не встановлюються вимоги до емітентів дотримуватись принципів та міжнародних стандартів здійснення випусків зелених облігацій, що може спровокувати поширення greenwashing на українському ринку цінних паперів. Законопроектом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення залучення інвестицій та запровадження нових фінансових інструментів» (реєстр. № 2284 від 17.10.2019 р.) встановлюються правові засади для обігу стандартних зелених облігацій на українському ринку цінних паперів. За загальними ознаками вітчизняний фінансовий інструмент матиме подібні риси до визнаних у світі «green bonds». Визначення зелених облігацій та екологічних проектів, принципи розкриття інформації емітентами, процедури звітності та використання надходжень, що будуть залучені від інвесторів на фінансування та/або рефінансування витрат екологічних проектів відповідають міжнародним принципам GBP. З метою недопущення спотворення ринку зелених облігацій ще на етапі його зародження потрібно додатково розробити механізми здійснення оцінки відповідності випусків облігацій міжнародним принципам зелених облігацій GВP та верифікації проектів кваліфікованими сторонніми організаціями, які користуються довірою. Так само важливо опрацювати більш детально вимоги щодо якості розкриття інформації емітентами зелених облігацій, дотримання екологічних показників, забезпечення достовірності наданої інформації. Необхідно врахувати досвід і вимоги світового фондового ринку до зелених облігацій та створити підґрунтя для випуску інших типів: зелених доходних, проектних та сек’юритизованих облігацій. Якщо ринок стандартних зелених облігацій в Україні покаже свою дієвість та стане швидко розвиватись, необхідно невідкладно підготувати та прийняти окремі закони щодо обігу інших трьох типів зелених облігацій.

У статті розглядається організація та правове регулювання контролю технічного стану резервуарів для нафтопродуктів, що зберігаються у державному резерві. Здійснивши аналіз чинних нормативно правових актів автором відзначається, що експертне обстеження виконується з метою: перевірки відповідності параметрів резервуару вимогам технічної документації; визначення якості виготовлення, монтажу, ремонту, реконструкції, модернізації резервуарів; визначення технічного стану резервуару, його складових частин, деталей або елементів; визначення виду та оцінки поточного технічного стану резервуару, умов та строку подальшої безпечної експлуатації резервуару з урахуванням режимів роботи резервуару; визначення потреби у проведенні ремонту, модернізації, реконструкції або необхідності виведення резервуару з експлуатації за технічним станом. Зроблено висновок що сьогодні нормативно-правове забезпечення діяльності щодо експертного діагностування резервуарного парку для зберігання нафтопродуктів у системі держрезерву потребує вдосконалення. Належне підтримання якісного стану резервуарного парку забезпечуватиме і відповідні умови для зберігання нафтопродуктів, при цьому слід відзначити, що зазвичай, таке зберігання є довготривалим, відмінним від комерційного (короткострокового) зберігання. Експертне дослідження резервуарів для зберігання нафтопродуктів має багатоаспектне значення, адже воно дає можливість гарантування належного зберігання певних видів матеріальних цінностей довготривалий час, дає можливість недопущення втрат, пов’язаних із можливістю технологічних аварійних ситуацій в системі резервуарного парку, та одним із шляхів подовження гарантійного терміну експлуатації резервуарів для зберігання нафтопродуктів, які знаходяться в належному робочому експлуатаційному стані, та можуть забезпечити належне функціонування. Тому, регулярне та належне експертне діагностування резервів системи держрезерву це не тільки технологічна необхідність, а і економічна доцільність, яка забезпечує раціональне використання державних коштів.

У статті розглянуто особливості проведення судово-економічного дослідження операцій у справах, пов’язаних з ухилянням від сплати податків, встановлено пропорційний зв’язок між розміром штрафів і обсягом податкових ухилень, визначено мету дослідження, наведено завдання експертизи, вказані об’єкти, які надаються експерту для дослідження. Проведе- но аналіз досліджень і публікацій вітчизняних науковців, американських учених із питань податкових ухилень. Визначено предмет дослідження та питання, які ставляться експерто- ві для проведення дослідження операцій, пов’язаних із податковими ухиляннями, наданий перелік матеріалів, які даються експерту для дослідження, виокремлено обов’язкове надан- ня основного матеріалу, а також документів на підтвердження та додаткових документів. Також наведені варіанти, якими користуються платники податків для використання неза- конних прийомів зменшення розміру податкового зобов’язання. Розглянуто методи бороть- би з ухилянням від сплати податків, наведено протидію податковим ухиленням та способи запобігання податковим ухиленням, зазначено важливу передумову протидії ухилянням від сплати податків запровадженням обов’язкового декларування доходів усіх верст населен- ня та створення сприятливих умов для обов’язкового загального декларування доходів, запропоновано зняття обмежень щодо застосування податкової соціальної пільги громадян. Зазначено особливість щодо вимог певного періоду часу дослідження операцій з ухилянням від сплати податків. Наведені негативні наслідки ухиляння від сплати податків як для еконо- міки, так і для держави загалом, через недоотримання коштів, що призводить до скорочення витрат бюджету, негативно впливає на реалізацію та скорочення державних програм, неви- плат заробітних плат, порушення законів конкуренції, матиме серйозні економічні наслідки.

Стаття присвячена дослідженню значення оборотних коштів для діяльності підприємства. У статті досліджено сутність поняття «оборотні кошти», особливості його управління та основні фактори, що впливають на їх формування. Проаналізовано вплив зовнішніх і внутрішніх факторів на рівень оборотних коштів підприємства. Розглянуто методи управління їх елементами в сучасних умовах для здійснення всебічного аналізу ефективності використання оборотних засобів, що дозволить визначити шляхи підвищення їх використання. Запропоновано та обґрунтовано заходи для підвищення ефективності використання оборотного капіталу для успішного розвитку підприємств на основі вдосконалення управління оборотними активами у нестійкому ринковому середовищі.

У статті проведено аналіз вітчизняного досвіду організації та здійснення благодійної діяльності в історичній ретроспективі та в аспекті нормативно-правового регулювання. Ви­явлено тенденції розвитку благодійності та досліджено особливості нормативно-правового регулювання благодійної діяльності в різні історичні періоди. Проаналізовано розгалужену систему благодійних закладів і товариств. Звернено увагу на те, що використання гро­шових коштів, які спрямовуються на благодійну діяльність, контролювалося державою. Досліджено вироблену багаторічними зусиллями суспільства й держави систему допомоги потребуючим категоріям населення. Зроблено висновок про те, що держава розробляє особливі нормативні документи для благодійних організацій, і про історичний характер матеріального й морального заохочення приватних благодійників. In the scientific article the analysis of domestic experience of organization and realization of eleemosynary activity in a history retrospective view and in the aspect of the normative-le­gal adjusting is carried out. An attempt to expose the tendencies of development of charity is done. The features of the legal adjusting of eleemosynary activity in a different history period are explored. A conclusion is done, that by the state the special normative documents for el­eemosynary organizations were developed. The ramified system of eleemosynary societies and establishments is explored. Attention is paid to the fact of strict control from the side of the state after the use of money facilities, sending on eleemosynary activity. A conclusion about the history character of encouragement of private philanthropists. moral and material is done. It is analysed produced by long-term efforts of society and state system of help to the needing categories of population.

Довга М. О., Мельник О. П. Проблеми правового регулювання фінансового контролю в Україні та шляхи їх вирішення. – Стаття. У статті розкрито основні питання побудови й запровадження дієвої та єдиної системи фінансового контролю держави. Розглянуто базові законодавчі акти, що регулюють здійс- нення державного фінансового контролю. Проаналізовано думки провідних вітчизняних учених, які досліджують проблеми фінансового контролю за ефективного використання коштів Державного й місцевих бюджетів, а також реформування в галузі. Звертається увага, що державний фінансовий контроль перебуває в процесі постійного розвитку й удосконалення, а його зміст і спрямованість змінюються залежно від рівня роз- витку суспільства, а також завдань, які суспільство ставить перед собою. Сучасні умови розвитку економіки й фінансово-економічна криза, яка охопила багато країн світу, показа- ли, що державний фінансовий контроль потребує постійного вдосконалення. Процеси, які відбуваються в сучасній економіці, не можуть бути впорядковані застарілими формами й методами фінансового контролю. У статті розкривається думка, що розвиток державного фінансового контролю забезпе- чить розвиток всієї фінансової системи й економічної безпеки країни. Проведено аналіз сучасного стану державного фінансового контролю, що надало мож- ливість визначити характерні недоліки функціонування елементів системи державного контролю, а саме необхідність посилення процедур попереднього й поточного фінансового контролю; покращення законодавчого врегулювання питань формування системи держав- ного фінансового контролю на основі прийняття єдиного нормативного акту, що допоможе визначити єдині концептуальні засади організації фінансового контролю; оптимізації орга- нізаційної структури суб’єктів державного фінансового контролю та інше. У роботі акцентується, що наявні проблеми у сфері фінансового контролю негативно впливають на реалізацію контролюючими органами покладених на них повноважень. Це спонукає до найшвидшого вирішення виявлених недоліків на основі запропонованих напря- мів удосконалення фінансового контролю.