To see the other types of publications on this topic, follow the link: Активність інноваційна.
Journal articles on the topic 'Активність інноваційна'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Активність інноваційна.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Вецепура, Н. В. "ІННОВАЦІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ: СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ." Підприємництво та інновації, no. 12 (July 3, 2020): 42–48. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/12.7.
Full textAbstract:
У статті викладено результати дослідження щодо стану та перспектив розвитку інноваційної системи України в сучасних умовах. Зазначено, що низька активність промислових підприємств України у сфері створення та впровадження інновацій не дозволяє країні наблизитися до лідерів іннова-ційного розвитку. Висвітлено причини, які привели до стагнації інноваційної моделі розвитку країни: низький технологічний рівень виробництва, низька інноваційна активність підприємств реального сектору економіки, слабке державне фінансування інноваційних розробок, відсутність власних коштів на ведення інноваційної діяльності. Зроблено висновки щодо актуальності досліджень у напрямі активізації інноваційної діяльності. У вивченні цієї проблеми центральне місце займає питання розвитку інноваційної інфраструктури.
2
Старченко, Г. В. "Проєктно-орієнтований технологічний бізнес, як основний елемент моделі інноваційного розвитку національної економіки." Проблеми сучасних трансформацій. Серія: економіка та управління, no. 1 (September 30, 2021): 29–38. http://dx.doi.org/10.54929/pmt-issue1-2021-05.
Full textAbstract:
Досліджено інноваційна активність українського бізнесу та виявленні його взаємозв’язки з наукою та освітою. Встановлено, що цей взаємозв’язок є важливим для розробки заходів та пропозицій із налагодження ефективної колаборації між освітою, наукою, державою, бізнесом, суспільством та закладення бази для формування проєктно-орієнтованого технологічного бізнесу в національній економіці. Зазначено, що застосування проєктно-орієнтованого підходу до управління інноваційним розвитком національної економіки дає змогу врахувати її складну внутрішню структуру, основні зв’язки між її підсистемами та елементами. Це сприяє появі нових структур та елементів інноваційної моделі розвитку економіки, як то, проєктно-орієнтований технологічний бізнес. Проєктно-орієнтований технологічний бізнес, як основний елемент моделі інноваційного розвитку національної економіки сприяє налагодженню тісних взаємозв’язків між основними суб’єктами інноваційного розвитку. Підкреслено, що на тісній колаборації між суб’єктами освіти, науки та бізнесу базується своєчасне використання генерованих ідей, трансформація ідей у інновації, дифузія інновацій. В роботі для виявлення зон концентрації інноваційних пріоритетів великого бізнесу, запропоновано використовувати модифікацію індексу Херфіндаля-Хіршмана. Проведений аналіз показав, що бізнес спроможний змінювати інноваційне середовище не лише регіонального, але й на рівні національної економіки. Для сучасного етапу розвитку бізнесових утворень характерна неоднорідність економічного та технологічного простору щодо рівня концентрації інноваційних витрат та інноваційних результатів основних суб’єктів бізнесу. Наголошено, що налагодження тісних взаємозв’язків в межах проєктно-орієнтованого технологічного бізнесу вимагає активізації інноваційної діяльності самого бізнесу, що має прояв у постійному використанні результатів діяльності науки задля досягнення цілей свого розвитку. Ґрунтовного вивчення заслуговують питання методологічного забезпечення формування умов для довгострокової взаємодії бізнесу та державних органів на регіональному рівні, зокрема в рамках реалізації проєктів інноваційного розвитку, формування кластерів, підвищення соціальної відповідальності бізнесу та активізації проєктів державно-приватного партнерства.
3
Гречан, П. Ю. "ІННОВАЦІЙНА АКТИВНІСТЬ У СИСТЕМІ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА." Підприємництво та інновації, no. 13 (August 31, 2020): 29–32. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/13.5.
Full textAbstract:
Розвиток підприємства є об’єктивною необхідністю та метою функціонування кожного суб’єкта господарювання в умовах динамічного і мінливого зовнішнього середовища. У статті розкрито основні теоретичні аспекти інноваційної активності як підґрунтя всіх елементів системи управління розвитком. Визначено сутність інноваційної активності як узагальнюючої комплексної характеристики інтенсивності інноваційної діяльності підприємства, яка здійснюється в межах інноваційного потенціалу і спрямована на забезпечення довгострокового стійкого розвитку. Доведено, що інноваційний складник у вигляді продукту, технології або організаційної інновації є обов’язковим на всіх етапах управління підприємством і є інструментом досягнення економічного розвитку на конкурентному ринку. Виділено зовнішні та внутрішні фактори інноваційної активності, які впливають на формування конкретних домінант кожного підприємства та визначають можливі загрози її здійснення з урахуванням специфіки діяльності.
4
Гладинець, Н. Ю. "Інноваційна активність регіонів а контексті регіональної інноваційної політики." Науковий вісник Мукачівського державного університету, no. 7 (2) (2009): 145–52.
Find full text
5
Savina, N. B. "ІННОВАЦІЙНА АКТИВНІСТЬ ЯК ОСНОВА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, no. 92 (April 8, 2021): 500. http://dx.doi.org/10.31713/ve4202045.
Full textAbstract:
У статті проведено співставне дослідження загальних тенденцій національної економіки та за видом економічних діяльності «виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів» з позиції кількості інноваційно-активних промислових підприємств, витрат на інновації, кількості упровадженої інноваційної продукції, упроваджених у виробництво технологічних процесів, реалізованої інноваційнопромислової продукції. Висвітлено регіональний вимір інноваційної активності на ринку продукції харчової промисловості. Зроблено висновок про співставні тенденції динаміки показників інноваційної діяльності промислових підприємств як усіх промислових підприємств, так промислових підприємств за видом економічної діяльності «виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів».
6
Жерновий, Д. В. "Інноваційна активність у секторі послуг: передумови оптимальної державної підтримки." Вісник Інституту економіки та прогнозування, [2017 рік] (2017): 21–28.
Find full text
7
Марченко, О. І. "Інноваційна активність промислових підприємств: сучасний стан та умови активізації в Україні." Економіка та держава, no. 4 (2007): 24–26.
Find full text
8
Кащена, Н. Б. "ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ АКТИВНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА ТОРГІВЛІ." Підприємництво та інновації, no. 11-2 (May 29, 2020): 37–43. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/11.24.
Full textAbstract:
У статті розглянуто теоретико-методичні засади формування інноваційних стратегій управління економічною активністю підприємств торгівлі. Доведено, що інноваційна стратегія економічної активності торговельних підприємств є стратегією розвитку, орієнтованою на використання інновацій для формування конкурентних переваг високого порядку, підвищення ринкової активності та вартості підприємства в умовах швидкоплинних змін бізнес-середовища та потреб стейкхолдерів. Визначено принципи та розроблено алгоритмічну модель формування й реалізації інноваційної стратегії розвитку економічної активності підприємств торгівлі, яка втілює ключові процеси стратегування (мислення, планування, управління, реалізація, аналіз ситуації та наслідків дій) і дає змогу структурувати порядок дій із розроблення, втілення, контролю виконання та корегування стратегії.
9
Гусева, О., С. Легомінова, Р. Дименко, О. Воскобоєва, and О. Ромащенко. "МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТНИМИ ПЕРЕВАГАМИ НА ОСНОВІ ЗБАЛАНСОВАНОСТІ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ." Financial and credit activity problems of theory and practice 5, no. 40 (November 8, 2021): 236–47. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v5i40.245095.
Full textAbstract:
Анотація. Урахування загальносвітових тенденцій розвитку, інтеграційних і глобалізаційних процесів спонукають до пошуку та подальших розробок новітніх продуктів, послуг та управлінських механізмів. Розроблено економіко-математичну модель оптимізації параметрів типу NBIC-спрямування конкурентних переваг. Модель сформовано за критерієм максимізації чистого дисконтованого грошового потоку. На основі розробленого науково-методичного підходу запропоновано чотири типи NBIC-спрямування конкурентних переваг телекомунікаційних підприємств, які базуються на комбінації рівнів інноваційної активності підприємства (від низького до високого) та комплементарності управління грошовими потоками (від низького до високого). У результаті запропоновано типи NBIC-спрямування конкурентних переваг підприємства: адаптивно-пасивний, адаптивно-активний, об’єктно-цілеспрямований; форсайт-прогресивний. Комплементарне управління грошовими потоками передбачає збалансований розподіл грошових потоків за визначеними NBIC-компонентами, а саме: Nano-компоненти (застосування Nano-розробок для забезпечення надшвидкісних телекомунікацій), Bio-компоненти (запровадження штучного інтелекту в організаційну культуру, втілення принципів самоорганізації на підприємстві), Info-компоненти (упровадження інноваційних стандартів телекомунікаційної діяльності, інформаційного програмного забезпечення і управління бізнес-процесами), Cogno-компоненти (когнітивна гнучкість менеджерів вищої та середньої ланок, здатність персоналу до комплементарності, розвиток системи управління знаннями на підприємстві, запровадження системи безперервного навчання працівників усіх ланок). Таким чином, поєднане застосування цих компонент забезпечує збільшення обсягу грошових потоків і формує сучасну платформу проривного конкурентного розвитку підприємств. Ключові слова: управління, конкурентні переваги, грошовий потік, інноваційна активність, комплементарність. Формул: 14; рис.: 3; табл.: 2; бібл.: 15.
10
Miroshnychenko, O. "THE INNOVATION ACTIVITY OF INDUSTRIAL ENTERPRISES IN UKRAINE: STATE AND TRENDS." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv Economics, no. 151 (2013): 73–78. http://dx.doi.org/10.17721/1728-2667.2013/151-10/16.
Full text
11
Уткіна, Галина Анатоліївна. "Інтелектуальна активність як основа інноваційної активності." Освітній вимір 46 (December 10, 2015): 230–35. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v46i0.2537.
Full textAbstract:
Уткіна Г. А. Інтелектуальна активність як основа інноваційної активності.
У статті обґрунтовано зв’язок між людським фактором та виробничим фактором управління знаннями, тобто між інтелектуальною активністю та інноваційною. Визначенотри впорядковані компоненти навчального процесу та їх взаємодію: джерело знань; джерело поглинання знань (студент); практичне відтворення знань. Обґрунтовано синергетичне походження знань організації.
12
Ivanova, V. "Competition and innovative activity as a basis of the intensive economic development model." "Bulletin of Postgraduate Education" (Series «Social and behavioural sciences»), no. 41 (2020): 124–41. http://dx.doi.org/10.32405/2522-9931/2522-9958-2020-12(41)-124-141.
Full text
13
Дорофєєва, T. "УПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ КЕРУВАННЯ ЗАЛУЧЕННЯМ ТАЛАНТІВ У СФЕРІ ПОСЛУГ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ В УКРАЇНІ." Financial and credit activity problems of theory and practice 6, no. 41 (January 10, 2022): 458–68. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v6i41.251474.
Full textAbstract:
Анотація. Розглядаються сучасні системи спортивного менеджменту і те, як вони не можуть полегшити зустрічі та поєднати потенційні перспективні таланти з ідеальним спортивним агентством. Сучасний стан фізичної культури і спорту в сільських населених пунктах України залишає бажати кращого. Багато талановитих спортсменів і дітей, які живуть у сільській місцевості, не мають можливості відточувати свою майстерність у спорті та робити кар’єру на основі свого таланту. Тому спорт для них став лише дозвіллям, і очікується, що вони залишать його, щойно досягнуть зрілого віку. Запропоновано систему керування якістю фізкультурно-спортивних послуг, яка може усунути цю проблему за допомогою стандартизації керування якістю. Брак інновацій при розробленні та впровадженні систем керування спортом в Україні не дозволяє галузі повністю розкрити свій потенціал. Тому дуже важливо зрозуміти, що громадськість і спонсори вимагають від технічної системи, яка обробляє профілі спортсменів і керує ними відповідно до вимог користувачів. У дослідженні використана вторинна методологія з акцентом на якісний аналіз. Це дозволяє дослідникові розробити систематичний огляд літератури, використовуючи попередні, уже проведені дослідження. Завдяки цьому методові можна отримати аргументи і підтвердження інших дослідників, засновані на інноваціях у культурних видах спорту та системах керування. Мета роботи — виділити потенційну модель, яка має унікальну інноваційну особливість — пошук споживачем найближчої організації, яка надає спонсорську підтримку спорту в Україні. Підтверджено гіпотезу дослідження, яка полягала у припущенні, що зусилля щодо поліпшення тільки наявних практик організаційної діяльності не можуть суттєво поліпшити стан фізичної культури і спорту та якість фізкультурно-спортивного обслуговування населення. Розглянуто переваги її впровадження, а також потенційні проблеми, що можуть виникнути після її розгортання. Нарешті, запропонована інноваційна система має бути додатково оцінена іншими дослідниками, щоб оцінити її технічну реалізацію та виявити підводне каміння і проблеми, які можуть виникнути у процесі розроблення. Якщо їх буде виявлено, то можна буде усунути, коли система почне проходити належний процес розроблення. Ключові слова: системи керування спортом, фізична активність, інновації. Формул: 0; рис.: 1; табл.: 7; бібл.: 25.
14
Шепеленко, І. П., and О. Г. Шепеленко. "МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ У КОНТЕКСТІ ПОДОЛАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ КРИЗИ 2020." Сучасне суспільство: політичні науки, соціологічні науки, культурологічні науки 2, no. 21 (2020): 94–105. http://dx.doi.org/10.34142/24130060.2020.21.2.09.
Full textAbstract:
За умов необхідності подолання економічної та соціальної кризи 2020, наслідків коронавірусної хвороби (COVID-19) зростає роль державного управління щодо пошуку механізмів, спрямованих на розвиток та підтримку інноваційного бізнесу, інноваційних соціальних проектів. Сучасні інноваційні розробки повинні бути переформатовані та спрямовані державою на розвиток перспективних галузей, необхідна також система фінансування та підтримки інноваційних проектів різного рівня. Формування особливих економічних, фінансових, організаційних і нормативно-правових умов дозволяє державі, як ніякому іншому соціальному інститутові, стимулювати активність в інноваційній сфері України, що, в свою чергу, дає можливість для ефективного виходу країни з кризи 2020.
15
Dluhopolskyi, Oleksandr, and Yuliia Karpynska. "РОЛЬ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ В СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ І ПОКАЗНИКИ ЙОГО ОЦІНКИ." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, no. 6 (December 23, 2020): 217–28. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0220.
Full textAbstract:
На теперішньому етапі розвитку суспільства існування економіки неможливо уявити без акумуляції та розвитку людського капіталу, оскільки в процесі появи та формування висококваліфікованого прошарку працівників, здатних приймати інноваційні рішення, керувати, використовувати знання іноземних мов і з’являється необхідність глибинного вивчення цього явища. В процесі дослідження здійснено оцінку ефективності використання людського капіталу як вектора піднесення економіки України. Оскільки економіка не стоїть на місці і постійно висуваються нові вимоги до роботи працівників, необхідно на перманентній основі накопичувати та розвивати людський капітал за допомогою навчання (lifelong learning), що у свою чергу, призведе до виходу вітчизняної економіки на стрімке на ефективне економічне зростання. На основі аналізу робіт представників класичної політичної економії, неокласичної та інституціональної теорій визначено передумови формування людського капіталу як наукової концепції. Зроблено оцінку якості людського капіталу України, яка вимірюється рівнем життя, грамотності, освіченості і довголіття населення і продукування ВНД на душу населення. Наголошено на необхідності створення умов для безперебійного підвищення рівня розвитку людського капіталу. Здійснено оцінку рівня розвитку та ефективності використання людського капіталу на основі таких показників: індекс продуктивності праці, частка високотехнологічних і наукомістких галузей у ВВП, приріст числа високопродуктивних місць, інноваційна активність організацій, частка внутрішніх витрат на дослідження і розробки у ВВП, коефіцієнт винахідницької активності. Отримані результати оцінки дозволять виявити проблеми у формуванні та використанні людського капіталу та визначити основні напрямки та необхідні умови для підвищення вкладу людського капіталу в економіку.
16
Gorodianska, Larisa. "АНАЛІЗ ВПЛИВУ ІННОВАЦІЙ НА РІВЕНЬ ВІДТВОРЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ РЕСУРСІВ." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, no. 3 (February 28, 2019): 27–36. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0102.
Full textAbstract:
В статті визначено загальну характеристику економічних ресурсів та напрями їх відтворення. Запропоновано класифікацію економічних ресурсів за видами; виокремлено категорію «відтворювані економічні ресурси», яку утворюють об’єкти основних засобів, нематеріальних активів та інтелектуальний потенціал трудових ресурсів.
Геополітичний конфлікт і негативні макропроцеси в країні призвели до суттєвого зниження інноваційної активності вітчизняних підприємств. Проаналізовано напрями капіталовкладень підприємств у відтворення об’єктів економічних ресурсів, таких як основні засоби, нематеріальні ресурси (активи) та зростання рівня інтелектуального потенціалу трудових ресурсів. Визначено частки таких вкладень за роками. Дослідження статистичних даних та вивчення зовнішніх і внутрішніх факторів показало, що відтворення інтелектуальних, нематеріальних і матеріальних ресурсів, а також інтелектуального потенціалу персоналу відбувається на досить низькому рівні.
Аналіз джерел фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств за їх частками виявив, що пріоритетним джерелом фінансування інноваційної діяльності є власні кошти. Економічний аналіз показав, що економіка України залишається не сприйнятливою до науково-технічних нововведень через низький рівень виробничої бази промисловості та слабке фінансування державою науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок. Висвітлено вплив різних факторів на інноваційну активність підприємств. Обґрунтовано потребу формування ефективної державної науково-технічної та інвестиційної політики, яка має відбуватися з врахуванням основного фактору економічної динаміки – інновацій, які орієнтовані насамперед на зростання продуктивності праці.
Запропоновано проведення прогнозування і моніторингу проблемних аспектів відтворення економічних ресурсів. Планування заходів відтворення дозволить вітчизняним інноваційно активним підприємствам досягти фінансової стабільності, сприятиме підвищенню результативності інтелектуальної праці та її впливу на економічне зростання країни.
17
Loiko, Daria. "ІННОВАЦІЇ ЯК РУШІЙНА СИЛА СПОЖИВЧОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, no. 3 (April 30, 2019): 100–107. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0109.
Full textAbstract:
Споживчий сектор економіки є неоднорідним за своїм складом і включає в себе як споживання промислових і непромислових товарів, так і споживання різних видів послуг. За результатами проведеного аналізу зроблено висновок про згортання екстенсивного розвитку споживчого сектору економіки України. Кількість працівників, зайнятих на різних підприємствах споживчого сектору за останні сім років зменшилась на 21,42 %. Зростає важливість розвитку споживчого сектору економіки за рахунок інноваційних чинників. Останні десятиріччя характеризуються тенденцією до динамічних змін споживчих уподобань населення. Споживчий сектор можна вважати індикатором соціально-економічної ефективності інноваційної діяльності підприємств. Питома вага інноваційно активних вітчизняних промислових підприємств склала у 2018 р. 16,1% від їх загальної кількості. Питома вага підприємств, що впроваджували інновації у 2018 р. склала 14,1 % від загальної кількості підприємств і за період 2013-2018 рр. знизилась на 3,67 %. Низький рівень питомої ваги інноваційно активних підприємств є негативним чинником розвитку вітчизняної економіки. Активність українських новаторів за період 2014-2018 рр. зросла за кількістю поданих заявок на реєстрацію прав промислової власності на 24,09 %. Збільшилася кількість заявок за напрямом «Інші споживчі товари» (+35,6 % ). Зважаючи на пріоритетність витрат вітчизняних домогосподарств на продукти харчування та одяг і взуття доцільно стимулювати розвиток інновацій на підприємствах харчової та легкої промисловості. Темпи виробництва продукції у текстильному, швейному та шкіряному виробництвах України зростали в період 2014, 2016-2017 рр., і знижувалися у 2015 р. та 2018 р. Змінюються технології, які використовуються для виготовлення одягу. Використовуються цифрові технології віртуальних моделей одягу, технології 3D-друку моделей одягу і взуття. Це дозволяє задовільнити зростаючі вимоги споживацького попиту та економічно раціонально використовувати матеріальні та трудові резерви виробництва.
18
Kovalenko, Larisa Oleksiivna. "СТРУКТУРНІ ЗМІНИ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ БАЗОВИХ ГАЛУЗЕЙ ЕКОНОМІКИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНУ АКТИВНІСТЬ." SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA 1, no. 2(10) (2017): 97–104. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2017-1-2(10)-97-104.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Представляє інтерес дослідження відповідності заявлених цілей щодо розбудови інноваційної моделі економіки змісту конкретної політики їх реалізації. Постановка проблеми. Показники розвитку інноваційно-інвестиційної діяльності в економіці свідчать про відсутність адекватних законодавчих актів в частині фінансової підтримки інноваційної діяльності та обмеженість фінансових можливостей реального сектору економіки. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний науковий і практичний внесок в дослідження механізмів фінансового забезпечення інноваційно-інвестиційної діяльності становлять праці провідних науковців В. Гейця, В. Александрової, Л. Федулової, А. Даниленко, С. Онишко та ін. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Високий динамізм розвитку, загострення економічних, політичних протиріч вимагає вдосконалення фінансової бази інноваційної діяльності підприємств. Постановка завдання. Метою статті є дослідження тенденцій зміни структури капіталу в галузях реального сектору економіки та оцінка їх впливу на інноваційно-інвестиційну активність підприємств. Виклад основного матеріалу. Дослідженням виявлені негативні тенденції зміни структури капіталу підприємств базових галузей економіки. Зменшується частка власного капіталу, більше половини джерел фінансування припадає на поточні зобов’язання. Скоротились кредитні програми для бізнесу, що зумовлено високими процентними ставками та низьким рівнем рентабельності підприємств. Негативний вплив на ці процеси здійснила монетарна політика НБУ: трикратне знецінення національної валюти, висока інфляція та облікова ставка поглибили кризу і обмежили доступ підприємств до кредитних ресурсів. Висновки. Стратегія управління економікою країни орієнтована на екстенсивний розвиток. Якщо вона буде консервуватись і на майбутнє, то економіка України залишиться не конкурентноздатною, не спроможною вирішити проблеми бідності значної частини населення, втратить свій науково-технічний, інтелектуальний потенціал. Обгрунтовані напрямки зміцнення фінансової бази інноваційної діяльності бізнесових структур та підвищення їх інвестиційної привабливості.
19
Крамчанінова, М. Д., Н. В. Швець, and М. Ю. Паничок. "Стан кадрового забезпечення в контексті активізації інноваційного розвитку регіону." ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, no. 1(257) (February 10, 2020): 49–53. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2020-257-1-49-53.
Full textAbstract:
Стаття присвячена вивченню стану і проблемам кадрового забезпечення інноваційного розвитку на рівні регіону та пошуку шляхів його покращення. В рамках дослідження визначено взаємозв'язок між кадровим забезпеченням та інноваційною активністю підприємств Луганської області. Отримані результати свідчить про наявність замкнутого кола проблем та критичність ситуації у регіоні. Визначена необхідність втручання в неї держави з метою припинення відтоку інноваційно-активних кадрів з регіону, стимулювання переходу підприємств до інноваційного типу господарювання для забезпечення посткризового відновлення і розвитку економіки Луганської області.
20
Білецька, К. В. "Фактори впливу на інноваційну активність підприєжмств України." Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки, no. 9 (2003): 95–98.
Find full text
21
Білецька, К. В. "Фактори впливу на інноваційну активність підприєжмств України." Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки, no. 9 (2003): 95–98.
Find full text
22
Litvinova, O. V., and O. V. Posilkina. "АКТУАЛЬНІСТЬ ВПРОВАДЖЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА ПРИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ ЗІ СТВОРЕННЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ, ПРИЗНАЧЕНИХ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ СОЦІАЛЬНО ЗАГРОЗЛИВИХ ЗАХВОРЮВАНЬ." Фармацевтичний часопис, no. 1 (April 2, 2019): 79–87. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.1.9931.
Full textAbstract:
Мета роботи. Аналіз стану і тенденцій розвитку державно-приватного партнерства (ДПП) за кордоном при рішенні глобальних проблем при створенні інноваційних лікарських засобів (ЛЗ) для лікування соціально загрозливих захворювань, узагальнення світового досвіду щодо доцільності використання певних інструментів ДПП і розробка системи індикаторів для оцінювання результативності ДПП у фармації.
Матеріали і методи. У процесі дослідження використано загальнонаукові методи пізнання, зокрема, системний підхід з використанням методів ретроспективного та системно-логічного аналізу, контент-аналіз.
Результати й обговорення. Визначені умови ефективної реалізації проектів ДПП, найбільш застосовані в різних країнах державні інструменти підтримки ДПП. Проаналізовані переваги і ризики застосування механізмів ДПП при реалізації інноваційних проектів, спрямованих на розробку ЛЗ, призначених для лікування соціально загрозливих захворювань. Запропоновано систему індикаторів оцінки результативності ДПП в фармації за напрямами: співпраця, дослідна активність, практичні знання, людський капітал, фінанси.
Висновки. Розвиток ДПП для активізації процесів створення інноваційних ЛЗ для лікування соціально загрозливих захворювань (гепатит, ВІЛ, онкопатології, антибіотикорезистентність, туберкульоз та ін.) сприяє об’єднанню унікальних інноваційних ресурсів та розподілу ризиків, пов’язаних із високим ступенем невизначеності результатів інноваційній діяльності; нарощуванню інноваційного потенціалу фармацевтичної галузі в процесі спільної діяльності організацій; дозволяє розширити фінансові ресурси, необхідні для реформування системи охорони здоров’я, сприяє оптимізації бюджетних витрат, підвищує ефективність інвестицій в охорону здоров’я, що в кінцевому підсумку сприяє підвищенню якості медичних і фармацевтичних послуг.
23
Краус, Н. М., К. М. Краус, and О. В. Штепа. "МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ЦИФРОВОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНОГО НАВЧАННЯ В ІННОВАЦІЙНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ." Підприємництво та інновації, no. 16 (February 26, 2021): 7–14. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/16.1.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано авторське представлення змісту методики викладання цифрового підприємництва в системі економічного навчання вищої школи, що формує репродуктивний та продуктивний типи мислення здобувача освіти, які проходять через інформаційний та проблемний типи навчання. Дослідженням визначено, що загальнодидактичними методами навчання цифровому підприємництву є пояснювально-ілюстративний та репродуктивний, а також частково-пошуковий, дослідницький. Визначено сутнісні характеристики навчання цифровому підприємництву, серед них – цифрове, економічне мислення, перспективні ідеї й ініціативи, менеджерська здатність, інноваційність, дидактичне мислення, здатність до креативності, активність. Авторами розроблено та візуально представлено потенційну інноваційну екосистему цифрового підприємництва як деяке інноваційно-цифрове середовище з аспектами функціонування в рамках нової віртуальної реальності. Запропоновано авторське бачення змісту викладання курсу цифрового підприємництва в розрізі модулів: формування цифрового мислення та поведінки як мети цифрової освіти з підприємництва; вивчення методики проведення форм навчання занять із цифрового підприємництва; психологічна і педагогічна унікальність кожного викладача із цифрового підприємництва, що реалізується через саморозвиток та самоосвіту.
24
Касич, А. О. "Вплив бюджетно-податкової політики на інноваційно-інвестиційну активність підприємств." Актуальні проблеми економіки, no. 11 (2006): 144–51.
Find full text
25
Вайєр, Аліна Марленівна. "МІСЦЕ ПОЛІТИЧНИХ РІШЕНЬ В ПРОЦЕСІ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ." Актуальні проблеми політики 63 (September 7, 2019): 194–205. http://dx.doi.org/10.32837/app.v63i0.17.
Full textAbstract:
Будь-які управлінські рішення, але в першу чергу ті, що приймаютьсяв просторі політики, є основою для формування політичних цінностей, визначають сутність життя політики і напрями її реалізації, а в кінцевомурахунку і всю людську діяльність. Розвиток цивілізації можна представитияк послідовний ланцюжок прийняття рішень. Будь-яка активність – цереалізація певного проекту, при цьому політичні проекти набувають пріоритетного значення серед всіх інших сфер діяльності та здатні кардинальноміняти життя людей, тому дослідження політичних рішень і технологій їхприйняття – це тематика, яка ніколи не втратить актуальності. В данійстатті розглянуто два основних підходи до тлумачення ролі політичнихрішень в системі політичного управління, а також підходи до вирішенняпроблематики створення технологій прийняття політичних рішень.Виявлено зв’язок між технологією прийняття політичних рішень і інноваційною політикою України. Зроблено висновок, що технологія прийнятьполітичних рішень – це складний процес, що проходить кілька стадій відініціації до реалізації, але тільки впровадження інновацій в сфері науки іполітики можуть зробити цей процес ефективним.
26
Ощипок, І. М. "КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД В СТИМУЛЮВАННІ ПРАЦІВНИКІВ ЗА ІННОВАЦІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 61 (December 22, 2020): 43–50. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-61-06.
Full textAbstract:
У статті розглянуті концептуальні підходи до сутності стимулювання інноваційної актив-ності працівників від їх творчої діяльності, спрямовані на удосконалення функціональної, організаційної, адміністративної структури підприємств, організацій і установ з метою підвищення ефективності виробни-чо-господарської, навчально-наукової діяльності. Описано інформаційні й управлінські інновації. Показано різні підходи до інноваційної активності для впровадження досконаліших форм організації праці й управління виро-бництвом, забезпеченням трудової активності, пов’язаної з реалізацією набутих знань, творчих здібностей, професіоналізму працівників. За умов формування конкурентного середовища саме знання, творчі здібності, розвинуті інформаційні потреби, здатність до навчання та перенавчання, мотивація саморозвитку визнача-ють можливість інноваційної активності працівників, врешті-решт – їх конкурентні переваги на ринку праці. Наведено чинники впливу на інноваційну активність працівників, яка пов’язана з неоднаковістю у різних людей, оскільки їм притаманні різні рівні мотивації, різні відмінності творчих та інтелектуальних здібностей, різна швидкість розумових процесів. Навчання і мотивація працівників спрямовані на формування активного і кваліфікованого персоналу, який поряд з матеріальною базою і організацією робіт є одним з основних чинників якості праці. Розглянуто компетентність як сукупність особистісних здібностей, знання та вміння працівни-ка, що дозволяє йому вирішити певну групу професійних проблем. Підхід, базований на компетентності, ак-тивно використовується у підборі, відборі персоналу, оцінці та стимулюванні. Працівники, які мають високу кваліфікацію, досягають абсолютно різних результатів завдяки різним особистим якостям, природним здіб-ностям, досвіду роботи, трудовій етиці тощо. Ці відмінності мають бути відображені системою оплати праці. Розроблено систему стимулювання праці з урахуванням компетенцій із різними типами заохочень. За-пропоновано класифікацію компетентностей, на підставі яких встановлені найбільш важливі для розвитку та застосування працівниками під час професійної діяльності.
27
Кондіус І.С. "МОДЕЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ." Економічний форум 1, no. 3 (December 16, 2019): 54–61. http://dx.doi.org/10.36910/6765-2308-8559-2019-3-9.
Full textAbstract:
У статті розглянуто підґрунтя для розроблення теоретико-методологічних підходів до ідентифікації факторів інноваційної модернізації економіки для виявлення їх інтегрального впливу на економічне зростання на основі застосування імітаційного моделювання. Встановлено фактори, які необхідно враховувати, визначаючи модель інноваційної модернізації економіки регіону. Виокремлено та охарактеризовано основні групи цих факторів, виходячи з розуміння інноваційної модернізації економіки, асаме: господарська діяльність, фінансове забезпечення, інвестиційна активність, науково-технічний розвиток та зовнішньоекономічна діяльність, які становитимуть базу для порівняння рівня інноваційної модернізації регіональної економіки. Побудовано та перевірено на адекватність модель інноваційної модернізації економіки держави.
28
Малиш, І. М. "Вплив сучасного стану будівельної галузі України на інвестиційно-інноваційну активність будівельних підприємств." Держава та регіони. Серія : Економіка та підприємництво, no. 4 (79) (2014): 70–74.
Find full text
29
Жилінська, О. "Винахідницька активність в інноваційній діяльності: стан, порівняння та перспективи для України." Формування ринкової економіки в Україні, Вип. 40, ч. 1 (2018): 151–56.
Find full text
30
Мельник, В. Н., and І. А. Ломачинська. "РОЛЬ ДЕРЖАВИ У ФІНАНСОВОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ МАЛОГО І СЕРЕДНЬОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В ПОЛЬЩІ: ВИСНОВКИ ДЛЯ УКРАЇНИ." Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, no. 1 (May 25, 2017): 120–28. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.1.2017.120-128.
Full textAbstract:
У статті досліджено досвід державної підтримки розвитку малого і середнього підприємництва в Польщі. Визначено основні проблеми фінансового забезпечення МСП в Україні. На основі результатів аналізу розроблено рекомендації щодо удосконалення державної підтримки підприємництва в Україні, що дозволить підвищити ефективність, інвестиційну та інноваційну активність МСП, рівень конкурентоспроможності національної економіки в умовах євроінтеграції.
31
Марчук, Л. П. "Механізм управління творчою активністю підприємства як засіб інноваційної трансформації виробництва." Актуальні проблеми економіки, no. 1 (151) (2014): 359–67.
Find full text
32
КНИШ, Світлана. "НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ БІОЛОГІЇ ТА ОСНОВ ЗДОРОВ’Я." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (April 2020): 297–303. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-297-303.
Full textAbstract:
У статті розглянуто науково-методичні аспекти підготовки майбутніх учителів біології та основ здоров’я у закладах вищої освіти, проаналізовано психолого-педагогічні умови навчання студентів в контексті впровадження компетентнісно-діяльнісного підходу. Сучасна орієнтація освіти на формування компетенцій передбачає створення дидактичних і психологічних умов, у яких студент може проявити не тільки інтелектуальну і пізнавальну активність, але й особистісну соціальну позицію, індивідуальність, суб'єктність. Саме тому, для організації успішної освітньої діяльності майбутніх фахівців потрібно обирати такі форми та методи, які б викликали в них зацікавленість та бажання пізнавати нове. Формування предметної компетентності в процесі навчання біології та основ здоров’я тісно пов’язано з використанням методу біологічного експерименту. У процесі вивчення біологічних наук у ЗВО майбутні фахівці формують ключові компетентності, яких потребує сучасне життя, застосовуючи інноваційні форми навчання. Значущим для здобуття методичних знань, формування методичних умінь і навичок є досвід самостійної діяльності майбутніх педагогів, що дає їм змогу визначити свою позицію з того чи іншого методичного питання, висловити власну думку щодо професійної проблеми. Сьогодні важко уявити собі освітній процес ЗВО без використання сучасних технологій, перш за все, інформаційно-комп'ютерних технологій. Вдале використання хмарних сервісів надає змогу створення єдиного інформаційного простору ЗВО – хмаро орієнтоване освітнє середовище. Сучасна підготовка майбутніх вчителів біології та основ здоров’я з кожним роком модернізується й орієнтується на формування професійних компетенцій, завдяки чому студенти проявляють інтелектуальну й пізнавальну активність, особистісну соціальну позицію, індивідуальність, суб'єктність. Формування знань, мети, основних завдань біологічної освіти досягається в процесі вивчення біологічних наук у ЗВО із активним застосуванням інновацій. Для повного формування та розвитку біологічних знань студентів необхідно цілеспрямовано і наполегливо користуватися активними та інтерактивними формами та технологіями організації вивчення біологічних наук. Ключові слова: вчителі біології, методична підготовка, компетентнісно-діяльнісний підхід.
33
Бондаренко, В. І. "ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ІМІДЖУ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ТА ТЕХНОЛОГІЙ У ПОЗАНАВЧАЛЬНІЙ РОБОТІ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 92, no. 5 (November 29, 2019): 19–29. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-92-5-19-29.
Full textAbstract:
У даному науковому дослідженні аналізується роль позанавчальної діяльності як фактору важливого впливу на формування професійного іміджу майбутнього вчителя трудового навчання та технологій. З’ясовано, що позанавчальна робота є об’єктом професійних компетенцій викладачів, найважливішою складовою «якості закладу вищої освіти». Визначено, що позанавчальна діяльність найбільш ефективно може бути організована під час системного характеру загальноуніверситетських виховних заходів, які спрямовані на розвиток гуманістичних й інноваційних якостей особистості вчителя трудового навчання та технологій. Доведено, що у системі формування професійного іміджу майбутнього вчителя трудового навчання та технологій саме позанавчальна діяльність має переваги до формування у майбутніх учителів трудового навчання та технологій любові і поваги до обраної професії, бережливого ставлення до об’єктів своєї праці, культури професійної творчості та використання її продуктів у педагогічних цілях на заняттях й у позанавчальній діяльності, здатності до інновацій у змісті й організації уроків технології та виховної роботи, активність майбутнього вчителя трудового навчання та технологій у використанні інформаційно-комунікаційних технологій з метою підвищення власної професійної компетентності, здатність до самоформування професійного іміджу.
Презентується елемент програми формування педагогічного іміджу вчителя трудового навчання та технологій у позанавчальній діяльності. Розглядається специфічність використання групових та індивідуальних форм позанавчальної виховної діяльності в педагогічному університеті.
Ключові слова: професійний імідж, майбутній вчитель трудового навчання та технологій, позанавчальна діяльність, групові та індивідуальні форми виховної роботи.
34
Terebuh, A. A., G. Yа Ilnytskа-Hykavchuk, and O. P. Makar. "УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСАМИ НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ." Scientific Bulletin of UNFU 25, no. 7 (September 24, 2015): 66–70. http://dx.doi.org/10.15421/40250710.
Full textAbstract:
Розглянуто та проаналізовано сутність управління на основі бізнес-процесів, переваги підприємств від його впровадження. Встановлено, що сучасний стан розвитку економіки характеризується низькою інноваційною активністю, тому необхідно перепроектувати бізнес-процеси на підприємствах. Виділено такі види бізнес-процесів: основні, забезпечувальні, управління та розвитку. Проведено класифікацію методів удосконалення управління бізнес-процесами, зокрема виділено такі методи як: реінжиніринг, перепроектування, бенчмаркінг, аналіз робочих осередків, ідеалізація.
35
БАРСУКОВА, Т. О., and Ж. І. АНТІПОВА. "ІННОВАЦІЙНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ЗДОБУВАЧІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 1, no. 3 (November 17, 2021): 15–22. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.1.3.
Full textAbstract:
Стаття присвячена пошуку нових, ефективних засобів реорганізації педагогічного процесу у сфері фізичного виховання здобувачів вищої освіти. Підкреслюється, що основою технології такого педагогічного процесу є сукуп- ність дій викладача та здобувача, які приводять до успіху в реалізації поставлених освітніх і виховних завдань. Розглядається необхідність розробки нових програм у тих видах спорту, що вибрали здобувачі. Застосування інноваційних засобів і методів дозволяє розширити можливості популяризації обраного виду спорту й оцінити позитивний вплив цих видів на розвиток фізичних якостей здобувачів. Такий підхід буде сприяти підвищенню мотивації до навчальних занять, до ведення здорового способу життя, а також удосконаленню рівня фізичної під- готовленості кожного з тих, хто займається. Проблема створення нових програм з інноваційними аспектами в організації фізичного виховання здобувачів вищої освіти розглядається у педагогічному, методичному й організаційному аспектах. Вивчаються роботи різних авторів і сучасних учених, аналізується досвід застосування подібних програм в інших закладах вищої освіти. На заняттях із фізичного виховання у закладах освіти одним із ключових напрямів повинна стати підтримка соціального здоров’я здобувачів. Оскільки статистика відзначає зниження рівня здоров’я у середовищі студент- ської молоді, проблема збереження і зміцнення здоров’я сьогодні є надзвичайно актуальною та важливою. Акту- альність означеної теми зумовлена необхідністю введення нових технологій у програми за видами спорту з метою підвищення активності та зацікавленості здобувачів у заняттях фізичною культурою і спортом загалом. У період навчання у закладах вищої освіти для здобувачів рухова активність є основою здорового способу життя, тому у ситуації, що склалася, необхідно шукати нові шляхи просування цих корисних ініціатив. Аналіз системи фізичного виховання в нашій академії, проведення анкетування серед здобувачів і обробка результатів дослідження дозволяють визначити та запропонувати найбільш ефективні шляхи активізації навчаль- ного процесу з урахуванням всіх побажань.
36
Derkach, Tatyana. "РОЛЬ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ." Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 1, no. 21 (March 30, 2020): 49–63. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2020-01-49-63.
Full textAbstract:
В статті представлено результати дослідження розвитку хімічної промисловості та її роль в національному господарстві України. Визначена тенденція змінювання виручки від реалізації та питомої ваги хімічного виробництва в промисловості країни. Охарактеризований вплив хімічної галузі на ринок праці та рівень заробітної плати в галузі. Темпи зростання заробітної плати співставленні з індексом споживчих цін. Проаналізована частка витрат на охорону навколишнього середовища серед галузей переробної промисловості. З урахуванням того, що енергоресурси та їх вартість – одна з найгостріших проблем вітчизняної економіки, визначена динаміка використання теплової та електроенергії в хімічному виробництві. Розглянута структура капітальних інвестиції в галузях переробної промисловості Україні та динаміка капітальних витрат в хімічному виробництві. Представлений кореляційний та регресійний аналіз динаміки капітальних вкладень в галузь та динаміки обсягів реалізації. Проаналізовані основні показники, що характеризують інноваційну активність в хімічній промисловості.
37
Шевченко, Марина. "ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ МЕТОДІВ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ (НА ПРИКЛАДІ ПРОЄКТНОГО МЕТОДУ)." Молодий вчений, no. 5 (93) (May 31, 2021): 222–25. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-5-93-42.
Full textAbstract:
У статті автор наголошує, що відповідно до тенденцій сучасної української освіти до методів і прийомів навчання іноземним мовам висуваються нові вимоги – вони повинні бути орієнтовані на особистість і створювати умови для активної навчально-пізнавальної діяльності школяра. Групові вправи мають значний потенціал для формування комунікативних універсальних навчальних дій у учнів основної школи, оскільки вони стимулюють використання іноземної мови за власною ініціативою, самостійну активність учнів і створюють умови для їх соціалізації. Наголошено, що оцінювання групових форм роботи повинно включати як кінцевий продукт, так і процес взаємодії учнів. метою використання групових форм є формування комунікативних умінь. Відзначено, що навчання іноземної мови має будуватися з використанням різних форм групової роботи, які дозволяють залучити учнів в різні види комунікативної діяльності. Навчання в групі може бути ефективним, за умови врахування вікових особливостей школяра; принципів роботи в групі; при відповідної підготовки вчителя; при врахуванні вимог стандартів нового покоління; при розвитку не тільки комунікативних, але і оціночних вмінь у школярів. Експериментальна робота підтвердила ефективність розробленого комплексу групових вправ як засобу формування комунікативних універсальних навчальних дій. Систематичне і цілеспрямоване застосування групового навчання сприяє розвитку комунікативних умінь.
38
Савченко В.Ф. and Маклюк О.В. "ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ." Економічний форум 2, no. 2 (June 12, 2021): 154–63. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-2-20.
Full textAbstract:
Метою статті є аналіз теоретичних положень, світового досвіду та ситуації в Україні щодо соціальної сфери, її показників, досягнень та недоліків, надання і обґрунтування пропозицій відносно шляхів розвитку, окреслення питань подальших наукових досліджень у даному спрямуванні.
Методологічною основою дослідження є використання методів теоретичного узагальнення, системного підходу, аналізу, синтезу, загальнонаукових та спеціальних методів економічного спрямування. В результаті показано можливість вирішення протиріч між ефективністю економіки і соціальною справедливістю, використовуючи різні форми, методи та інструменти. Запропоновано інструментарій державної соціальної політики. Надано певний історичний екскурс щодо програмного вирішення соціальних проблем у країнах світу. Охарактеризовано метод планування і прогнозування організаційно-економічної форми регулювання, наведено приклади програм соціального розвитку, включаючи стратегії, довгострокові програми, а також документи регіонального характеру. Проаналізовано надання населенню субсидій за регіонами у 2019 році, де враховуються пріоритети діяльності, територіальне розташування, зусиль владних верхівок територій. Підкреслено важливість інноваційного інструментарію соціальної політики держави в умовах бюджетного дефіциту і водночас високого рівня бідності населення. Виділено такі складові соціального захисту як соціальна допомога, соціальні послуги, соціальне страхування та соціальне забезпечення. Наголошено на особливій важливості соціальної допомоги, під якою розуміється системи заходів, спрямованих на поліпшення матеріального стану певних груп населення через програми та діяльність соціальних закладів. Доведено, що необхідно впроваджувати принципи стандартизації суспільного життя, основою яких є мотивація людей до підвищення ефективності діяльності. Вказується на основні проблеми фінансування соціальної сфери та способи їх вирішення. З'ясовано взаємодію фіскальної та соціальної політики, коли фіскальна політика має стимулювати ділову активність, а її використання тільки на збільшення надходжень до бюджету призводить до напруження у суспільстві. Підкреслюється, що головними напрямками соціального страхування є захист фізичних осіб під час втрати роботи, здоров’я, засобів існування, працездатності та інше. Зазначається важливість вдосконалення роботи державної служби зайнятості для посилення ефекту від її діяльності, а саме професійної орієнтації пошукачів роботи, забезпечення доступності соціальних послуг, набуття працюючими індивідами додаткової кваліфікації для кар'єрного зростання. Наведені та достатньо аргументовані пропозиції щодо перспектив розробки інноваційного інструментарію соціальної політики нашої держави в умовах бюджетного дефіциту і водночас бідності основної частки населення для максимального забезпечення його захисту, підвищення темпів економічного зростання, коли отримаємо дотримання високих соціальних стандартів, а також інноваційних змін революційного характеру при розробленні соціальних програм, які можуть бути використані в управлінських структурах на всіх рівнях, на підприємствах і в установах соціальної сфери.
Гострота проблеми соціального забезпечення всіх жителів країни, підсилена економічною і політичною нестабільністю протягом багатьох років і пандемією Covid 19 на даному етапі, а також недостатнє наукове і методологічне опрацювання даної проблеми провокують до послідовного вивчення, розробки та застосування у практичних діях зазначеної складової розвитку країни, особливо в частині комплексності, послідовності, реалізації кращих складових світового і багато в чому повчального вітчизняного досвіду.
39
Voloshchuk, N. I., O. M. Denysyuk, O. V. Khodakivska, and O. Yu Galiutina. "ПОЗААУДИТОРНА РОБОТА СТУДЕНТА: НЕВИКОРИСТАНИЙ РЕЗЕРВ АБО ДЖЕРЕЛО ДИДАКТИЧНИХ ІННОВАЦІЙ." Медична освіта, no. 4 (September 25, 2018): 36–40. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2018.4.9193.
Full textAbstract:
Мета роботи – проаналізувати форми і методи самостійної позааудиторної роботи студентів, які використовуються на кафедрі фармакології, для вдосконалення навчального процесу та формування у майбутніх спеціалістів-медиків глибоких знань із фармакології і здатності до самоосвіти та самовдосконалення.
Основна частина. У даній статті ми представили організацію самостійної позааудиторної роботи студентів на кафедрі фармакології Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова. Вона ведеться за трьома основними напрямками: навчально-обовʼязковим, навчально-дослідницьким та науково-дослідним і включає в себе традиційні і нетрадиційні види та форми. Найбільш важливою складовою є ініціативна творча активність студентів. Хоча це самостійна робота студента, але вона ведеться при підтримці викладачів, саме тому на кафедрі створені та постійно оновлюються засоби дидактичної підтримки самостійної роботи (методичні рекомендації для підготовки до практичних занять та для самостійної позааудиторної роботи, мультимедійні презентації лекцій, навчальний посібник “Фармакологія. Конспект лекцій”, навчальна аптека, комплекти тестових завдань, фармакотерапевтичних і ситуаційних задач стандартного та нестандартного типу, критерії оцінювання всіх видів самостійної роботи). Такий підхід до організації самостійної позааудиторної роботи студентів дозволяє розвивати у майбутніх лікарів компетентності, необхідні для правильного формування їх професійної культури.
Висновок. Самостійна позааудиторна робота студентів як важливий інструмент та найбільш складна форма організації навчального процесу вимагає сучасної матеріально-технічної бази, відповідного теоретичного, психолого-педагогічного та науково-методичного супроводу, постійного пошуку нових результативних форм, методів і засобів навчання.
40
Коваль, Дар’я. "ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІСТОРІЇ ТА ПРАВОЗНАВСТВА У ФАХОВІЙ ПІДГОТОВЦІ." Інноватика у вихованні 1, no. 11 (May 30, 2020): 201–13. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i11.255.
Full textAbstract:
У статті розкрито сутність поняття «педагогічні умови», яка може бути представлена через два підходи: 1) комплекс заходів, зміст, методи і форми виховання, що забезпечують організацію матеріально-просторового середовища; 2) елемент педагогічної системи, що відображає можливості освітнього середовища за впливу на студентів (зміст, засоби, форми, технології). Педагогічні умови визначено як сукупність організаційних форм, педагогічних взаємодій, змісту навчання (дисциплін), що здійснюють спрямований вплив на студентів в ході їх фахової підготовки.
З’ясовано, що необхідними педагогічними умовами є ті, які забезпечують процес формування правової культури майбутніх учителів в ході фахової підготовки, а під достатніми ‒ таке їх поєднання, яке забезпечує ефективність цього процесу.
Обґрунтовано педагогічні умови формування правової культури майбутніх учителів історії та правознавства у фаховій підготовці, як-то: стимулювання мотивації пізнавальної діяльності, ціннісного ставлення студентів до норм права з урахуванням сучасних суспільно-історичних реалій з використанням інноваційних форм і активних методів навчання; диверсифікація змісту навчальних дисциплін для формування у студентів позитивного ставлення до правових знань; використання освітніх технологій, що забезпечують реалізацію правового досвіду (педагогічна і правова практики, правовиховна діяльність, громадська активність).
Розкрито процес реалізації першої умови, що здійснювався у ході застосуванні інноваційних форм активних методів навчання; другої ‒ через вивчення студентами навчальних дисциплін та спецсемінарів; третьої ‒ за допомогою освітніх технологій.
41
КИРИЛЮК, Світлана. "МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ У ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (April 2020): 155–63. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-155-163.
Full textAbstract:
Стаття присвячена одній з актуальних проблем теорії і практики виховання – методичному забезпеченню процесу формування соціальної активності старшокласників у закладах загальної середньої освіти. У процесі дослідження було застосовано теоретичні методи (аналіз, порівняння, класифікація, систематизація, узагальнення); емпіричні (бесіди, опитування, анкетування; тестування, вирішення ситуаційних завдань, програма педагогічних спостережень). Авторкою уточнено сутність поняття “соціальна активність старшокласників”; розроблено та впроваджено змістове і методичне забезпечення процесу формування соціальної активності старшокласників у закладах загальної середньої освіти (програма “Формуємо свідомого активного громадянина”). У статті зазначається, що розвитку соціальної активності старшокласників сприяло включення до варіативної частини спецкурсів: “Я і соціум” для учнів 10-х класів та “Соціознавство” для учнів 11-х класів. Авторкою окреслено основну мету і завдання спецкурсів та особливості їх викладання в закладах загальної середньої освіти. Визначено, що формуванню соціальної активності старшокласників сприяє використання під час уроків технології особистісно орієнтованого навчання, групової технології, технології проєктної діяльності, проблемного, розвиваючого навчання, інтерактивні технології тощо. Автором зазначається, що в результаті проведеної експериментальної роботи, зокрема, впровадження в освітній процес соціально спрямованих спецкурсів та використання інтерактивних й інноваційних технологій, значно підвищився рівень сформованості соціальної активності старшокласників. Вони навчилися аналізувати реальні соціальні ситуації, вибирати адекватні способи діяльності й моделі поведінки в межах реалізації основних соціальних ролей, оцінювати свої досягнення та поведінку, дотримуватись у повсякденному житті соціальних і правових норм, формулювати свою точки зору тощо. Проведене дослідження не вичерпує багатоаспектності теоретичних і практичних пошуків розв’язання проблем. Подальші наукові пошуки можуть бути спрямовані на дослідження інформаційного простору формування соціальної активності старшокласників та соціально значущу діяльність у позаурочний час. Ключові слова: соціальна активність старшокласників, спецкурси, методичне забезпечення, соціально спрямована програма, методичні засоби.
42
Bilous, S. B., S. M. Dybkova, and L. S. Rieznichenko. "ДОСЛІДЖЕННЯ З РОЗРОБКИ КОСМЕТИЧНИХ ЗАСОБІВ НА ОСНОВІ НАНОЧАСТИНОК СРІБЛА, ЗОЛОТА І МІДІ." Фармацевтичний часопис, no. 4 (December 11, 2018): 27–34. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2018.4.9685.
Full textAbstract:
Мета роботи. Обґрунтувати склад і технологію перспективних косметичних засобів з наночастинками срібла, золота і міді.
Матеріали і методи. Для розробки косметичних засобів використовували колоїдні розчини наночастинок срібла, золота і міді, синтезовані в Інституті біоколоїдної хімії імені Ф.Д.Овчаренка НАН України. Антимікробну активність колоїдних розчинів наночастинок металів в дослідженнях in vitro визначали методом серійних розведень в агарі. Безпечність колоїдних розчинів наночастинок срібла, золота і міді визначали в тестах in vitro за показниками цитотоксичності, генотоксичності, мутагенності, імунотоксичності та біохімічними маркерами. Для обґрунтування складу і технології косметичних засобів використано методи інформаційного пошуку, аналізу даних літератури та технологічні дослідження.
Результати й обговорення. Результати щодо антимікробної активності колоїдних розчинів наночастинок металів показали, що наночастинки срібла і міді виявляють виражену бактерицидну дію, а наночастинки золота - слабку антимікробну активність. Щодо рівня безпеки досліджених наночастинок, дослідження свідчать про безпечність і доцільність їх подальшого медико-біологічного використання.
Враховуючи особливості вимог до впровадження на ринок косметичних засобів у порівнянні з лікарськими, зокрема відсутність обов’язкових вимог до проведення якісного та кількісного аналізу наночастинок у косметичному засобі, а лише необхідність проведення санітарно-гігієнічної експертизи, визначено перспективи наночастинок металів як біологічно активних компонентів косметичних засобів. Обґрунтовано склад і технологію гелю для догляду за жирною шкірою, у якому як активні компоненти використано розчин наночастинок міді та олію амаранту, крему для догляду за старіючою шкірою з наночастинками золота та бальзаму для губ з антигерпетичною дією на основі наночастинок срібла і золота.
Висновки. Одержані результати показують перспективність подальших досліджень косметичних засобів на основі наночастинок металів, що буде сприяти розширенню номенклатури інноваційних косметичних засобів.
43
Філіпчук, Наталія. "МУЗЕЙНА ПЕДАГОГІКА – ТЕОРЕТИЧНА ОСНОВА ПЕДАГОГІЧНО-ПРОСВІТНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ І КУЛЬТУРИ." UNESCO Chair Journal "Lifelong Professional Education in the XXI Century", no. 2 (December 27, 2020): 61–70. http://dx.doi.org/10.35387/ucj.2(2).2020.61-70.
Full textAbstract:
У статті викладено загальну характеристику взаємодії музеїв і закладів освіти; проаналізовано її основні напрями і зміст; розкрито особливості комунікації в системі «музей – заклад освіти». Схарактеризовано музейний простір, в якому відбувається музеальна дія, спрямована на передавання суспільству цінностей матеріальної і духовної культури. Виявлено, що реалізація суспільної місії музеїв, освітньо-виховних завдань просвітницької діяльності різнопрофільних музеїв (історичних, літературних, краєзнавчих, археологічних, зоологічних, геологічних, мистецтвознав-чих, музичних, природничих та ін.) забезпечується на основі постійного оновлення змісту, форм і методів педагогічно-просвітницької взаємодії музейних й освітніх інституцій. Це потребує забезпечення науково обґрунтованої фахової підготовки музейних педагогів у закладах вищої педагогічної освіти. Доведено, що активне навчання студентів методиці проведення занять у музейному середовищі, розкриття їх специфіки, формування умінь проводити їх у формі ділової гри, дискусії, діалогу, добирати інноваційні методи, засоби, прийоми, розвивати творчу активність з допомогою музейного культурного ресурсу, суб’єктність, критичне мислення сприяють формуванню професійних компетентностей майбутніх педагогів. Для продуктивної взаємодії в умовах формального та неформального навчання доцільно здійснювати відбір і структурування матеріалу для проведення музейних уроків та інших занять з урахуванням дидактичних вимог до організації. Обґрунтовано положення щодо педагогічної взаємодії музеїв і освітніх інституцій, ефективність якої залежить від особистості вчителя, який має вмотивовувати учнів до пізнання музейних артефактів, «занурення» у сучасне музейне середовище.
44
Антошків, Анастасія, and Богдан Чернець. "ФЕНОМЕН ДИВЕРГЕНТНОГО МИСЛЕННЯ У ПСИХОЛОГІЇ." Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", no. 64 (2020): 8–24. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2021.64.01.
Full textAbstract:
Актуальність дослідження: Соціальна значущість у дослідженні дивергентного мислення вбачається у його провідній ролі у розвитку нестандартного мислення, креативності та здатності бачити різні варіанти розв’язання професійно-практичних завдань. Попри усталеність поняття дивергентного мислення у психології, його зміст та психологічні ознаки є маловивченими і такими що зводяться до феномену креативності, саме тому розрізнення цих феноменів є окремим теоретико-методологічним завданням. Мета дослідження: концептуалізувати поняття дивергентного мислення суб’єкта діяльності та виявити психологічний зміст та практичне втілення його базових характеристик. Методи дослідження: теоретичні (аналіз наукових літературих джерел, узагальнення теоретичних даних з проблеми дефініції дивергентного мислення). Результати дослідження: у статті представлені результати теоретичного аналізу феномену дивергентного мислення як окремого виду (типу) та характеристики мислення, подано аналіз відмінностей дивергентного мислення та креативності, проаналізовано сутнісні ознаки дивергентного мислення. Висновки:У результаті теоретичного аналізу феномену дивергентного мислення було визначено, що воно є особливим різновидом мислення, спрямованого на швидке генерування великої кількості інноваційних підходів та оригінальних варіантів розв’язання проблеми. Було виділено такі властивості дивергентного мислення, що відрізняють його від інших видів мислення та властивостей особистості, а саме: швидкість, гнучкість, оригінальність, допитливість суб’єкта мислення, точність, іррелевантність, фантистичність, інтуїтивність, релятивність, цілісність, рефлективність, інноваційність, критичність, толерантність до невизначеності, продуктивність, впорядкованість, альтернативність, самостійність, інверсивність, дискретність, активність та образність.
45
Бужанська, М. В. "ПРОБЛЕМИ СФЕРИ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ КОРОНАВІРУСУ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Technical sciences, no. 27 (November 3, 2021): 40–46. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1221-2021-27-06.
Full textAbstract:
Важлива глобальна проблема XXI століття – безпека продуктів харчування. Сьогодні в умовах загрози швидкого поширення коронавірусу в Україні та світі питання продовольчої безпеки як ніколи є пріоритетним. У статті проаналізовано проблеми у сфері продовольчої безпеки в умовах пандемії коронавірусу. Зокрема, розглянуто основні проблеми, до яких призвела пандемія, зменшення об’ємів загального постачання продуктів харчування, брак сезонних робітників-мігрантів, закриття багатьох підприємств, шкіл та інших закладів освіти, а також обмеження щодо подорожей і соціаль- них зборів, зниження споживчих настроїв, зупинка декількох галузей – роздрібної торгівлі, готельного й ресторанного бізнесу, авіаперевезень, зменшення обсягів надходжень до бюджету, замороження інвес- тицій і виробничих ланцюжків українськими компаніями. Автор обґрунтовано показує вплив якості й доступності харчових продуктів на рівень життя, соціальну активність людини, на демографічний аспект її існування. Проаналізована економічна доступність продовольства України у 2016–2020 рр. Досліджені проблеми привертають увагу науковців і суспільства з огляду на необхідність реагування на виклики, зумовлені коронавірусною пандемією в продовольчій галузі. Доведено необхідність упрова- дження інноваційних технологій для підтримки харчової галузі та мінімізації ризиків продовольчої без- пеки. Описані в праці проблеми підштовхують наголосити на необхідності реагування суспільства на виклики, спричинені пандемією в продовольчій сфері, і стимулюють товаровиробників упроваджувати інновації науки й технологій для підтримки харчової галузі.
46
Verbytska, Anna Viktorivna, Tetiana Mykolaivna Detsiuk, and Nadiia Serhiivna Bushko. "ФОРМУВАННЯ МІЖКУЛЬТУРНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ В ПРОЦЕСІ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ: ДОСВІД США." SOCIAL WORK ISSUES: PHILOSOPHY, PSYCHOLOGY, SOCIOLOGY, no. 2(12) (2018): 14–22. http://dx.doi.org/10.25140/2412-1185-2018-2(12)-14-22.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Підготовка працівників, що володіють міжкультурними компетентностями, набуває в сучасних умовах особливої актуальності. Постановка проблеми. Нові вимоги до міжкультурної компетентності майбутніх фахівців повинні знайти відображення не лише у змісті навчального процесу, але і в структурі позааудиторної роботи. Аналіз останніх досліджень і публікацій. У науковій літературі питання міжкультурних компетентностей розглядається: D. Deardorff, J. Knight, A. Moosmüller, О. Березовська, Н. Голубенко, Г. Копил, І. Плужник. Вітчизняними дослідниками В. Поліщук, О. Байбакова, обґрунтовано роль досвіду США у формуванні міжкультурних компетентностей. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Розвиток методології та практики формування міжкукультурних компетентностей студентів у нашій країні можливо здійснити лише на основі узагальнення та адаптації позитивних практик та інновацій, що склалися у світовій практиці. Постановка завдання. Дослідити сучасні підходи до формування міжкультурних компетентностей майбутніх фахівців у позааудиторній роботі в умовах провідних закладів вищої освіти США. Виклад основного матеріалу. В процесі організації позааудиторної роботи студентів в ЗВО США перевага надається тим, які стимулюють їхню пізнавальну активність, розвивають творче мислення, мотивують до волонтерскої діяльності, готують до діяльності у мультикультурному середовищі та сприяють формуванню громадянської позиції. Висновки. Позааудиторна робота в умовах провідних закладів вищої освіти США побудована таким чином, щоб в процесі участі студенти мали змогу співпрацювати з представниками різних культур та національностей.
47
Bojko, T. Gh, M. V. Ruda, I. Ya Kazymyra, M. M. Paslavskyi, S. O. Sokolov, and S. V. Petrenko. "Значення екотонів захисного типу у зменшенні акустичного навантаження на шляхах залізничного транспорту." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 6 (June 27, 2019): 58–66. http://dx.doi.org/10.15421/40290612.
Full textAbstract:
За результатами аналізу вітчизняних та іноземних літературних джерел запропоновано один із найбільш інноваційних шляхів забезпечення стійкості антропогенно змінених екосистем – створення системи екотонів захисного типу, що дасть змогу забезпечити екологічну безпеку на шляхах залізничного транспорту, використовуючи виключно природні меланізми захисту довкілля. На дослідних ділянках описано таксономічну структуру лісових рослинних угруповань, фітоценотичну активність видів у лісових угрупованнях та розраховано зімкнутість, життєздатність деревостану, а також його проективне вкриття. Для визначення шумового ефекту проаналізовано шумопроникність лісових смуг і розсіювання звукових потоків від дії насадження. На підставі досліджень і розрахунків визначено зону звукової тіні, яка залежить від розмірів перешкоди і довжини звукової хвилі. Акустичний ефект зниження рівня звуку визначають такі чинники, як ширина смуги, дендрологічний склад і конструкція насаджень. За результатами проведеного однофакторного дисперсійного аналізу підтверджено, що досліджувані ділянки колії Львівської залізниці достовірно різняться між собою за цими даними. Результати досліджень також були піддані кореляційному аналізу, розраховано коефіцієнти парної кореляції структурних показників екотонів захисного типу із зниженням акустичного навантаження на ділянках колій Львівської залізниці. Завдяки цьому достовірно встановлено взаємозв'язок з відстанню, горизонтальною зімкнутістю деревного пологу, відстанню між деревами, висотою штамба і щільністю крони. На основі цього розраховано рівняння множинної регресії для комплексної оцінки зниження акустичного навантаження та прогнозування зниження рівня шуму із заданими параметрами екотонів захисного типу.
48
КОЛІСНИК-ГУМЕНЮК, Юлія. "ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ ПРОФЕСІЙНО-ХУДОЖНІХ ДИСЦИПЛІН: РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТУ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 20, no. 1 (August 17, 2020): 105–27. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v20i1.402.
Full textAbstract:
Удосконалення освітньої системи підготовки викладачів професійно-художніх дисциплін неможливе без наукового пошуку та експериментування, без спроб інтеграції різних дисциплін, упровадження в освітній процес результатів науково-методичних досліджень, а також нових прийомів художньої виразності. Важливість експериментів у царині педагогічної освіти полягає в перевірці концептуальних моделей професійної підготовки в цілому; визначенні переліку необхідних супутніх творчих і науково-теоретичних курсів; виробленні нових стратегій організації занять, що дозволяють підвищити творчу мотивацію та пізнавальну активність; налагодженні взаємодії психолого-педагогічних курсів із профільними дисциплінами професійної спеціалізації; подальшому пошуку напрямів удосконалення професійно-педагогічної освіти викладачів і формулюванні нових актуальних завдань, спрямованих на її оптимізацію.
В статті ми описуємо експериментальну перевірку ефективності функціонування системи підготовки майбутніх викладачів професійно-художніх дисциплін у ЗВО, обґрунтовуємо реалізацію системи формування професійно-педагогічної компетентності в майбутніх викладачів професійно-художніх дисциплін у межах професійно-творчої підготовки і виявляємо її ефективне функціонування та розвиток. Основна ідея дослідження ґрунтується на положенні про те, що в умовах інноваційних змін у соціально-економічному, науково-технічному та культурному житті викладач професійно-художніх дисциплін має формувати цілісну, гармонійну особистість, здатну орієнтуватися в художньо-творчих аспектах життєдіяльності людини і гармонізувати з навколишнім середовищем.
Задля виявлення педагогічної ефективності розроблених нами заходів і пропозицій щодо вдосконалення підготовки викладачів професійно-художніх дисциплін був проведений педагогічний експеримент, який передбачав констатувальний і формувальний етапи.
49
Myhovych, Т. М. "МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ КРАЇНИ." Actual problems of regional economy development 2, no. 15 (November 4, 2019): 160–66. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.15.160-166.
Full textAbstract:
У статті розкрито сутність поняття “сталий розвиток”, який передбачає інтегрування цілей високої якості життя, здоров’я та добробуту з соціальною справедливістю та дозволяє задовольняти потреби нинішнього покоління, не завдаючи при цьому шкоди можливостям у майбутньому. Визначено вплив процесу децентралізації на можливість місцевого самоврядування забезпечити якісне надання послуг населенню. Відзначено успіхи децентралізації та прогрес у формуванні спроможних окремих територій. Позитивним моментом децентралізації виділено формування локальної ідентичності громади, яка забезпечує раціональне використання наявних ресурсів і підвищує активність локальних спільнот. Сформульовано ряд проблем, що виникають у процесі впровадження реформи перерозподілу рівнів влади та ресурсного забезпечення, а саме надмірна децентралізація фінансової системи ускладнює реалізацію державою такої функції як стабілізація та перерозподіл доходів. Відзначено, що цілісне бачення очікуваних змін від реформи децентралізації було закладене у Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні. Автором відображено роль місцевого самоврядування в забезпеченні сталого розвитку країни. Виокремлено складові місцевих фінансів як основи самодостатності територій. Регулювання розвитку регіонів в Україні здійснюється за допомогою низки інструментів, які упродовж часу свого використання демонструють різний ступінь й результативність. З'ясовано актуальність використання грантів як джерела забезпечення ефективного функціонування місцевого самоврядування. Виокремлено кілька грантових програм ЄС, які фінансують проекти регіонального розвитку, зокрема, в галузі транспорту, для надання допомоги соціальним та економічним перетворенням, розвитку освіти та інновацій.
50
АЛЕКСАНДРОВА, Світлана, Ірина ПИСАРЕВА, and Ольга РАДІОНОВА. "НАУКОВО-ДОСЛІДНА ДІЯЛЬНІСТЬ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ПІДПРИЄМСТВ ТУРИЗМУ ТА ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (April 29, 2021): 183–89. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-183-189.
Full textAbstract:
У статті визначено роль науково-дослідної діяльності студентів у закладах вищої освіти як однієї з важливих умов становлення особистості та формування високопрофесійного фахівця підприємств туризму та готельно-ресторанного бізнесу; розглядаються завдання, принципи та деякі аспекти її організації. Цей вид робіт сприяє розвитку людини як особистості та професіонала, поєднує в собі навчання, пізнання, спілкування; дозволяє розширити знання, заглибитись в ті питання, які цікаві саме студенту. Уточнено поняття «професійний та особистісний розвиток студента» як цілеспрямований, свідомий процес виявлення та вдосконалення власного рівня професійної компетентності (знань, умінь, особистих якостей), що сприяє успіху особистості як у житті, так і, зокрема, в професійній діяльності. З'ясовано основні організаційно-педагогічні умови, дотримання яких сприятиме формуванню особистості студента, орієнтованого на безперервний саморозвиток, серед них: створення освітнього середовища з ціннісним ставленням усіх його учасників до самоосвіти та самовдосконалення; особистий приклад, активність, креативність науково-педагогічних працівників; створення атмосфери захопленості спеціальністю. Наукова діяльність має бути гармонійним продовженням та поглибленням освітнього процесу. З метою залучення студентства до науково-дослідноїдіяльності, її планування та організації, акцентується увага на важливості дотримання принципів студоцентризму (орієнтації на інтереси та мотивацію тих, хто навчається), диференціації, систематичності, індивідуальної орієнтації, поступовості процесу залучення студентів до цього складного творчого виду діяльності. Запропонований диференційований підхід до науково-дослідної діяльності здобувачів вищої освіти передбачав: вивчення якостей особистості кожного з них, інтереси, нахили, рівень самосвідомості, соціальну зрілість, мотивацію, рівень знань, вмінь, низки психологічних особливостей тощо. Досліджено досвід організації науково-дослідної роботи у закладах вищої освіти, запропоновано деякі інноваційні методи залучення до неї студентства. Ключові слова: саморозвиток, самовдосконалення, науково-дослідна діяльність, мотивація, диференційований підхід.