Contents
Academic literature on the topic 'Активність фармакологічна'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Активність фармакологічна.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Активність фармакологічна"
1
Hroshovyi, T. A., B. V. Pavliuk, M. B. Chubka, and M. M. Dobrynchuk. "ПЕРСПЕКТИВА ВИКОРИСТАННЯ СЛИЗУ РІЗНИХ ВИДІВ РАВЛИКІВ У МЕДИЦИНІ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 4 (February 25, 2021): 137–42. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.4.11371.
Full textAbstract:
Резюме. Здавна відомо про терапевтичні властивості слизу різних видів равликів. У світі зростає інтерес науковців щодо можливостей застосування слизу равликів різних видів, зокрема Helix pomatia, Helix aspersa maxima, Helix aspersa muller у медицині. Мета дослідження – узагальнити дані літературних джерел щодо перспективності використання слизу равликів як активного фармацевтичного інгредієнта у медичній галузі та у фармацевтичній промисловості. Матеріали і методи. Проаналізовано та узагальнено дані понад 50 джерел, із яких у даному огляді використано 30 джерел сучасної іноземної та вітчизняної літератури щодо доцільності використання слизу равликів у медицині, фармації та косметології. У дослідженні опрацьовано наукові публікації за останнє десятиліття, які доступні у мережі «Інтернет», ключовими словами були муцин, слиз, равлик, ліофілізація, технологія ліків. Результати. На основі представлених літературних даних можна зробити висновок, що слиз равлика має велике практичне значення для різних галузей медицини (дерматологія, ортопедія, терапія), широко використовується у технології лікарських засобів як активний фармацевтичний інгредієнт та основа для трансдермальних терапевтичних систем. Фармакологічна активність слизу равликів забезпечується збагаченим хімічним складом, адже активними компонентами є протеоглікани, глікозаміноглікани (зокрема, гіалуронова кислота), глікопротеїнові ферменти, амінокислоти, пептиди (мідні, антимікробні), вітаміни (A, C, E, B1 та B6), макро- та мікроелементи (Na, Ca, K, Mg, P, Cu, Zn, Fe, Mn), муцин, колаген, гліколева кислота, еластин та алантоїн. Доведено, що слиз равликів має антиоксидантні, антибактеріальні, регенеративні, протизапальні властивості, а також при його застосуванні забезпечується зволожувальна, очищувальна та захисна дії. Висновки. На сьогодні слиз равликів широко використовують у дерматології та косметології, що підтверджують результати фармакологічних досліджень. Актуальним та перспективним є використання слизу як основи-носія для створення лікарських засобів, а також як активного фармацевтичного інгредієнта з широким спектром фармакологічної дії.
2
Moyseyenko, Valentyna, Vitaliy Bondur, and Artem Lyubitsky. "КЛІНІКО-ФАРМАКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ АНТАГОНІСТІВ АЛЬДОСТЕРОНУ У ХВОРИХ З ГІПЕРТОНІЧНОЮ ХВОРОБОЮ." Actual Problems of Nephrology, no. 29 (December 14, 2021): 42–50. http://dx.doi.org/10.37321/nefrology.2021.29-04.
Full textAbstract:
Вступ. Гіпертонічна хвороба – надпоширене захворювання з тенденцією до щорічного росту. Вона призводить до великої кількості морбідних станів, має багато проявів та викликає численні ускладнення. З метою її лікування продовжують розроблятися та впроваджуватися нові фармакологічні препарати які попереджають швидке прогресування захворювання, мають кращий профіль безпеки, а також не погіршують якість життя пацієнтів. Гіпотензивна активність, переносимість при тривалому застосуванні та цінова доступність антигіпертензивних препаратів продовжують залишатися визначальними при обранні конкретної фармакотерапії.Мета. Порівняти ефективність, безпечність та особливості фармакологічної дії при застосуванні антигіпертензивних препаратів спіронолактону та еплеренону.Матеріали та методи. Бібліографічний – проведено теоретичний аналіз та здійснено узагальнення даних літератури, проаналізовано фактичний вміст. При дослідженні використано анкетно-опитувальний метод, а також – опис, аналіз, реферування.Результати та їх обговорення. Велику увагу клініцистів останнім часом привертають сечогінні препарати з групи антагоністів альдостерону у зв’язку з їх достатньою діуретичною активністю та високою безпечністю. Препаратом нового покоління слід вважати еплеренон, який проявляє свою ефективність та безпечність не лише при лікуванні артеріальної гіпертензії, а й у випадку інших захворювань – альбумінурії при цукровому діабеті ІІ типу, хронічної хвороби нирок та при гіперальдостеронізмі.Фармакологічні властивості еплеренону наділили його більшою специфічністю до блокування рецепторів мінералокортикоїдів. При лікуванні артеріальної гіпертензії еплеренон не поступався у антигіпертензивній активності своєму попереднику із цієї фармакологічної групи – спіронолактону, проте рідше викликає певні небажані ефекти, які часто зустрічаються при його застосуванні.Висновки. Еплеренон безпечніший від свого попередника – спіронолактона, має високу ефективність, що дає можливість внести цей препарат у лінію фармакологічних засобів для лікування хвороб, описаних в даній статті.
3
Koshova, O. Yu, V. S. Myrhorod, O. G. Bashura, S. G. Bobro, and O. P. Yeromin. "ФАРМАКОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ КОМБІНОВАНОГО ГЕЛЮ НА ОСНОВІ ЕКСТРАКТІВ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ДЕРМАТОЗІВ." Фармацевтичний часопис, no. 3 (December 3, 2021): 57–63. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2021.3.12438.
Full textAbstract:
Мета роботи. Фармакологічне дослідження комбінованого гелю на основі екстрактів лікарських рослин (фітокомплекс екстрактів листя горіха волоського, кропиви дводомної та чабрецю повзучого) для лікування дерматозів на моделях запалення різного генезу.
Матеріали і методи. На першому етапі проводили визначення протизапальної активності зразків комбінованого гелю на моделі гострого термічного запалення лапи в мишей. Дослідження фармакологічної активності найефективніших зразків, за результатами попереднього досліду, проводили на моделі неалергічного контактного дерматиту, препаратом порівняння слугувала мазь «Вундехіл», виробництва ТОВ «ЕЙМ» (Харків, Україна).
Результати й обговорення. На моделі термічного запалення лапи у мишей встановлено, що найбільшу протизапальну активність чинить зразок № 4 із вмістом горіха листя екстракту сухого з сумою танінів у перерахунку на галову кислоту та суху речовину 30 мг/100 г гелю, кропиви екстракту сухого з сумою гідроксикоричних кислот у перерахунку на хлорогенову кислоту та суху речовину 20 мг/100 г гелю, чабрецю екстракту сухого з сумою флавоноїдів у перерахунку на рутин та суху речовину 35 мг/100 г гелю, який за ефективністю переважає зразок з окремими рослинними компонентами № 1, 2, 3 та зразки № 5 та 6, в яких вміст сухих екстрактів був збільшений у двічі та у тричі відповідно. Активність зразку № 4 була на рівні 80 %, зразки № 5 та 6 виявили протизапальну активність на рівні 73 % та 71 %.
На моделі неалергічного контактного дерматиту у щурів, модельованого 2,5 % розчином 2,4-ДНХБ, зразок № 4 виявив виражену ефективність, що підтверджувалося зменшенням клінічних ознак неалергічного контактного дерматиту: зниженням набряку, інтенсивності ураження шкіри та рівня лейкоцитів у крові. За ефективністю зразок № 4 не поступався препарату порівняння мазі «Вундехіл» та переважав таку однокомпонентних зразків № 1, 2, 3.
Висновки. Проведені дослідження на моделях запалення різного ґенезу показали, що комбінований гель на основі екстрактів лікарських рослин чинить більш виражену протизапальну дію, ніж його окремі компоненти. Отримані результати обґрунтовують доцільність використання екстрактів листя горіха, кропиви та чабрецю у складі засобу та перспективність подальших фармакологічних досліджень гелю з метою створення ефективного засобу для лікування захворювань шкіри запального генезу.
4
Pietkova, I. B., L. M. Unhurian, and L. M. Horiacha. "ДОСЛІДЖЕННЯ АМІНОКИСЛОТ CENTAUREA CYANUS L." Medical and Clinical Chemistry, no. 3 (December 3, 2020): 94–98. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.v.i3.11545.
Full textAbstract:
Вступ. Терапевтичне використання амінокислот є перспективним напрямком сучасної фармації та медицини. Амінокислоти відіграють важливу роль у комплексній фармакологічній дії лікарських засобів рослинного походження, а також покращують засвоєння інших біологічно активних речовин та потенціюють їх фармакологічну активність.
Мета дослідження – вивчити якісний склад амінокислот і визначити їх вміст у траві та квітках волошки синьої.
Методи дослідження. Амінокислотний склад сировини волошки синьої вивчали методом іонообмінної рідинно-колонкової хроматографії на автоматичному аналізаторі амінокислот ААА Т-339М.
Результати й обговорення. У результаті дослідження у траві та квітках волошки синьої ідентифіковано по 18 амінокислот, загальний вміст яких становив 4,77 мг/100 мг і 5,41 мг/100 мг відповідно. У квітках волошки синьої містилось 31,34 %, у траві – 25,70 % незамінних амінокислот від суми амінокислот. У траві серед замінних амінокислот за вмістом переважали пролін (0,94 мг/100 мг), глутамінова (0,70 мг/100 мг) та аспарагінова (0,64 мг/100 мг) кислоти, серед незамінних – лейцин (0,27 мг/100 мг) і лізин (0,24 мг/100 мг). У квітках домінуючими за вмістом замінними кислотами були аспарагінова (0,82мг/100 мг), глутамінова (0,68 мг/100 мг) та пролін (0,53 мг/100 мг), незамінними – лізин (0,46 мг/100 мг), лейцин (0,36 мг/100 мг) і треонін (0,28 мг/100 мг).
Висновки. Уперше вивчено якісний склад і визначено кількісний вміст амінокислот у траві та квітках волошки синьої, заготовлених у Харківській області. Дослідження проводили методом іонообмінної рідинно-колонкової хроматографії. Встановлено, що незначна перевага загальної кількості амінокислот характерна для квіток волошки синьої. В обох досліджуваних видах сировини волошки синьої спостерігали домінування замінних амінокислот (3,55–3,72 мг/100 мг), зокрема глутамінової, аспарагінової та проліну. Одержані результати можна використати при розробці критеріїв стандартизації сировини волошки синьої, а також при одержанні лікарських засобів рослинного походження на її основі багатовекторної фармакологічної активності.
5
Боднар, П. Я., І. М. Кліщ, Я. Я. Боднар, Т. В. Боднар, and Ю. В. Сорока. "СТАН ПЕРОКСИДНОГО ОКИСНЕННЯ ЛІПІДІВ ТА АНТИОКСИДАНТНИЙ ЗАХИСТ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ НЕОПЛАСТИЧНІЙ ІНТОКСИКАЦІЇ." Medical and Clinical Chemistry, no. 2 (August 4, 2021): 22–27. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i2.12234.
Full textAbstract:
Вступ. Актуальним є питання дослідження дисбалансу між процесами пероксидного окиснення ліпідів та антиоксидантного захисту. Такий дисбаланс викликає порушення метаболізму, утворення пероксидів, кетонів, альдегідів, його вважають основою механізму розвитку ендогенної інтоксикації.
Мета дослідження – вивчити ступінь активації пероксидного окиснення ліпідів і стан антиоксидантного захисту при синдромі неопластичної інтоксикації.
Методи дослідження. Використано фармакологічні, морфологічні методи і методи математичної статистики. Експериментальне фармакологічне дослідження виконано на білих щурах масою 170–180 г у Центральній науково-дослідній лабораторії Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського МОЗ України (свідоцтво про атестацію № 023/13 від 05.03.2020 р.) згідно з методичними рекомендаціями Державного експертного центру МОЗ України. При проведенні дослідження враховували такі біохімічні показники крові: активність дієнових і трієнових кон’югатів, середньомолекулярних пептидів (при довжині хвилі 254 та 280 нм), активних продуктів тіобарбітурової кислоти, супероксиддисмутази і каталази. Тварин, яких включили в дослідження, поділили на 2 групи: 1-ша – контрольна; 2-га – позитивна патологія; дослідження тривало 30 днів. Моделювали патологічні процеси та виводили щурів з експерименту, дотримуючись вимог біоетики, правил належної лабораторної практики, і згідно з етичними нормами Європейської конвенції про захист хребетних тварин, що використовуються для дослідних та інших наукових цілей.
Результати й обговорення. Під час дослідження було встановлено зростання біохімічних показників – дієнових і трієнових кон’югатів, активних продуктів тіобарбітурової кислоти, що вказувало на активацію процесу пероксидного окиснення ліпідів. Активність супероксиддисмутази мала коливальний характер і до кінця експерименту зменшилась на 16,5 %. Активність каталази під час експерименту збільшилась. Показники МСМ254 і МСМ280 підвищились, що свідчило про наростання проявів ендогенної інтоксикації.
Висновок. При синдромі неопластичної інтоксикації у крові спостерігають поступове надмірне утворення продуктів вільнорадикального окиснення в поєднанні з компенсаторною активацією ензимних ланок антиоксидантної системи.
6
Khropot, O. S., Ye V. Bazavluk, R. T. Konechna, I. I. Hubytska, Y. Т. Konechnyi, I. Jasicka-Misiak, P. P. Wieczorek, and V. P. Novikov. "ОДЕРЖАННЯ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ КАЛЮСНОЇ МАСИ DELPHINIUM ELATUM L." Фармацевтичний часопис, no. 2 (June 23, 2020): 5–15. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.2.11205.
Full textAbstract:
Мета роботи. Ввести в культуру in vitro Delphinium elatum L., дослідити вплив регуляторів росту на процеси росту рослинних клітин, визначити оптимальні умови культивування рослини в умовах in vitro. Одержати екстракти біомаси та рослинної сировини D. elatum, провести порівняльне дослідження вмісту біологічно активних сполук, антимікробної та антиоксидантної активностей.
Матеріали і методи. Культивування D. elatum проводили на модифікованому живильному середовищі Мурасіге-Скуга. Екстракти одержували методом мацерації, як екстрагент використовували водно-етанольні розчини в концентрації 20, 40, 70 та 90 %. Загальний вміст фенольних сполук в екстрактах визначали спектрофотометричним методом Фоліна-Чокальтеу, загальний вміст флавоноїдів – колориметричним методом з алюмінію хлоридом. Антимікробну активність досліджували на стандартних та клінічних штамах мікроорганізмів методом дифузії в агар, антиоксидантну активність – спектрофотометричним методом шляхом взаємодії зі стабільним хромоген-радикалом 2,2-дифеніл-1-пікрилгідразилом.
Результати й обговорення. Підібрано оптимальну схему стратифікації та стерилізації насіння D. elatum з найбільшим виходом асептичних експлантів: почергові механічна обробка, змочування холодною стерильною водою, витримка в холодильнику, обробка 70 % етанолом, натрію гіпохлоритом та стерилізованою бідистильованою водою.
Визначено склад поживного середовища Мурасіге-Скуга, доповненого регуляторами росту БАП, 2,4-Д, на якому спостерігались найвищі значення індексу росту і найменший час подвоєння біомаси калюсів. Одержано калюсну біомасу після 35 діб культивування.
Досліджено загальний вміст флавоноїдів та фенольних сполук в екстрактах D. Elatum. Встановлено, що екстракти як калюсної біомаси, так і рослинної сировини, одержані з 40 % водно-етанольним розчином мають найбільший вміст фенольних сполук і флавоноїдів.
Встановлено протимікробну та протигрибкову активність екстрактів D. elatum щодо стандартних та клінічних штамів деяких мікроорганізмів. Визначено, що максимальну активність проявили екстракти D. elatum, одержані з 40 % та 70 % водно-етанольними розчинами.
Висновки. У результаті проведених досліджень встановлено, що калюсна біомаса D. elatum за вмістом фенольних сполук, флавоноїдів та фармакологічною активністю не поступається рослинній сировині і може бути використана як рівноцінна лікарська сировина.
7
Nykyforuk, A. Y., L. S. Fira, and P. G. Lykhatskyі. "ПЕРСПЕКТИВНІСТЬ ЗАСОСУВАННЯ ГУСТОГО ЕКСТРАКТУ З ШПИНАТУ ГОРОДНЬОГО ЛИСТЯ ЯК МЕМБРАНОПРОТЕКТОРНОГО ЗАСОБУ ЗА УМОВ ТОКСИЧНОГО ГЕПАТИТУ." Фармацевтичний часопис, no. 3 (September 9, 2019): 74–82. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.3.10407.
Full textAbstract:
Мета роботи. Дослідити мембранопротекторні властивості густого екстракту зі шпинату городнього листя за умов токсичного ураження печінки тетрахлорметаном.
Матеріали й методи. Експерименти проведені на білих щурах-самцях, яким моделювали токсичний гепатит шляхом ураження печінки тетрахлорметаном. Токсикант вводили в дозі 1,0 мл/кг маси тіла тварин. Густий екстракт зі шпинату використовували у дозі 150 мг/кг маси тіла, препарат порівняння силімарин у дозі 100 мг/кг маси тіла. Евтаназію щурів проводили під тіопенталовим наркозом на 4-ту, 7-у та 10-у добу експерименту з дотриманням усіх правил Конвенції із захисту хребетних тварин. Активність мембранодеструктивних процесів оцінювали за аланін- та аспрататамінотрансферазною, гама-глутамілтранспептидазною активністю та еритроцитарним індексом інтоксикації. Для статистичної обробки даних використовували параметричні (за Стьюдентом) та непараметричні (Вілкоксоном) методи дослідження.
Результати й обговорення. Встановлено, що ураження щурів тетрахлорметаном призводить до вірогідного підвищення у сироватці крові активності амінотрансфераз та гамаглутамілтранспептидази у всі терміни дослідження (4,7 та 10 доби від початку експерименту). У печінці щурів спостерігалось прогресуюче зниження активності ензимів, що є наслідком порушення проникності плазматичних мембран гепатоцитів. У крові щурів, уражених тетрахлорметаном, відмічено підвищення відсотку проникнення еритроцитарних мембран. Використаний густий екстракт зі шпинату городнього листя проявив ефективний вплив на досліджувані показники і за ефективністю незначно поступався препарату силімарину.
Висновки. Ураження печінки щурів тетрахлорметаном призводить до порушення проникності плазматичних мембран гепатоцитів та еритроцитів, максимальні зміни яких відмічено у кінці дослідження. Співставлення ефективності застосування силімарину та екстракту зі шпинату городнього листя підтверджує мембранопротекторні властивості даного засобу, що робить перспективним подальші дослідження його фармакологічної активності.
8
Анісімов, М. В., and Л. В. Анісімова. "ІНДЕКС КЛІНІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОВІДНИКОВОЇ АНЕСТЕЗІЇ ПРИ ЗНЕБОЛЮВАННІ ЗУБІВ НА НИЖНІЙ ЩЕЛЕПІ." Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 111, no. 2 (May 27, 2021): 49–53. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-36-2-49-53.
Full textAbstract:
Мета роботи. Пропозиція та клінічне обґрунтування індексу місцевої анестезії, заснованого на критеріях клінічної ефективності з урахуванням особливостей різних методик, кількості анестезуючого розчину та фармакологічних властивостей діючої речовини.Матеріали і методи дослідження. Запропонований Індекс місцевої анестезії (ІМА) вивчали у трьох груп стоматологічних пацієнтів, які потребують депуль-пування молярів і премолярів нижньої щелепи за різ-ними показаннями. Всім пацієнтам проводилася ман-дибулярна анестезія (МА) традиційним методом, ві-дповідно до локальних протоколыв. Маніпуляції вико-нувалися одним лікарем. Пацієнтів по групах розподі-ляли залежно від використовуваного місцевого анес-тетика. Вік пацієнтів - від 18 років до 40 років.Результати та їх обговорення. Одними з основних фармакологічних характеристик місцевих анестети-ків є їх анестезуюча активність і системна токсич-ність. Відношення анестезуючої активності до сис-темної токсичності анестетика називається тера-певтичним індексом.Інтерпретація індексу дозволяє зробити висновок про те, що при виконанні однієї і тієї ж методики анес-тезії одним лікарем, її ефективність безпосередньо залежить від вибору анестетика і обернено пропор-ційна кількості використаного розчину.Даний фрагмент роботи показав, що ІМА дозволяє в цифрових значеннях визначити ефективність місце-вої анестезії з урахуванням обсягу і властивостей анестезуючого розчину.
9
Zaychenko, G. V., O. A. Pokotylo, and D. V. Lytkin. "ВИБІР ОПТИМАЛЬНОГО СКЛАДУ КРЕМУ З НАНОЧАСТИНКАМИ ЦЕРІЮ ДІОКСИДУ." Фармацевтичний часопис, no. 3 (September 13, 2018): 29–36. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2018.3.9339.
Full textAbstract:
Мета роботи. Скринінгове дослідження активності тест-зразків кремів із наночастинками церію діоксиду (НЦД) на моделі фотодинамічного запалення в мурчаків із виявленням зразка-лідера з оптимальним вмістом НЦД у складі лікарської форми для подальшого поглибленого фармакологічного вивчення крему.Матеріали і методи. Стандартизовані НЦД розміром 6–15 нм синтезовані співробітниками ТОВ «НаноМедТех», тест-зразки кремів розроблені під керівництвом професора М. О. Ляпунова. Фотодинамічну травму у мурчаків викликали УФ опромінюванням за допомогою ртутно-кварцової лампи. Креми наносили профілактично дозою 2 мг/см2. Ступінь вираженості еритеми – головного прояву запальної реакції – оцінювали за колориметричною шкалою С. В. Суворова у динаміці. За цим показником розраховували фотопротекторну активність (ФПА). Здатність кремів попереджати запальний процес визначали за зміною температури шкірних покривів, кількості лейкоцитів та вмісту гістаміну в крові мурчаків.Результати й обговорення. За сукупністю досліджених показників крем із 0,25 % НЦД виявив найвищу фармакологічну активність: ФПА була найбільшою серед усіх тест-зразків та становила 43,6 %. Одноразове нанесення крему сприяло нормалізації температури шкіри та вмісту гістаміну у крові, кількість лейкоцитів була на 17,4 % нижче, ніж у групі контрольної патології.Висновки. За результатами скринінгових досліджень крем з 0,25 % НЦД визнано зразком-лідером та рекомендовано як остаточний склад лікарської форми для подальшого поглибленого фармакологічного вивчення.
10
Stravskyy, Y. S., L. Ya Fedoniuk, O. M. Yarema, and L. S. Reznichenko. "ДОКЛІНІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НАНОЧАСТИНОК КУПРУМУ." Medical and Clinical Chemistry, no. 3 (December 3, 2020): 99–106. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.v.i3.11546.
Full textAbstract:
Вступ. Доклінічне вивчення лікарських препаратів – невід’ємна частина процесу створення лікарського засобу. Встановлені, за результатами доклінічного вивчення, характеристики специфічної фармакологічної активності та нешкідливості під час застосування і щодо його ймовірних віддалених наслідків є принциповими факторами, які визначають можливість промислового випуску лікарського засобу та доцільність його медичного використання.
Мета дослідження – вивчити біобезпечність, гостру токсичність, протимікробну та фунгіцидну дії наночастинок Купруму.
Методи дослідження. Біобезпечність синтезованої субстанції наночастинок у тестах in vitro визначали з використанням показників цитотоксичності, мутагенності, молекулярно-генетичного (показник генотоксичності), фізіологічного (стан мікрофлори шлунково-кишкового тракту людини) та біохімічних (ATP-aзна і лактатдегідрогеназна активність) маркерів. Протимікробні та фунгіцидні властивості препарату було вивчено на клінічних ізолятах збудників інфекційно-запальних процесів: бактеріях S. aureus, E. coli, Proteus mirabilis, K. pneumoniae, Enterobacter aerogenes, P. aeruginosa, грибах роду Candida – C. albicans, Candida non-albicans та інших мікроміцетах – Penicillium spp., Paecilomyces lilacinus, A. niger і A. flavus.
Результати й обговорення. Взаємодія наночастинок Купруму з тестовими еукаріотичними клітинами не призводила до появи первинних ДНК-ушкоджень порівняно з впливом N-нітрозометилсечовини, яка є відомим генотоксикантом. У зразках тестових еукаріотичних клітин лінії СНО-К1, оброблених наночастинками Купруму в широкому концентраційному діапазоні, не було зафіксовано цитотоксичного впливу досліджуваного наноматеріалу. Експериментальна субстанція наночастинок Купруму (CuNP) володіє вираженою протимікробною та фунгіцидною активністю відносно всіх досліджуваних патогенних тест-культур: як у вихідній концентрації (32,0 мг/мл у перерахунку на метал), так і при її десятикратному розведенні (3,2 мг/мл у перерахунку на метал). Повне інгібування росту патогенних тест-штамів спостерігали при використанні кінцевих засівних доз мікроорганізмів на чашках від 103 до 105 КУО/см3. Досліджувана субстанція наночастинок Купруму також проявляла протимікробну та фунгіцидну дії щодо клінічних ізолятів збудників інфекційно-запальних процесів різної локалізації, а саме бактерій і грибів.
Висновок. Результати оцінювання гострої токсичності субстанції наночастинок Купруму після одноразового внутрішньовенного введення білим мишам залежно від рівня дози протягом 14 діб спостереження дозволяють віднести її до IV класу токсичності (малотоксичні речовини).
Dissertations / Theses on the topic "Активність фармакологічна"
1
Паламар, А. О., В. О. Чорноус, А. М. Грозав, and І. М. Яремій. "Фармакологічна активність азолів, функціоналізованих залишком тіооцтової кислоти." Thesis, БДМУ, 2017. http://dspace.bsmu.edu.ua:8080/xmlui/handle/123456789/17325.
Full text
2
Яремінець, Надія Сергіївна, Ірина Анатоліївна Бєлих, and Олександр Миколайович Огурцов. "Удосконалення технології одержання біологічно-активних речовин із калусної тканини календули лікарської." Thesis, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2017. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/40386.
Full text
3
Lanova, Nadiia, and Надія Ланова. "Gentiana species as perspective source of biopharmaceutical products." Thesis, National Aviation University, 2021. https://er.nau.edu.ua/handle/NAU/50973.
Full textAbstract:
1. Hungerer K., Kadereit J. The phylogeny and biogeography of Gentiana L. sect. Ciminalis (Adans.) Dumort.: a historical interpretation of distribution ranges in the European high mountains. Perspect Plant Ecol Evol Syst. 1998;1:121–135.
2. Astamirova M. A.-M. Anatomo-fiziologicheskie adaptatsii kriofil'nykh rasteniy tsentral'noy i vostochnoy chasti glavnogo Kavkazskogo khrebta / M. A.-M. Astamirova, M. U. Umarov, M. A. Taysumov // Vestnik KrasGAU. — 2016. — No 11. –– S. 114––122.The actuality of topic is related with preservation of Red List plants of Ukraine and obtaining target compounds of medicinal application. The aim of work was to analyzed scientific data according Gentiana species as perspective source of biopharmaceutical products.
Актуальність теми пов'язана із захистомрослин з Червоної книги України та отримання цільових сполук ідля їх медичного застосування. Метою роботи було проаналізувати наукові дані стосовно рослин виду Gentiana як перспективного джерела біофармацевтичних продуктів.
4
Хропот, Оксана Сергіївна. "Використання рослин родини Ranunculaceae для отримання біологічно активних речовин в системі in vitro." Diss., Національний університет «Львівська політехніка», 2021. https://ena.lpnu.ua/handle/ntb/56788.
Full text