Journal articles: 'Активний менеджмент'

1

Levandivskyi, O. T. "ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." Actual problems of regional economy development 1, no. 12 (April 11, 2016): 98–104. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.12.98-104.

Full text

Abstract:

У статті досліджено підходи економістів до визначення головної мети інвестиційної діяльності. У ґенезі цієї проблеми показано три основні підходи. Наголошується, що сучасна інвестиційна діяльність тісно пов'язана і погоджена з економічною політикою. Також, розглядаються два основні цикли інвестиційного процесу. Виділяються основні концепції, які в даний час активно використовуються в інвестиційному менеджменті як методичний інструментарій вирішення прикладних завдань. Показано, які елементи входять в структуру механізму інвестиційного менеджменту. Наголошується, що система інвестиційного менеджменту реалізує свою головну мету та основні завдання шляхом здійснення певних функцій. Ці функції поділяються на дві основні групи, обумовлені комплексним змістом розглянутої системи управління інвестиційною діяльністю.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Лігоненко, Л. О. "Дизайн-менеджмент як методологія пошуку та впровадження інновацій." Academy Review 53, no. 2 (2020): 64–75. http://dx.doi.org/10.32342/2074-5354-2020-2-53-7.

Full text

Abstract:

У статті висвітлено періодизацію розбудови дизайн-менеджменту, який протягом своєї 50-річної історії пройшов складний шлях від методології управління естетикою продукту та корпоративним дизайном, від управління проектуванням до визнання його стратегічним активом бізнес-організацій та основою для пошуку і впровадження інновацій . Сучасна парадигма трактує дизайн-менеджмент як новий підхід до управлінні розробкою нових продуктів та послуг, а також стратегії, організаційної та бізнес-моделі, що, базуючись на методології дизайн-мислення, забезпечує врахування вподобань споживача (користувача) та передбачає його активну участь у процесах пошуку та впровадження різноманітних інновацій. У статті систематизовано теоретико-методологічні основи сучасного розуміння змісту методології дизайн-менеджменту, зокрема розкрито цілі та завдання, функції та результати і розріз 3 рівнів впровадження (операційний, тактичний та стратегічний). З урахуканням міжнародного стандарту BS 7000:2008 «Системи дизайн-менеджменту» визначено можливі суб’єкти дизайн-менеджменту залежно від рівня, кола завдань та організаційних функцій, які виконуються, та пріоритетні сфери використання; розкрито організаційні передумови його успішної реалізації, визначено тригери (спонукальні мотиви) дизайн-процесів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Костин, Константин Борисович, and Павел Сергеевич Полынцев. "Использование активных методов обучения для формирования навыков применения технологий ревеню-менеджмента в Российской Федерации." Creative Economy 13, no. 4 (April 30, 2019): 791. http://dx.doi.org/10.18334/ce.13.4.40512.

Full text

Abstract:

В статье представлен план-конспект учебного занятия для развития навыков применения методов ревеню-менеджмента на практике. План-конспект составлен согласно принципам активных методов обучения, предполагающих снабжение обучающихся общей информацией. Активная часть связана с самостоятельным изучением материала, в котором продемонстрировано применение методов управления доходами, и управленческой задачей, направленной на разработку принципов функционирования российской авиакомпании с целью повышения показателей эффективности работы.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Ларионов, Валерий Глебович, Елена Николаевна Шереметьева, and Лариса Анатольевна Горшкова. "ИННОВАЦИОННЫЙ МЕНЕДЖМЕНТ В МЕДИАПРОСТРАНСТВЕ." Bulletin of the South-Russian state technical University (NPI) Series Socio-economic Sciences 13, no. 4 (September 16, 2020): 83–90. http://dx.doi.org/10.17213/2075-2067-2020-4-83-90.

Full text

Abstract:

Целью исследования является анализ особенностей инновационного менеджмента в медиапространстве. Мультимедийная среда приходит на замену традиционным СМИ, которые теряют свою актуальность на рынке информации. Глобальным инновационным процессом, протекающим в медиапространстве, является конвергенция. Методологическую базу исследования представляют сравнительный анализ, контент-анализ, методы дедукции и моделирования как метод научного познания социально-экономических процессов. Исследование базируется на идеях одного из разработчиков теории медиаконвергенции Г. Дженкинса, на теоретических представлениях о медиаменеджменте А. В. Вырковского и многих других. Результаты исследования. Раскрыты аспекты управления конвергентной редакцией СМИ, ее специфические особенности. Инновационный менеджмент в медиапространстве инициировал появление не только новых организационных структур СМИ, но и формирование новых методов подачи информации (инфотейнмент, финишинг, «беседка», глокализация, бильдизация). Показана роль инновационного менеджмента в формировании массовых информационных предпочтений, ценностей аудитории, новых методов подачи информации. Перспективу исследования составляет формирование медиапространства и «новых медиа», отличительной чертой которых является интерактивность и использование передовых компьютерных технологий, направленных на превращение пассивных потребителей информации в активных, формирование новых организационных структур СМИ и управление ими.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Дєгтяр, Олег, and Світлана Плотницька. "ІНСТРУМЕНТИ ПІДВИЩЕННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВЗАЄМОДІЇ БІЗНЕС-СТРУКТУР І ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В ПРОЦЕСІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ." Public management 15, no. 5 (September 29, 2018): 77–88. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2018-15-5-77-88.

Full text

Abstract:

Досліджено процеси взаємодії бізнес-структур і влади в соці- ально-економічному середовищі України. Відзначено важливість таких форм взаємодії, як бізнес-асоціації та спеціальні режими інвестиційної діяльно- сті. Акцентовано увагу на інструментах підтримки і сприяння розвитку ма- лого та середнього бізнесу. Особливу увагу звернено на GR-менеджмент як сукупність засобів і форм конструктивного діалогу бізнес-структур з орга- нами публічної влади. Досліджено підходи до змісту GR-менеджменту в су- часній економічній науці. Обґрунтовано доцільність запровадження GR-ме- неджменту для формування ефективної взаємодії між органами публічного управління і бізнес-структурами в Україні. Визначено форми встановлення і підтримки GR-партнерства бізнес-спільноти з органами публічної влади, а також досліджено формування GR-стратегії, яка має забезпечувати досягнен- ня поставленої мети при висловлюванні підприємницьких інтересів в струк- турі публічного управління. Визначено основні орієнтири GR-менеджменту підприємницьких структур у відносинах із системою органів публічної влади. Наголошено, що при розробленні ефективної GR-стратегії слід враховувати ресурси, які необхідні для зниження негативного ставлення співробітників бізнес-структур до можливих змін в економічній діяльності останніх. Наго- лошено на відмінності між лобізмом та Government Relations та вказано, що лобізм є лише однією з технологій, загалом активною частиною, GR-діяльно- сті. Наведено вимоги до кандидатів на посаду GR-менеджера в Україні. Зроблено висновок про те, що GR-менеджмент — це один з ефективних інструментів встановлення і розвитку взаємодії між бізнес-структурами та органами публічного управління з метою висловлення економічних інтересів бізнес-структур в системі державного регулювання економічних відносин.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Калакура, Ярослав. "Методологічні засади інформаційного менеджменту в умовах окупаційно-гібридної війни Росії проти України." Український інформаційний простір, no. 1(7) (May 20, 2021): 69–84. http://dx.doi.org/10.31866/2616-7948.1(7).2021.233878.

Full text

Abstract:

З’ясовується сутність, принципи, функції та особливості менеджменту інформаційної діяльності в умовах інформатизації і глобалізації сучасного світу, ескалації окупаційно-гібридної війни Росії проти України як геополітичного реваншу, аналізуються її цілі, форми та методи щодо протидії дезінформації українського суспільства. На основі теорії інформаційного менеджменту, нормативно-правових документів, з урахуванням праць В. Бебика, В. Горбуліна, О. Матвієнко, Д. Дубова, О. Золотаря, І. Кресіної, В. Лизанчука, Є. Магди, Я. Малик, Є. Мануйлова, Ю. Палеха, М. Тимошика та ін. розглянуто методологічний інструментарій вироблення та реалізації єдиної і дійової державної політики в рамках національного та світового інформаційного простору, основоположні принципи, методи та засоби управління інформаційним процесом на загальнонаціональному, регіональному та місцевому рівнях з метою якісного, своєчасного, достовірного і ефективного інформування населення України, включаючи тимчасово окуповані території, а також зарубіжний світ. Звернуто увагу на менеджмент інформаційної безпеки, зокрема «кібербезпеки» – захисту комп’ютерних систем від вірусів і хакерських атак, на забезпечення захищеності систем продукування, обробки і зберігання інформації, її конфіденційності. Значне місце відведено висвітленню діяльності новоствореного Центру протидії дезінформації в умовах активної фази російської окупаційно-гібридної війни, політики «керованого хаосу» в Україні з метою розмивання української ідентичності, почуття нації та народу, консервації стереотипів «молодшого брата», меншовартості та вторинності українців, домінування російської мови, культури та традицій. Обґрунтовано необхідність підвищення ролі традиційних та інноваційних інформаційних технологій, зокрема комп’ютерних і телекомунікаційних на тлі цифровізації країни, удосконалення способів перевірки правдивості інформації, боротьби з інформаційними фейками, кібернетичним тероризмом у державних і комунальних засобах масової інформації, у соціальних мережах та Інтернет. Сформульовано низку пропозицій щодо подальших наукових досліджень у сфері інформаційного менеджменту, підвищення його значення в захисті національного інформаційного простору, розвінчування інформаційно-психологічних маніпуляцій російської пропаганди та її агентури в Україні.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Shaulska, H. M. "Сучасні західні управлінські моделі." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 3 (June 1, 2018): 111–17. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2018.03.16.

Full text

Abstract:

У статті розглядаються сучасні західні моделі модернізації державного управління – New Public Management (NPM – «новий публічний менеджмент») та Good Governance (GG – «належне управління»). Такий аналіз потрібен для розробки української моделі публічного управління з активним і розвиненим громадянським суспільством.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Котиева, Елизавета Даланбековна, Анатолий Сергеевич Гордеев, and Олег Олиевич Гетоков. "Корпоративный менеджмент в интеграционной структуре." Аграрная Россия, no. 4 (April 24, 2022): 45–48. http://dx.doi.org/10.30906/1999-5636-2022-4-45-48.

Full text

Abstract:

Интеграционные процессы все активнее вторгаются в сельскохозяйственную отрасль. Развивается кооперация, требующая консолидации ресурсов и координации деятельности членов кооператива. В этих условиях необходимы организационно-технологические, экономические и нормативно-правовые инструменты, реализация которых обеспечивала бы единство целей и действий всех участников производства сельскохозяйственной продукции, консолидации и управления их ресурсами в интересах местного населения. Разработаны и предложены организационно-методические материалы, обеспечивающие создание корпоративного менеджмента в полноценно функционирующей интеграционной структуре, включая сельскохозяйственный кооператив. В систему корпоративного менеджмента включены не только хозяйствующие субъекты, но и соответствующие органы единой системы публичной власти.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Наторіна, А. О. "ЕСЕНЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ ОНЛАЙН-БІЗНЕСУ: ІТ-РАКУРС." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 59 (June 18, 2020): 98–104. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-59-13.

Full text

Abstract:

Обґрунтовано, що каталізатором динамічного розвитку онлайн-бізнесу в умовах цифрової трансформації та мінливому маркетинговому середовищі є раціональний менеджмент ІТ-ризиків. Він формує фундамент для реалізації активних релевантних дій з підвищення конкурентоспроможності онлайн-бізнесу відповідно до його візії, місії та дозволяє досягти заплановані метрики у максимально можливі короткі часові терміни. Розроблено систематизований перелік ІТ-ризиків онлайн-бізнесу у розрізі трьох груп (ризики ІТ-забезпечення та підтримки; ризики управління ІТ-потенціалом; ризики ІТ-адміністрування) та наведено його графічну інтерпретацію. Запропоновані ІТ-ризики враховують особливості цифрової трансформації та її вплив на ведення і розвиток онлайн-бізнесу. Обґрунтовано науково-методичний підхід щодо оцінювання ймовірності настання ІТ-ризиків та прийняття коректних управлінських рішень щодо їх нівелювання або ліквідації у перспективі. Науково-методичний підхід передбачає ідентифікацію статусів ІТ-ризиків онлайн-бізнесу, врахування яких дозволяє розробити релевантний план менеджменту. Апробовано запропонований науково-методичний підхід на прикладі українських ритейлерів, що здійснюють ведення онлайн-бізнесу у різних ринкових сегментах (food-ритейл; дрогери; ритейл у сфері побутової техніки та електроніки; DIY-ритейл). Детерміновано передумови та причини виникнення ІТ-ризиків онлайн-бізнесу досліджуваної сукупності україн-ських ритейлерів у розрізі кластерів. Аргументовано надано роз’яснення щодо значущості та ймовірності настання ІТ-ризиків онлайн-бізнесу ритейлерів відповідно до їх ідентифікованих статусів. Розроблено конти-нуум уніфікованих заходів зі зменшення негативних наслідків ІТ-ризиків у розрізі трьох груп, базуючись на ре-зультатах апробації обґрунтованого науково-методичного підходу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Zastrozhnokova , I. "ДЕРЖАВНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ОСВІТНЬОЇ СФЕРИ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ." Theory and Practice of Public Administration 3, no. 70 (October 30, 2020): 147–53. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.03.17.

Full text

Abstract:

Визначено завдання та основні проблемні аспекти управління регіональною освітньою сферою в Україні. Детально розкрито поняття “регіон, що навчається”. Встановлено, що формування оптимальної моделі державного управління освітою в регіоні доцільно здійснювати, збагачуючи зміст навчального процесу місцевою специфікою та спираючись на найкращі освітні традиції території, та що на характер формування регіонального освітнього простору в областях і районах України активно впливають екзогенні й ендогенні фактори і процеси всередині освітньої системи загалом. Визначено структуру регіональної системи освіти, що включає державні, комунальні, приватні позашкільні навчальні заклади, інші навчальні заклади як центри освіти в позаурочний та позанавчальний час, клуби та об’єднання за місцем проживання, культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші навчальні заклади тощо. Розглянуто обсяги фінансування регіональної освітньої програми на прикладі Дніпропетровської області.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Ялоха, Тетяна Олександрівна, and Ростислав Анатолійович Громадський. "Event-менеджмент як елемент сучасної культурномистецької практики." Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого, no. 27-28 (May 25, 2021): 180–90. http://dx.doi.org/10.34026/1997-4264.27-28.2021.238849.

Full text

Abstract:

Так історично склалось, що більшість нових видів діяльності та професій постіндустріального суспільства народилися і отримали широкий розвиток спочатку в США, пізніше у Західній Європі, а сьогодні в Україні. Еvent-бізнес, який активно розвивається в ринкових умовах, не є винятком. Дедалі частіше маркетингові події стають ключовим елементом просування продукції компаній. Організація заходів дуже впливає на суспільство в цілому і є незмінною складовою на всіх етапах його розвитку.Event-бізнес — є найважливішим інструментом у вирішенні зовнішніх та внутрішніх корпоративних завдань. Професійно організований і проведений захід піднімає рейтинг не лише компанії, а й агентства, яке його організує.Стаття присвячена актуальним питанням застосування методів управління проєктами для створення і розвитку культурно-мистецьких заходів у сучасних умовах. Управління проєктами або подіями включає в себе вивчення тонкощів бренду, визначення цільової аудиторії, розробку концепції події, планування логістики координації технічних аспектів перед безпосереднім застосуванням методів проведення пропонованого заходу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Andrushkiv, І. P., and B. M. Mushynskyi. "РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ У БАНКУ ЗА РЕКОМЕНДАЦІЯМИ БАЗЕЛЬСЬКОГО КОМІТЕТУ З ПИТАНЬ БАНКІВСЬКОГО НАГЛЯДУ." Scientific Bulletin of UNFU 25, no. 7 (September 24, 2015): 168–73. http://dx.doi.org/10.15421/40250726.

Full text

Abstract:

Розглянуто принципи побудови системи ризик-менеджменту в банку, вимоги щодо нормативного регулювання та показників адекватності. Висвітлено основні принципи банківського регулювання згідно з рекомендаціями Базельського комітету з банківського нагляду. Проаналізовано потребу побудови якісного напрямку управління ризиками в банку. Досліджено методи оцінювання ризиків та елементи управління, які дають змогу кількісно оцінити схильність до ризику (профіль ризику) конкретного банку. Визначено основні типи ризиків, з якими працює кожен банк та які потрібно визначити та оцінити. Ідентифіковано елементи управління ризиками в організації та їхні шляхи вдосконалення.Зроблено висновок про те, що в період посилення економічних проблем, спаду економіки загалом – питання якісного ризику менеджменту постає особливо гостро. У такі періоди активи банку переважно втрачають якість, і це показує ефективна система ризик-менеджменту чи навпаки.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

БУТИЛІНА, Олена, and Ірина ЄВДОКИМОВА. "ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ У СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБАХ." Humanitas, no. 3 (October 28, 2021): 25–31. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.3.4.

Full text

Abstract:

Стаття містить аналіз організаційних структур управління у соціальних службах. Метою роботи є визна- чення особливостей організаційної структури управління у соціальній службі й оцінка можливостей побудови гнучких структур управління з урахуванням вимог зовнішнього оточення та тенденцій розвитку соціальної роботи в Україні. У контексті трансформації змістового наповнення професійних функцій соціальних пра- цівників і часткової зміни формату їх роботи актуалізується потреба у формуванні іншої моделі управління у соціальних службах. У статті було використано сукупність методів і прийомів наукового пізнання, а саме: методи аналізу та теоретичного узагальнення, системного аналізу. Шляхом дослідження структури та характеру управлін- ських зв’язків у соціальних службах визначено домінуючу модель управління – лінійно-функціональну. Їй прита- манні певні переваги та недоліки, зокрема опір змінам і втрата гнучкості реагування на зміни у зовнішньому середовищі. Це знижує ефективність роботи соціальної служби та доводить необхідність запровадження іншого підходу до менеджменту. У статті охарактеризовано декілька чинників, що впливають на систему управління і закріплюють ієрархічні відносини у цих організаціях. Відзначено, що недержавним організаціям соціальної сфери притаманна більша гнучкість, мобільність і здатність відповідати на виклики оточення. У статті визначено організаційну структуру управління соціальної служби та чинники, які її характеризують. Наведено декілька рекомендацій щодо оптимізації системи управління соціальної служби, а саме: 1) поступовий відхід від лінійно-функціональної моделі до мобільної системи, котра працює за принципом проєктів; 2) упро- вадження посади менеджера з персоналу у соціальних службах, що дозволить ефективно розв’язувати питан- ня соціального розвитку організації та персоналу; 3) активне налагодження зв’язків державних і недержавних структур із метою глибшого розуміння змін зовнішнього середовища і можливостей урахування їх у діяльності. Авторками визначено перспективний напрям досліджень – розробку основ актуальної моделі управління у соціальних службах і цілісної стратегії роботи з персоналом у межах менеджменту організації з урахуван- ням вимог зовнішнього середовища. Організаційна структура управління соціальних служб в Україні є недостатньо ефективною з огляду на умови, що інтенсивно змінюються. Система управління вимагає удосконалення у напрямі створення цілісної моделі менеджменту персоналу й активної співпраці з організаціями недержавного сектору.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Збрицька, Тетяна, and Артем Дашян. "ОСОБЛИВОСТІ ДИСТАНЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ПЕРСОНАЛУ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ COVID-19." Молодий вчений, no. 12 (100) (December 30, 2021): 79–83. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-12-100-17.

Full text

Abstract:

У статті досліджено перехід підприємств у час коронавірусної кризи 2020-2021 років до роботи у дистанційному чи віддаленому режимі, окремо висвітлено перехід менеджменту персоналу до віддаленого способу роботи з працівниками. Актуальність теми визначено нещодавніми змінами роботи більшості підприємств в умовах пандемії COVID-19. Наукова новизна статті визначена практичними рекомендаціями з менеджменту підприємства в умовах дистанційної роботи. Проаналізовано основні переваги та недоліки роботи у ремоут-режимі, надано приклади позитивних та негативних сторін сучасних процесів в умовах пандемії та локдаунів. Окрім цього було зазначено щодо можливості проводити подальші реформи менеджменту персоналу на дистанційній основі та підприємств навіть після закінчення коронавірусної пандемії. Надано практичні пропозиції для імплементації реформ та покращення діяльності підприємства з утримання та мотивації співробітників. Запропоновано поради з управління персоналом, установлення цілей та задач працівників й активної допомоги в адаптації персоналу до дистанційної роботи. Також висвітлено методи боротьби з професійним вигоранням та немотивованістю працівників. Запропоновано більш ефективні комунікації між управлінським персоналом, відділом кадрів (HR-департаментом) та рядовими працівниками компаній.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Сулумов, С. Х. "ТРАНСФОРМАЦИЯ УПРАВЛЕНЧЕСКИХ СИСТЕМ В УСЛОВИЯХ ТЕХНОЛОГИЧЕСКОЙ ЭКОНОМИКИ." ФГУ Science. Научный журнал, no. 4/24 (December 22, 2021): 174–79. http://dx.doi.org/10.36684/37-2021-24-4-174-179.

Full text

Abstract:

В данной статье проведено исследование процесса преобразования управленческих систем в условиях технологической эко-номики. Проведен анализ дискуссионных вопросов технологической экономики, а также соответствующего ей инстру-ментария и технологий управления. Осо-бый акцент делается на современном состоянии технологической экономики, специфике ее функционирования и основ-ных принципах. Актуальность темы ис-следования обусловлена активным внед-рением цифровых технологий в экономи-ческую сферу, что в свою очередь пред-полагает необходимость формирования новых управленческих систем. В частно-сти, это новая культура управления, цифровые навыки сотрудников предпри-ятий, современные подходы в процессе управления предприятиями, а также возможность принять и реализовать управленческие решения. В исследовании также проводится анализ уровня разви-тия и динамики информационно-коммуникационных технологий. Рас-сматриваются наиболее востребован-ные навыки и компетенции персонала со-временного рынка труда. Изучается трансформация управленческого функ-ционала, изменения в принципах и мето-дах управления в менеджменте. В ста-тье выделяются основные факторы рис-ка и выгоды для менеджмента в условиях технологической экономики. Проведен также сравнительный анализ существу-ющих традиционных теорий менедж-мента в условиях технологической эко-номики и определена специфика влияния управленческих подсистем, которая представлена различной вариативно-стью алгоритмов и компонентов искус-ственного интеллекта, на управленче-скую систему, представленную человече-ским капиталом, а также пользователь-ской и социальной группой. В конце ста-тьи делается вывод, что в условиях тех-нологической экономики происходит глу-бокая трансформация управленческой системы, которая проявляется в нивели-ровании эффективных управленческих процессов различными фокус-группами, формализованными и алгоритмизирован-ными командами искусственного интел-лекта. В статье использованы общена-учные методы анализа и синтеза, метод обобщения, статистический метод, а также методы информационного и си-стемного анализа.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Бекмурзаев, Иса Дуквахович, and Артур Хусаинович Курбанов. "АНТИКРИЗИСНЫЙ ФИНАНСОВЫЙ МЕНЕДЖМЕНТ КАК ОСНОВА УПРАВЛЕНИЯ ФИНАНСАМИ ОТЕЧЕСТВЕННЫХ ПРЕДПРИЯТИЙ." Региональные проблемы преобразования экономики, no. 12 (May 29, 2019): 347. http://dx.doi.org/10.26726/1812-7096-2018-12-347-353.

Full text

Abstract:

Цель работы. Целью исследования является обобщение и совершенствование существующих теоретико-методических аспектов системы антикризисного управления предприятием. Метод или методология проведения работы. Исследование основывается на общенаучной методологии, которая предусматривает применение системного подхода к решению проблем. Основой данной работы являются научные труды отечественных и зарубежных учёных по проблемам антикризисного управления финансами предприятий. Результаты. Рассмотрены научные подходы к определению антикризисного финансового управления, на основе обобщения которых была предложена собственная трактовка данной категории. Проанализирована динамика количества отечественных предприятий и обоснована необходимость введения в их деятельности антикризисного финансового менеджмента. Выявлены различия между традиционным и антикризисным управлением на предприятиях. Предложены возможные способы предупреждения наступления кризисных ситуаций на предприятиях России. Область применения результатов. Результаты проведенного исследования могут использоваться руководителями хозяйствующих субъектов различных форм собственности. Выводы. В статье определено, что благодаря согласованным управленческим решениям и активным антикризисным мерам предприятия смогут сократить и оптимизировать свои расходы, уменьшить кредиторскую задолженность, повысить уровень мотивации и лояльности персонала и уменьшить последствия кризиса для предприятия в целом. В течение последних лет наблюдается уменьшение количества субъектов хозяйствования, которые функционируют в России. Данное уменьшение может привести к закрытию значительного количества предприятий, от результата деятельности которых зависит уровень развития национальной экономики. Увеличение кризисных явлений в экономике России требует внедрения эффективной системы антикризисного управления на отечественных предприятиях. При этом, осуществляя такое управление, стоит учитывать его отличия от традиционных аспектов финансового менеджмента.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Депутатова, Елена Юрьевна. "Вопросы изучения покупательского поведения в контексте инноваций в ритейле." Russian Journal of Retail Management 4, no. 3 (September 30, 2017): 139. http://dx.doi.org/10.18334/tezh.4.3.38447.

Full text

Abstract:

Торговля выступает как оплот существования рыночной экономики. Однако то, что покупатели становятся более требовательными и взыскательными не только к качеству товаров, но и обслуживанию, мотивирует менеджмент торговых организаций разрабатывать и внедрять новые формы и методы обслуживания, современные технологии. Являясь одним из направлений сектора рыночной экономики, розничная торговля сегодня выступает не просто как услуга по реализации товаров, но и целое искусство по их представлению с соответствующими культурными, ценностными, образовательными составляющими для покупателя. Крупнейшие операторы сектора потребительских товаров продолжили активное развитие розничных сетей. Важную роль в их успешном существовании определяют инновации. Их внедрение позволяет торговым предприятиям бороться за потребителей и долгосрочность существования на рынке.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Мельников, Олег Николаевич, and Алексей Петрович Яремчук. "Управление интеллектуально-креативными ресурсами организации, обеспечивающими поддержку и рост конкурентоспособности инновационно-активных предприятий." Creative Economy 12, no. 9 (September 30, 2018): 1257. http://dx.doi.org/10.18334/rp.19.9.39448.

Full text

Abstract:

В статье представлены результаты исследования разработанного алгоритма управления интеллектуально-креативными ресурсами инновационно-активной организации, целью которого является обеспечение процесса управления поддержкой требуемого уровня конкурентоспособности инновационного предприятия. Основной упор сделан на повышение эффективности использования интеллектуально-креативных (человеческих) ресурсов организации при условии обеспечения «внутренней» свободы инноваторов за счет формирования атмосферы эмоционального и делового доверия между менеджментом и работниками. Отдельно учитывается вклад линейных и топ-менеджеров в эффективность выполнения инновационных проектов, соответствующих динамике изменения инновационных запросов рынка. При этом выделена роль и владельцев бизнеса, заинтересованных в том, чтобы инновационная деятельность предприятия соответствовала «ближним» и «дальним» стратегическим изменениям инновационных запросов рынка.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

ЮДІНА, ОЛЬГА. "ІНТЕГРОВАНЕ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ ФАХОВИХ ДИСЦИПЛІН ТА ІНОЗЕМНОЇ МОВИ НА ОСНОВІ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (2019): 339–49. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2019-1-2-339-349.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена проблемі інтегрованого навчання фахових дисциплін з менеджменту та іноземної мови з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Потреба сучасного суспільства у кваліфікованих менеджерах та необхідність забезпечення ефективної організації процесу фахової та іншомовної підготовки майбутніх фахівців на основі новітніх ефективних педагогічних технологій зумовили актуальність теми дослідження. У роботі здійснено спробу згідно з принципом реалізації компетентнісного підходу комплексно вирішити проблему оптимізації процесу як професійної, так і іншомовної підготовки майбутніх менеджерів з використанням інноваційних освітніх технологій. Наукова значущість роботи полягає в дослідженні механізмів застосування інформаційно-комунікаційних технологій в інтегрованому навчанні фахових дисциплін та іноземної мови. Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у створенні моделі інтегрованого навчання фахової дисципліни з менеджменту та англійської мови в умовах інформаційно-комунікаційного освітнього середовища. Проаналізовано організаційно-педагогічні умови інтегрованого формування фахової та іншомовної комунікативної компетентностей у майбутніх менеджерів у рамках моделі навчання дисциплін професійної та іншомовної підготовки із застосуванням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. Акцентуючи увагу на дидактичних та методичних перевагах використання інформаційно-комунікаційних технологій, у процесі моделювання електронних освітніх ресурсів у інтегрованому навчанні враховано і недоліки застосування Інтернет-ресурсів для запобігання негативного впливу на якість формування фахової іншомовної комунікативної компетентності. Узагальнено досвід реалізації інформаційно-комунікаційних технологій в інтегрованому навчанні дисципліни з менеджменту та англійської мови. Обґрунтовано перспективи впровадження інноваційних технологій у процес професійної підготовки майбутніх менеджерів для забезпечення автономії, мобілізації пізнавальних здібностей студентів, підвищення мотивації, створення умов для самонавчання та самоаналізу, становлення активної суб’єктної позиції у навчальній діяльності. Ключові слова: інтегроване навчання, інформаційно-комунікаційні технології, інформаційно-комунікаційне освітнє середовище, фахова компетентність, іншомовна комунікативна компетентність.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Яковлева, Елена Владимировна, and Екатерина Владимировна Мамай. "Управление конкурентоспособностью работников инновационных предприятий промышленности." Creative Economy 10, no. 5 (May 31, 2016): 517. http://dx.doi.org/10.18334/ce.10.5.35254.

Full text

Abstract:

Показано актуальное значение управления конкурентоспособностью работников инновационных предприятий промышленности в условиях развития современной экономики, детерминированной влиянием становления шестого технологического уклада. Обозначены терминологические особенности исследуемой проблемной области. Предложены структурная и процессная модели управленческого механизма формирования и повышения конкурентоспособности работников инновационных предприятий промышленности. Перспективными направлениями использования полученных результатов являются практико-ориентированные междисциплинарные исследования проблемных аспектов управления персоналом инновационных предприятий промышленности, активно проводимые в областях инновационного менеджмента и управления человеческими ресурсами, имеющих множественные точки пересечения вследствие возрастающего проникновения инноватики не только в предметную область управления ресурсными возможностями работников, но и во все сферы современных экономики и управления, причем от теории до практики.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Тимошенко, Павел Николаевич. "Концепция эффективного управления сбалансированным развитием предприятий промышленности." Russian Journal of Entrepreneurship 19, no. 1 (January 31, 2018): 141. http://dx.doi.org/10.18334/rp.19.1.38760.

Full text

Abstract:

Менеджмент сбалансированного развития промышленных комплексов носит сложнокомпонентный характер, осуществляется различными структурами управления и обеспечивает сбалансированность во внешней и внутренней среде. Необходимость управления сбалансированностью развития промышленных комплексов вызвана нескоординированными изменениями, происходящими достаточно часто вследствие турбулентности внешней среды, которая приводит к резкому снижению эффективности и возникновению кризисов на предприятиях. Следовательно, необходимы механизмы управления сбалансированностью развития промышленности, которые предотвратят или сгладят эти негативные явления. В соответствии с предложенной концепцией управления сбалансированным развитием промышленности, в статье выделены четыре фазы управленческого цикла: I - диагностика состояния и прогнозирование тенденций; II - определение необходимых инноваций и инвестиций; III - проведение стратегических изменений; IV - проверка и оценка эффективности действий. Для достижения сбалансированного развития промышленности необходимо комплексное управление стратегическими изменениями на всех указанных стадиях с использованием обоснованного механизма, опирающегося на научные принципы и включающего активные элементы (меры воздействия внутреннего и внешнего характера) и обеспечивающие подсистемы.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Атаманчук, Петро Сергійович. "Менеджмент якості підготовки майбутнього вчителя фізики." Theory and methods of learning mathematics, physics, informatics 9 (November 22, 2013): 217–24. http://dx.doi.org/10.55056/tmn.v9i1.176.

Full text

Abstract:

Безсумнівно, що якість підготовки майбутнього вчителя фізики – феномен панорамний. Однак, дидактика фізики, як теорія навчання з предмету, може з достатньою мірою передбачуваності та дієвості орієнтувати на визначальні пріоритети та ефективні технології становлення фахівця. Якщо дидактику фізики трактувати як науку про оптимізацію та закономірності організації контролю в навчанні, управління цим процесом (управління навчально-пізнавальною діяльністю, предмет котрої співвідноситься з процесами задавання корисних установок, прогнозованої міри обізнаності, власної системи цінностей, професійного компетентнісного та світоглядного досвіду), то одразу спливає на перший план доречність впровадження менеджменту якості підготовки майбутнього вчителя фізики.Категорія якості навчання тісно пов’язана з методологічним та світоглядним аспектами категорії знання і несе у собі ознаки особистісної забарвленості: тільки власна навчально-пізнавальна діяльність виступає одночасно і джерелом, і засобом формування особистісних набутків (різної якості знань, компетентностей, світогляду) людини [1–4]: ЗЗ – заучування знань; НС – наслідування; РГ – розуміння головного; ПВЗ – повне володіння знаннями; УЗЗ – уміння застосовувати знання; Н – навичка; П – переконання; Зв – звичка.У світовій та вітчизняній практиці спостерігаються тенденції поступового переходу від інформаційно-виконавських до пошуково-креативних схем навчання. За цих обставин проблема управління пізнавальною діяльністю у навчанні набуває особливої ваги: далекі до своєї досконалості матриці управління у традиційному навчанні, стають все менш придатними для використання в умовах інноваційних схем навчання, сучасні ж матриці управління – уже потрібно створювати, орієнтуючись на Національну рамку кваліфікацій України [7].Як відомо, концепція TQM (категорія всеохопного управління якістю (Total Quality Management – TQM) орієнтує на впровадження менеджменту якості (стандарт ISO 8402-94) на основі системного підходу [9]). З іншого ж боку, у традиційному навчанні, проблема управління особистісними набутками учнів здебільшого ставилась і розвивалась опосередковано, шляхом своєрідної її трансформації у проблему контролю пізнавальної діяльності, а внаслідок такої «мутації» проблем, цілеспрямоване регулювання та коригування у конкретному пізнавальному акті значною мірою унеможливлювалося з причин наявного суб’єктивізму в оцінюванні якості знань, «монополії» викладача на це оцінювання та зорієнтованості процедури контролю переважно на кінцевий результат навчальної діяльності, а не процес її протікання.Становлення майбутнього вчителя проходить через поєднання у собі двох взаємопов’язаних процесів: організацію діяльності студента та контроль цієї діяльності. Об’єктом управління тут виступає студент (як керована і самокерована система); об’єктом контролю – педагогічна діяльність цієї особистості; предметом управління є процес досягнення майбутнім фахівцем проектованого результату навчання [1]; предметом контролю – протікання процесу оволодіння запланованими професійними набутками. Успіх у навчанні є наслідком вдалих управлінських дій [1–4], коли гарантовано формуються предметні та професійні компетентності.Коригувати, регулювати, управляти професійними якостями майбутнього фахівця можливо лише в умовах узгодження і одночасної стандартизації як змісту, так і освітнього середовища стосовно конкретної освітньої галузі [2]. Вказаній проблемі було присвячено проект, мета якого полягала (проект виконується в Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка в рамках діяльності наукової школи впродовж 1993–2011 років (науковий керівник – Атаманчук П. С.)) в теоретичному обґрунтуванні, апробації та практичному впровадженні методології управління фаховою підготовкою майбутніх учителів фізики в умовах особистісно орієнтованого навчання [1–4]. При цьому надто важливо, щоб започатковуваний нині перехід на принципи організації Національної системи кваліфікацій [7] стимулював вітчизняну освіту до забезпечення якісної професійної підготовки фахівців та збагачення наявних пріоритетів (рис. 1).За таких умов головним результатом досліджень було теоретичне обґрунтування та технологічна інтерпретація концепції цілеспрямованого управління якістю підготовки майбутніх фахівців [9] з акцентом на особистісно орієнтоване навчання та ступеневу освіту [2–4]. Узагальнені результати наших досліджень частково відображено в поданих нижче публікаціях (рис. 2).При цьому отримані нами результати дослідження пройшли широку апробацію на міжнародних, всеукраїнських, регіональних і міжвузівських науково-методичних конференціях та ході впровадження в навчальний процес середніх та вищих навчальних закладів. Однак, сьогодні ще мало уваги використанню впливу ультранових наукових досягнень і технологічних винаходів на плин світових соціальних процесів, освіту й науку, на основи побудови антропосфери та щоденне буття людини: значних напрацювань аналогічного характеру ні в Україні, ні на світовому рівні поки-що не видно.Основою формування професійних якостей майбутнього фахівця є його залучення (давня мудрість гласить: «Скажи мені – і я забуду; покажи мені – і я запам’ятаю; залучи мене – і я навчусь») до активної навчально-пізнавальної діяльності, причому такої, щоб «теоретик» більше практикував, а «емпірик» більше теоретизував [1; 2]; дієвий рівень обізнаності, професійних компетентностей та світогляду фахівця формується тільки через належне навіювання відношень до об’єкта пізнання; принцип динамічного балансу раціонально-логічного і почуттєво-емоційного (рис. 3), покладений в основу навчання, сприяє формуванню у студентів власного авторського кредо [2].На даний час нами обґрунтовано, доведено та репрезентовано [1–4] наступні технологічні та методичні можливості:– побудови освітнього прогнозу та розробки структурно-логічної схеми змісту моделі освіти;– створення схеми-матриці цільової навчальної програми та використання її як засобу цілеорієнтацій відповідної освітньої моделі навчання (рис. 4);– результативності системи управління навчально-пізнавальною діяльністю, що обслуговується різними галузями знань (психологія, педагогіка, нейрофізіологія, кібернетика, філософія тощо), яка виявляється у поступовому переведенні цього процесу в режим саморегульованого протікання (рис. 5);– значущості освітнього (навчального) середовища у навчанні за дидактичною схемою, що орієнтує на фіксований результат-еталон, яка зумовлюється адресною інформаційно-технологічною та матеріально-технічною підтримкою навчально-пізнавальної діяльності тощо.В цілому нами встановлено, що за умови компетентно заданих установок (належного вмотивування), якщо професійну підготовку здійснювати на основі цільової освітньо-професійної програми, побудованої за бінарним принципом, суть якого полягає у чіткому визначенні і забезпеченні досягнення еталонних рівнів змістової (з конкретного навчального предмету) і професійної (методичної) обізнаності, то це спричинює до формування таких фахових якостей майбутнього учителя, які вдовольняють потребу розбудови суспільства знань.Еталон контролю можна розглядати і як ступінь досягнення мети, і як стимул діяльності, і як критерій оцінки, і як ціннісні здобутки особистості. Також він характеризує контрольно-стимулюючий компонент процесу навчально-пізнавальної діяльності, що реалізується на етапах об’єктивізації контролю та проектування наступної діяльності (табл. 1). Таблиця 1.Ціннісні здобутки особистості РівеньЕталонПозначенняЦіннісні новоутворення(якість знань)НижчийЗавчені знання33Студент механічно відтворює зміст пізнавальної задачі в обсязі та структурі її засвоєнняНаслідуванняНСТой, хто навчається копіює головні моторні чи розумові дії, пов’язані із засвоєнням пізнавальної задачі, під впливом внутрішніх чи зовнішніх мотивівРозуміння головногоРГСтудент свідомо відтворює головну суть у постановці і розв’язуванні пізнавальної задачіОптимальнийПовне володіння знаннямиПВЗМайбутній спеціаліст не тільки розуміє головну суть пізнавальної задачі, а й здатний відтворити весь її зміст у будь-якій структурі викладуВищийНавичкаНТой, хто навчається здатний використовувати зміст конкретної пізнавальної задачі на підсвідомому рівні, як автоматично виконувану операцію (ця якість знань регламентується в часі)Уміння застосовувати знанняУЗЗЗдатність свідомо застосовувати набуті знання у нестандартних навчальних ситуаціях (творче перенесення)ПереконанняПЦе знання, незаперечні для особистості, які вона свідомо долучає у свою життєдіяльність, в істинності яких вона упевнена і готова їх обстоювати, захищати В умовах реформування освіти, прогнозовані рівні навчальних досягнень набувають одразу ж ознак самочинності, якщо вступає в дію механізм цілеспрямованого впливу на функціонування як раціонально-логічного, так і емоційно-ціннісного мислительних начал того, хто навчається. Дія механізму формування прогнозованих навчальних досягнень [4–8] в особистісно орієнтованому навчанні (на рис. 6 – штриховий контур) полягає в поступовому підвищенні рівня обізнаності. Задані у наведеній схемі орієнтири дають підстави для виділення п’яти можливих рівнів навчально-пізнавальних досягнень: буденного знання, нижчого, оптимального, вищого, об’єктивно нового наукового знання.Репродуктивна активність студентів у вивченні природничо-технологічних дисциплін ще якось здатна себе виявляти на раціонально-логічному рівні пізнавальної діяльності, однак пошукова та креативна активність немислима без поєднання обох сторін пізнавального акту – раціонально-логічного та емоційно-ціннісного (духовного). Тільки внаслідок такого поєднання впливів на активність студента у навчанні маємо шанс формувати його обізнаність від рівня буденних знань до відповідних вищих рівнів компетентності та світогляду.Отже, за умови компетентно заданих установок (належного вмотивування), якщо професійну підготовку здійснювати на основі цільової освітньо-професійної програми, побудованої за бінарним принципом, суть якого полягає у чіткому визначенні і забезпеченні досягнення еталонних рівнів змістової (з конкретного навчального предмету) і професійної (методичної) обізнаності [5; 6], то це спричинює до формування таких фахових якостей майбутнього учителя, які вдовольняють потребу розбудови суспільства знань.Тільки об’єктивний контроль результатів навчання та управління якістю цього процесу й процесом формування компетентностей (предметних та професійних) здатні забезпечити прогнозованість у фаховому становленні майбутнього вчителя фізики. Трактуючи якість як системну методологічну категорію, що відображає ступінь відповідності результату поставленій меті, легко окреслити траєкторію розв’язання вказаної проблеми. Відомо, що в процесі формування професійних якостей фахівця підручник є надійним засобом трансляції змісту та ідеології конкретного освітнього стандарту. Автори проекту підручників (рис. 7, 8) вперше у вітчизняній і світовій практиці обґрунтували та впровадили технологію бінарних цілеорієнтацій (фізика, методика викладання фізики), що є надійною передумовою дієвості навчання (формування компетентнісно-світоглядних якостей майбутнього фахівця) та основою формування цілісного педагогічного кредо майбутнього учителя фізики.Отже, за умови компетентно заданих установок (належного вмотивовування), якщо професійну підготовку здійснювати на основі цільової освітньо-професійної програми, побудованої за бінарним принципом, суть якого полягає у чіткому визначенні і забезпеченні досягнення еталонних рівнів змістової (з конкретного навчального предмету – фізики) і професійної (методичної) обізнаності, то це спричинює до формування таких фахових якостей майбутнього учителя фізики, які вдовольняють потребу розбудови суспільства знань.Дослідження варто продовжити в аспекті вироблення управлінських технологій та менеджменту формування цілісного педагогічного кредо майбутнього учителя фізики.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Гринь, Вікторія Петрівна. "Теоретичні засади обліку стратегічних активів." Економіка, управління та адміністрування, no. 1(95) (March 12, 2021): 33–38. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-1(95)-33-38.

Full text

Abstract:

Обґрунтовано систему стратегічного фінансового обліку шляхом розробки теоретичних засад обліку стратегічних активів. Розглянуто розвиток системи фінансового обліку як засобу стратегічних облікових комунікацій через призму поглиблення та додаткової класифікації вже наявних об’єктів фінансового обліку, зокрема активів підприємства, за ранжуванням стратегічно значущих активів. Обґрунтовано доцільність використання ресурсної теорії стратегічного менеджменту для ідентифікації стратегічних активів. Визначено пріоритетність стратегічних активів серед об’єктів стратегічного управління з огляду на положення ресурсної теорії. Запропоновано необхідність перегляду системи інформаційного забезпечення прийняття стратегічних управлінських рішень у контексті застосування концепції ключових компетенцій. Використано теорію стратегічного управління, яка дозволила ідентифікувати та описати об’єкти, яким має приділятися особлива увага суб’єктами стратегічного менеджменту. Розвинуто ресурсну теорію з подальшим формуванням основного джерела стійких конкурентних переваг підприємства – стратегічних активів, які формують доходи підприємства або сприяють мінімізації його витрат. Сформовано актуальність проблеми щодо необхідності облікової ідентифікації, пошуку релевантних моделей оцінювання та забезпечення достовірного надання інформації про наявність чи зміни на підприємстві стратегічних активів. Запропоновано розглядати стратегічні активи як сукупність ресурсів підприємства, що забезпечують формування його конкурентного потенціалу. Виокремлено поняття стратегічних активів у системі обліку в широкому та вузькому розумінні залежно від видів забезпечуваних ними конкурентних переваг, що гарантують формування конкурентних переваг підприємства.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Теванян, Анна Михайловна. "Адаптация экономических систем к стрессовым нагрузкам посредством управления интеллектуальным капиталом." Creative Economy 11, no. 11 (November 30, 2017): 1133. http://dx.doi.org/10.18334/ce.11.11.38473.

Full text

Abstract:

Активное развитие инновационной деятельности и обострение конкуренции в бизнес среде указывает на важность исследования вопроса адаптации экономических систем к стрессовым нагрузкам посредством управления интеллектуальным капиталом. Становится актуальным рассмотрение не только явления адаптации экономических систем, но и понимания ее механизмов, свойств и целей. Ввиду того, что в области экономических наук этот вопрос остается малоизученным, автором предложен подход к пониманию адаптации через ее сравнение с системами «живых организмов», а также внесены уточнения в определения таких понятий как: адаптация, адаптивность и адаптационный механизм. Вместе с тем в статье рассматривается адаптивный механизм структурных компонентов интеллектуального капитала: мотивированного использования информационного капитала и капитала менеджмента, как средства адаптации к современным условиям рыночной среды. В результате анализа использования этого ресурса выявлен ряд проблем в управлении и пользовании данной категорией, предложен ряд рекомендация для их решения.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Bespalova, Natalia A., Anton V. Sibirtsev, and Tatyana S. Yakovleva. "УПРАВЛЕНИЕ СОЦИАЛЬНОЙ СИСТЕМОЙ В УСЛОВИЯХ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ СОЦИУМА И ОБРАЗОВАТЕЛЬНОГО ПРОЦЕССА В ТЕХНИЧЕСКОМ ВУЗЕ." Sovremennye issledovaniya sotsialnykh problem 13, no. 1 (March 31, 2021): 14–30. http://dx.doi.org/10.12731/2077-1770-2021-13-1-14-30.

Full text

Abstract:

Цель. Статья посвящена актуальной в условиях развития высшего образования теме совершенствования управления социальной системой в условиях взаимодействия социума и образовательного процесса в техническом вузе. Актуальность темы статьи обусловлена тем, что правильный выбор моделей педагогического взаимодействия в техническом вузе и подходов в управлении социальной системой вуза позволит повысить качество образовательного процесса. Предметом исследования является социальная система технического вуза. Методология. Основу исследования образуют следующие методы исследования: сущностный, структурно-функциональный, метод сравнения, и группа логических методов: анализ, синтез, обобщение. Результаты. В результате исследования определены понятия социальной системы технического вуза, особенностей взаимодействия социума и образовательного процесса в техническом вузе. Рассмотрены особенности педагогического взаимодействия в рамках образовательного процесса на примере модели активного взаимодействия и либеральной модели. Дана характеристика основных подходов к управлению качеством подготовки выпускников технических вузов. Рассмотрены преимущества внедрения системы менеджмента качества в управление техническим вузом для укрепления взаимосвязей между наукой, высшим образованием и производством. Область применения результатов. Результаты проведенного исследования могут использоваться на практике для повышения эффективности управления социальной системой технического вуза. Так, применение такой модели педагогического взаимодействия в рамках образовательного, как активное взаимодействия возможно на любом этапе образовательного процесса, а либеральная модель может применяться на этапе магистратуры или аспирантуры, а также второго высшего образования. Также для управления социальной системой вуза может быть применен подход, базирующийся на создании системы менеджмента качества предоставляемых услуг в соответствии с требованиями ГОСТа. Выводы. Проведенное исследование позволило сделать выводы о преимуществах применения моделей активного взаимодействия и либеральной модели для совершенствования педагогического взаимодействия в техническом вузе. Рассмотрение особенностей педагогического взаимодействия в рамках образовательного процесса на примере модели активного взаимодействия и либеральной модели позволило определить, что применение модели активного взаимодействия возможно на любом этапе образовательного процесса, тогда как либеральная модель может применяться на этапе магистратуры или аспирантуры, а также второго высшего образования. Дана характеристика основных подходов к управлению качеством подготовки выпускников технических вузов. Сделан вывод о том, что для повышения эффективности взаимодействия социума и образовательного процесса в техническом вузе более подойдет подход, базирующийся на создании системы менеджмента качества предоставляемых услуг.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Соловьева, Ирина Павловна, Марина Владимировна Куприянова, and Елена Евгеньевна Нефедова. "ОЦЕНКА РИСКА ПОТЕРИ ФИНАНСОВОЙ УСТОЙЧИВОСТИ И НЕЗАВИСИМОСТИ ПРЕДПРИЯТИЯ." Региональные проблемы преобразования экономики, no. 7 (December 28, 2019): 144. http://dx.doi.org/10.26726/1812-7096-2019-7-144-150.

Full text

Abstract:

Цель статьи – изложить результаты разработки практического инструмента управления риском потери финансовой устойчивости и независимости предприятия. Актуальность исследования обусловлена тем, что деятельность отечественных предприятий сопряжена с различными рисками в условиях динамично меняющегося рынка. Однако в настоящее время нельзя говорить о широком распространении культуры риск-менеджмента в отечественном бизнесе. Одним из факторов, препятствующих эффективному управлению рисками, является недостаток прикладных научных разработок в данной сфере, которые с опорой на имеющиеся теоретико-методологические основы риск-менеджмента могли бы учитывать современные экономические реалии. Методология исследования включает инструменты финансового анализа производственно-хозяйственной деятельности экономических субъектов, а также методы экономико-математического моделирования. На основе систематизации взглядов отечественных и зарубежных ученых на методы определения уровня финансового риска предприятия предложен подход к оценке уровня оптимальности структуры капитала. Аналитически определены нормативные уровни рентабельности собственного капитала предприятия. Изложен алгоритм оценки риска банкротства предприятия. Результат работы – формализация этапов моделирования управления финансовыми рисками компании и построение структурно-логической схемы процесса определения оптимальной структуры капитала. Для каждого этапа определены конкретные действия по оценке финансовой независимости компании, даны математические методы расчета уровня рентабельности собственного капитала. Область применения включает коммерческие предприятия различных отраслей экономики, активно использующие заемные средства и, следовательно, подверженные высоким финансовым рискам. По результатам проведенного исследования можно сделать вывод о целесообразности применения экономико-математического управления как эффективного инструмента анализа и контроля финансовой устойчивости и стабильности предприятий. Управление финансовыми рисками в долгосрочной перспективе позволит предприятию повысить эффективность деятельности, а, следовательно, обеспечить устойчивый рост и получить конкурентные преимущества на рынке.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Васяйчева, Вера Ансаровна. "Моделирование процесса управления инновационной деятельностью предприятий промышленной сферы." Вестник ВГУ. Серия: Экономика и управление, no. 4 (January 29, 2021): 74–82. http://dx.doi.org/10.17308/econ.2020.4/3195.

Full text

Abstract:

Предмет. На современном этапе развития экономики повысились требования к качеству управле-ния инновационной деятельностью промышленных структур как базису роста конкурентоспособности и обеспечения высокой устойчивости функционирования в условиях нестабильности и кризиса. В Государственной программе «Научно-технологическое развитие Российской Федерации» обозначены ключевые направления реформирования отечественных предприятий. Для ее эффективного выполнения в первую очередь требуется модернизировать действующую систему инновационного менеджмента. Цель данного исследования заключается в обосновании необходимости совершенствования инновационной деятельности предприятий промышленной сферы за счет цифровой трансформации системы управления инновациями, оперативного управления информационными ресурсами и внедрения передовых производственных и IT-технологий. Методология. Практика исследования инновационной деятельности современных экономических систем показывает, что процесс управления инновационной деятельностью целесообразно рассматривать с позиции системного, процессного и функционального подходов, реализующих основные атрибуты познания – анализ и синтез. Исследование опирается на современные труды ведущих отечественных и зарубежных экономистов. Обсуждение результатов. Формирование модели эффективного развития инновационного процесса является основой для наращивания научного знания и конкурентного потенциала. Активная позиция промышленных предприятий в развитии инноваций создает устойчивую базу для построения российской цифровой экономики в соответствии с мировыми тенденциями развития. Изменение концептуальных подходов к генерированию и обработке больших объемов информации позволит повысить качество выработки управленческих решений, эффективность и результативность инновационной деятельности, создать гибкую систему функционирования промышленных предприятий в постоянно изменяющихся условиях рынка и нивелировать негативные воздействия на пути их инновационной реструктуризации. Выводы. В статье предложен инструментарий для системного решения проблем инновационного менеджмента посредством использования технологии функционального моделирования IDEF0. Представлен подход к моделированию процесса управления инновациями на основе структурного анализа и проектирования SADT, базирующийся на интеграции цифровых технологий и бизнес-процессов предприятий с позиции ключевых принципов развития новой экономики.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

ОСТРОВСЬКА, Г. Й. "АНАЛІЗУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ УПРАВЛІНЦІВ НА ОСНОВІ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ В УМОВАХ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ." REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT, no. 5 (21) (June 17, 2021): 101–15. http://dx.doi.org/10.15802/rtem2021/243630.

Full text

Abstract:

Мета. Метою дослідження є поглиблення методологічного підґрунтя та розробка методичного підходу до аналізу інтелектуального потенціалу управлінців в контексті формування і використання професійних компетенцій в умовах інноваційно-активних промислових підприємств. Методика. Дослідження базується на теоретичних і методологічних положеннях, висвітлених у працях класиків економічної та управлінської науки, вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері управління інтелектуальним потенціалом промислових підприємств. У процесі дослідження використовувались кількісні і якісні методи збору та аналізу даних і інформації; аналітичного, ситуаційного аналізу і синтезу; порівняльного аналізу, узагальнення наукового досвіду сучасних теоретичних досліджень; формалізації, системно-комплексний підхід. Результати. Розглядається підхід щодо формування ключових компетенцій менеджерів різного рівня в ході вищої освіти та в процесі набуття практичного досвіду. Виокремлено джерела формування професійних компетенцій менеджерів вищої та середньої ланки інноваційно-активних підприємств. Розроблено методичний підхід до дослідження компетенцій для інноваційного менеджменту. Сформовано модель, яка реалізує теоретико-концептуальний підхід щодо порівняльного дослідження інтелектуального потенціалу керівників різних рівнів. Окреслено низку основних заходів організаційно-економічного характеру, що забезпечують позитивну динаміку розвитку та ефективного використання інтелектуального потенціалу в процесі впровадження моделі компетенцій на підприємстві. Наукова новизна. Запропоновано методичний підхід до аналізу інтелектуального потенціалу промислового підприємства, який, на відміну від загально прийнятих, грунтується на компетентністному підході. При цьому перше інтелектуальний потенціал розглядається в цілісній (холістській) перспективі: у взаємозв’язку з джерелами його формування та його впливом на інноваційну діяльність підприємства, а також інноваційну систему розвитку підприємства. Реалізація вказаного підходу має відіграти вирішальну роль у формуванні: аналітичних компетенцій, заснованих на розумінні соціально-економічних процесів підприємства і механізмів функціонування його зовнішнього середовища; компетенцій, пов’язаних з розробкою, впровадженням та функціонуванням сучасних систем управління підприємством. Практична значимість одержаних результатів: підхід дає змогу виявити значущі для інноваційного розвитку професійні компетенції, які об’єктивно виникають в ході здійснення управлінських функцій на промислових підприємствах, задля підвищення ефективності організаційного навчання післядипломної освіти. Ключові слова: промислове підприємство; інтелектуальний

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Вєтрова, Наталія. "СПЕЦИФІКА МОТИВАЦІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТСЬКОГО ВІКУ НА ПІДПРИЄМНИЦЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ." Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", no. 64 (2021): 97–109. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2021.64.06.

Full text

Abstract:

Актуальність дослідження обумовлена наявністю потреби в молодих людей реалізуватися професійно, досягаючи прагнення бути фінансово незалежним. Підприємництво в нашій країні на сьогодні в активній фазі розвитку, і при мотивованості молодої людини до підприємницької діяльності вона може виразити себе як висококваліфікований фахівець, задовольняючи потяг до морального та матеріального благополуччя. Мета дослідження: вивчення специфіки мотиваційної спрямованості особистості студентського віку на підприємницьку діяльність. Методи дослідження: метод теоретичного аналізу; метод емпіричного дослідження (опитувальники К. І. Фоменко «Мотиваційно-ціннісні орієнтації на підприємницьку діяльність», М. Кубишкіної «МАС», методика Е. Шейна «Якорі кар'єри», методика діагностики спрямованості особистості Б. Басса). Для математично статистичної обробки використано коефіцієнт лінійної кореляції (критерій Пірсона). Вибірку склали 212 осіб студентського віку 17-26 років. Результати дослідження. Визначено взаємозв’язок спрямованостей особистостей студентського віку, їх прагнень та кар’єрних уподобань із показниками мотиваційних орієнтацій підприємницької діяльності, виявлено провідні мотиви підприємницької діяльності особистостей студентського віку. Висновки. Мотиваційна спрямованість осіб студентського віку на підприємницьку діяльність має свою специфіку. Наявний взаємозв’язок між мотиваційно-ціннісними орієнтаціями на підприємницьку діяльність й спрямованостями особистості на себе, спілкування, справу та її прагненнями до соціального престижу, суперництва, досягнення цілей є позитивним. Найбільшу схильність до підприємницької діяльності має студентська молодь, яка в побудові професійного шляху орієнтована на різнобічну управлінську компетентність, на успіх через подолання нездоланних перешкод у створенні нового, яка прагне винаходити, діяти нестандартно, креативно, що виражено в переважанні якорів кар’єри «Менеджмент», «Виклик», «Підприємництво». Перевагу мають особистості з прагненням до соціального престижу та спрямованістю на себе.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Ящук, А., Т. Коваленко, Г. Зажарська, О. Кравчишина, and Н. Червʼякова. "ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ПЛАТФОРМИ MOODLE ЯК ЕФЕКТИВНИЙ СПОСІБ РЕАЛІЗАЦІЇ ДИСТАНЦІЙНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МЕНЕДЖЕРІВ." Financial and credit activity problems of theory and practice 6, no. 41 (January 10, 2022): 564–71. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v6i41.251534.

Full text

Abstract:

Анотація. Висвітлено проблему впровадження електронної навчальної платформи Moodle як способу реалізації дистанційної форми навчання у процесі професійної підготовки здобувачів вищої освіти за ОП «Менеджмент». Здійснений огляд наукових джерел показав, що проблема застосування платформи Moodle активно і різнопланово досліджується. Зокрема, ґрунтовними є напрацювання щодо її ефективності під час роботи з майбутніми фахівцями соціономічних професій: філологами, педагогами, проте про застосування такого методу роботи з менеджерами з’ясовано небагато, що й робить наше дослідження актуальним. На першому етапі дослідження, окрім огляду тематичної наукової літератури, здійснили моніторинг використання навчальної платформи Moodle у світі. Одержані дані показали, що Україна не входить у топ країн-лідерів у використанні згаданої навчальної платформи. На перших позиціях країни Європи, Північної та Південної Америки. Це пояснюється тим, що донедавна використання Moodle у вітчизняних закладах вищої освіти було скоріше поодинокою практикою, ніж буденним явищем. Каталізатором апробації Moodle в Україні став вимушений локдаун, що спонукав навчальні установи переформатовувати навчальний процес, адаптовувати його до реалій дистанційної освіти. За таких обставин використання нових можливостей електронних навчальних платформ стало крайньою потребою. Відносна простота інтерфейсу, достатній набір опцій і відкритий доступ зробили Moodle ресурсом, що трансформував навчальний процес у віртуальне освітнє середовище. Емпірична частина — другий етап нашого дослідження. Ми ознайомились з особливостями підготовки фахівців за спеціальністю «Менеджмент організацій і адміністрування» у Державному закладі «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка». Провели педагогічний експеримент, залучивши 103 респонденти, яким пропонували дати відповіді на запропоновані нами в опитувальнику «Ефективність Moodle: погляд студента» запитання, а також висловити свою думку під час бесід. Мета полягала в тому, щоб з’ясувати ставлення до дистанційного навчання загалом і навчальної платформи Moodle, зокрема; виявити рівень задоволення / незадоволення; знайти шляхи поліпшення наявної ситуації. Одержані дані показали, що, загалом, студентство оцінює переваги дистанційного навчання через Moodle, проте наявність скептично налаштованих респондентів свідчить, що така форма навчання все ж потребує доопрацювання. Ключові слова: навчальна платформа Moodle, дистанційне навчання, заклади вищої освіти, професійна підготовка, менеджер. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 1; бібл.: 10.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Postnikov, Alexey, Sergey Yasenko, and Dmitry Drenev. "Окремі аспекти проблемних питань в управлінні оборонними ресурсами." Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, no. 1 (February 28, 2021): 229–36. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.1.20.

Full text

Abstract:

З початку 2000-х людство поступово ввійшло в чергову активну фазу змін на фоні змін соціальної, політичної, технологічної природи. Крім того, посилився розрив між розвинутими та іншими країнами, що супроводжується розривом у понятійному апараті через зміну самої сутності відносин, включно з управлінською діяльністю (менеджментом) у соціальних групах (колективах). З метою не відставання від міжнародних практик управлінської діяльності в статті наведено основні принципи стандартів щодо побудови та управління процесами з управління ресурсами в країнах-членах НАТО (ISO 9000, PMBOK, PRINCE2 тощо). Проведено частковий аналіз системи управлінні оборонними ресурсами в Україні. Розглянуто процес управління ресурсами в Міністерстві оборони України (МОУ) та Збройних Силах України (ЗСУ), як основних державних органів в сфері управління оборонними ресурсами. Виявлено недоліки в системі управління ресурсами та сформовано певні пропозиції щодо удосконалення процесу управління оборонними ресурсами.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Вострикова, Лилия Алексеевна, and Ирина Викторовна Панина. "Анализ вознаграждения персонала организации на основе ключевых показателей эффективности." Современная экономика: проблемы и решения 8 (August 27, 2021): 141–50. http://dx.doi.org/10.17308/meps.2021.8/2661.

Full text

Abstract:

Цель: разработать методические рекомендации по анализу эффективности вознаграждения персонала компании, основанного на ключевых показателях эффективности (KPI), с использованием единого интегрального показателя. Обсуждение: в современном менеджменте активно применяется концепция управления по целям, устанавливаемым на всех внутриорганизационных уровнях, исходя из общих стратегических целей компании. Эти цели конкретизируются для ответственных лиц в виде измеримых KPI. Одним из основных инструментов достижения KPI является мотивация персонала, в том числе через его вознаграждение. Чтобы вознаграждение было эффективным, необходимо правильно выбирать KPI и проводить анализ и оценку их выполнения. Как правило, анализ предполагает бинарную оценку соответствия фактических показателей установленным KPI. Результаты такого анализа недостаточно наглядны, они не позволяют сравнивать результативность разных сегментов компании с разными наборами KPI. Результаты: предложены методические рекомендации по анализу и оценке эффективности вознаграждения персонала компании, основанного на KPI, с использованием единого интегрального показателя – общего коэффициента выполнения KPI. Такой анализ дает общий наглядный результат – оценку степени выполнения всех KPI в едином показателе, влияния использования ресурсов на вознаграждение на его величину и позволяет сравнивать эффективность вознаграждений в разных сегментах компании с разными KPI.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Rud N. "БРЕНД ЯК НЕМАТЕРІАЛЬНИЙ АКТИВ В ІННОВАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ." Economic forum 1, no. 4 (November 24, 2021): 94–100. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-4-13.

Full text

Abstract:

В статті показано, що в сучасному конкурентному середовищі продовжується боротьба брендів, а не товарів, за їхнє місце у свідомості споживачів. Підприємства не формують потенціал стратегічного розвитку за рахунок бренда як нематеріального активу. Виділено нові категорії споживачів: людям необхідні прості, зручні і компактні речі (маленька квартира); екологи – обмеження споживання і збереження природи; екоактивісти – зниження шкідливих викидів в атмосферу (зменшення кількості відряджень, проведення Zoom – конференцій); питання харчування – більшість людей хочуть стати ваганами чи вегетаріанцями, їсти більше овочів і фруктів; прихильники повторного використання ресурсів, переробки матеріалів. Деталізовані визначальні характеристики поняття «бренд». Наведені підходи вчених до формулювання даного поняття. Запропоновано авторське визначення бренду як інтелектуальної власності (нематеріального активу), яка має певну вартість та відображає особливості товару, його унікальність і створює незабутнє враження у споживача. Виокремлено сфери сучасного використання бренду. Відмічено, що бренди створюються за допомогою інновацій і процвітають за наявності безперервного потоку інновацій. Саме нововведення викликають тимчасову конкурентну перевагу, оскільки інноваційна продукція викликає у споживачів відчуття, що бренд дійсно є лідером і спрямований на задоволення потреб споживачів. Процес бренд-менеджменту підприємства має спрямовуватись на зростання його сили та вартості. За цими основними характеристиками бренд-менеджменту можливо здійснити оцінку ефективності формування та використання брендів та марочного капіталу підприємства. Використання нематеріальних активів зростає з переходом конкуренції в нецінову форму. Для їх ефективного використання необхідно впроваджувати принципово нові способи обліку. Питання оцінки та відображення нематеріальних активів в обліку залишається до цього часу дискусійним. Доведено, що не існує реальної моделі обчислення вартості бренду; головним фактором недосконалості оцінки вартості бренду є відірваність його від звітностей компаній та не відображення таких нематеріальних активів на балансі компаній; форс-мажорні обставини мають безпосередній вплив на вартість матеріальних активів, в той час як нематеріальні активи не втрачають свою вартість.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Ніколаєва А.М. and Демчук В.В. "ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ МАЛИХ ПРИВАТНИХ ФІРМ: ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА." Економічний форум 1, no. 3 (July 20, 2020): 70–78. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-3-11.

Full text

Abstract:

В статті досліджено економічну сутність дефініції «фінансове забезпечення підприємства». Обґрунтовано, що фінансове забезпечення підприємства розглядається науковцями переважно в контексті складових (методів, функцій) фінансового (фінансово-кредитного) механізму, і пов’язане з мобілізацією та використанням підприємством фінансових ресурсів, які формуються у вигляді грошових фондів чи в не фондовій формі. Авторами узагальнено власне бачення сутності даної дефініції, як діяльності суб’єкта господарювання, пов’язаної з мобілізацією фінансових ресурсів із внутрішніх і зовнішніх джерел, їх розподілом та ефективним використанням на забезпечення безперебійної поточної роботи підприємства та фінансування його розвитку. Виділено фактори впливу на фінансове забезпечення діяльності та розвитку малих підприємств, з урахуванням специфіки їх діяльності, які згруповано у шість груп: масштаби діяльності; виробничий процес; активи, менеджмент; персонал; стійкість. Основними формами фінансового забезпечення суб’єктів бізнесу в сучасних умовах господарювання виокремлено самофінансування, банківське кредитування, лізингове фінансування, інвестування, бюджетне фінансування, фінансування з різноманітних грошових фондів. Встановлено, що основними джерелами фінансування діяльності малих приватних транспортних фірм є власні кошти, зокрема нерозподілений прибуток та поточні зобов’язання і забезпечення. Позиковий капітал таких фірм переважно носить короткостроковий характер і складається з кредиторської заборгованості та інших поточних зобов’язань, які можна віднести до стійких пасивів. Проаналізовано сучасні умови фінансового забезпечення розвитку малих приватних транспортних підприємств в Україні. Визначено критерії для прийняття фінансових рішень, а також переваги і недоліки застосування різних форм фінансування оновлення основного капіталу приватних транспортних фірм.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Тесля, П. Н. "Государственно-частное партнерство в свете исторической ретроспективы." Журнал «ЭКО» 49, no. 2 (January 31, 2019): 174. http://dx.doi.org/10.30680/eco0131-7652-2019-2-174-192.

Full text

Abstract:

В статье рассматриваются исторические формы государственно-частного партнерства (ГЧП), демонстрируется, что ГЧП присутствовало на протяжении всей истории государства как такового. На примере России показано, что развитые формы такого партнерства (кормление) могут появиться раньше, чем простые (откупа). Наиболее развитые формы взаимодействия между государством и бизнесом – концессии, активно использовавшиеся при реализации инфраструктурных проектов, – стали базой индустриального рывка в большинстве стран мира. Показано, что ГЧП может порождать и систематически порождает коррупцию, но также способствует и формированию важных устойчивых форм хозяйственно-правовых отношений. Хотя ГЧП присутствовало почти всюду, но приживалось и развивалось в разных странах по-разному. Развитие ГЧП прерывисто и неравномерно. Масштабы ГЧП, измеренные в терминах их доли в валовых инвестициях, сравнительно невелики, в отличие от их значимости для экономики. Благодаря ГЧП государство сохраняет контроль над важными активами, прежде всего недвижимостью, и получает от частного бизнеса инвестиции и услуги эффективного менеджмента.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

Угурчиева, Р. О., and М. М. Мусаев. "РОЛЬ ГОСУДАРСТВЕННЫХ ИНСТИТУТОВ В РЕАЛИЗАЦИИ РЕГИОНАЛЬНОЙ СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКОЙ ПОЛИТИКИ." Журнал Естественно-гуманитарные исследования (ЕГИ), no. 1/27 (January 2020): 210–15. http://dx.doi.org/10.36684/25-2020-1-27-210-215.

Full text

Abstract:

Проблемы современной социально-экономической ситуации в России выдвигают на передний план задачи задействования активной государственной политики, ориентированной на устойчивое обеспечение экономического роста, развития всех составляющих социально-экономического потенциала, в т.ч. повышения качества трудовых ресурсов, развития экономической активности граждан, улучшения условий жизни, наращивания эффективности производства, развития рыночной инфраструктуры и т.п. Все это требует рассмотрения, в первую очередь, вопроса о месте и значимости государственных институтов в проведении региональной социально-экономической политики. В специальной экономической литературе совокупность различных подходов определения региональной социально-экономической политики можно свести к двум основным подходам. Во-первых, это региональная политика, реализуемая общегосударственными (федеральными) структурами, и, во-вторых – региональная социально-экономическая политика, проводимая местными властями в регионе. Как правило, все прежние годы исследователи делали акцент проблемам реализации общегосударственной региональной политики. Особенностью современного периода развития является наличие множества разнообразных организационных форм проведения региональной социально-экономической политики. Так, например, в США широко используется корпорация регионального развития, в странах ЕС наблюдается ассортимент реализации разнообразных функций – начиная с восстановления слаборазвитых территорий до структурной перестройки освоенных регионов на постиндустриальной основе. Надо также отметить повышение роли управления территориальным развитием на уровне городов, агломераций и органов муниципального саморегулирования. Причем, особо выразительно, что наблюдается устойчивый переход в управлении региональной экономикой от администрирования к менеджменту. И это естественно, ибо само общество стало все более институциолизованным. Все это подвигло нас на изучение зарубежного опыта места и роли государственных институтов в реализации региональной социально-экономической политики с позиции возможности использования его положительных сторон в российской практике.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Бочарникова, А. В. "РОЛЬ ТРАДИЦИОННЫХ ИНСТИТУТОВ В СТРАТЕГИИ СОУПРАВЛЕНИЯ ОСОБО ОХРАНЯЕМЫХ ПРИРОДНЫХ ТЕРРИТОРИЙ ПРИМОРСКОГО КРАЯ." Биосфера 9, no. 1 (March 31, 2017): 21. http://dx.doi.org/10.24855/biosfera.v9i1.324.

Full text

Abstract:

В районах, где создаются особо охраняемые природные территории (ООПТ), актуальным вопросом является соотнесение интересов местных жителей и Администрации ООПТ. Возможным способом решения противоречий и предупреждения конфликтов является концепция «соуправления», которая разрабатывалась в рамках теории экосистемного менеджмента западными авторами. Целью статьи является исследование возможности применения стратегии соуправления на примере созданного в 2015 г. в Пожарском районе Приморского края национального парка «Бикин». Существуют условия, когда для решения этой проблемы необходимо создание системы соуправления в модельном регионе: отдаленное географическое расположение, факт проживания и хозяйственной деятельности коренных малочисленных народов, активное вовлечение территории в коммерческий оборот (угроза лесозаготовок), стихийный и нерегулируемый туризм, оказывающие значительную нагрузку на экосистему. Рассматривается динамика институтов, регулирующих традиционное природопользование коренных народов, начиная с конца XIX в., заканчивая современным периодом. Конфликты между лесопромышленными компаниями, планирующими лесозаготовки, и удэгейцами и нанайцами, которые имеют охотничьи угодья на этой же территории, возникают с 1980 г. Организация Национального парка способствует решению этих противоречий. Анализ ситуации в бассейне реки Бикин показал необходимость применения стратегии соуправления. В рамках созданного Национального парка происходит адаптация институтов, регулирующих традиционное природопользование коренных малочисленных народов. Соответственно классификации систем соуправления по типам в данном случае имеет место переходный тип между консультативным и совместным. Однако в сравнении с западными странами в России местные жители меньше задействованы в принятии решений, окончательное решение принимает Правительство РФ.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

Владыкина, Юлия Олеговна. "Выбор ключевых точек развития туристских кластеров." Russian Journal of Entrepreneurship 18, no. 21 (November 16, 2017): 3335. http://dx.doi.org/10.18334/rp.18.21.38534.

Full text

Abstract:

Туристская индустрии, как одна из наиболее динамичных отраслей экономики. Аккумулирующая ресурсы на территории региона, способная развивать инфраструктуру и социально-экономические стороны хозяйства, призвана быть форвардом территориальных инвестиций и социально-экономической стабильности. Целенаправленные действия в отношении эффективного результата должны быть четко продуманы и носить долгосрочный характер. Кроме того, наиважнейшим аспектом планируемого успеха должен стать анализ возможностей и выбора «точки приложения силы». Согласно существующей стратегии развития туризма в Российской Федерации, многие регионы активно встроены в процесс формирования комфортной туристской среды и внутреннего продукта, отдельные достаточно глубоко проработали социальный аспект взаимодействия туристской сферы с территориальными образованиями, обеспечив продвижение качественного и безопасного продукта на рынке, другие находятся в стадии формирования информационных баз и туристских реестров, однако все, без исключения, участники, планирующие какие-либо виды инвестирования в эту сферу, рассчитывают, в конечном итоге, на привлечение новых ресурсов, новых предприятий, жителей и туристов в свои регионы. Несмотря на общую цель и текущие задачи, результаты, очевидно, разные. Исходные данные, как природно-рекреационные условия, не являются в этом процессе приоритетно важными, поскольку есть территории весьма ограниченного разнообразия и достаточно высокого уровня туристского продукта. Система менеджмента, очевидно, существенный фактор. Однако в данной статье рассмотрена предуправленческая стадия, в которой заложен дальнейший импульс, точка роста, дающая старт новым продуктам, туристским потокам и инвестициям.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

МАСЛОВА, К. І. "ПЛАНУВАННЯ ТА РОЗВИТОК УСПІШНОЇ КАР’ЄРИ." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, no. 4 (April 19, 2022): 171–75. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.2.25.

Full text

Abstract:

У статті розглядається процес виробничої діяльності, тобто кар'єра, під час якої працівник, просуваючись по кар’єрних сходах, освоює нові технології і техніку, прийоми, функціональні та посадові обов'язки, менеджмент, соціальні ролі тощо. Також у роботі досліджені принципи ефективного планування кар'єри, які сприяють отриманню найбільшого ефекту, формуванню людського капіталу та досягненню успіху на ринку праці. Особлива увага приділяється розгляду компетентного підходу у процесі планування кар'єрних шляхів співробітників, розглянуті питання побудови кар'єрних шляхів, створення профілів компетенцій для посад і співробітників, а також побудови паралельних ієрархій. Доведено, що кар'єра майже повністю залежить від бажання самого працівника щодо її розвитку, а організація повинна надавати активне сприяння цьому. Проаналізовано, що планування кар'єри допомагає вибрати роботу в організації, яка надає працівникові можливості професійного зростання і підвищення рівня життя; отримувати більше задоволення від роботи; чіткіше уявляти особисті професійні перспективи, планувати інші аспекти життя; цілеспрямовано готуватися до майбутньої професійної діяльності; підвищити конкурентоспроможність на ринку праці. Для планування трудової кар'єри найбільш значущим є розвиток таких навичок, як самоаналіз власних інтересів, здібностей, ділових і особистих якостей, цілепокладання, узгодження особистих інтересів та інтересів організації. Але бути молодим і цілеспрямованим недостатньо для того, щоби стати переможцем серед претендентів на престижну посаду, на результати відбору впливає ще кілька чинників. Найголовніший чинник нині – це вільне володіння іноземною мовою. Перевагу віддають тим, хто говорить англійською мовою, рідше вимагають знання французької чи німецької. І другий фактор – поглиблені знання персонального комп'ютера, вміння отримувати цінну інформацію. Залежно від особливостей діяльності структурного підрозділу будуть потрібні хоча б мінімальні знання спеціальних програм.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Семёнов, М. С. "ПОДГОТОВКА БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ ФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ СПЕЦИАЛИЗАЦИИ «МЕНЕДЖМЕНТ В ТУРИЗМЕ» НА ОСНОВЕ ОРГАНИЗАЦИИ МАСТЕР-КЛАССА «ОСОБЕННОСТИ РАЗВИТИЯ МАРКЕТИНГА В ЭКОЛОГИЧЕСКОМ ТУРИЗМЕ В ПЕРИОД ПАНДЕМИИ COVID-19»." Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, no. 1 (September 27, 2021): 86–92. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-1-12.

Full text

Abstract:

В статье рассматриваются особенности применения маркетинга в индустрии туризма. Актуальность исследования определяется активным развитием рынка туристических услуг, специфическими характеристиками которого в настоящий момент являются интернационализация, интеграция и регионализация, динамичные изменения туристского спроса и предложения. Цель исследова- ния – определить и показать значимость организации мастер-класса «особенности развития маркетинга в экологическом туризме в период пандемии Covid-19» в подготовке будущих учителей физической культуры специализации «Менеджмент в туризме». Материалы и методы. Для решения задач исследования автором использованы следующие общепедагогические методы: метод анализа научной литературы, сопоставления, синтеза, методы беседы и организации мастер-класса в ходе педагогического эксперимента. Исследование организовано на базе Белорусского государственного педагогического университета имени Максима Танка (г. Минск, Республика Беларусь), в нем приняли участие студенты 2 и 3 курса дневной формы получения высшего образования (47 человек). Результаты исследования. Туристическая отрасль становится лидером среди других отраслей по степени мультипликативного влияния на экономику. Значимость организации мастер-классов в ходе подготовки будущих специалистов заключается в том, что представленный научный материал основан на реальных событиях, сегодняшней обстановке в мировом пространстве. Также параллельно студенты приобретают знания о мировых экологических проблемах, что способствует правильному формированию взглядов на различные проблемы. Основными составляющими маркетинга в туризме являются процессы производства и продажи туристических услуг, а также коммерческая работа. В экономиках многих ведущих стран мира туристская сфера занимает ключевую, бюджетообразующую позицию. Развитие туристского рынка в Республике Беларусь, безусловно, будет способствовать увеличению уровня конкуренции в данной экономической сфере. Режим самоизоляции и ограничений во время короновируса дал положительный эффект: люди стали бережнее относиться к окружающей среде, люди стремятся работать на удалёнке и меньше передвигаться на автомобилях. Снижение количества международных пассажирских перевозок различными видами транспорта также оказало большое влияние на снижение выбросов в атмосферу вредных веществ, снижение загрязнения вод мирового океана.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

Redko, Viktoriia Y., and Yurii V. Semych. "Особливості франчайзингової експансії на український туристичний ринок." European Journal of Management Issues 28, no. 3 (September 25, 2020): 101–9. http://dx.doi.org/10.15421/192010.

Full text

Abstract:

Мета дослідження - визначити відмінності впровадження моделі франчайзингу туристичними операторами на європейському та українському ринках. Дизайн/Метод/План дослідження. Теоретичний підхід, що ґрунтується на узагальненні, системному й порівняльному аналізі. Застосовані контент-аналіз, статистичний, графічний і табличний методи. Результати дослідження. Охарактеризовано моделі ділового франчайзингу найбільших багатопрофільних туристичних операторів масового туризму в Україні. Визначено загальні умови здійснення туристичної діяльності на принципах ділового франчайзингу для туристичних агенцій. З’ясовано відмінності моделей ділового франчайзингу на європейському й українському ринках. Франчайзинг визначено механізмом мультиплікації бізнесу й кооперації можливостей, спрямованих на активне просування туристичного продукту на цільовий на ринок. Практичне значення дослідження. Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає у можливому їх застосуванні туристичними агенціями при прийнятті рішення про приєднання до франчайзингової мережі й туроператорами при вирішенні питань диверсифікації прогнозованих ризиків бізнесу. Оригінальність / цінність / наукова новизна дослідження. Новизною проведеного дослідження є уточнення умов провадження туристичної діяльності на засадах франчайзингу в країнах Європи й, зокрема, в Україні, виділення відмінних рис моделі європейського ділового франчайзингу, які полягають у чітко визначеній вертикально інтегрованій структурі управління, сильному національному маркетинговому менеджменті, корпоративній підтримці ведення бізнесу, довгостроковості франчайзингових угод, результативній системі франчайзі. Перспективи подальших досліджень / обмеження дослідження. Внаслідок економічної кризи в туристичному бізнесі перспективним напрямом подальших досліджень з цієї проблематики є пошук шляхів стабілізації діяльності мережевого бізнесу в туризмі. Викликає інтерес зміна фінансового стану туристичних агентств після отримання або припинення статусу франчайзі. Тип статті - теоретичний.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

Даниленко, Ольга Вікторівна. "КУЛЬТУРНО-ДОЗВІЛЛЄВИЙ ТА РЕКРЕАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СУЧАСНИХ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННИХ КОМПЛЕКСІВ УКРАЇНИ." Питання культурології, no. 37 (May 28, 2021): 150–58. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.37.2021.236016.

Full text

Abstract:

Мета статті — окреслити основні аспекти культурно-дозвіллєвого та рекреаційного потенціалу сучасних готельно-ресторанних комплексів в Україні. Методологія дослідження ґрунтується на інклюзивному поєднанні методологічного інструментарію культурологічного, мистецтвознавчого, соціокультурного та структурно-функціонального підходів, а також підходів, інтегрованих із менеджменту. Активно використані загальнонаукові методи пізнання (аналізу, синтезу, спостереження) і принципи (достовірності, системності). Наукова новизна полягає в тому, що в статті розширено уявлення про культурно-дозвіллєвий і рекреаційний потенціал готельно-ресторанних комплексів в сучасній Україні, зокрема на прикладі заміського комплексу «ШишкіNN». Висновки. Конкуренція, значні зміни у вимогах до якості життя, дедалі зростаючі потреби та широкий спектр інтересів людей вимагають від готельно-ресторанних комплексів здатності переорієнтовуватися на надання низки додаткових послуг. Одними з найважливіших складових, яким повинен відповідати сучасний готельно-ресторанний комплекс, є культурно-дозвіллєва і рекреаційна. Для реалізації культурно-дозвіллєвого і рекреаційного потенціалу сучасний готельно-ресторанний комплекс повинен передусім враховувати такі аспекти: особливості архітектурного стилю і забудови; рекреаційне зонування і організацію простору відпочинку; розташування в екологічно привабливому місці; художньо-естетичне вирішення та якісне декоративне оздоблення інтер’єру; проведення різних культурно-дозвіллєвих заходів; спеціальну підготовку керівного і обслуговуючого персоналу тощо. Звернено увагу, що у сучасній Україні при архітектурно-дизайнерському проєктуванні готельно-ресторанних комплексів дотримуються традицій спеціального оформлення та сервісу для максимального забезпечення культурно-дозвіллєвих та рекреаційних потреб відпочиваючих. Про це свідчить діяльність таких заміських комплексів, як «Чабани», «Два Бобри», «Козацький Стан», «ШишкіNN».

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Федорова, Елена Анатольевна, А. Э. Николаев, and Б. К. ,. Коркмазова. "Влияние оффшоризации на результаты деятельности российских предприятий." Journal of Corporate Finance Research / Корпоративные Финансы | ISSN: 2073-0438 9, no. 3 (October 7, 2015): 51–62. http://dx.doi.org/10.17323/j.jcfr.2073-0438.9.3.2015.51-62.

Full text

Abstract:

Елена Анатольевна Федорова - Финансовый унивеситет при Правительстве Российской Федерации. Электронная почта: ecolena@mail.ru А.Э. Николаев - Финансовый университет при Правительстве Российской Федерации. Б. К., Коркмазова - Кафедра «Финансовый менеджмент», Финансовый университет при Правительстве Российской Федерации. Электронная почта: Bellakormazova01@gmail.com Цель данного исследования – оценка влияния оффшоризация на результаты деятельности отечественных предприятий. В рамках данной цели выдвигалось несколько гипотез.1.Мы предполагаем, что оффшоры отрицательно влияют на конкурентоспособность российских предприятий и на технологическую цепочку.2.Оффшоры влияют отрицательно и на экспортно-импортную деятельность России, т.к. искажаются реальные показатели объемов экспорта и импорта страны.3. Эффект от прямых иностранных инвестиции от стран-оффшоров более выражен, чем эффект от ПИИ развитых стран.4. В этой гипотезе мы решили оценить, насколько эффективна политика деоффшоризации. Если политика эффективна, то политика деоффшоризации, которую проводит Российская Федерация начиная с 2011 г. должна оказывать положительное влияние на увеличение экспортных и сокращение импортных спилловер-эффектов.Прямой методологии, с помощью которой мы могли бы провести оценку выдвинутых гипотез, не существует. В нашей работе мы будем использовать методологию, основанную на оценке значимости спилловер-эффектов, или эффектов распространения.Эмпирическая база включала финансовую отчетность компаний за 2005–2012 гг., была проведена обработка, сортировка и фильтрация данных, после чего осталось 23 567 предприятий с долей иностранного капитала и 14 653 компаний без него.В результате исследования было определено, что отрицательное воздействие капитала из оффшорных зон на замкнутую технологическую цепочку неоднозначно, так как существуют положительно направленные страновые спилловер-эффекты. Тенденция приближения страновых показателей к нулю в 2010–2012 гг. говорит о том, что политика деоффшоризации, активно развернувшаяся в 2011 г., уже начала показывать положительные результаты.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Білоус, Наталія, and Наталія Новохатська. "НЕОЛОГІЗМИ ЯК ЗАСІБ ВІДОБРАЖЕННЯ СУЧАСНОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ НОСІЇВ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ." Актуальні питання іноземної філології, no. 12 (June 22, 2021): 14–18. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-12-2.

Full text

Abstract:

Стаття визначає міленіалів як покоління, народжене після 1981 року, з глибокою залежністю від цифрових технологій, соціальними та економічними проблемами, яке переймається питаннями забруднення навколишнього середовища, проблемами соціальної нерівності та дискримінації. Іншими термінами на позначення цього покоління є: покоління Y, NEXT, селфі, ехо-бумери, мережеве або цифрове покоління, що підкреслює глибоку залежність міленіалів від цифрових технологій. Саме це покоління активно впливає на зміни лексичного складу мови через призму своєї мовної ментальності, що і призводить до появи неологізмів (слів чи сполук, використаних мовою в певний період на позначення нового або вже наявного поняття в новому значенні, які усвідомлюються носіями мови). У цьому дослідженні неологізми класифіковано за такими тематичними групами: 1) способи подолання стресу (лексеми та словосполучення, що позначають способи відновлення душевної рівноваги у зв’язку з незадоволенням результатами соціальної та професійної діяльності, неможливістю розв’язати поставлені завдання, браком часу, відсутністю можливості емоційних проявів): а) методика, б) тварина, в) людина; 2) ефективний тайм- менеджмент (неологізми на позначення швидкого темпу життя, постійного дефіциту часу і необхідності раціонального планування); 3) здоровий спосіб життя (лексичні одиниці на позначення свідомих підходів до харчування, нових видів спорту та відпочинку): а) спосіб харчування, б) види спорту, в) способи відпочинку; 4) взаємовідносини (новоутворення, які відображають демократичні принципи, боротьбу з гендерними стереотипами, важливість індивідуальності та самовираження): а) принципи виховання дітей, б) принципи взаємовідносин чоловік/жінка, в) боротьба з упередженостями; 5) житлові умови (одиниці на позначення економії на житловій площі, пріоритетності інфраструктури та району, можливості дистанційної роботи, енергоефективності та переробки відходів); 6) ставлення до навколишнього середовища (неологізми на позначення способів захисту навколишнього середовища).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

Voitovych, Iryna, Vasyl Voitovych, and Ninel Matskevych. "Рекреаційний туризм у процесі підготовки майбутніх фахівців галузі фізичної культури та здоров’я." Physical education, sports and health culture in modern society, no. 3 (43) (September 27, 2018): 3–11. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2018-03-03-11.

Full text

Abstract:

Актуальність дослідження зумовлена суперечністю між потребою в компетентних спеціалістах у сфері фізичної культури, туризму та рекреації й недостатніми моделями їх підготовки, зокрема з дисципліни «Рекреаційний туризм». Мета дослідження – розробити модель оптимального освітнього процесу навчання рекреаційному туризму студентів факультетів фізичної культури з напряму рекреаційного туризму. Методи дослідження – анкетування, теоретичне моделювання, аналіз й узагальнення літературних джерел, педагогічне спостереження, метод математичної статистики. Результати роботи. Установлено, що професійна підготовка майбутніх фахівців рекреаційного туризму визначається як процес, що відображає науково та методично обґрунтовані освітньо-виховні заходи вищого закладу освіти, які мають теоретичний і практичний характер. Дані дослідження засвідчили, що під час вивчення навчального предмету «Рекреаційний туризм» студенти надають перевагу практичним заняттям, інформаційним лекціям (26,9 %), лекціям-візуалізаціям (26,9 %), лекціям-дискусіям (22,6 %), зустрічам із практиками в галузі рекреаційного туризму, відвідуванню екскурсій, туристичних об’єктів, турагентств тощо. Науковці також рекомендують доповнювати систему освіти підготовки таких фахівців такими методами навчання, як проблемні ситуації, ділові ігри, Інтернет-тренінги, конференції, та створювати міжпредметні зв’язки з іноземними мовами, економікою й менеджментом. Щодо розділів дисципліни, які б студенти хотіли опанувати передусім на практичному рівні, то найбільшу зацікавленість відзначено в активних видах туризму, таких як спортивний, зокрема пішохідний, туристичних послугах, краєзнавстві та туристичній анімації. Висновки. Отже, формування ефективної моделі профільної підготовки студентів факультетів фізичної культури й здоров’я, саме комплексність в організації навчального процесу з рекреаційного туризму, урахування думки студентів, колег і напрацювання теоретиків та практиків щодо підбору змісту, методів і форм занять, способів оцінки знань, дасть змогу підвищити рівень знань та мотивацію до вивчення цієї дисципліни.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

Пищалкина, И. Ю., and С. Б. Сулоева. "MODERN METHODS AND MODELS OF THE RISK MANAGEMENT SYSTEM WITH CONSIDERING TO THE SPECIFICITY OF INDUSTRIAL ENTERPRISES." Organizer of Production, no. 4 (March 10, 2021): 69–79. http://dx.doi.org/10.36622/vstu.2020.12.34.007.

Full text

Abstract:

Введение. Статья посвящена наиболее эффективным методам и моделям качественной и количественной оценки рисков, применяемых на промышленных предприятиях. Анализируются преимущества и недостатки подходов. Актуальность работы обусловлена активным смещением фокуса бизнес сообщества и менеджмента компаний на вопросы управления рисками. В текущих реалиях риск-менеджерам следует расширить перечень используемых инструментов для обеспечения стабильного развития предприятий с учетом факторов риска. Данные и методы. В статье рассмотрены фундаментальные теоретические положения, изложенные в зарубежных и отечественных источниках. В процессе исследования были применены методы анализа и синтеза данных, системный подход, обобщение и группировка, а также собственный опыт автора. Полученные результаты. Исследованы существующие качественные и количественные подходы, применяемые в целях риск-анализа, и предложена модифицированная классификация этих подходов. Определены критерии выбора методов анализа рисков в рамках цикла управления рисками на промышленном предприятии. Разработаны практические рекомендации по применению инструментов риск-менеджмента с учетом особенностей этапов управления: от идентификации рисков до мониторинга риск-событий и ликвидации последствий. Заключение. Выводы, полученные в результате исследования, могут быть использованы в качестве теоретической основы для проведения риск-сессий на промышленных предприятиях и комплексной оценки рисков. Introduction. The paper is devoted to the most effective methods and models of qualitative and quantitative risk analysis used at industrial enterprises. The advantages and disadvantages of the approaches are analyzed. The relevance of the paper is due to the active shift in the focus of the business community and top-management towards to the risk management aspects. In the current realities, risk managers should expand the applied list of tools to ensure stable development of enterprises, with considering to the risk factors. Data and methods. The article deals with the fundamental theoretical provisions, presented in foreign and domestic scientific sources. In the researching process, we applied the methods of data analysis and synthesis, a systematic approach, generalization and grouping and the author's own experience. Results Obtained. The existing qualitative and quantitative approaches used for the purposes of risk analysis was investigated and a modified classification of these approaches is proposed. We determined the criteria for choosing methods of risk analysis within the risk management cycle at the industrial enterprise. We have worked out practical recommendations for applying the tools of risk management, in accordance to features of management stages: from identification of risks to monitoring risk events and mitigating consequences. Conclusion. The research results can be used as a theoretical basis for leading risk sessions at industrial enterprises and for a comprehensive risk evaluation

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Іваницький, О. І., М. А. Панічук, and С. В. Сичева. "МОДЕРНІЗАЦІЯ МАГІСТЕРСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ." Pedagogical Sciences: Theory and Practice, no. 3 (January 10, 2022): 69–76. http://dx.doi.org/10.26661/2786-5622-2021-3-09.

Full text

Abstract:

У статті досліджено шляхи модернізації професійної підготовки майбутніх педагогів закладів вищої освіти в умовах цифровізації освітнього простору. Емпіричне дослідження показало значну неоднорідність рівнів педагогічних знань та рівня цифрової компетентності здобувачів освітньої програми «Педагогіка вищої школи». Обґрунтовано детермінанти, орієнтація на які сприяє більш ефективній магістерській підготовці майбутніх педагогів закладів вищої освіти. Виділені детермінанти вказують на шляхи модернізації професійної підготовки майбутніх педагогів закладів вищої освіти, а саме: 1) забезпечення гнучкості й варіативності освітньо-професійної програми, силабусів і робочих програм, змісту дисциплін; 2) здійснення планомірних науково-методичних досліджень членами проєктної групи щодо вихідного рівня підготовленості студентів до навчання в магістратурі, ефективності формування загальних і фахових компетентностей майбутніх педагогів закладів вищої освіти; 3) порівняльне вивчення ефективних систем діяльності педагогів закладів вищої освіти, націленість на формування в магістрантів елементів авторської системи діяльності викладача закладу вищої освіти; 4) демонстрацію викладачами активної взаємодії зі студентами як експертів, «тренерів», консультантів, фасилітаторів; 5) урахування рівня підготовленості студента до навчання в магістратурі, розроблення й виконання індивідуальних програм підготовки студентів; 6) фокусування на актуальних рекомендаціях та визнаних ефективних практиках Європейського освітнього простору. На основі виділених детермінантів оновлено освітньо-професійну програму «Педагогіка вищої школи», зокрема, доповнено перелік фахових компетентностей, поданих у Стандарті вищої освіти України. Представлені в освітньо-професійній програмі компетентності інтегрують досягнення педагогіки, освітнього менеджменту, педагогічної психології, акмеології, андрагогіки та публічної діяльності, що підкреслює націленість програми на підготовку нової генерації дієвих та ефективних педагогів закладів вищої освіти, здатних до інноваційної й пошуково-дослідницької діяльності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

Федяєва, Валентина, and Олена Чабан. "НАУКОВИЙ ОСЕРЕДОК ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ АСОЦІАЦІЇ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО В ХЕРСОНСЬКОМУ ДЕРЖАВНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ: СТАНОВЛЕННЯ, ЗДОБУТКИ, ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ." Інноватика у вихованні, no. 14 (November 17, 2021): 118–27. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i14.396.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано діяльність наукового осередку Всеукраїнської асоціації Василя Сухомлинського в Херсонському державному університеті, висвітлено його здобутки та перспективи розвитку. Авторами вивчено архівні матеріали кафедр педагогіки та педагогічної майстерності університету, що фіксують активізацію інтересу до спадщини Василя Сухомлинського вже в 70 – 80 – тих рр. ХХ ст. Мета публікації полягає в розкритті історії становлення осередку Всеукраїнської асоціації Василя Сухомлинського – кафедри педагогіки, психології й освітнього менеджменту імені проф. Є.Петухова, його напрацювання та визначення перспектив його розвитку у системі підготовки майбутніх учителів; проведенні подальших наукових досліджень спадщини, Василя Олександровича та втілення його ідей в умовах сьогодення. Її реалізація спирається на аналіз наукового доробку студентів, аспірантів, докторантів, викладачів кафедри, присвяченого теорії та практиці навчання та виховання дітей за В. Сухомлинським, який знайшов своє найбільш повне відображення в напрацюваннях Всеукраїнської асоціації Василя Сухомлинського. У публікації акцентовано, що системному й більш масштабному вивченню спадщини В.Сухомлинського, а тим самим й розвиткові сухомлиністики, сприяла активна наукова діяльність студентів, аспірантів й докторантів. Завдяки виконанню ґрунтовних наукових робіт (у формі кандидатських та докторських дисертацій) ними було звернуто більше уваги до педагогічної персоналії й до вивчення практичного досвіду В.Сухомлинського в контексті тогочасних освітніх реалій. Всеукраїнською асоціацією Василя Сухомлинського за участі викладачів Херсонського державного університету три масштабних наукових заходи: XVI Всеукраїнські педагогічні читання «Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю: ціннісні виміри в освіті». (2009), XXІI Всеукраїнські педагогічні читання «Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю: виховуємо культуру потреб особистості». (2015) та Всеукраїнський освітній форум «Нова українська школа – діалог з В.Сухомлинським». (2018).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

Delva, I. I. "Синдром Персонейджа — Тернера: принципи діагностики й лікування." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL 17, no. 8 (January 31, 2022): 39–44. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.17.8.2021.250819.

Full text

Abstract:

Синдром Персонейджа — Тернера (СПТ) — гостра нетравматична мультифокальна патологія плечового сплетення і його гілок неуточненої етіології. Як етіологічні розглядаються інфекційні, імунні, механічні й спадкові фактори. СПТ характеризується монофазним перебігом з гострим початком, варіабельним за часом періодом плато, повільним відновленням, різноманітними резидуальними явищами у вигляді хронічного болю й парезів. Захворювання маніфестує виникненням раптового гострого болю в плечовому поясі й руці. Протягом першого тижня захворювання на стороні болю приєднуються рухові розлади, які в 70 % випадків виникають у м’язах, що іннервуються верхнім стовбуром плечового сплетення. При підозрі на СПТ мають бути виключені: травми, компресії й пухлини плечового сплетення, шийні компресійні радикулопатії, синдром грудного отвору, хвороби мотонейрона, поперечний мієліт, патологія плечового суглоба, спондильоз, міофасціальний больовий синдром, костохондрит, гострий інфаркт міокарда, тромбоемболія легеневої артерії, комплексний регіонарний больовий синдром. Голкова електроміографія є визначальною в підтвердженні діагнозу СПТ, однак вона набуває інформативності лише через 2–3 тижні від початку захворювання. Магнітно-резонансна томографія плечового пояса у відновному періоді захворювання виявляє ознаки денервації м’язів плечового пояса, а в резидуальному періоді — ознаки атрофії м’язів і їх ліпідної інфільтрації. До цього часу не існує жодного методу лікування СПТ, що довів би свою ефективність у рандомізованих клінічних дослідженнях. Пероральний прийом преднізолону в гострому періоді захворювання асоціюється зі зменшенням больового синдрому і збільшенням імовірності повного функціонального відновлення. Менеджмент пацієнтів із СПТ передбачає адекватне нівелювання больового синдрому. Серед великої когорти нестероїдних протизапальних препаратів, що застосовуються для лікування гострого болю, все більше уваги приділяється декскетопрофену. Переваги декскетопрофену зумовлені його високою біодоступністю, швидким початком дії, різнорівневою (периферичною і центральною) активністю. На сьогодні в Україні декскетопрофен випускається у трьох формах (розчин для ін’єкцій, таблетки і гель) виключно як препарат Сертофен. Саме наявність різних форм Сертофену (декскетопрофену) дозволяє використовувати препарат як у стаціонарних, так і в амбулаторних умовах, а також дає можливість проводити ступінчасту протибольову й протизапальну терапію з наступним переходом на топікальну форму. При зменшенні больового синдрому активно застосовується фізична реабілітація, ортопедичні операції з метою фіксації лопатки.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

Тутова, А. С. "Особливості стимулювання менеджерів вищої ланки в сучасних організаційних умовах." ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, no. 3 (267) (April 10, 2021): 94–97. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-267-3-94-97.

Full text

Abstract:

В сучасних умовах мистецтво управління людським потенціалом стає вирішальною умовою, що забезпечує конкурентоспроможність підприємства і стабільність підприємницького успіху. Саме тому останнім часом так виріс інтерес до менеджменту, як сфери мотивації персоналу. Саме область стимулювання становить значну частину концепції цієї управлінської науки. Знання мотиваційних установок працівника, вміння їх формувати і направляти відповідно до особистих цілей і завдань підприємства є одним з найважливіших питань в управлінні сучасного підприємства. В умовах сучасних економічних відносин стимулювання трудової діяльності співробітників організацій займає найважливіше місце в управлінні персоналом підприємства, так як є безпосередньою причиною їх трудової діяльності. Мобілізація співробітників на активну, ініціативну і якісне виконання своїх обов'язків по суті є головним завданням керівництва. Внаслідок зміни змісту праці в умовах науково-технічного прогресу, широкої автоматизації та інформатизації виробничої діяльності, в умовах підвищення рівня професійної освіти і соціальних очікувань співробітників значення стимулювання в керівництві персоналом ще більше зросла, значно розширився й ускладнився зміст цього роду управлінської діяльності. У дослідженні обґрунтовано необхідність аналізу особливостей стимулювання менеджерів стратегічного рівня управління. Надано тлумачення поняття "стимулювання", що дозволяє розкрити повну сутність і розуміння цього терміну. Визначено зміст стимуляційного профілю, що являє собою актуальні для співробітника мотиваційні чинники або потреби. Обґрунтовано, що у сучасних організаційних умовах успішний процес стимулювання менеджерів вищої ланки перш за все базується безпосередньо на вірно обраному керівником напряму стимулювання. Шлях до ефективного управління трудовою діяльністю менеджерів вищої ланки в сучасних організаційних умовах лежить через розуміння їх мотивації і стимулювання праці. При цьому існують істотні відмінності в мотиваційній структурі менеджерів різних рівнів управління підприємств. Це необхідно враховувати при розробці системи стимулювання праці в конкретних виробничих умовах.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Активний менеджмент'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles