Academic literature on the topic 'Авторська метафора'

Когнітивна лінгвістика трактує метафору як ідеальну модель мовного відображення базового когнітивного процесу. Вона є універсальним знаряддям мислення та пізнання світу. У політичному дискурсі метафора виступає непрямим засобом впливу на суспільну свідомість, метою якого є створення політичного іміджу, формування переконань та уявлень, продукування позитивної чи негативної емоційно-оцінної позиції. Отже, дослідження метафори та метафоризації в когнітивно-дискурсній парадигмі є перспективним і актуальним напрямом сучасних лінгвістичних студій. У статті розглянуто концептуальні аспекти метафоризації англійського політичного дискурсу. Предметом детального аналізу є когнітивні та комунікативно-прагматичні особливості метафоричних засобів, використаних в інавгураційній промові Джозефа Байдена. Виокремлено базові концептуальні метафори (UNITY IS A PURPOSE, HISTORY IS A STORY, HISTORY IS A PERSON, NATION IS AN ORGANISM, DEMOCRACY IS A WAR), які формують рамковий пропозиційний зміст політичної промови. Ці концептуальні метафори реалізуються через низку метафоричних засобів, серед яких такі: метафора-кліше, метонімія, персоніфікація, порівняння, індивідуально-авторська метафора. Фактичний матеріал підтверджує домінування оригінальної індивідуально-авторської метафори в політичному дискурсі президента, найоптимальнішим способом передачі якої є дослівний переклад із застосуванням абсолютних та відносних еквівалентів. Дослідження використаних політичних метафор здійснювалося з позиції аналізу лінгвістичних образних виразів як елементів індивідуального авторського стилю американського політичного лідера – Джозефа Байдена. Визначено комунікативну та прагматичну спрямованість використаних метафоричних засобів. Запропоновано ефективні стратегії передачі використаних американським президентом Дж. Байденом англійських концептуально-образних прийомів засобами української мови зі збереженням їхнього семантичного, прагматичного та стилістичного потенціалу.

У статті акцентовано на дискусійному характері сформованих наукових підходів до визначення фундаментальних принципів аналізу метафор. Досліджено метафоричне мовлення українського письменника Юрія Клена як засіб презентації індивідуально-авторської мовної картини світу в аспекті антропоцентричної лінгвістики; наголошено, що метафора є одним з основних засобів моделювання суб’єктивного авторського погляду на життя та його художньої інтерпретації. Проаналізовано бінарну концептуалізацію метафоричної системи поета, типи метафор, способи їх реалізації; доведено, що текст художнього твору може являти собою складну й багатошарову метафору. Запропоновано класифікацію домінантних типів метафор з урахуванням способів їх морфологічного вираження та синтаксичної організації.

В статье рассматриваются примеры использования метафор зарубежными авторами в художественных литературных произведениях. Обращение к анализу метафоры в работах определенного автора позволяет нам исследовать конкретные черты индивидуального стиля писателя. При анализе метафорических выражений в работах установлено, что в процессе метафорического переосмысления объектов и явлений природы, а также многих других понятий, связанных с человеком, значительную роль играет метафора, которая на лингвистическом уровне проявляется в большом количестве метафорических выражений в текстах и становится отличительной чертой идиостиля писателя. Исходя из особенностей авторского стиля, можно говорить о принадлежности произведений к определенному человеку и использовать его при установлении авторства.

У статті обґрунтовано авторський підхід до проблеми метафоризації постнекласичного освітнього процесу у вищій школі. Опора на метафору стає альтернативною традиційній педагогіці з метою її переорієнтації на людиноцентрованість. Метафоризація освітнього процесу має безпосереднє відношення до механізму мислення: вона є його невід’ємною частиною. Метафора розглядається як частина когнітивних процесів, що уможливлює шлях від сприйняття художнього образу до формування концепту. Підкреслено, що метафора дає змогу позитивно оцінювати організацію освітнього процесу. Метафоричне мислення розглядається як мислення на основі руху від конкретних об’єктів до розуміння ціннісних ідей та їх асоціативних зв’язків. У статті наведені приклади завдань, пов’язаних з діагностикою та розвитком ціннісних орієнтацій студентів закладів вищої мистецької освіти. На основі аналізу сценарію сторітелінгу «Ми вдвох однією журились журбою, і щастям раділи одним…» показані можливості апробації метафори у змісті мистецької освіти. Аналіз виконаних завдань засвідчують факт доцільності переорієнтації освітнього процесу, організованого в дусі постнекласичної педагогіки. У здійсненні проєкту, що охоплює різні види мистецької діяльності, залучені інтелектуальні та творчі сили викладачів і студентів. Зазначено, що, керуючись нелінійною логікою, ми отримуємо головний продукт творчості студента – його особистість, з якою здійснюється перехід від образу до концепту (образ-метафора-символ-концепт).

Особливості семантичного оновлення релігійної лексики у творах письменників української діаспори ХХ ст., яка, на відміну митців материкової України, мала змогу правдиво відтворювати життя українців та ставлення їх до Бога ‒ це тема, яка до 90-х рр. минулого століття в Україні залишалася поза увагою вітчизняних науковців, тому нині є вельми актуальною. Аналіз лексико-семантичних процесів, що супроводжують метафоротворення з участю найуживанішої релігійної лексики в указаному матеріалі, розкриває кілька специфічних ознак. По-перше, коли є потреба акцентувати на постійній (не тимчасовій) подібності чого- або кого-небудь зі світської та сакральної сфер, частіше обирають метафоротворення (не порівняння). По-друге, у процесі метафоротворення поєднують різнокатегорійні найменування (конкретне й абстрактне, матеріальне й нематеріальне та ін.), що додає висловленням піднесеності, урочистості, святковості, ліризму. Однак кількісно переважає метафорне поєднання однокатегорійних слів (це здебільшого давні, уже закріплені в мові утворення), що, очевидно, є реалізацією наміру письменників спілкуватися з читачами звичними образами. При цьому кожне метафорне перенесення ознак з участю релігійної лексики є експресивно-оцінним. По-третє, досліджувані метафорні деривати можуть виконувати функцію іронійної характеристики чого-небудь або кого-небудь, однак такі вживання превалюють у прямому мовленні художніх персонажів-безвірників, які можуть зневажливо, іноді із сарказмом послуговуватися релігійною лексикою як енантіосемійними елементами. Водночас авторське мовлення виразно відображає збереження українцями релігійної коректності у вживанні сакральних мовних одиниць поза релігійною сферою. По-четверте, діаспоряни вибудовують креативні багатослівні метафорні конструкції, які завжди стилістично забарвлені відтінком урочистості й піднесеності, що притаманно сакральним текстам. Імпліцитність складних метафор віддзеркалює вишуканість авторської думки, інтелект, глибоке розуміння Божих настанов. Креативність діаспорян культивована їх мисленнєвою свободою та високим рівнем духовності.

В данной статье рассматривается стилистическое использование метафоры в контексте поэзии поэтов-символистов начала XX века; выявляются способы языковой реализации метафорического значения в соответствии с поставленными художниками слова задачами и целями; проводится типология метафор и определяется индивидуально-авторская специфика их функционирования в лирическом тексте. Авторы также обращают внимание на преемственность литературно-языковых приемов в творчестве К. Бальмонта, В. Брюсова, А. Блока, сравнивая с традицией репрезентации метафорических смыслов в поэзии классиков русской литературы – Н. Некрасова, А. Фета и др.

Спостереження за функціонуванням оказіональних іменників у сучасній німецькій пресі засвідчує низку цікавих і досі недостатньо досліджених лінгвістичних явищ, серед яких – використання метафор як засобу компресії інформації. У публікації розглянуто теоретичні аспекти семантики слова, особливості формування понять внаслідок метафоричного вжитку слів, на прикладах із сучасної німецької преси проінтерпретовано явище семантичної компресії, пов’язане з моделюванням образності. Комунікативно-функціональний потенціал метафори як компресивного засобу визначає комплексна взаємодія сем у метафоричних оказіоналізмах, яка базується з одного боку на логічній формі – певному об’єктивно або суб’єктивно сприйнятому спільному елементу між об’єктом номінації та його номінативним субститутом, з іншого – на асоціативних зв’язках між лексемами, зумовлених як системною організацією мови, так і індивідуальним авторським досвідом.

Стаття присвячена аналізу інтертекстуальних маркерів у романі С. Процюка «Тотем». Найчисельнішими інтертекстуальними проявами у творі постають алюзії. Особливу інтертекстуальну ауру роману С. Процюка «Тотем» витворюють оніми, з якими пов’язані стійкі асоціації як певні психокоди. Вагомого інтертекстуального звучання у романі додають біблеїзми, цитати зі святого Письма та образ Христа-Спасителя, що виступають готовими текстовими прецедентами для авторських розмислів і художнього паралелізму, відповідаючи за формування дискурсу спасіння, прозріння і віронавернення. Особливого інтертекстуального звучання у романі С. Процюка набуває метафора йожефа менгеле як алюзія на прототип жорстокого лікаря-експериментатора, що призводить до тотемозалежності / тотемоколінкування / тотемоплекання, засоційованого з людською деструкцією, виродженням, облудливістю, гріховністю, аморальністю, безчесністю і безвільністю. Алюзія на Йозефа Менгеле у романі мотивує появу численних людських вад, увиразнює мотив гріхопадіння і віровідступництва, пояснює психологічні коди низки неврозів, психозів, страхів, патологій у житті героїв. Інтертекстуальними маркерами у романі С. Процюка «Тотем» виступають епіграфи до окремих розділів твору, увиразнюючи авторську позицію і суголосність цитованому, відзначаючись випереджальним характером інформування сюжетних колізій.

У роботі розглянуто проблемувідтворення авторських метафор у перекладі на основі творів американських поетес XIX-XX століть, виділено основні типи метафор, відповідно до їх структури. Виокремлено найбільш часто вживаніспособи відтворення авторських метафор, описано характерні трансформації при перекладі таких стилістичних фігур у поетичних текстах.

Колмогорова О. Д. Авторська картина світу Стефана Малларме у транслатологічному аспекті : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 035 "Філологія" / наук. керівник Ю. Ю. Третьяк. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 71 с .
UA : Дипломна робота – 71 стор., 62 джерела. Об’єкт дослідження : вербалізована засобами французької мови авторська картина світу Стефана Малларме, репрезентована в віршах Парнаського періоду (тобто раннього до 1884 року) в збірці «Poésies» С. Малларме. Мета роботи: дослідження комплексу перекладацьких рішень, до яких запобігають перекладачі творів Стефана Малларме для відтворення його авторської картини світу, через виокремлення використаних перекладацьких трансформацій . Теоретико-методологічні засади: теоретичні засади дослідження проблем відображення картини світу , засоби її вербалізації в тексті твору (І. С. Алексеєва, Н. Д. Арутюнова, В. А. Маслова, Й. А. Стернін), проблеми художнього перекладу (В. Н. Комісаров, В. С. Виноградов та ін.). Отримані результати: В віршах авторська картина світу відображає сприйняття оточуючої дійсності Стефаном Малларме та вебралізується різними засобами: використання лексики певних тематичних груп із різною частотністю, підбором певних елементів змісту, унікальними авторськими мовними засобами та використанням тропів і фігур. Нами був здійснений аналіз віршів поетичної збірки Стефана Малларме «Poésies» 1887, завядки якому ми виявили головні особливості авторської картини світу та класифікували складові авторської картини світу на три групи: флорообрази, просторові образи, образи стихій. Також ми проаналізували переклади віршів і виявили наскільки адекватно вони відтворюють картину світу автора. Перекладачі використовували цілий комплекс перекладацьких трансформацій , проте були випадки, коли їм не вдавалося віднайти відповідник , який би повністю відображав семантичну ємність образу , створеного Стефаном Малларме.
FR : L’objet d’étude de notre travail de master est la vision du monde de l’écrivain français Stéphane Mallarmé, verbalisée dans son collection de poésie «Poésies» 1887 . Le sujet d’étude est le système d’images de la nature créé par Stéphane Mallarmé dans son collection de poésie «Poésies» 1887. Les images de la nature constituent la base de la vision du monde de l'auteur Stéphane Mallarmé, donc elles doivent être rétablies correctement dans la traduction. L’objectif de notre travail est d’examiner l’unité de résolutions de la traduction vers une autre langue . La vison du monde de l'auteur est le résultat de sa perception, de sa pensée, de son imagination. Dans le collection de poésie «Poésies» 1887 de Stéphane Mallarmé nous avons analysé le contenu et des moyens linguistiques et stylistiques. Les moyens linguistiques et stylistiques comprennent les groupes thématiques et la fréquence d’emploi des unités lexicales, l’utilisation des tropes et des figures rhétoriques. La représentation de la vision du monde de Stéphane Mallarmé pose un problème de traduction en raison de sa nature métaphorique . Les traducteurs ont utilisé différentes transformations, par exemple, déplacements , adjonctions et omissions, modulation , concrétisation, généralisation, division et union de phrases, remplacements lexicaux et grammaticaux, etc.

У статті акцентовано на дискусійному характері сформованих наукових підходів до визначення фундаментальних принципів аналізу метафор. Досліджено метафоричне мовлення українського письменника Юрія Клена як засіб презентації індивідуально-авторської мовної картини світу в аспекті антропоцентричної лінгвістики; наголошено, що метафора є одним з основних засобів моделювання суб’єктивного авторського погляду на життя та його художньої інтерпретації. Проаналізовано бінарну концептуалізацію метафоричної системи поета, типи метафор, способи їх реалізації; доведено, що текст художнього твору може являти собою складну й багатошарову метафору. Запропоновано класифікацію домінантних типів метафор з урахуванням способів їх морфологічного вираження та синтаксичної організації.

У публікації досліджено метафоричне мовлення українського письменника Юрія Клена як засіб презентації індивідуально-авторської мовної картини світу в аспекті антропоцентричної лінгвістики; проаналізовано бінарну концептуалізацію метафоричної системи поета, типи метафор, способи їх реалізації; доведено, що текст художнього твору може являти собою складну й багатошарову метафору.

У статті йдеться про паремії як одиниці, що виступають не лише репрезентантами типових ситуацій, але й сигналізують про експресивну атмосферу представленого художнього простору, максималізують його стилістичний ефект, сприяють реалізації тих чи тих авторських інтенцій, гармонізують прозовий текст, роблять його ритмічним, мелодійним. Власне паремії розглядаються як одиниці з запрограмованим прагматичним ефектом, які формують прагматичний центр висловлювань, найбільш повно й абсолютно недвозначно віддзеркалюють суть ситуацій, становлять одне з невичерпних джерел посилення експресивності, поглиблення логізації оповіді, відповідно, набувають особливої естетичної значущості, увиразнюють позитивну чи негативну оцінку створюваних автором ситуацій. Досліджуються стилістичні ресурси, на яких ґрунтується художність, поетичність власне паремій, передусім акцентується на метафорі, антитезі, гіперболі. Наголошується й на тому, що задля посилення художньої виразності письменник вдається до трансформації форми відповідних одиниць, яка зазвичай спричиняє й ті чи ті семантичні модифікації, що загалом актуалізує значення усталеного виразу, оновлює експресивність, осучаснює образність.