Thematische Bibliographien / Психоанализ

Auswahl der wissenschaftlichen Literatur zum Thema „Психоанализ“

Autor: Grafiati

Veröffentlicht am 25. Juli 2024

Zuletzt aktualisiert am 27. Juli 2024

Geben Sie eine Quelle nach APA, MLA, Chicago, Harvard und anderen Zitierweisen an

Wählen Sie eine Art der Quelle aus:

Machen Sie sich mit den Listen der aktuellen Artikel, Bücher, Dissertationen, Berichten und anderer wissenschaftlichen Quellen zum Thema "Психоанализ" bekannt.

Neben jedem Werk im Literaturverzeichnis ist die Option "Zur Bibliographie hinzufügen" verfügbar. Nutzen Sie sie, wird Ihre bibliographische Angabe des gewählten Werkes nach der nötigen Zitierweise (APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver usw.) automatisch gestaltet.

Sie können auch den vollen Text der wissenschaftlichen Publikation im PDF-Format herunterladen und eine Online-Annotation der Arbeit lesen, wenn die relevanten Parameter in den Metadaten verfügbar sind.

Zeitschriftenartikel zum Thema "Психоанализ"

Юран, Айтен. „Психоанализ любви“. Психоаналіз, Nr. 2 (13) (2009): 84–119.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

ЕЛЬШИНА, М., und А. ИСАЕВ. „АКТУАЛЬНОСТЬ ЛОГОТЕРАПИИ − ТРЕТЬЕЙ ВЕНСКОЙ ШКОЛЫ ПСИХОТЕРАПИИ В СОВРЕМЕННОМ ОБЩЕСТВЕ“. Вестник Карагандинского экономического университета, Nr. 4(63) (29.10.2021): 47–51. http://dx.doi.org/10.52445/bkeu.2021.63.4.007.

Der volle Inhalt der Quelle

Annotation:

Бұл мақалада психотерапияның қалыптасy тарихы, Веналық мектептердің дамy ерекшеліктері, өзара қатынастары көрсетілген. ХХ ғасырдың бастапқы жартысында Еуропаны пенде баласын өз-өзіне қол жұмсап, өмірден баз кешетін кесел иектейді. Сол тұста Зигмунд Фрейд негізін қалаған психоанализ жаңа ғылым ретінде бүкіл Еуропаны дүрліктіріп, бұл ілім адамның түпкі санасына сүңгуді қолға алады. Кісінің бейсаналы түрде жасайтын іс-әрекетін психоанализ арқылы жүйелі түсіндіріп беруге талпынғанымен оның кемшін тұстары да болды. Ол — адамның ең негізгі өзегі трансцендентті болмысына үңіле алмады. Мақалада аталмыш мектептің негізін қалаушы — Виктор Франклдың зерттеyлері және сол негізде құрылған экзистенциалды психоанализ, экзистенциалды психотерапия, логотерапия атты атаyлармен белгілі үшінші Вена психотерапия мектебінің қазіргі қоғамдағы өзектілігі зерделенді. В данной статье представлена история становления психотерапии, особенности развития Венских школ, взаимосвязи. В первой половине ХХ века в Европе согласно статистике произошло множество самоубийств. Именно тогда психоанализ, основанный Зигмундом Фрейдом, как новая наука всколыхнул всю Европу, и это учение взяло на себя погружение в конечное сознание человека. У него были свои недостатки, когда он пытался системно объяснить психоанализом то, что он делает неосознанно. В статье изучены исследования основателя данной школы — Виктора Франкла и актуальность созданной на этой основе третьей Венской колы психотерапии, известной под названиями экзистенциальный психоанализ, экзистенциальная психотерапия, логотерапия в современном обществе. This article presents the history of the formation of psychotherapy, features of the development of Viennese schools, and their relationships. In the first half of the twentieth century, Europe was condemned to death by a man who had committed suicide. At the same time, psychoanalysis, founded by Sigmund Freud, as a new science, swept across Europe, and this teaching began to dive into the ultimate consciousness of man. Although he tried to explain his unconscious actions systematically through psychoanalysis, he had his drawbacks. It is the most basic core of Man, the transcendental being. The article examines the research of the founder of this school — Victor Frankl and the relevance of the third Viennese School of psychotherapy in modern society, known as existential psychoanalysis, existential psychotherapy, logotherapy, built on this basis.

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Литвинский, В. М. „Психоанализ и язык“. Вестник Санкт-Петербургского университета. Серия 6. Философия. Культурология. Политология. Право. Международные отношения, вып. 4 (2014): 43–49.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Мазин, В. „Психоанализ и буддизм“. Европейский журнал психоанализа, Nr. 4 (2018): 78–126.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Жаринов, Евгений Викторович, und Юрий Владимирович Оболонский. „Алхимия и психоанализ“. Živaâ psihologiâ 3, Nr. 4 (30.12.2016): 229. http://dx.doi.org/10.18334/lp.3.4.37466.

Der volle Inhalt der Quelle

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Богданчиков, С. А. „А.Р. Лурия и психоанализ“. Вопросы психологии, Nr. 4 (2002): 21–24.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Старовойтов, В. В. „Психоанализ и художественное творчество“. Философские науки, Nr. 4 (2010): 35–42.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Etkind, Aleksandr. „Вячеслав Иванов и психоанализ“. Cahiers du monde russe : Russie, Empire russe, Union soviétique, États indépendants 35, Nr. 1 (1994): 225–34. http://dx.doi.org/10.3406/cmr.1994.2386.

Der volle Inhalt der Quelle

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Епремян, Л. К. „ОБРАЗ ОТЦА В ПРОИЗВЕДЕНИЯХ И В ЖИЗНИ ВИЛЬЯМА И АРАМА САРОЯНОВ“. Modern Psychology 2, Nr. 3 (5) (27.09.2019): 123–29. http://dx.doi.org/10.46991/sbmp/2019.2.2(5).123.

Der volle Inhalt der Quelle

Annotation:

В статье с позиций психоанализа прослежена проблематика сложных взаимоотношений отца и сына Сароянов, Вильяма и Арама, которая нашла отражение в их литературных произведениях – «Dier Baby», «Mama I Love You», «Papa You're Crazy», «My Name Is Aram», «Brief to Armenak from Bitlis» и др. В. Сарояна и «Last Rites: The Death of William Saroyan» Арама Сарояна. Психоанализ впервые актуализовал проблему трансгенера- ционной травмы. Травма геноцида армян по-разному проявилась в представителях двух поколений одной семьи, став главной причиной их взаимного отчуждения. Мистический «призрак» отца Арменака в сознании Вильяма, постоянное ожидание возвращения идеального Отца, его идентификация с сыном Арамом и невозможность соединения образа Отца и не соответствующего его ожиданиям сына Арама приводят к конфликту длиной в целую жизнь героев.

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Р, Дарьхүү, und Хишигтогтох С. „З.ФРОЙДЫН ПСИХОАНАЛИЗ ДАХЬ УХАМСАРГҮЙ ХЭМЭЭХ ОЙЛГОЛТ“. Philosophy and Religious Studies 19, Nr. 475 (09.02.2016): 28–36. http://dx.doi.org/10.22353/prs20171.4.

Der volle Inhalt der Quelle

Annotation:

Психоанализийн эцэг гэдгээр нь З.Фройдыг олон хүн мэддэг. Монголчууд Фрейд гэдэг ч герман хэлээр Фройд гэж дуудагддаг тул Фройд гэж бичих нь зөв. З.Фройд «Психоанализ» хэмээх нэр томъёог анх шинжлэх ухаанд оруулсан. Тэрээр “Психоанализ”, «Зүүд нойрыг тайлбарлахуй», «Ердийн амьдралын психопатологи», «Сексийн шинж чанарын тухай онол» «Нэгэн хийрхлийн түүхээс», «Леонардо Да Винчи», «Шүтээн ба хориг» зэрэг олон алдартай бүтээл туурвижээ.

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Mehr Quellen

Dissertationen zum Thema "Психоанализ"

Барвінський, Анатолій Олександрович, Анатолий Александрович Барвинский, Anatolii Oleksandrovych Barvinskyi und Т. Маайа. „Психоанализ как терапевтический метод“. Thesis, Сумский государственный университет, 2014. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/34823.

Der volle Inhalt der Quelle

Annotation:

Создание психоанализа связно с именем Зигмунда Фрейда. Этот подход основан на идее о том, что поведение человека определяется не только и не столько сознанием, сколько бессознательным. Согласно Фрейду, невротические проблемы в зрелом возрасте являются следствием внутренних конфликтов на так называемой эдиповой стадии развития, характерной для раннего детского возроста. При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/34823

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Левкович, М. А. „Зігмунд Фрейд і теорія психоаналізу“. Thesis, Видавництво СумДУ, 2012. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/26358.

Der volle Inhalt der Quelle

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Фисун, Е. Г. „«Женщина-интеллектуалка» в XIX веке: культурные взаимодействия Франции и России“. Thesis, НТУ "ХПИ", 2014. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/6097.

Der volle Inhalt der Quelle

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Степанов, В. Э. „Фрейдизм как философия: опыт реконструкции проблемного поля: автореф. дис. ... канд. филос. наук : 09.00.03“. Thesis, Изд-во Урал. ун-та, 2004. http://hdl.handle.net/10995/341.

Der volle Inhalt der Quelle

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Карвацька, Наталія Семенівна, Ольга Сидорівна Юрценюк und Наталя Валер'янівна Гринько. „Вивчення основ психоаналізу студентами зі спеціальності "Медична психологія"“. Thesis, ВДНЗ України "Буковинський державний медичний уніврситет", 2017. http://dspace.bsmu.edu.ua:8080/xmlui/handle/123456789/14064.

Der volle Inhalt der Quelle

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Матвієнко, Ірина Сергіївна. „Філософське осягнення людини: інтегральний гуманізм Ж. Марітена та гуманістичний психоаналіз Е.Фромма“. Diss. des Kandidaten der philosophischen Wissenschaften, М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2012.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Міщенко, Марина Миколаївна. „Розуміння та тлумачення в психоаналізі: філософсько-герменевтичний підхід“. Thesis, Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, 2011. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/5151.

Der volle Inhalt der Quelle

Annotation:

Дисертація присвячена виявленню теоретико-методологічних засад герменевтичності психоаналітичного процесу. На основі аналізу психоаналітичних знаків, що формують "психоаналітичний текст", символоутворення у сфері несвідомого, процедур тлумачення та розуміння й застосування психоаналізом герменевтичної логіки запропоновано обґрунтування психоаналізу як особливого типу герменевтичної практики. Поєднання класичної гносеології з гносеологією гуманітарного знання представлено як основну особливість психоаналізу. Встановлено, що в практично-технологічному арсеналі психоаналіз є конкретно-науковою герменевтикою, а на рівні філософського узагальнення свідомого, несвідомого, проблем комунікації, інтеракції, логіки психоаналіз володіє характеристиками особливої філософської герменевтики, в якій є онтологічний, гносеологічний, феноменологічний рівні аналізу. В дисертації здійснена філософсько-герменевтична рефлексія відносно проблем розуміння та тлумачення в психоаналізі. Психоаналітичне розуміння репрезентує психоаналіз як герменевтичну практику з особливою герменевтичної логікою, яка організує психоаналітичне знання, формує механізми пошуку смислу та схему інтерпретативної діяльності. Психоаналітичну герменевтику виокремлено відносно інших герменевтик з визначенням її семіотичних, лінгвістичних, логіко-герменевтичних особливостей.
This thesis elicits theoretical / methodological foundations for the hermeneuticity of the psychoanalytical process. Substantiation of psychoanalysis as a specific form of hermeneutical practice is based on the analysis of psychoanalytical signs which form the "psychoanalytical text", are responsible for sense-formation in the sphere of the unconscious, interpretation and understanding procedures as well as on applying hermeneutical logic in psychoanalysis. A combination of the classic gnoseology with the gnoseology of humanitarian knowledge is presented as the main gnoseological feature of psychoanalysis. It is established that in its practical and technological arsenal psychoanalysis is a hermeneutics of a particular discipline and at the level of the philosophic generalization of the conscious, the unconscious, as well as of communication, interpretation and logic, psychoanalysis has characteristics of a particular philosophical hermeneutics with ontological, gnoseological, and phenomenological levels of analysis. This thesis also presents philosophical / hermeneutical reflection upon the problems of understanding and interpretation in psychoanalysis. Psychoanalytical understanding represents psychoanalysis as a hermeneutic praxis with its specific hermeneutic logic that organizes psychoanalytical knowledge, forms the mechanisms of searching for sense and the scheme of interpretation activities. Psychoanalytical hermeneutics is set out among other hermeneutics with a specification of its semiotic, linguistic and logical hermeneutic features

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Блажіна, І. Ю., Н. В. Клесник, С. В. Григор'єва, С. В. Кондира, А. О. Єфімова, Ю. М. Бежук und Лорина Алімівна Іванова. „Особливості роботи інтервізійної групи по скайпу. Психоаналітичний погляд“. Thesis, БДМУ, 2018. http://dspace.bsmu.edu.ua:8080/xmlui/handle/123456789/14446.

Der volle Inhalt der Quelle

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Кирилова, О. О. „Стратегії переозначування суб"єкта (роман Дж.Фаулза "Жінка французького лейтенанта" у перспективі лаканівського психоаналізу)“. Diss. des Kandidaten der philosophischen Wissenschaften, Нац. ун-тет "Києво-Могилянська академія", 2005.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Єсіпов, О. В., und Ірина Валер'ївна Хавіна. „Погляди З. Фрейда на твір В. Шекспіра "Гамлет" у дусі Едіпового комплексу“. Thesis, НТУ "ХПІ", 2016. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/22061.

Der volle Inhalt der Quelle

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Mehr Quellen

Bücher zum Thema "Психоанализ"

Лейбин, В. М. Психоанализ. Санкт-Петербург [и др.]: Питер, 2002.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Фрейд, Анна. Детский психоанализ. Санкт-Петербург: Питер, 2003.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Башляр, Г. Психоанализ огня. Москва: Прогресс, 1993.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Фрейд, З. Введение в психоанализ. Москва; Санкт-Петербург: Питер, 2008.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Фромм, Эрих. Психоанализ и этика. Москва: Республика, 1993.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Фромм, Э. Психоанализ и этика. Москва: АСТ, 1998.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Уварова, С. Г. Психоанализ & социальные процессы. Київ: ПВНЗ МІГП, 2017.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Калина, Н. Ф. Воспитание детей и психоанализ. М: Рефл-бук, 2000.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Берн, Э. Психоанализ и психотерапия для несведущих. Москва: АСТ, 2000.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Берн, Эрик. Введение в психиатрию и психоанализ для непосвященных. Санкт-Петербург: МФИН, 1991.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Mehr Quellen

Buchteile zum Thema "Психоанализ"

Требјешанин, Жарко. „Фројдов појам Ероса и његов значај за психоанализу (фундаменталну и примењену)“. In ΨΑ и култура, 15–24. Београд: Универзитет у Београду, Факултет политичких наука ; Институт за европске студије ; Досије студио, 2023. http://dx.doi.org/10.18485/fpn_psi_alfa_kult.2023.3.ch3.

Der volle Inhalt der Quelle

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Konferenzberichte zum Thema "Психоанализ"

Бурно, М. Е. „PROFESSOR BORIS E. EGOROV (1955 – 2021)“. In Антология российской психотерапии и психологии. Crossref, 2023. http://dx.doi.org/10.54775/ppl.2023.77.42.001.

Der volle Inhalt der Quelle

Annotation:

Борис Ефимович пришёл работать на нашу кафедру (кафедра психотерапии РМАНПО) в 1983 г., окончив клиническую ординатуру по терапии во 2-ом Московском мединституте (ныне – Медицинский университет) и проработав 3 года амбулаторным психиатром-психотерапевтом. Старшим лаборантом-врачом и затем клиническим ординатором уже нашей кафедры он написал под руководством профессора В.Е. Рожнова и защитил кандидатскую диссертацию (1988 г.). Тема диссертации: « Комплексная эмоционально-стрессовая психотерапия депрессивного невроза и невротической депрессии». Уже тогда доктор Егоров интересовался поведением бессознательного у своих пациенток в клинике. Нередко они плакали в индивидуальных и групповых беседах с ним. Он и сам пояснял нам, что лечение не поможет, если пациентка «пару раз не взрыднёт». По складу своей души Егоров был несколько авторитарным психотерапевтом. Такие психотерапевты нередко неплохо помогают своему особому истерическому кругу пациентов. Получше, нежели вежливо-деликатные, мягкие интеллигентные или даже холодновато-изящные психотерапевты-аристократы в духе Карла Юнга. Порою не так плохо помогает психотерапевтическая грубоватость «настоящего, сильного мужчины». Правда, погружаясь по-своему в психоанализ, Егоров проверял его и на наших слушателях в учебных группах («воркшоп», «мастер-класс»). Помнится, он попросил коллег «нарисовать человечка» и убеждённо объяснял слушательницам, забывшим изобразить поясок на платье, что это говорит о неудовлетворённости их libido.

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Бармашова, Т. И. „Проблема профилактики противоправного поведения личности в психоанализе“. In Философия, социология, право в системе обеспечения национальной безопасности. Красноярск: Сибирский юридический институт Министерства внутренних дел Российской Федерации, 2022. http://dx.doi.org/10.51980/978-5-7889-0336-1_2022_27_41.

Der volle Inhalt der Quelle

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Шморгун, Олександра. „РЕЛІГІЯ ТА РЕЛІГІЙНА СВІДОМІСТЬ В ГУМАНСТИНОМУ ПСИХОАНАЛІЗІ Е.ФРОММА“. In GRUNDLAGEN DER MODERNEN WISSENSCHAFTLICHEN FORSCHUNG. European Scientific Platform, 2022. http://dx.doi.org/10.36074/logos-12.08.2022.39.

Der volle Inhalt der Quelle

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Идрисов, Хусейн Вахаевич. „CHARACTERIZATION OF THE CATEGORY OF GUILT THROUGH PSYCHOANALYTIC THEORY“. In Социально-экономические и гуманитарные науки: сборник избранных статей по материалам Международной научной конференции (Санкт-Петербург, Февраль 2021). Crossref, 2021. http://dx.doi.org/10.37539/seh295.2021.29.79.008.

Der volle Inhalt der Quelle

Annotation:

Статья посвящена характеристике элемента вины в теории психоанализа. Рассматриваются основные положения психоанализа в отношении таких категорий как вина, стыд, совесть, чувство неполноценности и ряд др. В заключении работы формулируется вывод о том, что вина как психологическое чувство, определенное внутреннее психологическое состояние, возникает в ситуациях, когда индивид претерпевает дискомфортные состояния, связанные с внешними последствиями, проявлениями своего поведения, действий, выходящих за рамки общепринятых правил. the article is devoted to the characterization of the element of guilt in the theory of psychoanalysis. Discusses the tenets of psychoanalysis in relation to such categories as guilt, shame, conscience, a sense of inferiority and many others. In the conclusion of the work, the conclusion is formulated that guilt as a psychological feeling, a certain internal psychological state, occurs in situations when an individual undergoes uncomfortable states associated with external consequences, manifestations of his behavior, actions that go beyond the generally accepted rules.

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Слабинский, В. Ю. „RATING OF THE SCIENTIFIC INFLUENCE OF ST. PETERSBURG PSYCHOTHERAPISTS WITHIN THE FRAMEWORK OF EVIDENCE-BASED PSYCHOTHERAPY“. In Антология российской психотерапии и психологии. Crossref, 2021. http://dx.doi.org/10.54775/ppl.2021.73.17.018.

Der volle Inhalt der Quelle

Annotation:

За последние 30 лет произошла революция в психотерапии под влиянием методологии доказательного подхода. Во всем мире преимущество получили методы доказательной психотерапии. Скорость внедрения результатов исследований в практику предопределяется феноменом научной влиятельности. Для определения данного феномена автор предлагает использовать процентиль по ядру РИНЦ. Впервые был составлен рейтинг научной влиятельности психотерапевтов Санкт-Петербурга. Всего в рейтинге представлен 31 специалист (процентиль по ядру РИНЦ от 4 до 51) из 12 организаций, расположенных по средней величине процентиля по ядру РИНЦ следующим образом: 1) Научный медицинский исследовательский центр психиатрии и неврологии им. В. М. Бехтерева — 16,1; 2) Петербургская школа психотерапии и психологии отношений — 17,7; 3) Санкт-Петербургский государственный педиатрический медицинский университет — 31,0; 4) Северо-Западный государственный медицинский университет им. И. И. Мечникова — 39,5. Важно отметить, что в рейтинг попали негосударственные организации, которые в отличие от государственных не имеют доступа к прямому государственному финансированию научных исследований. Методы психотерапии в рейтинге представлены следующим образом: психоанализ — 8,7; позитивная динамическая психотерапия — 17,7; когнитивно-поведенческая психотерапия — 31,3 и личностно-ориентированная (реконструктивная) — 31,6. Полученные результаты могут учитываться руководителями коммерческих структур, учреждений здравоохранения и образования при составлении перспективных планов, а также врачами и психологами при выборе образовательных программ профессиональной переподготовки в области психотерапии. Over the past 30 years, there has been a revolution in psychotherapy under the influence of evidence-based methodology. The methods of evidence-based psychotherapy have gained preference all over the world. The rapidity of implementation of research results into practice is predetermined by the phenomenon of scientific influence. To determine this phenomenon, the author proposes to use the RSCI (Russian Science Citation Index) core percentile. The rating of the scientific influence of St. Petersburg psychotherapists was compiled for the first time ever. In total, the rating includes 31 specialists (with the 133 RSCI core percentile from 4 to 51) representing 12 organizations, ranked in accordance with the average RSCI core percentile as follows: 1) Scientific Medical Research Center for Psychiatry and Neurology named after V. M. Bekhterev — 16.1; 2) St. Petersburg School of Psychotherapy and Psychology of attitudes — 17.7; 3) St. Petersburg State Pediatric Medical University — 31.0; 4) North-Western State Medical University named after I. I. Mechnikov — 39.5. It is important to note that the rating includes non-governmental organizations, which, unlike state-run ones, do not have access to direct state funding for scientific research. Methods of psychotherapy are presented in the rating as follows: psychoanalysis — 8.7; positive dynamic psychotherapy — 17.7; cognitive-behavioral psychotherapy — 31.3, and personality-oriented (person-centered) psychotherapy — 31.6. The results obtained can be taken into account by the heads of commercial structures, health care and educational institutions when drawing up long-term plans, as well as by doctors and psychologists when choosing educational programs for professional retraining in the field of psychotherapy.

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Табидзе, А. А. „FOUR MISTAKES OF SIGMUND FREUD AND THE AUTHOR'S 4-X PRIVATE MODEL OF THE CONTENT OF THE PSYCHE“. In Антология российской психотерапии и психологии. Crossref, 2023. http://dx.doi.org/10.54775/ppl.2023.18.43.001.

Der volle Inhalt der Quelle

Annotation:

Показано, что образная модель психики Зигмунда Фрейда ( наездник на лошади) имеет свои ограничения, тормозящие развитие психологической, психотерапевтической и социальной наук. Представлена дальнейшая разработка этой модели. Показано, что за преодоление агрессивных качеств человека отвечает новый элемент модели – дух, хозяин, вид, находящийся в его бессознательном. Найдено, что возникновение этого элемента в психике человека обеспечивается степенью эмоциональной зрелости человека. Цель работы – довести до внимания ученых Восточно-Европейского Института Психоанализа (СПб) и Московского Института Психоанализа выводы этой работы. It is shown that Sigmund Freud's figurative model of the psyche (a rider on a horse) has its own limitations that inhibit the development of psychological, psychotherapeutic and social sciences. Further development of this model is presented. It is shown that a new element of the model is responsible for overcoming aggressive qualities of a person – a spirit, a host, a species located in his unconscious. It is found that the occurrence of this element in the human psyche is provided by the degree of emotional maturity of a person. The purpose of the work is to bring to the attention of scientists of the Eastern European Institute of Psychoanalysis (St. Petersburg) and the Moscow Institute of Psychoanalysis the conclusions of this work.

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Савкина, С. Б. „ABOUT THE APPLICATION OF THE ANALYTICAL AMPLIFICATION METHOD IN THE THERAPY OF A PATIENT WITH BORDERLINE MENTAL DISORDER BASED ON THE FAIRY TALE «GO THERE — I DON'T KNOW WHERE, BRING THAT — I DON'T KNOW WHAT»“. In Антология российской психотерапии и психологии. Crossref, 2021. http://dx.doi.org/10.54775/ppl.2021.98.50.017.

Der volle Inhalt der Quelle

Annotation:

В данной статье описан фрагмент психотерапевтической работы в парадигме юнгианского анализа с использованием метода амплификации с пациентом, имеющим пограничное расстройство психики. Амплификация — инструмент аналитической работы, введенный в практику К.Г. Юнгом, позволяющий исследовать и интерпретировать явные и скрытые психодинамические процессы через символический язык. По сути процесс амплификации — осмысление индивидуальной психической жизни индивида посредством использования коллективного опыта знаний: мифов, легенд, сказок и т.п. Современная психология, считал Юнг, так или иначе, имеет дело с продуктами бессознательной фантазии - мифологическими и сказочными мотивами, наиболее объективно отражающими динамику психической жизни. «Пользуясь методом мифологической амплификации, мы выбираем те или иные аналогии потому, что их смысловое ядро идентично содержанию исследуемых процессов или в каком-то отношении походит на него. Принимая в качестве данности, что все, когда-либо выраженное человеком в словесной или образной форме, обладает абсолютной психической реальностью, мы можем утверждать, что любая аналогия помогает уточнить, объяснить и подтвердить наше толкование мотивов бессознательных процессов» [4]. В случае с данным пациентом универсально подошла русская народная сказка «Пойди туда — не знаю куда, принеси то — не знаю что» [22]. Опираясь на исследования признанных авторов психоанализа и аналитической психологии, амплификацию этой сказки можно рассматривать как абрис мужского пути индивидуации, «синтетического процесса», описанного К.Г.Юнгом [12]. «Возможной целью, здоровым предназначением ассимилирующих процессов является путь индивидуации, подразумевающий самоосуществление, становление человека самим собой. Индивидуация от лат. in-dividuus означает «неделимый», «неразделенный», «неразведенный», «нерасщепленный» [19]. Индивидуация предполагает достижение психически нового интегрированного состояния, установление устойчивой связи между эго (осознаваемый идентифицированный образ «Я») и архетипом Самости (сложный центр психической жизни, соединяющий бессознательные и сознательные знания человека о себе самом и трансформирующий личность,). Амплификация данной сказки позволяет исследовать внутрипсихическое взаимодействие архетипической пары — маскулинного начала в сознательном поле мужчины и женского в его бессознательном — на разных этапах развития. Подобное взаимодействие отражает реальные отношения с противоположным полом, отзеркаливая внутреннюю/внешнюю мужскую/женскую часть личности. Также данная амплификация дает возможность предположить, что является основным фактором, «запускающим» процесс индивидуации у мужчин. This article describes a fragment of psychotherapeutic work in the paradigm of Jungian analysis using the amplification method with a patient with borderline mental disorder. Amplification is a tool of analytical work introduced into practice by C.G. Jung, which allows to investigate and interpret explicit and hidden psychodynamic processes through symbolic language. In essence, the amplification process is the comprehension of an individual's individual mental life through the use of collective experience of knowledge: myths, legends, fairy tales, etc. «In myths and fairy tales, as in dreams, the soul tells its own story, and the interaction of archetypes is revealed in its natural frame: "creation, re-creation, eternal spirit eternal entertainment»[13]. In the case of this patient, the Russian folk tale «Go there — I don't know where, bring that — I don't know what» was universally suitable [22]. Based on the research of recognized authors of psychoanalysis and analytical psychology, the amplification of this fairy tale can be considered as an outline of the male path of individuation, a «synthetic process» described by C.G. Jung[12]. «A possible goal, a healthy purpose of assimilating processes is the path of individuation, implying self-fulfillment, becoming a person himself. Individuation from Lat. in-dividuus means «indivisible», «undivided» [19]. Individuation presupposes the achievement of a psychically new integrated state, the establishment of a stable connection between the ego (a conscious identified image of the «I») and the archetype of the Self (a complex center of mental life that connects the unconscious and conscious knowledge of a person about himself and transforms the personality). The amplification of this fairy tale allows us to explore the intrapsychic interaction of the archetypal pair — the masculine principle in the conscious field of a man and the female in his unconscious — at different stages of development. Such interaction reflects a real relationship with the opposite sex, mirroring the inner/outer male/female part of the personality. Also, this amplification makes it possible to assume that it is the main factor «triggering» the process of individuation in men.

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Berichte der Organisationen zum Thema "Психоанализ"

Великодна, Мар’яна Сергіївна. Мати і сексуальність: психоаналіз української народної казки про Івасика-Телесика. Чернігівський національний педагогічний університет, 2015. http://dx.doi.org/10.31812/0564/336.

Der volle Inhalt der Quelle

Annotation:

У статті викладено результати психоаналітичного дослідження змісту української народної казки про Івасика-Телесика. В основу роботи покладено припущення, що провідною темою казки “Івасик-Телесик” виступає поетапна трансформація образу матері в несвідомому дитини у зв’язку з психосексуальним розвитком останньої. Перевірка цього припущення дозволила авторці визначити три етапи в образі матері та ставленні до нього, описані в казці, залежно від її статусу як об’єкта: позасексуального, сексуального і, зрештою, несексуального (заперечено сексуального). Дані аналізу показали, що сюжет казки про Івасика-Телесика здатен психологічно полегшити здійснення переходу між інфантильною генітальною та латентною фазами психосексуального розвитку.

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Великодна, Мар’яна Сергіївна. Позасвідоме психоаналітика як об'єкт емпіричних досліджень (аналіз публікацій із бази Scopus за 1 півріччя 2017 року). Науковий вісник ХДУ., 2020. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/3874.

Der volle Inhalt der Quelle

Annotation:

Мета роботи – проаналізувати сучасні тенденції в дослідженнях позасвідомого психоаналітика сві-товою психоаналітичною спільнотою. Методи. У статті подано результати кількісного (методом контент-аналізу) та якісного (методами узагальнення й систематизації) аналізу статей, присвячених різним аспектам вивчення позасвідомого психоаналітика, опублікованих у фахових психоаналітичних журналах із переліку Scopus за І півріччя 2017 року. Згідно з ними, усього із 447 статей у 22 журналах виявлено 17 робіт, які містять результати емпіричних досліджень феноменології функціонування та прояву позасвідомого психоаналітиків. Результати. Виявлено, що переважно емпірична частина в них ґрунтується на клінічних випадках та інтерв’ю з психоаналітиками, тренінговими аналітиками й супервізорами. У них, зокрема, виявлено три загальні групи ключових понять, що є актуальним предметом вивчення в указаний період: контрпе-ренесення, ревері та позасвідома комунікація. Описано короткий огляд уведених категорій у кожній із груп, як-от: матриця перенесення-контрперенесення, нарцисичні потреби психоаналітика, аналітичний еротизм, переживання щодо закінчення психоаналізу, мовчання й оніміння психоаналітика, позасві-дома фантазія й позасвідома інтерсуб’єктивність. Висновки. Узагальнено, що позасвідоме психоаналітика та феноменологія його прояву в аналітич-ній роботі залишається в постійному фокусі досліджень, виконаних у різних психоаналітичних підхо-дах, охоплюючи не лише безпосередню клінічну практику (у тому числі зі специфічними категоріями аналізантів), а й тренінгову підготовку кандидатів і супервізорську оцінку. Класична та лаканівська школи більшою мірою зосереджені на дослідженні контрперенесення, британська школа – ревері та несвідомої фантазії, інтерсуб’єктивісти зацікавлені в дослідженні можливості і здатності психоа-налітика використовувати своє позасвідоме у створенні особливої інтерсуб’єктивної реальності між ним та аналізантом. Єдність у поглядах на позасвідоме психоаналітика відзначено в ідеях про його чутливість, про діагностичну цінність переживань, що виникають на сесіях, а також про небезпеку в нехтуванні впливом власного позасвідомого на психоаналітичний процес.Ключові слова: емпатія, контрперенесення, несвідоме, позасвідома комунікація, позасвідоме, психоаналіз, ревері, сприймання.

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Великодна, Мар’яна Сергіївна. Груповий аналіз ХХІ століття: емпіричні дослідження ефективності. Міжнародний психотерапевтичний, психіатричний і психоаналітичний журнал, 2017. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/3876.

Der volle Inhalt der Quelle

Annotation:

Вимога доказовості в сучасній медичній та психологічній практиці формує актуальний виклик необхідності проведення об'єктивованих наукових досліджень ефективності навіть уже перевірених часом і теоретично відрефлексованих підходів, до яких, безумовно, належить психоаналіз: як індивідуально, так і в групі. Попри те, що встановлення ефективності групаналізу вже має свою історію та ґрунтовні дослідні звіти, науковці продовжують вивчати різні часткові аспекти його впливу на психічне функціонування суб'єкта та на динаміку його змін. Метою статті став розгляд отриманих даних досліджень ефективності групаналізу як психотерапевтичного методу, виконаних у ХХІ столітті, на матеріалі публікацій журналу Group Analysis. Матеріалом статті стало 437 статей журналу за 2000-2017 роки, що не включало статті-присвяти до річниць та персоналій, тож не відображає повний обсяг публікацій.

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Wir bieten Rabatte auf alle Premium-Pläne für Autoren, deren Werke in thematische Literatursammlungen aufgenommen wurden. Kontaktieren Sie uns, um einen einzigartigen Promo-Code zu erhalten!