Zeitschriftenartikel: „Культурология“

1

Трещев, В. В. „Современные проблемы науки и культурология. Программа курса по специальности "Культурология"“. Вопросы культурологии, Nr. 3 (2010): 48–54.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

2

Martynov, Vladimir. „Culturology “In a Draft, Whispered” (To the Anniversary of the “Literary-Centric” Culturology)“. Ideas and Ideals 14, Nr. 3-2 (29.09.2022): 325–50. http://dx.doi.org/10.17212/2075-0862-2022-14.3.2-325-350.

Der volle Inhalt der Quelle

Annotation:

The article reconstructs the framework of S.S. Averintsev’s culturology and outlines the contexts that make this theoretical model especially relevant today. The theory of the three stages of the word state, where, in addition to the poles in the traditional ‘sacred/reflexive (scientific, pluralistic)’ dichotomy is proclaimed an intermediate state, sacral-reflexive, and is interesting not only out of historical curiosity, it has significant heuristic potential. The current relevance of Averintsev’s culturology is ensured by the fact that his model is consistently and fundamentally realistic. A distinctive feature of this variant of culturology is the reliance on literary studies, on the typology of the word of M.M. Bakhtin. But this is culturology, the historical typology of culture, which leads to large-scale generalizations and universal models. In the late 1980s, Averintsev’s typology acquired the status of a historical model of types of rationality. This typology of culture turned out to be a ‘strong’ theory with many not only ontological implications, but also consequences important for epistemology and philosophy of science. Philosophers, art historians, historians and literary critics had reason thirty years ago to consider the challenges of such culturology provocative and nihilistic. It makes revolutionary demands on all humanities disciplines. But at the same time: the whole revolutionary nature of Averintsev’s theory remained precisely in the implications. The theory, which was ‘loud’ by the scale of universal claims, was pronounced in the published texts more than ‘quietly’, almost ‘in a whisper’. Perhaps, this antinomy is fundamental.

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

3

Карташева, Н. В. „Программа лекционного курса "Культурология"“. Вестник Московского университета. Серия 19. Лингвистика и межкультурная коммуникация, Nr. 1 (2014): 64–75.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

4

Сапанжа, Ольга Сергеевна. „Предчувствие музея : культурология музейности“. Вопросы культурологии, Nr. 4 (2010): 68–71.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

5

Запесоцкий, А. С. „Культурология как отрасль научного знания“. Вестник Российской академии наук 80, Nr. 12 (2010): 1064–68.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

6

Запесоцкий, А. С. „Культурология и педагогика: проблемы взаимосвязи“. Педагогика, Nr. 6 (2010): 3–8.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

7

Запесоцкий, А. С. „Культурология как отрасль научного знания“. Вестник Российской академии наук 80, Nr. 12 (2010): 1064–68.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

8

Запесоцкий, А. С. „Культурология и педагогика: проблемы взаимосвязи“. Педагогика, Nr. 6 (2010): 3–8.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

9

Капустина, З. Я. „Педагогика и культурология: гносеологические проблемы применения“. Инновации в образовании, Nr. 11 (2010): 126–40.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

10

Колин, К. К. „Информационная культурология как новая научная дисциплина“. Вестник Библиотечной Ассамблеи Евразии, Nr. 4 (2011): 24–28.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

11

Флиер, А. Я. „История общества - история культуры - историческая культурология“. Вестник Московского государственного университета культуры и искусства, Nr. 6 (50) (2012): 14–21.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

12

Коваленко, Д. Г. „Современная культурология, cultural studies и новые медиа“. Вопросы культурологии, Nr. 7 (2011): 25–29.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

13

Гусельцева, М. С. „Культурология - наука о культуре или методология междисциплинарных исследований?“ Вопросы психологии, Nr. 3 (2008): 161–64.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

14

Гусельцева, М. С. „Культурология - наука о культуре или методология междисциплинарных исследований?“ Вопросы психологии, Nr. 3 (2008): 161–64.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

15

Vedenina, L. G. „LINGUISTICS – CULTUROLOGY – LINGUOCULTUROLOGY – LINGUISTIC AND CULTURAL STUDIES“. Concept: philosophy, religion, culture 1, Nr. 9 (2019): 23–29. http://dx.doi.org/10.24833/2541-8831-2019-1-9-23-29.

Der volle Inhalt der Quelle

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

16

Носенок, Богдана Едуардівна. „ФРАНЦУЗЬКІ КУЛЬТУРАЛЬНІ СТУДІЇ: ОСОБЛИВОСТІ ТА ТЕНДЕНЦІЇ“. Питання культурології, Nr. 38 (29.10.2021): 156–65. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.38.2021.245846.

Der volle Inhalt der Quelle

Annotation:

Метою статті є виявлення особливостей французьких культуральних студій, а також розкриття соціального характеру французької культурології. З огляду на логіку цієї статті, важливе завдання — продемонструвати розвиток французьких культуральних досліджень, окреслити особливості розвитку культурології у французькому соціокультурному просторі. Методологія статті пов’язана з опрацюванням джерел, присвячених історії становлення культурології у Франції та її місця у системі наук цієї країни. У ході написання дослідницької роботи було використано міждисциплінарний підхід, настанови теорії асамбляжів. Наукова новизна статті полягає у визначенні особливостей розвитку досліджень культури у Франції. Зокрема, йдеться про пошуки місця культурології та культурологічних досліджень. Пропонована праця торкається проблемного питання про специфіку та значення Études culturelles у системі наук у Франції. Висновки. Французькі культуральні дослідження — Études culturelles — зосереджуються навколо трьох ключових полів: мистецтво, письмо, мова. Французькі науковці-культурологи впевнені: лінгвістичне середовище не може існувати окремо від соціуму. Тому французькі дослідження у сфері культурології балансують між двома напрямами: humanities та social science. Було, зокрема, виявлено, що для французької культурології характерні такі моменти: розуміння культури як видимої території, на якій триває боротьба щодо захисту певної ідеї Франції; наголос на понятті «нація»; зв’язок розвитку культури та реформи освіти; створення державою універсальної системи національної освіти; увага до розвитку мови та літератури. У Франції культуральні дослідження залишаються суперечливими, вони є чимось погано зрозумілим, оскільки французькі мислителі є класикою для цих міждисциплінарних гуманітарних наук. На перший план часто виходить ідея опору та «заперечення культури». Проте є тема, яка об’єднує французьких культурологів: критика релятивізму, яку приписують культурології в ім’я захисту школи.

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

17

Каган, М. С. „А.С. Запесоцкий. Образование: философия, культурология, политика. М.: Наука, 2002. - 456 с.“ Вопросы философии, Nr. 2 (2008): 183–85.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

18

Медянкина, Мария. „Культурология. И за борт ее бросает. 11 мифов о Степане Разине.“ Вокруг света, Nr. 4 (2907) (2016): 110–15.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

19

Медянкина, Мария. „Культурология. И за борт ее бросает. 11 мифов о Степане Разине.“ Вокруг света, Nr. 4 (2907) (2016): 110–15.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

20

Ikonnikova, Svetlana Nikolaevna, und Ivan Vladimirovich Leonov. „Russian culturology in new paradigm of modernization“. Vestnik of Saint Petersburg State University of Culture 4 (Dezember 2018): 3–10. http://dx.doi.org/10.30725/2619-0303-2018-4-6-10.

Der volle Inhalt der Quelle

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

21

БІЛЬЧЕНКО, Євгенія. „КУЛЬТУРА. ОСВІТА. ОСОБИСТІСТЬ: МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ТА СВІТОГЛЯДНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРОЛОГІЇ“. Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», Nr. 42 (04.06.2021): 42–60. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.42.3.

Der volle Inhalt der Quelle

Annotation:

Метою статті є комплексний аналіз відносно нової теоретичної та прикладної парадигми знання – педагогічної культурології – у контексті загальної структури культурології як науки, що складається з двох крил: соціального й філософського. Методологічними засадами дослідження стали позитивізм, критична теорія, феноменологія, герме- невтика, філософія діалогу та універсальна етика. Наукова новизна. Установлюється мета (інкультурація), структура (соціально-філософська, раціонально-емоційна) і подвійний предмет педагогічної культурології: освітні виміри культу- ри й культурні виміри освіти крізь призму проблеми люди- ни та її місця в загальному процесі трансляції цінностей. Виявляється відмінність між педагогічною культурологією та культурологією освіти за змістом (освіта) і характером (трансляція цінностей). Установлюються три предметні грані педагогічної культурології: суб’єкт, культура та вихо- вання, відображені в її трьох головних методологічних дже- релах: філософська антропологія, культурологія, педагогіка. Автор статті виявляє, що від соціальної культурології педагогічна культурологія успадкувала орієнтацію на крити- цизм, позитивізм, феноменологізм, раціональність, колективізм і соціалізацію, притаманні для «інтелектуала», який когнітивно пізнає знання щодо культури. Філософська культурологія при- вносить у педагогічний дискурс універсалізм, герменевтику, діалогічність, емоційність, індивідуалізм та інкультурацію, притаманні для «інтелігента», який аксіологічно переживає культурні смисли. Єдність соціальності й філософічності відображається в єдності суб’єктивних та об’єктивних форм культури й у єдності думки і дії, теорії і практики у вихованні. Висновки. Головною світоглядно-методологічною рисою педагогічної культурології є гетерохронність у репрезентації культури – зрівняння в часі унікальних істинних подій, завдя- ки чому можливе формування особистості як універсального етичного суб’єкта, здатного до критичного мислення, діалогу, культурної творчості. Педагогічна культурологія фіксує сутність культури як освіти й освіти як культури. Культура становить світоглядну передумову, внутрішній зміст і кінцевий продукт освіти. Освіта становить форму реалізації культури, головною функцією якої є трансляційна функція як основа для кумуляції та інтеракції культурних цінностей.

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

22

Yakusheva, Liudmila A. „The cultural studies: A profession, a habit and a lifestyle“. Journal of Integrative Cultural Studies 2, Nr. 2 (2020): 126–31. http://dx.doi.org/10.33910/2687-1262-2020-2-2-126-131.

Der volle Inhalt der Quelle

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

23

Shlemkevych, S. L. „Спадщина українських учених-культурологів у контексті викладання навчальної дисципліни "Історія Української культури" у закладах вищої освіти“. Scientific Bulletin of UNFU 29, Nr. 1 (28.02.2019): 136–38. http://dx.doi.org/10.15421/40290128.

Der volle Inhalt der Quelle

Annotation:

Останні десятиліття позначилися значними досягненнями в дослідженні особливостей української культури. Українські культурологи опираються на традиції, закладені творчістю видатних вчених, концепції культури яких характеризуються вірою у майбутнє українського народу. Вітчизняні філософи, етнографи, історики минулих століть традиційно зверталися до проблем, пов'язаних із розумінням духовно-творчої сутності людини у взаємопов'язаності з Богом, Космосом, культурою як світом людини. Початок ХХ ст. став переломним етапом для формування історичної культурології в українській науці. Багато відомих науковців, серед яких були зокрема Михайло Грушевський, Володимир Охрімович, Федір Вовк, Степан Рудницький, Іван Огієнко, Микола Хвильовий, створили в Україні фундамент науки про культуру. Наприкінці ХХ ст. інтерес вчених до культурологічної проблематики набув значного прискорення. Певним чином це було зумовлено введенням у зміст підготовки фахівців із вищою технічною освітою в Україні таких нових дисциплін, як: "Українська та зарубіжна культура", "Культурологія". На жаль, протягом останніх років у закладах вищої освіти України значно скоротилася кількість годин, відведених на вивчення цих дисциплін, у деяких закладах вони повністю зникли з навчальних планів. В умовах реформування вищої школи України необхідно зберегти інтерес юнацтва до вивчення історії української культури. Певним чином цьому буде сприяти повернення до навчальних планів підготовки фахівців у закладах вищої освіти дисциплін "Історія української культури", "Культурологія". Необхідно докласти певних зусиль, щоб зберегти набутий досвід викладання гуманітарних дисциплін, зокрема культурологічного спрямування, осучаснити їх зміст та модернізувати методи навчання, утвердити таку систему засобів, форм і методів організації навчального процесу, яка б гарантувала необхідний рівень якості підготовки конкурентоспроможного спеціаліста.

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

24

Batkin, Leonid M. „ART CRITICISM AND CULTURAL STUDIES. ABOUT THE WORKS OF I.E. DANILOVA“. RSUH/RGGU Bulletin. "Literary Theory. Linguistics. Cultural Studies" Series, Nr. 10 (2019): 10–20. http://dx.doi.org/10.28995/2686-7249-2019-10-10-20.

Der volle Inhalt der Quelle

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

25

Tolstoguzov, P. N. „Tragedy “Mozart and Salieri”: Conflict Phenomenology and Culturology“. Nauchnyy dialog, Nr. 9 (2018): 192–202. http://dx.doi.org/10.24224/2227-1295-2018-9-192-202.

Der volle Inhalt der Quelle

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

26

Будянський, Дмитро. „РИТОРИЧНА ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «КУЛЬТУРОЛОГІЯ» В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ“. Education. Innovation. Practice 10, Nr. 5 (30.11.2022): 6–10. http://dx.doi.org/10.31110/2616-650x-vol10i5-001.

Der volle Inhalt der Quelle

Annotation:

Підготовка сучасного фахівця в умовах дистанційного навчання вимагає нових підходів та рішень. Це стосується і студентів спеціальності «Культурологія», зокрема розвитку їх риторичної культури, яку можна аргументовано вважати однією із головних професійно-необхідних якостей. Використання переваг дистанційного навчання, риторичного потенціалу культурологічних дисциплін, застування сучасних педагогічних технологій в комплексі сприятимуть підвищенню рівня риторичної культури майбутнього культуролога. Для вирішення поставленої проблеми було застосовано наступні методи: аналіз наукової, культурологічної, психолого-педагогічної і методичної літератури, систематизація, спостереження, порівняння та узагальнення. У даному дослідженні розглянуто зміст і специфічні риси риторичної культури культуролога, проаналізовано переваги і недоліки дистанційної форми навчання для розвитку цієї якості студентів спеціальності «Культурологія», обґрунтовано доцільність використання сучасних педагогічних технологій з цією метою. Визначені майбутні перспективи дослідження цієї проблематики. Проведене дослідження дозволило сформулювати наступні висновки. Риторична культура є однією із провідних професійних якостей фахівця цієї галузі. У зв’язку з цим, здійснено аналіз стану риторичної підготовки студентів спеціальності «Культурологія». Визначено, що наразі розвитку цієї якості приділяється недостатньо уваги, що обумовлює необхідність використання сучасних педагогічних технологій, інтенсифікації практичної роботи риторичного характеру, застосування переваг дистанційного навчання тощо. Наголошується, що сучасні технології, медіаплатформи, соціальні мережі можуть бути використані як ефективні інструменти риторичної підготовки майбутнього культуролога.

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

27

Сидоренко, Владимир Александрович. „Качественные и количественные характеристики трансляции культурной информации“. NOMOTHETIKA: Философия. Социология. Право 45, Nr. 4 (17.02.2021): 696–703. http://dx.doi.org/10.18413/2712-746x-2020-45-4-696-703.

Der volle Inhalt der Quelle

Annotation:

Трансляция культурной информации является основополагающим процессом в системе социальной адаптации индивида. Получение из культуросферы структурированной, отфильтрованной и готовой к употреблению информации в отношении стоящих перед человеком задач значительно снижает нагрузку на его когнитивную систему, что особенно актуально в свете стремительно увеличивающихся объемов информации в современном мире. Автором рассмотрены качественные (объективность, достоверность, полнота, полезность, ясность, доступность, устойчивость) и количественные (объем, дискретность, скорость передачи данных, пропорциональное соотношение направлений коммуникации, количество иерархических и параллельных системных связей) параметры культурной трансляции. Также проанализированы различные методологии изучения процессов культурного обмена, предлагаемые смежными с философией областями знания, такими как психология, культурология, лингвистика, этнография и общая теория информации.

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

28

Поплавський, Михайло Михайлович. „СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У КОНТЕКСТІ ІДЕЙ ГУМАНІЗМУ“. Питання культурології, Nr. 39 (28.03.2022): 210–19. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.39.2022.257637.

Der volle Inhalt der Quelle

Annotation:

Мета статті — виявити особливості сучасних культурологічних досліджень та окреслити перспективи їх подальшого розвитку в контексті гуманістичного дискурсу ХХІ ст. Методологія дослідження. Застосовано принципи діалектичної методології (принцип всебічного розгляду предмета, принцип єдності історичного і логічного, принцип розвитку), системний та компаративний методи, що посприяли виявленню специфіки сучасних культурологічних досліджень, метод порівняльно-історичного аналізу, а також індуктивний і дедуктивний методи. Наукова новизна. Досліджено особливості та перспективи подальшого розвитку сучасної культурології в контексті процесу гуманізації; уточнено поняття «гуманізм» і розглянуто теоретичні розробки провідного неокласичного прагматика П. Курца, який посприяв становленню діяльності науковців, об’єднаних гуманістичним світоглядом; на основі розвитку нової гуманістичної парадигми сформульовано актуальні напрями культурологічних досліджень в Україні у ХХІ ст. Висновки. Сучасна культурологія, як і соціогуманітарні науки загалом, виконує найважливішу соціальну функцію — ліквідування, заповнення та компенсації світоглядних прогалин. Зі свого боку, джерелом культурологічних прогалин є негативна ідентичність, подолання якої можливе за рахунок гуманізації соціальних відносин засобами гуманітаризації пізнання і комунікації. Звернення до аналізу сучасних явищ культури доводить актуальність тем наукових досліджень, включення культурології в реалії сьогодення як важливого чинника формування нового гуманізму. Водночас наукові інтереси культурологів повинні охоплювати максимально широку сукупність явищ, процесів і тенденцій, що характеризують різноманітні аспекти культури в контексті гуманістичної парадигми.Динаміка трансформаційних процесів суспільства ХХІ ст., зумовлених розвитком гуманістичних ідей, може стати предметом вивчення поколінням молодих учених. Подальший розвиток культурологічних досліджень у системі координат людських цінностей, споглядання загальнолюдського культурного простору і діалогу різних духовних традицій, основи комунікаційних процесів сприятимуть посиленню соціальної стабільності, моральній реконструкції та консолідації, поширенню загальноприйнятих цінностей тощо.

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

29

Dokutchaev, Ilya I. „TRANSGRESSION AND REDUCTION: INTEGRATION OF SOCIAL SCIENCE&HUMANITIES, AND CULTURAL STUDIES AS A POTENTIALLY INTEGRATIVE DISCIPLINE“. Scholarly Notes of Komsomolsk-na-Amure State Technical University 2, Nr. 5 (31.03.2011): 76–81. http://dx.doi.org/10.17084/2011.i-2(5).14.

Der volle Inhalt der Quelle

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

30

Kiklewicz, Aleksander К. „Сultural linguistics — ethnolinguistics — linguoculturology: Polish and Russian research experience“. Philological Sciences. Scientific Essays of Higher Education, Nr. 2 (März 2020): 3–10. http://dx.doi.org/10.20339/phs.2-20.003.

Der volle Inhalt der Quelle

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

31

Bazhenova, Ekaterina V. „ANIMAL’S IMAGES IN MODERN ARTISTIC PHOTOGRAPHY (BASED ON THE WEBSITE KULTUROLOGIA.RU)“. Vestnik Tomskogo gosudarstvennogo universiteta. Kul'turologiya i iskusstvovedenie, Nr. 30 (01.06.2018): 5–16. http://dx.doi.org/10.17223/22220836/30/1.

Der volle Inhalt der Quelle

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

32

Карандаева, Т. С. „Interpretation of the teaching of cultural disciplines in the recent period of historical development“. Management of Education, Nr. 3 (30.05.2021): 287–95. http://dx.doi.org/10.25726/b1325-3018-3514-d.

Der volle Inhalt der Quelle

Annotation:

В России периодически появляются публикации, посвященные определению предметного поля культурологии, ее междисциплинарным связям, нерешенным проблемам научного становления культурологии. Новые способы интерпретации истории, которые предложили французские исследователи, сначала вызвали почти паническое утверждение о том, что как наука «история исчезает», но впоследствии пришли к переходу от «истории-события» к «истории-проблеме», к появлению и успешному развитию истории ментальности, микроистории, исторической антропологии, истории повседневной жизни и др. История мировой художественной культуры, история искусств, история художественной культуры, история мировых религий как учебные дисциплины сегодня в России сохраняются только на узкоспециализированных факультетах. На протяжении нескольких десятилетий кардинально изменился сам характер общекультурной эрудиции более или менее образованного человека. Традиционная устоявшаяся совокупность знаний, которая была обязательной для гуманитария или негуманитария, существенно трансформировалась за счет сокращения собственно гуманитарной, художественной сферы. Хотя ради справедливости стоит заметить, что современные технологии значительно упростили доступ к культурным достижениям. Каждый раз увеличивается и количество, и качество интернет-ресурсов мировых музеев, библиотек, архивов. В последнее время начали проводить конференции и публиковать итоговые коллективные монографии, цель которых – практически продемонстрировать современный профессиональный уровень культурологических исследований. Одним из последних примеров является коллективная монография (скорее сборник статей) 2019 г. «Наука о культуре: культурология, культуроведение, Cultural Studies, culturology». Безусловно, в сборнике есть хорошие, профессиональные научные публикации, которые заслуживают отдельного обстоятельного рецензирования. In Russia, there are periodically published publications devoted to the definition of the subject field of cultural studies, its interdisciplinary connections, and unresolved problems of the scientific formation of cultural studies. The new ways of interpreting history proposed by the French researchers first caused an almost panicked statement that as a science "history disappears", but later came to the transition from "history-event" to "history-problem", to the emergence and successful development of the history of mentality, microhistory, historical anthropology, the history of everyday life, etc. The history of world art culture, the history of art, the history of art culture, the history of world religions as academic disciplines today in Russia are preserved only in highly specialized faculties. Over the course of several decades, the very nature of the general cultural erudition of a more or less educated person has changed dramatically. The traditional, well-established body of knowledge, which was mandatory for the humanities or non-humanitarians, was significantly transformed by reducing the actual humanitarian, artistic sphere. Although for the sake of justice, it is worth noting that modern technologies have greatly simplified access to cultural achievements. Each time, the number and quality of Internet resources of world museums, libraries, and archives increases. Recently, we have started to hold conferences and publish final collective monographs, the purpose of which is to practically demonstrate the modern professional level of cultural studies. One recent example is a collective monograph (rather a collection of articles) two thousand nineteen "The science of culture: cultural Studies, cultural Studies, cultural Studies". Of course, there are good, professional scientific publications in the collection that deserve a separate thorough review.

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

33

Бабак, Карина, und Марина Шатрова. „ВИЩА КУЛЬТУРОЛОГІЧНА ОСВІТА В УКРАЇНІ : ІСТОРІОГРАФІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ“. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ), Nr. 45 (16.06.2023): 156–62. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.vi45.654.

Der volle Inhalt der Quelle

Annotation:

Запропоновано історіографічний огляд наукових досліджень культурологічної підготовки у закладах вищої освіти України та науково-методичне забезпечення освітньої діяльності культурологів, менеджерів соціокультурної діяльності, інших здобувачів культурно-освітнього спрямування кінця ХХ – початку ХХІ ст. До уваги взято найвагоміші праці з теми. Встановлено актуальні науково-дослідні теми: питання відображення європейських світоглядно-ціннісних основ та інтеграційних процесів у національній системі вищої освіти України; дослідження, присвячені вивченню гуманітарних предметів під кутом розгляду культурології та методики викладання художньої культури; проблеми сучасної культурологічної освіти з використанням інформаційно-комунікаційних технологій в навчальному процесі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

34

Ахмадиев, А. К., Е. А. Зевелева, С. В. Лепилин und Н. М. Третьякова. „Teaching cultural studies in the light of changes in the Constitution of the Russian Federation“. Management of Education, Nr. 3 (30.05.2021): 296–306. http://dx.doi.org/10.25726/m8412-8918-8407-z.

Der volle Inhalt der Quelle

Annotation:

В статье предпринимается попытка осмысления принятых в результате всенародного голосования изменений в действующей Конституции Российской Федерации с точки зрения их влияния на развитие российской культуры. Анализируются конкретные конституционные положения, делается вывод, о том, что новые конституционные требования предполагают значительные изменения в структуре и содержании преподавания многих гуманитарных дисциплин. При этом акцент в статье делается на новых задачах, которые возникают в преподавании учебной дисциплины «Культурология». Но говоря о культурной самобытности российской культуры не следует ограничиваться этническими и этнографическими аспектами. Важно подняться на общенациональный уровень, осмыслять общероссийские культурные традиции и особенности. Именно русской культуре свойственны такие черты как космизм (отсюда возникло такое направление в русской философии как русский космизм, свойственный многим российским философам и ученым), соборность и общинность русского самосознания, взаимопомощь, стремление жить по правде, поиск правды, а также стремление во всем быть первопроходцами. The article attempts to understand the amendments to the current Constitution of the Russian Federation adopted as a result of the popular vote from the point of view of their impact on the development of Russian culture. Specific constitutional provisions are analyzed, and it is concluded that the new constitutional requirements imply significant changes in the structure and content of teaching many humanities. At the same time, the article focuses on the new tasks that arise in the teaching of the discipline "Cultural Studies". But speaking about the cultural identity of Russian culture should not be limited to ethnic and ethnographic aspects. It is important to rise to the national level, to understand the all-Russian cultural traditions and peculiarities. Russian Russian Russian Russian culture is characterized by such features as cosmism (hence arose such a direction in Russian philosophy as Russian cosmism, characteristic of many Russian philosophers and scientists), sobornost and communality of Russian self-consciousness, mutual assistance, the desire to live by the truth, the search for truth, as well as the desire to be pioneers in everything.

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

35

Голотенко, Павло Ігорович. „«ПОВІСТЬ МИНУЛИХ ЛІТ» ЯК ПРОТОНАУКОВИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТВІР УКРАЇНСЬКОЇ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ“. Culturological Almanac, Nr. 1 (02.05.2024): 298–303. http://dx.doi.org/10.31392/cult.alm.2024.1.38.

Der volle Inhalt der Quelle

Annotation:

Пропонована до уваги стаття є продовженням досліджень у руслі проблематики фактичного генезису та еволюції культурологічної науки в історії України. Головна мета статті полягає в розкритті культурологічного змісту «Повісті минулих літ» – історичної протонаукової праці, яка серед усіх збережених до сьогодні українських літературних творів є найдавнішою. Дослідження є складовою частиною ґрунтовного доведення тези про те, що українська культурологія де-факто існує та розвивається з більш ранніх часів та є набагато старшою респектабельною наукою, ніж прийнято вважати на сьогоднішній день. Ураховуючи те, що зараз українська культурологія переживає фазу онтологічної кризи, вивчення окресленої проблематики є досить важливим та актуальним завданням. У статті висвітлюється загальний історичний контекст та головні сприятливі чинники розвитку слов’яно-української науки. Надаються відомості про наявні жанри протонаукової української літератури часів Київської Русі. Досліджено головні аспекти історії створення «Повісті минулих літ» – час написання твору, джерельно-інформаційну базу тощо. Виявлено проблемно-тематичні контексти, пов’язані з різними культурними явищами, що в сукупності утворюють цілісний культурологічний зміст літопису. Установлено певну кількість застосованих у праці методів дослідження, які на теперішній час входять до основного складу методологічного інструментарію української культурології. Надаються визначення кожному з пізнавальних прийомів із наведенням відповідних фрагментів тексту як прикладів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

36

Захарова, Елизавета. „Поэтика эссе Михаила Эпштейна (философский аспект жанровой формы)“. Acta Universitatis Lodziensis. Folia Litteraria Rossica, Nr. 15 (30.12.2022): 283–94. http://dx.doi.org/10.18778/1427-9681.15.24.

Der volle Inhalt der Quelle

Annotation:

В самом общем виде род деятельности Михаила Эпштейна очерчивается таким кругом сфер, как филология, философия, культурология, литературная критика, лингвистика. В настоящее время метод Эпштейна классифицируется исследователями как «аналитически ориентированный». Цель статьи – определить систему приемов философской эссеистики Михаила Эпштейна с опорой на материал книги Парадоксы новизны. Несмотря на то, что саморефлексия автора распространяется и на многочисленный ряд статей (Законы свободного жанра (Эссеистика и эссеизм в культуре Нового времени), О душе. Четыре эссе, Эссе об эссе, Бог деталей и др.), такие особенности поэтики эссеизма, как авторское начало, образность, отступления, концентрированно проявлены уже дебютной книге. Книга отличается свободой изложения, насыщенна афоризмами и пространными философскими изречениями. Эссеизацию можно считать ведущим жанрообразующим принципом книги. Перед автором стоит задача определить роль традиции в литературе, что связано с главным авторским интересом, «культурой в ее пограничных ситуациях». Фактор, скрепляющий тексты, – стремление автора предложить способ решения «проблемной ситуации»: что есть критика и как смотреть на литературу. Сюжет книги выстраивается из вопрошаний и личных культурных и мировоззренческих предпочтений автора. Задача заключается в анализе написанного ранее и подведении рубежных итогов творческой деятельности. Книга носит манифестарный характер как первое крупное произведение автора. Здесь содержится программа будущей деятельности Эпштейна, что подтверждается последующим дополнением и переизданием. Существенно, что в качестве материала выбрана русская классическая литература.

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

37

Герасимов, С. В. „Сделанность специального события в условиях информационного общества“. Society. Environment. Development, Nr. 4(65) (13.05.2024): 48–52. http://dx.doi.org/10.53115/19975996_2022_04_048-052.

Der volle Inhalt der Quelle

Annotation:

Современное информационное общество активно использует и трансформирует под свои задачи такой многосторонний инструмент, как специальное событие. Растет рынок ивент-услуг, все больше учебных заведений включает в образовательные программы дисциплины, связанные с проектированием, организацией и проведением специальных событий; увеличивается количество профессий, связанных с организацией специальных событий и стратегическим событийным проектированием в качестве soft-skills, общеобразовательных навыков, обязательных для специалистов с высшим образованием и не только. При этом подход к этому инструменту во многом интуитивный, связанный с исторической памятью и нарративами, опытом применения в индустриальный период, традициями, связанными с обрядами и ритуалами в социально-культурной сфере. В этой связи необходимо выяснить место специальных событий в процессах создания реальностей, отличие «сделанного» специального события от других событий и перспективы развития научного подхода к созданию специальных событий в современных условиях. Для этого в статье рассматривается понятие «сделанности» события в работах исследователей разных периодов, перспективы такого подхода к практическим задачам, которые возникают сегодня перед организаторами. В современных условиях, несмотря на многовековую практику использования специальных событий, они по-прежнему служат триггерами социально-культурных процессов, требуют пристального внимания и исследования. Проблема сделанности применительно к специальным событиям может быть раскрыта с помощью междисциплинарного подхода, связующую роль в котором играет культурология. Культурологический подход, по мнению автора, представляет собой наиболее сбалансированное пространство такого исследования и выработки оптимизированных моделей реализации специального события.

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

38

Анисимова, И. Ю., und А. Б. Дайрабаева. „Current issues оf teaching social and humanities disciplines: traditions and innovations“. Вестник КазГЮИУ, Nr. 1(60) (20.03.2024): 74–77. http://dx.doi.org/10.48501/4567.2024.24.12.005.

Der volle Inhalt der Quelle

Annotation:

Вопрос познавательной мотивации обучающихся является одним из ключевых в педагогике и методике обучения. Актуализация этого вопроса в настоящее время связана с проблемами модернизации образования в Казахстане. Одна из этих проблем обусловлена поиском средств для развития когнитивных возможностей обучающихся. Решению этой задачи может способствовать гуманитаризация образования. Потенциал общеобразовательных дисциплин таких как социология, политология, культурология, философия в процессе социализации и развития познавательной мотивации студентов очень высок. Авторы статьи сделали попытку показать образовательный и воспитательный потенциал этих дисциплин на примере использования инновационных технологий преподавания педагогами, ведущими общеобразовательные дисциплины на базе Учреждения Образования «Alikhan Bokeikhan University». The issue of cognitive motivation of students is one of the key issues in pedagogy and teaching methods. The actualization of this issue is currently associated with the problems of modernization of education in Kazakhstan. One of these problems is due to the search for means to develop the cognitive abilities of students. Humanitarianization of education can help solve this problem. The potential of general education disciplines such as sociology, political science, cultural studies, philosophy in the process of socialization and development of cognitive motivation of students is very high. The authors of the article made an attempt to show educational potential of these disciplines using the example of the use of innovative teaching technologies by teachers teaching general education disciplines on the basis of the Educational Institution «Alikhan Bokeikhan University».

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

39

Ворожейкін, Євген Петрович. „Цифрові гуманітарні науки та культурологія: можливості взаємодії“. Питання культурології, Nr. 40 (21.12.2022): 139–48. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.40.2022.269368.

Der volle Inhalt der Quelle

Annotation:

Мета статті — дослідити можливості взаємодії між культурологією та цифровими гуманітарними науками для розуміння векторів подальшого розвитку обох галузей у контексті вивчення питань, актуалізованих цифровою культурою. Методологія дослідження передбачає використання таких загальнонаукових методів, як аналіз та синтез. Метод аналізу застосовано для визначення специфіки та потенціалу цифрових гуманітарних наук та культурології, а метод синтезу — для встановлення зв’язків між цими дисциплінами у межах можливих варіацій співробітництва та взаємного збагачення. Наукова новизна роботи полягає у визначенні спільних інтересів та способів практичної взаємодії між цифровими гуманітарними науками та культурологією. Висновки. Зазначено, що цифрові гуманітарні науки — це міждисциплінарна галузь, яка націлена на поєднання гуманітарних наук з новими технологіями та обчислювальними методами. На основі аналізу інструментарію та видів діяльності цифрових гуманітарних наук та концептуальних підходів у галузі культурології було визначено й проаналізовано такі варіанти взаємодії: дослідження соціальних мереж, застосування методу дистанційного читання за допомогою програми Voyant Tools для визначення культурних закономірностей усередині одного тексту чи між кількома текстами, візуальні дослідження з використанням методу культурної аналітики Л. Мановича, диджиталізація культурної спадщини, популяризація культурологічних досліджень через застосування сучасних мультимедійних форм представлення інформації. Серед сучасних мультимедійних форм особлива увага приділена можливостям аудіовізуального есе. Зазначено, що культурологія здатна доповнити технічний інструментарій цифрових гуманітарних наук експертною оцінкою культурних процесів, зумовлених новими цифровими технологіями.

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

40

Кучукова, Зухра Ахметовна, und Лиана Бурхановна Берберова. „Космо-психо-логос Тувы в языке героических сказаний“. New Research of Tuva, Nr. 4 (04.12.2023): 99–108. http://dx.doi.org/10.25178/nit.2023.4.7.

Der volle Inhalt der Quelle

Annotation:

Представлено и проанализировано содержание монографии М. В. Ондар «Особенности языка тувинских героических сказаний (в сопоставительном аспекте)», изданной в 2022 г. в г. Абакане. Актуальность работы определяется обращением к проблеме ревитализации архетипических лексико-семантических пластов миноритарных языков, географически относящихся к Сибирскому ареалу РФ. Дана высокая оценка методике компаративного анализа эпических текстов с применением современных цифровых технологий (программа AntConc). Монография представляет собой инновационный и результативный исследовательский труд, отличающийся композиционной стройностью, оригинальной научной концепцией, строгим академическим стилем изложения материала, осведомленностью автора в категориях смежных наук (история, география, этнология, культурология). В ретроспективной части работы освещен целый комплекс вопросов, связанных с историей сбора материалов и публикаций, введением в научный оборот тувинских героических сказаний, унификацией фольклористической терминологии. Тезис о плодотворности компаративных исследований доказан и подкреплен практикой многоуровневого анализа тувинских и южносибирско-тюркских героических сказаний на предмет определения этнолингвокультурных соответствий и расхождений. Выявленные с помощью программы-конкордансера высокочастотные антропонимические, топонимические и военные лексические единицы тщательно проинтерпретированы и использованы в аргументациях о наличии сходных моделей языковой категоризации мира, исторически сложившихся у тувинцев, алтайцев, шорцев, хакасов и монголов. Аналогичный алгоритм работы был использован для объективизации таких структурных единиц как «клише-пространство», «клише-время», «клише — портретная характеристика», «зачин», «концовка», подкрепленной яркими иллюстративными примерами из соответствующих эпических текстов. Монография снабжена серией таблиц, наглядно отражающих результаты компаративных исследований автора. По своему содержанию работа М. В. Ондар близка философской концепции Г. Д. Гачева о «Космо-Психо-Логосе» и стимулирует дальнейшие научные разработки в этом направлении с обращением к фольклорно-языковым системам других народов России и мира.

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

41

Xiangyong, Zhang. „Особенности подготовки пианистов в условиях украинского художественного образования.“ Музичне мистецтво і культура, Nr. 26 (25.04.2018): 282–91. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2018-26-291.

Der volle Inhalt der Quelle

Annotation:

Цель исследования - обосновать особенности подготовки пианистов в условиях украинского художественного образования. Методология исследования - для реализация цели в работе использован комплекс взаимосвязанных методов: анализ научной литературы - для определения степени исследования этой проблемы с позиции искусствоведения, культурологии и художественной педагогики; теоретического моделирования - для обобщения содержания ключевых понятий исследования, теоретических положений и научных представлений о профессиональной подготовке пианистов в условиях украинского художественного пространства; систематизации - для обобщения результатов исследования. Научная новизна - заключается в выявлении особенностей подготовки пианистов в условиях украинского художественного образования, а именно: определены состояние изученности этой проблемы, систематизированы научные представления о содержании фортепианной подготовки; раскрыта специфика профессиональной подготовки. Выводы. На основе анализа научной литературы систематизирован научные подходы искусствоведов, культурологов и педагогов, на основе которых определена специфика профессиональной подготовки пианистов в условиях украинского художественного образования. С целью обогащения теоретической платформы теории и практики исполнительского искусства пианистов в работу введено положение об организации и содержание профессионального обучения исполнителей фортепианного профиля.

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

42

Чорна, Кристіна. „Культурна антропологія та антропологічний театр: взаємодія дослідницьких полів“. Питання культурології, Nr. 42 (13.11.2023): 316–27. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.42.2023.293805.

Der volle Inhalt der Quelle

Annotation:

Мета статті — проаналізувати взаємодію дослідницьких полів культурної антропології та антропологічного театру як важливого методологічного підходу, що заохочує театрознавців та акторів-практиків звернутися до культурологічного інструментарію у своїй творчій роботі, а культурологів стимулює розвивати методологічні студії. Результати дослідження. Одним із перспективних напрямів сучасних досліджень є міждисциплінарні проєкти в соціально-гуманітарному знанні, серед яких — конвергенція культурної антропології та антропологічного театру, що збагачує гуманітаристику новими підходами, термінологією, відкриває нові й не менш цікаві напрями досліджень. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в українській культурології розглянуто проблему взаємодії полів культурної антропології та антропологічного театру як важливий методологічний підхід, що є внеском у розвиток наукового інструментарію культурології і театрознавства. Висновки. Артикульовано основні «точки дотику» театру та антропології на базі підходу Р. Шехнера: трансформація буття та/або свідомості, інтенсивність вистави (перформансу), інтеракція аудиторії та виконавця (перформера), перебіг подій у виставі (від початку до завершення), трансмісія знань про виставу та генерування й оцінювання перформансів. Доведено, що Є. Ґротовський та П. Брук, найвідоміші представники антропології театру другої половини ХХ – початку ХХІ ст., використали ідеї провідних культурних антропологів (В. Тернер, А. ван Геннеп, М. Еліаде, Б. Малиновський, К. Леві-Строс та ін.) у своїх теоретичних дослідженнях і практичних експериментах, серед яких концепти тіла та ритуалу як перформативного дійства, взаємодія театральної та ритуальної естетик, «обряди переходу» та «лімінальні стани», інкорпоровані в театральне дійство, ритуально-сакральні функції театральних об’єктів, колективне позасвідоме в контексті проблеми глядача, «техніки екстазу» та ін.

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

43

Горенко, Л. І. „Культурологія як феномен українознавства“. Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства 24 (2009): 137–50.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

44

Пагутяк, Г. „Культурологія епохи глобального потепління“. Вища школа, Nr. 3 (2012): 73–75.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

45

Горенко, Л. І. „Культурологія як феномен українознавства“. Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства 24 (2009): 137–50.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

46

Пагутяк, Г. „Культурологія епохи глобального потепління“. Вища школа, Nr. 3 (2012): 73–75.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

47

Выжлецова, Наталья Викторовна. „Проблема определения предмета культурологии“. Общество: философия, история, культура, Nr. 2 (14.02.2020): 78–82. http://dx.doi.org/10.24158/fik.2020.2.14.

Der volle Inhalt der Quelle

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

48

Казначеєва, Людмила Миколаївна, und Валентина Борисівна Тюска. „ШЛЯХИ АКТИВІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ КУЛЬТУРОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ“. Culturological Almanac, Nr. 1 (02.05.2024): 326–31. http://dx.doi.org/10.31392/cult.alm.2024.1.42.

Der volle Inhalt der Quelle

Annotation:

У роботі досліджено шляхи активізації пізнавальної діяльності здобувачів культурологічної освіти у процесі навчання. В умовах сучасних трансформацій сфери освіти, науки та культури актуалізується адаптація системи вітчизняної вищої освіти до європейських стандартів. Визначено, що ефективним для сьогоднішнього студентства – представників сучасного покоління, що вільно володіють гаджетами, є активне використання мультимедійних, інформаційно-комунікативних технологій з урахуванням небезпеки та ризиків, що містить інтернет-простір. Водночас зауважено на необхідності формування комунікативної компетентності в безпосередньому спілкуванні у форматі офлайн. Для цього доцільним є використання дискусій, діалогічних форм, дебатів, мозкових штурмів, які активізують аналітичне мислення, вчать висловлювати свої думки, заохочують майбутніх культурологів ставити питання та шукати на них відповіді, розвивають допитливість, стимулюють інтерес до навчання. Указано на ефективність упровадження інтелектуально-креативних форм (ігор, квестів, батлів, вікторин, олімпіад, кросвордів та ін.), проєктного, проблемного навчання. Такі форми дають можливість вироблення та напрацювання теоретичних знань на практиці, розвивають самостійність і відповідальність, формують професійні компетентності та м’які навички (командну роботу, критичне мислення, таймменеджмент та ін.). У процесі навчання майбутній культуролог повинен розвивати навички аналітичного й критичного мислення: нестандартних підходів, генерування інноваційних ідей, відкритості до різноманітності та мультикультурності, соціальних і емоційних навичок – громадянської свідомості, відповідальності, гнучкості, адаптативності, вміння слухати та спостерігати, емпатії, здатності вирішувати конфлікти та ін. Акцентовано увагу на постаті викладача вищої школи як носія актуальних знань, наставника, який готує майбутніх культурологів до професійної діяльності, спрямовує й стимулює пізнавальну активність, розкриває потенціал та здібності кожного здобувача, підтримує їх інтелектуальне, професійне й особистісне становлення та зростання.

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

49

Кириченко, Олег Викторович. „СОФИНИАНСКАЯ МЕТОДОЛОГИЯ В СВЕТЕ МЕХАНИЗМА ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ ТРАДИЦИИ SOPHINIAN METHODOLOGY IN THE LIGHT OF THE MECHANISM OF THE FUNCTIONING OF TRADITION“. Традиции и современность, Nr. 28 (14.10.2022): 3–33. http://dx.doi.org/10.33876/2687-119x/2022-28/3-33.

Der volle Inhalt der Quelle

Annotation:

Статья посвящена новой в гуманитарной науке теме – софинианской методологии. Новизна состоит в том, что софинианство хотя и было рабочей моделью для некоторых русских мыслителей XX в., таких как А. Ф. Лосев, М. М. Бахтин и Д. С. Лихачев, но разрабатывалось ими не как теория, а как метод для решения конкретной научной задачи. Софинианская диалектика Лосева, теория диалога Бахтина, духовная культурология Лихачева лишь открывают возможности для более общего и единого в своей теоретической цельности понимания софинианской методологии. Но до сих пор нет понимания, какой инструментарий нужен для софинианской методологии, каковы особенности функционирования ее в рамках традиции и модерна и т. д. Статья подготовлена на основе лекций, прочитанных автором в РГГУ в 2020–2022 гг., потому сохраняет облегченную форму презентации теоретического материала. The article is devoted to a new topic in the humanities – Sophinian methodology. Its novelty lies in the fact that Sophinianism, although it was a working model for some Russian thinkers of the 20th century, such as A. F. Losev, M. M. Bakhtin and D. S. Likhachev, but they developed it not as a theory, but as a method for solving one specific scientific problem. Losev's Sofinian dialectics, Bakhtin's theory of dialogue, Likhachev's spiritual culturology only open up possibilities for something more general and unified in its theoretical integrity. But there is still no understanding; what tools are needed for the Sophinian methodology, what are the features of its functioning within the framework of tradition and modernity, and much more. The article was prepared on the basis of lectures given by the author at the Russian State Humanitarian University in 2020-2022. and therefore its material retains a lightweight form of presentation of the material. In this case, the theoretical material.

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

50

Ларин, Ю. В. „Эскиз истории культурологии как науки“. Вопросы культурологии, Nr. 11 (2014): 38–42.

Den vollen Inhalt der Quelle finden

APA, Harvard, Vancouver, ISO und andere Zitierweisen

Zeitschriftenartikel zum Thema „Культурология“

Geben Sie eine Quelle nach APA, MLA, Chicago, Harvard und anderen Zitierweisen an